Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

box width Жорж Батайфр Georges BatailleЗахідна філософіяЖорж БатайНародження 10 вересня 1897 1897 09 10 1 2 Бійом 4 Смер

Жорж Батай

Жорж Батай

Жорж Батай
фр. Georges Bataille
Західна філософія
image
Жорж Батай
Народження 10 вересня 1897(1897-09-10)[1][2][…]
Бійом[4]
Смерть 9 липня 1962(1962-07-09)[1][2][…] (64 роки)
Париж, Франція[5]
артеріосклероз
Поховання Везле
Громадянство (підданство) image Франція[6]
Знання мов
  • французька[1][7]
    • Діяльність
  • бібліотекар, письменник, рисувальник
    • Школа / Традиція постмодернізм
    Основні інтереси література, мистецтво, , атеїзм
    Вплинув філософи Мішель Фуко, Юлія Крістева, Жак Дерріда; письменники , , Філіпп Соллерс
    Alma mater Національна школа хартій
    Літературний напрям континентальна філософія і Ірраціоналізм
    Зазнав впливу
  • Маркіз де Сад, Раймон Арон , Андре Бретон , Моріс Мерло-Понті
    • Визначний твір
  • Q30731296?, Q3204046?, d, d, d, Q30731391?, Q3203417?, d, Q30731389?, Q16318798?, Q30731381? і Q3210073?
    • Історичний період Філософія XX століття
    Конфесія атеїзм
    У шлюбі з Сільвія Батай і d
    Діти
  • d і d[8]
    • Автограф image
    image Жорж Батай у Вікісховищі
    image  Висловлювання у Вікіцитатах

    Жорж Бата́й (фр. Georges Bataille, 10 вересня 1897, Бійом , Овернь — 9 липня 1962, Париж) — французький філософ, теоретик мистецтва і письменник.

    Біографія

    Батай народився 10 вересня 1897 року в невеликому провінційному містечку Бійом на півдні Франції. Батько Батая був простим службовцем, після народження сина він осліп внаслідок хвороби на сифіліс. Батай рано потрапив в інтернат при ліцеї Клемансо в Реймсі, де залишався до 1913 року. У серпні 1914 року Батай прийняв католицизм. Цього ж місяця родина мала тікати з Реймса через німецькі бомбардування. Мати Батая вирішила покинути паралізованого батька в Реймсі на покоївку, більше свого батька Жорж Батай не бачив. Це була серйозна травма на все життя, яку сам Батай називав «Покиненням» (фр. abandon). Батай готувався до духовної кар'єри в семінарії Сен-Флур. Але згодом розчарувався у вірі.

    У 1918 Батай вступив до Національної Школи хартій в Парижі, де й здобув вищу освіту, саме до того часу відносяться перші літературні проби Батая. У цей же період Батай познайомився з Анрі Бергсоном, але видатний філософ Батая розчарував. Навчаючись в «Національній школі Хартій» Батай відкрив для себе Марселя Пруста, надзвичайно зацікавився Середньовіччям. Після навчання він їздив до Іспанії, де його захопила корида і танець фламенко. Після Іспанії Батай ґрунтовно познайомився з філософськими доробками Ніцше й Гайдеґґера.

    У 1924 році після коментованого видання віршованої легенди XIII століття «Орден лицарства», зарахованого як докторська дисертація, Батай поступив на службу в Національну бібліотеку Франції, де працював консерватором фондів у Кабінеті медалей, з 1930 року він перейшов на роботу у відділі періодики. У той час Батай співпрацював з нумізматичним журналом «Аретюз».

    У 1926—1927 роках Батай пройшов психоаналітичний курс лікування в професора Бореля. У цей час він вже серйозно взявся за письменницьку працю, щоправда свої твори зазвичай публікував під псевдонімом. Головними темами його творів були містицизм, насильство й еротизм. 1928 року він опублікував під псевдонімом Лорд Ош «Історію ока», а в 1931 році — «Солярний анус», накладом 100 примірників та з ілюстраціями Андре Массона. Цього ж таки 1928 року Батай заснував журнал «Документи», що був присвячений етнології.

    Читання Маніфесту сюрреалізму й знайомство з Мішелем Лерісом та Ремоном Кено на короткий час зблизило його з сюрреалістами. Та стосунки Батая і Андре Бретона завжди були напруженими. Бретон закидав Батаєві надмірне захоплення огидним.

    З 1931 Батай брав участь у семінарі з історії релігії Александра Койре у Школі вищих досліджень. У 1930-х роках Батай — активний учасник семінарів Олександра Кожева, де активно співпрацював з такими помітними особистостями, як Раймон Арон , Андре Бретон , Моріс Мерло-Понті та іншими.

    У 1934 році Батай став разом з Роже Каюа і Мішелем Лерісом засновником Соціологічного коледжу, одним із завдань якого була розробка соціології «сакрального» та дослідження ірраціональних фактів соціального життя.

    У 1935 брав участь у роботі психоаналітичної дослідницької групи, організованої Жаком Лаканом. Батай став одним з ініціаторів руху «Контр-атака», що розпався в 1936 році. Цей рух об'єднував лівих інтелектуалів різних творчих орієнтацій. Батай обурювався використанням імені Ніцше ідеологами тоталітаризму, в жовтні 1935 року він відкрито засудив нацизм й зблизився з сюрреалістами, підтримуючи їхню антинаціоналістичну й антикапіталістичну позицію. Проте в 1936 році Бретон закидав Батаєві та П'єру Клоссовскі «сюр-фашизм» за аналогією до сюрреалізму.

    У 1937 Батай, зачарований «красою людської жертовності», заснував таємне товариство " Ацефал " (" Acéphale "), яке діяло до 1939 року Через рік почав виходити заснований Батаєм журнал з тією ж назвою. Символом суспільства став обезголовлена людина — ацефал. Батай в той час співпрацював з Андре Массоном , П'єром Клоссовські , Роже Кайюа , , Джином Ролленом і Джином Воллом.

    Під час війни Батай опублікував свої найважливіші тексти, які до цього виходили лише напівлегально («Мадам Едварда», «Винний», «Смерть», «Внутрішній досвід», «Лабіринт», роман «Небесна блакить»).

    У 1946 році Батай заснував часопис «Критика», який, за його задумом, мав стати ідеальним журналом, завдяки досвіду Батая у відділі періодики Національної бібліотеки.

    У 1951—1961 роках Батай був директором муніципальної бібліотеки в Орлеані. У 1954 році під заголовком «Сума атеології» Батай опублікувавсвої тексти «Внутрішній досвід», «Винний» та «Про Ніцше». У цей час написана поема «Могила Людовіка ХХХ», книги «Мане», «Доісторичний живопис. Ласко, або Народження мистецтва», статті «Парадокс еротизму», «Гегель, смерть і жертвопринесення». У 1951 — 1952 роках Батай працював над «Історією еротизму», коментарями до романа де Сада «Жустина». У 1956 році Батай опублікував розлогу рецензію на книгу Клода Леві-Строса «Сумні тропіки».

    У 1957 році Батай прочитав лекцію «Еротизм і зачарування смерті», видав збірник есеїв «Література і зло» («Зло — жива форма Зла, вираженням котрої виступає література»). Створив ще один журнал «Генеза: Сексуальність в біології, психології, психоаналізі, етнології, історії звичаїв, релігій, ідей, в мистецтві, поезії, літературі». Цього ж року написав статтю «Світ, у якому ми помираємо», присвячений роману М. Бланшо «Остання людина».

    У 1958 — 1959 роках видає збірник документів про процес над Жілем де Ре, маршалом Франції, сподвижником Жанни д'Арк, що прославився своєю нелюдською жорстокістю. У 1960 — 1961 роках працює над книгою «Сльози Еросу», у котрій показує трагізм еротичних уявлень людини. Видає «Винного» як другий том «Суми атеології».

    Остання прижиттєва книжка Батая — «Неможливе» (1962), куди ввійшов його текст з 1947 року «Ненависть поезії».

    Батай на початку шістдесятих намагався знову поступити на роботу до Національної бібліотеки, але це йому вже не вдалося. Він помер 9 липня 1962 року в Парижі.

