Худо́жня літерату́ра, також кра́сне письме́нство — складова літератури, сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва слова, який описує дійсність художніми образами.
Художня література | |
Протилежне | документальна література |
---|
Термінологічний контекст
До українського літературознавчого терміну «художня література» близькі відповідники знаходимо лише в деяких слов’янських мовах. Натомість, західноєвропейське літературознавство найчастіше послуговується терміном fiction, який має дещо інші конотації (див. інтервікі до цієї статті).
Епітет «художній» вказує на особливий статус цього різновиду літератури (на відміну від наукової, , тощо), тобто «художню літературу» можна описати категорією «художність».
Спорідненими з терміном «художня література» є поняття «белетристика», «фікція», , проте семантика цих термінів дещо відмінна. Зокрема «белетристикою» сьогодні називають художню прозу, причому насамперед масову, популярну або розважальну.
Термін «фікція» не настільки широко вживаний, як fiction у західному літературознавстві, найчастіше ним позначають іншу уявну художню дійсність, яку творить письменство і яка розгортається за власною логікою художнього твору. Ба більше, частіше послуговуються українським поняттям «художня вигадка», коли йдеться про специфіку художніх текстів зображати фантазійне, уявне, «не те, що насправді сталося, а те, що могло статися» (Аристотель).
«Словесність» — це застаріла назва літератури, усної та писемної творчості загалом. Цей термін свого часу підтримував Грушевський, який вважав, що так можна позначати усно-поетичну творчість і письменство.
Термін «література» нерідко вживають у своєму вузькому значенні на позначення «художньої літератури».
Основні риси
Художня література — це насамперед частина всіх текстів у загальній системі культури. Існування художніх текстів передбачає наявність нехудожніх текстів, які протиставляються між собою. У суспільстві повинна бути присутня певна норма, яка дозволяє проводити таке розрізнення.
Тексти художньої літератури, за Юрієм Лотманом, відрізняються від інших текстів функціонально та структурно.
У функціональному плані до художньої літератури належить кожен текст, що виконує естетичну функцію. Важливо, що естетичні установки змінюються з часом, і текст, що раніше не вважався приналежним до художньої літератури, зі зміною естетичної норми може увійти до корпусу художніх текстів. Наприклад, природничі праці Бюффона сьогодні розглядаються як зразок високого літературного стилю та публікуються в найпрестижнішій французькій видавничій серії Бібліотека Плеяди, в якій зазвичай публікують твори класиків літератури.
Один із теоретиків феноменологічної естетики Роман Інгарден запровадив спеціальний термін, який позначив специфічність естетичного предмета, — інтенціональність.
Він констатував, що представлений у творі мистецтва світ може бути і відображенням реального світу, і вигаданим, неіснуючим світом, але він скомпонований для того, щоб викликати естетичне переживання. І в цьому полягає його функціональна й онтологічна сутність, особливість.
З погляду , естетична функція реалізується тоді, коли текст замкнений на самого себе, а головною є сфера вираження. Тобто в нехудожньому тексті головним є питання «що?», а в художньому «як?». Для формалістів план вираження ставав певною іманентною сферою, що мала самостійну культурну цінність.
З погляду сучасної семіотики художній текст має не менше, а, навпаки, набагато більше семантичне навантаження. Там, де нехудожній текст може обмежуватися простою денотацією, художній текст наділений складною системою конотативних значень. Як тільки читач фіксує певну впорядкованість в сфері вираження, він припускає, що перед ним художній текст, а значить, як він вже знає з досвіду, текст повинен мати ще якийсь додатковий зміст. Умовою естетичного функціонування художнього тексту є попереднє знання про додатковий «шифр» такого тексту та необхідність вгадати, збагнути чи вирахувати його підспудний зміст.
У структурному плані тексти художньої літератури повинні містити в собі «сигнали» для читача, які вказують на його художність та необхідність «розшифровувати» додаткові культурні коди в ньому, що подаються певним чином. Спосіб подачі культурних кодів змінюватиметься в залежності від боротьби в літературі між літературними новаціями та усталеними метричними, стилістичними та жанровими нормами певної епохи.
Художня література як динамічна система
Важливим елементом художньої літератури є система оцінок текстів, що, за Юрієм Лотманом, організується за триступінчастою шкалою: «верх», що ототожнюється з найвищими ціннісними характеристиками, «низ», що виступає його протилежністю, та нейтральна в аксіологічному плані проміжна сфера. Самоосмислення літератури починається з виключення певного типу текстів з кола художньої літератури, що відбувається як в синхронному, так і в діахронному (історичному) плані. Основою для оцінки творів художньої літератури виступає група текстів, що розташована на найвищому щаблі організації, це метатексти літератури, тобто норми, правила, критичні та теоретичні розвідки.
Паралельно з включенням чи виключенням певних типів текстів, відбувається процес ієрархічного розташування літературних творів відповідно до пануючих норм стилю, тематики, зв'язку з філософськими концепціями.
За Ю. Лотманом, внутрішня класифікація літератури формується завдяки взаємодії протилежних тенденцій: прагнення до ієрархічного розташування творів, жанрів і навіть сюжетів за шкалою високий / низький стиль, а з іншого боку — тенденції до нейтралізації цієї опозиції та зняття ціннісних протиставлень.
Ще одним прикладом динамічної системи літератури є протиставлення високої та масової літератури.
Іншою суттєвою рисою будь-якої художньої літератури є опозиція «своє-чуже». «Своя» система літератури постійно зазнає впливу з боку інших літератур. Контакт з іншою літературою, на думку Ю. Лотмана, починається з «вторгнення» «чужих» текстів, згодом відбувається сприйняття чужих текстів через систему власної культури за принципом уподібнення чи протиставлення, врешті можлива взаємодія з системою чужої культури.
Художня література «активно творить своє минуле», вибираючи з численних організацій текстів минулого лише одну й канонізуючи її. Так, наприклад, Відродження канонізувало спрощений варіант античності.
Таким чином художня література постає не просто нагромадженням певної суми текстів, а динамічною системою, яка розвивається через конфлікти та взаємодію різних організуючих сил.
Детальний аналіз динаміки художньої літератури як боротьби між культурним «верхом» і «низом» можна знайти в книжці М. М. Бахтіна «Творчість Франсуа Рабле та народна культура середньовіччя і Ренесансу».
Література й історія
Ще з часів Арістотеля проводиться зіставлення поезії (літератури) з історією (наукою), а також іншими видами мистецтв. За теорією наслідування, можна, слідом за Арістотелем, специфіку літератури вбачати в тому, що література показує те, що могло бути за ймовірності, на відміну від історії, яка наслідує те, що було.
Ця традиція тривка і до сьогодні живить традиційне літературознавство. Вона доповнюється порівняльними студіями науки і літератури, в основі яких лежить понятійне та образне мислення. Головна теза, що диференціює науку і мистецтво звучить так: вчений мислить поняттями, митець — образами. З неї випливає висновок: наука і мистецтво мають спільний предмет пізнання — об'єктивну дійсність. Відмінність між ними починається з форми пізнання (відображення, освоєння) об'єктивної дійсності.
Нерозривна єдність образно-понятійного мислення людини спонукала прихильників такого підходу до вивчення специфіки мистецтва свідчити про домінанту одного з елементів (поняття чи образу) у духовній діяльності людини і шукати специфічного предмета освоєння для науки і мистецтва.
Література та інші науки
Література та інші види мистецтва
Специфіка художньої літератури виявляється у зіставленні, з одного боку, з видами мистецтва, які використовують інший матеріал замість словесно-мовного (музика, образотворче мистецтво) або поряд з ним (театр, кіно, пісня, візуальна поезія), з іншого боку — з іншими типами словесного тексту: філософським, публіцистичним, науковим та ін. Крім того, художня література, як і інші види мистецтва, об'єднує авторські (включаючи і анонімні) твори на відміну творів фольклору, які принципово не мають автора.
Філософське визначення літератури
Визначення літератури як такої, що відтворює дійсність у художніх образах, створених засобами мови, передбачає вживання термінів «мистецтво», , «дійсність», «відтворення-відображення», «художній образ», «мова-мовлення». Сутність мистецтва окреслюється на перехресті понять «естетичне освоєння дійсності», «суспільна свідомість», «культура», «діяльність», «образ», «наука», «висловлювання», «модель дійсності». При такому підході до осягнення сутності мистецтва виявляють свою однобічність теорії мімезису (), гносеологізму, інтуїтивізму, конструктивізму
Структурні типи тексту
У найзагальнішому сенсі література поділяється на поезію та прозу.
Проза
Прозовим вважається такий літературний текст, в якому окремий, незалежний від мовного ритм не втручається в мовну тканину і не впливає на зміст. Проте відомо багато межових явищ: чимало прозаїків свідомо надають своїм творам деякі ознаки віршованих (можна згадати ритмізовані фрагмети прози Джеймса Джойса або заримовані фрагменти в романі Володимира Набокова «Дар»).
Проза широко використовується в белетристиці. Це мова романів, коротких історій тощо. Окремі приклади таких творів відомі вже багато століть, проте в самостійну форму літературних творів вони розвинулися відносно недавно.
Роман — найпопулярніший різновид сучасної прози (проте в літературі відомий також роман у віршах, наприклад «Маруся Чурай» Ліни Костенко) — являє собою достатньо довгу оповідь, що охоплює значний період життя одного або декількох персонажів та описує цей період з достатньою докладністю. Як поширений жанр романи з'явилися порівняно пізно, хоча вже в пізньоантичний час склався , багато в чому близький за будовою та завданнями до сучасного. Серед ранніх класичних зразків європейського роману можна виділити «Гаргантюа і Пантагрюеля» (1533 — 1546) Франсуа Рабле та «Дон Кіхота» (1600) Сервантеса. В азійській літературі до роману в сучасному розумінні близькі більш ранні твори — наприклад, китайський класичний роман «Роман трьох держав» або японський «Ґендзі моноґатарі».
У Європі ранні романи не розглядалися як жанр серйозної літератури, оскілки були написані народною мовою. Пізніше відбулася переоцінка ієрархії літературних жанрів і роман посідає наразі провідне місце. До того ж, відсутність жорстких рамок поезії дозволяє авторам глибше зосередитися на змісті твору, повніше працювати з деталями сюжету, власне, повніше, ніж це можна очікувати навіть від оповідань у віршованій формі. Така свобода також дозволяє авторам експериментувати з різними стилями в рамках одного твору.
Поезія
У загальному випадку, вірш — це літературний твір, що наділений особливою ритмічною структурою, яка не випливає з природного ритму мови. Характер цього ритму може бути різним у залежності від властивостей самої мови: так, для мов, у яких велике значення має відмінність голосних звуків за довготою (така, наприклад, давньогрецька мова), природним було виникнення віршованого ритму, побудованого на впорядкування складів за ознакою довготи/короткості, а для мов, у яких голосні розрізняються не довготою, а силою видиху (переважна більшість сучасних європейських мов влаштовано саме так), природно використання такого віршованого ритму, який впорядковує склади за ознакою наголошеності/ненаголошеності. Так виникають різні .
Для української літератури звичний вигляд вірша пов'язаний з силабо-тонічним ритмом та наявністю у вірші рими, але ні те, ні інше не є необхідною рисою поезії, що відрізняє її від прози. Загалом роль ритму у вірші полягає не лише в наданні тексту своєрідної музичності, а й у тому впливі, який цей ритм чинить на сенс твору: завдяки ритму деякі слова та вирази (наприклад, ті, що розташовані в кінці віршованого рядка, тобто заримовані) виявляються у віршованому тексті виділеними, акцентованими.
Поетична мова раніше, ніж прозаїчна, сприймалася як особливе явище, властиве саме літературному тексту та відрізняє його від звичайного побутового мовлення. Перші відомі літературні твори — здебільшого, давні епоси (наприклад, шумерскоий «Епос про Гільгамеша», що датується близько 2200 — 3000 років до н. е..) — це тексти віршовані. Водночас віршована форма не обов'язково пов'язана з художністю: формальні особливості поезії допомагають їй виконувати мнемонічну функцію, а тому в різний час у різних культурах були поширені наукові, юридичні, генеалогічні, педагогічні твори у віршах.
Літературні роди
Трьома традиційними родами літератури є: епос, лірика та драма.
Епос
Епос (дав.-гр. ἔπος — «слово», «оповідання») — оповідь про події, передбачувані у минулому (як би доконані та згадувані оповідачем). Епічні твори описують зовнішню стосовно автора об'єктивну дійсність. Опис персонажів сконцентровано на їхній поведінці та вчинках, а не на внутрішньому світі, як у ліриці. Романи-життєписи, дуже популярні в 19 столітті, належать до епічних творів. Прикладами можуть служити Льва Толстого, Червоне та чорне Стендаля, Сага про Форсайтів Голсуорсі та багато інших. Назву жанр отримав від народних поем-пісень, що складалися в давнину й також називалися епосом.
Основні епічні жанри: казка, балада, міф, новела, повість, оповідання, роман, роман-епопея, епопея, художній нарис.
Лірика
Лірика — рід літератури, який звертається до внутрішнього світу людини — до станів людської свідомості, емоцій, вражень, переживань. Навіть якщо в творах присутній розповідний елемент, ліричний твір завжди суб'єктивний та сконцентрований на герої. Характеристиками ліричного твору є «стислість», «монологічность», «єдність ліричного сюжету» та «миттєвість» («сучасність»). Більшість ліричних творів належить до поезії.
Основні ліричні жанри: ода, послання, станси, елегія, епіграма, мадригал, сонет, епітафія.
Драма
Драма — рід літератури, що полягає у художньому моделюванні життєвих колізій за відсутності авторських характеристик дійових осіб. Драма відтворює насамперед зовнішній для автора світ — вчинки, взаємини людей, конфлікти, але на відміну від епосу має не розповідну, а діалогічну форму. У драматичних творах текст від імені автора має епізодичний характер, здебільшого обмежується ремарками та поясненнями до сюжету. Більшість драматичних творів пишеться для подальшої постановки в театрі.
Основні драматичні жанри: драма, комедія, трагедія, трагікомедія, водевіль, фарс, мелодрама.
Історія літератури
Стародавня література
Одним з перших літературних творів вважається шумерський Епос про Гільгамеша. Першим періодом появи в Європі художньої літератури як виду мистецтва вважається античність — середземноморська цивілізація I тисячоліття до н. е. Антична література — це література стародавніх греків та римлян, що складається з двох національних літератур: давньогрецької та давньоримської. Історично грецька література передувала римській.
Одночасно з античною культурою в басейні Середземного моря розвивалися інші культурні ареали, серед яких видатне місце займала стародавня Юдея. Антична та юдейська культура стали основою всієї західної цивілізації та мистецтва.
