Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Іри́на (Іраїда) Володи́мирівна Жиле́нко (28 квітня 1941, Київ — 3 серпня 2013, Київ) — українська поетеса, дитяча письменниця, журналістка та мемуаристка. Учасниця руху шістдесятництва, хоча залишилася «явищем не дисидентського, а суто літературного шістдесятництва». Була близькою із Євгеном Сверстюком, Опанасом Заливахою, Василем Симоненком, Іваном Дзюбою, Михайлиною Коцюбинською. Працювала у жанрі «міської української прози» в умовах форсованої русифікації Києва у 1980-тих роках. Авторка автобіографічної книги спогадів «Homo Feriens».
| Ірина Жиленко | ||||
|---|---|---|---|---|
 Ірина Жиленко | ||||
| Ім'я при народженні | Іраїда Володимирівна Жиленко | |||
| Народилася | 28 квітня 1941 Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Померла | 3 серпня 2013 (72 роки) Київ, Україна | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Громадянство |  СРСР →  Україна | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Сфера роботи | поезія[1], d[1], d[1] і журналістика[1] | |||
| Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[d] | |||
| Мова творів | українська | |||
| Жанр | вірші, повісті | |||
| У шлюбі з | Дрозд Володимир Григорович | |||
| Діти | Жиленко Ірина Володимирівна, Дрозд Павло Володимирович | |||
| Нагороди |
| |||
| | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Життєпис
Дитинство
Народилася 28 квітня 1941 року в Києві в родині службовців. Батьки загинули під час Другої світової війни, тому дитину взяли на виховання бабуся та дідусь у Звенигороді, що на Черкащині.
Після війни Ірина з новою родиною повернулася до Києва. Задатки українського виховання на селі зробили з неї вперту поборювачку міського радянського зросійщення столиці України. Згадуючи шкільні роки, Жиленко відзначала лише своє захоплення літературою, яке передалося їй від вчительки Діни Попель. Свої перші римовані спроби зробила в дитячо-шкільному віці, перша її публікація відбулася, коли вона ще навчалася в школі.
Окрім літератури, тяжіла до виховання: ще підліткою влаштувалася до дитячого садочка — доглядати малечу. Пізніше повністю перейшла на роботу до дитсадка і стала вихователькою. За наставництвом дорослих подала документи до Київського державного університету імені Тараса Шевченка на вечірнє відділення філологічного факультету, котре закінчила у 1964 році.
Творчість
Працювала у редакціях газет і журналів. Перший вірш написала у восьмирічному віці. Дебютувала 1965 року збіркою «Соло на сольфі», яка спричинила тривалу дискусію у пресі. Одружилася із відомим українським письменником Володимиром Дроздом. Під тиском обставин була змушена вступити до Комуністичної партії 1981 року.
З 1997 року в журналі «Сучасність» Ірина Жиленко почала публікацію своїх спогадів та листів під загальною назвою «Homo Feriens» (з лат. «Людина святкуюча»). Спогади частинами з'являлися на журнальних сторінках упродовж 10 років. Єдиним виданням були опубліковані 2011 року у видавництві «Смолоскип».
Твори І. Жиленко виходили в перекладі багатьма мовами світу.
Для дітей
Авторка низки дитячих творів: повістей для дітей «Двічі по два дорівнює кульбабці» (1983) і «Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером» (1986), «Достигають колосочки», «Вуличка мого дитинства», «Казки про буфетного гнома», збірників дитячих віршів «Достигають колосочки» (1964), «Вуличка мого дитинства», (1979), «Казки буфетного гнома», (1985).
Критика
Головна тематика лірики Жиленко — обійстя та домашній сад, шлюб та родина, природа, доброта і сковородинська проповідь «повсякденних малих справ». У її поезії критики вбачають щирий ліризм, сполучений із вразливістю та винятковим смаком, насолоду життям з меланхолійним пізнанням мінливості світу, обережний еротизм та роздуми про смерть. Інші критикували її нібито угодовську життєву позицію, помітний гедонізм та естетство.
