Релігії Африки

Історія релігійного життя в Африці тісно переплітається з історичними долями народів, які населяють його, вона несе на собі відбиток тих процесів, які відбувалися і продовжують відбуватися в соціальній і політичній історії континенту. З одного боку, тут, як і раніше широко поширені традиційні вірування корінних народів — так звані автохтонні культи, які склалися у споконвічних жителів до вторгнення арабів і європейців; з іншого — не залишилися без наслідків процеси інтенсивної християнізації і ісламізації континенту, в результаті яких набуло також широкі масштаби поширення в Африці світових релігій. У християнських чи ісламських громадах релігійні вірування також іноді характеризуються синкретизмом з віруваннями та практиками традиційних релігій^[⇨]. Іслам сунітського штибу набув значного поширення на півночі та північному-сході, сильні його позиції і в західно- та центральноафриканських країнах Сахелю і Судану^[⇨]. Християнство найбільше поширено на південь від Сахари, в Тропічній Африці. Найчисельнішою є громада вірян римо-католицької церкви^[⇨], другою — вірян різних протестантських^[⇨] і синкретичних церков^[⇨], найменш чисельними є громади православних і монофіситів на сході континенту^[⇨]. Третя аврамічна гілка, юдаїзм, історично широко представлений впродовж останніх 2 тисячоліть на півночі та північному-сході, зазнав колапсу після створення незалежної держави Ізраїль після Другої світової війни і масової репатріації євреїв, або ж їхнього переселення до країн Америки, Європи і Австралії^[⇨]. Крім основних світових релігій, в Африці практикуються інші, індуїзм^[⇨], сикхізм, джайнізм і зороастризм (парси) на сході й півдні (переважно серед вихідців з Індії та Ірану), буддизм^[⇨] і конфуціанство на Мадагаскарі та Маскаренських островах (серед вихідців з Китаю та Південно-Східної Азії), растафаріанство. Піднесення гуманістичної думки, політичні соціалістичні ідеї панафриканізму та зростання загальної після краху колоніальної системи та становлення молодих незалежних держав значно підвищило частку нерелігійних людей, особливо в найбільш економічно розвинених країнах^[⇨].

   християни (49%)

   мусульмани (42%)

   традиціоналісти (8%)

   інші (1%)

Карта поширення основних релігій на африканському континенті (англ.)

Традиційні вірування

Докладніше: Африканські традиційні релігії

До місцевих традиційних релігій відносять вірування та культи, що зародились і розвивались серед місцевих африканських народів в процесі їхнього історичного розвитку до появи християнських та мусульманських місіонерів. Найбільше автохтонні вірування збереглися в Тропічній Африці, на острові Мадагаскар. У XIX столітті вважалось що всі місцеві культи складають єдину панафриканську систему вірувань, що було розвінчано подальшими більш ґрунтовними дослідженнями. Релігійні уявлення африканців поділяють на родоплемінні (невеликих племен і етносів) та класичні (державних утворень доколоніального періоду). Основними компонентами релігійних уявлень африканців є:

• культ предків (вірування в силу померлих представників роду здійснювати добрий або злий вплив на життя живих);
• фетишизм (вшанування окремих природних об'єктів, часто штучних предметів культу);
• анімізм (віра в наявність душі у неживих предметів і природних явищ);
• магія (чаклунство, вірування вуду);
• мана (безосібна надприродна сила).

Для ранньодержавницьких утворень йоруба, акан, луба, конго, зулусів характерним є наявність розгалуженої політеїстичної системи, цілих пантеонів богів. Значне місце в традиційних віруваннях займають численні ритуали, церемонії, обряди, що позначають окремі етапи життя людини: надання імені, ініціація, шлюб, поховання. Також обряди супроводжують різноманітні процеси в господарській діяльності людей. Для багатьох африканських вірувань є спільне уявлення про Бога-творця (деміурга), який створив увесь Всесвіт (наприклад, у віруваннях йоруба), після чого «відійшов від справ відпочити» і перестав брати участь в земних справах. Присутні міфи про те, що син верховного божества жив серед людей, але після того, як вони заподіяли йому якесь зло, він вознісся на небеса. Спільною рисою африканських традиційних релігій є майже цілковита відсутність віри про рай, пекло і чистилище, як місць призначених для потойбічного життя померлим у винагороду за земні справи. Хоч вірування у потойбічне життя достатньо поширені. Серед африканців традиційно відсутні матеріальні носії божественного начала, писемних або усних святих писань і одкровень, отже і пророків, що їх передаютть іншим людям. Існують релігії (бвіті, ), засновані на ритуальному прийомі психоактивних рослин.

Серед народів Гвінейського узбережжя, особливо Верхньої Гвінеї, поширені таємні союзи та товариства на релігійному підґрунті:

• Бенін — , ;
• Конго — ;
• Ліберія, Сьєрра-Леоне — поро (чоловічий), (жіночий);
• Нігерія — , , , .

• Шаманський танок в Беніні
• Святилище йоруба в священному лісі, Нігерія
• Вівтар вуду
• Догони в ритуальних масках, Малі
• Шаман народу шона, Зімбабве
• Традиційне ворожіння на предметах, ПАР

Відносна чисельність прибічників традиційних вірувань постійно зменшується за рахунок розширення прибічників традиційного християнства, вірян харизматичних церков, мусульман. Так 1961 року їх чисельність дорівнювала 37 %; 1977 року — 30 %… 2006 року — 8 % від загального населення континенту. Найбільше зменшення долі відбулось в Південній Африці, де за 25 років вона зменшилась у 5 разів, з 49 % 1979 року до 10 % 2006 року. Найбільша частка «традиціоналістів» залишилась в Західній — 17,4 % (зменшення майже у 2 рази за 25 років) та Східній Африці — 15,6 % (зменшення у 2 рази за 25 років). Найбільша частка «традиціоналістів» 1979 року спостерігалась у (76 %), Буркіна-Фасо (73 %), (70 %), (70 %) та Ліберії (68 %). За 25 років їхній відсоток істотно зменшився, тепер більше половини населення ЦАР, Мозамбіку й Есватіні — християни, у Буркіна-Фасо більше половини населення сповідує іслам, а в Ліберії більше половини населення країни ходить до мечетей і костелів. Але в цій статистиці потрібно враховувати значну частку синкретичного мислення місцевого населення, коли віднесення себе до вірян нової релігії не означає остаточного розриву з відправленням попередніх культів (особливо аграрних), що міцно тримаються в повсякденному житті більшої частини неофітів християн і мусульман. Африканці виконують християнські/мусульманські обряди і відвідують церкву/мечеть, але паралельно з цим здійснюють обряди місцевих традиційних вірувань і культів. Найменшого викоренення з боку аврамічних релігій зазнає стійка віра місцевого населення в амулети, обериги, талісмани. З огляду на таку картину дійсності, більшу частину населення країн гвінейського узбережжя та Південної Африки можна віднести до сповідуючих традиційні релігії в тій чи іншій мірі.

Найсильнішого викоренення місцеві культи зазнали з боку ісламу на півночі континенту, Африканському Розі та на Коморських і Сейшельських островах. Африканські традиційні вірування лягли в основу містичних уявлень серед нащадків чорношкірих рабів у Північній Америці (вуду) та Бразилії (кандомбле).

Іслам

Докладніше:

Іслам потрапив до Африки з Аравійського півострова ще до арабських завойовницьких походів халіфа Омара VII століття, разом із першими учнями, що втікали до Абіссинії від переслідувань язичників (). Араби обертали в свою віру місцеве населення здебільшого ненасильницькими методами, адміністративними та економічними: можливістю обіймати управлінські посади, звільненням від подушного, зрівнянням у правах з іншими мусульманами. Тому й досі значна частка населення Єгипту є християнами-коптами, а бербери частково сповідують традиційні вірування. До XII століття в іслам перейшло населення Магрибу, Західного й . На східному узбережжі іслам розповсюджували арабські торгівці та переселенці з Індії. Відсутність державних утворень як у Західному Судані (Малі, Сонгаї), правовірних правителів (Манса Муса, Сонні Алі, Аскія Мохаммад I) й арабська работоргівля значно пригальмували поширення ісламу в цьому регіоні, йому вдалося закріпитися лише в XVIII столітті не без впливу Османської імперії. У XXI столітті мусульманські громади існують майже у всіх країнах континенту, окрім (організоване сповідування заборонено офіційно), і .

