Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Мару́ся Чура́й (1625–1653) — напівлегендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини, яка, за переказами, жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень: «Ой не ходи, Грицю», , «Засвистали козаченьки» тощо.
| Маруся Чурай | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | Маруся Чураївна |
| Народилася | 1625[1][2][3] Полтава |
| Померла | 1653[1][2][3] Полтава, Гетьманщина |
| Місце проживання | Річ Посполита |
| Діяльність | співачка, поетеса, письменниця |
| Знання мов | українська |
| Конфесія | православна |
| |
Біографія
За переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 (за іншими версіями — в 1628 або 1629) році в сім'ї козацького сотника Гордія, одного з провідників антипольського повстання. Після смерті батька, котрий був одним зі старшин під час Повстання Острянина та в 1638 році як бунтівник спалений на багатті у Варшаві, залишилася жити з матір'ю в Полтаві. Їхній будинок стояв на березі Ворскли, неподалік Хрестовоздвиженського монастиря, що зберігся досі.
В юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала (за іншими версіями — Гриць Остапенко), сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася. Зі спалахом Хмельниччини в 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутися. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу, Ганнусю з заможної полтавської сім'ї. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке вона таємно взяла в місцевої бабусі-відьми, але яке випадково випив Гриць.
Улітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її амністували універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра. Текст універсалу: «В розумі ніхто не губить, кого щиро любить. Отже, і карати без розуму не доводиться, а тому наказую: зарахувати голову полтавського урядника Гордія Чурая, відрубану ворогами нашими, заради чудових пісень, що вона їх складала. Надалі ж без мого наказу смертних вироків не здійснювати. Марусю Чурай з-під варти звільнити». Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави, померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними — в 1652 році в Полтаві від сухот невдовзі після амністії або стала монашкою одного з українських монастирів).
Пісні Марусі Чурай
Народна пам'ять приписує поетесі авторство близько 20 пісень. Маруся Чурай є авторкою таких популярних українських пісень:
Як вважають, свої пісні Маруся Чурай найчастіше створювала на основі подій із власного життя. Тому життєпис самої авторки складено за її ж творами та на основі легенд, переказів, усних спогадів сучасників, записи яких не збереглися.
Історіографія
У XIX столітті постать Марусі — талановитої складачки пісень, що отруїла зрадливого коханого, хвилювала багатьох діячів української культури. Так, тему отруєння невірного коханця обігрують Левко Боровиковський у баладі «Чарівниця» (1834) та Степан Руданський — балада «Розмай» (1854). Марусі Чурай присвячено оперету «Ой не ходи, Грицю…» (1876) харківського драматурга Володимира Александрова та драму Михайла Старицького з такою ж назвою. Проте це твори, в основу яких покладено пісню Марусі «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», а тому в них велика частка вигадки. Перша ж спроба показати справжні події з життя Марусі Чурай належить письменникові Григорію Бораковському, який, використавши розповіді старого козака з Полтавщини, створив драму «Маруся Чурай — українська піснетворка». Через вісім років Володимир Самійленко написав віршовану драму «Маруся Чураївна», в якій, проте, дійсні факти щедро пересипані авторськими домислами.
У 1839 році в книзі «Сто русских литераторов» надруковано історичну повість Олександра Шаховського «Маруся — малоросійська Сафо», на початку якої автор вказав, що «зміст повісті заснований на історичних фактах». Шаховський не був фольклористом і відомості про героїню одержав від Григорія Квітки-Основ'яненка, що цікавився розповідями про Марусю Чурай і зібрав про неї велику кількість матеріалів, на жаль, загублених разом з архівом письменника.
Ще один біографічний нарис «Маруся Чурай, малоросійська співачка», друкований упродовж 1877—1879 років петербурзьким журналом «Пчела», належить Олександру Шкляревському. Автор зазначає, що пісні Марусі Чурай найчастіше пов'язані з її особистим життям, і наводить багато зібраних фольклорних матеріалів про неї.
Багато довідкових та наукових праць XIX століття містять матеріали, присвячені Марусі Чурай. Наприклад, у багатотомному виданні «Русский биографический словарь» є стаття В. Гарського «Маруся Чурай», де зазначено: «З пісень, що безумовно належать Марусі, найбільш відомі „Віють вітри“, „Ой не ходи, Грицю“, „Грицю, Грицю, до роботи“, „Сидить голуб на березі“, „Котилися вози з гори“ та ін.» У статті М. Голіцина про Марусю Чурай сказано, що вона була «імпровізаторкою українських пісень і однією з найкращих співачок свого часу». Ще варто згадати статтю професора Київського університету Петра Владимирова «Участь російської жінки в розвитку народної словесності й перші російські письменниці XVIII віку», де він зазначає: «Пісні Марусі Чурай відносяться до першої половини XVII століття. Ми не знаємо, наскільки обґрунтовано приписуються їй відомі малоросійські пісні „Віють вітри, віють буйні“ або „Ой не ходи, Грицю“ та ін., але безперечно, Маруся Чурай була імпровізаторкою деяких малоросійських пісень». Отже, Петро Владимиров цілком погоджується з думкою, що Маруся Чурай — історична особа.
Михайло Возняк припускав, що «лише на фантазії побудована пісенна творчість Марусі Чураївни, якій поприписувано кілька пісень („Ой не ходи, Грицю“, „Засвіт встали козаченьки“, „Віють вітри, віють буйні“, „Грицю, Грицю, до роботи“ й ін.). Сталося це, правдоподібно, з легкої руки недосвідченого знавця України кн. Шаховського, що в повісті „Маруся, малороссийская Сафо“ підсунув героїні з часів Хмельниччини цілком довільно написання згаданих пісень».
Отже, записи переказів про Марусю Чурай до нас не дійшли й, певно, загубилися в архівах, але згадані художні, довідкові й наукові праці свідчать про існування такого фольклору, а, відповідно, і про існування Марусі Чурай. Ще одним підтвердженням цього є такий цікавий факт, поданий у «Післямові» : «Український радянський поет Іван Хоменко, збираючи матеріали для своєї драматичної поеми „Марина Чурай“, знайшов у матеріалах козацького законодавства XV—XVII століть текст вироку полтавській піснетворці. Цей цікавий і, поки що, єдиний документ, що доводить історичність особи Марусі Чурай. Зміст вироку, стиль і мовні особливості дають підставу вважати його справжнім історичним документом».
Вшанування пам'яті
- Вулиця Марусі Чурай у містах України.
- Пам'ятник Марусі Чурай у Полтаві, відкритий у 2006 році.
Образ в культурі
- 1834 — «Чарівниця»: балада Левка Боровиковського.
- 1837 — «Чари»: п'єса Кирила Тополі.
- 1839 — «Маруся, малороссийская Сафо»: повість Олександра Шаховського.
- 1854 — «Розмай»: балада Степана Руданського.
- 1876 — «Ой не ходи, Грицю…»: оперета Володимира Александорова.
- 1882 — «Дай серцю волю, заведе в неволю»: п'єса Марка Кропивницького.
- 1887 — «»: драма Михайла Старицького.
- 1887 — «Маруся Чурай, українська піснетворка»: драма Григорія Бораковського.
- 1896 — «Маруся Чураївна»: драма Володимира Самійленка.
- 1909 — «В неділю рано зілля копала»: повість Ольги Кобилянської.
- 1934 — «Маруся Шурай»: історична п'єса Івана Микитенка (переробка драми М. Старицького).
- 1967 — «Марина Чурай»: драматична поема Івана Хоменка.
- 1968 — «Дівчина з легенди»: драматична поема Любов Забашти.
- 1975 — «До тієї Чураївни (Парубоцька балада)»: поема Бориса Олійника (збірка поезій «Гора»).
- 1978 — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»: художній фільм Ростислава Синько, за мотивами твору Михайла Старицького.
- 1979 — «Маруся Чурай»: історичний роман у віршах Ліни Костенко.
- 1990 — «Засвіт встали козаченьки…»: історична повість Валентина Чемериса.
До її образу зверталися також Іван Сенченко («Ой не ходи, Грицю, та на вечорниці»), Марія Вольвач (п'єса «Охайнулась, та пізно»), В. Черемша (повість «Маруся Чурай», 1969), Юзеф Богдан Залеський, та інші.
Примітки
- Swartz A. Open Library — 2007.
- Faceted Application of Subject Terminology
- MAK
- Максимович М. [iarchive: ukrainskiianarod01maksuoft/page/95 Українські народні пісні]. — 1834. — Кн. II : Пісня Чураю. — С. 95.
- Псевдонім Вадима Модзалевського.
- Владимиров П. В. Первые русские писательницы XVIII века и участие русской женщины в развитии народной словесности и древнерусской письменности: Критико-исторический очерк.- Киев, 1892.- 38 с.
- Возняк М. Історія української літератури: У 2 кн. — Львів: Світ, 1994. — Кн. 2. — 560с.
- Дівчина з легенди. Маруся Чурай: Пісні / Л. С. Кауфман (упоряд., підгот. текстів та післямова) М.Стельмах (передм.). — К. : Просвіта, 2005. — 120с.
- Вороніна Д., Вакулик І. І. Літературне життя балади про Марусю Чурай // НУБіП України [1] [ 30 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Маруся Чурай [2] [ 4 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
Джерела
- О. О. Немировський. Чурай Маруся [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 584. — .
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Бораковський, Г. Збірник драматичних творів. Т. І. — Львів, 1888.
- Гарский, В. Чурай, Маруся (Марья) Гордеевна // Русский биографический словарь. — СПб., 1902 [ 17 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Голицын, Н. Биографический словарь русских писательниц. — СПб., 1889. (рос.)
- Костенко, Л. Маруся Чурай / Історичний роман у віршах. — Київ, 1979. [ 9 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- Шаховский А. Маруся, малороссийская Сафо // Сто русских литераторов. Т.1. — СПб., 1839. — С. 271—273 (рос.)
- Шкляревский, А. Маруся Чурай // Пчела. — СПб., 1877 г., № 45, С. 711—712. (рос.)
- Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с.
- Валентин Чемерис. Засвіт встали козаченьки…: Повість // БОРИСФЕН — 90: Фантастика, пригоди, історія. Повісті, оповідання, нариси. — Дніпропетровськ: Січ, 1991. — 296 с. — с.142-195. [3] [ 20 квітня 2015 у Wayback Machine.]
Посилання
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Маруся Чурай |
| У Вікіджерелах є Маруся Чурай |
- Чураївна Маруся // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2068. — 1000 екз.
- Чурай Марія Гордіївна (Маруся Чурай, Чураївна; 1625—1653) // Українське козацтво: Мала енциклопедія. — Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2002. — С. 547—548. — .
- Ельвіра Загурська. Легенди про Марусю Чурай // День. № 221, субота, 16 грудня 2006 [ 30 січня 2010 у Wayback Machine.]
- Тексти пісень Марусі Чурай [ 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Marusya Churaj znachennya Maru sya Chura j 1625 1653 napivlegendarna ukrayinska narodna spivachka ta poetesa chasiv Hmelnichchini yaka za perekazami zhila v Poltavi Yij pripisuyut avtorstvo nizki vidomih u narodi pisen Oj ne hodi Gricyu Zasvistali kozachenki tosho Marusya ChurajPsevdo Marusya ChurayivnaNarodilasya 1625 1 2 3 PoltavaPomerla 1653 1 2 3 Poltava GetmanshinaMisce prozhivannya Rich PospolitaDiyalnist spivachka poetesa pismennicyaZnannya mov ukrayinskaKonfesiya pravoslavnaRoboti u Vikidzherelah Vislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u VikishovishiBiografiyaZa perekazami Marusya Churaj narodilasya v 1625 za inshimi versiyami v 1628 abo 1629 roci v sim yi kozackogo sotnika Gordiya odnogo z providnikiv antipolskogo povstannya Pislya smerti batka kotrij buv odnim zi starshin pid chas Povstannya Ostryanina ta v 1638 roci yak buntivnik spalenij na bagatti u Varshavi zalishilasya zhiti z matir yu v Poltavi Yihnij budinok stoyav na berezi Vorskli nepodalik Hrestovozdvizhenskogo monastirya sho zberigsya dosi V yunosti divchina mala bagato zalicyalnikiv sered yakih buv molodij kozak Ivan Iskra ale svoye serce vona viddala za inshimi versiyami Gric Ostapenko sinu horunzhogo Poltavskogo polku z yakim zgodom tayemno zaruchilasya Zi spalahom Hmelnichchini v 1648 roci Gric virushiv na vijnu obicyayuchi povernutisya Divchina chekala na nogo 4 roki Prote koli Gric povernuvsya do Poltavi vin vzhe ne zvertav uvagi na Marusyu bo pokohav inshu Gannusyu z zamozhnoyi poltavskoyi sim yi Zradzhena divchina ne vitrimala vtrati ta virishila otruyiti sebe zillyam yake vona tayemno vzyala v miscevoyi babusi vidmi ale yake vipadkovo vipiv Gric Ulitku 1652 roku poltavskij sud zasudiv Marusyu do strati ale yiyi amnistuvali universalom Bogdana Hmelnickogo yakij prinis Ivan Iskra Tekst universalu V rozumi nihto ne gubit kogo shiro lyubit Otzhe i karati bez rozumu ne dovoditsya a tomu nakazuyu zarahuvati golovu poltavskogo uryadnika Gordiya Churaya vidrubanu vorogami nashimi zaradi chudovih pisen sho vona yih skladala Nadali zh bez mogo nakazu smertnih virokiv ne zdijsnyuvati Marusyu Churaj z pid varti zvilniti Dlya pokuti divchina hodila na proshu do Kiyeva ale povernuvshis u 1653 roci do Poltavi pomerla u vici 28 rokiv ne perenisshi smerti kohanogo za inshimi danimi v 1652 roci v Poltavi vid suhot nevdovzi pislya amnistiyi abo stala monashkoyu odnogo z ukrayinskih monastiriv Pisni Marusi ChurajPisnya Oj ne hodi Gricyu Marusi Churaj narodna pisnya Z videnskogo vidannya 1916 roku Pisnya Zasvistali kozachenki Marusi Churaj narodna pisnya Z videnskogo vidannya 1916 roku Narodna pam yat pripisuye poetesi avtorstvo blizko 20 pisen Marusya Churaj ye avtorkoyu takih populyarnih ukrayinskih pisen Viyut vitri Oj ne hodi Gricyu Gricyu Gricyu do roboti Zasvistali kozachenki Yak vvazhayut svoyi pisni Marusya Churaj najchastishe stvoryuvala na osnovi podij iz vlasnogo zhittya Tomu zhittyepis samoyi avtorki skladeno za yiyi zh tvorami ta na osnovi legend perekaziv usnih spogadiv suchasnikiv zapisi yakih ne zbereglisya IstoriografiyaU XIX stolitti postat Marusi talanovitoyi skladachki pisen sho otruyila zradlivogo kohanogo hvilyuvala bagatoh diyachiv ukrayinskoyi kulturi Tak temu otruyennya nevirnogo kohancya obigruyut Levko Borovikovskij u baladi Charivnicya 1834 ta Stepan Rudanskij balada Rozmaj 1854 Marusi Churaj prisvyacheno operetu Oj ne hodi Gricyu 1876 harkivskogo dramaturga Volodimira Aleksandrova ta dramu Mihajla Starickogo z takoyu zh nazvoyu Prote ce tvori v osnovu yakih pokladeno pisnyu Marusi Oj ne hodi Gricyu ta j na vechornici a tomu v nih velika chastka vigadki Persha zh sproba pokazati spravzhni podiyi z zhittya Marusi Churaj nalezhit pismennikovi Grigoriyu Borakovskomu yakij vikoristavshi rozpovidi starogo kozaka z Poltavshini stvoriv dramu Marusya Churaj ukrayinska pisnetvorka Cherez visim rokiv Volodimir Samijlenko napisav virshovanu dramu Marusya Churayivna v yakij prote dijsni fakti shedro peresipani avtorskimi domislami U 1839 roci v knizi Sto russkih literatorov nadrukovano istorichnu povist Oleksandra Shahovskogo Marusya malorosijska Safo na pochatku yakoyi avtor vkazav sho