У своїх спогадах, виданих видавництвом «Смолоскип» 2011 року, Жиленко тверезо оцінює трагедію творчості в умовах радянської окупації та всепоглинальної цензури. Робить болюче зізнання:
Минуть роки – і жменька нас проводжатиме останніх… І молодші наші колеги, випадково проходячи повз той гурт, ковзнуть по ньому співчутливим оком і, можливо, теж відчують (хай і не глибоко) провину за те, що так і не вчиталися, що там нашкрябали оті гуцали, дрозди, андріяшики. І крижина шістдесятництва відпливе слідом за попередніми. А ми ж такі всі різні! І кожен – Світ. ...Сучасність виблювала, навіть не розжувавши, всю літературу радянської доби (разом із шістдесятниками), і боюсь, що вже ніхто і ніколи не нахилиться над тими покладами...
Померла у Києві, чин відспівування відбувся у Київському Фролівському монастирі УПЦ МП.
Книжки
Авторка близько двадцяти книг, зокрема:
- «Автопортрет у червоному» (1971)
- «Вікно у сад» (1978)
- «Концерт для скрипки, дощу і цвіркуна» (1979)
- «Дім під каштаном» (1982)
- «Ярмарок чудес» (1982)
- «Збулося літо» (1983)
- «Останній вуличний шарманщик» (1985)
- «Дівчинка на кулі» (1987)
- «Чайна церемонія» (1990)
- «Вечірка у старій вінарні» (1994)
- «Пори року» (1999)
- Поетичний цикл «Казки на заході сонця»
- Книга спогадів «Homo Feriens»
Збірки поезії
- «Вікно у сад»
- «Вірш для Діани»
- «Крамничка антикварій. Захід сонця»
- «Євангеліє від ластівки» («Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ», 2006)
- Світло вечірнє («Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ», 2010).
Вірші
- «І світла алея»
- «Зимовий мотив з візитом пічника»
- «За золотими вікнами зірок»
Нагороди
- Премія ім. В. Н. Сосюри (1987, за книгу віршів «Дівчинка на Кулі»)
- Національна премія України імені Тараса Шевченка (1996, за збірку «Вечірка у старій вінарні»)
- Орден княгині Ольги III ступеня (2001)
Родина
- чоловік — український письменник-романіст Володимир Дрозд
- дочка Ірина Жиленко — молодша (Орися) (1966 р.н.), кандидат богослов'я
- син Павло Дрозд (1978 р.н.)
Відзнаки
Література
- Марина Павленко про Павла Тичину, Надію Суровцову, Василя Симоненка, Василя Стуса, Ірину Жиленко / М. Павленко. — Київ : Грані-Т, 2009. — 120 с.: іл. — (Серія «Життя видатних дітей»). —
- Презентація спогадів Ірини Жиленко. Свобода (газета), 30 грудня 2011 р. С. 18.
- Чистяк Дмитро. Світло незахідне Ірини Жиленко // Слово Просвіти. — 2011. — Ч. 14 (7-12 квітня); «Київ». — 2011. № 6. — С.174-176.
- Роксоляна Свято. Що святкує Ірина Жиленко. ЛітАкцент [ 30 березня 2014 у Wayback Machine.]
Аудіозаписи
- Ірина Жиленко. Вуличка мого дитинства (поезія): https://www.youtube.com/watch?v=ok8MoIRBTNs [ 5 грудня 2021 у Wayback Machine.]
Примітки
- Czech National Authority Database
- . Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019.
- . Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 14 липня 2019.