Статистика чисельності мусульманського населення в країнах Африки дуже приблизна. На відміну від християнських об'єднань, особливо католицьких і протестантських, мусульманські громади не мають жорсткої організаційної структури і не займаються підрахунком своїх вірян. У країнах Північної Африки, де іслам є офіційною релігією, основна маса населення сповідує іслам, а все населення зараховується до прибічників віри в Аллаха. Відсутня інформація про чисельність суфійських орденів, про співвідношення прихильників тих, чи інших релігійно-правових шкіл в сунізмі. Станом на 2020 рік приблизно 40 % населення континенту є мусульманами. Незважаючи на інтенсивне просування ісламу на південь до стран Тропічної Африки, ця частка за останні 40 років майже не змінилась (41 % 1979 року; 41 % на середину 1990-х років). Причиною тому демографічний вибух населення Африки на південь від Сахари. Найбільше іслам поширений серед населення Північної (87,6 %), Західної (46,8 %) та Північно-Східної Африки; найменше — Південної (2,2 %). Найбільші мусульманські громади сконцентровані в (76,9 млн) та (80,3 млн), на них приходиться третина вірян в Аллаха в Африці. Їхнє зростання за останнє півстоліття яскраво ілюструє вибуховий приріст населення й просування ісламу на південь, коли єгипетська громада збільшилась в 2 рази (з 36 млн 1976 року), то нігерійська майже втричі (з 30 млн 1976 року). По чверті від усіх мусульман континенту проживає в країнах Магрибу (~80 млн) і північного сходу (~86 млн).

• Карта поширення ісламу в Африці
• Гілки ісламу в країнах Африки
• Кайруанська мечеть, 670 рік, Туніс
• Медресе в Санкоре, X століття, Малі
• Національна мечеть в Абуджі, XX століття, Нігерія
• Мінарет мечеті Малінді, Занзибар, Танзанія

Іслам є державною або панівною релігією (більше 80 % населення) в Алжирі, , , , , Коморських Островах, , , , , , , , , . Більше половини населення сповідує іслам також в Буркіна-Фасо (61,6 %), (50,8 %), (78,0 %), (55,3 %).

В ісламі виділяють три головні гілки: сунізм, шиїзм і хариджизм. Всі вони представлені на африканському континенті.

Сунізм

До сунітів себе зараховує переважна більшість мусульман Африки (1980 року нараховувалось 190 млн сунітів, яки становили 70 % від усіх мусульман континенту). Африканський сунізм представлений всіма чотирма релігійно-правовими школами (мазхабами): малікітською, шафіїтською, ханіфітською і ханбалітською.

• Малікітський мазхаб поширений на більшій частині території країн Північної (~⅓ від загальної чисельності, переважно магрибскі країни) та Західної Африки (½ від загальної чисельності). Загалом до нього відносять ⅔ мусульман-сунітів. Найбільша частка малікітів серед мусульманського населення в країнах Західної (близько 100 %) і Центральної Африки (60 %); у більшості країн Північної і Східної Африки їхня чисельність перевищує 50 % від усіх мусульман.
• Шафіїтський мазхаб поширений в Єгипті, країнах узбережжя Індійського океану. До нього себе зараховує чверть мусульман континенту. Переважна їх кількість концентрується в Єгипті. Шафіїти складають більшість сунітів в Сомалі, , Кенії, . Всі мусульманські громади Коморських Островів та відносяться до шафіїтів. Шафіїтські громади також існують в Алжирі, , Судані, та .
• Ханафітський мазхаб поширений на сході континенту. До ханіфітів себе зараховує лише кожен тридцятий африканський суніт. Ханіфізм поширений у Східній Африці (⅔ від загальної кількості). Найбільші громади розташовуються в Еритреї та Ефіопії, присутні також в Судані, Кенії, Уганді, Танзанії. Приблизно 18 % ханіфітів мешкають на півночі, в Лівії та Єгипті, незначні громади в Алжирі та Тунісі. Присутні в і на серед вихідців з Індії.
• Ханбалітський мазхаб поширений в країнах Східної Африки. Нечисленна школа сунізму, до якої себе зараховує лише кожний п'ятисотий суніт Африки. Громади ханбалітів існують в Єгипті та Алжирі.

• Каїрська мечеть Амра ібн аль-Аса найстаріша на континенті, VII століття
• Руїна мечеті Кілви в Танзанії, найстарішої в Південній півкулі, XII століття
• Мечеть Дженне, XIII століття, Малі
• Мечеть Асмери, Еритрея
• Мечеть Дурбана, ПАР
• Мечеть ель-Рахман в храмі Святого Павла часів Стародавнього Риму, Алжир

Шиїзм

Загальна чисельність шиїтів в Африці незначна, 1979 року нараховувала не більше 150 тис. вірян, переважно в країнах Східної Африки, з незначними громадами вихідців з Індостану в Південній Африці і на островах Індійського океану. Африканський шиїзм представлений такими напрямками і сектами: ісмаїліти, імаміти, джафарити, зейдіти та інші.

• Ісмаїлітський мазхаб найбільш розповсюджений серед шиїтів Африки. Серед ісмаїлітів розрізняють нізаритів і бохора (бохра). Перші представлені в Африці індійською гілкою «ходжа», прихильників релігійного діяча XX століття . Переважна більшість ісмаїлітів Східної Азії і островів Індійського океану вихідці з Індії та Пакистану, меншість — з країн Близького Сходу.
• Імамітський мазхаб представлений нечисленними вихідцями з Близького Сходу та Індостану в країнах Східної Африки.

Хариджизм

Хариджизм як окрема течія в ісламі сформувався в VII—IX століттях і знайшов добре підґрунтя серед берберів. З часом в ньому сформувались окремі секти — азракіти, суфрити, ібадити, з яких до нашого часу зберіглася лише остання. Кількість її прихильників у Північній Африці наприкінці XX століття не перевищувала 200 тис. осіб. Найбільша громада знаходиться в алжирській оазі Мзаб ( або мзабіти). Численні громади також на острові Джерба в Середземному морі, що належить Тунісові; в районі гір на заході Лівії; на сході Марокко; в районі оази Сива в Єгипті. Вчення представлене також серед арабів Східної Африки (Ефіопія, Кенія і Танзанія).

Суфізм

Представники цього аскезно-містичного напрямку ісламу протягом всієї історії існування очолювали антифеодальні, пізніше антиколоніальні рухи опору й народні повстання. Сам суфізм пропонував для цього зручні організаційні форми систему братств, таємних товариств, орденів (тарікат). Найбільш відомі народні рухи суфістів: в Судані, сенусити в Лівії, ваххабіти в Саудівській Аравії. У XX столітті на території континенту найбільш впливовими орденами (таріками) були Кадірійя, Тиджанійя, Шаділійя, Хадірійя, Халватійя, Рифайя, Джазулійя, Ахмадійя.

•  — найвпливовіший тарік з XVII століття, що має свої представництва майже в усіх мусульманських країнах Африки, де поширений малікітський мазхаб. Має багато відгалужень, з яких у Західній Африці відомий . Від якого в Сенегалі за проповідництва виокремилась секта мюридів (Мюридійя).
•  — тарік XIX століття малікітського мазхабу, заснований в Марокко. З Магрибу розповсюдився всіма країнами Суданського поясу. Другий за популярністю в Африці, має значну кількість відгалужень, започаткованих місцевими шейхами, серед яких , , та інші. На базі місцевих осередків Тиджанії в Малі в 1920-х роках був заснований тарік , який має багато прибічників у західноафриканських країнах.
• (Шазілія, Магдубіє, Маданія) — тарік XII століття, заснований магрибським богословом і розвинутий у XIII столітті . Має багато відгалужень на півночі континенту, дуже впливовий на сході (Судан, Ефіопія, Уганда, Кенія, Танзанія) як серед шафіїтів, так і серед малікітів. Присутній у мусульман фульбе на плато Фута-Джаллон (Гвінея). У XIX столітті від нього виокремився тарік , що поширився територією Судану, Ефіопії та Єгипту.
• (Хідрія) — тарік XVIII століття, що розпався на східний (Судан, Сомалі, Кенія) — , та західний (Судан, Ефіопія, Чад) — (Хатмія, Амірганія). У XIX столітті в Киренаїці був заснований тарік (Санусія).
•  — тарік XIV століття, різні відгалуження якого представлені в Єгипті, Судані й Сомалі.
•  — тарік XII століття, різні відгалуження якого представлені в Єгипті, Сомалі й Танзанії.
•  — тарік XV століття, 15 відгалужень якого представлені в країнах Магрибу.

