Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Володи́мир Григо́рович Дрозд (нар. 25 серпня 1939, с. Петрушин, Чернігівський район, Чернігівська область — пом. 23 жовтня 2003, Київ) — український письменник. Член НСПУ з 1962 року. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1992).
| Дрозд Володимир Григорович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 25 серпня 1939[1][2] Петрушин, Чернігівський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Помер | 23 жовтня 2003[2] (64 роки) Київ, Україна | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Діяльність | журналіст, письменник, прозаїк, головний редактор | |||
| Alma mater | КДУ ім. Т. Шевченка (1968) | |||
| Мова творів | українська | |||
| Роки активності | з 1962 | |||
| Жанр | роман, повість[d] і оповідання | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| У шлюбі з | Жиленко Ірина Володимирівна | |||
| Діти | Жиленко Ірина Володимирівна, Дрозд Павло Володимирович | |||
| Нагороди | ||||
| | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія
Володимир Дрозд народився 25 серпня 1939 року в селі Петрушин на Чернігівщині.
«Син колгоспника з глухого поліського села» відразу після школи став журналістом у районній газеті, закінчив університет, доріс до відомого столичного письменника.
У 1968 році закінчив Київський університет.
Працював у часописах:
- олишівська районна газета «Голос колгоспника» (1959—1960 роки),
- обласна молодіжна газета «Комсомолець Чернігівщини» (1961—1962 роки),
- газета «Літературна Україна» (1962—1963 роки),
- газета Молодь України (1963 рік).
Протягом 1966—1970 років працював старшим редактором видавництва Радянський письменник.
Перший головний редактор журналу «Київ» (1983—1985 роки).
Протягом 1991—1999 років був секретарем та заступником голови НСПУ.
Помер Володимир Дрозд 23 жовтня 2003 року в місті Києві, та похований на Байковому кладовищі.
Письменники Марта Тарнавська (у книзі "Ключі до царства") та Іван Гнатюк (у книзі "Бездоріжжя") висловлювали припущення про те, що Дрозд і сам співпрацював з КДБ, однак документальних підтверджень даного факту поки що не виявлено.
Щодо Олеся Гончара, то той у своєму щоденнику цінував Дрозда як письменника, але рішуче не сприйняв "автобіографічного шоу", в якому Дрозд відверто зізнається у співпраці з КДБ (Феномен Олеся Гончара в духовному просторі українства. К., 2008, с. 224).
Творчість
Володимир Дрозд із перших кроків у літературі тяжіє до філософських узагальнень, фантастики та до соціально-правдивих тем. І відразу ж отримує заслін на оприлюднення своїх творів.
Володимир Дрозд двадцятирічним юнаком видав першу книжку новел та оповідань («Люблю сині зорі», 1962) і одразу був прийнятий до Спілки письменників України. Розпочавши літературну працю як новеліст і продовжуючи друкувати новели, Дрозд поступово утверджується як автор повісті й роману.
Родина
- дружина — Жиленко Ірина Володимирівна.
- старша дочка - Жиленко Ірина (Орися) Володимирівна, 1966 року народження, у 2000 році захистила у Московському Патріархаті дисертацію на здобуття звання кандидата богословських наук, з того часу працювала в Києво-Печерському заповіднику, та координувала утворене у Києві представництво московського видавництва "Православна енциклопедія", фактично проводила "вербовку авторів" для нього. У своєму заповіті Дрозд писав про неї наступне: "Павла прошу усе можливо зробити, щоб Орися, яка уже навряд чи матиме свою сім’ю, не почувалася чужою у його родині''.
- молодший син — Дрозд Павло Володимирович.
Твори
Новели й оповідання
- «Колесо» (1961)
- «Люблю сині зорі» (1962)
- «Парость» «Білий кінь шептало» (1966)
- «Білий кінь Шептало» (1969)
- «Ніч у вересні» (1980)
- «Три чарівні перлини» (1981)
- «Крик птаха у сутінках» (1982)
- «Новосілля» (1986)
- «Подих чудесного» (1988)
Повісті
- «Семирозум. Маслини» (1967)
- (1974)
- «Люди на землі» (1976)
- «Земля під копитами» (1980), (Літературна премія імені Андрія Головка, 1981)
- «Балада про Сластьона» (1982)
- «Музей живого письменника, або Моя довга дорога в ринок» (1994)
Романи
- «Добра вість» (1967)
- «Вовкулака» («Самотній вовк», екранізовано у 1991 як «Оберіг»)
- «Катастрофа» (1968)
- «Ювеналій Мельников» (1972)
- «Ритми життя» (1974)
- «Дорога до матері» (1979)
- «Інна Сіверська, суддя» (1985)
- «Спектакль» (1985)
- (1992; 2000) (Національна премія України імені Тараса Шевченка, 1992)
- «Убивство за сто тисяч американських доларів» (1992; 2003)
- «Злий дух. Із житієм» (1995)
- «Пришестя» (1996)
- «Острів у Вічності» (2001)
- «Книга отця Йосипа» (2003)
- «Сто літ любові» (2003)
Нагороди та премії
- 1962 — член НСПУ.