- Указ Президент України від 15 жовтня 2001 року № 978/2001 «Про відзначення державними нагородами України письменників»
Посилання
- Твори Ірини Жиленко на Читанці [ 3 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Твори Ірини Жиленко в бібліотеці «Українського Центру» [ 16 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Жиленко Ірина (Іраїда) Володимирівна [ 16 січня 2020 у Wayback Machine.] // Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Iri na Irayida Volodi mirivna Zhile nko 28 kvitnya 1941 Kiyiv 3 serpnya 2013 Kiyiv ukrayinska poetesa dityacha pismennicya zhurnalistka ta memuaristka Uchasnicya ruhu shistdesyatnictva hocha zalishilasya yavishem ne disidentskogo a suto literaturnogo shistdesyatnictva Bula blizkoyu iz Yevgenom Sverstyukom Opanasom Zalivahoyu Vasilem Simonenkom Ivanom Dzyuboyu Mihajlinoyu Kocyubinskoyu Pracyuvala u zhanri miskoyi ukrayinskoyi prozi v umovah forsovanoyi rusifikaciyi Kiyeva u 1980 tih rokah Avtorka avtobiografichnoyi knigi spogadiv Homo Feriens Irina ZhilenkoIrina ZhilenkoIm ya pri narodzhenni Irayida Volodimirivna ZhilenkoNarodilasya 28 kvitnya 1941 1941 04 28 Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRPomerla 3 serpnya 2013 2013 08 03 72 roki Kiyiv UkrayinaPohovannya Bajkove kladovisheGromadyanstvo SRSR UkrayinaNacionalnist ukrayinkaDiyalnist pismennicyaSfera roboti poeziya 1 d 1 d 1 i zhurnalistika 1 Alma mater Filologichnij fakultet Kiyivskogo universitetu d Mova tvoriv ukrayinskaZhanr virshi povistiU shlyubi z Drozd Volodimir GrigorovichDiti Zhilenko Irina Volodimirivna Drozd Pavlo VolodimirovichNagorodi Orden knyagini Olgi III stupenya Vislovlyuvannya u VikicitatahZhittyepisI Visheslavska Portret Irini Zhilenko 1969 Ditinstvo Narodilasya 28 kvitnya 1941 roku v Kiyevi v rodini sluzhbovciv Batki zaginuli pid chas Drugoyi svitovoyi vijni tomu ditinu vzyali na vihovannya babusya ta didus u Zvenigorodi sho na Cherkashini Pislya vijni Irina z novoyu rodinoyu povernulasya do Kiyeva Zadatki ukrayinskogo vihovannya na seli zrobili z neyi vpertu poboryuvachku miskogo radyanskogo zrosijshennya stolici Ukrayini Zgaduyuchi shkilni roki Zhilenko vidznachala lishe svoye zahoplennya literaturoyu yake peredalosya yij vid vchitelki Dini Popel Svoyi pershi rimovani sprobi zrobila v dityacho shkilnomu vici persha yiyi publikaciya vidbulasya koli vona she navchalasya v shkoli Okrim literaturi tyazhila do vihovannya she pidlitkoyu vlashtuvalasya do dityachogo sadochka doglyadati malechu Piznishe povnistyu perejshla na robotu do ditsadka i stala vihovatelkoyu Za nastavnictvom doroslih podala dokumenti do Kiyivskogo derzhavnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka na vechirnye viddilennya filologichnogo fakultetu kotre zakinchila u 1964 roci TvorchistPracyuvala u redakciyah gazet i zhurnaliv Pershij virsh napisala u vosmirichnomu vici Debyutuvala 1965 roku zbirkoyu Solo na solfi yaka sprichinila trivalu diskusiyu u presi Odruzhilasya iz vidomim ukrayinskim pismennikom Volodimirom Drozdom Pid tiskom obstavin bula zmushena vstupiti do Komunistichnoyi partiyi 1981 roku Z 1997 roku v zhurnali Suchasnist Irina Zhilenko pochala publikaciyu svoyih spogadiv ta listiv pid zagalnoyu nazvoyu Homo Feriens z lat Lyudina svyatkuyucha Spogadi chastinami z yavlyalisya na zhurnalnih storinkah uprodovzh 10 rokiv Yedinim vidannyam buli opublikovani 2011 roku u vidavnictvi Smoloskip Tvori I Zhilenko vihodili v perekladi bagatma movami svitu Dlya ditej Avtorka nizki dityachih tvoriv povistej dlya ditej Dvichi po dva dorivnyuye kulbabci 1983 i Novorichna istoriya pro dveri yakih nema i pro te yak korisno inodi pomilitisya nomerom 1986 Dostigayut kolosochki Vulichka mogo ditinstva Kazki pro bufetnogo gnoma zbirnikiv dityachih virshiv Dostigayut kolosochki 1964 Vulichka mogo ditinstva 1979 Kazki bufetnogo gnoma 1985 Kritika Golovna tematika liriki Zhilenko obijstya ta domashnij sad shlyub ta rodina priroda dobrota i skovorodinska propovid povsyakdennih malih sprav U yiyi poeziyi kritiki vbachayut shirij lirizm spoluchenij iz vrazlivistyu ta vinyatkovim smakom nasolodu zhittyam z melanholijnim piznannyam minlivosti svitu oberezhnij erotizm ta rozdumi pro smert Inshi kritikuvali yiyi nibito ugodovsku zhittyevu poziciyu pomitnij gedonizm ta estetstvo U svoyih spogadah vidanih vidavnictvom Smoloskip 2011 roku Zhilenko tverezo ocinyuye tragediyu tvorchosti v umovah radyanskoyi okupaciyi ta vsepoglinalnoyi cenzuri Robit bolyuche ziznannya Minut roki i zhmenka nas provodzhatime ostannih I molodshi nashi kolegi vipadkovo prohodyachi povz toj gurt kovznut po nomu spivchutlivim okom i mozhlivo tezh vidchuyut haj i ne gliboko provinu za te sho tak i ne vchitalisya sho tam nashkryabali oti gucali drozdi andriyashiki I krizhina shistdesyatnictva vidplive slidom za poperednimi A mi zh taki vsi rizni I kozhen Svit Suchasnist viblyuvala navit ne rozzhuvavshi vsyu literaturu radyanskoyi dobi razom iz shistdesyatnikami i boyus sho vzhe nihto i nikoli ne nahilitsya nad timi pokladami Pomerla u Kiyevi chin vidspivuvannya vidbuvsya u Kiyivskomu Frolivskomu monastiri UPC MP Knizhki Avtorka blizko dvadcyati knig zokrema Avtoportret u chervonomu 1971 Vikno u sad 1978 Koncert dlya skripki doshu i cvirkuna 1979 Dim pid kashtanom 1982 Yarmarok chudes 1982 Zbulosya lito 1983 Ostannij vulichnij sharmanshik 1985 Divchinka na kuli 1987 Chajna ceremoniya 1990 Vechirka u starij vinarni 1994 Pori roku 1999 Poetichnij cikl Kazki na zahodi soncya Kniga spogadiv Homo Feriens Zbirki poeziyi Vikno u sad Virsh dlya Diani Kramnichka antikvarij Zahid soncya Yevangeliye vid lastivki Universitetske vidavnictvo PULSARI 2006 Svitlo vechirnye Universitetske vidavnictvo PULSARI 2010 Virshi I svitla aleya Zimovij motiv z vizitom pichnika Za zolotimi viknami zirok NagorodiPremiya im V N Sosyuri 1987 za knigu virshiv Divchinka na Kuli Nacionalna premiya Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka 1996 za zbirku Vechirka u starij vinarni Orden knyagini Olgi III stupenya 2001 Rodinacholovik ukrayinskij pismennik romanist Volodimir Drozd dochka Irina Zhilenko molodsha Orisya 1966 r n kandidat bogoslov ya sin Pavlo Drozd 1978 r n VidznakiNacionalna premiya Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka Literaturna premiya imeni Volodimira SosyuriLiteraturaMarina Pavlenko pro Pavla Tichinu Nadiyu Surovcovu Vasilya Simonenka Vasilya Stusa Irinu Zhilenko M Pavlenko Kiyiv Grani T 2009 120 s il Seriya Zhittya vidatnih ditej ISBN 978 966 465 250 3 Prezentaciya spogadiv Irini Zhilenko Svoboda gazeta 30 grudnya 2011 r S 18 Chistyak Dmitro Svitlo nezahidne Irini Zhilenko Slovo Prosviti 2011 Ch 14 7 12 kvitnya Kiyiv 2011 6 S 174 176 Roksolyana Svyato Sho svyatkuye Irina Zhilenko LitAkcent 30 bereznya 2014 u Wayback Machine AudiozapisiIrina Zhilenko Vulichka mogo ditinstva poeziya https www youtube com watch v ok8MoIRBTNs 5 grudnya 2021 u Wayback Machine PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863 Arhiv originalu za 14 lipnya 2019 Procitovano 14 lipnya 2019 Arhiv originalu za 14 lipnya 2019 Procitovano 14 lipnya 2019 Ukaz Prezident Ukrayini vid 15 zhovtnya 2001 roku 978 2001 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini pismennikiv PosilannyaTvori Irini Zhilenko na Chitanci 3 travnya 2015 u Wayback Machine Tvori Irini Zhilenko v biblioteci Ukrayinskogo Centru 16 sichnya 2021 u Wayback Machine Zhilenko Irina Irayida Volodimirivna 16 sichnya 2020 u Wayback Machine Komitet z Nacionalnoyi premiyi Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka