Кузьменко Галина Андріївна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кузьменко.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Галина Кузьменко.

Ця стаття про дружину Нестора Махна. Про жінку, яка воювала в Українській Повстанській Армії див. Кузьменко Галина.

Галина Андріївна Кузьменко (1896, Київ, Російська імперія — 1978, Джамбул, Південно-Казахстанська область, Казахська РСР, СРСР)  — українська освітянка та революціонерка махновського руху. Жертва сталінських репресій.

Кузьменко Галина Андріївна
Народилася	28 грудня 1896(1896-12-28)^[2] Піщаний Брід, Лисогірська волость, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Померла	23 березня 1978(1978-03-23)^[1] (81 рік) Тараз, Казахська РСР, СРСР
Поховання	Тараз^[2]
Країна	Російська імперія  Франція  Німеччина  СРСР
Діяльність	вчителька, революціонерка
Знання мов	французька, російська, українська і німецька
Напрямок	анархіст^[d]
У шлюбі з	Махно Нестор Іванович
Діти	Олена Міхненко
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народилася в 1896 році в сім'ї київського жандарма, згодом селянина с. Піщаний Брід.

У 1910 році закінчила 6 класів жіночої гімназії. Восени 1911 року вступила до Добровеличківської жіночої семінарії і закінчила її з золотою медаллю.

У 1916 році за розподілом Херсонської губернської земської управи вирушила вчителювати в двокласну школу багатого села Гуляйполе. Стала працювати вчителькою української мови і літератури земської гуляйпільської школи. Стала відома в містечку як українська патріотка з анархістським ухилом і активна діячка місцевої «Просвіти».

Восени 1919 року одружилася з Нестором Махном. Начальник штабу махновської армії Віктор Білаш характеризував її як «невтомиму захисницю жінок». Восени 1919 року обрана очільницею Союзу вчителів махновської республіки.

28 серпня 1921 року разом з чоловіком та іншими повстанцями перейшла румунський кордон. Жили у Польщі, Німеччині.

Портрет Галини Кузьменко, 1919. Володимир Гагенмейстер

У 1922 році у Польщі народила доньку Олену. Згодом осіли у передмісті Парижа. Жили скромно, постійно відчуваючи матеріальну скруту. Працювала пралею в одному з пансіонів для дівчаток російських емігрантів.

Співпрацювала з газетою «Українські вісті», якийсь час керувала курсами української мови, працювала секретаркою в організації «Союз Українських Громадян у Франції».

Після окупації німцями Франції гітлерівці вивезли Галину та її доньку Олену на роботи до Німеччини, де вона працювала на фірмі «Сіменс».

У серпні 1945 року потрапила до рук НКВС. Отримала 10 років таборів. Ув'язнення відбувала в Мордовії, в Дубровлазі. На 5 років висилки у Казахстан засуджена була і її донька Олена.

Звільнена за амністією 9 травня 1954 року, оголошеною після смерті Сталіна. Після звільнення хотіла оселитися в Україні, але через те, що українські родичі від неї відмовилися, боячись неприємностей від радянської влади, переїхала до доньки до Джамбула (Казахська РСР), де до виходу на пенсію працювала на бавовняному комбінаті.

Померла у Джамбулі в 1978 році. Похована на місцевому цвинтарі «Зелений килим». Донька Олена померла там же в 1993 році, похована поруч з матір'ю.(рос.)

Примітки

1. https://pavlogradruth.narod.ru/HTML/Postati/kuzmenko.htm
2. https://www.proza.ru/2013/07/28/303
3. Валерий Анипко. Портал «Проза.ру». Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 13.07.2018.

Джерела

• Григорій Гусейнов. «Піщаний Брід і його околиці»
• Дзеркало тижня, № 21, 07.06.2008
• Віктор Яланський, Лариса Верьовка. Нестор і Галина (розповідають фотокартки). Київ-Гуляйполе, 1999.