    У 1966 році посмертно був надрукований текст Батая «Моя мати», у якому описується спроба інцесту, що призводить до повного самознищення.

    У 1970 році у видавництві Ґаллімар вишло повне зібрання творів Жоржа Батая в 10 томах з передмовою Мішеля Фуко, в якій той називає Батая одним з найбільших письменників XX століття.

    Жінки

    У перший шлюб Батай вступив з акторкою Сільвією Маклес; вони розлучилися в 1934 році, й Маклес згодом вийшла заміж за постмодерніста-психоаналітика Жака Лакана. Батай також мав зв'язок з Колетт Пеньо, яка померла в 1938 році. Паралельно він вчащав до будинків розпусти й мав дуже багато коханок. У 1946 році Батай одружився з принцесою Діаною Кочубей де Богарне, у шлюбі з якою в 1949 році у нього народилася дочка Жулі.

    Вибрані твори

    image
    Автограф Батая
    • Les Monnaies des grands Mogols, Paris, J. Florange éditeur, s. d. (1927).
    • Histoire de l'œil, 1928 (під псевдонімом Lord Auch).
    • L'Anus solaire, 1931.
    • Sacrifices, (année inconnue, entre 1922 et 1940)
    • Madame Edwarda, 1937 (sous le pseudonyme de Pierre Angélique).
    • L'Expérience intérieure, 1943.
    • Le Petit (sous le pseudonyme de Louis Trente), 1943.
    • Le Coupable, 1943.
    • La Part maudite, 1949.
    • L'Abbé C., 1950.
    • La Peinture préhistorique. Lascaux, ou la Naissance de l'art, 1955.
    • Le Bleu du ciel, 1957 (écrit en 1935).
    • L'Érotisme, 1957.
    • La Littérature et le Mal, 1957.
    • Les Larmes d'Éros, 1961.
    • L'Impossible, 1962 (перше видання 1947 під заголовком La haine de la poésie)
    • Ma mère, 1966 (опубл. посмертно).
    • Le Mort, Jean-Jacques Pauvert Éditeur, 1967
    • Théorie de la religion, Texte établi et présenté par Thadée Klossowski, Tel Gallimard, 1973.
    • Œuvres complètes. Paris, Gallimard, XII volumes, 1970—1988.
    • Romans et récits. Préface de Denis Hollier. Édition publiée sous la direction de Jean-François Louette. Gallimard, «Bibliothèque de la Pléiade», 2004.
    • L'Archangélique et autres poèmes. Gallimard, NRF/Poésies, 2008.
    • Le Souverain, Fata Morgana, 2010

    Література

    Вікіцитати містять висловлювання від або про: Жорж Батай

    Біографії

    • Pascal Louvrier, Georges Bataille, la fascination du mal, éditions du Rocher, Paris, juin 2008
    • Bernd Mattheus, Georges Bataille. Eine Thanatographie (3 vol.), Matthes & Seitz Verlag, Munich, 1984—1995
    • Michel Surya, Georges Bataille, la mort à l'œuvre, Séguier/Gallimard, Paris, 1987/1992

    Загальна література

    • Jean-Michel Besnier, La Politique de l'Impossible, l'intellectuel entre révolte et engagement, La Découverte, Paris, 1989
    • Élisabeth Bosch, L'Abbé C., de Georges Bataille: Les Structures masquées du double, Amsterdam, 1983
    • Martin Cloutier et François Nault (dir.), Georges Bataille, interdisciplinaire: autour de La Somme athéologique, Montréal, Éditions Triptyque, 2009
    • Georges Didi-Huberman, La ressemblance informe ou le gai savoir visuel selon Georges Bataille, Macula, Paris, 1995
    • Jacques Derrida, " De l'économie restreinte à l'économie générale «, in L'écriture et la différence, Seuil, 1967
    • Marcus Dick, Die Dialektik der Souveränität. Philosophische Untersuchungen zu Georges Bataille, Georg Olms Verlag, Hildesheim/Zürich/New York, 2010
    • Michel Fardoulis-Lagrange, G.B. ou un ami présomptueux, Le Soleil Noir, Paris, 1969
    • Koichiro Hamano, Georges Bataille: La perte, le don et l'écriture», Éditions Universitaire de Dijon, Dijon, 2004
    • Jean-Michel Heimonet, Le Mal à l'oeuvre: Georges Bataille et l'écriture du sacrifice, Parenthèses, Marseille, 1987
    • Denis Hollier, La Prise de la concorde (suivi de Les dimanches de la vie), Gallimard, Paris, 1974/1993
    • Denis Hollier, Le Collège de Sociologie, 1937—1939, Gallimard, 1979 et Folio essais, 1995
    • Jacques Lempert, Georges Bataille étude dans le chapitre Érotisme, La Grande Encyclopédie, Éditions Larousse, Paris, 1973.
    • Francis Marmande, Georges Bataille politique, Presses Universitaires de Lyon, 1984
    • Stephan Moebius, Die Zauberlehrlinge. Soziologiegeschichte der Collège de Sociologie, Konstanz 2006
    • Mario Perniola, L'instant éternel. Bataille et la pensée de la marginalité, Paris, Méridien/Anthropos, 1981
    • Robert Sasso, Georges Bataille: le système du non-savoir, une ontologie du jeu, Minuit, Paris, 1978
    • Arnaud Alain, Gisèle Excoffon-Lafarge, Bataille, Paris, Éditions du Seuil, Écrivains de toujours, 1978
    • Vincent Teixeira, Georges Bataille, la part de l'art — la peinture du non-savoir, L'Harmattan, Paris, 1997
    • Frédérick Tristan, Don Juan le révolté, Écriture, Paris, 2009
    • François Warin, Nietzsche et Bataille. La parodie à l'infini, Presses Universitaires de France, Paris, 1994
    • Andreas Papanikolaou , Georges Bataille : Érotisme, imaginaire politique et hétérologie, Éditions Praelego, 2009
    • Philippe Joron, La vie improductive. Georges Bataille et l'hétérologie sociologique, Montpellier, Presses universitaires de la Méditerranée, coll. Sociologie des imaginaires, 2009
    • Christian Limousin, Georges Bataille (essai), Éditions Universitaires, 1974
    • Juliette Feyel, Revue Silene, De l'hétérogène au sacré, 2008. Онлайн [ 30 квітня 2011 у Wayback Machine.]

    Українські переклади

    • Жорж Батай. Історія еротизму. З фр. переклав Іван Рябчій. – Київ: Видавництво Анетти Антоненко, 2021. — 176 с.
    • Жорж Батай. Історія еротизму (уривок) / пер. Григорій Чопик [ 30 грудня 2013 у Wayback Machine.]
    • Жорж Батай. Історія ока. З фр. переклав Іван Рябчій. – Київ: Видавництво Анетти Антоненко, 2023. — 72 с. ISBN 9786175530160

    Примітки

    1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
      d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
    2. Encyclopædia Britannica
      d:Track:Q5375741
    3. RKDartists
      d:Track:Q17299517
    4. Deutsche Nationalbibliothek Record #118507109 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
      d:Track:Q27302d:Track:Q36578
    5. Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
      d:Track:Q17154220d:Track:Q67146272d:Track:Q90d:Track:Q12461
    6. Museum of Modern Art online collection
      d:Track:Q73268604
    7. CONOR.Sl
      d:Track:Q16744133
    8. Lundy D. R. The Peerage
      d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
    9. Zicarelli Á. Cómo derrotar al neoprogresismo: Una batalla política — Buenos Aires: 2022. — P. 38. —
      d:Track:Q106328028d:Track:Q1486d:Track:Q113033325
    10. Біографічні дані про Жоржа Батая наводяться за виданням Le Robert des grands écrivains de langue francaise, Éditions Robert, Paris, 2000, p. 118—124.
    11. Див.: http://classiques-litterature-erotique.blogspot.com/2011/01/lanus-solaire-georges-bataille.html [ 10 листопада 2012 у Wayback Machine.].
    12. . Архів оригіналу за 19 травня 2010. Процитовано 16 травня 2011.
    13. . Архів оригіналу за 14 листопада 2007. Процитовано 16 травня 2011.

