Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Престолонаслідування в Польщі — історія послідовності спадкоємства престолу в Королівстві Польщі, що належить до питання про передачу влади монарха в країні в різні періоди часу її існування та описує еволюцію принципів, що регулювали цей процес.
Сьогодні правонаступництво на трон держав, які складали Королівство Польське та історичну Річ Посполиту й які називаються зараз: Польща, Литва, Україна, Білорусь не є предметом публічних або політичних дебатів в цих країнах, але це є важливим історичним питанням, а також предмет монархічного інтересу. Питання про правонаступництво й порядок престолонаслідування має також важливе значення перед лицем виникнення нових кандидатів та самозванців на польський престол.
Початки держави
Престолонаслідування на початках історії польського королівства, так само як і на початках існування Київської Русі може бути відновлена тільки на основі аналізу фактичної практики правонаступництва.
Протягом усього існування монархії П'ястів не було видано будь-якого закону, що являв собою єдині правила успадкування польського трону. Проте, за часів Болеслава Хороброго були видані правила, які регулювали передачу верховної влада та васалітет над іншими князівствами держави.
За часів П'ястів, що була правлячою династією, тільки представники цієї династії могли здійснювати верховну владу. Проте, після смерті короля влада не обов'язково переходила до його старшого сина.
Запроваджений 1138 р., після смерті Болеслава Кривоустого, принцип наслідування престолу полягав у спробі запобігання виникаючим політичним кризам. Кожен з синів Болеслава III отримав окрему область для правління. Верховна влада повинна була належати довічному князю, ким мав бути найстарший представник династії. Однак це правило було дуже швидко порушено після того, як старший син Владислав був усунутий від влади молодшими братами. Проти Владислава ІІ об'єднались всі інші польські князі й він був вигнаний з Польщі 1146 року.
Лише за допомогою військ імператора Священної Римської імперії Фрідріха I Барбаросси синам Владислава вдалося повернути собі Сілезькі князівства в 1163 році. Проте ненадовго.
Молодший син Болеслава Кривоустого, Казимир II в цій міжусобній боротьбі, на деякий час, зумів стати наймогутнішим з польських князів і у 1178 році зайняв Краківський престол. Ведучи безперервну боротьбу з іншими претендентами на трон, зокрема з Мешком ІІІ, 1180 року Казимир скликав «Ленчицьке віче» князів, яке затвердило за Казимиром та його нащадками право княжої першості. Це рішення було також санкціоновано і підтверджено Папою Римським Олександром III. Окрім Кракова Казимир поширив свій сюзеренітет на Сілезію, Великую Польщу, Мазовію і Куявію. Однако Мешко продолжал интриговать за границей, рассчитывая вернуть себе польский престол, и поэтому в 1180 году Казимир созвал в Ленчице съезд князей. Ленчицкое вече утвердило за Казимиром и его потомками право княжеского первенства; это решение было санкционировано и папой Александром III. Проте вже 1181 він втратив східну частину Великої Польщі та Мазовію.
Після цього Польща вступила в період 200 річної феодальної роздробленості. Країна розпалась на два основні центри впливу у Великій Польщі та Малій Польщі, чиї правителі прагнули підкорити один одного.
Як і в тогочасній Київській Русі, князі з династії П'ястів продовжували боротись за Великокняжий престол, поки трон не захопили представники інших королівських династій.
Під час цих міжусобиць Польща втратила Східне Помор'я, яке захопив Тевтонський орден; а більшість Сілезькіх князівств стали васалами Богемської корони.
Попри те, що держава перших П'ястів переважно була спадковою монархією, однак і тоді були випадки винятків з закону прямого правонаступництва престолу. Після 1138 року, під час розпаду Польщі, у Краківському князівстві діяв принцип старшинства, коли найстарший представник династії ставав польським князем, який правив на Краківському трон. Але з 1177 року в Малопольщі принцип старшинства підривається й починає не виконуватись. 1295 року Пшемисл II був коронований королем польським, не бувши правителем Кракова.
1288 року претендентом на трон Кракова й Польщі був король Богемії Вацлав II, що посилався на своє право спадкоємності через свою тітку. Зрештою йому вдалося перемогти й він був коронований польським королем 1300 р. А його донька Єлізавета стала дружиною Яна I з династії Люксембурґ, короля Богемії (Чехії) та титулярного короля Польщі, який продовжив боротьбу за трон з іншими претендентами.
Лише 1335 року, відповідно до Тренчинської угоди, король Ян Люксембург відмовилася від претензій на польську корону на користь Казимира III.
Боротьба за Українську Корону
В цей час в Королівстві Русі-України вигасла династія королів Русі-України Романовичів й між володарями Великого князівства Литовського, Польщі та Угорщини почалась боротьба за титул, корону і землі Українського Королівства.
Зважаючи на відсутність нащадків в короля Польщі Казимира III, король Угорщини Людовик Анжуйський (мати якого була сестрою Казимира ІІІ), бажаючи забезпечити свою династичну наступність на троні Королівства Польщі, 1350 року уклав угоду, на підтвердження Вишеградського договору 1338 року, відповідно до якої Угорщина «відступала свої спадкові права» на Королівство Русі-України пожиттєво Казимиру ІІІ, а після його смерті (якщо у нього не буде синів) усі землі держави Казимира переходять до Людовика (небожа Казимира), у випадку наявності в Казимира синів, король Угорщини мав виплатити їм зазначену суму і повернути королівство Русі під своє управління.
Оскільки у Казимира не було дітей, то після його смерті, Людовик успадкував усі польські та руські землі, й став Королем Польщі, а також «Володарем і Спадкоємцем Русі». У 1372 року Людовик передав владу над Руським Королівством своєму наміснику, «Володарю Русі» Владиславу Опольчику.
Бажаючи отримати підтримку польської шляхти у справі затвердження, після його смерті, на польському троні його доньки Людовик Анжуйський 17 вересня 1374 р. видав Кошицький привілей, яким він надавав шляхті права і привілеї, якими раніше користувалися лише вищі світські і духовні феодали. Це поклало початок не тільки «великим шляхетським вольностям», але й традиції не престолонаслідування трону представниками однієї правлячої династії, а виборів короля на з'їзді шляхти.
Після смерті Людовика Анжуйського польський престол посіла його донька Ядвіга I, а Королівство Руське перейшло до іншої доньки — королеви Угорщини Марії І.
Претензії чоловіка Марії короля Угорщини Сигизмунда I Люксембурга на Польську і Українську корони призвели до спалаху громадянської війни в Польщі — т.з «Війна між родами Гжималітів і Наленчів», а насправді боротьба між Династичними Будинками П'ястів, Анжу та Ягелонів за владу (1382—1385); а також до прикордонних конфліктів між Угорщиною та Великим князівством Литовським за українське Поділля і Галичину. В ці ж роки претендентом на польську корону був й князь Земовит IV.
Престолонаслідування в Речі Посполитій
1386 королева Польщі Ядвіга вийшла заміж за Великого князя Литовського Ягайла (коронований королем Польщі 3 березня 1386 під ім'ям Владислава II), правнук по жіночій лінії Короля Руси-України Юрія І Львовича та прапраправнука короля Руси-України Данила. Від цього шлюбу у них дітей не було.
1422 року дружиною Короля Польщі, Великого князя Литовського, Володаря і Спадкоємця Русі Владислава ІІ Ягайла стала українська княжна Софія з роду Гольшанських (Ольшанських), донька Князя Київського. Софія, яку коронували у 1424 році, народила двох польських королів: Владислава ІІІ (1424—1444) та Казимира IV (1427—1492), що володарював 48 років й поширив владу своєї династії, крім Польщі, Руси-України й Литви, ще також на Чехію, Словаччину та Угорщину.
Після утворення Речі Посполитої в Польщі, Литві, Україні і Білорусі закріпилась традиція обирати королів на загальнодержавних з'їздах шляхти.
Питання про правонаступництво після розділів
Конституція від 3 травня 1791 року відновила спадковий престол у Польщі.
Відповідно до Закону, після смерті Станіслава Августа Понятовського трон мав перейти в руки Фрідріха Августа династії Веттинів, а потім його нащадки по чоловічій лінії. У Фрідріха Августа не було синів, в такому разі його донька Марія Августа, принцеса Польщі мала одружитися на представнику якоїсь з європейських династій, таким чином, даючи початок нової лінії спадкових правителів Польщі. Проте цього не сталось.
Оскільки відбувся Третій поділ Речі Посполитої, то положення Конституції про спадкове право на трон так і не стало чинним.
25 листопада 1795 року Станіслав Понятовський, під тиском Катерини II, у Гродно (нині місто в Білорусі) зрікся престолу. Росія, Австрія і Пруссія зобов'язалися не згадувати у титулатурі своїх правителів назв «Польща», «Польське королівство» й ліквідувати польське громадянство.
1807 року Наполеон Бонапарт відновив існування польської держави у вигляді Князівства (герцогства) Варшавського, поставивши на трон Фрідріха Августа.
Конституція Князівства Варшавського 1807 р. затверджувала спадковість престолу Князів Варшавських по чоловічій лінії Веттинів. Після початку війни з Росією 1812 року, Генеральна конфедерація Королівства Польщі проголосила відновлення Королівства Польщі. Проте юридично, до поразки Росії у війні, не можна було возвести на трон нового польського короля.
Відповідно до положень Віденського конгресу Фредеріка Августа змусили відмовитися від титулу Князя (герцога) Варшави, а в новоствореному «Царстві Польському» титул прийняв російський імператор Олександр I.
Після початку листопадового повстання 1830 року, сейм Королівства Польського повалив й позбавив корони династію Романових, і оголосив про період міжкоролів'я, та про свою прерогативу передачі престолу інший монаршій династії.
Коли російські війська придушили повстання й зайняли територію Королівства польського, Конституція 1815 року була скасована, а автономія Царства Польського суттєво скорочена.
5 листопада 1916 Німеччина і Австро-Угорщина створили регентське Польське королівство, владу в якому (з численними обмеженнями часів військових дій) отримала «Рада Регентства Королівста Польського», до моменту вибору й коронації нового правителя.
1918 р. Польща проголосила республіканську систему правління.
Сучасність
Нині в Польщі діють малочисельні й невпливові монархічні організації, які виступають за відновлення королівства.
Єдиного претендента на польський трон також нема. Претендентами на престол вважаються: князі Чорторийські, представникі династії Габсбургів, Бурбонів, Кобургів та інш.
Див. також
Джерела
- List gratulacyjny Fryderyka Wilhelma II do Stanisława Augusta Poniatowskiego z 23 V 1791 roku[недоступне посилання з липня 2019]
- Ugrupowania monarchistyczne w latach Drugiej Rzeczypospolitej, Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1988
- O sukcesyi tronu w Polszcze 1787—1790, Warszawa 1991
- Adam Biliński Czy Polacy mają swojego pretendenta do tronu?, w: «Verbum Nobile», Nr 17 z 2008, s. 8–10
- Adam Biliński Kto ma prawo do tytułu Margrabiego Miśni?, w: «Verbum Nobile», Nr 19 z 2015, s. 8–17
- Боротьба за спадщину Українського Королівства (1340—1392)
- Становлення та розквіт Українського Королівства (ХІІІ-XIV ст.)
- The Polish–Lithuanian Commonwealth–Maps, history of cities in Poland, Ukraine, Belarus and Lithuania
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Prestolonasliduvannya v Polshi istoriya poslidovnosti spadkoyemstva prestolu v Korolivstvi Polshi sho nalezhit do pitannya pro peredachu vladi monarha v krayini v rizni periodi chasu yiyi isnuvannya ta opisuye evolyuciyu principiv sho regulyuvali cej proces Tron Stanislava Avgusta Ponyatovskogo u Varshavi Sogodni pravonastupnictvo na tron derzhav yaki skladali Korolivstvo Polske ta istorichnu Rich Pospolitu j yaki nazivayutsya zaraz Polsha Litva Ukrayina Bilorus ne ye predmetom publichnih abo politichnih debativ v cih krayinah ale ce ye vazhlivim istorichnim pitannyam a takozh predmet monarhichnogo interesu Pitannya pro pravonastupnictvo j poryadok prestolonasliduvannya maye takozh vazhlive znachennya pered licem viniknennya novih kandidativ ta samozvanciv na polskij prestol Pochatki derzhaviPrestolonasliduvannya na pochatkah istoriyi polskogo korolivstva tak samo yak i na pochatkah isnuvannya Kiyivskoyi Rusi mozhe buti vidnovlena tilki na osnovi analizu faktichnoyi praktiki pravonastupnictva Protyagom usogo isnuvannya monarhiyi P yastiv ne bulo vidano bud yakogo zakonu sho yavlyav soboyu yedini pravila uspadkuvannya polskogo tronu Prote za chasiv Boleslava Horobrogo buli vidani pravila yaki regulyuvali peredachu verhovnoyi vlada ta vasalitet nad inshimi knyazivstvami derzhavi Za chasiv P yastiv sho bula pravlyachoyu dinastiyeyu tilki predstavniki ciyeyi dinastiyi mogli zdijsnyuvati verhovnu vladu Prote pislya smerti korolya vlada ne obov yazkovo perehodila do jogo starshogo sina Zaprovadzhenij 1138 r pislya smerti Boleslava Krivoustogo princip nasliduvannya prestolu polyagav u sprobi zapobigannya vinikayuchim politichnim krizam Kozhen z siniv Boleslava III otrimav okremu oblast dlya pravlinnya Verhovna vlada povinna bula nalezhati dovichnomu knyazyu kim mav buti najstarshij predstavnik dinastiyi Odnak ce pravilo bulo duzhe shvidko porusheno pislya togo yak starshij sin Vladislav buv usunutij vid vladi molodshimi bratami Proti Vladislava II ob yednalis vsi inshi polski knyazi j vin buv vignanij z Polshi 1146 roku Lishe za dopomogoyu vijsk imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Fridriha I Barbarossi sinam Vladislava vdalosya povernuti sobi Silezki knyazivstva v 1163 roci Prote nenadovgo Molodshij sin Boleslava Krivoustogo Kazimir II v cij mizhusobnij borotbi na deyakij chas zumiv stati najmogutnishim z polskih knyaziv i u 1178 roci zajnyav Krakivskij prestol Veduchi bezperervnu borotbu z inshimi pretendentami na tron zokrema z Meshkom III 1180 roku Kazimir sklikav Lenchicke viche knyaziv yake zatverdilo za Kazimirom ta jogo nashadkami pravo knyazhoyi pershosti Ce rishennya bulo takozh sankcionovano i pidtverdzheno Papoyu Rimskim Oleksandrom III Okrim Krakova Kazimir poshiriv svij syuzerenitet na Sileziyu Velikuyu Polshu Mazoviyu i Kuyaviyu Odnako Meshko prodolzhal intrigovat za granicej rasschityvaya vernut sebe polskij prestol i poetomu v 1180 godu Kazimir sozval v Lenchice sezd knyazej Lenchickoe veche utverdilo za Kazimirom i ego potomkami pravo knyazheskogo pervenstva eto reshenie bylo sankcionirovano i papoj Aleksandrom III Prote vzhe 1181 vin vtrativ shidnu chastinu Velikoyi Polshi ta Mazoviyu Pislya cogo Polsha vstupila v period 200 richnoyi feodalnoyi rozdroblenosti Krayina rozpalas na dva osnovni centri vplivu u Velikij Polshi ta Malij Polshi chiyi praviteli pragnuli pidkoriti odin odnogo Yak i v togochasnij Kiyivskij Rusi knyazi z dinastiyi P yastiv prodovzhuvali borotis za Velikoknyazhij prestol poki tron ne zahopili predstavniki inshih korolivskih dinastij Pid chas cih mizhusobic Polsha vtratila Shidne Pomor ya yake zahopiv Tevtonskij orden a bilshist Silezkih knyazivstv stali vasalami Bogemskoyi koroni Popri te sho derzhava pershih P yastiv perevazhno bula spadkovoyu monarhiyeyu odnak i todi buli vipadki vinyatkiv z zakonu pryamogo pravonastupnictva prestolu Pislya 1138 roku pid chas rozpadu Polshi u Krakivskomu knyazivstvi diyav princip starshinstva koli najstarshij predstavnik dinastiyi stavav polskim knyazem yakij praviv na Krakivskomu tron Ale z 1177 roku v Malopolshi princip starshinstva pidrivayetsya j pochinaye ne vikonuvatis 1295 roku Pshemisl II buv koronovanij korolem polskim ne buvshi pravitelem Krakova 1288 roku pretendentom na tron Krakova j Polshi buv korol Bogemiyi Vaclav II sho posilavsya na svoye pravo spadkoyemnosti cherez svoyu titku Zreshtoyu jomu vdalosya peremogti j vin buv koronovanij polskim korolem 1300 r A jogo donka Yelizaveta stala druzhinoyu Yana I z dinastiyi Lyuksemburg korolya Bogemiyi Chehiyi ta titulyarnogo korolya Polshi yakij prodovzhiv borotbu za tron z inshimi pretendentami Lishe 1335 roku vidpovidno do Trenchinskoyi ugodi korol Yan Lyuksemburg vidmovilasya vid pretenzij na polsku koronu na korist Kazimira III Borotba za Ukrayinsku KoronuV cej chas v Korolivstvi Rusi Ukrayini vigasla dinastiya koroliv Rusi Ukrayini Romanovichiv j mizh volodaryami Velikogo knyazivstva Litovskogo Polshi ta Ugorshini pochalas borotba za titul koronu i zemli Ukrayinskogo Korolivstva Dokladnishe Zvazhayuchi na vidsutnist nashadkiv v korolya Polshi Kazimira III korol Ugorshini Lyudovik Anzhujskij mati yakogo bula sestroyu Kazimira III bazhayuchi zabezpechiti svoyu dinastichnu nastupnist na troni Korolivstva Polshi 1350 roku uklav ugodu na pidtverdzhennya Vishegradskogo dogovoru 1338 roku vidpovidno do yakoyi Ugorshina vidstupala svoyi spadkovi prava na Korolivstvo Rusi Ukrayini pozhittyevo Kazimiru III a pislya jogo smerti yaksho u nogo ne bude siniv usi zemli derzhavi Kazimira perehodyat do Lyudovika nebozha Kazimira u vipadku nayavnosti v Kazimira siniv korol Ugorshini mav viplatiti yim zaznachenu sumu i povernuti korolivstvo Rusi pid svoye upravlinnya Oskilki u Kazimira ne bulo ditej to pislya jogo smerti Lyudovik uspadkuvav usi polski ta ruski zemli j stav Korolem Polshi a takozh Volodarem i Spadkoyemcem Rusi U 1372 roku Lyudovik peredav vladu nad Ruskim Korolivstvom svoyemu namisniku Volodaryu Rusi Vladislavu Opolchiku Bazhayuchi otrimati pidtrimku polskoyi shlyahti u spravi zatverdzhennya pislya jogo smerti na polskomu troni jogo donki Lyudovik Anzhujskij 17 veresnya 1374 r vidav Koshickij privilej yakim vin nadavav shlyahti prava i privileyi yakimi ranishe koristuvalisya lishe vishi svitski i duhovni feodali Ce poklalo pochatok ne tilki velikim shlyahetskim volnostyam ale j tradiciyi ne prestolonasliduvannya tronu predstavnikami odniyeyi pravlyachoyi dinastiyi a viboriv korolya na z yizdi shlyahti Pislya smerti Lyudovika Anzhujskogo polskij prestol posila jogo donka Yadviga I a Korolivstvo Ruske perejshlo do inshoyi donki korolevi Ugorshini Mariyi I Pretenziyi cholovika Mariyi korolya Ugorshini Sigizmunda I Lyuksemburga na Polsku i Ukrayinsku koroni prizveli do spalahu gromadyanskoyi vijni v Polshi t z Vijna mizh rodami Gzhimalitiv i Nalenchiv a naspravdi borotba mizh Dinastichnimi Budinkami P yastiv Anzhu ta Yageloniv za vladu 1382 1385 a takozh do prikordonnih konfliktiv mizh Ugorshinoyu ta Velikim knyazivstvom Litovskim za ukrayinske Podillya i Galichinu V ci zh roki pretendentom na polsku koronu buv j knyaz Zemovit IV Prestolonasliduvannya v Rechi Pospolitij1386 koroleva Polshi Yadviga vijshla zamizh za Velikogo knyazya Litovskogo Yagajla koronovanij korolem Polshi 3 bereznya 1386 pid im yam Vladislava II pravnuk po zhinochij liniyi Korolya Rusi Ukrayini Yuriya I Lvovicha ta praprapravnuka korolya Rusi Ukrayini Danila Vid cogo shlyubu u nih ditej ne bulo 1422 roku druzhinoyu Korolya Polshi Velikogo knyazya Litovskogo Volodarya i Spadkoyemcya Rusi Vladislava II Yagajla stala ukrayinska knyazhna Sofiya z rodu Golshanskih Olshanskih donka Knyazya Kiyivskogo Sofiya yaku koronuvali u 1424 roci narodila dvoh polskih koroliv Vladislava III 1424 1444 ta Kazimira IV 1427 1492 sho volodaryuvav 48 rokiv j poshiriv vladu svoyeyi dinastiyi krim Polshi Rusi Ukrayini j Litvi she takozh na Chehiyu Slovachchinu ta Ugorshinu Pislya utvorennya Rechi Pospolitoyi v Polshi Litvi Ukrayini i Bilorusi zakripilas tradiciya obirati koroliv na zagalnoderzhavnih z yizdah shlyahti Dokladnishe Dokladnishe Pitannya pro pravonastupnictvo pislya rozdilivKonstituciya vid 3 travnya 1791 roku vidnovila spadkovij prestol u Polshi Vidpovidno do Zakonu pislya smerti Stanislava Avgusta Ponyatovskogo tron mav perejti v ruki Fridriha Avgusta dinastiyi Vettiniv a potim jogo nashadki po cholovichij liniyi U Fridriha Avgusta ne bulo siniv v takomu razi jogo donka Mariya Avgusta princesa Polshi mala odruzhitisya na predstavniku yakoyis z yevropejskih dinastij takim chinom dayuchi pochatok novoyi liniyi spadkovih praviteliv Polshi Prote cogo ne stalos Oskilki vidbuvsya Tretij podil Rechi Pospolitoyi to polozhennya Konstituciyi pro spadkove pravo na tron tak i ne stalo chinnim 25 listopada 1795 roku Stanislav Ponyatovskij pid tiskom Katerini II u Grodno nini misto v Bilorusi zriksya prestolu Rosiya Avstriya i Prussiya zobov yazalisya ne zgaduvati u titulaturi svoyih praviteliv nazv Polsha Polske korolivstvo j likviduvati polske gromadyanstvo 1807 roku Napoleon Bonapart vidnoviv isnuvannya polskoyi derzhavi u viglyadi Knyazivstva gercogstva Varshavskogo postavivshi na tron Fridriha Avgusta Konstituciya Knyazivstva Varshavskogo 1807 r zatverdzhuvala spadkovist prestolu Knyaziv Varshavskih po cholovichij liniyi Vettiniv Pislya pochatku vijni z Rosiyeyu 1812 roku Generalna konfederaciya Korolivstva Polshi progolosila vidnovlennya Korolivstva Polshi Prote yuridichno do porazki Rosiyi u vijni ne mozhna bulo vozvesti na tron novogo polskogo korolya Vidpovidno do polozhen Videnskogo kongresu Frederika Avgusta zmusili vidmovitisya vid titulu Knyazya gercoga Varshavi a v novostvorenomu Carstvi Polskomu titul prijnyav rosijskij imperator Oleksandr I Pislya pochatku listopadovogo povstannya 1830 roku sejm Korolivstva Polskogo povaliv j pozbaviv koroni dinastiyu Romanovih i ogolosiv pro period mizhkoroliv ya ta pro svoyu prerogativu peredachi prestolu inshij monarshij dinastiyi Koli rosijski vijska pridushili povstannya j zajnyali teritoriyu Korolivstva polskogo Konstituciya 1815 roku bula skasovana a avtonomiya Carstva Polskogo suttyevo skorochena 5 listopada 1916 Nimechchina i Avstro Ugorshina stvorili regentske Polske korolivstvo vladu v yakomu z chislennimi obmezhennyami chasiv vijskovih dij otrimala Rada Regentstva Korolivsta Polskogo do momentu viboru j koronaciyi novogo pravitelya 1918 r Polsha progolosila respublikansku sistemu pravlinnya SuchasnistNini v Polshi diyut malochiselni j nevplivovi monarhichni organizaciyi yaki vistupayut za vidnovlennya korolivstva Yedinogo pretendenta na polskij tron takozh nema Pretendentami na prestol vvazhayutsya knyazi Chortorijski predstavniki dinastiyi Gabsburgiv Burboniv Koburgiv ta insh Div takozhPoslidovnist prestolonasliduvannya Litovskogo tronu Poslidovnist prestolonasliduvannya Polskogo tronuDzherelaList gratulacyjny Fryderyka Wilhelma II do Stanislawa Augusta Poniatowskiego z 23 V 1791 roku nedostupne posilannya z lipnya 2019 Ugrupowania monarchistyczne w latach Drugiej Rzeczypospolitej Zaklad Narodowy im Ossolinskich 1988 O sukcesyi tronu w Polszcze 1787 1790 Warszawa 1991 Adam Bilinski Czy Polacy maja swojego pretendenta do tronu w Verbum Nobile Nr 17 z 2008 s 8 10 Adam Bilinski Kto ma prawo do tytulu Margrabiego Misni w Verbum Nobile Nr 19 z 2015 s 8 17 Borotba za spadshinu Ukrayinskogo Korolivstva 1340 1392 Stanovlennya ta rozkvit Ukrayinskogo Korolivstva HIII XIV st The Polish Lithuanian Commonwealth Maps history of cities in Poland Ukraine Belarus and Lithuania