zmist povisti zasnovanij na istorichnih faktah Shahovskij ne buv folkloristom i vidomosti pro geroyinyu oderzhav vid Grigoriya Kvitki Osnov yanenka sho cikavivsya rozpovidyami pro Marusyu Churaj i zibrav pro neyi veliku kilkist materialiv na zhal zagublenih razom z arhivom pismennika She odin biografichnij naris Marusya Churaj malorosijska spivachka drukovanij uprodovzh 1877 1879 rokiv peterburzkim zhurnalom Pchela nalezhit Oleksandru Shklyarevskomu Avtor zaznachaye sho pisni Marusi Churaj najchastishe pov yazani z yiyi osobistim zhittyam i navodit bagato zibranih folklornih materialiv pro neyi Pisnya Viyut vitri viyut bujni na poshtovij listivci pochatku XX storichchya Bagato dovidkovih ta naukovih prac XIX stolittya mistyat materiali prisvyacheni Marusi Churaj Napriklad u bagatotomnomu vidanni Russkij biograficheskij slovar ye stattya V Garskogo Marusya Churaj de zaznacheno Z pisen sho bezumovno nalezhat Marusi najbilsh vidomi Viyut vitri Oj ne hodi Gricyu Gricyu Gricyu do roboti Sidit golub na berezi Kotilisya vozi z gori ta in U statti M Golicina pro Marusyu Churaj skazano sho vona bula improvizatorkoyu ukrayinskih pisen i odniyeyu z najkrashih spivachok svogo chasu She varto zgadati stattyu profesora Kiyivskogo universitetu Petra Vladimirova Uchast rosijskoyi zhinki v rozvitku narodnoyi slovesnosti j pershi rosijski pismennici XVIII viku de vin zaznachaye Pisni Marusi Churaj vidnosyatsya do pershoyi polovini XVII stolittya Mi ne znayemo naskilki obgruntovano pripisuyutsya yij vidomi malorosijski pisni Viyut vitri viyut bujni abo Oj ne hodi Gricyu ta in ale bezperechno Marusya Churaj bula improvizatorkoyu deyakih malorosijskih pisen Otzhe Petro Vladimirov cilkom pogodzhuyetsya z dumkoyu sho Marusya Churaj istorichna osoba Mihajlo Voznyak pripuskav sho lishe na fantaziyi pobudovana pisenna tvorchist Marusi Churayivni yakij popripisuvano kilka pisen Oj ne hodi Gricyu Zasvit vstali kozachenki Viyut vitri viyut bujni Gricyu Gricyu do roboti j in Stalosya ce pravdopodibno z legkoyi ruki nedosvidchenogo znavcya Ukrayini kn Shahovskogo sho v povisti Marusya malorossijskaya Safo pidsunuv geroyini z chasiv Hmelnichchini cilkom dovilno napisannya zgadanih pisen Otzhe zapisi perekaziv pro Marusyu Churaj do nas ne dijshli j pevno zagubilisya v arhivah ale zgadani hudozhni dovidkovi j naukovi praci svidchat pro isnuvannya takogo folkloru a vidpovidno i pro isnuvannya Marusi Churaj She odnim pidtverdzhennyam cogo ye takij cikavij fakt podanij u Pislyamovi Ukrayinskij radyanskij poet Ivan Homenko zbirayuchi materiali dlya svoyeyi dramatichnoyi poemi Marina Churaj znajshov u materialah kozackogo zakonodavstva XV XVII stolit tekst viroku poltavskij pisnetvorci Cej cikavij i poki sho yedinij dokument sho dovodit istorichnist osobi Marusi Churaj Zmist viroku stil i movni osoblivosti dayut pidstavu vvazhati jogo spravzhnim istorichnim dokumentom Vshanuvannya pam yatiPam yatnik Marusi Churaj Poltava Vulicya Marusi Churaj u mistah Ukrayini Pam yatnik Marusi Churaj u Poltavi vidkritij u 2006 roci Obraz v kulturi 1834 Charivnicya balada Levka Borovikovskogo 1837 Chari p yesa Kirila Topoli 1839 Marusya malorossijskaya Safo povist Oleksandra Shahovskogo 1854 Rozmaj balada Stepana Rudanskogo 1876 Oj ne hodi Gricyu opereta Volodimira Aleksandorova 1882 Daj sercyu volyu zavede v nevolyu p yesa Marka Kropivnickogo 1887 drama Mihajla Starickogo 1887 Marusya Churaj ukrayinska pisnetvorka drama Grigoriya Borakovskogo 1896 Marusya Churayivna drama Volodimira Samijlenka 1909 V nedilyu rano zillya kopala povist Olgi Kobilyanskoyi 1934 Marusya Shuraj istorichna p yesa Ivana Mikitenka pererobka drami M Starickogo 1967 Marina Churaj dramatichna poema Ivana Homenka 1968 Divchina z legendi dramatichna poema Lyubov Zabashti 1975 Do tiyeyi Churayivni Parubocka balada poema Borisa Olijnika zbirka poezij Gora 1978 Oj ne hodi Gricyu ta j na vechornici hudozhnij film Rostislava Sinko za motivami tvoru Mihajla Starickogo 1979 Marusya Churaj istorichnij roman u virshah Lini Kostenko 1990 Zasvit vstali kozachenki istorichna povist Valentina Chemerisa Do yiyi obrazu zvertalisya takozh Ivan Senchenko Oj ne hodi Gricyu ta na vechornici Mariya Volvach p yesa Ohajnulas ta pizno V Cheremsha povist Marusya Churaj 1969 Yuzef Bogdan Zaleskij ta inshi PrimitkiSwartz A Open Library 2007 d Track Q461d Track Q1201876d Track Q302817 Faceted Application of Subject Terminology d Track Q3294867d Track Q846596 MAK d Track Q105192847 Maksimovich M iarchive ukrainskiianarod01maksuoft page 95 Ukrayinski narodni pisni 1834 Kn II Pisnya Churayu S 95 Psevdonim Vadima Modzalevskogo Vladimirov P V Pervye russkie pisatelnicy XVIII veka i uchastie russkoj zhenshiny v razvitii narodnoj slovesnosti i drevnerusskoj pismennosti Kritiko istoricheskij ocherk Kiev 1892 38 s Voznyak M Istoriya ukrayinskoyi literaturi U 2 kn Lviv Svit 1994 Kn 2 560s Divchina z legendi Marusya Churaj Pisni L S Kaufman uporyad pidgot tekstiv ta pislyamova M Stelmah peredm K Prosvita 2005 120s Voronina D Vakulik I I Literaturne zhittya baladi pro Marusyu Churaj NUBiP Ukrayini 1 30 travnya 2015 u Wayback Machine Marusya Churaj 2 4 zhovtnya 2012 u Wayback Machine DzherelaO O Nemirovskij Churaj Marusya 13 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 584 ISBN 978 966 00 1359 9 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Borakovskij G Zbirnik dramatichnih tvoriv T I Lviv 1888 Garskij V Churaj Marusya Marya Gordeevna Russkij biograficheskij slovar SPb 1902 17 kvitnya 2009 u Wayback Machine Golicyn N Biograficheskij slovar russkih pisatelnic SPb 1889 ros Kostenko L Marusya Churaj Istorichnij roman u virshah Kiyiv 1979 9 veresnya 2009 u Wayback Machine Shahovskij A Marusya malorossijskaya Safo Sto russkih literatorov T 1 SPb 1839 S 271 273 ros Shklyarevskij A Marusya Churaj Pchela SPb 1877 g 45 S 711 712 ros Enciklopediya ukrayinoznavstva dlya shkolyariv i studentiv Doneck Stalker 2000 496 s Valentin Chemeris Zasvit vstali kozachenki Povist BORISFEN 90 Fantastika prigodi istoriya Povisti opovidannya narisi Dnipropetrovsk Sich 1991 296 s s 142 195 3 20 kvitnya 2015 u Wayback Machine PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Marusya Churaj U Vikidzherelah ye Marusya Churaj Portal Poltavshina Churayivna Marusya Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1967 T 8 kn XVI Literi Ush Ya S 2068 1000 ekz Churaj Mariya Gordiyivna Marusya Churaj Churayivna 1625 1653 Ukrayinske kozactvo Mala enciklopediya Kiyiv Geneza Zaporizhzhya Prem yer 2002 S 547 548 ISBN 966 504 244 6 Elvira Zagurska Legendi pro Marusyu Churaj Den 221 subota 16 grudnya 2006 30 sichnya 2010 u Wayback Machine Teksti pisen Marusi Churaj 24 lyutogo 2020 u Wayback Machine