Подільський говір говір української мови Належить до групи волинсько подільських говорів південно західного наріччя Поді

Подільський говір — говір української мови. Належить до групи волинсько-подільських говорів південно-західного наріччя. Подільський говір неоднорідний, сформований під сильним впливом говорів південно-західного наріччя (наддністрянським, покутсько-буковинським, волинським) і меншим впливом південно-східного наріччя (середньонаддніпрянським і степовим).

Карта українських наріч і говорів (2005).
Подільський говір (8)

Поширення

Подільський говір поширений на території історичного Поділля. А саме:

Хмельницька область, південні і центральні райони.
Вінницька область, південні райони.
Черкаська область, південно-західні райони.
Кіровоградська область, західні райони.
Миколаївська область, північно-західні райони.
Одеська область, північно-західні райони.

Межі з наддністрянським говором

На заході річкою Збруч подільський говір межує з наддністрянським.

Наддністрянський говір від подільського відмежовується ізоглосами явищ (першими при протиставленні подаються риси подільського говору, другими — наддністрянського):

голосний звук на місці давнього ятя в іменнику відро: відро — видро;
наявність і відсутність приставного голосного звука в дієслові іржати: іржати — ржати і іржати;
голосні звуки о і е після шиплячих приголосних: шостий, вчора — шестий, вчера;
голосні звуки на місці давнього носового ę в числівнику десять: десять і десіть — десіть;
голосні звуки на місці давнього носового ę в кінцевому складі: ягня — ягнє;
перехід голосного а після м'яких приголосних в е та і: фасоля — фасоле і фасолі;
звукова будова іменника цвях: цьвях — цьвих і цьвех;
звукова будова іменника коцюба: коцюба і коцюба — кацюба;
звукова будова іменника зозуля: зузуля і зазуля — зазулє і зазулі;
звукова будова іменника золото: золото — злото і золото;
звукова будова іменника війт: ві'йт — віт;
звукова будова дієслова мандрувати: вандрувати — мандрувати;
звукова будова іменника граната: граната — ґранта;
звукова будова іменника гадюка: гадюка — гадюґа і гадюка;
словотвірна будова іменників — назв листя картоплі, буряків: картоплиня, бараболиня, бурачиня — бараболянка, бурачанка;
форма орудного відмінка множнини іменника гість: гістьми і гостями та гостями — гостема і гостіма;
форма називного відмінка складених числівників: два з половиною, три з половиною — півтретя, півчверта;
форма називного відмінка числівника дев'яносто: дев'яносто і девиносто — дев'ядесет, дев'їдесет, деведесєт;
форма називного відмінка числівника двісті: двісті і двіста — деїста;
форми 1-ї і 2-ї особи однини теперішнього часу від дієслова лити: ляю, ляєш — лею, леєш;
особові форми дієслів II дієвідміни теперішнього часу з основою на губний приголосний: люблять, ловлять — люб'ять, лов'ять;
сполучник що: шо — же і шо;
сполучник щоб: шоб — жеби і жиби;
поширення словосполучень: взяв ножа, перекинув воза і взяв ніж, перекинув віз — взєв ніж, перекинув віз;
поширення конструкцій: у хлопця нема грошей — хлопец не має грошей і у хлопцє нема грошей;
уживання слів:
- на позначення будівлі для свійських тварин: хлів і обора — стайне;
- кварти пити воду: кварта — горне і банячок;
- скатерті: скатерка і обрус — обрус;
- воза для зерна, картоплі: бестарка — ґара;
- райдуги: радуга — дуга;
- господині: хазяйка і господиня — ґосподине і ґаздинє;
- вагітної жінки: бережена, груба і вагітна — груба і вагітна;
- короткозорої людини: близорукий і короткозорий — короткозорий;
- почекати: почекати і підождати — зачекати;
- захворіти: занедужати і заслабнути — заслабнути;
- кумкають (про жаб): квакають — рахкают;
- вигуки, якими кличуть коней: ксьов-ксьов і цонь-цонь — цісь-цьов.

Особливості

Говірки

Західноподільська говірка (спільні риси з наддністрянськими говірками)
Східноподільська говірка (спільні риси з середньонаддніпрянськими та степовими говірками)
Північноподільська говірка (спільні риси з волинськими говірками)
Південноподільська говірка (спільні риси з покутсько-буковинськими говірками)

Фонетика

Повне або часткове нерозрізнення ненаголошених голосних и та о

сеилó, силó, шерóкий, тоуб’í, туб’í, доуп’íк, дуп’íк

Відсутність переходу в е, і після м'яких приголосних (лише в західноподільських говірках спостерігається перезвук а → е)

з'ат’, вз'аў, йагн’á

Твердість p перед голосними

бурáк, радóк, расни́й, зорá, говóру

Твердість у південноподільських говірках кінцевого ц

хлóпеиц, м’íс'ац

Твердість передньоязикових приголосних т, д, н, с, з, л перед і, що походить з давнього о

ніс, сік, стіл, лій

Наявність вставних л’, н’ після губних приголосних

рипл’áх, здорóўл'а, жáбл'ачий, корóўл'ачий, мн’áсо, мн’áта

Перехід в у м у сполуці вн

р’íмний, дамнó

Наявність протетичних приголосних в та г перед голосними

гóс'ін’, вóс'ін’, горáти, ворáти, вор’íх, вóстрий, гóстрий

Стягнення подвоєних приголосних

нас’íн'а, кор’íн'а, жит’á

Твердість приголосного т у дієсловах 3-ї особи однини і множини теперішнього часу і 2-ї особи множини наказового способу

рóбит, нóсит, рóбл'ат, нóс'ат, роб’íт, нос’íт

Відсутність переходу зубних приголосних у шиплячі в дієслівних формах

хóд'у, нóс'у, крýт'у, вóд'у

Перехід е у а (я) в дієприкметниках минулого часу

зроблений — зробляний; спечений — спечаний

Лексика

Має багато спільного з сусідніми говорами.

