Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Українська революція (також Визвольні змагання) — низка подій, пов'язаних з національно-визвольною боротьбою українського народу у 1917—1921 роках.
Поштовхом до початку Української революції стала Лютнева революція в Російській імперії. В Україні утворився альтернативний центр влади — Українська Центральна Рада (УЦР), яка стала представницьким органом українських демократичних сил і очолила національно-демократичну революцію в Україні. Керівником УЦР став Михайло Грушевський.
У період 1917—1921 років Україна пережила різні форми національної державності: УНР, Українська Держава, ЗУНР, Кубанська НР, а також Кримська ДР. Українські етнічні території були розділені між Українською СРР, Польською Республікою, Румунським королівством та Чехословацькою Республікою. Таким чином, Українська національно-демократична революція зазнала поразки. Ця поразка стала наслідком незгуртованості політичної еліти, незавершеності процесу формування нації, відмінностей між національними та соціальними завданнями визвольного руху, його обумовленості зовнішніми політичними й насамперед військовими факторами. Однак, не досягши своєї мети, Українська революція започаткувала процес формування модерної політичної нації та відродила традицію української державності.
Хід Революції
Лютнева революція. Формування Центральної Ради
23 лютого (8 березня) 1917 в Петрограді, столиці Російської імперії, почалися масові страйки. У наступні дні Державна дума стала в опозицію до уряду, до страйкуючих приєдналися частини столичного гарнізону. 27 лютого (12 березня) вся повнота влади зосередилася в руках Тимчасового комітету Державної думи. 2 (15) березня члени цього комітету прийняли від монарха акт про зречення та сформували Тимчасовий уряд. Паралельно з Тимчасовим урядом в Петрограді утворилася Рада робітничих і солдатських депутатів, яка згодом мала вплив на формування та діяльність уряду.
На початку березня, в Петрограді, українці створили Тимчасовий український революційний комітет, який 2 (15) березня звернувся до українців столиці, закликавши їх спрямувати свою енергію «на завоювання власних національно-політичних прав», наповнити її «свідомістю власних національних інтересів». Через десять днів Комітет провів багатотисячну маніфестацію в центрі Петрограда.
Протягом 3—5 (16—18) березня на території України практично були ліквідовані органи царської адміністрації, виконавча влада перейшла до призначених Тимчасовим урядом губернських та повітових комісарів. Як і в Росії, в Україні почали формуватися Ради об'єднаних організацій, а також Ради робітничих і солдатських депутатів.
На початку березня в клубі «Родина» Товариства українських поступовців (ТУП) зібралися близько 100 представників українських організацій. На цих зборах народилася ідея створення спеціальної організації для координації національного руху. Однак принципи її творення викликали гостру полеміку. Члени ТУП (Сергій Єфремов, Дмитро Дорошенко, Людмила Старицька-Черняхівська та інші) вважали, що саме їхня організація мала стати центром єднання національних сил. Такий підхід не знайшов підтримки у більшості учасників зборів. З ініціативи соціал-демократа Дмитра Антоновича та інших учасників зборів новий орган вирішено формувати на коаліційній основі. 7 березня пройшли вибори керівного ядра Центральної Ради. Головою УЦР обраний відомий історик і громадський діяч Михайло Грушевський, який в цей час ще не повернувся до Києва з Москви, де відбував своє заслання.
У перших декадах березня Центральна Рада була одним з лівофлангових гравців у суспільно-політичному житті країни, поступаючись ініціативою російським політичним партіям та організаціям. Ситуація змінилася, коли в Києві відбулася ініційована Центральною Радою 100-тисячна маніфестація, що скінчилася віче, яке підтримало резолюцію про автономію України. 6—8 (19—21) квітня в Києві пройшов Всеукраїнський національний конгрес, на якому були присутні близько 900 депутатів від різних українських політичних, громадських, культурно-освітніх та професійних організацій. На з'їзді депутати обговорили різні аспекти національно-територіальної автономії України, прийняли рішення про створення крайової влади й вироблення проєкту автономного статуту України, обрали 118 членів Української Центральної Ради, у тому числі М. Грушевського — головою УЦР, В. Винниченка і С. Єфремова — заступниками голови. Мандати членів Ради отримали відомі українські громадські та політичні діячі: Д. Дорошенко, М. Міхновський, В. Прокопович, Є. Чикаленко, О. Шульгін, А. Ніковський, С. Русова, В. Леонтович, Л. Старицька-Черняхівська та ін.
Перший універсал УЦР
Резолюції Національного конгресу отримали широкий розголос. Вимога національно-територіальної автономії Україні містили і резолюції Першого Всеукраїнського військового з'їзду (5—8 (18—21) травня), на якому були присутні більше 700 делегатів, що представляли 993 тисяч українців-військових армії і тилу. Військовий з'їзд також висловився за реорганізацію армії за національно-територіальним принципом, формування української національної армії. Для керівництва процесами формування збройних сил при Центральній Раді створений Український Генеральний військовий комітет.
16 (29) травня до Петрограда прибула делегація УЦР на чолі з В. Винниченком та С. Єфремовим. Не знайшовши порозуміння з Тимчасовим урядом і Петроградською радою робітничих і солдатських депутатів щодо автономії України, делегація наприкінці травня повернулася до Києва.
Невдало завершені переговори в Петрограді, заборона проведення Другого Всеукраїнського військового з'їзду підштовхнули УЦР до рішучіших дій. 3 червня на Четвертих загальних зборах Центральної Ради прийнято рішення звернутися до українського народу з закликом «організуватися та приступити до негайного заложення фундаменту автономного ладу на Україні». 10 (23) червня на засіданні Комітету Центральної Ради прийнятий і у той самий день на Всеукраїнському військовому з'їзді оприлюднений документ, в якому говорилося про національно-територіальну автономію України. 15 (28) червня Комітет Центральної Ради створив Генеральний секретаріат — виконавчий орган Ради. Першим генеральним секретарем обраний Володимир Винниченко.
Пошук компромісу
29 червня (12 липня) до Києва прибула делегація Тимчасового уряду у складі Олександра Керенського, Іраклі Церетелі, М. Терещенка для налагодження відносин з Центральною Радою. Делегація заявила, що уряд не буде заперечувати проти автономії України, однак просить утриматися від декларування цього принципу й залишити остаточне санкціонування автономії Всеросійським установчим зборам.
2 (15) липня з Петрограда до Києва надійшла телеграма з текстом урядової декларації, де говорилося про визнання Генерального секретаріату як вищого розпорядчого органу України, а також про те, що уряд прихильно поставиться до розробки українською Радою проєкту національно-політичного статуту України.
У відповідь Центральна Рада 3 (16) липня проголосила Другий Універсал, в якому йшлося про прийняття УЦР заклику уряду до єдності, про поповнення УЦР представниками національних меншин і перетворення її в єдиний вищий орган революційної демократії України.
На початку липня в Києві близько 5 000 солдатів зажадали від влади дозволу сформуватися в окрему військову частину, а саме — в полк ім. гетьмана П. Полуботка. За свідченням учасників подій, до цього солдатського виступу були причетні члени українського військового клубу ім. П. Полуботка в Києві, зокрема поручик М. Міхновський. Солдати, за свідченням П. Мілюкова, планували захопити всі найважливіші пункти Києва і «всіх росіян і ренегатів, які гальмують українську роботу, скинути з їх постів силою». Захопивши в ніч на 5 липня зброю в казармах 1-го запасного Українського полку, солдати в Києві захопили штаб міліції, заарештували коменданта міста, зайняли інтендантські склади, намагалися захопити казну і банк, затіяли перестрілку з юнкерами та солдатами 2-го запасного понтонного батальйону, висланими проти них штабом КВО. Уранці 5 (18) липня Генеральний військовий комітет вжив рішучих заходів проти полуботківців, а полковник Ю. Капкан, мобілізувавши полк ім. Богдана Хмельницького, приступив до повернення захоплених повсталими пунктів. Зрештою бунтівники були роззброєні і відправлені на фронт.
Територіальні претензії Центральної РадиВ середині липня українська делегація прибула до Петрограда для затвердження складу Генерального секретаріату Тимчасовим урядом. Делегація привезла з собою Статут вищого управління Україною (в остаточному варіанті — Статут Генерального секретаріату), в преамбулі якого говорилося, що Центральна Рада є органом революційної демократії всіх народів України, її ціль — остаточне введення автономії України, підготовка Всеукраїнських та Всеросійських установчих зборів. Урядова комісія відкинула Статут Генерального секретаріату і 4 (17) серпня замінила його на «Тимчасову інструкцію», згідно з якою Генеральний секретаріат перетворювався на місцевий орган Тимчасового уряду, його повноваження поширювалася лише на 5 із 9 українських губерній, він втрачав секретарства військових, продовольчих, судових справ, шляхів сполучення, пошти і телеграфів. Тиск Тимчасового уряду на українську делегацію не обмежився затвердженням урядової «Інструкції», так, 26 липня (8 серпня) в Києві донські козаки і кірасирський полк вчинили збройну провокацію проти полку ім. Богдана Хмельницького, у результаті якої убито 16 і поранено 30 богданівців.
| Статут Генерального Секретаріату, підготовлений УНР | «Тимчасова інструкція Генерального Секретаріату Тимчасового уряду» |
|---|---|
| Генеральний Секретаріат — вищий орган управління в Україні, який формується УНР і відповідає перед нею | Генеральний Секретаріат — місцевий орган Тимчасового уряду, який затверджувався ним за поданням Ради |
| Коли УЦР висловлює недовіру Генеральному Секретаріату, він подає у відставку | Центральна рада фактично позбавляється законодавчих прав |
| Влада Генерального Секретаріату поширюється на 9 губерній: Київську, Волинську, Полтавську, Подільську, Херсонську, Катеринославську, Харківську, частину Чернігівської та частину Таврійської | Влада Генерального Секретаріату поширюється лише на 5 українських губерній: Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, частину Чернігівської |
| До складу Генерального Секретаріату входило 14 секретарств: внутрішніх, фінансових, військових, продовольчих, земельних, національних справ; юстиції, освіти, торгівлі, промисловості, пошти та телеграфу, праці, шляхів сполучення | Генеральний Секретаріат втрачає секретарства: військових справ, продовольчих справ, шляхів сполучення, пошти і телеграфу |
Утворення Української Народної Республіки
20 жовтня (2 листопада) 1917 року в Києві розпочав роботу Третій Всеукраїнський військовий з'їзд. На з'їзді один з лідерів українських есерів виступив з критикою з приводу компромісної політики Центральної Ради, а також закликав «утворити власними силами Українську Демократичну Республіку»; В. Винниченко заявив, що генеральні секретарі не є чиновниками Тимчасового уряду, а сам Генеральний секретаріат непідзвітний Тимчасовому уряду, а лише українській демократії, що його породила.
25 жовтня (7 листопада) в Києві стало відомо про повстання в Петрограді, організоване членами Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків). РСДРП (б) сформувалася навесні 1917 року на базі лівоекстремістського крила РСДРП. Керівництво партії влітку 1917 року було звинувачено у зв'язках з німецьким урядом. Заклики київських більшовиків на спільному засіданні виконкомів рад робітничих і солдатських депутатів підняти повстання і захопити владу успіху не мали. 26 жовтня (8 листопада) на засіданні Малої Ради за участі представників різних політичних та громадських організацій створений Крайовий комітет охорони революції, відповідальний перед УЦР. Комітету мали підкорятися всі органи влади і всі сили революційної демократії в Україні.
Командування штабу КВО засудило створення Крайового комітету охорони революції. 27 жовтня (9 листопада) Центральна Рада прийняла резолюцію про владу в країні, де підкреслювалася необхідність переходу влади «до рук всієї революційної демократії», але не до Рад робітничих і солдатських депутатів, а також засуджувалося повстання в Петрограді. Того ж дня більшовики заявили про вихід з Малої Ради і на засіданні Рад робітничих і солдатських депутатів створили військово-революційний комітет. 29—31 жовтня (11—13 листопада) в Києві в районі Печерська між більшовиками і частинами КВО сталося збройне зіткнення, що скінчилося капітуляцією більшовиків.
28 жовтня (10 листопада) Центральна рада наділила Генеральний секретаріат функціями ліквідованого Крайового комітету охорони революції. 29 жовтня (11 листопада) Генеральний секретаріат узяв у свої руки справи військові, продовольчі та шляхи сполучення. 31 жовтня (13 листопада) загальні збори Центральної Ради поширили владу Генерального секретаріату на Херсонську, Катеринославську, Харківську, Холмську і частково Таврійську, Курську та Воронезьку губернії. 1 листопада Генеральний секретаріат призначив на посаду командуючого військами КВО підполковника Віктора Павленка.
В таких умовах Центральна Рада 7 (20) листопада прийняла Третій Універсал, в якому йшлося про створення Української Народної Республіки у федеративному зв'язку з Російською республікою, націоналізацію землі, запровадження 8-годинного робочого дня, встановлення державного контролю за виробництвом, розширення місцевого самоврядування, забезпечення свободи слова, друку, віросповідання, зборів, союзів, страйків, недоторканості особи та житла, скасування смертної кари.
Конфлікт між Центральною радою і більшовиками. Проголошення незалежності УНР
У листопаді—грудні 1917 року пройшли вибори до Всеросійських установчих зборів, які показали, що есерів підтримують близько 40 % виборців, більшовиків — до 25 %; в Україні українські соціалістичні партії зібрали дві третини голосів, більшовики — більше 10 %. Однак більшовики продовжували утримувати владу в Центральній Росії. Отримавши владу в Петрограді, В. Ленін був переконаний, що для її збереження контроль над армією куди важливіший за результати виборів до Установчих зборів. Хоча, до середини листопада, на підтримку більшовиків висловилися лише 3 з 15 російських армій.
9 (22) листопада Раднарком видав наказ про заміну верховного головнокомандувача генерала М. Духоніна, який відмовився підкорятися більшовикам, прапорщиком М. Криленком. Одночасно по радіо і телеграфу Раднарком звернувся до армії, повідомивши, що надає право полковим та дивізійним комітетам вести переговори з супротивником про перемир'я на своїх ділянках оборони. Практика «братання» з ворогом швидко поширювалася по лінії фронту. Таким чином, повалення більшовиками Тимчасового уряду, вихід зі світової війни шляхом «братання» з ворогом підривали правопорядок та соціальні підвалини. А після розгону більшовиками Установчих зборів суспільство втратило можливість мирним демократичним шляхом впливати на владу. Отже, виникало питання легітимності влади більшовиків.
Уряд УНР засудив політику більшовиків. У заяві Генерального секретаріату з 30 листопада більшовиків названо «безвідповідальними людьми, які розуміють революцію як долання всякого організованого життя». Центральна Рада і Генеральний секретаріат для стабілізації становища в країні і недопущення анархії в армії закликали регіональні уряди створити однорідний соціалістичний уряд. 17 листопада прийнято рішення взяти ініціативу формування такого уряду у свої руки, а 23 листопада Південно-Західний і Румунський фронти об'єднано в один — Український.
27 листопада (10 грудня) більшовики в Могильові, при Ставці, створили революційний польовий штаб для боротьби з «контрреволюційними» військами Каледіна, Дутова та Центральної Ради. У відповідь на дії більшовиків Генеральний секретаріат наказав розрізненим українізованим частинам, які перебували за межами України, передислокуватися на територію УНР, а 30 листопада (13 грудня) роззброїв і вислав з Києва пробільшовицьки налаштовані частини міського гарнізону.
4 (17) грудня Раднарком оприлюднив «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української ради». Вимоги більшовиків зводилися до того, що УЦР повинна відмовитися від дезорганізації загального фронту і пропуску військових частин на Дон, Урал, в інші місця, припинити роззброєння радянських, червоногвардійських частин, а також сприяти боротьбі з «контрреволюційним кадетсько-каледінським повстанням». 4 (17) грудня в Києві відкрився Всеукраїнський з'їзд Рад, в роботі якого взяли участь більше 2 тисяч делегатів. З'їзд висловив підтримку Центральній Раді. Більшовики, опинившись в значній меншості, наступного дня покинули з'їзд. 5 (18) грудня Центральна рада відхилила «ультимативні вимоги» більшовиків.
9 (22) грудня до Харкова прибули ешелони з більшовицькими військами. У ніч на 10 (23) грудня більшовицькі частини роззброїли українізовані частини. У цей же час до Харкова приїхала і група делегатів, що покинула Всеукраїнський з'їзд Рад. 11—13 (24—26) грудня більшовики інсценували альтернативний Всеукраїнський з'їзд Рад. На ньому 200 делегатів представляли лише 89 рад і військово-революційних комітетів, у той час як в Україні існувало тільки рад більше 300. Цей з'їзд схвалив повстання в Петрограді і політику Раднаркому, проголосив встановлення радянської влади в УНР й обрав Центральний виконавчий комітет рад України, який в свою чергу створив Народний секретаріат. 17 (30) грудня ЦВК рад України опублікував маніфест про повалення Центральної Ради і Генерального секретаріату, а наступного дня створив крайовий комітет боротьби з контрреволюцією. Більшовицькі війська почали наступ на Донбас і південь України.
Тим часом Центральна Рада і Генеральний секретаріат вживали заходів для припинення більшовицької агресії. 15 (28) грудня створений Особливий комітет оборони України. Генеральний секретаріат 18 (31) грудня призначив полковника Юрія Капкана командувачем усіх українських військ для боротьби з більшовиками, а 26 грудня (8 січня) прийняв постанову про створення армії УНР. Однак при формуванні боєздатних частин уряд УНР зіткнувся з низкою проблем. Якщо в кінці листопада — на початку грудня 1917 він міг розраховувати на близько 400 тис. вояків, то до кінця грудня — січня процеси розкладання армії призвели до того, що проти 12-тисячного більшовицького війська, що наступало на Київ, уряд УНР спромігся виставити дислоковані в різних місцях частини загальною чисельністю близько 15 тисяч бійців.
11 (24) січня 1918 року Мала Рада ухвалила Четвертий Універсал, який проголосив незалежність Української Народної Республіки. В документі говорилося: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу». Також в Четвертому Універсалі говорилося про формування Ради Народних Міністрів, переговори про мир з Центральними державами, розпуск регулярної армії і формування «народної міліції», був заклик до боротьби з більшовиками.
У ніч на 16 (29) січня в Києві почався збройний виступ окремих частин міського гарнізону та робітників заводу «Арсенал», спрямований проти УЦР. 22 січня збройні сили УНР придушили цей заколот. Тим часом наступ більшовицьких військ на території України тривав. Наприкінці січня члени Малої Ради і Ради Народних Міністрів були вимушені перебратися з Києва до Житомира. 26 січня більшовицькі війська захопили Київ. У місті почався «червоний терор», жертвами якого стали кілька тисяч осіб.
Берестейський мир
Спірні територіїЗ початку грудня 1917 року в Брест-Литовську більшовицька делегація готувалася до підписання мирного договору з Центральними державами. Незважаючи на те, що зовнішньополітичні симпатії керівництва УНР залишалися на боці Антанти, обставини спонукали його втрутитися в цей переговорний процес. 13 (26) грудня 1917 делегації Центральних держав висловили згоду на участь у мирних переговорах представників УНР.
Наприкінці грудня делегація УНР у складі В. Голубовича, М. Полоза, М. Левицького, М. Любинського, О. Севрюка прибула до Брест-Литовська. Українська делегація на переговорах виступила з вимогою територіальної цілісності УНР, тобто включення до її складу Холмщини, Підляшшя, Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття. Такий підхід української делегації викликав заперечення австрійської делегації. Урешті німці та австрійці погодилися на обговорення таких вимог української сторони: визнання УНР; визначення українських кордонів з включенням Холмщини до складу УНР; постачання 100 тисяч вагонів зерна до червня 1918 року; підписання окремого договору щодо Східної Галичини.
22 січня (4 лютого) Дев'ятий загальний з'їзд Центральної Ради 220 голосами «за» («проти» — 1, «утрималися» — 16) надав право Раді Народних Міністрів підписати договір. 27 січня (9 лютого) УНР і Центральні держави підписали мирний договір. Границі між УНР і Австро-Угорщиною збігалися з довоєнними між Російською імперією і Австро-Угорщиною, а в межах передбачуваної Польщі їх мала остаточно визнати спільна комісія на підставі «етнографічних відносин і з узгодженням бажань населення». Сторони висловили бажання жити в мирі та дружбі, відмовилися від взаємних претензій на відшкодування збитків, завданих війною, зобов'язалися відновити економічні зносини, встановлювати паритетні курси національних валют, провести обмін військовополоненими та надлишками сільськогосподарських, промислових товарів. Також підписана секретна декларація про об'єднання Східної Галичини та Північної Буковини в окремий коронний край.
УНР після Берестейського миру
30 січня (12 лютого) Рада Народних Міністрів УНР обговорила питання про військову допомогу. Думки розійшлися, однак коли дійшло до голосування, то більшість міністрів проголосували за «допомогу». У лютому на територію України вступили німецькі та австро-угорські війська. Вони поступово просувалися на схід і південь України, не зустрічаючи значного опору з боку більшовицьких військ. До кінця квітня територія УНР опинилася під контролем німецької та австро-угорської армій.
1 березня 1918 року в Житомирі Центральна Рада прийняла ряд законів, згідно з якими в УНР запроваджувався григоріанський календар та національна грошова одиниця — гривня, визначено державний герб УНР — «тризуб з часів Володимира Великого», також прийнято закон про громадянство в УНР.
На початку березня до Києва повернулися Рада Народних Міністрів та Центральна Рада. У столиці їх зустріли стримано. Кияни, переживши жах «червоного терору» під час перебування в місті війська М. Муравйова, не знали, чого чекати від німців та австрійців, усю відповідальність за їхній прихід покладали на УЦР.
Тим часом в Бресті більшовики підписали мирний договір з Центральними державами. РРФСР визнала суверенітет України і зобов'язалася «негайно підписати мир з Українською Народною Республікою та визнати мирний договір між цією державою і державами „Четверного союзу“». 17—19 березня більшовики в Катеринославі провели Другий Всеукраїнський з'їзд Рад. 21 березня новообраний ЦВК рад України переїхав до Таганрога. 18 квітня більшовики на сесії комітету ліквідували Народний секретаріат і створили Бюро для керівництва повстанською боротьбою, так звану «дев'ятку».
Навесні в УНР активізувалися правоконсервативні кола. Так, в Києві була створена Українська Народна Громада (УНГ), яка об'єднала у своїх рядах землевласників та колишніх військових. Значну частину членів УНГ становили старшини 1-го Українського корпусу та козаки Вільного козацтва, а її головою став П. Скоропадський. Громада налагодила тісні зв'язки з Українською демократично-хліборобською партією, Союзом земельних власників. Керівництво УНГ поставило перед собою завдання змінити соціалістичний уряд на консервативніший.
У зв'язку з досить радикальною соціалістичною політикою Центральної Ради в УНР усе більше загострювалося аграрне питання. Ще в січні 1918 року Центральна Рада прийняла земельний закон, в основу якого закладено принцип соціалізації землі. Цей закон не сприяв стабілізації політичної ситуації в країні, бо не тільки розпалював революційні пристрасті серед найбіднішого селянства, підштовхуючи його до погромів маєтків поміщиків, а й налаштовував проти влади великих землевласників і заможних селян. Командування німецьких та австро-угорських військ хоч і декларувало своє невтручання у внутрішні справи УНР, було роздратоване неспроможністю уряду забезпечити вивезення продовольства до Німеччини та Австро-Угорщини.
Державний переворот. Українська держава
23 квітня 1918 року тристороння комісія підготувала господарський договір між УНР і Німеччиною та Австро-Угорщиною. УНР зобов'язалася поставити Центральним державам 60 млн пудів зерна, 400 млн штук яєць, іншу сільськогосподарську продукцію. Цей договір підштовхнув німців та австрійців до прийняття рішення про зміну уряду в країні. 24 квітня генерал В. Гренер зустрівся з делегацією Української народної громади. Сторони досягли взаєморозуміння у питанні зміни уряду. 25 квітня наказом фельдмаршала Г. Ейхгорна в УНР введено німецькі військово-польові суди. 26 квітня Центральна рада висловила протест. 28 квітня німецький військовий підрозділ увірвався в будинок, де засідала Центральна Рада, заарештував кілька її членів і закрив засідання. 29 квітня (1918 року) Центральна Рада утвердила «Статут про державний устрій, права і вольності УНР». У той самий день на Всеукраїнському з'їзді хліборобів, який зібрав близько 6,5 тисяч делегатів, Павло Скоропадський проголошений Гетьманом України.
Скоропадський походив з старшинського роду, був великим землевласником, в армії Російської імперії дослужився до генерал-лейтенанта, влітку 1917 року створив 1-й Український корпус шляхом українізації 4-го армійського корпусу 7-ї армії Південно-Західного фронту, восени 1917 року обраний почесним отаманом Вільного козацтва. З приводу своїх основних цілей на посту глави держави Скоропадський писав:
Створити сильний уряд для відновлення, перш за все, порядку, для чого необхідно створити адміністративний апарат, якого на той час фактично не існувало, і провести дійсно здорові демократичні реформи.
У більшовизмі Скоропадський убачав велику загрозу для країни, так, у своїх «Спогадах» він писав:
Я не сумніваюся, як і не сумнівався раніше, що всякі соціалістичні експерименти, якби у нас уряд був соціалістичним, повели б негайно до того, що вся країна в 6 тижнів стала б здобиччю всепожираючого молоха-більшовизму. Більшовизм, знищивши всяку культуру, перетворив би нашу чудову країну на висохлу рівнину, де з часом усівся би капіталізм, але який!.. Не той слабкий, м'якотілий, що тлів у нас досі, а всесильний Бог, у ногах якого буде валятись і плазувати той самий народ.
У ніч на 30 квітня під контроль гетьманців перейшли всі найважливіші урядові установи. У Києві була поширена підписана гетьманом «Грамота до всього українського народу», в якій говорилося про перехід повноважень глави держави до «гетьмана всієї України» П. Скоропадського, перейменування УНР в Українську державу, формування виконавчого органу Української держави — Ради Міністрів, відновлення «Права приватної власності — як фундаменту культури й цивілізації», оголошення свободи купівлі та продажу землі. Прерогативи влади гетьмана розписано в «Законі про тимчасовий державний устрій України». Гетьман призначав отамана (голову) Ради Міністрів, затверджував і звільняв склад уряду, виступав найвищою посадовою особою в зовнішньополітичних справах, верховним воєначальником, мав право оголошувати амністію, а також воєнний чи особливий стан. Таким чином, в Україні на зміну парламентській демократії прийшов авторитарний режим.
На початку травня гетьман призначив головою уряду Ф. Лизогуба. Лизогуб був великим землевласником, головою Полтавського губернського земства. Більшість міністерських посад зайняли кадети, що підтримували гетьманський режим. Посаду міністра закордонних справ погодився зайняти есер Д. Дорошенко. Правда, як тільки Дорошенко обійняв посаду в уряді, в газеті «Нова Рада» з'явилося повідомлення про виключення його з партії.
Внутрішня політика гетьманського уряду
Першими указами гетьмана скасовано чинність законів Центральної Ради і Тимчасового уряду, ліквідовувалися посади губернських і комісарів, замість яких вводилися посади губернських і повітових старост. До влади на місцях прийшли консервативні сили: землевласники, старі земські діячі, військові. Про цей нюанс досить детально пише і сам Скоропадський в своїх спогадах. Як людині поміркованій йому не подобалися деякі занадто консервативні або занадто праві особистості, залучені до гетьманського уряду. Але в країні був дефіцит кадрів управлінців-держслужбовців, і треба було будувати держапарат з допомогою людей, які мали відповідні фахові знання. Тому Скоропадський вимушений був йти на певні компроміси, аби досягти поставленої мети створення функціонуючої незалежної держави.
Гетьман почав наступ на революційну демократію. Було заборонено проведення з'їзду представників міст, з'їздів УПСР, УСДРП, а також селянського і робітничого з'їздів. У травні зупинено випуск низки революційно-демократичних видань, а ті, що продовжували виходити, потрапили під прес цензури.
Спершись на землевласницькі та підприємницькі кола, а також праві консервативні політичні сили, гетьман проводив належну внутрішню політику. Так, гетьманський уряд не визнав того статус-кво в земельних відносинах, який склався навесні 1918 року. Оголосивши відновлення приватної власності, він створив правові підстави для повернення землі та майна поміщикам. 15 травня гетьман запровадив тимчасові правила відшкодування збитків. Замість скасованих земельних комітетів Центральної Ради створювалися тимчасові земельні комісії, на які покладалося завдання повернути майно «законним» власникам. 18 травня Ф. Лизогуб видав циркуляр, яким зобов'язав губернських старост оповістити населення про негайне повернення власникам усього відібраного у них рухомого майна. Паралельно з цим уряд гетьмана, який ясно розумів необхідність вирішення фундаментального питання про землю, готував відповідну аграрну реформу. Вона мала розпочатися узимку 1918—1919 рр. Після досліджень розмірів землеволодінь, їх характеру, площі земель, що потенційно могли бути передані селянам-біднякам, ефективності методів сільського господарства міністри розпочали розробку конкретних планів. 27 травня гетьман затвердив закон про право на врожай 1918 року, який визнавав право власників землі на озимі посіви 1917 року. Указами Міністерства праці значно обмежувалися функції профспілок, їм заборонялося втручатися в дії адміністрації, що стосуються питань найму та звільнення робітників, фінансування, економічної діяльності. Комплекс заходів був прийнятий для реанімації національної промисловості й торгівлі.
Гетьманський уряд доклав чимало зусиль для зміцнення грошової системи. Був створений Український державний банк, а також Державний земельний банк.
Уряд зробив кроки для відродження української культури і духовності. Створено національні нижчу та вищу початкові школи. По всій країні відкрито близько 100 нових українських гімназій. В Києві і Кам'янці-Подільському відкрито українські державні університети. Усього наприкінці періоду гетьманської державності було відкрито коло 150 українських гімназій. Міністерство призначило від себе кошти на допомогу тим українським гімназіям, які відкривалися за кошти земського, або міського самоврядування… Відбулося урочисте відкриття Державного Українського університету в його власнім помешканні, яке мало характер великого національного свята"
20 червня — 11 липня в Києві пройшов Всеукраїнський Церковний Собор, на якому розглянуто питання про автокефалію української церкви. У листопаді 1918 року нарешті відкрито Українську Академію Наук, першим президентом якої став відомий учений Володимир Вернадський.
Крім того, гетьманський уряд провів судову реформу, розробив і затвердив план організації української армії, зробив спробу відродити козацький стан.
Зовнішня політика гетьманського уряду
У зовнішній політиці гетьманський уряд продовжив курс, розпочатий урядом УНР. Відносини Української держави з Центральними державами регулював Берестейський мирний договір. З РРФСР Українська держава 12 червня уклала попередню мирну угоду, за якою між двома державами до завершення мирних переговорів припинялися військові дії. Між Українською державою і Всевеликим Військом Донським 7 серпня також підписано попередню угоду, якою встановлювалися границі між державами, а 8 серпня підписано договір про врегулювання взаємних відносин. З середини серпня гетьманський уряд застосував до Криму економічну блокаду. Через місяць уряд генерала Сулькевича повідомив, що згодний розпочати переговори про форми державного об'єднання з Україною. Уряд Української держави не визнав законності окупації Румунією земель Бессарабії. Німеччина, Болгарія і Туреччина ратифікували договір про об'єднання Східної Галичини та Північної Буковини в окремий коронний край, але Австро-Угорщина 16 липня в односторонньому порядку розірвала цей договір, виставивши за причину те, що Україна не виконала в повному обсязі взятих на себе зобов'язань щодо постачання хліба. У вересні 1918 року Павло Скоропадський здійснив візит до Німеччини, що дало поштовх вирішенню багатьох політичних питань та стало найбільшим проявом зовнішньої політики Української Держави та українсько-німецьких відносин в роки Української революції. 10 вересня Українська держава підписала з Німеччиною нову угоду про постачання сільськогосподарської продукції та сировини.
Селянські повстання. Страйки робітників. Політична опозиція. Спроби знайти компроміс
Після державного перевороту склалася напружена ситуація у сільській місцевості. Контрреволюційні настрої у землевласницьких колах, політика консервативного уряду призвели до масового руху поміщиків за відшкодування завданої їх господарствам під час революції збитків. Цей рух вилився у форму каральних експедицій проти селянства. Поміщики або самі створювали власні загони, або зверталися за допомогою до окупаційних військ. Селяни відповідали поміщикам повстаннями. Наприкінці травня розпочалося повстання в Єлисаветградському повіті Херсонщини. 3 червня ліві есери підняли повстання в Звенигородському та Таращанському повітах Київщини. В середині червня селянські збройні виступи прокотилися північчю Чернігівщини. Селянське повстання у червні—серпні охопило Лубенський, Старокостянтинівський та Кременецький повіти Волинської губернії, а в середині серпня — значну частину території Подільської губернії, зокрема та Ямпільський повіти. На півдні України восени почали орудувати збройні загони селян під проводом Нестора Махна.
Улітку в країні великого розмаху набрав страйковий рух. Попереду цього руху були залізничники, незадоволені наступом на їхні соціальні права, утиском профспілок. Страйк, який 15 липня розпочали робітники і службовці станцій Здолбунів, Сарни, Коростень та , вже наступного дня підтримали робітники київських головних майстерень. Страйк залізничників охопив близько 200 тисяч робітників і службовців. За прикладом залізничників у боротьбу втягувалися робітники інших галузей, у першу чергу металісти. Тільки в липні—серпні відбулося 11 страйків металістів.
У такій ситуації гетьманові Скоропадському довелося шукати компроміс з опозиційно настроєною до влади частиною суспільства. За порадою німців він спробував залучити в уряд представників української демократії. Переговори з демократичними політиками вів Д. Дорошенко. Тривалий час ці переговори були безрезультатними. Гетьмана приваблювала національно-державна частина програми демократичних партій, але насторожував їхній соціальний радикалізм.
На початку серпня українські політичні партії та громадські організації на базі Українського національно-державного союзу створили Український національний союз. УНС проголосив своєю метою утворення суверенної демократичної Української держави парламентського типу, а тактичною лінією — створення єдиного національно-демократичного фронту. УНС погодився визнати гетьмана главою держави, але вимагав створення нового уряду за своєю участю і обрання на Всеукраїнському конгресі Державної Ради з функціями вищої законодавчої влади.
Головною перешкодою на шляху зближення гетьмана і УНС став уряд, значну частину якого становили члени кадетської партії, що й далі відстоювали консервативні позиції. Незважаючи на тиск консервативних сил, склад уряду був змінений. 22 жовтня Скоропадський у грамоті до громадян України оголосив, що найважливішими державними проблемами є аграрна реформа й комплекс заходів, спрямованих на розвиток промисловості. Вирішення їх, на його думку, стало б «незрушимою підвалиною майбутнього розквіту самостійної Української держави». 24 жовтня Ф. Лизогуб сформував новий склад уряду, в який, як представники УНС, увійшли П. Стебницький, А. Вязлов, М. Славинський, О. Лотоцький, В. Леонтович.
Повалення уряду гетьмана Скоропадського
Наприкінці жовтня Український національний союз з ініціативи партії хліборобів-демократів призначив на 17 листопада відкриття Національного конгресу, у порядку денному якого опинилися питання міжнародного становища України, легітимності влади гетьмана, економічної політики. Питання про дозвіл проведення конгресу розглянула Рада Міністрів. Голоси в уряді розділилися майже порівну: 7 міністрів (представники Національного союзу) голосували за проведення конгресу, 8 висловилися проти. Тоді 5 міністрів-представників УНС подали в відставку. Гетьман відправив у відставку весь уряд.
До середини листопада Центральні держави зазнали поразки у Першій світовій війні. Переможна Антанта не визнавала незалежність України і активно допомагала Білому рухові. Крихкий компроміс між владою і опозицією в Українській державі був зруйнований. В таких умовах Скоропадський 14 листопада видав грамоту «До всіх українських громадян», в якій говорилося про федерацію Української держави з небільшовицькою Росією. Того ж дня гетьман затвердив новий склад уряду на чолі з С. Гербелем.
13 листопада на засіданні Українського національного союзу сформовано Директорію у складі: Володимир Винниченко (голова), Симон Петлюра, Федір Швець, Андрій Макаренко та Панас Андрієвський. На оголошення гетьманом нового державного курсу УНС оголосив про повстання проти влади гетьмана. У Києві з 14 листопада розпочав роботу Український революційний комітет, перед яким стояло завдання об'єднати усі демократичні профспілки, готувати міське повстання. Німецькі війська, які після листопадової революції в Німеччині знаходилися у стані розкладу, за угодою, підписаної 17 листопада між представниками Великої німецької солдатської ради і Директорією, додержувалися нейтралітету у конфлікті. 14 грудня гетьман зрікся влади. Того ж дня до Києва вступили війська Директорії. До середини грудня вони зайняли всю територію України, крім східного Донбасу та міст Приазов'я.
Директорія УНР
26 грудня Директорія призначила уряд Української Народної Республіки, до складу якого увійшли представники усіх політичних партій, що об'єдналися в УНС. Очолив уряд соціал-демократ Володимир Чеховський. У той же день Директорія видала свою програмну декларацію, в якій йшлося про те, що Директорія стає тимчасовим, хоча й верховним органом революційного часу, який, отримавши владу від народу, народу її й передасть на Конгресі трудового народу України, а також про те, що влада в УНР має належати лише «класам працюючим — робітництву і селянству».
На початку грудня почалася інтервенція військ Антанти. 2 грудня в Одесі з'явився перший французький військовий корабель, а 15 грудня почалася висадка 15-тисячного контингенту англо-французьких військ. 18 грудня білогвардійські загони за підтримки французьких військ вступили в бій з українським гарнізоном в Одесі й змусили його покинути місто. У січні 1919 року війська Антанти вступили до Миколаєва.
З інтервенцією військ Антанти на північних і північно-східних границях УНР з'явилися більшовицькі війська. Під приводом надання допомоги робітникам і селянам, які повстали проти гетьмана, вони розгорнули наступ у двох напрямках: Ворожба — Суми — Харків і Гомель —Чернігів — Київ. 24 грудня наркомат закордонних справ РСФРР повідомив у пресі, що у зв'язку з анулюванням РНК РРФСР Берестейського мирного договору від 3 березня радянська Росія більше не визнає Україну суверенною державою. Однак оголосити про відкритий наступ військ на Україну більшовики не наважилися, а діяли через створений в Курську наприкінці листопада 1918 року маріонетковий Тимчасовий робітничо-селянський уряд України. 16 січня Директорія оголосила про стан війни між УНР і РСФРР. На північно-західних границях армія УНР вела бої з військами щойно посталої польської держави. На півдні України діяли повстанські частини Н. Махна. Так, наприкінці грудня махновці захопили Катеринослав, через що у перших числах січня військам УНР довелося вибивати повстанців з міста.
Становище УНР ускладнювалося втратою боєздатності армії. Так, дивізія отамана Зеленого (Д. Терпила), що стала на радянські позиції, у січні відмовилася виконувати накази вищого командування. Її приклад наслідували підрозділи отамана М. Григорієва. Україна занурювалася в анархію, яка виливалася в «отаманщину», єврейські погроми.
22 січня в Києві, на Софійській площі, проголошено Акт соборності — возз'єднання УНР і ЗУНР. Хоч Західноукраїнська Народна Республіка і перетворювалася на Західну область УНР, на її території продовжувала функціонувати своя система влади. Представники ЗУНР наполягли на тому, що лише спільні Установчі збори остаточно утвердять закон про форму включення західних земель до складу УНР.
23 січня в Києві відкрився Трудовий конгрес. У перший день роботи Конгрес ратифікував акти соборності. 28 січня Трудовий конгрес висловився за демократичний лад в Україні, підготовку закону про вибори всенародного парламенту. Також Конгрес до наступної своєї сесії наділив Директорію верховною владою в республіці.
Тим часом більшовицький Тимчасовий робітничо-селянський уряд України переїхав з РСФРР до Харкова. 6 січня 1919 року своїм декретом він проголосив Українську Соціалістичну Радянську Республіку. Більшовицькі війська на території Україні просувалися у двох напрямках: на південь через Харків — Донбас і на Київ.
На початку 1919 року до Директорії та її уряду викристалізувалася опозиція. В опозицію пішли соціалісти-революціонери, ліві українські есери, соціал-демократи-незалежники. Українська демократія виявилася розділеною на окремі табори, які суперечили один одному в питаннях соціально-економічної орієнтації УНР. Одні бачили її демократичною правовою республікою, інші перебували під впливом соціалістичних ідей.
Орієнтація на Антанту. Продовження війни на декілька фронтів. Перемир'я з Польщею. Внутрішні усобиці
2 лютого через наступ більшовиків Директорія перебралася до Вінниці. 6 лютого Сергій Остапенко від імені Директорії домагався визнання Антантою суверенітету України, допомоги в боротьбі з більшовиками та допуску делегації УНР до участі у роботі Паризької мирної конференції. Начальник штабу французьких військ полковник А. Фрейденберг зажадав реорганізації Директорії та уряду, вважаючи їх «більшовицькими». 9 лютого ЦК УСДРП відкликав з уряду та Директорії своїх представників. В. Винниченко оголосив про свій вихід з Директорії. 13 лютого Директорія призначила новий склад Ради Народних Міністрів. Її очолив на той час безпартійний С. Остапенко.
Тим часом під впливом більшовицької агітації, спрямованої, зокрема, на ліквідацію приватної власності на землю та її зрівняльний поділ, в Україні швидко поширювалися прорадянські настрої. Вони охопили й армію УНР. Так, 21 березня у Вапнярці, командування Південно-Західного фронту, відрізаного від решти армій УНР, створило революційний комітет, який заявив про свій перехід на радянську платформу. За кілька місяців війни з більшовиками та поляками збройні сили УНР скоротилася з більш 100 тисяч до 30 тисяч бійців.
У березні війська Антанти під тиском повстанців отамана Григорієва та більшовицьких частин залишили Херсон та Миколаїв, а на початку квітня — Одесу. 9 квітня члени Директорії С. Петлюра і А. Макаренко санкціонували створення нового (знову соціалістичного) уряду УНР на чолі з Борисом Мартосом. 12 квітня уряд Мартоса оголосив свою «програмну декларацію». У ній йшлося про те, що суверенному життю українського народу заважають два вороги: «польське панство» та «російське комуністичне більшовицьке військо». Новий уряд УНР закликав усі українські політичні та соціальні сили встати на боротьбу за вільну і незалежну Україну. Призначення Мартоса призвело до протистояння в самій УНР. Члени Директорії П. Андрієвський та Є. Петрушевич були незадоволені новим урядом. А командувач Волинської групи армії УНР В. Оскілко, що розділяв погляди Андрієвського, 29 квітня спробував здійснити в УНР державний переворот: заарештувавши членів уряду, він проголосив себе головним отаманом армії УНР. Заколот провалився. 9 травня Симона Петлюру обрали головою Директорії, а 13 травня на нараді з урядом Панаса Андрієвського вивели з її складу. 9 червня в Проскурові, отаман П. Болбочан спробував заволодіти Запорізьким корпусом й з його допомогою здійснити заколот проти Петлюри. Наступного дня Болбочан був заарештований, а 28 червня розстріляний.
Навесні розгорнувся антикомуністичний рух селян, розлютованих політикою «воєнного комунізму». У березні антибільшовицьке повстання підняв отаман Зелений. 1 квітня 1919 уряд УРСР оголосив його «поза законом». Через кілька днів більшовики оголосили «поза законом» отаманів Соколовського, Гончара, Орловського. Кількість антикомуністичних виступів селян зростала. У квітні, за даними органів НКВС, їх було більше 90. Спочатку повстання розгорнулися в Київській, Чернігівській та Полтавській губерніях, а згодом охопили всю ту територію України, яку контролювали більшовики. Влітку велике антибільшовицьке повстання підняв Григорієв.
14 травня польська армія генерала Ю. Галлера, сформована у Франції для боротьби з більшовиками, розгорнула наступ на північно-західній Волині проти військ УНР. Директорія та уряд УНР з залишками армії змушені були відступити на територію ЗУНР (ЗОУНР). У травні—червні командуванню удалося реорганізувати армію УНР за регулярним принципом. На початку червня армія УНР перейшла в контрнаступ на більшовицькі війська й досягла лінії Старокостянтинів — Проскурів — Кам'янець-Подільський. 6 червня уряд УНР повернувся на свою територію. Місцем його резиденції став Кам'янець-Подільський.
20 червня військова делегація УНР на чолі з генералом С. Дельвігом підписала у Львові тимчасовий договір з представниками польської армії про припинення військових дій, встановлення між польською і українською арміями демаркаційної лінії. Директорія отримала можливість зосередити всі збройні сили на більшовицькому фронті.
У червні Українська Національна Рада проголосила Є. Петрушевича диктатором ЗОУНР, що викликало негативну реакцію з боку Директорії. 4 липня Директорія видала постанову про створення у складі уряду УНР спеціального Міністерства в справах ЗОУНР, а Є. Петрушевича вивела зі складу Директорії. Зі свого боку, Петрушевич не визнав підписаного делегацією генерала Дельвіга договору про перемир'я з поляками, бо на початку червня Галицька армія (ГА) успішно почала Чортківську операцію.
У середині червня командування Червоної армії, зміцнивши свої підрозділи в районі Проскурова, зупинило армію УНР й перейшло у контрнаступ. Тоді ж ГА, зазнавши поразки від поляків, відступила на Поділля. Директорія розраховувала на близько 80 тисяч воїнів, з них 45 тисяч припадало на ГА. Після об'єднання армій розгорнувся успішний наступ на більшовиків. У липні Червона армія, яка також вела бої з білими арміями, залишила Проскурів, Нову Ушицю, Вапнярку. На початку серпня українські частини зайняли Жмеринку та Вінницю.
12 серпня уряд УНР під тиском опозиційно налаштованих політичних сил оголосив про поворот в орієнтації від радянськості до парламентської демократії. 27 серпня сформований новий склад Кабінету міністрів, який очолив Ісаак Мазепа.
У цей самий час в Кам'янець-Подільський прийшов лист від лідерів повстанського руху Григорієва та Махна, які контролювали значні території на півдні Україні. Вони виступили з вимогою ліквідації Директорії й «утворення тимчасової головної Ради Республіки із соціалістичних елементів, які стоять на ґрунті радянської влади в незалежній Українській Республіці».
Наступ на Київ і Одесу. Війна з «білими». Партизанська боротьба
У серпні почався наступ військ УНР на Київ і Одесу. У цей самий час на території України розгортався наступ Добровольчої армії А. Денікіна. 24 серпня війська УНР вибили більшовиків з Фастова, Василькова та Білої Церкви. 30 серпня частини ГА увійшли до Києва. Декількома годинами пізніше з лівого берега до міста увійшли денікінські частини. Генерал А. Кравс на вимогу генерала М. Бредова вивів свої війська з Києва.
Втрата столиці деморалізувала Армію УНР. Бійці самодемобілізувалися, вважаючи, що їх зрадили вище командування та ГА. Петлюра, відсторонивши Кравса та визначивши його під слідство, передав Київський фронт генералу В. Сальському. В цей час було розпочато слідство над Кравсом, що супроводжувалося закономірними звинуваченнями, схильних до укладання з білогвардійцями договорів, галичан у зраді.
20 вересня між командуванням армії УНР і штабом Революційної повстанської армії України (РПАУ) укладено угоду про спільну боротьбу з білими. У разі перемоги над неприятелем махновці мали прийти до влади в автономному Запорозькому районі. Після того, як 22 вересня був перехоплений по радіо наказ Денікіна про наступ проти української армії, відбулось спільне засідання Директорії, урядів УНР та ЗОУНР, ухвалено негайно почати воєнні дії проти армії Денікіна. 24 вересня Директорія оголосила війну денікінцям. 26 вересня на Правобережжі розгорнулися бої між військами УНР і білогвардійцями, якими командував генерал Я. Слащов. 27 вересня РПАУ розгромило кілька полків денікінської армії. У бою з махновцями втрати білих склали від 5 до більш 18 тисяч убитими, пораненими та полоненими. Початком жовтня наказом Цупкому вибухнуло повстання одночасно на всій Катеринославщині, у трьох повітах Херсонщини — Херсонському, Олександрійському і Єлисаветградському отамана Гулого. Після перемоги під Перегонівкою Махно прорвав ворожий фронт й повів свою армію у великий рейд по тилах супротивника, сподіваючись захопити всю Південну Україну. Наприкінці жовтня українські армії почали втрачати боєздатність через поширення епідемії тифу, браку зброї та амуніції.
4 листопада в Жмеринці відбулася військова нарада за участю членів Директорії, вищого командування та уряду, на якому з'ясувалося, що командування ГА прагне укласти союз з Денікіним. 6 листопада на станції Зятківці за вказівкою командувача ГА генерала М. Тарнавського підписано перемир'я між збройними силами півдня Росії і ГА. Наказом диктатора ЗОУНР ця сепаратна угода скасовувалася, а генерал Тарнавський постав перед судом. Однак 16 листопада диктатор Петрушевич та уряд ЗУНР (ЗОУНР) залишили Україну, а 17 листопада в Одесі командувач ГА генерал О. Микитка підписав нову угоду з денікінцями, за якою Галицька армія переходила у повне розпорядження головнокомандувача Збройними силами півдня Росії.
16 листопада Кам'янець-Подільський захопили польські війська. Петлюра, на якого покладалося «верховне командування справами Республіки», виїхав в Проскурів, а члени Директорії А. Макаренко та Ф. Швець подалися за границю. 2 грудня на нараді в Чорториї Петлюра з членами уряду вирішив перейти до партизанських форм боротьби. Наступного дня уряд звернулося до населення України з відповідним зверненням. Ще через кілька днів Петлюра, призначивши командувачем армією генерала М. Омеляновича-Павленка, виїхав до Варшави. 6 грудня на нараді членів уряду з командуванням у Новій Чорториї остаточно вирішено здійснити армією партизанський рейд по тилах Денікіна.
6 грудня 5-тисячна армія у складі кінноти й посадженої на вози піхоти виступила у похід денікінськими тилами. Прорвавши фронт противника між Козятином і Калинівкою, вона швидким маршем рушила на південний схід. За тиждень опинилася в районі Липівця, а 24 грудня захопила Вінницю. 31 грудня армія УНР увійшла в Умань. Протягом першої половини 1920 року, коли владу в Україні знову перебрали більшовики, армія УНР в надзвичайно суворих умовах рейдувала Правобережною Україною. Цей похід армії УНР завершився 6 травня 1920 року.
Військовий союз з Польщею. Повстанський рух. Другий Зимовий похід Армії УНР
11 березня 1920 у Варшаві відновилися українсько-польські переговори, які розпочалися наприкінці 1919 року. 28 квітня підписано договір між УНР і Польщею, за яким Польща визнавала незалежність України, зобов'язувалася не укладати жодних угод з третіми країнами, ворожими Україні, визнавала за УНР право на територію східніше від границь Речі Посполитої 1772 року. Отже, УНР, за визнання незалежності, довелося заплатити ціною територіальних поступок. До Польщі відходили Східна Галичина, Холмщина, Підляшшя, частково Полісся та сім повітів Волині.
Крім політичної конвенції, Варшавський договір містив ще й військову, за якою 25 квітня 1920 об'єднані збройні сили Польщі та УНР перейшли у наступ на Червону армію. 6 травня польсько-українські війська заволоділи Києвом. 26 травня сформовано новий уряд УНР на чолі з В'ячеславом Прокоповичем. На фронті тим часом йшли позиційні бої, бо поляки, діставшись до границь 1772 року, не хотіли продовжувати наступ. Сама армія УНР не мала для цього достатніх сил. Її загальна чисельність ледь сягала 20 тисяч бійців, а зброї і спорядження вистачало лише для половини з них.
На початку червня радянське командування перегрупувало й зміцнило свої сили, передислокувавши з Кавказу 1-у Кінну армію С. Будьонного. 13 червня, після прориву будьонівцями фронту 1-ї польської армії, армія УНР розпочала відступ. У вересні відновився наступ польсько-українських військ. Форсувавши в середині місяця Дністер, армія заволоділа територією між Дністром і Збручем. 19 вересня польсько-українські війська захопили Тернопіль, а 27 вересня — Проскурів.
12 жовтня в Ризі між польською та радянською сторонами досягнуто домовленість про перемир'я. Тим самим Польща порушила Варшавський договір. 21 жовтня армія УНР була інтернована польськими військами. 18 березня 1921 в Ризі підписаний мирний договір між Польщею, з однієї сторони, РРФСР і УРСР — з іншої, за яким Польща в обмін на територіальні поступки, аналогічні тим, що мали місце у Варшавському договорі, визнала УРСР.
Тим часом Червона армія і Повстанська армія погромили війська генерала П. Врангеля в Криму. Більшовики в Криму вдалися до політики терору, розстрілявши десятки тисяч військових та цивільних осіб. У листопаді 1920 року більшовики зрадили своїх союзників махновців, розпочавши операцію зі знищення армії Махна. Після численних боїв з більшовицькими частинами «батько» в кінці серпня 1921 вивів залишки своєї армії в Румунію.
У 1920—1921 роках в Україні діяли численні повстанські загони. Крім махновської армії, найбільшими були частини на чолі з Юліаном Мордалевичем та Ільком Струком, що діяли на Київщині, загони отамана Блакитного (Костянтина Пестушка), що діяли в Центральній і Південній Україні, а також частини на чолі з отаманом Василем Чучупаком, що діяли в лісах Холодного Яру на Черкащині, загони отамана Ромашки — південь нинішньої Чернігівської області і лівобережна Київщина — сучасні Остерський, Козелецький, Бобровицький, Броварський райони. У кінці жовтня — листопаді 1921 року війська УНР здійснили рейд по Правобережжю з ціллю координації повстанських дій, підняття антибільшовицького повстання. Однак до осені 1921 року більшовики репресіями вже підірвали сили повстанського руху.
Однак вогнища спротиву ще довго горіли по тому. ДПУ повідомляло, що протягом 5-8 грудня 1922 року «ліквідовано» низку підпільних петлюрівських організацій на Правобережжі: Знам'янську і Єлисаветградську повітові організації та волосні повстанські комітети; керівники — отамани Загородній, Желєзняк, Гупало, Бондаренко, Яковенко, Голуб і Черкес — заарештовані.
Боротьба на заході країни: Західно-Українська Народна Республіка
Восени 1918 року Четверний союз наближався до своєї поразки у Першій світовій війні, що активізувало національно-визвольні рухи в Австро-Угорській імперії. Українці у вересні 1918 року сформували Центральний військовий комітет (пізніше — Український генеральний військовий комісаріат), перед яким постала задача підготовки збройного виступу.
Наприкінці жовтня 1918 року, коли Австро-Угорській імперії залишалося існувати лічені дні, у Львові відбулося представницьке зібрання українських депутатів парламенту і крайових сеймів Східної Галичини та Буковини, єпископату, делегатів українських партій. Учасники зборів додержувалися курсу на залишення західноукраїнських земель під владою Відня. 18 жовтня збори обрали Українську Національну Раду на чолі з адвокатом Євгеном Петрушевичем. 19 жовтня УНРада своїм маніфестом проголосила Українську державу на території Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття, а також закликала національні меншини направити своїх представників в УНРаду.
Тим часом польські політики готувалися відновити Річ Посполиту. Для здійснення цих планів в Кракові була створена Польська ліквідаційна комісія, яка 1 листопада мала прибути до Львова й за допомогою польських військових організацій захопити владу у краї. Але події в регіоні розгорнулися не за польським сценарієм.
У ніч на 1 листопада близько півтори тисячі озброєних солдатів та офіцерів австрійської армії українського походження захопили австрійське управління провінцією, штаб австрійського військового командування, Сейм, центр міста, вокзал, пошту, казарми поліції та армії. Австро-угорські війська здебільшого заявили про свій нейтралітет й без опору здавали зброю. Уранці 1 листопада 1918 над ратушею Львова уже розвівався український національний прапор. Після полудня відбулася формальна передача влади від цісарського намісника УНРаді, а сама УНРада проголосила себе «найвищою державною владою» в Українській державі. Однак повстання у Львові вдалося не повною мірою — українці не змогли поставити все місто під свій повний контроль. Вранці 1 листопада польські політичні лідери проголосили мобілізацію у Львові й стали готувати оборону частини міста. З другої половини дня західна і південно-західна частини Львова почали перетворюватися на опорні пункти для добровольців-поляків. 1—2 листопада 1918 року українські військові здійснили переворот в Станіславі, Теребовлі, Золочеві, Коломиї, Жовкві та інших містах Східної Галичини. 3 листопада влада Української Національної Ради була проголошена в Чернівцях.
9 листопада УНРада сформувала Тимчасовий державний секретаріат (пізніше — Рада державних секретарів ЗУНР) на чолі з Костем Левицьким. 13 листопада УНРада прийняла «Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії», який проголосив Західноукраїнську Народну Республіку на території Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття, затвердив державний герб (золотий лев на синьому тлі) та прапор (синьо-жовтий). У той таки день були прийняті закони про організацію регулярного війська — Галицької армії. 16 листопада був прийнятий закон про тимчасову державну адміністрацію, а 19 листопада — про тимчасову організацію суддів та судової влади. 22—26 листопада відбулися довибори в УНРаду.
11 листопада українські війська змушені були залишити Перемишль. Стратегічний плацдарм цього міста став базою для подальшого наступу польських військ на Львів. В середині листопада румунські війська захопили Північну Буковину. 22 листопада війська ЗУНР під натиском польських військ залишили Львів.
Державний секретаріат ЗУНР спочатку переїхав до Тернополя, а згодом — до Станіслава. 1 грудня в Фастові делегація ЗУНР підписала попередній договір про об'єднання ЗУНР з УНР. УНРада 3 січня затвердила Ухвалу про Злуку ЗУНР з УНР, а 4 січня затвердила новий склад уряду на чолі з С. Голубовичем. 22 січня на Софійській площі в Києві відбувся акт возз'єднання УНР і ЗУНР. Формально ЗУНР увійшла до складу УНР як Західна область УНР. Правда, остаточне об'єднання держав відкладалося до проведення Установчих зборів.
В середині січня відбувся похід військ ЗУНР на Закарпаття. 21 січня в Хусті пройшли Всенародні збори угорських українців, які прийняли декларацію про приєднання Закарпаття до соборної України. На Закарпаття також претендувала визнана Антантою Чехословаччина. 12 січня Антанта дала свою згоду на окупацію Закарпаття чехословацькими військами.
У січні в Східну Галичину прибула миротворча місія Антанти на чолі з генералом Ю. Бартелемі. Бартелемі запропонував посередництво у врегулюванні конфлікту зі сторони Паризької мирної конференції. Місія нав'язувала ворогуючим сторонам свою лінію розділення Східної Галичини. 27 лютого в Ходорові відбулася зустріч місії з делегаціями ворогуючих сторін. Переговори проходили за участю члена Директорії С. Петлюри. Петлюра попередив західноукраїнських політиків про формування Ю. Галлером армії у Франції і намагався умовити керівництво ЗУНР (ЗОУНР) піти на певні територіальні поступки для збереження республіки і набуття допомоги Антанти. Але керівництво ЗУНР (ЗОУНР) не погодилося з доводами Петлюри й відкинуло «лінію Бартелемі».
Поки в Східній Галичині між ГА і польською армією йшли позиційні бої, українсько-польський фронт стабілізувався, у Франції генерал Ю. Галлер сформував «блакитну армію» (назва за кольором мундирів). Ця армія складалася з 6 дивізій в 68—92 тисяч солдатів та офіцерів і формально була підпорядкована головнокомандуючому союзних військ у Європі маршалу Ф. Фошу. Антанта, що озброїла цю армію, при передислокації її до Польщі поставила умову — використовувати її тільки проти Червоної Армії. Однак Пілсудський та Галлер вирішили використовувати «блакитну армію» в наступі проти ГА та армії УНР.
У середині травня армія Галлера потіснила армію УНР на Волині. Наприкінці травня розпочався загальний відхід ГА до Збруча, без опору наступаючим, щоб зберегти залишки армії.
У травні загострилася ситуація на польсько-чехословацькій та польсько-німецькій границі. З галицького фронту були зняті 1-а та 2-а дивізії Галлера. Самого Галлера Пілсудський викликав до Кракова, запропонувавши йому стати на чолі нового антинімецького сілезького фронту. 29 травня Галлер, вважаючи, що завершення війни з українцями — питання декількох днів, передав командування галицьким фронтом генералу В. Івашкевичу. Польській армії було поставлене завдання вийти до приграничної річки Збруч.
8 червня 1919 року командувачем ГА замість М. Омеляновича-Павленка було призначено О. Грекова. Того ж дня почався загальний контрнаступ ГА. 9 червня уряд С. Голубовича склав свої повноваження, уся повнота військової та цивільної влади перейшла до «уповноваженого диктатора» Є. Петрушевича. ГА в середині червня зайняла Тернопіль і просувалася далі на захід.
Антанта 25 червня дала згоду на окупацію Польщею Східної Галичини, а 27 червня дозволила використовувати проти ГА армію Галлера у повному складі. Тоді ж польське командування вирішило розпочати загальний контрнаступ.
У такій ситуації генерал Греков змушений був віддати наказ про відхід корпусів ГА на схід до Збруча. 4 липня диктатор Петрушевич надіслав голові Директорії УНР телеграму, в якій говорилося про можливість переходу ГА за Збруч. У той самий час Петрушевич вів переговори з більшовиками та урядом Румунії. Однак румунська влада відмовилася пустити ГА на свою територію. 14 липня диктатор Петрушевич віддав наказ ГА передислокуватися на Поділля, на територію УНР.
Державні утворення, військові формування на території України у 1917—1921 роках
Національно-державні утворення
- Українська Народна Республіка
- Українська Держава
- Західно-Українська Народна Республіка
- Кримська Народна Республіка
- Кубанська Народна Республіка
Повстанський рух
- Махновський рух (Революційна повстанська армія України)
- Отамани М. Григорієв, Зелений (Д. Терпило), Є. Ангел, Ю. Мордалевич, І. Струк, Блакитний (К. Пестушко), В. Чучупак та багато інших.
Квазідержавні утворення:
- Холодноярська Республіка
- Республіка Гуляй-Поле
- Баштанська республіка
- Висунська народна республіка
- Медвинська республіка
- Мліївська республіка
- Республіка Чорного Лісу
- Ямпільська республіка
Радянські республіки
- Українська Народна Республіка Рад
- Донецько-Криворізька Радянська Республіка
- Одеська Радянська Республіка
- Радянська Соціалістична Республіка Тавриди
- Українська Радянська Республіка
- Кубанська Радянська Республіка
- Кубано-Чорноморська Радянська Республіка
- Українська Соціалістична Радянська Республіка
- Галицька Соціалістична Радянська Республіка
- Бессарабська Радянська Соціалістична Республіка
Білий рух
Українські політичні партії періоду революції
Наддніпрянщина
- Українська соціал-демократична робітнича партія
- Українська партія соціалістів-революціонерів
- Українська партія соціалістів-федералістів
- Українська демократично-хліборобська партія
- Українська партія соціалістів-самостійників
- Українська народна партія
- Українська партія лівих соціалістів-революціонерів
- Українська трудова партія
- Всеукраїнський союз хліборобів-власників
- Комуністична партія (більшовиків) України (на правах обласної організації РКП(б))
Західна Україна
- Українська республіканська партія
- Українська націонал-демократична партія
- Українська соціал-демократична партія
- Християнська суспільна партія
Примітки
- Верстюк В. Українська Центральна Рада: період становлення / Український історичний журнал. — 2007. — № 2. — С. 23-46.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 5.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 908.
- Історія України. — К., 1997. — С. 184.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 94.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 91.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 134.
- Історія України. — К., 1997. — С. 185.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 136.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 146.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 147—150.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 221.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 222.
- Винниченко В. Відродження нації. — К.; Відень, 1920. — Ч. I. — С. 194.
- Історія України. — К., 1997. — С. 189.
- Історія України. — К., 1997. — С.189.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 251.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 257.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 257—258.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 258.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 261.
- Христюк П. Замітки і матеріали до історії Української революції. — Відень, 1921. — Т. II. — С. 40.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 160.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 198.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 317.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 199.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 200—201.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 202.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 332.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 204.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 215.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 216.
- Історія України. — К., 1997. — С. 196.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 384.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 222.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 224.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 383.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 415—416.
- Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: В 2-х т. — К.: Наукова думка, 1997. — T. II. — С. 103.
- Історія України. — К., 1997. — С. 204.
- Fedyshyn, Oleh S. Germany's Drive to the East and the Ukrainian Revolution 1917—1918. p.76.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 240—241.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 241.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 458.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 242.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 248.
- Історія України. — К., 1997. — С. 205.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 250.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 466.
- Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918. — К.; Філадельфія, 1995. — С. 145—146.
- Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918. — К.; Філадельфія, 1995. — С. 146.
- Історія України. — К., 1997. — С. 208.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 525—526.
- Історія України. — К., 1997. — С. 212.
- Головною соціально-політичною опорою гетьманського режиму були дві потужні групи буржуазії — аграрна і промислово-фінансова, які на політичній сцені були представлені Всеукраїнським союзом земельних власників і Союзом промисловості, торгівлі, фінансів і сільського господарства.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 533.
- Дорошенко Д. Історія України 1917—1923 рр. — Т. II. — Ужгород, 1930. — С. 275.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 312.
- Дорошенко Д. Історія України 1917—1923 рр. — Т. II. — Ужгород, 1930. — С. 326—330.
- Історія України. — К., 1997. — С. 216.
- Фігурний, Юрій (2018). Українсько-німецькі дипломатичні відносини 1918 р. у новітній вітчизняній історіографії (PDF). Київ — Чернігів. с. 179—181. ISBN .
{{}}: Вказано більш, ніж один|at=та|pages=() - Мараєв В. Україна, 1918. Хроніка. — Харків: Фоліо, 2020. — С. 214—220. — .
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 364.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 530.
- Історія України. — К., 1997. — С. 213.
- Історія України. — К., 1997. — С. 213—214.
- Історія України. — К., 1997. — С. 214.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років. — К., 2011. — С. 368.
- Історія України. — К., 1997. — С. 218.
- Історія України. — К., 1997. — С. 220.
- Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. — Львів, 1998. — С. 311—322.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 589.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 611.
- Історія України. — К., 1997. — С. 222.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 701.
- Історія України. — К., 1997. — С. 225.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 723.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 779.
- Історія України. — К., 1997. — С. 227.
- Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. — К., 2003. — С. 240.
- Савченко В. А. Махно. — Харків, 2005. — С. 188.
- Савченко В. А. Махно. — Харків, 2005. — С. 191.
- Белаш А. В. Белаш В. Ф. Дороги Нестора Махно. — К., 1993. — С. 348.
- Історія України. — К., 1997. — С. 228.
- Історія України. — К., 1997. — С. 229.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 852.
- Савченко В. А. Махно. — Харків, 2005. — С. 317—378.
- Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. — Львів, 1998. — С. 32—33.
- Історія України. — К., 1997. — С. 244.
- Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. — Львів, 1995. — С. 28-29.
- Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину. — Харьков, 2006. — С. 220.
- Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. — Львів, 1995. — С. 36-37.
- Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. — Львів, 1995. — С. 43.
- Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. — Львів, 1995. — С. 78.
- Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. — Львів, 1995. — С. 81.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 606.
- Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. — Львів, 1998. — С. 302.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999. — С. 602.
- Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. — Львів, 1998. — С. 267—268.
- Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. — Львів, 1998. — С. 348—349.
- Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину. — Харьков, 2006. — С. 237.
- Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. — Львів, 1995. — С. 197.
- Мазепа І. Україна у вогні й бурі революції. — К., 2003. — С. 224—225.
Література
- Андрусишин Б. І. У пошуках соціальної рівноваги: Нарис історії робітничої політики українських урядів революції та визвольних змагань 1917—1920 рр. — К., 1995.
- Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. — К., 1994.
- Бурій В. М. Проблеми вшанування учасників Української революції 1917—1921 рр. у пам'ятках природи місцевого значення та новітній топоніміці / Валерій Михайлович Бурій // Краєзнавство Черкащини: збірник. — Черкаси: Вертикаль, 2017. - С.4; 288—292; 318; 323.
- Бурій Валерій. До проблеми ушанування учасників Української революції 1917—1921 рр. в пам'ятках природи місцевого значення та новітній топоніміці // Місто робітниче: Ватутінська міська громадсько-політична газета. 2017. 24 березня. 31 березня. С. 4. (Українській революції — 100 !).
- Веденєєв Д. В. Становлення зовнішньополітичної служби України в період Центральної Ради.// УІЖ. — 1997. — № 3.
- Верстюк В. Ф. Роль і місце Центральної Ради в модерній історії України.// УІЖ. −1997.-№ 5.
- Верстюк В. Ф. Українська Центральна Рада. -К., 1997.
- Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. Біографічний довідник.- К., 1998.
- Галенко О.І, Яневський Д. Б. Перший уряд демократичної України. — К., 1992.
- Гошуляк І. Л. Про причини поразки Центральної Ради. // УІЖ. −1994.-№ 1.
- Гриценко А. П. Політичні сили в боротьбі за владу в Україні (грудень 1917 — поч. 1919 р.) -К., 1993.
- Гриневич В. А.,Гриневич Л. В. Слідча справа М. А. Муравйова: Документована історія. — К., 2001.
- Держалюк М. С. Міжнародне становище України та її визвольна боротьба у 1917—1922 рр. -К., 1998.
- Здоров А. Український жовтень. Робітничо-селянська революція в Україні (листопад 1917 — лютий 1918 рр.). — Одеса: «Астропринт», 2007. — 268 с.
- Іванис В. Симон Петлюра — президент України. -К., 1993.
- Історія січових стрільців. -К., 1992.
- Історія українського війська. — Львів, 1992.
- Копиленко О. Л. «Сто днів» Центральної Ради. -К., 1992.
- Копиленко О. Л., Копиленко М. Л. Держава і право України 1917—1920. -К., 1997.
- Король В. Ю. Історія України. -К., 1999.
- Литвин С. Симон Петлюра у 1917—1926 роках. Історіографія та джерела. — К., 2000.
- Мироненко О. М. Світоч української державності: Політико-правовий аналіз діяльності Центральної ради. — К., 1995.
- Миронець Н., Пивовар С. Мирний договір у Бресті — міжнародне визнання незалежності Української Народної Республіки. // Розбудова держави. −1993.-№ 7.
- Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. -К., 1993.
- Нариси історії української революції 1917—1921 років: У 2-х кн. / В. Ф. Верстюк, В. І. Головченко, Т. С. Осташко та ін.; ред. кол.: В. А. Смолій (голова), Г. В. Боряк, В. Ф. Верстюк та ін. — Кн. I. — К.: Наукова думка, 2011.
- Несук М. Драма вибору. Відносини України з Центральними державами у 1917—1918 рр. — К., 1999.
- Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917—1919 рр. -К., 1995.
- Павлюк О. Боротьба України за незалежність і політика США 1917—1923. -К., 1996.
- Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ-ХХ ст. Історичні нариси. — К., 2002.
- Радченко Л. О. Сучасна історіографія національно-демократичної революції в Україні 1917—1920 років. — Х., 1996.
- Реєнт О. П. Більшовики і українська революція 1917 −1920 рр.: Спроба визначення характеру і динаміки соціальних процесів. -К., 1994.
- Реєнт О. П. У робітнях історичної науки. — К., 1999.
- Реєнт О. П. Українська революція і робітництво: соціально-політичні і економічні зміни 1917—1920 рр. -К.,1996.
- Рубльов О. С., Реєнт О. П. Українські визвольні змагання, 1917—1921 рр. — К., 1999.
- Рубльов О. С., Реєнт О. П. З'їзд поневолених народів. — К., 1996.
- Сергійчук В. І. Українська соборність: Відродження українства в 1917—1920 роках. — К., 1999.
- Сергійчук В. І. Неусвідомлення україни. Ставлення світу до української державності: погляд у 1917—1921 роки з аналізом сьогодення. — К., 2002.
- Петрів В. Військово-історичні праці. Спомини. — К., 2002.
- Симон Петлюра та українська національна революція. Зб. праць. -К., 1995.
- Симоненко Р. Г. Нариси історії виконавчої влади в Україні. 1917- квітень 1918 р. — К., 2000.
- Сідак В. С. Національні спецслужби в період Української революції 1917—1921 рр. — К., 1998.
- Солдатенко В. Ф. До питання про початок громадянської війни на Україні. // УІЖ. −1991.-№ 7.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція. Історичний нарис. — К., 1999.
- Солдатенко В. Ф. Українська революція: концепція та історіографія. -К., 1997.
- В. Ф. Солдатенко. Українська революція 1917-20 // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — .
- Стрельський Г. В. Українські дипломати доби національно- державного відродження (1917—1920 рр.): Біографічний довідник. — К., 2000.
- Терещенко Ю. І., Осташко Т. С. Український патріот з династії Габсбургів. — К., 1999.
- Тинченко Я. Перша українсько-більшовицька війна. -К.-Львів, 1996.
- Українське державотворення. Словник-довідник. -К., 1997.
- Українська ідея. Постаті на тлі революції. -К., 1994.
- Українська революція і державність. -К., 1998.
- Ульяновський В. Церква в Українській Державі 1917—1920 рр.: (Доба Української Центральної Ради). — К., 1997.
- Хміль І. В. Аграрна революція в Україні: березень 1917 р.- квітень 1918 рр. — К., 2000.
- Хміль І. В. На шляху відродження української державності: Український національний конгрес 6-8 квітня 1917.-К., 1994.
- Хміль І. В. Перший Всеукраїнський селянський з'їзд (28 травня — 2 червня 1917 р.). -К., 1992.
- Центральна Рада і український державотворчий процес (до 80-річчя створення Центральної Ради): У 2-х ч. — К., 1997.
- Центральна Рада на тлі української революції. -К., 1996.
- Щусь О. Всеукраїнські військові з'їзди. -К., 1992.
- Яневський Д. Б. Маловідомі конституційні акти України. — К., 1991.
- 100 облич Української революції Електронний ресурс : 100 років боротьби: Українська революція, 1917—1921 : біографії видатних українців. — Електрон. текст. дані (1 файл : 44,7 Мб). — Б. м., 2017? (Київ: НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2018). [ 30 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину. — Харьков: Фолио, 2006.
- Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918. — К.; Філадельфія, 1995.
- Fedyshyn, Oleh S. Germany's Drive to the East and the Ukrainian Revolution 1917—1918. New Brunswick, N. J.: Rutgers University Press, 1971.
| Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. (Жовтень 2012) |
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Українська революція (1917—1921) |
- А. І. Жуковський. Визвольні змагання 1917–21 [ 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — .
- Верстюк В. Ф. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917—1921 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2019. — Т. Україна—Українці. — Кн. 2. — 842 с. : іл. — .
- . BBC. 23 червня 2017. Архів оригіналу за 25 червня 2017. Процитовано 24 червня 2017.
- . http://www.dsnews.ua/. Ділова столиця. Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 25 грудня 2017.
- . http://www.istpravda.com.ua/. Історична правда. 5 січня 2018. Архів оригіналу за 1 січня 2018. Процитовано 5 січня 2018.
- . https://tsn.ua/. ТСН. 22 січня 2018. Архів оригіналу за 22 січня 2018. Процитовано 22 січня 2018.
- Українська революція 1917—1921 рр. на сторінках журналів «Визвольний шлях» та «Український історичний журнал» (1991—2016): бібліогр. покажч. / М-во культури України, Нац. б-ка України ім. Ярослава Мудрого ; упоряд.: О. О. Галганова, О. А. Рожнятовська ; за участю Т. М. Заморіної ; наук. ред. В. О. Кононенко. — Київ: Нац. б-ка України ім. Ярослава Мудрого, 2018. — 80 с. [ 28 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Історія України у спогадах і щоденниках. Українська революція (1917—1921): бібліогр. покажч. / М-во культури України, Нац. б-ка України ім. Ярослава Мудрого ; упоряд. Н. Тертичка ; наук. ред. В. Кононенко. — Київ: Нац. б-ка України ім. Ярослава Мудрого, 2020. — 200 с. [ 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Фонди періоду Української Революції [ 2 лютого 2022 у Wayback Machine.] ЦДАВО
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Ukrayinska revolyuciya znachennya Zapit Pershi vizvolni zmagannya perenapravlyaye syudi div takozh Vizvolni zmagannya Pro film Ivana Kanivcya div Ukrayinska revolyuciya film Ukrayinska revolyuciya takozh Vizvolni zmagannya nizka podij pov yazanih z nacionalno vizvolnoyu borotboyu ukrayinskogo narodu u 1917 1921 rokah Ukrayinska revolyuciya Radyansko ukrayinska vijna Manifestaciya prihilnikiv Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki na Sofijskij ploshi u Kiyevi 1917 Data 7 bereznya 1917 17 listopada 1921 Misce Ukrayina Rezultat Peremoga bilshovikiv Politichni zmini Znachna chastina Ukrayini staye USRR Teritorialni zmini Bilsha chastina Volini ta Shidna Galichina priyednani do Polskoyi Respubliki Pivnichna Bukovina ta Pivdenna Bessarabiya do Rumunskogo korolivstva Zakarpattya do Chehoslovackoyi respubliki Storoni UNR ZUNR Holodnoyarska Respublika Nimecka imperiya 1918 Avstro Ugorshina 1918 Polska Respublika 1920 1921 Rosijska SFRR Ukrayinska Narodna Respublika Rad Ukrayinska Radyanska Respublika Ukrayinska SRR RPA Ukrayini bula v soyuzi z bilshovikami do 1919 Ukrayinska Derzhava Bilij ruh Nimecka imperiya 1917 1918 Avstro Ugorshina 1918 Polska Respublika 1918 1919 Rumunske korolivstvo 1918 Grecke korolivstvo Francuzka respublika Lideri Mihajlo Grushevskij Simon Petlyura Volodimir Vinnichenko Mihajlo Omelyanovich Pavlenko Yevgen Petrushevich Kost Levickij Yurij Tyutyunnik Kostyantin Pestushko Vasil Chuchupak Volodimir Lenin Lev Trockij Volodimir Antonov Ovsiyenko Mihajlo Muravjov Mihajlo Frunze Fedir Sergyeyev Yuhim Yevdokimov Nestor Mahno Fedosij Shus Anton Denikin Petro Vrangel Fedir Keller Mihajlo Drozdovskij Mihajlo Rodzyanko Abram Dragomirov Kostyantin Prisovskij Mikola Bredov Pavlo Skoropadskij Fedir Lizogub Oleksandr Rogoza Yuzef Pilsudskij Yuzef Galler Edvard Ridz Smiglij Vilgelm II Poshtovhom do pochatku Ukrayinskoyi revolyuciyi stala Lyutneva revolyuciya v Rosijskij imperiyi V Ukrayini utvorivsya alternativnij centr vladi Ukrayinska Centralna Rada UCR yaka stala predstavnickim organom ukrayinskih demokratichnih sil i ocholila nacionalno demokratichnu revolyuciyu v Ukrayini Kerivnikom UCR stav Mihajlo Grushevskij U period 1917 1921 rokiv Ukrayina perezhila rizni formi nacionalnoyi derzhavnosti UNR Ukrayinska Derzhava ZUNR Kubanska NR a takozh Krimska DR Ukrayinski etnichni teritoriyi buli rozdileni mizh Ukrayinskoyu SRR Polskoyu Respublikoyu Rumunskim korolivstvom ta Chehoslovackoyu Respublikoyu Takim chinom Ukrayinska nacionalno demokratichna revolyuciya zaznala porazki Cya porazka stala naslidkom nezgurtovanosti politichnoyi eliti nezavershenosti procesu formuvannya naciyi vidminnostej mizh nacionalnimi ta socialnimi zavdannyami vizvolnogo ruhu jogo obumovlenosti zovnishnimi politichnimi j nasampered vijskovimi faktorami Odnak ne dosyagshi svoyeyi meti Ukrayinska revolyuciya zapochatkuvala proces formuvannya modernoyi politichnoyi naciyi ta vidrodila tradiciyu ukrayinskoyi derzhavnosti Hid RevolyuciyiLyutneva revolyuciya Formuvannya Centralnoyi Radi Div takozh Lyutneva revolyuciya ta Ukrayinska Centralna Rada Pedagogichnij muzej imeni cisarevicha Oleksiya u 1911 de pracyuvala Ukrayinska Centralna Rada Viche na Sofijskij ploshi v Kiyevi 19 bereznya 1917 23 lyutogo 8 bereznya 1917 v Petrogradi stolici Rosijskoyi imperiyi pochalisya masovi strajki U nastupni dni Derzhavna duma stala v opoziciyu do uryadu do strajkuyuchih priyednalisya chastini stolichnogo garnizonu 27 lyutogo 12 bereznya vsya povnota vladi zoseredilasya v rukah Timchasovogo komitetu Derzhavnoyi dumi 2 15 bereznya chleni cogo komitetu prijnyali vid monarha akt pro zrechennya ta sformuvali Timchasovij uryad Paralelno z Timchasovim uryadom v Petrogradi utvorilasya Rada robitnichih i soldatskih deputativ yaka zgodom mala vpliv na formuvannya ta diyalnist uryadu Na pochatku bereznya v Petrogradi ukrayinci stvorili Timchasovij ukrayinskij revolyucijnij komitet yakij 2 15 bereznya zvernuvsya do ukrayinciv stolici zaklikavshi yih spryamuvati svoyu energiyu na zavoyuvannya vlasnih nacionalno politichnih prav napovniti yiyi svidomistyu vlasnih nacionalnih interesiv Cherez desyat dniv Komitet proviv bagatotisyachnu manifestaciyu v centri Petrograda Protyagom 3 5 16 18 bereznya na teritoriyi Ukrayini praktichno buli likvidovani organi carskoyi administraciyi vikonavcha vlada perejshla do priznachenih Timchasovim uryadom gubernskih ta povitovih komisariv Yak i v Rosiyi v Ukrayini pochali formuvatisya Radi ob yednanih organizacij a takozh Radi robitnichih i soldatskih deputativ Na pochatku bereznya v klubi Rodina Tovaristva ukrayinskih postupovciv TUP zibralisya blizko 100 predstavnikiv ukrayinskih organizacij Na cih zborah narodilasya ideya stvorennya specialnoyi organizaciyi dlya koordinaciyi nacionalnogo ruhu Odnak principi yiyi tvorennya viklikali gostru polemiku Chleni TUP Sergij Yefremov Dmitro Doroshenko Lyudmila Staricka Chernyahivska ta inshi vvazhali sho same yihnya organizaciya mala stati centrom yednannya nacionalnih sil Takij pidhid ne znajshov pidtrimki u bilshosti uchasnikiv zboriv Z iniciativi social demokrata Dmitra Antonovicha ta inshih uchasnikiv zboriv novij organ virisheno formuvati na koalicijnij osnovi 7 bereznya projshli vibori kerivnogo yadra Centralnoyi Radi Golovoyu UCR obranij vidomij istorik i gromadskij diyach Mihajlo Grushevskij yakij v cej chas she ne povernuvsya do Kiyeva z Moskvi de vidbuvav svoye zaslannya U pershih dekadah bereznya Centralna Rada bula odnim z livoflangovih gravciv u suspilno politichnomu zhitti krayini postupayuchis iniciativoyu rosijskim politichnim partiyam ta organizaciyam Situaciya zminilasya koli v Kiyevi vidbulasya inicijovana Centralnoyu Radoyu 100 tisyachna manifestaciya sho skinchilasya viche yake pidtrimalo rezolyuciyu pro avtonomiyu Ukrayini 6 8 19 21 kvitnya v Kiyevi projshov Vseukrayinskij nacionalnij kongres na yakomu buli prisutni blizko 900 deputativ vid riznih ukrayinskih politichnih gromadskih kulturno osvitnih ta profesijnih organizacij Na z yizdi deputati obgovorili rizni aspekti nacionalno teritorialnoyi avtonomiyi Ukrayini prijnyali rishennya pro stvorennya krajovoyi vladi j viroblennya proyektu avtonomnogo statutu Ukrayini obrali 118 chleniv Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi u tomu chisli M Grushevskogo golovoyu UCR V Vinnichenka i S Yefremova zastupnikami golovi Mandati chleniv Radi otrimali vidomi ukrayinski gromadski ta politichni diyachi D Doroshenko M Mihnovskij V Prokopovich Ye Chikalenko O Shulgin A Nikovskij S Rusova V Leontovich L Staricka Chernyahivska ta in Pershij universal UCR Div takozh Pershij Universal Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi Pershij Universal UCR Volodimir Vinnichenko Rezolyuciyi Nacionalnogo kongresu otrimali shirokij rozgolos Vimoga nacionalno teritorialnoyi avtonomiyi Ukrayini mistili i rezolyuciyi Pershogo Vseukrayinskogo vijskovogo z yizdu 5 8 18 21 travnya na yakomu buli prisutni bilshe 700 delegativ sho predstavlyali 993 tisyach ukrayinciv vijskovih armiyi i tilu Vijskovij z yizd takozh vislovivsya za reorganizaciyu armiyi za nacionalno teritorialnim principom formuvannya ukrayinskoyi nacionalnoyi armiyi Dlya kerivnictva procesami formuvannya zbrojnih sil pri Centralnij Radi stvorenij Ukrayinskij Generalnij vijskovij komitet 16 29 travnya do Petrograda pribula delegaciya UCR na choli z V Vinnichenkom ta S Yefremovim Ne znajshovshi porozuminnya z Timchasovim uryadom i Petrogradskoyu radoyu robitnichih i soldatskih deputativ shodo avtonomiyi Ukrayini delegaciya naprikinci travnya povernulasya do Kiyeva Nevdalo zaversheni peregovori v Petrogradi zaborona provedennya Drugogo Vseukrayinskogo vijskovogo z yizdu pidshtovhnuli UCR do rishuchishih dij 3 chervnya na Chetvertih zagalnih zborah Centralnoyi Radi prijnyato rishennya zvernutisya do ukrayinskogo narodu z zaklikom organizuvatisya ta pristupiti do negajnogo zalozhennya fundamentu avtonomnogo ladu na Ukrayini 10 23 chervnya na zasidanni Komitetu Centralnoyi Radi prijnyatij i u toj samij den na Vseukrayinskomu vijskovomu z yizdi oprilyudnenij dokument v yakomu govorilosya pro nacionalno teritorialnu avtonomiyu Ukrayini 15 28 chervnya Komitet Centralnoyi Radi stvoriv Generalnij sekretariat vikonavchij organ Radi Pershim generalnim sekretarem obranij Volodimir Vinnichenko Poshuk kompromisu Div takozh Drugij Universal Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi ta Vistup polubotkivciv Polubotkivci v Kiyevi Na svitlini vidno masivnij pam yatnik Oleksandru II znesenij bilshovikami v 1920 sho znahodivsya na Carskij nini Yevropejskij ploshi 29 chervnya 12 lipnya do Kiyeva pribula delegaciya Timchasovogo uryadu u skladi Oleksandra Kerenskogo Irakli Cereteli M Tereshenka dlya nalagodzhennya vidnosin z Centralnoyu Radoyu Delegaciya zayavila sho uryad ne bude zaperechuvati proti avtonomiyi Ukrayini odnak prosit utrimatisya vid deklaruvannya cogo principu j zalishiti ostatochne sankcionuvannya avtonomiyi Vserosijskim ustanovchim zboram 2 15 lipnya z Petrograda do Kiyeva nadijshla telegrama z tekstom uryadovoyi deklaraciyi de govorilosya pro viznannya Generalnogo sekretariatu yak vishogo rozporyadchogo organu Ukrayini a takozh pro te sho uryad prihilno postavitsya do rozrobki ukrayinskoyu Radoyu proyektu nacionalno politichnogo statutu Ukrayini U vidpovid Centralna Rada 3 16 lipnya progolosila Drugij Universal v yakomu jshlosya pro prijnyattya UCR zakliku uryadu do yednosti pro popovnennya UCR predstavnikami nacionalnih menshin i peretvorennya yiyi v yedinij vishij organ revolyucijnoyi demokratiyi Ukrayini Na pochatku lipnya v Kiyevi blizko 5 000 soldativ zazhadali vid vladi dozvolu sformuvatisya v okremu vijskovu chastinu a same v polk im getmana P Polubotka Za svidchennyam uchasnikiv podij do cogo soldatskogo vistupu buli prichetni chleni ukrayinskogo vijskovogo klubu im P Polubotka v Kiyevi zokrema poruchik M Mihnovskij Soldati za svidchennyam P Milyukova planuvali zahopiti vsi najvazhlivishi punkti Kiyeva i vsih rosiyan i renegativ yaki galmuyut ukrayinsku robotu skinuti z yih postiv siloyu Zahopivshi v nich na 5 lipnya zbroyu v kazarmah 1 go zapasnogo Ukrayinskogo polku soldati v Kiyevi zahopili shtab miliciyi zaareshtuvali komendanta mista zajnyali intendantski skladi namagalisya zahopiti kaznu i bank zatiyali perestrilku z yunkerami ta soldatami 2 go zapasnogo pontonnogo bataljonu vislanimi proti nih shtabom KVO Uranci 5 18 lipnya Generalnij vijskovij komitet vzhiv rishuchih zahodiv proti polubotkivciv a polkovnik Yu Kapkan mobilizuvavshi polk im Bogdana Hmelnickogo pristupiv do povernennya zahoplenih povstalimi punktiv Zreshtoyu buntivniki buli rozzbroyeni i vidpravleni na front Ukrayinska avtonomiya viznana Rosijskoyu respublikoyu Teritorialni pretenziyi Centralnoyi Radi Mezhi prozhivannya ukrayinciv Rosijska respublika Avstro Ugorska imperiya Rumunske korolivstvo Serbiya V seredini lipnya ukrayinska delegaciya pribula do Petrograda dlya zatverdzhennya skladu Generalnogo sekretariatu Timchasovim uryadom Delegaciya privezla z soboyu Statut vishogo upravlinnya Ukrayinoyu v ostatochnomu varianti Statut Generalnogo sekretariatu v preambuli yakogo govorilosya sho Centralna Rada ye organom revolyucijnoyi demokratiyi vsih narodiv Ukrayini yiyi cil ostatochne vvedennya avtonomiyi Ukrayini pidgotovka Vseukrayinskih ta Vserosijskih ustanovchih zboriv Uryadova komisiya vidkinula Statut Generalnogo sekretariatu i 4 17 serpnya zaminila jogo na Timchasovu instrukciyu zgidno z yakoyu Generalnij sekretariat peretvoryuvavsya na miscevij organ Timchasovogo uryadu jogo povnovazhennya poshiryuvalasya lishe na 5 iz 9 ukrayinskih gubernij vin vtrachav sekretarstva vijskovih prodovolchih sudovih sprav shlyahiv spoluchennya poshti i telegrafiv Tisk Timchasovogo uryadu na ukrayinsku delegaciyu ne obmezhivsya zatverdzhennyam uryadovoyi Instrukciyi tak 26 lipnya 8 serpnya v Kiyevi donski kozaki i kirasirskij polk vchinili zbrojnu provokaciyu proti polku im Bogdana Hmelnickogo u rezultati yakoyi ubito 16 i poraneno 30 bogdanivciv Statut Generalnogo Sekretariatu pidgotovlenij UNR Timchasova instrukciya Generalnogo Sekretariatu Timchasovogo uryadu Generalnij Sekretariat vishij organ upravlinnya v Ukrayini yakij formuyetsya UNR i vidpovidaye pered neyu Generalnij Sekretariat miscevij organ Timchasovogo uryadu yakij zatverdzhuvavsya nim za podannyam Radi Koli UCR vislovlyuye nedoviru Generalnomu Sekretariatu vin podaye u vidstavku Centralna rada faktichno pozbavlyayetsya zakonodavchih prav Vlada Generalnogo Sekretariatu poshiryuyetsya na 9 gubernij Kiyivsku Volinsku Poltavsku Podilsku Hersonsku Katerinoslavsku Harkivsku chastinu Chernigivskoyi ta chastinu Tavrijskoyi Vlada Generalnogo Sekretariatu poshiryuyetsya lishe na 5 ukrayinskih gubernij Kiyivsku Volinsku Podilsku Poltavsku chastinu Chernigivskoyi Do skladu Generalnogo Sekretariatu vhodilo 14 sekretarstv vnutrishnih finansovih vijskovih prodovolchih zemelnih nacionalnih sprav yusticiyi osviti torgivli promislovosti poshti ta telegrafu praci shlyahiv spoluchennya Generalnij Sekretariat vtrachaye sekretarstva vijskovih sprav prodovolchih sprav shlyahiv spoluchennya poshti i telegrafu Utvorennya Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Div takozh Tretij Universal Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi ta Ukrayinska Narodna Respublika 20 zhovtnya 2 listopada 1917 roku v Kiyevi rozpochav robotu Tretij Vseukrayinskij vijskovij z yizd Na z yizdi odin z lideriv ukrayinskih eseriv vistupiv z kritikoyu z privodu kompromisnoyi politiki Centralnoyi Radi a takozh zaklikav utvoriti vlasnimi silami Ukrayinsku Demokratichnu Respubliku V Vinnichenko zayaviv sho generalni sekretari ne ye chinovnikami Timchasovogo uryadu a sam Generalnij sekretariat nepidzvitnij Timchasovomu uryadu a lishe ukrayinskij demokratiyi sho jogo porodila 25 zhovtnya 7 listopada v Kiyevi stalo vidomo pro povstannya v Petrogradi organizovane chlenami Rosijskoyi social demokratichnoyi robitnichoyi partiyi bilshovikiv RSDRP b sformuvalasya navesni 1917 roku na bazi livoekstremistskogo krila RSDRP Kerivnictvo partiyi vlitku 1917 roku bulo zvinuvacheno u zv yazkah z nimeckim uryadom Zakliki kiyivskih bilshovikiv na spilnomu zasidanni vikonkomiv rad robitnichih i soldatskih deputativ pidnyati povstannya i zahopiti vladu uspihu ne mali 26 zhovtnya 8 listopada na zasidanni Maloyi Radi za uchasti predstavnikiv riznih politichnih ta gromadskih organizacij stvorenij Krajovij komitet ohoroni revolyuciyi vidpovidalnij pered UCR Komitetu mali pidkoryatisya vsi organi vladi i vsi sili revolyucijnoyi demokratiyi v Ukrayini Komanduvannya shtabu KVO zasudilo stvorennya Krajovogo komitetu ohoroni revolyuciyi 27 zhovtnya 9 listopada Centralna Rada prijnyala rezolyuciyu pro vladu v krayini de pidkreslyuvalasya neobhidnist perehodu vladi do ruk vsiyeyi revolyucijnoyi demokratiyi ale ne do Rad robitnichih i soldatskih deputativ a takozh zasudzhuvalosya povstannya v Petrogradi Togo zh dnya bilshoviki zayavili pro vihid z Maloyi Radi i na zasidanni Rad robitnichih i soldatskih deputativ stvorili vijskovo revolyucijnij komitet 29 31 zhovtnya 11 13 listopada v Kiyevi v rajoni Pecherska mizh bilshovikami i chastinami KVO stalosya zbrojne zitknennya sho skinchilosya kapitulyaciyeyu bilshovikiv 28 zhovtnya 10 listopada Centralna rada nadilila Generalnij sekretariat funkciyami likvidovanogo Krajovogo komitetu ohoroni revolyuciyi 29 zhovtnya 11 listopada Generalnij sekretariat uzyav u svoyi ruki spravi vijskovi prodovolchi ta shlyahi spoluchennya 31 zhovtnya 13 listopada zagalni zbori Centralnoyi Radi poshirili vladu Generalnogo sekretariatu na Hersonsku Katerinoslavsku Harkivsku Holmsku i chastkovo Tavrijsku Kursku ta Voronezku guberniyi 1 listopada Generalnij sekretariat priznachiv na posadu komanduyuchogo vijskami KVO pidpolkovnika Viktora Pavlenka V takih umovah Centralna Rada 7 20 listopada prijnyala Tretij Universal v yakomu jshlosya pro stvorennya Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki u federativnomu zv yazku z Rosijskoyu respublikoyu nacionalizaciyu zemli zaprovadzhennya 8 godinnogo robochogo dnya vstanovlennya derzhavnogo kontrolyu za virobnictvom rozshirennya miscevogo samovryaduvannya zabezpechennya svobodi slova druku virospovidannya zboriv soyuziv strajkiv nedotorkanosti osobi ta zhitla skasuvannya smertnoyi kari Konflikt mizh Centralnoyu radoyu i bilshovikami Progoloshennya nezalezhnosti UNR Div takozh Ukrayinsko bilshovicka vijna ta Chetvertij Universal Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi Mihajlo Grushevskij na vijskovomu paradi na Sofijskij ploshi v Kiyevi 1917 U listopadi grudni 1917 roku projshli vibori do Vserosijskih ustanovchih zboriv yaki pokazali sho eseriv pidtrimuyut blizko 40 viborciv bilshovikiv do 25 v Ukrayini ukrayinski socialistichni partiyi zibrali dvi tretini golosiv bilshoviki bilshe 10 Odnak bilshoviki prodovzhuvali utrimuvati vladu v Centralnij Rosiyi Otrimavshi vladu v Petrogradi V Lenin buv perekonanij sho dlya yiyi zberezhennya kontrol nad armiyeyu kudi vazhlivishij za rezultati viboriv do Ustanovchih zboriv Hocha do seredini listopada na pidtrimku bilshovikiv vislovilisya lishe 3 z 15 rosijskih armij 9 22 listopada Radnarkom vidav nakaz pro zaminu verhovnogo golovnokomanduvacha generala M Duhonina yakij vidmovivsya pidkoryatisya bilshovikam praporshikom M Krilenkom Odnochasno po radio i telegrafu Radnarkom zvernuvsya do armiyi povidomivshi sho nadaye pravo polkovim ta divizijnim komitetam vesti peregovori z suprotivnikom pro peremir ya na svoyih dilyankah oboroni Praktika bratannya z vorogom shvidko poshiryuvalasya po liniyi frontu Takim chinom povalennya bilshovikami Timchasovogo uryadu vihid zi svitovoyi vijni shlyahom bratannya z vorogom pidrivali pravoporyadok ta socialni pidvalini A pislya rozgonu bilshovikami Ustanovchih zboriv suspilstvo vtratilo mozhlivist mirnim demokratichnim shlyahom vplivati na vladu Otzhe vinikalo pitannya legitimnosti vladi bilshovikiv Uryad UNR zasudiv politiku bilshovikiv U zayavi Generalnogo sekretariatu z 30 listopada bilshovikiv nazvano bezvidpovidalnimi lyudmi yaki rozumiyut revolyuciyu yak dolannya vsyakogo organizovanogo zhittya Centralna Rada i Generalnij sekretariat dlya stabilizaciyi stanovisha v krayini i nedopushennya anarhiyi v armiyi zaklikali regionalni uryadi stvoriti odnoridnij socialistichnij uryad 17 listopada prijnyato rishennya vzyati iniciativu formuvannya takogo uryadu u svoyi ruki a 23 listopada Pivdenno Zahidnij i Rumunskij fronti ob yednano v odin Ukrayinskij 27 listopada 10 grudnya bilshoviki v Mogilovi pri Stavci stvorili revolyucijnij polovij shtab dlya borotbi z kontrrevolyucijnimi vijskami Kaledina Dutova ta Centralnoyi Radi U vidpovid na diyi bilshovikiv Generalnij sekretariat nakazav rozriznenim ukrayinizovanim chastinam yaki perebuvali za mezhami Ukrayini peredislokuvatisya na teritoriyu UNR a 30 listopada 13 grudnya rozzbroyiv i vislav z Kiyeva probilshovicki nalashtovani chastini miskogo garnizonu 4 17 grudnya Radnarkom oprilyudniv Manifest do ukrayinskogo narodu z ultimativnimi vimogami do Ukrayinskoyi radi Vimogi bilshovikiv zvodilisya do togo sho UCR povinna vidmovitisya vid dezorganizaciyi zagalnogo frontu i propusku vijskovih chastin na Don Ural v inshi miscya pripiniti rozzbroyennya radyanskih chervonogvardijskih chastin a takozh spriyati borotbi z kontrrevolyucijnim kadetsko kaledinskim povstannyam 4 17 grudnya v Kiyevi vidkrivsya Vseukrayinskij z yizd Rad v roboti yakogo vzyali uchast bilshe 2 tisyach delegativ Z yizd visloviv pidtrimku Centralnij Radi Bilshoviki opinivshis v znachnij menshosti nastupnogo dnya pokinuli z yizd 5 18 grudnya Centralna rada vidhilila ultimativni vimogi bilshovikiv 9 22 grudnya do Harkova pribuli esheloni z bilshovickimi vijskami U nich na 10 23 grudnya bilshovicki chastini rozzbroyili ukrayinizovani chastini U cej zhe chas do Harkova priyihala i grupa delegativ sho pokinula Vseukrayinskij z yizd Rad 11 13 24 26 grudnya bilshoviki inscenuvali alternativnij Vseukrayinskij z yizd Rad Na nomu 200 delegativ predstavlyali lishe 89 rad i vijskovo revolyucijnih komitetiv u toj chas yak v Ukrayini isnuvalo tilki rad bilshe 300 Cej z yizd shvaliv povstannya v Petrogradi i politiku Radnarkomu progolosiv vstanovlennya radyanskoyi vladi v UNR j obrav Centralnij vikonavchij komitet rad Ukrayini yakij v svoyu chergu stvoriv Narodnij sekretariat 17 30 grudnya CVK rad Ukrayini opublikuvav manifest pro povalennya Centralnoyi Radi i Generalnogo sekretariatu a nastupnogo dnya stvoriv krajovij komitet borotbi z kontrrevolyuciyeyu Bilshovicki vijska pochali nastup na Donbas i pivden Ukrayini Tim chasom Centralna Rada i Generalnij sekretariat vzhivali zahodiv dlya pripinennya bilshovickoyi agresiyi 15 28 grudnya stvorenij Osoblivij komitet oboroni Ukrayini Generalnij sekretariat 18 31 grudnya priznachiv polkovnika Yuriya Kapkana komanduvachem usih ukrayinskih vijsk dlya borotbi z bilshovikami a 26 grudnya 8 sichnya prijnyav postanovu pro stvorennya armiyi UNR Odnak pri formuvanni boyezdatnih chastin uryad UNR zitknuvsya z nizkoyu problem Yaksho v kinci listopada na pochatku grudnya 1917 vin mig rozrahovuvati na blizko 400 tis voyakiv to do kincya grudnya sichnya procesi rozkladannya armiyi prizveli do togo sho proti 12 tisyachnogo bilshovickogo vijska sho nastupalo na Kiyiv uryad UNR spromigsya vistaviti dislokovani v riznih miscyah chastini zagalnoyu chiselnistyu blizko 15 tisyach bijciv 11 24 sichnya 1918 roku Mala Rada uhvalila Chetvertij Universal yakij progolosiv nezalezhnist Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki V dokumenti govorilosya Odnini Ukrayinska Narodna Respublika staye samostijnoyu ni vid kogo ne zalezhnoyu vilnoyu suverennoyu derzhavoyu ukrayinskogo narodu Takozh v Chetvertomu Universali govorilosya pro formuvannya Radi Narodnih Ministriv peregovori pro mir z Centralnimi derzhavami rozpusk regulyarnoyi armiyi i formuvannya narodnoyi miliciyi buv zaklik do borotbi z bilshovikami U nich na 16 29 sichnya v Kiyevi pochavsya zbrojnij vistup okremih chastin miskogo garnizonu ta robitnikiv zavodu Arsenal spryamovanij proti UCR 22 sichnya zbrojni sili UNR pridushili cej zakolot Tim chasom nastup bilshovickih vijsk na teritoriyi Ukrayini trivav Naprikinci sichnya chleni Maloyi Radi i Radi Narodnih Ministriv buli vimusheni perebratisya z Kiyeva do Zhitomira 26 sichnya bilshovicki vijska zahopili Kiyiv U misti pochavsya chervonij teror zhertvami yakogo stali kilka tisyach osib Berestejskij mir Ukrayinska Narodna Respublika viznana Centralnimi derzhavami Mezhi UNR za dogovorom Spirni teritoriyi Mezhi prozhivannya ukrayinciv Mezhi prosuvannya nimciv voseni 1917 Pidlyashshya peredane UNR Radyanska Rosiya Donskij krajovij uryad Kubanskij krajovij uryad Krimsko tatarskij uryad Avstro Ugorska Imperiya Polska regentska rada Rumunske korolivstvo Moldavska narodna respublika Serbiya Div takozh Berestejskij mir Z pochatku grudnya 1917 roku v Brest Litovsku bilshovicka delegaciya gotuvalasya do pidpisannya mirnogo dogovoru z Centralnimi derzhavami Nezvazhayuchi na te sho zovnishnopolitichni simpatiyi kerivnictva UNR zalishalisya na boci Antanti obstavini sponukali jogo vtrutitisya v cej peregovornij proces 13 26 grudnya 1917 delegaciyi Centralnih derzhav vislovili zgodu na uchast u mirnih peregovorah predstavnikiv UNR Naprikinci grudnya delegaciya UNR u skladi V Golubovicha M Poloza M Levickogo M Lyubinskogo O Sevryuka pribula do Brest Litovska Ukrayinska delegaciya na peregovorah vistupila z vimogoyu teritorialnoyi cilisnosti UNR tobto vklyuchennya do yiyi skladu Holmshini Pidlyashshya Shidnoyi Galichini Pivnichnoyi Bukovini ta Zakarpattya Takij pidhid ukrayinskoyi delegaciyi viklikav zaperechennya avstrijskoyi delegaciyi Ureshti nimci ta avstrijci pogodilisya na obgovorennya takih vimog ukrayinskoyi storoni viznannya UNR viznachennya ukrayinskih kordoniv z vklyuchennyam Holmshini do skladu UNR postachannya 100 tisyach vagoniv zerna do chervnya 1918 roku pidpisannya okremogo dogovoru shodo Shidnoyi Galichini 22 sichnya 4 lyutogo Dev yatij zagalnij z yizd Centralnoyi Radi 220 golosami za proti 1 utrimalisya 16 nadav pravo Radi Narodnih Ministriv pidpisati dogovir 27 sichnya 9 lyutogo UNR i Centralni derzhavi pidpisali mirnij dogovir Granici mizh UNR i Avstro Ugorshinoyu zbigalisya z dovoyennimi mizh Rosijskoyu imperiyeyu i Avstro Ugorshinoyu a v mezhah peredbachuvanoyi Polshi yih mala ostatochno viznati spilna komisiya na pidstavi etnografichnih vidnosin i z uzgodzhennyam bazhan naselennya Storoni vislovili bazhannya zhiti v miri ta druzhbi vidmovilisya vid vzayemnih pretenzij na vidshkoduvannya zbitkiv zavdanih vijnoyu zobov yazalisya vidnoviti ekonomichni znosini vstanovlyuvati paritetni kursi nacionalnih valyut provesti obmin vijskovopolonenimi ta nadlishkami silskogospodarskih promislovih tovariv Takozh pidpisana sekretna deklaraciya pro ob yednannya Shidnoyi Galichini ta Pivnichnoyi Bukovini v okremij koronnij kraj UNR pislya Berestejskogo miru 30 sichnya 12 lyutogo Rada Narodnih Ministriv UNR obgovorila pitannya pro vijskovu dopomogu Dumki rozijshlisya odnak koli dijshlo do golosuvannya to bilshist ministriv progolosuvali za dopomogu U lyutomu na teritoriyu Ukrayini vstupili nimecki ta avstro ugorski vijska Voni postupovo prosuvalisya na shid i pivden Ukrayini ne zustrichayuchi znachnogo oporu z boku bilshovickih vijsk Do kincya kvitnya teritoriya UNR opinilasya pid kontrolem nimeckoyi ta avstro ugorskoyi armij 1 bereznya 1918 roku v Zhitomiri Centralna Rada prijnyala ryad zakoniv zgidno z yakimi v UNR zaprovadzhuvavsya grigorianskij kalendar ta nacionalna groshova odinicya grivnya viznacheno derzhavnij gerb UNR trizub z chasiv Volodimira Velikogo takozh prijnyato zakon pro gromadyanstvo v UNR Na pochatku bereznya do Kiyeva povernulisya Rada Narodnih Ministriv ta Centralna Rada U stolici yih zustrili strimano Kiyani perezhivshi zhah chervonogo teroru pid chas perebuvannya v misti vijska M Muravjova ne znali chogo chekati vid nimciv ta avstrijciv usyu vidpovidalnist za yihnij prihid pokladali na UCR Tim chasom v Bresti bilshoviki pidpisali mirnij dogovir z Centralnimi derzhavami RRFSR viznala suverenitet Ukrayini i zobov yazalasya negajno pidpisati mir z Ukrayinskoyu Narodnoyu Respublikoyu ta viznati mirnij dogovir mizh ciyeyu derzhavoyu i derzhavami Chetvernogo soyuzu 17 19 bereznya bilshoviki v Katerinoslavi proveli Drugij Vseukrayinskij z yizd Rad 21 bereznya novoobranij CVK rad Ukrayini pereyihav do Taganroga 18 kvitnya bilshoviki na sesiyi komitetu likviduvali Narodnij sekretariat i stvorili Byuro dlya kerivnictva povstanskoyu borotboyu tak zvanu dev yatku Navesni v UNR aktivizuvalisya pravokonservativni kola Tak v Kiyevi bula stvorena Ukrayinska Narodna Gromada UNG yaka ob yednala u svoyih ryadah zemlevlasnikiv ta kolishnih vijskovih Znachnu chastinu chleniv UNG stanovili starshini 1 go Ukrayinskogo korpusu ta kozaki Vilnogo kozactva a yiyi golovoyu stav P Skoropadskij Gromada nalagodila tisni zv yazki z Ukrayinskoyu demokratichno hliborobskoyu partiyeyu Soyuzom zemelnih vlasnikiv Kerivnictvo UNG postavilo pered soboyu zavdannya zminiti socialistichnij uryad na konservativnishij U zv yazku z dosit radikalnoyu socialistichnoyu politikoyu Centralnoyi Radi v UNR use bilshe zagostryuvalosya agrarne pitannya She v sichni 1918 roku Centralna Rada prijnyala zemelnij zakon v osnovu yakogo zakladeno princip socializaciyi zemli Cej zakon ne spriyav stabilizaciyi politichnoyi situaciyi v krayini bo ne tilki rozpalyuvav revolyucijni pristrasti sered najbidnishogo selyanstva pidshtovhuyuchi jogo do pogromiv mayetkiv pomishikiv a j nalashtovuvav proti vladi velikih zemlevlasnikiv i zamozhnih selyan Komanduvannya nimeckih ta avstro ugorskih vijsk hoch i deklaruvalo svoye nevtruchannya u vnutrishni spravi UNR bulo rozdratovane nespromozhnistyu uryadu zabezpechiti vivezennya prodovolstva do Nimechchini ta Avstro Ugorshini Derzhavnij perevorot Ukrayinska derzhava Div takozh Ukrayinska derzhava Ukrayinskij konservatizm ta Getmanskij ruh Moleben na Sofijskij ploshi v Kiyevi z nagodi progoloshennya Pavla Skoropadskogo getmanom 23 kvitnya 1918 roku tristoronnya komisiya pidgotuvala gospodarskij dogovir mizh UNR i Nimechchinoyu ta Avstro Ugorshinoyu UNR zobov yazalasya postaviti Centralnim derzhavam 60 mln pudiv zerna 400 mln shtuk yayec inshu silskogospodarsku produkciyu Cej dogovir pidshtovhnuv nimciv ta avstrijciv do prijnyattya rishennya pro zminu uryadu v krayini 24 kvitnya general V Grener zustrivsya z delegaciyeyu Ukrayinskoyi narodnoyi gromadi Storoni dosyagli vzayemorozuminnya u pitanni zmini uryadu 25 kvitnya nakazom feldmarshala G Ejhgorna v UNR vvedeno nimecki vijskovo polovi sudi 26 kvitnya Centralna rada vislovila protest 28 kvitnya nimeckij vijskovij pidrozdil uvirvavsya v budinok de zasidala Centralna Rada zaareshtuvav kilka yiyi chleniv i zakriv zasidannya 29 kvitnya 1918 roku Centralna Rada utverdila Statut pro derzhavnij ustrij prava i volnosti UNR U toj samij den na Vseukrayinskomu z yizdi hliborobiv yakij zibrav blizko 6 5 tisyach delegativ Pavlo Skoropadskij progoloshenij Getmanom Ukrayini Skoropadskij pohodiv z starshinskogo rodu buv velikim zemlevlasnikom v armiyi Rosijskoyi imperiyi dosluzhivsya do general lejtenanta vlitku 1917 roku stvoriv 1 j Ukrayinskij korpus shlyahom ukrayinizaciyi 4 go armijskogo korpusu 7 yi armiyi Pivdenno Zahidnogo frontu voseni 1917 roku obranij pochesnim otamanom Vilnogo kozactva Z privodu svoyih osnovnih cilej na postu glavi derzhavi Skoropadskij pisav Stvoriti silnij uryad dlya vidnovlennya persh za vse poryadku dlya chogo neobhidno stvoriti administrativnij aparat yakogo na toj chas faktichno ne isnuvalo i provesti dijsno zdorovi demokratichni reformi U bilshovizmi Skoropadskij ubachav veliku zagrozu dlya krayini tak u svoyih Spogadah vin pisav Ya ne sumnivayusya yak i ne sumnivavsya ranishe sho vsyaki socialistichni eksperimenti yakbi u nas uryad buv socialistichnim poveli b negajno do togo sho vsya krayina v 6 tizhniv stala b zdobichchyu vsepozhirayuchogo moloha bilshovizmu Bilshovizm znishivshi vsyaku kulturu peretvoriv bi nashu chudovu krayinu na visohlu rivninu de z chasom usivsya bi kapitalizm ale yakij Ne toj slabkij m yakotilij sho tliv u nas dosi a vsesilnij Bog u nogah yakogo bude valyatis i plazuvati toj samij narod U nich na 30 kvitnya pid kontrol getmanciv perejshli vsi najvazhlivishi uryadovi ustanovi U Kiyevi bula poshirena pidpisana getmanom Gramota do vsogo ukrayinskogo narodu v yakij govorilosya pro perehid povnovazhen glavi derzhavi do getmana vsiyeyi Ukrayini P Skoropadskogo perejmenuvannya UNR v Ukrayinsku derzhavu formuvannya vikonavchogo organu Ukrayinskoyi derzhavi Radi Ministriv vidnovlennya Prava privatnoyi vlasnosti yak fundamentu kulturi j civilizaciyi ogoloshennya svobodi kupivli ta prodazhu zemli Prerogativi vladi getmana rozpisano v Zakoni pro timchasovij derzhavnij ustrij Ukrayini Getman priznachav otamana golovu Radi Ministriv zatverdzhuvav i zvilnyav sklad uryadu vistupav najvishoyu posadovoyu osoboyu v zovnishnopolitichnih spravah verhovnim voyenachalnikom mav pravo ogoloshuvati amnistiyu a takozh voyennij chi osoblivij stan Takim chinom v Ukrayini na zminu parlamentskij demokratiyi prijshov avtoritarnij rezhim Na pochatku travnya getman priznachiv golovoyu uryadu F Lizoguba Lizogub buv velikim zemlevlasnikom golovoyu Poltavskogo gubernskogo zemstva Bilshist ministerskih posad zajnyali kadeti sho pidtrimuvali getmanskij rezhim Posadu ministra zakordonnih sprav pogodivsya zajnyati eser D Doroshenko Pravda yak tilki Doroshenko obijnyav posadu v uryadi v gazeti Nova Rada z yavilosya povidomlennya pro viklyuchennya jogo z partiyi Vnutrishnya politika getmanskogo uryadu Pershimi ukazami getmana skasovano chinnist zakoniv Centralnoyi Radi i Timchasovogo uryadu likvidovuvalisya posadi gubernskih i komisariv zamist yakih vvodilisya posadi gubernskih i povitovih starost Do vladi na miscyah prijshli konservativni sili zemlevlasniki stari zemski diyachi vijskovi Pro cej nyuans dosit detalno pishe i sam Skoropadskij v svoyih spogadah Yak lyudini pomirkovanij jomu ne podobalisya deyaki zanadto konservativni abo zanadto pravi osobistosti zalucheni do getmanskogo uryadu Ale v krayini buv deficit kadriv upravlinciv derzhsluzhbovciv i treba bulo buduvati derzhaparat z dopomogoyu lyudej yaki mali vidpovidni fahovi znannya Tomu Skoropadskij vimushenij buv jti na pevni kompromisi abi dosyagti postavlenoyi meti stvorennya funkcionuyuchoyi nezalezhnoyi derzhavi Getman pochav nastup na revolyucijnu demokratiyu Bulo zaboroneno provedennya z yizdu predstavnikiv mist z yizdiv UPSR USDRP a takozh selyanskogo i robitnichogo z yizdiv U travni zupineno vipusk nizki revolyucijno demokratichnih vidan a ti sho prodovzhuvali vihoditi potrapili pid pres cenzuri Spershis na zemlevlasnicki ta pidpriyemnicki kola a takozh pravi konservativni politichni sili getman provodiv nalezhnu vnutrishnyu politiku Tak getmanskij uryad ne viznav togo status kvo v zemelnih vidnosinah yakij sklavsya navesni 1918 roku Ogolosivshi vidnovlennya privatnoyi vlasnosti vin stvoriv pravovi pidstavi dlya povernennya zemli ta majna pomishikam 15 travnya getman zaprovadiv timchasovi pravila vidshkoduvannya zbitkiv Zamist skasovanih zemelnih komitetiv Centralnoyi Radi stvoryuvalisya timchasovi zemelni komisiyi na yaki pokladalosya zavdannya povernuti majno zakonnim vlasnikam 18 travnya F Lizogub vidav cirkulyar yakim zobov yazav gubernskih starost opovistiti naselennya pro negajne povernennya vlasnikam usogo vidibranogo u nih ruhomogo majna Paralelno z cim uryad getmana yakij yasno rozumiv neobhidnist virishennya fundamentalnogo pitannya pro zemlyu gotuvav vidpovidnu agrarnu reformu Vona mala rozpochatisya uzimku 1918 1919 rr Pislya doslidzhen rozmiriv zemlevolodin yih harakteru ploshi zemel sho potencijno mogli buti peredani selyanam bidnyakam efektivnosti metodiv silskogo gospodarstva ministri rozpochali rozrobku konkretnih planiv 27 travnya getman zatverdiv zakon pro pravo na vrozhaj 1918 roku yakij viznavav pravo vlasnikiv zemli na ozimi posivi 1917 roku Ukazami Ministerstva praci znachno obmezhuvalisya funkciyi profspilok yim zaboronyalosya vtruchatisya v diyi administraciyi sho stosuyutsya pitan najmu ta zvilnennya robitnikiv finansuvannya ekonomichnoyi diyalnosti Kompleks zahodiv buv prijnyatij dlya reanimaciyi nacionalnoyi promislovosti j torgivli Getmanskij uryad doklav chimalo zusil dlya zmicnennya groshovoyi sistemi Buv stvorenij Ukrayinskij derzhavnij bank a takozh Derzhavnij zemelnij bank Uryad zrobiv kroki dlya vidrodzhennya ukrayinskoyi kulturi i duhovnosti Stvoreno nacionalni nizhchu ta vishu pochatkovi shkoli Po vsij krayini vidkrito blizko 100 novih ukrayinskih gimnazij V Kiyevi i Kam yanci Podilskomu vidkrito ukrayinski derzhavni universiteti Usogo naprikinci periodu getmanskoyi derzhavnosti bulo vidkrito kolo 150 ukrayinskih gimnazij Ministerstvo priznachilo vid sebe koshti na dopomogu tim ukrayinskim gimnaziyam yaki vidkrivalisya za koshti zemskogo abo miskogo samovryaduvannya Vidbulosya urochiste vidkrittya Derzhavnogo Ukrayinskogo universitetu v jogo vlasnim pomeshkanni yake malo harakter velikogo nacionalnogo svyata 20 chervnya 11 lipnya v Kiyevi projshov Vseukrayinskij Cerkovnij Sobor na yakomu rozglyanuto pitannya pro avtokefaliyu ukrayinskoyi cerkvi U listopadi 1918 roku nareshti vidkrito Ukrayinsku Akademiyu Nauk pershim prezidentom yakoyi stav vidomij uchenij Volodimir Vernadskij Krim togo getmanskij uryad proviv sudovu reformu rozrobiv i zatverdiv plan organizaciyi ukrayinskoyi armiyi zrobiv sprobu vidroditi kozackij stan Zovnishnya politika getmanskogo uryadu Situaciya v kolishnij Rosijskoyi imperiyi u veresni 1918 roku U zovnishnij politici getmanskij uryad prodovzhiv kurs rozpochatij uryadom UNR Vidnosini Ukrayinskoyi derzhavi z Centralnimi derzhavami regulyuvav Berestejskij mirnij dogovir Z RRFSR Ukrayinska derzhava 12 chervnya uklala poperednyu mirnu ugodu za yakoyu mizh dvoma derzhavami do zavershennya mirnih peregovoriv pripinyalisya vijskovi diyi Mizh Ukrayinskoyu derzhavoyu i Vsevelikim Vijskom Donskim 7 serpnya takozh pidpisano poperednyu ugodu yakoyu vstanovlyuvalisya granici mizh derzhavami a 8 serpnya pidpisano dogovir pro vregulyuvannya vzayemnih vidnosin Z seredini serpnya getmanskij uryad zastosuvav do Krimu ekonomichnu blokadu Cherez misyac uryad generala Sulkevicha povidomiv sho zgodnij rozpochati peregovori pro formi derzhavnogo ob yednannya z Ukrayinoyu Uryad Ukrayinskoyi derzhavi ne viznav zakonnosti okupaciyi Rumuniyeyu zemel Bessarabiyi Nimechchina Bolgariya i Turechchina ratifikuvali dogovir pro ob yednannya Shidnoyi Galichini ta Pivnichnoyi Bukovini v okremij koronnij kraj ale Avstro Ugorshina 16 lipnya v odnostoronnomu poryadku rozirvala cej dogovir vistavivshi za prichinu te sho Ukrayina ne vikonala v povnomu obsyazi vzyatih na sebe zobov yazan shodo postachannya hliba U veresni 1918 roku Pavlo Skoropadskij zdijsniv vizit do Nimechchini sho dalo poshtovh virishennyu bagatoh politichnih pitan ta stalo najbilshim proyavom zovnishnoyi politiki Ukrayinskoyi Derzhavi ta ukrayinsko nimeckih vidnosin v roki Ukrayinskoyi revolyuciyi 10 veresnya Ukrayinska derzhava pidpisala z Nimechchinoyu novu ugodu pro postachannya silskogospodarskoyi produkciyi ta sirovini Selyanski povstannya Strajki robitnikiv Politichna opoziciya Sprobi znajti kompromis Ukrayinska derzhava u travni listopadi 1918 roku Ukrayinska derzhava Krimskij krajovij uryad Kubanska narodna respublika ZUNR 19 X 1918 Vsevelike Vijsko Donske Biloruska narodna respublika Litovska respublika Polska respublika Avstro Ugorshina Rumunske korolivstvo Korolivstvo Serbiya Radyanska Rosiya Pislya derzhavnogo perevorotu sklalasya napruzhena situaciya u silskij miscevosti Kontrrevolyucijni nastroyi u zemlevlasnickih kolah politika konservativnogo uryadu prizveli do masovogo ruhu pomishikiv za vidshkoduvannya zavdanoyi yih gospodarstvam pid chas revolyuciyi zbitkiv Cej ruh vilivsya u formu karalnih ekspedicij proti selyanstva Pomishiki abo sami stvoryuvali vlasni zagoni abo zvertalisya za dopomogoyu do okupacijnih vijsk Selyani vidpovidali pomishikam povstannyami Naprikinci travnya rozpochalosya povstannya v Yelisavetgradskomu poviti Hersonshini 3 chervnya livi eseri pidnyali povstannya v Zvenigorodskomu ta Tarashanskomu povitah Kiyivshini V seredini chervnya selyanski zbrojni vistupi prokotilisya pivnichchyu Chernigivshini Selyanske povstannya u chervni serpni ohopilo Lubenskij Starokostyantinivskij ta Kremeneckij poviti Volinskoyi guberniyi a v seredini serpnya znachnu chastinu teritoriyi Podilskoyi guberniyi zokrema ta Yampilskij poviti Na pivdni Ukrayini voseni pochali oruduvati zbrojni zagoni selyan pid provodom Nestora Mahna Ulitku v krayini velikogo rozmahu nabrav strajkovij ruh Poperedu cogo ruhu buli zaliznichniki nezadovoleni nastupom na yihni socialni prava utiskom profspilok Strajk yakij 15 lipnya rozpochali robitniki i sluzhbovci stancij Zdolbuniv Sarni Korosten ta vzhe nastupnogo dnya pidtrimali robitniki kiyivskih golovnih majsteren Strajk zaliznichnikiv ohopiv blizko 200 tisyach robitnikiv i sluzhbovciv Za prikladom zaliznichnikiv u borotbu vtyaguvalisya robitniki inshih galuzej u pershu chergu metalisti Tilki v lipni serpni vidbulosya 11 strajkiv metalistiv U takij situaciyi getmanovi Skoropadskomu dovelosya shukati kompromis z opozicijno nastroyenoyu do vladi chastinoyu suspilstva Za poradoyu nimciv vin sprobuvav zaluchiti v uryad predstavnikiv ukrayinskoyi demokratiyi Peregovori z demokratichnimi politikami viv D Doroshenko Trivalij chas ci peregovori buli bezrezultatnimi Getmana privablyuvala nacionalno derzhavna chastina programi demokratichnih partij ale nastorozhuvav yihnij socialnij radikalizm Na pochatku serpnya ukrayinski politichni partiyi ta gromadski organizaciyi na bazi Ukrayinskogo nacionalno derzhavnogo soyuzu stvorili Ukrayinskij nacionalnij soyuz UNS progolosiv svoyeyu metoyu utvorennya suverennoyi demokratichnoyi Ukrayinskoyi derzhavi parlamentskogo tipu a taktichnoyu liniyeyu stvorennya yedinogo nacionalno demokratichnogo frontu UNS pogodivsya viznati getmana glavoyu derzhavi ale vimagav stvorennya novogo uryadu za svoyeyu uchastyu i obrannya na Vseukrayinskomu kongresi Derzhavnoyi Radi z funkciyami vishoyi zakonodavchoyi vladi Golovnoyu pereshkodoyu na shlyahu zblizhennya getmana i UNS stav uryad znachnu chastinu yakogo stanovili chleni kadetskoyi partiyi sho j dali vidstoyuvali konservativni poziciyi Nezvazhayuchi na tisk konservativnih sil sklad uryadu buv zminenij 22 zhovtnya Skoropadskij u gramoti do gromadyan Ukrayini ogolosiv sho najvazhlivishimi derzhavnimi problemami ye agrarna reforma j kompleks zahodiv spryamovanih na rozvitok promislovosti Virishennya yih na jogo dumku stalo b nezrushimoyu pidvalinoyu majbutnogo rozkvitu samostijnoyi Ukrayinskoyi derzhavi 24 zhovtnya F Lizogub sformuvav novij sklad uryadu v yakij yak predstavniki UNS uvijshli P Stebnickij A Vyazlov M Slavinskij O Lotockij V Leontovich Povalennya uryadu getmana Skoropadskogo Ukrayinska derzhava u listopadi grudni 1918 roku Antiuryadovi povstannya Pohid Direktoriyi na Kiyiv Nastup polyakiv na Holmshinu j ZUNR Nastup bilshovikiv na Shidnu Ukrayinu Nastup rumuniv na Bukovinu Naprikinci zhovtnya Ukrayinskij nacionalnij soyuz z iniciativi partiyi hliborobiv demokrativ priznachiv na 17 listopada vidkrittya Nacionalnogo kongresu u poryadku dennomu yakogo opinilisya pitannya mizhnarodnogo stanovisha Ukrayini legitimnosti vladi getmana ekonomichnoyi politiki Pitannya pro dozvil provedennya kongresu rozglyanula Rada Ministriv Golosi v uryadi rozdililisya majzhe porivnu 7 ministriv predstavniki Nacionalnogo soyuzu golosuvali za provedennya kongresu 8 vislovilisya proti Todi 5 ministriv predstavnikiv UNS podali v vidstavku Getman vidpraviv u vidstavku ves uryad Do seredini listopada Centralni derzhavi zaznali porazki u Pershij svitovij vijni Peremozhna Antanta ne viznavala nezalezhnist Ukrayini i aktivno dopomagala Bilomu ruhovi Krihkij kompromis mizh vladoyu i opoziciyeyu v Ukrayinskij derzhavi buv zrujnovanij V takih umovah Skoropadskij 14 listopada vidav gramotu Do vsih ukrayinskih gromadyan v yakij govorilosya pro federaciyu Ukrayinskoyi derzhavi z nebilshovickoyu Rosiyeyu Togo zh dnya getman zatverdiv novij sklad uryadu na choli z S Gerbelem 13 listopada na zasidanni Ukrayinskogo nacionalnogo soyuzu sformovano Direktoriyu u skladi Volodimir Vinnichenko golova Simon Petlyura Fedir Shvec Andrij Makarenko ta Panas Andriyevskij Na ogoloshennya getmanom novogo derzhavnogo kursu UNS ogolosiv pro povstannya proti vladi getmana U Kiyevi z 14 listopada rozpochav robotu Ukrayinskij revolyucijnij komitet pered yakim stoyalo zavdannya ob yednati usi demokratichni profspilki gotuvati miske povstannya Nimecki vijska yaki pislya listopadovoyi revolyuciyi v Nimechchini znahodilisya u stani rozkladu za ugodoyu pidpisanoyi 17 listopada mizh predstavnikami Velikoyi nimeckoyi soldatskoyi radi i Direktoriyeyu doderzhuvalisya nejtralitetu u konflikti 14 grudnya getman zriksya vladi Togo zh dnya do Kiyeva vstupili vijska Direktoriyi Do seredini grudnya voni zajnyali vsyu teritoriyu Ukrayini krim shidnogo Donbasu ta mist Priazov ya Direktoriya UNR Div takozh Direktoriya Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 26 grudnya Direktoriya priznachila uryad Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki do skladu yakogo uvijshli predstavniki usih politichnih partij sho ob yednalisya v UNS Ocholiv uryad social demokrat Volodimir Chehovskij U toj zhe den Direktoriya vidala svoyu programnu deklaraciyu v yakij jshlosya pro te sho Direktoriya staye timchasovim hocha j verhovnim organom revolyucijnogo chasu yakij otrimavshi vladu vid narodu narodu yiyi j peredast na Kongresi trudovogo narodu Ukrayini a takozh pro te sho vlada v UNR maye nalezhati lishe klasam pracyuyuchim robitnictvu i selyanstvu Na pochatku grudnya pochalasya intervenciya vijsk Antanti 2 grudnya v Odesi z yavivsya pershij francuzkij vijskovij korabel a 15 grudnya pochalasya visadka 15 tisyachnogo kontingentu anglo francuzkih vijsk 18 grudnya bilogvardijski zagoni za pidtrimki francuzkih vijsk vstupili v bij z ukrayinskim garnizonom v Odesi j zmusili jogo pokinuti misto U sichni 1919 roku vijska Antanti vstupili do Mikolayeva Z intervenciyeyu vijsk Antanti na pivnichnih i pivnichno shidnih granicyah UNR z yavilisya bilshovicki vijska Pid privodom nadannya dopomogi robitnikam i selyanam yaki povstali proti getmana voni rozgornuli nastup u dvoh napryamkah Vorozhba Sumi Harkiv i Gomel Chernigiv Kiyiv 24 grudnya narkomat zakordonnih sprav RSFRR povidomiv u presi sho u zv yazku z anulyuvannyam RNK RRFSR Berestejskogo mirnogo dogovoru vid 3 bereznya radyanska Rosiya bilshe ne viznaye Ukrayinu suverennoyu derzhavoyu Odnak ogolositi pro vidkritij nastup vijsk na Ukrayinu bilshoviki ne navazhilisya a diyali cherez stvorenij v Kursku naprikinci listopada 1918 roku marionetkovij Timchasovij robitnicho selyanskij uryad Ukrayini 16 sichnya Direktoriya ogolosila pro stan vijni mizh UNR i RSFRR Na pivnichno zahidnih granicyah armiya UNR vela boyi z vijskami shojno postaloyi polskoyi derzhavi Na pivdni Ukrayini diyali povstanski chastini N Mahna Tak naprikinci grudnya mahnovci zahopili Katerinoslav cherez sho u pershih chislah sichnya vijskam UNR dovelosya vibivati povstanciv z mista Stanovishe UNR uskladnyuvalosya vtratoyu boyezdatnosti armiyi Tak diviziya otamana Zelenogo D Terpila sho stala na radyanski poziciyi u sichni vidmovilasya vikonuvati nakazi vishogo komanduvannya Yiyi priklad nasliduvali pidrozdili otamana M Grigoriyeva Ukrayina zanuryuvalasya v anarhiyu yaka vilivalasya v otamanshinu yevrejski pogromi Akt Zluki 22 sichnya v Kiyevi na Sofijskij ploshi progolosheno Akt sobornosti vozz yednannya UNR i ZUNR Hoch Zahidnoukrayinska Narodna Respublika i peretvoryuvalasya na Zahidnu oblast UNR na yiyi teritoriyi prodovzhuvala funkcionuvati svoya sistema vladi Predstavniki ZUNR napolyagli na tomu sho lishe spilni Ustanovchi zbori ostatochno utverdyat zakon pro formu vklyuchennya zahidnih zemel do skladu UNR 23 sichnya v Kiyevi vidkrivsya Trudovij kongres U pershij den roboti Kongres ratifikuvav akti sobornosti 28 sichnya Trudovij kongres vislovivsya za demokratichnij lad v Ukrayini pidgotovku zakonu pro vibori vsenarodnogo parlamentu Takozh Kongres do nastupnoyi svoyeyi sesiyi nadiliv Direktoriyu verhovnoyu vladoyu v respublici Tim chasom bilshovickij Timchasovij robitnicho selyanskij uryad Ukrayini pereyihav z RSFRR do Harkova 6 sichnya 1919 roku svoyim dekretom vin progolosiv Ukrayinsku Socialistichnu Radyansku Respubliku Bilshovicki vijska na teritoriyi Ukrayini prosuvalisya u dvoh napryamkah na pivden cherez Harkiv Donbas i na Kiyiv Na pochatku 1919 roku do Direktoriyi ta yiyi uryadu vikristalizuvalasya opoziciya V opoziciyu pishli socialisti revolyucioneri livi ukrayinski eseri social demokrati nezalezhniki Ukrayinska demokratiya viyavilasya rozdilenoyu na okremi tabori yaki superechili odin odnomu v pitannyah socialno ekonomichnoyi oriyentaciyi UNR Odni bachili yiyi demokratichnoyu pravovoyu respublikoyu inshi perebuvali pid vplivom socialistichnih idej Oriyentaciya na Antantu Prodovzhennya vijni na dekilka frontiv Peremir ya z Polsheyu Vnutrishni usobici 2 lyutogo cherez nastup bilshovikiv Direktoriya perebralasya do Vinnici 6 lyutogo Sergij Ostapenko vid imeni Direktoriyi domagavsya viznannya Antantoyu suverenitetu Ukrayini dopomogi v borotbi z bilshovikami ta dopusku delegaciyi UNR do uchasti u roboti Parizkoyi mirnoyi konferenciyi Nachalnik shtabu francuzkih vijsk polkovnik A Frejdenberg zazhadav reorganizaciyi Direktoriyi ta uryadu vvazhayuchi yih bilshovickimi 9 lyutogo CK USDRP vidklikav z uryadu ta Direktoriyi svoyih predstavnikiv V Vinnichenko ogolosiv pro svij vihid z Direktoriyi 13 lyutogo Direktoriya priznachila novij sklad Radi Narodnih Ministriv Yiyi ocholiv na toj chas bezpartijnij S Ostapenko Tim chasom pid vplivom bilshovickoyi agitaciyi spryamovanoyi zokrema na likvidaciyu privatnoyi vlasnosti na zemlyu ta yiyi zrivnyalnij podil v Ukrayini shvidko poshiryuvalisya proradyanski nastroyi Voni ohopili j armiyu UNR Tak 21 bereznya u Vapnyarci komanduvannya Pivdenno Zahidnogo frontu vidrizanogo vid reshti armij UNR stvorilo revolyucijnij komitet yakij zayaviv pro svij perehid na radyansku platformu Za kilka misyaciv vijni z bilshovikami ta polyakami zbrojni sili UNR skorotilasya z bilsh 100 tisyach do 30 tisyach bijciv Simon Petlyura U berezni vijska Antanti pid tiskom povstanciv otamana Grigoriyeva ta bilshovickih chastin zalishili Herson ta Mikolayiv a na pochatku kvitnya Odesu 9 kvitnya chleni Direktoriyi S Petlyura i A Makarenko sankcionuvali stvorennya novogo znovu socialistichnogo uryadu UNR na choli z Borisom Martosom 12 kvitnya uryad Martosa ogolosiv svoyu programnu deklaraciyu U nij jshlosya pro te sho suverennomu zhittyu ukrayinskogo narodu zavazhayut dva vorogi polske panstvo ta rosijske komunistichne bilshovicke vijsko Novij uryad UNR zaklikav usi ukrayinski politichni ta socialni sili vstati na borotbu za vilnu i nezalezhnu Ukrayinu Priznachennya Martosa prizvelo do protistoyannya v samij UNR Chleni Direktoriyi P Andriyevskij ta Ye Petrushevich buli nezadovoleni novim uryadom A komanduvach Volinskoyi grupi armiyi UNR V Oskilko sho rozdilyav poglyadi Andriyevskogo 29 kvitnya sprobuvav zdijsniti v UNR derzhavnij perevorot zaareshtuvavshi chleniv uryadu vin progolosiv sebe golovnim otamanom armiyi UNR Zakolot provalivsya 9 travnya Simona Petlyuru obrali golovoyu Direktoriyi a 13 travnya na naradi z uryadom Panasa Andriyevskogo viveli z yiyi skladu 9 chervnya v Proskurovi otaman P Bolbochan sprobuvav zavoloditi Zaporizkim korpusom j z jogo dopomogoyu zdijsniti zakolot proti Petlyuri Nastupnogo dnya Bolbochan buv zaareshtovanij a 28 chervnya rozstrilyanij Navesni rozgornuvsya antikomunistichnij ruh selyan rozlyutovanih politikoyu voyennogo komunizmu U berezni antibilshovicke povstannya pidnyav otaman Zelenij 1 kvitnya 1919 uryad URSR ogolosiv jogo poza zakonom Cherez kilka dniv bilshoviki ogolosili poza zakonom otamaniv Sokolovskogo Gonchara Orlovskogo Kilkist antikomunistichnih vistupiv selyan zrostala U kvitni za danimi organiv NKVS yih bulo bilshe 90 Spochatku povstannya rozgornulisya v Kiyivskij Chernigivskij ta Poltavskij guberniyah a zgodom ohopili vsyu tu teritoriyu Ukrayini yaku kontrolyuvali bilshoviki Vlitku velike antibilshovicke povstannya pidnyav Grigoriyev 14 travnya polska armiya generala Yu Gallera sformovana u Franciyi dlya borotbi z bilshovikami rozgornula nastup na pivnichno zahidnij Volini proti vijsk UNR Direktoriya ta uryad UNR z zalishkami armiyi zmusheni buli vidstupiti na teritoriyu ZUNR ZOUNR U travni chervni komanduvannyu udalosya reorganizuvati armiyu UNR za regulyarnim principom Na pochatku chervnya armiya UNR perejshla v kontrnastup na bilshovicki vijska j dosyagla liniyi Starokostyantiniv Proskuriv Kam yanec Podilskij 6 chervnya uryad UNR povernuvsya na svoyu teritoriyu Miscem jogo rezidenciyi stav Kam yanec Podilskij 20 chervnya vijskova delegaciya UNR na choli z generalom S Delvigom pidpisala u Lvovi timchasovij dogovir z predstavnikami polskoyi armiyi pro pripinennya vijskovih dij vstanovlennya mizh polskoyu i ukrayinskoyu armiyami demarkacijnoyi liniyi Direktoriya otrimala mozhlivist zoserediti vsi zbrojni sili na bilshovickomu fronti U chervni Ukrayinska Nacionalna Rada progolosila Ye Petrushevicha diktatorom ZOUNR sho viklikalo negativnu reakciyu z boku Direktoriyi 4 lipnya Direktoriya vidala postanovu pro stvorennya u skladi uryadu UNR specialnogo Ministerstva v spravah ZOUNR a Ye Petrushevicha vivela zi skladu Direktoriyi Zi svogo boku Petrushevich ne viznav pidpisanogo delegaciyeyu generala Delviga dogovoru pro peremir ya z polyakami bo na pochatku chervnya Galicka armiya GA uspishno pochala Chortkivsku operaciyu U seredini chervnya komanduvannya Chervonoyi armiyi zmicnivshi svoyi pidrozdili v rajoni Proskurova zupinilo armiyu UNR j perejshlo u kontrnastup Todi zh GA zaznavshi porazki vid polyakiv vidstupila na Podillya Direktoriya rozrahovuvala na blizko 80 tisyach voyiniv z nih 45 tisyach pripadalo na GA Pislya ob yednannya armij rozgornuvsya uspishnij nastup na bilshovikiv U lipni Chervona armiya yaka takozh vela boyi z bilimi armiyami zalishila Proskuriv Novu Ushicyu Vapnyarku Na pochatku serpnya ukrayinski chastini zajnyali Zhmerinku ta Vinnicyu Isaak Mazepa 12 serpnya uryad UNR pid tiskom opozicijno nalashtovanih politichnih sil ogolosiv pro povorot v oriyentaciyi vid radyanskosti do parlamentskoyi demokratiyi 27 serpnya sformovanij novij sklad Kabinetu ministriv yakij ocholiv Isaak Mazepa U cej samij chas v Kam yanec Podilskij prijshov list vid lideriv povstanskogo ruhu Grigoriyeva ta Mahna yaki kontrolyuvali znachni teritoriyi na pivdni Ukrayini Voni vistupili z vimogoyu likvidaciyi Direktoriyi j utvorennya timchasovoyi golovnoyi Radi Respubliki iz socialistichnih elementiv yaki stoyat na grunti radyanskoyi vladi v nezalezhnij Ukrayinskij Respublici Nastup na Kiyiv i Odesu Vijna z bilimi Partizanska borotba Dokladnishe Vijna mizh Biloyu Rosiyeyu i Ukrayinoyu U serpni pochavsya nastup vijsk UNR na Kiyiv i Odesu U cej samij chas na teritoriyi Ukrayini rozgortavsya nastup Dobrovolchoyi armiyi A Denikina 24 serpnya vijska UNR vibili bilshovikiv z Fastova Vasilkova ta Biloyi Cerkvi 30 serpnya chastini GA uvijshli do Kiyeva Dekilkoma godinami piznishe z livogo berega do mista uvijshli denikinski chastini General A Kravs na vimogu generala M Bredova viviv svoyi vijska z Kiyeva Vtrata stolici demoralizuvala Armiyu UNR Bijci samodemobilizuvalisya vvazhayuchi sho yih zradili vishe komanduvannya ta GA Petlyura vidstoronivshi Kravsa ta viznachivshi jogo pid slidstvo peredav Kiyivskij front generalu V Salskomu V cej chas bulo rozpochato slidstvo nad Kravsom sho suprovodzhuvalosya zakonomirnimi zvinuvachennyami shilnih do ukladannya z bilogvardijcyami dogovoriv galichan u zradi Nestor Mahno z soratnikami 20 veresnya mizh komanduvannyam armiyi UNR i shtabom Revolyucijnoyi povstanskoyi armiyi Ukrayini RPAU ukladeno ugodu pro spilnu borotbu z bilimi U razi peremogi nad nepriyatelem mahnovci mali prijti do vladi v avtonomnomu Zaporozkomu rajoni Pislya togo yak 22 veresnya buv perehoplenij po radio nakaz Denikina pro nastup proti ukrayinskoyi armiyi vidbulos spilne zasidannya Direktoriyi uryadiv UNR ta ZOUNR uhvaleno negajno pochati voyenni diyi proti armiyi Denikina 24 veresnya Direktoriya ogolosila vijnu denikincyam 26 veresnya na Pravoberezhzhi rozgornulisya boyi mizh vijskami UNR i bilogvardijcyami yakimi komanduvav general Ya Slashov 27 veresnya RPAU rozgromilo kilka polkiv denikinskoyi armiyi U boyu z mahnovcyami vtrati bilih sklali vid 5 do bilsh 18 tisyach ubitimi poranenimi ta polonenimi Pochatkom zhovtnya nakazom Cupkomu vibuhnulo povstannya odnochasno na vsij Katerinoslavshini u troh povitah Hersonshini Hersonskomu Oleksandrijskomu i Yelisavetgradskomu otamana Gulogo Pislya peremogi pid Peregonivkoyu Mahno prorvav vorozhij front j poviv svoyu armiyu u velikij rejd po tilah suprotivnika spodivayuchis zahopiti vsyu Pivdennu Ukrayinu Naprikinci zhovtnya ukrayinski armiyi pochali vtrachati boyezdatnist cherez poshirennya epidemiyi tifu braku zbroyi ta amuniciyi 4 listopada v Zhmerinci vidbulasya vijskova narada za uchastyu chleniv Direktoriyi vishogo komanduvannya ta uryadu na yakomu z yasuvalosya sho komanduvannya GA pragne uklasti soyuz z Denikinim 6 listopada na stanciyi Zyatkivci za vkazivkoyu komanduvacha GA generala M Tarnavskogo pidpisano peremir ya mizh zbrojnimi silami pivdnya Rosiyi i GA Nakazom diktatora ZOUNR cya separatna ugoda skasovuvalasya a general Tarnavskij postav pered sudom Odnak 16 listopada diktator Petrushevich ta uryad ZUNR ZOUNR zalishili Ukrayinu a 17 listopada v Odesi komanduvach GA general O Mikitka pidpisav novu ugodu z denikincyami za yakoyu Galicka armiya perehodila u povne rozporyadzhennya golovnokomanduvacha Zbrojnimi silami pivdnya Rosiyi 16 listopada Kam yanec Podilskij zahopili polski vijska Petlyura na yakogo pokladalosya verhovne komanduvannya spravami Respubliki viyihav v Proskuriv a chleni Direktoriyi A Makarenko ta F Shvec podalisya za granicyu 2 grudnya na naradi v Chortoriyi Petlyura z chlenami uryadu virishiv perejti do partizanskih form borotbi Nastupnogo dnya uryad zvernulosya do naselennya Ukrayini z vidpovidnim zvernennyam She cherez kilka dniv Petlyura priznachivshi komanduvachem armiyeyu generala M Omelyanovicha Pavlenka viyihav do Varshavi 6 grudnya na naradi chleniv uryadu z komanduvannyam u Novij Chortoriyi ostatochno virisheno zdijsniti armiyeyu partizanskij rejd po tilah Denikina Mihajlo Omelyanovich Pavlenko 6 grudnya 5 tisyachna armiya u skladi kinnoti j posadzhenoyi na vozi pihoti vistupila u pohid denikinskimi tilami Prorvavshi front protivnika mizh Kozyatinom i Kalinivkoyu vona shvidkim marshem rushila na pivdennij shid Za tizhden opinilasya v rajoni Lipivcya a 24 grudnya zahopila Vinnicyu 31 grudnya armiya UNR uvijshla v Uman Protyagom pershoyi polovini 1920 roku koli vladu v Ukrayini znovu perebrali bilshoviki armiya UNR v nadzvichajno suvorih umovah rejduvala Pravoberezhnoyu Ukrayinoyu Cej pohid armiyi UNR zavershivsya 6 travnya 1920 roku Vijskovij soyuz z Polsheyu Povstanskij ruh Drugij Zimovij pohid Armiyi UNR 11 bereznya 1920 u Varshavi vidnovilisya ukrayinsko polski peregovori yaki rozpochalisya naprikinci 1919 roku 28 kvitnya pidpisano dogovir mizh UNR i Polsheyu za yakim Polsha viznavala nezalezhnist Ukrayini zobov yazuvalasya ne ukladati zhodnih ugod z tretimi krayinami vorozhimi Ukrayini viznavala za UNR pravo na teritoriyu shidnishe vid granic Rechi Pospolitoyi 1772 roku Otzhe UNR za viznannya nezalezhnosti dovelosya zaplatiti cinoyu teritorialnih postupok Do Polshi vidhodili Shidna Galichina Holmshina Pidlyashshya chastkovo Polissya ta sim povitiv Volini Krim politichnoyi konvenciyi Varshavskij dogovir mistiv she j vijskovu za yakoyu 25 kvitnya 1920 ob yednani zbrojni sili Polshi ta UNR perejshli u nastup na Chervonu armiyu 6 travnya polsko ukrayinski vijska zavolodili Kiyevom 26 travnya sformovano novij uryad UNR na choli z V yacheslavom Prokopovichem Na fronti tim chasom jshli pozicijni boyi bo polyaki distavshis do granic 1772 roku ne hotili prodovzhuvati nastup Sama armiya UNR ne mala dlya cogo dostatnih sil Yiyi zagalna chiselnist led syagala 20 tisyach bijciv a zbroyi i sporyadzhennya vistachalo lishe dlya polovini z nih Na pochatku chervnya radyanske komanduvannya peregrupuvalo j zmicnilo svoyi sili peredislokuvavshi z Kavkazu 1 u Kinnu armiyu S Budonnogo 13 chervnya pislya prorivu budonivcyami frontu 1 yi polskoyi armiyi armiya UNR rozpochala vidstup U veresni vidnovivsya nastup polsko ukrayinskih vijsk Forsuvavshi v seredini misyacya Dnister armiya zavolodila teritoriyeyu mizh Dnistrom i Zbruchem 19 veresnya polsko ukrayinski vijska zahopili Ternopil a 27 veresnya Proskuriv 12 zhovtnya v Rizi mizh polskoyu ta radyanskoyu storonami dosyagnuto domovlenist pro peremir ya Tim samim Polsha porushila Varshavskij dogovir 21 zhovtnya armiya UNR bula internovana polskimi vijskami 18 bereznya 1921 v Rizi pidpisanij mirnij dogovir mizh Polsheyu z odniyeyi storoni RRFSR i URSR z inshoyi za yakim Polsha v obmin na teritorialni postupki analogichni tim sho mali misce u Varshavskomu dogovori viznala URSR Tim chasom Chervona armiya i Povstanska armiya pogromili vijska generala P Vrangelya v Krimu Bilshoviki v Krimu vdalisya do politiki teroru rozstrilyavshi desyatki tisyach vijskovih ta civilnih osib U listopadi 1920 roku bilshoviki zradili svoyih soyuznikiv mahnovciv rozpochavshi operaciyu zi znishennya armiyi Mahna Pislya chislennih boyiv z bilshovickimi chastinami batko v kinci serpnya 1921 viviv zalishki svoyeyi armiyi v Rumuniyu U 1920 1921 rokah v Ukrayini diyali chislenni povstanski zagoni Krim mahnovskoyi armiyi najbilshimi buli chastini na choli z Yulianom Mordalevichem ta Ilkom Strukom sho diyali na Kiyivshini zagoni otamana Blakitnogo Kostyantina Pestushka sho diyali v Centralnij i Pivdennij Ukrayini a takozh chastini na choli z otamanom Vasilem Chuchupakom sho diyali v lisah Holodnogo Yaru na Cherkashini zagoni otamana Romashki pivden ninishnoyi Chernigivskoyi oblasti i livoberezhna Kiyivshina suchasni Osterskij Kozeleckij Bobrovickij Brovarskij rajoni U kinci zhovtnya listopadi 1921 roku vijska UNR zdijsnili rejd po Pravoberezhzhyu z cillyu koordinaciyi povstanskih dij pidnyattya antibilshovickogo povstannya Odnak do oseni 1921 roku bilshoviki represiyami vzhe pidirvali sili povstanskogo ruhu Odnak vognisha sprotivu she dovgo gorili po tomu DPU povidomlyalo sho protyagom 5 8 grudnya 1922 roku likvidovano nizku pidpilnih petlyurivskih organizacij na Pravoberezhzhi Znam yansku i Yelisavetgradsku povitovi organizaciyi ta volosni povstanski komiteti kerivniki otamani Zagorodnij Zhelyeznyak Gupalo Bondarenko Yakovenko Golub i Cherkes zaareshtovani Borotba na zahodi krayini Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika Teritoriyi na yaki pretenduvala ZUNR Div takozh Zahidnoukrayinska Narodna Respublika ta Polsko ukrayinska vijna 1918 1919 Voseni 1918 roku Chetvernij soyuz nablizhavsya do svoyeyi porazki u Pershij svitovij vijni sho aktivizuvalo nacionalno vizvolni ruhi v Avstro Ugorskij imperiyi Ukrayinci u veresni 1918 roku sformuvali Centralnij vijskovij komitet piznishe Ukrayinskij generalnij vijskovij komisariat pered yakim postala zadacha pidgotovki zbrojnogo vistupu Yevgen Petrushevich Naprikinci zhovtnya 1918 roku koli Avstro Ugorskij imperiyi zalishalosya isnuvati licheni dni u Lvovi vidbulosya predstavnicke zibrannya ukrayinskih deputativ parlamentu i krajovih sejmiv Shidnoyi Galichini ta Bukovini yepiskopatu delegativ ukrayinskih partij Uchasniki zboriv doderzhuvalisya kursu na zalishennya zahidnoukrayinskih zemel pid vladoyu Vidnya 18 zhovtnya zbori obrali Ukrayinsku Nacionalnu Radu na choli z advokatom Yevgenom Petrushevichem 19 zhovtnya UNRada svoyim manifestom progolosila Ukrayinsku derzhavu na teritoriyi Shidnoyi Galichini Pivnichnoyi Bukovini ta Zakarpattya a takozh zaklikala nacionalni menshini napraviti svoyih predstavnikiv v UNRadu Tim chasom polski politiki gotuvalisya vidnoviti Rich Pospolitu Dlya zdijsnennya cih planiv v Krakovi bula stvorena Polska likvidacijna komisiya yaka 1 listopada mala pributi do Lvova j za dopomogoyu polskih vijskovih organizacij zahopiti vladu u krayi Ale podiyi v regioni rozgornulisya ne za polskim scenariyem U nich na 1 listopada blizko pivtori tisyachi ozbroyenih soldativ ta oficeriv avstrijskoyi armiyi ukrayinskogo pohodzhennya zahopili avstrijske upravlinnya provinciyeyu shtab avstrijskogo vijskovogo komanduvannya Sejm centr mista vokzal poshtu kazarmi policiyi ta armiyi Avstro ugorski vijska zdebilshogo zayavili pro svij nejtralitet j bez oporu zdavali zbroyu Uranci 1 listopada 1918 nad ratusheyu Lvova uzhe rozvivavsya ukrayinskij nacionalnij prapor Pislya poludnya vidbulasya formalna peredacha vladi vid cisarskogo namisnika UNRadi a sama UNRada progolosila sebe najvishoyu derzhavnoyu vladoyu v Ukrayinskij derzhavi Odnak povstannya u Lvovi vdalosya ne povnoyu miroyu ukrayinci ne zmogli postaviti vse misto pid svij povnij kontrol Vranci 1 listopada polski politichni lideri progolosili mobilizaciyu u Lvovi j stali gotuvati oboronu chastini mista Z drugoyi polovini dnya zahidna i pivdenno zahidna chastini Lvova pochali peretvoryuvatisya na oporni punkti dlya dobrovolciv polyakiv 1 2 listopada 1918 roku ukrayinski vijskovi zdijsnili perevorot v Stanislavi Terebovli Zolochevi Kolomiyi Zhovkvi ta inshih mistah Shidnoyi Galichini 3 listopada vlada Ukrayinskoyi Nacionalnoyi Radi bula progoloshena v Chernivcyah 9 listopada UNRada sformuvala Timchasovij derzhavnij sekretariat piznishe Rada derzhavnih sekretariv ZUNR na choli z Kostem Levickim 13 listopada UNRada prijnyala Timchasovij osnovnij zakon pro derzhavnu samostijnist ukrayinskih zemel buvshoyi avstro ugorskoyi monarhiyi yakij progolosiv Zahidnoukrayinsku Narodnu Respubliku na teritoriyi Shidnoyi Galichini Pivnichnoyi Bukovini ta Zakarpattya zatverdiv derzhavnij gerb zolotij lev na sinomu tli ta prapor sino zhovtij U toj taki den buli prijnyati zakoni pro organizaciyu regulyarnogo vijska Galickoyi armiyi 16 listopada buv prijnyatij zakon pro timchasovu derzhavnu administraciyu a 19 listopada pro timchasovu organizaciyu suddiv ta sudovoyi vladi 22 26 listopada vidbulisya dovibori v UNRadu Plakat Svitovij mir na Ukrayini Georga Gasenka 1919 rik 11 listopada ukrayinski vijska zmusheni buli zalishiti Peremishl Strategichnij placdarm cogo mista stav bazoyu dlya podalshogo nastupu polskih vijsk na Lviv V seredini listopada rumunski vijska zahopili Pivnichnu Bukovinu 22 listopada vijska ZUNR pid natiskom polskih vijsk zalishili Lviv Derzhavnij sekretariat ZUNR spochatku pereyihav do Ternopolya a zgodom do Stanislava 1 grudnya v Fastovi delegaciya ZUNR pidpisala poperednij dogovir pro ob yednannya ZUNR z UNR UNRada 3 sichnya zatverdila Uhvalu pro Zluku ZUNR z UNR a 4 sichnya zatverdila novij sklad uryadu na choli z S Golubovichem 22 sichnya na Sofijskij ploshi v Kiyevi vidbuvsya akt vozz yednannya UNR i ZUNR Formalno ZUNR uvijshla do skladu UNR yak Zahidna oblast UNR Pravda ostatochne ob yednannya derzhav vidkladalosya do provedennya Ustanovchih zboriv V seredini sichnya vidbuvsya pohid vijsk ZUNR na Zakarpattya 21 sichnya v Husti projshli Vsenarodni zbori ugorskih ukrayinciv yaki prijnyali deklaraciyu pro priyednannya Zakarpattya do sobornoyi Ukrayini Na Zakarpattya takozh pretenduvala viznana Antantoyu Chehoslovachchina 12 sichnya Antanta dala svoyu zgodu na okupaciyu Zakarpattya chehoslovackimi vijskami U sichni v Shidnu Galichinu pribula mirotvorcha misiya Antanti na choli z generalom Yu Bartelemi Bartelemi zaproponuvav poserednictvo u vregulyuvanni konfliktu zi storoni Parizkoyi mirnoyi konferenciyi Misiya nav yazuvala voroguyuchim storonam svoyu liniyu rozdilennya Shidnoyi Galichini 27 lyutogo v Hodorovi vidbulasya zustrich misiyi z delegaciyami voroguyuchih storin Peregovori prohodili za uchastyu chlena Direktoriyi S Petlyuri Petlyura poperediv zahidnoukrayinskih politikiv pro formuvannya Yu Gallerom armiyi u Franciyi i namagavsya umoviti kerivnictvo ZUNR ZOUNR piti na pevni teritorialni postupki dlya zberezhennya respubliki i nabuttya dopomogi Antanti Ale kerivnictvo ZUNR ZOUNR ne pogodilosya z dovodami Petlyuri j vidkinulo liniyu Bartelemi Poki v Shidnij Galichini mizh GA i polskoyu armiyeyu jshli pozicijni boyi ukrayinsko polskij front stabilizuvavsya u Franciyi general Yu Galler sformuvav blakitnu armiyu nazva za kolorom mundiriv Cya armiya skladalasya z 6 divizij v 68 92 tisyach soldativ ta oficeriv i formalno bula pidporyadkovana golovnokomanduyuchomu soyuznih vijsk u Yevropi marshalu F Foshu Antanta sho ozbroyila cyu armiyu pri peredislokaciyi yiyi do Polshi postavila umovu vikoristovuvati yiyi tilki proti Chervonoyi Armiyi Odnak Pilsudskij ta Galler virishili vikoristovuvati blakitnu armiyu v nastupi proti GA ta armiyi UNR U seredini travnya armiya Gallera potisnila armiyu UNR na Volini Naprikinci travnya rozpochavsya zagalnij vidhid GA do Zbrucha bez oporu nastupayuchim shob zberegti zalishki armiyi U travni zagostrilasya situaciya na polsko chehoslovackij ta polsko nimeckij granici Z galickogo frontu buli znyati 1 a ta 2 a diviziyi Gallera Samogo Gallera Pilsudskij viklikav do Krakova zaproponuvavshi jomu stati na choli novogo antinimeckogo silezkogo frontu 29 travnya Galler vvazhayuchi sho zavershennya vijni z ukrayincyami pitannya dekilkoh dniv peredav komanduvannya galickim frontom generalu V Ivashkevichu Polskij armiyi bulo postavlene zavdannya vijti do prigranichnoyi richki Zbruch Oleksandr Grekov 8 chervnya 1919 roku komanduvachem GA zamist M Omelyanovicha Pavlenka bulo priznacheno O Grekova Togo zh dnya pochavsya zagalnij kontrnastup GA 9 chervnya uryad S Golubovicha sklav svoyi povnovazhennya usya povnota vijskovoyi ta civilnoyi vladi perejshla do upovnovazhenogo diktatora Ye Petrushevicha GA v seredini chervnya zajnyala Ternopil i prosuvalasya dali na zahid Antanta 25 chervnya dala zgodu na okupaciyu Polsheyu Shidnoyi Galichini a 27 chervnya dozvolila vikoristovuvati proti GA armiyu Gallera u povnomu skladi Todi zh polske komanduvannya virishilo rozpochati zagalnij kontrnastup U takij situaciyi general Grekov zmushenij buv viddati nakaz pro vidhid korpusiv GA na shid do Zbrucha 4 lipnya diktator Petrushevich nadislav golovi Direktoriyi UNR telegramu v yakij govorilosya pro mozhlivist perehodu GA za Zbruch U toj samij chas Petrushevich viv peregovori z bilshovikami ta uryadom Rumuniyi Odnak rumunska vlada vidmovilasya pustiti GA na svoyu teritoriyu 14 lipnya diktator Petrushevich viddav nakaz GA peredislokuvatisya na Podillya na teritoriyu UNR Derzhavni utvorennya vijskovi formuvannya na teritoriyi Ukrayini u 1917 1921 rokahNacionalno derzhavni utvorennya Ukrayinska Narodna Respublika Ukrayinska Derzhava Zahidno Ukrayinska Narodna Respublika Lemko Rusinska Respublika Komanchanska Respublika Krimska Narodna Respublika Kubanska Narodna Respublika Povstanskij ruh Mahnovskij ruh Revolyucijna povstanska armiya Ukrayini Otamani M Grigoriyev Zelenij D Terpilo Ye Angel Yu Mordalevich I Struk Blakitnij K Pestushko V Chuchupak ta bagato inshih Kvaziderzhavni utvorennya Holodnoyarska Respublika Respublika Gulyaj Pole Bashtanska respublika Visunska narodna respublika Medvinska respublika Mliyivska respublika Respublika Chornogo Lisu Yampilska respublika Radyanski respubliki Ukrayinska Narodna Respublika Rad Donecko Krivorizka Radyanska Respublika Odeska Radyanska Respublika Radyanska Socialistichna Respublika Tavridi Ukrayinska Radyanska Respublika Kubanska Radyanska Respublika Kubano Chornomorska Radyanska Respublika Ukrayinska Socialistichna Radyanska Respublika Galicka Socialistichna Radyanska Respublika Bessarabska Radyanska Socialistichna Respublika Bilij ruh Zbrojni Sili Pivdnya Rosiyi Rosijska armiya Petra VrangelyaUkrayinski politichni partiyi periodu revolyuciyiNaddnipryanshina Ukrayinska social demokratichna robitnicha partiya Ukrayinska partiya socialistiv revolyucioneriv Ukrayinska partiya socialistiv federalistiv Ukrayinska demokratichno hliborobska partiya Ukrayinska partiya socialistiv samostijnikiv Ukrayinska narodna partiya Ukrayinska partiya livih socialistiv revolyucioneriv Ukrayinska trudova partiya Vseukrayinskij soyuz hliborobiv vlasnikiv Komunistichna partiya bilshovikiv Ukrayini na pravah oblasnoyi organizaciyi RKP b Zahidna Ukrayina Ukrayinska respublikanska partiya Ukrayinska nacional demokratichna partiya Ukrayinska social demokratichna partiya Hristiyanska suspilna partiyaPrimitkiVerstyuk V Ukrayinska Centralna Rada period stanovlennya Ukrayinskij istorichnij zhurnal 2007 2 S 23 46 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 5 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 908 Istoriya Ukrayini K 1997 S 184 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 94 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 91 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 134 Istoriya Ukrayini K 1997 S 185 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 136 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 146 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 147 150 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 221 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 222 Vinnichenko V Vidrodzhennya naciyi K Viden 1920 Ch I S 194 Istoriya Ukrayini K 1997 S 189 Istoriya Ukrayini K 1997 S 189 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 251 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 257 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 257 258 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 258 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 261 Hristyuk P Zamitki i materiali do istoriyi Ukrayinskoyi revolyuciyi Viden 1921 T II S 40 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 160 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 198 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 317 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 199 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 200 201 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 202 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 332 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 204 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 215 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 216 Istoriya Ukrayini K 1997 S 196 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 384 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 222 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 224 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 383 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 415 416 Ukrayinska Centralna Rada Dokumenti i materiali V 2 h t K Naukova dumka 1997 T II S 103 Istoriya Ukrayini K 1997 S 204 Fedyshyn Oleh S Germany s Drive to the East and the Ukrainian Revolution 1917 1918 p 76 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 240 241 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 241 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 458 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 242 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 248 Istoriya Ukrayini K 1997 S 205 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 250 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 466 Skoropadskij P Spogadi Kinec 1917 gruden 1918 K Filadelfiya 1995 S 145 146 Skoropadskij P Spogadi Kinec 1917 gruden 1918 K Filadelfiya 1995 S 146 Istoriya Ukrayini K 1997 S 208 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 525 526 Istoriya Ukrayini K 1997 S 212 Golovnoyu socialno politichnoyu oporoyu getmanskogo rezhimu buli dvi potuzhni grupi burzhuaziyi agrarna i promislovo finansova yaki na politichnij sceni buli predstavleni Vseukrayinskim soyuzom zemelnih vlasnikiv i Soyuzom promislovosti torgivli finansiv i silskogo gospodarstva Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 533 Doroshenko D Istoriya Ukrayini 1917 1923 rr T II Uzhgorod 1930 S 275 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 312 Doroshenko D Istoriya Ukrayini 1917 1923 rr T II Uzhgorod 1930 S 326 330 Istoriya Ukrayini K 1997 S 216 Figurnij Yurij 2018 Ukrayinsko nimecki diplomatichni vidnosini 1918 r u novitnij vitchiznyanij istoriografiyi PDF Kiyiv Chernigiv s 179 181 ISBN 978 617 7062 24 9 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Vkazano bilsh nizh odin at ta pages dovidka Marayev V Ukrayina 1918 Hronika Harkiv Folio 2020 S 214 220 ISBN 978 966 03 8924 3 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 364 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 530 Istoriya Ukrayini K 1997 S 213 Istoriya Ukrayini K 1997 S 213 214 Istoriya Ukrayini K 1997 S 214 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv K 2011 S 368 Istoriya Ukrayini K 1997 S 218 Istoriya Ukrayini K 1997 S 220 Litvin M Ukrayinsko polska vijna 1918 1919 rr Lviv 1998 S 311 322 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 589 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 611 Istoriya Ukrayini K 1997 S 222 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 701 Istoriya Ukrayini K 1997 S 225 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 723 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 779 Istoriya Ukrayini K 1997 S 227 Mazepa I Ukrayina v ogni j buri revolyuciyi K 2003 S 240 Savchenko V A Mahno Harkiv 2005 S 188 Savchenko V A Mahno Harkiv 2005 S 191 Belash A V Belash V F Dorogi Nestora Mahno K 1993 S 348 Istoriya Ukrayini K 1997 S 228 Istoriya Ukrayini K 1997 S 229 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 852 Savchenko V A Mahno Harkiv 2005 S 317 378 Litvin M Ukrayinsko polska vijna 1918 1919 rr Lviv 1998 S 32 33 Istoriya Ukrayini K 1997 S 244 Litvin M R Naumenko K Ye Istoriya ZUNR Lviv 1995 S 28 29 Savchenko V A Dvenadcat vojn za Ukrainu Harkov 2006 S 220 Litvin M R Naumenko K Ye Istoriya ZUNR Lviv 1995 S 36 37 Litvin M R Naumenko K Ye Istoriya ZUNR Lviv 1995 S 43 Litvin M R Naumenko K Ye Istoriya ZUNR Lviv 1995 S 78 Litvin M R Naumenko K Ye Istoriya ZUNR Lviv 1995 S 81 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 606 Litvin M Ukrayinsko polska vijna 1918 1919 rr Lviv 1998 S 302 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 S 602 Litvin M Ukrayinsko polska vijna 1918 1919 rr Lviv 1998 S 267 268 Litvin M Ukrayinsko polska vijna 1918 1919 rr Lviv 1998 S 348 349 Savchenko V A Dvenadcat vojn za Ukrainu Harkov 2006 S 237 Litvin M R Naumenko K Ye Istoriya ZUNR Lviv 1995 S 197 Mazepa I Ukrayina u vogni j buri revolyuciyi K 2003 S 224 225 LiteraturaAndrusishin B I U poshukah socialnoyi rivnovagi Naris istoriyi robitnichoyi politiki ukrayinskih uryadiv revolyuciyi ta vizvolnih zmagan 1917 1920 rr K 1995 Boyechko V Ganzha O Zaharchuk B Kordoni Ukrayini istorichna retrospektiva ta suchasnij stan K 1994 Burij V M Problemi vshanuvannya uchasnikiv Ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rr u pam yatkah prirodi miscevogo znachennya ta novitnij toponimici Valerij Mihajlovich Burij Krayeznavstvo Cherkashini zbirnik Cherkasi Vertikal 2017 S 4 288 292 318 323 Burij Valerij Do problemi ushanuvannya uchasnikiv Ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rr v pam yatkah prirodi miscevogo znachennya ta novitnij toponimici Misto robitniche Vatutinska miska gromadsko politichna gazeta 2017 24 bereznya 31 bereznya S 4 Ukrayinskij revolyuciyi 100 Vedenyeyev D V Stanovlennya zovnishnopolitichnoyi sluzhbi Ukrayini v period Centralnoyi Radi UIZh 1997 3 Verstyuk V F Rol i misce Centralnoyi Radi v modernij istoriyi Ukrayini UIZh 1997 5 Verstyuk V F Ukrayinska Centralna Rada K 1997 Verstyuk V Ostashko T Diyachi Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi Biografichnij dovidnik K 1998 Galenko O I Yanevskij D B Pershij uryad demokratichnoyi Ukrayini K 1992 Goshulyak I L Pro prichini porazki Centralnoyi Radi UIZh 1994 1 Gricenko A P Politichni sili v borotbi za vladu v Ukrayini gruden 1917 poch 1919 r K 1993 Grinevich V A Grinevich L V Slidcha sprava M A Muravjova Dokumentovana istoriya K 2001 Derzhalyuk M S Mizhnarodne stanovishe Ukrayini ta yiyi vizvolna borotba u 1917 1922 rr K 1998 Zdorov A Ukrayinskij zhovten Robitnicho selyanska revolyuciya v Ukrayini listopad 1917 lyutij 1918 rr Odesa Astroprint 2007 268 s Ivanis V Simon Petlyura prezident Ukrayini K 1993 Istoriya sichovih strilciv K 1992 Istoriya ukrayinskogo vijska Lviv 1992 Kopilenko O L Sto dniv Centralnoyi Radi K 1992 Kopilenko O L Kopilenko M L Derzhava i pravo Ukrayini 1917 1920 K 1997 Korol V Yu Istoriya Ukrayini K 1999 Litvin S Simon Petlyura u 1917 1926 rokah Istoriografiya ta dzherela K 2000 Mironenko O M Svitoch ukrayinskoyi derzhavnosti Politiko pravovij analiz diyalnosti Centralnoyi radi K 1995 Mironec N Pivovar S Mirnij dogovir u Bresti mizhnarodne viznannya nezalezhnosti Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Rozbudova derzhavi 1993 7 Nagayevskij I Istoriya ukrayinskoyi derzhavi dvadcyatogo stolittya K 1993 Narisi istoriyi ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rokiv U 2 h kn V F Verstyuk V I Golovchenko T S Ostashko ta in red kol V A Smolij golova G V Boryak V F Verstyuk ta in Kn I K Naukova dumka 2011 Nesuk M Drama viboru Vidnosini Ukrayini z Centralnimi derzhavami u 1917 1918 rr K 1999 Pavlenko Yu Hramov Yu Ukrayinska derzhavnist u 1917 1919 rr K 1995 Pavlyuk O Borotba Ukrayini za nezalezhnist i politika SShA 1917 1923 K 1996 Politichnij teror i terorizm v Ukrayini HIH HH st Istorichni narisi K 2002 Radchenko L O Suchasna istoriografiya nacionalno demokratichnoyi revolyuciyi v Ukrayini 1917 1920 rokiv H 1996 Reyent O P Bilshoviki i ukrayinska revolyuciya 1917 1920 rr Sproba viznachennya harakteru i dinamiki socialnih procesiv K 1994 Reyent O P U robitnyah istorichnoyi nauki K 1999 Reyent O P Ukrayinska revolyuciya i robitnictvo socialno politichni i ekonomichni zmini 1917 1920 rr K 1996 Rublov O S Reyent O P Ukrayinski vizvolni zmagannya 1917 1921 rr K 1999 Rublov O S Reyent O P Z yizd ponevolenih narodiv K 1996 Sergijchuk V I Ukrayinska sobornist Vidrodzhennya ukrayinstva v 1917 1920 rokah K 1999 Sergijchuk V I Neusvidomlennya ukrayini Stavlennya svitu do ukrayinskoyi derzhavnosti poglyad u 1917 1921 roki z analizom sogodennya K 2002 Petriv V Vijskovo istorichni praci Spomini K 2002 Simon Petlyura ta ukrayinska nacionalna revolyuciya Zb prac K 1995 Simonenko R G Narisi istoriyi vikonavchoyi vladi v Ukrayini 1917 kviten 1918 r K 2000 Sidak V S Nacionalni specsluzhbi v period Ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 rr K 1998 Soldatenko V F Do pitannya pro pochatok gromadyanskoyi vijni na Ukrayini UIZh 1991 7 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya Istorichnij naris K 1999 Soldatenko V F Ukrayinska revolyuciya koncepciya ta istoriografiya K 1997 V F Soldatenko Ukrayinska revolyuciya 1917 20 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 Strelskij G V Ukrayinski diplomati dobi nacionalno derzhavnogo vidrodzhennya 1917 1920 rr Biografichnij dovidnik K 2000 Tereshenko Yu I Ostashko T S Ukrayinskij patriot z dinastiyi Gabsburgiv K 1999 Tinchenko Ya Persha ukrayinsko bilshovicka vijna K Lviv 1996 Ukrayinske derzhavotvorennya Slovnik dovidnik K 1997 Ukrayinska ideya Postati na tli revolyuciyi K 1994 Ukrayinska revolyuciya i derzhavnist K 1998 Ulyanovskij V Cerkva v Ukrayinskij Derzhavi 1917 1920 rr Doba Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi K 1997 Hmil I V Agrarna revolyuciya v Ukrayini berezen 1917 r kviten 1918 rr K 2000 Hmil I V Na shlyahu vidrodzhennya ukrayinskoyi derzhavnosti Ukrayinskij nacionalnij kongres 6 8 kvitnya 1917 K 1994 Hmil I V Pershij Vseukrayinskij selyanskij z yizd 28 travnya 2 chervnya 1917 r K 1992 Centralna Rada i ukrayinskij derzhavotvorchij proces do 80 richchya stvorennya Centralnoyi Radi U 2 h ch K 1997 Centralna Rada na tli ukrayinskoyi revolyuciyi K 1996 Shus O Vseukrayinski vijskovi z yizdi K 1992 Yanevskij D B Malovidomi konstitucijni akti Ukrayini K 1991 100 oblich Ukrayinskoyi revolyuciyi Elektronnij resurs 100 rokiv borotbi Ukrayinska revolyuciya 1917 1921 biografiyi vidatnih ukrayinciv Elektron tekst dani 1 fajl 44 7 Mb B m 2017 Kiyiv NBU im Yaroslava Mudrogo 2018 30 veresnya 2020 u Wayback Machine Savchenko V A Dvenadcat vojn za Ukrainu Harkov Folio 2006 Skoropadskij P Spogadi Kinec 1917 gruden 1918 K Filadelfiya 1995 Fedyshyn Oleh S Germany s Drive to the East and the Ukrainian Revolution 1917 1918 New Brunswick N J Rutgers University Press 1971 Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti Zhovten 2012 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Ukrayinska revolyuciya 1917 1921 A I Zhukovskij Vizvolni zmagannya 1917 21 3 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2024 ISBN 966 02 2074 X Verstyuk V F UKRAYiNSKA REVOLYuCIYa 1917 1921 Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2019 T Ukrayina Ukrayinci Kn 2 842 s il ISBN 978 966 00 1740 5 BBC 23 chervnya 2017 Arhiv originalu za 25 chervnya 2017 Procitovano 24 chervnya 2017 http www dsnews ua Dilova stolicya Arhiv originalu za 25 grudnya 2017 Procitovano 25 grudnya 2017 http www istpravda com ua Istorichna pravda 5 sichnya 2018 Arhiv originalu za 1 sichnya 2018 Procitovano 5 sichnya 2018 https tsn ua TSN 22 sichnya 2018 Arhiv originalu za 22 sichnya 2018 Procitovano 22 sichnya 2018 Ukrayinska revolyuciya 1917 1921 rr na storinkah zhurnaliv Vizvolnij shlyah ta Ukrayinskij istorichnij zhurnal 1991 2016 bibliogr pokazhch M vo kulturi Ukrayini Nac b ka Ukrayini im Yaroslava Mudrogo uporyad O O Galganova O A Rozhnyatovska za uchastyu T M Zamorinoyi nauk red V O Kononenko Kiyiv Nac b ka Ukrayini im Yaroslava Mudrogo 2018 80 s 28 lyutogo 2019 u Wayback Machine Istoriya Ukrayini u spogadah i shodennikah Ukrayinska revolyuciya 1917 1921 bibliogr pokazhch M vo kulturi Ukrayini Nac b ka Ukrayini im Yaroslava Mudrogo uporyad N Tertichka nauk red V Kononenko Kiyiv Nac b ka Ukrayini im Yaroslava Mudrogo 2020 200 s 4 serpnya 2020 u Wayback Machine Fondi periodu Ukrayinskoyi Revolyuciyi 2 lyutogo 2022 u Wayback Machine CDAVO