Уява

Уя́ва — конструктивне, хоча не обов'язково творче вживання минулого чуттєвого досвіду, оживленого як образи в даному досвіді на ідейному рівні, яке у своїй сукупності не є відтворенням минулого пережиття, але новим формуванням матеріалу, що походить з минулого досвіду.

Уява
Місце розташування	головний мозок людини
Уява у Вікісховищі

Уява — це створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду.

Уява — уявлення, при відсутності реального предмета, або необґрунтоване припущення, або діяльність, що породжує дане уявлення чи припущення.

Особливості

Індивідуальні особливості надають уяві індивідуальну своєрідність. Чим багатший досвід людини, чим розвинутіші інтереси і потреби, тим багатшою і різноманітнішою є уява. Тому стверджують про широку і вузьку, багату і збіднену фантазію людини. Так, в уяві художника переважають образи кольорів і форм, а в уяві конструктора — зорові образи, що виражають геометричне відношення. Від емоційності конкретної людини залежить сила, динамічність і яскравість уяви. До створення нових образів людину спонукають різноманітні потреби, що постійно породжують діяльність, розвитком знань, ускладненням суспільних умов життя, необхідністю прогнозувати майбутнє.

Види («техніки») уяви

Активна (довільна) уява — послідовність фантазій, викликаних за допомогою довільної концентрації. (К.Юнг)
Пасивна (мимовільна) уява — послідовність фантазій, викликана мимовільними процесами психіки.
Продуктивна уява — в рамках цього виду уяви дійсність свідомо конструюється людиною, а не просто механічно копіюється чи відтворюється.
Репродуктивна уява — при використанні цього виду уяви постає завдання відтворити реальність в тому вигляді, в якому вона реально існує.
Конкретна уява — уява, при реалізації якої, здійснюється оперування конкретними образами реальної дійсності.
Абстрактна уява — уява, при реалізації якої, здійснюється оперування абстрактними образами.

Форми

• аглютинація — поєднання нез'єднуваних у реальності якостей, властивостей або частин предметів, ця форма уяви використовувалася та й і використовується у створенні казкових, міфічних героїв. Наприклад, змій з трьома головами, пегас та ін.;
• гіперболізація — перебільшення об'єкта та його частин;
• літота — применшення об'єкта та його частин;
• схематизація — згладжування відмінностей між предметами та виявлення подібності між ними;
• загострення — підкреслення певних ознак об'єкта;
• типізація — виділення сутнісного в межах однорідних явищ, та його втілення в конкретному або абстрактному образі
• акцентування — підкреслювання певних рис явища, яке перетворює його загальний вид. Воно повинно виділяти характерне, суттєве, істотне.

Функції

1. представляти дійсність в образах і мати можливість користуватися ними, вирішуючи різні завдання. Ця функція уяви пов'язана з мисленням і органічно в нього включена.
2. регулювання емоційних станів. За допомогою уяви людина здатна хоча б частково задовольняти багато потреб, знімати породжену ними напруженість. Дана життєво-важлива функції особливо підкреслюється і розробляється психоаналітичним напрямом зарубіжної психологічної науки.
3. участь в управлінні іншими психічними і фізіологічними процесами, зокрема волею, увагою, пам'яттю, мовою, переживаннями. За допомогою штучно створюваних образів людина може звертати увагу на потрібні події і процеси. За допомогою образів він дістає можливість управляти сприйняттям, спогадами, висловами тощо.
4. формування внутрішнього плану дій — здібності виконувати їх в думці, маніпулюючи образами.
5. планування і програмування діяльності, складання визначених програм, оцінка їх правильності, процесу реалізації.

Див. також

• Минуле
• Пам'ять

• ^[en]

Посилання

• Уява // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 1973. — 1000 екз.
• Уява // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 519.
• Види уяви. «Техніки» уяви

Джерела

• П. Йолон. Уява // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 660. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .
• Уява — академічний тлумачний словник української мови