• Мечеть мюридів у Тубі, Сенегал
• Амаду Бамба
• Могила Ахмада аль-Тиджані у Фесі, Марокко
• Свято шаділійців у Хумайтарі, Єгипет
• Аденіджі Аделє
• Частка ахмадистів серед мусульман за країною у світі

Ахмадійя (Ахмаді, Ахмадіє) — мусульманська секта, що була заснована наприкінці XIX століття в Пенджабі з метою примирення ісламу, християнства та індуїзму, через синкретичне творення нової релігії. Віровчення цієї секти визнає основні положення ісламу (по Корану), проте заперечує джихад. Разом з індійськими і пакистанськими емігрантами поширилось на сході континенту. Найбільш впливові громади ахмадистів в Нігерії, Танзанії, Гані, Кенії, Уганді, Джибуті, Ліберії, Сенегалі, Гамбії, Малі, . Серед відомих африканських ахмадистів був представник народу йоруба, король .

Християнство

Докладніше:

Історія християнства нерозривно пов'язана з історією Північної Африки. З Африкою пов'язані такі біблійні постаті, як Симон Киринейський, що ніс христовий хрест, і «ефіопський» євнух, якого охрестив євангеліст («Діяння апостолів»). Першим християнським місіонером в долині Нілу був апостол Святий Марк, перший єпископ Александрійський (42—62 роки). 325 року християнство стає державною релігією в Стародавньому Римі, відтак воно розповсюдилось майже повсюдно в Південному Середземномор'ї. Процес християнізації був перерваний арабськими завоюваннями VII століття, становленням ісламу як панівної релігії на півночі та його просуванню на південь через Сахару, передусім до середньовічних країн Західної Африки (Сонгаї, Гана, Малі, Борну). З початком Доби великих географічних відкриттів, з кінця XV століття португальці намагаються охрестити прибережне населення Гвінейської затоки. Це не дало такого результату як хрещення індіанців в Америці, лише вождівська верхівка держави Баконго в басейні Конго прийняла християнство в якості державної релігії. З початком нової колоніальної експансії XIX століття активізується місіонерська діяльність англійців, французів, німців та італійців. Святий престол організовує спеціальні ордени й товариства, що сприяють такій діяльності. Так 1868 року карданал засновує товариство місіонерів Африки, або просто Білі отці. Вони створюють численні християнські громадина Золотому Березі, в Уганді, Бельгійському Конго, Нігерії. Новий період розвитку християнства на чорному континенті починається після Другої світової війни в умовах загальної . Місцеве духовенство потрапляє до верхівки церковної ієрархії, місіонерські церкви замінюють автокефальні.

• «Євангеліст Марк і лев», ікона 823 року
• Симон допомагає Христу
• «Хрещення євнуха», Рембрандт, 1626 рік
• Римський папа Віктор I
• Поширення християнства в Середземномор'ї до 600 року
• Делегація португальців до короля Баконго
• Шарль Лавіжері

Перші протестанти (кальвіністи) потрапляють на континент с півдня, разом з голландцями в XVII столітті. Пізніше за ними слідують методисти, англікани, пресвітеріани. З середини XIX століття німецькі лютерани розпочинають на півдні та сході континенту прозелітичну діяльність. За ними йдуть шведи, норвежці, американці й англійці. Після Другої світової війни активізується діяльність американських англікан, єпископаліан, методистів, баптистів, п'ятидесятників та пресвітеріан.

Християни переважають в африканських країнах Тропічної Африки, передусім Центральної (81,3 % населення, станом на 2006 рік) та Південної (82,0 %), значна частка також у Східній (62,0 %) та Західній (35,3 %). Найбільша частка християн в (95,0 %) та (93,4 %), острівних державах (96,0 %) та (93,1 %); найменша — (0,01 %), (0,02 %), Алжирі (0,3 %). Найчисельніші громади християн в (51 млн), (47,5 млн вірян), (41,5 млн), (37 млн), (36,5 млн). Приблизно ¾ африканських християн відносять себе до католицької^[⇨] і протестантських церков^[⇨], менше ¼ — до монофізитських^[⇨] і православних^[⇨], менше 1 % — до уніатських церков^[⇨].

Демографічний вибух в Африці призвів і до значного зростання чисельності християнських громад. Крім того, тенденція різкого зростання християнізації підтримується і переходом вірян з інших релігій, передусім від традиційних, здебільшого до протестантизму. 2015 року на континенті нараховувалось 2,2 млн вихрещених мусульман. Прогнозується, що до 2025 року на континенті буде 633 млн християн. Центр християнского світу поступово зміщується від європейських розвинених країн до Африки та Азії. Американський історик християнства Єльського університету заявляє:

Африканське християнство зовсім не було просто екзотичним, курйозним явищем в оповитій мороком частині світу, воно може бути цілком природною формою майбутнього.

Римо-католицька церква

Докладніше:

Догмати католицької церкви були розроблені впродовж IV—V століть на теренах Римської імперії, затвердження й піднесення відбувалось в Західноримській та варварських королівствах, що постали на її руїні, а остаточний розрив з православними церквами Візантійського світу відбувся 1054 року. Африканське походження мають ряд відомих постатей ранньої історії християнства — Ориген, Тертуліан, Аврелій Августин, Клемент Александрійський. Одним з перших отців Римської церкви африканського (берберського) походження був римський папа Віктор I, що 195 року переклав богослужіння в Римі з грецької на латинську мову. Римськими папами також були Мільтіад (311—314) і Геласій I (492—496). 2009 року папа римський Бенедикт XVI здійснив візит до африканських країн.

Кількість католиків на африканському континенті зросла з 2 млн 1900 року до 140 млн вірян 2000 року. 1976 року на континенті до католицької церкви відносило себе 47 млн осіб (11 % населення Африки). Найбільше католиків проживало в Центральній (34 % від загальної кількості), Східній (28 %) та Західній Африці (17,5 %). Католицькі громади присутні в усіх країнах Африки, найбільші — в , , , , , . Найбільша частка католиків серед віруючих (більше 75 %) спостерігається переважно в колишніх португальських і французьких колоніях — в , , островах Індійського океану, , . 2005 року католицька церква в Африці, разом з вірянами уніатських церков, нараховувала 135 млн вірян (17 % від загальної кількості віруючих). Прогнозується, що до 2025 року їхня кількість сягне 230 млн і африканські католики будуть становити 1/6 від усіх католиків світу.

• Відсоток католиків в африканських країнах
• Католицький собор в Лагосі, Нігерія, 1917 рік
• Католицький собор в Дакарі, Сенегал
• Католицький собор в Рабаті, Марокко
• Кардинал Пітер Тарксон

Наприкінці XX століття на континенті було створено пів сотні архієпископств, до 300 єпископств, 16 апостольських вікаріатів, 1 прелатуру й 1 абатство, більше 40 монашеських конгрегацій. Станом на 2020 рік, 29 кардиналів із загального числа 222, походять з Африки (ще 1978 року їх було втричі менше), загалом більше 400 тис. священників. Це наслідки свідомої політики папи Івана Павла II, яки надавав перевагу висвяті першосвященників з країн Третього світу, внаслідок чого до 2001 року вони становили понад 40 %, тоді як частка італійців впала з 60 до 15 %. Нігерійський кардинал і радник Івана Павла ІІ Френсіс Арінзе вважався одним з кандидатів на папський престол на , на якому було обрано папою Бенедикта XVI. Кардинал Пітер Тарксон, колишній архієпископ в Гані, є наймолодшим африканським кардиналом (1948 року народження), він брав участь в папському конклаві 2013 року як «найбільш привабливий кандидат з континенту».

