Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Приві тне село в Україні у Локачинській селищній територіальній громаді Володимирського району Волинської області Колишн

Привітне (Локачинський район)

Привітне (Локачинський район)

Приві́тне — село в Україні, у Локачинській селищній територіальній громаді Володимирського району Волинської області. Колишнє містечко Свинюхи, яке мало промовистий герб.

село Привітне
image
Герб періоду Речі Посполитої
Герб періоду Речі Посполитої
Країна image Україна
Область Волинська область
Район Володимирський район
Громада Локачинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA07020110220071581
Облікова картка  
Основні дані
Засноване 1156
Колишня назва Свинюхи
Населення 1351
Площа 2,031 км²
Густота населення 665,19 осіб/км²
Поштовий індекс 45543
Телефонний код +380 3374
Географічні дані
Географічні координати 50°38′14″ пн. ш. 24°44′56″ сх. д. / 50.63722° пн. ш. 24.74889° сх. д. / 50.63722; 24.74889Координати: 50°38′14″ пн. ш. 24°44′56″ сх. д. / 50.63722° пн. ш. 24.74889° сх. д. / 50.63722; 24.74889
Середня висота
над рівнем моря 		224 м
Водойми р. Свинорейка
Відстань до
обласного центру 		64 км
Відстань до
районного центру 		48 км
Найближча залізнична станція Горохів (станція)
Відстань до
залізничної станції 		24,2 км
Місцева влада
Карта
image
image
Привітне
image
image
Привітне
Мапа

image Привітне у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Привітне.
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Свинюхи.

Назва

Очевидно, що корінь назви літописного поселення Свинюхи походить від слова «свиня», а береги місцевої річки рили дикі свині. В ХІ–ХІІІ ст. Свинюхи були службовим поселенням княжої волості в околиці Володимира, а мешканці виконували феодальну службу ловчих.

Географія

Кінь — копито — свиня — корито
— давня приказка

Село Привітне розташоване у західній частині Волинської височини на перехресті Головного європейського вододілу і межі річкових басейнів Вісли і Дніпра (суббасейнів Західного Бугу і Прип'яті). Поверхня — підвищена плоскохвиляста лесова рівнина, розчленована балками з пологими схилами та широкими заболоченими днищами. Відстань до районного центру міста Володимир — 47,8 км, до містечка Локачі — 14 км, до містечка Горохів — 17 км, до обласного центру міста Луцьк — 55-64 км. Через село пролягає автошлях Т 0311, протікає річка Свинорейка.

Грунти

Темно-сірі опідзолені. Ґрунтоутворюючими породами для них є леси та лесоподібні суглинки. Кислотність ґрунту pH 7,0—7,5 (нейтральна—слаболужна). З основних макро- і мікроелементів в грунті суттєва нестача мікроелементу бору.

Клімат

Середня висота над рівнем моря 224 м. Клімат помірний континентальний. У Привітному дуже багато опадів, навіть у найсухіший місяць. За класифікацією кліматів Кеппена — Dfb (зона D — помірний континентальний клімат без посушливого сезону з теплим літом). Температура тут в середньому 7,3 °C. За рік кількість опадів становить 596 мм. Коливання температур протягом року становить 22,7 °C. Самий сухий місяць — лютий, найбільша кількість опадів у липні, у середньому 83 мм. Липень також самий теплий місяць року, середньомісячна температура повітря +18,1 °C. Січень самий холодний — середньомісячна температура −4,6 °C.

Клімат Привітне
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд.
Середній максимум, °C −1,8 −0,6 4,3 12,7 18,9 22,2 23,5 22,8 18,2 12,3 5,2 0,2
Середня температура, °C −4,6 −3,4 0,8 8,0 13,5 16,8 18,1 17,3 13,2 8,1 2,6 −2,2
Середній мінімум, °C −7,4 −6,2 −2,6 3,3 8,2 11,5 12,8 11,9 8,3 3,9 0 −4,5
Норма опадів, мм 32 31 31 42 64 76 83 64 55 39 39 40
Джерело: Climate-Data.org, 1982—2012 рр.

Історія

Село Свинюхи одне з найдавніших на Волині — земля волинян, Волинського князівства. Тут пролягав «Шлях із варяг в греки». Уперше згадується в «Київському літописі» за 1156 рік, у час міжусобиць на Русі, коли київський князь Юрій Долгорукий (наймолодший син Володимира Мономаха) вирушив у похід проти волинського князя Мстислава Ізясловича (діда Данила Галицького), щоб посадити на волинському престолі сина свого брата — Володимира, зустрівся тут зі своїм зятем, галицьким князем Ярославом Володимировичем Осмомислом, і вже звідси, об'єднавши сили, вирушив до міста Володимира — тодішньої столиці Волинського князівства. Після десятиденної і кровопролитної облоги здобути місто не вдалося і князь Юрій повернувся назад до Києва віддавши Володимиру Дорогобуж, Пересопницю і всі погоринські міста а синові своєму Борисові — Турів. Вслід за ним Мстислав розорив і спалив всі села аж до Дорогобужа. У складі Галицько-Волинського князівства, у часи монголо-татарської навали 1241 року, Свинюхи імовірно були спалені. Пізніше належали Великому князівству Литовському а після Люблінської унії 1569 року перейшли до Речі Посполитої. У центрі села, де тепер школа, була укріплена земляними валами і оточена широким ровом з водою замкова споруда яка з східного і південного боків омивалась болотистою заплавою річки Свинорейки, а із західного до замку прилягало саме поселення. Ще в 1930—1940 роки було добре видно земляні вали цього укріплення, тоді ж при розчищенні русла річки знайшли великі округлі (монгольські) черепи.

Знову Свинюхи згадуються в історичних пам'ятках, датованих 1475—1480 рр., коли луцький староста Іван Ходкевич в листі до короля Казимира просить про охорону Свинюської королівської пущі від полювання в ній сусідніх приватних власників (князя Михайла Сангушковича та ін.). Село мало статус ленного королівського володіння яке надавалось на вічне тримання — володіння землею з правом успадкування за умови виконання феодальних служб: військової, придворної тощо.

23 березня 1512 року король Сигізмунд, своїм привілеєм, надав Свинюхи у володіння власному писареві, який повернувся зі служби при посольстві в Орді, Михайлу Василевичу. За версією відомого письменника, науковця і краєзнавця Григорія Дем'янчука, пізніше він був переписувачем Пересопницького Євангелія, визначної рукописної пам'ятки староукраїнської літературної мови і мистецтва. Місцем його осідку були Свинюхи, звідти і його прізвисько. Михайло Свинюський згадується в постанові сейму князівства Литовського від 1 травня 1528 року, де йому та багатьом іншим, в разі потреби, наказано дати чотирьох коней для державних потреб. З 1515 по 1540 рр. Михайло Свинюський купив маєтки — Козлів, Теслугів, Кокорівщина, Волковичі, Заячиці а також купив Блудів та виміняв Бубнів у королеви Бони, мав у власності фільварок, два дворища в передмісті Луцька та двір в Луцькому замку, дім у Вільні.

У 1545 році привілеєм короля Сигізмунда ІІ володіння перейшли до його сина Михайла Михайловича Свинюського. 15 червня 1545 року в актах Луцького замку, у скарзі луцьких міщан, згадується що Михайло Свинюський незаконно брав з купців мито «по грошу з воза». 1552 року через Свинюхи проходив Соляний шлях, новою дорогою, через Горохів до Ковеля оминаючи Володимир (бо там було велике мито з купців і купецьких валок). З Свинюх до Устилуга а потім сплавним способом ком'ягами по річці Буг, через Берестейську митницю, у польський морський порт Гданськ експортували жито, пшеницю та інше збіжжя, ванчос (дошки з дубового або соснового дерева), клепки і попіл. Після смерті Михайла Свинюського в 1553 році маєтності мали перейти до стрия (брата батька, дядька) Марка Журавницького але король Сігізмунд Август, 2 січня 1562 року, повернув їх вдові померлого княжні Федорі Федорівні (Чарторийській). 1562 року вона оскаржувала зазіхання на її маєтності і кривди заподіяні Журавницьким, тому напевно для захисту і виходить заміж за королівського секретаря Бальцера Гнєвоша. Він часто згадується в актових книгах Володимирського ґродського суду (1566—1570 рр.) — то у війнах за землеволодіння з луцьким ключником і городничим Олександром Журавницьким та з королівським маршалком Петром Загоровським, то в справі про вбивство Миська Лобаса, слуги Остафія Колпитовського, то про несплату чопового зі своїх маєтків та ін.

Федора померла в 1568 році, тоді ж владика луцький і острозький Марко Васильович Журавницький з синами, 24.08.1568 р. від короля Сігізмунда Августа, отримав привілей на Свинюхи але їх надовго, принаймні до 1577 року, у власності, втримав вдівець Бальтазар (Бальцер Гнєвош) Олексовський, який налагодив тут фільваркове господарювання. 1570 року він володів Свинюхами, Коритницею, Пустомитами, Бубновим, Войнином, Козловим та Заячицями і сплатив у державну скарбницю 75 злотих податку. 1577 року у містечку Свинюхи було 3 крамниці та 10 дворів у передмісті з яких сплачувалось подимне, два вільних найманих робітники, три ремісники з 6-ма учнями, три перекупники та троє малозаможних бояр.

27 липня 1588 року всі мешканці порозбігались, а містечко було спустошене після неодноразових наїздів войського луцького Івана Журавницького. Про неможливість зібрати податок з мешканців, 5 вересня того року, заявив поборець чопового. Ворожнеча за землеволодіння закінчилась трагічно. У квітні 1589 року за рішенням Володимирського ґродського суду був страчений син Марка Васильовича Журавницького, поет-сатирик XVI століття, той самий Іван Журавницький — за організацію нападу і вбивство королівського секретаря Бальтазара Гнєвоша.

8 серпня 1588 року Свинюське староство, яке складалось з містечка та семи навколишніх сіл, від польського короля Сігізмунда III, отримав луцький староста, хорунжий великий коронний Марко Собеський, дід майбутнього короля Яна III. Він доручив управління своєму наміснику Криштофу Орховському який незаконно брав мито та займався відвертим грабунком на дорогах. 14 листопада 1605 року від короля Сігізмунда III привілей на землі Свинюх, після смерті батька, отримав його неповнолітній син Яків Собеський, що пізніше дворазово підтверджувалось надавчими актами короля від 06.12.1620 р. і 06.10.1629 р..

7 серпня 1629 року війтом містечка був шляхтич Малуш Величкович.

26 червня 1651 року, поки польське військо Речі Посполитої короля Яна II Казимира збиралось під Берестечком на битву з козацьким військом Богдана Хмельницького, челядь і німецькі найманці три дні здобували і розграбували замок панів Собеських у Свинюхах.

Актом короля Яна II Казимира, від 24 серпня 1652 року, містечко Свинюхи у володіння отримав Стефан Чарнецький, за участь в битві під Берестечком а в 1657 році це багате королівське староство з Коритницею та Войнином він, тоді каштелян київський та воєвода руський, передав у володіння крайчому коронному Вацлаву Лещинському який одружився з його дочкою Констанцією.

За описом державних маєтків 1765 року володарем містечка був Вацлав Жевуський який тут мав дерев'яну резиденцію на земляному валу між ставом і болотом. У містечку була ратуша, два млини, оселі міщан з яких переважна більшість були селяни — 67 (4 орендарі, гум́енний, бурмістр, чиншовик, т́ивон, польов́ий (наглядач над польовими роботами), мельник; на панщині — 42 а з власною тягловою силою — 15, праця перших за робочий день оцінювалась у 8 грош а других у 18 мідних грош). Жидівських будинків — 16.

Під час ревізії 1789 року управителем староства був Юзеф Жевуський — староста дрогобицький, син Вацлава Жевуського. Будинків жидівських було — 10, невеликих будинків — 5, халуп (злиденних хат) — 6, винниць — 7, підданих — 77.

27 березня 1790 р. привілеєм короля Станіслава-Августа Понятовського містечку поновили магдебурзьке право та право використання в документах герба із зображенням дикого кабана. В магістат вибирались пожиттєво 6 радників та 6 засідателів. З-поміж радників на розгляд і затвердження управителю староства подавались по дві кандидатури на бурміста і на війта. Дозволялись торги по п'ятницях та ярмарки на Покрову, Юрія, Петра, Воздвиження, Богоявлення та на 4-ту неділю посту.

5 січня 1801 року Юзеф Жевуський (1739—1816) передав свої спадкові права на містечко Свинюхи, села Коритницю і Войнин — Олександру Ходкевичу (1776—1838), сину своєї сестри Людвіки Марії Жевуської (1744—1816).

Під владою Російської імперії

Після третього поділу Речі Посполитої 1795 року Свинюхи увійшли до складу Російської імперії, ставши волосним центром Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. 1798—1799 рр. в містечку був розквартирований ескадрон французьких емігрантів-роялістів Дворянського драгунського полку герцога де Беррі корпусу принца Конде, який був на службі російського імператора Павла, а зимою 1805—1806 років, квартирували, відведені для поповнення після поразки під Аустерліцем — Курський мушкетерський полк корпусу генерала Буксгевдена та Новгородський мушкетерський полк Подільської армії Кутузова. В дощовому лютому 1806 року лютувала «гнила гарячка» та «кровавий понос» (тиф і дизентерія). На початку серпня 1812 року під час французько-російської війни через Свинюхи проходили відступаючі військові колони російської кавалерійської бригади генерал-майора Хрущова, за наказом командуючого 3-ї Обсерваційної (спостережної) армії генерала Тормасова, який прикриваючи Київ, відводив війська за ріку Стир до Луцька, щоб запобігти оточенню та поразці до об'єднання з Дунайською армією адмірала Чічагова. Пізніше Свинюхи якийсь час займали авангардні підрозділи польської Надбужанської дивізії генерала Антонія Амількара Косинського що прикривала праве крило саксонського корпусу Жана Реньє армії Наполеона, який стояв на лінії Торчин — Локачі та після поразки під Павловичами, в середині вересня, ця дивізія відступила за Буг на територію Варшавського герцогства.

Після повстання 1830—1831 років польська шляхта втратила в селі свої землеволодіння. Її місце зайняли російські дворяни. Найбільшим землевласником став таємний радник Петро Більбасов. У нього було дві внучки для яких він зробив по насипу з альтанкою на кожному і коли вони приїжджали на канікули з Росії, то човном могли їздити одна до одної в гості.

У 1870 році в містечку Свинюхи було 64 будинки і 1042 мешканці (36 % євреї), церква, дві синагоги, 212 ремісників, фабрика поташу, відбувались щотижневі ярмарки а через 27 років, за переписом 1897 року, населення містечка зросло до 1780 мешканців з яких 629 — євреї.

22 квітня 1899 року була пожежа в якій згоріли будинки, холодні прибудови та різне рухоме майно чотирьох селян, таємного радника Петра Більбасова і єврея Берки Майзліша, збитки від пожежі оцінені в 9625 рублів.

Наприкінці 1904 року в містечку було відкрите поштово-телеграфне відділення.

У київській газеті «Рада» за 2(15) лютого 1908 року № 28 надрукована замітка: «За горілку. В містечку Свинюхах селяне на чолі з своїм старшиною напали в трактирі на чотирьох поляків і присікались щоб вони купили їм горілки. Ті одмовились. Тоді селяне накинулись на їх і двох убили, а двох прибили до смерти».

У 1911 році на честь скасування кріпосного права було споруджено пам'ятник Олександру ІІ. 1922 року польська влада збила бюст, а постамент, виготовлений з сірого граніту, пропав під час будівництва дороги з твердим покриттям, тоді ж знищили єврейське кладовище у 1964 році. У 1912 році на честь 300-річчя династії Романових містечко Свинюхи було перейменоване на Романівське, а волость — на Романівську. Але початок Першої світової війни, падіння династії, польська окупація не сприяли закріпленню нової назви і вона забулась.

Перша світова війна

“ Тут стояв проти мене полковник Балбачан і тут був мій найгірший бій з російською гвардією… ”

—Василь Вишиваний

“ Девять с лишним тысяч жизней выплеснули в тот день на супесную невеселую землю неподалеку от деревни Свинюхи ”

—М. Шолохов «Тихий Дон»

image
Липень 1915 року
Огляд російських військ під Свинюхами. Зліва направо: нев., генерал Каледін, Великий князь Георгій Миха́йлович Рома́нов, генерал [ru] командир 19-ї артилерійської бригади, генерал Тимченко, полковник Ракович (командир 12-го мортирного дивизіону)
image
Тео Матейко «Німецько-австрійська контратака під Свинюхами»

Глибокий слід в історії села і пам'яті селян залишила Перша світова війна. Після Горлицького прориву німецько-австрійсько-угорських військ розпочався відступ російських армій з «польського мішка». З боями вони відступали від Вісли до лінії Бугу. Російська Ставка вирішила застосувати тактику «спаленої землі» — ворогові не повинно було діставатись, ні матеріальних об'єктів, ні людських ресурсів. У разі відступу все, як військові, так і цивільні об'єкти підлягали тотальному знищенню, а населення примусовому переміщенню в центральні райони імперії. Залишені населені пункти спалювали російські козаки. За секретною директивою Верховного головнокомандувача від 4 червня 1915 року, 8-ма армія Південно–Західного фронту мала відступити на лінію: Сокаль — Свинюхи — Луцьк. Мешканці Свинюх стали біженцями в російських і східноукраїнських губерніях. Після запеклих боїв 30 серпня 1915 року Свинюхи були захоплені і окуповані австрійськими військами.

У серпні 1916 року Свинюхи опинились на вістрі Брусиловського прориву і четвертого Ковельського наступу. З архівних джерел та мемуарів учасників тих подій значні кровопролитні бої відбувались 18 серпня, 3, 7 і 14 вересня 1916 року за старим стилем. 18 серпня 1916 року в штикових атаках та рукопашних боях, під нещадним артилерійським та рушнично-кулеметним вогнем, 35-м Сибірським стрілецьким полком 10-ї Сибірської стрілецької дивізії, при підтримці артилерії, були захоплені стратегічні висоти — 121.4, 119.4 та розбита телефонна станція в м. Свинюхи. Полонено 20 офіцерів, 1100 солдат, захоплено 3 гармати, 7 кулеметів, 2 міномети, 3 бомбомети та інше спорядження. Втрати полку — 23 офіцери поранено (один смертельно), нижніх чинів: вбито 162, поранено 1118, пропало безвісти 515. Вдруге, Свинюхи і Коритницю, 7 вересня, захопили війська 1-го гвардійського корпусу (Преображенський, Семенівський, Ізмайловський, Єгерський полки) та 15-ї піхотної дивізії (Модлінський 57-й піхотний полк) але околиці та сусідні села ще довго були полем позиційних і артилерійських боїв із застосуванням отруйних газів, повітряних боїв та бомбардувань.

В. В. Вишневский, старшина розвідки лейбгвардії Єгерського полку, згадує про бої під Свинюхами: «Знищення Гвардії! Атаки 3 і 7 вересня! Ніякої артилерійської підготовки не було. Перед нами густі ряди німецьких дротяних загороджень, крізь які немислимо пройти. На дротах повисли сотні трупів єгерів. Під ураганним гарматним та кулеметним вогнем ми кілька разів виходили з окопів та з криком «ура» кидались на дріт. Падали вбиті та поранені потопаючи в рідкому осінньому багні… Більш жорстокої, більш безглуздої битви я не бачив ні до, ні після боїв у Свинюх».

Командуючий 8-ю армією генерал Каледін для наступу вибрав плацдарм навпроти містечка Свинюхи та Коритницького лісу, що вклинювався в розташування австро-німецьких військ. Як виглядала ця місцевість згадує учасник тих подій, офіцер лейбгвардії Семенівського полку, Ю. В. Макаров:

Від сіл подекуди стирчали тільки комини. Місцевість з нашого боку була порита вглиб версти на три. Паралельно 1-й лінії тяглися десятки траншей, з інтервалом кроків на сто один від одного, глибоких, з бліндажами, але в цей час вже значно запущених і загиджених. Всі вони перетиналися нескінченними, вузькими, звивистими ходами сполучень. Виходив цілий лабіринт, розібратися в якому було нелегко. То там, то сям стирчали з землі дерев'яні хрестики з палиць і з дощок, деякі зовсім свіженькі, деякі вже готові впасти… Де-не-де написи чорнильним олівцем, від старих дощів важко читаються…

Третього вересня 1916 року в 15.00 відбулась невдала атака Преображенського та Єгерського полків 1-го гвардійського корпусу. Наступного дня командувач армією Каледін був дуже невдоволений, кажучи, що гвардія не бажає по справжньому битися і симулює атаки. Наступ вирішили повторити 7 вересня. Сильна артилерійська підготовка тривала весь день 6 вересня і до світанку 7 вересня. О 5-й годині ранку лейбгвардії Семенівський та лейбгвардії Ізмайловський полки, які стояли в першій лінії оборони, кинулись в атаку, вибили ворога з кількох рядів укріплень і зайняли: перші — «грушоподібну» висоту (сильний опорний пункт ворога), а другі — частину лісу біля села Свинюхи і окопи на захід від села Коритниця. На правому фланзі семенівці не були підтримані сусідніми частинами, до того ж між ними та ізмайловцями виявився досить значний розрив. Противник для відновлення становища провів дві енергійні контратаки — одну з півночі лісу, в обхід правого флангу семенівців, іншу з півдня, в обхід лівого флангу ізмайловців. Атака на семенівців була зупинена висуненням 1-го і 3-го батальйонів лейбгвардії Преображенського полку, уступом за їх правим флангом. На ліквідацію контратаки з півдня кинутий лейбгвардії Єгерський полк, який був в дивізійному резерві і займав позицію за Ізмайловським полком. Внаслідок атаки ізмайловці і єгеря вийшли на південну галявину лісу біля села Свинюхи. В цей час почалась третя контратака німців на північну галявину цього лісу, у фланг і тил ізмайловцям і єгерям (німці рухались в прорив між «грушоподібною» висотою і Свинюським лісом). Їм у фланг рушив 2-й батальйон Преображенського полку під командуванням О. П. Кутепова. Не менше 5-ти важких і велика кількість легких батарей ворога відкрили по ньому загороджувальний вогонь. Батальйон йшов як на навчаннях. Люди падали десятками, інші змикалися тримаючи рівняння і ногу. Час від часу Кутепов на ходу повертався і підраховував: «лівою, лівою!». Атака була до того стрімка і для противника несподівана, що майже не чинячи опору, німці відступили назад, залишаючи численних полонених і кулемети. Захопленою виявилась вся ділянка від «грушоподібної» висоти і до західного узлісся Свинюського лісу. Перемога [ru] не була використана командуванням армії. За винятком зайняття кількох укріплень, атака 9 вересня не вдалася.

Наступна атака планувалась на 16 вересня але група генерала Марвиця завдала потужного удару 14 вересня в стикування між Особливою та 8-ю арміями (точніше в проміжок між 10-ю Сибірською (8 вересня ввечері змінила частини під командуванням Кутепова) та 9-ю Сибірською дивізіями). Внаслідок надзвичайно сильного ураганного вогню артилерії та необстріляності нового поповнення 10-та Сибірська дивізія була повністю розбита. Ставкою проводилось детальне розслідування такої поразки. З пояснення командира 1-го гвардійського корпусу генерал-лейтенанта Потоцького, командний пункт якого знаходився на висоті 120 і з якої було добре видно проміжок між Свинюхами і Коритницьким лісом («Сапог» — за військовою термінологією), дивізія не виявила необхідної стійкості — здалось в полон 40 офіцерів та більше 3000 нижніх чинів, залишені гармати та кілька десятків кулеметів, були свідки які бачили ганебну здачу цілих рот без бою. Це змусило командування відстро́чити атаку яка розпочалась на ділянках Особливої та 8-ї армій 19 вересня а на фронті Особливої армії бої продовжувались з надзвичайною завзятістю до 22 вересня 1916 року.

“ Здесь люди есть и нет. Зловонной чёрной массой
Они лежат, как пни, меж чёрных липких трав.
Здесь лица синие, с застывшею гримасой,
Обрубки ног и спин… обугленный рукав…
Здесь крики есть и нет. Здесь вопль, и нет ни звука.
Здесь из сомкнутых уст безгласный рвётся стон,
И к чёрным небесам простёрши лица, руки,
Они лежат, и ждут, и просят похорон. 		”

—К. Маригодов, Requiem

Втрати 8-ї армії за 3 і 7 вересня 1916 року під час боїв під Свинюхами
1916 рік Військове звання вбито поранено залишилось на полі бою разом
3 вересня офіцери 33 163 8 204
нижні чини 2838 12265 1605 16708
7 вересня офіцери 27 179 18 224
нижні чини 3867 14293 2129 20289
всього 6765 26900 3760 37425

З секретних австро-угорських військових карт, датованих 7 червня і 7 грудня 1917 року, видно що Свинюхи знову були захоплені австро-угорською армією.

Революційні події 1917—1921 рр

image
Руїни Свинюх. Березень 1917 р.

Після Української національної революції та Берестейського миру в село почали повертатись біженці. Жили в землянках, залишених австрійцями бліндажах, зводили халупки, знімали з полів загорожі з колючого дроту, засипали вирви, траншеї, окопи — помалу обживались.

Польсько-українська війна для волинян почалася 3 січня 1919 року, коли польські війська увійшли на територію Волині, яку залишали австро-німецькі окупаційні війська. Розпочалася битва за Ковель та Володимир-Волинський. Відомо що в травні 1919 року в Горохові був розташований штаб Володимир-Волинської бойової групи Армії УНР. Місцевість була свідком важких кривавих боїв Армії Української Народної Республіки на два фронти з поляками і більшовиками. 16 травня 1919 року поляками був захоплений Луцьк.

7 серпня 1920 року Свинюхи зайняли частини 24-ї стрілецької дивізії РСЧА а 8 серпня відбувся [pl] 1,5, [pl] полків піхоти Легіонів 1-ї польської дивізії і 2-го ескадрону 3-го полку уланів 3-ї польської армії де була повністю розгромлена 72-а стрілецька бригада (за польськими документами) 12-ї армії РСЧА. Попри таку перемогу польська армія відступила за ріку Буг готуючись до Варшавської битви.

Через Свинюхи 25 серпня 1920 року проходили обози Першої кінної армії Будьонного яка наступала на Замостя та вже на початку вересня ця червона навала покотилась назад. 3 вересня, після бою під Скоморохами, через село відступав 393-й Таращанський полк до Луцька, підірвавши мости через Стир та це не стримало наступу поляків і вже 16 вересня вони знову захопили Луцьк.

У складі Польської Республіки

В місяці серпні 1921 р. виїхали ми в свій край. На руїнах по великій войні, якось, збудували гніздо й потекло бідне сиротське життя, бо матір нашу війна з’їла.
— Анастасія Дацюк (Максимович)
image
серпень 1931 р.
Град вибив жита. Комісія з визначення збитків. Самий високий в шляпі — Дацюк Вячеслав Феофілович.
image
1935 рік, 4 клас школи
4 клас Свинюської школи. В центрі отець Пилип (Шишковський), зліва від жінки директор школи Piotr Trznadel, у другому ряду справа сидять: 4-й Микола Дацюк, 7-ма Люся Шишковська.
image
1937 рік
5 клас Свинюської школи. В центрі директор школи Piotr Trznadel. 10-та в 3-му ряду справа Люся Шишковська, в 4-му ряду 2-й Микола Дацюк.

Після підписання Варшавського договору представниками Польщі та Української Народної Республіки і наступного Ризького миру землі Західної України відійшли до Польщі. У період польської адміністрації Свинюхи були центром ґміни Горохівського повіту Волинського воєводства Польщі. Адміністративно Свинюхи були поділені на містечко Свинюхи і на село Свинюхи. Швидкому відродженню села сприяло розміщення тут гмінного уряду і поліцейського постерунку. Євреї швидко розбудували містечко, відкрили бакалійні, гастрономічні, промтоварні крамнички, облаштували кравецькі, шевські, столярні майстерні, заклади громадського харчування, перукарню. Польський промисловець Стреп збудував тут один із своїх парових млинів а німець Гроссман — вітряк, український фельдшер Вячеслав Дацюк відкрив амбулаторію, поляк Сложинський — перукарню, євреї Нута — кузню на три робочих місця, Фроїм — олійню. За рахунок держави було збудовано приміщення семирічної школи в якій українську мову вивчали під назвою русинської, відкрито аптеку, пошту, прокладено телефонні лінії до Горохова й Локач, забруковано вулиці містечка. При гмінному уряді була молочарня, племінні стайні і бичатник, ветпункт, працював приватний пункт закупівлі молодняка ВРХ. Запрацював сільський споживчий кооператив, читальня «Просвіти», було створено добровільну протипожежну дружину. В серпні 1931 р. в Свинюській гміні град знищив урожай, постраждало багато господарств. Польським урядом була організована комісія з відшкодування збитків яка працювала 18-25 серпня 1931 р. Окупаційний режим, податковий гніт, соціальна безвихідь сприяли росту політичної і національної свідомості, спонукали до протесту. Найбільш свідомі і рішучі елементи об'єднались у підрільні осередки КПЗУ і ОУН. На території Свинюської гміни осередки КПЗУ мали більший вплив на населення. Міцний осередок діяв у Коритниці. На його базі був сформований коритненський райком КПЗУ, який об'єднав 15 осередків і 36 членів. Секретар підпільного райкому КСМЗУ Олександр Лаценко був застрелений у 1939 році жандармами за спротив під час арешту.

В 1931 році тут була одна з найбільших громад адвентистів на Волині — 126 вірян.

Друга світова війна

Друга світова війна для жителів села почалась 1 вересня 1939 року. У селі пройшла мобілізація резервістів, фондового складу коней, проведено масову закупівлю зернофуражу. По тракту в бік Горохова потяглися колони відступаючих частин Війська Польського. А вже 20 вересня в село вступили частини Червоної Армії. Школа повністю перейшла на українську мову. Темами уроків в першому класі було — роз'яснення дітям що таке «Сталінська Конституція» і що вона нам дала; читання оповідань: «Соціалістичне змагання», «Ленінград»; розмова про Леніна; розмова на тему: «Більшовики з'єднали два моря» та склад речень на цю тему; читання оповідань: «Комуністична партія», «Як я познайомилась з товаришем Сталіним», «Я говорила з Сталіним»; розмови на тему прочитаних оповідань: «Папанінці», «Наш Сталін»; напам'ять вірші: «Мавзолей», «Пісня про Сталіна», «Наша батьківщина»; розучування пісні «Якщо завтра війна»; повтор пісень: «Пісня про Ворошилова», «Приамурська партизанка» і т. д.

У бібліотеку завезли літературу українською та єврейськими мовами, був відкритий сільський клуб, безземельним селянам віддали землю, яка була у власності поляків, що залишили село. Головою сільської ради обрали Григорія Купріюка. Розгортання колгоспного будівництва тоді не набрало розмаху, бо перешкодила війна. 23 червня 1941 року в Свинюхах вже були німці (29-й армійський корпус). Наймасштабнішою бойовою операцією з початку війни на наших теренах був вихід оточеної в районі Порицьк—Сокаль—Милятин 124-ї стрілецької дивізії Червоної армії, коли після розгрому німецького піхотного полку Гофмана 26.06.1941 р. в районі Лемешів—Кути, 406 стрілецьким полком цієї дивізії, над Свинюхами із кулеметно-зенітної установки був збитий німецький літак. 30 червня 1941 року був запеклий 5-ти годинний бій в Коритненському лісі, після якого дивізія з боями 24.07.1941 року вийшла з оточення в Білокоровичах і пізніше загинула в Битві за Київ. На території колишньої школи, де пізніше розташувалася дільнича лікарня, у великій братській могилі поховали німецьких солдат, а біля обійстя Лариси Лаценко — німецьких льотчиків. Залишились безіменні і червоноармійські могили.

До євреїв населення села ставилося дуже добре. В одного з них була кнайпа де було багато різновидів смачних ковбас, «смальцові» оселедці з Балтійського моря, пиво в бочечках — в кого було весілля то брали цілу бочечку. Перед виселенням євреїв у гетто в Локачах вони віддавали сусідам на збереження свої речі (одяг, скатертини, тощо), напевно думали що повернуться. Якось німецькі солдати у вдови забрали єдину корову то отець Пилип Шишковський на чолі делегації поважних селян звернувся до німецького командира і той наказав повернути, люди подумали що німці справедливі але коли забирали двох близнюків-євреїв яких любило все село то той німець, на прохання їх залишити, дуже розсердився, затупав ногами і сказав: «Ідіть геть і більше не приходьте бо підете разом з ними». Восени 1941 року 367 євреїв зігнали в Локачинське гето і пізніше всіх розстріляли. На примусові роботи в Німеччину було вивезено 117 юнаків і дівчат. Без суду, через підозру в нелояльності до окупаційного режиму, розстріляли 10 чоловік.

image
1 квітня 1944 року
Записка залишена повстанцем ОУН–УПА для захисту сім'ї фельдшера Вячеслава Дацюка.

За таємним наказом Центрального проводу ОУН(б) від 20 березня 1943 р. про негайний перехід у лісові масиви та приєднання до повстанських загонів, однієї ночі, українська поліція в повному складі зі зброєю поповнила лави УПА. До визвольної боротьби приєдналось чимало жителів села, зокрема Григорій Хоромець, Пилип Штинько, Ілько Пилюк, Тихін Трофимюк, Степан Слюсарський, Леонід Шушковський. Медичну допомогу пораненим воїнам УПА надавав земський фельдшер Дацюк Вячеслав Феофілович, учасник Першої світової війни, поранений шрапнеллю.

1 серпня 1943 р. у с. Кремеш відбувся бій УПА під час якого були спалені 2 німецьких автомобілі та вбито 28 гітлерівців. Німці у відповідь спалили 9 хат у Кремеші і 5 у Свинюхах. З літа 1943 року до ранньої весни 1944 року влада в селі фактично належала місцевому самоврядуванню під керівництвом ОУН-УПА.

Радянський період

Село було звільнене від фашистів 14 липня 1944 року частинами 106-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника М. М. Власова. Німці чинили запеклий опір, продовжуючи відступ в західному і південно-західному напрямку. Втрати дивізії за день бою — 30 поранених і 2 вбитих. Полонено 32 німця. Всього за 13—14.07.1944 р. втрати дивізії становили 200 поранених і 21 вбитий. Знищено 450 солдат і офіцерів противника, полонено 42. Захоплені трофеї: 4 пушки, 7 возів, 6 кулеметів, коней — 3, 81-мм мін — 600, снарядів різних калібрів — 1500, легкова автомашина, мотоцикл і радіостанція.

8 серпня 1944 р. чоловіки були мобілізовані в Червону армію та брали участь у важких боях за Віслою і в Карпатах. На фронтах Другої світової війни загинуло 38 привітненців.

Оригінальний текст (рос.)

Вопрос: При каких обстоятельствах Вы были задержаны и, что у Вас изъяли при задержании?

Ответ: Находясь в лесу, мы узнали, что житель с. Свинюхи, Шушковский Лев, совершил побег из-под стражи. Поэтому мы решили пойти и забрать его к себе в банду. Примерно 10 сентября с[его] г[ода] мы пошли в с. Свинюхи и попали на засаду работников НКВД, в результате чего завязалась перестрелка и я был ранен в ногу и задержан. При обыске у меня изъяли автомат, пистолет, одну гранату и два диска патронов к автомату.

В протоколе допроса записано с моих слов правильно и мне зачитано полностью (Лиховський)

Допросил: ст[арший] следователь ОББ мл[адший] л[ейтенан]т милиции (Гладченко)

ГДА СБ України, ф. 5, спр. 67433, арк. 125-139.

Оригінал. Рукопис.

(Цікаво, що на першому допиті 11 вересня 1945 р. Петро, з метою конспірації, назвав інше прізвище повстанця).

— з протоколу допиту Петра Олександровича Лиховського, 1923 року народження, уродженця села Коритниця, від 26 вересня 1945 р.

У 1946—1947 роках, завдяки активним діям УПА, голодомору не було та через неврожай населення голодувало — їли мамалигу, хамулу (узвар з мукою як кисіль), варили кропиву. Менше голодували ті хто мав корову. Пізніше в ці нелегкі повоєнні роки бачили мешканці як везли в Локачі, у бричці, між двома охоронцями з перехрещеними гвинтівками та з примкнутими штиками, худеньку в чорному одязі вдову за «три колоски», бандерівця який гордо стояв в кузові машини — для цієї «ганьби» чи на пострах спеціально зганяли школярів та селян які мовчки дивились один на одного, відчули на собі колективізацію з непосильними податками та стягненням недоїмків.

Після війни почалася відбудова села, відкрили школу, медпункт, пошту, кооперативну крамницю, почала працювати сільська рада. Восени 1944 року в приміщеннях, що лишились у зруйнованому гмінному комплексі, було відкрито МТС і при ній курси трактористів. 26 березня 1945 року уповноважений Наркомзагу УРСР Ніколаєнко доповідав у Волинський обком КП(б)У про труднощі відновлення колгоспу в селі Свинюхи Локачинського району. Він писав, що колгосп існував до війни і був дуже «нелагідний»: низька трудова дисципліна, багато коней загинуло від безвідповідальності, велике безладдя в ньому було. Цей відповідальний представник констатував, що селяни на питання організації колгоспу дивляться погано, не бажають йти в колгосп за винятком 10 активістів. Влітку 1948 року було створено два колгоспи: у західній частині — «Шлях до комунізму», у східній — ім. Будьонного. 30 січня 1961 року секретар Локачинського райкому КП України М. Лоянич звітував про використання молитовного будинку під сільський клуб і бібліотеку. В 50-х роках, під час радянської кампанії з переселення колгоспників і одноосібних господарств із західних областей України в південні області Української РСР, родина Антона Трофим'юка переселилась до села Тарасівка.

В 1964 р. село перейменоване на Привітне. Нібито навіть місцеві приказку склали: «За чесну працю за хліб та сало село Свинюхи Привітним стало».

Згодом господарства об'єднали й укрупнений колгосп став називатись імені XIX з'їзду КПРС, а з 1969 року й до розпаду носив ім'я імені Леніна. Це було одне з найкращих господарств у районі. Свого найбільшого піднесення воно досягло під головуванням Василя Пилиповича Гуменюка. У цей час тут працювали на різних посадах такі відомі не тільки в районі, але й в області люди, як В. С. Сковородський, В. І. Загорський, Ю. В. Данильчук, Л. В. Бабеляс. Але справжню славу селу принесли його рядові трудівники — кавалери ордена Леніна — доярка Н. Д. Лукашевич, ланкова З. М. Мельник, голова колгоспу В. П. Гуменюк, кавалер двох орденів Леніна механізатор Г. А. Бабеляс, Герой Соціалістичної праці, депутат Верховної Ради СРСР трьох скликань О. М. Форманюк.

Історія Свято-Покровської церкви

… історія Привітненської Свято-Покровської церкви, … сягає в глибину часу. … хочу подякувати за допомогу в зборі матеріалу жителям села Василю Ярмолюку, Павлу Іванюку, дяку і старості Івану Данильчуку, його дружині, вчительці місцевої школи Валентині та настоятелю храму, отцю Юрію Курилу. Їх розповіді посприяли в написанні цієї хроніки.
— Харитон Пилипович Сегейда, колишній учитель історії, автор книги «Світильники отчої віри», 2002 р.
image Село споконвіків було гарним а люди в ньому — добрі, щирі, привітні. Вони завжди надавали допомогу і притулок усім, хто проїжджав відомим шляхом з Кисилина на Горохів. У центрі села, посеред густої зелені садів сяє на сонці куполом своїм Свято-Покровська церква. Від найдавніших часів вже сьома. Збудована вона в 1990—1993 роках за кошти парафіян, на місці попередньої, котра згоріла в 1984 році. Теперішня Привітненська церква, як і попередня, дерев'яна, на підмурівку. Зовні та всередині обшальована дошками, пофарбована у синій, блакитний та білий кольори. Покрита оцинкованою бляхою. Дзвіниця знаходиться в одній споруді з храмом. Має три дзвони, відлиті на Нововолинському заводі СТО за кошти пожертвувані кількома організаціями району, які побажали залишитися невідомими. Архітектурною формою нинішній храм нагадує попередній. Будували його майстри з Ковеля і Володимира-Волинського за фотографією, що збереглася в жителів села. Таке побажання виявила більшість парафіян. Поруч — будинок священника, з усіма господарськими приміщеннями, зведений ще в 1960 році за кошти парафіян. 2002 року священником був отець Юрій Курило, тепер настоятель храму о. Максим Чінка. Дяк і староста церкви — Іван Данильчук. Його знають у селі як одного з активних ініціаторів будівництва храму. Привітненська церква — одна з тих шести храмів в нашому районі, котрі не закривалися в часи войовничого атеїзму, вистояли завдяки стійкості парафіян у боротьбі проти переслідування релігії. В її приміщення в ті роки звезли обладнання з усіх ближніх до неї храмів району, котрі один за одним закривались, а саме: Колпитова, Коритниці, Бубнова, Заячиць, Линева, Старого Загорова. Можливо, саме ця обставина стала причиною виникнення загадкової пожежі в церкві. Дехто й досі каже, що то був зумисний підпал. Така загальна характеристика теперішньої Привітненської Свято-Покровської церкви Православної церкви України. Але історія цього храму сягає в сиву глибину часу. За матеріалами архіву, перша згадка про Привітне (Свинюхи) припадає на XV століття. А якщо існувало село, то й церква могла бути. Проте з тих давніх часів поки що письмових відомостей не знайдено. Але збереглися народні перекази. В одному з них повідомляється, що найдавніша церква в Привітному стояла на пагорбі з лівого боку річки Свинорийки. Цю місцину й досі називають „цвинтарем“. До неї належали віруючі з села Коритниця. Збудували церкву з тесаних брусів, за переказом, без жодного цвяха. Покрита соломою, а купол — дерев'яним гонтом. Це були ті часи коли Волинь входила до складу Польщі. Жителів обох сіл задовольняв цей невеличкий спільний храм та й населення було малочисельне. За архівними матеріалами, у Коритниці у XVIII столітті налічувалося 30 дворів а в Свинюхах — з десяток. Звичайно, за такої кількості населення не було змоги та й потреби мати окремі церкви. За даними архіву, більшість тодішніх церков Волині ставали уніатськими. Чи до цієї конфесії належав храм у Свинюхах, конкретних відомостей в архівних матеріалах не знайдено. З часом кількість населення в обох селах збільшувалася. Спільна церква стала тісною. Тому парафіяни стали будувати храми окремо. В Коритниці, за даними архіву, його зведено в 1795 році, а в Свинюхах — 1853 року. Це вже був час, коли Волинь після третього поділу Польщі увійшла до складу Російської імперії. image

— Харитон Сегейда

image
Свято-Покровська церква, 1916
image
Свято-Покровська церква, 2023

У клірових відомостях за 1834 р. зазначено що «відомчий депутат» Федір Гуцевич, з Михайлівського храму містечка Свинюхи, у суді відстоював справедливе розмежування церковних земель (священник-депутат від духовенства, який захищав інтереси Церкви в повітових судах при розгляді справ, що стосувалися кліру). З 27 липня 1844 року по 1865 рік священиком був Іван Феофілович Скульський а з 1 липня 1868 року священиком був Флор Ісидорович Метельський. Михайлівська церква містечка Свинюхи згадується також і в журналі «Волинські єпархіальні відомості» за 16 червня 1873 року, коли була заснована церковно-парафіяльна піклувальна рада. Головою її був місцевий священик Флор Ісидорович Метельський, постійними членами: волосний старшина Григорій Іванович Боць, церковний староста Гордій Павлович Торченюк і селянин Степан Артемович Ярмошевич а також селяни: Назарій Олександрович Марцинковський, Григорій Йосипович Поліщук, Іван Павлович Трофимюк, Олексій Іванович Трофимюк, Петро Федорович Пеньковський, Кирило Іванович Штуль, Данило Федорович Гнировський, Мойсей Тимофійович Костюкевич, Климент Максимович Жаловага і Василій Павлович Мельник.

Читаємо в книзі «Дев'ятсотріччя православ'я на Волині: 992—1892 рр.»: «м. Свинюхи — церква Покровська, побудована в 1875 р. на кошти парафіян при допомозі від казни, дерев'яна на кам'яному фундаменті з такою ж дзвіницею. В тому ж містечку Кладовищенська Львівська (Льва, папи Римського) церква, побудована в 1856 р. дружиною померлого статського радника Гінца, дерев'яна. Приписна с. Войнина Іовлевська церква, побудована в 1788 р. поміщиком Ржевуцьким, дерев'яна з такою ж дзвіницею. При ній церковно-приходська школа а в м. Свинюхах — Однокласне народне училище. Парафіян — 695 чоловіків та 714 жінок. Кількість церковної землі — 79 десятин 930 сажень».

image У 1875 році, згідно з „Кліровими відомостями“ за 1907 і 1901 роки, у Свинюхах будується нова церква, третя за рахунком. Це був храм великих розмірів, красивий архітектурною формою, дерев'яний, покритий бляхою, з високою дзвінницею, в одній споруді з храмом, яка мала 5 дзвонів. Найбільший з них — вагою 36 пудів. Стояла церква, за спогадами старожилів, неподалік теперішньої автозупинки в Привітному, праворуч шляху в напрямку на Горохів. Тепер тут живе Зіна Куприюк. Біля церкви було поховано місцевого пана Бельбасова. На місці його садиби тепер знаходиться середня школа.

Нові деталі про третю Привітненську церкву знаходимо в „Клірових відомостях“ за 1901 рік: „Село Свинюхи, церква Свято-Покровська, збудована в 1875 році за кошти парафіян, з невеликою допомогою казни, дерев'яна, на кам'яному фундаменті. Дзвіниця в одному приміщенні з храмом. Має п'ять дзвонів. 1901 року церква пофарбована зовні, вкрита жерстю. Престол в ній один. на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Жалування священнику 350 рублів на рік, дяку — 50 рублів. Землі має 52 десятини, сінокосу 4,6 десятини. Земля горбиста, глиниста, малоприбуткова. Найближчі села Колпитів, Коритниця, Бубнів, Конюхи, Войнин. У цьому селі з 1877 року діюча церковно-приходська школа реорганізована в 1902 році в однокласне училище. Учитель отримує від казни 250 рублів на рік, а від громади — 150 рублів. Всього 400 рублів на рік. Школу відвідувало в 1901 році 60 учнів. Настоятель Василь Бречкович отримує від казни 75 рублів на рік. Староста одержує від громади 12 рублів на рік. В селі Свинюхи Львівська кладовищенська церква збудована в 1853 році. Престол у ній один, на честь Папи Римського Льва“. Про Привітненську церкву згадується також у „Клірових відомостях“ за 1907 і 1911 роки. Упускаю вже відомі факти, а з нових наведу такі: „… з пяти дзвонів цього храму — найбільший важить 36 пудів, придбаний у 1885 році за кошти парафіян, пожертвування місцевого поміщика, відставного полковника Семена Бельбасова і дружини його з роду Ледуховських … В церкві цій замість померлого в 1910 році священника Василя Бречковича, новий настоятель — Сергій Параскович, 27 літ. Дяком служить Степан Рабінович, старостою — місцевий селянин Панас Ткаченко, 53 роки, жалування 20 рублів на рік. У Свинюхах в 1911 році налічувалося дворів 213, чоловіків 693, жінок 670.

image

— Харитон Сегейда

В серпні—вересні 1916 року церква використовувалась німецько-австрійською армією як військовий лазарет який не обстрілювався російською артилерією. Зовні вона була білого кольору із зеленими куполами.

image Закінчилась Перша світова війна. Ті, хто повернувся після евакуації в Свинюхи, не впізнали села. Вони побачили зруйновану церкву і майже всі житлові будинки. Поля, городи і навіть вулиці заросли бур'янами. Вцілів тільки мурований будинок пана Бельбасова. Люди жили в австрійських бліндажах, землянках. З часом почали будувати хати на своєму полі і обзаводитися господарством. Але навіть в час такої матеріальної скрути люди не могли жити без церкви. 1919 року на тому місці, де тепер стоїть церква в Привітному, почали будувати храм формою хати, з невеличким куполом посередині даху, покритого соломою. Тіснувато там було, згадували старожили, особливо у великі свята, але всі раділи, що мають свій храм і вже не треба ходити в Новий Загорів, як робили до цього трохи більше року. Правив у ньому отець Василь. Це був четвертий храм у Привітному. „Як мали будувати його, — задувала Пелагея Юнак (1902 р.н.), — міркували, як трохи розбагатіємо, то збудуємо в своєму селі велику і красиву церкву. Та час ішов. В роки панської Польщі не так легко було розбагатіти селянинові, котрий ледве кінці з кінцями зводив. Податками душили, землю треба було купувати. А вона в околицях села коштувала 1700 злотих за десятину“ (1,6 га). Тільки в 1936 році в Свинюхах почали споруджувати нову церкву. Будувати її вирішили навколо існуючої, котра була невеликого розміру і виглідала як хата, хоча перекрита була на той час бляхою. В старій церкві тривало богослужіння. а навколо неї будували нову. Вона вважається за рахунком п'ятою — велика розміром, красивої архітектурної форми. Це був той храм, котрий згорів у 1984 році за досить загадкових обставин.

Будівництво такого храму вимагало великих коштів і праці. Польський уряд ніякої допомоги не надавав, тому парафіянам доводилося все робити за свої кошти. Грошей ніхто не шкодував, мовляв, буде пам'ятка для наших дітей, онуків і правнуків. Настав вересень 1939 року. У Свинюхи прийшла радянська влада. З усіх сил старалися парафіяни, але добудувати церкву не встигли. Районні власті задумали незакінчене приміщення взяти під будинок культури. Це налякало селян. Вони почали працювати потайки, ночами, аби швидше завершити роботи. Розібрали старе приміщення храму, обладнали іконостас уже в новому, ворота у вівтарі замінили килимом. І в церкві з задильованими стінами, на щастя, вже вкритою бляхою. почали богослужіння. Поки в районі дізналися, то було вже пізно — в храмі правив Ярослав Долгушин. У роки німецької окупації мало зробили щодо закінчення будівництва церкви. тільки в середині 50-х років ці роботи завершили. Отже, будувалася вона — п'ята за рахунком близько двадцяти років. 1972 року вже за священника Михайла Іванського придбали іконостас. У той час в Привітненську церкву, як діючу, було звезено речі та атрибути з усіх закритих у сусідніх селах: Коритненської, Бубнівської, Заячицівської, Старозагорівської і Колпитівської. Робилося все, щоб закрити й Привітненську, але вона мала священника і була діючою. За тодішніми законами, закрити її не було підстав. Спроби вижити з парафії батюшку також не мали успіху. Щоправда, священники в Привітненській церкві змінювались часто. Після Михайла Іванського служив Юрій Якубович, за ним — Пилип Шишковський. Осінь 1984 року для Привітненської церкви видалася фатальною. Священника того дня викликали на похорон в Коритницю. Повертаючись, він побачив у нічному небі над Привітним сяйво пожежі. То горів його храм. Так не стало ще однієї, з шести діючих, церкви. А всього в районі нілічувалося 25, тобто 20 з них закрили, зруйнували або спалили. Через якихось сім років парафіянам Привітного довелося знову думати про церкву. Знову збір грошей, купівля будівельного матеріалу, а головне — праця. Через масові нестатки вирішили поки що задіяти під храм хату, досить простору і не стару. Її дещо добудували, спорудили купол посеред даху і почали в ній богослужіння. Це була вже шоста за рахунком церква привітненців. А до сьомої приступили в 1990 році. Церкву вирішили будувати простору, дерев'яну. І за три роки вона постала. В день свята Покрови відбулось освячення храму і проведено перше богослужіння. В ньому взяли участь духовенство з сусідніх церков та Луцького Свято-Троїцького собору, представники вищого духовенства.

image

— Харитон Сегейда

Історичні поштові листівки, фалеристика

image
Геральдичні значки з колекції Олександра Видро, Фресно, Каліфорнія, США.

Відомі поштові листівки:

  1. «Gruß aus Wolhynien — Ruine Swinjuchi» датована 28—29 березням 1917 р.
  2. «Перший день науки української дітвори в Свинюхах на Волині дня 25 мая 1916 р.»

В книзі «Українські січові стрільці 1914—1920» фотографія з листівки підписана як «Учителька Савина Сидорович у волинській школі навчає на вільному воздусі». Відомо що офіційне святкове відкриття школи в передмісті Володимира-Волинського, за участю Савини Сидорович, відбулось 20 травня 1916 року, одначе з наближенням наступу російських військ навчання в червні припинилось і відновилось тільки у вересні. Чи відбувалось навчання дітвори в повністю зруйнованих Свинюхах, за евакуації всіх жителів ще в серпні 1915 року, за десять днів до Брусиловського наступу, то це малоімовірно.

В незалежній Україні

Розпад СРСР призвів до занепаду КСП та розташованих у Привітному РТП та «Сільгоспхімія». Перше на Волині фермерське господарство організувала 1 квітня 1991 року Ганна Іванівна Лаценко. Тепер у селі працює кілька фермерських господарств. 2008 року у Привітному було 520 дворів, 1317 жителів, з них 482 — молодь до 18 років, 371 — пенсіонери.

14 жовтня 2018 року з архіпастирським візитом Свято-Покровську парафію села Привітне Локачинського благочиння відвідав Преосвященний Матфей, єпископ Володимир-Волинський і Турійський, де очолив святкову Божественну Літургію з нагоди храмового празнику.

3 листопада 2019 р. під час Хресного ходу до дня пам'яті Святих землі Волинської, який організувала Волинська єпархія УПЦ, у Привітному була звершена Божественна літургія, яку очолив благочинний протоієрей Анатолій Собуцький.

Після ліквідації Локачинського району 19 липня 2020 року село увійшло до Володимир-Волинського району.

Населення

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1885 911 —
1906 2033 +123.2%
1921 1220 −40.0%
1989 1381 +13.2%
2001 1343 −2.8%
Динаміка населення

1885 року в Свинюхах було 140 дворів, 911 жителів. Станом на 1906 рік у містечку налічувалося 367 дворів та проживали 2033 особи.

За переписом населення в міжвоєнній Польщі, 10 вересня 1921 року, в містечку Свинюхи та сусідньому однойменному селі разом налічувалося 242 будинки (125 житлових і 117 інших) та 1220 жителів, з них:

  • 598 чоловіків та 622 жінки;
  • 955 православних, 173 юдеї, 51 римо-католик, 13 євангельських християн і 28 інших християн;
  • 994 українці, 171 єврей, 51 поляк і 4 особи іншої національності.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1381 особа, з яких 668 чоловіків та 713 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1343 особи.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова Відсоток
українська 99,04 %
російська 0,89 %
німецька 0,07 %

Громада

Докладніше: Привітненська сільська рада (Локачинський район)

Релігія

Зареєстровані релігійні громади

  • РЕЛІГІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «СВЯТО-ПОКРОВСЬКА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ (ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ) СЕЛА ПРИВІТНЕ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ»
  • СВЯТО-ПОКРОВСЬКА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
  • РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ЦЕРКВИ ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ «ДІМ МОЛИТВИ» С.ПРИВІТНЕ
  • РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ХРИСТИЯН ВІРИ ЄВАНГЕЛЬСЬКОЇ-П'ЯТИДЕСЯТНИКІВ
  • РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ЦЕРКВИ АДВЕНТИСТІВ СЬОМОГО ДНЯ

Економіка

Фермерські господарства та підприємства

  • Селянське (фермерське) господарство ЛАЦЕНКА К. М.
  • Фермерське господарство «ГРИГОРЕНКО ЛЛ»
  • Селянське (фермерське) господарство ТОРЧИНЮК В. Ф.
  • Селянське фермерське господарство сім'ї КАЛИНЮШКО С. А.
  • Селянське (фермерське) господарство «ЖДАН»
  • Волинська регіональна філія ТОВ «КАРІДАН УКРАЇНА»
  • Полігон твердих побутових відходів, потужність 17,2 тис.тонн, заповнений на 75 %. Паспорт МВВ від 20.11.2007 № 88.

Соціальна сфера

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня, ясла-садок, бібліотека, Будинок культури, амбулаторія ЗПСМ.

Військові поховання

Археологічні пам'ятки

На території села є дві могили—кургани: одна над шляхом у Горохів а друга в полі між землями Привітного і Войнина. За неписаними відомостями — в першій поховані козаки які загинули у випадковій але лютій січі між польським і козацьким загонами на дорозі між Привітним та Колпитовим. В радянський час була зрівняна з землею третя могила з великим дерев'яним хрестом із залізним розп'яттям та пов'язаним на ньому вишитим рушником, на місці якої тривалий час стояв буфет.

На східній околиці села, на правому березі річки виявлене одношарове поселення давньоруського часу Х–XIII ст. (об'єкт «Привітне-1»). В урочищі «За двором» випадково виявлене тілопокладне поховання під кам'яними плитами культури кулястих амфор. У селі знайдені кам'яні знаряддя праці та бронзові браслети доби бронзи. На Кондрашковій горі (бо там колись жила баба Кондращиха), де за переказами був монастир, знайдений римський денарій та маленька порцелянова Божа Матір.

Відомі люди

Галерея

Див. також

Посилання

  • Облікова картка на сайті ВРУ
  • Сайт громади
  • Погода в селі Привітне

Виноски

  1. «Лови в королївських та панських землях вимагають окремої служби ловцїв. Ловцї, звані також мисливцями або стрільцями, сидять на панській землї та відрабляють із неї ловецьку службу. Їх обовязком є брати участь в облавах, та також полювати поодинично та постачати до панських дворів звірину. Крім сих ловецьких служб ходять вони на війну, беруть участь в толоках, платять чинші, дякла й ин., але не платять подимщин, нї мезлеви, нї иньших тяглих податків. До ловцїв причисляютъ ся також осочники та нагоняї. Вони дістають осочницьку землю та стережуть за неї лїса від самовільних порубок та нищеня звірини. Крім сїєї сторожі мусять брати участь у ловах, і так: стежать за слїдами та леговищами звірів, гонять їх на ловцїв з їх леговищ і т. и. Вони свобідні від усяких повинностий та селянських оплат крім участи у війнї та кошеня сїна для ловецьких дворів; сї дві повинности є обовязком всїх ловцїв. Є і другий рід осочників, що сидять на осадї (чиншу) — вони платять крім участи у панських облавах за ловецьку землю чинш. Осочники не відрабляють з волостю нїяких тяглих повинностий. Там, де полюють на дикі кабани, є окрема служба ловцїв — свинюхи, що не різнять ся нїчим від попередних».
  2. Літопис руський.
  3. 11 серпня 1566 року. Скарга Бальтазара Гнєвоша з Олексова на ключника і городничого луцького Олександра Журавницького та його братів про зазіхання на володіння його свинюськими землями.

    12 серпня 1566 року. Скарга ключника і городничого луцького Олександра Журавницького на пана Бальцера та жінку його Федору про збройний напад разом з князем Левом Коширським, князем Янушем Порицьким, князем Дмитром Козекою, паном Станіславом Граєвським та других на маєток Блудів, завдання побоїв, ран та пограбування його селян.

    16 серпня 1566 року. Скарга Петра Загоровського про руйнування межових знаків між маєтками Загоровським та Свинюським.

    5 травня 1568 року. Зізнання возного Юхна Оранського про напад підданих князя Лева Коширського з с. Свинюх на малевського підданого королівського маршалка Петра Загоровського під час поїздки з с. Малева до с. Загорова, захоплення коня, воза та інших речей.

    14 серпня 1568 року. Зізнання возного Хацька Чувата Туличовського про відмову Бальтазара Гнівоша повернути королівському маршалку Петру Загоровському коней.

    18 серпня 1568 року. Скарга Бальтазара Гнєвоша Свинюського на луцького ключника Олександра Журавницького про наїзд на його маєток с. Коритниця, побиття й пограбування підданих.

    3 вересня 1568 року. Зізнання возного Тихна Радовицького про вбивство Миська Лобаса, слуги Остафія Колпитовського, підданими Бальтазара Гнєвоша Свинюського — служебником Іванком Півцем, боярами Пилипом Сеньковичем, Яцьком Сушковичем, підданим Лашком Щасновичем та ін.

    26 вересня 1568 року. Зізнання возного Тихна Радовицького про вручення урядового заручного листа Бальтазару Гнєвошу Свинюському котрий погрожував Якову Колпитовському, його дітям, слугам і підданим із с. Колпитова.

    28 вересня 1568 року. Скарга королівського дворянина Бальтазара Гнєвоша Свинюського на Ждана Коїленського про поранення й пограбування його слуги Лєнарта Дворецького в м. Володимирі на вулиці Жидівській.

    28 листопада 1570 року. Повідомлення луцького ключника Олександра Журавницького про несплату чопового з маєтків: … Бальтазара Гнєвоша Свинюського — сіл Свинюхи, Козлів і Бубнів Володимирського повіту та с. Пустомити Луцького повіту.

    Володимирський Ґродський суд. Подокументні описи актових книг / Наукова редакція: Г. Боряк, Л. Демченко. Державний комітет архівів України. Центральний державний історичний архів України, м. Київ. — К., 2002. — Випуск 1: Справи 1—5. 1566—1570. — С. 25, 26, 80, 90, 92, 94, 129, 181.

  4. Por. Rejestr 1570, s. 22. Balcer Gniewosz był synem Krzysztofa. Pochodził z rodziny Gniewoszów z Oleksowa h. Rawicz. Był dworzaninem i sekretarzem królewskim. W posiadanie dóbr na Wołyniu wszedł dzięki małżeństwu z kniaziówną Teodorą (Fedorą) Czartoryską, rodzoną siostrą kniaziów Aleksandra i Iwana, a wdową po Michale Świniuskim. Por. Boniecki, Herbarz, t. VI, Warszawa 1903, s. 138; Dworzaczek, Genealogia, t. II, tabl. 181; K. Niesiecki, op. cit., t. IV, Lipsk 1839, s. 155–156
  5. 29 липня 1588 р. на Володимирському ґродському уряді Войтех Грибовський, слуга Балтазара, оповідав, що 26 липня на маєток його пана Козлів наїхали Ян Жоравницький з сином і Марко Жоравницький разом з помічниками і татарами, полонили Балтазара, пограбували маєтність, поранили слуг, спалили двір. 30 липня ще один Балтазарів слуга Вавринець Верховський розширив список нападників, назвавши, окрім ініціаторів наїзду, також Олександра Загоровського, Григорія Колмовського, Януша Угриновського, Василя і Костянтина Борзобогатих Красенських, Михайла Гулевича, Кіндрата Хорошка та інших.

    5 вересня брат Балтазара Гнівоша — лятовицький староста Ян Гнівош з Олексова перед великою кількістю шляхти подав скаргу до Володимирського ґродського суду про вбивсто брата, вказавши передовсім на ініціаторів злочину — луцького войського Яна Жоравницького та його дружину Олену Коптівну, а також співучасників — їхнього сина Томаша Жоравницького, Олександра Загоровського, Марка Жоравницького, а також кременецького земського суддю Антонія Яловицького та Григорія Колмовського, чиї слуги за наказом панів брали участь у цих подіях. Слідом перераховувалися імена осіб, що були, найімовірніше, слугами волинської шляхти, як стверджував Ян Гнівош. Серед учасників згадуються також дубенські татари володимирського старости, князя Костянтина Острозького. Малхер Кравець, який під час описуваних подій перебував у Блудові, повідомив ряд додаткових деталей, серед яких — оповідь про те, що Балтазар просив у Яна Жоравницького і Олени Коптівни зберегти йому життя в обмін на Свинюхи і заставлені Жоравницькими маєтки, а також додаткову суму грошей. Потому ті з півгодини про щось радилися, а опісля скликали слуг і наказали кільком блудівським підданим вбити полоненого. Тіло Бальтазара порубали, склали в бочку та втопили в ставку.

  6. 26 травня 1592 року. Скарга Малхера Зайончковського, шафера Фрідріха Тишкевича, на свинюського намісника Криштофа Орховського та двох жидів-орендарів Маєрів про незаконне стягнення мита в містечку Свинюхи, з підвод з пшоном, транспортованих з коденського та слободищенського маєтків Тишкевича на продаж до Любліна та Казімежа. Торгівля на Україні. XIV ‒ середина XVII століття. Волинь і Наддніпрянщина / Упорядники В. М. Кравченко, Н. М. Яковенко. ‒ К.: Наук. думка, 1990. — С. 221. — .
  7. 7 вересня 1598 року на дорозі з Свинюх до Володимира, свинюським жидом-орендарем Бером, підданим Марка Собеського, був побитий та пограбований священник села Хмелів Іоан.
  8. Заяць А. Є. Міське суспільство Волині XVI — першої половини XVII ст.
  9. Za udział w kampanii beresteckiej Czarniecki obdarowany został przez króla nowymi nagrodami: aktem z 24 sierpnia 1652 r. otrzymał w dożywocie miasteczko Świniuchy z 4 wsiami w województwie wołyńskim.
  10. Мемуари Вільгельма Габсбурга // Військово-історичний альманах. — 2002. — число 1(04). — C. 148.
  11. Феофіл Дацюк з дружиною Павліною були біженцями в селі Старий Чуднів, Чуднівської волості Житомирського повіту а жителі Скобелки евакуйовані 15 серпня 1915 року були біженцями в селі Гаврилівка Катеринославської губернії.
  12. 1-а батарея 25-го мортирного дивізіону, 6-а польова важка артилерійська бригада і 9-а Сибірська стрілецька артилерійська бригада.
  13. На схід від Свинюх і на північ від села Коритниця.
  14. За цей бій, командир 35-го Стрілецького полку Франц Воронович був нагороджений орденом святого Георгія IV ст. а підполковник Мартин Лепа і поручник Микола Бєлов Георгієвською зброєю.
  15. Офіцери Ізмайловського полку — Эдуард Гамбс, Олександр Хомутов, Володимир Душкін, Анатолій Галатов, Аркадій Козлов і капітан Преображенського полку Олександр Кутепов, за цей бій, були нагороджені Георгіївською зброєю а капітан Ізмайловського полку Володимир Соколов і поручник Єгерського полку Михайло Шолковський (посмертно, на чолі роти кинувся на кулемет) — орденом святого Георгія IV ст.
  16. Жінки — біженці з Скобелки повертались пішки ранньою весною щоб посадити городи, мама Анастасії померла в дорозі від тифу, чоловіки з дітьми на возах з майном виїхали додому з села Гаврилівка в серпні 1921 р.
  17. Leutnant Roll Hans Georg (15.07.1914 Jerichow—28.06.1941 bei Swiniuchy westw. Lück)
  18. 3 липня 1941 р. на командному пункті 79-ї піхотної дивізії в Горохові військовополонений Олександр Бондер засвідчив що 29—30 червня під Свинюхами був свідком розстрілу комісаром трьох беззбройних полонених німецьких солдат які лежали на землі. За доповіддю начальника штабу 124-ї стрілецької дивізії капітана Повійчука — в боях, до виходу з оточення, було розстріляно 250 полонених німецьких солдат і 63 офіцери.
  19. Миколі Дацюку (1925 р.н.) вдалось втекти з поїзда в Володимирі-Волинському. Знаючи німецьку мову він сказав що болить горло і йому потрібна тепла вода, німецькі охоронці, між вагонами, пропустили його до машиніста паровоза який виявився поляком, на прохання дати гарячої води він кивнув головою в сторону відкритих дверей з другої сторони поїзда де були забиті вікна. Микола подумав — як помирати то в рідному краю і вискочив впавши у жито очікуючи пострілів та машиніст напустив багато пари, поїзд рушив і зник в далині. Переховувався в знайомих, проходження фронту перележав в копиці сіна яку пронизували кулі, чути було німецьку а вийшов коли почув російську мову. Пішки повернувся додому і майже одразу був мобілізований в Червону армію. Його знайшли серед мертвих з важкою контузією під час боїв в Карпатах.
  20. Німецькою поліцією, за втечу з ув'язнення, розшукувався — Куприюк Олексій (20.03.16 р.н.)
  21. У роки війни заниження своїх втрат і завищення втрат супротивника диктувалось як пропагандистськими міркуваннями, так і прагненням самих військових представити перед вищим начальством, військовим і політичним, результати своєї діяльності в найкращому світлі.
  22. За спогадами ветеранів їх одягли в прострелені і закривавлені шинелі та чоботи. Вони тягли в гори на собі важке озброєння, голодували (один сухарик на день), зморені вночі, прихилившись до стовбура дерева, перед сном молились і прощались один з одним бо не знали чи доживуть до ранку.
  23. Військовий трибунал
  24. Особлива нарада
  25. Постанова Ради Міністрів УРСР та ЦК КП(б)У 12 серпня 1949 р.

Примітки

  1. * Witkowski J. Geografia. Materyały do hypsometryi kraju: Wzniesienia nad poziom morza i spadki rzek i wód Litwy, Białorusi, Wołynia, Podola, Ukrainy i Kurlandyi // Pamiętnik fizyograficzny image / pod redakcją K. Stołyhwo. — Warszawa: Drukarnia i Litografja p. f. «Jan Cotty», 1917. — Т. XXIV. — Dział II. — С. 40, 69.
  2. Терський С. Б. Археологія доби Галицько-Волинської держави / С. Б. Терський. — К. : Стародавній Світ, 2014. — С. 30. 160.
  3. Леонтович Ф. І. Бібліографія // Записки Наукового товариства імені Шевченка / за ред. М.С.Грушевського. — Л. : З друк. Наук. т-ва ім. Шевченка, 1899. — Т. 28, кн. 2. — С. 16—17.
  4. . Архів оригіналу за 22 серпня 2022. Процитовано 22 серпня 2022.
  5. Про затвердження Меж районів річкових басейнів, суббасейнів та водогосподарських ділянок. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 6 липня 2020.
  6. Панькевич С. Г. Аналіз сучасної агроекологічної ситуації у Локачинському районі Волинської області / С. Г. Панькевич // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Сер. : Сільськогосподарські науки. — 2013. — Вип. 4. — С. 95.
  7. Інтерактивна карта грунтів України. Superagronom.com (укр.). Процитовано 7 липня 2020.
  8. Літопис руський. Роки 1152 — 1158.
  9. [1]Архив Юго-Западной России: в 37 т. — Киев: Тип. С. В. Кульженко, 1907. — Ч. 8 : Т. 4 : Акты о землевладении в Юго-Западной России в XV—XVIII вв. — С. 20—21(рос.)
  10. Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie / Wydane przez Bronisława Gorczaka. — Lwów: Drukarnia zakładu narodowego im. Ossolińskich, 1890. — Т. III : 1432—1534. — S. 323(ст.-слов.)
  11. Архив Юго-Западной России, издаваемый временною комиссиею для разбора древних актов высочайше учрежденною при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе (1907). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 12 травня 2020.
  12. Володимирський Ґродський суд. Подокументні описи актових книг / Наукова редакція: Г. Боряк, Л. Демченко. Державний комітет архівів України. Центральний державний історичний архів України, м. Київ. — К., 2002. — Випуск 1: Справи 1—5. 1566—1570. — С. 25, 26, 80, 90, 92, 94, 129, 181.
  13. Архив ЮЗР. Ч. VI. Т. 1. С. 199—200.
  14. PL AGAD f. 354 Dział I nr 7942
  15. Архив Юго-западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов [в 35 тт.]. – Ч. 1: Акты о церковно-религиозных отношениях в Юго-Западной Руси (1322-1648 гг.). – Т. 6. – К., 1883. – С. 227—228. {{}}: Пропущений або порожній |url= ()
  16. PL AGAD f. 354 Dział I nr 8092, 8139, 8162
  17. Заяць А. Є. Міське суспільство Волині XVI — першої половини XVII ст.: монографія / А. Заяць. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2019. — 582 с. — .
  18. Свєшніков I. К. Битва під Берестечком. — Львів: Слово, 1992. — С. 101.
  19. Polska w okresie Drugiej Wojny Połnocnej 1655–1660. — Tom drygi: Rozprawy / PAN. Instytut Historii. — Warszawa: Państwowe wydawnictwo naukowe, 1957. — S.122.(пол.). http://history.org.ua/uk. Процитовано 30 березня 2020.
  20. AGAD, MK, Lustracje, dz. XVIII, 74, s. 103—105(пол.)
  21. Ciara S. Senatorowie i dygnitarze koronni w drugiej połowie XVII wieku. — Wrocław: Zakł. Nar. im. Ossolińskich, 1990. — S.145. — .(пол.)
  22. . statehistory.ru. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 14 травня 2020.
  23. М. И. Кутузов. Сборник документов / под ред. Л. Г. Бескровного. — М.: Военное издательство военного министерства Союза ССР, 1951. — Т.2. — С. 367, 373.
  24. Бутурлин Д. История нашествия императора Наполеона на Россию в 1812-м году. — Ч. 1. — СПб. : в военной тип., 1837. — C. 399.(рос.)
  25. Хоміч Д. В. «Мала війна» на Волині в 1812 році // Історичні студії Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. — Луцьк: Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки, 2013. — Вип. 9 —10. — С. 37.
  26. Свинюхи // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1913. — Т. XIV. — Ствп. 74. (рос. дореф.)(рос.).
  27. Обзор Волынской губернии за 1899 год.— Житомир: Волынская губ. тип., 1900.— С. 48.
  28. ЦДІАК України, ф.696, оп.2, «Справа про відкриття поштово-телеграфного відділення у м-ку Свинюхи Володимир-Волинського пов. Волинської губ. 28 жовтня 1904 р. — 12 лютого 1905 р.», с.9.
  29. За горілку. // Рада. — 1908. — № 28. — С. 5.
  30. РДВІА, ф.2005, оп.1, спр.42 «С перепиской по устройству беженцев», п-1—704.(рос.)
  31. РДВІА, ф.2003, оп.2, спр.945 «Справка…о беженцах», п-1—22.(рос.)
  32. Höfer, altábornagy A Strypáig nyomult előre Pflanzer-Baltin serege. Luck előtt tért nyertünk // Egri Ujság. — 1915. — № 240. — С. 1.
  33. РДВІА, ф.2671, оп.1, спр.73 «Схема движения 57-го пехотного Модлинского полка в бою 18 августа при деревне Корытница», п-60.(рос.)
  34. РДВІА, ф.3369, оп.1, спр.74 «Журнал военных действий 35-го Сибирского стрелкового полка … с 1-го июля 1916 по 31-е августа 1916 года», п-14—16.(рос.)
  35. ГПИБ | [… с 1 по 31 июля 1917 года]. — [1917]. elib.shpl.ru (рос.) . с. 18-27. Процитовано 17 червня 2020. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()
  36. РДВІА, ф. 2067, оп.1, спр.322 «О действиях 8-й Армии», п-267, 284—285, 313.(рос.)
  37. Оськин М. В. Брусиловский прорыв / Максим Оськин. – М. : Яуза : Эксмо, 2010. – 412, [2] с. — .(рос.).
  38. Торнау С. А. Занятие плацдарма у местечка Свинюхи. Бой 3-го сентября 1916 года, у Корытницкого леса // С родным полком (1914—1917 гг.). — Берлин, 1923.— С. 95—113.(рос.)
  39. Макаров Ю. В. Мой последний приезд на войну (июль — Сентябрь 1916 года) // Моя служба в Старой Гвардии. 1905—1917. Мирное время и война. — Буэнос-Айрес: Доррего, 1951.(рос.)
  40. Полковник Малевский-Малевич А. П. Кутепов в Л.-Гв. Преображенском полку // Генерал Кутепов: Сборник статей. — Париж: Издание Комитета имени генерала Кутепова, 1934. — С. 203—205.(рос.)
  41. Приказы Временного правительства Армии и Флоту о военных чинах Сухопутного ведомства с 1 по 30 апреля 1917 года // ГПІБ. Арк. 47, 51—53.
  42. Приказы Временного правительства Армии и Флоту о военных чинах Сухопутного ведомства с 1 по 31 мая 1917 года // ГПІБ. Арк. 12, 17—18.
  43. Русский Инвалид, № 113. — 16-го мая 1917 г. — С. 2.
  44. Керсновский А. А. История Русской армии. — Т. 4. — М.: Голос. 1994. — 368 с., ил. — ; .(рос.)
  45. РДВІА, ф. 2067, оп.1, спр. 566 «Объяснения по делу о бое 14-го сентября 1916 года у деревни Свинюхи», п-1040—1043.(рос.)
  46. Геруа Б. В. Генерал-квартирмейстерство в штабе Особой армии // Воспоминания о моей жизни. — Париж, 1969. — Т.2. — С. 153—154.(рос.)
  47. Német-orosz helyzet Swininchy-Koritnica között. [H IV d 599/6-28] | Maps | Hungaricana. maps.hungaricana.hu. Процитовано 20 травня 2020.
  48. Osztrák-magyar helyzet Swiniuchy környékén. [H IV d 599/12-4] | Maps | Hungaricana. maps.hungaricana.hu. Процитовано 20 травня 2020.
  49. Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa (WBC), sygn.213320, «Zarys historji wojennej 6-go pułku piechoty legionów», s.28, diapozytyw — 29.(пол.)
  50. Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa (WBC), sygn.213320, «Zarys historji wojennej 3-go pułku ułanów», s.32, diapozytyw — 32.(пол.)
  51. Клюев Л. Л. Первая конная Красная армия на польском фронте в 1920 году / Л. Клюев ; с предисл. С. М. Буденного. — М. : Гос. воен. изд-во, 1932. — С. 113, 125, Схема № 32—33.(рос.)
  52. 44 Киевская дивизия [Текст]: история походов и боевых действий 44-й Киевской стрелковой дивизии 1918—1920 г.г. / под общ. ред. А. Осипова. — Киев: [б. и.], 1923. — С. 57.(рос.)
  53. Шевчук В. А. Діяльність Церкви адвентистів сьомого дня на території Західної України в міжвоєнний період (1919—1939 рр.). — Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2019. — 20 с.
  54. Onlineprojekt Gefallenendenkmäler. Процитовано 12 травня 2021.
  55. Franz W. Seidler «Crimes against the Wehrmacht» (translated by C.W. Porter)
  56. Доклад командира 124 сд о выходе дивизии из окружения противником. pamyat-naroda.ru. Процитовано 25 квітня 2020.
  57. . www.sbc.org.pl. Архів оригіналу за 17 грудня 2013. Процитовано 15 червня 2020.
  58. Ленартович О. До питання про чисельний склад УПА / О. Ленартович // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Історичні науки. — 2013. — Вип. 20. — С. 22.
  59. Польсько-українські стосунки в 1942—1947 роках у документах ОУН та УПА: у 2 т. — Т. 1: Війна під час війни. 1942—1945 / Відп. ред. та упоряд. В. М. В'ятрович. Львівський національний університет імені Івана Франка; Центр досліджень визвольного руху. — Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2011. — С.229. —
  60. полковник Власов; полковник Бершадский (14 липня 1944). Боевое донесение штаба 106 сд. pamyat-naroda.ru (російською) . ЦАМО, Фонд: 1294, Опись: 1, Дело: 12, Лист начала документа в деле: 46. Процитовано 11 червня 2020.
  61. І.В. Бершадский, полковник (14 липня 1944). Схема положения частей 106 сд. pamyat-naroda.ru (російською) . ЦАМО, Фонд: 969, Опись: 1, Дело: 51, Лист начала документа в деле: 182. Процитовано 11 червня 2020.
  62. полковник Бершадский, подполковник Буравко (14 липня 1944). Оперативная сводка штаба 106 сд. pamyat-naroda.ru (російською) . ЦАМО, Фонд: 969, Опись: 1, Дело: 51, Лист начала документа в деле: 179. Процитовано 11 червня 2020.
  63. Літопис УПА. Нова серія. ‒ Т. 15: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. ‒ Кн. 2: 1945‒1954 / Ред. рада: П. Сохань (співголова), П. Й. Потічний (співголова), Г. Боряк, В. Лозицький, Р. Пиріг, Ю. Шаповал, О. Удод, С. Кокін, М. Посівнич; Упорядн.: С. Власенко, С.Кокін, В. Лозицький. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського; Видавництво «Літопис УПА» ; Державний комітет архівів України; Галузевий державний архів СБУ. — Київ; Торонто, 2011. — С. 143—145.
  64. Реабілітовані історією. Волинська область. — Луцьк: Надстир'я, 2017. — (Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією»: у 27 т. / голов. редкол.: Смолій В. А. (голова) [та ін.]). Кн. 3 / [обл. редкол.: Мишковець С. Є. (голова) та ін.]. — 2017. — С. 162, 438.
  65. Реабілітовані історією. Волинська область. — Луцьк: Надстир'я, 2013. — (Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією»: у 27 т. / голов. редкол.: Солдатенко В.Ф. (голова) [та ін.]). Кн. 2 / [обл. редкол.: Курилюк О.І. (голова) та ін.]. — 2013. — С. 257—258.
  66. Реабілітовані історією. Волинська область. — Луцьк: Вежа-Друк, 2019. — (Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією»: у 27 т. / голов. редкол.: Смолій В. А. (голова) [та ін.]). Кн. 4 / [обл. редкол.: Мишковець С. Є. (голова) та ін.]. — 2019. — С. 301, 315-316.— .
  67. Антонюк Я. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930—1955) [Текст] / Ярослав Антонюк. — Львів ; Торонто: Літопис УПА, 2014. — 1069, [2] с. : іл. — (Літопис УПА. Бібліотека ; т. 13). — С. — 615, 662, 666. — .
  68. Бабиляс Василь Наумович. ua.openlist.wiki (укр.). Процитовано 30 травня 2020.
  69. Західноукраїнське село у повоєнні роки (1944-1953 років). stud.wiki. Процитовано 9 червня 2020.
  70. Реабілітовані історією. Волинська область. — Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2010. — (Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією»: у 27 т. / голов. редкол.: Тронько П. Т. (голова) [та ін.]). Кн. 1 / [обл. редкол.: Курилюк О. І. (голова) та ін.]. — 2010. — С. 361.
  71. Із Заходу на Південь. Переселення українців у 1949-1950 роках. Історична правда. Процитовано 11 вересня 2023.
  72. Історія Софіївки з краєзнавцем Анілою Галендою на YouTube
  73. Кабачій Р. Млини господні декомунізації // Український журнал. — Прага: Рута, 2016. — № 1 — 2. — С. 15.
  74. Боярчук А. В. Православне духовенство Волинської губернії: формування, матеріальне забезпечення. громадська та душпастирська діяльність: дис. канд. іст. наук : 07.00.01 / Боярчук Андрій Володимирович — Луцьк, 2019. — С. 125—126.
  75. Послужные списки священников Владимирского уезда // image Волынские епархиальные ведомости. — 1873. — № 20. — С. 599, 603—604.
  76. Учреждение церковно-приходского попечительства // image Волынские епархиальные ведомости. — 1873. — № 12. — С. 305—306.
  77. Waase K. Deutsche Jugend, erlebe die große Zeit mit!. — Osterwieck-Harz und Leipzig: Verlag von A.W. Zickfeldt, 1917. — S. 36, 37.
  78. Українські січові стрільці, 1914—1920 (За ред. Б.Гнаткевича та ін.; Іл. оформл. І.Іванця. — Репринт. відтворення з вид. 1935 р. — Львів: Слово, 1991. — С. 115. — .
  79. Кравчук П. А. Рекорди Волині 1993. – Любешів, 1994. – 64 с. /4. С. 44
  80. Архіпастирський візит до Свято-Покровської парафії села Привітне Локачинського благочиння - Православна Церква України Володимир-Волинська єпархія. cerkva-vv.info. Процитовано 12 травня 2020.
  81. У Привітному була звершена Божественна літургія (укр.). 3 листопада 2019. Процитовано 30 травня 2020.
  82. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  83. Волости и важнейшие селения Европейской России: По данным обследования, произведенного стат. учреждениями М-ва вн. дел. Вып. 3 : Губернии Малороссийские и юго-западные: [Харьковская, Полтавская, Черниговская, Киевская, Волынская, Подольская].— СПб. : Центр. статист. комитет, 1885.— С. 210.(рос.)
  84. Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 44. (рос.)
  85. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej: Opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Т. IX: Województwo Wołyńskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1923. с. 16. {{}}: Недійсний |nopp=n () (пол.)
  86. . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 10 листопада 2019.
  87. Clarity Project. clarity-project.info. Процитовано 21 травня 2020.
  88. Екологічний паспорт Локачинського району - Voladm.gov.ua. Волинська Обласна Державна Адміністрація. Процитовано 21 травня 2020.
  89. . graves.naidy.org.ua. Союз «Народна пам'ять». Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
  90. Археологічні пам'ятки Волинської області (матеріали до «Зводу пам'яток історії та культури України. Волинська область») / упоряд-ники: М. М. Кучинко, Г. В. Охріменко, О. Є. Златогорський. — Луцьк: Вежа-Друк, 2017. — С. 453.
  91. Звід пам'яток історії та культури України. Волинська область: Пам'ятки археології (Матеріали до «Зводу пам'яток історії та культури України») / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України. — К., 2018. Електронний ресурс — С. 121—122.

Джерела

  • Akta gospodarcze dóbr Świniuchy z czasów Aleksandra Chodkiewicza. Rozliczenia z powinności inwentorskich włościan dóbr Świniuchy. Spis rozdanych zapomóg, 1794 - 1820 рр. // ANK. Ф. Archiwum Młynowskie Chodkiewiczów. Оп. 29/630/0/1.46/676.
  • Anusik Z. Własność ziemska w województwie wołyńskim w 1570 roku // Przegląd Nauk Historycznych. — 2011. — Vol. 10. — S. 53. (пол.)
  • Zródla dziejowe. Tom XIX. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Tom VIII. Ziemie ruskie. opisane przez Alexandra Jabłonowskiego. Wołyn i Podole. Powiat Włodzimirski. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1889. — S. 22, 76.
  • Nabycie dóbr byłego starostwa Świniuchy i spory z administratorem, 1801 - 1833 рр. // ANK. Ф. Archiwum Młynowskie Chodkiewiczów. Оп. 29/630/0/1.46/660.
  • Priora prawno-majątkowe folwarku Świniuchy, wsi Wojnin i Korytnica z czasów posesji Józefa Rzewuskiego, 1738 - 1783 рр. // ANK. Ф. Archiwum Młynowskie Chodkiewiczów. Оп. 29/630/0/1.46/661.
  • Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym / opisana przez Michała Balińskiego i Tymoteusza Lipińskiego. — Warszawa: Naklad i druk S. Orgelbranda, 1845. — T.2. — Cz.2. — S.881—883, 1420—1421. (пол.)
  • Świniuchy (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 709. (пол.). — S. 709. (пол.)
  • Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов [в 35 тт.]. — Ч. VIII. — Т. IV: Акты о землевладении в Юго-Западной России в XV—XVIII вв. — Киев: Тип. С. В. Кульженко, 1907. — С. 218—273.
  • Блануца А. Ординський посол Михайло Васильович Свинюський та історія надання йому маєтку Свинюхи на Волині (два документи про надавчу політику Ягеллонів на українських землях Великого князівства Литовського): сборник научных трудов / А. Блануца // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Присвяч. 70-ти річчю Рівненського держ. гуманіт. ун-ту / Голов. ред. Р. М. Постоловський. — Рівне: РДГУ, 2010. — Вип. 20. — С. 271—274.
  • Блануца А. Привілей великокнязівському послу Михайлу Васильовичу Свинюському на волинські маєтності (епізод з історії земельних надань українській шляхті у Великому князівстві Литовському): сборник научных трудов / А. Блануца // Православ'я в Україні: Зб. матеріалів Всеук. наук. конф., 22 листопада 2011 р. / Під ред. єпископа Переяслав-Хмельницького і Бориспільського Епіфанія (Думенка) та протоієрея В.Клоса. — К. : Київська православна богословська академія, 2011. — С. 81—88.
  • Девятисотлетие православия на Волыни. 992—1892 г. Статистические сведения о приходах Волынской епархии: Ч. 2. — Житомир: типо-лит. Е. П. Льва, 1892. — С.107.
  • Дем'янчук Г. Хто він, Михайло Василевич? [Текст]: життєва згадка одного з авторів Пересопницького Євангелія / Г. Дем'янчук // Погорина: літ. — мист. альманах. — Рівне: Азалія, 2002. — Вип.4. — С. 25—27.
  • Дімент М. Самотній вигнанець. Щоденник про Свинюхи та гетто в Локачах / за ред. Ш. Ягалома (Дімента). — К. : Укр. центр вивчення історії Голокосту, 2016. — 200 с.
  • Любавский, М. К. Областное деление и местное управление Литовско-русского государства ко времени издания первого Литовского статута: Исторические очерки Матвея Любавского. — М. : Унив. тип., 1892. — C. 309. (рос.)
  • [ru]Моя служба в Старой Гвардии. 1905—1917. — Буэнос-Айрес: Доррего, 1951. — С. 332, 335, 371. (рос.)
  • Приві́тне // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Волинська область / І. С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.412.
  • Привітне / І. Романюк, С. Михалюк // Селянське життя. — 2008. — 12 січня. — С. 3.
  • Романюк І. Династія лікарів Дацюків // Селянське життя. — 2008.— 19 січня. — С. 3.
  • Сегейда Х. Світильники отчої віри [Текст]: нариси про церкви Локачинського району / Сегейда Харитон Пилипович. — Луцьк: Надстир'я, 2002. — (Бібліотека журналу "Волинь ; т. 2). — С. 174—180. — .
  • Старченко Н. Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти кінця XVI ст. (на прикладі справи про вбивство Балтазара Гнівоша з Олексова) // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2010. — Випуск 9. — С. 318—360.
  • Торгівля на Україні. XIV ‒ середина XVII століття. Волинь і Наддніпрянщина / Упорядники В. М. Кравченко, Н. М. Яковенко. ‒ К.: Наук. думка, 1990. — С. 69, 203, 221, 346. — .
  • Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.— Т2. — С. 345—346.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Privi tne selo v Ukrayini u Lokachinskij selishnij teritorialnij gromadi Volodimirskogo rajonu Volinskoyi oblasti Kolishnye mistechko Svinyuhi yake malo promovistij gerb selo Privitne Gerb periodu Rechi PospolitoyiGerb periodu Rechi Pospolitoyi Krayina Ukrayina Oblast Volinska oblast Rajon Volodimirskij rajon Gromada Lokachinska selishna gromada Kod KATOTTG UA07020110220071581 Oblikova kartka Osnovni dani Zasnovane 1156 Kolishnya nazva Svinyuhi Naselennya 1351 Plosha 2 031 km Gustota naselennya 665 19 osib km Poshtovij indeks 45543 Telefonnij kod 380 3374 Geografichni dani Geografichni koordinati 50 38 14 pn sh 24 44 56 sh d 50 63722 pn sh 24 74889 sh d 50 63722 24 74889 Koordinati 50 38 14 pn sh 24 44 56 sh d 50 63722 pn sh 24 74889 sh d 50 63722 24 74889 Serednya visota nad rivnem morya 224 m Vodojmi r Svinorejka Vidstan do oblasnogo centru 64 km Vidstan do rajonnogo centru 48 km Najblizhcha zaliznichna stanciya Gorohiv stanciya Vidstan do zaliznichnoyi stanciyi 24 2 km Misceva vlada Karta Privitne Privitne Mapa Privitne u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Privitne U Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Svinyuhi NazvaOchevidno sho korin nazvi litopisnogo poselennya Svinyuhi pohodit vid slova svinya a beregi miscevoyi richki rili diki svini V HI HIII st Svinyuhi buli sluzhbovim poselennyam knyazhoyi volosti v okolici Volodimira a meshkanci vikonuvali feodalnu sluzhbu lovchih GeografiyaKin kopito svinya korito davnya prikazka Selo Privitne roztashovane u zahidnij chastini Volinskoyi visochini na perehresti Golovnogo yevropejskogo vododilu i mezhi richkovih basejniv Visli i Dnipra subbasejniv Zahidnogo Bugu i Prip yati Poverhnya pidvishena ploskohvilyasta lesova rivnina rozchlenovana balkami z pologimi shilami ta shirokimi zabolochenimi dnishami Vidstan do rajonnogo centru mista Volodimir 47 8 km do mistechka Lokachi 14 km do mistechka Gorohiv 17 km do oblasnogo centru mista Luck 55 64 km Cherez selo prolyagaye avtoshlyah T 0311 protikaye richka Svinorejka Grunti Temno siri opidzoleni Gruntoutvoryuyuchimi porodami dlya nih ye lesi ta lesopodibni suglinki Kislotnist gruntu pH 7 0 7 5 nejtralna slaboluzhna Z osnovnih makro i mikroelementiv v grunti suttyeva nestacha mikroelementu boru Klimat Serednya visota nad rivnem morya 224 m Klimat pomirnij kontinentalnij U Privitnomu duzhe bagato opadiv navit u najsuhishij misyac Za klasifikaciyeyu klimativ Keppena Dfb zona D pomirnij kontinentalnij klimat bez posushlivogo sezonu z teplim litom Temperatura tut v serednomu 7 3 C Za rik kilkist opadiv stanovit 596 mm Kolivannya temperatur protyagom roku stanovit 22 7 C Samij suhij misyac lyutij najbilsha kilkist opadiv u lipni u serednomu 83 mm Lipen takozh samij teplij misyac roku serednomisyachna temperatura povitrya 18 1 C Sichen samij holodnij serednomisyachna temperatura 4 6 C Klimat Privitne Pokaznik Sich Lyut Ber Kvit Trav Cherv Lip Serp Ver Zhovt List Grud Serednij maksimum C 1 8 0 6 4 3 12 7 18 9 22 2 23 5 22 8 18 2 12 3 5 2 0 2 Serednya temperatura C 4 6 3 4 0 8 8 0 13 5 16 8 18 1 17 3 13 2 8 1 2 6 2 2 Serednij minimum C 7 4 6 2 2 6 3 3 8 2 11 5 12 8 11 9 8 3 3 9 0 4 5 Norma opadiv mm 32 31 31 42 64 76 83 64 55 39 39 40 Dzherelo Climate Data org 1982 2012 rr IstoriyaSelo Svinyuhi odne z najdavnishih na Volini zemlya volinyan Volinskogo knyazivstva Tut prolyagav Shlyah iz varyag v greki Upershe zgaduyetsya v Kiyivskomu litopisi za 1156 rik u chas mizhusobic na Rusi koli kiyivskij knyaz Yurij Dolgorukij najmolodshij sin Volodimira Monomaha virushiv u pohid proti volinskogo knyazya Mstislava Izyaslovicha dida Danila Galickogo shob posaditi na volinskomu prestoli sina svogo brata Volodimira zustrivsya tut zi svoyim zyatem galickim knyazem Yaroslavom Volodimirovichem Osmomislom i vzhe zvidsi ob yednavshi sili virushiv do mista Volodimira todishnoyi stolici Volinskogo knyazivstva Pislya desyatidennoyi i krovoprolitnoyi oblogi zdobuti misto ne vdalosya i knyaz Yurij povernuvsya nazad do Kiyeva viddavshi Volodimiru Dorogobuzh Peresopnicyu i vsi pogorinski mista a sinovi svoyemu Borisovi Turiv Vslid za nim Mstislav rozoriv i spaliv vsi sela azh do Dorogobuzha U skladi Galicko Volinskogo knyazivstva u chasi mongolo tatarskoyi navali 1241 roku Svinyuhi imovirno buli spaleni Piznishe nalezhali Velikomu knyazivstvu Litovskomu a pislya Lyublinskoyi uniyi 1569 roku perejshli do Rechi Pospolitoyi U centri sela de teper shkola bula ukriplena zemlyanimi valami i otochena shirokim rovom z vodoyu zamkova sporuda yaka z shidnogo i pivdennogo bokiv omivalas bolotistoyu zaplavoyu richki Svinorejki a iz zahidnogo do zamku prilyagalo same poselennya She v 1930 1940 roki bulo dobre vidno zemlyani vali cogo ukriplennya todi zh pri rozchishenni rusla richki znajshli veliki okrugli mongolski cherepi Znovu Svinyuhi zgaduyutsya v istorichnih pam yatkah datovanih 1475 1480 rr koli luckij starosta Ivan Hodkevich v listi do korolya Kazimira prosit pro ohoronu Svinyuskoyi korolivskoyi pushi vid polyuvannya v nij susidnih privatnih vlasnikiv knyazya Mihajla Sangushkovicha ta in Selo malo status lennogo korolivskogo volodinnya yake nadavalos na vichne trimannya volodinnya zemleyu z pravom uspadkuvannya za umovi vikonannya feodalnih sluzhb vijskovoyi pridvornoyi tosho 23 bereznya 1512 roku korol Sigizmund svoyim privileyem nadav Svinyuhi u volodinnya vlasnomu pisarevi yakij povernuvsya zi sluzhbi pri posolstvi v Ordi Mihajlu Vasilevichu Za versiyeyu vidomogo pismennika naukovcya i krayeznavcya Grigoriya Dem yanchuka piznishe vin buv perepisuvachem Peresopnickogo Yevangeliya viznachnoyi rukopisnoyi pam yatki staroukrayinskoyi literaturnoyi movi i mistectva Miscem jogo osidku buli Svinyuhi zvidti i jogo prizvisko Mihajlo Svinyuskij zgaduyetsya v postanovi sejmu knyazivstva Litovskogo vid 1 travnya 1528 roku de jomu ta bagatom inshim v razi potrebi nakazano dati chotiroh konej dlya derzhavnih potreb Z 1515 po 1540 rr Mihajlo Svinyuskij kupiv mayetki Kozliv Teslugiv Kokorivshina Volkovichi Zayachici a takozh kupiv Bludiv ta viminyav Bubniv u korolevi Boni mav u vlasnosti filvarok dva dvorisha v peredmisti Lucka ta dvir v Luckomu zamku dim u Vilni U 1545 roci privileyem korolya Sigizmunda II volodinnya perejshli do jogo sina Mihajla Mihajlovicha Svinyuskogo 15 chervnya 1545 roku v aktah Luckogo zamku u skarzi luckih mishan zgaduyetsya sho Mihajlo Svinyuskij nezakonno brav z kupciv mito po groshu z voza 1552 roku cherez Svinyuhi prohodiv Solyanij shlyah novoyu dorogoyu cherez Gorohiv do Kovelya ominayuchi Volodimir bo tam bulo velike mito z kupciv i kupeckih valok Z Svinyuh do Ustiluga a potim splavnim sposobom kom yagami po richci Bug cherez Berestejsku mitnicyu u polskij morskij port Gdansk eksportuvali zhito pshenicyu ta inshe zbizhzhya vanchos doshki z dubovogo abo sosnovogo dereva klepki i popil Pislya smerti Mihajla Svinyuskogo v 1553 roci mayetnosti mali perejti do striya brata batka dyadka Marka Zhuravnickogo ale korol Sigizmund Avgust 2 sichnya 1562 roku povernuv yih vdovi pomerlogo knyazhni Fedori Fedorivni Chartorijskij 1562 roku vona oskarzhuvala zazihannya na yiyi mayetnosti i krivdi zapodiyani Zhuravnickim tomu napevno dlya zahistu i vihodit zamizh za korolivskogo sekretarya Balcera Gnyevosha Vin chasto zgaduyetsya v aktovih knigah Volodimirskogo grodskogo sudu 1566 1570 rr to u vijnah za zemlevolodinnya z luckim klyuchnikom i gorodnichim Oleksandrom Zhuravnickim ta z korolivskim marshalkom Petrom Zagorovskim to v spravi pro vbivstvo Miska Lobasa slugi Ostafiya Kolpitovskogo to pro nesplatu chopovogo zi svoyih mayetkiv ta in Fedora pomerla v 1568 roci todi zh vladika luckij i ostrozkij Marko Vasilovich Zhuravnickij z sinami 24 08 1568 r vid korolya Sigizmunda Avgusta otrimav privilej na Svinyuhi ale yih nadovgo prinajmni do 1577 roku u vlasnosti vtrimav vdivec Baltazar Balcer Gnyevosh Oleksovskij yakij nalagodiv tut filvarkove gospodaryuvannya 1570 roku vin volodiv Svinyuhami Koritniceyu Pustomitami Bubnovim Vojninom Kozlovim ta Zayachicyami i splativ u derzhavnu skarbnicyu 75 zlotih podatku 1577 roku u mistechku Svinyuhi bulo 3 kramnici ta 10 dvoriv u peredmisti z yakih splachuvalos podimne dva vilnih najmanih robitniki tri remisniki z 6 ma uchnyami tri perekupniki ta troye malozamozhnih boyar 27 lipnya 1588 roku vsi meshkanci porozbigalis a mistechko bulo spustoshene pislya neodnorazovih nayizdiv vojskogo luckogo Ivana Zhuravnickogo Pro nemozhlivist zibrati podatok z meshkanciv 5 veresnya togo roku zayaviv poborec chopovogo Vorozhnecha za zemlevolodinnya zakinchilas tragichno U kvitni 1589 roku za rishennyam Volodimirskogo grodskogo sudu buv strachenij sin Marka Vasilovicha Zhuravnickogo poet satirik XVI stolittya toj samij Ivan Zhuravnickij za organizaciyu napadu i vbivstvo korolivskogo sekretarya Baltazara Gnyevosha 8 serpnya 1588 roku Svinyuske starostvo yake skladalos z mistechka ta semi navkolishnih sil vid polskogo korolya Sigizmunda III otrimav luckij starosta horunzhij velikij koronnij Marko Sobeskij did majbutnogo korolya Yana III Vin doruchiv upravlinnya svoyemu namisniku Krishtofu Orhovskomu yakij nezakonno brav mito ta zajmavsya vidvertim grabunkom na dorogah 14 listopada 1605 roku vid korolya Sigizmunda III privilej na zemli Svinyuh pislya smerti batka otrimav jogo nepovnolitnij sin Yakiv Sobeskij sho piznishe dvorazovo pidtverdzhuvalos nadavchimi aktami korolya vid 06 12 1620 r i 06 10 1629 r 7 serpnya 1629 roku vijtom mistechka buv shlyahtich Malush Velichkovich 26 chervnya 1651 roku poki polske vijsko Rechi Pospolitoyi korolya Yana II Kazimira zbiralos pid Berestechkom na bitvu z kozackim vijskom Bogdana Hmelnickogo chelyad i nimecki najmanci tri dni zdobuvali i rozgrabuvali zamok paniv Sobeskih u Svinyuhah Aktom korolya Yana II Kazimira vid 24 serpnya 1652 roku mistechko Svinyuhi u volodinnya otrimav Stefan Charneckij za uchast v bitvi pid Berestechkom a v 1657 roci ce bagate korolivske starostvo z Koritniceyu ta Vojninom vin todi kashtelyan kiyivskij ta voyevoda ruskij peredav u volodinnya krajchomu koronnomu Vaclavu Leshinskomu yakij odruzhivsya z jogo dochkoyu Konstanciyeyu Za opisom derzhavnih mayetkiv 1765 roku volodarem mistechka buv Vaclav Zhevuskij yakij tut mav derev yanu rezidenciyu na zemlyanomu valu mizh stavom i bolotom U mistechku bula ratusha dva mlini oseli mishan z yakih perevazhna bilshist buli selyani 67 4 orendari gum ennij burmistr chinshovik t ivon polov ij naglyadach nad polovimi robotami melnik na panshini 42 a z vlasnoyu tyaglovoyu siloyu 15 pracya pershih za robochij den ocinyuvalas u 8 grosh a drugih u 18 midnih grosh Zhidivskih budinkiv 16 Pid chas reviziyi 1789 roku upravitelem starostva buv Yuzef Zhevuskij starosta drogobickij sin Vaclava Zhevuskogo Budinkiv zhidivskih bulo 10 nevelikih budinkiv 5 halup zlidennih hat 6 vinnic 7 piddanih 77 27 bereznya 1790 r privileyem korolya Stanislava Avgusta Ponyatovskogo mistechku ponovili magdeburzke pravo ta pravo vikoristannya v dokumentah gerba iz zobrazhennyam dikogo kabana V magistat vibiralis pozhittyevo 6 radnikiv ta 6 zasidateliv Z pomizh radnikiv na rozglyad i zatverdzhennya upravitelyu starostva podavalis po dvi kandidaturi na burmista i na vijta Dozvolyalis torgi po p yatnicyah ta yarmarki na Pokrovu Yuriya Petra Vozdvizhennya Bogoyavlennya ta na 4 tu nedilyu postu 5 sichnya 1801 roku Yuzef Zhevuskij 1739 1816 peredav svoyi spadkovi prava na mistechko Svinyuhi sela Koritnicyu i Vojnin Oleksandru Hodkevichu 1776 1838 sinu svoyeyi sestri Lyudviki Mariyi Zhevuskoyi 1744 1816 Pid vladoyu Rosijskoyi imperiyi Pislya tretogo podilu Rechi Pospolitoyi 1795 roku Svinyuhi uvijshli do skladu Rosijskoyi imperiyi stavshi volosnim centrom Volodimir Volinskogo povitu Volinskoyi guberniyi 1798 1799 rr v mistechku buv rozkvartirovanij eskadron francuzkih emigrantiv royalistiv Dvoryanskogo dragunskogo polku gercoga de Berri korpusu princa Konde yakij buv na sluzhbi rosijskogo imperatora Pavla a zimoyu 1805 1806 rokiv kvartiruvali vidvedeni dlya popovnennya pislya porazki pid Austerlicem Kurskij mushketerskij polk korpusu generala Buksgevdena ta Novgorodskij mushketerskij polk Podilskoyi armiyi Kutuzova V doshovomu lyutomu 1806 roku lyutuvala gnila garyachka ta krovavij ponos tif i dizenteriya Na pochatku serpnya 1812 roku pid chas francuzko rosijskoyi vijni cherez Svinyuhi prohodili vidstupayuchi vijskovi koloni rosijskoyi kavalerijskoyi brigadi general majora Hrushova za nakazom komanduyuchogo 3 yi Observacijnoyi sposterezhnoyi armiyi generala Tormasova yakij prikrivayuchi Kiyiv vidvodiv vijska za riku Stir do Lucka shob zapobigti otochennyu ta porazci do ob yednannya z Dunajskoyu armiyeyu admirala Chichagova Piznishe Svinyuhi yakijs chas zajmali avangardni pidrozdili polskoyi Nadbuzhanskoyi diviziyi generala Antoniya Amilkara Kosinskogo sho prikrivala prave krilo saksonskogo korpusu Zhana Renye armiyi Napoleona yakij stoyav na liniyi Torchin Lokachi ta pislya porazki pid Pavlovichami v seredini veresnya cya diviziya vidstupila za Bug na teritoriyu Varshavskogo gercogstva Pislya povstannya 1830 1831 rokiv polska shlyahta vtratila v seli svoyi zemlevolodinnya Yiyi misce zajnyali rosijski dvoryani Najbilshim zemlevlasnikom stav tayemnij radnik Petro Bilbasov U nogo bulo dvi vnuchki dlya yakih vin zrobiv po nasipu z altankoyu na kozhnomu i koli voni priyizhdzhali na kanikuli z Rosiyi to chovnom mogli yizditi odna do odnoyi v gosti U 1870 roci v mistechku Svinyuhi bulo 64 budinki i 1042 meshkanci 36 yevreyi cerkva dvi sinagogi 212 remisnikiv fabrika potashu vidbuvalis shotizhnevi yarmarki a cherez 27 rokiv za perepisom 1897 roku naselennya mistechka zroslo do 1780 meshkanciv z yakih 629 yevreyi 22 kvitnya 1899 roku bula pozhezha v yakij zgorili budinki holodni pribudovi ta rizne ruhome majno chotiroh selyan tayemnogo radnika Petra Bilbasova i yevreya Berki Majzlisha zbitki vid pozhezhi ocineni v 9625 rubliv Naprikinci 1904 roku v mistechku bulo vidkrite poshtovo telegrafne viddilennya U kiyivskij gazeti Rada za 2 15 lyutogo 1908 roku 28 nadrukovana zamitka Za gorilku V mistechku Svinyuhah selyane na choli z svoyim starshinoyu napali v traktiri na chotiroh polyakiv i prisikalis shob voni kupili yim gorilki Ti odmovilis Todi selyane nakinulis na yih i dvoh ubili a dvoh pribili do smerti U 1911 roci na chest skasuvannya kriposnogo prava bulo sporudzheno pam yatnik Oleksandru II 1922 roku polska vlada zbila byust a postament vigotovlenij z sirogo granitu propav pid chas budivnictva dorogi z tverdim pokrittyam todi zh znishili yevrejske kladovishe u 1964 roci U 1912 roci na chest 300 richchya dinastiyi Romanovih mistechko Svinyuhi bulo perejmenovane na Romanivske a volost na Romanivsku Ale pochatok Pershoyi svitovoyi vijni padinnya dinastiyi polska okupaciya ne spriyali zakriplennyu novoyi nazvi i vona zabulas Persha svitova vijna Tut stoyav proti mene polkovnik Balbachan i tut buv mij najgirshij bij z rosijskoyu gvardiyeyu Vasil Vishivanij Devyat s lishnim tysyach zhiznej vyplesnuli v tot den na supesnuyu neveseluyu zemlyu nepodaleku ot derevni Svinyuhi M Sholohov Tihij Don Lipen 1915 rokuOglyad rosijskih vijsk pid Svinyuhami Zliva napravo nev general Kaledin Velikij knyaz Georgij Miha jlovich Roma nov general ru komandir 19 yi artilerijskoyi brigadi general Timchenko polkovnik Rakovich komandir 12 go mortirnogo divizionu Teo Matejko Nimecko avstrijska kontrataka pid Svinyuhami Glibokij slid v istoriyi sela i pam yati selyan zalishila Persha svitova vijna Pislya Gorlickogo prorivu nimecko avstrijsko ugorskih vijsk rozpochavsya vidstup rosijskih armij z polskogo mishka Z boyami voni vidstupali vid Visli do liniyi Bugu Rosijska Stavka virishila zastosuvati taktiku spalenoyi zemli vorogovi ne povinno bulo distavatis ni materialnih ob yektiv ni lyudskih resursiv U razi vidstupu vse yak vijskovi tak i civilni ob yekti pidlyagali totalnomu znishennyu a naselennya primusovomu peremishennyu v centralni rajoni imperiyi Zalisheni naseleni punkti spalyuvali rosijski kozaki Za sekretnoyu direktivoyu Verhovnogo golovnokomanduvacha vid 4 chervnya 1915 roku 8 ma armiya Pivdenno Zahidnogo frontu mala vidstupiti na liniyu Sokal Svinyuhi Luck Meshkanci Svinyuh stali bizhencyami v rosijskih i shidnoukrayinskih guberniyah Pislya zapeklih boyiv 30 serpnya 1915 roku Svinyuhi buli zahopleni i okupovani avstrijskimi vijskami U serpni 1916 roku Svinyuhi opinilis na vistri Brusilovskogo prorivu i chetvertogo Kovelskogo nastupu Z arhivnih dzherel ta memuariv uchasnikiv tih podij znachni krovoprolitni boyi vidbuvalis 18 serpnya 3 7 i 14 veresnya 1916 roku za starim stilem 18 serpnya 1916 roku v shtikovih atakah ta rukopashnih boyah pid neshadnim artilerijskim ta rushnichno kulemetnim vognem 35 m Sibirskim strileckim polkom 10 yi Sibirskoyi strileckoyi diviziyi pri pidtrimci artileriyi buli zahopleni strategichni visoti 121 4 119 4 ta rozbita telefonna stanciya v m Svinyuhi Poloneno 20 oficeriv 1100 soldat zahopleno 3 garmati 7 kulemetiv 2 minometi 3 bombometi ta inshe sporyadzhennya Vtrati polku 23 oficeri poraneno odin smertelno nizhnih chiniv vbito 162 poraneno 1118 propalo bezvisti 515 Vdruge Svinyuhi i Koritnicyu 7 veresnya zahopili vijska 1 go gvardijskogo korpusu Preobrazhenskij Semenivskij Izmajlovskij Yegerskij polki ta 15 yi pihotnoyi diviziyi Modlinskij 57 j pihotnij polk ale okolici ta susidni sela she dovgo buli polem pozicijnih i artilerijskih boyiv iz zastosuvannyam otrujnih gaziv povitryanih boyiv ta bombarduvan V V Vishnevskij starshina rozvidki lejbgvardiyi Yegerskogo polku zgaduye pro boyi pid Svinyuhami Znishennya Gvardiyi Ataki 3 i 7 veresnya Niyakoyi artilerijskoyi pidgotovki ne bulo Pered nami gusti ryadi nimeckih drotyanih zagorodzhen kriz yaki nemislimo projti Na drotah povisli sotni trupiv yegeriv Pid uragannim garmatnim ta kulemetnim vognem mi kilka raziv vihodili z okopiv ta z krikom ura kidalis na drit Padali vbiti ta poraneni potopayuchi v ridkomu osinnomu bagni Bilsh zhorstokoyi bilsh bezgluzdoyi bitvi ya ne bachiv ni do ni pislya boyiv u Svinyuh Komanduyuchij 8 yu armiyeyu general Kaledin dlya nastupu vibrav placdarm navproti mistechka Svinyuhi ta Koritnickogo lisu sho vklinyuvavsya v roztashuvannya avstro nimeckih vijsk Yak viglyadala cya miscevist zgaduye uchasnik tih podij oficer lejbgvardiyi Semenivskogo polku Yu V Makarov Vid sil podekudi stirchali tilki komini Miscevist z nashogo boku bula porita vglib versti na tri Paralelno 1 j liniyi tyaglisya desyatki transhej z intervalom krokiv na sto odin vid odnogo glibokih z blindazhami ale v cej chas vzhe znachno zapushenih i zagidzhenih Vsi voni peretinalisya neskinchennimi vuzkimi zvivistimi hodami spoluchen Vihodiv cilij labirint rozibratisya v yakomu bulo nelegko To tam to syam stirchali z zemli derev yani hrestiki z palic i z doshok deyaki zovsim svizhenki deyaki vzhe gotovi vpasti De ne de napisi chornilnim olivcem vid starih doshiv vazhko chitayutsya Tretogo veresnya 1916 roku v 15 00 vidbulas nevdala ataka Preobrazhenskogo ta Yegerskogo polkiv 1 go gvardijskogo korpusu Nastupnogo dnya komanduvach armiyeyu Kaledin buv duzhe nevdovolenij kazhuchi sho gvardiya ne bazhaye po spravzhnomu bitisya i simulyuye ataki Nastup virishili povtoriti 7 veresnya Silna artilerijska pidgotovka trivala ves den 6 veresnya i do svitanku 7 veresnya O 5 j godini ranku lejbgvardiyi Semenivskij ta lejbgvardiyi Izmajlovskij polki yaki stoyali v pershij liniyi oboroni kinulis v ataku vibili voroga z kilkoh ryadiv ukriplen i zajnyali pershi grushopodibnu visotu silnij opornij punkt voroga a drugi chastinu lisu bilya sela Svinyuhi i okopi na zahid vid sela Koritnicya Na pravomu flanzi semenivci ne buli pidtrimani susidnimi chastinami do togo zh mizh nimi ta izmajlovcyami viyavivsya dosit znachnij rozriv Protivnik dlya vidnovlennya stanovisha proviv dvi energijni kontrataki odnu z pivnochi lisu v obhid pravogo flangu semenivciv inshu z pivdnya v obhid livogo flangu izmajlovciv Ataka na semenivciv bula zupinena visunennyam 1 go i 3 go bataljoniv lejbgvardiyi Preobrazhenskogo polku ustupom za yih pravim flangom Na likvidaciyu kontrataki z pivdnya kinutij lejbgvardiyi Yegerskij polk yakij buv v divizijnomu rezervi i zajmav poziciyu za Izmajlovskim polkom Vnaslidok ataki izmajlovci i yegerya vijshli na pivdennu galyavinu lisu bilya sela Svinyuhi V cej chas pochalas tretya kontrataka nimciv na pivnichnu galyavinu cogo lisu u flang i til izmajlovcyam i yegeryam nimci ruhalis v proriv mizh grushopodibnoyu visotoyu i Svinyuskim lisom Yim u flang rushiv 2 j bataljon Preobrazhenskogo polku pid komanduvannyam O P Kutepova Ne menshe 5 ti vazhkih i velika kilkist legkih batarej voroga vidkrili po nomu zagorodzhuvalnij vogon Bataljon jshov yak na navchannyah Lyudi padali desyatkami inshi zmikalisya trimayuchi rivnyannya i nogu Chas vid chasu Kutepov na hodu povertavsya i pidrahovuvav livoyu livoyu Ataka bula do togo strimka i dlya protivnika nespodivana sho majzhe ne chinyachi oporu nimci vidstupili nazad zalishayuchi chislennih polonenih i kulemeti Zahoplenoyu viyavilas vsya dilyanka vid grushopodibnoyi visoti i do zahidnogo uzlissya Svinyuskogo lisu Peremoga ru ne bula vikoristana komanduvannyam armiyi Za vinyatkom zajnyattya kilkoh ukriplen ataka 9 veresnya ne vdalasya Nastupna ataka planuvalas na 16 veresnya ale grupa generala Marvicya zavdala potuzhnogo udaru 14 veresnya v stikuvannya mizh Osoblivoyu ta 8 yu armiyami tochnishe v promizhok mizh 10 yu Sibirskoyu 8 veresnya vvecheri zminila chastini pid komanduvannyam Kutepova ta 9 yu Sibirskoyu diviziyami Vnaslidok nadzvichajno silnogo uragannogo vognyu artileriyi ta neobstrilyanosti novogo popovnennya 10 ta Sibirska diviziya bula povnistyu rozbita Stavkoyu provodilos detalne rozsliduvannya takoyi porazki Z poyasnennya komandira 1 go gvardijskogo korpusu general lejtenanta Potockogo komandnij punkt yakogo znahodivsya na visoti 120 i z yakoyi bulo dobre vidno promizhok mizh Svinyuhami i Koritnickim lisom Sapog za vijskovoyu terminologiyeyu diviziya ne viyavila neobhidnoyi stijkosti zdalos v polon 40 oficeriv ta bilshe 3000 nizhnih chiniv zalisheni garmati ta kilka desyatkiv kulemetiv buli svidki yaki bachili ganebnu zdachu cilih rot bez boyu Ce zmusilo komanduvannya vidstro chiti ataku yaka rozpochalas na dilyankah Osoblivoyi ta 8 yi armij 19 veresnya a na fronti Osoblivoyi armiyi boyi prodovzhuvalis z nadzvichajnoyu zavzyatistyu do 22 veresnya 1916 roku Zdes lyudi est i net Zlovonnoj chyornoj massoj Oni lezhat kak pni mezh chyornyh lipkih trav Zdes lica sinie s zastyvsheyu grimasoj Obrubki nog i spin obuglennyj rukav Zdes kriki est i net Zdes vopl i net ni zvuka Zdes iz somknutyh ust bezglasnyj rvyotsya ston I k chyornym nebesam prostyorshi lica ruki Oni lezhat i zhdut i prosyat pohoron K Marigodov Requiem Vtrati 8 yi armiyi za 3 i 7 veresnya 1916 roku pid chas boyiv pid Svinyuhami 1916 rik Vijskove zvannya vbito poraneno zalishilos na poli boyu razom 3 veresnya oficeri 33 163 8 204 nizhni chini 2838 12265 1605 16708 7 veresnya oficeri 27 179 18 224 nizhni chini 3867 14293 2129 20289 vsogo 6765 26900 3760 37425 Z sekretnih avstro ugorskih vijskovih kart datovanih 7 chervnya i 7 grudnya 1917 roku vidno sho Svinyuhi znovu buli zahopleni avstro ugorskoyu armiyeyu Revolyucijni podiyi 1917 1921 rr Ruyini Svinyuh Berezen 1917 r Pislya Ukrayinskoyi nacionalnoyi revolyuciyi ta Berestejskogo miru v selo pochali povertatis bizhenci Zhili v zemlyankah zalishenih avstrijcyami blindazhah zvodili halupki znimali z poliv zagorozhi z kolyuchogo drotu zasipali virvi transheyi okopi pomalu obzhivalis Polsko ukrayinska vijna dlya volinyan pochalasya 3 sichnya 1919 roku koli polski vijska uvijshli na teritoriyu Volini yaku zalishali avstro nimecki okupacijni vijska Rozpochalasya bitva za Kovel ta Volodimir Volinskij Vidomo sho v travni 1919 roku v Gorohovi buv roztashovanij shtab Volodimir Volinskoyi bojovoyi grupi Armiyi UNR Miscevist bula svidkom vazhkih krivavih boyiv Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki na dva fronti z polyakami i bilshovikami 16 travnya 1919 roku polyakami buv zahoplenij Luck 7 serpnya 1920 roku Svinyuhi zajnyali chastini 24 yi strileckoyi diviziyi RSChA a 8 serpnya vidbuvsya pl 1 5 pl polkiv pihoti Legioniv 1 yi polskoyi diviziyi i 2 go eskadronu 3 go polku ulaniv 3 yi polskoyi armiyi de bula povnistyu rozgromlena 72 a strilecka brigada za polskimi dokumentami 12 yi armiyi RSChA Popri taku peremogu polska armiya vidstupila za riku Bug gotuyuchis do Varshavskoyi bitvi Cherez Svinyuhi 25 serpnya 1920 roku prohodili obozi Pershoyi kinnoyi armiyi Budonnogo yaka nastupala na Zamostya ta vzhe na pochatku veresnya cya chervona navala pokotilas nazad 3 veresnya pislya boyu pid Skomorohami cherez selo vidstupav 393 j Tarashanskij polk do Lucka pidirvavshi mosti cherez Stir ta ce ne strimalo nastupu polyakiv i vzhe 16 veresnya voni znovu zahopili Luck U skladi Polskoyi Respubliki V misyaci serpni 1921 r viyihali mi v svij kraj Na ruyinah po velikij vojni yakos zbuduvali gnizdo j poteklo bidne sirotske zhittya bo matir nashu vijna z yila Anastasiya Dacyuk Maksimovich serpen 1931 r Grad vibiv zhita Komisiya z viznachennya zbitkiv Samij visokij v shlyapi Dacyuk Vyacheslav Feofilovich 1935 rik 4 klas shkoli4 klas Svinyuskoyi shkoli V centri otec Pilip Shishkovskij zliva vid zhinki direktor shkoli Piotr Trznadel u drugomu ryadu sprava sidyat 4 j Mikola Dacyuk 7 ma Lyusya Shishkovska 1937 rik5 klas Svinyuskoyi shkoli V centri direktor shkoli Piotr Trznadel 10 ta v 3 mu ryadu sprava Lyusya Shishkovska v 4 mu ryadu 2 j Mikola Dacyuk Pislya pidpisannya Varshavskogo dogovoru predstavnikami Polshi ta Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki i nastupnogo Rizkogo miru zemli Zahidnoyi Ukrayini vidijshli do Polshi U period polskoyi administraciyi Svinyuhi buli centrom gmini Gorohivskogo povitu Volinskogo voyevodstva Polshi Administrativno Svinyuhi buli podileni na mistechko Svinyuhi i na selo Svinyuhi Shvidkomu vidrodzhennyu sela spriyalo rozmishennya tut gminnogo uryadu i policejskogo posterunku Yevreyi shvidko rozbuduvali mistechko vidkrili bakalijni gastronomichni promtovarni kramnichki oblashtuvali kravecki shevski stolyarni majsterni zakladi gromadskogo harchuvannya perukarnyu Polskij promislovec Strep zbuduvav tut odin iz svoyih parovih mliniv a nimec Grossman vitryak ukrayinskij feldsher Vyacheslav Dacyuk vidkriv ambulatoriyu polyak Slozhinskij perukarnyu yevreyi Nuta kuznyu na tri robochih miscya Froyim olijnyu Za rahunok derzhavi bulo zbudovano primishennya semirichnoyi shkoli v yakij ukrayinsku movu vivchali pid nazvoyu rusinskoyi vidkrito apteku poshtu prokladeno telefonni liniyi do Gorohova j Lokach zabrukovano vulici mistechka Pri gminnomu uryadi bula molocharnya pleminni stajni i bichatnik vetpunkt pracyuvav privatnij punkt zakupivli molodnyaka VRH Zapracyuvav silskij spozhivchij kooperativ chitalnya Prosviti bulo stvoreno dobrovilnu protipozhezhnu druzhinu V serpni 1931 r v Svinyuskij gmini grad znishiv urozhaj postrazhdalo bagato gospodarstv Polskim uryadom bula organizovana komisiya z vidshkoduvannya zbitkiv yaka pracyuvala 18 25 serpnya 1931 r Okupacijnij rezhim podatkovij gnit socialna bezvihid spriyali rostu politichnoyi i nacionalnoyi svidomosti sponukali do protestu Najbilsh svidomi i rishuchi elementi ob yednalis u pidrilni oseredki KPZU i OUN Na teritoriyi Svinyuskoyi gmini oseredki KPZU mali bilshij vpliv na naselennya Micnij oseredok diyav u Koritnici Na jogo bazi buv sformovanij koritnenskij rajkom KPZU yakij ob yednav 15 oseredkiv i 36 chleniv Sekretar pidpilnogo rajkomu KSMZU Oleksandr Lacenko buv zastrelenij u 1939 roci zhandarmami za sprotiv pid chas areshtu V 1931 roci tut bula odna z najbilshih gromad adventistiv na Volini 126 viryan Druga svitova vijna Druga svitova vijna dlya zhiteliv sela pochalas 1 veresnya 1939 roku U seli projshla mobilizaciya rezervistiv fondovogo skladu konej provedeno masovu zakupivlyu zernofurazhu Po traktu v bik Gorohova potyaglisya koloni vidstupayuchih chastin Vijska Polskogo A vzhe 20 veresnya v selo vstupili chastini Chervonoyi Armiyi Shkola povnistyu perejshla na ukrayinsku movu Temami urokiv v pershomu klasi bulo roz yasnennya dityam sho take Stalinska Konstituciya i sho vona nam dala chitannya opovidan Socialistichne zmagannya Leningrad rozmova pro Lenina rozmova na temu Bilshoviki z yednali dva morya ta sklad rechen na cyu temu chitannya opovidan Komunistichna partiya Yak ya poznajomilas z tovarishem Stalinim Ya govorila z Stalinim rozmovi na temu prochitanih opovidan Papaninci Nash Stalin napam yat virshi Mavzolej Pisnya pro Stalina Nasha batkivshina rozuchuvannya pisni Yaksho zavtra vijna povtor pisen Pisnya pro Voroshilova Priamurska partizanka i t d Klasnij zhurnal 1a klasu shkoli Svinyuh vchitelki A M Dacyuk z oblikom vidviduvannya ta uspishnosti uchniv za III chvert 1940 1941 rr Prizvishe ta im ya Batko rik narodzhennya pribuv do klasu nacionalnist yakij rik v klasi primitki olivcem ukrayinska kaligrafiya arifmetika malyuvannya spiv fizkultura povedinka proguli po hvorobi spiznennya 1 Bondaruk Olena Mikola 1932 1939 ukrayinka 1 v p v d d v v 13 1 2 Bobelyas Ivan Vasil 1930 1938 ukrayinec 2 d p v p p d p 12 3 Budnickij Sergij Mikola 1931 1940 ukrayinec 2 bosij 55 4 Vasinyuk Gric Fedir 1932 1939 ukrayinec 1 bosij pg p pg p p d v 21 3 5 Gordij Vasil Danilo 1932 1939 ukrayinec 1 v v v d v v d 3 6 Gundzher Stepan Ivan 1931 1939 ukrayinec 1 v v v d d d v 1 7 Grojs Fradlya Shaya 1932 1939 yevrejka 1 d p v d v v d 8 Grinshpun Meyer Haskel 1933 1939 yevrej 1 p p p p p p d 4 5 2 9 Dulka Ustima Petro 1930 1938 ukrayinka 2 bosa v v v d d v v 8 5 10 Zhalovaga Petro Yustim 1932 1939 ukrayinec 1 v d v d d v d 6 1 11 Zhalovaga Mikola Pilip 1932 1939 ukrayinec 1 d d d d d v d 1 3 12 Zhishko Vasilina Volodimir 1932 1939 ukrayinka 1 v d v p v v v 1 13 Zinger Haya Hajka Riven 1931 1939 yevrejka 1 p p p d v d d 8 14 Zavadskij Oleksa Yakiv 1930 1938 ukrayinec 2 bosij 50 15 Inberg Hayim Mot 1931 1939 yevrej 1 d p d p p d p 4 6 1 16 Kaveckij Yakiv Mikola 1932 1939 ukrayinec 1 d p d d p d d 2 3 3 17 Kaveckij Petro Vasil 1932 1939 ukrayinec 1 p p p p p d p 2 5 18 Kos Gric Josip 1930 1938 ukrayinec 2 d d v v d d p 5 1 19 Krisak Mikola Palim 1931 1939 ukrayinec 1 bosij 20 Lukashevich Zofiya Oleksa 1932 1939 ukrayinka 1 p d d p d d d 6 9 1 21 Lacenko Kost Mikola 1932 1939 ukrayinec 1 bosij p d d p p d d 15 22 Lacenko Pavlo Andrij 1933 1939 ukrayinec 1 d p d v v d d 1 11 23 Linver Ruhlya Zelman 1932 1939 yevrejka 1 p d v p p d v 1 3 24 Lehter Shejva Aron 1932 1939 yevrejka 1 v d d d v v d 1 25 Melnik Vasilina Gric 1932 1939 ukrayinka 1 v d v p d v d 1 7 26 Melnik Mikola Danilo 1930 1938 ukrayinec 2 v v v d d v p 27 Melnik Vasil Mihajlo 1931 1939 ukrayinec 1 v v v d v v d 28 Mislivec Mikola Oleksandr 1931 1939 ukrayinec 1 bosij d d v d d d d 3 8 29 Novakovskij Kost Volodimir 1931 1939 ukrayinec 1 bosij p p d p p p d 11 1 30 Novakovskij Oleksa Volodimir 1932 1939 ukrayinec 1 bosij 47 31 Omelchuk Ananij Mefodij 1932 1939 ukrayinec 1 bosij bez odezhi d p p d p d v 4 9 1 32 Polishuk Olga Petro 1932 1939 ukrayinka 1 d d v p d v v 33 Pilyuk Nadya Mihajlo 1931 1939 ukrayinka 1 bosa p pg p p d d d 22 1 34 Povh Oleksa Nazar 1930 1938 ukrayinec 2 d d v d d v p 16 3 35 Savicka Lyuba Mihajlo 1931 1939 ukrayinka 1 p p d p p d d 12 36 Svirska Nadya Stepan 1933 1939 ukrayinka 1 p p d p d v v 8 37 Trofimyuk Raya Mikola 1932 1939 ukrayinka 1 v v v d v v v 2 38 Trofimyuk Nadya Fedir 1932 1939 ukrayinka 1 v v v d d v v 39 Trofimyuk Vasil Oleksandr 1932 1939 ukrayinec 1 v d v v d v v 1 40 Trofimyuk Olena Oleksandr 1931 1939 ukrayinka 1 bosa d d p d d v d 5 3 3 41 Trofimyuk Vasil Timofij 1931 1939 ukrayinec 1 d d d d d d d 13 42 Trofimyuk Yavdoha Gric 1931 1939 ukrayinka 1 p d d d d d p 4 2 6 43 Tshnadel Zbishek Petro 1932 1939 polyak 1 v d v d v v d 1 44 Yavorska Katerina sirota 1932 1939 ukrayinka 1 bosa d d p d d d v 6 4 45 Shtunglyus Etelya Abrum 1931 1939 yevrejka 1 v v v v v v v 1 46 Yarmoshuk Sergij Mihajlo 1932 1939 ukrayinec 1 v p v d v v d 2 2 47 Yarmoshuk Fedir Samko 1931 1938 ukrayinec 2 bosij Ocinka v vidminno d dobre p poseredno U biblioteku zavezli literaturu ukrayinskoyu ta yevrejskimi movami buv vidkritij silskij klub bezzemelnim selyanam viddali zemlyu yaka bula u vlasnosti polyakiv sho zalishili selo Golovoyu silskoyi radi obrali Grigoriya Kupriyuka Rozgortannya kolgospnogo budivnictva todi ne nabralo rozmahu bo pereshkodila vijna 23 chervnya 1941 roku v Svinyuhah vzhe buli nimci 29 j armijskij korpus Najmasshtabnishoyu bojovoyu operaciyeyu z pochatku vijni na nashih terenah buv vihid otochenoyi v rajoni Porick Sokal Milyatin 124 yi strileckoyi diviziyi Chervonoyi armiyi koli pislya rozgromu nimeckogo pihotnogo polku Gofmana 26 06 1941 r v rajoni Lemeshiv Kuti 406 strileckim polkom ciyeyi diviziyi nad Svinyuhami iz kulemetno zenitnoyi ustanovki buv zbitij nimeckij litak 30 chervnya 1941 roku buv zapeklij 5 ti godinnij bij v Koritnenskomu lisi pislya yakogo diviziya z boyami 24 07 1941 roku vijshla z otochennya v Bilokorovichah i piznishe zaginula v Bitvi za Kiyiv Na teritoriyi kolishnoyi shkoli de piznishe roztashuvalasya dilnicha likarnya u velikij bratskij mogili pohovali nimeckih soldat a bilya obijstya Larisi Lacenko nimeckih lotchikiv Zalishilis bezimenni i chervonoarmijski mogili Do yevreyiv naselennya sela stavilosya duzhe dobre V odnogo z nih bula knajpa de bulo bagato riznovidiv smachnih kovbas smalcovi oseledci z Baltijskogo morya pivo v bochechkah v kogo bulo vesillya to brali cilu bochechku Pered viselennyam yevreyiv u getto v Lokachah voni viddavali susidam na zberezhennya svoyi rechi odyag skatertini tosho napevno dumali sho povernutsya Yakos nimecki soldati u vdovi zabrali yedinu korovu to otec Pilip Shishkovskij na choli delegaciyi povazhnih selyan zvernuvsya do nimeckogo komandira i toj nakazav povernuti lyudi podumali sho nimci spravedlivi ale koli zabirali dvoh bliznyukiv yevreyiv yakih lyubilo vse selo to toj nimec na prohannya yih zalishiti duzhe rozserdivsya zatupav nogami i skazav Idit get i bilshe ne prihodte bo pidete razom z nimi Voseni 1941 roku 367 yevreyiv zignali v Lokachinske geto i piznishe vsih rozstrilyali Na primusovi roboti v Nimechchinu bulo vivezeno 117 yunakiv i divchat Bez sudu cherez pidozru v neloyalnosti do okupacijnogo rezhimu rozstrilyali 10 cholovik 1 kvitnya 1944 rokuZapiska zalishena povstancem OUN UPA dlya zahistu sim yi feldshera Vyacheslava Dacyuka Za tayemnim nakazom Centralnogo provodu OUN b vid 20 bereznya 1943 r pro negajnij perehid u lisovi masivi ta priyednannya do povstanskih zagoniv odniyeyi nochi ukrayinska policiya v povnomu skladi zi zbroyeyu popovnila lavi UPA Do vizvolnoyi borotbi priyednalos chimalo zhiteliv sela zokrema Grigorij Horomec Pilip Shtinko Ilko Pilyuk Tihin Trofimyuk Stepan Slyusarskij Leonid Shushkovskij Medichnu dopomogu poranenim voyinam UPA nadavav zemskij feldsher Dacyuk Vyacheslav Feofilovich uchasnik Pershoyi svitovoyi vijni poranenij shrapnellyu 1 serpnya 1943 r u s Kremesh vidbuvsya bij UPA pid chas yakogo buli spaleni 2 nimeckih avtomobili ta vbito 28 gitlerivciv Nimci u vidpovid spalili 9 hat u Kremeshi i 5 u Svinyuhah Z lita 1943 roku do rannoyi vesni 1944 roku vlada v seli faktichno nalezhala miscevomu samovryaduvannyu pid kerivnictvom OUN UPA Radyanskij period Selo bulo zvilnene vid fashistiv 14 lipnya 1944 roku chastinami 106 yi strileckoyi diviziyi pid komanduvannyam polkovnika M M Vlasova Nimci chinili zapeklij opir prodovzhuyuchi vidstup v zahidnomu i pivdenno zahidnomu napryamku Vtrati diviziyi za den boyu 30 poranenih i 2 vbitih Poloneno 32 nimcya Vsogo za 13 14 07 1944 r vtrati diviziyi stanovili 200 poranenih i 21 vbitij Znisheno 450 soldat i oficeriv protivnika poloneno 42 Zahopleni trofeyi 4 pushki 7 voziv 6 kulemetiv konej 3 81 mm min 600 snaryadiv riznih kalibriv 1500 legkova avtomashina motocikl i radiostanciya 8 serpnya 1944 r choloviki buli mobilizovani v Chervonu armiyu ta brali uchast u vazhkih boyah za Visloyu i v Karpatah Na frontah Drugoyi svitovoyi vijni zaginulo 38 privitnenciv Originalnij tekst ros Vopros Pri kakih obstoyatelstvah Vy byli zaderzhany i chto u Vas izyali pri zaderzhanii Otvet Nahodyas v lesu my uznali chto zhitel s Svinyuhi Shushkovskij Lev sovershil pobeg iz pod strazhi Poetomu my reshili pojti i zabrat ego k sebe v bandu Primerno 10 sentyabrya s ego g oda my poshli v s Svinyuhi i popali na zasadu rabotnikov NKVD v rezultate chego zavyazalas perestrelka i ya byl ranen v nogu i zaderzhan Pri obyske u menya izyali avtomat pistolet odnu granatu i dva diska patronov k avtomatu V protokole doprosa zapisano s moih slov pravilno i mne zachitano polnostyu Lihovskij Doprosil st arshij sledovatel OBB ml adshij l ejtenan t milicii Gladchenko GDA SB Ukrayini f 5 spr 67433 ark 125 139 Original Rukopis Cikavo sho na pershomu dopiti 11 veresnya 1945 r Petro z metoyu konspiraciyi nazvav inshe prizvishe povstancya z protokolu dopitu Petra Oleksandrovicha Lihovskogo 1923 roku narodzhennya urodzhencya sela Koritnicya vid 26 veresnya 1945 r U 1946 1947 rokah zavdyaki aktivnim diyam UPA golodomoru ne bulo ta cherez nevrozhaj naselennya goloduvalo yili mamaligu hamulu uzvar z mukoyu yak kisil varili kropivu Menshe goloduvali ti hto mav korovu Piznishe v ci nelegki povoyenni roki bachili meshkanci yak vezli v Lokachi u brichci mizh dvoma ohoroncyami z perehreshenimi gvintivkami ta z primknutimi shtikami hudenku v chornomu odyazi vdovu za tri koloski banderivcya yakij gordo stoyav v kuzovi mashini dlya ciyeyi ganbi chi na postrah specialno zganyali shkolyariv ta selyan yaki movchki divilis odin na odnogo vidchuli na sobi kolektivizaciyu z neposilnimi podatkami ta styagnennyam nedoyimkiv Zhiteli sela uchasniki vizvolnih zmagan ta zhertvi politichnih represij komunistichnogo totalitarnogo rezhimu Prizvishe im ya po batkovi Biografichni dovidki 1 Babilyas Vasil Naumovich 1898 r n s Koritnicya abo s Svinyuhi teper s Privitne Lokachinskogo r nu ukrayinec zamozhnij selyanin pozapartijnij Zaareshtovanij 04 03 1946 r Lokachinskim RV MDB Zvinuvach u prinalezh do OUN i zv yazkah z UPA VT v MVS Volinskoyi oblasti 24 05 1946 r 08 06 1946 r zasudzhenij za st 54 1a 54 11 KK URSR na 10 r VTT z pozbavlennyam prav na 5 r i k m Zvilnenij 18 07 1955 r Reabilitovanij 13 08 1992 r prokuraturoyu Volin obl Arhiv USB Ukrayini u Volinskij obl f p spr 6330 Derzharhiv Volinskoyi obl f 4666 op 2 spr 2557 ark 7 127 129 2 Babilyas Ivan Vasilovich 1930 r n s Svinyuhi teper s Privitne Lokachinskogo r nu ukrayinec iz selyan kolgospnik pozapartijnij Zaareshtovanij 27 08 1950 r Lokachinskim RV MDB Zvinuvach u prinalezh do OUN i zv yazkah z UPA ON MDB SRSR 10 03 1951 r zasudzhenij za st 5 33 KK URSR na 10 r VTT Pokarannya vidbuvav u Krasnoyarskomu krayi Kustanajskoyi oblasti Kazahstan Zvilnenij 12 06 1956 r Reabilitovanij 4 08 1989 r prokuraturoyu Volinskoyi oblasti Derzharhiv Volinskoyi obl f 4666 op 2 spr 2557 Spr 3327 3 Babilyas Nina Vasilivna 1925 r n s Svinyuhi teper s Privitne Lokachinskogo r nu ukrayinka selyanka odnoosibnicya pozapartijna Zaareshtovana 02 03 1946 r Lokachinskim RV MDB Zvinuvach u prinalezh do OUN i zv yazkah z UPA VT v MVS Volinskoyi oblasti 24 05 1946 r 08 05 1946 r zasudzhena za st 54 1a 54 11 KK URSR na 10 r VTT z pozbavlennyam prav na 5 r i k m Zvilnena 18 07 1955 r Reabilitovana 13 08 1992 r prokuraturoyu Volinskoyi oblasti Arhiv USB Ukrayini u Volinskij obl f p spr 6330 Derzharhiv Volinskoyi obl f 4666 op 2 spr 2557 ark 7 127 128 4 Vasinyuk Vira Ivanivna 1926 r n s Svinyuhi teper s Privitne Lokachinskogo r nu ukrayinka selyanka odnoosibnicya pozapartijna Zaareshtovana 29 12 1946 r UMDB u Volinskij oblasti Zvinuvachena u posobnictvi nimcyam VT v MVS Volin obl 04 04 1947 r zasudzhena za st 54 1a 54 11 KK URSR na 10 r VTT z pozbavlennyam prav na 5 r i k m Zvilnena 28 07 1955 r Reabilitovana 02 04 1992 r Volinskim oblasnim sudom Arhiv USB Ukrayini u Volinskij obl f p spr 5380 5 Gnerovskij Petro Ivanovich 1920 r n s Svinyuhi teper s Privitne Lokachinskogo r nu ukrayinec iz selyan osvita 2 kl soldat ChA pozapartijnij Zaareshtovanij 26 12 1944 r VKR Smersh VT 1 yi Artilerijskoyi diviziyi RGK 05 02 1945 r zasudzhenij za st 58 2 58 11 KK RRFSR na 8 r VTT Pokarannya vidbuvav u Dallazi Zvilnenij 26 11 1952 r i napravlenij na specposelennya u Kokchetavsku obl Reabilitovanij 12 02 1993 r prokuraturoyu Volinskoyi oblasti Arhiv USB Ukrayini u Volinskij oblasti f p spr 6523 Arhiv UMVS Ukrayini u Volinskij obl spr 7216 6 Yerin Vasil Prokopovich 1916 r n s Svinyuhi teper s Privitne Lokachinskogo r nu ukrayinec iz selyan ryadovij ChA Zaareshtovanij 09 12 1944 r VKR Smersh Zvinuvachenij u antiradyanskij diyalnosti VT 1 yi Artileristskoyi diviziyi prorivu 05 02 1945 r zasudzhenij za st 58 2 58 11 KK RRFSR na 10 r VTT z p p na 5 r Pokarannya vidbuvav u Minlazi Zvilnenij 11 04 1954 r Reabilitovanij 12 02 1993 r prokuraturoyu Volinskoyi obl Arhiv USB Ukrayini u Volinskij obl f p spr 6523 7 Zhizhko Andrij Vasilovich 1921 r n s Svinyuhi teper s Privitne Lokachinskogo r nu ukrayinec iz selyan robitnik mlina zv yazkovij UPA psevdo Potap Zaareshtovanij 02 08 1944 r UNKVS u Volinskij obl VTv NKVS Volinskoyi obl 28 11 1944 r zasudzhenij za st 54 1a 54 11 KK URSR na 10 r VTT z p p na 5 r i konfiskaciyeyu majna Zvilnenij 15 06 1954 r i napravlenij na specposelennya v Kazahstan Zvilnenij zi s p u 1956 r Volinskim obl sudom 25 09 1991 r spravu zakrito za vidsutnosti skladu zlochinu Reabilitovanij 24 06 1992 r prokuraturoyu Volinskoyi obl Arhiv USB Ukrayini u Volinskij obl f p spr 360 ark 360 Spr 5838 Arhiv UMVS Ukrayini u Volinskij obl spr 166 8 Zhizhko Hristina Petrivna 1922 r n s Svinyuhi teper s Privitne Lokachinskogo r nu ukrayinka osvita 4 kl selyanka odnoosibnicya p part ONNKVS SRSR 30 01 1946 r viselena v Chusovskij r n Molotovskoyi obl yak chlen sim yi voyaka UPA Zdijsnila vtechu Narsudom Molotovskoyi obl 05 08 1947 r zasudzhena za st 82 ch 2 KK RRFSR na 3 r VTT Zvilnena 06 04 1950 r i povernuta na zaslannya Zvilnena 10 12 1956 r Reabilitovana prokuraturoyu Volinskoyi obl Arhiv UMVS Ukrayini u Volinskij obl spr 166 9 Slyusarskij Stepan Danilovich r n psevdo Gusar urodzhenec s Privitne Lokachinskogo r nu Volinskoyi oblasti Z 1943 r kushovij vishkilnij vijskovik OUN Areshtovanij 1944 r organami NKVS Dzherela Arhiv USBU u Volin obl F P Spr 4285 10 Trofim yuk Nina Timofiyivna r n psevdo Nadya urodzhenka s Svinyuhi teper s Privitne Lokachinskogo r nu Volinskoyi oblasti Z 05 1943 r stanichna UPA Dzherela Arhiv USBU u Volin obl F P Spr 4866 Ark 54 11 Trofim yuk Oleksandr Andrijovich 1919 r n urodzhenec s Privitne Lokachinskogo r nu Volinskoyi oblasti Z lita 1943 r rojovij UPA v 1944 r zakinchiv uchitelski kursi v m Luck Pracyuvav golovoyu Lokachinskoyi rajspozhivspilki Aresht 6 10 1945 r Lokachinskim RV NKDB zasudzh 22 12 1945 r VT 14 yi Povitryanoyi Armiyi do 10 r VTT z pozbavlennyam prav na 5 r Reabilitovanij 30 09 1996 r Dzherela Arhiv USBU u Volin obl F P Spr 9168 12 Trofim yuk Timofij r n urodzhenec s Privitne Lokachinskogo r nu Volinskoyi obl Stanichnij UPA Vbitij 08 1943 r chervonimi partizanami Dzherela Kniga skorboti Ukrayini Volinska oblast T 3 Luck 2011 S 100 13 Turuk Kostyantin Trohimovich 1911 r n psevdo Volodya urodzhenec s Svinyuhi teper s Privitne Lokachinskogo r nu Volinskoyi obl Z 1943 r vishkilnij stanichnij vijskovik UPA Areshtovanij 2 08 1944 r organami NKVS Dzherela Arhiv USBU u Volin obl F P Spr 8415 Pislya vijni pochalasya vidbudova sela vidkrili shkolu medpunkt poshtu kooperativnu kramnicyu pochala pracyuvati silska rada Voseni 1944 roku v primishennyah sho lishilis u zrujnovanomu gminnomu kompleksi bulo vidkrito MTS i pri nij kursi traktoristiv 26 bereznya 1945 roku upovnovazhenij Narkomzagu URSR Nikolayenko dopovidav u Volinskij obkom KP b U pro trudnoshi vidnovlennya kolgospu v seli Svinyuhi Lokachinskogo rajonu Vin pisav sho kolgosp isnuvav do vijni i buv duzhe nelagidnij nizka trudova disciplina bagato konej zaginulo vid bezvidpovidalnosti velike bezladdya v nomu bulo Cej vidpovidalnij predstavnik konstatuvav sho selyani na pitannya organizaciyi kolgospu divlyatsya pogano ne bazhayut jti v kolgosp za vinyatkom 10 aktivistiv Vlitku 1948 roku bulo stvoreno dva kolgospi u zahidnij chastini Shlyah do komunizmu u shidnij im Budonnogo 30 sichnya 1961 roku sekretar Lokachinskogo rajkomu KP Ukrayini M Loyanich zvituvav pro vikoristannya molitovnogo budinku pid silskij klub i biblioteku V 50 h rokah pid chas radyanskoyi kampaniyi z pereselennya kolgospnikiv i odnoosibnih gospodarstv iz zahidnih oblastej Ukrayini v pivdenni oblasti Ukrayinskoyi RSR rodina Antona Trofim yuka pereselilas do sela Tarasivka V 1964 r selo perejmenovane na Privitne Nibito navit miscevi prikazku sklali Za chesnu pracyu za hlib ta salo selo Svinyuhi Privitnim stalo Zgodom gospodarstva ob yednali j ukrupnenij kolgosp stav nazivatis imeni XIX z yizdu KPRS a z 1969 roku j do rozpadu nosiv im ya imeni Lenina Ce bulo odne z najkrashih gospodarstv u rajoni Svogo najbilshogo pidnesennya vono dosyaglo pid golovuvannyam Vasilya Pilipovicha Gumenyuka U cej chas tut pracyuvali na riznih posadah taki vidomi ne tilki v rajoni ale j v oblasti lyudi yak V S Skovorodskij V I Zagorskij Yu V Danilchuk L V Babelyas Ale spravzhnyu slavu selu prinesli jogo ryadovi trudivniki kavaleri ordena Lenina doyarka N D Lukashevich lankova Z M Melnik golova kolgospu V P Gumenyuk kavaler dvoh ordeniv Lenina mehanizator G A Babelyas Geroj Socialistichnoyi praci deputat Verhovnoyi Radi SRSR troh sklikan O M Formanyuk Istoriya Svyato Pokrovskoyi cerkvi istoriya Privitnenskoyi Svyato Pokrovskoyi cerkvi syagaye v glibinu chasu hochu podyakuvati za dopomogu v zbori materialu zhitelyam sela Vasilyu Yarmolyuku Pavlu Ivanyuku dyaku i starosti Ivanu Danilchuku jogo druzhini vchitelci miscevoyi shkoli Valentini ta nastoyatelyu hramu otcyu Yuriyu Kurilu Yih rozpovidi pospriyali v napisanni ciyeyi hroniki Hariton Pilipovich Segejda kolishnij uchitel istoriyi avtor knigi Svitilniki otchoyi viri 2002 r Selo spokonvikiv bulo garnim a lyudi v nomu dobri shiri privitni Voni zavzhdi nadavali dopomogu i pritulok usim hto proyizhdzhav vidomim shlyahom z Kisilina na Gorohiv U centri sela posered gustoyi zeleni sadiv syaye na sonci kupolom svoyim Svyato Pokrovska cerkva Vid najdavnishih chasiv vzhe soma Zbudovana vona v 1990 1993 rokah za koshti parafiyan na misci poperednoyi kotra zgorila v 1984 roci Teperishnya Privitnenska cerkva yak i poperednya derev yana na pidmurivku Zovni ta vseredini obshalovana doshkami pofarbovana u sinij blakitnij ta bilij kolori Pokrita ocinkovanoyu blyahoyu Dzvinicya znahoditsya v odnij sporudi z hramom Maye tri dzvoni vidliti na Novovolinskomu zavodi STO za koshti pozhertvuvani kilkoma organizaciyami rajonu yaki pobazhali zalishitisya nevidomimi Arhitekturnoyu formoyu ninishnij hram nagaduye poperednij Buduvali jogo majstri z Kovelya i Volodimira Volinskogo za fotografiyeyu sho zbereglasya v zhiteliv sela Take pobazhannya viyavila bilshist parafiyan Poruch budinok svyashennika z usima gospodarskimi primishennyami zvedenij she v 1960 roci za koshti parafiyan 2002 roku svyashennikom buv otec Yurij Kurilo teper nastoyatel hramu o Maksim Chinka Dyak i starosta cerkvi Ivan Danilchuk Jogo znayut u seli yak odnogo z aktivnih iniciatoriv budivnictva hramu Privitnenska cerkva odna z tih shesti hramiv v nashomu rajoni kotri ne zakrivalisya v chasi vojovnichogo ateyizmu vistoyali zavdyaki stijkosti parafiyan u borotbi proti peresliduvannya religiyi V yiyi primishennya v ti roki zvezli obladnannya z usih blizhnih do neyi hramiv rajonu kotri odin za odnim zakrivalis a same Kolpitova Koritnici Bubnova Zayachic Lineva Starogo Zagorova Mozhlivo same cya obstavina stala prichinoyu viniknennya zagadkovoyi pozhezhi v cerkvi Dehto j dosi kazhe sho to buv zumisnij pidpal Taka zagalna harakteristika teperishnoyi Privitnenskoyi Svyato Pokrovskoyi cerkvi Pravoslavnoyi cerkvi Ukrayini Ale istoriya cogo hramu syagaye v sivu glibinu chasu Za materialami arhivu persha zgadka pro Privitne Svinyuhi pripadaye na XV stolittya A yaksho isnuvalo selo to j cerkva mogla buti Prote z tih davnih chasiv poki sho pismovih vidomostej ne znajdeno Ale zbereglisya narodni perekazi V odnomu z nih povidomlyayetsya sho najdavnisha cerkva v Privitnomu stoyala na pagorbi z livogo boku richki Svinorijki Cyu miscinu j dosi nazivayut cvintarem Do neyi nalezhali viruyuchi z sela Koritnicya Zbuduvali cerkvu z tesanih brusiv za perekazom bez zhodnogo cvyaha Pokrita solomoyu a kupol derev yanim gontom Ce buli ti chasi koli Volin vhodila do skladu Polshi Zhiteliv oboh sil zadovolnyav cej nevelichkij spilnij hram ta j naselennya bulo malochiselne Za arhivnimi materialami u Koritnici u XVIII stolitti nalichuvalosya 30 dvoriv a v Svinyuhah z desyatok Zvichajno za takoyi kilkosti naselennya ne bulo zmogi ta j potrebi mati okremi cerkvi Za danimi arhivu bilshist todishnih cerkov Volini stavali uniatskimi Chi do ciyeyi konfesiyi nalezhav hram u Svinyuhah konkretnih vidomostej v arhivnih materialah ne znajdeno Z chasom kilkist naselennya v oboh selah zbilshuvalasya Spilna cerkva stala tisnoyu Tomu parafiyani stali buduvati hrami okremo V Koritnici za danimi arhivu jogo zvedeno v 1795 roci a v Svinyuhah 1853 roku Ce vzhe buv chas koli Volin pislya tretogo podilu Polshi uvijshla do skladu Rosijskoyi imperiyi Hariton Segejda Svyato Pokrovska cerkva 1916 Svyato Pokrovska cerkva 2023 U klirovih vidomostyah za 1834 r zaznacheno sho vidomchij deputat Fedir Gucevich z Mihajlivskogo hramu mistechka Svinyuhi u sudi vidstoyuvav spravedlive rozmezhuvannya cerkovnih zemel svyashennik deputat vid duhovenstva yakij zahishav interesi Cerkvi v povitovih sudah pri rozglyadi sprav sho stosuvalisya kliru Z 27 lipnya 1844 roku po 1865 rik svyashenikom buv Ivan Feofilovich Skulskij a z 1 lipnya 1868 roku svyashenikom buv Flor Isidorovich Metelskij Mihajlivska cerkva mistechka Svinyuhi zgaduyetsya takozh i v zhurnali Volinski yeparhialni vidomosti za 16 chervnya 1873 roku koli bula zasnovana cerkovno parafiyalna pikluvalna rada Golovoyu yiyi buv miscevij svyashenik Flor Isidorovich Metelskij postijnimi chlenami volosnij starshina Grigorij Ivanovich Boc cerkovnij starosta Gordij Pavlovich Torchenyuk i selyanin Stepan Artemovich Yarmoshevich a takozh selyani Nazarij Oleksandrovich Marcinkovskij Grigorij Josipovich Polishuk Ivan Pavlovich Trofimyuk Oleksij Ivanovich Trofimyuk Petro Fedorovich Penkovskij Kirilo Ivanovich Shtul Danilo Fedorovich Gnirovskij Mojsej Timofijovich Kostyukevich Kliment Maksimovich Zhalovaga i Vasilij Pavlovich Melnik Chitayemo v knizi Dev yatsotrichchya pravoslav ya na Volini 992 1892 rr m Svinyuhi cerkva Pokrovska pobudovana v 1875 r na koshti parafiyan pri dopomozi vid kazni derev yana na kam yanomu fundamenti z takoyu zh dzviniceyu V tomu zh mistechku Kladovishenska Lvivska Lva papi Rimskogo cerkva pobudovana v 1856 r druzhinoyu pomerlogo statskogo radnika Ginca derev yana Pripisna s Vojnina Iovlevska cerkva pobudovana v 1788 r pomishikom Rzhevuckim derev yana z takoyu zh dzviniceyu Pri nij cerkovno prihodska shkola a v m Svinyuhah Odnoklasne narodne uchilishe Parafiyan 695 cholovikiv ta 714 zhinok Kilkist cerkovnoyi zemli 79 desyatin 930 sazhen U 1875 roci zgidno z Klirovimi vidomostyami za 1907 i 1901 roki u Svinyuhah buduyetsya nova cerkva tretya za rahunkom Ce buv hram velikih rozmiriv krasivij arhitekturnoyu formoyu derev yanij pokritij blyahoyu z visokoyu dzvinniceyu v odnij sporudi z hramom yaka mala 5 dzvoniv Najbilshij z nih vagoyu 36 pudiv Stoyala cerkva za spogadami starozhiliv nepodalik teperishnoyi avtozupinki v Privitnomu pravoruch shlyahu v napryamku na Gorohiv Teper tut zhive Zina Kupriyuk Bilya cerkvi bulo pohovano miscevogo pana Belbasova Na misci jogo sadibi teper znahoditsya serednya shkola Novi detali pro tretyu Privitnensku cerkvu znahodimo v Klirovih vidomostyah za 1901 rik Selo Svinyuhi cerkva Svyato Pokrovska zbudovana v 1875 roci za koshti parafiyan z nevelikoyu dopomogoyu kazni derev yana na kam yanomu fundamenti Dzvinicya v odnomu primishenni z hramom Maye p yat dzvoniv 1901 roku cerkva pofarbovana zovni vkrita zherstyu Prestol v nij odin na chest Pokrovi Presvyatoyi Bogorodici Zhaluvannya svyashenniku 350 rubliv na rik dyaku 50 rubliv Zemli maye 52 desyatini sinokosu 4 6 desyatini Zemlya gorbista glinista malopributkova Najblizhchi sela Kolpitiv Koritnicya Bubniv Konyuhi Vojnin U comu seli z 1877 roku diyucha cerkovno prihodska shkola reorganizovana v 1902 roci v odnoklasne uchilishe Uchitel otrimuye vid kazni 250 rubliv na rik a vid gromadi 150 rubliv Vsogo 400 rubliv na rik Shkolu vidviduvalo v 1901 roci 60 uchniv Nastoyatel Vasil Brechkovich otrimuye vid kazni 75 rubliv na rik Starosta oderzhuye vid gromadi 12 rubliv na rik V seli Svinyuhi Lvivska kladovishenska cerkva zbudovana v 1853 roci Prestol u nij odin na chest Papi Rimskogo Lva Pro Privitnensku cerkvu zgaduyetsya takozh u Klirovih vidomostyah za 1907 i 1911 roki Upuskayu vzhe vidomi fakti a z novih navedu taki z pyati dzvoniv cogo hramu najbilshij vazhit 36 pudiv pridbanij u 1885 roci za koshti parafiyan pozhertvuvannya miscevogo pomishika vidstavnogo polkovnika Semena Belbasova i druzhini jogo z rodu Leduhovskih V cerkvi cij zamist pomerlogo v 1910 roci svyashennika Vasilya Brechkovicha novij nastoyatel Sergij Paraskovich 27 lit Dyakom sluzhit Stepan Rabinovich starostoyu miscevij selyanin Panas Tkachenko 53 roki zhaluvannya 20 rubliv na rik U Svinyuhah v 1911 roci nalichuvalosya dvoriv 213 cholovikiv 693 zhinok 670 Hariton Segejda V serpni veresni 1916 roku cerkva vikoristovuvalas nimecko avstrijskoyu armiyeyu yak vijskovij lazaret yakij ne obstrilyuvavsya rosijskoyu artileriyeyu Zovni vona bula bilogo koloru iz zelenimi kupolami Zakinchilas Persha svitova vijna Ti hto povernuvsya pislya evakuaciyi v Svinyuhi ne vpiznali sela Voni pobachili zrujnovanu cerkvu i majzhe vsi zhitlovi budinki Polya gorodi i navit vulici zarosli bur yanami Vciliv tilki murovanij budinok pana Belbasova Lyudi zhili v avstrijskih blindazhah zemlyankah Z chasom pochali buduvati hati na svoyemu poli i obzavoditisya gospodarstvom Ale navit v chas takoyi materialnoyi skruti lyudi ne mogli zhiti bez cerkvi 1919 roku na tomu misci de teper stoyit cerkva v Privitnomu pochali buduvati hram formoyu hati z nevelichkim kupolom poseredini dahu pokritogo solomoyu Tisnuvato tam bulo zgaduvali starozhili osoblivo u veliki svyata ale vsi radili sho mayut svij hram i vzhe ne treba hoditi v Novij Zagoriv yak robili do cogo trohi bilshe roku Praviv u nomu otec Vasil Ce buv chetvertij hram u Privitnomu Yak mali buduvati jogo zaduvala Pelageya Yunak 1902 r n mirkuvali yak trohi rozbagatiyemo to zbuduyemo v svoyemu seli veliku i krasivu cerkvu Ta chas ishov V roki panskoyi Polshi ne tak legko bulo rozbagatiti selyaninovi kotrij ledve kinci z kincyami zvodiv Podatkami dushili zemlyu treba bulo kupuvati A vona v okolicyah sela koshtuvala 1700 zlotih za desyatinu 1 6 ga Tilki v 1936 roci v Svinyuhah pochali sporudzhuvati novu cerkvu Buduvati yiyi virishili navkolo isnuyuchoyi kotra bula nevelikogo rozmiru i viglidala yak hata hocha perekrita bula na toj chas blyahoyu V starij cerkvi trivalo bogosluzhinnya a navkolo neyi buduvali novu Vona vvazhayetsya za rahunkom p yatoyu velika rozmirom krasivoyi arhitekturnoyi formi Ce buv toj hram kotrij zgoriv u 1984 roci za dosit zagadkovih obstavin Budivnictvo takogo hramu vimagalo velikih koshtiv i praci Polskij uryad niyakoyi dopomogi ne nadavav tomu parafiyanam dovodilosya vse robiti za svoyi koshti Groshej nihto ne shkoduvav movlyav bude pam yatka dlya nashih ditej onukiv i pravnukiv Nastav veresen 1939 roku U Svinyuhi prijshla radyanska vlada Z usih sil staralisya parafiyani ale dobuduvati cerkvu ne vstigli Rajonni vlasti zadumali nezakinchene primishennya vzyati pid budinok kulturi Ce nalyakalo selyan Voni pochali pracyuvati potajki nochami abi shvidshe zavershiti roboti Rozibrali stare primishennya hramu obladnali ikonostas uzhe v novomu vorota u vivtari zaminili kilimom I v cerkvi z zadilovanimi stinami na shastya vzhe vkritoyu blyahoyu pochali bogosluzhinnya Poki v rajoni diznalisya to bulo vzhe pizno v hrami praviv Yaroslav Dolgushin U roki nimeckoyi okupaciyi malo zrobili shodo zakinchennya budivnictva cerkvi tilki v seredini 50 h rokiv ci roboti zavershili Otzhe buduvalasya vona p yata za rahunkom blizko dvadcyati rokiv 1972 roku vzhe za svyashennika Mihajla Ivanskogo pridbali ikonostas U toj chas v Privitnensku cerkvu yak diyuchu bulo zvezeno rechi ta atributi z usih zakritih u susidnih selah Koritnenskoyi Bubnivskoyi Zayachicivskoyi Starozagorivskoyi i Kolpitivskoyi Robilosya vse shob zakriti j Privitnensku ale vona mala svyashennika i bula diyuchoyu Za todishnimi zakonami zakriti yiyi ne bulo pidstav Sprobi vizhiti z parafiyi batyushku takozh ne mali uspihu Shopravda svyashenniki v Privitnenskij cerkvi zminyuvalis chasto Pislya Mihajla Ivanskogo sluzhiv Yurij Yakubovich za nim Pilip Shishkovskij Osin 1984 roku dlya Privitnenskoyi cerkvi vidalasya fatalnoyu Svyashennika togo dnya viklikali na pohoron v Koritnicyu Povertayuchis vin pobachiv u nichnomu nebi nad Privitnim syajvo pozhezhi To goriv jogo hram Tak ne stalo she odniyeyi z shesti diyuchih cerkvi A vsogo v rajoni nilichuvalosya 25 tobto 20 z nih zakrili zrujnuvali abo spalili Cherez yakihos sim rokiv parafiyanam Privitnogo dovelosya znovu dumati pro cerkvu Znovu zbir groshej kupivlya budivelnogo materialu a golovne pracya Cherez masovi nestatki virishili poki sho zadiyati pid hram hatu dosit prostoru i ne staru Yiyi desho dobuduvali sporudili kupol posered dahu i pochali v nij bogosluzhinnya Ce bula vzhe shosta za rahunkom cerkva privitnenciv A do somoyi pristupili v 1990 roci Cerkvu virishili buduvati prostoru derev yanu I za tri roki vona postala V den svyata Pokrovi vidbulos osvyachennya hramu i provedeno pershe bogosluzhinnya V nomu vzyali uchast duhovenstvo z susidnih cerkov ta Luckogo Svyato Troyickogo soboru predstavniki vishogo duhovenstva Hariton Segejda Istorichni poshtovi listivki faleristika Geraldichni znachki z kolekciyi Oleksandra Vidro Fresno Kaliforniya SShA Vidomi poshtovi listivki Gruss aus Wolhynien Ruine Swinjuchi datovana 28 29 bereznyam 1917 r Pershij den nauki ukrayinskoyi ditvori v Svinyuhah na Volini dnya 25 maya 1916 r V knizi Ukrayinski sichovi strilci 1914 1920 fotografiya z listivki pidpisana yak Uchitelka Savina Sidorovich u volinskij shkoli navchaye na vilnomu vozdusi Vidomo sho oficijne svyatkove vidkrittya shkoli v peredmisti Volodimira Volinskogo za uchastyu Savini Sidorovich vidbulos 20 travnya 1916 roku odnache z nablizhennyam nastupu rosijskih vijsk navchannya v chervni pripinilos i vidnovilos tilki u veresni Chi vidbuvalos navchannya ditvori v povnistyu zrujnovanih Svinyuhah za evakuaciyi vsih zhiteliv she v serpni 1915 roku za desyat dniv do Brusilovskogo nastupu to ce maloimovirno V nezalezhnij Ukrayini Rozpad SRSR prizviv do zanepadu KSP ta roztashovanih u Privitnomu RTP ta Silgosphimiya Pershe na Volini fermerske gospodarstvo organizuvala 1 kvitnya 1991 roku Ganna Ivanivna Lacenko Teper u seli pracyuye kilka fermerskih gospodarstv 2008 roku u Privitnomu bulo 520 dvoriv 1317 zhiteliv z nih 482 molod do 18 rokiv 371 pensioneri 14 zhovtnya 2018 roku z arhipastirskim vizitom Svyato Pokrovsku parafiyu sela Privitne Lokachinskogo blagochinnya vidvidav Preosvyashennij Matfej yepiskop Volodimir Volinskij i Turijskij de ocholiv svyatkovu Bozhestvennu Liturgiyu z nagodi hramovogo prazniku 3 listopada 2019 r pid chas Hresnogo hodu do dnya pam yati Svyatih zemli Volinskoyi yakij organizuvala Volinska yeparhiya UPC u Privitnomu bula zvershena Bozhestvenna liturgiya yaku ocholiv blagochinnij protoiyerej Anatolij Sobuckij Pislya likvidaciyi Lokachinskogo rajonu 19 lipnya 2020 roku selo uvijshlo do Volodimir Volinskogo rajonu Naselennya Zmini naselennya Rik Naselennya Zmina1885 911 1906 2033 123 2 1921 1220 40 0 1989 1381 13 2 2001 1343 2 8 Dinamika naselennya 1885 roku v Svinyuhah bulo 140 dvoriv 911 zhiteliv Stanom na 1906 rik u mistechku nalichuvalosya 367 dvoriv ta prozhivali 2033 osobi Za perepisom naselennya v mizhvoyennij Polshi 10 veresnya 1921 roku v mistechku Svinyuhi ta susidnomu odnojmennomu seli razom nalichuvalosya 242 budinki 125 zhitlovih i 117 inshih ta 1220 zhiteliv z nih 598 cholovikiv ta 622 zhinki 955 pravoslavnih 173 yudeyi 51 rimo katolik 13 yevangelskih hristiyan i 28 inshih hristiyan 994 ukrayinci 171 yevrej 51 polyak i 4 osobi inshoyi nacionalnosti Zgidno z perepisom URSR 1989 roku chiselnist nayavnogo naselennya sela stanovila 1381 osoba z yakih 668 cholovikiv ta 713 zhinok Za perepisom naselennya Ukrayini 2001 roku v seli meshkali 1343 osobi Rozpodil naselennya za ridnoyu movoyu za danimi perepisu 2001 roku Mova Vidsotok ukrayinska 99 04 rosijska 0 89 nimecka 0 07 Gromada Dokladnishe Privitnenska silska rada Lokachinskij rajon Religiya Zareyestrovani religijni gromadi RELIGIJNA ORGANIZACIYa SVYaTO POKROVSKA RELIGIJNA GROMADA VOLODIMIR VOLINSKOYi YePARHIYi UKRAYiNSKOYi PRAVOSLAVNOYi CERKVI PRAVOSLAVNOYi CERKVI UKRAYiNI SELA PRIVITNE VOLINSKOYi OBLASTI SVYaTO POKROVSKA GROMADA UKRAYiNSKOYi PRAVOSLAVNOYi CERKVI RELIGIJNA GROMADA CERKVI YeVANGELSKIH HRISTIYaN BAPTISTIV DIM MOLITVI S PRIVITNE RELIGIJNA GROMADA HRISTIYaN VIRI YeVANGELSKOYi P YaTIDESYaTNIKIV RELIGIJNA GROMADA CERKVI ADVENTISTIV SOMOGO DNYa Ekonomika Fermerski gospodarstva ta pidpriyemstva Selyanske fermerske gospodarstvo LACENKA K M Fermerske gospodarstvo GRIGORENKO LL Selyanske fermerske gospodarstvo TORChINYuK V F Selyanske fermerske gospodarstvo sim yi KALINYuShKO S A Selyanske fermerske gospodarstvo ZhDAN Volinska regionalna filiya TOV KARIDAN UKRAYiNA Poligon tverdih pobutovih vidhodiv potuzhnist 17 2 tis tonn zapovnenij na 75 Pasport MVV vid 20 11 2007 88 Socialna sfera Zagalnoosvitnya shkola I III stupenya yasla sadok biblioteka Budinok kulturi ambulatoriya ZPSM Vijskovi pohovannya Bratska mogila Skulptura soldata z praporom v ruci Data vstanovlennya pam yatnika 1971 r Zalizobetonna skulptura i postament 1 80 h 4 0 h 0 60 Oblikova karta vijskovogo pohovannya 17 Zvannya Prizvishe Im ya Po batkovi r n Data zagibeli Perepohovano z st serzhant Galistyan Nora Arsenivna 1920 15 07 1944 s Bilopillya ryadovij Gres Ivan Andrijovich 1911 15 07 1944 s Kuti mol serzhant Yevdokimov Petro Grigorovich 1923 15 07 1944 s Kuti mol serzhant Yegorov Ksenofont Andrijovich 1908 15 07 1944 s Privitne lejtenant Zhdanov Ivan Fedorovich 1911 15 07 1944 s Konyuhi mol serzhant Zajcev Vasil Ivanovich 15 07 1944 s Konyuhi mol lejtenant Ilyin Boris Ivanovich 1914 16 07 1944 s Zashitiv ryadovij Kirilin Stepan Vasilovich 1923 15 07 1944 s Konyuhi ryadovij Klyucharov Oleksandr Ivanovich 1925 15 07 1944 s Privitne lejtenant Kudryashov Vasil Mikolajovich 1915 17 07 1944 s Privitne ryadovij Lyutenko Vasil Yakovich 1925 16 07 1944 mol serzhant Mulayev Zaki Usmanovich 1923 14 07 1944 ryadovij Nurzhanov Shumaya 1913 15 07 1944 s Konyuhi ryadovij Potilicin Oleksandr Abramovich 1925 17 07 1944 s Privitne st serzhant Prokopec Mihajlo Stepanovich 1924 15 07 1944 s Koritnicya st serzhant Pozbanov Vasil Matvijovich 1913 15 07 1944 s Kuti starshina Rogachov Ivan Andrijovich 1923 14 07 1944 s Kolpitiv ryadovij Rodin Vasil Oleksijovich 1924 16 07 1944 s Kolpitiv starshina Simanovskij Volodimir Vasilovich 1924 26 07 1944 s Kuti st serzhant Solodovnikov Fedir Mitrofanovich 1915 19 07 1944 s Bilopillya mol lejtenant Soldatov Valentin Ivanovich 1923 15 07 1944 s Kolpitiv st serzhant Stepankov Kostyantin Pavlovich 1915 15 07 1944 s Privitne serzhant Sorokin Vasil Oleksandrovich 1925 15 07 1944 s Privitne serzhant Trifonov Viktor Volodimirovich 1924 15 07 1944 s Koritnicya st serzhant Ushakov Oleksij Fedorovich 1917 16 07 1944 s Kuti st serzhant Falin Vasil Mihajlovich 1913 15 07 1944 s Kuti st serzhant Hlyestakov Dmitro Vasilovich 1922 15 07 1944 s Bilopillya ryadovij Shalnev Ivan Arsentijovich 1926 15 07 1944 s Kolpitiv ryadovij Shadrin Ivan Pavlovich 1925 17 07 1944 s Kolpitiv Arheologichni pam yatki Na teritoriyi sela ye dvi mogili kurgani odna nad shlyahom u Gorohiv a druga v poli mizh zemlyami Privitnogo i Vojnina Za nepisanimi vidomostyami v pershij pohovani kozaki yaki zaginuli u vipadkovij ale lyutij sichi mizh polskim i kozackim zagonami na dorozi mizh Privitnim ta Kolpitovim V radyanskij chas bula zrivnyana z zemleyu tretya mogila z velikim derev yanim hrestom iz zaliznim rozp yattyam ta pov yazanim na nomu vishitim rushnikom na misci yakoyi trivalij chas stoyav bufet Na shidnij okolici sela na pravomu berezi richki viyavlene odnosharove poselennya davnoruskogo chasu H XIII st ob yekt Privitne 1 V urochishi Za dvorom vipadkovo viyavlene tilopokladne pohovannya pid kam yanimi plitami kulturi kulyastih amfor U seli znajdeni kam yani znaryaddya praci ta bronzovi brasleti dobi bronzi Na Kondrashkovij gori bo tam kolis zhila baba Kondrashiha de za perekazami buv monastir znajdenij rimskij denarij ta malenka porcelyanova Bozha Matir Vidomi lyudi Dacyuk Tamara Vyacheslavivna likar pediatr zasluzhenij likar Ukrayini Krishtalska Olena Vasilivna poetesa perekladachka Marigodov Kostyantin Lukich rosijskij poet Formanyuk Oleksandra Mihajlivna Geroj Socialistichnoyi Praci Galereya Div takozh Svinyuska volost Privitnenska silska rada Privitnenska silska gromada Luchnij zakaznik Arheologichni pam yatki Volinskoyi oblasti Posilannya Oblikova kartka na sajti VRU Sajt gromadi Pogoda v seli Privitne Vinoski Lovi v korolyivskih ta panskih zemlyah vimagayut okremoyi sluzhbi lovcyiv Lovcyi zvani takozh mislivcyami abo strilcyami sidyat na panskij zemlyi ta vidrablyayut iz neyi lovecku sluzhbu Yih obovyazkom ye brati uchast v oblavah ta takozh polyuvati poodinichno ta postachati do panskih dvoriv zvirinu Krim sih loveckih sluzhb hodyat voni na vijnu berut uchast v tolokah platyat chinshi dyakla j in ale ne platyat podimshin nyi mezlevi nyi inshih tyaglih podatkiv Do lovcyiv prichislyayut sya takozh osochniki ta nagonyayi Voni distayut osochnicku zemlyu ta sterezhut za neyi lyisa vid samovilnih porubok ta nishenya zvirini Krim syiyeyi storozhi musyat brati uchast u lovah i tak stezhat za slyidami ta legovishami zviriv gonyat yih na lovcyiv z yih legovish i t i Voni svobidni vid usyakih povinnostij ta selyanskih oplat krim uchasti u vijnyi ta koshenya syina dlya loveckih dvoriv syi dvi povinnosti ye obovyazkom vsyih lovcyiv Ye i drugij rid osochnikiv sho sidyat na osadyi chinshu voni platyat krim uchasti u panskih oblavah za lovecku zemlyu chinsh Osochniki ne vidrablyayut z volostyu nyiyakih tyaglih povinnostij Tam de polyuyut na diki kabani ye okrema sluzhba lovcyiv svinyuhi sho ne riznyat sya nyichim vid poperednih Litopis ruskij 11 serpnya 1566 roku Skarga Baltazara Gnyevosha z Oleksova na klyuchnika i gorodnichogo luckogo Oleksandra Zhuravnickogo ta jogo brativ pro zazihannya na volodinnya jogo svinyuskimi zemlyami 12 serpnya 1566 roku Skarga klyuchnika i gorodnichogo luckogo Oleksandra Zhuravnickogo na pana Balcera ta zhinku jogo Fedoru pro zbrojnij napad razom z knyazem Levom Koshirskim knyazem Yanushem Porickim knyazem Dmitrom Kozekoyu panom Stanislavom Grayevskim ta drugih na mayetok Bludiv zavdannya poboyiv ran ta pograbuvannya jogo selyan 16 serpnya 1566 roku Skarga Petra Zagorovskogo pro rujnuvannya mezhovih znakiv mizh mayetkami Zagorovskim ta Svinyuskim 5 travnya 1568 roku Ziznannya voznogo Yuhna Oranskogo pro napad piddanih knyazya Leva Koshirskogo z s Svinyuh na malevskogo piddanogo korolivskogo marshalka Petra Zagorovskogo pid chas poyizdki z s Maleva do s Zagorova zahoplennya konya voza ta inshih rechej 14 serpnya 1568 roku Ziznannya voznogo Hacka Chuvata Tulichovskogo pro vidmovu Baltazara Gnivosha povernuti korolivskomu marshalku Petru Zagorovskomu konej 18 serpnya 1568 roku Skarga Baltazara Gnyevosha Svinyuskogo na luckogo klyuchnika Oleksandra Zhuravnickogo pro nayizd na jogo mayetok s Koritnicya pobittya j pograbuvannya piddanih 3 veresnya 1568 roku Ziznannya voznogo Tihna Radovickogo pro vbivstvo Miska Lobasa slugi Ostafiya Kolpitovskogo piddanimi Baltazara Gnyevosha Svinyuskogo sluzhebnikom Ivankom Pivcem boyarami Pilipom Senkovichem Yackom Sushkovichem piddanim Lashkom Shasnovichem ta in 26 veresnya 1568 roku Ziznannya voznogo Tihna Radovickogo pro vruchennya uryadovogo zaruchnogo lista Baltazaru Gnyevoshu Svinyuskomu kotrij pogrozhuvav Yakovu Kolpitovskomu jogo dityam slugam i piddanim iz s Kolpitova 28 veresnya 1568 roku Skarga korolivskogo dvoryanina Baltazara Gnyevosha Svinyuskogo na Zhdana Koyilenskogo pro poranennya j pograbuvannya jogo slugi Lyenarta Dvoreckogo v m Volodimiri na vulici Zhidivskij 28 listopada 1570 roku Povidomlennya luckogo klyuchnika Oleksandra Zhuravnickogo pro nesplatu chopovogo z mayetkiv Baltazara Gnyevosha Svinyuskogo sil Svinyuhi Kozliv i Bubniv Volodimirskogo povitu ta s Pustomiti Luckogo povitu Volodimirskij Grodskij sud Podokumentni opisi aktovih knig Naukova redakciya G Boryak L Demchenko Derzhavnij komitet arhiviv Ukrayini Centralnij derzhavnij istorichnij arhiv Ukrayini m Kiyiv K 2002 Vipusk 1 Spravi 1 5 1566 1570 S 25 26 80 90 92 94 129 181 Por Rejestr 1570 s 22 Balcer Gniewosz byl synem Krzysztofa Pochodzil z rodziny Gniewoszow z Oleksowa h Rawicz Byl dworzaninem i sekretarzem krolewskim W posiadanie dobr na Wolyniu wszedl dzieki malzenstwu z kniaziowna Teodora Fedora Czartoryska rodzona siostra kniaziow Aleksandra i Iwana a wdowa po Michale Swiniuskim Por Boniecki Herbarz t VI Warszawa 1903 s 138 Dworzaczek Genealogia t II tabl 181 K Niesiecki op cit t IV Lipsk 1839 s 155 156 29 lipnya 1588 r na Volodimirskomu grodskomu uryadi Vojteh Gribovskij sluga Baltazara opovidav sho 26 lipnya na mayetok jogo pana Kozliv nayihali Yan Zhoravnickij z sinom i Marko Zhoravnickij razom z pomichnikami i tatarami polonili Baltazara pograbuvali mayetnist poranili slug spalili dvir 30 lipnya she odin Baltazariv sluga Vavrinec Verhovskij rozshiriv spisok napadnikiv nazvavshi okrim iniciatoriv nayizdu takozh Oleksandra Zagorovskogo Grigoriya Kolmovskogo Yanusha Ugrinovskogo Vasilya i Kostyantina Borzobogatih Krasenskih Mihajla Gulevicha Kindrata Horoshka ta inshih 5 veresnya brat Baltazara Gnivosha lyatovickij starosta Yan Gnivosh z Oleksova pered velikoyu kilkistyu shlyahti podav skargu do Volodimirskogo grodskogo sudu pro vbivsto brata vkazavshi peredovsim na iniciatoriv zlochinu luckogo vojskogo Yana Zhoravnickogo ta jogo druzhinu Olenu Koptivnu a takozh spivuchasnikiv yihnogo sina Tomasha Zhoravnickogo Oleksandra Zagorovskogo Marka Zhoravnickogo a takozh kremeneckogo zemskogo suddyu Antoniya Yalovickogo ta Grigoriya Kolmovskogo chiyi slugi za nakazom paniv brali uchast u cih podiyah Slidom pererahovuvalisya imena osib sho buli najimovirnishe slugami volinskoyi shlyahti yak stverdzhuvav Yan Gnivosh Sered uchasnikiv zgaduyutsya takozh dubenski tatari volodimirskogo starosti knyazya Kostyantina Ostrozkogo Malher Kravec yakij pid chas opisuvanih podij perebuvav u Bludovi povidomiv ryad dodatkovih detalej sered yakih opovid pro te sho Baltazar prosiv u Yana Zhoravnickogo i Oleni Koptivni zberegti jomu zhittya v obmin na Svinyuhi i zastavleni Zhoravnickimi mayetki a takozh dodatkovu sumu groshej Potomu ti z pivgodini pro shos radilisya a opislya sklikali slug i nakazali kilkom bludivskim piddanim vbiti polonenogo Tilo Baltazara porubali sklali v bochku ta vtopili v stavku 26 travnya 1592 roku Skarga Malhera Zajonchkovskogo shafera Fridriha Tishkevicha na svinyuskogo namisnika Krishtofa Orhovskogo ta dvoh zhidiv orendariv Mayeriv pro nezakonne styagnennya mita v mistechku Svinyuhi z pidvod z pshonom transportovanih z kodenskogo ta slobodishenskogo mayetkiv Tishkevicha na prodazh do Lyublina ta Kazimezha Torgivlya na Ukrayini XIV seredina XVII stolittya Volin i Naddnipryanshina Uporyadniki V M Kravchenko N M Yakovenko K Nauk dumka 1990 S 221 ISBN 5 12 001238 8 7 veresnya 1598 roku na dorozi z Svinyuh do Volodimira svinyuskim zhidom orendarem Berom piddanim Marka Sobeskogo buv pobitij ta pograbovanij svyashennik sela Hmeliv Ioan Zayac A Ye Miske suspilstvo Volini XVI pershoyi polovini XVII st Za udzial w kampanii beresteckiej Czarniecki obdarowany zostal przez krola nowymi nagrodami aktem z 24 sierpnia 1652 r otrzymal w dozywocie miasteczko Swiniuchy z 4 wsiami w wojewodztwie wolynskim Memuari Vilgelma Gabsburga Vijskovo istorichnij almanah 2002 chislo 1 04 C 148 Feofil Dacyuk z druzhinoyu Pavlinoyu buli bizhencyami v seli Starij Chudniv Chudnivskoyi volosti Zhitomirskogo povitu a zhiteli Skobelki evakujovani 15 serpnya 1915 roku buli bizhencyami v seli Gavrilivka Katerinoslavskoyi guberniyi 1 a batareya 25 go mortirnogo divizionu 6 a polova vazhka artilerijska brigada i 9 a Sibirska strilecka artilerijska brigada Na shid vid Svinyuh i na pivnich vid sela Koritnicya Za cej bij komandir 35 go Strileckogo polku Franc Voronovich buv nagorodzhenij ordenom svyatogo Georgiya IV st a pidpolkovnik Martin Lepa i poruchnik Mikola Byelov Georgiyevskoyu zbroyeyu Oficeri Izmajlovskogo polku Eduard Gambs Oleksandr Homutov Volodimir Dushkin Anatolij Galatov Arkadij Kozlov i kapitan Preobrazhenskogo polku Oleksandr Kutepov za cej bij buli nagorodzheni Georgiyivskoyu zbroyeyu a kapitan Izmajlovskogo polku Volodimir Sokolov i poruchnik Yegerskogo polku Mihajlo Sholkovskij posmertno na choli roti kinuvsya na kulemet ordenom svyatogo Georgiya IV st Zhinki bizhenci z Skobelki povertalis pishki rannoyu vesnoyu shob posaditi gorodi mama Anastasiyi pomerla v dorozi vid tifu