Фредерік II (*Frederick II, 13 грудня 1272 —25 червня 1337) — король Сицилії у 1296—1337 роках.
Фредерік II | |
---|---|
сиц. Fidiricu II італ. Federico II | |
Народився | 13 грудня 1272 м. Барселона |
Помер | 25 червня 1337 Патерно, Провінція Катанія, Сицилія, Королівство Італія |
Поховання | d |
Діяльність | трубадури, поет, композитор, суверен |
Знання мов | каталанська |
Посада | d |
Термін | 1296—1337 |
Попередник | Хайме I |
Наступник | Педро II |
Конфесія | католицтво |
Рід | Барселонська династія |
Батько | Педро III |
Мати | Констанція Гогенштауфен |
Брати, сестри | Свята Ізабела Арагонська, d, Яків II[1], Альфонсо III[1], d[1] і d |
У шлюбі з | Елеонора Анжу |
Діти | 5 синів і 3 доньки |
|
Біографія
Регентство
Походив з Барселонської династії. Син Педро III, короля Арагону, Валенсії, Сицилії, графа Барселони, й Констанції Гогенштауфен. Народився у Барселоні. Про молоді роки замало відомостей. У 1285 році втратив батька, але не здобув жодної влади.
Лише після смерті старшого брата короля Альфонсо III у 1291 році, другий брат Хайме, що став королем Арагону, призначив Фредеріка регентом Сицилійського королівства. На цій посаді Фредерік продовжив боротьбу з Неаполітанським королівством, яке претендувало на Сицилію. Зрештою розпочалися перемовини у Неаполі з Карлом II Анжуйським, але були перервані послідовною смертю двох пап римських.
Зрештою під тиском папи римського Боніфація VIII, король Арагону договором в Ананьї у 1295 році відмовився від Сицилії в обмін на визнання його королем Сардинії і Корсики. Втім сицилійська знать відмовилася визнати умови цієї угоди, надавши підтримку регенту Фредеріку. Останній вирішив самостійно боротися проти Анжуйської династії. Спроби папи римського підкупити Фредеріка шлюбом з Катериною Куртене (спадкоємецею титулу імператора Латинської імперії) виявилася невдалою. Після цього 25 березня 1296 року відбулася його коронація в Палермо.
Королювання
Боротьба з Неаполем
Першим кроком нового володаря було впорядкування управління державою. Фредерік II, намагаючись здобути більшу прихильність своїм наказом розширив повноваження парламенту королівства, куди входила військова та цивільна знать, прелати і представни міст. Усі права та обов'язки були оформлені декретами «Constitutiones regales», «Capitula alia», «Ordinationes generales».
Із самого початку стикнувся з протистоянням Неаполітанського і Арагонського королівств, королів яких папа римський у 1297 році зобов'язав повернути Сицилію Анжуйській династії. Хайме II став готуватися до вторгнення на Сицилію. Щоб запобігти цьому, Фредерік II у 1298 році відправив Переса де Соса до Каталонії, намагаючись збурити місцевих баронів і міста проти арагонського короля.
Конфлікт з папською курією призвів до нової війни з Неаполітанським королівством. Король Сицилії висадився в Калабрії, вступив в союз з родом Колонна проти Боніфація VIII, розпочав перемовини стосовно спільних дій з гібеллінами Тоскани та Ломбардії.
В цей момент каталонські аристократи, що перебували на Сицилії, оголосили про підтримку Хайме II, якого підтримав папа римський. Водночас колишні прихильники Барселонської династії — Джованні Прочіда і Руджеро де Лаурія — перейшли на бік Неаполя. Після цього сицилійський флот зазнав поразки у битві при мису Орландо.
В результаті у 1299 році неаполітанці на чолі із принцами Робером і Філіпом захопили частину Сицилії разом з містом Катанія. Але незабаром Фредерік II завдав ворогам поразки у битві при Трапані — прихильникам Хайме II, а потім біля Катаньї — неаполітанським принцам. Після цього король Сицилії зайняв більшу частину Калабрії. Тоді Боніфацій VIII закликав тамплієрів, госпітальєрів, та генуезький флот атакувати Сицилію. Ці війська під орудою Руджеро да Лаурії завдали поразки сицилійцям, але не здобули вирішальної перемоги.
Військова кампанія тривала до 1302 року, коли в травні на острів висадився Карл Валуа (брат Філіпа IV, короля Франції), який зайняв північні райони, але французьке військо було практично знищено малярією. Тому у серпні того ж року було укладено договір в Кальтабеллотті. За ним Фредеріка II було визнано королем Тринакрії (з цього моменту назва Королівство Сицилія в офіційним паперах змінюється на назву Королівство Тринакрія), а той повинен був одружитися з донькою короля Неаполя. Після смерті Фредеріка II острів Сицилія повинен був повернутися під владу Анжуйської династії, майбутні діти Фредеріка II — отримати відшкодування. Деякий час папа римський Боніфацій VIII (як сеньйор Сицилії і Неаполя) відмовлявся визнати цю угоду. Лише у 1303 році він її ратифікував.
Захоплення Афін
У 1311 році Каталонська компанія на чолі із Роже де Флором (їх до того найняв на службу візантійський імператор) захопили Афінське герцогство, поваливши тамтешнього володаря Готьє V де Брієнна. Фредерік II призначив Афінським герцогом свого сина Манфреда, а генерал-капітаном — позашлюбного сина Альфонсо Фредеріка.
Нова війна з Неаполем
Фредерік II виконував умови договору, але у 1311 році, довідавшись про наступ імператора Генріха VII Люксембурга до Італії, вступив в союз з останнім і відновив війну з Неаполем, захопив місто Реджо-Калабрія. При цьому запропонував Генріху VII зміцнити союз шлюбом між родинами.
Фредерік II на чолі потужного флоту у 1313 році прибув до Сієни в Тоскані, де зустрівся з імператором. Але після смерті останнього повернувся до Сицилії. Спроба укласти союз з Пізанською республікою виявилася невдалою. У 1314 році в порушення попередньої угоди оголосив старшого сина Педро спадкоємцем трону. Того ж року Робер I, король Неаполя, здійснив декілька рейдів до острова, але не здобув успіху. Слідом за цим Фредерік II і Робер I уклали перемир'я. У 1316 році військові дії поновилися. Зрештою у 1317 році укладено перемир'я за яким Робер I відмовився від завоювань на Сицилії в обмін Фредерік II повернув тому усі землі в Калабрії.
Але король Сицилії продовжував підтримувати гібелінів в Італії. У 1321 році надав підтримку (сицилійський флот у 82 галер) у нападі партії гібелінів на Геную, конфіскував низку прибутків католицької церкви. Того ж року коронував свого сина Педро як співволодаря. У відповідь папа римський Іоанн XXII відлучив Фредеріка II від церкви, а на острів Сицилію було накладено інтердикт. Скориставшись з цим, проти короля Сицилії поновив війну Робер I, який спрямував сина Карла на підкорення острова, але Фредерік II завдав поразки ворогові у битві при Палермо. У 1326—1327 роках бойові дії між сицилійцями та неаполітанцями тривали.
У 1324 році зібрав парламент королівства в місті Енна, на якому було прийнято рішення стосовно відокремлення юдейських громад від християнських, створення своєрідних гетто.
У 1335 році папа римський Бенедикт XII зняв відлучення з Фредеріка II й скасував інтердикт, накладений на острів. У 1337 році Фредерік II помер на шляху між Катаньєю і Патерно, похований у Палермо. Владу успадкував його син Педро (в порушення договору в Кальтабеллотті).
Родина
Дружина — Елеонора, донька Карла II Анжу, короля Неаполя
Діти:
- Педро (1304—1342), король Тринакрії в 1337—1342 роках
- Рожер (1305-д/н)
- Манфред (1306—1317), герцог Афінський
- Констанція (1307—1344), дружина Генріх II Лузіньяна, короля Кіпру
- Елізабет (1310—1349), дружина Стефана II Вітельсбаха, герцога Баварії
- Вільгельм (1312—1338), герцог Афінський
- Хуан (1317—1348), герцог Радаццо
- Катерина (1320—1342), аббатиса монастиря Санта-К'яра (Мессіна)
- Маргарет (1331—1360), дружина Рудольфа II, пфальцграфства Рейнського
5 бастардів.
Примітки
- Kindred Britain
Джерела
- A. Mango, Relazioni tra Federico III di Sicilia e Giovanna I di Napoli. Documenti degli archivi del vaticano. Ristampa anastatica., 1993.
- Riquer, Martín de. Los trovadores: historia literaria y textos. 3 vol. Barcelona: Planeta, 1975.
- Fiorella Bartoccini (Hrsg.): Dizionario Biografico degli Italiani (DBI). Band 45 (Farinacci–Fedrigo), Istituto della Enciclopedia Italiana, Rom 1995, S. 682—694.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фредерік II (король Сицилії) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Frederik II Frederick II 13 grudnya 1272 25 chervnya 1337 korol Siciliyi u 1296 1337 rokah Frederik IIsic Fidiricu II ital Federico IINarodivsya13 grudnya 1272 12721213 m BarselonaPomer25 chervnya 1337 Paterno Provinciya Kataniya Siciliya Korolivstvo ItaliyaPohovannyadDiyalnisttrubaduri poet kompozitor suverenZnannya movkatalanskaPosadadTermin1296 1337PoperednikHajme INastupnikPedro IIKonfesiyakatolictvoRidBarselonska dinastiyaBatkoPedro IIIMatiKonstanciya GogenshtaufenBrati sestriSvyata Izabela Aragonska d Yakiv II 1 Alfonso III 1 d 1 i dU shlyubi zEleonora AnzhuDiti5 siniv i 3 donki Mediafajli u VikishovishiBiografiyaRegentstvo Pohodiv z Barselonskoyi dinastiyi Sin Pedro III korolya Aragonu Valensiyi Siciliyi grafa Barseloni j Konstanciyi Gogenshtaufen Narodivsya u Barseloni Pro molodi roki zamalo vidomostej U 1285 roci vtrativ batka ale ne zdobuv zhodnoyi vladi Lishe pislya smerti starshogo brata korolya Alfonso III u 1291 roci drugij brat Hajme sho stav korolem Aragonu priznachiv Frederika regentom Sicilijskogo korolivstva Na cij posadi Frederik prodovzhiv borotbu z Neapolitanskim korolivstvom yake pretenduvalo na Siciliyu Zreshtoyu rozpochalisya peremovini u Neapoli z Karlom II Anzhujskim ale buli perervani poslidovnoyu smertyu dvoh pap rimskih Zreshtoyu pid tiskom papi rimskogo Bonifaciya VIII korol Aragonu dogovorom v Ananyi u 1295 roci vidmovivsya vid Siciliyi v obmin na viznannya jogo korolem Sardiniyi i Korsiki Vtim sicilijska znat vidmovilasya viznati umovi ciyeyi ugodi nadavshi pidtrimku regentu Frederiku Ostannij virishiv samostijno borotisya proti Anzhujskoyi dinastiyi Sprobi papi rimskogo pidkupiti Frederika shlyubom z Katerinoyu Kurtene spadkoyemeceyu titulu imperatora Latinskoyi imperiyi viyavilasya nevdaloyu Pislya cogo 25 bereznya 1296 roku vidbulasya jogo koronaciya v Palermo Korolyuvannya Borotba z Neapolem Pershim krokom novogo volodarya bulo vporyadkuvannya upravlinnya derzhavoyu Frederik II namagayuchis zdobuti bilshu prihilnist svoyim nakazom rozshiriv povnovazhennya parlamentu korolivstva kudi vhodila vijskova ta civilna znat prelati i predstavni mist Usi prava ta obov yazki buli oformleni dekretami Constitutiones regales Capitula alia Ordinationes generales Iz samogo pochatku stiknuvsya z protistoyannyam Neapolitanskogo i Aragonskogo korolivstv koroliv yakih papa rimskij u 1297 roci zobov yazav povernuti Siciliyu Anzhujskij dinastiyi Hajme II stav gotuvatisya do vtorgnennya na Siciliyu Shob zapobigti comu Frederik II u 1298 roci vidpraviv Peresa de Sosa do Kataloniyi namagayuchis zburiti miscevih baroniv i mista proti aragonskogo korolya Konflikt z papskoyu kuriyeyu prizviv do novoyi vijni z Neapolitanskim korolivstvom Korol Siciliyi visadivsya v Kalabriyi vstupiv v soyuz z rodom Kolonna proti Bonifaciya VIII rozpochav peremovini stosovno spilnih dij z gibellinami Toskani ta Lombardiyi V cej moment katalonski aristokrati sho perebuvali na Siciliyi ogolosili pro pidtrimku Hajme II yakogo pidtrimav papa rimskij Vodnochas kolishni prihilniki Barselonskoyi dinastiyi Dzhovanni Prochida i Rudzhero de Lauriya perejshli na bik Neapolya Pislya cogo sicilijskij flot zaznav porazki u bitvi pri misu Orlando V rezultati u 1299 roci neapolitanci na choli iz princami Roberom i Filipom zahopili chastinu Siciliyi razom z mistom Kataniya Ale nezabarom Frederik II zavdav vorogam porazki u bitvi pri Trapani prihilnikam Hajme II a potim bilya Katanyi neapolitanskim princam Pislya cogo korol Siciliyi zajnyav bilshu chastinu Kalabriyi Todi Bonifacij VIII zaklikav tampliyeriv gospitalyeriv ta genuezkij flot atakuvati Siciliyu Ci vijska pid orudoyu Rudzhero da Lauriyi zavdali porazki sicilijcyam ale ne zdobuli virishalnoyi peremogi Vijskova kampaniya trivala do 1302 roku koli v travni na ostriv visadivsya Karl Valua brat Filipa IV korolya Franciyi yakij zajnyav pivnichni rajoni ale francuzke vijsko bulo praktichno znisheno malyariyeyu Tomu u serpni togo zh roku bulo ukladeno dogovir v Kaltabellotti Za nim Frederika II bulo viznano korolem Trinakriyi z cogo momentu nazva Korolivstvo Siciliya v oficijnim paperah zminyuyetsya na nazvu Korolivstvo Trinakriya a toj povinen buv odruzhitisya z donkoyu korolya Neapolya Pislya smerti Frederika II ostriv Siciliya povinen buv povernutisya pid vladu Anzhujskoyi dinastiyi majbutni diti Frederika II otrimati vidshkoduvannya Deyakij chas papa rimskij Bonifacij VIII yak senjor Siciliyi i Neapolya vidmovlyavsya viznati cyu ugodu Lishe u 1303 roci vin yiyi ratifikuvav Zahoplennya Afin U 1311 roci Katalonska kompaniya na choli iz Rozhe de Florom yih do togo najnyav na sluzhbu vizantijskij imperator zahopili Afinske gercogstvo povalivshi tamteshnogo volodarya Gotye V de Briyenna Frederik II priznachiv Afinskim gercogom svogo sina Manfreda a general kapitanom pozashlyubnogo sina Alfonso Frederika Nova vijna z Neapolem Frederik II vikonuvav umovi dogovoru ale u 1311 roci dovidavshis pro nastup imperatora Genriha VII Lyuksemburga do Italiyi vstupiv v soyuz z ostannim i vidnoviv vijnu z Neapolem zahopiv misto Redzho Kalabriya Pri comu zaproponuvav Genrihu VII zmicniti soyuz shlyubom mizh rodinami Frederik II na choli potuzhnogo flotu u 1313 roci pribuv do Siyeni v Toskani de zustrivsya z imperatorom Ale pislya smerti ostannogo povernuvsya do Siciliyi Sproba uklasti soyuz z Pizanskoyu respublikoyu viyavilasya nevdaloyu U 1314 roci v porushennya poperednoyi ugodi ogolosiv starshogo sina Pedro spadkoyemcem tronu Togo zh roku Rober I korol Neapolya zdijsniv dekilka rejdiv do ostrova ale ne zdobuv uspihu Slidom za cim Frederik II i Rober I uklali peremir ya U 1316 roci vijskovi diyi ponovilisya Zreshtoyu u 1317 roci ukladeno peremir ya za yakim Rober I vidmovivsya vid zavoyuvan na Siciliyi v obmin Frederik II povernuv tomu usi zemli v Kalabriyi Ale korol Siciliyi prodovzhuvav pidtrimuvati gibeliniv v Italiyi U 1321 roci nadav pidtrimku sicilijskij flot u 82 galer u napadi partiyi gibeliniv na Genuyu konfiskuvav nizku pributkiv katolickoyi cerkvi Togo zh roku koronuvav svogo sina Pedro yak spivvolodarya U vidpovid papa rimskij Ioann XXII vidluchiv Frederika II vid cerkvi a na ostriv Siciliyu bulo nakladeno interdikt Skoristavshis z cim proti korolya Siciliyi ponoviv vijnu Rober I yakij spryamuvav sina Karla na pidkorennya ostrova ale Frederik II zavdav porazki vorogovi u bitvi pri Palermo U 1326 1327 rokah bojovi diyi mizh sicilijcyami ta neapolitancyami trivali U 1324 roci zibrav parlament korolivstva v misti Enna na yakomu bulo prijnyato rishennya stosovno vidokremlennya yudejskih gromad vid hristiyanskih stvorennya svoyeridnih getto U 1335 roci papa rimskij Benedikt XII znyav vidluchennya z Frederika II j skasuvav interdikt nakladenij na ostriv U 1337 roci Frederik II pomer na shlyahu mizh Katanyeyu i Paterno pohovanij u Palermo Vladu uspadkuvav jogo sin Pedro v porushennya dogovoru v Kaltabellotti RodinaDruzhina Eleonora donka Karla II Anzhu korolya Neapolya Diti Pedro 1304 1342 korol Trinakriyi v 1337 1342 rokah Rozher 1305 d n Manfred 1306 1317 gercog Afinskij Konstanciya 1307 1344 druzhina Genrih II Luzinyana korolya Kipru Elizabet 1310 1349 druzhina Stefana II Vitelsbaha gercoga Bavariyi Vilgelm 1312 1338 gercog Afinskij Huan 1317 1348 gercog Radacco Katerina 1320 1342 abbatisa monastirya Santa K yara Messina Margaret 1331 1360 druzhina Rudolfa II pfalcgrafstva Rejnskogo 5 bastardiv PrimitkiKindred Britain d Track Q75653886DzherelaA Mango Relazioni tra Federico III di Sicilia e Giovanna I di Napoli Documenti degli archivi del vaticano Ristampa anastatica 1993 Riquer Martin de Los trovadores historia literaria y textos 3 vol Barcelona Planeta 1975 Fiorella Bartoccini Hrsg Dizionario Biografico degli Italiani DBI Band 45 Farinacci Fedrigo Istituto della Enciclopedia Italiana Rom 1995 S 682 694 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Frederik II korol Siciliyi