Уніатство

До уніатських церков Африки відносять релігійні громади, що свого часу відокремились від православ'я і з різних причин уклали союз із Римо-католицькою церквою, тим самим визнавши верховенство римського папи, церковний догмат, але зберігши внутрішню автономію та обрядовість. На континенті налічується 8 таких церков:

• Вірменський обряд
  • Вірменська католицька церква була утворена 1742 року. Налічує 6,5 тис. вірян 2017 року в Єгипті, що підпорядковується Александрійській єпархії. Релігійний центр в Бейруті (Ліван).
• Візантійський обряд
  • Мелькітська греко-католицька церква була утворена 1726 року. Підпорядковується Антіохійському патріархату. Налічує незначну кількість вірян на території Єгипту і Судану. Релігійний центр в Дамаску ().
• Західносирійський обряд
  • Маронітська церква отримала автокефалію 1100 року. Налічує 5.4 тис. вірян 2017 року в Єгипті, Судані й Гані, що підпорядковуються Каїрській єпархії. Релігійний центр в (Ліван).
  • Сирійська католицька церква була утворена 1656 року. Налічує 1,5 тис. вірян 2017 року у Єгипті та Судані. Релігійний центр в Бейруті.
• Східносирійський обряд
  • Халдейська католицька церква була утворена 1552 року. Налічує 2 тис. вірян 2017 року, що підпорядковуються патріаршому вікаріату Єгипту. Релігійний центр в Багдаді ().
• Александрійський обряд
  • Коптська католицька церква була утворена 1741 року. Налічує 187,3 тис. вірян 2017 року в 7 єпархіях на території Єгипту і Судану.
  • Ефіопська католицька церква була утворена 1846 року. Налічує 70,8 тис. вірян 2017 року в 4 єпархіях на території Ефіопії. Релігійний центр в Аддис-Абебі.
  • Еритрейська католицька церква була утворена 2015 року. Налічує 167 тис. вірян 2017 року в 4 єпархіях на території Еритреї. Релігійний центр в Асмері.

• Собор Єгипетської Богоматері в Каїрі, Єгипет
• Інтронізація коптсько-католицького патріарха Ібрагіма Ісаака Сідрака
• Собор Святого Спаса в Адіграті, Ефіопія
• Аддіс-абебський архієпископ
• Собор в Асмері, Еритрея
• Храм в Акрурі, Еритрея

Протестантизм

Докладніше:

Перші протестанти з'явились на півдні континенту в XVII столітті, це були бури-переселенці з Нідерландів. Тому історично на початку XXI століття найбільша частка протестантів спостерігається в південноафриканських (⅓ загальної кількості прихожан протестантських церков в Африці, ¼ місцевого населення) і західноафриканських країнах (¼ і менше 10 %, відповідно), на островах Індійського океану (5 % і 20 %, відповідно). Протестанти численно переважають над католиками в Південній та Західній Африці. Протестантські громади присутні в усіх країнах Африки, найбільші зосереджені в , , , на ці три країни припадає половина протестантів у Африці. Найбільша частка протестантів серед усіх віруючих громадян спостерігається в , , , , , (20-50 %). Серед християн , , , Гани, Нігерії, , , , , , , та ПАР більше протестантів ніж католиків.

Адвентисти

Докладніше:

Громади адвентистів присутні в половині країн Африки. Найбільше зосереджено в Кенії, Руанді, ПАР, Малаві та на Мадагаскарі.

Англіканство

Докладніше:

Громади англікан присутні в половині країн Африки, це найбільш організована і найчисельніша (20 % прихожан) протестантська церква на континенті. Найбільше англікан і єпископаліан зосереджено в ПАР, Уганді, Нігерії, Танзанії та Кенії. Найчисленніші церкви (станом на 2001—2012 роки):

• (англ. Church of Nigeria) — 20,1 млн вірян.
• (Church of Uganda) — 8,1 млн вірян, 31 діоцезія і 1,8 тис. парафій, в яких служать 29 єпископів і 4 тис. священників.
• (Anglican Church of Kenya) — 5 млн вірян, 29 діоцезій і 1,2 тис. парафій, в яких служать 2,2 тис. священників.
• (Episcopal Church of South Sudan and Sudan) — 4,5 млн вірян, 24 діоцезії.
• (Anglican Church of Southern Africa) — 2,3 млн вірян, 24 діоцезії і 0,9 тис. парафій, в яких служать 30 єпископів і 705 священників.
• (Anglican Church of Tanzania) — 2,0 млн вірян, 19 діоцезій і 1,8 тис. парафій, в яких служать 25 єпископів і 1,3 тис. священників.
• (Anglican Church of Rwanda) — 1,0 млн вірян, 9 діоцезій і 276 парафій, в яких служать 9 єпископів і 400 священників.
• (Church of the Province of Central Africa) — 0,9 млн вірян, 15 діоцезій і 250 парафій, в яких служать 15 єпископів і 400 священників.
• (Anglican Church of Burundi) — 0,8 млн вірян, 6 діоцезій і 112 парафій, в яких служать 5 єпископів і 176 священників.
• (Church of Christ in Congo–Anglican Community of Congo) — 0,5 млн вірян, 7 діоцезій і 307 парафій, в яких служать 7 єпископів і 410 священників.
• (Church of the Province of West Africa) — 0,3 млн вірян, 12 діоцезій і 700 парафій, в яких служать 12 єпископів і 900 священників.

• Англіканські кафедральні собори в Африці
• Лагос, Нігерія
• Аккра, Гана
• Момбаса, Кенія
• , Кенія
• Занзібар, Танзанія

Баптизм

Богослужіння баптистів у Кіншасі, ДР Конго

Докладніше:

Громади баптистів присутні в половині країн Африки. Найбільше зосереджено в ДР Конго, Нігерії, ПАР, Анголі та ЦАР. Найчисленніші церкви (станом на 2014 рік):

• (англ. Nigerian Baptist Convention) — 3,5 млн вірян і 10 тис. парафій.
• (Baptist Union of Uganda) — 1,5 млн вірян і 2 тис. парафій.
• (Baptist Community of Congo) — 2,1 млн вірян.
• (Baptist Convention of Tanzania) — 0,5 млн вірян і 3,1 тис. парафій.
• (Baptist Community of the Congo River) — 1,1 млн вірян і 2,6 тис. парафій.
• (Baptist Convention of Kenya) — 0,6 млн вірян і 3 тис. парафій.
• (Baptist Convention of Malawi) — 0,3 млн вірян і 1,4 тис. парафій.
• (Ghana Baptist Convention) — 0,2 млн вірян і 1,8 тис. парафій.
• (Union of Baptist Churches in Rwanda) — 0,3 млн вірян і 120 парафій.
• (Evangelical Baptist Church of the Central African Republic) — 0,2 млн вірян і 250 парафій.

Кальвінізм

Докладніше:

Більшість реформатів проживає в ПАР, присутні малочисельні релігійні громади в сусідніх з ПАР країнах. Найбільше пресвітеріан мешкає в Малаві, Гані, Камеруні, ДР Конго, ПАР і Нігерії. Найчисленніші церкви (станом 2001—2012):

• (англ. Presbyterian Church of East Africa) — 4,0 млн вірян, 310 парафій, 450 пасторів.
• (Presbyterian Church of Nigeria) — 3,8 млн вірян.
• (Presbyterian Church of Africa) — 3,4 млн вірян, 242 конгрегації, 175 пасторів.
• (Church of Christ in Congo–Presbyterian Community of Congo) — 2,5 млн вірян, 926 конгрегацій, 672 пастори.
• (Presbyterian Church of Cameroon) — 1,8 млн вірян, 300 парафій, 500 пасторів.
• (Church of Central Africa Presbyterian) — 1,3 млн вірян.
• (Presbyterian Church in Sudan) — 1,0 млн вірян, 500 конгрегацій, 265 пасторів.
• (Presbyterian Church in Cameroon) — 0,7 млн вірян, 1300 конгрегацій, 300 священнослужителів.
• (Evangelical Presbyterian Church, Ghana) — 0,6 млн вірян, 2180 конгрегацій, 540 пасторів.
• (Uniting Presbyterian Church in Southern Africa) — 0,5 млн вірян, 472 конгрегації, 420 пасторів.
• (Presbyterian Church in Rwanda) — 0,3 млн вірян, 92 парафії, 81 пастор.
• (Church of Jesus Christ in Madagascar) — 3,5 млн вірян, 5795 конгрегацій, 1200 пасторів.
• (United Church in Zambia) — 3,0 млн вірян, 1060 конгрегацій, 250 пасторів.
• (Evangelical Church of Cameroon) — 2,5 млн вірян, 700 парафій, 1000 пасторів.
• (Dutch Reformed Church in South Africa (NGK)) — 1,1 млн вірян.
• (Uniting Reformed Church in Southern Africa) — 0,5 млн вірян, 758 конгрегацій, 526 пасторів.
• (Lesotho Evangelical Church) — 0,3 млн вірян, 107 парафій, 64 пастори.
• (Christian Reformed Church of Nigeria) — 0,3 млн вірян, 12 округів, 60 конгрегацій, 64 пастори.
• (Reformed Church in Zambia) — 0,3 млн вірян, 152 конгрегації, 84 пастори.
• (Evangelical Reformed Church in Angola) — 0,2 млн вірян.
• (Church of Christ in the Sudan Among the Tiv) — 0,2 млн вірян, 452 конгрегації, 218 пасторів.
• (Evangelical Church of Congo) — 0,2 млн вірян, 118 конгрегації, 132 пастори.
• (Evangelical Congregational Church in Angola) — 0,9 млн вірян, 2800 конгрегацій, 760 священнослужителів.
• (United Congregational Church of Southern Africa) — 0,5 млн вірян, 350 приходів, 300 священнослужителів.

• в Кейптауні, ПАР
• Інтер'єр Хоудекерки
• Храм в Блантайрі, Малаві
• Випускники
• Школа Мавулі в Хо, Гана

Лютеранство

Докладніше:

Лютеранська церква друга за чисельністю прихожан, після англіканської, протестантська церква континенту. Її релігійні громади створено в половині країн Африки. Найбільше лютеран зосереджено в ПАР, Танзанії, Мадагаскарі, Нігерії та Камеруні. Найчисленніші церкви (станом 2001—2012):

• (англ. Ethiopian Evangelical Church Mekane Yesus) — 8,3 млн вірян.
• (Evangelical Lutheran Church in Tanzania) — 6,5 млн вірян.
• (Malagasy Lutheran Church) — 3,0 млн вірян.
• (The Lutheran Church of Christ in Nigeria) — 2,2 млн вірян.
• (Evangelical Lutheran Church in Namibia) — 0,7 млн вірян.
• (Evangelical Lutheran Church in Southern Africa) — 0,6 млн вірян.
• (Evangelical Lutheran Church in the Republic of Namibia) — 0,4 млн вірян.
• (Evangelical Lutheran Church of Cameroon) — 0,3 млн вірян.
• (Evangelical Lutheran Church in Zimbabwe) — 0,3 млн вірян.

Методизм

Докладніше:

Найбільше методистів зосереджено в Нігерії, Гані, ДР Конго, Зімбабве та ПАР. Найчисленніші церкви (станом 2001—2012):

• (англ. Methodist Church Nigeria) — 2 млн вірян, 400 округів і 2 тис. конгрегацій, в яких ведуть службу 47 єпископів і 2 тис. пасторів.
• (Methodist Church of Southern Africa) — 1,7 млн вірян, 12 округів і 338 конгрегацій, в яких ведуть службу 750 пасторів.
• (United Methodist Church of Ivory Coast) — 1 млн вірян, 850 конгрегацій, в яких ведуть службу 110 пасторів.
• (Methodist Church Ghana) — 0,8 млн вірян, 2,9 тис. конгрегацій, в яких ведуть службу 700 пасторів.
• (Methodist Church in Kenya) — 0,5 млн вірян, 106 округів і 0,9 тис. конгрегацій, в яких ведуть службу 357 пасторів.

П'ятидесятництво

Докладніше:

Найбільше п'ятидесятників зосереджено в ПАР, ДР Конго, Кенії, Нігерії та Бурунді. Найчисленніші церкви (станом 2001—2012):

• (Apostolic Faith Mission of South Africa) — 1,2 млн вірян.
• Асоціація п'ятидесятницьких церков Руанди — 1 млн вірян.

• Лютеранський храм в Аддис-Абебі, Ефіопія
• Лютеранська семінарія на Мадагаскарі, 1893 рік
• Методистська церква в Кімберлі, ПАР
• Молитовний табір методистів у , Гана
• Храм апостольської віри в Йоганнесбурзі, ПАР
• і його внутрішнє оздоблення

Інші

Жінки з Армії спасіння разом з миротворцями на ярмарку в Кіншасі, ДР Конго, 2012 рік

Окрім перелічених вище в африканських країнах присутні й інші протестантські течії, чиї громади вірян налічують по декілька тисяч осіб загалом. Серед них:

• Армія спасіння. Найбільше прихожан в Кенії, ДР Конго, Зімбабве, Нігерії, ПАР, Республіці Конго.
• Квакери. Найбільше прихожан в Кенії та на Мадагаскарі.
• Конгрегаціоналісти. Найбільше прихожан в ПАР, Нігерії, Малаві, Замбії, Намібії, Зімбабве та на Мадагаскарі.
• Меноніти. Найбільше прихожан в ДР Конго, Руанді, Бурунді, Ефіопії, Гані й Танзанії.
• . Найбільше прихожан в Танзанії та ПАР.
• Назарейці. Найбільше прихожан в ПАР, Мозамбіці, Есватіні.
• Свідки Єгови. Церква заборонена в ряді країн.

Східні церкви

Загалом православних на континенті 1976 року нараховувалось 22 млн осіб (5,3 % від загального населення). Історично поширені переважно на північному сході континенту в ареалі культурного впливу Східної Римської імперії, де ця релігія була державною.

Монофізитство

Монофізитське вчення визнає лише божественну природу Христа, заперечуючи його земну, тобто людську. Особливо поширене серед землеробських народів, де знайшло підґрунтя у вигляді божества, що споконвічно перероджується у зв'язку з аграрним циклом.

• Коптська церква вважається заснованою Святим апостолом Марком 42 року н. е. Організаційне оформлення відноситься до V століття. Налічує приблизно 10 млн прихожан в , та ряді прилеглих країн (Південний Судан, ). Релігійний центр в Каїрі.
• Ефіопська церква. Утворена в IV столітті в Аксумі за сприяння Візантійської імперії. Налічує 36 млн вірян, що об'єднуються в 32 єпархії в та + 4 за межами Африки, найстаріша з яких в Єрусалимі. Релігійний центр в Аддис-Абебі.
• Еритрейська церква. Налічує приблизно 3 млн прихожан в Еритреї. Релігійний центр в Асмері.
• Вірменська апостольська церква (вірмено-григоріанська). Налічує невеликі громади у декілька тис. вірян в Єгипті (епископство) й Ефіопії (вікаріат), що підпорядковуються католікосату Ечміадзина. Релігійний центр в Ечміадзині (Вірменія).

• Ефіопські священники
• Кафедральний собор в Аддис-Абебі
• Підзмна церква в Лалібелі, Ефіопія
• Нубійський єпископ на фресці XI століття
• Коптський собор Святого Марка, Каїр, Єгипет
• Кафедральний собор в Асмері, Еритрея.

Православ'я

Православ'я на континенті історично представлене двома церквами, які першими, ще 2 тис. років тому, розпочали місіонерську діяльність на півночі та сході. Спочатку самостійно, а від IV століття, коли християнство стало державною релігією в Давньому Римі, за державної підтримки. У тому ж столітті абіссинський негус Езана Великий зробив християнство офіційною релігією в Ефіопії.

• Александрійський патріархат — одна з п'яти головних церков у православному світі. Патріархат було утворено в Александрії на території Давньоримського Єгипту в перші століття нашої ери. Нараховує за різними джерелами від 0,5 до 2,9 млн вірян. Переважна більшість прихожан мешкає в Єгипті (до 350 тис.), значна кількість у Судані, Ефіопії, Південному Судані, ПАР, ДР Конго, Зімбабве, Замбії, Камеруні, Кенії, Лівії, Анголі, Мозамбіці й на Мадагаскарі. Церкву очолює патріарх Александрії, якому підпорядковані 6 архиєпархій в Єгипті та 20 в інших країнах Африки.

• Карта єпархій в Африці
• Кафедральний собор в Александрії, Єгипет
• Церква Святого Георгія в Каїрі, Єгипет
• Монастир Святої Катерини на Синаї

• Єрусалимський патріархат — одна з п'яти головних церков у православному світі, що об'єднує релігійні громади на Синайському півострові Єгипту.

Синкретизм

Докладніше:

До напрямку африканського релігійного синкретизму відносять як африканські християнські церкви й секти, що відокремились від католицтва та протестантизму, так і релігії створені через «одкровення» місцевими пророками як поєднання традиційних вірувань і догматів аврамічних релігій. Африканці наприкінці XIX століття стали масово знайомитися з основними і у багатьох із них викликала когнітивний дисонанс кричуща розбіжність проголошуваних принципів «рівності, добра і справедливості» в якості основ віри з колоніальною політикою, що проводилась європейцями на континенті. Вони звинувачували останніх в спотворенні Біблії, проповідували, що справжнім богообраним народом є чорношкірі й переносили град-Єрусалим до Ефіопії (растафаріани), чи інших африканських країн. Усі такі церкви й секти являють собою неповторний мікс своєрідних і традиційних обрядів та ритуалів, часто об'єднаних навколо постаті отця-засновника, пророка, чи месії. У відповідній літературі для них не існує усталеної термінології, тому їх об'єднують у групу «синкретичних», «незалежних», «тубільних», «месіанських», «харизматичних», або «сепаратних» церков і сект. Такі церкви досить етноцентричні й почасти об'єднують лише представників певної етнічної групи. Часто їх всі розглядають як частину християнства через наявність ряду спільних рис та походження їхніх засновників, які були священниками в протестантських і римо-католицьких церквах. Так у XX столітті з середовища різних церков на місцевому підґрунті виокремились:

• від англікан та єпископаліан — (), і (Кенія), ();
• від баптистів — (), (), () та ();
• від п'ятидесятників — Асамблея Бога (Буркіна-Фасо) і () та інші;
• від лютеран — (ЦАР), (ПАР), ();
• від методистів — (), й ();
• від пресвітеріан — ();
• від римо-католиків — та у Східній Африці.

Більшість парафіян африканських церков мешкає в країнах Південної Африки (ПАР, Зімбабве. Замбія), значна частка — Центральної (Республіка Конго і ДР Конго) та Західної (Нігерія, Гана, Кот-д'Івуар, Бенін), незначна — Східної (Танзанія, Уганда). У жодній африканській країні вони не становлять конфесійної більшості серед місцевого населення. Найбільша частка спостерігається в ПАР, Беніні, Зімбабве й Есватіні — в районі 10-15 %.

На початку XXI століття налічується 60 млн вірян прибічників синкретичних культів на африканському континенті. Найбільші церкви, секти й культи:

• (англ. Zion Christian Church) — 15 млн вірян. Утворена на початку XX століття в провінції Лімпопо (ПАР) (1885—1948).
• (англ. Eternal Sacred Order of Cherubim and Seraphim) — 10 млн вірян. Заснована 1925 року в Нігерії серед народу йоруба . Має багато прихільників і за межами країни.
• (англ. Kimbanguist Church) — 5,5 млн вірян. Заснована 1921 року в Бельгійському Конго (1887—1951). Основу віровчення становить пуританська етика і заборона на насильство, багатоженство, чаклунство, танці, вживання алкоголю і тютюну. Кімбангісти відомі антиколоніальною боротьбою під гаслом «Конго для конголезців!» та поширенням своєрідної писемності . Дуже впливова на заході ДР Конго, Анголи й Республіки Конго. Вчення кімбангістів мало вплив на формування ораганізацій та .
• (англ. Redeemed Christian Church of God) — 5 млн вірян. Заснована 1952 року (1909—1980) в нігерійському штаті і переформатована після його смерті (1942-). Штаб-квартира розташовується в Лагосі. Церква має свої відділення в 165 країнах світу, в Україні — в Києві.
• (англ. Church of the Lord (Aladura)) — 3,6 млн вірян. Заснована 1925 року (1900-) в нігерійському штаті Огун серед народу йоруба. Має вплив і за межами країни.
• (англ. Council of African Instituted Churches) — 3 млн вірян.
• (англ. Church of Christ Light of the Holy Spirit) — 1,4 млн вірян.
• (англ. African Church of the Holy Spirit) — 0,7 млн вірян.
• (англ. African Israel Church Nineveh) — 0,5 млн вірян. Заснована 1942 року (1896-) в Кенії серед племен лух'я і луо (звідки за походженням Барак Обама). Штаб-квартира розташовується у місті Західної провінції).

• Інгенас Лекганьяна
• Святкування кімбангістами Різдва 25 травня 2016 року
• Єнох Адебоя
• Храм Нової апостольської церкви у Кейптауні, ПАР
• і на острові Фогу, Кабо-Верде

Серед синкретичних християнських церков не африканського походження на континенті поширена (англ. New Apostolic Church) — більше 6 млн вірян, що становить приблизно ¾ від усіх прихожан по всьому світові. Найбільша громада нових апостолян нараховується в ПАР — більше 440 тис. вірян, станом на 2008 рік. Після піку чисельності у 11 млн вірян, що припав на 2007 рік, чисельність прихожан церкви за наступне десятиліття поступово зменшилась до 9 млн. Церква утворилась 1863 року під час розколу ірвінгістів, яка була заснована в 1830-х роках у Лондоні (Велика Британія) пастором .

Під впливом діяльності Свідків Єгови на континенті утворилась місцева африканська секта , що досить популярна серед населення ДР Конго, Замбії, Зімбабве, Малаві. Там же діє церква . На західному узбережжі Гвінейської затоки впливова синкретична секта . У Нігерії під впливом християнських догматів відбулось перетворення одного з місцевих традиційних таємних союзів на синкретичну церкву .

Юдаїзм

Докладніше:

Юдаїзм як етнічна релігія тісно пов'язаний з історією єврейського народу, яка, в свою чергу, нерозривна з Африкою вже багато тисячоліть, від біблійного єгипетського полону часів фараонів та виходу з нього до арабо-ізраїльського конфлікту на Синайському півострові й першого мирного договору з Єгиптом. Після закінчення Другої світової війни і Холокосту, проголошення незалежності держави Ізраїль та краху колоніальної системи юдаїзм на континенті зазнає коллапсу разом із переселенням єврейських громад до Ізраїлю та країн Америки. Наприкінці Другої світової війни на континенті близько 1 млн осіб сповідувало юдаїзм; 1976 року в Африці юдаїстів налічувалось 350 тис. осіб, тобто вже менше 0,1 % населення. За наступні 30 років чиселність євреїв зменшилась ще раз втричі. Найменшої міграції зазнало єврейське населення Південної Африки, де на початку XXI століття мешкало приблизно 70 тис. євреїв, переважно ашкеназів, вихідців з Литви. Юдаїсти також присутні в (~2 тис. осіб), (1 тис.), Кенії (0,3 тис.), (0,2 тис.), і , , , та , та на (до 100 осіб в кожній). Найбільші єврейська громади на континенті присутні у південноафриканських Йоганнесбурзі (приблизно 50 тис. осіб), Кейптауні (16 тис.), Дурбані (2,7 тис.), Преторії (1,5 тис.) та марокканській Касабланці (1 тис.).

Історично юдеї континенту поділяються на кілька груп:

• Сефарди — близькосхідні євреї, що населяють країни Північної Африки, з отриманням Ізраїлем незалежності більшість громад переселилася на його землі. Вони потрапили до Південного Середземномор'я після руйнування Другого храму римлянами під час Юдейської війни у ІІ столітті, з арабськими завоюваннями потрапили у VIII столітті до Іспанії. Звідки вони були вигнані Альгамбрським декретом із завершенням Реконкісти 1492 року. Частина іспанських і португальських євреїв осіла в Африці.
•  — магрибські євреї та бербери, що сповідують юдаїзм. Їх часто рахують разом з сефардами, населяли країни Магрибу (, Алжир, ). У XX столітті, після здобуття французькими колоніями незалежності, частина переселилась до Франції, частина до Ізраїлю.
• Фалаша (бет-ізраел) — ефіопські євреї, що виводять історію своєї громади від , сина царя Соломона й цариці Савської. Ймовірно були обернені в юдаїзм вихідцями з Південної Аравії (Саби). Визнані Починаючи з 1977 року ізраїльским урядом було здійснено ряд операцій з репатриації фалаша до Ізраїлю («Соломон», «Моїсей» тощо). Останню таку операцію було здійснено 2013 року («Канфей йона»).
• Ашкенази — західноєвропейські євреї, що оселились на півдні континенту.
• Караїми — нечисленна група вихідців зі Східної Європи та Криму.

