Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Прісовський Костянти н Ада мович Прісо вський 1878 Київ джерело 15 лют

Прісовський Костянтин Адамович

Прісовський Костянтин Адамович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Прісовський.

Костянти́н Ада́мович Прісо́вський (1878, Київ[] — 15 лютого 1966, Мужен, Франція) — генеральний хорунжий армії Української Народної Республіки та Української Держави.

Костянтин Адамович Прісовський
image Генерал-майор
image Генерал-хорунжий
image
Загальна інформація
Народження 1878(1878)
Київ, image Російська імперія
Смерть 15 лютого 1966(1966-02-15)
Мужен, image Франція
Поховання Приморські Альпи
Alma Mater Чугуївське військове училище
Військова служба
Приналежність image УНР
image Гетьманат
Війни / битви Перша світова війна
Нагороди та відзнаки
image
Орден Святого Георгія
image
Георгіївська зброя
image
Орден Святого Володимира IV ступеня з мечами та бантом
image
Орден Святої Анни 2 ступеня з мечами
image
Орден Святої Анни 3 ступеня з мечами та бантом
image
Орден Святої Анни 4 ступеня з написом «За хоробрість»
image
Орден Святого Станіслава 2 ступеня з мечами
image
Орден Святого Станіслава 3 ступеня з мечами та бантом
image
Воєнний хрест (Велика Британія)
image Прісовський Костянтин Адамович у Вікісховищі

Життєпис

image
Костянтин Прісовський зачитує наказ про нагородження солдатів свого 280-го Сурського полку, 6 грудня 1916

Костянтин Прісовський народився 1878 року.

Служба в Російській армії

У 1901 році закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище, вийшов підпоручиком до 130-го піхотного Херсонського полку (Київ).

На початку Першої світової війни разом з кадровими офіцерами був виділений на формування 278-го піхотного Кромського полку, у складі якого брав участь у боях. Був нагороджений Георгіївською зброєю (14 червня 1915 року) та орденом Святого Георгія IV ступеня (24 вересня 1915 року).

У 1916–1917 рр. — полковник, командир 278-го піхотного Кромського полку. 4 грудня 1916 призначений на посаду командира 280-го піхотного Сурського полку 70-ї піхотної дивізії.

З 28 червня 1917 року — генерал-майор, начальник 10-ї Туркестанської стрілецької дивізії.

Служба в Армії УНР та Української Держави

image
1-й ряд зліва направо: Федір Лизогуб, гетьман Павло Скоропадський, Володислав Дашкевич-Горбацький; посередині ззаду (в білій папасі) Олександр Сахно-Устимович; 2-й зліва у 2-му ряді Костянтин Прісовський
image
Могила Костянтина Прісовського в Мужені
image
Делегація Кубанського крайового уряду на прийомі у гетьмана. 1-Павло Скоропадський, 2-В'ячеслав Ткачов, 3-Олександр Палтов, 4-Герасим Вдовенко (ймовірно), 6-Михайло Ханенко, 7-Кузьма Безкровний (ймовірно), 8-Гнат Зеленевський, 9-Іван Полтавець-Остряниця (ймовірно), 10-Євген Лібов, 11-Костянтин Прісовський

Під час вуличних боїв з більшовиками у Києві у січні 1918 року командував сформованим офіцерським загоном, на чолі якого разом з військами Центральної Ради відступив з міста. З 9 лютого 1918 року — начальник Окремого Запорізького загону (згодом — бригади), до складу якого було зведено рештки всіх українських частин, що відступили з Києва.

У лютому-березні 1918 року керував загальним наступом українських військ на Київ. З 3 березня 1918 року — губернський комендант Київщини, а також — комендант гетьманського палацу. У листопаді 1918 року сформував т. зв. Запорізький загін для боротьби з військами Директорії, однак у перший же день перебування на фронті загін перейшов під Києвом на бік повстанців.

Служба в Збройних Силах Півдня Росії

З січня 1919 року служив у Збройних Силах Півдня Росії. З осені 1919 року, в білогвардійській Російській армії генерала барона Врангеля — начальник Костянтинівського військового училища, на чолі якого у 1920 році брав участь у боях за Крим.

Подальша доля

У подальшому — емігрант. Жив у Болгарії, Югославії, Франції. Підтримував зв'язки з українськими ветеранськими організаціями. Помер 15 лютого 1966 року на еміграції у місті Мужен, Франція.

Джерела та література

  • А. О. Буравченков. Прісовський Костянтин Адамович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 14. — .
  • Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 536 с.
  • М.В.Омелянович-Павленко (2007). Спогади командарма (1917-1920). Київ: Темпора. с. 543. ISBN . {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |глава= ()
  • Генерал запорожців. Бойовий шлях Костянтина Прісовського // Український тиждень № 3 (271) від 17 січня 2013 р.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Prisovskij Kostyanti n Ada movich Priso vskij 1878 Kiyiv dzherelo 15 lyutogo 1966 Muzhen Franciya generalnij horunzhij armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki ta Ukrayinskoyi Derzhavi Kostyantin Adamovich Prisovskij General major General horunzhijZagalna informaciyaNarodzhennya 1878 1878 Kiyiv Rosijska imperiyaSmert 15 lyutogo 1966 1966 02 15 Muzhen FranciyaPohovannya Primorski AlpiAlma Mater Chuguyivske vijskove uchilisheVijskova sluzhbaPrinalezhnist UNR GetmanatVijni bitvi Persha svitova vijnaNagorodi ta vidznakiOrden Svyatogo Georgiya Georgiyivska zbroya Orden Svyatogo Volodimira IV stupenya z mechami ta bantom Orden Svyatoyi Anni 2 stupenya z mechami Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya z mechami ta bantom Orden Svyatoyi Anni 4 stupenya z napisom Za horobrist Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya z mechami Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenya z mechami ta bantom Voyennij hrest Velika Britaniya Prisovskij Kostyantin Adamovich u VikishovishiZhittyepisKostyantin Prisovskij zachituye nakaz pro nagorodzhennya soldativ svogo 280 go Surskogo polku 6 grudnya 1916 Kostyantin Prisovskij narodivsya 1878 roku Sluzhba v Rosijskij armiyi U 1901 roci zakinchiv Chuguyivske pihotne yunkerske uchilishe vijshov pidporuchikom do 130 go pihotnogo Hersonskogo polku Kiyiv Na pochatku Pershoyi svitovoyi vijni razom z kadrovimi oficerami buv vidilenij na formuvannya 278 go pihotnogo Kromskogo polku u skladi yakogo brav uchast u boyah Buv nagorodzhenij Georgiyivskoyu zbroyeyu 14 chervnya 1915 roku ta ordenom Svyatogo Georgiya IV stupenya 24 veresnya 1915 roku U 1916 1917 rr polkovnik komandir 278 go pihotnogo Kromskogo polku 4 grudnya 1916 priznachenij na posadu komandira 280 go pihotnogo Surskogo polku 70 yi pihotnoyi diviziyi Z 28 chervnya 1917 roku general major nachalnik 10 yi Turkestanskoyi strileckoyi diviziyi Sluzhba v Armiyi UNR ta Ukrayinskoyi Derzhavi 1 j ryad zliva napravo Fedir Lizogub getman Pavlo Skoropadskij Volodislav Dashkevich Gorbackij poseredini zzadu v bilij papasi Oleksandr Sahno Ustimovich 2 j zliva u 2 mu ryadi Kostyantin Prisovskij Mogila Kostyantina Prisovskogo v Muzheni Delegaciya Kubanskogo krajovogo uryadu na prijomi u getmana 1 Pavlo Skoropadskij 2 V yacheslav Tkachov 3 Oleksandr Paltov 4 Gerasim Vdovenko jmovirno 6 Mihajlo Hanenko 7 Kuzma Bezkrovnij jmovirno 8 Gnat Zelenevskij 9 Ivan Poltavec Ostryanicya jmovirno 10 Yevgen Libov 11 Kostyantin Prisovskij Pid chas vulichnih boyiv z bilshovikami u Kiyevi u sichni 1918 roku komanduvav sformovanim oficerskim zagonom na choli yakogo razom z vijskami Centralnoyi Radi vidstupiv z mista Z 9 lyutogo 1918 roku nachalnik Okremogo Zaporizkogo zagonu zgodom brigadi do skladu yakogo bulo zvedeno reshtki vsih ukrayinskih chastin sho vidstupili z Kiyeva U lyutomu berezni 1918 roku keruvav zagalnim nastupom ukrayinskih vijsk na Kiyiv Z 3 bereznya 1918 roku gubernskij komendant Kiyivshini a takozh komendant getmanskogo palacu U listopadi 1918 roku sformuvav t zv Zaporizkij zagin dlya borotbi z vijskami Direktoriyi odnak u pershij zhe den perebuvannya na fronti zagin perejshov pid Kiyevom na bik povstanciv Sluzhba v Zbrojnih Silah Pivdnya Rosiyi Z sichnya 1919 roku sluzhiv u Zbrojnih Silah Pivdnya Rosiyi Z oseni 1919 roku v bilogvardijskij Rosijskij armiyi generala barona Vrangelya nachalnik Kostyantinivskogo vijskovogo uchilisha na choli yakogo u 1920 roci brav uchast u boyah za Krim Podalsha dolya U podalshomu emigrant Zhiv u Bolgariyi Yugoslaviyi Franciyi Pidtrimuvav zv yazki z ukrayinskimi veteranskimi organizaciyami Pomer 15 lyutogo 1966 roku na emigraciyi u misti Muzhen Franciya Dzherela ta literaturaA O Buravchenkov Prisovskij Kostyantin Adamovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 14 ISBN 978 966 00 1290 5 Tinchenko Ya Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Naukove vidannya K Tempora 2007 536 s ISBN 966 8201 26 4 M V Omelyanovich Pavlenko 2007 Spogadi komandarma 1917 1920 Kiyiv Tempora s 543 ISBN 966 8201 24 8 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Cite maye pustij nevidomij parametr glava dovidka General zaporozhciv Bojovij shlyah Kostyantina Prisovskogo Ukrayinskij tizhden 3 271 vid 17 sichnya 2013 r

Дата публікації:
Топ