Паралельно з античною розвивалися інші стародавні культури й, відповідно, літератури: , , , . переживала на той момент період розквіту.
В античній літературі сформувалися основні жанри європейської літератури в їхніх архаїчних формах та основи науки про літературу. Естетична наука античності визначила три основні літературні роди: епос, лірику та драму (Аристотель), ця класифікація зберігає своє базове значення дотепер.
Середньовічна література
Зародження та розвиток літератури Середньовіччя (з IV — V і до XV століття) визначається трьома основними факторами: традиціями народної творчості, культурним впливом античного світу та християнством.
Своєї кульмінації середньовічне мистецтво досягло в XII — XIII століттях. Останнім часом середньовічну літературу прийнято розділяти на та (романськими та німецькими). Жанровий поділ латинської літератури загалом відтворює античну традицію. У середньовічній літературі Європи вперше з'явилася письмова проза.
Література епохи Відродження
Якщо середньовічна література була переважно християнською, то в епоху Відродження на тлі загального інтересу до античності відроджується також інтерес до античної літератури. Художня література дедалі більше орієнтується на світські сюжети, у творах письменників епохи Відродження яскраво проявляються гуманістичні тенденції. Початковим етапом літератури Відродження традиційно вважається творчість Данте. Його «Божественна комедія» поєднує в собі як елементи середньовічної літератури (форма — потойбічне бачення, алегоричний зміст), так і не властиві середньовічній літературі елементи містики, пантеїзму, образ простої дівчини Беатріче. В епоху Відродження розцвітає драматичне мистецтво (Шекспір, школа Лопе де Веги), з'являються гуманістичні утопії (Томас Мор, Томазо Кампанелла), а також гостра сатира, наприклад «Гаргантюа та Пантагрюель» Рабле. Винахід Гутенбергом книгодрукування 1455 року зробив художню літературу в цей період значно доступнішою.
Література епохи Просвітництва
Література епохи Просвітництва характеризується поворотом до раціоналізму. Для цього періоду характерна віра у прогрес та всемогутність людського розуму. «Подорожі Гуллівера» Джонатана Свіфта та «Робінзон Крузо» Даніеля Дефо — яскраві приклади такої літератури. Під впливом ідей Просвітництва сформувалася насамперед (література Класицизму), проте пізніше їй на зміну прийшов сентименталізм, що був спрямований на моральне виховання та приділяв велику увагу внутрішньому світові людини.
Література XIX століття
Література 19 століття розвивалася в двох основних напрямках, це література (романтизму) та література реалізму. Романтизм як літературний напрям розвинувся з сентименталізму та характеризується інтересом до містики (Майринк, М. Шеллі, Гофман), фольклору (брати Грімм), простої людини (Гюго), інших культур (Байрон, Ф. Купер). У рамках романтизму сформувалася фантастика, детектив, пригодницька література.
Реалізм добре охарактеризував Бальзак, який вважається класиком реалізму. Він говорив: «Я описую чоловіків, жінок та речі.» Твори реалізму зазвичай не повчають, не ідеалізують, не дають моральних оцінок. Вони описують життя та дозволяють читачеві самому робити висновки. Важливим елементом реалізму є всебічний неупереджений опис внутрішнього світу героїв. Типовими письменниками реалізму є Бальзак, Діккенс, Толстой та інші.
Література модернізму
На початку 20 століття серйозні зміни в суспільстві заторкнули також мистецтво та літературу.
Хронологічно класичний модернізм вкладається в рамки першої половини двадцятого століття, він тематично пов'язаний з індустріалізацією, урбанізацією, жахами Першої Світової війни. Модерністи звертаються до опису тонкощів людської психіки (В. Вулф), теми сексуальності (Д. Г. Лоуренс), їх характеризує аполітичність та пацифізм (Е. Хемінгуей).
Класичним прикладом модерністської літератури вважається роман Дж. Джойса «Улісс», творчість Т. С. Еліота, М. Пруста.
Література постмодернізму
Постмодернізм поступово прийшов на зміну модернізму в середині 20 століття. Основними ознаками літератури постмодернізму можна назвати гіпертекст, коли порядок прочитання не диктується автором, а вибирається читачем, інтертекстуальність, що характеризується алюзіями на інші твори, а іноді й свідомим запозиченням, відсутність розв'язки сюжету або наявність кількох альтернативних розв'язок, змішання стилів, іронія, гра і чорний гумор.
До постмодернізму можна також віднести магічний реалізм, напрямок, що зародився в Південній Америці та характеризується включенням магічних елементів у реалістичне оповідання. Роман «Сто років самотності» Г. Г. Маркеса є яскравим прикладом магічного реалізму. В Україні, паралельно до латиноамериканського магічного реалізму, розвинувся напрямок химерної прози (Євген Гуцало, Володимир Дрозд та ін.)
До постмодернізму відносять також літературу Біт-покоління.
Художні методи та напрямки
(Бароко) — напрямок, що характеризується поєднанням реалістичних описів з їхнім алегоричним зображенням. Широко використовувалися символи, метафори, театральні прийоми, насиченість риторичними фігурами, антитезами, паралелізмами, градаціями, оксюмороном. Для літератури бароко характерні прагнення до різноманітності, до підсумовування знань про світ, всеосяжність, енциклопедизм, який іноді обертається хаотичністю та колекціонуванням курйозів, прагнення до дослідження буття в його контрастах (дух і плоть, морок та світло, час і вічність).
(Класицизм) — напрямок, основним предметом творчості якого був конфлікт між громадським обов'язком та особистими пристрастями. Високого розвитку досягли також так звані «низькі» жанри — байка (Ж. Лафонтен), сатира (Буало), комедія (Мольєр).
Сентименталізм — напрямок, спрямований на читацьке сприйняття, тобто на чуттєвість, що виникає при прочитанні таких творів, відрізняється схильністю до ідеалізації та моралізаторства.
(Романтизм) — багатоплановий напрямок, що характеризується інтересом до піднесеного, фольклору, містики, подорожей, стихій, теми добра і зла.
Реалізм — напрямок у літературі, що претендує на найбільш правдивий та неупереджений опис реального світу, зосереджений на описі близьких до реальних доль, обставин та подій.
Натуралізм — пізня стадія розвитку реалізму в літературі кінця XIX-початку XX століття. Письменники прагнули до найбільш безпристрасного та об'єктивного відтворення реальності методами літературного «документування» реальності, до перетворення романів в документ про стан суспільства в певному місці та часу. Публікація багатьох творів супроводжувалася скандалами, оскільки натуралісти не соромилися відверто фіксувати побут брудних нетрів, злачних місць та борделів — тих місць, які в більш ранній літературі зображати було не прийнято. Людина та її вчинки розумілися як обумовлені фізіологічною природою, спадковістю та середовищем — соціальними умовами, побутовим та матеріальним оточенням.
Символізм — напрямок, в якому символ стає основним елементом. Символізм характеризується експериментаторським характером, прагненням до новаторства, космополітизмом та великим діапазоном впливів. Символісти використовували недомовленість, натяки, таємничість, загадковість. Основним настроєм творів символістів був песимізм, який часом доходив до відчаю. Все «природне» поставало лише «видимістю», яка не має самостійного художнього значення.
Авангардизм — багатозначний термін, що характеризує антитрадиційний за формою спосіб вираження. Розвинувся з початку 20 століття.
(Модернізм) — сукупність течій у літературі першої половини 20 століття. пов'язаний з такими поняттями, як потік свідомості, втрачене покоління.
Соціалістичний реалізм — сконструйований радянським літературознавством напрям у літературі Радянського Союзу та країн «соціалістичного табору», що мав пропагандистський характер та підтримувався владою з метою ідеологічного виховання народу та побудови комунізму. Припинив своє існування після падіння Комуністичного режиму та скасування радянської цензури.
Постмодернізм — напрям у літературі, оснований на грі зі смислами, іронії, нестандартній побудові текстів, змішуванні жанрів та стилів, залученні читача до процесу творчості.
Примітки
- The Flood Tablet / The Gilgamesh Tablet / Library of Ashurbanipal. British Museum. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 24 березня 2012. (англ.)
- Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — 624 с. с. 566
- Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — 608 с. с. 120–121
- Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — 624 с. с. 532
- Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — 608 с. с. 173
- Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — 624 с. с. 407
- . Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 30 квітня 2013.
- Лирика. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
- Кожинов В. В. К проблеме литературных родов и жанров // Теория литературы. Основные понятия в историческом освещении. Роды и жанры литературы. М., 1964. С.46
- Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — 608 с. с. 297
- . Архів оригіналу за 6 травня 2012. Процитовано 29 квітня 2013.
- . Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 29 квітня 2013.
Література
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Художня література |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вигадка |
- Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — 608 с.
- Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — 624 с.
- Яценко, Т.Художня література в контексті світової культури [Текст] : посібник / Т. Яценко, З. Шевченко. — К. : Педагогічна думка, 2012. — 136 с. —
- Теорія літератури [Текст] : підруч. для студ. філол. спец. вищ. навч. закл. / О. А. Галич [та ін.]; наук. ред. О. А. Галич. — 2.вид., стер. — К. : Либідь, 2005. — 488 с. — Бібліогр.: с. 460. —
- Галич, О. А. Загальне літературознавство [Текст] : навч. посібник для вузів / О. А. Галич [та ін]. — Рівне : [б.в.], 1997. — 543 с.
- Наливайко, Дмитро С. Теорія літератури й компаративістика [Текст] : статті-розвідки / Д. С. Наливайко. — К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006. — 348 с. —
- Наєнко, Михайло Кузьмович. Художня література України. Від міфів до модерної реальності [Текст] / Михайло Наєнко. — Вид. 3-тє, з допов. й уточненнями. — К. : Просвіта, 2012. — 1087 с. — Бібліогр.: с. 1080–1081. —
Посилання
- «Велика література» // Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — С. 107.
- «Велика література» // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 162.
- Соціологічний метод // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 422.
- Література та інші види мистецтва // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 297. — 634 с.
- Wikisource [Архівовано 30 жовтня 2004 у Wayback Machine.]
- Ференц Н.С. Основи літературознавства, Розділ 6. Художня література як вид мистецтва [ 25 червня 2013 у Wayback Machine.]
- Ю. М. Лотман: О содержании и структуре понятия «ХУДОЖЕСТВЕННАЯ ЛИТЕРАТУРА» (Лотман Ю. М. Избранные статьи. Т. 1. — Таллинн, 1992. — С. 203–216) [ 23 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Карр, Дэвид: История, художественная литература и человеческое время (рос.) [ 12 березня 2016 у Wayback Machine.]
- История всемирной литературы в 8 томах (рос.) [ 16 квітня 2013 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Hudo zhnya literatu ra takozh kra sne pisme nstvo skladova literaturi sukupnist pisanih i drukovanih tvoriv pevnogo narodu epohi lyudstva riznovid mistectva slova yakij opisuye dijsnist hudozhnimi obrazami Hudozhnya literaturaProtilezhnedokumentalna literaturaFragonar ChitachkaEpos pro Gilgamesha sogodni zarahovuyetsya do kanonu svitovoyi hudozhnoyi literaturi Na foto odinadcyata tablichka znana yak Tablichka pro potop Britanskij muzej Terminologichnij kontekstDo ukrayinskogo literaturoznavchogo terminu hudozhnya literatura blizki vidpovidniki znahodimo lishe v deyakih slov yanskih movah Natomist zahidnoyevropejske literaturoznavstvo najchastishe poslugovuyetsya terminom fiction yakij maye desho inshi konotaciyi div interviki do ciyeyi statti Epitet hudozhnij vkazuye na osoblivij status cogo riznovidu literaturi na vidminu vid naukovoyi tosho tobto hudozhnyu literaturu mozhna opisati kategoriyeyu hudozhnist Sporidnenimi z terminom hudozhnya literatura ye ponyattya beletristika fikciya prote semantika cih terminiv desho vidminna Zokrema beletristikoyu sogodni nazivayut hudozhnyu prozu prichomu nasampered masovu populyarnu abo rozvazhalnu Termin fikciya ne nastilki shiroko vzhivanij yak fiction u zahidnomu literaturoznavstvi najchastishe nim poznachayut inshu uyavnu hudozhnyu dijsnist yaku tvorit pismenstvo i yaka rozgortayetsya za vlasnoyu logikoyu hudozhnogo tvoru Ba bilshe chastishe poslugovuyutsya ukrayinskim ponyattyam hudozhnya vigadka koli jdetsya pro specifiku hudozhnih tekstiv zobrazhati fantazijne uyavne ne te sho naspravdi stalosya a te sho moglo statisya Aristotel Slovesnist ce zastarila nazva literaturi usnoyi ta pisemnoyi tvorchosti zagalom Cej termin svogo chasu pidtrimuvav Grushevskij yakij vvazhav sho tak mozhna poznachati usno poetichnu tvorchist i pismenstvo Termin literatura neridko vzhivayut u svoyemu vuzkomu znachenni na poznachennya hudozhnoyi literaturi Osnovni risiHudozhnya literatura ce nasampered chastina vsih tekstiv u zagalnij sistemi kulturi Isnuvannya hudozhnih tekstiv peredbachaye nayavnist nehudozhnih tekstiv yaki protistavlyayutsya mizh soboyu U suspilstvi povinna buti prisutnya pevna norma yaka dozvolyaye provoditi take rozriznennya Teksti hudozhnoyi literaturi za Yuriyem Lotmanom vidriznyayutsya vid inshih tekstiv funkcionalno ta strukturno U funkcionalnomu plani do hudozhnoyi literaturi nalezhit kozhen tekst sho vikonuye estetichnu funkciyu Vazhlivo sho estetichni ustanovki zminyuyutsya z chasom i tekst sho ranishe ne vvazhavsya prinalezhnim do hudozhnoyi literaturi zi zminoyu estetichnoyi normi mozhe uvijti do korpusu hudozhnih tekstiv Napriklad prirodnichi praci Byuffona sogodni rozglyadayutsya yak zrazok visokogo literaturnogo stilyu ta publikuyutsya v najprestizhnishij francuzkij vidavnichij seriyi Biblioteka Pleyadi v yakij zazvichaj publikuyut tvori klasikiv literaturi Odin iz teoretikiv fenomenologichnoyi estetiki Roman Ingarden zaprovadiv specialnij termin yakij poznachiv specifichnist estetichnogo predmeta intencionalnist Vin konstatuvav sho predstavlenij u tvori mistectva svit mozhe buti i vidobrazhennyam realnogo svitu i vigadanim neisnuyuchim svitom ale vin skomponovanij dlya togo shob viklikati estetichne perezhivannya I v comu polyagaye jogo funkcionalna j ontologichna sutnist osoblivist Z poglyadu estetichna funkciya realizuyetsya todi koli tekst zamknenij na samogo sebe a golovnoyu ye sfera virazhennya Tobto v nehudozhnomu teksti golovnim ye pitannya sho a v hudozhnomu yak Dlya formalistiv plan virazhennya stavav pevnoyu imanentnoyu sferoyu sho mala samostijnu kulturnu cinnist Z poglyadu suchasnoyi semiotiki hudozhnij tekst maye ne menshe a navpaki nabagato bilshe semantichne navantazhennya Tam de nehudozhnij tekst mozhe obmezhuvatisya prostoyu denotaciyeyu hudozhnij tekst nadilenij skladnoyu sistemoyu konotativnih znachen Yak tilki chitach fiksuye pevnu vporyadkovanist v sferi virazhennya vin pripuskaye sho pered nim hudozhnij tekst a znachit yak vin vzhe znaye z dosvidu tekst povinen mati she yakijs dodatkovij zmist Umovoyu estetichnogo funkcionuvannya hudozhnogo tekstu ye poperednye znannya pro dodatkovij shifr takogo tekstu ta neobhidnist vgadati zbagnuti chi virahuvati jogo pidspudnij zmist U strukturnomu plani teksti hudozhnoyi literaturi povinni mistiti v sobi signali dlya chitacha yaki vkazuyut na jogo hudozhnist ta neobhidnist rozshifrovuvati dodatkovi kulturni kodi v nomu sho podayutsya pevnim chinom Sposib podachi kulturnih kodiv zminyuvatimetsya v zalezhnosti vid borotbi v literaturi mizh literaturnimi novaciyami ta ustalenimi metrichnimi stilistichnimi ta zhanrovimi normami pevnoyi epohi Hudozhnya literatura yak dinamichna sistemaVazhlivim elementom hudozhnoyi literaturi ye sistema ocinok tekstiv sho za Yuriyem Lotmanom organizuyetsya za tristupinchastoyu shkaloyu verh sho ototozhnyuyetsya z najvishimi cinnisnimi harakteristikami niz sho vistupaye jogo protilezhnistyu ta nejtralna v aksiologichnomu plani promizhna sfera Samoosmislennya literaturi pochinayetsya z viklyuchennya pevnogo tipu tekstiv z kola hudozhnoyi literaturi sho vidbuvayetsya yak v sinhronnomu tak i v diahronnomu istorichnomu plani Osnovoyu dlya ocinki tvoriv hudozhnoyi literaturi vistupaye grupa tekstiv sho roztashovana na najvishomu shabli organizaciyi ce metateksti literaturi tobto normi pravila kritichni ta teoretichni rozvidki Paralelno z vklyuchennyam chi viklyuchennyam pevnih tipiv tekstiv vidbuvayetsya proces iyerarhichnogo roztashuvannya literaturnih tvoriv vidpovidno do panuyuchih norm stilyu tematiki zv yazku z filosofskimi koncepciyami Za Yu Lotmanom vnutrishnya klasifikaciya literaturi formuyetsya zavdyaki vzayemodiyi protilezhnih tendencij pragnennya do iyerarhichnogo roztashuvannya tvoriv zhanriv i navit syuzhetiv za shkaloyu visokij nizkij stil a z inshogo boku tendenciyi do nejtralizaciyi ciyeyi opoziciyi ta znyattya cinnisnih protistavlen She odnim prikladom dinamichnoyi sistemi literaturi ye protistavlennya visokoyi ta masovoyi literaturi Inshoyu suttyevoyu risoyu bud yakoyi hudozhnoyi literaturi ye opoziciya svoye chuzhe Svoya sistema literaturi postijno zaznaye vplivu z boku inshih literatur Kontakt z inshoyu literaturoyu na dumku Yu Lotmana pochinayetsya z vtorgnennya chuzhih tekstiv zgodom vidbuvayetsya sprijnyattya chuzhih tekstiv cherez sistemu vlasnoyi kulturi za principom upodibnennya chi protistavlennya vreshti mozhliva vzayemodiya z sistemoyu chuzhoyi kulturi Hudozhnya literatura aktivno tvorit svoye minule vibirayuchi z chislennih organizacij tekstiv minulogo lishe odnu j kanonizuyuchi yiyi Tak napriklad Vidrodzhennya kanonizuvalo sproshenij variant antichnosti Takim chinom hudozhnya literatura postaye ne prosto nagromadzhennyam pevnoyi sumi tekstiv a dinamichnoyu sistemoyu yaka rozvivayetsya cherez konflikti ta vzayemodiyu riznih organizuyuchih sil Detalnij analiz dinamiki hudozhnoyi literaturi yak borotbi mizh kulturnim verhom i nizom mozhna znajti v knizhci M M Bahtina Tvorchist Fransua Rable ta narodna kultura serednovichchya i Renesansu Literatura j istoriyaShe z chasiv Aristotelya provoditsya zistavlennya poeziyi literaturi z istoriyeyu naukoyu a takozh inshimi vidami mistectv Za teoriyeyu nasliduvannya mozhna slidom za Aristotelem specifiku literaturi vbachati v tomu sho literatura pokazuye te sho moglo buti za jmovirnosti na vidminu vid istoriyi yaka nasliduye te sho bulo Cya tradiciya trivka i do sogodni zhivit tradicijne literaturoznavstvo Vona dopovnyuyetsya porivnyalnimi studiyami nauki i literaturi v osnovi yakih lezhit ponyatijne ta obrazne mislennya Golovna teza sho diferenciyuye nauku i mistectvo zvuchit tak vchenij mislit ponyattyami mitec obrazami Z neyi viplivaye visnovok nauka i mistectvo mayut spilnij predmet piznannya ob yektivnu dijsnist Vidminnist mizh nimi pochinayetsya z formi piznannya vidobrazhennya osvoyennya ob yektivnoyi dijsnosti Nerozrivna yednist obrazno ponyatijnogo mislennya lyudini sponukala prihilnikiv takogo pidhodu do vivchennya specifiki mistectva svidchiti pro dominantu odnogo z elementiv ponyattya chi obrazu u duhovnij diyalnosti lyudini i shukati specifichnogo predmeta osvoyennya dlya nauki i mistectva Literatura ta inshi naukiLiteratura ta inshi vidi mistectvaSpecifika hudozhnoyi literaturi viyavlyayetsya u zistavlenni z odnogo boku z vidami mistectva yaki vikoristovuyut inshij material zamist slovesno movnogo muzika obrazotvorche mistectvo abo poryad z nim teatr kino pisnya vizualna poeziya z inshogo boku z inshimi tipami slovesnogo tekstu filosofskim publicistichnim naukovim ta in Krim togo hudozhnya literatura yak i inshi vidi mistectva ob yednuye avtorski vklyuchayuchi i anonimni tvori na vidminu tvoriv folkloru yaki principovo ne mayut avtora Filosofske viznachennya literaturiViznachennya literaturi yak takoyi sho vidtvoryuye dijsnist u hudozhnih obrazah stvorenih zasobami