• Всередині синагоги міста Алжир, 1840 рік
• Єврейська родина Константіни, 1900 рік, Алжир
• Барельєф фалаша у ефіопському Ґондері
• Операція «Соломон»
• Ребе Мордехай Абу Серур

У Західній Африці, передусім в Тімбукту, після проникнення туди ісламу існували єврейські громади «біляд ель-Судан» які за сотні років свого існування асимілювались місцевим населенням і зникли. Останнім раввином Тімбукту наприкінці XIX століття був ребе . 1496 року португальський король Мануель I вислав тисячі євреїв на острови Сан-Томе, Принсіпі та , які з часом також зазнали асиміляції. Юдаїзм сповідує нечисленна громада (до 10 тис.) серед етносу ігбо в Нігерії. Вони проводять багато паралелей між власною історією та етногенезом з історією євреїв. Уряд Ізраїлю не визнає їх як одне із .

Індуїзм

Докладніше:

Індуїзм в Африці сповідує більше 2 млн мешканців сходу та півдня, вихідців другої половини XIX століття з Індостану до британських африканських колоній та їхніх нащадків. Хоча індуїзм почав проникати до Африки разом із індійськими моряками, які торгували на східному узбережжі ще за часів раннього середньовіччя, пізніше вони були витиснені арабськими і португальськими купцями. Новим зв'язкам Індостану й Африки сприяло їхнє підкорення Британською імперією, значна кількість індусів на службі британської армії осідала в інших колоніях, серед яких і східноафриканські. Серед поселенців у Кенії, й було багато сикхів. Перші робітники-поселенці в Дурбані () звели свій храм з дощатого заліза 1875 року, який простояв 30 років і не витримав черговий сезон дощів. Пізніше його було відновлено і тепер це історична пам'ятка провінції Квазулу-Наталь. Серед індійської громади в Південній Африці 20 років прожив Магатма Ґанді, перш ніж повернутися до Індії для участі в індійському визвольному русі. Значна індуїстська громада Уганди (65 тис. осіб) була тодішнім диктатором генералом Іді Аміном 1972 року. Вигнанці оселились у Великій Британії, Канаді та Індії. Через 20 років, після скасування закону, незначна частина повернулась до Кампали і заснувала там релігійну громаду.

Приблизно половина сучасних африканських індуїстів населяє острови Індійського океану. На майже половина населення країни сповідує індуїзм, це найбільша релігійна громада острова. Значні громади індуїстів також населяють ПАР, Танзанію, Кенію. Незначні громади індуїстів присутні також в Уганді, , , , , , , , , та .

• Священне озеро Ганга-Талао (Гран-Бассен) на Маврикії
• Перший індуїстський храм в Африці, 1875 рік
• Індуїстський храм в Дурбані, ПАР
• Біженці з Уганди в аеропорту Схіпхол, Нідерланди
• Індуїстський храм в Кампалі, Уганда

Індуїзм не месіанська релігія, тому її поширення здебільшого пов'язане з розширенням етнічних громад вихідців з Індії. Хоча наприкінці XX століття відбулися певні зрушення в бік прозелітства. Це діяльність , робота місіонерів Міжнародного товариства свідомості Крішни (ISKCON) у Південно-Африканській Республіці, Уганді та Нігерії.

Буддизм

, найбільший буддистський храм в Африці, , ПАР

Докладніше:

Буддизм на континенті сповідує дуже незначна частка населення, близько 250 тис. вірян (оцінка 2010 року). Переважно це вихідці з Китаю та Південно-Східної Азії, що мігрували до Південної Африки (ПАР) та на острови Індійського океану (Маврикій, Реюньйон). Окрім буддизму вони також сповідують даосизм і традиційну китайську релігію (до 130 тис. вірян, за оцінкою 2010 року).

Найбільша громада буддистів мешкає в ПАР (190 тис. вірян), значні громади також в (33 тис.), (20 тис.), Алжирі (17 тис.), (12 тис.), на (20 тис.) та (15 тис.). Найбільша частка буддистів серед вірян на  — 1,5-2 %.

Бахаїзм

Бахаїський храм в Кампалі, Уганда

Докладніше:

Історія бахаїзму тісно пов'язана із африканським континентом від самого свого початку, Бахаулла 1863 року відвідав під час конвоювання до в'язниці в Акко. За його дорученням , до свого ув'язнення 1868 року, здійснював місіонерську діяльність в цій країні. Наприкінці XIX століття успішну прозелітичну діяльність вів , а Абдул-Баха, що замінив свого батька Бахауллу після його смерті на посаді голови релігійної громади, прожив у Єгипті кілька років. Наступник Абдул-Бахи, подорожував Африкою в 1929 і 1940 році. Упродовж 1924—1960 років віра була офіційно зареєстрована в Єгипті, але пізніше заборонена і переслідувалася владою. Релігійний рух зазнав особливого піднесення в 1950-1960-х роках, коли 1953 року бахаїсти оголосили «Десятирічний хрестовий похід» до країн Тропічної Африки. У 2006—2209 роках єгипетські бахаїсти зазнали переслідувань в Єгипті через проблему з впровадженням . Їхні будинки підпалювали, родинами виганяли з поселень. Бахаїсти Африки проводять традиційні регіональні конференції, на яких вони планують програми розвитку місцевих громад.

Найчисельніші релігійні громади бахаїстів 2010 року розміщувались в Кенії (512,9 тис. вірян), (282,9 тис.), (238,5 тис.), (190,4 тис.). Вони входять в десятку найбільших бахаїстських громад світу. Найбільша частка серед прихильників інших вірувань у бахаїстів на (1,8 % від загальної кількості населення) в Замбії (1,8 %) та Кенії (1,0 %).

Нерелігійність

Докладніше:

Під нерелігійністю загалом розуміють не віднесення себе до будь-якої традиційної релігії, або сповідування різноманітних філософських ідей, що заперечують надприродне, або таке мислення, що лежить в рамах (агностицизм, атеїзм, деїзм, скептицизм, світський гуманізм, ігностицизм, раціоналізм). Ідеї нерелігійності в Африці мають багатотисячолітню історію, найактивніші сліди яких ми простежуємо в античні часи. Значна кількість африканських філософських ідей, серед яких «убунту», дали свої пагони у світському гуманізмі. Від 1950-1960-х років течія нерелігійних рухів у Африці набуває все більшої популярності серед молодих людей, що отримали європейську освіту. Особливо цьому сприяли ідеї комунізму, соціалізму та , що набули вагомого впливу на континенті після Другої світової війни. Найбільше нерелігійних людей (за оцінкою Геллапу) спостерігається в Південній, зокрема в (20 %), (16 %), (13 %), (10 %), (8 %) і , та Північній Африці, Алжирі й (9 %).

• Катеб Ясін
• Самора Машел
• Шон Куті
• Ронні Касрілс
• Лео Ігве
• Воле Шоїнка
• Надін Гордімер

Відомими представниками цих філософських течій є: єгипетська феміністка , кенійський економіст, батько американського президента , танзанійський політик , нігерійський правозахисник Лео Ігве, алжирські письменник та прозаїк і драматург , південноафриканська письменниця Надін Гордімер, борці з апартеїдом і , президент Мозамбіку Самора Машел, нігерійський музикант , нігерійський письменник і педагог , нігерійський письменник і лауреат Нобелівської премії Воле Шоїнка, марокканський журналіст та правозахисник .

Статистика

Поширення релігій в Африці за регіоном (оцінка 2006 року від ARDA)

Регіон	Населення	Релігії							Нерелігійність
		християнство	іслам	традиційні вірування	індуїзм	бахаїзм	юдаїзм	буддизм	загалом	атеїзм
Північ	209 948 396	9,0 %	87,6 %	2,2 %	0,0 %	0,0 %	0,0 %	0,0 %	1,1 %	0,1 %
Захід	274 271 145	35,3 %	46,8 %	17,4 %	0,0 %	0,1 %	0,0 %	0,0 %	0,3 %	0,0 %
Центр	118 735 099	81,3 %	9,6 %	8,0 %	0,1 %	0,4 %	0,0 %	0,0 %	0,6 %	0,0 %
Схід	302 636 533	62,0 %	21,1 %	15,6 %	0,5 %	0,4 %	0,0 %	0,019 %	0,3 %	0,0 %
Південь	50 619 998	82,0 %	2,2 %	9,7 %	2,1 %	0,7 %	0,1 %	0,035 %	2,7 %	0,3 %

Віряни за країною у відносній та абсолютній чисельності

Країна	Населення	Мусульмани		Християни		Інші
		%	чисельність	%	чисельність	%	чисельність
Алжир	42 200 000	99,0	41 780 000	0,28	119 128	0,02	8509
Ангола	29 250 009	10,0	292 500	95,0	27 787 508	40,0	1 170 000
Бенін	11 362 269	27,7	3 147 348	48,5	5 510 700	22,6	2 567 872
Ботсвана	2 302 878	0,6	13 817	79,1	1 821 576	20,3	467 484
Буркіна-Фасо	20 244 080	61,5	12 450 109	29,8	6 032 735	8,7	1 761 234
Бурунді	10 681 186	10,0	1 068 118	65,0	6 942 770	25,0	2 670 296
Габон	2 067 561	10,0	206 756	73,0	1 509 319	17,0	351 485
Гамбія	2 163 765	95,7	2 070 723	4,2	90 878	0,2	4327
Гана	29 614 337	18,0	5 330 580	71,0	21 026 179	11,0	3 257 577
Гвінея	11 883 516	86,2	10 243 590	9,7	1 152 701	4,1	487 224
Гвінея-Бісау	1 584 763	45,1	714 728	22,1	350 232	32,8	519 802
Джибуті	1 049 001	97,0	1 017 530	3,0	31 470	н. д.	н. д.
Екваторіальна Гвінея	1 222 442	10,0	1 222 442	86,0	1 051 300	4,0	48 897
Еритрея	5 200 000	36,0	1 872 000	63,0	3 276 000	1,0	52 000
Есватіні	1 300 000	1,0	13 000	90,0	1 170 000	9,0	117 000
Ефіопія	105 000 000	34,0	35 700 000	63,0	66 150 000	3,0	3 150 000
Єгипет	97 521 500	94,7	92 352 860	5,3	5 168 639	н. д.	н. д.
Замбія	16 887 720	1,0	168 877	87,0	14 692 316	12,0	2 026 526
Західна Сахара	567 421	99,99	567 321	0,01	100	н. д.	н. д.
Зімбабве	14 848 905	3,0	445 467	84,0	12 473 080	13,0	1 930 357
Кабо-Верде	544 081	2,0	10 881	85,0	462 468	13,0	70 730
Камерун	23 794 164	30,0	7 138 249	65,0	15 466 206	5,0	1 189 708
Кенія	50 000 000	11,0	5 500 000	85,0	42 500 000	4,0	2 000 000
Коморські Острови	850 688	98,3	836 226	0,7	5954	1,0	8506
ДР Конго	84 004 989	15,0	12 600 748	78,0	65 523 891	7,0	5 880 349
Республіка Конго	5 399 895	1,6	86 398	79,0	4 265 917	19,4	1 047 579
Кот-д'Івуар	24 571 044	42,9	10 540 977	33,9	8 329 583	23,2	5 700 482
Лесото	2 263 010	0,1	2263	80,0	1 810 408	19,9	450 338
Ліберія	4 382 387	20,0	876 477	40,0	1 752 954	40,0	1 752 954
Лівія	6 470 956	99,0	6 410 956	1,0	60 000	0,1	6470
Маврикій	1 264 887	17,3	218 825	32,7	413 618	50,0	632 443
Мавританія	3 984 233	99,9	3 979 733	0,01	4500	н. д.	н. д.
Мадагаскар	26 262 810	10,0	2 626 281	40,0	10 505 124	50,0	13 131 405
Майотта	256 518	98,8	253 439	1,2	3078	н. д.	н. д.
Малаві	17 931 637	20,0	3 586 327	79,9	14 327 377	0,1	17 931
Малі	19 107 706	95,0	18 152 320	2,4	458 584	2,6	496 800
Марокко	34 779 400	99,1	34 466 385	0,9	313 014	н. д.	н. д.
Мозамбік	28 861 863	20,0	11 544 745	60,0	14 430 931	10,0	2 886 186
Намібія	2 413 643	0,4	9654	85,0	2 051 596	15,0	362 046
Нігер	21 466 863	98,3	21 101 926	1,0	214 668	0,7	150 268
Нігерія	191 000 000	50,0	95 500 000	50,0	95 500 000	н. д.	н. д.
ПАР	57 725 600	1,9	1 096 786	79,7	46 007 303	18,5	10 679 236
Південний Судан	12 323 419	20,0	2 464 683	60,5	7 455 668	19,5	2 403 066
Реюньйон	865 826	4,2	36 364	84,8	734 220	11,0	95 240
Руанда	12 001 136	4,8	576 054	93,4	11 209 061	1,8	216 020
Сан-Томе і Принсіпі	197 700	3,0	5931	96,0	189 792	1,0	1977
Сейшельські Острови	94 205	1,1	1036	93,1	87 704	5,8	5463
Сенегал	15 726 037	96,1	15 112 721	3,6	566 137	0,3	47 178
Сомалі	15 181 925	99,8	15 171 925	0,02	10 000	н. д.	н. д.
Судан	40 810 080	97,0	39 585 777	3,0	1 224 302	н. д.	н. д.
Сьєрра-Леоне	7 719 729	78,6	6 067 706	20,8	1 605 703	0,5	38 598
Танзанія	55 000 000	35,0	19 250 000	61,0	33 550 000	4,0	2 200 000
Того	7 352 000	20,0	1 470 400	29,0	2 132 080	51,0	3 749 520
Туніс	11 446 300	99,0	11 423 407	0,4	40 000	0,6	43 150
Уганда	38 823 100	14,0	5 435 234	81,0	31 446 711	5,0	1 941 155
Центральноафриканська Республіка	4 737 423	15,0	710 613	50,0	2 368 711	35,0	1 658 098
Чад	15 353 184	58,0	8 904 846	41,0	6 294 805	1,0	153 531

Див. також

• Африканська міфологія

Примітки

1. Пораховані євреї, що не відділяють себе від громади ні за етнічним походженням, ні за релігійною традицією.
2. 3-тє місце у світі.
3. 5-те місце у світі.
4. 8-ме місце у світі.
5. 10-те місце у світі.
6. 4-те місце у світі.
7. 3-тє місце у світі.
8. 10-те місце у світі.

Джерела

1. Restless Spirits: Syncretic Religion [ 2 листопада 2015 у Wayback Machine.] Yolanda Pierce, Ph.D. Associate Professor of African American Religion & Literature
2. . Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 13 березня 2015.
3. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 вересня 2018. Процитовано 12 січня 2020.
4. Шпажников Г. А., 1981, с. 36.
5. Harrison, Philip (2004). South Africa's top sites (вид. 1st). Klenilworth: Spearhead. ISBN .
6. Шпажников Г. А., 1981.
7. Шаревская Б. И., 1964.
8. The Association of Religion Data Archives (ARDA) [ 4 березня 2021 у Wayback Machine.] - факультет соціології Пенсильванського університету.
9. Шпажников Г. А., 1981, с. 6.
10. Шпажников Г. А., 1981, с. 15-23.
11. Шпажников Г. А., 1981, с. 15.
12. Шпажников Г. А., 1981, с. 16.
13. (англ.) Britannica Book of the Year 2003. — L. : Encyclopædia Britannica, 2003. — С. 306. — .
14. Religious Composition by Country, 2010-2050 : ( )[англ.] : [арх. 30.03.2021] // pewforum.org : вебсайт. — Pew Research Center, 2015. — 2 April. — Дата звернення: 30 березня 2021 року.
15. Шпажников Г. А., 1981, с. 18.
16. Шпажников Г. А., 1981, с. 19.
17. Шпажников Г. А., 1981, с. 20.
18. Шпажников Г. А., 1981, с. 21.
19. Шпажников Г. А., 1981, с. 22.