    Посилання

    Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

    box width Zhorzh Batajfr Georges BatailleZahidna filosofiyaZhorzh BatajNarodzhennya 10 veresnya 1897 1897 09 10 1 2 Bijom 4 Smert 9 lipnya 1962 1962 07 09 1 2 64 roki Parizh Franciya 5 arteriosklerozPohovannya VezleGromadyanstvo piddanstvo Franciya 6 Znannya mov francuzka 1 7 Diyalnist bibliotekar pismennik risuvalnikShkola Tradiciya postmodernizmOsnovni interesi literatura mistectvo ateyizmVplinuv filosofi Mishel Fuko Yuliya Kristeva Zhak Derrida pismenniki Filipp SollersAlma mater Nacionalna shkola hartijLiteraturnij napryam kontinentalna filosofiya i IrracionalizmZaznav vplivu Markiz de Sad Rajmon Aron Andre Breton Moris Merlo PontiViznachnij tvir Q30731296 Q3204046 d d d Q30731391 Q3203417 d Q30731389 Q16318798 Q30731381 i Q3210073 Istorichnij period Filosofiya XX stolittyaKonfesiya ateyizmU shlyubi z Silviya Bataj i dDiti d i d 8 Avtograf Zhorzh Bataj u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Zhorzh Bata j fr Georges Bataille 10 veresnya 1897 Bijom Overn 9 lipnya 1962 Parizh francuzkij filosof teoretik mistectva i pismennik BiografiyaBataj narodivsya 10 veresnya 1897 roku v nevelikomu provincijnomu mistechku Bijom na pivdni Franciyi Batko Bataya buv prostim sluzhbovcem pislya narodzhennya sina vin oslip vnaslidok hvorobi na sifilis Bataj rano potrapiv v internat pri liceyi Klemanso v Rejmsi de zalishavsya do 1913 roku U serpni 1914 roku Bataj prijnyav katolicizm Cogo zh misyacya rodina mala tikati z Rejmsa cherez nimecki bombarduvannya Mati Bataya virishila pokinuti paralizovanogo batka v Rejmsi na pokoyivku bilshe svogo batka Zhorzh Bataj ne bachiv Ce bula serjozna travma na vse zhittya yaku sam Bataj nazivav Pokinennyam fr abandon Bataj gotuvavsya do duhovnoyi kar yeri v seminariyi Sen Flur Ale zgodom rozcharuvavsya u viri U 1918 Bataj vstupiv do Nacionalnoyi Shkoli hartij v Parizhi de j zdobuv vishu osvitu same do togo chasu vidnosyatsya pershi literaturni probi Bataya U cej zhe period Bataj poznajomivsya z Anri Bergsonom ale vidatnij filosof Bataya rozcharuvav Navchayuchis v Nacionalnij shkoli Hartij Bataj vidkriv dlya sebe Marselya Prusta nadzvichajno zacikavivsya Serednovichchyam Pislya navchannya vin yizdiv do Ispaniyi de jogo zahopila korida i tanec flamenko Pislya Ispaniyi Bataj gruntovno poznajomivsya z filosofskimi dorobkami Nicshe j Gajdeggera U 1924 roci pislya komentovanogo vidannya virshovanoyi legendi XIII stolittya Orden licarstva zarahovanogo yak doktorska disertaciya Bataj postupiv na sluzhbu v Nacionalnu biblioteku Franciyi de pracyuvav konservatorom fondiv u Kabineti medalej z 1930 roku vin perejshov na robotu u viddili periodiki U toj chas Bataj spivpracyuvav z numizmatichnim zhurnalom Aretyuz U 1926 1927 rokah Bataj projshov psihoanalitichnij kurs likuvannya v profesora Borelya U cej chas vin vzhe serjozno vzyavsya za pismennicku pracyu shopravda svoyi tvori zazvichaj publikuvav pid psevdonimom Golovnimi temami jogo tvoriv buli misticizm nasilstvo j erotizm 1928 roku vin opublikuvav pid psevdonimom Lord Osh Istoriyu oka a v 1931 roci Solyarnij anus nakladom 100 primirnikiv ta z ilyustraciyami Andre Massona Cogo zh taki 1928 roku Bataj zasnuvav zhurnal Dokumenti sho buv prisvyachenij etnologiyi Chitannya Manifestu syurrealizmu j znajomstvo z Mishelem Lerisom ta Remonom Keno na korotkij chas zblizilo jogo z syurrealistami Ta stosunki Bataya i Andre Bretona zavzhdi buli napruzhenimi Breton zakidav Batayevi nadmirne zahoplennya ogidnim Z 1931 Bataj brav uchast u seminari z istoriyi religiyi Aleksandra Kojre u Shkoli vishih doslidzhen U 1930 h rokah Bataj aktivnij uchasnik seminariv Oleksandra Kozheva de aktivno spivpracyuvav z takimi pomitnimi osobistostyami yak Rajmon Aron Andre Breton Moris Merlo Ponti ta inshimi U 1934 roci Bataj stav razom z Rozhe Kayua i Mishelem Lerisom zasnovnikom Sociologichnogo koledzhu odnim iz zavdan yakogo bula rozrobka sociologiyi sakralnogo ta doslidzhennya irracionalnih faktiv socialnogo zhittya U 1935 brav uchast u roboti psihoanalitichnoyi doslidnickoyi grupi organizovanoyi Zhakom Lakanom Bataj stav odnim z iniciatoriv ruhu Kontr ataka sho rozpavsya v 1936 roci Cej ruh ob yednuvav livih intelektualiv riznih tvorchih oriyentacij Bataj oburyuvavsya vikoristannyam imeni Nicshe ideologami totalitarizmu v zhovtni 1935 roku vin vidkrito zasudiv nacizm j zblizivsya z syurrealistami pidtrimuyuchi yihnyu antinacionalistichnu j antikapitalistichnu poziciyu Prote v 1936 roci Breton zakidav Batayevi ta P yeru Klossovski syur fashizm za analogiyeyu do syurrealizmu U 1937 Bataj zacharovanij krasoyu lyudskoyi zhertovnosti zasnuvav tayemne tovaristvo Acefal Acephale yake diyalo do 1939 roku Cherez rik pochav vihoditi zasnovanij Batayem zhurnal z tiyeyu zh nazvoyu Simvolom suspilstva stav obezgolovlena lyudina acefal Bataj v toj chas spivpracyuvav z Andre Massonom P yerom Klossovski Rozhe Kajyua Dzhinom Rollenom i Dzhinom Vollom Pid chas vijni Bataj opublikuvav svoyi najvazhlivishi teksti yaki do cogo vihodili lishe napivlegalno Madam Edvarda Vinnij Smert Vnutrishnij dosvid Labirint roman Nebesna blakit U 1946 roci Bataj zasnuvav chasopis Kritika yakij za jogo zadumom mav stati idealnim zhurnalom zavdyaki dosvidu Bataya u viddili periodiki Nacionalnoyi biblioteki U 1951 1961 rokah Bataj buv direktorom municipalnoyi biblioteki v Orleani U 1954 roci pid zagolovkom Suma ateologiyi Bataj opublikuvavsvoyi teksti Vnutrishnij dosvid Vinnij ta Pro Nicshe U cej chas napisana poema Mogila Lyudovika HHH knigi Mane Doistorichnij zhivopis Lasko abo Narodzhennya mistectva statti Paradoks erotizmu Gegel smert i zhertvoprinesennya U 1951 1952 rokah Bataj pracyuvav nad Istoriyeyu erotizmu komentaryami do romana de Sada Zhustina U 1956 roci Bataj opublikuvav rozlogu recenziyu na knigu Kloda Levi Strosa Sumni tropiki U 1957 roci Bataj prochitav lekciyu Erotizm i zacharuvannya smerti vidav zbirnik eseyiv Literatura i zlo Zlo zhiva forma Zla virazhennyam kotroyi vistupaye literatura Stvoriv she odin zhurnal Geneza Seksualnist v biologiyi psihologiyi psihoanalizi etnologiyi istoriyi zvichayiv religij idej v mistectvi poeziyi literaturi Cogo zh roku napisav stattyu Svit u yakomu mi pomirayemo prisvyachenij romanu M Blansho Ostannya lyudina U 1958 1959 rokah vidaye zbirnik dokumentiv pro proces nad Zhilem de Re marshalom Franciyi spodvizhnikom Zhanni d Ark sho proslavivsya svoyeyu nelyudskoyu zhorstokistyu U 1960 1961 rokah pracyuye nad knigoyu Slozi Erosu u kotrij pokazuye tragizm erotichnih uyavlen lyudini Vidaye Vinnogo yak drugij tom Sumi