Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Людо́вик Уго́рський (пол. Ludwik Węgierski) або Людо́вик I Вели́кий (Лайош І Великий, угор. I. (Nagy) Lajos; 5 березня 1326 — 10 вересня 1382) — король Угорщини та Хорватії (з 1342 року), король Польщі (з 1370 року), король Русі (Галичини та Лодомерії, з 1370 року). Син Карла I Роберта та Єлизавети Локетек (сестри Казимира ІІІ). Небіж Короля Русі Казимира і троюрідний брат Короля Русі Юрія ІІ. Представник Анжуйської династії Капетингів. Тим самим він стає Людовиком Анжуйським.
| Людовик Угорський | |
|---|---|
| угор. I. Lajos magyar király | |
 | |
| Народився | 5 березня 1326 Вишеград, d, Пешт, Угорщина |
| Помер | 10 вересня 1382 (56 років) Трнава, округ Трнава |
| Поховання | Секешфегерварська базиліка |
| Країна |  Угорщина |
| Діяльність | монарх |
| Знання мов | угорська |
| Посада | король Польський |
| Конфесія | християнство |
| Рід | Анжуйська династія Капетингів |
| Батько | Карл I Роберт |
| Мати | Єлизавета Польська |
| Брати, сестри | Андрій (принц-консорт Неаполя), d, d і d |
| У шлюбі з | Маргарита Богемська і Єлизавета Боснійська |
| Діти | d, Марія I і Ядвіґа Анжуйська |
| Нагороди | |
 | |
| |
Біографія
1338 року внаслідок Вишеградського договору, укладеного між батьком Людовика Карлом I Робертом та польським королем Казимиром ІІІ, він став потенційним спадкоємцем останнього (на випадок, якщо б у того не було синів).
Вів войовничу зовнішню політику за висунення Угорщини на провідні позиції у Європі. У 1340—1350-х роках брав участь у династичних претензіях на землі Королівства Русі. Посилював свою владу та вплив, як в середині країни, так і за її межами за допомогою дрібного лицарства, яке об'єднувалося в (заснований його батьком) Орден святого Георгія.
1350 року уклав угоду зі своїм дядьком по матері, польським королем Казимиром (підтвердження Вишеградського договору 1338 року). За цією угодою Угорщина «відступала свої спадкові права» на Королівство Русі пожиттєво Казимиру, а після його смерті (якщо у нього не буде синів) усі землі держави Казимира переходять до Людовика (його небожа), у випадку наявності в Казимира синів, король Угорщини мав виплатити їм зазначену суму і повернути королівство Русі під своє управління.
Оскільки у Казимира не було дітей, то після його смерті, Людовик успадкував усі польські та руські (українські) землі які належали раніше Казимиру. Кароль Шайноха стверджував, що мав протевтонські симпатії, як і П'ясти над Віслою[].
1372 року передав владу над Галицькою землею своєму наміснику, сілезькому князю Владиславу Опольчику (правив до 1378). У 1376—1378 роках вів війну з Гедиміновичами за Західну Волинь.
У грудні 1378 року видав у Вишеграді грамоту, якою постановив взяти від Владислава Опольського «землю нашу Руську з усіма її правами, землями й приналежностями в володіння своє, своїх дітей і святої корони нашої».
Після смерті Людовика польський престол посіла його дочка Ядвіга, а Королівство Руське (Галичину) успадкувала донька Марія. Після нього всі королі Угорщини до ХХ ст. титулувались королями Галичини та Володимирії на відміну від королів Польщі, що титулувались панами, володарями, великими князями Русі.
Правління
В Угорщині Людовик отримав прізвисько «Великий» і вважається одним з найвизначніших правителів цієї країни. Внутрішня політика призвела до зрівняння прав угорських магнатів і шляхти. Він також заснував . У Польщі Людовик ніколи не користувався дуже великою популярністю, хоча період його правління сприяв розвитку торгівлі і перешкодив розпаду королівства.
Внутрішня політика стосовно Королівства Русі
У квітні 1350 року, Казимир III уклав угоду зі своїм небожем угорським королем Людовиком І, про те, що, у разі, якщо у Казиміра не буде синів, то після його смерті польські, галицькі, холмські та белзькі землі перейдуть під владу Угорщини. В свою чергу Угорський король Людовик І «відступав свої спадкові права» на Руське королівство пожиттєво польському королю Казимирові ІІІ, який став титулярним королем Русі й додав до свого титулу «господар і спадковий володар Русі» або «пан і дідич Русі».
А в разі наявності спадкоємця в короля Польщі, володарі Угорщини повинні були сплатити визначену суму (100 тис. флоринів) відступного за королівство Руси, яке повинно було повернутись від Польщі до Угорщини. Тим часом, під час своїх походів на Волинь та Берестя, Казимир узяв у полон Дмитра-Любарта.
Король угорський Людовик так само увійшов у Берестейсько-Дорогичинську землю. Цей похід закінчився мирною угодою між Литвою та Угорщиною й Польщею, відповідно до якої Дмитра-Любарта звільнили й він залишав за собою Волинську землю, проте обіцяв бути союзником проти пруських лицарів і татар. Окрім того в Литву мала бути заведена католицька єпархія.
1370 року помер польський король Казимир ІІІ, не залишивши спадкоємця, на цьому припинилося правління на польському королівському престолі династії П'ястів. Польське та Руське королівства перейшли під владу угорського короля Людовика зі статусом персональної унії. Людовик І одночасно став королем Угорщини, королем Польщі та королем Русі. Офіційно Руське Королівство продовжувало вважатись окремим королівством, на рівні з Польщею та Хорватією, залежним від Угорщини, що були з'єднані персональною унією.[]
Угорщина тоді стала справжньою імперією, найбільшою державою в центрі Європи. Намагаючись привернути на свій бік польську шляхту Людовик проголосив 1374 року в місті Кошицях Статут, яким підтвердив всі попередні привілеї польської шляхти й обмежив їх повинності перед королем. З цього почалась ера підвищення значення польської шляхти й обмеження авторитетності польських королів.
1372 року король Угорщини, бажаючи звільнити Русь від польських впливів, передав владу над Королівством Русі своєму наміснику — князю сілезькому Володиславу Опольчику (правив до 1378), який титулував себе «Господар, пан та дідич Руської землі» та карбував власну монету. Папа Римський звертався до нього в листі як до «князя Опольського і володаря Русі» (duci Opuliensi et principi Rusciae).
Володислав був одним з сілкзьких князів, васалом імператора Священної Римської імперії Карла IV, походив з польського княжого роду П'ястів та мав далекі династичні зв'язки з руськими князями. Проводив самостійну політику, а Королівство Русі при Володиславі існувало як окреме державне утворення й карбувало власні монети з левом.
У 1376—1378 роках тривала запекла боротьба між Людовіком Великим та Дмитром-Любартом за землі Західної Русі. 1377 року останній зміг відвоювати Берестейські, Володимирські і Луцькі землі. Проте згодом Людовик здійснив великий похід та відвоював у Дмитра-Любарта Холмську та Белзьку землі де поставив своїми васалами литовських князів.
У грудні 1378 року Людовик І видав у Вишеграді грамоту, якою постановив забрати від Владислава Опольського «землю нашу Руську з усіма її правами, землями й приналежностями у володіння Своє, своїх дітей і святої корони нашої». У січні 1379 року угорський король призначив Владислава палатином (намісником) королівства Польщі у Краків. У Львові перебував генеральний руський (український) староста. Безпосередню владу на місцях також мали призначені угорським королем старости; у великих містах стояла угорська залога.
Таким чином король Людовик І узяв під пряме керування Руське королівство, а Польським поставив управляти свого намісника.
Помер 11 вересня 1382 року й не мав синів. Після цього династична унія між Угорщиною і Польщею розпалась.
Угорською королевою стала його середня дочка Марія, яка у 1382—1385 рр. ще утримувала владу над Руським королівством (Галичиною). А польська шляхта захотіла власного, окремого монарха. Внаслідок Громадянської війни у Великопольщі (1382—1385) рр., на польський трон запросили молодшу дочку Людовика І, Ядвігу (1374—1399 рр.), яку коронували у Кракові 16 жовтня 1384 року.
Поки був живий Дмитро-Любарт, це стримувало Польщу, Угорщину та Литву від остаточного розподілу українських земель.
Діти
Повний родовід
| Карл I Анжуйський, Хрестоносець | ||||||||||||||||
| Карл II, Король Неаполю | ||||||||||||||||
| Беатриса, Графиня Провансу | ||||||||||||||||
| Карл Мартел Анжуйський | ||||||||||||||||
| Стефан V Арпад, Король Угорщини | ||||||||||||||||
| Марія Арпад, Королева Угорщини, Королева Русі | ||||||||||||||||
| Єлизавета Куманська | ||||||||||||||||
| Карл I Роберт | ||||||||||||||||
| Альберт IV | ||||||||||||||||
| Рудольф I Габсбург | ||||||||||||||||
| Гедвіґа Кібурська | ||||||||||||||||
| Клеменція Австрійська | ||||||||||||||||
| Буркґард | ||||||||||||||||
| Гертруда фон Гогенберг | ||||||||||||||||
| Матільда | ||||||||||||||||
| Людовик I, | ||||||||||||||||
| Конрад I Мазовецький | ||||||||||||||||
| Казимир І, Князь Куявський | ||||||||||||||||
| Агата Святославна | ||||||||||||||||
| Владислав I Лікоть, Князь Польщі | ||||||||||||||||
| Казимир, Князь Сілезії | ||||||||||||||||
| Євфросинія Опольська, Княгиня Куявська та Поморська | ||||||||||||||||
| Віола (Велеслава), Княгиня Опольська | ||||||||||||||||
| Єлизавета П'яст | ||||||||||||||||
| Владислав Одонич | ||||||||||||||||
| Болеслав Побожний | ||||||||||||||||
| Гедвіґа Померанська | ||||||||||||||||
| Гедвіга Калішська, Княгиня Калішська | ||||||||||||||||
| Бела IV, Король Угорщини, Король Русі | ||||||||||||||||
| Блаженна Іоланта | ||||||||||||||||
| Марія Ласкарина | ||||||||||||||||
Примітки
- В. Новодворский Ядвига // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XLI. — С. 490–491.
- Ім'я як польського короля.
Полонська-Василенко Н. Галицько-Волинська держава XIII—XIV ст. [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія українознавства. Загальна частина. — Мюнхен, Нью-Йорк, 1949. — Т. 2. — С. 430. - Ім'я як угорського короля
Книш Я. Б. Белзьке князівство [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — . - Ісаєвич Я. До історії титулатури володарів у Східній Європі [ 30 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Княжа доба: історія і культура. — 2008. — Вип. 2. — С. 22.
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 11 червня 2013.
- Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник. — Львів : Каменяр, 1998. — С. 44. — .
- Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюз4не вказано текст - Jadwiga a Jagiełło, 1374–1413. — т. 1. — S. III. (пол.)
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 112.
Джерела
- Грушевський М. Історія України-Руси. — К. : Наукова думка, 1993. — Т. IV.
- Зубрицький Д. Хроніка міста Львова. — Львів : Центр Європи, 2002.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Людовик Угорський
- Історія титулів королів Угорщини [ 29 січня 2020 у Wayback Machine.]
- Галицько-Волинська держава. Вишеградський договір [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Боротьба за спадщину Українського Королівства (1340—1392) [ 5 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- Становлення та розквіт Українського Королівства (ХІІІ-XIV ст.) [ 5 серпня 2018 у Wayback Machine.]
| Попередник Карл I Роберт |  | Король Угорщини 1342-1382 | | Наступник Марія Угорська |
| Попередник Ласло III |  | Король Хорватії 1342-1382 | | Наступник Марія Угорська |
| Попередник Вацлав II |  | Король Польщі 1370-1382 | | Наступник Владислав I Локетек |
| Попередник Карл I Роберт |  | Король Галичини та Володимирії титулярний 1370-1382 | | Наступник Марія Угорська |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lyudo vik Ugo rskij pol Ludwik Wegierski abo Lyudo vik I Veli kij Lajosh I Velikij ugor I Nagy Lajos 5 bereznya 1326 10 veresnya 1382 korol Ugorshini ta Horvatiyi z 1342 roku korol Polshi z 1370 roku korol Rusi Galichini ta Lodomeriyi z 1370 roku Sin Karla I Roberta ta Yelizaveti Loketek sestri Kazimira III Nebizh Korolya Rusi Kazimira i troyuridnij brat Korolya Rusi Yuriya II Predstavnik Anzhujskoyi dinastiyi Kapetingiv Tim samim vin staye Lyudovikom Anzhujskim Lyudovik Ugorskijugor I Lajos magyar kiralyNarodivsya 5 bereznya 1326 Vishegrad d Pesht UgorshinaPomer 10 veresnya 1382 56 rokiv Trnava okrug TrnavaPohovannya Sekeshfegervarska bazilikaKrayina UgorshinaDiyalnist monarhZnannya mov ugorskaPosada korol PolskijKonfesiya hristiyanstvoRid Anzhujska dinastiya KapetingivBatko Karl I RobertMati Yelizaveta PolskaBrati sestri Andrij princ konsort Neapolya d d i dU shlyubi z Margarita Bogemska i Yelizaveta BosnijskaDiti d Mariya I i Yadviga AnzhujskaNagorodi Zolota troyanda Mediafajli u VikishovishiBiografiya1338 roku vnaslidok Vishegradskogo dogovoru ukladenogo mizh batkom Lyudovika Karlom I Robertom ta polskim korolem Kazimirom III vin stav potencijnim spadkoyemcem ostannogo na vipadok yaksho b u togo ne bulo siniv Viv vojovnichu zovnishnyu politiku za visunennya Ugorshini na providni poziciyi u Yevropi U 1340 1350 h rokah brav uchast u dinastichnih pretenziyah na zemli Korolivstva Rusi Posilyuvav svoyu vladu ta vpliv yak v seredini krayini tak i za yiyi mezhami za dopomogoyu dribnogo licarstva yake ob yednuvalosya v zasnovanij jogo batkom Orden svyatogo Georgiya 1350 roku uklav ugodu zi svoyim dyadkom po materi polskim korolem Kazimirom pidtverdzhennya Vishegradskogo dogovoru 1338 roku Za ciyeyu ugodoyu Ugorshina vidstupala svoyi spadkovi prava na Korolivstvo Rusi pozhittyevo Kazimiru a pislya jogo smerti yaksho u nogo ne bude siniv usi zemli derzhavi Kazimira perehodyat do Lyudovika jogo nebozha u vipadku nayavnosti v Kazimira siniv korol Ugorshini mav viplatiti yim zaznachenu sumu i povernuti korolivstvo Rusi pid svoye upravlinnya Oskilki u Kazimira ne bulo ditej to pislya jogo smerti Lyudovik uspadkuvav usi polski ta ruski ukrayinski zemli yaki nalezhali ranishe Kazimiru Karol Shajnoha stverdzhuvav sho mav protevtonski simpatiyi yak i P yasti nad Visloyu utochniti 1372 roku peredav vladu nad Galickoyu zemleyu svoyemu namisniku silezkomu knyazyu Vladislavu Opolchiku praviv do 1378 U 1376 1378 rokah viv vijnu z Gediminovichami za Zahidnu Volin U grudni 1378 roku vidav u Vishegradi gramotu yakoyu postanoviv vzyati vid Vladislava Opolskogo zemlyu nashu Rusku z usima yiyi pravami zemlyami j prinalezhnostyami v volodinnya svoye svoyih ditej i svyatoyi koroni nashoyi Pislya smerti Lyudovika polskij prestol posila jogo dochka Yadviga a Korolivstvo Ruske Galichinu uspadkuvala donka Mariya Pislya nogo vsi koroli Ugorshini do HH st tituluvalis korolyami Galichini ta Volodimiriyi na vidminu vid koroliv Polshi sho tituluvalis panami volodaryami velikimi knyazyami Rusi PravlinnyaV Ugorshini Lyudovik otrimav prizvisko Velikij i vvazhayetsya odnim z najviznachnishih praviteliv ciyeyi krayini Vnutrishnya politika prizvela do zrivnyannya prav ugorskih magnativ i shlyahti Vin takozh zasnuvav U Polshi Lyudovik nikoli ne koristuvavsya duzhe velikoyu populyarnistyu hocha period jogo pravlinnya spriyav rozvitku torgivli i pereshkodiv rozpadu korolivstva Vnutrishnya politika stosovno Korolivstva Rusi Volodinnya Lyudovika naperedodni jogo smerti Korolivstvo Rusi za chasiv Korolya Lyudovika U kvitni 1350 roku Kazimir III uklav ugodu zi svoyim nebozhem ugorskim korolem Lyudovikom I pro te sho u razi yaksho u Kazimira ne bude siniv to pislya jogo smerti polski galicki holmski ta belzki zemli perejdut pid vladu Ugorshini V svoyu chergu Ugorskij korol Lyudovik I vidstupav svoyi spadkovi prava na Ruske korolivstvo pozhittyevo polskomu korolyu Kazimirovi III yakij stav titulyarnim korolem Rusi j dodav do svogo titulu gospodar i spadkovij volodar Rusi abo pan i didich Rusi A v razi nayavnosti spadkoyemcya v korolya Polshi volodari Ugorshini povinni buli splatiti viznachenu sumu 100 tis floriniv vidstupnogo za korolivstvo Rusi yake povinno bulo povernutis vid Polshi do Ugorshini Tim chasom pid chas svoyih pohodiv na Volin ta Berestya Kazimir uzyav u polon Dmitra Lyubarta Korol ugorskij Lyudovik tak samo uvijshov u Berestejsko Dorogichinsku zemlyu Cej pohid zakinchivsya mirnoyu ugodoyu mizh Litvoyu ta Ugorshinoyu j Polsheyu vidpovidno do yakoyi Dmitra Lyubarta zvilnili j vin zalishav za soboyu Volinsku zemlyu prote obicyav buti soyuznikom proti pruskih licariv i tatar Okrim togo v Litvu mala buti zavedena katolicka yeparhiya 1370 roku pomer polskij korol Kazimir III ne zalishivshi spadkoyemcya na comu pripinilosya pravlinnya na polskomu korolivskomu prestoli dinastiyi P yastiv Polske ta Ruske korolivstva perejshli pid vladu ugorskogo korolya Lyudovika zi statusom personalnoyi uniyi Lyudovik I odnochasno stav korolem Ugorshini korolem Polshi ta korolem Rusi Oficijno Ruske Korolivstvo prodovzhuvalo vvazhatis okremim korolivstvom na rivni z Polsheyu ta Horvatiyeyu zalezhnim vid Ugorshini sho buli z yednani personalnoyu uniyeyu dzherelo Ugorshina todi stala spravzhnoyu imperiyeyu najbilshoyu derzhavoyu v centri Yevropi Namagayuchis privernuti na svij bik polsku shlyahtu Lyudovik progolosiv 1374 roku v misti Koshicyah Statut yakim pidtverdiv vsi poperedni privileyi polskoyi shlyahti j obmezhiv yih povinnosti pered korolem Z cogo pochalas era pidvishennya znachennya polskoyi shlyahti j obmezhennya avtoritetnosti polskih koroliv 1372 roku korol Ugorshini bazhayuchi zvilniti Rus vid polskih vpliviv peredav vladu nad Korolivstvom Rusi svoyemu namisniku knyazyu silezkomu Volodislavu Opolchiku praviv do 1378 yakij tituluvav sebe Gospodar pan ta didich Ruskoyi zemli ta karbuvav vlasnu monetu Papa Rimskij zvertavsya do nogo v listi yak do knyazya Opolskogo i volodarya Rusi duci Opuliensi et principi Rusciae Volodislav buv odnim z silkzkih knyaziv vasalom imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Karla IV pohodiv z polskogo knyazhogo rodu P yastiv ta mav daleki dinastichni zv yazki z ruskimi knyazyami Provodiv samostijnu politiku a Korolivstvo Rusi pri Volodislavi isnuvalo yak okreme derzhavne utvorennya j karbuvalo vlasni moneti z levom U 1376 1378 rokah trivala zapekla borotba mizh Lyudovikom Velikim ta Dmitrom Lyubartom za zemli Zahidnoyi Rusi 1377 roku ostannij zmig vidvoyuvati Berestejski Volodimirski i Lucki zemli Prote zgodom Lyudovik zdijsniv velikij pohid ta vidvoyuvav u Dmitra Lyubarta Holmsku ta Belzku zemli de postaviv svoyimi vasalami litovskih knyaziv U grudni 1378 roku Lyudovik I vidav u Vishegradi gramotu yakoyu postanoviv zabrati vid Vladislava Opolskogo zemlyu nashu Rusku z usima yiyi pravami zemlyami j prinalezhnostyami u volodinnya Svoye svoyih ditej i svyatoyi koroni nashoyi U sichni 1379 roku ugorskij korol priznachiv Vladislava palatinom namisnikom korolivstva Polshi u Krakiv U Lvovi perebuvav generalnij ruskij ukrayinskij starosta Bezposerednyu vladu na miscyah takozh mali priznacheni ugorskim korolem starosti u velikih mistah stoyala ugorska zaloga Takim chinom korol Lyudovik I uzyav pid pryame keruvannya Ruske korolivstvo a Polskim postaviv upravlyati svogo namisnika Pomer 11 veresnya 1382 roku j ne mav siniv Pislya cogo dinastichna uniya mizh Ugorshinoyu i Polsheyu rozpalas Ugorskoyu korolevoyu stala jogo serednya dochka Mariya yaka u 1382 1385 rr she utrimuvala vladu nad Ruskim korolivstvom Galichinoyu A polska shlyahta zahotila vlasnogo okremogo monarha Vnaslidok Gromadyanskoyi vijni u Velikopolshi 1382 1385 rr na polskij tron zaprosili molodshu dochku Lyudovika I Yadvigu 1374 1399 rr yaku koronuvali u Krakovi 16 zhovtnya 1384 roku Poki buv zhivij Dmitro Lyubart ce strimuvalo Polshu Ugorshinu ta Litvu vid ostatochnogo rozpodilu ukrayinskih zemel DitiMariya 1365 1366 Katerina 1370 1378 Mariya 1371 1395 Yadviga 1372 1399 Povnij rodovid Karl I Anzhujskij Hrestonosec Karl II Korol Neapolyu Beatrisa Grafinya Provansu Karl Martel Anzhujskij Stefan V Arpad Korol Ugorshini Mariya Arpad Koroleva Ugorshini Koroleva Rusi Yelizaveta Kumanska Karl I Robert Albert IV Rudolf I Gabsburg Gedviga Kiburska Klemenciya Avstrijska Burkgard Gertruda fon Gogenberg Matilda Lyudovik I Konrad I Mazoveckij Kazimir I Knyaz Kuyavskij Agata Svyatoslavna Vladislav I Likot Knyaz Polshi Kazimir Knyaz Sileziyi Yevfrosiniya Opolska Knyaginya Kuyavska ta Pomorska Viola Veleslava Knyaginya Opolska Yelizaveta P yast Vladislav Odonich Boleslav Pobozhnij Gedviga Pomeranska Gedviga Kalishska Knyaginya Kalishska Bela IV Korol Ugorshini Korol Rusi Blazhenna Iolanta Mariya Laskarina PrimitkiV Novodvorskij Yadviga Enciklopedicheskij slovar SPb Brokgauz Efron 1904 T XLI S 490 491 d Track Q656d Track Q602358d Track Q19908137d Track Q16615710d Track Q20727690d Track Q23892994 Im ya yak polskogo korolya Polonska Vasilenko N Galicko Volinska derzhava XIII XIV st 17 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya ukrayinoznavstva Zagalna chastina Myunhen Nyu Jork 1949 T 2 S 430 Im ya yak ugorskogo korolya Knish Ya B Belzke knyazivstvo 17 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 2019 ISBN 966 00 0632 2 Isayevich Ya Do istoriyi titulaturi volodariv u Shidnij Yevropi 30 listopada 2020 u Wayback Machine Knyazha doba istoriya i kultura 2008 Vip 2 S 22 Arhiv originalu za 24 veresnya 2015 Procitovano 11 chervnya 2013 Gorodiskij L Zinchishin I Mandrivka po Terebovli i Terebovlyanshini Istorichnij naris putivnik Lviv Kamenyar 1998 S 44 ISBN 966 7255 01 8 Pomilka cituvannya Nepravilnij viklik tegu lt ref gt dlya vinosok pid nazvoyu z4 ne vkazano tekst Jadwiga a Jagiello 1374 1413 t 1 S III pol Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi T IV S 112 DzherelaGrushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi K Naukova dumka 1993 T IV Zubrickij D Hronika mista Lvova Lviv Centr Yevropi 2002 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Lyudovik Ugorskij Istoriya tituliv koroliv Ugorshini 29 sichnya 2020 u Wayback Machine Galicko Volinska derzhava Vishegradskij dogovir 24 veresnya 2015 u Wayback Machine Borotba za spadshinu Ukrayinskogo Korolivstva 1340 1392 5 serpnya 2018 u Wayback Machine Stanovlennya ta rozkvit Ukrayinskogo Korolivstva HIII XIV st 5 serpnya 2018 u Wayback Machine Poperednik Karl I Robert Korol Ugorshini 1342 1382 Nastupnik Mariya Ugorska Poperednik Laslo III Korol Horvatiyi 1342 1382 Nastupnik Mariya Ugorska Poperednik Vaclav II Korol Polshi 1370 1382 Nastupnik Vladislav I Loketek Poperednik Karl I Robert Korol Galichini ta Volodimiriyi titulyarnij 1370 1382 Nastupnik Mariya Ugorska