Йоганн I, або Ян Люксембурзький, або Йоганн I Люксембурзький; 10 серпня 1296 — 26 серпня 1346) — король Богемії з 1310 до 1346 року, граф Люксембургу з 1313 до 1346 року. Походив з династії Люксембургів. Прізвисько — Сліпий
Ян I Сліпий чеськ. Jan Lucemburský нім. Johann von Luxemburg люксемб. Jang de Blannen, Jean vu Lëtzebuerg | ||
| ||
---|---|---|
Коронація: | 7 лютого 1311 | |
Попередник: | Генріх Хорутанський | |
Наступник: | Карл I Люксембург | |
Ім'я при народженні: | Йоганн Люксембург | |
Народження: | 10 серпня 1296 Люксембург | |
Смерть: | 28 серпня 1346 (50 років) біля Кресі-ан-Понтьє | |
Поховання: | Абатство Альтмюнстер, Люксембург | |
Релігія: | католицтво | |
Рід: | Люксембурги | |
Батько: | Генріх VII | |
Мати: | Маргарита Брабанська | |
Шлюб: | Єлизавета Богемська | |
Діти: | Маргарет, Ґута, Карл, Пржемисл Оттокар, Анна, Йоганн Генріх, Венцель | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія
Молоді роки
Був сином Генріха VII, імператора Священної Римської імперії, та Маргарет Брабантської. Йоганн виріс у Парижі, навчався в університеті Сорбонна, де здобув гарну освіту. Водночас перебування у столиці Франції справило вплив на його смаки та звички. Також він усе життя добре ставився до французької корони.
Король Богемії
У 1309 році почалося протистояння між чеською знатю та Генріхом Каринтійським, королем Богемії. Це призвело до того, що частина знаті звернулася до Генріха VII Люксембурга з пропозицією зробити його сина Йоганна новим богемським королем. 31 серпня 1310 року Ян I Сліпий став новим королем Богемії. Для зміцнення своїх прав та становища відбувся шлюб між Йоганном та Еліжкою, донькою Вацлава II, сестрою Вацлава III.
Після смерті Генріха VII прибічники Люксембургів сподівалися, що Іоанн продовжить справу батька. Цьому стала на заваді політика Габсбургів та Віттельсбахів. Найбільше чого змогли досягти головні прихильники Яна Люксембурзького — архієпископи Трірський та Майнцький — було згуртування більшості курфюрстів навколо Людовика IV (1314—1347) з баварського роду Вітельсбахів. Меншість курфюрстів, однак, проголосували за австрійського герцога Фрідріха Габсбурга. Ці подвійні вибори призвели до кривавої сутички між двома суперниками, через що ідея імперії втратила своє значення, а престиж німецької корони знову впав.
Ян I Сліпий став на бік Віттельсбахів у боротьбі против Габсбургів. Він отримав від Людовика IV підтвердження всіх прав свого королівства та обіцянку визнати всі лети та майбутні здобутки. Водночас Іоанн змушений був вести боротьбу із зазіханнями чеської знаті на королівські права. Лідером знаті був Генріх Липський, який обіймав найвищу у королівстві посаду маршала. Його вплив здавався тим небезпечнішим, що він здобув прихильність Вацлава II та Ельжбети Рикси, удови Рудольфа I Габсбурга, колишнього короля Богемії. Аби послабити впливовість знаті і самого Генріха Липського, король Йоганн Люксембурзький ув'язнив його. Утім, він переоцінив свої сили і, для того щоб придушити заколот знаті, який спалахнув 1318 року, був змушений звернутися за допомогою до німецького короля Людовика IV Віттельсбаха. При цьому Генріх Липський повернув собі посаду, а значення знаті в королівстві посилилося. В підсумку єдина спроба Іоанна Люксембурга зміцнити королівську владу виявилася невдалою.
Зусилля королеви Єлизавети прищепити Йоганнові Люксембурзькому ті уявлення про королювання та врядування, які вона успадкувала від свого батька, виявилися марними. Після того як імпульсивність та нерозважливість Іоанна зірвали його спробу утвердити свою владу у Богемії, він полишив управління нею на Генріха Липського та інших представників знаті, віддаючи перевагу тривалому перебуванню в Люксембурзі та при французькому дворі.
Йоганн Люксембург ніколи не почувався в Богемії як удома. Він відвідував її лише задля одержання коштів на свої закордонні походи. Він став мандрівним лицарем, для якого ідеали лицарства були над усе. Його спробам перетворити Прагу на осередок лицарства, влаштувавши там круглий стіл короля Артура, завадив провал влаштованого там 1319 року міжнародного турніру. Після цього король Ян переніс усі свої симпатії на Францію, де дух лицарства цінувався вище.
Разом з тим Йоганн Люксембург не полишав поза своєї уваги справи у Німеччині. 1322 року він допоміг Людовику IV Віттельсбаху перемогти у битві при Мюльдорфі. Тим самим завдяки Іоанну Габсбурги були подолані у боротьбі за корону Німеччини. За це Йоганн Люксембург отримав від Віттельсбаха імперський лен Хеб (Егер).
Через своє віддалення від королеви Йоганн навіть повірив намовам її ворогів серед чеської знаті про те, що вона мала намір скинути його з престолу та правити сама від імені їхнього сина Вацлава Карла. Через те він обмежив свободу королеви й ув'язнив сина. Але невдовзі король був змушений поступитися празьким городянам, які завзято захищали свою королеву, помиритися з Еліжкою і звільнити сина. Побоюючись, щоб подібна змова справді колись та не трапилася, у 1323 році він привіз Вацлава Карла до Парижа, або той отримав виховання при дворі короля Карла IV Капетинга.
У 1324 році як граф Люксембургу долучився до боротьби з містом Мец. Цей конфлікт отримав назву «війни чотирьої сеньйорів» (або Мецька війна) і тривав до 1326 року. Під тиском Папського престолу Ян I разом з союзниками замирився з магістратом міста Мец.
В цей же час Іоанн Люксембурзький втрутився в конфлікт між королем Людовиком IV Віттельсбахом та папою римським Іваном XXII (1316-1334) стосовно імперських прав у Ломбардії та Центральній Італії. Іоанн Люксембург виступив посередником, запропонувавши компроміс — папа римський визнає Людовика IV королем Німеччини, останній зрікається прав на цісарство на користь французького короля, а Арелат передається родичу Капетингів — Карлу Валуа. Проте цей план було відкинуто. Все ж, Іоанн Люксембург, скориставшись боротьбою папи з королем, отримав право намісника у Німеччини на час відсутності Людовика IV. Після цього Іоанн Люксембург розпочав бурхливу дипломатичну діяльність стосовно досягнення примирення папи римського та Габсбургів з Віттельсбахами. Водночас Іоанн готувався до італійського походу на запрошення місцевих гібелінів.
Італійський похід
Перед початком походу до Італії Ян Люксембург уклав угоду з Генріхом Карінтійським, колишнім королем Богемії. Згідно з домовленостями Генріх відмовився від прав на Богемське королівство і віддав свою доньку Маргариту заміж за сина Іоанна — Яна Генріха, котрий мав успадкувати герцогства Карінтійське, Крайнське, графство Тіроль. Перебуваючи у м. Трент Іоанн Люксембург прийняв послів від комуни Брешії, які запропонували йому володіння містом в обмін на допомогу городянам зупинити вторгнення гібелінів на їхню територію. Іоанн прийняв пропозицію, хоч і дізнався про те, що цісар знову виявив нестійку вдачу, уклавши з габсбургами угоду, спрямовану на витіснення Люксембургів з альпійських земель.
Після цього Іоанн розпочав італійський похід. Можливість встановлення другої черги Люксембургів у Каринтії, Крайні та Тіролі спокушала Іоанна Люксембурга створити по сусідству з нею, у Ломбардії, новий обширний домен для своєї династії. Однак він немав ані імператорських, ані папських, ані французьких повноважень на ту роль, яку мав намір відігравати у Ломбардії. Брак цього він приховував. посилаючись на добрі стосунки з цісарем, папою та французьким королем. Бажання миру в Ломбардії було настільки сильним, що Іоанна, котрий подавав себе як миротворця, було невдовзі визнано сувереном багатьох комун, зокрема Брешії. Верони, Кремони, Мілана, Модени та Лукки. Його успіх був настільки несподіваним, що навіть папа римський, вдовольнившись на той час фактом, що Ломбардію не захопив Людовик IV Вітельсбах, дотримувався нейтрального ставлення до Іоанна Люксембурзького.
Щоб зміцнити свої позиції в Італії Іоанн наказав своєму синові Карлу, який перебував тоді у Люксембурзі, приєднатися до нього в Ломбардії. Таким чином, він сподівався, що становище суверена, якого він домігся в Ломбардії, стане в його домі спадковим.
Водночас цісар Людовик IV не дуже вітав успіх Люксембурга в Італії. Коли Ян дізнався, що цісар збирається підтримати Габсбурзькі погрози Богемії, він був змушений покинути управління справами в Італії на свого сина та заспокоїти Людовика IV. Після тривалих суперечок йому вдалося у серпні 1331 року у Нюрнберзі дійти згоди із цісарем. Людовик IV визнав завоювання Іоанна в Італії, надавши йому Брешію та Лукку як спадкові імперські лети і 9 комун (Мілан, Бергамо, Новару, Павію, Кремону, Парму, Модену, Реджо та Боббіо) як імперське пожалування. Французьку підтримку Ян Сліпий забезпечив собі обіцянкою військової допомоги у французьких кампаніях проти Англії та будь-якого іншого нападника, за винятком цісаря.
При підтримці Франції Іоанн досяг згоди також з папою римським Іваном XXII. Але на той час богемські домени в Італії були вже під великою загрозою. Тирани Мілану (Вісконті) та Верони (Скалігері) розпочали військові дії проти Люксембурга. Першою комуною, яка відступилася від нього, стала Брешія. Була сформована нова Ломбардська ліга проти володарювання Люксембургів у північній Італії. Попри попередній успіх сина Іоанна — Карла Люксембурзького — у битві при Сан-Феліче, потуга Ломбардської ліги зростала. Король Іоанн Люксембург поспішив до Італії з французькими лицарями та папськими військами, проте зазнав поразки під Феррарою. Вплив Іоанна в Італії постійно слабшав. Карл Люксембург утримував місто Лукку, збудувавши тут фортецю Монте-Карло. Все ж таки у жовтні 1333 року Іоанн Люксембург покинув Італію, залишивши у Пармі та деяких інших містах невеликі залоги.
Польські справи
Іншою проблемою, що вимагала вирішення і навіть прямо впливала на його власні королівські наміри, були відносини Богемії з Польщею. Хоч Ян волів залишатися в Німеччині або Франції, ніж перебувати у власному королівстві, він аж ніяк не бажав облишити успадковані ним від Пржемисловичів претензії, разом з претензією на корону Польщі.
Проте, хоч претензії Яна на польську корону і були підтверджені Людовиком IV, він упродовж багатьох років мало що зробив для їх реалізації. Це дало супротивнику Вацлава III Владиславу I Локетеку більше часу для зміцнення свого становища в Польщі. Коли Локетек розпочав там свою діяльність, його спіткали численні труднощі. Хоч він був єдиним з П'ястівських князів, хто міг спробувати наново об'єднати князівства в єдине політичне ціле, його радо зустріли спочатку лише в князівстві Сандомирському. І лише після смерті він спромігся здолати опозицію в Малопольщі та зайняти Краків у 1306 році. Але у Великопольщі становищем володів сілезький князь Генріх Ґлогувський. За таких обставин поразка Локетека була цілком імовірною, якби військо Вацлава III не розсіялося після його вбивства 8 серпня 1306 року. Це допомогло Локетеку захопити східну частину Померанії, звану німцями Померелією, якої жадали й Бранденбурзькі Асканії, що отримали на неї законне право від Вацлава III. Однак коли Бранденбурги під час нового вторгнення дійшли аж до Данцига, Локетек звернувся по допомогу до Тевтонського ордену. Останній зрадив князя і підступно окупував усю Померелію, дійшовши згоди з Бранденбургом. Це стало великим ударом для Локетека і всієї Польщі. Повстання деяких міст у Малопольщі в 1311 році та ті клопоти, що їх Локетек мав з єпископом Краківським, показали, яким хистким було його становище. Але Ян Люксембурзький мав замало користі з цієї ситуації в 1312 році. Локетекова позиція стала безпечнішою, коли після смерті Генріха Ґлоґувського він зміг вигнати Генріхового сина з Великопольщі до Сілезії, заволодівши князівством у 1314 році. Богемський король знову втратив сприятливу нагоду втрутитися, хоч князі Ґлогувські й продовжували наполягати на своїх претензіях на польську корону.
Як раніше за Вацлава II, польське вище духовенство було найвідданішим прихильником відновлення королівства Польського. Тепер воно віддало свої симпатії та допомогу Локетекові і клопоталося за визнання його претензій папою. Петрів гріш, данина, що її поляки сплачували папству, виявився найкращим засобом завоювати симпатії такого фінансиста, як Іван XXII. На з'їзді у Сулеюві в 1318 році. Локетек з єпископами погодилися прийняти вимогу папи щодо збільшення суми Петрового гроша від трьох грошів з господарства до гроша з душі. Папа одразу ж не тільки дав згоду на коронацію Локетека, що відбулася в Кракові у 1320 році, а й розпочав судовий процес проти Тевтонського ордену, за вироком якого Померелію мали повернути Польщі. Хоч орден подав апеляцію та уник виконання вироку, його престижу було завдано шкоди.
Король Богемії оскаржив у Авіньйоні рішення папи стосовно коронації Локетека. Але він зробив це так, що папа міг вважати справу вирішеною, оголосивши, що Локетекові починання не можуть порушити чиїхось прав. А втім, новий король Польщі все ж таки відчув опозицію своїй владі, особливо з боку мазовецьких і сілезьких князів. Останні, претендуючи на титул володаря Польщі, вважали себе суверенними правителями, і коли деякі з них висловилися проти згоди Локетека на збільшення суми Петрового гроша, вони цим дали зрозуміти, що вважають свої князівства поза межами польської корони.
Попри цю опозицію, авторитет Локетека продовжував зростати. Його найбільшим успіхом було укладення союзу між Польщею та Угорщиною, що був скріплений шлюбом овдовілого угорського короля Карла Роберта та Локетекової дочки Єлизавети (1320). 1325 року Локетек досяг угоди з литовцями, які все ще були язичниками, і його син Казимир одружився з Анною (Альдоною), дочкою литовського князя Гедиміна.
У 1326 році за допомогою литовців Локетек вторгнувся до Бранденбургу, що належав тоді малолітньому синові імператора Людовика IV, проти якого Іван XXII збирав усі можливі сили. Проте звістки про руйнацію, вчинену поганами-литовцями у християнській землі, обернули громадську думку Європи проти Локетека. Тевтонський орден зблизився з молодим Віттельсбахом і домігся союзу з князем Вроцлавським.
Але для Локетека більшу загрозу становили дії Яна Сліпого. Поновлюючи свої претензії на королівство Польське, Ян розпочав наступ і дійшов аж до Кракова. Лише втручання Локетекового угорського союзника призупинило похід Яна I. Але принаймні п'ять, якщо не всі вісім верхньосілезьких князів визнали Яна Богемського своїм сувереном. Ще важливішим був той факт, що Генріх IV, князь Вроцлавський, головним чином за ініціативою німецьких бюргерів міста, уклав з Іоанном угоду, в якій визнав його своїм наступником. Король особисто з'явився до Вроцлава в ролі його верховного суверена.
Війну проти Локетекових союзників-литовців орден вів, залучивши для цього лицарів з Німеччини, все ще зачарованих ідеєю хрестових походів. Наприкінці 1328 року до них приєднався король Богемії, який, можливо, сподівався в такий спосіб виконати свою обітницю щодо участі у хрестовому поході проти Гранади, останньої мусульманської твердині в Іспанії. Він вдерся на землі литовців з Торуні разом з військом ордену, і вони разом оволоділи важливою фортецею Медельваген. Напад Локетека на орден надав Іоаннові іншу сприятливу можливість поновити свої претензії на польські землі. Він уклав з Тевтонським орденом договір про дружбу, спрямований проти литовців і Локетека, «короля Краківського». Більше того, діючи як король Польщі, він віддав ордену Померелію, володіння якою все ще оспорювали орден і Локетек. Далі Ян просунувся у Добжинську округу, що була частиною Куявії, і примусив князя Плоцького в Мазовії стати його васалом. Перш ніж вирушити до Сілезії, Ян віддав ордену половину Добжинської землі та пообіцяв половину території, які він сподівався в майбутньому завоювати в Мазовії.
Лицарі ордену продовжували свій наступ у Куявії та Мазовії. Там вони захопили кілька важливих міст. Це було сумним наслідком нападу Локетека на землі ордену. Щоб запобігти ускладненням з Бранденбургом, які погіршили б його й без того складне становище, Локетек мусив укласти мир з тамтешнім правителем Віттельсбахом.
Воєнний успіх Яна в Польщі дався взнаки в Сілезії. Богемський король не тільки зміг припинити напади на князя Вроцлавського Генріха IV з боку інших сілезьких князів, незадоволених Генріховою угодою з Яном I, а й примусив декого з дрібних князів визнати свій сюзеренітет. Князь Пшемисл Ґлогувський ще чинив опір, але після його смерті в 1331 році навіть це князівство стало богемським леном. Більше того, та частина Верхньої Лужиці, що залишалася в руках Сілезького князя Яворського, після згасання Асканіїв підкорилася владі короля Богемії.
Локетек продовжував воювати проти ордену з перемінним успіхом у 1330-1331 роках. Проте позиції ордену були занадто сильними, і йому довелось облишити сподівання повернути Померелію Польщі. Він помер у 1333 році, не домігшись об'єднання всіх земель, якими володіла династія П'ястів. Труднощі, які спіткали Локетека, свідчать, що йому було б ще важче, якби Ян Люксембурзький зосередився на східних завоюваннях. Відсутність в Іоанна справжньої зацікавленості своїм королівством, а також те, що він віддавав перевагу авантюрам на Заході, значно полегшили Локетекові завдання. Найбільша заслуга Локетека полягала в остаточному відродженні ідеї польської єдності під владою власного короля.
Син і наступник Локетека, Казимир III Великий (1333-1370), усвідомлював неможливість продовження війни зі своїми двома могутніми сусідами, Тевтонським орденом і королем Богемії, тим більше що існувала й небезпека ускладнень з бранденбурзьким володарем Генріхом Віттельсбахом, якого підтримував його батько, імператор Людовик IV. Тому він удовольнився подовженням перемир'я з орденом і королем Яном і розпочав переговори про налагодження стосунків з Віттельсбахами. Такий поворот справ був, однак, небезпечним для Яна Богемського, тому його син Карл, маркграф Моравський, підготував ґрунт для нових зносин між чеським і польським королями. За посередництвом угорського короля Карла Роберта, в Тренчині, що знаходився тоді на терені Угорщини, розпочалися переговори. На знак вдячності за Іоаннову готовність зректися будь-яких претензій на польську корону, Казимир погоджувався визнати ситуацію, що склалася в Сілезії, де більшість князів були за суверенітет чеського короля. Це стало важливим дипломатичним успіхом для Казимира, оскільки Іоанн розірвав свій союз з орденом і пообіцяв виступити разом з угорським королем у ролі третейського судді в конфлікті між орденом і Польщею.
Результати переговорів були урочисто оголошені в листопаді 1335 року у Вишеграді, в резиденції Карла I Роберта, де зустрілися три королі. Ян остаточно зрікся титулу короля Польщі за сплату Казимиром значної грошової суми. Після цього два арбітри вирішили, що орден має отримати Померелію як польську «пожертву», але віддати Куявію та Добжинь Казимирові. Під час нового литовського походу у 1336 році Ян I зробив ще одну спробу примирити орден з Казимиром. Його син Карл відвідав великого магістра ордену у жовтні 1341 року з аналогічною місією. Проте вони практично не досягли бажаного.
Казимир, хоч і свідомий того, що за таких обставин він навряд чи домігся б кращого рішення, не наважувався підписати угоду про передачу Сілезії Богемії. Він зробив це лише в 1339 році під час іншої зустрічі у Вишеграді. Так закінчився важливий етап у відносинах двох слов'янських держав. Сілезія, володіти якою прагнули і поляки і чехи, стала землею богемської корони. Внаслідок цього придбання авторитет чеського королівства значно зріс, і небезпеку того, що принаймні деякі з сілезьких князів можуть стати прямими васалами імператора, було відвернено. Проте час показав, що передача Сілезії Богемії значно послабила слов'янський елемент у цьому регіоні. Німецька колонізація, яка почалася ще за польських князів Сілезії, значно зросла, особливо в Нижній Сілезії, де більшість міст була заснована німецькими бюргерами. Німецькі бюргери були також головними прибічниками Іоанна протягом його кампаній у Сілезії. Однак не можна сказати, що Ян сприяв понімеченню Сілезії у своїх власних інтересах. Попри те, що польське духовенство завжди чинило опір проникненню німецького елементу більше, ніж будь-якого іншого, навряд чи цей процес розвивався б повільніше, якби провінція залишилася у складі Польщі. Якою болісною не була б для Казимира втрата Сілезії, втрата Померелії обурювала його ще більше. Він ясно бачив, що його країну відрізано від моря, а це перешкоджало будь-якій експансії польських інтересів у цьому напрямку. Спершу він намагався уникнути цієї передачі, збудивши ще один судовий процес. Суд проти ордену розпочався з дозволу папи у Варшаві в 1339 році. Його протоколи дуже важливі для наших знань про Польщу в XIV століття. І хоч за вироком суду орден мав віддати всю завойовану ним польську територію Казимирові, присуд залишився мертвою буквою. Навіть папа не наважився наполягти на виконанні вердикту. Зрештою, Казимир побачив, що має поступитися, і підписав у 1343 році. в Каліші мирний договір з орденом, який ґрунтувався на розсуді 1335 року. Забезпечивши в такий спосіб мирніші умови для свого королівства, Казимир зосередив зусилля на політичному й економічному зміцненні своїх земель. Це також дало йому можливість розпочати польський наступ на Схід.
Стосунки між чеським і польським королівствами, можливо, розвивалися б більш дружньо, якби було укладено шлюб між сестрою Карла Маргаритою та Казимиром. Шлюб планував маркграф Карл. Зміцнення стосунків між Богемією, Польщею та Угорщиною і раніше було однією з його головних цілей у політиці. Весілля мало відбутися в Празі в 1341 році. Прикро, але Маргарита занедужала і померла на превеликий жаль її нареченого, котрому судилося бути присутнім лише на її похованні. Замість чеської королівни Казимир одружився з Аделаїдою Гессенською. Навіть цей шлюб було влаштовано Карлом, який бажав залучити Казимира до існуючої серед німецьких князів опозиційної Людовику IV партії. У цій справі Карл не зміг досягнути повного успіху. На початку 1345 року імператор схилив Казимира до спрямованого проти дому Люксембургів союзу, який мав бути скріплений шлюбом другої дочки Казимира з сином Людовіка. Першим польським актом ворожості стосовно чехів стала спроба Казимира полонити Карла на його зворотному шляху з чергового невдалого хрестового походу до Литви, в якому він брав участь разом зі своїм батьком і молодим угорським королем Людовіком. Проте Карл, довідавшись про польські наміри захопити його під час перебування у Каліші, уник пастки за допомогою німецьких городян. Казимир, таким чином, втратив слушну нагоду домагатися певних територіальних поступок за звільнення царственого в'язня. Потому він вторгнувся до князівства Ратиборського у Сілезії. Чеський король не забарився з відповіддю, і невдовзі його військо стояло під мурами Кракова. Казимир був змушений просити миру, і завдяки втручанню курії чесько-польський конфлікт було невдовзі залагоджено. Для зміцнення добрих відносин із союзницею Польщі Угорщиною Карл відвідав юного короля Людовіка, щоб підготувати шлюб своєї дочки Маргарити зі спадкоємцем угорського престолу.
Німецькі справи
Польсько-чеський конфлікт був тісно пов'язаний з другим етапом втручання Іоанна у конфлікт Людовика IV з папством. Новий папа Бенедикт XII (1334-1342) був прихильнішим до примирення з імператором і не звертав жодної уваги на пропозиції Іоанна та французького короля діяти проти Людовіка Баварського на засадах, погоджених перед смертю Івана XXII. Підбадьорений цим Людовік наважився завдати Люксембургом нового удару. Після смерті герцога Генріха Каринтійського (1335), зневажаючи його заповіт, за яким герцогство й Тіроль відходили його дочці Маргариті, одруженій з наймолодшим сином чеського короля Іоанном Генріхом, імператор надав Каринтію з Крайною Габсбургам як імперський лен, залишивши собі північну частину Тіролю. Проте відданість тірольської знаті зберегла цю країну принаймні для Маргарити. Іоанн Богемський марно протестував проти цього несправедливого рішення. Збройний конфлікт з Габсбургами та цісарем, в якому Іоанна підтримала Угорщина, не приніс очевидної розв'язки. Маркграф Карл зумів лише зміцнити свою владу в Тіролі. Маючи на меті послабити позиції імператора, Іоанн уклав з Габсбургами угоду, за якою він зрікався своїх прав на герцогство Каринтійське за умови, що володіння Тіролем залишиться Маргариті та її хлопчику-чоловікові. 1337 року, коли Карл на деякий час втратив довіру батька, він знову з'явився в Тіролі і навіть зміг поширити свою владу на два італійські міста — Беллюно та Фельтре.
Однак порозуміння Іоанна з Габсбургами не послабило позиції імператора. Сподіваючись на примирення з папою за допомогою Філіпа VI, він підтримував дружні відносини з Францією. Зазнавши невдачі, Людовік IV звернувся до короля Едуарда III Англійського. Останній поновив свої претензії на французький трон і був сповнений рішучості захищати свої права на провінцію Ґієнь у Південній Франції та торгівлю з Фландрією. Папа відчайдушно намагався примирити обох супротивників, боячись наслідків збройного конфлікту між ними для західного християнського світу. Іоанн Люксембурзький, діючи в інтересах свого французького союзника, безрезультатно намагався відмовити імператора від союзу з Англією.
Громадська думка в Німеччині, стомленій тривалим протистоянням між імператором і папою, ставала дедалі більше ворожою до Авіньйону та Риму. Користуючись цим, Людовік IV схилив курфюрстів до важливого акту на захист їхніх прав і прав обраного ними імператора проти претензій курії. На з'їзді в Рензе курфюрсти вирішили, що обраний ними імператор не потребує якогось схвалення чи затвердження з боку курії. Він має повне право користуватися після свого обрання королівськими та імператорськими повноваженнями, а за папою залишається лише привілей коронувати його та надати йому імператорський титул.
Іоанн Богемський був єдиним курфюрстом, якого не було в Рензе. Офіційний союз між Англією та імперією було укладено влітку 1338 p., коли Едуард III зустрівся з Людовіком IV у Кобленці та отримав титул генерального намісника в Німеччині. Коли ж не тільки дядько Іоанна, архієпископ Трірський, але також його зять Генріх Нижньобаварський стали на бік імператора проти Франції, Іоанн залишився в ізоляції і був змушений капітулювати перед цісарем. Навесні 1339 р. у Франкфурті він склав присягу на вірність Людовіку IV, офіційно отримавши від нього свої володіння як лени імперії. Далі між Віттельсбахами та Люксембургами було укладено союзну угоду. Однак Іоанну вдалося відстояти свої зобов'язання щодо Франції.
Але цьому союзу не судилося довге життя, і восени того ж року в ньому з'явилися перші тріщини. Після раптової смерті Іоаннового зятя Генріха Нижньобаварського імператор перебрав на себе регентство з метою недопустити овдовілої дочки Іоанна Маргарити до правління від імені її сина Іоанна. Коли наприкінці 1340 року одинадцятирічний сирота помер, Людовік просто приєднав це герцогство до власного, навіть позбавивши вдову її уділу. Останній удар, яким на друзки було розбито союз, стався у 1342 року. Становище Іоанна Генріха в Тіролі погіршувалося. Місцева знать розчарувалася в Люксембургах, від яких сподівалася дієвішої допомоги в обороні земель останнього герцога. Ще небезпечнішим було відчуження між Маргаритою, котру прийдешні покоління наділили малоприємним епітетом Maultasch («Пелька як торба»), та її набагато молодшим чоловіком Іоанном Генріхом. Вона радо прийняла пропозицію пристати на бік імператора й віддати свою руку його овдовілому сину Людовікові Бранденбурзькому. Збройною інтервенцією до Тіролю 1340 року Карл, брат Іоанна Генріха, запобіг здійсненню цих планів. Однак наприкінці наступного року Маргариті за допомогою знаті вдалося вигнати з Тіролю свого чоловіка. Імператор поспішив прийняти пропозицію, і в лютому 1342-го його син одружився з Маргаритою, попри те що її попередній шлюб вважався канонічно дійсним, і заволодів країною. Союз між Віттельсбахами та Люксембургами, певна річ, розпався, і на кордонах Богемії та Баварії розпочалися збройні сутички.
Хоч імператор і порушив церковний припис про святість шлюбу та діяв без дозволу церкви, Люксембурги навряд чи отримали б цілковиту підтримку у своїх діях від Бенедикта XII; папа не був готовий поглиблювати суперечності між курією та імператором. Однак, Бенедикт XII помер у квітні того ж року, і папський престол наслідував П'єр де Розьє, фаворит французького двору та друг Люксембургів — він був колись домашнім учителем маркграфа Карла.
Новий папа Климент VI (1342—1352) твердо вирішив скинути Людовіка IV шляхом виборів нового німецького короля. Людовік робив подальші І спроби примирення, відправляючи до Авіньйону послів, прохаючи курфюрстів про підтримку та пропонуючи Люксембургом Нижню Лужицю замість втраченого Тіролю (1345). Сини Іоанна, не ймучи віри імператорові, стримали свого батька від прийняття пропозиції. Однак під час нових переговорів між імператором і Люксембургами 1346 року, папа нарешті визначився. Він викликав Іоанна з сином до Авіньйона, повідомивши їх про свій намір підготувати обрання імператором свого колишнього вихованця Карла. Кандидатура Іоанна відпадала не тільки через його неврівноважений характер, але й через те, що він зовсім осліпнув. Іоанн ще з дитинства страждав на недобачання. Зір на одне око він втратив у 1337 році під час хрестового походу на литовців. 1340 року Іоанн виїжджав до Монпельє для консультації з фахівцями, але вони не змогли зберегти йому зір на друге око. Причина його хвороби невідома. Можливо, втрата зору була викликана глаукомою.
Папа дуже обережно розпочав реалізовувати свій план. Не відкидаючи остаточно можливості примирення з відлученим від церкви імператором, він продовжував зміцнювати позицію Люксембургів, даючи їм більше часу для того, щоб схилити курфюрстів до проведення виборів нового імператора. Одним із його заходів, спрямованих на зміцнення позиції Карла, було підвищення Празької єпископії до статусу митрополії, в той час як єпископія Оломоуцька та новий осередок у Літомишлі мали їй підлягати. Надаючи столиці Богемії такого привілейованого статусу, Климент IV діяв водночас проти архієпископа Майнцького, який усе ще залишався митрополитом Празьким і стояв на боці Людовіка IV.
Тим часом популярність імператора неухильно падала. Німецька громадська думка, що радо вітала союз Людовіка з Англією проти Франції, поволі поверталася проти нього через його двозначну позицію під час перших збройних конфліктів між двома королями і свідоме порушення ним церковної доктрини про непорушність шлюбу. Князів обурювало те, що Людовік зосереджував імперські лени в руках своїх родичів, нехтуючи правами колишніх власників. Новий подібний випадок стався у 1345 р., коли після смерті графа Нижньої Голландії імператор захопив його землі. Отже, Людовік не зумів заручитися серед князів такою ж підтримкою, яку він мав у Рензе. Його спроби ізолювати Люксембургів провалилися після того, як Іоанн з сином змусили Казимира Польського облишити надії на територіальні придбання у союзі з імператором.
З огляду на небезпеку, яку міг спровокувати непередбачуваний баварець, якби мав більше часу для своїх інтриг, папа вирішив діяти відкрито. У квітні 1346 р. він поновив усі колишні вироки проти «антихриста» Людовіка Баварського, позбавив його всіх прав і запропонував курфюрстам негайно провести нові вибори, погрожуючи, що в разі вагань він буде змушений призначити нового німецького короля та римського імператора. Одночасно він сповістив німецьких князів, що його кандидатом є Карл Богемський.
Утім, перед цією заявою Климент VI уклав з Карлом окрему угоду. Ця угода часто зазнавала критики, оскільки передавала папству імператорські права. Сьогодні, схоже, переважає думка, що в переговорах з папою Карл небезуспішно намагався врятувати ті ідеї імперії та повноваження імператора, які ще можна було врятувати. Як спостережливий очевидець недавніх подій у Німеччині, він зрозумів, яке велике значення ідея імперії мала для німецького народу та німецького королівства. За відсутності жорсткого монархічного режиму, що ґрунтується на династичних узах, ідея імперії єдина могла згуртувати та об'єднати нації багатьох напівсуверенних держав, на які розпалася Німеччина. Пам'ятаючи про настрої курфюрстів у Рензе, Карл не міг прийняти висловлену Іоанном XXII точку зору курії, що тільки папське схвалення надає чинності королівським повноваженням обраного монарха. Він обіцяв просити папської санкції лише у випадку виконання імператорських повноважень в Італії. У тому ж дусі він уникав будь-яких заяв, що дезавуювали б дії Людовіка IV як німецького короля. У багатьох інших пунктах його угода з папою нагадує текст декларації (procuratorium) Людовіка від 1336 p., в якій баварець зазначав ті поступки, на які він був готовий піти заради примирення з папою.
Французьку згоду на нову домовленість не можна було отримати відкрито, оскільки Пилип VI (1328—1350) перебував у стані війни з Англією і не бажав провокувати Людовіка на пряму інтервенцію щодо Франції. Карла, однак, запевнив у мовчазній згоді Франції його шурин, дофін Жан. Дядько Карла, архієпископ Трірський, був його головним прибічником у Німеччині. Папа полегшив ситуацію призначенням нового архієпископа Майнцького, котрий підтримував Люксембургів. Хоч князів, які обіцяли підтримати Карла, було небагато, вибори, проведені 11 липня у Рензе, були мирними. Карла обрали римським королем усі п'ять присутніх курфюрстів.
Людовік Баварський, можливо, поставив би Люксембургів і папу в дуже скрутне становище, якби вдався до негайних та енергійних заходів проти антикороля. Схоже, однак, що з огляду на малу кількість імперських князів, котрі пристали до Карла, він переоцінив свої шанси. Він був також упевнений у підтримці німецьких міст. У цьому випадку він не помилився, що засвідчила відмова міста Ахена, де звичайно відбувалися королівські коронації, впустити антикороля. Через це коронацію провів архієпископ Кельнський у Бонні лише 28 листопада, після того як обрання Карла затвердив папа.
Загибель
Людовік IV Вітельсбах міг розраховувати на допомогу Англії, з королем якої, Едуардом III (1327—1377), він був у дружніх стосунках. Останній тільки-но вдерся до Франції, і Філіпп VI збирав васалів під своє знамено. Іоанн і новообраний король Карл були зайняті марними спробами завоювати симпатії Рейнських земель, коли вони дізналися про це. Свідомий своїх зобов'язань щодо Франції та Філіппа VI і сподіваючись, що французька перемога над Англією послабить Людовіка IV і зміцнить позицію його сина, Іоанн поспішив до Франції зі своїми люксембурзькими та чеськими лицарями. Карл очолив власний загін лицарів під корогвою римського короля. Але їхні надії були вщент розбиті у вирішальній битві поблизу села Кресі 26 серпня 1346 року, що обернулася катастрофою для французького війська. Англійці вперше продемонстрували переваги вишколеної піхоти, досвідченої у стрільбі з довгого лука, у боротьбі проти атакуючих лицарів. Втрати французів були жахливі. Серед загиблих був і король Богемії.
Французький історик Жан Фруассар у своїй хроніці, складеній після 1370 p., дає дуже зворушливий опис останньої битви та смерті короля-лицаря Іоанна. За його словами, сучасників вразив трагічний кінець сліпого короля, котрий волів шляхетно загинути, аніж ганебно втекти. Опис Фруассара не підтверджують в усіх деталях інші хроніки, але подана в ньому картина героїчної смерті сліпого мандрівного лицаря є тим пам'ятником, який французьке лицарство звело на честь короля Богемії. Розповідають, що король Едуард, почувши про його смерть, зі сльозами на очах вигукнув: «Сьогодні впала корона лицарства. Ніколи ніхто не міг зрівнятися з цим королем Богемії». Переказують також, що син Едуарда, Чорний Принц, перебрав три страусові пера з нашоломника Іоанна і його гасло «Ich dien» (Я служу). Це й донині є гербом і гаслом принців Уельських.
Глибоке відлуння трагічної смерті богемського короля у тогочасних хроніках свідчить, наскільки добре знали Іоанна при дворах Європи у XIV ст. Водночас це й символ пошани, яку склала доба лицарства його «Лицарській Короні». Однак богемські піддані Іоанна навряд чи могли приязно згадувати його правління. Хоч Богемія була вихідним пунктом усіх його політичних комбінацій та воєнних виправ, Іоанн залишився чужинцем у своєму власному королівстві. Він відвідував своє королівство лише на короткі періоди і з довгими проміжками між ними, а головна мета його приїздів полягала у збиранні додаткових коштів для його закордонних походів. Результатом нехтування ним королівськими обов'язками стало падіння королівського авторитету та зростання ролі знаті в управлінні королівством. Постійне викачування грошей з королівських маєтностей та інші визиски вкупі з високими податками фінансово зруйнували королівство. Це найкраще ілюструє опис стану справ 1333 p., зроблений сином Іоанна Карлом, коли він став маркграфом Моравії. Він говорить: «Ми знайшли королівство в такому стані виродження, що нам не вдалося знайти жодного королівського замку, який не був би заставлений разом з усіма його королівськими маєтностями. Через це ми могли зупинятись лише у будинках бюргерів, як звичайні городяни».
Проте, правління Іоанна Люксембурзького не було зовсім безплідним для зростання Богемського королівства. Його тривкі здобутки для корони Богемії полягають у поширенні її суверенітету на Хеб (Егер), Верхню Лужицю і більшу частину Сілезії. Консолідувати ці надбання і піднести Богемію до нових фінансових та господарських висот стало завданням його сина і наступника Карла.
Родина
1. Дружина — Єлизавета (1292—1330), донька Вацлава II, короля Богемії
Діти:
- Маргарита (1313—1341), дружина Генріха II Вітельсбаха, герцога Нижньобаварського
- Бона (1319—1346), дружина Іоанна II, короля Франції
- Карл IV (1316—1378), імператор Священної Римської імперії
- Пжемисл Оттокар (1318—1320)
- Ганна (1319—1338), дружина Оттона Габсбурга, герцога Австрійського
- Іоанн Генріх (1322—1375), маркграф Моравії
2. Дружина — [en] (1305—1383), донька Людовика, герцога Бурбонського
Діти:
- Венцеслав (Вацлав Чеський) (1337—1383), граф, потім герцог Люксембурзький
Примітки
- Ян Люксембурзький // Ґуґл/книги.
- Сенич Ю. Повстання патриціїв Праги та Кутної гори в 1309 та 1319 роках: спільне й відмінне [ 1 вересня 2021 у Wayback Machine.]. — С. 11—19.
Джерела та посилання
- Klaus Sütterlin: König Johann. Ritter auf dem Schauplatz Europa. Knecht, Landau 2003, .
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ян I Сліпий
Попередник Генріх Хорутанський | Король Богемії 1310-1346 | Наступник Карл I Люксембург |
Попередник Генріх Хорутанський | Король Польщі титулярний 1310-1346 | Наступник Владислав I Локетек |
Попередник Генріх VII | Граф Люксембургу 1308-1346 | Наступник Карл IV Люксембург |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Jogann I abo Yan Lyuksemburzkij abo Jogann I Lyuksemburzkij 10 serpnya 1296 26 serpnya 1346 korol Bogemiyi z 1310 do 1346 roku graf Lyuksemburgu z 1313 do 1346 roku Pohodiv z dinastiyi Lyuksemburgiv Prizvisko SlipijYan I Slipij chesk Jan Lucembursky nim Johann von Luxemburg lyuksemb Jang de Blannen Jean vu LetzebuergYan I Slipij Korol Bogemiyi Koronaciya 7 lyutogo 1311 Poperednik Genrih Horutanskij Nastupnik Karl I Lyuksemburg Im ya pri narodzhenni Jogann LyuksemburgNarodzhennya 10 serpnya 1296 1296 08 10 LyuksemburgSmert 28 serpnya 1346 1346 08 28 50 rokiv bilya Kresi an PontyePohovannya Abatstvo Altmyunster LyuksemburgReligiya katolictvoRid LyuksemburgiBatko Genrih VIIMati Margarita BrabanskaShlyub Yelizaveta BogemskaDiti Margaret Guta Karl Przhemisl Ottokar Anna Jogann Genrih Vencel Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaMolodi roki Buv sinom Genriha VII imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi ta Margaret Brabantskoyi Jogann viris u Parizhi navchavsya v universiteti Sorbonna de zdobuv garnu osvitu Vodnochas perebuvannya u stolici Franciyi spravilo vpliv na jogo smaki ta zvichki Takozh vin use zhittya dobre stavivsya do francuzkoyi koroni Korol Bogemiyi U 1309 roci pochalosya protistoyannya mizh cheskoyu znatyu ta Genrihom Karintijskim korolem Bogemiyi Ce prizvelo do togo sho chastina znati zvernulasya do Genriha VII Lyuksemburga z propoziciyeyu zrobiti jogo sina Joganna novim bogemskim korolem 31 serpnya 1310 roku Yan I Slipij stav novim korolem Bogemiyi Dlya zmicnennya svoyih prav ta stanovisha vidbuvsya shlyub mizh Jogannom ta Elizhkoyu donkoyu Vaclava II sestroyu Vaclava III Shlyub Yana I Slipogo ta Elizhki u misti Shpeyer 1310 rik Pislya smerti Genriha VII pribichniki Lyuksemburgiv spodivalisya sho Ioann prodovzhit spravu batka Comu stala na zavadi politika Gabsburgiv ta Vittelsbahiv Najbilshe chogo zmogli dosyagti golovni prihilniki Yana Lyuksemburzkogo arhiyepiskopi Trirskij ta Majnckij bulo zgurtuvannya bilshosti kurfyurstiv navkolo Lyudovika IV 1314 1347 z bavarskogo rodu Vitelsbahiv Menshist kurfyurstiv odnak progolosuvali za avstrijskogo gercoga Fridriha Gabsburga Ci podvijni vibori prizveli do krivavoyi sutichki mizh dvoma supernikami cherez sho ideya imperiyi vtratila svoye znachennya a prestizh nimeckoyi koroni znovu vpav Yan I Slipij stav na bik Vittelsbahiv u borotbi protiv Gabsburgiv Vin otrimav vid Lyudovika IV pidtverdzhennya vsih prav svogo korolivstva ta obicyanku viznati vsi leti ta majbutni zdobutki Vodnochas Ioann zmushenij buv vesti borotbu iz zazihannyami cheskoyi znati na korolivski prava Liderom znati buv Genrih Lipskij yakij obijmav najvishu u korolivstvi posadu marshala Jogo vpliv zdavavsya tim nebezpechnishim sho vin zdobuv prihilnist Vaclava II ta Elzhbeti Riksi udovi Rudolfa I Gabsburga kolishnogo korolya Bogemiyi Abi poslabiti vplivovist znati i samogo Genriha Lipskogo korol Jogann Lyuksemburzkij uv yazniv jogo Utim vin pereociniv svoyi sili i dlya togo shob pridushiti zakolot znati yakij spalahnuv 1318 roku buv zmushenij zvernutisya za dopomogoyu do nimeckogo korolya Lyudovika IV Vittelsbaha Pri comu Genrih Lipskij povernuv sobi posadu a znachennya znati v korolivstvi posililosya V pidsumku yedina sproba Ioanna Lyuksemburga zmicniti korolivsku vladu viyavilasya nevdaloyu Zusillya korolevi Yelizaveti prishepiti Jogannovi Lyuksemburzkomu ti uyavlennya pro korolyuvannya ta vryaduvannya yaki vona uspadkuvala vid svogo batka viyavilisya marnimi Pislya togo yak impulsivnist ta nerozvazhlivist Ioanna zirvali jogo sprobu utverditi svoyu vladu u Bogemiyi vin polishiv upravlinnya neyu na Genriha Lipskogo ta inshih predstavnikiv znati viddayuchi perevagu trivalomu perebuvannyu v Lyuksemburzi ta pri francuzkomu dvori Jogann Lyuksemburg nikoli ne pochuvavsya v Bogemiyi yak udoma Vin vidviduvav yiyi lishe zadlya oderzhannya koshtiv na svoyi zakordonni pohodi Vin stav mandrivnim licarem dlya yakogo ideali licarstva buli nad use Jogo sprobam peretvoriti Pragu na oseredok licarstva vlashtuvavshi tam kruglij stil korolya Artura zavadiv proval vlashtovanogo tam 1319 roku mizhnarodnogo turniru Pislya cogo korol Yan perenis usi svoyi simpatiyi na Franciyu de duh licarstva cinuvavsya vishe Bitva pri Myuldorfi Razom z tim Jogann Lyuksemburg ne polishav poza svoyeyi uvagi spravi u Nimechchini 1322 roku vin dopomig Lyudoviku IV Vittelsbahu peremogti u bitvi pri Myuldorfi Tim samim zavdyaki Ioannu Gabsburgi buli podolani u borotbi za koronu Nimechchini Za ce Jogann Lyuksemburg otrimav vid Vittelsbaha imperskij len Heb Eger Cherez svoye viddalennya vid korolevi Jogann navit poviriv namovam yiyi vorogiv sered cheskoyi znati pro te sho vona mala namir skinuti jogo z prestolu ta praviti sama vid imeni yihnogo sina Vaclava Karla Cherez te vin obmezhiv svobodu korolevi j uv yazniv sina Ale nevdovzi korol buv zmushenij postupitisya prazkim gorodyanam yaki zavzyato zahishali svoyu korolevu pomiritisya z Elizhkoyu i zvilniti sina Poboyuyuchis shob podibna zmova spravdi kolis ta ne trapilasya u 1323 roci vin priviz Vaclava Karla do Parizha abo toj otrimav vihovannya pri dvori korolya Karla IV Kapetinga U 1324 roci yak graf Lyuksemburgu doluchivsya do borotbi z mistom Mec Cej konflikt otrimav nazvu vijni chotiroyi senjoriv abo Mecka vijna i trivav do 1326 roku Pid tiskom Papskogo prestolu Yan I razom z soyuznikami zamirivsya z magistratom mista Mec V cej zhe chas Ioann Lyuksemburzkij vtrutivsya v konflikt mizh korolem Lyudovikom IV Vittelsbahom ta papoyu rimskim Ivanom XXII 1316 1334 stosovno imperskih prav u Lombardiyi ta Centralnij Italiyi Ioann Lyuksemburg vistupiv poserednikom zaproponuvavshi kompromis papa rimskij viznaye Lyudovika IV korolem Nimechchini ostannij zrikayetsya prav na cisarstvo na korist francuzkogo korolya a Arelat peredayetsya rodichu Kapetingiv Karlu Valua Prote cej plan bulo vidkinuto Vse zh Ioann Lyuksemburg skoristavshis borotboyu papi z korolem otrimav pravo namisnika u Nimechchini na chas vidsutnosti Lyudovika IV Pislya cogo Ioann Lyuksemburg rozpochav burhlivu diplomatichnu diyalnist stosovno dosyagnennya primirennya papi rimskogo ta Gabsburgiv z Vittelsbahami Vodnochas Ioann gotuvavsya do italijskogo pohodu na zaproshennya miscevih gibeliniv Italijskij pohid Parmska moneta Yana I Slipogo Pered pochatkom pohodu do Italiyi Yan Lyuksemburg uklav ugodu z Genrihom Karintijskim kolishnim korolem Bogemiyi Zgidno z domovlenostyami Genrih vidmovivsya vid prav na Bogemske korolivstvo i viddav svoyu donku Margaritu zamizh za sina Ioanna Yana Genriha kotrij mav uspadkuvati gercogstva Karintijske Krajnske grafstvo Tirol Perebuvayuchi u m Trent Ioann Lyuksemburg prijnyav posliv vid komuni Breshiyi yaki zaproponuvali jomu volodinnya mistom v obmin na dopomogu gorodyanam zupiniti vtorgnennya gibeliniv na yihnyu teritoriyu Ioann prijnyav propoziciyu hoch i diznavsya pro te sho cisar znovu viyaviv nestijku vdachu uklavshi z gabsburgami ugodu spryamovanu na vitisnennya Lyuksemburgiv z alpijskih zemel Pislya cogo Ioann rozpochav italijskij pohid Mozhlivist vstanovlennya drugoyi chergi Lyuksemburgiv u Karintiyi Krajni ta Tiroli spokushala Ioanna Lyuksemburga stvoriti po susidstvu z neyu u Lombardiyi novij obshirnij domen dlya svoyeyi dinastiyi Odnak vin nemav ani imperatorskih ani papskih ani francuzkih povnovazhen na tu rol yaku mav namir vidigravati u Lombardiyi Brak cogo vin prihovuvav posilayuchis na dobri stosunki z cisarem papoyu ta francuzkim korolem Bazhannya miru v Lombardiyi bulo nastilki silnim sho Ioanna kotrij podavav sebe yak mirotvorcya bulo nevdovzi viznano suverenom bagatoh komun zokrema Breshiyi Veroni Kremoni Milana Modeni ta Lukki Jogo uspih buv nastilki nespodivanim sho navit papa rimskij vdovolnivshis na toj chas faktom sho Lombardiyu ne zahopiv Lyudovik IV Vitelsbah dotrimuvavsya nejtralnogo stavlennya do Ioanna Lyuksemburzkogo Shob zmicniti svoyi poziciyi v Italiyi Ioann nakazav svoyemu sinovi Karlu yakij perebuvav todi u Lyuksemburzi priyednatisya do nogo v Lombardiyi Takim chinom vin spodivavsya sho stanovishe suverena yakogo vin domigsya v Lombardiyi stane v jogo domi spadkovim Vodnochas cisar Lyudovik IV ne duzhe vitav uspih Lyuksemburga v Italiyi Koli Yan diznavsya sho cisar zbirayetsya pidtrimati Gabsburzki pogrozi Bogemiyi vin buv zmushenij pokinuti upravlinnya spravami v Italiyi na svogo sina ta zaspokoyiti Lyudovika IV Pislya trivalih superechok jomu vdalosya u serpni 1331 roku u Nyurnberzi dijti zgodi iz cisarem Lyudovik IV viznav zavoyuvannya Ioanna v Italiyi nadavshi jomu Breshiyu ta Lukku yak spadkovi imperski leti i 9 komun Milan Bergamo Novaru Paviyu Kremonu Parmu Modenu Redzho ta Bobbio yak imperske pozhaluvannya Francuzku pidtrimku Yan Slipij zabezpechiv sobi obicyankoyu vijskovoyi dopomogi u francuzkih kampaniyah proti Angliyi ta bud yakogo inshogo napadnika za vinyatkom cisarya Pri pidtrimci Franciyi Ioann dosyag zgodi takozh z papoyu rimskim Ivanom XXII Ale na toj chas bogemski domeni v Italiyi buli vzhe pid velikoyu zagrozoyu Tirani Milanu Viskonti ta Veroni Skaligeri rozpochali vijskovi diyi proti Lyuksemburga Pershoyu komunoyu yaka vidstupilasya vid nogo stala Breshiya Bula sformovana nova Lombardska liga proti volodaryuvannya Lyuksemburgiv u pivnichnij Italiyi Popri poperednij uspih sina Ioanna Karla Lyuksemburzkogo u bitvi pri San Feliche potuga Lombardskoyi ligi zrostala Korol Ioann Lyuksemburg pospishiv do Italiyi z francuzkimi licaryami ta papskimi vijskami prote zaznav porazki pid Ferraroyu Vpliv Ioanna v Italiyi postijno slabshav Karl Lyuksemburg utrimuvav misto Lukku zbuduvavshi tut fortecyu Monte Karlo Vse zh taki u zhovtni 1333 roku Ioann Lyuksemburg pokinuv Italiyu zalishivshi u Parmi ta deyakih inshih mistah neveliki zalogi Volodinnya Yana I Slipogo Polski spravi Inshoyu problemoyu sho vimagala virishennya i navit pryamo vplivala na jogo vlasni korolivski namiri buli vidnosini Bogemiyi z Polsheyu Hoch Yan voliv zalishatisya v Nimechchini abo Franciyi nizh perebuvati u vlasnomu korolivstvi vin azh niyak ne bazhav oblishiti uspadkovani nim vid Przhemislovichiv pretenziyi razom z pretenziyeyu na koronu Polshi Prote hoch pretenziyi Yana na polsku koronu i buli pidtverdzheni Lyudovikom IV vin uprodovzh bagatoh rokiv malo sho zrobiv dlya yih realizaciyi Ce dalo suprotivniku Vaclava III Vladislavu I Loketeku bilshe chasu dlya zmicnennya svogo stanovisha v Polshi Koli Loketek rozpochav tam svoyu diyalnist jogo spitkali chislenni trudnoshi Hoch vin buv yedinim z P yastivskih knyaziv hto mig sprobuvati nanovo ob yednati knyazivstva v yedine politichne cile jogo rado zustrili spochatku lishe v knyazivstvi Sandomirskomu I lishe pislya smerti vin spromigsya zdolati opoziciyu v Malopolshi ta zajnyati Krakiv u 1306 roci Ale u Velikopolshi stanovishem volodiv silezkij knyaz Genrih Gloguvskij Za takih obstavin porazka Loketeka bula cilkom imovirnoyu yakbi vijsko Vaclava III ne rozsiyalosya pislya jogo vbivstva 8 serpnya 1306 roku Ce dopomoglo Loketeku zahopiti shidnu chastinu Pomeraniyi zvanu nimcyami Pomereliyeyu yakoyi zhadali j Brandenburzki Askaniyi sho otrimali na neyi zakonne pravo vid Vaclava III Odnak koli Brandenburgi pid chas novogo vtorgnennya dijshli azh do Danciga Loketek zvernuvsya po dopomogu do Tevtonskogo ordenu Ostannij zradiv knyazya i pidstupno okupuvav usyu Pomereliyu dijshovshi zgodi z Brandenburgom Ce stalo velikim udarom dlya Loketeka i vsiyeyi Polshi Povstannya deyakih mist u Malopolshi v 1311 roci ta ti klopoti sho yih Loketek mav z yepiskopom Krakivskim pokazali yakim histkim bulo jogo stanovishe Ale Yan Lyuksemburzkij mav zamalo koristi z ciyeyi situaciyi v 1312 roci Loketekova poziciya stala bezpechnishoyu koli pislya smerti Genriha Gloguvskogo vin zmig vignati Genrihovogo sina z Velikopolshi do Sileziyi zavolodivshi knyazivstvom u 1314 roci Bogemskij korol znovu vtrativ spriyatlivu nagodu vtrutitisya hoch knyazi Gloguvski j prodovzhuvali napolyagati na svoyih pretenziyah na polsku koronu Yak ranishe za Vaclava II polske vishe duhovenstvo bulo najviddanishim prihilnikom vidnovlennya korolivstva Polskogo Teper vono viddalo svoyi simpatiyi ta dopomogu Loketekovi i klopotalosya za viznannya jogo pretenzij papoyu Petriv grish danina sho yiyi polyaki splachuvali papstvu viyavivsya najkrashim zasobom zavoyuvati simpatiyi takogo finansista yak Ivan XXII Na z yizdi u Suleyuvi v 1318 roci Loketek z yepiskopami pogodilisya prijnyati vimogu papi shodo zbilshennya sumi Petrovogo grosha vid troh groshiv z gospodarstva do grosha z dushi Papa odrazu zh ne tilki dav zgodu na koronaciyu Loketeka sho vidbulasya v Krakovi u 1320 roci a j rozpochav sudovij proces proti Tevtonskogo ordenu za virokom yakogo Pomereliyu mali povernuti Polshi Hoch orden podav apelyaciyu ta unik vikonannya viroku jogo prestizhu bulo zavdano shkodi Korol Bogemiyi oskarzhiv u Avinjoni rishennya papi stosovno koronaciyi Loketeka Ale vin zrobiv ce tak sho papa mig vvazhati spravu virishenoyu ogolosivshi sho Loketekovi pochinannya ne mozhut porushiti chiyihos prav A vtim novij korol Polshi vse zh taki vidchuv opoziciyu svoyij vladi osoblivo z boku mazoveckih i silezkih knyaziv Ostanni pretenduyuchi na titul volodarya Polshi vvazhali sebe suverennimi pravitelyami i koli deyaki z nih vislovilisya proti zgodi Loketeka na zbilshennya sumi Petrovogo grosha voni cim dali zrozumiti sho vvazhayut svoyi knyazivstva poza mezhami polskoyi koroni Popri cyu opoziciyu avtoritet Loketeka prodovzhuvav zrostati Jogo najbilshim uspihom bulo ukladennya soyuzu mizh Polsheyu ta Ugorshinoyu sho buv skriplenij shlyubom ovdovilogo ugorskogo korolya Karla Roberta ta Loketekovoyi dochki Yelizaveti 1320 1325 roku Loketek dosyag ugodi z litovcyami yaki vse she buli yazichnikami i jogo sin Kazimir odruzhivsya z Annoyu Aldonoyu dochkoyu litovskogo knyazya Gedimina U 1326 roci za dopomogoyu litovciv Loketek vtorgnuvsya do Brandenburgu sho nalezhav todi malolitnomu sinovi imperatora Lyudovika IV proti yakogo Ivan XXII zbirav usi mozhlivi sili Prote zvistki pro rujnaciyu vchinenu poganami litovcyami u hristiyanskij zemli obernuli gromadsku dumku Yevropi proti Loketeka Tevtonskij orden zblizivsya z molodim Vittelsbahom i domigsya soyuzu z knyazem Vroclavskim Ale dlya Loketeka bilshu zagrozu stanovili diyi Yana Slipogo Ponovlyuyuchi svoyi pretenziyi na korolivstvo Polske Yan rozpochav nastup i dijshov azh do Krakova Lishe vtruchannya Loketekovogo ugorskogo soyuznika prizupinilo pohid Yana I Ale prinajmni p yat yaksho ne vsi visim verhnosilezkih knyaziv viznali Yana Bogemskogo svoyim suverenom She vazhlivishim buv toj fakt sho Genrih IV knyaz Vroclavskij golovnim chinom za iniciativoyu nimeckih byurgeriv mista uklav z Ioannom ugodu v yakij viznav jogo svoyim nastupnikom Korol osobisto z yavivsya do Vroclava v roli jogo verhovnogo suverena Vijnu proti Loketekovih soyuznikiv litovciv orden viv zaluchivshi dlya cogo licariv z Nimechchini vse she zacharovanih ideyeyu hrestovih pohodiv Naprikinci 1328 roku do nih priyednavsya korol Bogemiyi yakij mozhlivo spodivavsya v takij sposib vikonati svoyu obitnicyu shodo uchasti u hrestovomu pohodi proti Granadi ostannoyi musulmanskoyi tverdini v Ispaniyi Vin vdersya na zemli litovciv z Toruni razom z vijskom ordenu i voni razom ovolodili vazhlivoyu forteceyu Medelvagen Napad Loketeka na orden nadav Ioannovi inshu spriyatlivu mozhlivist ponoviti svoyi pretenziyi na polski zemli Vin uklav z Tevtonskim ordenom dogovir pro druzhbu spryamovanij proti litovciv i Loketeka korolya Krakivskogo Bilshe togo diyuchi yak korol Polshi vin viddav ordenu Pomereliyu volodinnya yakoyu vse she osporyuvali orden i Loketek Dali Yan prosunuvsya u Dobzhinsku okrugu sho bula chastinoyu Kuyaviyi i primusiv knyazya Plockogo v Mazoviyi stati jogo vasalom Persh nizh virushiti do Sileziyi Yan viddav ordenu polovinu Dobzhinskoyi zemli ta poobicyav polovinu teritoriyi yaki vin spodivavsya v majbutnomu zavoyuvati v Mazoviyi Licari ordenu prodovzhuvali svij nastup u Kuyaviyi ta Mazoviyi Tam voni zahopili kilka vazhlivih mist Ce bulo sumnim naslidkom napadu Loketeka na zemli ordenu Shob zapobigti uskladnennyam z Brandenburgom yaki pogirshili b jogo j bez togo skladne stanovishe Loketek musiv uklasti mir z tamteshnim pravitelem Vittelsbahom Voyennij uspih Yana v Polshi davsya vznaki v Sileziyi Bogemskij korol ne tilki zmig pripiniti napadi na knyazya Vroclavskogo Genriha IV z boku inshih silezkih knyaziv nezadovolenih Genrihovoyu ugodoyu z Yanom I a j primusiv dekogo z dribnih knyaziv viznati svij syuzerenitet Knyaz Pshemisl Gloguvskij she chiniv opir ale pislya jogo smerti v 1331 roci navit ce knyazivstvo stalo bogemskim lenom Bilshe togo ta chastina Verhnoyi Luzhici sho zalishalasya v rukah Silezkogo knyazya Yavorskogo pislya zgasannya Askaniyiv pidkorilasya vladi korolya Bogemiyi Loketek prodovzhuvav voyuvati proti ordenu z pereminnim uspihom u 1330 1331 rokah Prote poziciyi ordenu buli zanadto silnimi i jomu dovelos oblishiti spodivannya povernuti Pomereliyu Polshi Vin pomer u 1333 roci ne domigshis ob yednannya vsih zemel yakimi volodila dinastiya P yastiv Trudnoshi yaki spitkali Loketeka svidchat sho jomu bulo b she vazhche yakbi Yan Lyuksemburzkij zoseredivsya na shidnih zavoyuvannyah Vidsutnist v Ioanna spravzhnoyi zacikavlenosti svoyim korolivstvom a takozh te sho vin viddavav perevagu avantyuram na Zahodi znachno polegshili Loketekovi zavdannya Najbilsha zasluga Loketeka polyagala v ostatochnomu vidrodzhenni ideyi polskoyi yednosti pid vladoyu vlasnogo korolya Sin i nastupnik Loketeka Kazimir III Velikij 1333 1370 usvidomlyuvav nemozhlivist prodovzhennya vijni zi svoyimi dvoma mogutnimi susidami Tevtonskim ordenom i korolem Bogemiyi tim bilshe sho isnuvala j nebezpeka uskladnen z brandenburzkim volodarem Genrihom Vittelsbahom yakogo pidtrimuvav jogo batko imperator Lyudovik IV Tomu vin udovolnivsya podovzhennyam peremir ya z ordenom i korolem Yanom i rozpochav peregovori pro nalagodzhennya stosunkiv z Vittelsbahami Takij povorot sprav buv odnak nebezpechnim dlya Yana Bogemskogo tomu jogo sin Karl markgraf Moravskij pidgotuvav grunt dlya novih znosin mizh cheskim i polskim korolyami Za poserednictvom ugorskogo korolya Karla Roberta v Trenchini sho znahodivsya todi na tereni Ugorshini rozpochalisya peregovori Na znak vdyachnosti za Ioannovu gotovnist zrektisya bud yakih pretenzij na polsku koronu Kazimir pogodzhuvavsya viznati situaciyu sho sklalasya v Sileziyi de bilshist knyaziv buli za suverenitet cheskogo korolya Ce stalo vazhlivim diplomatichnim uspihom dlya Kazimira oskilki Ioann rozirvav svij soyuz z ordenom i poobicyav vistupiti razom z ugorskim korolem u roli tretejskogo suddi v konflikti mizh ordenom i Polsheyu Rezultati peregovoriv buli urochisto ogolosheni v listopadi 1335 roku u Vishegradi v rezidenciyi Karla I Roberta de zustrilisya tri koroli Yan ostatochno zriksya titulu korolya Polshi za splatu Kazimirom znachnoyi groshovoyi sumi Pislya cogo dva arbitri virishili sho orden maye otrimati Pomereliyu yak polsku pozhertvu ale viddati Kuyaviyu ta Dobzhin Kazimirovi Pid chas novogo litovskogo pohodu u 1336 roci Yan I zrobiv she odnu sprobu primiriti orden z Kazimirom Jogo sin Karl vidvidav velikogo magistra ordenu u zhovtni 1341 roku z analogichnoyu misiyeyu Prote voni praktichno ne dosyagli bazhanogo Kazimir hoch i svidomij togo sho za takih obstavin vin navryad chi domigsya b krashogo rishennya ne navazhuvavsya pidpisati ugodu pro peredachu Sileziyi Bogemiyi Vin zrobiv ce lishe v 1339 roci pid chas inshoyi zustrichi u Vishegradi Tak zakinchivsya vazhlivij etap u vidnosinah dvoh slov yanskih derzhav Sileziya voloditi yakoyu pragnuli i polyaki i chehi stala zemleyu bogemskoyi koroni Vnaslidok cogo pridbannya avtoritet cheskogo korolivstva znachno zris i nebezpeku togo sho prinajmni deyaki z silezkih knyaziv mozhut stati pryamimi vasalami imperatora bulo vidverneno Prote chas pokazav sho peredacha Sileziyi Bogemiyi znachno poslabila slov yanskij element u comu regioni Nimecka kolonizaciya yaka pochalasya she za polskih knyaziv Sileziyi znachno zrosla osoblivo v Nizhnij Sileziyi de bilshist mist bula zasnovana nimeckimi byurgerami Nimecki byurgeri buli takozh golovnimi pribichnikami Ioanna protyagom jogo kampanij u Sileziyi Odnak ne mozhna skazati sho Yan spriyav ponimechennyu Sileziyi u svoyih vlasnih interesah Popri te sho polske duhovenstvo zavzhdi chinilo opir proniknennyu nimeckogo elementu bilshe nizh bud yakogo inshogo navryad chi cej proces rozvivavsya b povilnishe yakbi provinciya zalishilasya u skladi Polshi Yakoyu bolisnoyu ne bula b dlya Kazimira vtrata Sileziyi vtrata Pomereliyi oburyuvala jogo she bilshe Vin yasno bachiv sho jogo krayinu vidrizano vid morya a ce pereshkodzhalo bud yakij ekspansiyi polskih interesiv u comu napryamku Spershu vin namagavsya uniknuti ciyeyi peredachi zbudivshi she odin sudovij proces Sud proti ordenu rozpochavsya z dozvolu papi u Varshavi v 1339 roci Jogo protokoli duzhe vazhlivi dlya nashih znan pro Polshu v XIV stolittya I hoch za virokom sudu orden mav viddati vsyu zavojovanu nim polsku teritoriyu Kazimirovi prisud zalishivsya mertvoyu bukvoyu Navit papa ne navazhivsya napolyagti na vikonanni verdiktu Zreshtoyu Kazimir pobachiv sho maye postupitisya i pidpisav u 1343 roci v Kalishi mirnij dogovir z ordenom yakij gruntuvavsya na rozsudi 1335 roku Zabezpechivshi v takij sposib mirnishi umovi dlya svogo korolivstva Kazimir zoserediv zusillya na politichnomu j ekonomichnomu zmicnenni svoyih zemel Ce takozh dalo jomu mozhlivist rozpochati polskij nastup na Shid Stosunki mizh cheskim i polskim korolivstvami mozhlivo rozvivalisya b bilsh druzhno yakbi bulo ukladeno shlyub mizh sestroyu Karla Margaritoyu ta Kazimirom Shlyub planuvav markgraf Karl Zmicnennya stosunkiv mizh Bogemiyeyu Polsheyu ta Ugorshinoyu i ranishe bulo odniyeyu z jogo golovnih cilej u politici Vesillya malo vidbutisya v Prazi v 1341 roci Prikro ale Margarita zaneduzhala i pomerla na prevelikij zhal yiyi narechenogo kotromu sudilosya buti prisutnim lishe na yiyi pohovanni Zamist cheskoyi korolivni Kazimir odruzhivsya z Adelayidoyu Gessenskoyu Navit cej shlyub bulo vlashtovano Karlom yakij bazhav zaluchiti Kazimira do isnuyuchoyi sered nimeckih knyaziv opozicijnoyi Lyudoviku IV partiyi U cij spravi Karl ne zmig dosyagnuti povnogo uspihu Na pochatku 1345 roku imperator shiliv Kazimira do spryamovanogo proti domu Lyuksemburgiv soyuzu yakij mav buti skriplenij shlyubom drugoyi dochki Kazimira z sinom Lyudovika Pershim polskim aktom vorozhosti stosovno chehiv stala sproba Kazimira poloniti Karla na jogo zvorotnomu shlyahu z chergovogo nevdalogo hrestovogo pohodu do Litvi v yakomu vin brav uchast razom zi svoyim batkom i molodim ugorskim korolem Lyudovikom Prote Karl dovidavshis pro polski namiri zahopiti jogo pid chas perebuvannya u Kalishi unik pastki za dopomogoyu nimeckih gorodyan Kazimir takim chinom vtrativ slushnu nagodu domagatisya pevnih teritorialnih postupok za zvilnennya carstvenogo v yaznya Potomu vin vtorgnuvsya do knyazivstva Ratiborskogo u Sileziyi Cheskij korol ne zabarivsya z vidpoviddyu i nevdovzi jogo vijsko stoyalo pid murami Krakova Kazimir buv zmushenij prositi miru i zavdyaki vtruchannyu kuriyi chesko polskij konflikt bulo nevdovzi zalagodzheno Dlya zmicnennya dobrih vidnosin iz soyuzniceyu Polshi Ugorshinoyu Karl vidvidav yunogo korolya Lyudovika shob pidgotuvati shlyub svoyeyi dochki Margariti zi spadkoyemcem ugorskogo prestolu Nimecki spravi Polsko cheskij konflikt buv tisno pov yazanij z drugim etapom vtruchannya Ioanna u konflikt Lyudovika IV z papstvom Novij papa Benedikt XII 1334 1342 buv prihilnishim do primirennya z imperatorom i ne zvertav zhodnoyi uvagi na propoziciyi Ioanna ta francuzkogo korolya diyati proti Lyudovika Bavarskogo na zasadah pogodzhenih pered smertyu Ivana XXII Pidbadorenij cim Lyudovik navazhivsya zavdati Lyuksemburgom novogo udaru Pislya smerti gercoga Genriha Karintijskogo 1335 znevazhayuchi jogo zapovit za yakim gercogstvo j Tirol vidhodili jogo dochci Margariti odruzhenij z najmolodshim sinom cheskogo korolya Ioannom Genrihom imperator nadav Karintiyu z Krajnoyu Gabsburgam yak imperskij len zalishivshi sobi pivnichnu chastinu Tirolyu Prote viddanist tirolskoyi znati zberegla cyu krayinu prinajmni dlya Margariti Ioann Bogemskij marno protestuvav proti cogo nespravedlivogo rishennya Zbrojnij konflikt z Gabsburgami ta cisarem v yakomu Ioanna pidtrimala Ugorshina ne prinis ochevidnoyi rozv yazki Markgraf Karl zumiv lishe zmicniti svoyu vladu v Tiroli Mayuchi na meti poslabiti poziciyi imperatora Ioann uklav z Gabsburgami ugodu za yakoyu vin zrikavsya svoyih prav na gercogstvo Karintijske za umovi sho volodinnya Tirolem zalishitsya Margariti ta yiyi hlopchiku cholovikovi 1337 roku koli Karl na deyakij chas vtrativ doviru batka vin znovu z yavivsya v Tiroli i navit zmig poshiriti svoyu vladu na dva italijski mista Bellyuno ta Feltre Odnak porozuminnya Ioanna z Gabsburgami ne poslabilo poziciyi imperatora Spodivayuchis na primirennya z papoyu za dopomogoyu Filipa VI vin pidtrimuvav druzhni vidnosini z Franciyeyu Zaznavshi nevdachi Lyudovik IV zvernuvsya do korolya Eduarda III Anglijskogo Ostannij ponoviv svoyi pretenziyi na francuzkij tron i buv spovnenij rishuchosti zahishati svoyi prava na provinciyu Giyen u Pivdennij Franciyi ta torgivlyu z Flandriyeyu Papa vidchajdushno namagavsya primiriti oboh suprotivnikiv boyachis naslidkiv zbrojnogo konfliktu mizh nimi dlya zahidnogo hristiyanskogo svitu Ioann Lyuksemburzkij diyuchi v interesah svogo francuzkogo soyuznika bezrezultatno namagavsya vidmoviti imperatora vid soyuzu z Angliyeyu Gromadska dumka v Nimechchini stomlenij trivalim protistoyannyam mizh imperatorom i papoyu stavala dedali bilshe vorozhoyu do Avinjonu ta Rimu Koristuyuchis cim Lyudovik IV shiliv kurfyurstiv do vazhlivogo aktu na zahist yihnih prav i prav obranogo nimi imperatora proti pretenzij kuriyi Na z yizdi v Renze kurfyursti virishili sho obranij nimi imperator ne potrebuye yakogos shvalennya chi zatverdzhennya z boku kuriyi Vin maye povne pravo koristuvatisya pislya svogo obrannya korolivskimi ta imperatorskimi povnovazhennyami a za papoyu zalishayetsya lishe privilej koronuvati jogo ta nadati jomu imperatorskij titul Ioann Bogemskij buv yedinim kurfyurstom yakogo ne bulo v Renze Oficijnij soyuz mizh Angliyeyu ta imperiyeyu bulo ukladeno vlitku 1338 p koli Eduard III zustrivsya z Lyudovikom IV u Koblenci ta otrimav titul generalnogo namisnika v Nimechchini Koli zh ne tilki dyadko Ioanna arhiyepiskop Trirskij ale takozh jogo zyat Genrih Nizhnobavarskij stali na bik imperatora proti Franciyi Ioann zalishivsya v izolyaciyi i buv zmushenij kapitulyuvati pered cisarem Navesni 1339 r u Frankfurti vin sklav prisyagu na virnist Lyudoviku IV oficijno otrimavshi vid nogo svoyi volodinnya yak leni imperiyi Dali mizh Vittelsbahami ta Lyuksemburgami bulo ukladeno soyuznu ugodu Odnak Ioannu vdalosya vidstoyati svoyi zobov yazannya shodo Franciyi Ale comu soyuzu ne sudilosya dovge zhittya i voseni togo zh roku v nomu z yavilisya pershi trishini Pislya raptovoyi smerti Ioannovogo zyatya Genriha Nizhnobavarskogo imperator perebrav na sebe regentstvo z metoyu nedopustiti ovdoviloyi dochki Ioanna Margariti do pravlinnya vid imeni yiyi sina Ioanna Koli naprikinci 1340 roku odinadcyatirichnij sirota pomer Lyudovik prosto priyednav ce gercogstvo do vlasnogo navit pozbavivshi vdovu yiyi udilu Ostannij udar yakim na druzki bulo rozbito soyuz stavsya u 1342 roku Stanovishe Ioanna Genriha v Tiroli pogirshuvalosya Misceva znat rozcharuvalasya v Lyuksemburgah vid yakih spodivalasya diyevishoyi dopomogi v oboroni zemel ostannogo gercoga She nebezpechnishim bulo vidchuzhennya mizh Margaritoyu kotru prijdeshni pokolinnya nadilili malopriyemnim epitetom Maultasch Pelka yak torba ta yiyi nabagato molodshim cholovikom Ioannom Genrihom Vona rado prijnyala propoziciyu pristati na bik imperatora j viddati svoyu ruku jogo ovdovilomu sinu Lyudovikovi Brandenburzkomu Zbrojnoyu intervenciyeyu do Tirolyu 1340 roku Karl brat Ioanna Genriha zapobig zdijsnennyu cih planiv Odnak naprikinci nastupnogo roku Margariti za dopomogoyu znati vdalosya vignati z Tirolyu svogo cholovika Imperator pospishiv prijnyati propoziciyu i v lyutomu 1342 go jogo sin odruzhivsya z Margaritoyu popri te sho yiyi poperednij shlyub vvazhavsya kanonichno dijsnim i zavolodiv krayinoyu Soyuz mizh Vittelsbahami ta Lyuksemburgami pevna rich rozpavsya i na kordonah Bogemiyi ta Bavariyi rozpochalisya zbrojni sutichki Hoch imperator i porushiv cerkovnij pripis pro svyatist shlyubu ta diyav bez dozvolu cerkvi Lyuksemburgi navryad chi otrimali b cilkovitu pidtrimku u svoyih diyah vid Benedikta XII papa ne buv gotovij pogliblyuvati superechnosti mizh kuriyeyu ta imperatorom Odnak Benedikt XII pomer u kvitni togo zh roku i papskij prestol nasliduvav P yer de Rozye favorit francuzkogo dvoru ta drug Lyuksemburgiv vin buv kolis domashnim uchitelem markgrafa Karla Novij papa Kliment VI 1342 1352 tverdo virishiv skinuti Lyudovika IV shlyahom viboriv novogo nimeckogo korolya Lyudovik robiv podalshi I sprobi primirennya vidpravlyayuchi do Avinjonu posliv prohayuchi kurfyurstiv pro pidtrimku ta proponuyuchi Lyuksemburgom Nizhnyu Luzhicyu zamist vtrachenogo Tirolyu 1345 Sini Ioanna ne jmuchi viri imperatorovi strimali svogo batka vid prijnyattya propoziciyi Odnak pid chas novih peregovoriv mizh imperatorom i Lyuksemburgami 1346 roku papa nareshti viznachivsya Vin viklikav Ioanna z sinom do Avinjona povidomivshi yih pro svij namir pidgotuvati obrannya imperatorom svogo kolishnogo vihovancya Karla Kandidatura Ioanna vidpadala ne tilki cherez jogo nevrivnovazhenij harakter ale j cherez te sho vin zovsim oslipnuv Ioann she z ditinstva strazhdav na nedobachannya Zir na odne oko vin vtrativ u 1337 roci pid chas hrestovogo pohodu na litovciv 1340 roku Ioann viyizhdzhav do Monpelye dlya konsultaciyi z fahivcyami ale voni ne zmogli zberegti jomu zir na druge oko Prichina jogo hvorobi nevidoma Mozhlivo vtrata zoru bula viklikana glaukomoyu Papa duzhe oberezhno rozpochav realizovuvati svij plan Ne vidkidayuchi ostatochno mozhlivosti primirennya z vidluchenim vid cerkvi imperatorom vin prodovzhuvav zmicnyuvati poziciyu Lyuksemburgiv dayuchi yim bilshe chasu dlya togo shob shiliti kurfyurstiv do provedennya viboriv novogo imperatora Odnim iz jogo zahodiv spryamovanih na zmicnennya poziciyi Karla bulo pidvishennya Prazkoyi yepiskopiyi do statusu mitropoliyi v toj chas yak yepiskopiya Olomoucka ta novij oseredok u Litomishli mali yij pidlyagati Nadayuchi stolici Bogemiyi takogo privilejovanogo statusu Kliment IV diyav vodnochas proti arhiyepiskopa Majnckogo yakij use she zalishavsya mitropolitom Prazkim i stoyav na boci Lyudovika IV Tim chasom populyarnist imperatora neuhilno padala Nimecka gromadska dumka sho rado vitala soyuz Lyudovika z Angliyeyu proti Franciyi povoli povertalasya proti nogo cherez jogo dvoznachnu poziciyu pid chas pershih zbrojnih konfliktiv mizh dvoma korolyami i svidome porushennya nim cerkovnoyi doktrini pro neporushnist shlyubu Knyaziv oburyuvalo te sho Lyudovik zoseredzhuvav imperski leni v rukah svoyih rodichiv nehtuyuchi pravami kolishnih vlasnikiv Novij podibnij vipadok stavsya u 1345 r koli pislya smerti grafa Nizhnoyi Gollandiyi imperator zahopiv jogo zemli Otzhe Lyudovik ne zumiv zaruchitisya sered knyaziv takoyu zh pidtrimkoyu yaku vin mav u Renze Jogo sprobi izolyuvati Lyuksemburgiv provalilisya pislya togo yak Ioann z sinom zmusili Kazimira Polskogo oblishiti nadiyi na teritorialni pridbannya u soyuzi z imperatorom Z oglyadu na nebezpeku yaku mig sprovokuvati neperedbachuvanij bavarec yakbi mav bilshe chasu dlya svoyih intrig papa virishiv diyati vidkrito U kvitni 1346 r vin ponoviv usi kolishni viroki proti antihrista Lyudovika Bavarskogo pozbaviv jogo vsih prav i zaproponuvav kurfyurstam negajno provesti novi vibori pogrozhuyuchi sho v razi vagan vin bude zmushenij priznachiti novogo nimeckogo korolya ta rimskogo imperatora Odnochasno vin spovistiv nimeckih knyaziv sho jogo kandidatom ye Karl Bogemskij Utim pered ciyeyu zayavoyu Kliment VI uklav z Karlom okremu ugodu Cya ugoda chasto zaznavala kritiki oskilki peredavala papstvu imperatorski prava Sogodni shozhe perevazhaye dumka sho v peregovorah z papoyu Karl nebezuspishno namagavsya vryatuvati ti ideyi imperiyi ta povnovazhennya imperatora yaki she mozhna bulo vryatuvati Yak sposterezhlivij ochevidec nedavnih podij u Nimechchini vin zrozumiv yake velike znachennya ideya imperiyi mala dlya nimeckogo narodu ta nimeckogo korolivstva Za vidsutnosti zhorstkogo monarhichnogo rezhimu sho gruntuyetsya na dinastichnih uzah ideya imperiyi yedina mogla zgurtuvati ta ob yednati naciyi bagatoh napivsuverennih derzhav na yaki rozpalasya Nimechchina Pam yatayuchi pro nastroyi kurfyurstiv u Renze Karl ne mig prijnyati vislovlenu Ioannom XXII tochku zoru kuriyi sho tilki papske shvalennya nadaye chinnosti korolivskim povnovazhennyam obranogo monarha Vin obicyav prositi papskoyi sankciyi lishe u vipadku vikonannya imperatorskih povnovazhen v Italiyi U tomu zh dusi vin unikav bud yakih zayav sho dezavuyuvali b diyi Lyudovika IV yak nimeckogo korolya U bagatoh inshih punktah jogo ugoda z papoyu nagaduye tekst deklaraciyi procuratorium Lyudovika vid 1336 p v yakij bavarec zaznachav ti postupki na yaki vin buv gotovij piti zaradi primirennya z papoyu Francuzku zgodu na novu domovlenist ne mozhna bulo otrimati vidkrito oskilki Pilip VI 1328 1350 perebuvav u stani vijni z Angliyeyu i ne bazhav provokuvati Lyudovika na pryamu intervenciyu shodo Franciyi Karla odnak zapevniv u movchaznij zgodi Franciyi jogo shurin dofin Zhan Dyadko Karla arhiyepiskop Trirskij buv jogo golovnim pribichnikom u Nimechchini Papa polegshiv situaciyu priznachennyam novogo arhiyepiskopa Majnckogo kotrij pidtrimuvav Lyuksemburgiv Hoch knyaziv yaki obicyali pidtrimati Karla bulo nebagato vibori provedeni 11 lipnya u Renze buli mirnimi Karla obrali rimskim korolem usi p yat prisutnih kurfyurstiv Lyudovik Bavarskij mozhlivo postaviv bi Lyuksemburgiv i papu v duzhe skrutne stanovishe yakbi vdavsya do negajnih ta energijnih zahodiv proti antikorolya Shozhe odnak sho z oglyadu na malu kilkist imperskih knyaziv kotri pristali do Karla vin pereociniv svoyi shansi Vin buv takozh upevnenij u pidtrimci nimeckih mist U comu vipadku vin ne pomilivsya sho zasvidchila vidmova mista Ahena de zvichajno vidbuvalisya korolivski koronaciyi vpustiti antikorolya Cherez ce koronaciyu proviv arhiyepiskop Kelnskij u Bonni lishe 28 listopada pislya togo yak obrannya Karla zatverdiv papa Zagibel Korol Ioann Lyuksemburg u bitvi pri Kresi Lyudovik IV Vitelsbah mig rozrahovuvati na dopomogu Angliyi z korolem yakoyi Eduardom III 1327 1377 vin buv u druzhnih stosunkah Ostannij tilki no vdersya do Franciyi i Filipp VI zbirav vasaliv pid svoye znameno Ioann i novoobranij korol Karl buli zajnyati marnimi sprobami zavoyuvati simpatiyi Rejnskih zemel koli voni diznalisya pro ce Svidomij svoyih zobov yazan shodo Franciyi ta Filippa VI i spodivayuchis sho francuzka peremoga nad Angliyeyu poslabit Lyudovika IV i zmicnit poziciyu jogo sina Ioann pospishiv do Franciyi zi svoyimi lyuksemburzkimi ta cheskimi licaryami Karl ocholiv vlasnij zagin licariv pid korogvoyu rimskogo korolya Ale yihni nadiyi buli vshent rozbiti u virishalnij bitvi poblizu sela Kresi 26 serpnya 1346 roku sho obernulasya katastrofoyu dlya francuzkogo vijska Anglijci vpershe prodemonstruvali perevagi vishkolenoyi pihoti dosvidchenoyi u strilbi z dovgogo luka u borotbi proti atakuyuchih licariv Vtrati francuziv buli zhahlivi Sered zagiblih buv i korol Bogemiyi Francuzkij istorik Zhan Fruassar u svoyij hronici skladenij pislya 1370 p daye duzhe zvorushlivij opis ostannoyi bitvi ta smerti korolya licarya Ioanna Za jogo slovami suchasnikiv vraziv tragichnij kinec slipogo korolya kotrij voliv shlyahetno zaginuti anizh ganebno vtekti Opis Fruassara ne pidtverdzhuyut v usih detalyah inshi hroniki ale podana v nomu kartina geroyichnoyi smerti slipogo mandrivnogo licarya ye tim pam yatnikom yakij francuzke licarstvo zvelo na chest korolya Bogemiyi Rozpovidayut sho korol Eduard pochuvshi pro jogo smert zi slozami na ochah viguknuv Sogodni vpala korona licarstva Nikoli nihto ne mig zrivnyatisya z cim korolem Bogemiyi Perekazuyut takozh sho sin Eduarda Chornij Princ perebrav tri strausovi pera z nasholomnika Ioanna i jogo gaslo Ich dien Ya sluzhu Ce j donini ye gerbom i gaslom princiv Uelskih Gliboke vidlunnya tragichnoyi smerti bogemskogo korolya u togochasnih hronikah svidchit naskilki dobre znali Ioanna pri dvorah Yevropi u XIV st Vodnochas ce j simvol poshani yaku sklala doba licarstva jogo Licarskij Koroni Odnak bogemski piddani Ioanna navryad chi mogli priyazno zgaduvati jogo pravlinnya Hoch Bogemiya bula vihidnim punktom usih jogo politichnih kombinacij ta voyennih viprav Ioann zalishivsya chuzhincem u svoyemu vlasnomu korolivstvi Vin vidviduvav svoye korolivstvo lishe na korotki periodi i z dovgimi promizhkami mizh nimi a golovna meta jogo priyizdiv polyagala u zbiranni dodatkovih koshtiv dlya jogo zakordonnih pohodiv Rezultatom nehtuvannya nim korolivskimi obov yazkami stalo padinnya korolivskogo avtoritetu ta zrostannya roli znati v upravlinni korolivstvom Postijne vikachuvannya groshej z korolivskih mayetnostej ta inshi viziski vkupi z visokimi podatkami finansovo zrujnuvali korolivstvo Ce najkrashe ilyustruye opis stanu sprav 1333 p zroblenij sinom Ioanna Karlom koli vin stav markgrafom Moraviyi Vin govorit Mi znajshli korolivstvo v takomu stani virodzhennya sho nam ne vdalosya znajti zhodnogo korolivskogo zamku yakij ne buv bi zastavlenij razom z usima jogo korolivskimi mayetnostyami Cherez ce mi mogli zupinyatis lishe u budinkah byurgeriv yak zvichajni gorodyani Prote pravlinnya Ioanna Lyuksemburzkogo ne bulo zovsim bezplidnim dlya zrostannya Bogemskogo korolivstva Jogo trivki zdobutki dlya koroni Bogemiyi polyagayut u poshirenni yiyi suverenitetu na Heb Eger Verhnyu Luzhicyu i bilshu chastinu Sileziyi Konsoliduvati ci nadbannya i pidnesti Bogemiyu do novih finansovih ta gospodarskih visot stalo zavdannyam jogo sina i nastupnika Karla Rodina1 Druzhina Yelizaveta 1292 1330 donka Vaclava II korolya Bogemiyi Diti Margarita 1313 1341 druzhina Genriha II Vitelsbaha gercoga Nizhnobavarskogo Bona 1319 1346 druzhina Ioanna II korolya Franciyi Karl IV 1316 1378 imperator Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Pzhemisl Ottokar 1318 1320 Ganna 1319 1338 druzhina Ottona Gabsburga gercoga Avstrijskogo Ioann Genrih 1322 1375 markgraf Moraviyi 2 Druzhina en 1305 1383 donka Lyudovika gercoga Burbonskogo Diti Venceslav Vaclav Cheskij 1337 1383 graf potim gercog LyuksemburzkijPrimitkiYan Lyuksemburzkij Gugl knigi Senich Yu Povstannya patriciyiv Pragi ta Kutnoyi gori v 1309 ta 1319 rokah spilne j vidminne 1 veresnya 2021 u Wayback Machine S 11 19 Dzherela ta posilannyaKlaus Sutterlin Konig Johann Ritter auf dem Schauplatz Europa Knecht Landau 2003 ISBN 3 930927 77 2 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Yan I Slipij Poperednik Genrih Horutanskij Korol Bogemiyi 1310 1346 Nastupnik Karl I Lyuksemburg Poperednik Genrih Horutanskij Korol Polshi titulyarnij 1310 1346 Nastupnik Vladislav I Loketek Poperednik Genrih VII Graf Lyuksemburgu 1308 1346 Nastupnik Karl IV Lyuksemburg