Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Марсе́ль Пруст, повне ім'я Валантен-Луї-Жорж-Ежен-Марсель Пруст (фр. Valentin Louis Georges Eugène Marcel Proust, 10 липня 1871 — 18 листопада, 1922) — французький письменник, есеїст та критик, що здобув світове визнання як автор роману-епопеї «У пошуках утраченого часу» (фр. À la recherche du temps perdu), одного з найвизначніших творів світової літератури двадцятого століття.
| Марсель Пруст | ||||
|---|---|---|---|---|
| Valentin Louis Georges Eugène Marcel Proust | ||||
 Марсель Пруст в 1900 році. | ||||
| Ім'я при народженні | фр. Valentin Louis Georges Eugène Marcel Proust | |||
| Народився | 10 липня 1871[1][2][…] XVI округ Парижа, Париж, Франція[4] | |||
| Помер | 18 листопада 1922[5][4][…] (51 рік) XVI округ Парижа, Париж, Франція[4] ·пневмонія[6] | |||
| Поховання | Пер-Лашез і d | |||
| Країна |  Франція[7][8] | |||
| Діяльність | Письменник, критик | |||
| Сфера роботи | роман | |||
| Alma mater | École Libre des Sciences Politiques[d] і Паризький університет | |||
| Мова творів | французька | |||
| Жанр | Роман-ріка, есей і пастиш | |||
| Magnum opus | "У пошуках втраченого часу" | |||
| Батько | d | |||
| Мати | d | |||
| Брати, сестри | d | |||
| Автограф |  | |||
| Премії | Гонкурівська премія | |||
| | ||||
 Марсель Пруст у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Біографія
Марсель Пруст народився в районі Отей (фр. Auteuil, південний район Парижа), в будинку свого двоюрідного діда перед самим закінченням франко-прусської війни. Його батько, , відомий епідеміолог, займався вивченням способів запобігання розповсюдження холери у Європі й Азії та був автором багатьох книг із медицини та гігієни. Мати, Жанна Вейль, походила з родини успішного біржового маклера єврейського походження. Вона була освіченою та начитаною жінкою, її листи свідчать про неабияке почуття гумору. Марсель був старшим за свого єдиного брата Робера на два роки.
У віці дев'яти років Пруст захворів на астму, й загалом був хворобливою дитиною. У дитинстві він проводив свої канікули у селі Ільє, і саме це село, з деякими елементами дідового будинку в районі Отей, стало моделлю містечка Комбре, де відбуваються основні події «У пошуках втраченого часу». До святкування столітнього ювілею Пруста, село Ільє було перейменовано на Ільє-Комбре.
Літературна діяльність Марселя почалася в ліцеї Кондорсе, до якого він вступив у 1882 році зразу до п'ятого класу, але відвідував не дуже регулярно через часті напади астми. Пруст опублікував свої перші тексти у журналі «Ревю ліла» (La Revue Lilas), що видавався учнями ліцею Кондорсе. За свідченням самого Пруста найраніші тексти, що увійшли до першої збірки «Дні й радості», були написані ним у віці 14 років. Майже всі тексти з цієї збірки спершу були опубліковані в журналах «Бенкет» (Le Banquet) та «Ревю бланш» (La Revue Blanche). По закінченні ліцею в 1889 році Пруст у 1890 році вступив до Політехнічної школи. У Сорбонні він слухав лекції Анрі Бергсона. 1893 року він одержав диплом з права, а 1895 року — диплом з філософії.
Університетські друзі сприяли Прустові в світських знайомствах. Він став завсідником деяких престижних паризьких салонів. Так Жак Бізе запросив його до салону своєї матері мадам Строс, що була вдовою композитора Жака Бізе, автора «Кармен». Пруст також відвідував салон пані де Каяве, подруги Анатоля Франса та салон Мадлени Лемер (1845—1928).
Незважаючи на слабке здоров'я, Пруст рік прослужив у французькій армії (1889—1890), і цей епізод знайшов своє відображення у романі «На Германтову сторону» (третя частина епопеї). У молодості Пруст здобув репутацію сноба та дилетанта, через що у нього були певні проблеми із публікацією першої частини роману у 1913 році.
У нього були теплі стосунки з матір'ю. Для того, щоб заспокоїти батька, який наполягав на тому, щоб Марсель ішов працювати, влітку 1896 року він влаштувався у бібліотеку Мазаріні, проте одразу пішов на лікарняний, який тривав кілька років, після чого його звільнили. Він не пропрацював на своїй роботі жодного дня і не переїжджав з дому батьків аж до часу їхньої смерті.
У лютому 1903 року брат Марселя Пруста, Робер, одружився і виїхав з батьківського дому. Батько родини помер у вересні того ж року. Врешті, у вересні 1905 року померла й мати, яку Марсель дуже любив, і яка залишила йому великий спадок (приблизно шість мільйонів доларів у перерахунку на теперішні гроші, що становить місячний дохід у 15 тисяч доларів). Увесь цей час стан його здоров'я безперервно гіршав.
Приблизно у 1909 році він почав роботу над основним своїм твором — «У пошуках втраченого часу». З 1907 по 1919 роки Пруст мешкав у квартирі, успадкованій від батьків на бульварі Осман, 102, де й писав свій роман-епопею. У вересні 1913 року вийшов перший роман епопеї «На Сваннову сторону» (фр. Du côté de chez Swann), виданий власним коштом у видавництві «Ґрассе», оскільки видавництво Ґаллімар в особі Андре Жіда забракувало рукопис. До того ж видавництво Ґрассе погодилося на публікацію лише в скороченому варіанті, тож Пруст змушений був вилучити майже 200-сторінковий уривок, який пізніше він включив у другий том. Роман був холодно зустрітий читачами та критиками.
У рік публікації роману «На Сваннову сторону» Пруст близько зійшовся з Альфредом Агостінеллі, якого запізнав ще 1907 року під час перебування у Кабурі. Тоді Агостінеллі працював для Пруста водієм, а 1913 року навідав Пруста в Парижі з проханням посприяти в працевлаштуванні. Пруст призначив його своїм особистим секретарем. Невірність Агостінеллі та його раптова смерть в 1914 році були великим потрясінням для Пруста. Агостінеллі надихнув Пруста на створення образу Альбертіни та написання так званого романного «циклу Альбертіни» — останніх чотирьох частин роману-епопеї, який в літературознавстві протиставляється «циклові Жильберти», що складає перші частини роману.
Другий роман Пруста «У затінку дівчат-квіток» (фр. À l'ombre des jeunes filles en fleurs) приніс йому славу та був удостоєний премії братів Гонкурів за 1919 рік. Під час голосування в гонкурівському комітеті роман Пруста здобув 6 голосів, а роман «Дерев'яний хрест» — лише 4 голоси. Після Гонкурівської премії Пруст ще більше заглибився в написання й вдосконалення свого роману-епопеї. 1921 року Пруст публікує роман «Ґермантська сторона» (Le Côté de Guermantes). 1922 року — роман «Содом і Гоморра». Інші частини роману-епопеї з'явилися вже після смерті автора. Велику роботу з впорядкування й редагування рукописів Марселя Пруста провів його брат Робер.
Останні три роки свого життя Пруст через тяжку форму астми майже не виходив зі своєї спальні, він спав удень і працював уночі. Марсель Пруст помер 18 листопада 1922 року за вичитуванням однієї з частин роману. Похований у Парижі на цвинтарі Пер-Лашез.
Творчість
Ще в юності Пруст почав писати й видавати літературні твори. В школі він дописував до журналів La Revue verte та La Revue lilas, а в 1890—1891 вів регулярну світську рубрику в газеті Le Mensuel. У 1892 він був одним із організаторів літературно-критичного журналу Le Banquet. Впродовж наступних кількох років він публікував критичні статті як у цьому журналі, так і в престижному La Revue Blanche. У 1896-му він видав збірку віршів у прозі та оповідань під назвою Les Plaisirs et les Jours («Радості й дні») з передмовою Анатоля Франса.
Починаючи з 1896, Пруст старанно вивчав твори мистецтвознавців сучасної йому епохи: Джона Раскіна, Ральфа Волдо Емерсона та Томаса Карлайла. Під впливом цих авторів склалися його власні погляди на мистецтво, художню літературу, її завдання і місце в житті. Письменник повинен спостерігати за тим, що відбувається, збагнути його суть і врешті відтворити або пояснити цю суть в художньому творі. Захоплення Пруста Раскіном було настільки великим, що він взявся перекласти його твори французькою мовою, незважаючи на недосконале знання англійської. 1904 року була видана «Ам'єнська біблія» Раскіна, а в 1906 «Сезам та лілеї». До обох книг Пруст написав передмову.
Історики літератури відзначають, що крім Раскіна на формування Пруста як письменника вплинули також Сен-Сімон, Монтень, Стендаль, Флобер, Джордж Еліот, Федір Достоєвський та Лев Толстой.
Збірка «Радості й дні»
«Радості й дні» (фр. Les Plaisirs et les Jours) — перша книжка Пруста, яка є збіркою віршів у прозі та оповідань. Книжка вийшла 1896 року у видавництві Кальман-Леві. Під час публікації роману «У пошуках втраченого часу» Пруст відмовився від перевидання «Радостей і дні», оскільки вважав цю збірку недосконалою.
Роман «Жан Сантей»
У 1895 році Пруст написав свій перший роман «Жан Сантей» (фр. Jean Santeuil), що вийшов посмертно 1952 року. Головний герой роману — молода людина, що проходить своє становлення в Парижі кінця XIX століття. Літературознавці розглядають роман «Жан Сантей», як своєрідний перший варіант роману «У пошуках втраченого часу». Роман написаний від третьої особи, але є радше автобіографією Пруста. Текст роману не має закінченого вигляду. У романі згадується зокрема справа Дрейфуса, сучасником якої був Пруст. Пруст, за власним висловом, був одним з перших дрейфусарів: він почав збирати підписи під петицією на підтримку Дрейфуса, звинуваченого у зраді. Одним з перших підписантів був Анатоль Франс.
«Проти Сент-Бева»
Збірку есе «Проти Сент-Бева» (фр. Contre Sainte-Beuve), що вже стала канонічною в корпусі текстів Пруста, вперше видали посмертно, у 1954 році. У збірці зібрано різні тексти, де зароджувалися теми роману «У пошуках втраченого часу» або згадувалися письменники, доробок яких особливо вплинув на Пруста: Бальзак, Флобер тощо. Пруст критикує концепцію відомого французького критика Сент-Бева, за якою творчість письменника є насамперед відображенням його особистого життя й може бути пояснена лише з погляду життя письменника. Натомість Пруст розробляє свою поетику, власне, роман «У пошуках втраченого часу» можна розглядати як реалізацію ідей, викладених у цій збірці. Деякі пасажі Пруст пізніше використав у останній частині свого роману «Віднайдений час».
«Пастиші й різні тексти»
Збірка «Пастиші й різні тексти» (фр. Pastiches et mélanges) була надрукована Прустом у 1919 році в Нувель ревю франсез. Тут зібрано Прустові передмови та статті, опубліковані в Ле Фігаро, починаючи з 1908 року.
Роман «У пошуках втраченого часу»
Розпочатий у 1909 році, роман-епопея «У пошуках втраченого часу» (фр. À la recherche du temps perdu) є головною книгою Пруста, він складається з семи романів, у яких діють понад 200 персонажів. Пруст помер раніше, ніж встиг завершити редагування останніх трьох томів, і вони вийшли посмертно після редагування брата Робера. Ліричний герой роману нагадує самого Пруста. В романі розповідається про дорослішання й становлення героя в аристократичному та богемному середовищі Прекрасної епохи на шляху до письменництва.
Критики писали, що сучасний роман розпочинається з Марселя Пруста. Пориваючи із поняттям інтриги, письменник прагне передати правду душі. Про це свідчить композиція «В пошуках втраченого часу»: сюжет розгортається подібно до музичного плану і гри відповідностей, які схожі на поезію. Пруст хотів схопити життя в русі без будь-якого іншого порядку, ніж порядок коливань в емоційній пам'яті. Він залишає унікальні портрети, відтворені місця, роздуми про любов і ревнощі, про образ життя, про порожнечу існування та мистецтво. Його письмовий стиль нагадує розмовний стиль, характеризується іноді довгим реченням, «приголомшливим в його відступах, які підтримували його в повітрі, як повітряні кулі, запаморочливе своєю довжиною, (…) вас захоплює в мережу подій, настільки заплутаних, що можна бути заколисаним його музикою, якби нас раптово не збадьорювало міркування неймовірної глибини.», але згідно з «ритмом нескінченної гнучкості. Пруст його змінює за допомогою коротких речень, оскільки популярна ідея, що проза Пруста складається лише з довгих речень є помилковою (так неначе довгі речення були б вадою)».
"Тільки за допомогою мистецтва ми можемо вийти з нас, дізнатися що бачить інший із цього всесвіту, який є не тим самим як наш і чиї пейзажі залишилися б такими ж невідомими, як ті, що можуть бути на Місяці. Завдяки мистецтву, замість того, щоб побачити єдиний світ, наш, ми бачимо, що він множиться, і стільки, скільки є оригінальних художників, стільки світів є в нашому розпорядженні, відмінніших один від одного, ніж ті які котяться в безкінечність і які століття після того як згасне джерело з якого вони поширюються, зветься він Рембрандтом чи Вермеєром, нам все ще надсилають свій особливий промінь. Ця робота митця прагнути побачити в матерії, в досвіді, в словах щось інше, ця робота цілком протилежна тій, яку щохвилини, коли ми живемо, відвернені від нас самих самолюбство, пристрасть, інтелект, звичка здійснюють в нас, коли вони накидають на наші справжні враження, щоб приховати їх цілком номенклатури, практичні цілі, які ми помилково називаємо життям " (" Віднайдений час).
Аналіз снобізму та аристократичного буржуазного суспільства його часу робить твір Пруста головним запитанням стосовно соціальних спонук особистості, її стосунків з іншими, інструментів соціального сходження. Як і Оноре де Бальзак, Марсель Пруст створив уявний світ, населений персонажами, які сьогодні стали соціальними чи моральними типами, взятими у всіх класах суспільства. Як отець Горіо, Ежені Гранде, герцогиня Ланже або Вотрен у Бальзака, Мадам Вердюрен, герцогиня Германтська, Шарлюс або Шарль Сванн, в Пруста є персонажами в яких втілюється певна характеристика: честолюбство, безкорисливість, світськість, слабовілля. "Це знамениті " мономани " Бальзака, яких ми бачимо, насправді у великих ентузіастах Пруста, в Шарлюсі, в оповідачі, коли він стає мучитилем себе та Альбертини, у Сванні, який засліплений Одеттою, в Сен-Лу, з моменту, коли цей загадковий і мінливий персонаж розкриває свою справжню подобу. Всіх їх стосуються слова Бальзак: «люди з пристрастю»(…). Сванн за декілька місяців знищує своє світське становище, яке він створював роками (…). Наприкінці «У пошуках втраченого часу» мадам Вердюрен, яка стала принцесою Германтською, Блок (…), який збирається ввійти в академію, Морель, «велика, чесна людина», (…) — Бальзаківські тріумфатори, це тріумф недостойних (…). Пруст глибший, ніж Бальзак. Він відкрив, навіть, те, що можна назвати звичайною транскрипцією мономанів, систематичною деформацією чутливості та міркування (…), про які Бальзак не думав. Шарлюс не тільки одержимий своїм пороком, як Клаес або Гранде за допомогою ідеї фікс, як Уло за допомогою свого смаку (…), але він також бачить повсякденне життя Парижа крізь пофарбоване скло своєї постійної стурбованості. Його чутливість, бачення просочені його фіксованою ідеєю, яка змусила його побудувати Всесвіт, в якому всі дії пояснюються його гомосексуалізмом і в якому єдині захопливі події — це ті, що сприяють його схильності. Цей глибокий, невипадковий паралелізм Бальзака і Пруста ставить нас на шлях. Їх демонстративні персонажі схожі, тому що їх пояснення пристрастей людей, що здається таким різним, переважно спирається на ту саму ідею. Для Пруста, як і для Бальзака, уява — це королева битв: ми — це те, що наша уява робить з нас ".
Любов та ревнощі проаналізовано у новому світлі. Любов у Сванна чи оповідача існує тільки через ревнощі. Ревнощі або простий факт не бути обраним утворюють любов, яка вже існуючи, живиться не повнотою своєї реалізації, а відсутністю. Сванн одружується з Одеттою де Кресі тільки тоді, коли її вже більше не кохає. Оповідач ніколи так не любив Альбертини, як тоді, коли вона зникла. «Люблять тільки те, в чому переслідують щось недоступне, люблять тільки те, чим не володіють.» — написав Пруст в «Полонянці». Ця теорія, розроблена в творі, точно відображає думку Пруста, яка проілюстрована відомою зустріччю між письменником та молодим Еммануелем Берлом, зустріч, що останній описує у своєму романі «Сильвія» (1952). Коли Берл розповів Прусту про своє взаємне кохання до молодої жінки, Пруст висловив побоювання « щоб Сільвія не стала між Берлом і його любов'ю до неї», опісля перед нерозумінням Берла, що наполягав на тому, що може існувати щасливе кохання, Пруст розлючується і припиняє розмову з молодим чоловіком. «У Пошуках втраченого часу» приділяє важливе місце аналізу гомосексуалізму, зокрема в «Содомі і Гоморрі», де з'являється у своїй справжній подобі Шарлюс.
Зрештою твір вирізняється своїм гумором і метафоричним змістом. Гумор, наприклад, коли оповідач відтворює ліричний стиль слуги Жозефа Періґо чи помилки в мові директора Бальбецького готелю, який каже одне слово замість іншого (небо всідлане зорями замість всіяне). Метафоричний зміст, наприклад, коли оповідач порівнює пережовування своєї гувернантки Франсуази, жінки селянського походження, яка має тенденцію постійно повертатися до одних і тих самих тем, із систематичними поверненнями мотивів фуги Баха.
Одна з особливостей роману — використання прийому мимовільної пам'яті. Ідея мимовільної пам'яті, тобто випливання у пам'яті спогадів про певні події через далекі й не зовсім зрозумілі ланцюжки асоціацій, завдяки роману Пруста отримала самостійне життя в психології. Такий тип пам'яті навіть називають прустівською.
Твір Марселя Пруста — рефлексія про час. «В пошуках втраченого часу» ставить питання про саме існування часу, про його відносність, про нездатність схопити теперішній час. Життя проходить без того, щоб людина це усвідомлює і тільки непередбачувана подія створена відчуттям смаку мадленки, спотиканням об бруківку змушує виринути у свідомості минуле в своїй цілісності і зрозуміти, що тільки час минулий, втрачений має цінність (поняття «Прустівської ремінісценціЇ»). Час не існує ні в теперішності, ні в прийдешності, а тільки в минулому, усвідомлення якого є близьким до смерті. Спуск сходами, під час якого оповідач не впізнає відразу людей, що були супутниками в його житті символізує неможливість побачити як проходить час в собі самому так і в інших. Все життя ми зберігаємо образ людей такими, якими вони з'явилися перед нами першого дня і усвідомлення старіння їхніх облич під дією часу робить людей непізнаваними до тих пір поки їх впізнавши ми усвідомлюємо власну близьку смерть. Тільки усвідомлення часу, що минув дає єдність нашій розпорошеній повсякденності.
Українською мовою роман був перекладений Анатолем Перепадею та публікувався у видавництві « Юніверс» з 1997 по 2002 рік.
Рецепція
Роман Пруста «У пошуках втраченого часу» — один з найкоментованіших творів світової літератури. Проте для визнання виняткового значення творчості Пруста для розвитку літератури та насамперед романного жанру мав проминути деякий час. Сучасники не сприймали роман Пруста як шедевр. Схвальні відгуки у міжвоєнний час таких письменників, як Жан Кокто, Поль Моран, Жак Рів'єр, , Франсуа Моріак та Андре Жід були досить стриманими. У 1930-ті роки Прустові закидали, що його роман задовгий, заскладний, а отже нудний.
Ставлення до Пруста змінилося в 1950-ті роки. Симптоматичною у зміні оцінок щодо Пруста була книжка Андре Моруа «У пошуках Марселя Пруста», що з'явилася в 1949 році. Популяризації творчості Пруста сприяла також масштабна біографія Джорджа Д. Пейнтера, видана в 1959 році й перевидана в 1965 році. Окрім суто біографічного аспекту пробудився інтерес і до стилю Пруста. Так в 1948 році з'являється праця Жана Мутона «Стиль Марселя Пруста», а 1950 року — праця Жермена Бре «Від втраченого часу до часу віднайденого», присвячена надскладній структурі Прустового роману.
У 1950—1970 роки публікуються визначальні для сьогоднішнього сприйняття Пруста розвідки таких літературознавців, як Іветт Лурія («Стилістична конвергенція у Пруста», 1957), Жан Руссе («Форма і значення», 1962), Б. Г. Роджерс («Наративні техніки Пруста», 1962, перевид. 2000), Марсель Мюллер («Наративні голоси в Пошуках втраченого часу», 1965), Жан Міллі («Фраза Пруста», 1975), Жан-Ів Тадьє («Пруст і роман», 1971), Жерар Женетт («Фігури III», 1972). Особливу увагу до прустового доробку виявляють у цей час і письменники: Наталі Саррот («Ера підозри», 1956), Мішель Бютор («Репертуар I», 1960; Репертуар II, 1964), Жульєн Ґрак («Леттрини II», 1974; «Пруст як кінцевий пункт», 1986), Жорж Батай (есе у збірці «Література і зло»).
Квантитативний аналіз словника та довжини Прустової фрази запропонував Етьєн Брюне у праці «Словник Марселя Пруста» (1983). Особливого значення набуло інтертекстуальне прочитання роману Пруста, тобто наскільки Пруст перебував під впливом попередників та якою мірою він сам вплинув на розвиток літератури. Показовою тут була розвідка Жерара Женетта «Пруст палімпсест» у збірці есе «Фігури I» (1966).
Багатство та витонченість психологічних характеристик в романі Пруста збудили інтерес до психологічного аналізу його творчості під різними кутами зору: Жан-П'єр Рішар «Пруст та чуттєвий світ» (1974), Жорж Пуле «Прустовий простір» (1963), Серж Дубровскі «Місце печива мадлен» (1974). Творчість Пруста аналізували з погляду соціології (П. Зіма «Бажання міфу. Соціологічне прочитання Марселя Пруста» (1974)) та філософії (Жіль Дельоз «Пруст і знаки» (1964), Юлія Крістева «Чуттєвий час», 1994).
Популяризації роману Пруста сприяли видання в престижній бібліотеці Плеяди у 1953 році в редакції П. Кларака та А. Ферре (3 томи) та в 1987—1989 роках в редакції Жана-Іва Тадьє (4 томи), а також видання майже всього доробку Пруста в дешевому кишеньковому форматі. 1998 року роман «У пошуках втраченого часу» вперше вийшов в одному томі у серії «Quarto». За основу тут взяли видання Жана-Іва Тадьє в бібліотеці Плеяди, але без наукового апарату (приміток, передмови, коментарів).
Роман Пруста мав визначальний вплив на розвиток французької прози та романного жанру загалом. На думку багатьох літературознавців французький роман у XX столітті розвивався у двох напрямках: напрямком Пруста (надскладний синтаксис, максимальне заглиблення у внутрішній світ людини) та напрямком Селіна (надпростий синтаксис розмовної мови, намагання передати спонтанні реакції людини, її оголені емоції). Традиція Пруста простежується у творчості багатьох сучасних письменників. Зокрема можна згадати такі імена, як Жульєн Ґрак, Наталі Саррот, Мішель Бютор, Марґеріт Дюрас, Клод Сімон, Жан-Марі Ґюстав Ле Клезіо.
Прустом цікавилися багато майстрів кіно, зокрема Лукіно Вісконті, який написав сценарій «У пошуках втраченого часу» (опублікований 1984 року). Проте екранізації видалися доволі складною справою. Тож фільмів за Прустом не так багато: Персі Адлон «Селеста» (1981), Фолькер Шлендорф «Кохання Сванна» (1984), Рауль Руїс «Віднайдений час» (1999), Шанталь Акерман «Полонянка» (2000, 2002).
9 січня 2011 року на французькому телеканалі TSR2 та 1 лютого на телеканалі France 2 транслювався телевізійний фільм Ніни Компанеес (Nina Companeez) за романом «У пошуках втраченого часу».
Наразі можна вести мову лише про одну вдалу адаптацію роману Пруста в жанрі коміксу, що належить Стефанові Еє (Stéphan Heuet). Комікс Еє, що вже складається з 5 томів, був перекладений німецькою та англійською мовами.
Твори
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Марсель Пруст |
У пошуках втраченого часу (À la recherche du temps perdu)
- На Сваннову сторону (Du côté de chez Swann, 1913)
- У затінку дівчат-квіток (À l'ombre des jeunes filles en fleurs, 1919) — Гонкурівська премія
- Ґермантська сторона (Le Côté de Guermantes, 1921/22)
- Содом і Гоморра (Sodome et Gomorrhe, 1921/22)
- Полонянка (La Prisonnière, 1923)
- Альбертина зникає (Albertine disparue, 1925)
- Віднайдений час (Temps retrouvé, 1927)
Інші твори
- «Радості й дні» Les Plaisirs et les Jours, Calmann-Lévy, 1896
- «Ам'єнська біблія» La Bible d'Amiens, передмова, переклад і примітки до праці Джона Раскіна «The Bible of Amiens», Mercure de France, 1904
- «Смерть соборів» La mort des cathédrales, Le Figaro, 16 août 1904
- «Сезам і лідея» Sésame et les lys, переклад і примітки до праці Джона Раскіна «Sesame and Lilies», Mercure de France, 1906
- «Пастиші й різні тексти» Pastiches et mélanges, NRF, 1919
- «Хроніки» Chroniques, 1927
- «Жан Сантей» Jean Santeuil, (перший роман Пруста), 1952
- «Проти Сент-Бева» Contre Sainte-Beuve (есе, в якому закладено основні мотиви «Пошуків»), 1954
- «Шарден і Рембрандт» Chardin et Rembrandt, Le Bruit du temps, 2009
Анкета Пруста
Пруст також знаний як автор однойменної анкети (фр. Questionnaire de Proust) — списку запитань, які мають дати уявлення про особисті уподобання опитуваної людини. У підлітковому віці Пруст відповів на запитання такої анкети, яка ще в 1860-их роках були вигадана в Англії під назвою «Сповідь». Отже автором анкети був не Пруст, проте деякі Прустові відповіді стали знаменитими, наприклад, на запитання «Як би ви хотіли померти?» Пруст відповів: «Я краще не хотів би» (« J'aimerais mieux pas»). Саму анкету нерідко використовували в мас-медіа, починаючи від французького журналіста Бернара Піво в програмі «Бульйон культури» й закінчуючи російсько-американським журналістом Володимиром Познером в програмі «Познер».
Література
Загальні праці та біографії
- Dictionnaire Marcel Proust / Annick Bouillaguet, Brian G. Rogers, Paris, Honoré Champion, 2004 (дуже детальна енциклопедія про творчість Марселя Пруста, левова частка видання присвячена роману «У пошуках утраченого часу»: передісторія, видання, будова, символіка, персонажі, цитати, ремінесценції, рецепція в різних країнах, дослідники Пруста тощо).
- Samuel Beckett, Proust, essai composé en anglais en 1930, traduit en français par É. Fournier, Éditions de Minuit, 1990
- Maurice Blanchot, " L'étonnante patience ", розділ про Пруста в книзі le Livre à venir, Gallimard, 1959
- Annick Bouillaguet, Brian G. Rogers (dir.), Dictionnaire Marcel Proust, Honoré Champion, coll. " Dictionnaires et références ", 2004
- Georges Cattaui, Marcel Proust, Proust et son Temps, Proust et le Temps, préface de Daniel-Rops, Julliard, 1953
- Philippe Chardin, Proust ou le bonheur du petit personnage qui compare, Honoré Champion, 2006.
- Philippe Chardin, Originalités proustiennes, Kimé, 2010.
- Antoine Compagnon, Proust entre deux siècles, Seuil, 1989, rééd. 2013.
- Gilles Deleuze, Proust et les signes, PUF, 1970
- Robert Dreyfus, Souvenirs sur Marcel Proust (accompagnés de lettres inédites), Paris, Grasset, 1926
- Pietro Citati, La Colombe poignardée, Proust et la Recherche, Gallimard, 1997
- Évelyne Bloch-Dano, Madame Proust, biographie de la mère de Marcel Proust, Grasset, 2004
- Ghislain de Diesbach, Proust, Perrin, 1991
- Roger Duchêne, L'Impossible Marcel Proust, Robert Laffont, 1994
- Michel Erman, Marcel Proust, Fayard, 1994
- Diane de Margerie, Proust et l'obscur, Albin Michel, 2010
- Claude Mauriac, Proust, coll. " Écrivains de toujours ", Seuil, 1953
- François Mauriac, Du côté de chez Proust, La Table ronde, 1947
- Nathalie Mauriac Dyer, Proust inachevé, le dossier Albertine disparue, Honoré Champion, 2005
- André Maurois, À la recherche de Marcel Proust, Hachette, 1949
- André Maurois, Le Monde de Marcel Proust, Hachette, 1960
- George Painter, Marcel Proust, 2 vol., Mercure de France, 1966—1968, traduit de l'anglais et préfacé par Georges Cattaui ; édition revue, en un volume, corrigée et augmentée d'une nouvelle préface de l'auteur, Mercure de France, 1992
- Christian Péchenard, Proust à Cabourg, Quai Voltaire 1992, Proust et son père, Quai Voltaire 1993, Proust et Céleste, La Table Ronde 1996. Ces trois ouvrages sont réunis en un volume Proust et les autres, La Table Ronde 1999
- Gaëtan Picon, Lecture de Marcel Proust, Mercure de France, 1963
- Léon Pierre-Quint, Marcel Proust, sa vie, son œuvre, Sagittaire, 1946
- Jean-François Revel, Sur Proust, Grasset, coll. " Les Cahiers rouges ", 1987
- Jean-Pierre Richard, Proust et le monde sensible, Seuil, 1974
- Anne Simon, Proust ou le réel retrouvé, Paris, PUF, 2000
- Edmund White, Marcel Proust, Fides, 2001
- Мамардашвили М. К. [: лекции 1984–1985 гг. ] / Редактор И. К. Мамардашвили. СПб.: Русский Христианский гуманитарный институт, 1997. — 571 с. —
- Жан-Ів Тадьє. Марсель Пруст : біографія / З франц. переклали А.Перепадя та З.Борисюк. — Київ: «Юніверс», 2011
Наукові монографії
- Martine Beugnet et Marion Schmid, Proust at the Movies, Ashgate, Aldershot et Burlington, 2004, 261 p. ()
- Catherine Bidou-Zachariasen, Proust sociologue. De la maison aristocratique au salon bourgeois, Descartes, 1997
- Brassaï, Marcel Proust sous l'emprise de la photographie, Gallimard, 1997
- Alain Buisine, Proust et ses lettres, Presses Universitaires de Lille, coll. " Objet ", 1983
- William C. Carter, Proust in Love, Yale University Press, New Haven et Londres, 2006, 266 p. ()
- Antoine Compagnon, Proust entre deux siècles, Le Seuil, 1989
- Joseph Czapski, Proust contre la déchéance: Conférence au camp de Griazowietz, Noir sur blanc, 2004 et 2011
- Serge Doubrovsky, La Place de la madeleine, Écriture et fantasme chez Proust, Mercure de France, 1974
- Clovis Duveau, Proust à Orléans, édité par les Musées d'Orléans, 1998.
- Albert Feuillerat, Comment Marcel Proust a composé son roman, Slatkine, 1972 (1re édition 1934)
- Louis Gautier-Vignal, Proust connu et inconnu, Robert Laffont, 1976
- Anne Henry, Marcel Proust. Théories pour une esthétique, Klincksieck, 1983
- Sylvaine Landes-Ferrali, Proust et le Grand Siècle, Gunter Narr Verlag, Tübingen
- Franck Lhomeau et Alain Coelho, Marcel Proust à la recherche d'un éditeur, Olivier Orban, 1988
- Léon Pierre-Quint, Comment travaillait Proust, Bibliographie, Les Cahiers Libres, 1928
- Georges Poulet, L'Espace proustien, Gallimard, 1963
- Jean Recanati, Profils juifs de Marcel Proust, Paris, Buchet-Chastel, 1979
- Thomas A Ravier, Éloge du matricide: Essai sur Proust, Gallimard, coll. " L'Infini ", Paris, 2008, 200 p. (())
- Niels Soelberg, Recherche et Narration. Lecture narratologique de Proust, Copenhague, Museum Tusculanum Press, 2000
- Michael Sprinker, History and Ideology in Proust. " À la recherche de temps perdu " and the Third French Republic, London, Verso, 1998
- Philippe Willemart, "Proust, poète et psychanalyste.Paris, L´Harmattan, 1999
- Stéphane Zagdanski, Le Sexe de Proust, Gallimard, coll. " L'infini ", 1994
Журнали, присвячені Прусту
- Cahiers Marcel Proust, 1927—1935 (перша серія)
- Cahiers Marcel Proust, 1971—1987 (друга серія)
- Bulletin Marcel Proust, з 1950- Зміст на сайті журналу [ 16 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Bulletin d'informations proustiennes, з 1975- Зміст на сайті журналу [ 4 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- La Revue des Lettres Modernes. Série Marcel Proust, з 1992-
- Marcel Proust Aujourd'hui, з 2003-
Товариства Марселя Пруста
Див. також
Посилання
- Пруст Марсель // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 376. — .
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Марсель Пруст |
| У Вікіджерелах є Марсель Пруст |
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Марсель Пруст |
- А. Лейтес. Марсель Пруст (поезія великого пасеїста) (1928) [ 29 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Нарис Сергія Гупала «Радзивілли розбудовували Олику, а увічнив їх Марсель Пруст» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.].
- Каталог посилань Dmoz Marcel Proust [ 10 лютого 2011 у Wayback Machine.]
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Valentin Louis Georges Eugène M Proust — ministère de la Culture.
- RKDartists
- Пруст Марсель // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Le Figaro, Figaro / A. Brézet — Paris: Société du Figaro, 1922. — P. 1. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852; 2496-8994
- https://books.google.ru/books?id=5QVCAQAAQBAJ&pg=PA124
- RKDartists
- Bibliothèque nationale de France Record #119207126 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- , Le Visiteur du soir, La Palatine, 1949, P..
- , , 2005, P..
- (Maurice Bardèche, cité par dans Marcel Proust, Proust et son Temps, Proust et le Temps, , Paris, 1953, préface de Daniel-Rops, P.112-113).
- Georges Cattaui, " Proust ", Dictionnaire Laffont-Bompiani, III, 1990, P.794.
- Axel Preiss, " Proust ", Dictionnaire des littératures de langue française, Paris, 1984, t.III, P.1814-1815 .
- Berntsen, D. (1996). Involuntary autobiographical memory. Applied Cognitive Psychology, 10, 435—454.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Marse l Prust povne im ya Valanten Luyi Zhorzh Ezhen Marsel Prust fr Valentin Louis Georges Eugene Marcel Proust 10 lipnya 1871 18 listopada 1922 francuzkij pismennik eseyist ta kritik sho zdobuv svitove viznannya yak avtor romanu epopeyi U poshukah utrachenogo chasu fr A la recherche du temps perdu odnogo z najviznachnishih tvoriv svitovoyi literaturi dvadcyatogo stolittya Marsel PrustValentin Louis Georges Eugene Marcel ProustMarsel Prust v 1900 roci Im ya pri narodzhenni fr Valentin Louis Georges Eugene Marcel ProustNarodivsya 10 lipnya 1871 1871 07 10 1 2 XVI okrug Parizha Parizh Franciya 4 Pomer 18 listopada 1922 1922 11 18 5 4 51 rik XVI okrug Parizha Parizh Franciya 4 pnevmoniya 6 Pohovannya Per Lashez i dKrayina Franciya 7 8 Diyalnist Pismennik kritikSfera roboti romanAlma mater Ecole Libre des Sciences Politiques d i Parizkij universitetMova tvoriv francuzkaZhanr Roman rika esej i pastishMagnum opus U poshukah vtrachenogo chasu Batko dMati dBrati sestri dAvtografPremiyi Gonkurivska premiya Marsel Prust u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Roboti u VikidzherelahBiografiyaGrand gotel Kabur na atlantichnomu uzberezhzhi de Prust likuvav astmu stav miscem diyi drugoyi chastini romanu U zatinku divchat kvitok Marsel Prust narodivsya v rajoni Otej fr Auteuil pivdennij rajon Parizha v budinku svogo dvoyuridnogo dida pered samim zakinchennyam franko prusskoyi vijni Jogo batko vidomij epidemiolog zajmavsya vivchennyam sposobiv zapobigannya rozpovsyudzhennya holeri u Yevropi j Aziyi ta buv avtorom bagatoh knig iz medicini ta gigiyeni Mati Zhanna Vejl pohodila z rodini uspishnogo birzhovogo maklera yevrejskogo pohodzhennya Vona bula osvichenoyu ta nachitanoyu zhinkoyu yiyi listi svidchat pro neabiyake pochuttya gumoru Marsel buv starshim za svogo yedinogo brata Robera na dva roki U vici dev yati rokiv Prust zahvoriv na astmu j zagalom buv hvoroblivoyu ditinoyu U ditinstvi vin provodiv svoyi kanikuli u seli Ilye i same ce selo z deyakimi elementami didovogo budinku v rajoni Otej stalo modellyu mistechka Kombre de vidbuvayutsya osnovni podiyi U poshukah vtrachenogo chasu Do svyatkuvannya stolitnogo yuvileyu Prusta selo Ilye bulo perejmenovano na Ilye Kombre Literaturna diyalnist Marselya pochalasya v liceyi Kondorse do yakogo vin vstupiv u 1882 roci zrazu do p yatogo klasu ale vidviduvav ne duzhe regulyarno cherez chasti napadi astmi Prust opublikuvav svoyi pershi teksti u zhurnali Revyu lila La Revue Lilas sho vidavavsya uchnyami liceyu Kondorse Za svidchennyam samogo Prusta najranishi teksti sho uvijshli do pershoyi zbirki Dni j radosti buli napisani nim u vici 14 rokiv Majzhe vsi teksti z ciyeyi zbirki spershu buli opublikovani v zhurnalah Benket Le Banquet ta Revyu blansh La Revue Blanche Po zakinchenni liceyu v 1889 roci Prust u 1890 roci vstupiv do Politehnichnoyi shkoli U Sorbonni vin sluhav lekciyi Anri Bergsona 1893 roku vin oderzhav diplom z prava a 1895 roku diplom z filosofiyi Universitetski druzi spriyali Prustovi v svitskih znajomstvah Vin stav zavsidnikom deyakih prestizhnih parizkih saloniv Tak Zhak Bize zaprosiv jogo do salonu svoyeyi materi madam Stros sho bula vdovoyu kompozitora Zhaka Bize avtora Karmen Prust takozh vidviduvav salon pani de Kayave podrugi Anatolya Fransa ta salon Madleni Lemer 1845 1928 Nezvazhayuchi na slabke zdorov ya Prust rik prosluzhiv u francuzkij armiyi 1889 1890 i cej epizod znajshov svoye vidobrazhennya u romani Na Germantovu storonu tretya chastina epopeyi U molodosti Prust zdobuv reputaciyu snoba ta diletanta cherez sho u nogo buli pevni problemi iz publikaciyeyu pershoyi chastini romanu u 1913 roci U nogo buli tepli stosunki z matir yu Dlya togo shob zaspokoyiti batka yakij napolyagav na tomu shob Marsel ishov pracyuvati vlitku 1896 roku vin vlashtuvavsya u biblioteku Mazarini prote odrazu pishov na likarnyanij yakij trivav kilka rokiv pislya chogo jogo zvilnili Vin ne propracyuvav na svoyij roboti zhodnogo dnya i ne pereyizhdzhav z domu batkiv azh do chasu yihnoyi smerti U lyutomu 1903 roku brat Marselya Prusta Rober odruzhivsya i viyihav z batkivskogo domu Batko rodini pomer u veresni togo zh roku Vreshti u veresni 1905 roku pomerla j mati yaku Marsel duzhe lyubiv i yaka zalishila jomu velikij spadok priblizno shist miljoniv dolariv u pererahunku na teperishni groshi sho stanovit misyachnij dohid u 15 tisyach dolariv Uves cej chas stan jogo zdorov ya bezperervno girshav Mogila Prusta na cvintari Per Lashez Priblizno u 1909 roci vin pochav robotu nad osnovnim svoyim tvorom U poshukah vtrachenogo chasu Z 1907 po 1919 roki Prust meshkav u kvartiri uspadkovanij vid batkiv na bulvari Osman 102 de j pisav svij roman epopeyu U veresni 1913 roku vijshov pershij roman epopeyi Na Svannovu storonu fr Du cote de chez Swann vidanij vlasnim koshtom u vidavnictvi Grasse oskilki vidavnictvo Gallimar v osobi Andre Zhida zabrakuvalo rukopis Do togo zh vidavnictvo Grasse pogodilosya na publikaciyu lishe v skorochenomu varianti tozh Prust zmushenij buv viluchiti majzhe 200 storinkovij urivok yakij piznishe vin vklyuchiv u drugij tom Roman buv holodno zustritij chitachami ta kritikami U rik publikaciyi romanu Na Svannovu storonu Prust blizko zijshovsya z Alfredom Agostinelli yakogo zapiznav she 1907 roku pid chas perebuvannya u Kaburi Todi Agostinelli pracyuvav dlya Prusta vodiyem a 1913 roku navidav Prusta v Parizhi z prohannyam pospriyati v pracevlashtuvanni Prust priznachiv jogo svoyim osobistim sekretarem Nevirnist Agostinelli ta jogo raptova smert v 1914 roci buli velikim potryasinnyam dlya Prusta Agostinelli nadihnuv Prusta na stvorennya obrazu Albertini ta napisannya tak zvanogo romannogo ciklu Albertini ostannih chotiroh chastin romanu epopeyi yakij v literaturoznavstvi protistavlyayetsya ciklovi Zhilberti sho skladaye pershi chastini romanu Drugij roman Prusta U zatinku divchat kvitok fr A l ombre des jeunes filles en fleurs prinis jomu slavu ta buv udostoyenij premiyi brativ Gonkuriv za 1919 rik Pid chas golosuvannya v gonkurivskomu komiteti roman Prusta zdobuv 6 golosiv a roman Derev yanij hrest lishe 4 golosi Pislya Gonkurivskoyi premiyi Prust she bilshe zaglibivsya v napisannya j vdoskonalennya svogo romanu epopeyi 1921 roku Prust publikuye roman Germantska storona Le Cote de Guermantes 1922 roku roman Sodom i Gomorra Inshi chastini romanu epopeyi z yavilisya vzhe pislya smerti avtora Veliku robotu z vporyadkuvannya j redaguvannya rukopisiv Marselya Prusta proviv jogo brat Rober Ostanni tri roki svogo zhittya Prust cherez tyazhku formu astmi majzhe ne vihodiv zi svoyeyi spalni vin spav uden i pracyuvav unochi Marsel Prust pomer 18 listopada 1922 roku za vichituvannyam odniyeyi z chastin romanu Pohovanij u Parizhi na cvintari Per Lashez TvorchistOstannya storinka rukopisu romanu V poshukah vtrachenogo chasu Am yenska bibliya Dzhona Raskina perekladena Marselem Prustom She v yunosti Prust pochav pisati j vidavati literaturni tvori V shkoli vin dopisuvav do zhurnaliv La Revue verte ta La Revue lilas a v 1890 1891 viv regulyarnu svitsku rubriku v gazeti Le Mensuel U 1892 vin buv odnim iz organizatoriv literaturno kritichnogo zhurnalu Le Banquet Vprodovzh nastupnih kilkoh rokiv vin publikuvav kritichni statti yak u comu zhurnali tak i v prestizhnomu La Revue Blanche U 1896 mu vin vidav zbirku virshiv u prozi ta opovidan pid nazvoyu Les Plaisirs et les Jours Radosti j dni z peredmovoyu Anatolya Fransa Pochinayuchi z 1896 Prust staranno vivchav tvori mistectvoznavciv suchasnoyi jomu epohi Dzhona Raskina Ralfa Voldo Emersona ta Tomasa Karlajla Pid vplivom cih avtoriv sklalisya jogo vlasni poglyadi na mistectvo hudozhnyu literaturu yiyi zavdannya i misce v zhitti Pismennik povinen sposterigati za tim sho vidbuvayetsya zbagnuti jogo sut i vreshti vidtvoriti abo poyasniti cyu sut v hudozhnomu tvori Zahoplennya Prusta Raskinom bulo nastilki velikim sho vin vzyavsya pereklasti jogo tvori francuzkoyu movoyu nezvazhayuchi na nedoskonale znannya anglijskoyi 1904 roku bula vidana Am yenska bibliya Raskina a v 1906 Sezam ta lileyi Do oboh knig Prust napisav peredmovu Istoriki literaturi vidznachayut sho krim Raskina na formuvannya Prusta yak pismennika vplinuli takozh Sen Simon Monten Stendal Flober Dzhordzh Eliot Fedir Dostoyevskij ta Lev Tolstoj Zbirka Radosti j dni Radosti j dni fr Les Plaisirs et les Jours persha knizhka Prusta yaka ye zbirkoyu virshiv u prozi ta opovidan Knizhka vijshla 1896 roku u vidavnictvi Kalman Levi Pid chas publikaciyi romanu U poshukah vtrachenogo chasu Prust vidmovivsya vid perevidannya Radostej i dni oskilki vvazhav cyu zbirku nedoskonaloyu Roman Zhan Santej U 1895 roci Prust napisav svij pershij roman Zhan Santej fr Jean Santeuil sho vijshov posmertno 1952 roku Golovnij geroj romanu moloda lyudina sho prohodit svoye stanovlennya v Parizhi kincya XIX stolittya Literaturoznavci rozglyadayut roman Zhan Santej yak svoyeridnij pershij variant romanu U poshukah vtrachenogo chasu Roman napisanij vid tretoyi osobi ale ye radshe avtobiografiyeyu Prusta Tekst romanu ne maye zakinchenogo viglyadu U romani zgaduyetsya zokrema sprava Drejfusa suchasnikom yakoyi buv Prust Prust za vlasnim vislovom buv odnim z pershih drejfusariv vin pochav zbirati pidpisi pid peticiyeyu na pidtrimku Drejfusa zvinuvachenogo u zradi Odnim z pershih pidpisantiv buv Anatol Frans Proti Sent Beva Zbirku ese Proti Sent Beva fr Contre Sainte Beuve sho vzhe stala kanonichnoyu v korpusi tekstiv Prusta vpershe vidali posmertno u 1954 roci U zbirci zibrano rizni teksti de zarodzhuvalisya temi romanu U poshukah vtrachenogo chasu abo zgaduvalisya pismenniki dorobok yakih osoblivo vplinuv na Prusta Balzak Flober tosho Prust kritikuye koncepciyu vidomogo francuzkogo kritika Sent Beva za yakoyu tvorchist pismennika ye nasampered vidobrazhennyam jogo osobistogo zhittya j mozhe buti poyasnena lishe z poglyadu zhittya pismennika Natomist Prust rozroblyaye svoyu poetiku vlasne roman U poshukah vtrachenogo chasu mozhna rozglyadati yak realizaciyu idej vikladenih u cij zbirci Deyaki pasazhi Prust piznishe vikoristav u ostannij chastini svogo romanu Vidnajdenij chas Pastishi j rizni teksti Zbirka Pastishi j rizni teksti fr Pastiches et melanges bula nadrukovana Prustom u 1919 roci v Nuvel revyu fransez Tut zibrano Prustovi peredmovi ta statti opublikovani v Le Figaro pochinayuchi z 1908 roku Roman U poshukah vtrachenogo chasu Dokladnishe U poshukah vtrachenogo chasu Rozpochatij u 1909 roci roman epopeya U poshukah vtrachenogo chasu fr A la recherche du temps perdu ye golovnoyu knigoyu Prusta vin skladayetsya z semi romaniv u yakih diyut ponad 200 personazhiv Prust pomer ranishe nizh vstig zavershiti redaguvannya ostannih troh tomiv i voni vijshli posmertno pislya redaguvannya brata Robera Lirichnij geroj romanu nagaduye samogo Prusta V romani rozpovidayetsya pro doroslishannya j stanovlennya geroya v aristokratichnomu ta bogemnomu seredovishi Prekrasnoyi epohi na shlyahu do pismennictva Kritiki pisali sho suchasnij roman rozpochinayetsya z Marselya Prusta Porivayuchi iz ponyattyam intrigi pismennik pragne peredati pravdu dushi Pro ce svidchit kompoziciya V poshukah vtrachenogo chasu syuzhet rozgortayetsya podibno do muzichnogo planu i gri vidpovidnostej yaki shozhi na poeziyu Prust hotiv shopiti zhittya v rusi bez bud yakogo inshogo poryadku nizh poryadok kolivan v emocijnij pam yati Vin zalishaye unikalni portreti vidtvoreni miscya rozdumi pro lyubov i revnoshi pro obraz zhittya pro porozhnechu isnuvannya ta mistectvo Jogo pismovij stil nagaduye rozmovnij stil harakterizuyetsya inodi dovgim rechennyam prigolomshlivim v jogo vidstupah yaki pidtrimuvali jogo v povitri yak povitryani kuli zapamorochlive svoyeyu dovzhinoyu vas zahoplyuye v merezhu podij nastilki zaplutanih sho mozhna buti zakolisanim jogo muzikoyu yakbi nas raptovo ne zbadoryuvalo mirkuvannya nejmovirnoyi glibini ale zgidno z ritmom neskinchennoyi gnuchkosti Prust jogo zminyuye za dopomogoyu korotkih rechen oskilki populyarna ideya sho proza Prusta skladayetsya lishe z dovgih rechen ye pomilkovoyu tak nenache dovgi rechennya buli b vadoyu Tilki za dopomogoyu mistectva mi mozhemo vijti z nas diznatisya sho bachit inshij iz cogo vsesvitu yakij ye ne tim samim yak nash i chiyi pejzazhi zalishilisya b takimi zh nevidomimi yak ti sho mozhut buti na Misyaci Zavdyaki mistectvu zamist togo shob pobachiti yedinij svit nash mi bachimo sho vin mnozhitsya i stilki skilki ye originalnih hudozhnikiv stilki svitiv ye v nashomu rozporyadzhenni vidminnishih odin vid odnogo nizh ti yaki kotyatsya v bezkinechnist i yaki stolittya pislya togo yak zgasne dzherelo z yakogo voni poshiryuyutsya zvetsya vin Rembrandtom chi Vermeyerom nam vse she nadsilayut svij osoblivij promin Cya robota mitcya pragnuti pobachiti v materiyi v dosvidi v slovah shos inshe cya robota cilkom protilezhna tij yaku shohvilini koli mi zhivemo vidverneni vid nas samih samolyubstvo pristrast intelekt zvichka zdijsnyuyut v nas koli voni nakidayut na nashi spravzhni vrazhennya shob prihovati yih cilkom nomenklaturi praktichni cili yaki mi pomilkovo nazivayemo zhittyam Vidnajdenij chas Analiz snobizmu ta aristokratichnogo burzhuaznogo suspilstva jogo chasu robit tvir Prusta golovnim zapitannyam stosovno socialnih sponuk osobistosti yiyi stosunkiv z inshimi instrumentiv socialnogo shodzhennya Yak i Onore de Balzak Marsel Prust stvoriv uyavnij svit naselenij personazhami yaki sogodni stali socialnimi chi moralnimi tipami vzyatimi u vsih klasah suspilstva Yak otec Gorio Ezheni Grande gercoginya Lanzhe abo Votren u Balzaka Madam Verdyuren gercoginya Germantska Sharlyus abo Sharl Svann v Prusta ye personazhami v yakih vtilyuyetsya pevna harakteristika chestolyubstvo bezkorislivist svitskist slabovillya Ce znameniti monomani Balzaka yakih mi bachimo naspravdi u velikih entuziastah Prusta v Sharlyusi v opovidachi koli vin staye muchitilem sebe ta Albertini u Svanni yakij zasliplenij Odettoyu v Sen Lu z momentu koli cej zagadkovij i minlivij personazh rozkrivaye svoyu spravzhnyu podobu Vsih yih stosuyutsya slova Balzak lyudi z pristrastyu Svann za dekilka misyaciv znishuye svoye svitske stanovishe yake vin stvoryuvav rokami Naprikinci U poshukah vtrachenogo chasu madam Verdyuren yaka stala princesoyu Germantskoyu Blok yakij zbirayetsya vvijti v akademiyu Morel velika chesna lyudina Balzakivski triumfatori ce triumf nedostojnih Prust glibshij nizh Balzak Vin vidkriv navit te sho mozhna nazvati zvichajnoyu transkripciyeyu monomaniv sistematichnoyu deformaciyeyu chutlivosti ta mirkuvannya pro yaki Balzak ne dumav Sharlyus ne tilki oderzhimij svoyim porokom yak Klaes abo Grande za dopomogoyu ideyi fiks yak Ulo za dopomogoyu svogo smaku ale vin takozh bachit povsyakdenne zhittya Parizha kriz pofarbovane sklo svoyeyi postijnoyi sturbovanosti Jogo chutlivist bachennya prosocheni jogo fiksovanoyu ideyeyu yaka zmusila jogo pobuduvati Vsesvit v yakomu vsi diyi poyasnyuyutsya jogo gomoseksualizmom i v yakomu yedini zahoplivi podiyi ce ti sho spriyayut jogo shilnosti Cej glibokij nevipadkovij paralelizm Balzaka i Prusta stavit nas na shlyah Yih demonstrativni personazhi shozhi tomu sho yih poyasnennya pristrastej lyudej sho zdayetsya takim riznim perevazhno spirayetsya na tu samu ideyu Dlya Prusta yak i dlya Balzaka uyava ce koroleva bitv mi ce te sho nasha uyava robit z nas Lyubov ta revnoshi proanalizovano u novomu svitli Lyubov u Svanna chi opovidacha isnuye tilki cherez revnoshi Revnoshi abo prostij fakt ne buti obranim utvoryuyut lyubov yaka vzhe isnuyuchi zhivitsya ne povnotoyu svoyeyi realizaciyi a vidsutnistyu Svann odruzhuyetsya z Odettoyu de Kresi tilki todi koli yiyi vzhe bilshe ne kohaye Opovidach nikoli tak ne lyubiv Albertini yak todi koli vona znikla Lyublyat tilki te v chomu peresliduyut shos nedostupne lyublyat tilki te chim ne volodiyut napisav Prust v Polonyanci Cya teoriya rozroblena v tvori tochno vidobrazhaye dumku Prusta yaka proilyustrovana vidomoyu zustrichchyu mizh pismennikom ta molodim Emmanuelem Berlom zustrich sho ostannij opisuye u svoyemu romani Silviya 1952 Koli Berl rozpoviv Prustu pro svoye vzayemne kohannya do molodoyi zhinki Prust visloviv poboyuvannya shob Silviya ne stala mizh Berlom i jogo lyubov yu do neyi opislya pered nerozuminnyam Berla sho napolyagav na tomu sho mozhe isnuvati shaslive kohannya Prust rozlyuchuyetsya i pripinyaye rozmovu z molodim cholovikom U Poshukah vtrachenogo chasu pridilyaye vazhlive misce analizu gomoseksualizmu zokrema v Sodomi i Gomorri de z yavlyayetsya u svoyij spravzhnij podobi Sharlyus Zreshtoyu tvir viriznyayetsya svoyim gumorom i metaforichnim zmistom Gumor napriklad koli opovidach vidtvoryuye lirichnij stil slugi Zhozefa Perigo chi pomilki v movi direktora Balbeckogo gotelyu yakij kazhe odne slovo zamist inshogo nebo vsidlane zoryami zamist vsiyane Metaforichnij zmist napriklad koli opovidach porivnyuye perezhovuvannya svoyeyi guvernantki Fransuazi zhinki selyanskogo pohodzhennya yaka maye tendenciyu postijno povertatisya do odnih i tih samih tem iz sistematichnimi povernennyami motiviv fugi Baha Odna z osoblivostej romanu vikoristannya prijomu mimovilnoyi pam yati Ideya mimovilnoyi pam yati tobto viplivannya u pam yati spogadiv pro pevni podiyi cherez daleki j ne zovsim zrozumili lancyuzhki asociacij zavdyaki romanu Prusta otrimala samostijne zhittya v psihologiyi Takij tip pam yati navit nazivayut prustivskoyu Tvir Marselya Prusta refleksiya pro chas V poshukah vtrachenogo chasu stavit pitannya pro same isnuvannya chasu pro jogo vidnosnist pro nezdatnist shopiti teperishnij chas Zhittya prohodit bez togo shob lyudina ce usvidomlyuye i tilki neperedbachuvana podiya stvorena vidchuttyam smaku madlenki spotikannyam ob brukivku zmushuye virinuti u svidomosti minule v svoyij cilisnosti i zrozumiti sho tilki chas minulij vtrachenij maye cinnist ponyattya Prustivskoyi reminiscenciYi Chas ne isnuye ni v teperishnosti ni v prijdeshnosti a tilki v minulomu usvidomlennya yakogo ye blizkim do smerti Spusk shodami pid chas yakogo opovidach ne vpiznaye vidrazu lyudej sho buli suputnikami v jogo zhitti simvolizuye nemozhlivist pobachiti yak prohodit chas v sobi samomu tak i v inshih Vse zhittya mi zberigayemo obraz lyudej takimi yakimi voni z yavilisya pered nami pershogo dnya i usvidomlennya starinnya yihnih oblich pid diyeyu chasu robit lyudej nepiznavanimi do tih pir poki yih vpiznavshi mi usvidomlyuyemo vlasnu blizku smert Tilki usvidomlennya chasu sho minuv daye yednist nashij rozporoshenij povsyakdennosti Ukrayinskoyu movoyu roman buv perekladenij Anatolem Perepadeyu ta publikuvavsya u vidavnictvi Yunivers z 1997 po 2002 rik RecepciyaRoman Prusta U poshukah vtrachenogo chasu odin z najkomentovanishih tvoriv svitovoyi literaturi Prote dlya viznannya vinyatkovogo znachennya tvorchosti Prusta dlya rozvitku literaturi ta nasampered romannogo zhanru mav prominuti deyakij chas Suchasniki ne sprijmali roman Prusta yak shedevr Shvalni vidguki u mizhvoyennij chas takih pismennikiv yak Zhan Kokto Pol Moran Zhak Riv yer Fransua Moriak ta Andre Zhid buli dosit strimanimi U 1930 ti roki Prustovi zakidali sho jogo roman zadovgij zaskladnij a otzhe nudnij Stavlennya do Prusta zminilosya v 1950 ti roki Simptomatichnoyu u zmini ocinok shodo Prusta bula knizhka Andre Morua U poshukah Marselya Prusta sho z yavilasya v 1949 roci Populyarizaciyi tvorchosti Prusta spriyala takozh masshtabna biografiya Dzhordzha D Pejntera vidana v 1959 roci j perevidana v 1965 roci Okrim suto biografichnogo aspektu probudivsya interes i do stilyu Prusta Tak v 1948 roci z yavlyayetsya pracya Zhana Mutona Stil Marselya Prusta a 1950 roku pracya Zhermena Bre Vid vtrachenogo chasu do chasu vidnajdenogo prisvyachena nadskladnij strukturi Prustovogo romanu U 1950 1970 roki publikuyutsya viznachalni dlya sogodnishnogo sprijnyattya Prusta rozvidki takih literaturoznavciv yak Ivett Luriya Stilistichna konvergenciya u Prusta 1957 Zhan Russe Forma i znachennya 1962 B G Rodzhers Narativni tehniki Prusta 1962 perevid 2000 Marsel Myuller Narativni golosi v Poshukah vtrachenogo chasu 1965 Zhan Milli Fraza Prusta 1975 Zhan Iv Tadye Prust i roman 1971 Zherar Zhenett Figuri III 1972 Osoblivu uvagu do prustovogo dorobku viyavlyayut u cej chas i pismenniki Natali Sarrot Era pidozri 1956 Mishel Byutor Repertuar I 1960 Repertuar II 1964 Zhulyen Grak Lettrini II 1974 Prust yak kincevij punkt 1986 Zhorzh Bataj ese u zbirci Literatura i zlo Kvantitativnij analiz slovnika ta dovzhini Prustovoyi frazi zaproponuvav Etyen Bryune u praci Slovnik Marselya Prusta 1983 Osoblivogo znachennya nabulo intertekstualne prochitannya romanu Prusta tobto naskilki Prust perebuvav pid vplivom poperednikiv ta yakoyu miroyu vin sam vplinuv na rozvitok literaturi Pokazovoyu tut bula rozvidka Zherara Zhenetta Prust palimpsest u zbirci ese Figuri I 1966 Bagatstvo ta vitonchenist psihologichnih harakteristik v romani Prusta zbudili interes do psihologichnogo analizu jogo tvorchosti pid riznimi kutami zoru Zhan P yer Rishar Prust ta chuttyevij svit 1974 Zhorzh Pule Prustovij prostir 1963 Serzh Dubrovski Misce pechiva madlen 1974 Tvorchist Prusta analizuvali z poglyadu sociologiyi P Zima Bazhannya mifu Sociologichne prochitannya Marselya Prusta 1974 ta filosofiyi Zhil Deloz Prust i znaki 1964 Yuliya Kristeva Chuttyevij chas 1994 Populyarizaciyi romanu Prusta spriyali vidannya v prestizhnij biblioteci Pleyadi u 1953 roci v redakciyi P Klaraka ta A Ferre 3 tomi ta v 1987 1989 rokah v redakciyi Zhana Iva Tadye 4 tomi a takozh vidannya majzhe vsogo dorobku Prusta v deshevomu kishenkovomu formati 1998 roku roman U poshukah vtrachenogo chasu vpershe vijshov v odnomu tomi u seriyi Quarto Za osnovu tut vzyali vidannya Zhana Iva Tadye v biblioteci Pleyadi ale bez naukovogo aparatu primitok peredmovi komentariv Roman Prusta mav viznachalnij vpliv na rozvitok francuzkoyi prozi ta romannogo zhanru zagalom Na dumku bagatoh literaturoznavciv francuzkij roman u XX stolitti rozvivavsya u dvoh napryamkah napryamkom Prusta nadskladnij sintaksis maksimalne zagliblennya u vnutrishnij svit lyudini ta napryamkom Selina nadprostij sintaksis rozmovnoyi movi namagannya peredati spontanni reakciyi lyudini yiyi ogoleni emociyi Tradiciya Prusta prostezhuyetsya u tvorchosti bagatoh suchasnih pismennikiv Zokrema mozhna zgadati taki imena yak Zhulyen Grak Natali Sarrot Mishel Byutor Margerit Dyuras Klod Simon Zhan Mari Gyustav Le Klezio Prustom cikavilisya bagato majstriv kino zokrema Lukino Viskonti yakij napisav scenarij U poshukah vtrachenogo chasu opublikovanij 1984 roku Prote ekranizaciyi vidalisya dovoli skladnoyu spravoyu Tozh filmiv za Prustom ne tak bagato Persi Adlon Selesta 1981 Folker Shlendorf Kohannya Svanna 1984 Raul Ruyis Vidnajdenij chas 1999 Shantal Akerman Polonyanka 2000 2002 9 sichnya 2011 roku na francuzkomu telekanali TSR2 ta 1 lyutogo na telekanali France 2 translyuvavsya televizijnij film Nini Kompanees Nina Companeez za romanom U poshukah vtrachenogo chasu Narazi mozhna vesti movu lishe pro odnu vdalu adaptaciyu romanu Prusta v zhanri komiksu sho nalezhit Stefanovi Eye Stephan Heuet Komiks Eye sho vzhe skladayetsya z 5 tomiv buv perekladenij nimeckoyu ta anglijskoyu movami TvoriVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Marsel Prust U poshukah vtrachenogo chasu A la recherche du temps perdu Na Svannovu storonu Du cote de chez Swann 1913 U zatinku divchat kvitok A l ombre des jeunes filles en fleurs 1919 Gonkurivska premiya Germantska storona Le Cote de Guermantes 1921 22 Sodom i Gomorra Sodome et Gomorrhe 1921 22 Polonyanka La Prisonniere 1923 Albertina znikaye Albertine disparue 1925 Vidnajdenij chas Temps retrouve 1927 Inshi tvori Radosti j dni Les Plaisirs et les Jours Calmann Levy 1896 Am yenska bibliya La Bible d Amiens peredmova pereklad i primitki do praci Dzhona Raskina The Bible of Amiens Mercure de France 1904 Smert soboriv La mort des cathedrales Le Figaro 16 aout 1904 Sezam i lideya Sesame et les lys pereklad i primitki do praci Dzhona Raskina Sesame and Lilies Mercure de France 1906 Pastishi j rizni teksti Pastiches et melanges NRF 1919 Hroniki Chroniques 1927 Zhan Santej Jean Santeuil pershij roman Prusta 1952 Proti Sent Beva Contre Sainte Beuve ese v yakomu zakladeno osnovni motivi Poshukiv 1954 Sharden i Rembrandt Chardin et Rembrandt Le Bruit du temps 2009Anketa PrustaPrust takozh znanij yak avtor odnojmennoyi anketi fr Questionnaire de Proust spisku zapitan yaki mayut dati uyavlennya pro osobisti upodobannya opituvanoyi lyudini U pidlitkovomu vici Prust vidpoviv na zapitannya takoyi anketi yaka she v 1860 ih rokah buli vigadana v Angliyi pid nazvoyu Spovid Otzhe avtorom anketi buv ne Prust prote deyaki Prustovi vidpovidi stali znamenitimi napriklad na zapitannya Yak bi vi hotili pomerti Prust vidpoviv Ya krashe ne hotiv bi J aimerais mieux pas Samu anketu neridko vikoristovuvali v mas media pochinayuchi vid francuzkogo zhurnalista Bernara Pivo v programi Buljon kulturi j zakinchuyuchi rosijsko amerikanskim zhurnalistom Volodimirom Poznerom v programi Pozner LiteraturaZagalni praci ta biografiyi Dictionnaire Marcel Proust Annick Bouillaguet Brian G Rogers Paris Honore Champion 2004 duzhe detalna enciklopediya pro tvorchist Marselya Prusta levova chastka vidannya prisvyachena romanu U poshukah utrachenogo chasu peredistoriya vidannya budova simvolika personazhi citati reminescenciyi recepciya v riznih krayinah doslidniki Prusta tosho Samuel Beckett Proust essai compose en anglais en 1930 traduit en francais par E Fournier Editions de Minuit 1990 Maurice Blanchot L etonnante patience rozdil pro Prusta v knizi le Livre a venir Gallimard 1959 Annick Bouillaguet Brian G Rogers dir Dictionnaire Marcel Proust Honore Champion coll Dictionnaires et references 2004 Georges Cattaui Marcel Proust Proust et son Temps Proust et le Temps preface de Daniel Rops Julliard 1953 Philippe Chardin Proust ou le bonheur du petit personnage qui compare Honore Champion 2006 Philippe Chardin Originalites proustiennes Kime 2010 Antoine Compagnon Proust entre deux siecles Seuil 1989 reed 2013 Gilles Deleuze Proust et les signes PUF 1970 Robert Dreyfus Souvenirs sur Marcel Proust accompagnes de lettres inedites Paris Grasset 1926 Pietro Citati La Colombe poignardee Proust et la Recherche Gallimard 1997 Evelyne Bloch Dano Madame Proust biographie de la mere de Marcel Proust Grasset 2004 Ghislain de Diesbach Proust Perrin 1991 Roger Duchene L Impossible Marcel Proust Robert Laffont 1994 Michel Erman Marcel Proust Fayard 1994 Diane de Margerie Proust et l obscur Albin Michel 2010 Claude Mauriac Proust coll Ecrivains de toujours Seuil 1953 Francois Mauriac Du cote de chez Proust La Table ronde 1947 Nathalie Mauriac Dyer Proust inacheve le dossier Albertine disparue Honore Champion 2005 Andre Maurois A la recherche de Marcel Proust Hachette 1949 Andre Maurois Le Monde de Marcel Proust Hachette 1960 George Painter Marcel Proust 2 vol Mercure de France 1966 1968 traduit de l anglais et preface par Georges Cattaui edition revue en un volume corrigee et augmentee d une nouvelle preface de l auteur Mercure de France 1992 Christian Pechenard Proust a Cabourg Quai Voltaire 1992 Proust et son pere Quai Voltaire 1993 Proust et Celeste La Table Ronde 1996 Ces trois ouvrages sont reunis en un volume Proust et les autres La Table Ronde 1999 Gaetan Picon Lecture de Marcel Proust Mercure de France 1963 Leon Pierre Quint Marcel Proust sa vie son œuvre Sagittaire 1946 Jean Francois Revel Sur Proust Grasset coll Les Cahiers rouges 1987 Jean Pierre Richard Proust et le monde sensible Seuil 1974 Anne Simon Proust ou le reel retrouve Paris PUF 2000 Edmund White Marcel Proust Fides 2001 Mamardashvili M K lekcii 1984 1985 gg Redaktor I K Mamardashvili SPb Russkij Hristianskij gumanitarnyj institut 1997 571 s ISBN 5 88812 049 9 Zhan Iv Tadye Marsel Prust biografiya Z franc pereklali A Perepadya ta Z Borisyuk Kiyiv Yunivers 2011 Naukovi monografiyi Martine Beugnet et Marion Schmid Proust at the Movies Ashgate Aldershot et Burlington 2004 261 p ISBN 0 7546 3541 4 Catherine Bidou Zachariasen Proust sociologue De la maison aristocratique au salon bourgeois Descartes 1997 Brassai Marcel Proust sous l emprise de la photographie Gallimard 1997 Alain Buisine Proust et ses lettres Presses Universitaires de Lille coll Objet 1983 William C Carter Proust in Love Yale University Press New Haven et Londres 2006 266 p ISBN 0 300 10812 5 Antoine Compagnon Proust entre deux siecles Le Seuil 1989 Joseph Czapski Proust contre la decheance Conference au camp de Griazowietz Noir sur blanc 2004 et 2011 Serge Doubrovsky La Place de la madeleine Ecriture et fantasme chez Proust Mercure de France 1974 Clovis Duveau Proust a Orleans edite par les Musees d Orleans 1998 Albert Feuillerat Comment Marcel Proust a compose son roman Slatkine 1972 1re edition 1934 Louis Gautier Vignal Proust connu et inconnu Robert Laffont 1976 Anne Henry Marcel Proust Theories pour une esthetique Klincksieck 1983 Sylvaine Landes Ferrali Proust et le Grand Siecle Gunter Narr Verlag Tubingen Franck Lhomeau et Alain Coelho Marcel Proust a la recherche d un editeur Olivier Orban 1988 Leon Pierre Quint Comment travaillait Proust Bibliographie Les Cahiers Libres 1928 Georges Poulet L Espace proustien Gallimard 1963 Jean Recanati Profils juifs de Marcel Proust Paris Buchet Chastel 1979 Thomas A Ravier Eloge du matricide Essai sur Proust Gallimard coll L Infini Paris 2008 200 p ISBN 978 2 07 078443 1 Niels Soelberg Recherche et Narration Lecture narratologique de Proust Copenhague Museum Tusculanum Press 2000 Michael Sprinker History and Ideology in Proust A la recherche de temps perdu and the Third French Republic London Verso 1998 Philippe Willemart Proust poete et psychanalyste Paris L Harmattan 1999 Stephane Zagdanski Le Sexe de Proust Gallimard coll L infini 1994 Zhurnali prisvyacheni Prustu Cahiers Marcel Proust 1927 1935 persha seriya Cahiers Marcel Proust 1971 1987 druga seriya Bulletin Marcel Proust z 1950 Zmist na sajti zhurnalu 16 lyutogo 2009 u Wayback Machine Bulletin d informations proustiennes z 1975 Zmist na sajti zhurnalu 4 listopada 2011 u Wayback Machine La Revue des Lettres Modernes Serie Marcel Proust z 1992 Marcel Proust Aujourd hui z 2003 Tovaristva Marselya PrustaNiderlandi Nimechchina Franciya Div takozhAnketa Prusta Selesta AlbarePosilannyaPrust Marsel Zarubizhni pismenniki enciklopedichnij dovidnik u 2 t za red N Mihalskoyi ta B Shavurskogo Ternopil Navchalna kniga Bogdan 2006 T 2 L Ya S 376 ISBN 966 692 744 6 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Marsel Prust U Vikidzherelah ye Marsel Prust Vikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Marsel Prust A Lejtes Marsel Prust poeziya velikogo paseyista 1928 29 bereznya 2014 u Wayback Machine Naris Sergiya Gupala Radzivilli rozbudovuvali Oliku a uvichniv yih Marsel Prust 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Katalog posilan Dmoz Marcel Proust 10 lyutogo 2011 u Wayback Machine PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Valentin Louis Georges Eugene M Proust ministere de la Culture d Track Q2886420d Track Q384602 RKDartists d Track Q17299517 Prust Marsel Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Le Figaro Figaro A Brezet Paris Societe du Figaro 1922 P 1 322497 ekz ISSN 0182 5852 2496 8994 d Track Q3488222d Track Q2834466d Track Q90d Track Q216047 https books google ru books id 5QVCAQAAQBAJ amp pg PA124 RKDartists d Track Q17299517 Bibliotheque nationale de France Record 119207126 BnF catalogue general Paris BnF d Track Q90d Track Q193563d Track Q15222191 Identifiants et Referentiels ABES 2011 d Track Q47757534d Track Q2826570 Le Visiteur du soir La Palatine 1949 P 2005 P Maurice Bardeche cite par dans Marcel Proust Proust et son Temps Proust et le Temps Paris 1953 preface de Daniel Rops P 112 113 Georges Cattaui Proust Dictionnaire Laffont Bompiani III 1990 P 794 Axel Preiss Proust Dictionnaire des litteratures de langue francaise Paris 1984 t III P 1814 1815 ISBN 2040153357 Berntsen D 1996 Involuntary autobiographical memory Applied Cognitive Psychology 10 435 454