Микола Емільович Бредов (рос. Николай Эмильевич Бредов; нар. 15 листопада 1873 — пом. після 1945) — російський військовий діяч, генерал-лейтенант Генштабу (1917). Учасник російсько-японської, Першої світової воєн та Громадянської війни в Росії у складі Добровольчої армії. Брат російського генерал-майора .
Микола Емільович Бредов | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Николай Эмильевич Бредов | |||||||||
Народження | 15 листопада 1873 невідомо | ||||||||
Смерть | після 1945 невідомо | ||||||||
Країна | Російська імперія | ||||||||
Приналежність | Добровольча армія | ||||||||
Освіта | Костянтинівське артилерійське училище | ||||||||
Звання | генерал-лейтенант | ||||||||
Командування | 21-й армійський корпус 7-а піхотна дивізія | ||||||||
Війни / битви | |||||||||
Нагороди | |||||||||
Бредов Микола Емільович у Вікісховищі |
Біографія
До громадянської війни
Закінчив 1-й Московський кадетський корпус, 2-е військове Костянтинівське училище й Миколаївську академію Генерального штабу (1901). З училища вийшов у 13-й стрілецький полк.
Після закінчення академії з січня 1902 служив при Генеральному штабі старшим ад'ютантом 9-ї кавалерійської дивізії. Після недовгого перебування обер-офіцером у штабі Київського військового округу з травня 1904 перебував на Маньчжурському фронті. Старший ад'ютант штабу 9-ї піхотної дивізії, а з 25 серпня 1905 по січень 1906 рр. — в. о. штаб-офіцера для особливих доручень при штабі (розвідувальний відділ) 10-го армійського корпусу. Нагороджений орденами Святого Станіслава і Святої Анни 4-го і 3-го ступеня з мечами та бантом, 2-го ступеня з мечами, орденом Святого Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом, Золотою зброєю і чин полковника — «за бойові заслуги».
У 1906—1912 рр.. — Штаб-офіцер для доручень при штабі Київського військового округу. З червня 1912 р. — начальник штабу 44-ї піхотної дивізії. Отримав звання генерал-майора і нагороджений орденом Святого Георгія за командування полком у 1914—1915 рр. У серпні 1915 р. — генерал-квартирмейстер штабу армій Північного фронту. У 1917 р. — генерал-лейтенант і командувач 21-м армійським корпусом.
На службі Українській державі
За інформацією з книги українського історика Віктора Савченка «Симон Петлюра», з квітня по листопад 1918 року генерал Бредов опиняється на службі в гетьмана Скоропадського — в Українській державі. У російській історичній літературі цей період життя Миколи Бредова не висвітлений.
Участь у Білому русі
У Добровольчій армії з кінця 1918 р. Наказом від 24 січня 1919 призначений у резерв чинів при Головнокомандувачеві. 13 червня 1919 затверджений на посаді начальника 7-ї піхотної дивізії.
У складі генерала Врангеля брав участь у взятті Царицина.
У кінці липня 1919 року 7-а дивізія була перекинута в Добровольчу армію, 17 липня зайняла Полтаву й продовжила наступ на Київ. З липня 1919 р. підпорядковується командувачу Київської області генералу Драгомирову і вів успішні бої на правому березі Дніпра.
1 вересня 1919 року новопризначений військовий губернатор Києва генерал М. Бредов скасував усі декрети радянської влади, встановив час за старим стилем і годинники за петроградським часом.
Після залишення Києва 3 грудня 1919 очолив Київську групу військ у складі 7-ї піхотної дивізії 2-го офіцерського кінного полку генерала Дроздовського та інших частин. Група військ генерала Бредова була підпорядкована головнокомандуючому Новоросією генералу Шиллінгу і, за його задумом, спочатку відходила на південь з тим, щоб прикрити Крим і ввійти у зв'язок з ядром Добровольчої армії. Однак, отримавши новий наказ про прикриття Одеси, його група не змогла завантажитись в Одесі на кораблі через дезорганізацію і відсутність вугілля.
23 січня 1920 р. генерал Шиллінг наказав його групі і 2-му корпусу генерала Промптова, під загальним командуванням генерала Бредова, залишити Одесу й відходити в Бессарабію. Однак на переправах через Дністер біля Маяків і Тирасполя румуни зустріли добровольців артилерійським і кулеметним вогнем, тоді він рушив вгору по Дністру в район Кам'янця-Подільського на з'єднання з польськими військами.
