Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Землеволодіння — володіння ділянкою землі юридичною або фізичною особою на певних підставах (право власності, право користування і так далі).
Історія
На українських теренах у різні часи в різних народів, які тут проживали, практикувалися різні типи З. Зокрема, в античних державах Північного Причорномор'я, Скіфії (див. Скіфи) вже в 6–5 ст. до н. е. переважною формою З. було індивідуальне З. (при одночасному існуванні колективного). На землях, на яких розселилися свого часу східні слов'яни, склалося З. окремих родів, племен чи їх об'єднань (древлян, полян, словен та ін.), а також З. сімей на підставі займанщини. В добу середньовіччя на українських землях, як і в багатьох інших європейських країнах, безпосередній виробник, якими б широкими не були його права на землю (оброблену ним власноруч чи силами його родини), законодавчо визнавався лише її володільцем (а не власником).
Норми звичаєвого права
Від 11 ст. поземельні відносини регулювалися як нормами звичаєвого права, так і відповідними законодавчими актами, записаними в "Руській правді" (у різних редакціях). За часів Золотої Орди ординські хани й намісники – баскаки – безпосередньо не втручалися в місцеві поземельні відносини. Боротьба сільських общин за права на З. помітно стримувала зростання великої земельної власності удільних князів і місцевих можновладців. Після розпаду Золотої Орди настав новий період у перерозподілі українських земель: почалося масове пожалування великими князями Великого князівства Литовського (ВКЛ) і королями Польщі значних територій землевласникам, які їх підтримували. Якщо в 2-й пол. 14 ст. в Україні налічувалося лише кілька десятків князівських маєтків, то на середину 16 ст. існували вже тисячі панських і шляхетських господарств, понад 100 родин магнатів. На той час у селянському господарстві важливою господарською одиницею продовжувало лишатися дворище (відоме в документах під назвами "сім'я", "братчина", "служба"). Були поширеними З. і землекористування сябрів – селян (найчастіше родичів), які жили, як правило, в спільному дворі кількома хатами, вели самостійні господарства, але певними угіддями (сіножаті, пасіки, рибні лови, пасовиська тощо) користувалися разом (траплявся поділ на паї). Згідно із земельною реформою 1557 (див. "Устава на волоки" 1557), запровадженою королем польським і великим князем литовським Сигізмундом ІІ Августом, угіддя землероба офіційно вважалися власністю верховного правителя, а отже, всі землекористувачі повинні були відбувати повинності на його (верховного правителя) користь. Це положення закріпили Статути Великого князівства Литовського 1566 і 1588. Навіть осілі козаки (починаючи з 1-ї половини 16 ст., вони володіли землею та мали значні привілеї в Речі Посполитій, Гетьманщині, Слобідській Україні) змушені були нести військову службу та відбувати повинності на користь держави в цілому і тих чи інших можновладців зокрема. Відмова коритися цьому нерідко призводила до втрати землі, а подекуди – й до репресивних заходів з боку властей. Найбільш широкі права в З. мали козаки Вольностей Війська Запорозького низового, де практично не існувало великої власності на землю та кріпацтва. Особливо обмеженими права щодо З. були у селян, які господарювали на західноукраїнських землях (переважна частина цих земель з кінця 14 ст. до 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) перебувала під владою польської шляхти).
За часів Гетьманщини
У ході національної революції 1648–1676 стався черговий перерозподіл у володінні українськими землями, особливо на Лівобережній Україні та Правобережній Україні. На території Наддніпрянської України бл. 1400 маєтків польських магнатів, шляхти і католицького духовенства перейшло в підпорядкування старшинської адміністрації на чолі з гетьманом: ці землі здебільшого на правах займанщини захопили посполиті й козаки. Фактичне скасування кріпацтва розширило коло дрібних землевласників. У вільних військових маєтностях, які становили 50 % усіх населених пунктів, стало можливим порівняно самостійне ведення господарства безпосередніми виробниками, продаж, обмін і успадкування ними угідь. Поступово утвердилася практика орендування землі. Однак уже через кілька десятиліть після початку визвольних змагань знову активізувався процес обезземелення селян і козаків. На початку 18 ст. зафіксовано видачу універсалів гетьманом І.Мазепою, за якими посполиті, які без дозволу переходили на нове місце проживання, повністю втрачали права (сукцесію) на свої угіддя. За непослух селян фізично карали, арештовували і навіть страчували. Набули чинності положення статутів ВКЛ. Зі створенням у Російські державі 1719 з ініціативи царя Петра I Берг-колегії розпорядження останньої щодо пошуку та розробляння корисних копалин як на власних, так і на чужих землях були поширені також на Гетьманщину і Слобідську Україну. 1721 в Російській імперії надано право купцям (див. Купецтво) купувати й приписувати села до своїх підприємств, що поклало початок посесіям.
Протягом 18 століття
Протягом 18 ст. продовжувався занепад общинного та сябринного З. й складалися умови для формування приватної власності на землю. Спершу відповідні земельні реформування розпочалися в українських землях, які були під владою Австрії (з 1867 – Австро-Угорщина). Так, маніфест від 26 квітня 1766 зобов'язав поміщиків Закарпатської України наділяти селян землею і садибою. Спеціальний патент імператорського уряду 1785 визнав за закарпатськими селянами право переходу від одного землевласника до іншого. В Галичині особиста залежність селянина була офіційно скасована 5 квітня 1782. 1786 значна частина селянської землі була відокремлена від поміщицької (домінікальної; див. Домінікальні землі, Рустикальні землі). Тоді ж кріпаки Буковини одержали дозвіл уряду на виходи, але з дозволу дідича. Можновладцям було заборонено самовільно розпоряджатися угіддями посполитих, за якими юридично визнавалося право на успадкування угідь.
Процеси приватизації землі
На українських землях, що були підвладними Російській імперії, процеси приватизації землі розпочалися лише в 2-й половині 19 ст. Наприкінці ж 18 ст. відбувалося закріпачення селян. Так, указ імператриці Катерини II від 14(03) травня 1783 остаточно закріпачив більшу частину селянства Лівобережжя та Слобожанщини. Указом імператора Павла I від 23(12) грудня 1796 кріпосне право було введено в Південній Україні, Приазов'ї й на Дону. Після приєднання Правобережної України до Російської імперії унаслідок 2-го поділу Польщі (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) царизм намагався регламентувати там кріпацтво шляхом запровадження інвентарних правил 1847–1848.
Революція 1848–49 в Австрійс. імперії (див. Революції 1848–1849 в Європі) та селянська реформа в Галичині, на Буковині та Закарпатті 1848 остаточно скасували кріпосне право, дали сильний поштовх до розвитку бурж. відносин і, зокрема, формування приватної власності селян на землю, якою вони перед тим уже володіли. Після селянської реформи 1861 в Рос. імперії подібні процеси почали відбуватися і на ін. укр. землях.
Кілька законодавчих актів, спрямованих на поліпшення економіки в Рос. імперії, були розроблені й частково впроваджені Радою міністрів Російської імперії на чолі з П.Столипіним (див. Землевпорядні губернські та повітові комісії). Так, згідно з указом імп. Миколи II від 22(09) листоп. 1906 "Про доповнення деяких постанов чинних законів, які стосуються селянського землеволодіння і землекористування" кожний чл. общини мав право вийти з неї зі своїм наділом, продати його як приватну власність або ж вести самостійне г-во. Протягом 1907–16 у межах Рос. імперії з общин виокремилося 2 млн дворів (22 % від заг. числа). Безпосередньо на Лівобережжі такі двори становили 16,5 %, на Правобережжі – 48 %, на Пд. – бл. 42 %. Тут набули поширення процеси продажу селянами своєї землі, це зумовило значне розшарування в їх стані, виділення т. зв. куркульства (заможні селяни, які у веденні госп-ва використовували найману працю).
За часів СРСР
За часів СРСР усю землю в країні було проголошено власністю держави, загальнонародним надбанням. Земля не могла бути об'єктом купівлі-продажу, а З. зводилося фактично лише до користування землею.
Джерела та література
- Гуржій О.І. Землеволодіння [ 11 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — .
Посилання
- Земельні спори [ 4 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zemlevolodinnya volodinnya dilyankoyu zemli yuridichnoyu abo fizichnoyu osoboyu na pevnih pidstavah pravo vlasnosti pravo koristuvannya i tak dali IstoriyaNa ukrayinskih terenah u rizni chasi v riznih narodiv yaki tut prozhivali praktikuvalisya rizni tipi Z Zokrema v antichnih derzhavah Pivnichnogo Prichornomor ya Skifiyi div Skifi vzhe v 6 5 st do n e perevazhnoyu formoyu Z bulo individualne Z pri odnochasnomu isnuvanni kolektivnogo Na zemlyah na yakih rozselilisya svogo chasu shidni slov yani sklalosya Z okremih rodiv plemen chi yih ob yednan drevlyan polyan sloven ta in a takozh Z simej na pidstavi zajmanshini V dobu serednovichchya na ukrayinskih zemlyah yak i v bagatoh inshih yevropejskih krayinah bezposerednij virobnik yakimi b shirokimi ne buli jogo prava na zemlyu obroblenu nim vlasnoruch chi silami jogo rodini zakonodavcho viznavavsya lishe yiyi volodilcem a ne vlasnikom Normi zvichayevogo prava Vid 11 st pozemelni vidnosini regulyuvalisya yak normami zvichayevogo prava tak i vidpovidnimi zakonodavchimi aktami zapisanimi v Ruskij pravdi u riznih redakciyah Za chasiv Zolotoyi Ordi ordinski hani j namisniki baskaki bezposeredno ne vtruchalisya v miscevi pozemelni vidnosini Borotba silskih obshin za prava na Z pomitno strimuvala zrostannya velikoyi zemelnoyi vlasnosti udilnih knyaziv i miscevih mozhnovladciv Pislya rozpadu Zolotoyi Ordi nastav novij period u pererozpodili ukrayinskih zemel pochalosya masove pozhaluvannya velikimi knyazyami Velikogo knyazivstva Litovskogo VKL i korolyami Polshi znachnih teritorij zemlevlasnikam yaki yih pidtrimuvali Yaksho v 2 j pol 14 st v Ukrayini nalichuvalosya lishe kilka desyatkiv knyazivskih mayetkiv to na seredinu 16 st isnuvali vzhe tisyachi panskih i shlyahetskih gospodarstv ponad 100 rodin magnativ Na toj chas u selyanskomu gospodarstvi vazhlivoyu gospodarskoyu odiniceyu prodovzhuvalo lishatisya dvorishe vidome v dokumentah pid nazvami sim ya bratchina sluzhba Buli poshirenimi Z i zemlekoristuvannya syabriv selyan najchastishe rodichiv yaki zhili yak pravilo v spilnomu dvori kilkoma hatami veli samostijni gospodarstva ale pevnimi ugiddyami sinozhati pasiki ribni lovi pasoviska tosho koristuvalisya razom traplyavsya podil na payi Zgidno iz zemelnoyu reformoyu 1557 div Ustava na voloki 1557 zaprovadzhenoyu korolem polskim i velikim knyazem litovskim Sigizmundom II Avgustom ugiddya zemleroba oficijno vvazhalisya vlasnistyu verhovnogo pravitelya a otzhe vsi zemlekoristuvachi povinni buli vidbuvati povinnosti na jogo verhovnogo pravitelya korist Ce polozhennya zakripili Statuti Velikogo knyazivstva Litovskogo 1566 i 1588 Navit osili kozaki pochinayuchi z 1 yi polovini 16 st voni volodili zemleyu ta mali znachni privileyi v Rechi Pospolitij Getmanshini Slobidskij Ukrayini zmusheni buli nesti vijskovu sluzhbu ta vidbuvati povinnosti na korist derzhavi v cilomu i tih chi inshih mozhnovladciv zokrema Vidmova koritisya comu neridko prizvodila do vtrati zemli a podekudi j do represivnih zahodiv z boku vlastej Najbilsh shiroki prava v Z mali kozaki Volnostej Vijska Zaporozkogo nizovogo de praktichno ne isnuvalo velikoyi vlasnosti na zemlyu ta kripactva Osoblivo obmezhenimi prava shodo Z buli u selyan yaki gospodaryuvali na zahidnoukrayinskih zemlyah perevazhna chastina cih zemel z kincya 14 st do 1 go podilu Polshi 1772 div Podili Polshi 1772 1793 1795 perebuvala pid vladoyu polskoyi shlyahti Za chasiv Getmanshini U hodi nacionalnoyi revolyuciyi 1648 1676 stavsya chergovij pererozpodil u volodinni ukrayinskimi zemlyami osoblivo na Livoberezhnij Ukrayini ta Pravoberezhnij Ukrayini Na teritoriyi Naddnipryanskoyi Ukrayini bl 1400 mayetkiv polskih magnativ shlyahti i katolickogo duhovenstva perejshlo v pidporyadkuvannya starshinskoyi administraciyi na choli z getmanom ci zemli zdebilshogo na pravah zajmanshini zahopili pospoliti j kozaki Faktichne skasuvannya kripactva rozshirilo kolo dribnih zemlevlasnikiv U vilnih vijskovih mayetnostyah yaki stanovili 50 usih naselenih punktiv stalo mozhlivim porivnyano samostijne vedennya gospodarstva bezposerednimi virobnikami prodazh obmin i uspadkuvannya nimi ugid Postupovo utverdilasya praktika orenduvannya zemli Odnak uzhe cherez kilka desyatilit pislya pochatku vizvolnih zmagan znovu aktivizuvavsya proces obezzemelennya selyan i kozakiv Na pochatku 18 st zafiksovano vidachu universaliv getmanom I Mazepoyu za yakimi pospoliti yaki bez dozvolu perehodili na nove misce prozhivannya povnistyu vtrachali prava sukcesiyu na svoyi ugiddya Za neposluh selyan fizichno karali areshtovuvali i navit strachuvali Nabuli chinnosti polozhennya statutiv VKL Zi stvorennyam u Rosijski derzhavi 1719 z iniciativi carya Petra I Berg kolegiyi rozporyadzhennya ostannoyi shodo poshuku ta rozroblyannya korisnih kopalin yak na vlasnih tak i na chuzhih zemlyah buli poshireni takozh na Getmanshinu i Slobidsku Ukrayinu 1721 v Rosijskij imperiyi nadano pravo kupcyam div Kupectvo kupuvati j pripisuvati sela do svoyih pidpriyemstv sho poklalo pochatok posesiyam Protyagom 18 stolittya Protyagom 18 st prodovzhuvavsya zanepad obshinnogo ta syabrinnogo Z j skladalisya umovi dlya formuvannya privatnoyi vlasnosti na zemlyu Spershu vidpovidni zemelni reformuvannya rozpochalisya v ukrayinskih zemlyah yaki buli pid vladoyu Avstriyi z 1867 Avstro Ugorshina Tak manifest vid 26 kvitnya 1766 zobov yazav pomishikiv Zakarpatskoyi Ukrayini nadilyati selyan zemleyu i sadiboyu Specialnij patent imperatorskogo uryadu 1785 viznav za zakarpatskimi selyanami pravo perehodu vid odnogo zemlevlasnika do inshogo V Galichini osobista zalezhnist selyanina bula oficijno skasovana 5 kvitnya 1782 1786 znachna chastina selyanskoyi zemli bula vidokremlena vid pomishickoyi dominikalnoyi div Dominikalni zemli Rustikalni zemli Todi zh kripaki Bukovini oderzhali dozvil uryadu na vihodi ale z dozvolu didicha Mozhnovladcyam bulo zaboroneno samovilno rozporyadzhatisya ugiddyami pospolitih za yakimi yuridichno viznavalosya pravo na uspadkuvannya ugid Procesi privatizaciyi zemli Na ukrayinskih zemlyah sho buli pidvladnimi Rosijskij imperiyi procesi privatizaciyi zemli rozpochalisya lishe v 2 j polovini 19 st Naprikinci zh 18 st vidbuvalosya zakripachennya selyan Tak ukaz imperatrici Katerini II vid 14 03 travnya 1783 ostatochno zakripachiv bilshu chastinu selyanstva Livoberezhzhya ta Slobozhanshini Ukazom imperatora Pavla I vid 23 12 grudnya 1796 kriposne pravo bulo vvedeno v Pivdennij Ukrayini Priazov yi j na Donu Pislya priyednannya Pravoberezhnoyi Ukrayini do Rosijskoyi imperiyi unaslidok 2 go podilu Polshi div Podili Polshi 1772 1793 1795 carizm namagavsya reglamentuvati tam kripactvo shlyahom zaprovadzhennya inventarnih pravil 1847 1848 Revolyuciya 1848 49 v Avstrijs imperiyi div Revolyuciyi 1848 1849 v Yevropi ta selyanska reforma v Galichini na Bukovini ta Zakarpatti 1848 ostatochno skasuvali kriposne pravo dali silnij poshtovh do rozvitku burzh vidnosin i zokrema formuvannya privatnoyi vlasnosti selyan na zemlyu yakoyu voni pered tim uzhe volodili Pislya selyanskoyi reformi 1861 v Ros imperiyi podibni procesi pochali vidbuvatisya i na in ukr zemlyah Kilka zakonodavchih aktiv spryamovanih na polipshennya ekonomiki v Ros imperiyi buli rozrobleni j chastkovo vprovadzheni Radoyu ministriv Rosijskoyi imperiyi na choli z P Stolipinim div Zemlevporyadni gubernski ta povitovi komisiyi Tak zgidno z ukazom imp Mikoli II vid 22 09 listop 1906 Pro dopovnennya deyakih postanov chinnih zakoniv yaki stosuyutsya selyanskogo zemlevolodinnya i zemlekoristuvannya kozhnij chl obshini mav pravo vijti z neyi zi svoyim nadilom prodati jogo yak privatnu vlasnist abo zh vesti samostijne g vo Protyagom 1907 16 u mezhah Ros imperiyi z obshin viokremilosya 2 mln dvoriv 22 vid zag chisla Bezposeredno na Livoberezhzhi taki dvori stanovili 16 5 na Pravoberezhzhi 48 na Pd bl 42 Tut nabuli poshirennya procesi prodazhu selyanami svoyeyi zemli ce zumovilo znachne rozsharuvannya v yih stani vidilennya t zv kurkulstva zamozhni selyani yaki u vedenni gosp va vikoristovuvali najmanu pracyu Za chasiv SRSR Za chasiv SRSR usyu zemlyu v krayini bulo progolosheno vlasnistyu derzhavi zagalnonarodnim nadbannyam Zemlya ne mogla buti ob yektom kupivli prodazhu a Z zvodilosya faktichno lishe do koristuvannya zemleyu Dzherela ta literaturaGurzhij O I Zemlevolodinnya 11 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J 672 s il ISBN 966 00 0610 1 PosilannyaZemelni spori 4 serpnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 2 D J 744 s ISBN 966 7492 00 8