ateologiyi Ostannya prizhittyeva knizhka Bataya Nemozhlive 1962 kudi vvijshov jogo tekst z 1947 roku Nenavist poeziyi Bataj na pochatku shistdesyatih namagavsya znovu postupiti na robotu do Nacionalnoyi biblioteki ale ce jomu vzhe ne vdalosya Vin pomer 9 lipnya 1962 roku v Parizhi U 1966 roci posmertno buv nadrukovanij tekst Bataya Moya mati u yakomu opisuyetsya sproba incestu sho prizvodit do povnogo samoznishennya U 1970 roci u vidavnictvi Gallimar vishlo povne zibrannya tvoriv Zhorzha Bataya v 10 tomah z peredmovoyu Mishelya Fuko v yakij toj nazivaye Bataya odnim z najbilshih pismennikiv XX stolittya ZhinkiU pershij shlyub Bataj vstupiv z aktorkoyu Silviyeyu Makles voni rozluchilisya v 1934 roci j Makles zgodom vijshla zamizh za postmodernista psihoanalitika Zhaka Lakana Bataj takozh mav zv yazok z Kolett Peno yaka pomerla v 1938 roci Paralelno vin vchashav do budinkiv rozpusti j mav duzhe bagato kohanok U 1946 roci Bataj odruzhivsya z princesoyu Dianoyu Kochubej de Bogarne u shlyubi z yakoyu v 1949 roci u nogo narodilasya dochka Zhuli Vibrani tvoriAvtograf Bataya Les Monnaies des grands Mogols Paris J Florange editeur s d 1927 Histoire de l œil 1928 pid psevdonimom Lord Auch L Anus solaire 1931 Sacrifices annee inconnue entre 1922 et 1940 Madame Edwarda 1937 sous le pseudonyme de Pierre Angelique L Experience interieure 1943 Le Petit sous le pseudonyme de Louis Trente 1943 Le Coupable 1943 La Part maudite 1949 L Abbe C 1950 La Peinture prehistorique Lascaux ou la Naissance de l art 1955 Le Bleu du ciel 1957 ecrit en 1935 L Erotisme 1957 La Litterature et le Mal 1957 Les Larmes d Eros 1961 L Impossible 1962 pershe vidannya 1947 pid zagolovkom La haine de la poesie Ma mere 1966 opubl posmertno Le Mort Jean Jacques Pauvert Editeur 1967 Theorie de la religion Texte etabli et presente par Thadee Klossowski Tel Gallimard 1973 Œuvres completes Paris Gallimard XII volumes 1970 1988 Romans et recits Preface de Denis Hollier Edition publiee sous la direction de Jean Francois Louette Gallimard Bibliotheque de la Pleiade 2004 L Archangelique et autres poemes Gallimard NRF Poesies 2008 Le Souverain Fata Morgana 2010LiteraturaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Zhorzh Bataj Biografiyi Pascal Louvrier Georges Bataille la fascination du mal editions du Rocher Paris juin 2008 Bernd Mattheus Georges Bataille Eine Thanatographie 3 vol Matthes amp Seitz Verlag Munich 1984 1995 Michel Surya Georges Bataille la mort a l œuvre Seguier Gallimard Paris 1987 1992 Zagalna literatura Jean Michel Besnier La Politique de l Impossible l intellectuel entre revolte et engagement La Decouverte Paris 1989 Elisabeth Bosch L Abbe C de Georges Bataille Les Structures masquees du double Amsterdam 1983 Martin Cloutier et Francois Nault dir Georges Bataille interdisciplinaire autour de La Somme atheologique Montreal Editions Triptyque 2009 Georges Didi Huberman La ressemblance informe ou le gai savoir visuel selon Georges Bataille Macula Paris 1995 Jacques Derrida De l economie restreinte a l economie generale in L ecriture et la difference Seuil 1967 Marcus Dick Die Dialektik der Souveranitat Philosophische Untersuchungen zu Georges Bataille Georg Olms Verlag Hildesheim Zurich New York 2010 Michel Fardoulis Lagrange G B ou un ami presomptueux Le Soleil Noir Paris 1969 Koichiro Hamano Georges Bataille La perte le don et l ecriture Editions Universitaire de Dijon Dijon 2004 Jean Michel Heimonet Le Mal a l oeuvre Georges Bataille et l ecriture du sacrifice Parentheses Marseille 1987 Denis Hollier La Prise de la concorde suivi de Les dimanches de la vie Gallimard Paris 1974 1993 Denis Hollier Le College de Sociologie 1937 1939 Gallimard 1979 et Folio essais 1995 Jacques Lempert Georges Bataille etude dans le chapitre Erotisme La Grande Encyclopedie Editions Larousse Paris 1973 Francis Marmande Georges Bataille politique Presses Universitaires de Lyon 1984 Stephan Moebius Die Zauberlehrlinge Soziologiegeschichte der College de Sociologie Konstanz 2006 Mario Perniola L instant eternel Bataille et la pensee de la marginalite Paris Meridien Anthropos 1981 Robert Sasso Georges Bataille le systeme du non savoir une ontologie du jeu Minuit Paris 1978 Arnaud Alain Gisele Excoffon Lafarge Bataille Paris Editions du Seuil Ecrivains de toujours 1978 Vincent Teixeira Georges Bataille la part de l art la peinture du non savoir L Harmattan Paris 1997 Frederick Tristan Don Juan le revolte Ecriture Paris 2009 Francois Warin Nietzsche et Bataille La parodie a l infini Presses Universitaires de France Paris 1994 Andreas Papanikolaou Georges Bataille Erotisme imaginaire politique et heterologie Editions Praelego 2009 Philippe Joron La vie improductive Georges Bataille et l heterologie sociologique Montpellier Presses universitaires de la Mediterranee coll Sociologie des imaginaires 2009 Christian Limousin Georges Bataille essai Editions Universitaires 1974 Juliette Feyel Revue Silene De l heterogene au sacre 2008 Onlajn 30 kvitnya 2011 u Wayback Machine Ukrayinski perekladiZhorzh Bataj Istoriya erotizmu Z fr pereklav Ivan Ryabchij Kiyiv Vidavnictvo Anetti Antonenko 2021 176 s ISBN 9786177654550 Zhorzh Bataj Istoriya erotizmu urivok per Grigorij Chopik 30 grudnya 2013 u Wayback Machine Zhorzh Bataj Istoriya oka Z fr pereklav Ivan Ryabchij Kiyiv Vidavnictvo Anetti Antonenko 2023 72 s ISBN 9786175530160PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 RKDartists d Track Q17299517 Deutsche Nationalbibliothek Record 118507109 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Le Monde J Fenoglio Paris Societe editrice du Monde 1944 ISSN 0395 2037 1284 1250 2262 4694 d Track Q17154220d Track Q67146272d Track Q90d Track Q12461 Museum of Modern Art online collection d Track Q73268604 CONOR Sl d Track Q16744133 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Zicarelli A Como derrotar al neoprogresismo Una batalla politica Buenos Aires 2022 P 38 ISBN 978 950 07 6715 6 d Track Q106328028d Track Q1486d Track Q113033325 Biografichni dani pro Zhorzha Bataya navodyatsya za vidannyam Le Robert des grands ecrivains de langue francaise Editions Robert Paris 2000 p 118 124 Div http classiques litterature erotique blogspot com 2011 01 lanus solaire georges bataille html 10 listopada 2012 u Wayback Machine Arhiv originalu za 19 travnya 2010 Procitovano 16 travnya 2011 Arhiv originalu za 14 listopada 2007 Procitovano 16 travnya 2011 PosilannyaBataj Zhorzh Vebsajt Velikoyi ukrayinskoyi enciklopediyi ukr Zhorzh Bataj Istoriya erotizmu ukr 30 grudnya 2013 u Wayback Machine

    Дата публікації:
    Топ