Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Никифор Олександрович Григор'єв (за однією з версій, справжнє ім'я Никифір Олександрович Серветник; 9 лютого 1884, село Заставля, Дунаєвецького району, Хмельницької області (за іншими даними — село Верблюжка, нині — Новгородківського району Кіровоградської області, чи — село Григор'євка, нині — Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області) — 27 липня 1919, село Сентове, нині с. Родниківка, Олександрівський район Кіровоградська область) — український та радянський військовий і громадсько-політичний діяч доби Української революції, та радянсько-української війни 1917—1921 років, один з яскравих представників явища Отаманщини.
| Никифір Олександрович Григор'єв-Серветник | ||||
|---|---|---|---|---|
 Отаман Никифір Григор'єв у 1919 році | ||||
| Ім'я при народженні | Никифір Олександрович Серветников | |||
| Прізвисько | Отаман Григор'єв | |||
| Народився | 9 лютого 1884 с. Заставля, Дунаєвецького району, Хмельницької області | |||
| Помер | 27 липня 1919 (35 років) с. Сентово, нині с. Родниківка, Олександрівський район, Кіровоградська область ·вбивство | |||
| Підданство |  Російська імперія | |||
| Національність | українець[] | |||
| Діяльність | військовик | |||
| Alma mater | Чугуївське військове училище | |||
| Учасник | Російсько-японська війна, Перша світова війна, Одесько-Миколаївська операція, Григор'ївське повстання і Французька інтервенція в Одесі та Криму | |||
| Посада | Головний отаман Повстанських військ Херсонщини, Запоріжжя і Таврії (1919) | |||
| Військове звання |  Штабскапітан(1917), Підполковник (1917),сотник Армії Української Держави (1918), начальник дивізії Української Червоної Армії (1919) | |||
| Партія | Українська комуністична партія (боротьбистів) | |||
| Конфесія | православний[] | |||
| Нагороди |
| |||
| ||||
Кадровий офіцер (штабс-капітан) Російської імператорської армії; підполковник Армії Української Народної Республіки (1917); один з отаманів Українського Вільного Козацтва (1917—1919), сотник Запорозької дивізії Армії Української Держави (1918); повстанський отаман Степової України (1918), начальник Херсонської повстанської дивізії, полковник Дієвої Армії Директорії Української Народної Республіки та Головний отаман Повстанських військ Херсонщини, Запоріжжя і Таврії (1918—1919); командир 1-ї бригади Задніпровської Української радянської дивізії, начальник 6-ї Української радянської стрілецької дивізії Української Червоної Армії (1919); керівник антибільшовицького повстання на Півдні України та головнокомандувач об'єднаної Української Повстанської Армії (1919), самопроголошений гетьман України (1919).
Життєпис
Ранні роки
Народився 9 лютого 1884 року в с. Верблюжка (нині — Кропивницького району Кіровоградської області, Україна, тоді Олександрійський повіт, Херсонська губернія), або в с. Григор'євка Новопразької волості Олександрійський повіт, Херсонська губернія (нині — Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області).
Українського козацького походження та православного віросповідання. Закінчив початкову двокласну школу села Верблюжки Олександрійського повіту Херсонської губернії. Навчався у фельдшерській школі міста Миколаєва Херсонської губернії.
Учасник російсько-японської війни (доброволець). За хоробрість у боях нагороджений Знаком Відзнаки Військового ордена Святого Георгія 4-го та 3-го ступенів.
Офіцер Російської Імператорської Армії
Закінчив Чугуївське військове училище по 3-му розряду в 1909 році.
У списках офіцерів Російської Імператорської Армії 1910 року значиться як прапорщик піхоти (60-й піхотний полк) «Григорьев-Серветников Никифор Александрович».
Акцизний чиновник у місті Олександрії Херсонської губернії, прапорщик запасу.
Учасник Першої світової війни 1914—1918 років. На початку війни він був мобілізований до лав російської імператорської армії. Прапорщик (1914), потім штабс-капітан 56-го Житомирського піхотного полку (Бердичів, 1917). Брав активну участь у боях на Південно-Західному фронті. Активний учасник українізації частин російської імператорської армії (1917) та створення на їхній основі регулярних частин армії Української Народної Республіки.
Підполковник армії Української Народної Республіки (1917).
Сотник Армії Української Держави (1918)
Із приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського, у чині сотника Запорозької дивізії армії Української Держави залишив збройні сили на знак незгоди з політикою Гетьманату по питаннях підтримки німецького окупаційного режиму та виплати Німеччині надзвичайно великої контрибуції, відновленні поміщицьких латифундій, військової диктатури. Підтримуючи зв'язки з Симоном Петлюрою та Українським національним союзом, Григор'єв став до боротьби з Гетьманатом, направлений до Верблюзької волості Олександрійського повіту Херсонської губернії та сформував там із дрібних повстанських загонів боєздатне повстанське військо.
Головний отаман Повстанських військ Херсонщини, Запоріжжя і Таврії УНР (1918—1919 роки)
У листопаді 1918 року, об'єднавши під своїм командуванням численні повстанські загони, став до лав війська Директорії Української Народної Республіки. Ведучи боротьбу проти білогвардійців, повстанські війська під командуванням отамана Никифора Олександровича Григор'єва (близько 6 тисяч чоловік) у грудні 1918 року зайняли місто Миколаїв та продовжили наступ у напрямі на місто Херсон.
У січні 1919 року — начальник Херсонської повстанської дивізії армії Директорії Української Народної Республіки, полковник армії УНР (до 29 січня 1919 року). Призначений Симоном Петлюрою на посаду Головного отамана Повстанських військ Херсонщини, Запоріжжя і Таврії.
Командир 1-ї бригади Задніпровської радянської дивізії та 6-ї Української радянської дивізії
У січні 1919 року, через два дні після арешту Петра Болбочана, полковник Григор'єв надіслав до штабу Запорозького корпусу в місто Кременчук таку заяву:
 | В Києві зібралась отаманія, австрійські фендрики резерву, сільські вчителі та всякі кар'єристи і авантюристи, які хочуть грати роль державних мужів і великих дипломатів. Це люди не фахові і не на місці, я їм не вірю і переходжу до більшовиків, бо після арешту полковника Болбочана я вже не вірю в добро для нашої Батьківщини. |  |
Після відступу Директорії Української Народної Республіки з Києва, Никифір Олександрович Григор'єв 18 лютого 1919 року розпочав переговори з більшовицьким урядом України та наприкінці лютого того ж року очолив 1-шу бригаду Задніпровської радянської дивізії Української Червоної Армії, сформовану з повстанських полків Херсонської повстанської дивізії армії Директорії Української Народної Республіки.
Провів операцію зі звільнення півдня України від військ Антанти, зайнявши 10 березня 1919 року місто Херсон, а 15 березня 1919 року — місто Одесу.
За місто Одесу був нагороджений найвищою тодішньою радянською нагородою — орденом Червоного прапора, який йому вручив особисто головнокомандувач збройних сил Радянської України Володимир Антонов-Овсієнко.
Із квітня 1919 року — начальник 6-ї Української радянської дивізії Української Червоної Армії (Збройних Сил Української Радянської Соціалістичної Республіки), сформованої в Херсонській губернії на базі 1-ї Задніпровської радянської бригади.
Керівник антибільшовицького повстання на Півдні України
Основна стаття: Григор'євське повстання
7 травня 1919 року в місті Єлисаветграді Херсонської губернії (нині — місто Кропивницький) начдив Григор'єв підняв антибільшовицьке повстання. 8 травня він звернувся з Універсалом «До Українського народу», в якому закликав до боротьби проти російських продовольчих загонів, що діяли на Херсонщині, та комісарів ЧК, а також створення Рад без більшовиків. Як згадував Юрко Тютюнник, зразу ж після проголошення Універсалу в штабі у Никифора Олександровича Григор'єва з'явився політичний працівник 1-ї Української радянської армії більшовик Шафранський, який, після довгої розмови справив на отамана Григор'єва позитивне враження, але остаточно не переконав його та не відмовив від боротьби. Саме тоді Григор'єв на прохання Шафранського звільнив заарештованих червоноармійців та надав потяг, на якому вони без перешкод виїхали.
9 травня бунтівна 6-та Українська радянська дивізія (понад 20 тисяч добре озброєних бійців з кулеметами, артилерією, пронепоїздами) розпочала наступ від Знам'янки — Олександрії — Куцівки на Катеринослав та Єлисаветград. 10 травня полки повстанців здобули місто Черкаси та місто Смілу, 12-го — місто Кременчук, 13-го — місто Золотоношу. Але вже наступного дня загони Шафранського відтіснили повстанців. Повстання полків дивізії Григор'єва підтримали інші частини Української Червоної армії та місцеве населення. Командувач повстанськими військами Никифір Олександрович Григор'єв вирішив швидким маршем пройти Лівобережну Україну та оволодіти столицею Української СРР містом Харковом. У кінці травня проти повстанців було кинуто надійні більшовицькі військові частини, в тому числі — з Росії, які під командуванням Ворошилова та Пархоменка зупинили наступ. Після ряду кровопролитних боїв на Полтавщині командувач повстанською армією отаман Никифір Олександрович Григор'єв зі своїми військами змушений був відійти на Херсонщину. Подальшим успіхам повстання перешкодили неузгодженість дій деяких ватажків об'єднаної повстанської армії (серед них — анархіста Нестора Махна), що не дозволило Григор'єву об'єднати всі наявні антибільшовицькі сили.
| | Ми відкололися від Вас через те, що Ви повели на Україні мілко-буржуазну внутрішню і закордонну політику, яка давала змогу експлуатувати державам Антанти наш нарід і його багатства. Ми відкололися від комуністів і б'єм їх через те, що дев'яносто відсотків населення України не хоче комуни і не визнає диктатури партії, диктатури особи. Зараз становище скрутне, на нашу дивізію навалилося п'ять дивізій комуністів. Три дивізії комуністів ми розбили дощенту, дві дивізії пощипали, зовсім розстроїли транспорт, телеграфну й телефонну зв'язь на Україні, розстроїли мобілізацію комуністів і їх снабженіє фронта, але ж і самі зійшли з залізниці, потеряли багато війська, гармати, майже все снабженіє і зараз перейшли на партизанську війну. Штаб має двадцять один партизанський отряд і чотири полки піхоти, всеї кавалерії в отрядах до двох тисяч. Гармат мало, кулеметів до трьохсот штук, прочого снаряженія мало, але авторитет штабу дуже високий. Ви зараз ведете наступ на комуністичний фронт, ми теж наступаєм з тилу. Бажано було б знати, чи будемо ми битися, як комуністи розбіжаться, чи ні? Отаман Григорьєв Помічники: Горбенко, Терещенко, Бондар Начальник штабу: Шевченко 28 червня 1919 р. Штаб біля с. Бережинка | |
Під час заколоту на території, підконтрольній повстанцям, мали місце насильство відносно мирного населення, численні вбивства та погроми єврейського населення (що в цілому в період громадянської війни 1917—1921 років не було винятковим явищем). За свідченням Юрія Тютюнника, сам отаман Григор'єв не був організатором погромів, але під час повстання, в умовах безладдя, не спиняв антисемітську агітацію, що сприяло насильству.
Улітку 1919 року Повстанські війська отамана Никифора Олександровича Григор'єва об'єднались із загонами Нестора Махна, сам він був обраний командуючим об'єднаної повстанської армії, а Махно — Головою Революційної Військової Ради. Одночасно отаман Григор'єв вів таємні переговори із запеклим ворогом махновців генералом Денікиним щодо спільних дій проти більшовиків (згідно з Петром Аршиновим, денікінські емісари були спіймані та страчені). Існують свідчення , що Григор'єв отримав від Денікіна військове звання генерал-майора Білої Армії. Це стало відомо Нестору Махну, який вирішив стратити Григор'єва як зрадника, очолити повстанську армію та продовжити партизанську війну з військами російського генерала Денікіна, які захопили Україну. Відповідно до інших історичних версій, Махно навмисно запустив неправдиві чутки про зв'язок отамана Григор'єва з денікінцями з метою, щоб спровоковати та виправдати вбивство Григор'єва. Від самого початку відносин із Григор'євим Махно обговорював зі своїми соратниками наміри вбивства отамана та приєднання його загонів до РПАУ (махновців). Пізніше Махно подібним чином планував вбити Петлюру, щоб очолити армію УНР.
Загибель
25 липня 1919 року Нестор Махно з Григор'євим зустрілися в селі Оситняжка й домовилися через день провести мітинг у селі Сентовому, що за 12 кілометрів. 27 липня 1919 року в селі Сентовому за кілька хвилин до мітингу в приміщенні сільської ради Григор'єв був звинувачений ординарцем Махна Олексієм Чубенком у погромах та застрелений Нестором Махном. Деякі повстанські полки Григор'єва приєдналися до махновців, а більшість під ударами більшовиків і денікінців на деякий час розсіялась.
За деякими історичними даними, самопроголошений гетьман України Никифір Олександрович Григор'єв був похований на центральному міському кладовищі міста Олександрії Херсонської губернії (нині Кіровоградської області). На сьогоднішній день могила не збереглася. Існує свідчення, що Григор'єва поховала його дружина в невеликому ліску поблизу міста Олександрії, де на його могилі згодом таємно встановлено хрест. За цією могилою багато років доглядають представники однієї з місцевих організацій. Однак ці відомості ще потребують перевірки.
Цікаве
Українська журналістка Дарія Гірна на своєму Ютуб-каналі «Обличчя Незалежності» опублікувала кілька власних розслідувань про розпалювання ненависті до українців у радянському кіно , зокрема про відомий фільм «Весілля в Малинівці»; виявилося, що головний антагоніст «отаман Грицько» пародіює історію Никифора Григор'єва.
Див. також
Примітки
- За деякими версіями справжнє ім'я
- . Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 31 травня 2012.
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Гай-Нижник П. Отаманщина в період Директорії УНР: соціальна база, роль і місце в національно-визвольній боротьбі [ 28 січня 2016 у Wayback Machine.] // Література та культура Полісся. — Вип. 58: Проблеми філології, історії та культури ХХ століття у сучасних дослідженнях. — Ніжин : Вид-во НДПУ ім. М. Гоголя, 2010. — С. 105—114.
- Справжність підпису отамана Григор'єва Н.О. доведено експертизою історика Олексія Шаповалова (м. Миколаїв)
- (петлюрівців)
- З книги Олександра Вишнівського "Повстанський рух і отаманія"
- . Архів оригіналу за 13 квітня 2017. Процитовано 12 квітня 2017.
- . Архів оригіналу за 13 квітня 2017. Процитовано 12 квітня 2017.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 травня 2017. Процитовано 22 липня 2017.
- Смішні «хохли», русифікація кіно в УРСР, та гоніння на українських режисерів
- Як пропаганда СРСР спотворила образ військового УНР "отамана Грицька
Використані джерела та література
- Володимир Овсієнко. Записки о гражданской войне. — М: Государственное военное издательство, 1924−1933.
- Гражданская война на Украине 1918−1920: сборник документов и материалов в 3-х томах, 4-х книгах. [ 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Київ: Наукова думка, 1967.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — .
- Коваленко Сергій. Григоріїв Никифор Олександрович/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с.
- Лысенко А. (2008). . Сайт Херсонский анархист. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 20 серпня 2014.
- За вільну Україну / Львів /.-1990, 1 липня.
- Приватний архів Тобілевича Богдана Вікторовича, нащадка роду Тобілевичів, історика та краєзнавця міста Олександрії Кіровоградської області.
- Міф і правда про співпрацю батьки Махна та отамана Григор'єва [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Ataman of Pogroms Grigoriev [ 7 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Bio in Russian [ 20 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Увічнимо пам'ять отамана [ 1 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Аршинов П. История махновского движения.
- Нестор Махно. Воспоминания.
- Дневник Г. А. Кузьменко, Терра, 1996 г.
- Skirda, Nestor Makhno: Anarchy's Cossack, p 125.
- Жупан М. Ф. , Бандуристый Г. А. , Музыченко М. А. и Яковенко С. В. Убийство Григорьева — Годы борьбы. Сборник материалов по истории революционного движения на Зиновьевщине. — Зиновьевск: Окружная Октябрьская комиссия, 1927. — 196 с. (К десятой годовщине Октябрьской революции)
- Тютюнник Ю. Й., Автобіографія // «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ» — 1998. № 1/2.
Література
- Бойко О. Д. Григор'єв Никифор Олександрович [ 7 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 198. — .
- Тобілевич Богдан. Увічнимо пам'ять отамана Григор'єва [Текст] / Богдан Тобілевич, Почесний літописець Українського козацтва // Вільне Слово. Засновник — Олександрійська міська рада Кіровоградської області. — Олександрія, 2013. — 06 лютого. — С. 04. — Рубрика «Громадська ініціатива».
Кінематографія
- Отаман Григор'єв у фільмі «9 жизней Нестора Махно»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Grigor yev Nikifor Oleksandrovich Grigor yev za odniyeyu z versij spravzhnye im ya Nikifir Oleksandrovich Servetnik 9 lyutogo 1884 18840209 selo Zastavlya Dunayeveckogo rajonu Hmelnickoyi oblasti za inshimi danimi selo Verblyuzhka nini Novgorodkivskogo rajonu Kirovogradskoyi oblasti chi selo Grigor yevka nini Novoprazkoyi selishnoyi radi Oleksandrijskogo rajonu Kirovogradskoyi oblasti 27 lipnya 1919 selo Sentove nini s Rodnikivka Oleksandrivskij rajon Kirovogradska oblast ukrayinskij ta radyanskij vijskovij i gromadsko politichnij diyach dobi Ukrayinskoyi revolyuciyi ta radyansko ukrayinskoyi vijni 1917 1921 rokiv odin z yaskravih predstavnikiv yavisha Otamanshini Nikifir Oleksandrovich Grigor yev ServetnikOtaman Nikifir Grigor yev u 1919 rociIm ya pri narodzhenniNikifir Oleksandrovich ServetnikovPrizviskoOtaman Grigor yevNarodivsya9 lyutogo 1884 1884 02 09 s Zastavlya Dunayeveckogo rajonu Hmelnickoyi oblastiPomer27 lipnya 1919 1919 07 27 35 rokiv s Sentovo nini s Rodnikivka Oleksandrivskij rajon Kirovogradska oblast vbivstvoPiddanstvoRosijska imperiyaNacionalnistukrayinec dzherelo DiyalnistvijskovikAlma materChuguyivske vijskove uchilisheUchasnikRosijsko yaponska vijna Persha svitova vijna Odesko Mikolayivska operaciya Grigor yivske povstannya i Francuzka intervenciya v Odesi ta KrimuPosadaGolovnij otaman Povstanskih vijsk Hersonshini Zaporizhzhya i Tavriyi 1919 Vijskove zvannya Shtabskapitan 1917 Pidpolkovnik 1917 sotnik Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi 1918 nachalnik diviziyi Ukrayinskoyi Chervonoyi Armiyi 1919 PartiyaUkrayinska komunistichna partiya borotbistiv Konfesiyapravoslavnij dzherelo NagorodiGeorgiyivskij hrest 3 stupenya Georgiyivskij hrest 4 stupenya Mediafajli u Vikishovishi Kadrovij oficer shtabs kapitan Rosijskoyi imperatorskoyi armiyi pidpolkovnik Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 odin z otamaniv Ukrayinskogo Vilnogo Kozactva 1917 1919 sotnik Zaporozkoyi diviziyi Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi 1918 povstanskij otaman Stepovoyi Ukrayini 1918 nachalnik Hersonskoyi povstanskoyi diviziyi polkovnik Diyevoyi Armiyi Direktoriyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki ta Golovnij otaman Povstanskih vijsk Hersonshini Zaporizhzhya i Tavriyi 1918 1919 komandir 1 yi brigadi Zadniprovskoyi Ukrayinskoyi radyanskoyi diviziyi nachalnik 6 yi Ukrayinskoyi radyanskoyi strileckoyi diviziyi Ukrayinskoyi Chervonoyi Armiyi 1919 kerivnik antibilshovickogo povstannya na Pivdni Ukrayini ta golovnokomanduvach ob yednanoyi Ukrayinskoyi Povstanskoyi Armiyi 1919 samoprogoloshenij getman Ukrayini 1919 Pidpis otamana Grigor yeva N O ZhittyepisRanni roki Narodivsya 9 lyutogo 1884 roku v s Verblyuzhka nini Kropivnickogo rajonu Kirovogradskoyi oblasti Ukrayina todi Oleksandrijskij povit Hersonska guberniya abo v s Grigor yevka Novoprazkoyi volosti Oleksandrijskij povit Hersonska guberniya nini Novoprazkoyi selishnoyi radi Oleksandrijskogo rajonu Kirovogradskoyi oblasti Ukrayinskogo kozackogo pohodzhennya ta pravoslavnogo virospovidannya Zakinchiv pochatkovu dvoklasnu shkolu sela Verblyuzhki Oleksandrijskogo povitu Hersonskoyi guberniyi Navchavsya u feldsherskij shkoli mista Mikolayeva Hersonskoyi guberniyi Uchasnik rosijsko yaponskoyi vijni dobrovolec Za horobrist u boyah nagorodzhenij Znakom Vidznaki Vijskovogo ordena Svyatogo Georgiya 4 go ta 3 go stupeniv Oficer Rosijskoyi Imperatorskoyi Armiyi Zakinchiv Chuguyivske vijskove uchilishe po 3 mu rozryadu v 1909 roci U spiskah oficeriv Rosijskoyi Imperatorskoyi Armiyi 1910 roku znachitsya yak praporshik pihoti 60 j pihotnij polk Grigorev Servetnikov Nikifor Aleksandrovich Akciznij chinovnik u misti Oleksandriyi Hersonskoyi guberniyi praporshik zapasu Uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni 1914 1918 rokiv Na pochatku vijni vin buv mobilizovanij do lav rosijskoyi imperatorskoyi armiyi Praporshik 1914 potim shtabs kapitan 56 go Zhitomirskogo pihotnogo polku Berdichiv 1917 Brav aktivnu uchast u boyah na Pivdenno Zahidnomu fronti Aktivnij uchasnik ukrayinizaciyi chastin rosijskoyi imperatorskoyi armiyi 1917 ta stvorennya na yihnij osnovi regulyarnih chastin armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Pidpolkovnik armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 Sotnik Armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi 1918 Iz prihodom do vladi getmana Pavla Skoropadskogo u chini sotnika Zaporozkoyi diviziyi armiyi Ukrayinskoyi Derzhavi zalishiv zbrojni sili na znak nezgodi z politikoyu Getmanatu po pitannyah pidtrimki nimeckogo okupacijnogo rezhimu ta viplati Nimechchini nadzvichajno velikoyi kontribuciyi vidnovlenni pomishickih latifundij vijskovoyi diktaturi Pidtrimuyuchi zv yazki z Simonom Petlyuroyu ta Ukrayinskim nacionalnim soyuzom Grigor yev stav do borotbi z Getmanatom napravlenij do Verblyuzkoyi volosti Oleksandrijskogo povitu Hersonskoyi guberniyi ta sformuvav tam iz dribnih povstanskih zagoniv boyezdatne povstanske vijsko Golovnij otaman Povstanskih vijsk Hersonshini Zaporizhzhya i Tavriyi UNR 1918 1919 roki U listopadi 1918 roku ob yednavshi pid svoyim komanduvannyam chislenni povstanski zagoni stav do lav vijska Direktoriyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Veduchi borotbu proti bilogvardijciv povstanski vijska pid komanduvannyam otamana Nikifora Oleksandrovicha Grigor yeva blizko 6 tisyach cholovik u grudni 1918 roku zajnyali misto Mikolayiv ta prodovzhili nastup u napryami na misto Herson U sichni 1919 roku nachalnik Hersonskoyi povstanskoyi diviziyi armiyi Direktoriyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki polkovnik armiyi UNR do 29 sichnya 1919 roku Priznachenij Simonom Petlyuroyu na posadu Golovnogo otamana Povstanskih vijsk Hersonshini Zaporizhzhya i Tavriyi Komandir 1 yi brigadi Zadniprovskoyi radyanskoyi diviziyi ta 6 yi Ukrayinskoyi radyanskoyi diviziyi U sichni 1919 roku cherez dva dni pislya areshtu Petra Bolbochana polkovnik Grigor yev nadislav do shtabu Zaporozkogo korpusu v misto Kremenchuk taku zayavu V Kiyevi zibralas otamaniya avstrijski fendriki rezervu silski vchiteli ta vsyaki kar yeristi i avantyuristi yaki hochut grati rol derzhavnih muzhiv i velikih diplomativ Ce lyudi ne fahovi i ne na misci ya yim ne viryu i perehodzhu do bilshovikiv bo pislya areshtu polkovnika Bolbochana ya vzhe ne viryu v dobro dlya nashoyi Batkivshini Pislya vidstupu Direktoriyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki z Kiyeva Nikifir Oleksandrovich Grigor yev 18 lyutogo 1919 roku rozpochav peregovori z bilshovickim uryadom Ukrayini ta naprikinci lyutogo togo zh roku ocholiv 1 shu brigadu Zadniprovskoyi radyanskoyi diviziyi Ukrayinskoyi Chervonoyi Armiyi sformovanu z povstanskih polkiv Hersonskoyi povstanskoyi diviziyi armiyi Direktoriyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Proviv operaciyu zi zvilnennya pivdnya Ukrayini vid vijsk Antanti zajnyavshi 10 bereznya 1919 roku misto Herson a 15 bereznya 1919 roku misto Odesu Za misto Odesu buv nagorodzhenij najvishoyu todishnoyu radyanskoyu nagorodoyu ordenom Chervonogo prapora yakij jomu vruchiv osobisto golovnokomanduvach zbrojnih sil Radyanskoyi Ukrayini Volodimir Antonov Ovsiyenko Iz kvitnya 1919 roku nachalnik 6 yi Ukrayinskoyi radyanskoyi diviziyi Ukrayinskoyi Chervonoyi Armiyi Zbrojnih Sil Ukrayinskoyi Radyanskoyi Socialistichnoyi Respubliki sformovanoyi v Hersonskij guberniyi na bazi 1 yi Zadniprovskoyi radyanskoyi brigadi Kerivnik antibilshovickogo povstannya na Pivdni Ukrayini Osnovna stattya Grigor yevske povstannya Bilshovickij agitacijnij plakat proti Grigor yeva 7 travnya 1919 roku v misti Yelisavetgradi Hersonskoyi guberniyi nini misto Kropivnickij nachdiv Grigor yev pidnyav antibilshovicke povstannya 8 travnya vin zvernuvsya z Universalom Do Ukrayinskogo narodu v yakomu zaklikav do borotbi proti rosijskih prodovolchih zagoniv sho diyali na Hersonshini ta komisariv ChK a takozh stvorennya Rad bez bilshovikiv Yak zgaduvav Yurko Tyutyunnik zrazu zh pislya progoloshennya Universalu v shtabi u Nikifora Oleksandrovicha Grigor yeva z yavivsya politichnij pracivnik 1 yi Ukrayinskoyi radyanskoyi armiyi bilshovik Shafranskij yakij pislya dovgoyi rozmovi spraviv na otamana Grigor yeva pozitivne vrazhennya ale ostatochno ne perekonav jogo ta ne vidmoviv vid borotbi Same todi Grigor yev na prohannya Shafranskogo zvilniv zaareshtovanih chervonoarmijciv ta nadav potyag na yakomu voni bez pereshkod viyihali 9 travnya buntivna 6 ta Ukrayinska radyanska diviziya ponad 20 tisyach dobre ozbroyenih bijciv z kulemetami artileriyeyu pronepoyizdami rozpochala nastup vid Znam yanki Oleksandriyi Kucivki na Katerinoslav ta Yelisavetgrad 10 travnya polki povstanciv zdobuli misto Cherkasi ta misto Smilu 12 go misto Kremenchuk 13 go misto Zolotonoshu Ale vzhe nastupnogo dnya zagoni Shafranskogo vidtisnili povstanciv Povstannya polkiv diviziyi Grigor yeva pidtrimali inshi chastini Ukrayinskoyi Chervonoyi armiyi ta misceve naselennya Komanduvach povstanskimi vijskami Nikifir Oleksandrovich Grigor yev virishiv shvidkim marshem projti Livoberezhnu Ukrayinu ta ovoloditi stoliceyu Ukrayinskoyi SRR mistom Harkovom U kinci travnya proti povstanciv bulo kinuto nadijni bilshovicki vijskovi chastini v tomu chisli z Rosiyi yaki pid komanduvannyam Voroshilova ta Parhomenka zupinili nastup Pislya ryadu krovoprolitnih boyiv na Poltavshini komanduvach povstanskoyu armiyeyu otaman Nikifir Oleksandrovich Grigor yev zi svoyimi vijskami zmushenij buv vidijti na Hersonshinu Podalshim uspiham povstannya pereshkodili neuzgodzhenist dij deyakih vatazhkiv ob yednanoyi povstanskoyi armiyi sered nih anarhista Nestora Mahna sho ne dozvolilo Grigor yevu ob yednati vsi nayavni antibilshovicki sili Mi vidkololisya vid Vas cherez te sho Vi poveli na Ukrayini milko burzhuaznu vnutrishnyu i zakordonnu politiku yaka davala zmogu ekspluatuvati derzhavam Antanti nash narid i jogo bagatstva Mi vidkololisya vid komunistiv i b yem yih cherez te sho dev yanosto vidsotkiv naselennya Ukrayini ne hoche komuni i ne viznaye diktaturi partiyi diktaturi osobi Zaraz stanovishe skrutne na nashu diviziyu navalilosya p yat divizij komunistiv Tri diviziyi komunistiv mi rozbili doshentu dvi diviziyi poshipali zovsim rozstroyili transport telegrafnu j telefonnu zv yaz na Ukrayini rozstroyili mobilizaciyu komunistiv i yih snabzheniye fronta ale zh i sami zijshli z zaliznici poteryali bagato vijska garmati majzhe vse snabzheniye i zaraz perejshli na partizansku vijnu Shtab maye dvadcyat odin partizanskij otryad i chotiri polki pihoti vseyi kavaleriyi v otryadah do dvoh tisyach Garmat malo kulemetiv do trohsot shtuk prochogo snaryazheniya malo ale avtoritet shtabu duzhe visokij Vi zaraz vedete nastup na komunistichnij front mi tezh nastupayem z tilu Bazhano bulo b znati chi budemo mi bitisya yak komunisti rozbizhatsya chi ni Otaman Grigoryev Pomichniki Gorbenko Tereshenko Bondar Nachalnik shtabu Shevchenko 28 chervnya 1919 r Shtab bilya s Berezhinka Pid chas zakolotu na teritoriyi pidkontrolnij povstancyam mali misce nasilstvo vidnosno mirnogo naselennya chislenni vbivstva ta pogromi yevrejskogo naselennya sho v cilomu v period gromadyanskoyi vijni 1917 1921 rokiv ne bulo vinyatkovim yavishem Za svidchennyam Yuriya Tyutyunnika sam otaman Grigor yev ne buv organizatorom pogromiv ale pid chas povstannya v umovah bezladdya ne spinyav antisemitsku agitaciyu sho spriyalo nasilstvu Ulitku 1919 roku Povstanski vijska otamana Nikifora Oleksandrovicha Grigor yeva ob yednalis iz zagonami Nestora Mahna sam vin buv obranij komanduyuchim ob yednanoyi povstanskoyi armiyi a Mahno Golovoyu Revolyucijnoyi Vijskovoyi Radi Odnochasno otaman Grigor yev viv tayemni peregovori iz zapeklim vorogom mahnovciv generalom Denikinim shodo spilnih dij proti bilshovikiv zgidno z Petrom Arshinovim denikinski emisari buli spijmani ta stracheni Isnuyut svidchennya sho Grigor yev otrimav vid Denikina vijskove zvannya general majora Biloyi Armiyi Ce stalo vidomo Nestoru Mahnu yakij virishiv stratiti Grigor yeva yak zradnika ocholiti povstansku armiyu ta prodovzhiti partizansku vijnu z vijskami rosijskogo generala Denikina yaki zahopili Ukrayinu Vidpovidno do inshih istorichnih versij Mahno navmisno zapustiv nepravdivi chutki pro zv yazok otamana Grigor yeva z denikincyami z metoyu shob sprovokovati ta vipravdati vbivstvo Grigor yeva Vid samogo pochatku vidnosin iz Grigor yevim Mahno obgovoryuvav zi svoyimi soratnikami namiri vbivstva otamana ta priyednannya jogo zagoniv do RPAU mahnovciv Piznishe Mahno podibnim chinom planuvav vbiti Petlyuru shob ocholiti armiyu UNR Zagibel 25 lipnya 1919 roku Nestor Mahno z Grigor yevim zustrilisya v seli Ositnyazhka j domovilisya cherez den provesti miting u seli Sentovomu sho za 12 kilometriv 27 lipnya 1919 roku v seli Sentovomu za kilka hvilin do mitingu v primishenni silskoyi radi Grigor yev buv zvinuvachenij ordinarcem Mahna Oleksiyem Chubenkom u pogromah ta zastrelenij Nestorom Mahnom Deyaki povstanski polki Grigor yeva priyednalisya do mahnovciv a bilshist pid udarami bilshovikiv i denikinciv na deyakij chas rozsiyalas Za deyakimi istorichnimi danimi samoprogoloshenij getman Ukrayini Nikifir Oleksandrovich Grigor yev buv pohovanij na centralnomu miskomu kladovishi mista Oleksandriyi Hersonskoyi guberniyi nini Kirovogradskoyi oblasti Na sogodnishnij den mogila ne zbereglasya Isnuye svidchennya sho Grigor yeva pohovala jogo druzhina v nevelikomu lisku poblizu mista Oleksandriyi de na jogo mogili zgodom tayemno vstanovleno hrest Za ciyeyu mogiloyu bagato rokiv doglyadayut predstavniki odniyeyi z miscevih organizacij Odnak ci vidomosti she potrebuyut perevirki CikaveUkrayinska zhurnalistka Dariya Girna na svoyemu Yutub kanali Oblichchya Nezalezhnosti opublikuvala kilka vlasnih rozsliduvan pro rozpalyuvannya nenavisti do ukrayinciv u radyanskomu kino zokrema pro vidomij film Vesillya v Malinivci viyavilosya sho golovnij antagonist otaman Gricko parodiyuye istoriyu Nikifora Grigor yeva Div takozhGrigor yivske povstannyaPrimitkiZa deyakimi versiyami spravzhnye im ya Arhiv originalu za 4 listopada 2013 Procitovano 31 travnya 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Gaj Nizhnik P Otamanshina v period Direktoriyi UNR socialna baza rol i misce v nacionalno vizvolnij borotbi 28 sichnya 2016 u Wayback Machine Literatura ta kultura Polissya Vip 58 Problemi filologiyi istoriyi ta kulturi HH stolittya u suchasnih doslidzhennyah Nizhin Vid vo NDPU im M Gogolya 2010 S 105 114 Spravzhnist pidpisu otamana Grigor yeva N O dovedeno ekspertizoyu istorika Oleksiya Shapovalova m Mikolayiv petlyurivciv Z knigi Oleksandra Vishnivskogo Povstanskij ruh i otamaniya Arhiv originalu za 13 kvitnya 2017 Procitovano 12 kvitnya 2017 Arhiv originalu za 13 kvitnya 2017 Procitovano 12 kvitnya 2017 PDF Arhiv originalu PDF za 17 travnya 2017 Procitovano 22 lipnya 2017 Smishni hohli rusifikaciya kino v URSR ta goninnya na ukrayinskih rezhiseriv Yak propaganda SRSR spotvorila obraz vijskovogo UNR otamana GrickaVikoristani dzherela ta literaturaVolodimir Ovsiyenko Zapiski o grazhdanskoj vojne M Gosudarstvennoe voennoe izdatelstvo 1924 1933 Grazhdanskaya vojna na Ukraine 1918 1920 sbornik dokumentov i materialov v 3 h tomah 4 h knigah 24 zhovtnya 2014 u Wayback Machine Kiyiv Naukova dumka 1967 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Kovalenko Sergij Grigoriyiv Nikifor Oleksandrovich Chorni zaporozhci istoriya polku 2 ge vidannya Kiyiv Vidavnictvo Stiks 2015 368 s Lysenko A 2008 Sajt Hersonskij anarhist Arhiv originalu za 3 grudnya 2013 Procitovano 20 serpnya 2014 Za vilnu Ukrayinu Lviv 1990 1 lipnya Privatnij arhiv Tobilevicha Bogdana Viktorovicha nashadka rodu Tobilevichiv istorika ta krayeznavcya mista Oleksandriyi Kirovogradskoyi oblasti Mif i pravda pro spivpracyu batki Mahna ta otamana Grigor yeva 29 listopada 2014 u Wayback Machine Ataman of Pogroms Grigoriev 7 chervnya 2008 u Wayback Machine Bio in Russian 20 bereznya 2007 u Wayback Machine Uvichnimo pam yat otamana 1 zhovtnya 2018 u Wayback Machine Arshinov P Istoriya mahnovskogo dvizheniya Nestor Mahno Vospominaniya Dnevnik G A Kuzmenko Terra 1996 g Skirda Nestor Makhno Anarchy s Cossack p 125 Zhupan M F Banduristyj G A Muzychenko M A i Yakovenko S V Ubijstvo Grigoreva Gody borby Sbornik materialov po istorii revolyucionnogo dvizheniya na Zinovevshine Zinovevsk Okruzhnaya Oktyabrskaya komissiya 1927 196 s K desyatoj godovshine Oktyabrskoj revolyucii Tyutyunnik Yu J Avtobiografiya Z arhiviv VUChK GPU NKVD KGB 1998 1 2 LiteraturaBojko O D Grigor yev Nikifor Oleksandrovich 7 sichnya 2017 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 198 ISBN 966 00 0405 2 Tobilevich Bogdan Uvichnimo pam yat otamana Grigor yeva Tekst Bogdan Tobilevich Pochesnij litopisec Ukrayinskogo kozactva Vilne Slovo Zasnovnik Oleksandrijska miska rada Kirovogradskoyi oblasti Oleksandriya 2013 06 lyutogo S 04 Rubrika Gromadska iniciativa KinematografiyaOtaman Grigor yev u filmi 9 zhiznej Nestora Mahno