У його межах закінчуються ізоглоси ряду лексем, поширених у більшості говорів південно-західного наріччя

най ‘хай, нехай’, когýт ‘півень’, т'ічки́ (т'ічóк) ‘пасіка’, р’íшча ‘хмиз’, клáн'а ‘півкола’, комар’í ‘мурашки’, а-сá ‘вигук, яким відганяють свиней’, а-рйá ‘вигук, яким відганяють овець’, та ін.;

а також у зворотному напрямі з південного сходу на південний захід

завóд'ат ‘виють (про вовків)’, чорногýз ‘лелека’, шматóк ‘кусок’.

У південноподільських говірках є деякі запозичення зі східнороманських мов

папшóйа ‘кукурудза’, бурдéй ‘землянка’ та ін.

Морфологія

Відмінювання іменників м'якої та мішаної груп за зразком твердої групи

кон’óв'і, товáришов'і, кон’óм, товáришом, зеимл’óйу, долóн'ойу, грýшойу, пóл'ом;

у західноподільських говірках іменники жіночого роду в орудному відмінку однини мають закінчення -еў або -оў, -ом

землéў, душéў, зеимл’óў, душóў, зеимл’óм, душóм;

наявність у південноподільських говірках флексій -и у формі род. в. одн. іменників III відміни (сóли, смéрти) та -ох у формі місц. в. іменників сіни, груди (у с’íн'ох, у грýд'ох);
усічення закінчень прикметників та присвійних займенників ж. р. в дав. і місц. в. одн.

зеилéн'і трав’í, на зеилéн'і трав’í, нáш'і бригáд'і, у нáш'і бригáд'і;

відсутність розрізнення твердих і м'яких основ прикметників

си́ний, дáвний;

творення форм вищого ступеня прикметників за допомогою суффіксу -ішч

добр’íшчий, син’íшчий, чеивон’íшчий;

творення майбутнього часу дієслів недоконаного виду аналітичними і синтетичними способами

роби́тиму, бýду роби́ти і бýду роби́ў;

поширення у західноподільських говірках дієслівної складеної форми минулого часу

роби́ли-смо, роби́ли-сте;

препозитивне вживання у західноподільських говірках частки ся

де с'а ти д’íла.

Синтаксис

Поширення словосполучень типу п'ішóу за водóйу, п'ішóў води́ (у західноподільській та південноподільській говірках), п'ісл'а (пóсл'а), об’íду та ін.

Див. також

Примітки

Атлас української мови. В 3-х т. — Т.2. Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі. — К., 1988. — 520 с.
Шило Г. Ф. Південно-західні говори УРСР на північ від Дністра. — Львів: Вид-во Львів, пед. інституту, 1957. — 254 с.
Dejna K. Gwary ukrainskie Tarnopolszczyzny. — Wroclaw, 1957. — 189 s.
АУМ, т. 2, карта № 14
АУМ, т. 2, карта № 23
АУМ, т. 2, карта № 14
АУМ, т. 2, карта № 42
АУМ, т. 2, карта № 12
АУМ, т. 2, карти № 324-326
АУМ, т. 2, карта № 355
АУМ, т. 2, карта № 361
АУМ, т. 2, карта № 364
АУМ, т. 2, карта № 372
АУМ, т. 2, карта № 380
АУМ, т. 2, карта № 344
АУМ, т. 2, карта № 345, карта № 346

Література

Мельничук О. С. «Південноподільська говірка села Писарівки (Кодимський район Одес. обл.)», (3 видання). ДБ, 1951.
Жилко Ф. Т. «Нариси з діалектології української мови» К., 1966.
Бевзенко С. П. «Українська діалектологія». К., 1980.
Атлас української мови, томи 1-2. К., 1984-88.
Матвіяс І. Г. «Українська мова і її говори». К., 1990.
Гриценко П. Ю. Основні риси подільського говору. В кн.: «Поділля. Історико-етнографічні дослідження». К., 1994.
Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000.
Синявський О. З українськ. діалектології. В кн.: «Укр. діалектол. збірник», кн. 2. К., 1929.
«Вопросы теории лингвистической географии». М., 1962. (рос.)

[AUM-1] Атлас української мови. В 3-х т. — Т.2. Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі. — К., 1988. — 520 с.

[ReferenceA-2] Шило Г. Ф. Південно-західні говори УРСР на північ від Дністра. — Львів: Вид-во Львів, пед. інституту, 1957. — 254 с.

[Dejna_K_1957-3] Dejna K. Gwary ukrainskie Tarnopolszczyzny. — Wroclaw, 1957. — 189 s.

[AUM14-4] АУМ, т. 2, карта № 14

[AUM23-5] АУМ, т. 2, карта № 23

[AUM38-6] АУМ, т. 2, карта № 14

[AUM42-7] АУМ, т. 2, карта № 42

[8] АУМ, т. 2, карта № 12

[9] АУМ, т. 2, карти № 324-326

[AUM355-10] АУМ, т. 2, карта № 355

[11] АУМ, т. 2, карта № 361

[12] АУМ, т. 2, карта № 364

[13] АУМ, т. 2, карта № 372

[14] АУМ, т. 2, карта № 380

[AUM344-15] АУМ, т. 2, карта № 344

[AUM345-16] АУМ, т. 2, карта № 345, карта № 346