Протягом майже усього лютого тривав цей «Бредовський похід». Відбиваючись від насідаючої 14-ї Червоної армії, його війська прорвалися в розташування польських військ між Кам'янцем-Подільським та Проскуровом, при цьому вони вивезли з собою всіх хворих і поранених. Тут, у селі , між представниками польського командування і генералом Бредовим був укладений договір про прийняття його військ, до повернення на «територію, зайняту армією генерала Денікіна».
Лише на початку серпня 1920 р., після багатомісячних переговорів, генералу Врангелю вдалося домогтися пропуску інтернованих солдатів і офіцерів з Польщі через Румунію до Криму. 2 серпня 1920 р. кораблі з «бредовцями» почали прибувати до Феодосії. Після недовгого відпочинку з них були сформовані 6-а і 7-я дивізії 3-го армійського корпусу під командою генерала Скалона, який прибув разом з генералом Бредовим.
Еміграція
Залишився в розпорядженні Головнокомандуючого і після евакуації з Криму переїхав з Константинополя до Болгарії, де продовжував залишатися з 1924 р. «в розпорядженні голови Російської загально-військової спілки». У 1930-х рр. і під час Другої світової війни займав посаду завідувача Російського інвалідного будинку на Шипці. Залишився в Болгарії після вступу до неї Радянської армії. Був заарештований СМЕРШем як зрадник. За деякими відомостями, був вивезений в СРСР і, мабуть, загинув у таборах.
Ставлення до України
У кінці серпня 1919 р. частини Української Галицької Армії під командуванням Антона Кравса вибили Червону армію з Києва та увійшли до столиці 30 серпня з правого берега Дніпра. Майже одночасно, 31 серпня, розбивши «червоних» в районі Борисполя з боку Дарниці до Києва увійшла 7-ма піхотна дивізія російських добровольців, якою командував Микола Бредов. Того ж вечора Бредов, штаб якого розмістився на Печерську, прямо заявив Кравсу, котрий прибув для переговорів, що «Київ ніколи українським не був і не буде», заперечивши можливість порозуміння з УНР в принципі і в ультимативній формі зажадавши вивести з Києва українські війська, що зрештою і було зроблено через наказ керівників Директорії уникати сутичок з «білими» (докладніше див. Київська катастрофа). Антиукраїнські дії Бредова цілком відповідали денікінській декларації «До населення Малоросії», які проголошували саме «самостійницький рух», а не червоних, головними ворогами білих в Україні.
Література
- Савченко В. А. Симон Петлюра. Харків, 2004, розділ 17. Похід на Київ і втрата Києва. 26 липня — 22 вересня 1919 р.
- Валерій Клавінг, Громадянська війна в Росії: Білі армії. Військово-історична бібліотека. М., 2003.
- Микола Рутич Біографічний довідник вищих чинів Добровольчої армії та Збройних Сил Півдня Росії. Матеріали до історії Білого руху М., 2002
Джерела
- (рос.)
- Хронос — всесвітня історія в інтернеті. [ 2 січня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- З історії українських граблів. «Київська катастрофа».(укр.)
Посилання
- Буравченков А. О. Бредов Микола Емілійович [ 7 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
- Історія Полтави.(укр.)
- Архівована копія. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 1 вересня 2012.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mikola Emilovich Bredov ros Nikolaj Emilevich Bredov nar 15 listopada 1873 18731115 pom pislya 1945 rosijskij vijskovij diyach general lejtenant Genshtabu 1917 Uchasnik rosijsko yaponskoyi Pershoyi svitovoyi voyen ta Gromadyanskoyi vijni v Rosiyi u skladi Dobrovolchoyi armiyi Brat rosijskogo general majora Mikola Emilovich BredovNikolaj Emilevich BredovNarodzhennya15 listopada 1873 1873 11 15 nevidomoSmertpislya 1945 nevidomoKrayinaRosijska imperiyaPrinalezhnistDobrovolcha armiyaOsvitaKostyantinivske artilerijske uchilisheZvannyageneral lejtenantKomanduvannya21 j armijskij korpus 7 a pihotna diviziyaVijni bitviRosijsko yaponska vijna Persha svitova vijna Gromadyanska vijna v Rosiyi Kiyivska katastrofa Bredovskij pohidNagorodiOrden Svyatogo Georgiya Orden Svyatogo Volodimira 3 stupenya Orden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Orden Svyatoyi Anni 2 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 2 stupenya Orden Svyatoyi Anni 3 stupenya Orden Svyatogo Stanislava 3 stupenya Orden Svyatoyi Anni 4 stupenya Bredov Mikola Emilovich u VikishovishiBiografiyaDo gromadyanskoyi vijni Zakinchiv 1 j Moskovskij kadetskij korpus 2 e vijskove Kostyantinivske uchilishe j Mikolayivsku akademiyu Generalnogo shtabu 1901 Z uchilisha vijshov u 13 j strileckij polk Pislya zakinchennya akademiyi z sichnya 1902 sluzhiv pri Generalnomu shtabi starshim ad yutantom 9 yi kavalerijskoyi diviziyi Pislya nedovgogo perebuvannya ober oficerom u shtabi Kiyivskogo vijskovogo okrugu z travnya 1904 perebuvav na Manchzhurskomu fronti Starshij ad yutant shtabu 9 yi pihotnoyi diviziyi a z 25 serpnya 1905 po sichen 1906 rr v o shtab oficera dlya osoblivih doruchen pri shtabi rozviduvalnij viddil 10 go armijskogo korpusu Nagorodzhenij ordenami Svyatogo Stanislava i Svyatoyi Anni 4 go i 3 go stupenya z mechami ta bantom 2 go stupenya z mechami ordenom Svyatogo Volodimira 4 go stupenya z mechami ta bantom Zolotoyu zbroyeyu i chin polkovnika za bojovi zaslugi U 1906 1912 rr Shtab oficer dlya doruchen pri shtabi Kiyivskogo vijskovogo okrugu Z chervnya 1912 r nachalnik shtabu 44 yi pihotnoyi diviziyi Otrimav zvannya general majora i nagorodzhenij ordenom Svyatogo Georgiya za komanduvannya polkom u 1914 1915 rr U serpni 1915 r general kvartirmejster shtabu armij Pivnichnogo frontu U 1917 r general lejtenant i komanduvach 21 m armijskim korpusom Na sluzhbi Ukrayinskij derzhavi Za informaciyeyu z knigi ukrayinskogo istorika Viktora Savchenka Simon Petlyura z kvitnya po listopad 1918 roku general Bredov opinyayetsya na sluzhbi v getmana Skoropadskogo v Ukrayinskij derzhavi U rosijskij istorichnij literaturi cej period zhittya Mikoli Bredova ne visvitlenij Uchast u Bilomu rusi Mikola Bredov probuye yizhu polkovoyi kuhni Kiyiv veresen 1919 U Dobrovolchij armiyi z kincya 1918 r Nakazom vid 24 sichnya 1919 priznachenij u rezerv chiniv pri Golovnokomanduvachevi 13 chervnya 1919 zatverdzhenij na posadi nachalnika 7 yi pihotnoyi diviziyi U skladi generala Vrangelya brav uchast u vzyatti Caricina U kinci lipnya 1919 roku 7 a diviziya bula perekinuta v Dobrovolchu armiyu 17 lipnya zajnyala Poltavu j prodovzhila nastup na Kiyiv Z lipnya 1919 r pidporyadkovuyetsya komanduvachu Kiyivskoyi oblasti generalu Dragomirovu i viv uspishni boyi na pravomu berezi Dnipra 1 veresnya 1919 roku novopriznachenij vijskovij gubernator Kiyeva general M Bredov skasuvav usi dekreti radyanskoyi vladi vstanoviv chas za starim stilem i godinniki za petrogradskim chasom Pislya zalishennya Kiyeva 3 grudnya 1919 ocholiv Kiyivsku grupu vijsk u skladi 7 yi pihotnoyi diviziyi 2 go oficerskogo kinnogo polku generala Drozdovskogo ta inshih chastin Grupa vijsk generala Bredova bula pidporyadkovana golovnokomanduyuchomu Novorosiyeyu generalu