Жульєн Грак | ||||
---|---|---|---|---|
Julien Gracq | ||||
![]() Жульєн Грак (1951) | ||||
Ім'я при народженні | Луї Пуар'є (Louis Poirier) | |||
Псевдонім | Julien Gracq | |||
Народився | 27 липня 1910 (Сен-Флоран-ле-В'єй), Франція | |||
Помер | 22 грудня 2007 (97 років) м. Анже, Франція | |||
Поховання | (Сен-Флоран-ле-В'єй) | |||
Громадянство | ||||
Національність | Француз | |||
Діяльність | прозаїк, драматург, літературний критик | |||
Alma mater | d, Ліцей Генріха IV, Вища нормальна школа і École Libre des Sciences Politiques[d] | |||
Заклад | Університет Кан-Нормандія, d, d і d | |||
Мова творів | французька | |||
Роки активності | 1938—2002 | |||
Напрямок | Сюрреалізм, Постмодернізм | |||
Жанр | роман, есей і літературна критика | |||
Magnum opus | «Берег Сіртів» | |||
Автограф | ![]() | |||
Учасник | Друга світова війна | |||
Премії | Гонкурівська премія (відмовився) | |||
| ||||
| ||||
| ||||
Жульєн Грак (фр. Julien Gracq, справжнє ім'я Луї Пуар'є, фр. Louis Poirier; нар. 27 липня 1910, (Сен-Флоран-ле-В'єй) — пом. 22 грудня 2007, Анже) — французький письменник.
Біографія
Закінчив у Парижі престижний ліцей Генріха IV. Потім навчався географії та політичних наук, публікував праці з обох спеціальностей. У 1935–1936 роках викладав історію в Нанті. 1935 року вступив у комуністичну партію Франції, почав вивчати російську мову в паризькій Школі східних мов (вийшов з лав партії після підписання Договору про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом). Дебютував романом «Замок Арголь» (1939, під псевдонімом, який став його постійним письменницьким ім'ям), отримав захоплений лист-відгук Андре Бретона. 1939 року мобілізований, брав участь у боях при Дюнкерку, 1940 року потрапив у полон, був інтернований у таборі в Сілезії. 1941 року повернувся додому, був демобілізований, викладав у ліцеях Анже та Ам'єна, в 1947–1970 — професор історії та географії в ліцеї Клода Бернара в Парижі. Багато подорожував.
Жив у рідному містечку на Луарі. Після 1992 року нових книг не публікував, хоча продовжував писати.
Похований на цвинтарі міста (Сен-Флоран-ле-В'єй).
Творчість
Автор декількох романів («Похмурий красень», 1945; «Узбережжя Сирта», 1951) та повістей (зібрані в книзі «Півострів», 1970), близьких до поетики сюрреалізму. Останній з авторів, що визнавав себе спадкоємцем сюрреалістів. Грак — один з небагатьох, чия багаторічна дружба з Бретоном не була зруйнована. Переклав драму Клейста «Пентесілея» (1954). З початку 1960-х років віддавав перевагу фрагментарній прозі у формі записникових записів, дорожніх та щоденникових нотаток. Автор збірки віршів у прозі «Велика свобода», п'єси «Король-рибалка» та гучного у свій час памфлету про шкоду комерціалізації та літературних премій «Література для шлунку». У 2002 році був опублікований збірник інтерв'ю «Бесіди».
Твори
За незначними винятками всі твори Жульєна Грака опубліковані у видавництві («Жозе Корті») («Éditions José Corti»). Повне зібрання творів у 2 томах вийшло у видавництві Ґаллімар (серія «Бібліотека Плеяди») в 1989 та 1995 роках.
- У замку Арґол (Au château d'Argol), роман (1939)
- Красень пітьми (Un beau ténébreux), роман, (1945)
- Велика свобода (Liberté grande), поезія, (1946)
- Андре Бретон, кілька ракурсів письменника (André Breton, quelques aspects de l'écrivain), (1948)
- Король-рибалка (Le Roi pêcheur), драма (1948)
- Література для шлунку (La Littérature à l'estomac), памфлет про шкідливий вплив літературних премій на літературну якість, (1950)
- Берег Сіртів (Le Rivage des Syrtes), роман, (1951)
- Проза для чужинки (Prose pour l'étrangère), (1952)
- Балкон у лісі (Un balcon en forêt), роман, (1958)
- Преференції (Préférences), (1961)
- Буквиці І (Lettrines I), (1967)
- Півострів (La Presqu'île), новели, (1970)
- Буквиці ІІ (Lettrines II), (1974)
- Вузькі води (Les Eaux étroites), (1976)
- Пишучи читаю, читаючи пишу (En lisant en écrivant), (1980)
- Форма міста (La Forme d'une ville), (1985)
- Навколо семи пагорбів (Autour des sept collines), (1988)
- Зшитки з великого шляху (Carnets du grand chemin), (1992)
- Бесіди (Entretiens), інтерв'ю, (2002)
- Сповна (Plénièrement), Éditions Fata Morgana, 2006) (перевидання тексту присвяченого Андре Бретону, вперше надрукованого в часописі (Nouvelle Revue Française) у 1967 році)
Українські переклади
Літературна спадщина Жульєна Грака ще мало відома українському читачеві. Певна частина його поетичного доробку зі збірки «Велика свобода»(Liberté grande) публікувалася в журналі «Світо-вид» за 1997 рік (переклад Романа Осадчука).
Див.: Жюльєн Грак, На вигаданих струнах повітря, пер. з французької Р.Осадчука / (Літературно-мистецький журнал Світо-вид), І-ІІ (26-27), 1997, С. 118—121.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- LIBRIS — 2012.
- Où reposent les lauréats du prix Goncourt ? [ 26 березня 2016 у Wayback Machine.]Прочитано 30.04.2016
Посилання
- Maison Julien Gracq — меморіальний будинок Жульєна Грака [ 15 березня 2022 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет