Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Виборче право для жінок англ Women s suffrage жінок право жінок як громадянок нарівні з чоловіками брати участь у вибора

Виборче право для жінок

Виборче право для жінок

Виборче право для жінок (англ. Women's suffrage) —жінок|право жінок]] як громадянок нарівні з чоловіками брати участь у виборах до народного представництва. Включає право обирати (пасивне виборче право) та право обиратися (активне). Виборюється з ХІХ століття суфражистками у всіх куточках світу.

image
Британські суфражистки Енні Кенні та Кристабель Панкгерст з плакатом "Право голосу жінкам"
image
Період здобуття жінками виборчого права у Європі
image
18 жінок обрані до турецького парламенту 1935 року

До XIX століття право голосу надавалось жінкам локально та, як правило, супроводжувалось додатковими обмеженнями (майновий, шлюбний, освітній, трудовий ценз, становище у родині, суспільстві тощо). У ХІХ столітті суфражистський рух поступово виборював право голосу для жінок у різних країнах. Це призвело до закріплення жіночого виборчого права у міжнародному праві в середині XX століття.

Нині виборче право для жінок, рівне з чоловічим, запроваджене у більшості країн світу. Одними з перших виборче право для жінок впровадили Нова Зеландія (1893), Австралія (1902) та Велике князівство Фінляндське (1906) (У складі Російської імперії). Одними з останніх — Кувейт (2005), Об'єднані Арабські Емірати (2006) й Саудівська Аравія (2011). Радикальні зміни в галузі виборчого права для жінок очікуються в Саудівській Аравії. Основна проблема полягає в стереотипних уявленнях ролі жінки суспільством країни. У Ватикані жінки досі не мають виборчих прав.

В Україні від проголошення незалежності жінки на рівних засадах з чоловіками користуються активним та пасивним виборчим правом.

У міжнародному праві

Право голосу для жінок стало частиною міжнародного права 1948 року, коли країни Організації американських держав прийняли Міжамериканську конвенцію про закріплення політичних прав жінок, а ООН — Загальну декларацію прав людини. Стаття 21 Декларації визначає:

image 1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або опосередковано через вільно обраних представників.

2. Кожна людина має право рівного доступу до державної служби у своїй країні.
3. Воля народу має бути основою влади уряду; така воля має виявлятись у періодичних та нефальсифікованих виборах, що мають проводитись за загального й виборчого права шляхом таємного голосування чи ж опосередковано через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

image

Жіноче виборче право прямо закріплено в Конвенції про політичні права жінок й у Конвенції про ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, ухвалених ООН 1952 і 1979 відповідно.

Країни, що досі обмежують жіноче виборче право

  • image
    Стан жіночого виборчого права у світі
    Бруней — влада в країні зосереджена в руках султана. Вибори до парламенту скасовані, парламентарів призначає султан. Проводяться лише місцеві вибори, жінки мають на них право голосу нарівні з чоловіками з 18 років.
  • Ліван — жіноче виборче право обмежене: виборчині, на відміну від виборців, мають надати свідоцтво про початкову освіту. Голосування для чоловіків є обов'язковим, для жінок — за бажанням.
  • Саудівська Аравія — абсолютна монархія. На місцевих виборах жінки теж не мають права голосу. Вперше місцеві вибори в Саудівській Аравії відбулись 2005 року. Жінки в них участі не брали. 2009 року очікувалось запровадження жіночого виборчого права, однак змін законодавства поки не відбулось. 2011 року було оголошено про дозвіл жінкам брати участь у виборах з 2015 року.
  • Об'єднані Арабські Емірати — обмежене виборче право для чоловіків і жінок. На виборах 2011 року тільки близько 12% від загального числа громадян (обох статей) отримали право взяти участь у голосуванні.
  • Ватикан — абсолютна теократична монархія, керована Святим Престолом. Сувереном Святого Престолу, в руках якого зосереджено абсолютну законодавчу, виконавчу й судову владу, є папа римський, якого обирають кардинали на довічний термін. Оскільки кардиналом може бути тільки чоловік, жінки не мають виборчого права.

Стан впровадження за країнами

У таблиці наведено дати першого запровадження у країнах та на територіях права жінок обирати народних представників та представниць.

Країна Рік законодавчого закріплення Віковий ценз виборчинь Примітки
image Австралія 1902 18
image Австрія 1918 16
image Азербайджан 1918 18
image Албанія 1920 18
image Алжир 1962 18
image Американські Віргінські острови немає даних 18
image Американське Самоа 1990 18
image Ангілья 1951 18
image Ангола 1975 18
image Андорра 1970 18
image Антигуа і Барбуда 1951 18
image Макао немає даних 18
image Аргентина 1947 18
image Аруба немає даних 18
image Афганістан 1963 18
image Багамські Острови 1960 18
image Бангладеш 1972 18
image Барбадос 1950 18
image Бахрейн 2002 18
image Беліз 1954 18
image Бельгія 1918/1948 18 Запроваджено 1919 року. Скасовано 1933. Відновлено 1948.
image Бенін 1956 18
image Бермудські Острови 1944 18
image Білорусь 1919 18
image Болгарія 1944 18
image Болівія 1938 18
image Боснія і Герцеговина 1949 18
image Ботсвана 1965 18
image Бразилія 1931 16
image Британські Віргінські Острови немає даних 18
image Бруней 1959 18 Голосування проводиться тільки на місцевих виборах
image Буркіна-Фасо 1958 18
image Бурунді 1961 18
image Бутан 1953 18
image Вануату 1975 18
image Ватикан немає немає Виборчі права мають тільки кардинали, жінкам заборонено бути кардиналами
image Велика Британія 1918 18 До 1928 існували віковий ценз 30 років та інші обмеження
image Венесуела 1946 18
image Вірменія 1921 18
image Волліс і Футуна 2001 18
image В'єтнам 1946 18
image Габон 1956 21
image Гаїті 1950 18
image Гаяна 1953 18
image Гамбія 1960 18
image Гана 1954 18
image Гватемала 1946 18
image Гвінея 1958 18
image Гвінея-Бісау 1977 18
image Гернсі немає даних 18
image Гондурас 1955 18
image Гонконг 1949 18
image Гренада 1951 18
image Гренада 1952 18
image Грузія 1918 18
image Гуам немає даних 18
image Гібралтар немає даних 18
image Гренландія немає даних 18
image Данія 1915 18
image ДР Конго 1967 18
image Джерсі немає даних 16
image Джибуті 1946 18
image Домініка 1951 18
image Домініканська Республіка 1942 18
image Еквадор 1929 18
image Екваторіальна Гвінея 1963 18
image Еритрея 1993 18
image Естонія 1919 18 Запроваджено 1919 року. Ліквідовано 1934. Відновлено 1940
image Ефіопія 1955 18
image Єгипет 1956 18
image Ємен 1967 18
image Замбія 1962 18
image Зімбабве 1957 18
image Ізраїль 1948 18
image Індія 1947 18
image Індонезія 1945 17 Одружені жінки мають право голосу незалежно від віку
image Ірак 1980 18
image Іран 1963 16
image Ірландія 1918 18
image Ісландія 1915 18
image Іспанія 1931 18
image Італія 1946 18 Голосувати на виборах до сенату можна з 25 років, балотуватись — з 40 (стаття 58 конституції).
image Йорданія 1974 18
image Кабо-Верде 1975 18
image Казахстан 1924 18
image Кайманові Острови немає даних 18
image Камбоджа 1955 18
image Камерун 1946 20
image Канада 1917 18
image Катар 1997 18
image Кенія 1963 18
image Киргизстан 1918 18
image Кіпр 1960 18
image Кірибаті 1967 18
image КНР 1949 18
image Кокосові острови немає даних 18
image Колумбія 1954 18
image Коморські острови 1956 18
image Конго 1963 18
image КНДР 1946 17
image Коста-Рика 1949 18
image Кот д'Івуар 1952 19
image Куба 1934 16
image Кувейт 2005 21
image Лаос 1958 18
image Латвія 1918 18
image Ліван 1952 21 Жіноче виборче право обмежено освітнім цензом
image Лесото 1965 18
image Литва 1918 18
image Ліберія 1946 18
image Лівія 1964 18
image Ліхтенштейн 1984 18
image Люксембург 1919 18
image Маврикій 1956 18
image Мавританія 1961 18
image Мадагаскар 1959 18
image Майотта немає даних 18
image Північна Македонія 1946 18
image Малаві 1961 18
image Малайзія 1957 21
image Мальдіви 1932 21
image Малі 1956 18
image Мальта 1947 18
image Марокко 1963 18
image Маршаллові Острови 1979 18
image Мексика 1947 18
image Мікронезія 1979 18
image Мозамбік 1975 18
image Молдова 1940 18
image Монако 1962 18
image Монголія 1924 18
image Монтсеррат немає даних 18
image М'янма 1922 18
image Намібія 1989 18
image Науру 1968 20
image Непал 1951 18
image Нігер 1948 18
image Нігерія 1958 18
image Нідерланди 1919 18
image Нідерландські Антильські острови немає даних 18
image Ніуе немає даних 18
image Нікарагуа 1955 16
image Німеччина 1918 18 Запроваджено 1919 року. Скасовано 1933. Відновлено 1948.
image Нова Зеландія 1893 18
image Нова Каледонія немає даних 18
image Норвегія 1913 18
image ОАЕ 2006 немає даних
image Оман 2003 21
image Острів Мен 1881 16
image Острів Норфолк немає даних 18
image Острів Святої Єлени немає даних немає даних
image Острови Кука 1893 18
image Острови Піткерн 1838 18
image Острови Теркс і Кайкос немає даних 18
image Пакистан 1947 18
image Палау 1979 18
image Панама 1941 18
image Папуа Нова Гвінея 1964 18
image Парагвай 1961 18
image Перу 1955 18
image Південна Корея 1948 19
image Південно-Африканська Республіка 1930; 1994 18 1930 року виборче право отримали білі жінки, і лише 1994 року — чорні
image Північні Маріанські Острови немає даних 18
image Польща 1918 18
image Португалія 1931 18
image Пуерто-Рико 1929 18
image Республіка Китай 1947 20
image Росія 1917 18
image Руанда 1961 18
image Румунія 1938 18
image Сальвадор 1939 18
image Самоа 1990 21
image Сан-Марино 1959 18
image Сан-Томе і Принсіпі 1975 18
image Саудівська Аравія 2011 21
image Свазіленд 1968 18
image Сейшельські острови 1948 17
image Сен-Бартелемі немає даних 18
image Сенегал 1945 18
image Сен-Мартін немає даних 18
image Сен-П'єр і Мікелон немає даних 18
image Сент-Кіттс і Невіс 1951 18
image Сент-Люсія 1924 18
image Сент-Вінсент і Гренадини 1951 18
image Сербія 1945 18
image Сирія 1949 18
image Сінгапур 1947 21
image Словаччина 1920 18
image Словенія 1945 18 Для тих, хто працює — 16 років
image Соломонові Острови 1974 21
image Сомалі 1956 18
image США 1920 18
image Судан 1964 17
image Суринам 1948 18
image Східний Тимор немає даних 17
image Сьєрра-Леоне 1961 18
image Таджикистан 1924 18
image Таїланд 1932 18
image Танзанія 1959 18
image Того 1945 18
image Токелау немає даних 21
image Тонга 1960 21
image Тринідад і Тобаго 1946 18
image Тувалу 1967 18
image Туніс 1959 18
image Туреччина 1930 18
image Туркменістан 1924 18
image Уганда 1962 18
image Угорщина 1918 18
image Узбекистан 1938 18
image Україна 1917 20
image Уругвай 1927 18
image Фарерські острови немає даних 18
image Фіджі 1963 21
image Філіппіни 1937 18
image Фінляндія 1906 18
image Фолклендські острови 1984 18
image Франція 1944 18
image Французька Полінезія немає даних 18
image Хорватія 1945 18
image ЦАР 1986 21
image Чад 1958 18
image Чехія 1920 18
image Чилі 1935 18
image Чорногорія немає даних 18
image Швеція 1919 18
image Швейцарія 1971 18
image Шрі-Ланка 1931 18
image Ямайка 1944 18
image Японія 1945 20

Передісторія

image
Американські суфражистки на демонстрації. Лютий 1913

Патріархальний устрій більшості суспільств приписував жінкам та чоловікам різні соціальні функції, й, відповідно, надавав їм різні набори прав та обов'язків. Жінки зазвичай перебували у залежності від батька або чоловіка, які суттєво чи повністю переймали їхні майнові та громадянські права, в тому числі право обирати й бути обраними.

У багатьох країнах жінки вибороли право голосу до запровадження загального виборчого права, через що жінки певних рас і соціального положення не мали можливості голосувати.

У середньовічній Франції та деяких інших європейських країнах на міських виборах і зібраннях мали право голосувати глави родин незалежно від статі. Витоки сучасного руху за виборче право для жінок можна виявити у Франції кінця XVIII століття у працях Антуана Кондорсе й Олімпії де Гуж, які боролись за його упровадження в масштабах країни.

З 1718 до 1771 року, за часів Епохи Свободи, у Швеції було запроваджено жіноче виборче право. Воно поширювалось тільки на жінок, які перебували в гільдіях та сплачували податки.

З 1755 року національні збори Корсиканської республіки, відповідно до конституції, обирались усіма жителями та жительками віком від 25 років, у тому числі неодруженими жінками або вдовами. Жіноче виборче право на Корсиці було скасоване, коли Франція анексувала острів 1769 року.

1756 року (до шлюбу Чапін) стала першою жінкою, яка отримала право голосу в Америці. Вона користувалась ним принаймні тричі під час міських зборів в Уксбриджі, Массачусетс, за згоди решти виборців. Ці події мали місце в період з 1756 до 1768 року за часів колоніального періоду.

Відповідно до конституції 1776 року штат Нью-Джерсі надав жінкам виборче право нарівні з чоловіками (однак майновий ценз не дозволяв голосувати одруженим жінкам, які не мали власності), де виборцями оголошувались усі жителі без зазначення статі чи раси. Жінки Нью-Джерсі, разом із «чужинцями, кольоровими або чорними», втратили право голосу 1807 року під приводом боротьби з фальсифікацією виборів, після чого голосувати могли тільки білі чоловіки.

1838 року жіноче виборче право було запроваджено на островах Піткерн.

У другій половині XIX століття багато країн, колонії та штати надавали жінкам обмежене виборче право. Початок цьому поклала Південна Австралія 1861 року. Територією, на якій виборче право діє з 1869 року, є штат Вайомінг (США). 1871 Паризька комуна проголосила право голосу для жінок, але після поразки революції його було скасовано та знову відновлено тільки в липні 1944 року Шарлем де Голлем (більша частина Франції, включаючи столицю, в той час була окупована нацистською Німеччиною; Париж було звільнено тільки за місяць).

1881 року про запровадження виборчого права для жінок оголосив Острів Мен.

Тихоокеанська колонія проголосила незалежність 1889 року, ставши першою незалежною державою, де право обирати мали всі громадяни й громадянки, незалежно від статі й кольору шкіри (при цьому обіймати виборні посади могли тільки білі чоловіки). Однак досить скоро територія знову опинилась під управлінням Франції та Великої Британії.

У Новій Зеландії, британській колонії, що мала внутрішнє самоврядування, жінки здобули право обирати (але не обиратись) на початку 1890-х. В результаті кампанії Кейт Шеппард виборче право для жінок у країні було запроваджене лише за кілька тижнів до загальних виборів 1893 року. Завдяки цьому Нова Зеландія стала першою з нині існуючих держав, де жінки мали рівні з чоловіками виборчі права.

Колонія Південна Австралія, яка теж мала внутрішнє самоврядування, надала жінкам право обирати й бути обраними до колоніального парламенту в 1895 році. Австралійський Союз поширив право на всю федеративну державу 1902 року (за винятком корінних австралійок).

1906 року виборче право для жінок досягло континентальної Європи. Першою країною, де було затверджено права жінок, стало Велике князівство Фінляндське, яке на той момент входило до складу Російської імперії. Адміністративна реформа, що відбулась після повстання 1905 року, надала фінським жінкам право голосу та право бути обраними. Перші у світі жінки, обрані до парламенту, також з'явились у Фінляндії: 19 жінок отримали місця в сеймі в результаті виборів 1907 року.

У роки перед Першою світовою війною жіноче виборче право запровадили Норвегія (1913) та Данія, також воно поширювалось на решту штатів Австралії. Незадовго до завершення війни жінки отримали право голосу в Канаді, Росії, Німеччині, Польщі, Азербайджані. Британські жінки віком від 30 років були допущені до виборів 1918 року, голландські — 1919. Американські жінки, у тих штатах, де раніше не мали права голосувати, отримали його 1920 року. Жінки Туреччини отримали право голосу 1926 року. 1928 на території Британської імперії жінки зрівняні у виборчому праві з чоловіками, отримавши можливість голосувати з 21 року. Однією з останніх держав, де виборче право стало доступним для жінок, був Бутан 2008 року.

Суфражизм: боротьба за жіноче виборче право

image
Продавши свій будинок, англійська активістка Еммелін Панкгерст їздила з виступами Британією та США. Одну з найвідоміших промов, «Свобода чи смерть», вона виголосила в Коннектикуті 1913 року
Докладніше: Суфражизм

За жіноче виборче право масово боролись жінки, а також деякі чоловіки найрізноманітніших поглядів.

Учасниці руху, особливо у Британії, умовно ділились на суфражисток (англ. suffragist), які прагнули до змін конституційним шляхом, і більш спрямованих на фізичні протести та акції (англ. suffragette) на чолі з Еммелін Панкгерст, яка створила 1903 року Жіночий соціально-політичний союз, що практикував радикальніші акції (голодування, протести, блокування транспорту).

Крім виборчих, суфражистський рух домагався розширення й інших прав жінок: на володіння майном (наприклад, власною спадщиною, доступ до якої мали зазвичай чоловік або батько, але не власниця) та можливість розпоряджатися своїми коштами, право опіки над власними дітьми (які вважалися власністю чоловіка), можливості здобувати освіту, працевлаштовуватися та вільно подорожувати.

Гендерні та інші стереотипи того часу частина суфражисток використовували як аргумент. Так, уявлення, ніби жінки від природи є кращими, ніжнішими та занепокоєнішими становищем незахищених верств суспільства, особливо дітей, тому участь жінок у виборах мала призвести до цивілізованішої політики та, зокрема, допомогти контролювати обіг алкоголю. Стереотипом про основне завдання жінки (обслуговування родини) обґрунтовували потребу жінок впливати на закони, що стосуються їх дому.

Інші ж суфражистки вказували, що жінки мають бути цілковито рівними з чоловіками, й такого поняття, як «природне призначення жінки», не існує.

Розходилися й погляди на право голосу для інших категорій людей. Одні вважали, що всі повнолітні, незалежно від майна, статі й раси, мають право голосувати; інші, що жіноче виборче право має скасувати право голосу для бідних і чоловіків з кольором шкіри, відмінним від білого.

Історія здобуття за країнами

image
Австралійська сатира на карикатурі 1887 року в Melbourne Punch зображує членкиню парламенту, яка виголошує промову, поки за її дитиною доглядає спікер

Європа

Болгарія

Спеціальних обмежень для громадянок Болгарії на участь у виборах не існувало, однак традиції країни передбачали, що повноправними громадянами є тільки чоловіки. Подолати патріархальний устрій суспільства не вдавалось до 1937 року, коли жінки вперше змогли голосувати на місцевих виборах, однак це право отримали лише «матері, які перебувають у шлюбі». 1938 виборчі права жінок було розширено на парламентські вибори, а до голосування допускались практично всі повнолітні: «одружені, вдови й розлучені». При цьому право жінок залишалось лише пасивним: їм не дозволялось самим брати участь у виборах як кандидаткам. Жінки отримали рівні права з чоловіками та всі виборчі права тільки 1944 року, після скидання про-німецького уряду.

Велика Британія

Див. також: Фемінізм у Великій Британії
image
Англійська карикатура на голодування ув'язнених суфражисток: гладка суфражистка відмовляється від їжі, яку їй приніс Джон Булль. Після схуднення вона пролізає між прутами ґрат

Британський суфражизм набрав сили в першій половині XIX століття, коли жінки різко наростили свою політичну активність, зокрема, під час кампанії за реформу виборчого права у Великій Британії. Джон Стюарт Мілль, обраний до парламенту 1865 року, відкрито підтримував право голосу для жінок (невдовзі вийшла його з Гаррієт Тейлор праця «Поневолення жінок»), виступав за внесення до Народної Хартії виборчого права для жінок. Після неодноразового провалу суто чоловічого парламенту консерваторів проблема стала очевидною.

У другій половині XIX ст. сформувалося кілька груп з лобіювання інтересів жінок у парламенті. 1897 року 17 організацій об'єднались у (NUWSS). Союз організовував зустрічі, надсилав листи політикам і публікував різні матеріали. 1907 року Союз організував першу масову ходу, що увійшла в історію як , оскільки понад 3000 жінок йшли в холод розбитими вулицями Лондона від Гайд-парку до .

1903 року від Національного союзу жіночих товариств відкололось кілька організацій, що об'єдналися під началом Еммелін Панкгерст у (WSPU). Оскільки національні ЗМІ втратили інтерес до руху, новоутворений союз вирішив діяти більш радикальними методами. Нову тактику вперше було застосовано 1905 року під час виступу сера Едварда Ґрея, члена щойно створеного ліберального уряду. Під час його промови дві активістки постійно вигукували «Чи надасть ліберальний уряд право голосу жінкам?». Після відмови припинити викликали поліцію. (як їх називали газети після інциденту) чинили опір та були заарештовані й звинувачені в нападі. За відмову сплатити штраф активісток ув'язнили. Шоковане британське суспільство звернуло увагу на новий спосіб боротьби за права жінок.

Після інформаційного успіху WSPU почав усе частіше вдаватись до радикальніших дій. 1908 року суфражетки спробували увірватись до Палати громад, підпалили будинок Девіда Ллойда Джорджа. 1909 року за ґрати потрапила леді , але її швидко звільнили після встановлення особи. Тоді Літтон почала вдавати швачку Джейн Вортон та зазнала нелюдського поводження у вигляді . 1913 під час Емілі Девісон на знак протесту вибігла перед конем короля Георга V; потрапивши під копита, зазнала важких травм і померла за чотири дні (цю подію зображено у фільмі Суфражистка).

Під час Першої світової війни WSPU тимчасово перервав проведення акцій, учасниці Союзу сфокусувались на допомозі країні. NUWSS, у свою чергу, заявив про припинення політичної боротьби, хоч таємно продовжував лобіювати інтереси жінок. 1918 року, після завершення війни, парламент ухвалив закон, що відкривав доступ до виборів жінкам віком понад 30 років, які є главою родини чи перебувають у шлюбі з главою родини, або тим, хто закінчили університет. До 1928 року, коли було ухвалено Закон про народне представництво, жінки Великої Британії отримали рівні виборчі права з чоловіками.

1999 року журнал «Time», називаючи Еммелін Панкгерст однією зі ста найвпливовіших постатей XX століття, писав:

image ...Вона сформувала світогляд жінок нашого часу; вона розворушила суспільство, змінивши його назавжди image

Німеччина

Див. також: Фемінізм у Німеччині
image
Поштова марка на честь 50-річчя жіночого виборчого права у Німеччині (1969)

Юридичних підстав усувати жінок від виборів у Німеччині не існувало. Вперше питання про законодавче закріплення усталеної практики було піднято 1848 року, однак рішення не прийняли через те, що роль жінки вважалась очевидною. Питання про виборче право для жінок вперше сягнуло рейхстагу Німецької імперії 1891 року.

Громадянки Німеччини отримали право голосу на виборах до Національних зборів 30 листопада 1918 року та вперше скористались ним на загальних виборах наступного року. Однак тривалий час, до 1926 року, на виборах у Веймарській республіці використовувались два види бюлетенів: окремо для чоловіків і жінок. З приходом до влади націонал-соціалістів жіноче виборче право було скасоване 1933 року. Відновлені у правах жінки лише 1948 року в Західній Німеччині, а 1949 — в НДР.

Греція

Перші публічні вимоги гречанками права голосу належать до кінця XIX століття: у 1887–1988 роках лозунг «Право голосу для жінок» прозвучав зі сторінок газети Ladies Newspaper. 1921 прем'єр-міністр Дімітріос Гунаріс запропонував Національним зборам надати жінкам виборче право, але пропозиція не зустріла розуміння. 1924 року Національні збори ухвалили рішення надати жінкам право голосу на місцевих виборах, передбачивши, однак, п'ятирічну відстрочку.

Муніципальні вибори 11 лютого 1934 року стали першими, на яких до голосування допускалися жінки. Однак право голосу отримали тільки писемні жінки віком від 30 років. 28 травня 1952 року виборче право було поширено на всіх дорослих жінок Греції, які вперше узяли участь у парламентських виборах 19 лютого 1956 року.

1975 року рівноправ'я чоловіків і жінок було вперше закріплено в конституції Греції.

Данія

1886 року питання щодо надання жінкам виборчого права було вперше поставлено в парламенті Данії. На розгляд висувався закон, за яким жінки могли голосувати на виборах до міської ради Копенгагена. Спроба виявилась невдалою: законопроєкт відхилили на попередньому читанні. У подальшому, допоки більшість у нижній палаті парламенту зберігали ліберали, нові законопроєкти про жіноче виборче право схвалювались, але відкидались верхньою палатою. Зрештою, 1908 року обидві палати парламенту підтримали виборче право для жінок на місцевих виборах.

20 квітня 1909 року жінки Данії голосували на муніципальних виборах. На державному рівні рівноправ'я не вдавалось установити до прийняття нової конституції 1915 року. Після набуття чинності новим законом жінки взяли участь у виборах до риксдага 5 червня 1915 року.

Іспанія

У баскській провінції Біская жінки, які сплатили особливий виборчий податок, отримували право обирати й бути обраними до самої ліквідації баскської автономії.

Виборче право жінок офіційно запроваджене 1931 року за опозиції Маргарити Нелкен і Вікторії Кент, двох парламентарок, які стверджували, що іспанки надто наївні та неосвічені, щоб голосувати відповідально, а це може поставити під загрозу існування Другої республіки. За режиму Франциско Франко до референдумів (парламентських виборів не існувало, оскільки в країні була встановлена диктатура) допускались тільки жінки, які вважались главами родин. З 1976 року, під час переходу Іспанії до демократії, всі жінки отримали право обирати й бути обраними. Перші парламентські вибори за їхньої участі відбулись 1977.

Нідерланди

Вперше питання про виборчі права жінок було офіційно поставлено 1882 року. Лікарка та феміністка Алетта Якобс надіслала листа бургомістру Амстердама, вимагаючи пояснити, чому її не допустили до виборів. З'ясувалось, що, хоч у законі не було прямого зазначення, до виборів допускались тільки чоловіки, це відбувалось за замовчуванням. У подальшому в закон внесли поправку, яка закріпила дискримінаційну норму.

За жіноче виборче право в Нідерландах боролась асоціація «Vereniging voor Vrouwenkiesrecht» (Women's Suffrage Association), створена 1894 року. 1917 голландки отримали право брати участь у національних виборах, що привело до перемоги на парламентських виборах 1918 року Сюзі Греневег від Соціал-демократичної робітничої партії. Проте соціалісти, які боролись за загальне право голосу, зустріли різке неприйняття з боку суфражисток, які представляли забезпечені класи: каменем спотикання стало право голосу жінок з найнижчих шарів суспільства. Зрештою, сторони знайшли компроміс, і 15 травня 1919 року було ухвалено новий закон, що зняв усі обмеження на участь жінок у виборах. Скористатись таким правом жінки змогли на загальних виборах 1922.

Норвегія

Активна боротьба за жіноче право голосу почалась у Норвегії на початку 1880-х. 1885 року створена жіноча асоціація, зусилля якої призвели до того, що Норвегія стала першою суверенною країною, де жінки отримали право голосу, рівне з чоловіками.

Норвежки середнього класу (що мали певний рівень прибутку) вперше отримали право голосу 1907 року. Загальне жіноче виборче право запроваджувалось на місцевих виборах з 1910 року, а 11 червня 1913 парламент одноголосно ухвалив закон, що надавав жінкам право голосу на парламентських виборах.

Польща

Див. також: Фемінізм у Польщі

Жіночий рух у Польщі мав національно-визвольний характер: за переконанням його учасниць, шлях до рівноправ'я пролягав через набуття країною незалежності, а доти інтереси жінок бачились другорядними. Радикальні форми жіночої активності поширені не були. Окрім того, католицька церква, яка проповідувала стереотипну поведінку жінок, також знижувала жіночу активність. Після революції 1905 року в Польщі різко зросла політична активність. 1907 було створено Союз рівноправ'я польських жінок, програмою якого стала вимога виборчого права для всіх, без розрізнення статі, національності та релігії.

Жіноче виборче право з'явилось у Польщі одразу після набуття незалежності від Росії 1917 року. 1919 стала першою жінкою, обраною до Сейму від Сіоністської партії.

Португалія

стала першою португалкою, яка отримала право голосу. 1911 року вона домоглась права голосувати на виборах до парламенту Першої Португальської республіки, довівши, що є главою родини. Згодом чинний закон було змінено, щоб явно допустити до участі у виборах тільки глав родин чоловічої статі. 1931 року за режиму Нової держави було вперше запроваджено жіноче виборче право, але тільки для осіб, які закінчили старшу школу чи університет, натомість чоловікам достатньо було вміти читати й писати. 1946 новий закон про вибори розширив права жінок, але все ще утискав їх у порівнянні з чоловіками. Закон 1968 року проголошував рівні політичні права для чоловіків і жінок, але у виборчому праві чоловіки мали деякі переваги. Після Революції гвоздик 1974 року жінки отримали виборчі права, рівні з чоловіками.

Росія

Див. також: Фемінізм у Росії

У Росії жінки отримали виборче право навесні 1917 року. Його здобуття стало результатом діяльності російського феміністичного руху, що чинив тиск на політиків. Спочатку Тимчасовий уряд і Ради депутатів трудящих вважали вимоги жінок несвоєчасними й неактуальними та відмовились їх підтримувати. Утім 40-тисячна демонстрація жінок 19 березня 1917 року в Петрограді під лозунгами «Вільна жінка у вільній Росії!», «Без участі жінок виборче право не є загальним!», «Місце жінки — в Установчих зборах!», мітинг учасниць демонстрації біля Таврійського палацу, в якому довелось взяти участь голові Державної Думи Михайлові Родзянку та голові Ради робітничих і селянських депутатів Миколі Чхеїдзе, розгорнута в пресі, перемовини представниць жіночих організацій Петрограда й Москви з міністром-головою Тимчасового уряду князем Георгієм Львовим призвели до результату. 15 квітня 1917 року Тимчасовий уряд ухвалив постанову «Про здійснення виборів гласних міських дум, про дільничні міські управління», відповідно до якої виборчі права надавались усім громадянам, яким виповнилось 20, без розрізнення національності й віросповідання. 20 червня 1917 Тимчасовий уряд ухвалив положення про вибори до Установчих зборів, вищого законодавчого органу держави, яке набрало чинності з 11 вересня того ж року. Положення передбачало «загальне виборче право без розрізнення статі».

Навесні 1918 року відбулись вибори до міських дум, в яких жінки змогли взяти повноправну участь. Вже у квітні до Вологодської міської думи було обрано двох жінок-гласних.

Після Жовтневого перевороту в Радянській Росії було прийнято конституцію, яка закріпила юридичне рівноправ'я жінок з чоловіками.

Фінляндія

Жіночий рух став частиною загальної боротьби за ліберальні перетворення в країні, які включали право голосу не тільки для жінок, але й для більшості населення (на межі XIX та XX століть право голосу мали тільки 8% фінів). Після загального страйку 1905 року Фінляндія отримала широку автономію, а 1906 заснувала однопалатний парламент, надавши чоловікам і жінкам рівні права обирати й бути обраними. В парламенті першого скликання 19 місць посіли жінки. Однак участь жінок у місцевих виборах залишалась неможливою до самого проголошення незалежної Фінляндської республіки 1917 року.

Франція

Див. також: Фемінізм у Франції

Організований жіночий рух виник у Франції під час Великої французької революції. Жінки брали активну участь у революційних виступах, створювали власні організації й випускали журнал, присвячений боротьбі за рівність. 1791 року Національним зборам було надано Декларацію прав жінки та громадянки, підготовану Олімпією де Гуж. Вона вимагала визнання повного соціального та політичного рівноправ'я жінки. Однак ідею було відкинуто, а наприкінці 1793 року припинено діяльність жіночих організацій. Рух відроджено в середині XIX століття, а 1882 року заснована Французька ліга прав жінок. Активістка Юбертіна Оклер 1881 року заснувала La Citoyenne — щомісячну газету, яка пропагувала ідею надання жінкам виборчих прав.

Француженки стали повноправними учасницями виборів 21 квітня 1944 року за постановою Тимчасового уряду. Першими виборами, в яких жінки змогли взяти участь нарівні з чоловіками, стали муніципальні вибори 29 квітня й парламентські вибори 21 жовтня 1945 року. Корінні мусульманки Французького Алжиру отримали право голосу тільки за декретом від 3 липня 1958 року.