choloviki z ditmi na vozah z majnom viyihali dodomu z sela Gavrilivka v serpni 1921 r Leutnant Roll Hans Georg 15 07 1914 Jerichow 28 06 1941 bei Swiniuchy westw Luck 3 lipnya 1941 r na komandnomu punkti 79 yi pihotnoyi diviziyi v Gorohovi vijskovopolonenij Oleksandr Bonder zasvidchiv sho 29 30 chervnya pid Svinyuhami buv svidkom rozstrilu komisarom troh bezzbrojnih polonenih nimeckih soldat yaki lezhali na zemli Za dopoviddyu nachalnika shtabu 124 yi strileckoyi diviziyi kapitana Povijchuka v boyah do vihodu z otochennya bulo rozstrilyano 250 polonenih nimeckih soldat i 63 oficeri Mikoli Dacyuku 1925 r n vdalos vtekti z poyizda v Volodimiri Volinskomu Znayuchi nimecku movu vin skazav sho bolit gorlo i jomu potribna tepla voda nimecki ohoronci mizh vagonami propustili jogo do mashinista parovoza yakij viyavivsya polyakom na prohannya dati garyachoyi vodi vin kivnuv golovoyu v storonu vidkritih dverej z drugoyi storoni poyizda de buli zabiti vikna Mikola podumav yak pomirati to v ridnomu krayu i viskochiv vpavshi u zhito ochikuyuchi postriliv ta mashinist napustiv bagato pari poyizd rushiv i znik v dalini Perehovuvavsya v znajomih prohodzhennya frontu perelezhav v kopici sina yaku pronizuvali kuli chuti bulo nimecku a vijshov koli pochuv rosijsku movu Pishki povernuvsya dodomu i majzhe odrazu buv mobilizovanij v Chervonu armiyu Jogo znajshli sered mertvih z vazhkoyu kontuziyeyu pid chas boyiv v Karpatah Nimeckoyu policiyeyu za vtechu z uv yaznennya rozshukuvavsya Kupriyuk Oleksij 20 03 16 r n U roki vijni zanizhennya svoyih vtrat i zavishennya vtrat suprotivnika diktuvalos yak propagandistskimi mirkuvannyami tak i pragnennyam samih vijskovih predstaviti pered vishim nachalstvom vijskovim i politichnim rezultati svoyeyi diyalnosti v najkrashomu svitli Sokolov B V Za spogadami veteraniv yih odyagli v prostreleni i zakrivavleni shineli ta choboti Voni tyagli v gori na sobi vazhke ozbroyennya goloduvali odin suharik na den zmoreni vnochi prihilivshis do stovbura dereva pered snom molilis i proshalis odin z odnim bo ne znali chi dozhivut do ranku Vijskovij tribunal Osobliva narada Postanova Radi Ministriv URSR ta CK KP b U 12 serpnya 1949 r Primitki Witkowski J Geografia Materyaly do hypsometryi kraju Wzniesienia nad poziom morza i spadki rzek i wod Litwy Bialorusi Wolynia Podola Ukrainy i Kurlandyi Pamietnik fizyograficzny pod redakcja K Stolyhwo Warszawa Drukarnia i Litografja p f Jan Cotty 1917 T XXIV Dzial II S 40 69 Terskij S B Arheologiya dobi Galicko Volinskoyi derzhavi S B Terskij K Starodavnij Svit 2014 S 30 160 Leontovich F I Bibliografiya Zapiski Naukovogo tovaristva imeni Shevchenka za red M S Grushevskogo L Z druk Nauk t va im Shevchenka 1899 T 28 kn 2 S 16 17 Arhiv originalu za 22 serpnya 2022 Procitovano 22 serpnya 2022 Pro zatverdzhennya Mezh rajoniv richkovih basejniv subbasejniv ta vodogospodarskih dilyanok zakon rada gov ua Procitovano 6 lipnya 2020 Pankevich S G Analiz suchasnoyi agroekologichnoyi situaciyi u Lokachinskomu rajoni Volinskoyi oblasti S G Pankevich Visnik Nacionalnogo universitetu vodnogo gospodarstva ta prirodokoristuvannya Ser Silskogospodarski nauki 2013 Vip 4 S 95 Interaktivna karta gruntiv Ukrayini Superagronom com ukr Procitovano 7 lipnya 2020 Litopis ruskij Roki 1152 1158 1 Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii v 37 t Kiev Tip S V Kulzhenko 1907 Ch 8 T 4 Akty o zemlevladenii v Yugo Zapadnoj Rossii v XV XVIII vv S 20 21 ros Archiwum ksiazat Sanguszkow w Slawucie Wydane przez Bronislawa Gorczaka Lwow Drukarnia zakladu narodowego im Ossolinskich 1890 T III 1432 1534 S 323 st slov Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii izdavaemyj vremennoyu komissieyu dlya razbora drevnih aktov vysochajshe uchrezhdennoyu pri Kievskom voennom Podolskom i Volynskom general gubernatore 1907 irbis nbuv gov ua Procitovano 12 travnya 2020 Volodimirskij Grodskij sud Podokumentni opisi aktovih knig Naukova redakciya G Boryak L Demchenko Derzhavnij komitet arhiviv Ukrayini Centralnij derzhavnij istorichnij arhiv Ukrayini m Kiyiv K 2002 Vipusk 1 Spravi 1 5 1566 1570 S 25 26 80 90 92 94 129 181 Arhiv YuZR Ch VI T 1 S 199 200 PL AGAD f 354 Dzial I nr 7942 Arhiv Yugo zapadnoj Rossii izdavaemyj Vremennoj komissiej dlya razbora drevnih aktov v 35 tt Ch 1 Akty o cerkovno religioznyh otnosheniyah v Yugo Zapadnoj Rusi 1322 1648 gg T 6 K 1883 S 227 228 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Propushenij abo porozhnij url dovidka PL AGAD f 354 Dzial I nr 8092 8139 8162 Zayac A Ye Miske suspilstvo Volini XVI pershoyi polovini XVII st monografiya A Zayac Lviv LNU imeni Ivana Franka 2019 582 s ISBN 978 617 10 0532 7 Svyeshnikov I K Bitva pid Berestechkom Lviv Slovo 1992 S 101 Polska w okresie Drugiej Wojny Polnocnej 1655 1660 Tom drygi Rozprawy PAN Instytut Historii Warszawa Panstwowe wydawnictwo naukowe 1957 S 122 pol http history org ua uk Procitovano 30 bereznya 2020 AGAD MK Lustracje dz XVIII 74 s 103 105 pol Ciara S Senatorowie i dygnitarze koronni w drugiej polowie XVII wieku Wroclaw Zakl Nar im Ossolinskich 1990 S 145 ISBN 83 04 03339 9 pol statehistory ru Arhiv originalu za 8 travnya 2022 Procitovano 14 travnya 2020 M I Kutuzov Sbornik dokumentov pod red L G Beskrovnogo M Voennoe izdatelstvo voennogo ministerstva Soyuza SSR 1951 T 2 S 367 373 Buturlin D Istoriya nashestviya imperatora Napoleona na Rossiyu v 1812 m godu Ch 1 SPb v voennoj tip 1837 C 399 ros Homich D V Mala vijna na Volini v 1812 roci Istorichni studiyi Shidnoyevropejskogo nacionalnogo universitetu imeni Lesi Ukrayinki Luck Shidnoyevropejskij nacionalnij universitet im Lesi Ukrayinki 2013 Vip 9 10 S 37 Svinyuhi Evrejskaya enciklopediya Brokgauza i Efrona 1913 T XIV Stvp 74 ros doref ros Obzor Volynskoj gubernii za 1899 god Zhitomir Volynskaya gub tip 1900 S 48 CDIAK Ukrayini f 696 op 2 Sprava pro vidkrittya poshtovo telegrafnogo viddilennya u m ku Svinyuhi Volodimir Volinskogo pov Volinskoyi gub 28 zhovtnya 1904 r 12 lyutogo 1905 r s 9 Za gorilku Rada 1908 28 S 5 RDVIA f 2005 op 1 spr 42 S perepiskoj po ustrojstvu bezhencev p 1 704 ros RDVIA f 2003 op 2 spr 945 Spravka o bezhencah p 1 22 ros Hofer altabornagy A Strypaig nyomult elore Pflanzer Baltin serege Luck elott tert nyertunk Egri Ujsag 1915 240 S 1 RDVIA f 2671 op 1 spr 73 Shema dvizheniya 57 go pehotnogo Modlinskogo polka v boyu 18 avgusta pri derevne Korytnica p 60 ros RDVIA f 3369 op 1 spr 74 Zhurnal voennyh dejstvij 35 go Sibirskogo strelkovogo polka s 1 go iyulya 1916 po 31 e avgusta 1916 goda p 14 16 ros GPIB s 1 po 31 iyulya 1917 goda 1917 elib shpl ru ros s 18 27 Procitovano 17 chervnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a first z propushenim last dovidka RDVIA f 2067 op 1 spr 322 O dejstviyah 8 j Armii p 267 284 285 313 ros Oskin M V Brusilovskij proryv Maksim Oskin M Yauza Eksmo 2010 412 2 s ISBN 978 5 699 41809 1 ros Tornau S A Zanyatie placdarma u mestechka Svinyuhi Boj 3 go sentyabrya 1916 goda u Korytnickogo lesa S rodnym polkom 1914 1917 gg Berlin 1923 S 95 113 ros Makarov Yu V Moj poslednij priezd na vojnu iyul Sentyabr 1916 goda Moya sluzhba v Staroj Gvardii 1905 1917 Mirnoe vremya i vojna Buenos Ajres Dorrego 1951 ros Polkovnik Malevskij Malevich A P Kutepov v L Gv Preobrazhenskom polku General Kutepov Sbornik statej Parizh Izdanie Komiteta imeni generala Kutepova 1934 S 203 205 ros Prikazy Vremennogo pravitelstva Armii i Flotu o voennyh chinah Suhoputnogo vedomstva s 1 po 30 aprelya 1917 goda GPIB Ark 47 51 53 Prikazy Vremennogo pravitelstva Armii i Flotu o voennyh chinah Suhoputnogo vedomstva s 1 po 31 maya 1917 goda GPIB Ark 12 17 18 Russkij Invalid 113 16 go maya 1917 g S 2 Kersnovskij A A Istoriya Russkoj armii T 4 M Golos 1994 368 s il ISBN 5 7117 0014 6 ISBN 5 7117 0059 6 ros RDVIA f 2067 op 1 spr 566 Obyasneniya po delu o boe 14 go sentyabrya 1916 goda u derevni Svinyuhi p 1040 1043 ros Gerua B V General kvartirmejsterstvo v shtabe Osoboj armii Vospominaniya o moej zhizni Parizh 1969 T 2 S 153 154 ros Nemet orosz helyzet Swininchy Koritnica kozott H IV d 599 6 28 Maps Hungaricana maps hungaricana hu Procitovano 20 travnya 2020 Osztrak magyar helyzet Swiniuchy kornyeken H IV d 599 12 4 Maps Hungaricana maps hungaricana hu Procitovano 20 travnya 2020 Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa WBC sygn 213320 Zarys historji wojennej 6 go pulku piechoty legionow s 28 diapozytyw 29 pol Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa WBC sygn 213320 Zarys historji wojennej 3 go pulku ulanow s 32 diapozytyw 32 pol Klyuev L L Pervaya konnaya Krasnaya armiya na polskom fronte v 1920 godu L Klyuev s predisl S M Budennogo M Gos voen izd vo 1932 S 113 125 Shema 32 33 ros 44 Kievskaya diviziya Tekst istoriya pohodov i boevyh dejstvij 44 j Kievskoj strelkovoj divizii 1918 1920 g g pod obsh red A Osipova Kiev b i 1923 S 57 ros Shevchuk V A Diyalnist Cerkvi adventistiv somogo dnya na teritoriyi Zahidnoyi Ukrayini v mizhvoyennij period 1919 1939 rr Lviv LNU im Ivana Franka 2019 20 s Onlineprojekt Gefallenendenkmaler Procitovano 12 travnya 2021 Franz W Seidler Crimes against the Wehrmacht translated by C W Porter Doklad komandira 124 sd o vyhode divizii iz okruzheniya protivnikom pamyat naroda ru Procitovano 25 kvitnya 2020 www sbc org pl Arhiv originalu za 17 grudnya 2013 Procitovano 15 chervnya 2020 Lenartovich O Do pitannya pro chiselnij sklad UPA O Lenartovich Naukovi zapiski Nacionalnogo universitetu Ostrozka akademiya Istorichni nauki 2013 Vip 20 S 22 Polsko ukrayinski stosunki v 1942 1947 rokah u dokumentah OUN ta UPA u 2 t T 1 Vijna pid chas vijni 1942 1945 Vidp red ta uporyad V M V yatrovich Lvivskij nacionalnij universitet imeni Ivana Franka Centr doslidzhen vizvolnogo ruhu Lviv Centr doslidzhen vizvolnogo ruhu 2011 S 229 ISBN 978 966 1594 14 1 polkovnik Vlasov polkovnik Bershadskij 14 lipnya 1944 Boevoe donesenie shtaba 106 sd pamyat naroda ru rosijskoyu CAMO Fond 1294 Opis 1 Delo 12 List nachala dokumenta v dele 46 Procitovano 11 chervnya 2020 I V Bershadskij polkovnik 14 lipnya 1944 Shema polozheniya chastej 106 sd pamyat naroda ru rosijskoyu CAMO Fond 969 Opis 1 Delo 51 List nachala dokumenta v dele 182 Procitovano 11 chervnya 2020 polkovnik Bershadskij podpolkovnik Buravko 14 lipnya 1944 Operativnaya svodka shtaba 106 sd pamyat naroda ru rosijskoyu CAMO Fond 969 Opis 1 Delo 51 List nachala dokumenta v dele 179 Procitovano 11 chervnya 2020 Litopis UPA Nova seriya T 15 Borotba proti povstanskogo ruhu i nacionalistichnogo pidpillya protokoli dopitiv zaareshtovanih radyanskimi organami derzhavnoyi bezpeki kerivnikiv OUN i UPA Kn 2 1945 1954 Red rada P Sohan spivgolova P J Potichnij spivgolova G Boryak V Lozickij R Pirig Yu Shapoval O Udod S Kokin M Posivnich Uporyadn S Vlasenko S Kokin V Lozickij NAN Ukrayini Institut ukrayinskoyi arheografiyi ta dzhereloznavstva im M S Grushevskogo Vidavnictvo Litopis UPA Derzhavnij komitet arhiviv Ukrayini Galuzevij derzhavnij arhiv SBU Kiyiv Toronto 2011 S 143 145 Reabilitovani istoriyeyu Volinska oblast Luck Nadstir ya 2017 Naukovo dokumentalna seriya knig Reabilitovani istoriyeyu u 27 t golov redkol Smolij V A golova ta in Kn 3 obl redkol Mishkovec S Ye golova ta in 2017 S 162 438 Reabilitovani istoriyeyu Volinska oblast Luck Nadstir ya 2013 Naukovo dokumentalna seriya knig Reabilitovani istoriyeyu u 27 t golov redkol Soldatenko V F golova ta in Kn 2 obl redkol Kurilyuk O I golova ta in 2013 S 257 258 Reabilitovani istoriyeyu Volinska oblast Luck Vezha Druk 2019 Naukovo dokumentalna seriya knig Reabilitovani istoriyeyu u 27 t golov redkol Smolij V A golova ta in Kn 4 obl redkol Mishkovec S Ye golova ta in 2019 S 301 315 316 ISBN 978 966 940 258 5 Antonyuk Ya Ukrayinskij vizvolnij ruh u postatyah kerivnikiv Volinska ta Brestska oblasti 1930 1955 Tekst Yaroslav Antonyuk Lviv Toronto Litopis UPA 2014 1069 2 s il Litopis UPA Biblioteka t 13 S 615 662 666 ISBN 978 966 2105 56 8 Babilyas Vasil Naumovich ua openlist wiki ukr Procitovano 30 travnya 2020 Zahidnoukrayinske selo u povoyenni roki 1944 1953 rokiv stud wiki Procitovano 9 chervnya 2020 Reabilitovani istoriyeyu Volinska oblast Luck VAT Volinska oblasna drukarnya 2010 Naukovo dokumentalna seriya knig Reabilitovani istoriyeyu u 27 t golov redkol Tronko P T golova ta in Kn 1 obl redkol Kurilyuk O I golova ta in 2010 S 361 Iz Zahodu na Pivden Pereselennya ukrayinciv u 1949 1950 rokah Istorichna pravda Procitovano 11 veresnya 2023 Istoriya Sofiyivki z krayeznavcem Aniloyu Galendoyu na YouTube Kabachij R Mlini gospodni dekomunizaciyi Ukrayinskij zhurnal Praga Ruta 2016 1 2 S 15 Boyarchuk A V Pravoslavne duhovenstvo Volinskoyi guberniyi formuvannya materialne zabezpechennya gromadska ta dushpastirska diyalnist dis kand ist nauk 07 00 01 Boyarchuk Andrij Volodimirovich Luck 2019 S 125 126 Posluzhnye spiski svyashennikov Vladimirskogo uezda Volynskie eparhialnye vedomosti 1873 20 S 599 603 604 Uchrezhdenie cerkovno prihodskogo popechitelstva Volynskie eparhialnye vedomosti 1873 12 S 305 306 Waase K Deutsche Jugend erlebe die grosse Zeit mit Osterwieck Harz und Leipzig Verlag von A W Zickfeldt 1917 S 36 37 Ukrayinski sichovi strilci 1914 1920 Za red B Gnatkevicha ta in Il oforml I Ivancya Reprint vidtvorennya z vid 1935 r Lviv Slovo 1991 S 115 ISBN 5 7707 1660 6 Kravchuk P A Rekordi Volini 1993 Lyubeshiv 1994 64 s ISBN 5 7707 2014 1 4 S 44 Arhipastirskij vizit do Svyato Pokrovskoyi parafiyi sela Privitne Lokachinskogo blagochinnya Pravoslavna Cerkva Ukrayini Volodimir Volinska yeparhiya cerkva vv info Procitovano 12 travnya 2020 U Privitnomu bula zvershena Bozhestvenna liturgiya ukr 3 listopada 2019 Procitovano 30 travnya 2020 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv Volosti i vazhnejshie seleniya Evropejskoj Rossii Po dannym obsledovaniya proizvedennogo stat uchrezhdeniyami M va vn del Vyp 3 Gubernii Malorossijskie i yugo zapadnye Harkovskaya Poltavskaya Chernigovskaya Kievskaya Volynskaya Podolskaya SPb Centr statist komitet 1885 S 210 ros Spisok naselennyh mest Volynskoj gubernii Izdanie Volynskogo gubernskogo statisticheskogo komiteta Zhitomir Volynskaya gubernskaya tipografiya 1906 S 44 ros Skorowidz miejscowosci Rzeczypospolitej Polskiej Opracowany na podstawie wynikow pierwszego powszechnego spisu ludnosci z dn 30 wrzesnia 1921 r i innych zrodel urzedowych T T IX Wojewodztwo Wolynskie Warszawa Glowny Urzad Statystyczny 1923 s 16 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Nedijsnij nopp n dovidka pol Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 10 listopada 2019 Clarity Project clarity project info Procitovano 21 travnya 2020 Ekologichnij pasport Lokachinskogo rajonu Voladm gov ua Volinska Oblasna Derzhavna Administraciya Procitovano 21 travnya 2020 graves naidy org ua Soyuz Narodna pam yat Arhiv originalu za 28 kvitnya 2021 Procitovano 26 kvitnya 2021 Arheologichni pam yatki Volinskoyi oblasti materiali do Zvodu pam yatok istoriyi ta kulturi Ukrayini Volinska oblast uporyad niki M M Kuchinko G V Ohrimenko O Ye Zlatogorskij Luck Vezha Druk 2017 S 453 Zvid pam yatok istoriyi ta kulturi Ukrayini Volinska oblast Pam yatki arheologiyi Materiali do Zvodu pam yatok istoriyi ta kulturi Ukrayini NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini Centr doslidzhen istoriko kulturnoyi spadshini Ukrayini K 2018 Elektronnij resurs S 121 122 Dzherela Akta gospodarcze dobr Swiniuchy z czasow Aleksandra Chodkiewicza Rozliczenia z powinnosci inwentorskich wloscian dobr Swiniuchy Spis rozdanych zapomog 1794 1820 rr ANK F Archiwum Mlynowskie Chodkiewiczow Op 29 630 0 1 46 676 Anusik Z Wlasnosc ziemska w wojewodztwie wolynskim w 1570 roku Przeglad Nauk Historycznych 2011 Vol 10 S 53 pol Zrodla dziejowe Tom XIX Polska XVI wieku pod wzgledem geograficzno statystycznym Tom VIII Ziemie ruskie opisane przez Alexandra Jablonowskiego Wolyn i Podole Powiat Wlodzimirski Warszawa Sklad glowny u Gerberta I Wolfa 1889 S 22 76 Nabycie dobr bylego starostwa Swiniuchy i spory z administratorem 1801 1833 rr ANK F Archiwum Mlynowskie Chodkiewiczow Op 29 630 0 1 46 660 Priora prawno majatkowe folwarku Swiniuchy wsi Wojnin i Korytnica z czasow posesji Jozefa Rzewuskiego 1738 1783 rr ANK F Archiwum Mlynowskie Chodkiewiczow Op 29 630 0 1 46 661 Starozytna Polska pod wzgledem historycznym jeograficznym i statystycznym opisana przez Michala Balinskiego i Tymoteusza Lipinskiego Warszawa Naklad i druk S Orgelbranda 1845 T 2 Cz 2 S 881 883 1420 1421 pol Swiniuchy 2 Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1890 T XI S 709 pol S 709 pol Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii izdavaemyj Vremennoj komissiej dlya razbora drevnih aktov v 35 tt Ch VIII T IV Akty o zemlevladenii v Yugo Zapadnoj Rossii v XV XVIII vv Kiev Tip S V Kulzhenko 1907 S 218 273 Blanuca A Ordinskij posol Mihajlo Vasilovich Svinyuskij ta istoriya nadannya jomu mayetku Svinyuhi na Volini dva dokumenti pro nadavchu politiku Yagelloniv na ukrayinskih zemlyah Velikogo knyazivstva Litovskogo sbornik nauchnyh trudov A Blanuca Aktualni problemi vitchiznyanoyi ta vsesvitnoyi istoriyi Prisvyach 70 ti richchyu Rivnenskogo derzh gumanit un tu Golov red R M Postolovskij Rivne RDGU 2010 Vip 20 S 271 274 Blanuca A Privilej velikoknyazivskomu poslu Mihajlu Vasilovichu Svinyuskomu na volinski mayetnosti epizod z istoriyi zemelnih nadan ukrayinskij shlyahti u Velikomu knyazivstvi Litovskomu sbornik nauchnyh trudov A Blanuca Pravoslav ya v Ukrayini Zb materialiv Vseuk nauk konf 22 listopada 2011 r Pid red yepiskopa Pereyaslav Hmelnickogo i Borispilskogo Epifaniya Dumenka ta protoiyereya V Klosa K Kiyivska pravoslavna bogoslovska akademiya 2011 S 81 88 Devyatisotletie pravoslaviya na Volyni 992 1892 g Statisticheskie svedeniya o prihodah Volynskoj eparhii Ch 2 Zhitomir tipo lit E P Lva 1892 S 107 Dem yanchuk G Hto vin Mihajlo Vasilevich Tekst zhittyeva zgadka odnogo z avtoriv Peresopnickogo Yevangeliya G Dem yanchuk Pogorina lit mist almanah Rivne Azaliya 2002 Vip 4 S 25 27 Diment M Samotnij vignanec Shodennik pro Svinyuhi ta getto v Lokachah za red Sh Yagaloma Dimenta K Ukr centr vivchennya istoriyi Golokostu 2016 200 s Lyubavskij M K Oblastnoe delenie i mestnoe upravlenie Litovsko russkogo gosudarstva ko vremeni izdaniya pervogo Litovskogo statuta Istoricheskie ocherki Matveya Lyubavskogo M Univ tip 1892 C 309 ros ru Moya sluzhba v Staroj Gvardii 1905 1917 Buenos Ajres Dorrego 1951 S 332 335 371 ros Privi tne Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR u 26 t P T Tronko golova Golovnoyi redkolegiyi K Golovna redakciya URE AN URSR 1967 1974 tom Volinska oblast I S Klimash golova redkolegiyi tomu 1970 747s S 412 Privitne I Romanyuk S Mihalyuk Selyanske zhittya 2008 12 sichnya S 3 Romanyuk I Dinastiya likariv Dacyukiv Selyanske zhittya 2008 19 sichnya S 3 Segejda H Svitilniki otchoyi viri Tekst narisi pro cerkvi Lokachinskogo rajonu Segejda Hariton Pilipovich Luck Nadstir ya 2002 Biblioteka zhurnalu Volin t 2 S 174 180 ISBN 966 517 341 3 Starchenko N Sudova ritorika yak viyav cinnostej volinskoyi shlyahti kincya XVI st na prikladi spravi pro vbivstvo Baltazara Gnivosha z Oleksova Socium Almanah socialnoyi istoriyi 2010 Vipusk 9 S 318 360 Torgivlya na Ukrayini XIV seredina XVII stolittya Volin i Naddnipryanshina Uporyadniki V M Kravchenko N M Yakovenko K Nauk dumka 1990 S 69 203 221 346 ISBN 5 12 001238 8 Cinkalovskij O Stara Volin i Volinske Polissya Krayeznavchij slovnik vid najdavnishih chasiv do 1914 roku Vinnipeg Nakladom Tovaristva Volin 1984 1986 T2 S 345 346

Дата публікації:
Топ