Мислення

Ми́слення — процес перетворення фактів, інформації, емоцій тощо на цілісне й упорядковане знання. Мислення є фундаментальною властивістю людини, і через цю фундаментальність йому важко дати означення, спираючись на простіші поняття. Консенсусу щодо того, як визначити та розуміти мислення немає.

Мислення
Досліджується в	когнітивна наука
Мислення у Вікісховищі

«Мислитель» Родена, 1888

Діалектичний матеріалізм, використовуючи теорію відображення, визначає мислення як процес опосередкованого й узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях, в результаті якого формується інтелект особистості.

Розуміння мислення, його фізичних та метафізичних аспектів: зародження, функціонування, було й залишається метою різних академічних дисциплін: лінгвістики, філософії, психології, нейронауки, досліджень в області штучного інтелекту, біології, соціології, когнітивної науки.

Мислення допомагає аналізувати досвід, формувати та впорядковувати в думках модель світу, робити передбачення і планувати дії. Здатність людини до абстрактного мислення стала суттєвою перевагою в еволюційному процесі .

Поняття «мислення» в історії філософії

Поняття мислення перебуває у тісному зв'язку з поняттями «буття», «матерія», «людина», «пізнання», «знання», «ідея» тощо^[]. Воно є фундаментальним у концептуальних системах знання філософів минулого та сучасності. Поняття мислення (грец. νους — розум) і взаємопов'язані з ним поняття — «відображення», «образ», «відчуття», «поняття», «знання» — були сформовані античними філософами (Геракліт, Анаксагор, Демокрит, Епікур, Сократ, Платон, Арістотель та іншими)^[].

За Арістотелем мислення є частиною душі, іншою її частиною є відчуття^[]. Як частина душі, мислення є специфічною здатністю розмірковувати, осягати думкою світ і самого себе, тобто душу^[]. Мислення є діяльністю, яка спрямована на пізнання, осягання родів сущого^[]. Досліджуючи мислення, Арістотель створив логіку — науку про мислення, сформулював закони та ^[].

У концептуальних системах філософів Нового часу (Джон Локк, Френсіс Бекон, Клод Адріан Гельвецій, Девід Юм) мислення — це діяльність, яка спрямована на пізнання та практичні дії; воно розробляє метод, тобто , пізнання та практичних дій^[]. Філософи вирізняють прояви мислення — відчуття, споглядання, уява, рефлексія; рівні мислення — розсудок, розум; прояви діяльності мислення — сумнів, віра, , прийняття рішень, розуміння, уявні операції^[].

У концептуальних системах представників класичної німецької філософії (Іммануїл Кант, Йоганн Готліб Фіхте, Фрідріх Вільгельм Шеллінг, Георг Геґель) мислення розглядається як акт суб'єкта, що породжує різні інтелектуальні, уявні феномени — поняття, принципи, закони, ідеї, ідеали, тобто знання^[].

Іммануїл Кант відзначав спонтанність актів мислення, апріорний характер його діяльності, спрямованість на пізнання за допомогою понять, вирізнив рівні мислення — інтуїція, розсудок, розум; типи і види мислення — формально-логічне (розсудливе) і діалектичне (розумне), конкретне і абстрактне, практичне і теоретичне. Кант визначив односторонність, обмеженість розсудку і антиномічність розуму, встановив зв'язки «чистого» мислення з чуттєвістю, з зовнішнім світом^[].

Георг Гегель визначає мислення як діяльність суб'єкта, яка спрямована на пізнання світу в формі понять (категорій). Вищою формою пізнання є наука (філософія), яка пізнає Абсолютний дух. Мислення є пізнанням в поняттях (категоріях) Абсолютного духу, внаслідок чого формується всезагальне знання.

Сучасні концепції мислення

На сучасному етапі мислення людини є об'єктом дослідження багатьох наук: психології, соціології, логіки, теорії штучного інтелекту та інших.

• Психологічна концепція мислення будується на принципах єдності діяльності і мислення, соціоісторичної та культурної детермінації, розвитку, системності, відображення. Сучасна психологія виділяє у мисленні інтелектуальні процеси (планування, проектування, оцінювання, розуміння тощо) й інтелектуальні операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо).
• Соціологічна і соціально-психологічна концепція мислення.
• Логіко-філософська концепція мислення.
• Інформаційно-кібернетична концепція мислення.
• Евристична концепція мислення.

З біологічної точки зору процес мислення пов'язаний з нервовою системою, і особливо з головним мозком^[]. Дослідження будови і принципів дії мозку, що є предметом досліджень нейронауки, проливають світло на те, як мислення здійснюється на фізичному рівні, проте не знімає питання і не дає вичерпної відповіді на питання про те, як виникає думка^[]. Біологія намагається збагнути чим мислення людини відрізняється від мислення тварин, і чи мислять тварини взагалі. З іншого боку, дослідження в області штучного інтелекту та когнітивна наука намагаються побудувати розумні машини, що діяли б на зовсім інших фізичних принципах, ніж мозок людини^[].

Лінгвістика намагається дати відповідь на питання, чи пов'язане мислення людини з мовою, і якщо пов'язане, то як? Чи думає людина, скажімо, українською мовою? Гіпотеза Сепіра — Ворфа оголошує мислення залежним від конкретної мови. Хоча ця теорія не здобула підтримки у професійних лінгвістів, вона залишається цікавою можливістю. Американський філософ Джеррі Фодор запропонував  — ментальних символів, якими людина оперує при мисленні як словами в мові.

Одне із найпопулярніших питань у сучасній філософії лежить в області філософії свідомості — це так звана проблема тіла й розуму. Наскільки наше мислення зумовлене фізичними процесами в нашому тілі^[]? Тоді як біологія вивчає самі ці процеси, будову й функціонування мозку, філософія намагається знайти відповідь методом рефлексій, вивчає загальні закономірності мислення, його нормальне функціонування й парадокси^[].

Займаються проблемами мислення й дисципліни, в центрі уваги яких психіка людини: психологія, психоаналіз, психіатрія^[]. Дослідження психічних хвороб, наприклад, ситуацій, коли мислення людини не працює правильно, дозволяє глибше заглянути в саму проблему розуміння того, як воно працює правильно. Соціологія вивчає вплив суспільства, соціуму на те, як людина думає, які ідеї крутяться в її голові, наскільки впливає на неї ідеологія та пропаганда^[].

Основні функції мислення

• Пізнавальна (відображення світу і самовідображення)^[]
• Проектувальна (побудова планів, проектів, моделей практичної і теоретико-пізнавальної діяльності)^[]
• Прогностична (прогнозування або передбачення наслідків своїх дій, своєї діяльності, прогнозування майбутнього)^[]
• Інформаційна (засвоєння інформації про знання та її смислове перероблення)^[]
• Технологічна (розроблення правил, норм, стандартів, рецептів життєдіяльнсті людини і суспільства в різних формах та проявах)^[]
• Рефлексивна (самопізнання розуму, самоаналіз)^[]
• Інтерпретаторська (тлумачення, осмислення продуктів людської культури)^[]
• Аналітична і синтетична^[]
• Постановка та розв'язання різноманітних задач і проблем^[]

Форми мислення

Результати процесу мислення існують у формі суджень, міркувань, умовиводів та понять^[].

Судження — полягає в тому, що людина стверджує наявність або відсутність ознак, властивостей чи відносин у певних об'єктах. Характерна властивість судження в тому, що воно існує, виявляється і формується в реченні^[]. Проте поняття «судження» та поняття «речення» не є тотожними: судження — це акт мислення, що відображає зв'язки, відносини речей, а речення — граматичне словосполучення слів, що виявляє і фіксує це відображення^[]. Кожне судження виражається у реченні, але не кожне речення є судженням, проте між ними існує складний зв'язок^[]. Кожне судження містить у собі суб'єкт і предикат. Суб'єктом є предмет судження, про який ідеться і який відображається у свідомості людини, а предикат — це відображення відносин, ознак, властивостей, які людина стверджує^[]. Судження є істинним, якщо воно правильно відображає відносини, що існують насправді. Істинність судження перевіряється практикою^[].

Класифікація суджень^[]:

• прості, які, в свою чергу, поділяються на одиничні, прості, загальні.
• складні, тобто ті, що складаються з кількох простих суджень.

Міркування — це низка взаємопов'язаних суджень, спрямованих на те, щоб з'ясувати істинність якоїсь думки, довести або заперечити її^[].

Умовиводи — форма мислення, в якій з одного або кількох суджень утворюється нове. В умовиводах, через вже наявні у особи знання будуються нові.

Різновиди умовиводів^[]:

• індуктивний умовивід — це судження, в якому на основі конкретного, робиться узагальнення.
• дедуктивний умовивід — це судження, в якому на основі загального, здобуваються знання про щось часткове, конкретне.
• умовивід за аналогією — судження, яке ґрунтується на схожості окремих істотних ознак об'єктів, і на основі цього робиться висновок про можливу схожість цих об'єктів за іншими ознаками.

Поняття — форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в істотних зв'язках і відносинах, узагальнюються істотні ознаки^[].

Типи мислення

Термін мислення увійшов у різні словосполучення, що мають своє конкретне значення^[]:

• Абстрактне мислення
• Вербальне мислення
• Дискурсивне мислення
• (інтуїція, уява)
• Логічне мислення
• Алогічне мислення
• Наочно-образне та
• Машинне мислення
• Творче мислення
•  — таке, що має специфічно фахові характеристики, пов'язані зі специфікою професійної діяльності, й розвиток якого свідчить про успішний професіогенез фахівця, про підвищення рівня якого професійної компетентності [Печко]
• Конструктивне мислення — відрізняється від типу мислення, що ґрунтується на індуктивному та дедуктивному методах судження [Стрітьєвич].

Види мислення

Існує багато класифікацій мислення за видами. Наприклад, за відношенням до діяльності можна виділити такі види^[]:

• Практичне мислення
• Теоретичне мислення
• Професійне мислення

Багато класифікації дихотомічні^[]:

За характером засобів

Продуктивне мислення — репродуктивне мислення

Мається на увазі наявність чи відсутність у минулому досвіді суб'єкта готових засобів виконання завдання. Якщо такі засоби є, то ситуація не буде для суб'єкта проблемною і її виконання зведеться до використання сформованої розумової навички, до репродукції наявних знань і умінь. За відсутності готових засобів виникає необхідність їхнього пошуку, створення — продуктивне, творче мислення.

Інтелектуальне мислення — візуальне мислення

Поняття «візуальне мислення» ввів у психологію Рудольф Арнгейм, американський психолог, один із творців сучасної психології мистецтва. При інтелектуальному мисленні засіб виконання завдання — поняття, при візуальному — уява.

За характером перебігу розумових процесів

Реалістичне мислення — аутистичне мислення

Аутистичне мислення було виділене Ойгеном Блейлером, швейцарським психіатром і патопсихологом, який визначив, що одним із симптомів деяких психічних захворювань є перевага внутрішнього життя, що супроводжується активним відходом із зовнішнього світу. Аутистичне мислення Блейлер протиставляє реалістичному за такими ознаками:

1. реалістичне мислення відповідає дійсності
2. аутистичне уявляє собі те, що відповідає афекту (принцип задоволення протистоїть принципові реальності)
3. метою реалістичного мислення є правильне пізнання навколишнього світу, пошук істини
4. аутистичне мислення намагається викликати образи, «забарвлені» задоволенням, і витиснути протилежно «забарвлені» образи
5. реалістичні механізми регулюють наше ставлення до зовнішнього світу, вони служать для збереження життя, добування їжі, нападу і захисту
6. аутистичні механізми створюють безпосереднє задоволення, викликаючи «забарвлені» задоволенням образи, не допускають невдоволення, перепиняючи доступ до образів, які пов'язані з невдоволенням.

Таким чином, людині притаманне реалістичне й аутистичне задоволення потреб. Той, хто задовольняється аутистичним шляхом, має менше підстав або зовсім не має підстав до того, щоб діяти.

Аутистичне мислення переважає в таких випадках:

1. у дитини, поки в неї немає досвіду, необхідного для оволодіння логічними формами мислення і для пізнання можливостей, що лежать у зовнішньому світі;
2. у питаннях, що взагалі недоступні чи не зовсім доступні нашому пізнанню і нашій логіці — світогляд, релігія, любов;
3. у тих випадках, де почуття через якісь причини одержують звичайно їм невластиве значення, наприклад, при сильних афектах, коли логіка відступає на другий план;
4. там, де ослаблений логічний зв'язок, де асоціації втрачають своє значення: у сновидіннях здорової людини та при шизофренії.

Інтуїтивне мислення — аналітичне мислення

Розрізняються за трьома ознаками: часовою (час протікання процесу), структурною (членування на етапи) і рівнем протікання (усвідомленість або неусвідомленість). Аналітичне мислення розгорнуте в часі, має чітко виражені етапи, відбувається на свідомому рівні. Інтуїтивне характеризується швидкістю протікання, відсутністю чітко виражених етапів, мінімальною усвідомленістю.

За характером виконуваних завдань

Теоретичне мислення — практичне мислення

Теоретичне мислення — це пізнання законів, правил^[]. Відкриття періодичної системи Менделєєвим — продукт його теоретичного мислення^[]. Основне завдання практичного мислення — підготовка до перетворення дійсності^[]: постановка мети, створення плану, проекту, схеми. Практичне мислення було глибоко проаналізоване Б. М. Тепловим у праці «Розум полководця»^[]. Теоретичне мислення найпослідовніше вивчається в контексті проблем наукової творчості. Одна з найважливіших особливостей практичного мислення полягає в тому, що воно розгортається в умовах дефіциту часу^[]. Так, для фундаментальних наук відкриття закону в лютому чи березні того самого року не має принципового значення. Складання ж плану ведення бою після його закінчення робить роботу безглуздою. У практичному мисленні дуже обмежені можливості для перевірки гіпотез. Усе це робить практичне мислення часом ще складнішим, ніж мислення теоретичне^[].

Творче мислення — критичне мислення

У цій дихотомії творче мислення розглядається як альтернатива не репродуктивному (продуктивне — репродуктивне), а так званому критичному мисленню, звідси і його розуміння й визначення^[]. Ці два види мислення виділені в праці американських психологів Г.Ліндсея, К. С. Халла, Р. Ф. Томпсона^[]. Творче мислення — це мислення, результатом якого є відкриття принципово нового чи удосконаленого вирішення того чи іншого завдання^[]. Критичне мислення являє собою перевірку запропонованих рішень з метою визначення області їхнього можливого застосування^[]. Творче мислення спрямоване на створення нових ідей, а критичне виявляє їхні недоліки й дефекти^[]. Для ефективного вирішення завдань необхідні обидва види мислення, хоча використовуються вони роздільно: творче мислення є перешкодою для критичного і навпаки^[].

За змістом спонукальних механізмів розумового процесу

Оцінне мислення — емоційне мислення

Цю дихотомію ввів Г. Майєр у 1908 р. Оцінне мислення, спонукається пізнавальним інтересом, емоційне — потребами почуття й волі. Емоційне мислення, у свою чергу, підрозділяється на вольове й афективне. Останнє тісно пов'язане з естетичним і релігійним мисленням.

За розумовою установкою

За функціями, які виконує мислення у загальному процесі життєдіяльності розрізняють абстрактну і конкретну «розумову установку» (). Таке розрізнення необхідне для аналізу мислення у хворих з ураженням мозку. Здорова людина вільно володіє обома установками: якщо навколишні умови знайомі й звичні, вона діє в них «конкретно», якщо ж об'єктивна ситуація істотно змінюється й потрібно зрозуміти, як треба в ній поводитися, людина переходить до «абстрактного» способу. Остання здатність утрачається хворими, і відтоді навколишній світ вимагає спеціальної організації, щоб конкретна поведінка в ньому була адекватною. Таким чином, абстрактна розумова установка є необхідною умовою функціонального забезпечення конкретної.

Генетична класифікація видів мислення

Мислення людини протягом життя не залишається незмінним, воно має вікову динаміку, що дозволяє розглядати види мислення як рівні його розвитку (генеза)^[]. Виділяють три основних рівні розвитку мислення: наочно-дійовий; наочно-образний; словесно-логічний. Кожний із цих рівнів визначається двома критеріями^[].

Першим із них служить та конкретна форма, у якій потрібно пред'явити суб'єктові об'єкт чи ситуацію, щоб ними можна було успішно оперувати^[]:

1. об'єкт як такий у своїй матеріальності й конкретності;
2. зображений на малюнку, схемі, кресленні;
3. описаний у тій чи іншій знаковій системі.

Уміння виконувати практичні, наочні, вербальні завдання служить найпростішим показником відповідних рівнів розвитку мислення^[]. Оперування об'єктами, поданими в усе віддаленіших від конкретності узагальнених формах, вимагає як освоєння нових розумових засобів, так і продуктивного розвитку пізнавальної сфери в цілому^[].

Другий критерій виділення рівнів мислення (праві частини назв) відповідає тим основним формам чи способам, за допомогою яких сама людина уявляє й пізнає навколишній світ^[]:

1. через практичну дію з об'єктом;
2. за допомогою образних уявлень;
3. за допомогою логічних понять й інших знакових утворень.

Див. також

• Інтелект
• Свідомість
• Мудрість
• Розум
• Системне мислення
• Увага
• Мотивація
• Емоція
• Сприйняття 
• Уява 
• Фантазія 
• Інтуїція 
• Латеральне мислення
• Мислення швидке й повільне

Джерела

• Мислити — академічний тлумачний словник української мови [ 4 жовтня 2016 у Wayback Machine.]

• Карамишева Н. В. Логіка. Пізнання. Евристика: Посібник для студентів та аспірантів. — Львів: Астролябія, 2002. — 356 с.
• Опитувальник «Визначення типів мислення» Дж. Брунера online [ 22 червня 2010 у Wayback Machine.]
• А. А. Брудный Психологическая герменевтика^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Література

• С. Кримський. Мислення // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 378. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .

Посилання

• Думання [ 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 389-390. — 1000 екз.

Виноски

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2017. Процитовано 1 січня 2018.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
2. McBrearty, Sally; Brooks, Allison (2000). The revolution that wasn’t: a new interpretation of the origin of modern human behavior. Journal of Human Evolution. 39: 453—563. doi:10.1006/jhev.2000.0435. PMID 11102266.
3. Henshilwood, Christopher; Marean, Curtis (2003). The Origin of Modern Human Behavior: Critique of the Models and Their Test Implications. Current Anthropology. 44 (5): 627—651. doi:10.1086/377665.
4. Locke, John. An Essay Concerning Humane Understanding. 1st ed. 1 vols. London: Thomas Bassett, 1690
5. Bacon, Francis (1902). . New York: P. F. Collier & Sons. с. XVII. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 12 січня 2018.
6. Кірюхін Д. І. Вступ до філософії релігії Гегеля. Філософія як спекулятивна теологія. — К. : ПАРАПАН, 2009. — 204 с.
7. Shettleworth, S.J. (2010). Cognition, Evolution and Behavior (вид. 2). Oxford Press, New York.
8. Whorf B. L. Language, thought and reality: Selected writings of Benjamin Lee Whorf. Ed. John B. Carroll. — New York: Wiley, 1956.
9. Fodor, Jerry A. (1 січня 1975). (англ.). Harvard University Press. ISBN . Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 31 грудня 2017.
10. Kim, J., "Mind–Body Problem", Oxford Companion to Philosophy. Ted Honderich (ed.). Oxford:Oxford University Press. 1995.
11. Мислення. Індивідуальні особливості мислення. web.posibnyky.vntu.edu.ua. Процитовано 21 жовтня 2023.
12. Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник. — 9-те вид., стер. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2006. — 255 с.
13. Rudolf Arnheim Visual Thinking. Berkeley: University of California Press. (1969)
14. Berrios, G E (2011). Eugen Bleuler's Place in the History of Psychiatry. Schizophrenia Bulletin. 37 (6): 1095—1098. doi:10.1093/schbul/sbr132.
15. Kruse G (September 1996). Autistic-undisciplined thinking in medicine and overcoming it by Eugen Bleuler [Autistic-undisciplined thinking in medicine and overcoming it by Eugen Bleuler]. Psychiatrische Praxis (German) . 23 (5): 255—6. PMID 8992526.
16. . Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 12 січня 2018.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
17. Goldstein, Kurt; Scheerer, Martin.(1941): Abstract and Concrete Behavior: An Experimental Study With Special Tests. In: Psychological Monographs, ed. by John F. Dashell, Vol. 53/1941, No. 2 (whole No. 239), p. 1-151.