movi peredbachaye vzhivannya terminiv mistectvo dijsnist vidtvorennya vidobrazhennya hudozhnij obraz mova movlennya Sutnist mistectva okreslyuyetsya na perehresti ponyat estetichne osvoyennya dijsnosti suspilna svidomist kultura diyalnist obraz nauka vislovlyuvannya model dijsnosti Pri takomu pidhodi do osyagnennya sutnosti mistectva viyavlyayut svoyu odnobichnist teoriyi mimezisu gnoseologizmu intuyitivizmu konstruktivizmuStrukturni tipi tekstuU najzagalnishomu sensi literatura podilyayetsya na poeziyu ta prozu Proza Don Kihot ta Sancho PansaDokladnishe Proza Prozovim vvazhayetsya takij literaturnij tekst v yakomu okremij nezalezhnij vid movnogo ritm ne vtruchayetsya v movnu tkaninu i ne vplivaye na zmist Prote vidomo bagato mezhovih yavish chimalo prozayikiv svidomo nadayut svoyim tvoram deyaki oznaki virshovanih mozhna zgadati ritmizovani fragmeti prozi Dzhejmsa Dzhojsa abo zarimovani fragmenti v romani Volodimira Nabokova Dar Proza shiroko vikoristovuyetsya v beletristici Ce mova romaniv korotkih istorij tosho Okremi prikladi takih tvoriv vidomi vzhe bagato stolit prote v samostijnu formu literaturnih tvoriv voni rozvinulisya vidnosno nedavno Roman najpopulyarnishij riznovid suchasnoyi prozi prote v literaturi vidomij takozh roman u virshah napriklad Marusya Churaj Lini Kostenko yavlyaye soboyu dostatno dovgu opovid sho ohoplyuye znachnij period zhittya odnogo abo dekilkoh personazhiv ta opisuye cej period z dostatnoyu dokladnistyu Yak poshirenij zhanr romani z yavilisya porivnyano pizno hocha vzhe v piznoantichnij chas sklavsya bagato v chomu blizkij za budovoyu ta zavdannyami do suchasnogo Sered rannih klasichnih zrazkiv yevropejskogo romanu mozhna vidiliti Gargantyua i Pantagryuelya 1533 1546 Fransua Rable ta Don Kihota 1600 Servantesa V azijskij literaturi do romanu v suchasnomu rozuminni blizki bilsh ranni tvori napriklad kitajskij klasichnij roman Roman troh derzhav abo yaponskij Gendzi monogatari U Yevropi ranni romani ne rozglyadalisya yak zhanr serjoznoyi literaturi oskilki buli napisani narodnoyu movoyu Piznishe vidbulasya pereocinka iyerarhiyi literaturnih zhanriv i roman posidaye narazi providne misce Do togo zh vidsutnist zhorstkih ramok poeziyi dozvolyaye avtoram glibshe zosereditisya na zmisti tvoru povnishe pracyuvati z detalyami syuzhetu vlasne povnishe nizh ce mozhna ochikuvati navit vid opovidan u virshovanij formi Taka svoboda takozh dozvolyaye avtoram eksperimentuvati z riznimi stilyami v ramkah odnogo tvoru Poeziya Dokladnishe Poeziya U zagalnomu vipadku virsh ce literaturnij tvir sho nadilenij osoblivoyu ritmichnoyu strukturoyu yaka ne viplivaye z prirodnogo ritmu movi Harakter cogo ritmu mozhe buti riznim u zalezhnosti vid vlastivostej samoyi movi tak dlya mov u yakih velike znachennya maye vidminnist golosnih zvukiv za dovgotoyu taka napriklad davnogrecka mova prirodnim bulo viniknennya virshovanogo ritmu pobudovanogo na vporyadkuvannya skladiv za oznakoyu dovgoti korotkosti a dlya mov u yakih golosni rozriznyayutsya ne dovgotoyu a siloyu vidihu perevazhna bilshist suchasnih yevropejskih mov vlashtovano same tak prirodno vikoristannya takogo virshovanogo ritmu yakij vporyadkovuye skladi za oznakoyu nagoloshenosti nenagoloshenosti Tak vinikayut rizni Dlya ukrayinskoyi literaturi zvichnij viglyad virsha pov yazanij z silabo tonichnim ritmom ta nayavnistyu u virshi rimi ale ni te ni inshe ne ye neobhidnoyu risoyu poeziyi sho vidriznyaye yiyi vid prozi Zagalom rol ritmu u virshi polyagaye ne lishe v nadanni tekstu svoyeridnoyi muzichnosti a j u tomu vplivi yakij cej ritm chinit na sens tvoru zavdyaki ritmu deyaki slova ta virazi napriklad ti sho roztashovani v kinci virshovanogo ryadka tobto zarimovani viyavlyayutsya u virshovanomu teksti vidilenimi akcentovanimi Poetichna mova ranishe nizh prozayichna sprijmalasya yak osoblive yavishe vlastive same literaturnomu tekstu ta vidriznyaye jogo vid zvichajnogo pobutovogo movlennya Pershi vidomi literaturni tvori zdebilshogo davni eposi napriklad shumerskoij Epos pro Gilgamesha sho datuyetsya blizko 2200 3000 rokiv do n e ce teksti virshovani Vodnochas virshovana forma ne obov yazkovo pov yazana z hudozhnistyu formalni osoblivosti poeziyi dopomagayut yij vikonuvati mnemonichnu funkciyu a tomu v riznij chas u riznih kulturah buli poshireni naukovi yuridichni genealogichni pedagogichni tvori u virshah Literaturni rodiDokladnishe Literatura za rodami Troma tradicijnimi rodami literaturi ye epos lirika ta drama Epos Dokladnishe Epos Epos dav gr ἔpos slovo opovidannya opovid pro podiyi peredbachuvani u minulomu yak bi dokonani ta zgaduvani opovidachem Epichni tvori opisuyut zovnishnyu stosovno avtora ob yektivnu dijsnist Opis personazhiv skoncentrovano na yihnij povedinci ta vchinkah a ne na vnutrishnomu sviti yak u lirici Romani zhittyepisi duzhe populyarni v 19 stolitti nalezhat do epichnih tvoriv Prikladami mozhut sluzhiti Lva Tolstogo Chervone ta chorne Stendalya Saga pro Forsajtiv Golsuorsi ta bagato inshih Nazvu zhanr otrimav vid narodnih poem pisen sho skladalisya v davninu j takozh nazivalisya eposom Osnovni epichni zhanri kazka balada mif novela povist opovidannya roman roman epopeya epopeya hudozhnij naris Lirika Dokladnishe Lirika Lirika rid literaturi yakij zvertayetsya do vnutrishnogo svitu lyudini do staniv lyudskoyi svidomosti emocij vrazhen perezhivan Navit yaksho v tvorah prisutnij rozpovidnij element lirichnij tvir zavzhdi sub yektivnij ta skoncentrovanij na geroyi Harakteristikami lirichnogo tvoru ye stislist monologichnost yednist lirichnogo syuzhetu ta mittyevist suchasnist Bilshist lirichnih tvoriv nalezhit do poeziyi Taras Grigorovich Shevchenko najvidomishij ta najviznachnishij ukrayinskij lirik Osnovni lirichni zhanri oda poslannya stansi elegiya epigrama madrigal sonet epitafiya Drama Dokladnishe Drama Drama rid literaturi sho polyagaye u hudozhnomu modelyuvanni zhittyevih kolizij za vidsutnosti avtorskih harakteristik dijovih osib Drama vidtvoryuye nasampered zovnishnij dlya avtora svit vchinki vzayemini lyudej konflikti ale na vidminu vid eposu maye ne rozpovidnu a dialogichnu formu U dramatichnih tvorah tekst vid imeni avtora maye epizodichnij harakter zdebilshogo obmezhuyetsya remarkami ta poyasnennyami do syuzhetu Bilshist dramatichnih tvoriv pishetsya dlya