- 1981 — Літературна премія імені Андрія Головка за повість «Земля під копитами» (1980).
- Національна премія України імені Тараса Шевченка (1992) — за роман-епопею «Листя землі», книга перша — друга.
- Лауреат (посмертно, 2017).
- 21 серпня 1999 — Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня.
Примітки
- http://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/ostriv-u-vichnosti-dlya-maystra
- Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- Микола Жулинський. . Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 7 квітня 2013.
- https://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/133549
- Перша назва — «Листя життя»
- Сергій Дзюба (29 березня 2017). . Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 12 червня 2020.
- . Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 18 квітня 2022.
Посилання
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Дрозд Володимир Григорович |
- «Дрозд Володимир Григорович [ 22 січня 2017 у Wayback Machine.]» // Сервер журналістів. Верховна Рада України.
- Дрозд Володимир Григорович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Джерела
- Жадько В. О. Некрополь на Байковій горі: літ.-публіц. вид. — К. : Фенікс, 2008. — С. 210—211, 282. — .
- Жадько В. О. Український некрополь: іст. наук. довід. — К. : СПД Жадько В. О., 2005. — С. 117. — .
- Жадько В. О. У пам'яті Києва: Столичний некрополь письменників: наук. фотоіл. довідник-посібник. — К. : СПД Жадько В. О., 2005. — С. 222. — .
- Володимир Дрозд: «Письменник — лише уста народу»: біобібліогр. нарис / М-во культури України, Нац. парлам. б-ка України ; авт. нарису Л. Б. Тарнашинська ; упоряд. Г. В. Волянська, Т. М. Заморіна ; наук. ред. І. О. Негрейчук. — Київ: Нац. парлам. б-ка України, 2013. — 175 с. — (Шістдесятництво: профілі на тлі покоління ; вип. 15). [ 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]
| Ця стаття містить текст, що не відповідає . (березень 2012) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volodi mir Grigo rovich Drozd nar 25 serpnya 1939 19390825 s Petrushin Chernigivskij rajon Chernigivska oblast pom 23 zhovtnya 2003 Kiyiv ukrayinskij pismennik Chlen NSPU z 1962 roku Laureat Derzhavnoyi premiyi Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka 1992 Drozd Volodimir GrigorovichNarodivsya25 serpnya 1939 1939 08 25 1 2 Petrushin Chernigivskij rajon Chernigivska oblast Ukrayinska RSR SRSRPomer23 zhovtnya 2003 2003 10 23 2 64 roki Kiyiv UkrayinaPohovannyaBajkove kladovisheKrayina SRSR UkrayinaDiyalnistzhurnalist pismennik prozayik golovnij redaktorAlma materKDU im T Shevchenka 1968 Mova tvorivukrayinskaRoki aktivnostiz 1962Zhanrroman povist d i opovidannyaChlenstvoNacionalna spilka pismennikiv UkrayiniU shlyubi zZhilenko Irina VolodimirivnaDitiZhilenko Irina Volodimirivna Drozd Pavlo VolodimirovichNagorodiLiteraturna premiya imeni Andriya Golovka 1981 Vislovlyuvannya u Vikicitatah Mogila Volodimira Drozda na Bajkovomu kladovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Drozd BiografiyaVolodimir Drozd narodivsya 25 serpnya 1939 roku v seli Petrushin na Chernigivshini Sin kolgospnika z gluhogo poliskogo sela vidrazu pislya shkoli stav zhurnalistom u rajonnij gazeti zakinchiv universitet doris do vidomogo stolichnogo pismennika U 1968 roci zakinchiv Kiyivskij universitet Pracyuvav u chasopisah olishivska rajonna gazeta Golos kolgospnika 1959 1960 roki oblasna molodizhna gazeta Komsomolec Chernigivshini 1961 1962 roki gazeta Literaturna Ukrayina 1962 1963 roki gazeta Molod Ukrayini 1963 rik Protyagom 1966 1970 rokiv pracyuvav starshim redaktorom vidavnictva Radyanskij pismennik Pershij golovnij redaktor zhurnalu Kiyiv 1983 1985 roki Protyagom 1991 1999 rokiv buv sekretarem ta zastupnikom golovi NSPU Pomer Volodimir Drozd 23 zhovtnya 2003 roku v misti Kiyevi ta pohovanij na Bajkovomu kladovishi Pismenniki Marta Tarnavska u knizi Klyuchi do carstva ta Ivan Gnatyuk u knizi Bezdorizhzhya vislovlyuvali pripushennya pro te sho Drozd i sam spivpracyuvav z KDB odnak dokumentalnih pidtverdzhen danogo faktu poki sho ne viyavleno Shodo Olesya Gonchara to toj u svoyemu shodenniku cinuvav Drozda yak pismennika ale rishuche ne sprijnyav avtobiografichnogo shou v yakomu Drozd vidverto ziznayetsya u spivpraci z KDB Fenomen Olesya Gonchara v duhovnomu prostori ukrayinstva K 2008 s 224 TvorchistVolodimir Drozd iz pershih krokiv u literaturi tyazhiye do filosofskih uzagalnen fantastiki ta do socialno pravdivih tem I vidrazu zh otrimuye zaslin na oprilyudnennya svoyih tvoriv Volodimir Drozd dvadcyatirichnim yunakom vidav pershu knizhku novel ta opovidan Lyublyu sini zori 1962 i odrazu buv prijnyatij do Spilki pismennikiv Ukrayini Rozpochavshi literaturnu pracyu yak novelist i prodovzhuyuchi drukuvati noveli Drozd postupovo utverdzhuyetsya yak avtor povisti j romanu Rodinadruzhina Zhilenko Irina Volodimirivna starsha dochka Zhilenko Irina Orisya Volodimirivna 1966 roku narodzhennya u 2000 roci zahistila u Moskovskomu Patriarhati disertaciyu na zdobuttya zvannya kandidata bogoslovskih nauk z togo chasu pracyuvala v Kiyevo Pecherskomu zapovidniku ta koordinuvala utvorene u Kiyevi predstavnictvo moskovskogo vidavnictva Pravoslavna enciklopediya faktichno provodila verbovku avtoriv dlya nogo U svoyemu zapoviti Drozd pisav pro neyi nastupne Pavla proshu use mozhlivo zrobiti shob Orisya yaka uzhe navryad chi matime svoyu sim yu ne pochuvalasya chuzhoyu u jogo rodini molodshij sin Drozd Pavlo Volodimirovich TvoriNoveli j opovidannya Koleso 1961 Lyublyu sini zori 1962 Parost Bilij kin sheptalo 1966 Bilij kin Sheptalo 1969 Nich u veresni 1980 Tri charivni perlini 1981 Krik ptaha u sutinkah 1982 Novosillya 1986 Podih chudesnogo 1988 Povisti Semirozum Maslini 1967 1974 Lyudi na zemli 1976 Zemlya pid kopitami 1980 Literaturna premiya imeni Andriya Golovka 1981 Balada pro Slastona 1982 Muzej zhivogo pismennika abo Moya dovga doroga v rinok 1994 Romani Dobra vist 1967 Vovkulaka Samotnij vovk ekranizovano u 1991 yak Oberig Katastrofa 1968 Yuvenalij Melnikov 1972 Ritmi zhittya 1974 Doroga do materi 1979 Inna Siverska suddya 1985 Spektakl 1985 1992 2000 Nacionalna premiya Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka 1992 Ubivstvo za sto tisyach amerikanskih dolariv 1992 2003 Zlij duh Iz zhitiyem 1995 Prishestya 1996 Ostriv u Vichnosti 2001 Kniga otcya Josipa 2003 Sto lit lyubovi 2003 Nagorodi ta premiyi1962 chlen NSPU 1981 Literaturna premiya imeni Andriya Golovka za povist Zemlya pid kopitami 1980 Nacionalna premiya Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka 1992 za roman epopeyu Listya zemli kniga persha druga Laureat posmertno 2017 21 serpnya 1999 Orden knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenya Primitkihttp www day kiev ua uk article cuspilstvo ostriv u vichnosti dlya maystra Internet Speculative Fiction Database 1995 d Track Q2629164 Mikola Zhulinskij Arhiv originalu za 19 kvitnya 2014 Procitovano 7 kvitnya 2013 https dspace nbuv gov ua handle 123456789 133549 Persha nazva Listya zhittya Sergij Dzyuba 29 bereznya 2017 Zhinka UKRAYiNKA Arhiv originalu za 12 chervnya 2020 Arhiv originalu za 30 sichnya 2019 Procitovano 18 kvitnya 2022 PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Drozd Volodimir Grigorovich Drozd Volodimir Grigorovich 22 sichnya 2017 u Wayback Machine Server zhurnalistiv Verhovna Rada Ukrayini Drozd Volodimir Grigorovich Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 DzherelaZhadko V O Nekropol na Bajkovij gori lit public vid K Feniks 2008 S 210 211 282 ISBN 978 966 8567 13 1 Zhadko V O Ukrayinskij nekropol ist nauk dovid K SPD Zhadko V O 2005 S 117 ISBN 966 8567 01 3 Zhadko V O U pam yati Kiyeva Stolichnij nekropol pismennikiv nauk fotoil dovidnik posibnik K SPD Zhadko V O 2005 S 222 ISBN 966 8567 03 X Volodimir Drozd Pismennik lishe usta narodu biobibliogr naris M vo kulturi Ukrayini Nac parlam b ka Ukrayini avt narisu L B Tarnashinska uporyad G V Volyanska T M Zamorina nauk red I O Negrejchuk Kiyiv Nac parlam b ka Ukrayini 2013 175 s Shistdesyatnictvo profili na tli pokolinnya vip 15 19 veresnya 2020 u Wayback Machine Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin berezen 2012