Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

2 ге тисячоліття XII століття XIII століття XIV століття XV століття XVI століття 1290 ті 1290 1291 1292 1293 1294 1295

XIV ст.

XIV ст.
2-ге тисячоліття
XII століття —XIII століття —XIV століття —XV століття —XVI століття
1290-ті 1290 1291 1292 1293 1294 1295 1296 1297 1298 1299
1300-ті 1300 1301 1302 1303 1304 1305 1306 1307 1308 1309
1310-ті 1310 1311 1312 1313 1314 1315 1316 1317 1318 1319
1320-ті 1320 1321 1322 1323 1324 1325 1326 1327 1328 1329
1330-ті 1330 1331 1332 1333 1334 1335 1336 1337 1338 1339
1340-ві 1340 1341 1342 1343 1344 1345 1346 1347 1348 1349
1350-ті 1350 1351 1352 1353 1354 1355 1356 1357 1358 1359
1360-ті 1360 1361 1362 1363 1364 1365 1366 1367 1368 1369
1370-ті 1370 1371 1372 1373 1374 1375 1376 1377 1378 1379
1380-ті 1380 1381 1382 1383 1384 1385 1386 1387 1388 1389
1390-ті 1390 1391 1392 1393 1394 1395 1396 1397 1398 1399
1400-ті 1400 1401 1402 1403 1404 1405 1406 1407 1408 1409

XIV століття історики називають першим століттям Пізнього Середньовіччя. Європа пережила два великі нещастя: Великий голод 1315–1317 років та Чорну смерть —епідемію чуми, що почалася в 1340-х. Як наслідок населення Європи значно скоротилося, що призвело до зміни виробничих стосунків між селянами та феодалами. У другій половині століття Англію, Францію, Фландрію охопили повстання селян та міських робітників, зокрема Жакерія та повстання Вота Тайлера.

Внаслідок повстання червоних пов'язок у Китаї монгольську династію Юань змінила династія Мін. Почала втрачати контроль над завойованими землями Золота Орда. Наприкінці століття, проте, набрала сили імперія самаркандського еміра Тамерлана. Наприкінці століття зросла могутність турків-османів, які утвердилися в Європі, завоювавши значну частину колишніх візантійських земель й підкорили собі великі території балканських народів.

У долині Мехіко постало місто Теночтітлан, почалося становлення цивілізації ацтеків. Виникли перші державні утворення в Африці на південь від Сахари.

Державні утворення на території сучасної України втратили свою незалежність. Угорщина, Польща та Литва поступово стали витісняти ординців, одночасно ведучи боротьбу між собою.

Значними віхами в релігійному житті Європи були ліквідація Ордену тамплієрів, Авіньйонський полон пап, за яким відбулася Велика схизма. Продовжувалося поширення ісламу на території, окуповані Золотою Ордою, та в Індокитай. Культура Європи вступила в проторенесанс — епоху, що передувала Відродженню.

image
Європа на початку століття
image
Азія в 1335

Католицька церква

Століття розпочалося з конфлікту між папою римським Боніфацієм VIII та європейськими монархами, зокрема з королем Франції Філіпом Красивим. 1302 року папа видав буллу «Unam sanctam», що проголошувала абсолютний пріоритет церковної влади над світською. Французький король у відповідь послав військовий загін на чолі з Гійомом Ногаре, який заарештував папу, і, за народними переказами, начистив йому пику. Боніфацій VIII помер того ж року, новим папою було обрано Бенедикта XI, а після його короткого понтифікату папську тіару отримав профранцузький кандидат Климент V. 1308 року він переніс папську резиденцію до Авіньйона, який належав тоді королю Неаполя. Розпочався період, який Петрарка назвав Авіньйонським полоном пап. Він затягнувся до 1377 року.

1312 року папа Климент V під тиском французького короля розпустив Орден тамплієрів. Звинувачення храмових лицарів у єресі не знайшли підтвердження, однак було вирішено, що Орден втратив репутацію. Ще раніше багатьох тамплієрів було страчено.

1343 року Климент VI видав буллу Unigenitus, яка заклала підвалини практики надання церквою індульгенцій.

Після повернення папи Григорія XI з Авіньйона до Рима та його смерті в католицькій церкві виникла нова криза, яка отримала назву Великої західної схизми. Під тиском римлян конклав обрав новим папою Урбана VI. Незабаром у Франції ці вибори було оголошено незаконними, й альтернативний конклав обрав іншого папу Климента VII. Європейські держави розділилися на два табори, одні підтримували пап із Рима, інші — пап із Авіньйона.

На кінець століття припадає період діяльності англійського проповідника й критика церкви Джона Вікліфа, перекладача Біблії англійською мовою. В Англії його ідеї знайшли продовження в діяльності секти лолардів. Одним із натхненників повстання Вота Тайлера був священник Джон Болл.

У Празі 1391 року було збудовано Вифлеємську каплицю, призначену для чеських, а не німецьких, прихожан. 1393 року під тортурами в руках служителів імператора Вацлава IV помер священик Ян Непомуцький. Ці події сприяли поширенню гуситського руху на початку наступного сторіччя.

Країни

Україна-Русь

image

Близько 1301 року помер Лев Данилович. Його нащадки з роду Романовичів правили в Галицько-Волинському князівстві до 1323 року. В 1321–1323 роках на князівство нападав литовський князь Гедимін. З 1325 року у Галицько-Волинській землі правив Юрій-Болеслав ІІ з польської династії П'ястів. Він загинув від руки вбивці 1340 року, заповівши перед тим князівство польському королю Казимиру III. Упродовж 1340-х війська Казимира окупували Галичину. 1349 року поляки захопили Львів.

Водночас на землі майбутньої України претендували литовські князі. 1324 року Гедимін посадив у Києві Міндовга Гольшанського, але литовці міцно заволоділи Києвом тільки з 1362 року, коли князь Ольгерд здобув перемогу над ординцями в битві на Синіх Водах. Литовці заволоділи також Черніговим.

Упродовж другої половини століття між поляками й литовцями точилася боротьба за галицькі та волинські землі, в якій періоди війни змінювалися нетривким миром. Кревська унія 1385 року об'єдналися Литву та Польщу в єдину державу під правлінням подружжя Ягайла та Ядвіги Анжуйської. Однак, боротьба не припинилася й після цього. Свої права на Литву став відстоювати Вітовт. Між 1389 та 1392 роками тривала Литовсько-руська громадянська війна. Врешті Вітовт добився визнання самостійності Великого князівства Литовського, Руського та Жемантійського як васала Польщі.

Оскільки митрополити Київські перебралися до Володимира-на-Клязьмі, правителі Волині та Галичини неодноразово робили спроби добитися від константинопольських патріархів встановлення окремої православної митрополії на своїх землях. Галицьку митрополію було утворено в 1302–1303 роках. Вона існувала з перервами впродовж усього століття, чинячи опір зусиллям митрополитів Київських з осідком у Заліссі об'єднати всі руські землі під своїм впливом.

Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське

1316 року Велике князівство Литовське очолив князь Гедимін, за правління якого князівство охопило значні землі сучасної Білорусі та частину земель сучасної України. Упродовж століття Литва вела війни з Польщею, Тевтонським орденом, Московією, Ордою. Більшу частину століття литовці залишалися язичниками, хоча на землях Русі у князівстві панувало християнство. Ситуація змінилася після Кревської унії з Польщею, умовою якої було хрещення литовців. Великий князь Великого князівства Литовського Ягайло став також королем Польщі, а литовська знать отримала рівні права з польською шляхтою. Втім боротьба з Польщею не припинилася. Вітовт, інший претендент на престол князівства, у 1390-х добився влади, хоча й визнав себе васалом польського короля. 1399 року війська Вітовта зазнали поразки від сил хана Едигея у битві на Ворсклі, що завадило подальшому рухові за незалежність.

Північно-Східна Русь

Заліська Русь перебувала в сильній залежності від Золотої Орди. Її князі отримували ярлик на правління від ординських ханів, зобов'язані були збирати для Орди данину й зверталися до ханів за судом у разі конфліктів. Часто поїздки в Орду закінчувалися стратами тих, кого ординці вважали винними. Поступово центр Заліської Русі став зміщуватися до Москви. 1325 року туди переніс свою резиденцію з Володимира-на-Клязьмі митрополит Київський Петро Ратенський. З того ж року ярлик на княжіння утримував московський князь Іван Калита. У середині сторіччя фактичну владу мав митрополит Олексій Бяконт.

Середина століття знаменувалася боротьбою за верховенство між Москвою та Тверським князівством, яке здебільшого шукало союзників у Литві. 1327 року в Твері було вбито ординських збірників данини, за що ординці, військо яких очолював Іван Калита, суворо покарали місто.

З 1362 року володимирським князем було призначено Дмитра Івановича з Москви, прозваного пізніше Донським завдяки перемозі 1380 року над ординським воєводою Мамаєм на Куликовому полі. Куликовська битва має важливе значення в російській історіографії як перша значна перемога над ординцями, однак вона не була поворотною. 1382 року хан Тохтамиш спалив Москву. Дмитро Донський присягнув йому і завдяки цьому залишився при владі. На час правління Дмитра Донського припадає спорудження перших стін Московського кремля. Новгородська республіка зберігала впродовж століття свою незалежність і вічове правління. Почалися конфлікти новгородців зі шведами, які підкорили на той час Фінляндію.

Значною фігурою в духовному житті був чернець Сергій Радонезький. З 1370-х у Новгороді, потім у Москві, працював візантійський художник Феофан Грек, одним із учнів якого був Андрій Рубльов.

Польща

На початку століття Польща була роздробленою, а Краків захопив чеський король Вацлав II. Однак після його смерті до країни повернувся з вигнання Владислав Локетек і почав її об'єднання. 1320 року його було короновано королем. Після Локетека правив його син Казимир III Великий. Саме за його правління Польща окупувала Галичину. Казимир III помер 1370 року без спадкоємців, і за угодою королівство перейшло до угорського монарха Людовика I Великого з Анжуйської династії, а 1384 року до його доньки Ядвіги, коронованої королем. Кревська унія 1385 року об'єднала Польщу й Литву в одну державу, якою спільно правили Ядвіґа та її чоловік Ягайло.

Упродовж усього століття Польща воювала з Литвою за Галичину й Волинь. Протистояння не припинилася навіть після Кревської унії, оскільки домагатися свого продовжував литовський князь Вітовт. Іншим постійним супротивником був Тевтонський орден із центром у Мальборку (Марієнбурзі), що окупував Помор'я (Померанію), відрізавши Польщу від Балтійського моря. Спроби поляків повернути собі ці землі не мали успіху.

За правління Казимира III у Кракові було засновано університет, який пізніше отримав назву Ягеллонського.

Чехія

1306 року помер Вацлав III, останній представник династії Пржемисловичів на чеському троні. Оскільки Богемія входила до Священної Римської імперії, її королями надалі ставали князі з німецьких родин. 1310 року корону отримав Ян Люксембурзький. Він був авантюристом і більше воював у Європі, ніж піклувався про своє королівство, але його син Карл IV Люксембург став найвизначнішим чеським монархом в історії. За його правління в Празі було засновано Карлів університет й збудовано Карлів міст та Собор святого Віта. Карла Люксембурга було короновано імператором Священної Римської імперії, і Прага стала її столицею. Втім за межами Богемії особливої влади Карл не мав. Його син Вацлав IV довгий час був королем Німеччини, але його позбавили влади після інциденту зі смертю Яна Непомуцького.

Під кінець століття зріс вплив місцевої чеської знаті. 1391 року в Празі було збудовано Вифлеємську каплицю для чеського населення.

Угорщина

На початку століття згасла династія Арпадів. У країні панував безлад, точилася боротьба між магнатами, на трон претендували князі сусідніх країн. Врешті королем став Карл I Роберт із Анжуйської гілки династії Капетингів. Поступово йому вдалося навести лад, чому особливо сприяла перемога в битві при Розгановцях. Син Карла Роберта Людвік I Великий успадкував за угодою також Польське королівство. Упродовж століття Угорщина вела боротьбу з Візантією за хорватські володіння, захопила на короткий час Відінське царство. Після смерті Людвіка I Великого королевою Угорщини стала його донька Марія Угорська, тоді як інша донька Ядвіґа отримала Польщу. 1385 року Марія Угорська одружилася з Сигізмундом I Люксембургом, який згодом став її співкоролем.

Священна Римська імперія

Священна Римська імперія займала значну частину Центральної Європи, здебільшого німецькі землі, але входили до неї також Північна Італія, Чехія, Угорщина. Її правителя, який носив титул римського короля обирав рейхстаг. Коронацію на титул імператора проводив Папа Римський, але це відбувалося не завжди й залежало від політичної гри. Імперія вже не була монолітною, і часто римські королі та імператори не мали значної влади.

1308 року римський король Альбрехт I з династії Габсбургів загинув від руки свого племінника. Новим римським королем обрано Генріха VII, першого з династії Люксембургів. Австрію та Штирію поділили між собою сини Альбрехта II Фрідріх та Леопольд. Генріх VII здійснив похід до Рима, щоб коронуватися на імператора, однак папи на той час були вже в Авіньйоні. Генріха Люксембурга все ж коронували, та зробити це довелося в Латеранському соборі, бо Ватикан займали війська неаполітанського короля Роберта. Далі Генріх VII пішов на Неаполь, але помер у поході.

1314 року в Німеччині обрано одразу двох королів: Фрідріха Австрійського та Людовика Баварського, які вже вели між собою війну. Обраний 1316 року Папа Римський Іван XXII відмовився коронувати і того й іншого. 1322 року в битві біля Мюдьдорфа Людовик Баварський завдав важкої поразки своєму супротивнику й захопив його у полон. Пізніше він відпустив Фрідріха Австрійського з умовою, що той домовиться зі своїм братом Леопольдом про припинення війни. Леопольд не згодився, і Фрідріх повернувся в полон, що вважається зразком лицарської шляхетності.

1324 року папа римський Іван XXII скасував обрання Людовика Баварського римським королем і відлучив його від церкви. 1327 року Людовик пішов на Рим із наміром коронуватися імператором. Оскільки папа відмовляв, Людовик влаштував вибори альтернативного папи Миколая V, який, утім, не здобув підтримки європейських суверенів. 1346 року папа Климент VI позбавив Людовика Баварського титулу імператора. Новим римським королем було обрано короля Богемії Карла Люксембурга. Цей вибір було підтверджено 1349 року. В 1355 Карла Люксембурга було короновано в Римі імператором.

1356 року імператор Карл Люксембург затвердив Золоту буллу, що закріпила обрання римського короля за сімома курфюрстами. Правителі Австрійського герцогства до них не увійшли. У відповідь новий австрійський герцог Рудольф IV сфабрикував Privilegium Maius, збірку листів колишніх правителів, що мали підтвердити особливе значення Австрії. У них вперше згадувався титул ерцгерцога.

Вацлав IV отримав титул римського короля після смерті свого батька Карла IV, але втратив його після інциденту з Яном Непомуцьким.

Апеннінський півострів

Північна частина півострова формально належала Священній Римській імперії, імператори якої не мали міцної влади навіть у німецьких землях. Фактично міста північної Італії: Венеція, Генуя, Падуя, Мілан, Флоренція та інші, були своїми власними республіками. Політична боротьба в цих республіках оберталася навколо протистояння гвельфів та гібелінів. Гвельфи були прихильниками Святого престолу, тоді як гібеліни підтримували імператора й аристократичну форму правління. Рим належав Папській державі, Святий престол мав значний вплив на всю європейську політику, проте папи впродовж століття деякий час мали резиденцію в Авіньойоні, під протекторатом Франції. За Неаполітанське королівство та Сицілійське королівство на півдні боролися арагонці та представники французької Анжуйської династії.

1302 року король Неаполя Карл II Анжуйський та король Сицилії Федеріго II уклали мирну угоду, що завершила війну сицилійської вечірні. Одним із наслідків укладення миру стало те, що арагонський кондотьєр Рожер де Флор організував Каталонську компанію — загін найманців-альмогаварів, яка захопила Ахейське князівство і правила в ньому понад півстоліття. Папа римський Іван XXII 1321 року відлучив від церкви короля Сицилії Федеріго II за зазіхання на землі Святого престолу. Арагонське королівство захопило Сардинію, витіснивши звідти пізанців.

1343 року Неаполітанське королівство успадкувала Джованна I. Їй також належав Прованс (тепер Франція). Королева Джованна відмовилася коронувати свого чоловіка Андрія Угорського, а незабаром Андрія вбили, що мало наслідком інтервенцію в Неаполь 1347 року угорського короля Людвика I Великого. Угорців прогнала з міста чума, а 1348 року Джованна продала папі Авіньйон, і папа проголосив її невинною у вбивстві.

1347 року народне повстання під проводом Кола ді Рієнцо проголосило Рим республікою. Повстання зазнало поразки, й 1350 року ді Рієнцо втік у Прагу шукати підтримки в імператора, однак потрапив у в'язницю. Карл Люксембург видав його, папі, ді Рієнцо винесли смертний вирок, але наступний папа звільнив його і повернув у Рим сенатором. Спочатку його прийняли радо, але після кількох вироків натовп розтерзав трибуна.

1350 року спалахнула Кафська війна між Венецією і Генуєю. Конфлікти між двома містами-республіками продовжувалися до кінця століття зі змінним успіхом, в залежності від того, кого вони могли залучити в союзники. 1376 року спалахнула Війна восьми святих між Папською державою і Флоренцією.

Королева Неаполя Джованна I у 1371 року стала правити також Ахейським князівством. 1378 року в Флоренції повстали чесальники вовни чомпі. Як наслідок уперше в історії в європейському уряді отримали представництво всі верстви суспільства. Того ж року папа повернувся в Рим, але одразу ж почалася Велика схизма — одночасне існування двох пап, у Римі й Авіньйоні.

1381 року Папа Римський Урбан IV через конфлікт із королевою Неаполя Джованною I віддав королівство . Карл III захопив Неаполь і полонив Джованну I. 1382 року королеву Джованну задушили. 1383 року Карл III успадкував Ахейське князівство. Потім між ним та папою Урбаном VI виник конфлікт, і Карл захопив понтифіка в полон. 1385 року Карл Неаполітанський захопив трон Угорщини, але ненадовго. Він загинув у результаті змови. Королем Неаполя став син Карла III , а в Ахейському князівстві запанував безлад. Антипапа Климент VII «віддав» Неаполітанське королівство Людовику II Анжуйському. 1387 року , підтримуючи Людовика II Анжуйського, взяв Неаполь. Король Владислав утік у Гаєту.

1385 року владу в Мілані захопив Джан Галеаццо Вісконті. Він отримав від імператора титул герцога. Мілан став захоплювати сусідні міста. 1396 року Генуезька республіка визнала себе васалом Франції за умови збереження міського самоуправління та свобод.

Франція

На початку століття в Франції правив владний Філіп IV Красивий з династії Капетингів. Саме за його правління відбувся розгром ордену Тамплієрів. Французький король конфліктував також із папою Боніфацієм VIII. Його війська навіть заарештували папу. Після смерті Боніфація VIII Філіп добився обрання профранцузького папи Климента, який переніс папську резиденцію до Авіньйона, який належав тоді Неаполітанському королівству, але був ближче до Франції. Шукаючи підтримки народу в протистоянні з папою Філіп Вродливий 1302 року скликав перші в історії Генеральні штати.

Після смерті Філіпа IV Вродливого династія Капетингів утримувала трон ще до 1328 року. Син Філіпа Людовик X проголосив усіх людей народжених вільними. Інший син Філіп V Довгий відновив положення Салічного закону, за яким трон не могла займати жінка, щоб завадити проголошенню королевою своєї племінниці й стати королем самому. Останнім королем із династії Капетингів був Карл IV Красивий.

1328 року на французький трон зійшов Філіп VI Валуа. Однак претендував на нього й англійський король Едуард ІІІ. Англійські королі з династії Плантагенетів мали на континенті значні володіння, щодо яких визнавали себе васалами королів французьких. Крім того були їхніми родичами. Претензії англійських королів на французький трон разом з бажаннями французьких королів вигнати англійців з французьких територій привели до низки збройних конфліктів між двома країнами, що отримали загальну назву Столітньої війни.

Перший період Столітньої війни, що розпочався 1337 року зі спроби французького короля захопити Гієнь, склався для французів невдало. Англійці висадилися на континент і почали рейди в французькі володіння. 1346 року вони завдали супротивникам значної поразки в битві при Кресі, що вважається переконливою демонстрацією сили англїйських лучників та довгого лука. 1356 року англійці святкували ще одну значну перемогу в битві при Пуатьє, в якій французький король Іоанн II Добрий потрапив у полон. Утім Едуарду III не вдалося захопити Реймс, щоб коронуватися в ньому, і війну продовжував, застосовуючи тактику спаленої землі, дофін Карл.

Поки король перебував у полоні, Генеральні штати прийняли великий березневий ордонанс і змусили дофіна підписати його. Ордонанс передбачав значну реформу політичного життя країни. 1358 року спалахнуло селянське повстання, знане як Жакерія. Його придушили війська короля Наварри Карла Злого. Францію заполонили банди грабіжників. Дофін Карл утік з Парижа під час бунту, але згодом повернувся зі значними силами й знову заволодів містом. Великий березневий ордонанс було скасовано. Перший етап Столітньої війни завершився 1360 року підписання договору в Бретіньї, за яким англійський король Едуард III отримав значні володіння на континенті, але відмовився від претензій на французьку корону.

Другий етап Столітньої війни розпочався 1369 року, коли Карл V Мудрий, тепер уже король Франції, денонсував угоди, укладені в Бретіньї. Конфлікт став ширшим, французи та англійці підтримували різних претендентів на трон Кастилії. У війні брала участь також Португалія. Війна склалася для французів дуже вдало. Вони зуміли відібрати в англійців майже всі володіння на континенті. 1389 року було підписано угоду про перемир'я, що тривало 13 років. 1380 року на трон зійшов юний Карл VI. Йому та його опікунам вдалося придушити повстання в Фландрії, Руані та повстання майотенів у Парижі, але 1392 року король збожеволів і його довелося ізолювати. Формально регентом стала дружина Карла Ізабо Баварська, але фактично управління країною зосередив у своїх руках герцог Бургундії Філіп II Сміливий.

Іберійський півострів

image
Іберійський півострів на 1400 рік

Південь Іберійського півострова все ще перебував під контролем Гранадського емірату, який утім визнавав сеньойритет Кастилії, західну частину півострова займало королівство Португалія, східна частина належала Арагонській короні, а найбільшу центральну частину займала Кастильська корона.

Арагонській короні формально належали Сицилійське королівство (Тринакрія), а з 1311 року Ахейське князівство. За Неаполітанське королівство точилася боротьба між арагонськими та анжуйськими домами. 1321 року Арагон захопив Сардинію. 1344 року Арагонське королівство поглинуло Майорканське королівство.

Між 1351 та 1369 роками а Кастилії бушувала  — боротьба за трон між Педро I та його зведеним братом Енріке II, складовою якої стала  — королів Кастилії й Арагону. Переміг у громадянській війні Енріке II, започаткувавши Трастамарську династію. 1386 року англієць Джон Гонт спробував скинути з трону Кастилії спадкоємця Енріке Хуана I, однак зазнав невдачі.

У Португалії після смерті короля Фернанду I 1383 року виникла династична криза, наслідоком якої стала коронація Жуана I з Авіської династії.

Англія

На початку століття в Англії правив Едуард I Довгоногий, владний король, який в останні роки свого життя захопив також шотландський трон. Його син, Едуард II був королем слабким, перебував під впливом фаворитів. Він втратив батькові завоювання в Шотландії. 1325 року проти нього організувала змову його власна дружина «французька вовчиця» Ізабелла. Трон перейшов до Едуарда III, тоді ще малолітнього. Незабаром Едуарда II убили. Едуард III правив півстоліття. Скориставшись негараздами в Франції, він заявив свої права на французький трон, що призвело до Столітньої війни, яка за правління Едуарда складалася для англійців дуже вдало. Англія сильно постраждала від Чорної смерті, що призвело до нестачі робочої сили. Король і парламент намагалися здолати проблеми законодавчо, обмежити зростання платні та заборонити переманювання робітників, але безуспішно.

Принц Уельський Едуард на прізвисько Чорний Принц, здібий полководець, помер раніше від свого батька, тому після смерті Едуарда III корону отримав Річард II. 1381 року відбулося повстання, на чолі якого став Вот Тайлер. Похід селян з Кенту на Лондон змусив короля до переговорів, але все ж повстання було придушене. 1387 року група магнатів, яку називали здійняла бунт проти радників короля, правління якого розцінювала надто примхливим. Їй вдалося полонити Річарда II. За вироками радників короля було страчено. Річард II відновив свою владу, коли 1389 року з Іспанії повернувся Джон Гонт, найбагатша й найсильніша людина в Англії. Після смерті Гонта король конфіскував його землі. Тоді син Гонта Генріх Болінгброк, раніше вигнаний з країни, повернувся до Англії, скинув Річарда II з трону й проголосив себе королем Генріхом IV.

Шотландія

Наприкінці XIII сторіччя англійський король Едуард I Довгоногий, скориставшись кризою наслідування в Шотландії, проголосив себе її королем. У 1304 англійці повністю окупували країну, а 1305 року — стратили борця за незалежність Вільяма Волеса. Проте вже наступного року шотландців очолив Роберт I Брюс. 1314 року він зумів завдати поразки англійцям біля Баннокберна, а 1328 року уклав з ними мир, домовившись із Едуардом III про одруження дітей. Коли Роберт Брюс помер, його син Давид II Брюс був ще малим. У країні почалися негаразди, й цим скористався англійський король Едуард III. 1333 року він розтрощив шотландців біля пагорба Галідон і знову підкорив Шотландію англійській короні. Давид II опинився в засланні в Франції й повернувся на шотландський трон лише в 1341 році. 1346 року він потрапив у полон до англійців. Його відпустили тільки в 1357, за значний викуп. Після смерті Давида Брюса шотландська корона перейшла до роду Стюартів. Утім до кінця століття королівська влада була слабкою й не могла впоратися зі свавіллям баронів.

Північна Європа

Важливу роль в політиці Балтійського та Північно морів відігравав Ганзейський союз — гільдія купців з штаб-квартирою в Любеку. До Ганзи входило велике число міст Балтики, Ганза проводила свою власну політику й часто брала участь навіть у військових конфліктах. Іншим важливим гравцем на Балтиці був Тевтонський орден, якому належала Пруссія, Померанія, Курляндія і Лівонія, а пізніше — й землі естів.

1314 року король Норвегії Гокон V переніс столицю з Бергена в Осло. 1318 року повстання у Швеції змусило короля Біргера Магнуссона втекти в Данію. Наступного року трирічного Магнуса Еріксона, внука норвезького короля Гокона V, проголосили королем водночас Швеції та Норвегії, що означало об'єднання двох країн.

1343 року в Естонії спалахнуло повстання Юрієвої ночі проти німецьких і данських завойовників. Воно тривало до 1345 року. 1347 року Данська Естонія продана Тевтонському ордену.

1362 року король Норвегії Гокон VI проголосив себе також королем Швеції на противагу своєму батькові Магнусу Еріксону. Згодом батько й син примирилися й правили в Швеції разом. Але 1363 року шведська знать обрала королем Альбрехта Мекленбурга. Гокон IV одружився з Маргаритою Данською і перейшов на бік Данії в її конфлікті з Ганзою. 1364 року Альбрехт Макленбург прогнав зі Швеції батька й сина Магнуса та Гокона. Наступного року Альбрехт розбив своїх супротивників у битві поблизу Гастакугена і захопив Магнуса Ерікссона в полон.

1375 року, після смерті Вальдемара IV, регентом Данії стала Маргарита I Данська. Королем проголошено її малолітнього сина Олафа IV. 1380 року Олаф IV отримав також Норвегію. 1396 року протеже Маргарити Данської Еріка Померанського проголошено королем Швеції та Данії. 1397 року утворилася Кальмарська унія, що об'єднала Данію, Норвегію та Швецію включно з Фінляндією в одну державу.

Візантія

Попри відновлення Візантійської імперії після періоду латинського правління ромейські імператори вже не контролювали тих територій, що раніше. Трапезундська імперія була незалежною, Кілікійська Вірменія теж. Ахейське князівство потрапило під контроль Арагонського королівства.

Між 1321 та 1328 роками у Візантії тривала громадянська війна між прихильниками імператора Андроніка II Палеолога та його внука Андроніка III Палеолога.

1341 року, після смерті Андроніка III Палеолога, у Візантії розпочалася громадянська війна, що тривала до 1347 року. Візантійська знать проголосила імператором Іоанна VI Кантакузина, тоді як у Константинополі короновано малолітнього Іоанна V Палеолога. 1347 року Іоанн Кантакузин з допомогою турків захопив Константинополь і став одноосібним імператором Візантії.

1351 року П'ятий Константинопольський собор затвердив ісихазм доктриною православ'я. Того ж року турки-османи вперше перетнули Дарданелли й увійшли в Європу. 1354 року вони захопили Галліполі та Дидимотику в європейській частині Візантійської імперії. 1361 року турецький султан Мурад I захопив Адріанополь і встановив у ньому свою столицю. 1363 року турки на чолі з Мурадом I здобули перемогу над сербами й окупували Фракію та Болгарію. 1369 року імператор Іоанн V Палеолог, намагаючись отримати допомогу від Заходу проти турків, прибув до Рима, де було укладено Римську унію — об'єднання західної та східної церков під верховенством папи римського.

1371 року візантійський імператор Іоанн V Палеолог, шукаючи захисту від наступу турків, присягнув на вірність Священній Римській імперії. 1373 року він, утім, визнав себе васалом турецького султана Мурада I. 1387 року турки захопили Фессалоніки, а в 1390-му турки захопили місто Філадельфію, останній візантійський анклав у Малій Азії. 1391 року султан Баязид I шість місяців тримав в облозі Константинополь.

Османська імперія

У кінці XIII сторіччя почала зростати сила Османа Газі, який виділився зі складу сельджуків. Згодом його плем'я стали називати турками-османами. За правління наступника Османа Газі Орхана I турецьке військо, утворене з яничарів, стало могутньою силою. У 1340-х турки відігравали значну роль у громадянській війні у Візантії. Вони продовжували підкоряти собі міста Малої Азії, і врешті 1351 року переправилися в Європу. З 1359-го турків очолював Мурад I, 1361 року він встановив свою столицю в щойно захопленому Адріанополі. Османи швидко захопили Фракію та Болгарію, потіснивши звідти сербів.

26 вересня 1371 року в долині річки Мариця біля Черномена (сучасна Болгарія) турецька армія розбила об'єднане військо сербів, хорватів, мадярів і болгар, яке очолював сербський король Вукашин. Сам король загинув у бою, а турки в результаті перемоги оволоділи майже всією Македонією, більшою частиною Болгарії і Сербії. 1373 року візантійський імператор Іоанн V Палеолог вимушено визнав себе васалом Мурада I. Натиск турків в Європі продовжувався, і досяг кульмінації 15 червня 1389 року, коли турецькі війська, попри загибель султана Мурада I, розгромили об'єднані сили сербів та боснійців на Косовому полі. Сербія стала васалом Османської імперії. Турків очолив Баязид I.

1391 року султан Баязид I шість місяців тримав в облозі Константинополь. У 1392 турки захопили Скоп'є, в 1993 — столицю східної Болгарії Тирново, Фессалію. Наступ 1394 року на Волощину був невдалим, але того ж року турки відновили облогу Константинополя, яка триватиме вісім років. 1395 року турки стратили болгарського царя Івана Шишмана, але й у новому поході султан Баязид I зазнав поразки від військ Мірчі I Старого в битві при Ровіне. Попри перемогу Мірча Старий утік у Трансильванію. Турки посадили на правління у Волощині Влада Узурпатора.

25 вересня 1396 року в (Болгарія) турецька армія під керівництвом Баязида I розбила війська хрестоносців, на чолі з угорським угорським королем Сигізмундом I. Того ж року турки стратили відінського царя Івана Срациміра.

1399 року Баязид I вторгся в Сирію, що перебувала під контролем єгипетських мамлюків. Це вторгнення розізлило Тамерлана, який теж бажав завоювати Сирію, і призвело до розгрому османів на початку наступного століття.

Володіння монголів

Монгольська імперія, що виникла в XIII столітті внаслідок завоювань Чингізидів, розпалася до початку XIV століття на кілька улусів, які лише формально визнавали верховенство великого хана в Каракорумі. До монгольських володінь належали Китай, де до 1368 року правила монгольська династія Юань, середньоазіатський Чагатайський улус, держава Хулагуїдів в Ірані та на прилеглих територіях і Золота Орда з центром на Волзі. Уґедейський улус на Алтаї припинив існування в 1310 році.

Династія Юань, що правила Китаєм, поступово переймала китайські традиції, державні інститути, мову й культуру, водночас претендуючи на верховенство в монгольському світі. Однак, правління монголів втрачало ефективність, і 1351 року спалахнуло повстання червоних пов'язок, лідерами якого була секта «Білого лотоса». 1368 року було проголошено династію Мін корінних ханців, і монголи втратили Китай.

Чагатайський улус потрапив у сферу ісламу, що зрештою привело до його розколу й утворення в його східній частині Могулістану, який залишився вірним традиційній релігії монголів. Чагатаї вели майже постійні війни з Хулагоїдами. Нікудерійська Орда, що була васалом улусу, здійснювала походи в Індію проти Делійського султанату. Під кінець століття владу в улусі захопив емір Самарканду Тамерлан, який не був Чингизидом, правив через підстаних ханів-нащадків, що не завадило йому проголосити другу монгольску імперію.

Держава Хулагуїдів, що утвердилася в ХІІІ столітті в Ірані та Іраку, 1335 року розпалася на окремі династії Чобанідів і Джалаїридів. Протягом 1364–1368 років Джалараїди підкорили собі територію Чабанідів, але в кінці століття перед нми постала загроза з боку Тамерлана, який здобув кілька значних перемог над Джалараїдами, а 1401 року захопив Багдад.

Золота Орда в середині століття вступила в серію міжусобних воєн, що отримала назву Велика зам'ятня. Від неї відкололися Біла Орда й Синя Орда. Це дозволило Литві після перемоги на Синіх водах прогнати татар з українських земель. Залісся, проте залишалося в сфері впливу Орди. Владу в Орді на деякий час захопив темник Мамай. Він зазнав першої поразки від московських військ на Куликовому полі. Пізніше Мамая змістив ставленик Тамерлана Тохтамиш. 1382 року він помстився за поразку Мамая, захопив і спалив Москву. Однак, Тохтамиш розпочав війну з Терланом, і його війська було розгромлено. Відтоді почався занепад Золотої Орди.

Індостан

Наймогутнішою державою Індостану на початку століття був Делійський султанат, в якому правила династія Хілджі. З півночі йому загрожували монголи з Чагатайського улусу, останній напад яких стався 1306 року. Нейтралізувавши цю загрозу, султанат почав завоювання центру та півдня Індостану, підкоривши собі держави Хойсалів та Пандья. 1320 року до влади в султанаті прийшла династія Туглак. 1324 року султан Ґіятх ал-Дін Туґлак здійснив похід у Бенгал, змусивши деяких індуських правителів утікати в Непал.

1336 року Делійський султанат втратив контроль над півднем Індостану, де утворилася Віджаянагарська імперія. 1346 року вона поглинула державу Хойсалів, а 1347 року від Делійського султанату відкололася держава Бахмані. 1378 року Віджаянагара анексувала Мадурай.

1394 року в Делійському султанаті почалася громадянська війна, що розколола його на східну та західну частини. Після вторгнення Тамерлана 1398 року султанат зовсім ослаб і роздробився.

Китай

Першу половину століття Китай перебував під владою монгольської за походженням династії Юань і був частиною Монгольської імперії. Правління династії Юань завершилося в результаті повстання червоних пов'язок. 1368 року один з очільників повстання Чжу Юаньчжан проголосив себе імператором і утворив нову ханьську династію Мін. Новий імператор розірвав зв'язки з сектою Білого лотоса, яка розпочала повстання проти монгольського правління, і заборонив її. Він відновив систему державних іспитів та енергійно проводив реформи, водночас здійснюючи походи на північ проти монголів. Під час одного з таких походів була знищена монгольська столиця Каракорум.

Японія

У 1330-х роках у Японії період Камакура змінився періодом Муроматі. 1333 року війська імператора захопили Камакуру й припинили правління сьогунів із роду Ходзьо. Деякий час після цього тривала реставрація Кемму, однак невдоволення самураїв деспотизмом імператора Ґо-Дайґо призвело до нового повстання. Ґо-Дайґо втік, було проголошено нового імператора. Утворилися два двори — північний та південний. Протистояння двох дворів, період Намбокутьо, тривало до 1392 року, хоча реальну владу в країні вже утримували сьогуни з кіотського району Муроматі.

Африка

image
Манса Муса, що тримає золотий самородок (зображення з Каталонського атласу)

На першу половину століття припадає розквіт імперії Малі. Її тогочасний правитель Манса Муса здійснив хадж з величезною свитою, чим справив велике враження в ісламському світі. Наприкінці століття імперію Малі, вражену міжусобними війнами, змінила імперія Сонгаї.

Месоамерика

У долині Мехіко панувала держава тепанеків Ацкапоцалько. 1325 року засновано Теночтітлан, що став столицею ацтеків у наступному столітті. Цивілізація мая уже кілька століть як занепала. Майбутня столиця інків, Куско, уже існувала, але нічим не виділялася.

Культура

XIV століття відносять до проторенесансу, тобто вважається, що воно безпосередньо передувало Відродженню і у ньому вже проявлялися ознаки характерного гуманістичного світогляду. Перед у культурній царині вела Італія, де це століття називають треченто. Упродовж століття творили такі видатні літератори як Данте, Петрарка та Бокаччо. Серед художників виділявся Джотто та Сієнська школа.

Христина Пізанська, яка жила при французькому королівському дворі, вважається передвісницею фемінізму.

Найвизначнішим англійським поетом і письменником століття був Джеффрі Чосер, автор «Кентерберійських оповідань». На XIV століття припадє період творчості англійського філолософа Вільяма Оккама. Автор дидактичних творів Хуан Вільєнський жив у Кастилії й писав, зокрема, кастильською мовою.

У французькій та італійській музиці виник новий напрям Ars nova, видатними представниками якого були Філіпп де Вітрі та Гійом де Машо у Франції, в Італії. У православному світі працював композитор Іоан Кукузель, якому належали нововведення в церковному співі та теоретичний трактат.

В ісламському світі мандрівник Ібн Батута надиктував оповіді про численні країни, які йому довелося відвідати. Ібн Хальдун написав екциклопедичний виклад філософії, історії, політики, економіки та права. Перський поет Гафіз прославився своїми газелями.

В Японії чернець Кенко написав «Нотатки знічев'я». Серед китайських письменників виділяються Ши Найань та Ло Гуаньчжун.

Посилання на джерела

  1. Pierre Dupuy, Histoire du differend d'entre le Pape Boniface VIII. et Philippes le Bel, Roy de France (Paris 1655), pp. 527-528.
  2. . Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 1 липня 2019.
  3. Reardon, Wendy (2004). The Deaths of the Popes. McFarland. с. 120.
  4. Biografisch-Bibliographisches Kirchenlexikon: [ 24 липня 2019 у Wayback Machine.] "Benedikt XI" (німецькою мовою)
  5. Miranda, Salvador. 1998. "Papal elections of the 14th Century (1303-1394) [ 4 листопада 2017 у Wayback Machine.]".
  6. The Avignon Papacy, P.N.R. Zutshi, The New Cambridge Medieval History: c. 1300-c. 1415, Vol. VI, Ed. Michael Jones, (Cambridge University Press, 2000), 653.
  7. Medieval Sourcebook: Petrarch: Letter Criticizing the Avignon Papacy. Fordham.edu. оригіналу за 4 June 2011. Процитовано 10 червня 2011.
  8. Martin, Sean (2005). The Knights Templar: The History & Myths of the Legendary Military Order. New York: Thunder's Mouth Press.
  9. Diana Wood, Clement VI: The Pontificate and Ideas of an Avignon Pope, 32-33.
  10. Francis Thomas Luongo, The Saintly Politics of Catherine of Siena, xii.
  11. , Raiding Saint Peter: Empty Sees, Violence, and the Initiation of the Great Western Schism (1378), (Brill, 2008), 182.
  12. Margaret Harvey, The English in Rome, 1362–1420: Portrait of an Expatriate Community, (Cambridge University Press, 2004), 3.
  13. The Great Schism: 1378, by John Holland Smith (New York 1970).
  14. Історія християнської церкви : в 4 ч. / С. І. Чобич. - Львів : ДОБРА СПРАВА, 2001. - 599 с. - Бібліогр.: с. 581-591. - (див. с. 344)
  15. Драгоманов М. Евангельска віра в старій Англіі / Женева: Українська друкарня, 1893. (PDF-файл)
  16. Dobson, Richard B. (1970). The Peasants Revolt of 1381. Bath: Pitman. pp. 373–375.
  17. KUBÍČEK, Alois: Betlémská kaple, Praha 1953, S. 20–23.
  18. Ян Непомуцький, св. [ 15 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Українська католицька енциклопедія
  19. Войтович Л. Лев Данилович, князь галицько-волинський (бл. 1225 — бл. 1301). — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2014. — 314 с.
  20. Куник А. Тлумачний вступ до грамот та і літописних згадок, що стосуються історії Червоної Русі в XIV столітті; Болеслав — Юрій ІІ, збірник матеріалів та досліджень. — С.-Пб. : Тип. Імп. Академії наук, 1907. — С. 113—197.
  21. Rowell, S. C. (1994). Lithuania Ascending: A Pagan Empire Within East-Central Europe, 1295-1345. Cambridge Studies in Medieval Life and Thought: Fourth Series. Cambridge University Press. с. 149. ISBN .
  22. Русина О.В. Казимир ІІІ Великий // Енциклопедія історії України... Т. 4. C. 22.
  23. Грушевський М. Історія України-Руси. Том III. Розділ I. [ 30 червня 2019 у Wayback Machine.]
  24. Шабульдо Ф. Синьоводська битва 1362 p. у сучасній науковій інтерпретації // Синьоводська проблема у новітніх дослідженнях. — К., 2005. — С. 9.
  25. Грушевський М. Історія України-Руси [ 11 серпня 2019 у Wayback Machine.]. — Т. IV. — С. 129.
  26. Витовт // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — . — Т. 1. — С. 261—262.
  27. Długosz J. Roczniki czyli Kroniki Sławnego Królestwa Polskiego. Księga 10 (1370—1405). Warszawa: Wydawnictwo naukowe PWN, 2009. 383 s.
  28. . Архів оригіналу за 26 червня 2012. Процитовано 17 лютого 2009.
  29. Гайковський М. І. Галицька митрополія (14 ст.). — Київ : Наукова думка, 2005. — Т. 2. — С. 29.
  30. Войтович Л. Гедимін [Гедимінас] [ 29 березня 2017 у Wayback Machine.]… — С. 603.
  31. Рубель В. А. Кревська унія 1385 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004 — Т. 1. — 760 с. — .
  32. Шабульдо Фелікс. Ворскла, битва на річці 1399 [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — С. 637—638.
  33. Русина О. В. Петро [ 3 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 185. — .
  34. Пособие по истории Отечества для поступающих в вузы. 2-е изд.: Учеб. пособие. / Ред. коллегия: Орлов А. С., Полунов А. Ю., Шестова Т. Л., Щетинов Ю. А. — М. : Простор, 2004. — С. 54.
  35. Олексій // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1204. — 1000 екз.
  36. Орлов К. Тверське князівство в системі міжнародних відносин країн Східної Європи у 30—40-х роках XIV ст. // Вісник Львівського університету. Серія історична. — Випуск 34. — Львів, 1999. — С. 73—80.
  37. Соловьёв С. М. История России с древнейших времен [ 24 серпня 2019 у Wayback Machine.]
  38. |Скрынников Р. Г. История Российская. IX—XVII века. [ 2008-12-04 у Wayback Machine.]
  39. . (рос.)
  40. Вернадский Г. В. Тохтамыш и Тамерлан // История России // Кн. 3: Монголы и Русь / Пер. с англ. Е. П. Беренштейна, Б. Л. Губмана, О. В. Строгановой. — Тверь—М.: Леан—Аграф, 1997. — 480 с.
  41. Либсон В. Я., Домшлак М. И., Аренкова Ю. И. и др. Кремль. Китай-город. Центральные площади // Памятники архитектуры Москвы. — М.: Искусство, 1983. — С. 257—345. — 504 с
  42. Лихачев Д. С., «Новгород Великий. Очерк истории культуры Новгорода XI—XVII ст.», М., 1959. (рос.)
  43. Алпатов М. В. Феофан Грек. — М.: «Изобразительное искусство», 1984. .
  44. Алпатов М. В. Андрей Рублёв [ 22 серпня 2019 у Wayback Machine.]. — М. : Искусство, 1959. (рос.)
  45. Bohemia to the Extinction of the Premyslids, Kamil Krofta, The Cambridge Medieval History: Victory of the Papacy, Vol. VI, ed. J.R. Tanner, C.W. Previt-Orton and Z.N. Brook, (Cambridge University Press, 1957), 440.
  46. Arnold S., Odrodzenie Królestwa Polskiego w wieku XIV w 600 rocznicę, Zamość 1921.
  47. Kaczmarczyk Z. Monarchia Kazimierza Wielkiego. — Poznań, 1939—1946. — T. 1–2.
  48. Van Duren, Peter (1995). Orders of Knighthood and of Merit. C. Smythe. с. 212. ISBN .
  49. M.J. Hanifi, ḠILZĪ [ 29 січня 2009 у Wayback Machine.] Encyclopædia Iranica (2009)
  50. Khalji Dynasty [ 17 травня 2008 у Wayback Machine.] Encyclopædia Britannica
  51. W. Haig (1958), The Cambridge History of India: Turks and Afghans, Volume 3, Cambridge University Press, pp 153-163
  52. Mohammad Arshad (1967), An Advanced History of Muslim Rule in Indo-Pakistan, pp 90-92
  53. The Hutchinson Dictionary of Ancient & Medieval Warfare, par Matthew Bennett, Peter Connolly publié par Taylor & Francis, 1998 [ 26 січня 2020 у Wayback Machine.]
  54. Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
  55. 『国史大辞典』15巻、17冊 (Великий словник історії Японії)．東京、吉川弘文館、1972－1997.　第2巻、P.330－339. (яп.)
  56. Empires of Medieval West Africa: Ghana, Mali, and Songhay | David C. Conrad | Page 49
  57. Graulich, Michel (1997) Myths of Ancient Mexico. Translated by Bernard R. Ortiz de Montellano and Thelma Ortiz de Montellano. University of Oklahoma Press, Norman. .
  58. [693rd anniversary of the founding of Mexico-Tenochtitlan] (Spanish) . Gobierno de Mexico. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.
  59. . Архів оригіналу за 25 січня 2017. Процитовано 30 червня 2019.
  60. КУКУЗЕЛЬ Иоанн [ 30 червня 2019 у Wayback Machine.]. Большой Энциклопедический словарь. 2000.
  61. Кукузель Иоанн [ 22 вересня 2019 у Wayback Machine.]. Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978.
  62. Moss Roberts (Übersetzung und Nachwort): Three Kingdoms: A Historical Novel University of California Press, 1991.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

2 ge tisyacholittya XII stolittya XIII stolittya XIV stolittya XV stolittya XVI stolittya 1290 ti 1290 1291 1292 1293 1294 1295 1296 1297 1298 1299 1300 ti 1300 1301 1302 1303 1304 1305 1306 1307 1308 1309 1310 ti 1310 1311 1312 1313 1314 1315 1316 1317 1318 1319 1320 ti 1320 1321 1322 1323 1324 1325 1326 1327 1328 1329 1330 ti 1330 1331 1332 1333 1334 1335 1336 1337 1338 1339 1340 vi 1340 1341 1342 1343 1344 1345 1346 1347 1348 1349 1350 ti 1350 1351 1352 1353 1354 1355 1356 1357 1358 1359 1360 ti 1360 1361 1362 1363 1364 1365 1366 1367 1368 1369 1370 ti 1370 1371 1372 1373 1374 1375 1376 1377 1378 1379 1380 ti 1380 1381 1382 1383 1384 1385 1386 1387 1388 1389 1390 ti 1390 1391 1392 1393 1394 1395 1396 1397 1398 1399 1400 ti 1400 1401 1402 1403 1404 1405 1406 1407 1408 1409 XIV stolittya istoriki nazivayut pershim stolittyam Piznogo Serednovichchya Yevropa perezhila dva veliki neshastya Velikij golod 1315 1317 rokiv ta Chornu smert epidemiyu chumi sho pochalasya v 1340 h Yak naslidok naselennya Yevropi znachno skorotilosya sho prizvelo do zmini virobnichih stosunkiv mizh selyanami ta feodalami U drugij polovini stolittya Angliyu Franciyu Flandriyu ohopili povstannya selyan ta miskih robitnikiv zokrema Zhakeriya ta povstannya Vota Tajlera Vnaslidok povstannya chervonih pov yazok u Kitayi mongolsku dinastiyu Yuan zminila dinastiya Min Pochala vtrachati kontrol nad zavojovanimi zemlyami Zolota Orda Naprikinci stolittya prote nabrala sili imperiya samarkandskogo emira Tamerlana Naprikinci stolittya zrosla mogutnist turkiv osmaniv yaki utverdilisya v Yevropi zavoyuvavshi znachnu chastinu kolishnih vizantijskih zemel j pidkorili sobi veliki teritoriyi balkanskih narodiv U dolini Mehiko postalo misto Tenochtitlan pochalosya stanovlennya civilizaciyi actekiv Vinikli pershi derzhavni utvorennya v Africi na pivden vid Sahari Derzhavni utvorennya na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini vtratili svoyu nezalezhnist Ugorshina Polsha ta Litva postupovo stali vitisnyati ordinciv odnochasno veduchi borotbu mizh soboyu Znachnimi vihami v religijnomu zhitti Yevropi buli likvidaciya Ordenu tampliyeriv Avinjonskij polon pap za yakim vidbulasya Velika shizma Prodovzhuvalosya poshirennya islamu na teritoriyi okupovani Zolotoyu Ordoyu ta v Indokitaj Kultura Yevropi vstupila v protorenesans epohu sho pereduvala Vidrodzhennyu Yevropa na pochatku stolittya Aziya v 1335Katolicka cerkvaStolittya rozpochalosya z konfliktu mizh papoyu rimskim Bonifaciyem VIII ta yevropejskimi monarhami zokrema z korolem Franciyi Filipom Krasivim 1302 roku papa vidav bullu Unam sanctam sho progoloshuvala absolyutnij prioritet cerkovnoyi vladi nad svitskoyu Francuzkij korol u vidpovid poslav vijskovij zagin na choli z Gijomom Nogare yakij zaareshtuvav papu i za narodnimi perekazami nachistiv jomu piku Bonifacij VIII pomer togo zh roku novim papoyu bulo obrano Benedikta XI a pislya jogo korotkogo pontifikatu papsku tiaru otrimav profrancuzkij kandidat Kliment V 1308 roku vin perenis papsku rezidenciyu do Avinjona yakij nalezhav todi korolyu Neapolya Rozpochavsya period yakij Petrarka nazvav Avinjonskim polonom pap Vin zatyagnuvsya do 1377 roku 1312 roku papa Kliment V pid tiskom francuzkogo korolya rozpustiv Orden tampliyeriv Zvinuvachennya hramovih licariv u yeresi ne znajshli pidtverdzhennya odnak bulo virisheno sho Orden vtrativ reputaciyu She ranishe bagatoh tampliyeriv bulo stracheno 1343 roku Kliment VI vidav bullu Unigenitus yaka zaklala pidvalini praktiki nadannya cerkvoyu indulgencij Pislya povernennya papi Grigoriya XI z Avinjona do Rima ta jogo smerti v katolickij cerkvi vinikla nova kriza yaka otrimala nazvu Velikoyi zahidnoyi shizmi Pid tiskom rimlyan konklav obrav novim papoyu Urbana VI Nezabarom u Franciyi ci vibori bulo ogolosheno nezakonnimi j alternativnij konklav obrav inshogo papu Klimenta VII Yevropejski derzhavi rozdililisya na dva tabori odni pidtrimuvali pap iz Rima inshi pap iz Avinjona Na kinec stolittya pripadaye period diyalnosti anglijskogo propovidnika j kritika cerkvi Dzhona Viklifa perekladacha Bibliyi anglijskoyu movoyu V Angliyi jogo ideyi znajshli prodovzhennya v diyalnosti sekti lolardiv Odnim iz nathnennikiv povstannya Vota Tajlera buv svyashennik Dzhon Boll U Prazi 1391 roku bulo zbudovano Vifleyemsku kaplicyu priznachenu dlya cheskih a ne nimeckih prihozhan 1393 roku pid torturami v rukah sluzhiteliv imperatora Vaclava IV pomer svyashenik Yan Nepomuckij Ci podiyi spriyali poshirennyu gusitskogo ruhu na pochatku nastupnogo storichchya KrayiniUkrayina Rus Blizko 1301 roku pomer Lev Danilovich Jogo nashadki z rodu Romanovichiv pravili v Galicko Volinskomu knyazivstvi do 1323 roku V 1321 1323 rokah na knyazivstvo napadav litovskij knyaz Gedimin Z 1325 roku u Galicko Volinskij zemli praviv Yurij Boleslav II z polskoyi dinastiyi P yastiv Vin zaginuv vid ruki vbivci 1340 roku zapovivshi pered tim knyazivstvo polskomu korolyu Kazimiru III Uprodovzh 1340 h vijska Kazimira okupuvali Galichinu 1349 roku polyaki zahopili Lviv Vodnochas na zemli majbutnoyi Ukrayini pretenduvali litovski knyazi 1324 roku Gedimin posadiv u Kiyevi Mindovga Golshanskogo ale litovci micno zavolodili Kiyevom tilki z 1362 roku koli knyaz Olgerd zdobuv peremogu nad ordincyami v bitvi na Sinih Vodah Litovci zavolodili takozh Chernigovim Uprodovzh drugoyi polovini stolittya mizh polyakami j litovcyami tochilasya borotba za galicki ta volinski zemli v yakij periodi vijni zminyuvalisya netrivkim mirom Krevska uniya 1385 roku ob yednalisya Litvu ta Polshu v yedinu derzhavu pid pravlinnyam podruzhzhya Yagajla ta Yadvigi Anzhujskoyi Odnak borotba ne pripinilasya j pislya cogo Svoyi prava na Litvu stav vidstoyuvati Vitovt Mizh 1389 ta 1392 rokami trivala Litovsko ruska gromadyanska vijna Vreshti Vitovt dobivsya viznannya samostijnosti Velikogo knyazivstva Litovskogo Ruskogo ta Zhemantijskogo yak vasala Polshi Oskilki mitropoliti Kiyivski perebralisya do Volodimira na Klyazmi praviteli Volini ta Galichini neodnorazovo robili sprobi dobitisya vid konstantinopolskih patriarhiv vstanovlennya okremoyi pravoslavnoyi mitropoliyi na svoyih zemlyah Galicku mitropoliyu bulo utvoreno v 1302 1303 rokah Vona isnuvala z perervami vprodovzh usogo stolittya chinyachi opir zusillyam mitropolitiv Kiyivskih z osidkom u Zalissi ob yednati vsi ruski zemli pid svoyim vplivom Velike knyazivstvo Litovske Ruske i Zhemajtijske 1316 roku Velike knyazivstvo Litovske ocholiv knyaz Gedimin za pravlinnya yakogo knyazivstvo ohopilo znachni zemli suchasnoyi Bilorusi ta chastinu zemel suchasnoyi Ukrayini Uprodovzh stolittya Litva vela vijni z Polsheyu Tevtonskim ordenom Moskoviyeyu Ordoyu Bilshu chastinu stolittya litovci zalishalisya yazichnikami hocha na zemlyah Rusi u knyazivstvi panuvalo hristiyanstvo Situaciya zminilasya pislya Krevskoyi uniyi z Polsheyu umovoyu yakoyi bulo hreshennya litovciv Velikij knyaz Velikogo knyazivstva Litovskogo Yagajlo stav takozh korolem Polshi a litovska znat otrimala rivni prava z polskoyu shlyahtoyu Vtim borotba z Polsheyu ne pripinilasya Vitovt inshij pretendent na prestol knyazivstva u 1390 h dobivsya vladi hocha j viznav sebe vasalom polskogo korolya 1399 roku vijska Vitovta zaznali porazki vid sil hana Edigeya u bitvi na Vorskli sho zavadilo podalshomu ruhovi za nezalezhnist Pivnichno Shidna Rus Zaliska Rus perebuvala v silnij zalezhnosti vid Zolotoyi Ordi Yiyi knyazi otrimuvali yarlik na pravlinnya vid ordinskih haniv zobov yazani buli zbirati dlya Ordi daninu j zvertalisya do haniv za sudom u razi konfliktiv Chasto poyizdki v Ordu zakinchuvalisya stratami tih kogo ordinci vvazhali vinnimi Postupovo centr Zaliskoyi Rusi stav zmishuvatisya do Moskvi 1325 roku tudi perenis svoyu rezidenciyu z Volodimira na Klyazmi mitropolit Kiyivskij Petro Ratenskij Z togo zh roku yarlik na knyazhinnya utrimuvav moskovskij knyaz Ivan Kalita U seredini storichchya faktichnu vladu mav mitropolit Oleksij Byakont Seredina stolittya znamenuvalasya borotboyu za verhovenstvo mizh Moskvoyu ta Tverskim knyazivstvom yake zdebilshogo shukalo soyuznikiv u Litvi 1327 roku v Tveri bulo vbito ordinskih zbirnikiv danini za sho ordinci vijsko yakih ocholyuvav Ivan Kalita suvoro pokarali misto Z 1362 roku volodimirskim knyazem bulo priznacheno Dmitra Ivanovicha z Moskvi prozvanogo piznishe Donskim zavdyaki peremozi 1380 roku nad ordinskim voyevodoyu Mamayem na Kulikovomu poli Kulikovska bitva maye vazhlive znachennya v rosijskij istoriografiyi yak persha znachna peremoga nad ordincyami odnak vona ne bula povorotnoyu 1382 roku han Tohtamish spaliv Moskvu Dmitro Donskij prisyagnuv jomu i zavdyaki comu zalishivsya pri vladi Na chas pravlinnya Dmitra Donskogo pripadaye sporudzhennya pershih stin Moskovskogo kremlya Novgorodska respublika zberigala vprodovzh stolittya svoyu nezalezhnist i vichove pravlinnya Pochalisya konflikti novgorodciv zi shvedami yaki pidkorili na toj chas Finlyandiyu Znachnoyu figuroyu v duhovnomu zhitti buv chernec Sergij Radonezkij Z 1370 h u Novgorodi potim u Moskvi pracyuvav vizantijskij hudozhnik Feofan Grek odnim iz uchniv yakogo buv Andrij Rublov Polsha Na pochatku stolittya Polsha bula rozdroblenoyu a Krakiv zahopiv cheskij korol Vaclav II Odnak pislya jogo smerti do krayini povernuvsya z vignannya Vladislav Loketek i pochav yiyi ob yednannya 1320 roku jogo bulo koronovano korolem Pislya Loketeka praviv jogo sin Kazimir III Velikij Same za jogo pravlinnya Polsha okupuvala Galichinu Kazimir III pomer 1370 roku bez spadkoyemciv i za ugodoyu korolivstvo perejshlo do ugorskogo monarha Lyudovika I Velikogo z Anzhujskoyi dinastiyi a 1384 roku do jogo donki Yadvigi koronovanoyi korolem Krevska uniya 1385 roku ob yednala Polshu j Litvu v odnu derzhavu yakoyu spilno pravili Yadviga ta yiyi cholovik Yagajlo Uprodovzh usogo stolittya Polsha voyuvala z Litvoyu za Galichinu j Volin Protistoyannya ne pripinilasya navit pislya Krevskoyi uniyi oskilki domagatisya svogo prodovzhuvav litovskij knyaz Vitovt Inshim postijnim suprotivnikom buv Tevtonskij orden iz centrom u Malborku Mariyenburzi sho okupuvav Pomor ya Pomeraniyu vidrizavshi Polshu vid Baltijskogo morya Sprobi polyakiv povernuti sobi ci zemli ne mali uspihu Za pravlinnya Kazimira III u Krakovi bulo zasnovano universitet yakij piznishe otrimav nazvu Yagellonskogo Chehiya 1306 roku pomer Vaclav III ostannij predstavnik dinastiyi Przhemislovichiv na cheskomu troni Oskilki Bogemiya vhodila do Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi yiyi korolyami nadali stavali knyazi z nimeckih rodin 1310 roku koronu otrimav Yan Lyuksemburzkij Vin buv avantyuristom i bilshe voyuvav u Yevropi nizh pikluvavsya pro svoye korolivstvo ale jogo sin Karl IV Lyuksemburg stav najviznachnishim cheskim monarhom v istoriyi Za jogo pravlinnya v Prazi bulo zasnovano Karliv universitet j zbudovano Karliv mist ta Sobor svyatogo Vita Karla Lyuksemburga bulo koronovano imperatorom Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi i Praga stala yiyi stoliceyu Vtim za mezhami Bogemiyi osoblivoyi vladi Karl ne mav Jogo sin Vaclav IV dovgij chas buv korolem Nimechchini ale jogo pozbavili vladi pislya incidentu zi smertyu Yana Nepomuckogo Pid kinec stolittya zris vpliv miscevoyi cheskoyi znati 1391 roku v Prazi bulo zbudovano Vifleyemsku kaplicyu dlya cheskogo naselennya Ugorshina Na pochatku stolittya zgasla dinastiya Arpadiv U krayini panuvav bezlad tochilasya borotba mizh magnatami na tron pretenduvali knyazi susidnih krayin Vreshti korolem stav Karl I Robert iz Anzhujskoyi gilki dinastiyi Kapetingiv Postupovo jomu vdalosya navesti lad chomu osoblivo spriyala peremoga v bitvi pri Rozganovcyah Sin Karla Roberta Lyudvik I Velikij uspadkuvav za ugodoyu takozh Polske korolivstvo Uprodovzh stolittya Ugorshina vela borotbu z Vizantiyeyu za horvatski volodinnya zahopila na korotkij chas Vidinske carstvo Pislya smerti Lyudvika I Velikogo korolevoyu Ugorshini stala jogo donka Mariya Ugorska todi yak insha donka Yadviga otrimala Polshu 1385 roku Mariya Ugorska odruzhilasya z Sigizmundom I Lyuksemburgom yakij zgodom stav yiyi spivkorolem Svyashenna Rimska imperiya Svyashenna Rimska imperiya zajmala znachnu chastinu Centralnoyi Yevropi zdebilshogo nimecki zemli ale vhodili do neyi takozh Pivnichna Italiya Chehiya Ugorshina Yiyi pravitelya yakij nosiv titul rimskogo korolya obirav rejhstag Koronaciyu na titul imperatora provodiv Papa Rimskij ale ce vidbuvalosya ne zavzhdi j zalezhalo vid politichnoyi gri Imperiya vzhe ne bula monolitnoyu i chasto rimski koroli ta imperatori ne mali znachnoyi vladi 1308 roku rimskij korol Albreht I z dinastiyi Gabsburgiv zaginuv vid ruki svogo pleminnika Novim rimskim korolem obrano Genriha VII pershogo z dinastiyi Lyuksemburgiv Avstriyu ta Shtiriyu podilili mizh soboyu sini Albrehta II Fridrih ta Leopold Genrih VII zdijsniv pohid do Rima shob koronuvatisya na imperatora odnak papi na toj chas buli vzhe v Avinjoni Genriha Lyuksemburga vse zh koronuvali ta zrobiti ce dovelosya v Lateranskomu sobori bo Vatikan zajmali vijska neapolitanskogo korolya Roberta Dali Genrih VII pishov na Neapol ale pomer u pohodi 1314 roku v Nimechchini obrano odrazu dvoh koroliv Fridriha Avstrijskogo ta Lyudovika Bavarskogo yaki vzhe veli mizh soboyu vijnu Obranij 1316 roku Papa Rimskij Ivan XXII vidmovivsya koronuvati i togo j inshogo 1322 roku v bitvi bilya Myuddorfa Lyudovik Bavarskij zavdav vazhkoyi porazki svoyemu suprotivniku j zahopiv jogo u polon Piznishe vin vidpustiv Fridriha Avstrijskogo z umovoyu sho toj domovitsya zi svoyim bratom Leopoldom pro pripinennya vijni Leopold ne zgodivsya i Fridrih povernuvsya v polon sho vvazhayetsya zrazkom licarskoyi shlyahetnosti 1324 roku papa rimskij Ivan XXII skasuvav obrannya Lyudovika Bavarskogo rimskim korolem i vidluchiv jogo vid cerkvi 1327 roku Lyudovik pishov na Rim iz namirom koronuvatisya imperatorom Oskilki papa vidmovlyav Lyudovik vlashtuvav vibori alternativnogo papi Mikolaya V yakij utim ne zdobuv pidtrimki yevropejskih suvereniv 1346 roku papa Kliment VI pozbaviv Lyudovika Bavarskogo titulu imperatora Novim rimskim korolem bulo obrano korolya Bogemiyi Karla Lyuksemburga Cej vibir bulo pidtverdzheno 1349 roku V 1355 Karla Lyuksemburga bulo koronovano v Rimi imperatorom 1356 roku imperator Karl Lyuksemburg zatverdiv Zolotu bullu sho zakripila obrannya rimskogo korolya za simoma kurfyurstami Praviteli Avstrijskogo gercogstva do nih ne uvijshli U vidpovid novij avstrijskij gercog Rudolf IV sfabrikuvav Privilegium Maius zbirku listiv kolishnih praviteliv sho mali pidtverditi osoblive znachennya Avstriyi U nih vpershe zgaduvavsya titul ercgercoga Vaclav IV otrimav titul rimskogo korolya pislya smerti svogo batka Karla IV ale vtrativ jogo pislya incidentu z Yanom Nepomuckim Apenninskij pivostriv Pivnichna chastina pivostrova formalno nalezhala Svyashennij Rimskij imperiyi imperatori yakoyi ne mali micnoyi vladi navit u nimeckih zemlyah Faktichno mista pivnichnoyi Italiyi Veneciya Genuya Paduya Milan Florenciya ta inshi buli svoyimi vlasnimi respublikami Politichna borotba v cih respublikah obertalasya navkolo protistoyannya gvelfiv ta gibeliniv Gvelfi buli prihilnikami Svyatogo prestolu todi yak gibelini pidtrimuvali imperatora j aristokratichnu formu pravlinnya Rim nalezhav Papskij derzhavi Svyatij prestol mav znachnij vpliv na vsyu yevropejsku politiku prote papi vprodovzh stolittya deyakij chas mali rezidenciyu v Avinojoni pid protektoratom Franciyi Za Neapolitanske korolivstvo ta Sicilijske korolivstvo na pivdni borolisya aragonci ta predstavniki francuzkoyi Anzhujskoyi dinastiyi 1302 roku korol Neapolya Karl II Anzhujskij ta korol Siciliyi Federigo II uklali mirnu ugodu sho zavershila vijnu sicilijskoyi vechirni Odnim iz naslidkiv ukladennya miru stalo te sho aragonskij kondotyer Rozher de Flor organizuvav Katalonsku kompaniyu zagin najmanciv almogavariv yaka zahopila Ahejske knyazivstvo i pravila v nomu ponad pivstolittya Papa rimskij Ivan XXII 1321 roku vidluchiv vid cerkvi korolya Siciliyi Federigo II za zazihannya na zemli Svyatogo prestolu Aragonske korolivstvo zahopilo Sardiniyu vitisnivshi zvidti pizanciv 1343 roku Neapolitanske korolivstvo uspadkuvala Dzhovanna I Yij takozh nalezhav Provans teper Franciya Koroleva Dzhovanna vidmovilasya koronuvati svogo cholovika Andriya Ugorskogo a nezabarom Andriya vbili sho malo naslidkom intervenciyu v Neapol 1347 roku ugorskogo korolya Lyudvika I Velikogo Ugorciv prognala z mista chuma a 1348 roku Dzhovanna prodala papi Avinjon i papa progolosiv yiyi nevinnoyu u vbivstvi 1347 roku narodne povstannya pid provodom Kola di Riyenco progolosilo Rim respublikoyu Povstannya zaznalo porazki j 1350 roku di Riyenco vtik u Pragu shukati pidtrimki v imperatora odnak potrapiv u v yaznicyu Karl Lyuksemburg vidav jogo papi di Riyenco vinesli smertnij virok ale nastupnij papa zvilniv jogo i povernuv u Rim senatorom Spochatku jogo prijnyali rado ale pislya kilkoh virokiv natovp rozterzav tribuna 1350 roku spalahnula Kafska vijna mizh Veneciyeyu i Genuyeyu Konflikti mizh dvoma mistami respublikami prodovzhuvalisya do kincya stolittya zi zminnim uspihom v zalezhnosti vid togo kogo voni mogli zaluchiti v soyuzniki 1376 roku spalahnula Vijna vosmi svyatih mizh Papskoyu derzhavoyu i Florenciyeyu Koroleva Neapolya Dzhovanna I u 1371 roku stala praviti takozh Ahejskim knyazivstvom 1378 roku v Florenciyi povstali chesalniki vovni chompi Yak naslidok upershe v istoriyi v yevropejskomu uryadi otrimali predstavnictvo vsi verstvi suspilstva Togo zh roku papa povernuvsya v Rim ale odrazu zh pochalasya Velika shizma odnochasne isnuvannya dvoh pap u Rimi j Avinjoni 1381 roku Papa Rimskij Urban IV cherez konflikt iz korolevoyu Neapolya Dzhovannoyu I viddav korolivstvo Karl III zahopiv Neapol i poloniv Dzhovannu I 1382 roku korolevu Dzhovannu zadushili 1383 roku Karl III uspadkuvav Ahejske knyazivstvo Potim mizh nim ta papoyu Urbanom VI vinik konflikt i Karl zahopiv pontifika v polon 1385 roku Karl Neapolitanskij zahopiv tron Ugorshini ale nenadovgo Vin zaginuv u rezultati zmovi Korolem Neapolya stav sin Karla III a v Ahejskomu knyazivstvi zapanuvav bezlad Antipapa Kliment VII viddav Neapolitanske korolivstvo Lyudoviku II Anzhujskomu 1387 roku pidtrimuyuchi Lyudovika II Anzhujskogo vzyav Neapol Korol Vladislav utik u Gayetu 1385 roku vladu v Milani zahopiv Dzhan Galeacco Viskonti Vin otrimav vid imperatora titul gercoga Milan stav zahoplyuvati susidni mista 1396 roku Genuezka respublika viznala sebe vasalom Franciyi za umovi zberezhennya miskogo samoupravlinnya ta svobod Franciya Na pochatku stolittya v Franciyi praviv vladnij Filip IV Krasivij z dinastiyi Kapetingiv Same za jogo pravlinnya vidbuvsya rozgrom ordenu Tampliyeriv Francuzkij korol konfliktuvav takozh iz papoyu Bonifaciyem VIII Jogo vijska navit zaareshtuvali papu Pislya smerti Bonifaciya VIII Filip dobivsya obrannya profrancuzkogo papi Klimenta yakij perenis papsku rezidenciyu do Avinjona yakij nalezhav todi Neapolitanskomu korolivstvu ale buv blizhche do Franciyi Shukayuchi pidtrimki narodu v protistoyanni z papoyu Filip Vrodlivij 1302 roku sklikav pershi v istoriyi Generalni shtati Pislya smerti Filipa IV Vrodlivogo dinastiya Kapetingiv utrimuvala tron she do 1328 roku Sin Filipa Lyudovik X progolosiv usih lyudej narodzhenih vilnimi Inshij sin Filip V Dovgij vidnoviv polozhennya Salichnogo zakonu za yakim tron ne mogla zajmati zhinka shob zavaditi progoloshennyu korolevoyu svoyeyi pleminnici j stati korolem samomu Ostannim korolem iz dinastiyi Kapetingiv buv Karl IV Krasivij 1328 roku na francuzkij tron zijshov Filip VI Valua Odnak pretenduvav na nogo j anglijskij korol Eduard III Anglijski koroli z dinastiyi Plantagenetiv mali na kontinenti znachni volodinnya shodo yakih viznavali sebe vasalami koroliv francuzkih Krim togo buli yihnimi rodichami Pretenziyi anglijskih koroliv na francuzkij tron razom z bazhannyami francuzkih koroliv vignati anglijciv z francuzkih teritorij priveli do nizki zbrojnih konfliktiv mizh dvoma krayinami sho otrimali zagalnu nazvu Stolitnoyi vijni Pershij period Stolitnoyi vijni sho rozpochavsya 1337 roku zi sprobi francuzkogo korolya zahopiti Giyen sklavsya dlya francuziv nevdalo Anglijci visadilisya na kontinent i pochali rejdi v francuzki volodinnya 1346 roku voni zavdali suprotivnikam znachnoyi porazki v bitvi pri Kresi sho vvazhayetsya perekonlivoyu demonstraciyeyu sili anglyijskih luchnikiv ta dovgogo luka 1356 roku anglijci svyatkuvali she odnu znachnu peremogu v bitvi pri Puatye v yakij francuzkij korol Ioann II Dobrij potrapiv u polon Utim Eduardu III ne vdalosya zahopiti Rejms shob koronuvatisya v nomu i vijnu prodovzhuvav zastosovuyuchi taktiku spalenoyi zemli dofin Karl Poki korol perebuvav u poloni Generalni shtati prijnyali velikij bereznevij ordonans i zmusili dofina pidpisati jogo Ordonans peredbachav znachnu reformu politichnogo zhittya krayini 1358 roku spalahnulo selyanske povstannya znane yak Zhakeriya Jogo pridushili vijska korolya Navarri Karla Zlogo Franciyu zapolonili bandi grabizhnikiv Dofin Karl utik z Parizha pid chas buntu ale zgodom povernuvsya zi znachnimi silami j znovu zavolodiv mistom Velikij bereznevij ordonans bulo skasovano Pershij etap Stolitnoyi vijni zavershivsya 1360 roku pidpisannya dogovoru v Bretinyi za yakim anglijskij korol Eduard III otrimav znachni volodinnya na kontinenti ale vidmovivsya vid pretenzij na francuzku koronu Drugij etap Stolitnoyi vijni rozpochavsya 1369 roku koli Karl V Mudrij teper uzhe korol Franciyi denonsuvav ugodi ukladeni v Bretinyi Konflikt stav shirshim francuzi ta anglijci pidtrimuvali riznih pretendentiv na tron Kastiliyi U vijni brala uchast takozh Portugaliya Vijna sklalasya dlya francuziv duzhe vdalo Voni zumili vidibrati v anglijciv majzhe vsi volodinnya na kontinenti 1389 roku bulo pidpisano ugodu pro peremir ya sho trivalo 13 rokiv 1380 roku na tron zijshov yunij Karl VI Jomu ta jogo opikunam vdalosya pridushiti povstannya v Flandriyi Ruani ta povstannya majoteniv u Parizhi ale 1392 roku korol zbozhevoliv i jogo dovelosya izolyuvati Formalno regentom stala druzhina Karla Izabo Bavarska ale faktichno upravlinnya krayinoyu zoserediv u svoyih rukah gercog Burgundiyi Filip II Smilivij Iberijskij pivostriv Iberijskij pivostriv na 1400 rik Pivden Iberijskogo pivostrova vse she perebuvav pid kontrolem Granadskogo emiratu yakij utim viznavav senojritet Kastiliyi zahidnu chastinu pivostrova zajmalo korolivstvo Portugaliya shidna chastina nalezhala Aragonskij koroni a najbilshu centralnu chastinu zajmala Kastilska korona Aragonskij koroni formalno nalezhali Sicilijske korolivstvo Trinakriya a z 1311 roku Ahejske knyazivstvo Za Neapolitanske korolivstvo tochilasya borotba mizh aragonskimi ta anzhujskimi domami 1321 roku Aragon zahopiv Sardiniyu 1344 roku Aragonske korolivstvo poglinulo Majorkanske korolivstvo Mizh 1351 ta 1369 rokami a Kastiliyi bushuvala borotba za tron mizh Pedro I ta jogo zvedenim bratom Enrike II skladovoyu yakoyi stala koroliv Kastiliyi j Aragonu Peremig u gromadyanskij vijni Enrike II zapochatkuvavshi Trastamarsku dinastiyu 1386 roku angliyec Dzhon Gont sprobuvav skinuti z tronu Kastiliyi spadkoyemcya Enrike Huana I odnak zaznav nevdachi U Portugaliyi pislya smerti korolya Fernandu I 1383 roku vinikla dinastichna kriza naslidokom yakoyi stala koronaciya Zhuana I z Aviskoyi dinastiyi Angliya Na pochatku stolittya v Angliyi praviv Eduard I Dovgonogij vladnij korol yakij v ostanni roki svogo zhittya zahopiv takozh shotlandskij tron Jogo sin Eduard II buv korolem slabkim perebuvav pid vplivom favoritiv Vin vtrativ batkovi zavoyuvannya v Shotlandiyi 1325 roku proti nogo organizuvala zmovu jogo vlasna druzhina francuzka vovchicya Izabella Tron perejshov do Eduarda III todi she malolitnogo Nezabarom Eduarda II ubili Eduard III praviv pivstolittya Skoristavshis negarazdami v Franciyi vin zayaviv svoyi prava na francuzkij tron sho prizvelo do Stolitnoyi vijni yaka za pravlinnya Eduarda skladalasya dlya anglijciv duzhe vdalo Angliya silno postrazhdala vid Chornoyi smerti sho prizvelo do nestachi robochoyi sili Korol i parlament namagalisya zdolati problemi zakonodavcho obmezhiti zrostannya platni ta zaboroniti peremanyuvannya robitnikiv ale bezuspishno Princ Uelskij Eduard na prizvisko Chornij Princ zdibij polkovodec pomer ranishe vid svogo batka tomu pislya smerti Eduarda III koronu otrimav Richard II 1381 roku vidbulosya povstannya na choli yakogo stav Vot Tajler Pohid selyan z Kentu na London zmusiv korolya do peregovoriv ale vse zh povstannya bulo pridushene 1387 roku grupa magnativ yaku nazivali zdijnyala bunt proti radnikiv korolya pravlinnya yakogo rozcinyuvala nadto primhlivim Yij vdalosya poloniti Richarda II Za virokami radnikiv korolya bulo stracheno Richard II vidnoviv svoyu vladu koli 1389 roku z Ispaniyi povernuvsya Dzhon Gont najbagatsha j najsilnisha lyudina v Angliyi Pislya smerti Gonta korol konfiskuvav jogo zemli Todi sin Gonta Genrih Bolingbrok ranishe vignanij z krayini povernuvsya do Angliyi skinuv Richarda II z tronu j progolosiv sebe korolem Genrihom IV Shotlandiya Naprikinci XIII storichchya anglijskij korol Eduard I Dovgonogij skoristavshis krizoyu nasliduvannya v Shotlandiyi progolosiv sebe yiyi korolem U 1304 anglijci povnistyu okupuvali krayinu a 1305 roku stratili borcya za nezalezhnist Vilyama Volesa Prote vzhe nastupnogo roku shotlandciv ocholiv Robert I Bryus 1314 roku vin zumiv zavdati porazki anglijcyam bilya Bannokberna a 1328 roku uklav z nimi mir domovivshis iz Eduardom III pro odruzhennya ditej Koli Robert Bryus pomer jogo sin David II Bryus buv she malim U krayini pochalisya negarazdi j cim skoristavsya anglijskij korol Eduard III 1333 roku vin roztroshiv shotlandciv bilya pagorba Galidon i znovu pidkoriv Shotlandiyu anglijskij koroni David II opinivsya v zaslanni v Franciyi j povernuvsya na shotlandskij tron lishe v 1341 roci 1346 roku vin potrapiv u polon do anglijciv Jogo vidpustili tilki v 1357 za znachnij vikup Pislya smerti Davida Bryusa shotlandska korona perejshla do rodu Styuartiv Utim do kincya stolittya korolivska vlada bula slabkoyu j ne mogla vporatisya zi svavillyam baroniv Pivnichna Yevropa Vazhlivu rol v politici Baltijskogo ta Pivnichno moriv vidigravav Ganzejskij soyuz gildiya kupciv z shtab kvartiroyu v Lyubeku Do Ganzi vhodilo velike chislo mist Baltiki Ganza provodila svoyu vlasnu politiku j chasto brala uchast navit u vijskovih konfliktah Inshim vazhlivim gravcem na Baltici buv Tevtonskij orden yakomu nalezhala Prussiya Pomeraniya Kurlyandiya i Livoniya a piznishe j zemli estiv 1314 roku korol Norvegiyi Gokon V perenis stolicyu z Bergena v Oslo 1318 roku povstannya u Shveciyi zmusilo korolya Birgera Magnussona vtekti v Daniyu Nastupnogo roku tririchnogo Magnusa Eriksona vnuka norvezkogo korolya Gokona V progolosili korolem vodnochas Shveciyi ta Norvegiyi sho oznachalo ob yednannya dvoh krayin 1343 roku v Estoniyi spalahnulo povstannya Yuriyevoyi nochi proti nimeckih i danskih zavojovnikiv Vono trivalo do 1345 roku 1347 roku Danska Estoniya prodana Tevtonskomu ordenu 1362 roku korol Norvegiyi Gokon VI progolosiv sebe takozh korolem Shveciyi na protivagu svoyemu batkovi Magnusu Eriksonu Zgodom batko j sin primirilisya j pravili v Shveciyi razom Ale 1363 roku shvedska znat obrala korolem Albrehta Meklenburga Gokon IV odruzhivsya z Margaritoyu Danskoyu i perejshov na bik Daniyi v yiyi konflikti z Ganzoyu 1364 roku Albreht Maklenburg prognav zi Shveciyi batka j sina Magnusa ta Gokona Nastupnogo roku Albreht rozbiv svoyih suprotivnikiv u bitvi poblizu Gastakugena i zahopiv Magnusa Erikssona v polon 1375 roku pislya smerti Valdemara IV regentom Daniyi stala Margarita I Danska Korolem progolosheno yiyi malolitnogo sina Olafa IV 1380 roku Olaf IV otrimav takozh Norvegiyu 1396 roku protezhe Margariti Danskoyi Erika Pomeranskogo progolosheno korolem Shveciyi ta Daniyi 1397 roku utvorilasya Kalmarska uniya sho ob yednala Daniyu Norvegiyu ta Shveciyu vklyuchno z Finlyandiyeyu v odnu derzhavu Vizantiya Popri vidnovlennya Vizantijskoyi imperiyi pislya periodu latinskogo pravlinnya romejski imperatori vzhe ne kontrolyuvali tih teritorij sho ranishe Trapezundska imperiya bula nezalezhnoyu Kilikijska Virmeniya tezh Ahejske knyazivstvo potrapilo pid kontrol Aragonskogo korolivstva Mizh 1321 ta 1328 rokami u Vizantiyi trivala gromadyanska vijna mizh prihilnikami imperatora Andronika II Paleologa ta jogo vnuka Andronika III Paleologa 1341 roku pislya smerti Andronika III Paleologa u Vizantiyi rozpochalasya gromadyanska vijna sho trivala do 1347 roku Vizantijska znat progolosila imperatorom Ioanna VI Kantakuzina todi yak u Konstantinopoli koronovano malolitnogo Ioanna V Paleologa 1347 roku Ioann Kantakuzin z dopomogoyu turkiv zahopiv Konstantinopol i stav odnoosibnim imperatorom Vizantiyi 1351 roku P yatij Konstantinopolskij sobor zatverdiv isihazm doktrinoyu pravoslav ya Togo zh roku turki osmani vpershe peretnuli Dardanelli j uvijshli v Yevropu 1354 roku voni zahopili Gallipoli ta Didimotiku v yevropejskij chastini Vizantijskoyi imperiyi 1361 roku tureckij sultan Murad I zahopiv Adrianopol i vstanoviv u nomu svoyu stolicyu 1363 roku turki na choli z Muradom I zdobuli peremogu nad serbami j okupuvali Frakiyu ta Bolgariyu 1369 roku imperator Ioann V Paleolog namagayuchis otrimati dopomogu vid Zahodu proti turkiv pribuv do Rima de bulo ukladeno Rimsku uniyu ob yednannya zahidnoyi ta shidnoyi cerkov pid verhovenstvom papi rimskogo 1371 roku vizantijskij imperator Ioann V Paleolog shukayuchi zahistu vid nastupu turkiv prisyagnuv na virnist Svyashennij Rimskij imperiyi 1373 roku vin utim viznav sebe vasalom tureckogo sultana Murada I 1387 roku turki zahopili Fessaloniki a v 1390 mu turki zahopili misto Filadelfiyu ostannij vizantijskij anklav u Malij Aziyi 1391 roku sultan Bayazid I shist misyaciv trimav v oblozi Konstantinopol Osmanska imperiya U kinci XIII storichchya pochala zrostati sila Osmana Gazi yakij vidilivsya zi skladu seldzhukiv Zgodom jogo plem ya stali nazivati turkami osmanami Za pravlinnya nastupnika Osmana Gazi Orhana I turecke vijsko utvorene z yanichariv stalo mogutnoyu siloyu U 1340 h turki vidigravali znachnu rol u gromadyanskij vijni u Vizantiyi Voni prodovzhuvali pidkoryati sobi mista Maloyi Aziyi i vreshti 1351 roku perepravilisya v Yevropu Z 1359 go turkiv ocholyuvav Murad I 1361 roku vin vstanoviv svoyu stolicyu v shojno zahoplenomu Adrianopoli Osmani shvidko zahopili Frakiyu ta Bolgariyu potisnivshi zvidti serbiv 26 veresnya 1371 roku v dolini richki Maricya bilya Chernomena suchasna Bolgariya turecka armiya rozbila ob yednane vijsko serbiv horvativ madyariv i bolgar yake ocholyuvav serbskij korol Vukashin Sam korol zaginuv u boyu a turki v rezultati peremogi ovolodili majzhe vsiyeyu Makedoniyeyu bilshoyu chastinoyu Bolgariyi i Serbiyi 1373 roku vizantijskij imperator Ioann V Paleolog vimusheno viznav sebe vasalom Murada I Natisk turkiv v Yevropi prodovzhuvavsya i dosyag kulminaciyi 15 chervnya 1389 roku koli turecki vijska popri zagibel sultana Murada I rozgromili ob yednani sili serbiv ta bosnijciv na Kosovomu poli Serbiya stala vasalom Osmanskoyi imperiyi Turkiv ocholiv Bayazid I 1391 roku sultan Bayazid I shist misyaciv trimav v oblozi Konstantinopol U 1392 turki zahopili Skop ye v 1993 stolicyu shidnoyi Bolgariyi Tirnovo Fessaliyu Nastup 1394 roku na Voloshinu buv nevdalim ale togo zh roku turki vidnovili oblogu Konstantinopolya yaka trivatime visim rokiv 1395 roku turki stratili bolgarskogo carya Ivana Shishmana ale j u novomu pohodi sultan Bayazid I zaznav porazki vid vijsk Mirchi I Starogo v bitvi pri Rovine Popri peremogu Mircha Starij utik u Transilvaniyu Turki posadili na pravlinnya u Voloshini Vlada Uzurpatora 25 veresnya 1396 roku v Bolgariya turecka armiya pid kerivnictvom Bayazida I rozbila vijska hrestonosciv na choli z ugorskim ugorskim korolem Sigizmundom I Togo zh roku turki stratili vidinskogo carya Ivana Sracimira 1399 roku Bayazid I vtorgsya v Siriyu sho perebuvala pid kontrolem yegipetskih mamlyukiv Ce vtorgnennya rozizlilo Tamerlana yakij tezh bazhav zavoyuvati Siriyu i prizvelo do rozgromu osmaniv na pochatku nastupnogo stolittya Volodinnya mongoliv Mongolska imperiya sho vinikla v XIII stolitti vnaslidok zavoyuvan Chingizidiv rozpalasya do pochatku XIV stolittya na kilka ulusiv yaki lishe formalno viznavali verhovenstvo velikogo hana v Karakorumi Do mongolskih volodin nalezhali Kitaj de do 1368 roku pravila mongolska dinastiya Yuan serednoaziatskij Chagatajskij ulus derzhava Hulaguyidiv v Irani ta na prileglih teritoriyah i Zolota Orda z centrom na Volzi Ugedejskij ulus na Altayi pripiniv isnuvannya v 1310 roci Dinastiya Yuan sho pravila Kitayem postupovo perejmala kitajski tradiciyi derzhavni instituti movu j kulturu vodnochas pretenduyuchi na verhovenstvo v mongolskomu sviti Odnak pravlinnya mongoliv vtrachalo efektivnist i 1351 roku spalahnulo povstannya chervonih pov yazok liderami yakogo bula sekta Bilogo lotosa 1368 roku bulo progolosheno dinastiyu Min korinnih hanciv i mongoli vtratili Kitaj Chagatajskij ulus potrapiv u sferu islamu sho zreshtoyu privelo do jogo rozkolu j utvorennya v jogo shidnij chastini Mogulistanu yakij zalishivsya virnim tradicijnij religiyi mongoliv Chagatayi veli majzhe postijni vijni z Hulagoyidami Nikuderijska Orda sho bula vasalom ulusu zdijsnyuvala pohodi v Indiyu proti Delijskogo sultanatu Pid kinec stolittya vladu v ulusi zahopiv emir Samarkandu Tamerlan yakij ne buv Chingizidom praviv cherez pidstanih haniv nashadkiv sho ne zavadilo jomu progolositi drugu mongolsku imperiyu Derzhava Hulaguyidiv sho utverdilasya v HIII stolitti v Irani ta Iraku 1335 roku rozpalasya na okremi dinastiyi Chobanidiv i Dzhalayiridiv Protyagom 1364 1368 rokiv Dzhalarayidi pidkorili sobi teritoriyu Chabanidiv ale v kinci stolittya pered nmi postala zagroza z boku Tamerlana yakij zdobuv kilka znachnih peremog nad Dzhalarayidami a 1401 roku zahopiv Bagdad Zolota Orda v seredini stolittya vstupila v seriyu mizhusobnih voyen sho otrimala nazvu Velika zam yatnya Vid neyi vidkololisya Bila Orda j Sinya Orda Ce dozvolilo Litvi pislya peremogi na Sinih vodah prognati tatar z ukrayinskih zemel Zalissya prote zalishalosya v sferi vplivu Ordi Vladu v Ordi na deyakij chas zahopiv temnik Mamaj Vin zaznav pershoyi porazki vid moskovskih vijsk na Kulikovomu poli Piznishe Mamaya zmistiv stavlenik Tamerlana Tohtamish 1382 roku vin pomstivsya za porazku Mamaya zahopiv i spaliv Moskvu Odnak Tohtamish rozpochav vijnu z Terlanom i jogo vijska bulo rozgromleno Vidtodi pochavsya zanepad Zolotoyi Ordi Indostan Najmogutnishoyu derzhavoyu Indostanu na pochatku stolittya buv Delijskij sultanat v yakomu pravila dinastiya Hildzhi Z pivnochi jomu zagrozhuvali mongoli z Chagatajskogo ulusu ostannij napad yakih stavsya 1306 roku Nejtralizuvavshi cyu zagrozu sultanat pochav zavoyuvannya centru ta pivdnya Indostanu pidkorivshi sobi derzhavi Hojsaliv ta Pandya 1320 roku do vladi v sultanati prijshla dinastiya Tuglak 1324 roku sultan Giyath al Din Tuglak zdijsniv pohid u Bengal zmusivshi deyakih induskih praviteliv utikati v Nepal 1336 roku Delijskij sultanat vtrativ kontrol nad pivdnem Indostanu de utvorilasya Vidzhayanagarska imperiya 1346 roku vona poglinula derzhavu Hojsaliv a 1347 roku vid Delijskogo sultanatu vidkololasya derzhava Bahmani 1378 roku Vidzhayanagara aneksuvala Maduraj 1394 roku v Delijskomu sultanati pochalasya gromadyanska vijna sho rozkolola jogo na shidnu ta zahidnu chastini Pislya vtorgnennya Tamerlana 1398 roku sultanat zovsim oslab i rozdrobivsya Kitaj Pershu polovinu stolittya Kitaj perebuvav pid vladoyu mongolskoyi za pohodzhennyam dinastiyi Yuan i buv chastinoyu Mongolskoyi imperiyi Pravlinnya dinastiyi Yuan zavershilosya v rezultati povstannya chervonih pov yazok 1368 roku odin z ochilnikiv povstannya Chzhu Yuanchzhan progolosiv sebe imperatorom i utvoriv novu hansku dinastiyu Min Novij imperator rozirvav zv yazki z sektoyu Bilogo lotosa yaka rozpochala povstannya proti mongolskogo pravlinnya i zaboroniv yiyi Vin vidnoviv sistemu derzhavnih ispitiv ta energijno provodiv reformi vodnochas zdijsnyuyuchi pohodi na pivnich proti mongoliv Pid chas odnogo z takih pohodiv bula znishena mongolska stolicya Karakorum Yaponiya U 1330 h rokah u Yaponiyi period Kamakura zminivsya periodom Muromati 1333 roku vijska imperatora zahopili Kamakuru j pripinili pravlinnya soguniv iz rodu Hodzo Deyakij chas pislya cogo trivala restavraciya Kemmu odnak nevdovolennya samurayiv despotizmom imperatora Go Dajgo prizvelo do novogo povstannya Go Dajgo vtik bulo progolosheno novogo imperatora Utvorilisya dva dvori pivnichnij ta pivdennij Protistoyannya dvoh dvoriv period Nambokuto trivalo do 1392 roku hocha realnu vladu v krayini vzhe utrimuvali soguni z kiotskogo rajonu Muromati Afrika Mansa Musa sho trimaye zolotij samorodok zobrazhennya z Katalonskogo atlasu Na pershu polovinu stolittya pripadaye rozkvit imperiyi Mali Yiyi togochasnij pravitel Mansa Musa zdijsniv hadzh z velicheznoyu svitoyu chim spraviv velike vrazhennya v islamskomu sviti Naprikinci stolittya imperiyu Mali vrazhenu mizhusobnimi vijnami zminila imperiya Songayi Mesoamerika U dolini Mehiko panuvala derzhava tepanekiv Ackapocalko 1325 roku zasnovano Tenochtitlan sho stav stoliceyu actekiv u nastupnomu stolitti Civilizaciya maya uzhe kilka stolit yak zanepala Majbutnya stolicya inkiv Kusko uzhe isnuvala ale nichim ne vidilyalasya KulturaXIV stolittya vidnosyat do protorenesansu tobto vvazhayetsya sho vono bezposeredno pereduvalo Vidrodzhennyu i u nomu vzhe proyavlyalisya oznaki harakternogo gumanistichnogo svitoglyadu Pered u kulturnij carini vela Italiya de ce stolittya nazivayut trechento Uprodovzh stolittya tvorili taki vidatni literatori yak Dante Petrarka ta Bokachcho Sered hudozhnikiv vidilyavsya Dzhotto ta Siyenska shkola Hristina Pizanska yaka zhila pri francuzkomu korolivskomu dvori vvazhayetsya peredvisniceyu feminizmu Najviznachnishim anglijskim poetom i pismennikom stolittya buv Dzheffri Choser avtor Kenterberijskih opovidan Na XIV stolittya pripadye period tvorchosti anglijskogo filolosofa Vilyama Okkama Avtor didaktichnih tvoriv Huan Vilyenskij zhiv u Kastiliyi j pisav zokrema kastilskoyu movoyu U francuzkij ta italijskij muzici vinik novij napryam Ars nova vidatnimi predstavnikami yakogo buli Filipp de Vitri ta Gijom de Masho u Franciyi v Italiyi U pravoslavnomu sviti pracyuvav kompozitor Ioan Kukuzel yakomu nalezhali novovvedennya v cerkovnomu spivi ta teoretichnij traktat V islamskomu sviti mandrivnik Ibn Batuta nadiktuvav opovidi pro chislenni krayini yaki jomu dovelosya vidvidati Ibn Haldun napisav ekciklopedichnij viklad filosofiyi istoriyi politiki ekonomiki ta prava Perskij poet Gafiz proslavivsya svoyimi gazelyami V Yaponiyi chernec Kenko napisav Notatki znichev ya Sered kitajskih pismennikiv vidilyayutsya Shi Najan ta Lo Guanchzhun Posilannya na dzherelaPierre Dupuy Histoire du differend d entre le Pape Boniface VIII et Philippes le Bel Roy de France Paris 1655 pp 527 528 Arhiv originalu za 28 sichnya 2018 Procitovano 1 lipnya 2019 Reardon Wendy 2004 The Deaths of the Popes McFarland s 120 Biografisch Bibliographisches Kirchenlexikon 24 lipnya 2019 u Wayback Machine Benedikt XI nimeckoyu movoyu Miranda Salvador 1998 Papal elections of the 14th Century 1303 1394 4 listopada 2017 u Wayback Machine The Avignon Papacy P N R Zutshi The New Cambridge Medieval History c 1300 c 1415 Vol VI Ed Michael Jones Cambridge University Press 2000 653 Medieval Sourcebook Petrarch Letter Criticizing the Avignon Papacy Fordham edu originalu za 4 June 2011 Procitovano 10 chervnya 2011 Martin Sean 2005 The Knights Templar The History amp Myths of the Legendary Military Order New York Thunder s Mouth Press Diana Wood Clement VI The Pontificate and Ideas of an Avignon Pope 32 33 Francis Thomas Luongo The Saintly Politics of Catherine of Siena xii Raiding Saint Peter Empty Sees Violence and the Initiation of the Great Western Schism 1378 Brill 2008 182 Margaret Harvey The English in Rome 1362 1420 Portrait of an Expatriate Community Cambridge University Press 2004 3 The Great Schism 1378 by John Holland Smith New York 1970 Istoriya hristiyanskoyi cerkvi v 4 ch S I Chobich Lviv DOBRA SPRAVA 2001 599 s Bibliogr s 581 591 ISBN 966 7964 00 0 div s 344 Dragomanov M Evangelska vira v starij Anglii Zheneva Ukrayinska drukarnya 1893 PDF fajl Dobson Richard B 1970 The Peasants Revolt of 1381 Bath Pitman pp 373 375 KUBICEK Alois Betlemska kaple Praha 1953 S 20 23 Yan Nepomuckij sv 15 serpnya 2019 u Wayback Machine Ukrayinska katolicka enciklopediya Vojtovich L Lev Danilovich knyaz galicko volinskij bl 1225 bl 1301 Lviv Institut ukrayinoznavstva im I Krip yakevicha NAN Ukrayini 2014 314 s Kunik A Tlumachnij vstup do gramot ta i litopisnih zgadok sho stosuyutsya istoriyi Chervonoyi Rusi v XIV stolitti Boleslav Yurij II zbirnik materialiv ta doslidzhen S Pb Tip Imp Akademiyi nauk 1907 S 113 197 Rowell S C 1994 Lithuania Ascending A Pagan Empire Within East Central Europe 1295 1345 Cambridge Studies in Medieval Life and Thought Fourth Series Cambridge University Press s 149 ISBN 978 0 521 45011 9 Rusina O V Kazimir III Velikij Enciklopediya istoriyi Ukrayini T 4 C 22 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi Tom III Rozdil I 30 chervnya 2019 u Wayback Machine Shabuldo F Sinovodska bitva 1362 p u suchasnij naukovij interpretaciyi Sinovodska problema u novitnih doslidzhennyah K 2005 S 9 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi 11 serpnya 2019 u Wayback Machine T IV S 129 Vitovt Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 T 1 S 261 262 Dlugosz J Roczniki czyli Kroniki Slawnego Krolestwa Polskiego Ksiega 10 1370 1405 Warszawa Wydawnictwo naukowe PWN 2009 383 s Arhiv originalu za 26 chervnya 2012 Procitovano 17 lyutogo 2009 Gajkovskij M I Galicka mitropoliya 14 st Kiyiv Naukova dumka 2005 T 2 S 29 Vojtovich L Gedimin Gediminas 29 bereznya 2017 u Wayback Machine S 603 Rubel V A Krevska uniya 1385 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760 s ISBN 966 316 039 X Shabuldo Feliks Vorskla bitva na richci 1399 10 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini Kiyiv Naukova dumka 2003 T 1 A V 688 s il S 637 638 Rusina O V Petro 3 listopada 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 185 ISBN 978 966 00 1142 7 Posobie po istorii Otechestva dlya postupayushih v vuzy 2 e izd Ucheb posobie Red kollegiya Orlov A S Polunov A Yu Shestova T L Shetinov Yu A M Prostor 2004 S 54 Oleksij Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1962 T 5 kn IX Literi Na Ol S 1204 1000 ekz Orlov K Tverske knyazivstvo v sistemi mizhnarodnih vidnosin krayin Shidnoyi Yevropi u 30 40 h rokah XIV st Visnik Lvivskogo universitetu Seriya istorichna Vipusk 34 Lviv 1999 S 73 80 Solovyov S M Istoriya Rossii s drevnejshih vremen 24 serpnya 2019 u Wayback Machine Skrynnikov R G Istoriya Rossijskaya IX XVII veka 2008 12 04 u Wayback Machine ros Vernadskij G V Tohtamysh i Tamerlan Istoriya Rossii Kn 3 Mongoly i Rus Per s angl E P Berenshtejna B L Gubmana O V Stroganovoj Tver M Lean Agraf 1997 480 s Libson V Ya Domshlak M I Arenkova Yu I i dr Kreml Kitaj gorod Centralnye ploshadi Pamyatniki arhitektury Moskvy M Iskusstvo 1983 S 257 345 504 s Lihachev D S Novgorod Velikij Ocherk istorii kultury Novgoroda XI XVII st M 1959 ros Alpatov M V Feofan Grek M Izobrazitelnoe iskusstvo 1984 ISBN 5 85200 187 2 Alpatov M V Andrej Rublyov 22 serpnya 2019 u Wayback Machine M Iskusstvo 1959 ros Bohemia to the Extinction of the Premyslids Kamil Krofta The Cambridge Medieval History Victory of the Papacy Vol VI ed J R Tanner C W Previt Orton and Z N Brook Cambridge University Press 1957 440 Arnold S Odrodzenie Krolestwa Polskiego w wieku XIV w 600 rocznice Zamosc 1921 Kaczmarczyk Z Monarchia Kazimierza Wielkiego Poznan 1939 1946 T 1 2 Van Duren Peter 1995 Orders of Knighthood and of Merit C Smythe s 212 ISBN 0 86140 371 1 M J Hanifi ḠILZi 29 sichnya 2009 u Wayback Machine Encyclopaedia Iranica 2009 Khalji Dynasty 17 travnya 2008 u Wayback Machine Encyclopaedia Britannica W Haig 1958 The Cambridge History of India Turks and Afghans Volume 3 Cambridge University Press pp 153 163 Mohammad Arshad 1967 An Advanced History of Muslim Rule in Indo Pakistan pp 90 92 The Hutchinson Dictionary of Ancient amp Medieval Warfare par Matthew Bennett Peter Connolly publie par Taylor amp Francis 1998 26 sichnya 2020 u Wayback Machine ISBN 978 1 57958 116 9 Rubel V A Yaponska civilizaciya tradicijne suspilstvo i derzhavnist Kiyiv Akvilon Pres 1997 国史大辞典 15巻 17冊 Velikij slovnik istoriyi Yaponiyi 東京 吉川弘文館 1972 1997 第2巻 P 330 339 yap Empires of Medieval West Africa Ghana Mali and Songhay David C Conrad Page 49 Graulich Michel 1997 Myths of Ancient Mexico Translated by Bernard R Ortiz de Montellano and Thelma Ortiz de Montellano University of Oklahoma Press Norman ISBN 0 8061 2910 7 693rd anniversary of the founding of Mexico Tenochtitlan Spanish Gobierno de Mexico Arhiv originalu za 27 bereznya 2019 Procitovano 26 bereznya 2019 Arhiv originalu za 25 sichnya 2017 Procitovano 30 chervnya 2019 KUKUZEL Ioann 30 chervnya 2019 u Wayback Machine Bolshoj Enciklopedicheskij slovar 2000 Kukuzel Ioann 22 veresnya 2019 u Wayback Machine Bolshaya sovetskaya enciklopediya M Sovetskaya enciklopediya 1969 1978 Moss Roberts Ubersetzung und Nachwort Three Kingdoms A Historical Novel University of California Press 1991 ISBN 0 520 22503 1

Дата публікації:
Топ