Нова У шиця до 1829 року Літнівці селище в Україні центр Новоушицької селищної територіальної громади селище Нова Ушиця

48°50′06″ пн. ш. 27°16′17″ сх. д. / 48.83500° пн. ш. 27.27139° сх. д.Координати: 48°50′06″ пн. ш. 27°16′17″ сх. д. / 48.83500° пн. ш. 27.27139° сх. д.

Висота над рівнем моря

273 м

Водойма

річка Калюс

Відстань

Найближча залізнична станція:

Дунаївці

До станції:

48 км

До обл. центру:

- автошляхами:

102 км

Селищна влада

Адреса

смт Нова Ушиця, вул. Подільська, 12

Вебсторінка

http://novagromada.gov.ua/

Карта

Нова Ушиця

Нова Ушиця

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Нова Ушиця (значення).

Назва

За народними переказами, назва «Літнівці» походить від того, що в них знаходилась літня резиденція польських панів. В 1829 році містечко було перейменоване на Нову Ушицю. Це було пов'язане з назвою повіту, центром якого була стародавня столиця Пониззя — місто Ушиця, але через розміщення повітового містечка Ушиці на краю повіту, було визнане незручним та згідно з клопотанням дворян, повітовим стало містечко Літнівці, через присвоєння йому назви Нової Ушиці, колишній центр повіту став іменуватися Стара Ушиця.

Географічне положення

Розташоване в східній частині району на схилах гірського підвищення, що омивається річкою Калюс, за 102 км на південь від обласного центру — міста Хмельницький та за 48 км на схід від залізничної станції Дунаївці на лінії Ярмолинці — Ларга. Межує з Отроківською, Івашковецькою, Кучанською, Струзькою, Браїлівською і Заміхівською громадами. Через селище проходить давній і важливий шлях на Поділлі — з Кам'янця-Подільського на Могилів-Подільський.

Клімат

Нова Ушиця знаходиться в межах вологого континентального клімату із теплим літом.

Історія

Докладніше: Історія Нової Ушиці

Грошові одиниці Нової Ушиці часів Української Народної республіки. 1919 рік.

Костел Преображення Господнього у Новій Ушиці, освячений у 1994 році

Вперше назва селища згадується в середині XV століття. В 1439 році польський шляхтич Сенько одержав королівську грамоту на володіння Літнівцями й сусіднім селом Вербовець. За переказами, назва Літнівці походить від того, що там була літня резиденція польських панів.

У 1702–1703 роках Літнівці отримали привілей на Магдебурзьке право.

Після другого поділу Польщі і приєднання Поділля до Росії в 1793 році царським указом від 16 липня 1795 року було утворено низку повітів, у тому числі Ушицький повіт, до якого ввійшло й Літнівецьке староство.

В 1829 році містечко перейменували на Нову Ушицю. Це було пов'язане з назвою повіту, центром якого було містечко Ушиця на Дністрі (нині селище Стара Ушиця).

Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році.

За переписом 1899 року населення Нової Ушиці складало 6 541 чоловік, з них міщан — 6 248, селян — 129, купців — 34; будинків — 739, у тому числі кам'яних — 50, крамниць — 44.

Восени 1919 року начальником залоги Нової Ушиці був полковник Армії УНР Шулай Михайло Мусійович. Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, селище надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, жителі Нової Ушиці зазнали репресій.

У 1924 році Нова Ушиця отримала статус селища міського типу.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932-1933 років померло щонайменше 183 жителі селища.

З 14 липня 1941 року по 27 березня 1944 року Нова Ушиця перебувала під німецькою окупацією. По закінченню Другої світової війни у 1946-1947 роках мешканці селища знову пережили голод.

1986 року в Новій Ушиці збудовано нове 4-х поверхове приміщення лікарні на 240 ліжок.

З 24 серпня 1991 року — в складі незалежної України.

В 1992 році відкрито історико-краєзнавчий музей.

З 1996 року розпочато газифікацію селища природним газом.

В 2014 році відкрито пам'ятник Тарасу Шевченку. А 21 лютого 2014 року скинуто пам'ятник Леніну.

20 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, селище стало адміністративним центром — Новоушицької селищної громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Новоушицького району, селище увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.

Населення

У 2011 році населення складало 4 404 мешканці.

Мова

У селищі поширені західноподільська та південноподільська говірки, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	97,87 %
російська	1,95 %
білоруська	0,04 %
єврейська	0,04 %
молдовська	0,02 %

Економіка

На території селища працюють плодоконсервний (посезонно), цегельний (періодично) та масло-заводи (постійно), а також сучасний хлібокомбінат (постійно). Поширеним є вирощування та збирання лікарських трав, за рахунок відсутності важкої промисловості та екологічності місцевості.

Об'єкти соціальної сфери

Будинок дитячої творчості
Ліцей №1
Новоушицький коледж Подільського державного аграрно-технічного університету
Новоушицький центр первинної медико-санітарної допомоги
Відділ "Центр надання адміністративних послуг" (ЦНАП) Новоушицької селищної ради

Релігія

Церква Святих Бориса і Гліба (2009, УГКЦ)
Костел Преображення Господнього (Католицька церква)
Церква Свято-Покровська (ПЦУ)

Природоохоронні об'єкти

Калюський ландшафтний заказник (на північ і південь від Нової Ушиці)
Сосна чорна (вул. Л. Українки)
(парк культури та відпочинку)
Берека звичайна (парк культури та відпочинку)
(парк культури та відпочинку)
Берека лікарська (Новоушицький декоративний розсадник)

Пам'ятки історії та архітектури

Будинок земської лікарні
Ринкова площа з єврейськими будинками
Плебанія
Народний будинок
Садиба Рингач
Завод «Монополь»

Міста-партнери

Персоналії

Горобців Микола — поручник Армії УНР.
Дзюбелюк Олександр Миколайович (1990—2014) — старший лейтенант прикордонної служби України, загинув у бою на українсько-російському кордоні.
Кукуруза Павло (1896, Нова Ушиця — 1978, Міннеаполіс) — український видавець, редактор, педагог.
Колубаїв Сергій Петрович (22 липня 1896, Нова Ушиця — ?) — вояк Армії УНР, козак 3-ї Залізної стрілецької дивізії; член Чеської академії наук.
Шевчук Борис Іванович — вояк батальйону «Айдар», загинув у боях за Луганськ.
Мовчан Олександр Андрійович (1932—2006) — радянський, український актор театру і кіно.
Філатов Юрій Миколайович (30 липня 1948 р.) — український веслувальник на байдарці, дворазовий олімпійський чемпіон 1972 та 1976 рр.
Давидюк Дмитро Петрович (21 листопада 1991—2022) — український військовослужбовець, учасник російсько-української війни.
Холявко Руслан Володимирович (1981-2023) — головний сержант Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни.

Світлини

Житловий будинок
Вулиця Подільська, 24
Кухня садиби Рингач
Флігель садиби Рингач
Комплекс споруд садиби Рингач
Флігель садиби Рингач
Ринкова (базарна) площа
Контора заводу
Меморіал загиблим у Другій світовій війні
Базарна площа з прилеглими єврейськими будинками
Церква

Див. також

Поділля — історико-географічна область.
Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
Подільський говір — різновид говорів української мови.

Примітки

Облікова картка Верховної Ради України^{[недоступне посилання з вересня 2019]}
Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
Прогноз погоди в Новій Ушиці
Новоушиччина: історія у пам’ятках. Наукове видання /Упорядники: Петраш І.В., Шпаковський С.М., Климчук В.В./. - Хмельницький: ТзОВ «Поліграфіст», 2018. - 336 с. іл.
Національний банк репресованих
Нова Ушиця. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
Рішення Хмельницької обласної ради від 20 серпня 2015 року № 47-34/2015 «Про утворення Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади і призначення перших місцевих виборів депутатів Новоушицької селищної ради об'єднаної територіальної громади та Новоушицького селищного голови»
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
. Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 20 жовтня 2011.
[1]
Сумні звістки не покидають нашу громаду!

Джерела та література

Д. С. Вирський. Нова Ушиця // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 440. — .
Втрачений рай Патонів на берегах Дністра

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Облікова картка Верховної Ради України^{[недоступне посилання з вересня 2019]}

[2] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)

[3] Прогноз погоди в Новій Ушиці

[4] Новоушиччина: історія у пам’ятках. Наукове видання /Упорядники: Петраш І.В., Шпаковський С.М., Климчук В.В./. - Хмельницький: ТзОВ «Поліграфіст», 2018. - 336 с. іл.

[5] Національний банк репресованих

[Голодомор_УІНП-6] Нова Ушиця. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

[7] Рішення Хмельницької обласної ради від 20 серпня 2015 року № 47-34/2015 «Про утворення Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади і призначення перших місцевих виборів депутатів Новоушицької селищної ради об'єднаної територіальної громади та Новоушицького селищного голови»

[8] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[9] . Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 20 жовтня 2011.

[10] [1]

[11] Сумні звістки не покидають нашу громаду!