podalshoyi postanovki v teatri Osnovni dramatichni zhanri drama komediya tragediya tragikomediya vodevil fars melodrama Istoriya literaturiDokladnishe Istoriya literaturi Starodavnya literatura Iliada rukopis 11 stolittyaDokladnishe Antichna literatura Dokladnishe Literatura Starodavnogo Yegiptu Dokladnishe Epos pro Gilgamesha Odnim z pershih literaturnih tvoriv vvazhayetsya shumerskij Epos pro Gilgamesha Pershim periodom poyavi v Yevropi hudozhnoyi literaturi yak vidu mistectva vvazhayetsya antichnist seredzemnomorska civilizaciya I tisyacholittya do n e Antichna literatura ce literatura starodavnih grekiv ta rimlyan sho skladayetsya z dvoh nacionalnih literatur davnogreckoyi ta davnorimskoyi Istorichno grecka literatura pereduvala rimskij Odnochasno z antichnoyu kulturoyu v basejni Seredzemnogo morya rozvivalisya inshi kulturni areali sered yakih vidatne misce zajmala starodavnya Yudeya Antichna ta yudejska kultura stali osnovoyu vsiyeyi zahidnoyi civilizaciyi ta mistectva Paralelno z antichnoyu rozvivalisya inshi starodavni kulturi j vidpovidno literaturi perezhivala na toj moment period rozkvitu V antichnij literaturi sformuvalisya osnovni zhanri yevropejskoyi literaturi v yihnih arhayichnih formah ta osnovi nauki pro literaturu Estetichna nauka antichnosti viznachila tri osnovni literaturni rodi epos liriku ta dramu Aristotel cya klasifikaciya zberigaye svoye bazove znachennya doteper Serednovichna literatura Dokladnishe Serednovichna literatura Zarodzhennya ta rozvitok literaturi Serednovichchya z IV V i do XV stolittya viznachayetsya troma osnovnimi faktorami tradiciyami narodnoyi tvorchosti kulturnim vplivom antichnogo svitu ta hristiyanstvom Svoyeyi kulminaciyi serednovichne mistectvo dosyaglo v XII XIII stolittyah Ostannim chasom serednovichnu literaturu prijnyato rozdilyati na ta romanskimi ta nimeckimi Zhanrovij podil latinskoyi literaturi zagalom vidtvoryuye antichnu tradiciyu U serednovichnij literaturi Yevropi vpershe z yavilasya pismova proza Literatura epohi Vidrodzhennya Dokladnishe Literatura epohi Vidrodzhennya Yaksho serednovichna literatura bula perevazhno hristiyanskoyu to v epohu Vidrodzhennya na tli zagalnogo interesu do antichnosti vidrodzhuyetsya takozh interes do antichnoyi literaturi Hudozhnya literatura dedali bilshe oriyentuyetsya na svitski syuzheti u tvorah pismennikiv epohi Vidrodzhennya yaskravo proyavlyayutsya gumanistichni tendenciyi Pochatkovim etapom literaturi Vidrodzhennya tradicijno vvazhayetsya tvorchist Dante Jogo Bozhestvenna komediya poyednuye v sobi yak elementi serednovichnoyi literaturi forma potojbichne bachennya alegorichnij zmist tak i ne vlastivi serednovichnij literaturi elementi mistiki panteyizmu obraz prostoyi divchini Beatriche V epohu Vidrodzhennya rozcvitaye dramatichne mistectvo Shekspir shkola Lope de Vegi z yavlyayutsya gumanistichni utopiyi Tomas Mor Tomazo Kampanella a takozh gostra satira napriklad Gargantyua ta Pantagryuel Rable Vinahid Gutenbergom knigodrukuvannya 1455 roku zrobiv hudozhnyu literaturu v cej period znachno dostupnishoyu Literatura epohi Prosvitnictva Literatura epohi Prosvitnictva harakterizuyetsya povorotom do racionalizmu Dlya cogo periodu harakterna vira u progres ta vsemogutnist lyudskogo rozumu Podorozhi Gullivera Dzhonatana Svifta ta Robinzon Kruzo Danielya Defo yaskravi prikladi takoyi literaturi Pid vplivom idej Prosvitnictva sformuvalasya nasampered literatura Klasicizmu prote piznishe yij na zminu prijshov sentimentalizm sho buv spryamovanij na moralne vihovannya ta pridilyav veliku uvagu vnutrishnomu svitovi lyudini Literatura XIX stolittya Literatura 19 stolittya rozvivalasya v dvoh osnovnih napryamkah ce literatura romantizmu ta literatura realizmu Romantizm yak literaturnij napryam rozvinuvsya z sentimentalizmu ta harakterizuyetsya interesom do mistiki Majrink M Shelli Gofman folkloru brati Grimm prostoyi lyudini Gyugo inshih kultur Bajron F Kuper U ramkah romantizmu sformuvalasya fantastika detektiv prigodnicka literatura Realizm dobre oharakterizuvav Balzak yakij vvazhayetsya klasikom realizmu Vin govoriv Ya opisuyu cholovikiv zhinok ta rechi Tvori realizmu zazvichaj ne povchayut ne idealizuyut ne dayut moralnih ocinok Voni opisuyut zhittya ta dozvolyayut chitachevi samomu robiti visnovki Vazhlivim elementom realizmu ye vsebichnij neuperedzhenij opis vnutrishnogo svitu geroyiv Tipovimi pismennikami realizmu ye Balzak Dikkens Tolstoj ta inshi Literatura modernizmu Dokladnishe Literatura modernizmu Na pochatku 20 stolittya serjozni zmini v suspilstvi zatorknuli takozh mistectvo ta literaturu Hronologichno klasichnij modernizm vkladayetsya v ramki pershoyi polovini dvadcyatogo stolittya vin tematichno pov yazanij z industrializaciyeyu urbanizaciyeyu zhahami Pershoyi Svitovoyi vijni Modernisti zvertayutsya do opisu tonkoshiv lyudskoyi psihiki V Vulf temi seksualnosti D G Lourens yih harakterizuye apolitichnist ta pacifizm E Heminguej Klasichnim prikladom modernistskoyi literaturi vvazhayetsya roman Dzh Dzhojsa Uliss tvorchist T S Eliota M Prusta Literatura postmodernizmu Dokladnishe Postmodernizm Postmodernizm postupovo prijshov na zminu modernizmu v seredini 20 stolittya Osnovnimi oznakami literaturi postmodernizmu mozhna nazvati gipertekst koli poryadok prochitannya ne diktuyetsya avtorom a vibirayetsya chitachem intertekstualnist sho harakterizuyetsya alyuziyami na inshi tvori a inodi j svidomim zapozichennyam vidsutnist rozv yazki syuzhetu abo nayavnist kilkoh alternativnih rozv yazok zmishannya stiliv ironiya gra i chornij gumor Do postmodernizmu mozhna takozh vidnesti magichnij realizm napryamok sho zarodivsya v Pivdennij Americi ta harakterizuyetsya vklyuchennyam magichnih elementiv u realistichne opovidannya Roman Sto rokiv samotnosti G G Markesa ye yaskravim prikladom magichnogo realizmu V Ukrayini paralelno do latinoamerikanskogo magichnogo realizmu rozvinuvsya napryamok himernoyi prozi Yevgen Gucalo Volodimir Drozd ta in Do postmodernizmu vidnosyat takozh literaturu Bit pokolinnya Hudozhni metodi ta napryamkiVidannya tvoriv Molyera Baroko napryamok sho harakterizuyetsya poyednannyam realistichnih opisiv z yihnim alegorichnim zobrazhennyam Shiroko vikoristovuvalisya simvoli metafori teatralni prijomi nasichenist ritorichnimi figurami antitezami paralelizmami gradaciyami oksyumoronom Dlya literaturi baroko harakterni pragnennya do riznomanitnosti do pidsumovuvannya znan pro svit vseosyazhnist enciklopedizm yakij inodi obertayetsya haotichnistyu ta kolekcionuvannyam kurjoziv pragnennya do doslidzhennya buttya v jogo kontrastah duh i plot morok ta svitlo chas i vichnist Klasicizm napryamok osnovnim predmetom tvorchosti yakogo buv konflikt mizh gromadskim obov yazkom ta osobistimi pristrastyami Visokogo rozvitku dosyagli takozh tak zvani nizki zhanri bajka Zh Lafonten satira Bualo komediya Molyer Sentimentalizm napryamok spryamovanij na chitacke sprijnyattya tobto na chuttyevist sho vinikaye pri prochitanni takih tvoriv vidriznyayetsya shilnistyu do idealizaciyi ta moralizatorstva Romantizm bagatoplanovij napryamok sho harakterizuyetsya interesom do pidnesenogo folkloru mistiki podorozhej stihij temi dobra i zla Realizm napryamok u literaturi sho pretenduye na najbilsh pravdivij ta neuperedzhenij opis realnogo svitu zoseredzhenij na opisi blizkih do realnih dol obstavin ta podij Naturalizm piznya stadiya rozvitku realizmu v literaturi kincya XIX pochatku XX stolittya Pismenniki pragnuli do najbilsh bezpristrasnogo ta ob yektivnogo vidtvorennya realnosti metodami literaturnogo dokumentuvannya realnosti do peretvorennya romaniv v dokument pro stan suspilstva v pevnomu misci ta chasu Publikaciya bagatoh tvoriv suprovodzhuvalasya skandalami oskilki naturalisti ne soromilisya vidverto fiksuvati pobut brudnih netriv zlachnih misc ta bordeliv tih misc yaki v bilsh rannij literaturi zobrazhati bulo ne prijnyato Lyudina ta yiyi vchinki rozumilisya yak obumovleni fiziologichnoyu prirodoyu spadkovistyu ta seredovishem socialnimi umovami pobutovim ta materialnim otochennyam Simvolizm napryamok v yakomu simvol staye osnovnim elementom Simvolizm harakterizuyetsya eksperimentatorskim harakterom pragnennyam do novatorstva kosmopolitizmom ta velikim diapazonom vpliviv Simvolisti vikoristovuvali nedomovlenist natyaki tayemnichist zagadkovist Osnovnim nastroyem tvoriv simvolistiv buv pesimizm yakij chasom dohodiv do vidchayu Vse prirodne postavalo lishe vidimistyu yaka ne maye samostijnogo hudozhnogo znachennya Avangardizm bagatoznachnij termin sho harakterizuye antitradicijnij za formoyu sposib virazhennya Rozvinuvsya z pochatku 20 stolittya Modernizm sukupnist techij u literaturi pershoyi polovini 20 stolittya pov yazanij z takimi ponyattyami yak potik svidomosti vtrachene pokolinnya Socialistichnij realizm skonstrujovanij radyanskim literaturoznavstvom napryam u literaturi Radyanskogo Soyuzu ta krayin socialistichnogo taboru sho mav propagandistskij harakter ta pidtrimuvavsya vladoyu z metoyu ideologichnogo vihovannya narodu ta pobudovi komunizmu Pripiniv svoye isnuvannya pislya padinnya Komunistichnogo rezhimu ta skasuvannya radyanskoyi cenzuri Postmodernizm napryam u literaturi osnovanij na gri zi smislami ironiyi nestandartnij pobudovi tekstiv zmishuvanni zhanriv ta stiliv zaluchenni chitacha do procesu tvorchosti Anglijska literatura Amerikanska literatura Biloruska literatura Nimecka literatura Rosijska literatura Ukrayinska literatura Francuzka literatura Italijska literaturaPrimitkiThe Flood Tablet The Gilgamesh Tablet Library of Ashurbanipal British Museum Arhiv originalu za 25 chervnya 2013 Procitovano 24 bereznya 2012 angl Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya 624 s s 566 Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L 608 s s 120 121 Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya 624 s s 532 Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L 608 s s 173 Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya 624 s s 407 Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2012 Procitovano 30 kvitnya 2013 Lirika Arhiv originalu za 28 kvitnya 2013 Procitovano 27 kvitnya 2013 Kozhinov V V K probleme literaturnyh rodov i zhanrov Teoriya literatury Osnovnye ponyatiya v istoricheskom osveshenii Rody i zhanry literatury M 1964 S 46 Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L 608 s s 297 Arhiv originalu za 6 travnya 2012 Procitovano 29 kvitnya 2013 Arhiv originalu za 15 zhovtnya 2014 Procitovano 29 kvitnya 2013 LiteraturaVikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu Hudozhnya literaturaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu VigadkaLiteraturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L 608 s Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya 624 s Yacenko T Hudozhnya literatura v konteksti svitovoyi kulturi Tekst posibnik T Yacenko Z Shevchenko K Pedagogichna dumka 2012 136 s ISBN 978 966 644 236 2 Teoriya literaturi Tekst pidruch dlya stud filol spec vish navch zakl O A Galich ta in nauk red O A Galich 2 vid ster K Libid 2005 488 s Bibliogr s 460 ISBN 966 06 0388 6 Galich O A Zagalne literaturoznavstvo Tekst navch posibnik dlya vuziv O A Galich ta in Rivne b v 1997 543 s Nalivajko Dmitro S Teoriya literaturi j komparativistika Tekst statti rozvidki D S Nalivajko K Vidavnichij dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2006 348 s ISBN 966 518 363 X Nayenko Mihajlo Kuzmovich Hudozhnya literatura Ukrayini Vid mifiv do modernoyi realnosti Tekst Mihajlo Nayenko Vid 3 tye z dopov j utochnennyami K Prosvita 2012 1087 s Bibliogr s 1080 1081 ISBN 978 966 2133 76 9Posilannya Velika literatura Literaturoznavchij slovnik dovidnik za red R T Grom yaka Yu I Kovaliva V I Teremka Kiyiv VC Akademiya 2007 S 107 Velika literatura Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L S 162 Sociologichnij metod Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya S 422 Literatura ta inshi vidi mistectva Leksikon zagalnogo ta porivnyalnogo literaturoznavstva golova red A Volkov Chernivci Zoloti litavri 2001 S 297 634 s Wikisource Arhivovano 30 zhovtnya 2004 u Wayback Machine Ferenc N S Osnovi literaturoznavstva Rozdil 6 Hudozhnya literatura yak vid mistectva 25 chervnya 2013 u Wayback Machine Yu M Lotman O soderzhanii i strukture ponyatiya HUDOZhESTVENNAYa LITERATURA Lotman Yu M Izbrannye stati T 1 Tallinn 1992 S 203 216 23 zhovtnya 2012 u Wayback Machine Karr Devid Istoriya hudozhestvennaya literatura i chelovecheskoe vremya ros 12 bereznya 2016 u Wayback Machine Istoriya vsemirnoj literatury v 8 tomah ros 16 kvitnya 2013 u Wayback Machine