Швейцарія

Референдум про жіноче виборче право було проведено у Швейцарії 1 лютого 1959 року. Більшість швейцарців проголосували проти, хоч у деяких кантонах жінки мали підтримку. До 1971 року Швейцарія залишалась останньою західною республікою, де жінки не мали права голосу (в Ліхтенштейні, який є конституційною монархією, жіноче виборче право було запроваджено тільки 1984 року). У деяких кантонах жінки не мали права голосу на місцевих виборах і після 1971 року. Останнім кантоном, що урівняв жінок у правах з чоловіками, 1991 року став Аппенцелль — Іннерроден.

Швеція

Див. також: Фемінізм у Швеції

У політичному житті Швеції жінки первинно відігравали помітну роль. Під час Епохи Свободи (1718–1771) жінки, які були членкинями гільдій та сплачували податки, мали право голосу. З 1726 до 1742 року вони брали участь у 30% всіх виборів. З 1743 року нова система оподаткування зробила участь жінок у виборах ще більш частою.

Іноді за жінок голосували чоловіки, які їх представляли, що було одним з аргументів проти жіночого виборчого права. 1758 року жінки втратили право голосу на міських та місцевих виборах, їм дозволялось брати участь лише у парламентських виборах. 1771, із прийняттям нової конституції, жінки цілковито втратили право голосу.

1862 року вдовам і неодруженим жінкам, які сплачували податки, знову дозволили голосувати на місцевих виборах. 1906 пропозиція запровадити жіноче виборче право на парламентських виборах було відхилена парламентом. Однак того ж року право голосу на муніципальних виборах отримали одружені жінки, що раніше виключалось через їхню підпорядкованість чоловікам. 1909 року жінки отримали право обиратись до муніципальних рад, а на виборах 1910–1911 років 40 жінок отримали місця в місцевих органах влади. Однією з найвідоміших політикинь того часу була .

Національні вибори залишались закритими для жінок до 1919 року. Перше голосування, до якого було допущено жінок, відбулось 1921 року, після 150-річної перерви.

Кілька жінок посідали важливі пости ще до 1919 року, наприклад, Ката Дальстрем, перша жінка, яка очолила Соціал-демократичний комітет (1900), та , голова Жіночої профспілки (1902–1907).

За результатами виборів 1921 року жінки, серед яких була , отримали місця у шведському парламенті. Після виборів 1998 жінки отримали 43% місць у парламенті, що вивело Швецію на перше місце у світі за цим показником.

Азія

Азербайджан

Після проголошення 28 травня 1918 року Азербайджанської Демократичної Республіки в країні за найкоротший термін було проведено глибинні демократичні перетворення, складовою частиною яких стало надання жінкам права обирати й бути обраними. Закон про надання жінкам виборчого права було прийнято Національною радою за день до висадки в Баку британських військ під командуванням генерала Вільяма Томсона. Азербайджанки першими в ісламському світі отримали право голосу й навіть випередили у цьому більшість європейок та американок.

Індонезія

У першій половині XX століття Голландська Ост-Індія була однією з територій, де рух за жіноче виборче право не мав широкої підтримки. Боротьба почалась 1905 року, коли в муніципальних радах з'явились жінки, обрані за деякими округами. Право голосу мали тільки писемні чоловіки, через що більшість неєвропейців у виборах участі не брали: на той час писемними були тільки 11% чоловіків і 2% жінок. Найбільш значущою організацією, що вимагала від уряду запровадження жіночого виборчого права, була (VVV-Women's Suffrage Association), створена 1894 року в Голландії. Учасниці групи намагались залучити до своїх лав індонезійок, але через невміння працювати з масами зазнали невдачі. 1918 року в колонії з'явився національний представницький орган Фольксраад, проте на виборах до нього жінкам право голосу надано не було. 1935 року колоніальна адміністрація використала свою владу, щоб допустити в парламент європейок. 1938 адміністрація запровадила право голосу для жінок на міських виборах, в результаті чого європейки та індонезійки увійшли до складу муніципальних рад. В остаточному варіанті закону були згадані лише європейки й тільки муніципальні ради, що виключило з виборів решту жінок та місцеві ради. У вересні 1941 року Фольксраад провів поправку до закону, яка надала виборче право всім жінкам незалежно від раси. Зрештою, у листопаді 1941 жінки отримали право голосу на муніципальних виборах нарівні з чоловіками (що передбачало майновий та ). А вже у березні 1942 року Голландська Ост-Індія була окупована Японією.

1945 року була проголошена Республіка Індонезія. 1947 року президент Сукарно видав декрет, що проголосив рівність чоловіків і жінок, яку у подальшому було закріплено конституцією. 1961 року Індонезія ратифікувала відповідну конвенцію ООН. Однак водночас Сукарно відзначав, що жінки мали завжди перебувати під опікою чоловіків. Практично це призвело до того, що до закінчення правління Сукарно лише кілька жінок змогли домогтись високого становища у державній ієрархії країни.

Кувейт

Жіноче виборче право в Кувейті було запроваджено поправкою до закону про вибори від 17 травня 2005 року. Одним з головних заперечень консервативних парламентарів була дискримінуюча вимога ісламу, щоб на чолі нації стояв чоловік, а значить, жінки не мали обиратись до законодавчих органів. При цьому для участі в голосуванні жодних перепон виявлено не було. Після подолання спротиву в парламенті жінкам Кувейту довелось чекати ще чотири роки, щоб цілком реалізувати своє право: на виборах 2009 року, після двох невдалих кампаній, чотири жінки були обрані до вищого законодавчого органу.

Шрі-Ланка

Шрі-Ланка (на той час — Цейлон) 1931 року першою з азійських країн надала жінкам від 21 року право голосу. Відтоді жінки відіграють важливу роль у політичному житті країни. 1960 року прем'єр-міністеркою Шрі-Ланки стала Сірімаво Бандаранаїке, перша у світі жінка на пості глави уряду. Її дочка, Чандріка Кумаратунга, 1994 року також стала прем'єр-міністреркою, а потім обрана президенткою країни, ставши четвертою жінкою у світі, яка зайняла цей пост.

Японія

До 1880-х років закони Японії явно не забороняли жінкам голосувати. Оскільки загальнодержавного представницького органу ще не існувало, жінки могли брати участь тільки в місцевих виборах. «Жіноче питання» було порушено на конференції представників місцевих адміністрацій 1878 року, після чого почались зміни в місцевому законодавстві на користь чоловіків. Питання було закрито на кілька десятиліть 11 лютого 1889 року, коли було ухвалено закон, що встановив майновий ценз і надав право голосувати й обиратись тільки японським чоловікам.

У період між Першою та Другою світовими війнами тиск на японок посилився. Натомість для чоловіків було скасовано майновий ценз, а жінкам було відмовлено в будь-якій політичній активності.

25 серпня 1945 року, за кілька днів до окупації Японії союзними військами, було сформовано Жіночий комітет з повоєнного облаштування. На зборах комітету 24 вересня того ж року одним з питань стало виборче право для жінок: голосування з 20 років і право обиратись з 25. Такі вимоги підтримали окупаційні сили США, що й визначило їхнє цілковите задоволення в грудні 1945.

Північна Америка

Сполучені Штати Америки

image
Печатка Вайомінгу. Девіз штату, «Рівні права», нагадує, що Вайомінг став першою територією, де 1869 року жінки здобули виборчі права рівні з чоловіками
Див. також: Фемінізм у Сполучених Штатах Америки

Лідія Тафт (до шлюбу Чапін) стала першою жінкою Колоніальної Америки, яка отримала право голосу під час трьох міських зборів Нової Англії, починаючи з 1756 в Уксбриджі, Массачусетс.

Після Американської революції жінки мали право голосу в Нью-Джерсі з 1790 до 1807 року, з урахуванням їхнього майнового становища. 1807 року це право жінки втратили.

У червні 1848 року включив жіноче виборче право пунктом до програми . У липні на у північному Нью-Йорку американські суфражистки та активістки Елізабет Кеді Стентон і Лукреція Мотт почали боротьбу за жіноче виборче право, що тривала 70 років (див. Декларація переконань). 1850 Люсі Стоун організувала масові у Вустері, Массачусетс. Сьюзен Б. Ентоні, уродженка Рочестера, Нью-Йорк, приєдналась до руху 1852 року, прочитавши промову Стоун 1850 року. Активна борчиня за права жінок, вона об'їздила США та Європу, читаючи до ста промов щороку упродовж 45 років.

Американські суфражистки зазначали, що чорні отримали право голосу, хоч не були явно згадані в тексті Чотирнадцятої поправки (рівні громадянські права всіх осіб і право на захист закону) до Конституції США. Зокрема, Сюзен Ентоні була заарештована за спробу проголосувати. Вона відстоювала своє право, посилаючись на Чотирнадцяту поправку. Коли в Конгресі обговорювалась П'ятнадцята поправка (право голосу незалежно від раси чи попереднього перебування в рабстві), спроба поширити її на жінок не вдалася.

Перші перемоги були здобуті на територіях Вайомінгу (1869) та Юти (1870), хоч жінки Юти не мали права голосу відповідно до федерального закону Едмундса-Такера, ухваленого Конгресом 1887 року. Жіноче виборче право в Юті запроваджувалось з надією, що жінки відмовляться від полігамії, однак коли жінки полігамію підтримали, вони втратили право голосу. До кінця XIX ст. жіноче виборче право діяло в штатах Айдахо, Колорадо, Юта і Вайомінг.

Вплив суфражизму намагалися стримати арештам активісток, багатьох з них ув'язнювали. Один з наймасштабніших маршів протесту відбувся на Пенсильванія-авеню та поблизу з Білим домом напередодні інавгурації президента Вільсона. Учасниці маршу, від 5000 до 8000 осіб, зазнали нападів та образ. В результаті цього суспільна думка схилилась на користь дискримінованих жінок. Зрештою, президент Вільсон переконав Конгрес ухвалити законодавчий акт, який після ратифікації 1920 року став Дев'ятнадцятою поправкою, що забороняла дискримінацію на виборах за статевою ознакою.

Запровадження жіночого виборчого права призвело до зміни результатів виборів, оскільки жінки голосують інакше, ніж чоловіки. На федеральному рівні п'яту частину переваги демократів над республіканцями забезпечують жінки.

Канада

Вдови та неодружені жінки мали право голосу на місцевих виборах в Онтаріо з 1884 року. Така практика була поширена на решту провінцій Канади до кінця XIX століття, проте на провінційних виборах жінки не голосували до 1916 року, коли відповідний закон вдалось прийняти в Манітобі. На федеральному рівні процес відбувався у два етапи: 20 вересня 1917 року жінки отримали обмежене право голосу відповідно до «Закону про військових виборців», який дозволяв голосувати їм замість близьких родичів, які перебували на службі в армії; на початку 1919 року відповідно до «Закону про поширення виборчого права на жінок» право голосу отримали всі жінки. Всі провінції швидко наслідували цей приклад, за винятком Квебеку, який ухвалив відповідний закон лише 1940 року. Першою жінкою, обраною до парламенту, 1921 року стала .

Австралія та Океанія

Австралія

Перші вибори до парламенту щойно утвореного Австралійського Союзу 1901 року відбувались за правилами кожного з шести штатів, що входили до його складу. Таким чином громадянки Південної та Західної Австралії мали право голосу на федеральному рівні. 1902 року Союз ухвалив власний закон про вибори, поширивши виборче право на громадянок всіх штатів. Однак закон не надавав права голосу аборигенкам, які частково мали його до 1901 року (у виборах до Парламенту штатів могли брати участь всі, хто проходили за майновим цензом, хоч серед корінного населення таких було небагато). Становище зберігалось до 16 грудня 1966 року, коли було прийнято поправку до закону про вибори (вона не була наслідком референдуму 1967 року, який надав Парламенту Союзу повноваження з питань корінного населення).

Нова Зеландія

Жінки Нової Зеландії боролись за свої права, натхненні Джоном Стюартом Міллем й активністю британських феміністок. Крім того, їх додатково мотивувала діяльність американського . Серед чоловіків-політиків були прибічники руху: Джон Голл, Роберт Стаут, Джуліус Фогель та Вільям Фокс. 1878, 1879 та 1887 років поправки, що надавали жінкам право голосу, не були прийняті за мінімальної переваги противників. 1893 реформатори, зрештою, досягли успіху.

Хоча ліберальний уряд, що ухвалив закон, прагнув соціальних та політичних реформ, він остерігався надавати голос жінкам, побоюючись, що жінки підтримуватимуть консервативну партію. Без проблем долаючи нижню палату новозеландського парламенту, закон вкотре не був зупинений у верхній тільки завдяки політичним інтригам: в останній момент голоси на підтримку жіночого виборчого права віддали члени парламенту, які обурились тиском на законодавців прем'єр-міністра країни. В результаті закон було ухвалено 20 голосами проти 18, після чого він був підписаний і набрав чинності.

Право обиратися до парламенту новозеландки отримали тільки в 1919. 2005 року майже третину місць у Законодавчих зборах зайняли жінки. Вони також посіли високі пости прем'єр-міністерки, генерал-губернаторки, спікерки палати представників і міністерки юстиції.

Примітки

  1. Ерік Бланк. Фінляндія—1906: революційні корені жіночого виборчого права [ 18 березня 2018 у Wayback Machine.] // Спільне. — 8 березня 2018
  2. . Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  3. At least 2 years wait. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
  4. . . 25-09-2011. Архів оригіналу за 21-12-2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  5. . Time. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
  6. Нестерович В.Ф. (2020). . Київ: Видавництво Ліра-К. с. 182. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 22 березня 2022.
  7. (англ.). Department of International Law. Архів оригіналу за 7 березня 2015. Процитовано 16 грудня 2014.
  8. Загальна декларація прав людини. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 21 грудня 2014.
  9. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 квітня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  10. . Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 21 грудня 2014.
  11. . Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 21 грудня 2014.
  12. . Архів оригіналу за 12 вересня 2019. Процитовано 21 грудня 2014.
  13. . Архів оригіналу за 2 листопада 2011. Процитовано 21 грудня 2014.
  14. . Globalpost. Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  15. Теократия [ 18 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Политология. Словарь. — М: РГУ. В. Н. Коновалов. 2010.
  16. . Архів оригіналу за 2 грудня 2012. Процитовано 21 грудня 2014.
  17. (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2006. Процитовано 21 грудня 2014.
  18. . Архів оригіналу за 9 січня 2008. Процитовано 21 грудня 2014.
  19. Закон про вибори до Установчих зборів Української народної республіки (PDF). (PDF) оригіналу за 12 березня 2019. Процитовано 12 березня 2019. / Головна комісія по справах виборів до Українських Установчих зборів. – Київ: Друк. Київ. губ. нар. управи, 1917. – 48 с.
  20. Mill, John Stuart (1997) [1869]. The Subjection of Women. Dover Thrift Editions. с. 5. ISBN .
  21. Pernoud, Régine. La Femme Au Temps Des Cathédrales. — Stock/Laurence Pernoud, 1984. — 304 с. — .
  22. Åsa Karlsson-Sjögren. Männen, kvinnorna och rösträtten: medborgarskap och representation 1723—1866. — Carlssons, 2006. — 239 с.
  23. Ottaviani, Thierry. La Corse pour les Nuls. — Editions Générales First, 2010. — С. 46. — .
  24. Chapin, Judge Henry (2081). Address Delivered at the Unitarian Church in Uxbridge; 1864. Worcester, Mass.: Charles Hamilton Press (Harvard Library; from Google Books). с. 172.
  25. "Uxbridge Breaks Tradition and Makes History: Lydia Chapin Taft by Carol Masiello". The Blackstone Daily. Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 16 грудня 2014.
  26. Klinghoffer, Judith Apter; Elkis, Lois. "The Petticoat Electors": Women's Suffrage in New Jersey, 1776-1807. — Journal of the Early Republic, 1992. — Vol. 12, no. 2.
  27. 125th Anniversary of Women’s Suffrage on the Isle of Man. myGov.im. 10-10-2006. Архів оригіналу за 12-03-2013. Процитовано 20 грудня 2014.
  28. "Wee, Small Republics: A Few Examples of Popular Government, " Hawaiian Gazette, Nov 1, 1895, p1
  29. Aikman, Colin Campbell. History, Constitutional / McLintock, Alexander H. // An Encyclopaedia of New Zealand. — Wellington, NZ : R.E. Owen, Government Printer, 1966. — Т. 2. — С. 67—75.
  30. Constitution (Female Suffrage) Act 1895 (SA). National Archives of Australia. Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 20 грудня 2014.
  31. Country Report Finland. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
  32. Swietochowski, Tadeusz. Russian Azerbaijan, 1905-1920: The Shaping of a National Identity in a Muslim Community. — Cambridge University Press, 2004. — С. 144. — 272 p. — .
  33. (англ.). Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 20 грудня 2014.
  34. . РИА Новости. 24-03-2008. Архів оригіналу за 21-12-2014. Процитовано 20 грудня 2014.
  35. (англ.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  36. Parker, Mary Elizabeth. Surviving Change: It Wasnt Going to Be Love At First Sight When These Two Souls Met, But Their Journey Will Take a Lifetime. — AuthorHouse, 2009. — С. 41. — .
  37. Goldstein, Joel H. The Effects of the Adoption of Woman Suffrage: Sex Differences in Voting Behavior--Illinois, 1914-21. — Praeger, 1984. — С. 59. — .
  38. Garner, Les. Stepping Stones to Women's Liberty: Feminist Ideas in the Women's Suffrage Movement, 1900-1918. — Fairleigh Dickinson Univ Press, 1984. — С. 21. — .
  39. Terborg-Penn, Rosalyn. African American Women in the Struggle for the Vote: 1850—1920. — Indiana University Press, 1998. — 192 с. — .
  40. Gordon, Ann Dexter; Collier-Thomas, Betty. African American Women and the Vote, 1837-1965. — Univ of Massachusetts Press, 1997. — 217 с. — .
  41. Women's Movements: Networks and Debates in Post-communist Countries in the 19th and 20th Centuries / Edith Saurer, Margareth Lanzinger, Elisabeth Frysak. — Böhlau Verlag Köln Weimar, 2006. — С. 425. — .
  42. The Struggle for Female Suffrage in Europe: Voting to Become Citizens / Blanca Rodriguez Ruiz, Ruth Rubio-Marín. — BRILL, 2012. — С. 335. — .
  43. Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
  44. PlanetPapers — The Growth of Democracy. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
  45. . Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 5 липня 2019.
  46. Чарльз Поулсен. Англійські бунтарі.
  47. . Time Magazine. Архів оригіналу за 1 травня 2009. Процитовано 20 грудня 2014. She shaped an idea of women for our time; she shook society into a new pattern from which there could be no going back.
  48. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 квітня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  49. d'Almeida, Fabrice. La Vie mondaine sous le nazisme. — 2008.
  50. . Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  51. Country Report Greece. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 20 грудня 2014.
  52. Women's Suffrage: An International Timeline. DePaul University. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 20 грудня 2014.
  53. Greece: Country Report. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 20 грудня 2014.
  54. . kvinfo.dk. Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 20 грудня 2014.
  55. Country Report Denmark. European Database: Women in Decision-making. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 20 грудня 2014.
  56. Herbert, Henry. Portugal and Gallicia: with a review of the social and political state of the Basque Provinces : and a few remarks on recent events in Spain. — 1836. — Vol. 2.
  57. (ісп.). Архів оригіналу за 22 березня 2015. Процитовано 20 грудня 2014.
  58. . Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  59. Country Report Spain. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
  60. . www.alettajacobs.org. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
  61. Country Report Netherlands. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
  62. Rappaport, Helen. Encyclopedia of women social reformers. — ABC-CLIO, 2001. — С. 329-331. — .
  63. Ruiz B. R., Marín R. R. The Struggle for Female Suffrage in Europe: Voting to Become Citizens. — BRILL, 2012. — 500 с. — .
  64. . Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
  65. Country Report Norway. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
  66. Николаенко О. Порівняльний аналіз російського та польського жіночих рухів у другій половині ХІХ – початку ХХ століть: історіографічний огляд. з джерела 21 грудня 2014. Процитовано 2014-12-21.
  67. Davies, Norman. God’s Playground: A History of Poland. — Columbia University Press, 1982. — С. 302.
  68. Strauss, Herbert Arthur. Hostages of Modernization: Studies on Modern Antisemitism, 1870—1933/39. — Walter de Gruyter, 1993. — С. 985.
  69. Country Report Portugal. European Database: Women in Decision-making. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
  70. Юкіна І.І. Русский феминизм как вызов современности. — СПб. : Алетейя, 2007. — 539 с. — .
  71. О производстве выборов гласных городских дум, об участковых городских управлениях. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
  72. . Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  73. . Архів оригіналу за 22 травня 2016. Процитовано 21 грудня 2014.
  74. Юкіна І.І. . Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 21 грудня 2014.
  75. . Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 5 липня 2019.
  76. Elizabeth Cady Stanton; Susan B. Anthony; Matilda Joslyn. History of Woman Suffrage. — Original from Harvard University : Susan B. Anthony, 1886.
  77. . Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  78. Assemblée nationale. (фр.). Архів оригіналу за 9 листопада 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
  79. Daniel Lefeuvre (26 березня 2003). (фр.). Clio, numéro 1/1995, Résistances et Libérations France 1940-1945. Архів оригіналу за 23 липня 2008. Процитовано 21 грудня 2014.
  80. . Архів оригіналу за 21 листопада 2019. Процитовано 21 грудня 2014.
  81. . New York Times. Архів оригіналу за 27 жовтня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  82. . Архів оригіналу за 18 червня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
  83. . Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 21 грудня 2014.
  84. Nordisk familjebok. — С. 383-384.
  85. Country Report Sweden. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
  86. Blackburn, Susan, 'Winning the Vote for Women in Indonesia' Australian Feminist Studies, Volume 14, Number 29, 1 April 1999, стор. 207–218
  87. Sitasari, Arnita. The Future of Women in Indonesian Politics. — ProQuest, 2007. — С. 24-26. — .
  88. (англ.). BBC news. 17-05-2005. Архів оригіналу за 23-10-2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  89. . New York Times. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  90. . CNN. 17-05-2009. Архів оригіналу за 21-12-2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  91. Rappaport, Helen. Encyclopedia of women social reformers. — ABC-CLIO, 2001. — С. 181. — .
  92. Rappaport, Helen. Encyclopedia of women social reformers. — ABC-CLIO, 2001. — С. 806. — .
  93. . BBC News. 26 серпня 2005. Архів оригіналу за 9 червня 2017. Процитовано 21 грудня 2014.
  94. . Архів оригіналу за 20 серпня 2008. Процитовано 21 грудня 2014.
  95. Mackie, Vera. Feminism in Modern Japan: Citizenship, Embodiment and Sexuality. — Cambridge University Press, 2003. — С. 19. — ISBN 052152719.
  96. (англ.). Архів оригіналу за 7 грудня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  97. Chapin, Judge Henry (1881). . Worcester, Massachusetts: Charles Hamilton Press (Harvard Library; from Google Books). с. 172. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 21 грудня 2014.
  98. Woman suffrage. Collier's New Encyclopedia. 1921.
  99. Wellman, Judith. The Road to Seneca Falls. — University of Illinois Press, 2004. — .
  100. Claflin, Alta Blanche. Political parties in the United States 1800–1914. — New York Public Library, 1915. — С. 50.
  101. Women in Government. ABC-Clio. 2013. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
  102. Hays, Elinor Rice. Morning Star: A Biography of Lucy Stone 1818–1893. — Harcourt, Brace & World, 1961. — С. 88.
  103. Carol Hymowitz; Michaele Weissman (2011). . Random House Digital, Inc. с. 83. Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  104. . Архів оригіналу за 18 лютого 2017. Процитовано 13 квітня 2019.
  105. Van Wagenen, Lola. Sister-Wives and Suffragists: Polygamy and the Politics of Woman Suffrage 1870—1896. — BYU Studies, 2001.
  106. Stevens et al. Jailed for Freedom: American Women Win the Vote. — NewSage Press, 1995. — 224 с. — .
  107. The Suffrage Movement [ 21 серпня 2011 у Wayback Machine.](англ.) // The Time, 12.08.2011
  108. Springfield Republican. 24 жовтня 1915
  109. . The New York Times. 5 червня 1919. Архів оригіналу за 16 вересня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
  110. Lott, John; Kenny, Lawrence. Did Women’s Suffrage Change the Size and Scope of Government? // Journal of Political Economy. — 1999. — Vol. 107, no. 6. — P. 1163-1198.
  111. Schmidt, Steffen; Röser, Sabrina. (10-06-2011). (нім.). . Архів оригіналу за 15-04-2016. Процитовано 21-12-2014.
  112. . Архів оригіналу за 10 січня 2015. Процитовано 21 грудня 2014.
  113. . Aec.gov.au. 26 листопада 2007. Архів оригіналу за 22 квітня 2011. Процитовано 19 квітня 2011.
  114. Australian Government Policy in relation to Aboriginal People (англ.). Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 21 грудня 2014.
  115. (англ.). New Zealand History online. Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.

Література

  • Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
  • Нестерович В.Ф. Виборче право України: Підручник. Київ: Видавництво Ліра-К, 2017. 504 с.
  • Нестерович В.Ф. Виборча кампанія: Словник сленгових термінів та виразів [ 22 лютого 2020 у Wayback Machine.]. Київ: Видавництво Ліра-К, 2020. 648 с.
  • Mill, John Stuart. The Subjection of Women. — Dover Thrift Editions, 1997. — .
  • Åsa Karlsson-Sjögren. Männen, kvinnorna och rösträtten: medborgarskap och representation 1723—1866. — Carlssons, 2006. — 239 с.
  • Parker, Mary Elizabeth. Surviving Change: It Wasnt Going to Be Love At First Sight When These Two Souls Met, But Their Journey Will Take a Lifetime. — AuthorHouse, 2009. — .
  • Goldstein, Joel H. The Effects of the Adoption of Woman Suffrage: Sex Differences in Voting Behavior--Illinois, 1914-21. — Praeger, 1984. — 252 с. — .
  • Garner, Les. Stepping Stones to Women's Liberty: Feminist Ideas in the Women's Suffrage Movement, 1900-1918. — Fairleigh Dickinson Univ Press, 1984. — 142 с. — .
  • Terborg-Penn, Rosalyn. African American Women in the Struggle for the Vote: 1850—1920. — Indiana University Press, 1998. — 192 с. — .
  • Gordon, Ann Dexter; Collier-Thomas, Betty. African American Women and the Vote, 1837-1965. — Univ of Massachusetts Press, 1997. — 217 с. — .
  • d'Almeida, Fabrice. La Vie mondaine sous le nazisme. — 2008.
  • Sitasari, Arnita. The Future of Women in Indonesian Politics. — ProQuest, 2007. — 93 с. — .
  • Herbert, Henry. Portugal and Gallicia: with a review of the social and political state of the Basque Provinces : and a few remarks on recent events in Spain. — 1836. — Vol. 2.
  • Ruiz B. R., Marín R. R. The Struggle for Female Suffrage in Europe: Voting to Become Citizens. — BRILL, 2012. — 500 с. — .
  • Юкіна І.І. Русский феминизм как вызов современности. — СПб. : Алетейя, 2007. — 539 с. — .
  • Wellman, Judith. The Road to Seneca Falls. — University of Illinois Press, 2004. — .
  • Van Wagenen, Lola. Sister-Wives and Suffragists: Polygamy and the Politics of Woman Suffrage 1870—1896. — BYU Studies.
  • Stevens et al. Jailed for Freedom: American Women Win the Vote. — NewSage Press, 1995. — 224 с. — .
  • Mackie, Vera. Feminism in Modern Japan: Citizenship, Embodiment and Sexuality. — Cambridge University Press, 2003. — 293 с. — ISBN 052152719.

Посилання

В іншому мовному розділі є повніша стаття Women's suffrage(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою з англійської.
  • Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті.
  • Докладні рекомендації: див. .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Viborche pravo dlya zhinok angl Women s suffrage zhinok pravo zhinok yak gromadyanok narivni z cholovikami brati uchast u viborah do narodnogo predstavnictva Vklyuchaye pravo obirati pasivne viborche pravo ta pravo obiratisya aktivne Viboryuyetsya z HIH stolittya sufrazhistkami u vsih kutochkah svitu Britanski sufrazhistki Enni Kenni ta Kristabel Pankgerst z plakatom Pravo golosu zhinkam Period zdobuttya zhinkami viborchogo prava u Yevropi 18 zhinok obrani do tureckogo parlamentu 1935 roku Do XIX stolittya pravo golosu nadavalos zhinkam lokalno ta yak pravilo suprovodzhuvalos dodatkovimi obmezhennyami majnovij shlyubnij osvitnij trudovij cenz stanovishe u rodini suspilstvi tosho U HIH stolitti sufrazhistskij ruh postupovo viboryuvav pravo golosu dlya zhinok u riznih krayinah Ce prizvelo do zakriplennya zhinochogo viborchogo prava u mizhnarodnomu pravi v seredini XX stolittya Nini viborche pravo dlya zhinok rivne z cholovichim zaprovadzhene u bilshosti krayin svitu Odnimi z pershih viborche pravo dlya zhinok vprovadili Nova Zelandiya 1893 Avstraliya 1902 ta Velike knyazivstvo Finlyandske 1906 U skladi Rosijskoyi imperiyi Odnimi z ostannih Kuvejt 2005 Ob yednani Arabski Emirati 2006 j Saudivska Araviya 2011 Radikalni zmini v galuzi viborchogo prava dlya zhinok ochikuyutsya v Saudivskij Araviyi Osnovna problema polyagaye v stereotipnih uyavlennyah roli zhinki suspilstvom krayini U Vatikani zhinki dosi ne mayut viborchih prav V Ukrayini vid progoloshennya nezalezhnosti zhinki na rivnih zasadah z cholovikami koristuyutsya aktivnim ta pasivnim viborchim pravom U mizhnarodnomu praviPravo golosu dlya zhinok stalo chastinoyu mizhnarodnogo prava 1948 roku koli krayini Organizaciyi amerikanskih derzhav prijnyali Mizhamerikansku konvenciyu pro zakriplennya politichnih prav zhinok a OON Zagalnu deklaraciyu prav lyudini Stattya 21 Deklaraciyi viznachaye 1 Kozhna lyudina maye pravo brati uchast v upravlinni svoyeyu krayinoyu bezposeredno abo oposeredkovano cherez vilno obranih predstavnikiv 2 Kozhna lyudina maye pravo rivnogo dostupu do derzhavnoyi sluzhbi u svoyij krayini 3 Volya narodu maye buti osnovoyu vladi uryadu taka volya maye viyavlyatis u periodichnih ta nefalsifikovanih viborah sho mayut provoditis za zagalnogo j viborchogo prava shlyahom tayemnogo golosuvannya chi zh oposeredkovano cherez inshi rivnoznachni formi sho zabezpechuyut svobodu golosuvannya Zhinoche viborche pravo pryamo zakripleno v Konvenciyi pro politichni prava zhinok j u Konvenciyi pro likvidaciyi vsih form diskriminaciyi shodo zhinok uhvalenih OON 1952 i 1979 vidpovidno Krayini sho dosi obmezhuyut zhinoche viborche pravoStan zhinochogo viborchogo prava u svitiBrunej vlada v krayini zoseredzhena v rukah sultana Vibori do parlamentu skasovani parlamentariv priznachaye sultan Provodyatsya lishe miscevi vibori zhinki mayut na nih pravo golosu narivni z cholovikami z 18 rokiv Livan zhinoche viborche pravo obmezhene viborchini na vidminu vid viborciv mayut nadati svidoctvo pro pochatkovu osvitu Golosuvannya dlya cholovikiv ye obov yazkovim dlya zhinok za bazhannyam Saudivska Araviya absolyutna monarhiya Na miscevih viborah zhinki tezh ne mayut prava golosu Vpershe miscevi vibori v Saudivskij Araviyi vidbulis 2005 roku Zhinki v nih uchasti ne brali 2009 roku ochikuvalos zaprovadzhennya zhinochogo viborchogo prava odnak zmin zakonodavstva poki ne vidbulos 2011 roku bulo ogolosheno pro dozvil zhinkam brati uchast u viborah z 2015 roku Ob yednani Arabski Emirati obmezhene viborche pravo dlya cholovikiv i zhinok Na viborah 2011 roku tilki blizko 12 vid zagalnogo chisla gromadyan oboh statej otrimali pravo vzyati uchast u golosuvanni Vatikan absolyutna teokratichna monarhiya kerovana Svyatim Prestolom Suverenom Svyatogo Prestolu v rukah yakogo zoseredzheno absolyutnu zakonodavchu vikonavchu j sudovu vladu ye papa rimskij yakogo obirayut kardinali na dovichnij termin Oskilki kardinalom mozhe buti tilki cholovik zhinki ne mayut viborchogo prava Stan vprovadzhennya za krayinamiU tablici navedeno dati pershogo zaprovadzhennya u krayinah ta na teritoriyah prava zhinok obirati narodnih predstavnikiv ta predstavnic Krayina Rik zakonodavchogo zakriplennya Vikovij cenz viborchin Primitki Avstraliya 1902 18 Avstriya 1918 16 Azerbajdzhan 1918 18 Albaniya 1920 18 Alzhir 1962 18 Amerikanski Virginski ostrovi nemaye danih 18 Amerikanske Samoa 1990 18 Angilya 1951 18 Angola 1975 18 Andorra 1970 18 Antigua i Barbuda 1951 18 Makao nemaye danih 18 Argentina 1947 18 Aruba nemaye danih 18 Afganistan 1963 18 Bagamski Ostrovi 1960 18 Bangladesh 1972 18 Barbados 1950 18 Bahrejn 2002 18 Beliz 1954 18 Belgiya 1918 1948 18 Zaprovadzheno 1919 roku Skasovano 1933 Vidnovleno 1948 Benin 1956 18 Bermudski Ostrovi 1944 18 Bilorus 1919 18 Bolgariya 1944 18 Boliviya 1938 18 Bosniya i Gercegovina 1949 18 Botsvana 1965 18 Braziliya 1931 16 Britanski Virginski Ostrovi nemaye danih 18 Brunej 1959 18 Golosuvannya provoditsya tilki na miscevih viborah Burkina Faso 1958 18 Burundi 1961 18 Butan 1953 18 Vanuatu 1975 18 Vatikan nemaye nemaye Viborchi prava mayut tilki kardinali zhinkam zaboroneno buti kardinalami Velika Britaniya 1918 18 Do 1928 isnuvali vikovij cenz 30 rokiv ta inshi obmezhennya Venesuela 1946 18 Virmeniya 1921 18 Vollis i Futuna 2001 18 V yetnam 1946 18 Gabon 1956 21 Gayiti 1950 18 Gayana 1953 18 Gambiya 1960 18 Gana 1954 18 Gvatemala 1946 18 Gvineya 1958 18 Gvineya Bisau 1977 18 Gernsi nemaye danih 18 Gonduras 1955 18 Gonkong 1949 18 Grenada 1951 18 Grenada 1952 18 Gruziya 1918 18 Guam nemaye danih 18 Gibraltar nemaye danih 18 Grenlandiya nemaye danih 18 Daniya 1915 18 DR Kongo 1967 18 Dzhersi nemaye danih 16 Dzhibuti 1946 18 Dominika 1951 18 Dominikanska Respublika 1942 18 Ekvador 1929 18 Ekvatorialna Gvineya 1963 18 Eritreya 1993 18 Estoniya 1919 18 Zaprovadzheno 1919 roku Likvidovano 1934 Vidnovleno 1940 Efiopiya 1955 18 Yegipet 1956 18 Yemen 1967 18 Zambiya 1962 18 Zimbabve 1957 18 Izrayil 1948 18 Indiya 1947 18 Indoneziya 1945 17 Odruzheni zhinki mayut pravo golosu nezalezhno vid viku Irak 1980 18 Iran 1963 16 Irlandiya 1918 18 Islandiya 1915 18 Ispaniya 1931 18 Italiya 1946 18 Golosuvati na viborah do senatu mozhna z 25 rokiv balotuvatis z 40 stattya 58 konstituciyi Jordaniya 1974 18 Kabo Verde 1975 18 Kazahstan 1924 18 Kajmanovi Ostrovi nemaye danih 18 Kambodzha 1955 18 Kamerun 1946 20 Kanada 1917 18 Katar 1997 18 Keniya 1963 18 Kirgizstan 1918 18 Kipr 1960 18 Kiribati 1967 18 KNR 1949 18 Kokosovi ostrovi nemaye danih 18 Kolumbiya 1954 18 Komorski ostrovi 1956 18 Kongo 1963 18 KNDR 1946 17 Kosta Rika 1949 18 Kot d Ivuar 1952 19 Kuba 1934 16 Kuvejt 2005 21 Laos 1958 18 Latviya 1918 18 Livan 1952 21 Zhinoche viborche pravo obmezheno osvitnim cenzom Lesoto 1965 18 Litva 1918 18 Liberiya 1946 18 Liviya 1964 18 Lihtenshtejn 1984 18 Lyuksemburg 1919 18 Mavrikij 1956 18 Mavritaniya 1961 18 Madagaskar 1959 18 Majotta nemaye danih 18 Pivnichna Makedoniya 1946 18 Malavi 1961 18 Malajziya 1957 21 Maldivi 1932 21 Mali 1956 18 Malta 1947 18 Marokko 1963 18 Marshallovi Ostrovi 1979 18 Meksika 1947 18 Mikroneziya 1979 18 Mozambik 1975 18 Moldova 1940 18 Monako 1962 18 Mongoliya 1924 18 Montserrat nemaye danih 18 M yanma 1922 18 Namibiya 1989 18 Nauru 1968 20 Nepal 1951 18 Niger 1948 18 Nigeriya 1958 18 Niderlandi 1919 18 Niderlandski Antilski ostrovi nemaye danih 18 Niue nemaye danih 18 Nikaragua 1955 16 Nimechchina 1918 18 Zaprovadzheno 1919 roku Skasovano 1933 Vidnovleno 1948 Nova Zelandiya 1893 18 Nova Kaledoniya nemaye danih 18 Norvegiya 1913 18 OAE 2006 nemaye danih Oman 2003 21 Ostriv Men 1881 16 Ostriv Norfolk nemaye danih 18 Ostriv Svyatoyi Yeleni nemaye danih nemaye danih Ostrovi Kuka 1893 18 Ostrovi Pitkern 1838 18 Ostrovi Terks i Kajkos nemaye danih 18 Pakistan 1947 18 Palau 1979 18 Panama 1941 18 Papua Nova Gvineya 1964 18 Paragvaj 1961 18 Peru 1955 18 Pivdenna Koreya 1948 19 Pivdenno Afrikanska Respublika 1930 1994 18 1930 roku viborche pravo otrimali bili zhinki i lishe 1994 roku chorni Pivnichni Marianski Ostrovi nemaye danih 18 Polsha 1918 18 Portugaliya 1931 18 Puerto Riko 1929 18 Respublika Kitaj 1947 20 Rosiya 1917 18 Ruanda 1961 18 Rumuniya 1938 18 Salvador 1939 18 Samoa 1990 21 San Marino 1959 18 San Tome i Prinsipi 1975 18 Saudivska Araviya 2011 21 Svazilend 1968 18 Sejshelski ostrovi 1948 17 Sen Bartelemi nemaye danih 18 Senegal 1945 18 Sen Martin nemaye danih 18 Sen P yer i Mikelon nemaye danih 18 Sent Kitts i Nevis 1951 18 Sent Lyusiya 1924 18 Sent Vinsent i Grenadini 1951 18 Serbiya 1945 18 Siriya 1949 18 Singapur 1947 21 Slovachchina 1920 18 Sloveniya 1945 18 Dlya tih hto pracyuye 16 rokiv Solomonovi Ostrovi 1974 21 Somali 1956 18 SShA 1920 18 Sudan 1964 17 Surinam 1948 18 Shidnij Timor nemaye danih 17 Syerra Leone 1961 18 Tadzhikistan 1924 18 Tayiland 1932 18 Tanzaniya 1959 18 Togo 1945 18 Tokelau nemaye danih 21 Tonga 1960 21 Trinidad i Tobago 1946 18 Tuvalu 1967 18 Tunis 1959 18 Turechchina 1930 18 Turkmenistan 1924 18 Uganda 1962 18 Ugorshina 1918 18 Uzbekistan 1938 18 Ukrayina 1917 20 Urugvaj 1927 18 Farerski ostrovi nemaye danih 18 Fidzhi 1963 21 Filippini 1937 18 Finlyandiya 1906 18 Folklendski ostrovi 1984 18 Franciya 1944 18 Francuzka Polineziya nemaye danih 18 Horvatiya 1945 18 CAR 1986 21 Chad 1958 18 Chehiya 1920 18 Chili 1935 18 Chornogoriya nemaye danih 18 Shveciya 1919 18 Shvejcariya 1971 18 Shri Lanka 1931 18 Yamajka 1944 18 Yaponiya 1945 20PeredistoriyaAmerikanski sufrazhistki na demonstraciyi Lyutij 1913 Patriarhalnij ustrij bilshosti suspilstv pripisuvav zhinkam ta cholovikam rizni socialni funkciyi j vidpovidno nadavav yim rizni nabori prav ta obov yazkiv Zhinki zazvichaj perebuvali u zalezhnosti vid batka abo cholovika yaki suttyevo chi povnistyu perejmali yihni majnovi ta gromadyanski prava v tomu chisli pravo obirati j buti obranimi U bagatoh krayinah zhinki viboroli pravo golosu do zaprovadzhennya zagalnogo viborchogo prava cherez sho zhinki pevnih ras i socialnogo polozhennya ne mali mozhlivosti golosuvati U serednovichnij Franciyi ta deyakih inshih yevropejskih krayinah na miskih viborah i zibrannyah mali pravo golosuvati glavi rodin nezalezhno vid stati Vitoki suchasnogo ruhu za viborche pravo dlya zhinok mozhna viyaviti u Franciyi kincya XVIII stolittya u pracyah Antuana Kondorse j Olimpiyi de Guzh yaki borolis za jogo uprovadzhennya v masshtabah krayini Z 1718 do 1771 roku za chasiv Epohi Svobodi u Shveciyi bulo zaprovadzheno zhinoche viborche pravo Vono poshiryuvalos tilki na zhinok yaki perebuvali v gildiyah ta splachuvali podatki Z 1755 roku nacionalni zbori Korsikanskoyi respubliki vidpovidno do konstituciyi obiralis usima zhitelyami ta zhitelkami vikom vid 25 rokiv u tomu chisli neodruzhenimi zhinkami abo vdovami Zhinoche viborche pravo na Korsici bulo skasovane koli Franciya aneksuvala ostriv 1769 roku 1756 roku do shlyubu Chapin stala pershoyu zhinkoyu yaka otrimala pravo golosu v Americi Vona koristuvalas nim prinajmni trichi pid chas miskih zboriv v Uksbridzhi Massachusets za zgodi reshti viborciv Ci podiyi mali misce v period z 1756 do 1768 roku za chasiv kolonialnogo periodu Vidpovidno do konstituciyi 1776 roku shtat Nyu Dzhersi nadav zhinkam viborche pravo narivni z cholovikami odnak majnovij cenz ne dozvolyav golosuvati odruzhenim zhinkam yaki ne mali vlasnosti de viborcyami ogoloshuvalis usi zhiteli bez zaznachennya stati chi rasi Zhinki Nyu Dzhersi razom iz chuzhincyami kolorovimi abo chornimi vtratili pravo golosu 1807 roku pid privodom borotbi z falsifikaciyeyu viboriv pislya chogo golosuvati mogli tilki bili choloviki 1838 roku zhinoche viborche pravo bulo zaprovadzheno na ostrovah Pitkern U drugij polovini XIX stolittya bagato krayin koloniyi ta shtati nadavali zhinkam obmezhene viborche pravo Pochatok comu poklala Pivdenna Avstraliya 1861 roku Teritoriyeyu na yakij viborche pravo diye z 1869 roku ye shtat Vajoming SShA 1871 Parizka komuna progolosila pravo golosu dlya zhinok ale pislya porazki revolyuciyi jogo bulo skasovano ta znovu vidnovleno tilki v lipni 1944 roku Sharlem de Gollem bilsha chastina Franciyi vklyuchayuchi stolicyu v toj chas bula okupovana nacistskoyu Nimechchinoyu Parizh bulo zvilneno tilki za misyac 1881 roku pro zaprovadzhennya viborchogo prava dlya zhinok ogolosiv Ostriv Men Tihookeanska koloniya progolosila nezalezhnist 1889 roku stavshi pershoyu nezalezhnoyu derzhavoyu de pravo obirati mali vsi gromadyani j gromadyanki nezalezhno vid stati j koloru shkiri pri comu obijmati viborni posadi mogli tilki bili choloviki Odnak dosit skoro teritoriya znovu opinilas pid upravlinnyam Franciyi ta Velikoyi Britaniyi U Novij Zelandiyi britanskij koloniyi sho mala vnutrishnye samovryaduvannya zhinki zdobuli pravo obirati ale ne obiratis na pochatku 1890 h V rezultati kampaniyi Kejt Sheppard viborche pravo dlya zhinok u krayini bulo zaprovadzhene lishe za kilka tizhniv do zagalnih viboriv 1893 roku Zavdyaki comu Nova Zelandiya stala pershoyu z nini isnuyuchih derzhav de zhinki mali rivni z cholovikami viborchi prava Koloniya Pivdenna Avstraliya yaka tezh mala vnutrishnye samovryaduvannya nadala zhinkam pravo obirati j buti obranimi do kolonialnogo parlamentu v 1895 roci Avstralijskij Soyuz poshiriv pravo na vsyu federativnu derzhavu 1902 roku za vinyatkom korinnih avstralijok 1906 roku viborche pravo dlya zhinok dosyaglo kontinentalnoyi Yevropi Pershoyu krayinoyu de bulo zatverdzheno prava zhinok stalo Velike knyazivstvo Finlyandske yake na toj moment vhodilo do skladu Rosijskoyi imperiyi Administrativna reforma sho vidbulas pislya povstannya 1905 roku nadala finskim zhinkam pravo golosu ta pravo buti obranimi Pershi u sviti zhinki obrani do parlamentu takozh z yavilis u Finlyandiyi 19 zhinok otrimali miscya v sejmi v rezultati viboriv 1907 roku U roki pered Pershoyu svitovoyu vijnoyu zhinoche viborche pravo zaprovadili Norvegiya 1913 ta Daniya takozh vono poshiryuvalos na reshtu shtativ Avstraliyi Nezadovgo do zavershennya vijni zhinki otrimali pravo golosu v Kanadi Rosiyi Nimechchini Polshi Azerbajdzhani Britanski zhinki vikom vid 30 rokiv buli dopusheni do viboriv 1918 roku gollandski 1919 Amerikanski zhinki u tih shtatah de ranishe ne mali prava golosuvati otrimali jogo 1920 roku Zhinki Turechchini otrimali pravo golosu 1926 roku 1928 na teritoriyi Britanskoyi imperiyi zhinki zrivnyani u viborchomu pravi z cholovikami otrimavshi mozhlivist golosuvati z 21 roku Odniyeyu z ostannih derzhav de viborche pravo stalo dostupnim dlya zhinok buv Butan 2008 roku Sufrazhizm borotba za zhinoche viborche pravoProdavshi svij budinok anglijska aktivistka Emmelin Pankgerst yizdila z vistupami Britaniyeyu ta SShA Odnu z najvidomishih promov Svoboda chi smert vona vigolosila v Konnektikuti 1913 rokuDokladnishe Sufrazhizm Za zhinoche viborche pravo masovo borolis zhinki a takozh deyaki choloviki najriznomanitnishih poglyadiv Uchasnici ruhu osoblivo u Britaniyi umovno dililis na sufrazhistok angl suffragist yaki pragnuli do zmin konstitucijnim shlyahom i bilsh spryamovanih na fizichni protesti ta akciyi angl suffragette na choli z Emmelin Pankgerst yaka stvorila 1903 roku Zhinochij socialno politichnij soyuz sho praktikuvav radikalnishi akciyi goloduvannya protesti blokuvannya transportu Krim viborchih sufrazhistskij ruh domagavsya rozshirennya j inshih prav zhinok na volodinnya majnom napriklad vlasnoyu spadshinoyu dostup do yakoyi mali zazvichaj cholovik abo batko ale ne vlasnicya ta mozhlivist rozporyadzhatisya svoyimi koshtami pravo opiki nad vlasnimi ditmi yaki vvazhalisya vlasnistyu cholovika mozhlivosti zdobuvati osvitu pracevlashtovuvatisya ta vilno podorozhuvati Genderni ta inshi stereotipi togo chasu chastina sufrazhistok vikoristovuvali yak argument Tak uyavlennya nibi zhinki vid prirodi ye krashimi nizhnishimi ta zanepokoyenishimi stanovishem nezahishenih verstv suspilstva osoblivo ditej tomu uchast zhinok u viborah mala prizvesti do civilizovanishoyi politiki ta zokrema dopomogti kontrolyuvati obig alkogolyu Stereotipom pro osnovne zavdannya zhinki obslugovuvannya rodini obgruntovuvali potrebu zhinok vplivati na zakoni sho stosuyutsya yih domu Inshi zh sufrazhistki vkazuvali sho zhinki mayut buti cilkovito rivnimi z cholovikami j takogo ponyattya yak prirodne priznachennya zhinki ne isnuye Rozhodilisya j poglyadi na pravo golosu dlya inshih kategorij lyudej Odni vvazhali sho vsi povnolitni nezalezhno vid majna stati j rasi mayut pravo golosuvati inshi sho zhinoche viborche pravo maye skasuvati pravo golosu dlya bidnih i cholovikiv z kolorom shkiri vidminnim vid bilogo Istoriya zdobuttya za krayinamiAvstralijska satira na karikaturi 1887 roku v Melbourne Punch zobrazhuye chlenkinyu parlamentu yaka vigoloshuye promovu poki za yiyi ditinoyu doglyadaye spiker Yevropa Bolgariya Specialnih obmezhen dlya gromadyanok Bolgariyi na uchast u viborah ne isnuvalo odnak tradiciyi krayini peredbachali sho povnopravnimi gromadyanami ye tilki choloviki Podolati patriarhalnij ustrij suspilstva ne vdavalos do 1937 roku koli zhinki vpershe zmogli golosuvati na miscevih viborah odnak ce pravo otrimali lishe materi yaki perebuvayut u shlyubi 1938 viborchi prava zhinok bulo rozshireno na parlamentski vibori a do golosuvannya dopuskalis praktichno vsi povnolitni odruzheni vdovi j rozlucheni Pri comu pravo zhinok zalishalos lishe pasivnim yim ne dozvolyalos samim brati uchast u viborah yak kandidatkam Zhinki otrimali rivni prava z cholovikami ta vsi viborchi prava tilki 1944 roku pislya skidannya pro nimeckogo uryadu Velika Britaniya Div takozh Feminizm u Velikij BritaniyiAnglijska karikatura na goloduvannya uv yaznenih sufrazhistok gladka sufrazhistka vidmovlyayetsya vid yizhi yaku yij prinis Dzhon Bull Pislya shudnennya vona prolizaye mizh prutami grat Britanskij sufrazhizm nabrav sili v pershij polovini XIX stolittya koli zhinki rizko narostili svoyu politichnu aktivnist zokrema pid chas kampaniyi za reformu viborchogo prava u Velikij Britaniyi Dzhon Styuart Mill obranij do parlamentu 1865 roku vidkrito pidtrimuvav pravo golosu dlya zhinok nevdovzi vijshla jogo z Garriyet Tejlor pracya Ponevolennya zhinok vistupav za vnesennya do Narodnoyi Hartiyi viborchogo prava dlya zhinok Pislya neodnorazovogo provalu suto cholovichogo parlamentu konservatoriv problema stala ochevidnoyu U drugij polovini XIX st sformuvalosya kilka grup z lobiyuvannya interesiv zhinok u parlamenti 1897 roku 17 organizacij ob yednalis u NUWSS Soyuz organizovuvav zustrichi nadsilav listi politikam i publikuvav rizni materiali 1907 roku Soyuz organizuvav pershu masovu hodu sho uvijshla v istoriyu yak oskilki ponad 3000 zhinok jshli v holod rozbitimi vulicyami Londona vid Gajd parku do 1903 roku vid Nacionalnogo soyuzu zhinochih tovaristv vidkololos kilka organizacij sho ob yednalisya pid nachalom Emmelin Pankgerst u WSPU Oskilki nacionalni ZMI vtratili interes do ruhu novoutvorenij soyuz virishiv diyati bilsh radikalnimi metodami Novu taktiku vpershe bulo zastosovano 1905 roku pid chas vistupu sera Edvarda Greya chlena shojno stvorenogo liberalnogo uryadu Pid chas jogo promovi dvi aktivistki postijno vigukuvali Chi nadast liberalnij uryad pravo golosu zhinkam Pislya vidmovi pripiniti viklikali policiyu yak yih nazivali gazeti pislya incidentu chinili opir ta buli zaareshtovani j zvinuvacheni v napadi Za vidmovu splatiti shtraf aktivistok uv yaznili Shokovane britanske suspilstvo zvernulo uvagu na novij sposib borotbi za prava zhinok Pislya informacijnogo uspihu WSPU pochav use chastishe vdavatis do radikalnishih dij 1908 roku sufrazhetki sprobuvali uvirvatis do Palati gromad pidpalili budinok Devida Llojda Dzhordzha 1909 roku za grati potrapila ledi ale yiyi shvidko zvilnili pislya vstanovlennya osobi Todi Litton pochala vdavati shvachku Dzhejn Vorton ta zaznala nelyudskogo povodzhennya u viglyadi 1913 pid chas Emili Devison na znak protestu vibigla pered konem korolya Georga V potrapivshi pid kopita zaznala vazhkih travm i pomerla za chotiri dni cyu podiyu zobrazheno u filmi Sufrazhistka Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni WSPU timchasovo perervav provedennya akcij uchasnici Soyuzu sfokusuvalis na dopomozi krayini NUWSS u svoyu chergu zayaviv pro pripinennya politichnoyi borotbi hoch tayemno prodovzhuvav lobiyuvati interesi zhinok 1918 roku pislya zavershennya vijni parlament uhvaliv zakon sho vidkrivav dostup do viboriv zhinkam vikom ponad 30 rokiv yaki ye glavoyu rodini chi perebuvayut u shlyubi z glavoyu rodini abo tim hto zakinchili universitet Do 1928 roku koli bulo uhvaleno Zakon pro narodne predstavnictvo zhinki Velikoyi Britaniyi otrimali rivni viborchi prava z cholovikami 1999 roku zhurnal Time nazivayuchi Emmelin Pankgerst odniyeyu zi sta najvplivovishih postatej XX stolittya pisav Vona sformuvala svitoglyad zhinok nashogo chasu vona rozvorushila suspilstvo zminivshi jogo nazavzhdi Nimechchina Div takozh Feminizm u NimechchiniPoshtova marka na chest 50 richchya zhinochogo viborchogo prava u Nimechchini 1969 Yuridichnih pidstav usuvati zhinok vid viboriv u Nimechchini ne isnuvalo Vpershe pitannya pro zakonodavche zakriplennya ustalenoyi praktiki bulo pidnyato 1848 roku odnak rishennya ne prijnyali cherez te sho rol zhinki vvazhalas ochevidnoyu Pitannya pro viborche pravo dlya zhinok vpershe syagnulo rejhstagu Nimeckoyi imperiyi 1891 roku Gromadyanki Nimechchini otrimali pravo golosu na viborah do Nacionalnih zboriv 30 listopada 1918 roku ta vpershe skoristalis nim na zagalnih viborah nastupnogo roku Odnak trivalij chas do 1926 roku na viborah u Vejmarskij respublici vikoristovuvalis dva vidi byuleteniv okremo dlya cholovikiv i zhinok Z prihodom do vladi nacional socialistiv zhinoche viborche pravo bulo skasovane 1933 roku Vidnovleni u pravah zhinki lishe 1948 roku v Zahidnij Nimechchini a 1949 v NDR Greciya Pershi publichni vimogi grechankami prava golosu nalezhat do kincya XIX stolittya u 1887 1988 rokah lozung Pravo golosu dlya zhinok prozvuchav zi storinok gazeti Ladies Newspaper 1921 prem yer ministr Dimitrios Gunaris zaproponuvav Nacionalnim zboram nadati zhinkam viborche pravo ale propoziciya ne zustrila rozuminnya 1924 roku Nacionalni zbori uhvalili rishennya nadati zhinkam pravo golosu na miscevih viborah peredbachivshi odnak p yatirichnu vidstrochku Municipalni vibori 11 lyutogo 1934 roku stali pershimi na yakih do golosuvannya dopuskalisya zhinki Odnak pravo golosu otrimali tilki pisemni zhinki vikom vid 30 rokiv 28 travnya 1952 roku viborche pravo bulo poshireno na vsih doroslih zhinok Greciyi yaki vpershe uzyali uchast u parlamentskih viborah 19 lyutogo 1956 roku 1975 roku rivnoprav ya cholovikiv i zhinok bulo vpershe zakripleno v konstituciyi Greciyi Daniya 1886 roku pitannya shodo nadannya zhinkam viborchogo prava bulo vpershe postavleno v parlamenti Daniyi Na rozglyad visuvavsya zakon za yakim zhinki mogli golosuvati na viborah do miskoyi radi Kopengagena Sproba viyavilas nevdaloyu zakonoproyekt vidhilili na poperednomu chitanni U podalshomu dopoki bilshist u nizhnij palati parlamentu zberigali liberali novi zakonoproyekti pro zhinoche viborche pravo shvalyuvalis ale vidkidalis verhnoyu palatoyu Zreshtoyu 1908 roku obidvi palati parlamentu pidtrimali viborche pravo dlya zhinok na miscevih viborah 20 kvitnya 1909 roku zhinki Daniyi golosuvali na municipalnih viborah Na derzhavnomu rivni rivnoprav ya ne vdavalos ustanoviti do prijnyattya novoyi konstituciyi 1915 roku Pislya nabuttya chinnosti novim zakonom zhinki vzyali uchast u viborah do riksdaga 5 chervnya 1915 roku Ispaniya U baskskij provinciyi Biskaya zhinki yaki splatili osoblivij viborchij podatok otrimuvali pravo obirati j buti obranimi do samoyi likvidaciyi baskskoyi avtonomiyi Viborche pravo zhinok oficijno zaprovadzhene 1931 roku za opoziciyi Margariti Nelken i Viktoriyi Kent dvoh parlamentarok yaki stverdzhuvali sho ispanki nadto nayivni ta neosvicheni shob golosuvati vidpovidalno a ce mozhe postaviti pid zagrozu isnuvannya Drugoyi respubliki Za rezhimu Francisko Franko do referendumiv parlamentskih viboriv ne isnuvalo oskilki v krayini bula vstanovlena diktatura dopuskalis tilki zhinki yaki vvazhalis glavami rodin Z 1976 roku pid chas perehodu Ispaniyi do demokratiyi vsi zhinki otrimali pravo obirati j buti obranimi Pershi parlamentski vibori za yihnoyi uchasti vidbulis 1977 Niderlandi Vpershe pitannya pro viborchi prava zhinok bulo oficijno postavleno 1882 roku Likarka ta feministka Aletta Yakobs nadislala lista burgomistru Amsterdama vimagayuchi poyasniti chomu yiyi ne dopustili do viboriv Z yasuvalos sho hoch u zakoni ne bulo pryamogo zaznachennya do viboriv dopuskalis tilki choloviki ce vidbuvalos za zamovchuvannyam U podalshomu v zakon vnesli popravku yaka zakripila diskriminacijnu normu Za zhinoche viborche pravo v Niderlandah borolas asociaciya Vereniging voor Vrouwenkiesrecht Women s Suffrage Association stvorena 1894 roku 1917 gollandki otrimali pravo brati uchast u nacionalnih viborah sho privelo do peremogi na parlamentskih viborah 1918 roku Syuzi Greneveg vid Social demokratichnoyi robitnichoyi partiyi Prote socialisti yaki borolis za zagalne pravo golosu zustrili rizke neprijnyattya z boku sufrazhistok yaki predstavlyali zabezpecheni klasi kamenem spotikannya stalo pravo golosu zhinok z najnizhchih shariv suspilstva Zreshtoyu storoni znajshli kompromis i 15 travnya 1919 roku bulo uhvaleno novij zakon sho znyav usi obmezhennya na uchast zhinok u viborah Skoristatis takim pravom zhinki zmogli na zagalnih viborah 1922 Norvegiya Aktivna borotba za zhinoche pravo golosu pochalas u Norvegiyi na pochatku 1880 h 1885 roku stvorena zhinocha asociaciya zusillya yakoyi prizveli do togo sho Norvegiya stala pershoyu suverennoyu krayinoyu de zhinki otrimali pravo golosu rivne z cholovikami Norvezhki serednogo klasu sho mali pevnij riven pributku vpershe otrimali pravo golosu 1907 roku Zagalne zhinoche viborche pravo zaprovadzhuvalos na miscevih viborah z 1910 roku a 11 chervnya 1913 parlament odnogolosno uhvaliv zakon sho nadavav zhinkam pravo golosu na parlamentskih viborah Polsha Div takozh Feminizm u Polshi Zhinochij ruh u Polshi mav nacionalno vizvolnij harakter za perekonannyam jogo uchasnic shlyah do rivnoprav ya prolyagav cherez nabuttya krayinoyu nezalezhnosti a doti interesi zhinok bachilis drugoryadnimi Radikalni formi zhinochoyi aktivnosti poshireni ne buli Okrim togo katolicka cerkva yaka propoviduvala stereotipnu povedinku zhinok takozh znizhuvala zhinochu aktivnist Pislya revolyuciyi 1905 roku v Polshi rizko zrosla politichna aktivnist 1907 bulo stvoreno Soyuz rivnoprav ya polskih zhinok programoyu yakogo stala vimoga viborchogo prava dlya vsih bez rozriznennya stati nacionalnosti ta religiyi Zhinoche viborche pravo z yavilos u Polshi odrazu pislya nabuttya nezalezhnosti vid Rosiyi 1917 roku 1919 stala pershoyu zhinkoyu obranoyu do Sejmu vid Sionistskoyi partiyi Portugaliya stala pershoyu portugalkoyu yaka otrimala pravo golosu 1911 roku vona domoglas prava golosuvati na viborah do parlamentu Pershoyi Portugalskoyi respubliki dovivshi sho ye glavoyu rodini Zgodom chinnij zakon bulo zmineno shob yavno dopustiti do uchasti u viborah tilki glav rodin cholovichoyi stati 1931 roku za rezhimu Novoyi derzhavi bulo vpershe zaprovadzheno zhinoche viborche pravo ale tilki dlya osib yaki zakinchili starshu shkolu chi universitet natomist cholovikam dostatno bulo vmiti chitati j pisati 1946 novij zakon pro vibori rozshiriv prava zhinok ale vse she utiskav yih u porivnyanni z cholovikami Zakon 1968 roku progoloshuvav rivni politichni prava dlya cholovikiv i zhinok ale u viborchomu pravi choloviki mali deyaki perevagi Pislya Revolyuciyi gvozdik 1974 roku zhinki otrimali viborchi prava rivni z cholovikami Rosiya Div takozh Feminizm u Rosiyi U Rosiyi zhinki otrimali viborche pravo navesni 1917 roku Jogo zdobuttya stalo rezultatom diyalnosti rosijskogo feministichnogo ruhu sho chiniv tisk na politikiv Spochatku Timchasovij uryad i Radi deputativ trudyashih vvazhali vimogi zhinok nesvoyechasnimi j neaktualnimi ta vidmovilis yih pidtrimuvati Utim 40 tisyachna demonstraciya zhinok 19 bereznya 1917 roku v Petrogradi pid lozungami Vilna zhinka u vilnij Rosiyi Bez uchasti zhinok viborche pravo ne ye zagalnim Misce zhinki v Ustanovchih zborah miting uchasnic demonstraciyi bilya Tavrijskogo palacu v yakomu dovelos vzyati uchast golovi Derzhavnoyi Dumi Mihajlovi Rodzyanku ta golovi Radi robitnichih i selyanskih deputativ Mikoli Chheyidze rozgornuta v presi peremovini predstavnic zhinochih organizacij Petrograda j Moskvi z ministrom golovoyu Timchasovogo uryadu knyazem Georgiyem Lvovim prizveli do rezultatu 15 kvitnya 1917 roku Timchasovij uryad uhvaliv postanovu Pro zdijsnennya viboriv glasnih miskih dum pro dilnichni miski upravlinnya vidpovidno do yakoyi viborchi prava nadavalis usim gromadyanam yakim vipovnilos 20 bez rozriznennya nacionalnosti j virospovidannya 20 chervnya 1917 Timchasovij uryad uhvaliv polozhennya pro vibori do Ustanovchih zboriv vishogo zakonodavchogo organu derzhavi yake nabralo chinnosti z 11 veresnya togo zh roku Polozhennya peredbachalo zagalne viborche pravo bez rozriznennya stati Navesni 1918 roku vidbulis vibori do miskih dum v yakih zhinki zmogli vzyati povnopravnu uchast Vzhe u kvitni do Vologodskoyi miskoyi dumi bulo obrano dvoh zhinok glasnih Pislya Zhovtnevogo perevorotu v Radyanskij Rosiyi bulo prijnyato konstituciyu yaka zakripila yuridichne rivnoprav ya zhinok z cholovikami Finlyandiya Zhinochij ruh stav chastinoyu zagalnoyi borotbi za liberalni peretvorennya v krayini yaki vklyuchali pravo golosu ne tilki dlya zhinok ale j dlya bilshosti naselennya na mezhi XIX ta XX stolit pravo golosu mali tilki 8 finiv Pislya zagalnogo strajku 1905 roku Finlyandiya otrimala shiroku avtonomiyu a 1906 zasnuvala odnopalatnij parlament nadavshi cholovikam i zhinkam rivni prava obirati j buti obranimi V parlamenti pershogo sklikannya 19 misc posili zhinki Odnak uchast zhinok u miscevih viborah zalishalas nemozhlivoyu do samogo progoloshennya nezalezhnoyi Finlyandskoyi respubliki 1917 roku Franciya Div takozh Feminizm u Franciyi Organizovanij zhinochij ruh vinik u Franciyi pid chas Velikoyi francuzkoyi revolyuciyi Zhinki brali aktivnu uchast u revolyucijnih vistupah stvoryuvali vlasni organizaciyi j vipuskali zhurnal prisvyachenij borotbi za rivnist 1791 roku Nacionalnim zboram bulo nadano Deklaraciyu prav zhinki ta gromadyanki pidgotovanu Olimpiyeyu de Guzh Vona vimagala viznannya povnogo socialnogo ta politichnogo rivnoprav ya zhinki Odnak ideyu bulo vidkinuto a naprikinci 1793 roku pripineno diyalnist zhinochih organizacij Ruh vidrodzheno v seredini XIX stolittya a 1882 roku zasnovana Francuzka liga prav zhinok Aktivistka Yubertina Okler 1881 roku zasnuvala La Citoyenne shomisyachnu gazetu yaka propaguvala ideyu nadannya zhinkam viborchih prav Francuzhenki stali povnopravnimi uchasnicyami viboriv 21 kvitnya 1944 roku za postanovoyu Timchasovogo uryadu Pershimi viborami v yakih zhinki zmogli vzyati uchast narivni z cholovikami stali municipalni vibori 29 kvitnya j parlamentski vibori 21 zhovtnya 1945 roku Korinni musulmanki Francuzkogo Alzhiru otrimali pravo golosu tilki za dekretom vid 3 lipnya 1958 roku Shvejcariya Referendum pro zhinoche viborche pravo bulo provedeno u Shvejcariyi 1 lyutogo 1959 roku Bilshist shvejcarciv progolosuvali proti hoch u deyakih kantonah zhinki mali pidtrimku Do 1971 roku Shvejcariya zalishalas ostannoyu zahidnoyu respublikoyu de zhinki ne mali prava golosu v Lihtenshtejni yakij ye konstitucijnoyu monarhiyeyu zhinoche viborche pravo bulo zaprovadzheno tilki 1984 roku U deyakih kantonah zhinki ne mali prava golosu na miscevih viborah i pislya 1971 roku Ostannim kantonom sho urivnyav zhinok u pravah z cholovikami 1991 roku stav Appencell Innerroden Shveciya Div takozh Feminizm u Shveciyi U politichnomu zhitti Shveciyi zhinki pervinno vidigravali pomitnu rol Pid chas Epohi Svobodi 1718 1771 zhinki yaki buli chlenkinyami gildij ta splachuvali podatki mali pravo golosu Z 1726 do 1742 roku voni brali uchast u 30 vsih viboriv Z 1743 roku nova sistema opodatkuvannya zrobila uchast zhinok u viborah she bilsh chastoyu Inodi za zhinok golosuvali choloviki yaki yih predstavlyali sho bulo odnim z argumentiv proti zhinochogo viborchogo prava 1758 roku zhinki vtratili pravo golosu na miskih ta miscevih viborah yim dozvolyalos brati uchast lishe u parlamentskih viborah 1771 iz prijnyattyam novoyi konstituciyi zhinki cilkovito vtratili pravo golosu 1862 roku vdovam i neodruzhenim zhinkam yaki splachuvali podatki znovu dozvolili golosuvati na miscevih viborah 1906 propoziciya zaprovaditi zhinoche viborche pravo na parlamentskih viborah bulo vidhilena parlamentom Odnak togo zh roku pravo golosu na municipalnih viborah otrimali odruzheni zhinki sho ranishe viklyuchalos cherez yihnyu pidporyadkovanist cholovikam 1909 roku zhinki otrimali pravo obiratis do municipalnih rad a na viborah 1910 1911 rokiv 40 zhinok otrimali miscya v miscevih organah vladi Odniyeyu z najvidomishih politikin togo chasu bula Nacionalni vibori zalishalis zakritimi dlya zhinok do 1919 roku Pershe golosuvannya do yakogo bulo dopusheno zhinok vidbulos 1921 roku pislya 150 richnoyi perervi Kilka zhinok posidali vazhlivi posti she do 1919 roku napriklad Kata Dalstrem persha zhinka yaka ocholila Social demokratichnij komitet 1900 ta golova Zhinochoyi profspilki 1902 1907 Za rezultatami viboriv 1921 roku zhinki sered yakih bula otrimali miscya u shvedskomu parlamenti Pislya viboriv 1998 zhinki otrimali 43 misc u parlamenti sho vivelo Shveciyu na pershe misce u sviti za cim pokaznikom Aziya Azerbajdzhan Pislya progoloshennya 28 travnya 1918 roku Azerbajdzhanskoyi Demokratichnoyi Respubliki v krayini za najkorotshij termin bulo provedeno glibinni demokratichni peretvorennya skladovoyu chastinoyu yakih stalo nadannya zhinkam prava obirati j buti obranimi Zakon pro nadannya zhinkam viborchogo prava bulo prijnyato Nacionalnoyu radoyu za den do visadki v Baku britanskih vijsk pid komanduvannyam generala Vilyama Tomsona Azerbajdzhanki pershimi v islamskomu sviti otrimali pravo golosu j navit viperedili u comu bilshist yevropejok ta amerikanok Indoneziya U pershij polovini XX stolittya Gollandska Ost Indiya bula odniyeyu z teritorij de ruh za zhinoche viborche pravo ne mav shirokoyi pidtrimki Borotba pochalas 1905 roku koli v municipalnih radah z yavilis zhinki obrani za deyakimi okrugami Pravo golosu mali tilki pisemni choloviki cherez sho bilshist neyevropejciv u viborah uchasti ne brali na toj chas pisemnimi buli tilki 11 cholovikiv i 2 zhinok Najbilsh znachushoyu organizaciyeyu sho vimagala vid uryadu zaprovadzhennya zhinochogo viborchogo prava bula VVV Women s Suffrage Association stvorena 1894 roku v Gollandiyi Uchasnici grupi namagalis zaluchiti do svoyih lav indonezijok ale cherez nevminnya pracyuvati z masami zaznali nevdachi 1918 roku v koloniyi z yavivsya nacionalnij predstavnickij organ Folksraad prote na viborah do nogo zhinkam pravo golosu nadano ne bulo 1935 roku kolonialna administraciya vikoristala svoyu vladu shob dopustiti v parlament yevropejok 1938 administraciya zaprovadila pravo golosu dlya zhinok na miskih viborah v rezultati chogo yevropejki ta indonezijki uvijshli do skladu municipalnih rad V ostatochnomu varianti zakonu buli zgadani lishe yevropejki j tilki municipalni radi sho viklyuchilo z viboriv reshtu zhinok ta miscevi radi U veresni 1941 roku Folksraad proviv popravku do zakonu yaka nadala viborche pravo vsim zhinkam nezalezhno vid rasi Zreshtoyu u listopadi 1941 zhinki otrimali pravo golosu na municipalnih viborah narivni z cholovikami sho peredbachalo majnovij ta A vzhe u berezni 1942 roku Gollandska Ost Indiya bula okupovana Yaponiyeyu 1945 roku bula progoloshena Respublika Indoneziya 1947 roku prezident Sukarno vidav dekret sho progolosiv rivnist cholovikiv i zhinok yaku u podalshomu bulo zakripleno konstituciyeyu 1961 roku Indoneziya ratifikuvala vidpovidnu konvenciyu OON Odnak vodnochas Sukarno vidznachav sho zhinki mali zavzhdi perebuvati pid opikoyu cholovikiv Praktichno ce prizvelo do togo sho do zakinchennya pravlinnya Sukarno lishe kilka zhinok zmogli domogtis visokogo stanovisha u derzhavnij iyerarhiyi krayini Kuvejt Zhinoche viborche pravo v Kuvejti bulo zaprovadzheno popravkoyu do zakonu pro vibori vid 17 travnya 2005 roku Odnim z golovnih zaperechen konservativnih parlamentariv bula diskriminuyucha vimoga islamu shob na choli naciyi stoyav cholovik a znachit zhinki ne mali obiratis do zakonodavchih organiv Pri comu dlya uchasti v golosuvanni zhodnih perepon viyavleno ne bulo Pislya podolannya sprotivu v parlamenti zhinkam Kuvejtu dovelos chekati she chotiri roki shob cilkom realizuvati svoye pravo na viborah 2009 roku pislya dvoh nevdalih kampanij chotiri zhinki buli obrani do vishogo zakonodavchogo organu Shri Lanka Shri Lanka na toj chas Cejlon 1931 roku pershoyu z azijskih krayin nadala zhinkam vid 21 roku pravo golosu Vidtodi zhinki vidigrayut vazhlivu rol u politichnomu zhitti krayini 1960 roku prem yer ministerkoyu Shri Lanki stala Sirimavo Bandaranayike persha u sviti zhinka na posti glavi uryadu Yiyi dochka Chandrika Kumaratunga 1994 roku takozh stala prem yer ministrerkoyu a potim obrana prezidentkoyu krayini stavshi chetvertoyu zhinkoyu u sviti yaka zajnyala cej post Yaponiya Do 1880 h rokiv zakoni Yaponiyi yavno ne zaboronyali zhinkam golosuvati Oskilki zagalnoderzhavnogo predstavnickogo organu she ne isnuvalo zhinki mogli brati uchast tilki v miscevih viborah Zhinoche pitannya bulo porusheno na konferenciyi predstavnikiv miscevih administracij 1878 roku pislya chogo pochalis zmini v miscevomu zakonodavstvi na korist cholovikiv Pitannya bulo zakrito na kilka desyatilit 11 lyutogo 1889 roku koli bulo uhvaleno zakon sho vstanoviv majnovij cenz i nadav pravo golosuvati j obiratis tilki yaponskim cholovikam U period mizh Pershoyu ta Drugoyu svitovimi vijnami tisk na yaponok posilivsya Natomist dlya cholovikiv bulo skasovano majnovij cenz a zhinkam bulo vidmovleno v bud yakij politichnij aktivnosti 25 serpnya 1945 roku za kilka dniv do okupaciyi Yaponiyi soyuznimi vijskami bulo sformovano Zhinochij komitet z povoyennogo oblashtuvannya Na zborah komitetu 24 veresnya togo zh roku odnim z pitan stalo viborche pravo dlya zhinok golosuvannya z 20 rokiv i pravo obiratis z 25 Taki vimogi pidtrimali okupacijni sili SShA sho j viznachilo yihnye cilkovite zadovolennya v grudni 1945 Pivnichna Amerika Spolucheni Shtati Ameriki Pechatka Vajomingu Deviz shtatu Rivni prava nagaduye sho Vajoming stav pershoyu teritoriyeyu de 1869 roku zhinki zdobuli viborchi prava rivni z cholovikamiDiv takozh Feminizm u Spoluchenih Shtatah Ameriki Lidiya Taft do shlyubu Chapin stala pershoyu zhinkoyu Kolonialnoyi Ameriki yaka otrimala pravo golosu pid chas troh miskih zboriv Novoyi Angliyi pochinayuchi z 1756 v Uksbridzhi Massachusets Pislya Amerikanskoyi revolyuciyi zhinki mali pravo golosu v Nyu Dzhersi z 1790 do 1807 roku z urahuvannyam yihnogo majnovogo stanovisha 1807 roku ce pravo zhinki vtratili U chervni 1848 roku vklyuchiv zhinoche viborche pravo punktom do programi U lipni na u pivnichnomu Nyu Jorku amerikanski sufrazhistki ta aktivistki Elizabet Kedi Stenton i Lukreciya Mott pochali borotbu za zhinoche viborche pravo sho trivala 70 rokiv div Deklaraciya perekonan 1850 Lyusi Stoun organizuvala masovi u Vusteri Massachusets Syuzen B Entoni urodzhenka Rochestera Nyu Jork priyednalas do ruhu 1852 roku prochitavshi promovu Stoun 1850 roku Aktivna borchinya za prava zhinok vona ob yizdila SShA ta Yevropu chitayuchi do sta promov shoroku uprodovzh 45 rokiv Amerikanski sufrazhistki zaznachali sho chorni otrimali pravo golosu hoch ne buli yavno zgadani v teksti Chotirnadcyatoyi popravki rivni gromadyanski prava vsih osib i pravo na zahist zakonu do Konstituciyi SShA Zokrema Syuzen Entoni bula zaareshtovana za sprobu progolosuvati Vona vidstoyuvala svoye pravo posilayuchis na Chotirnadcyatu popravku Koli v Kongresi obgovoryuvalas P yatnadcyata popravka pravo golosu nezalezhno vid rasi chi poperednogo perebuvannya v rabstvi sproba poshiriti yiyi na zhinok ne vdalasya Pershi peremogi buli zdobuti na teritoriyah Vajomingu 1869 ta Yuti 1870 hoch zhinki Yuti ne mali prava golosu vidpovidno do federalnogo zakonu Edmundsa Takera uhvalenogo Kongresom 1887 roku Zhinoche viborche pravo v Yuti zaprovadzhuvalos z nadiyeyu sho zhinki vidmovlyatsya vid poligamiyi odnak koli zhinki poligamiyu pidtrimali voni vtratili pravo golosu Do kincya XIX st zhinoche viborche pravo diyalo v shtatah Ajdaho Kolorado Yuta i Vajoming Vpliv sufrazhizmu namagalisya strimati areshtam aktivistok bagatoh z nih uv yaznyuvali Odin z najmasshtabnishih marshiv protestu vidbuvsya na Pensilvaniya avenyu ta poblizu z Bilim domom naperedodni inavguraciyi prezidenta Vilsona Uchasnici marshu vid 5000 do 8000 osib zaznali napadiv ta obraz V rezultati cogo suspilna dumka shililas na korist diskriminovanih zhinok Zreshtoyu prezident Vilson perekonav Kongres uhvaliti zakonodavchij akt yakij pislya ratifikaciyi 1920 roku stav Dev yatnadcyatoyu popravkoyu sho zaboronyala diskriminaciyu na viborah za statevoyu oznakoyu Zaprovadzhennya zhinochogo viborchogo prava prizvelo do zmini rezultativ viboriv oskilki zhinki golosuyut inakshe nizh choloviki Na federalnomu rivni p yatu chastinu perevagi demokrativ nad respublikancyami zabezpechuyut zhinki Kanada Vdovi ta neodruzheni zhinki mali pravo golosu na miscevih viborah v Ontario z 1884 roku Taka praktika bula poshirena na reshtu provincij Kanadi do kincya XIX stolittya prote na provincijnih viborah zhinki ne golosuvali do 1916 roku koli vidpovidnij zakon vdalos prijnyati v Manitobi Na federalnomu rivni proces vidbuvavsya u dva etapi 20 veresnya 1917 roku zhinki otrimali obmezhene pravo golosu vidpovidno do Zakonu pro vijskovih viborciv yakij dozvolyav golosuvati yim zamist blizkih rodichiv yaki perebuvali na sluzhbi v armiyi na pochatku 1919 roku vidpovidno do Zakonu pro poshirennya viborchogo prava na zhinok pravo golosu otrimali vsi zhinki Vsi provinciyi shvidko nasliduvali cej priklad za vinyatkom Kvebeku yakij uhvaliv vidpovidnij zakon lishe 1940 roku Pershoyu zhinkoyu obranoyu do parlamentu 1921 roku stala Avstraliya ta Okeaniya Avstraliya Pershi vibori do parlamentu shojno utvorenogo Avstralijskogo Soyuzu 1901 roku vidbuvalis za pravilami kozhnogo z shesti shtativ sho vhodili do jogo skladu Takim chinom gromadyanki Pivdennoyi ta Zahidnoyi Avstraliyi mali pravo golosu na federalnomu rivni 1902 roku Soyuz uhvaliv vlasnij zakon pro vibori poshirivshi viborche pravo na gromadyanok vsih shtativ Odnak zakon ne nadavav prava golosu aborigenkam yaki chastkovo mali jogo do 1901 roku u viborah do Parlamentu shtativ mogli brati uchast vsi hto prohodili za majnovim cenzom hoch sered korinnogo naselennya takih bulo nebagato Stanovishe zberigalos do 16 grudnya 1966 roku koli bulo prijnyato popravku do zakonu pro vibori vona ne bula naslidkom referendumu 1967 roku yakij nadav Parlamentu Soyuzu povnovazhennya z pitan korinnogo naselennya Nova Zelandiya Zhinki Novoyi Zelandiyi borolis za svoyi prava nathnenni Dzhonom Styuartom Millem j aktivnistyu britanskih feministok Krim togo yih dodatkovo motivuvala diyalnist amerikanskogo Sered cholovikiv politikiv buli pribichniki ruhu Dzhon Goll Robert Staut Dzhulius Fogel ta Vilyam Foks 1878 1879 ta 1887 rokiv popravki sho nadavali zhinkam pravo golosu ne buli prijnyati za minimalnoyi perevagi protivnikiv 1893 reformatori zreshtoyu dosyagli uspihu Hocha liberalnij uryad sho uhvaliv zakon pragnuv socialnih ta politichnih reform vin osterigavsya nadavati golos zhinkam poboyuyuchis sho zhinki pidtrimuvatimut konservativnu partiyu Bez problem dolayuchi nizhnyu palatu novozelandskogo parlamentu zakon vkotre ne buv zupinenij u verhnij tilki zavdyaki politichnim intrigam v ostannij moment golosi na pidtrimku zhinochogo viborchogo prava viddali chleni parlamentu yaki oburilis tiskom na zakonodavciv prem yer ministra krayini V rezultati zakon bulo uhvaleno 20 golosami proti 18 pislya chogo vin buv pidpisanij i nabrav chinnosti Pravo obiratisya do parlamentu novozelandki otrimali tilki v 1919 2005 roku majzhe tretinu misc u Zakonodavchih zborah zajnyali zhinki Voni takozh posili visoki posti prem yer ministerki general gubernatorki spikerki palati predstavnikiv i ministerki yusticiyi PrimitkiErik Blank Finlyandiya 1906 revolyucijni koreni zhinochogo viborchogo prava 18 bereznya 2018 u Wayback Machine Spilne 8 bereznya 2018 Arhiv originalu za 22 zhovtnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 At least 2 years wait Arhiv originalu za 21 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 25 09 2011 Arhiv originalu za 21 12 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Time Arhiv originalu za 26 serpnya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Nesterovich V F 2020 Kiyiv Vidavnictvo Lira K s 182 Arhiv originalu za 22 lyutogo 2020 Procitovano 22 bereznya 2022 angl Department of International Law Arhiv originalu za 7 bereznya 2015 Procitovano 16 grudnya 2014 Zagalna deklaraciya prav lyudini Arhiv originalu za 8 lyutogo 2012 Procitovano 21 grudnya 2014 PDF Arhiv originalu PDF za 19 kvitnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Arhiv originalu za 8 sichnya 2015 Procitovano 21 grudnya 2014 Arhiv originalu za 24 grudnya 2018 Procitovano 21 grudnya 2014 Arhiv originalu za 12 veresnya 2019 Procitovano 21 grudnya 2014 Arhiv originalu za 2 listopada 2011 Procitovano 21 grudnya 2014 Globalpost Arhiv originalu za 7 zhovtnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Teokratiya 18 grudnya 2014 u Wayback Machine Politologiya Slovar M RGU V N Konovalov 2010 Arhiv originalu za 2 grudnya 2012 Procitovano 21 grudnya 2014 angl Arhiv originalu za 5 bereznya 2006 Procitovano 21 grudnya 2014 Arhiv originalu za 9 sichnya 2008 Procitovano 21 grudnya 2014 Zakon pro vibori do Ustanovchih zboriv Ukrayinskoyi narodnoyi respubliki PDF PDF originalu za 12 bereznya 2019 Procitovano 12 bereznya 2019 Golovna komisiya po spravah viboriv do Ukrayinskih Ustanovchih zboriv Kiyiv Druk Kiyiv gub nar upravi 1917 48 s Mill John Stuart 1997 1869 The Subjection of Women Dover Thrift Editions s 5 ISBN 0 486 29601 6 Pernoud Regine La Femme Au Temps Des Cathedrales Stock Laurence Pernoud 1984 304 s ISBN 2234017653 Asa Karlsson Sjogren Mannen kvinnorna och rostratten medborgarskap och representation 1723 1866 Carlssons 2006 239 s Ottaviani Thierry La Corse pour les Nuls Editions Generales First 2010 S 46 ISBN 978 2754015462 Chapin Judge Henry 2081 Address Delivered at the Unitarian Church in Uxbridge 1864 Worcester Mass Charles Hamilton Press Harvard Library from Google Books s 172 Uxbridge Breaks Tradition and Makes History Lydia Chapin Taft by Carol Masiello The Blackstone Daily Arhiv originalu za 14 serpnya 2011 Procitovano 16 grudnya 2014 Klinghoffer Judith Apter Elkis Lois The Petticoat Electors Women s Suffrage in New Jersey 1776 1807 Journal of the Early Republic 1992 Vol 12 no 2 125th Anniversary of Women s Suffrage on the Isle of Man myGov im 10 10 2006 Arhiv originalu za 12 03 2013 Procitovano 20 grudnya 2014 Wee Small Republics A Few Examples of Popular Government Hawaiian Gazette Nov 1 1895 p1 Aikman Colin Campbell History Constitutional McLintock Alexander H An Encyclopaedia of New Zealand Wellington NZ R E Owen Government Printer 1966 T 2 S 67 75 Constitution Female Suffrage Act 1895 SA National Archives of Australia Arhiv originalu za 14 serpnya 2011 Procitovano 20 grudnya 2014 Country Report Finland Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Swietochowski Tadeusz Russian Azerbaijan 1905 1920 The Shaping of a National Identity in a Muslim Community Cambridge University Press 2004 S 144 272 p ISBN 0521522455 angl Arhiv originalu za 28 grudnya 2010 Procitovano 20 grudnya 2014 RIA Novosti 24 03 2008 Arhiv originalu za 21 12 2014 Procitovano 20 grudnya 2014 angl Arhiv originalu za 21 zhovtnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Parker Mary Elizabeth Surviving Change It Wasnt Going to Be Love At First Sight When These Two Souls Met But Their Journey Will Take a Lifetime AuthorHouse 2009 S 41 ISBN 1438990251 Goldstein Joel H The Effects of the Adoption of Woman Suffrage Sex Differences in Voting Behavior Illinois 1914 21 Praeger 1984 S 59 ISBN 003064187X Garner Les Stepping Stones to Women s Liberty Feminist Ideas in the Women s Suffrage Movement 1900 1918 Fairleigh Dickinson Univ Press 1984 S 21 ISBN 0838632238 Terborg Penn Rosalyn African American Women in the Struggle for the Vote 1850 1920 Indiana University Press 1998 192 s ISBN 025321176X Gordon Ann Dexter Collier Thomas Betty African American Women and the Vote 1837 1965 Univ of Massachusetts Press 1997 217 s ISBN 1558490590 Women s Movements Networks and Debates in Post communist Countries in the 19th and 20th Centuries Edith Saurer Margareth Lanzinger Elisabeth Frysak Bohlau Verlag Koln Weimar 2006 S 425 ISBN 3412322059 The Struggle for Female Suffrage in Europe Voting to Become Citizens Blanca Rodriguez Ruiz Ruth Rubio Marin BRILL 2012 S 335 ISBN 9004224254 Enciklopedicheskij slovar v 86 t 82 t i 4 dop SPb F A Brokgauz I A Efron 1890 1907 ros PlanetPapers The Growth of Democracy Arhiv originalu za 21 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Arhiv originalu za 15 lipnya 2014 Procitovano 5 lipnya 2019 Charlz Poulsen Anglijski buntari Time Magazine Arhiv originalu za 1 travnya 2009 Procitovano 20 grudnya 2014 She shaped an idea of women for our time she shook society into a new pattern from which there could be no going back PDF Arhiv originalu PDF za 8 kvitnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya d Almeida Fabrice La Vie mondaine sous le nazisme 2008 Arhiv originalu za 21 grudnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Country Report Greece Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 20 grudnya 2014 Women s Suffrage An International Timeline DePaul University Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 20 grudnya 2014 Greece Country Report Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 20 grudnya 2014 kvinfo dk Arhiv originalu za 21 grudnya 2014 Procitovano 20 grudnya 2014 Country Report Denmark European Database Women in Decision making Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 20 grudnya 2014 Herbert Henry Portugal and Gallicia with a review of the social and political state of the Basque Provinces and a few remarks on recent events in Spain 1836 Vol 2 isp Arhiv originalu za 22 bereznya 2015 Procitovano 20 grudnya 2014 Arhiv originalu za 18 grudnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Country Report Spain Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 www alettajacobs org Arhiv originalu za 10 sichnya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Country Report Netherlands Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Rappaport Helen Encyclopedia of women social reformers ABC CLIO 2001 S 329 331 ISBN 1576071014 Ruiz B R Marin R R The Struggle for Female Suffrage in Europe Voting to Become Citizens BRILL 2012 500 s ISBN 9004224254 Arhiv originalu za 16 travnya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Country Report Norway Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Nikolaenko O Porivnyalnij analiz rosijskogo ta polskogo zhinochih ruhiv u drugij polovini HIH pochatku HH stolit istoriografichnij oglyad z dzherela 21 grudnya 2014 Procitovano 2014 12 21 Davies Norman God s Playground A History of Poland Columbia University Press 1982 S 302 Strauss Herbert Arthur Hostages of Modernization Studies on Modern Antisemitism 1870 1933 39 Walter de Gruyter 1993 S 985 Country Report Portugal European Database Women in Decision making Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Yukina I I Russkij feminizm kak vyzov sovremennosti SPb Aletejya 2007 539 s ISBN 978 5 903354 21 4 O proizvodstve vyborov glasnyh gorodskih dum ob uchastkovyh gorodskih upravleniyah Arhiv originalu za 28 kvitnya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Arhiv originalu za 21 grudnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Arhiv originalu za 22 travnya 2016 Procitovano 21 grudnya 2014 Yukina I I Arhiv originalu za 30 bereznya 2017 Procitovano 21 grudnya 2014 Arhiv originalu za 15 lipnya 2014 Procitovano 5 lipnya 2019 Elizabeth Cady Stanton Susan B Anthony Matilda Joslyn History of Woman Suffrage Original from Harvard University Susan B Anthony 1886 Arhiv originalu za 16 sichnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Assemblee nationale fr Arhiv originalu za 9 listopada 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Daniel Lefeuvre 26 bereznya 2003 fr Clio numero 1 1995 Resistances et Liberations France 1940 1945 Arhiv originalu za 23 lipnya 2008 Procitovano 21 grudnya 2014 Arhiv originalu za 21 listopada 2019 Procitovano 21 grudnya 2014 New York Times Arhiv originalu za 27 zhovtnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Arhiv originalu za 18 chervnya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Arhiv originalu za 27 kvitnya 2019 Procitovano 21 grudnya 2014 Nordisk familjebok S 383 384 Country Report Sweden Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Blackburn Susan Winning the Vote for Women in Indonesia Australian Feminist Studies Volume 14 Number 29 1 April 1999 stor 207 218 Sitasari Arnita The Future of Women in Indonesian Politics ProQuest 2007 S 24 26 ISBN 0549995420 angl BBC news 17 05 2005 Arhiv originalu za 23 10 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 New York Times Arhiv originalu za 6 bereznya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 CNN 17 05 2009 Arhiv originalu za 21 12 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Rappaport Helen Encyclopedia of women social reformers ABC CLIO 2001 S 181 ISBN 1576071014 Rappaport Helen Encyclopedia of women social reformers ABC CLIO 2001 S 806 ISBN 1576071014 BBC News 26 serpnya 2005 Arhiv originalu za 9 chervnya 2017 Procitovano 21 grudnya 2014 Arhiv originalu za 20 serpnya 2008 Procitovano 21 grudnya 2014 Mackie Vera Feminism in Modern Japan Citizenship Embodiment and Sexuality Cambridge University Press 2003 S 19 ISBN 052152719 angl Arhiv originalu za 7 grudnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Chapin Judge Henry 1881 Worcester Massachusetts Charles Hamilton Press Harvard Library from Google Books s 172 Arhiv originalu za 5 lyutogo 2021 Procitovano 21 grudnya 2014 Woman suffrage Collier s New Encyclopedia 1921 Wellman Judith The Road to Seneca Falls University of Illinois Press 2004 ISBN 0 252 02904 6 Claflin Alta Blanche Political parties in the United States 1800 1914 New York Public Library 1915 S 50 Women in Government ABC Clio 2013 Arhiv originalu za 12 bereznya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 Hays Elinor Rice Morning Star A Biography of Lucy Stone 1818 1893 Harcourt Brace amp World 1961 S 88 Carol Hymowitz Michaele Weissman 2011 Random House Digital Inc s 83 Arhiv originalu za 25 lipnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Arhiv originalu za 18 lyutogo 2017 Procitovano 13 kvitnya 2019 Van Wagenen Lola Sister Wives and Suffragists Polygamy and the Politics of Woman Suffrage 1870 1896 BYU Studies 2001 Stevens et al Jailed for Freedom American Women Win the Vote NewSage Press 1995 224 s ISBN 0939165252 The Suffrage Movement 21 serpnya 2011 u Wayback Machine angl The Time 12 08 2011 Springfield Republican 24 zhovtnya 1915 The New York Times 5 chervnya 1919 Arhiv originalu za 16 veresnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 Lott John Kenny Lawrence Did Women s Suffrage Change the Size and Scope of Government Journal of Political Economy 1999 Vol 107 no 6 P 1163 1198 Schmidt Steffen Roser Sabrina 10 06 2011 nim Arhiv originalu za 15 04 2016 Procitovano 21 12 2014 Arhiv originalu za 10 sichnya 2015 Procitovano 21 grudnya 2014 Aec gov au 26 listopada 2007 Arhiv originalu za 22 kvitnya 2011 Procitovano 19 kvitnya 2011 Australian Government Policy in relation to Aboriginal People angl Arhiv originalu za 5 kvitnya 2013 Procitovano 21 grudnya 2014 angl New Zealand History online Arhiv originalu za 21 grudnya 2014 Procitovano 21 grudnya 2014 LiteraturaEnciklopedicheskij slovar v 86 t 82 t i 4 dop SPb F A Brokgauz I A Efron 1890 1907 ros Nesterovich V F Viborche pravo Ukrayini Pidruchnik Kiyiv Vidavnictvo Lira K 2017 504 s Nesterovich V F Viborcha kampaniya Slovnik slengovih terminiv ta viraziv 22 lyutogo 2020 u Wayback Machine Kiyiv Vidavnictvo Lira K 2020 648 s Mill John Stuart The Subjection of Women Dover Thrift Editions 1997 ISBN 0486296016 Asa Karlsson Sjogren Mannen kvinnorna och rostratten medborgarskap och representation 1723 1866 Carlssons 2006 239 s Parker Mary Elizabeth Surviving Change It Wasnt Going to Be Love At First Sight When These Two Souls Met But Their Journey Will Take a Lifetime AuthorHouse 2009 ISBN 1438990251 Goldstein Joel H The Effects of the Adoption of Woman Suffrage Sex Differences in Voting Behavior Illinois 1914 21 Praeger 1984 252 s ISBN 003064187X Garner Les Stepping Stones to Women s Liberty Feminist Ideas in the Women s Suffrage Movement 1900 1918 Fairleigh Dickinson Univ Press 1984 142 s ISBN 0838632238 Terborg Penn Rosalyn African American Women in the Struggle for the Vote 1850 1920 Indiana University Press 1998 192 s ISBN 025321176X Gordon Ann Dexter Collier Thomas Betty African American Women and the Vote 1837 1965 Univ of Massachusetts Press 1997 217 s ISBN 1558490590 d Almeida Fabrice La Vie mondaine sous le nazisme 2008 Sitasari Arnita The Future of Women in Indonesian Politics ProQuest 2007 93 s ISBN 0549995420 Herbert Henry Portugal and Gallicia with a review of the social and political state of the Basque Provinces and a few remarks on recent events in Spain 1836 Vol 2 Ruiz B R Marin R R The Struggle for Female Suffrage in Europe Voting to Become Citizens BRILL 2012 500 s ISBN 9004224254 Yukina I I Russkij feminizm kak vyzov sovremennosti SPb Aletejya 2007 539 s ISBN 978 5 903354 21 4 Wellman Judith The Road to Seneca Falls University of Illinois Press 2004 ISBN 0 252 02904 6 Van Wagenen Lola Sister Wives and Suffragists Polygamy and the Politics of Woman Suffrage 1870 1896 BYU Studies Stevens et al Jailed for Freedom American Women Win the Vote NewSage Press 1995 224 s ISBN 0939165252 Mackie Vera Feminism in Modern Japan Citizenship Embodiment and Sexuality Cambridge University Press 2003 293 s ISBN 052152719 PosilannyaKonvenciya pro politichni prava zhinki 1952 19 travnya 2017 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2001 T 3 K M 792 s ISBN 966 7492 03 6 V inshomu movnomu rozdili ye povnisha stattya Women s suffrage angl Vi mozhete dopomogti rozshirivshi potochnu stattyu za dopomogoyu perekladu z anglijskoyi Ne perekladajte tekst yakij vidayetsya nedostovirnim abo neyakisnim Yaksho mozhlivo perevirte tekst za posilannyami podanimi v inshomovnij statti Dokladni rekomendaciyi div Vikipediya Pereklad

Дата публікації:
Топ