Shillingu i za jogo zadumom spochatku vidhodila na pivden z tim shob prikriti Krim i vvijti u zv yazok z yadrom Dobrovolchoyi armiyi Odnak otrimavshi novij nakaz pro prikrittya Odesi jogo grupa ne zmogla zavantazhitis v Odesi na korabli cherez dezorganizaciyu i vidsutnist vugillya 23 sichnya 1920 r general Shilling nakazav jogo grupi i 2 mu korpusu generala Promptova pid zagalnim komanduvannyam generala Bredova zalishiti Odesu j vidhoditi v Bessarabiyu Odnak na perepravah cherez Dnister bilya Mayakiv i Tiraspolya rumuni zustrili dobrovolciv artilerijskim i kulemetnim vognem todi vin rushiv vgoru po Dnistru v rajon Kam yancya Podilskogo na z yednannya z polskimi vijskami Protyagom majzhe usogo lyutogo trivav cej Bredovskij pohid Vidbivayuchis vid nasidayuchoyi 14 yi Chervonoyi armiyi jogo vijska prorvalisya v roztashuvannya polskih vijsk mizh Kam yancem Podilskim ta Proskurovom pri comu voni vivezli z soboyu vsih hvorih i poranenih Tut u seli mizh predstavnikami polskogo komanduvannya i generalom Bredovim buv ukladenij dogovir pro prijnyattya jogo vijsk do povernennya na teritoriyu zajnyatu armiyeyu generala Denikina Lishe na pochatku serpnya 1920 r pislya bagatomisyachnih peregovoriv generalu Vrangelyu vdalosya domogtisya propusku internovanih soldativ i oficeriv z Polshi cherez Rumuniyu do Krimu 2 serpnya 1920 r korabli z bredovcyami pochali pribuvati do Feodosiyi Pislya nedovgogo vidpochinku z nih buli sformovani 6 a i 7 ya diviziyi 3 go armijskogo korpusu pid komandoyu generala Skalona yakij pribuv razom z generalom Bredovim Emigraciya Zalishivsya v rozporyadzhenni Golovnokomanduyuchogo i pislya evakuaciyi z Krimu pereyihav z Konstantinopolya do Bolgariyi de prodovzhuvav zalishatisya z 1924 r v rozporyadzhenni golovi Rosijskoyi zagalno vijskovoyi spilki U 1930 h rr i pid chas Drugoyi svitovoyi vijni zajmav posadu zaviduvacha Rosijskogo invalidnogo budinku na Shipci Zalishivsya v Bolgariyi pislya vstupu do neyi Radyanskoyi armiyi Buv zaareshtovanij SMERShem yak zradnik Za deyakimi vidomostyami buv vivezenij v SRSR i mabut zaginuv u taborah Stavlennya do UkrayiniU kinci serpnya 1919 r chastini Ukrayinskoyi Galickoyi Armiyi pid komanduvannyam Antona Kravsa vibili Chervonu armiyu z Kiyeva ta uvijshli do stolici 30 serpnya z pravogo berega Dnipra Majzhe odnochasno 31 serpnya rozbivshi chervonih v rajoni Borispolya z boku Darnici do Kiyeva uvijshla 7 ma pihotna diviziya rosijskih dobrovolciv yakoyu komanduvav Mikola Bredov Togo zh vechora Bredov shtab yakogo rozmistivsya na Pechersku pryamo zayaviv Kravsu kotrij pribuv dlya peregovoriv sho Kiyiv nikoli ukrayinskim ne buv i ne bude zaperechivshi mozhlivist porozuminnya z UNR v principi i v ultimativnij formi zazhadavshi vivesti z Kiyeva ukrayinski vijska sho zreshtoyu i bulo zrobleno cherez nakaz kerivnikiv Direktoriyi unikati sutichok z bilimi dokladnishe div Kiyivska katastrofa Antiukrayinski diyi Bredova cilkom vidpovidali denikinskij deklaraciyi Do naselennya Malorosiyi yaki progoloshuvali same samostijnickij ruh a ne chervonih golovnimi vorogami bilih v Ukrayini LiteraturaSavchenko V A Simon Petlyura Harkiv 2004 rozdil 17 Pohid na Kiyiv i vtrata Kiyeva 26 lipnya 22 veresnya 1919 r Valerij Klaving Gromadyanska vijna v Rosiyi Bili armiyi Vijskovo istorichna biblioteka M 2003 Mikola Rutich Biografichnij dovidnik vishih chiniv Dobrovolchoyi armiyi ta Zbrojnih Sil Pivdnya Rosiyi Materiali do istoriyi Bilogo ruhu M 2002Dzherela ros Hronos vsesvitnya istoriya v interneti 2 sichnya 2011 u Wayback Machine ros Z istoriyi ukrayinskih grabliv Kiyivska katastrofa ukr PosilannyaBuravchenkov A O Bredov Mikola Emilijovich 7 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V 688 s il ISBN 966 00 0734 5 Istoriya Poltavi ukr Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 23 chervnya 2013 Procitovano 1 veresnya 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya