Бредовський похід відступ білогвардійських частин генерал лейтенанта Миколи Бредова і біженців з району Одеси територією

Бредовський похід — відступ білогвардійських частин генерал-лейтенанта Миколи Бредова і біженців з району Одеси територією України до Польщі на початку 1920 року.

Історія

Частини загону генерал-лейтенанта Миколи Бредова і біженці в очікуванні евакуації в Румунію біля р. Дністер.

24 січня 1920 року директивою командувача Військами Новоросійської області генерал-лейтенанта Миколи Шиллінга всі білогвардійські війська правобережної України, крім гарнізону Одеси, були підпорядковані командувачеві однієї з груп військ області генерал-лейтенанту Миколі Бредову. Його головні сили зосереджувалися біля Тирасполя, села Маяки та міста Овідіополя, звідки повинні були перейти до Румунії. Там, з'єднавшись у Тулчі, вони мали чекати евакуації до Криму. Однак, внаслідок відмови Румунії пропустити російські війська, частини генерала Бредова у ніч на 30 січня почали рух трьома паралельними колонами на північ уздовж річки Дністер. На правому фланзі, складаючи бічній авангард, йшли кінні частини; в середині — піхотні дивізії, а зліва, безпосередньо вздовж Дністра — обози. Загін Бредова супроводжував обоз із 7 тисяч хворих та біженців.

Через 14 днів важкого походу частини Бредова вийшли 12 лютого 1920 року до містечка Нова Ушиця, де зустрілися з польськими військами. Деякий час вони займали самостійну ділянку фронту проти Червоної армії, а в березні були роззброєні і відправлені до Польщі, де розміщені в колишніх німецьких таборах для військовополонених — Пикуличі (пол. PikulicePikulice) під Перемишлем, Дембія (пол. Dąbie) під Краковом і в Стшалкові (пол. Strzałkowie). У серпні 1920 року вони були перекинуті до Криму.

На початку походу чисельність військ загону становила близько 23 тисяч солдат і офіцерів. До Криму повернулося близько 7 тисяч бредовців. Більшість загинула від епідемії тифу, в тому числі і в польських таборах. Дехто з учасників походу вирішили залишитися за кордоном. Крім того, деяку частину етнічних українців поляки перевербували до польської армії.

Для учасників походу був встановлений особливий знак: білий хрест на російській стрічці з опущеним донизу срібним мечем, по обидві сторони якого цифри «19» і «20» і написом на звороті «Вірні обов'язку» слов'янською в'яззю.

З'єднання, які повністю або частково брали участь у Бредовському поході

Окрема кавалерійська бригада
- 2-й кінний полк (2-й Офіцерський генерала Дроздовського стрілецький полк)
- 3-й кінний полк включав зведені у дивізіони:
- Зведено-Кавказький кавалерійський дивізіон
  - Тверський 16-й драгунський полк (два ескадрони)
  - Нижньогородський 17-й драгунський полк (два ескадрони)
  - Сіверський 18-й драгунський полк (два ескадрони)

Війська Київської області Збройних сил Півдня Росії

2-й армійський корпус (генерал Михайло Промтов)
- 7-ма піхотна дивізія
  - Якутський 42-й піхотний полк
  - Зведений полк 15-ї піхотної дивізії
  - 7-ма артбригада
- 5-та піхотна дивізія (генерал-майор Петро Оссовський)
  - Севастопольський 75-й піхотний полк
  - Кабардинський 80-й піхотний полк
  - 5-та артбригада
- Зведено-гвардійська піхотна дивізія — 1000 чоловік (генерал Михайло Скалон)
  - Зведені полки 1-ї, 2-ї та 3-ї гвардійських піхотних дивізій
  - Зведений полк Гвардійської стрілецької дивізії

Зведений Осетинський дивізіон полковника Джагинова
- 3-й Осетинський кінний полк Осетинської кінної дивізії
- 1-й Осетинський стрілецький батальйон Осетинської кінної дивізії

2-га Терська пластунська окрема бригада (полковник Володимир Бєлогорцев)

Війська Новоросійської області ЗСПР, що приєдналися до загону генерала Бредова

4-та піхотна дивізія (колишня Кримська) (т.в.о. полковник Борис Штейфон)
- Білозерський 13-й піхотний полк
- Олонецький 14-й піхотний полк
- Ладозький 16-й піхотний полк
- Сімферопольський офіцерський полк (полковник Гвоздаков)
- дві батареї Зведеного артилерійського дивізіону
Окрема козацька бригада 3-го армійського корпусу (генерал-майор Микола Скляров)
- 42-й Донський козацький полк
- 2-й Таманський козацький полк
- 2-й Лабінський козацький полк
  - Кримський кінний полк (один ескадрон)
4-та стрілецька дивізія (генерал–майор Петро Непєнін) зі складу Полтавського загону Військ Новоросійської області
- 13-й стрілецький полк
- 16-й стрілецький полк

Література

Б. А. Штейфон, Бредовский поход [ 5 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Белое дело: Т. 10: Бредовский поход (Избранные произведения в 16-ти кн.)
Душкин В., Забытые. Париж, 1983.
Промтов, М. Н. К истории Бредовского похода // Часовой. 1933. № 107.
Промтов, М. Н. Еще о Бредовском походе // Часовой. 1934. (Май.) № 125—126.
Шульгин В. В. 1920 год. Очерки [ 15 грудня 2018 у Wayback Machine.]. — Л.: Рабочее издательство Прибой, 1927. — 296 с.
Алексеев Д. Ю. «Белые» в польских лагерях: интернирование группы генерала Н. Э. Бредова весной и летом 1920 г. [ 11 червня 2021 у Wayback Machine.] // Военная история России XIX—XX веков. Материалы III Международной военно-исторической конференции. СПб., 2010. С. 315—324.

Див. також

Хрест «За похід загону генерала Бредова»
Війська Київської області ЗСПР
Одеська евакуація (1920)
До населення Малоросії