Олімпія де Гуж (фр. Olympe de Gouges), власне Марі Гуз (фр. Marie Gouze) (7 травня 1748, Монтобан, Тарн і Гаронна, Франція — 3 листопада 1793, Париж, Іль-де-Франс, Франція) — французька письменниця і журналістка, політична діячка, революціонерка, феміністка, авторка («Декларації прав жінки й громадянки») (1791).
Олімпія де Гуж | |
---|---|
фр. Olympe de Gouges | |
![]() Олімпія де Гуж | |
Ім'я при народженні | фр. Marie Gouze |
Псевдо | Olympe de Gouges |
Народилася | 7 травня 1748 Монтобан, Тарн і Гаронна, Франція |
Померла | 3 листопада 1793 (45 років) Париж, Іль-де-Франс, Франція ·обезголовлення[1] |
Громадянство | |
Діяльність | драматург, журналістка, філософ, письменниця, політична діячка, авторка |
Галузь | аболіціонізм і фемінізм |
Відома завдяки | письменниця, журналістка, політичний діяч, феміністка |
Знання мов | французька і окситанська[2] |
Членство | d |
Magnum opus | (Декларація прав жінки і громадянки) і Q25389160? |
Партія | жирондисти |
Конфесія | деїзм |
У шлюбі з | d |
Діти | d |
Автограф | ![]() |
|
Розпочала свою кар'єру драматурга на початку 1780-х. Після того як у Франції почало зростати політичне напруження, де Гуж проявляла все більшу і більшу зацікавленість політикою. Вона стала активним захисником та борцем за поліпшення становища рабів у колоніях. Водночас вона почала писати політичні памфлети. Сьогодні вона, мабуть, найбільш відома як діяч раннього феміністичного руху, який відстоював погляди, щоб французьким жінкам були надані ті ж права, що і французьким чоловікам. Вона була страчена на гільйотині під час терору через її нападки на режим Робесп'єра та через її тісний зв'язок з жирондистами.
Життєпис
Марі Гуз народилась в (дрібнобуржуазній) сім'ї у 1748 році в Монтобані, Тарн і Гаронна на південному заході Франції. Її батько був м'ясником, а мати була дочкою торговця тканинами. Однак вона вірила розповідям матері, згідно з якими вона була незаконнонародженою дочкою поета , відомого полемікою з Вольтером. Відмова від Марі Гуз вочевидь вплинула на її пристрасний захист прав незаконнонароджених дітей.
1765 року вийшла заміж за Луї Обрі, який приїхав з Парижа з новим інтендантом міста. Це не був шлюб по любові. Гуз сказала у власному напівавтобіографічному романі (фр. Mémoire de Madame de Valmont contre la famille de Flaucourt): «Я вийшла заміж за людину, яку я не любила і який не був ні багатим, ні добре народженим. Я була принесена у жертву без будь-якої причини, які могли б надолужити відразу, яку я відчуваю до цієї людини». Її чоловік помер через рік, і у 1770 році вона переїхала в Париж зі своїм сином, П'єром, і взяла ім'я Олімпія де Гуж.
1773 року, за словами її біографа Олів'є Блана, вона зустріла багатого чоловіка Жака Бетрікса де Розьера (фр. Jacques Biétrix de Rozières), з яким вона мала тривалі відносини, що закінчились в період революції. Вона була учасником багатьох художніх та філософських , де вона познайомилась з багатьма письменниками, зокрема , , (Ніколя Шамфором), а також майбутніми політиками (Жаком Бріссо) та Ніколя Кондорсе. Вона часто була запрошеною до салонів , та графині . Вона була пов'язана з масонською ложею , яку було створено її другом (фр. Michel de Cubières).
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODFMelV4TDA5c2VXMXdaVjluYjNWblpYTXVhbkJuTHpJd01IQjRMVTlzZVcxd1pWOW5iM1ZuWlhNdWFuQm4uanBn.jpg)
У 1774 році написала аболіціоністську п'єсу «Поневолення негрів» (опубліковану в 1789 році). У 1771 році увійшла до складу , який виступав за політичне та юридичне рівноправ'я жінок і чоловіків. Члени клубу часто збирались у (Софі де Кондорсе), дружини відомого філософа і математика Ніколя де Кондорсе. Того ж року у відповідь на Декларацію прав людини й громадянина вона написала (Декларацію прав жінки й громадянки). Нею було написано Contrat Social (Суспільний договір, названий на честь відомої роботи Жана-Жака Руссо), що пропонував шлюб на основі гендерної рівності.
Слідом за Монтеск'є відстоювала принцип поділу влади. Як переконана противниця смертної кари, протестувала проти смертного вироку Людовику XVI. Перебувала в опозиції Робесп'єру і Марату. Її спрямований проти якобінців політичний памфлет «Три урни» (1793) спричинив її арешт, а потім — за вироком революційного трибуналу — смертну кару за допомогою гільйотини.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWlMMkpqTDBjbFF6TWxRVGx1SlVNekpVRTVjbUZzWDFCcFpYSnlaVjlCZFdKeWVWOWtaVjlIYjNWblpYTXVhbkJuTHpJd01IQjRMVWNsUXpNbFFUbHVKVU16SlVFNWNtRnNYMUJwWlhKeVpWOUJkV0p5ZVY5a1pWOUhiM1ZuWlhNdWFuQm4uanBn.jpg)
Сім'я
Після її смерті, за словами Олів'є Блана, її син генерал П'єр Обрі де Гуж переїхав в Гаяну з дружиною і п'ятьма дітьми. Він помер у 1802 році, після чого, його вдова намагалася повернутися до Франції, але померла на борту судна під час її повернення. У Гваделупі двоє його дочок одружились: Марі Гіацинт Женев'єв де Гуж на англійському офіцері (капітані Вільямі Вуді), а Шарлотта де Гуж, на американському політику Роберті Селдені Гарнетті, Сполучених Штатів, у якого були плантації в Вірджинії.
Визнання
- Життю Олімпії де Гуж присвячений роман Женев'єви Шовель «Олімпія» (1987).
- У 1989 році композицію на її честь створив .
- 6 березня 2006 одна з паризьких площ (3-й округ), була названа ім'ям Олімпії де Гуж.
- Її ім'я носять також декілька навчальних закладів у різних містах Франції (Монпельє, Ренн, Тулуза) та театр в Монтобані.
Див. також
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Олімпія де Гуж |
- (Декларація прав жінки й громадянки)
Примітки
- Cot E. Olympe de Gouges : entre histoire et mémoire XVIIIème siècle et XXIème siècle
- https://enut.ee/files/ariadne-2016.pdf
- Paul, Pauline; (translated by Kai Artur Diers) (2 червня 1989). I Foresaw it All: The Amazing Life and Oeuvre of Olympe de Gouges. Die Zeit. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 4 листопада 2011. (англ.) (див. також дану статтю [ 19 жовтня 2004 у Wayback Machine.]) (англ.)
- Noack, Paul (1992). Olympe de Gouges, 1748-1793: Kurtisane und Kampferin fur die Rechte der Frau (German) . Deutscher Taschenbuch Verlag. с. 31. ISBN . (нім.)
- Blanc, Olivier (2003). Marie-Olympe de Gouges (French) . Paris: Editions René Viénet. (фр.)
Джерела
Посилання
- Декларація прав жінки і громадянки[недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)
- (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет