Львів — найбільше місто Західної України, що протягом багатовікової історії було, і є нині, науковим, культурним та національним центром регіону.
В найдавніші часи — столиця Галицько-Волинської держави, згодом — адміністративний центр Руського воєводства, автономного Королівства Галичини та Володимирії. 1918 року — столиця ЗУНР. Після захоплення Галичини Польщею Львів став центром однойменного воєводства. З початком Другої світової війни був окупований Червоною армією, а 1941 року — вермахтом. 1939 року включений до Радянського Союзу. Від 1991 року — адміністративний центр Львівської області Незалежної України.
Середньовіччя
Заснування
Історики встановили, що на місці сучасного Львова, зокрема на Знесінні і в центрі міста навколо ринку Добробут ще у V столітті існували поселення. Навколишні землі, імовірно, належали до племінного утворення білих, або великих хорватів. В 907 році вони взяли участь у поході київського князя Олега на Константинополь, що свідить про перебування цих теренів, вже у той час, в політичній орбіті Русі. Також, за них, ймовірно, змагалися представники пеликоморавських і польських династій, поки у 981 році, за свідченням Нестора Літописця їх було остаточно приєднано до Русі Володимиром Святославичем, який збудував свій форпост — град Володимир. Після 1084 року на частині земель Волинського князівства утворився уділ братів Ростиславичів, який став основою для окремого Галицького князівства, до якого відійшли поселення, що стали зародком Львова.
Дату першої згадки про місто за радянського періоду виводили на підставі опису пожежі столичного міста Холма у Галицько-Волинському літописі, котра відбулася орієнтовно навесні 1256 року:
… І коли Данило і Василько збиралися до бою з татарами, трапилося таке, як кара за гріхи. Зайнявся Холм через окаянну бабу, і полум'я було таке, що з усієї землі було видно заграву, також і зі Львова по Белзьких полях, бо сильним було полум'я пожежі. |
Засновником міста традиційно вважають галицького князя Данила Романовича, хоча жодне джерело не дає підстав для такого твердження. Л. Войтович на основі білорусько-литовських літописів і авторів XVI–XVIII ст. стверджує, що місто заклав Лев Данилович. Місто розташувалося на межі належних Левові Перемишльського та Белзького князівств. Я. Ісаєвич припускає, що Данило Романович здійснював загальне керівництво будівництвом, а Лев Данилович керував роботами безпосередньо на місці. Л. Войтович зазначає, що Лев уже 1245 р. в битві під Ярославом командував окремим полком, отже, мав власний уділ, у якому міг закладати міста й без дозволу батька. Існує гіпотеза про заснування Львова Данилом Романовичем 1247 року з нагоди одруження Лева Даниловича з угорською принцесою Констанцією, дочкою короля Бели IV. За роки незалежності, на підставі аналізу джерельних матеріалів, Іван Паславський обґрунтував версію про заснування Львова у 1240 році. Мечислав Орлович вказував, що заснування, міста 1240 року певне було пов'язане з жорстоким зруйнуванням княжого Галича 1241 року.
Місто лежало на Галицько-Волинському шляху — відтинку важливого транс'європейського торговельного шляху, що відгалужувався від Великого Шовкового Шляху і через Кілію і Монкастро (тепер Білгород-Дністровський) вів до Галича і далі до Кракова і Німеччини.
1253—1349: Руське Королівство (Галицько-Волинська держава): протистояння з Золотою Ордою
1253 року Данило Романович був коронований як король Русі. Це означало, що відтепер він перестав вважатися васалом Золотої Орди. Король повсюди будує фортеці, однією з них був Львів. Його столиця була в Холмі, на заході Галицько-Волинської держави, біля польського кордону. Відтепер «старшим» престолом вважався галицький, який був удостоєний королівської традиції. За Галичиною закріпилася назва «Русь». «Молодшим», князівським, престолом був волинський.
Проте у 1259–1261 роках татари змогли відновити контроль над західними руськими землями і укріплення Львова були зруйновані. Коли помер король Данило 1264 року, його наступником став не старший син Лев, а другий син Шварно. Після смерті Шварна 1269 року Лев I став князем в Галичині (Русі), але змушений був визнати себе васалом Орди. Враховуючи наростання польської загрози, а також те, що давня столиця Галич лежала в руїнах після монгольського погрому 1241 року, він, імовірно, переніс столицю Галицько-Волинської держави до Львова, про що є згадки з 1272 року. Як пише Юзеф-Бартоломей Зиморович, близько 1270 року було збудовано Високий замок.
Але, перезимувавши одну зиму у своєму замку серед лютого завивання невщухаючого північного вітру і відчувши незручність житла на крутому схилі, по якому ледве піднімалась, задихаючись, тяглова худоба /…/ Поблизу, у заболочений місцевості, він побудував інший замок — Нижній, більше пристосований для життя, аніж до оборони… |
Князівською резиденцією став Низький замок, у Високому замку було влаштовано скарбницю. Львів швидко розбудувався силами місцевого і прийшлого населення. Укріплене місто локалізувалося під Високим замком, розвиваючись у бік Низького замку (пізніше цей район називався Підзамче). Західною межею була річка Полтва, притока Західного Бугу, (вздовж нинішнього проспекту Чорновола), за якою простягалися болота. Центром була площа Ринок (тепер Старий ринок), яка, імовірно, займала більшу територію, ніж тепер, за рахунок забудованого кварталу, і на неї виходили найдавніші храми Підзамча — церква Миколая і костел Івана Хрестителя. Середньовічна традиція пов'язує костел Івана Хрестителя з іменем Констанції, церкву Миколая історики вважають надвірним княжим храмом. На Підзамчі було близько десяти православних руських церков і монастирів, серед яких найвідоміший Онуфріївський монастир. Тут виникають католицький (німецький), вірменський, татарський, єврейський, караїмський квартали. Центром німецької громади був костел Марії Сніжної, євреї мали синагогу на правому березі Полтви (в районі ринку Добробут), вірмени — церкву і монастир Анни (Ачкатар). На горбі за містом виник руський православний . На початку XIV ст. Львів стає найбільшим містом на всій території сучасної України і залишається таким до другої половини XVII ст.
Лев помер 1301 року монахом у монастирі у Лаврові в Карпатах, де й був похований. У той час в Золотій Орді почалися чвари і син і наступник Лева I Даниловича Юрій І Львович зміг позиціонувати себе незалежним володарем і коронуватися королівською короною. У 1303 році він домігся від Константинопольського патріарха заснування окремої Галицької митрополії, оскільки Київська митрополія перебралася до Владимира-на-Клязьмі, що належав Золотій Орді.
Проте скоро в Орді зміцніла влада хана Узбека. Це збіглося зі смертю Юрія І Львовича близько 1308 року. Його наступники сини Андрій і Лев (одному з них дістався галицький престол, іншому — волинський) вели війни за незалежність від Золотої Орди і загинули. Після них на престол сів їхній племінник (небіж) князь Юрій ІІ Болеслав, пов'язаний із польською князівською династією. Спочатку гарнізон Львова у 1324 році навіть не хотів відчинити перед ним браму. Зміцніло Польське королівство — Юрій ІІ Болеслав змушений був лавірувати поміж ним і Ордою.
Проте у 1340 році руські бояри, незадоволені зростанням при дворі польських впливів, отруїли Юрія ІІ Болеслава у Володимирі. Претензії на Руське королівство висловив польський король Казимир III Великий — зненацька захопив Львів, пограбував державну скарбницю на Високому замку, вивіз до Польщі галицьку королівську корону, мантію і трон. Після смерті хана Узбека у Золотій Орді почалися міжусобиці — волинські бояри обрали на престол литовського князя Любарта, спорідненого із галицькою династією. Любарт зміг встановити свою владу на Волині, а за Галичину (Русь) розгорнулася тривала польсько-литовська війна, в якій брали участь Золота Орда і Угорщина. Протягом 1340—1349 років владу в Руському Королівстві втримував перемиський боярин Дмитро Детько, котрий прийняв титул «capitaneus» — «управитель Руської землі», тобто представник князя.
В княжому Львові, який певний час виконував функції політичного центру Руського королівства крім трьох князівсько-королівських резиденцій (Високий Замок, Низький Замок, та Палац на місці сучасного храму Євхаристії), знаходилось щонайменше дванадцять православних, дві вірменські та одна римо-католицька церква.
1349—1387: Руське Королівство: протистояння з Польщею та Угорщиною
1349 року польський король Казимир III (разом з уграми) вдруге захопив Галичину і здобув Львів — Руське королівство увійшло до складу Польщі на правах автономії. У 1350-их роках Львові почали карбувати власну монету — мідні денарії та півгроші. Львів отримав статус другої столиці Польської Корони поряд із Краковом. Хоч старостами до Львова призначалися представники польської шляхти, проте всюди на місцях сиділа сильна ще руська шляхта і бояри.
Травень 1353 року — військо Любарта спустошило місто.
У той час було відбудовано кам'яний Високий замок. Він був потужною фортецею — до 1648 року його не могли взяти штурмом. Почалася розбудова Низького замку, який залишився королівською резиденцією.
У 1356 році Казимир III затвердив Львову маґдебурзьке право — першому з міст на території сучасної України. Щоправда, початки самоврядування за маґдебурзьким правом простежуються тут ще від часів Лева Даниловича у середовищі католицької німецької громади. Не виключено, що у ХІІІ столітті маґдебурґія поширилася на всю міську територію Львова, а відтак і інші міста Галичини і Волині, про що є документальні свідчення.
Проте польська адміністрація поклала собі перетворити Львів у католицький анклав на території Руського Королівства і усунути від самоврядування русинів. На південній частині давньої міської території (Підзамча) було виділено окрему дільницю. Тут окреслено нову площу Ринок, яка стала центром нового міста. Навколо розбудовано житлові квартали за прямокутним (шаховим) принципом планування. Всю дільницю (Середмістя) обнесено потужними фортифікаціями по лінії сучасних проспекту Свободи, вулиць Лесі Українки, Підвальної, Братів Рогатинців. Сюди спрямовано німецьких колоністів, які невдовзі отримали тут виразну чисельну перевагу. Саме на цій дільниці повною мірою діяло самоврядування за маґдебурзьким правом. На Ринку було збудовано Ратушу, де засідав магістрат (Лава) на чолі з війтом.
На решту території Підзамча, де проживала переважна більшість міського населення, головно русини, самоврядування не розповсюджувалося. Ця дільниця перебувала в юрисдикції королівського старости, котрий представляв владу польського короля. Тут залишилося в силі звичаєве руське право, характерне для сільських громад; поступово ця колись велика дільниця занепала.
Звідси на нову міську дільницю переселяються русини, вірмени і євреї, але більшість у Середмісті становили німці. Для вірмен — як християн окремої конфесії, — а надто євреїв — нехристиян, були виділені окремі дільниці. На Вірменській вулиці будується вірменський собор Успення Богородиці (Аствацацін), тут з 1364 року був осідок львівського вірменського архієпископа, повноваження якого поширювалися на всю вірменську діаспору на території теперішньої України (крім Криму), Молдови і Волощини. У єврейському кварталі (гетто) на вулиці Жидівській було збудовано нову синагогу. Русини, як і католики, отримали право селитися всюди, в тому числі на Ринку, проте їхня чисельність, порівняно з католиками була мізерною. Також русини не мали у Львові православної ієрархії. Спроби Казимира ІІІ відновити Галицьку православну митрополію (архієпископство) не увінчалися успіхом — вона перебувала в Галичі, який тільки починав зводитися з руїн, і скоро занепала.
У 1370 році помер король Казимир III, який не мав синів. За Вишеградським договором 1339 року, підтвердженим договором між Казимиром III та Людвіком I 1350 року спадкоємцем став король Угорщини Людовік І Анжу. Намагаючись позбавити Галичину від польських впливів і приєднати її до Угорської Корони, призначив намісником Руського королівства свого прибічника — князя Владислава Опольського, який поводив себе як незалежний володар, проте його влада тут тривала недовго (1372—1378).
1378 року Людвік I позбавив Владислава Опольського обов'язків управителя, Галичину (в тому числі Львів) приєднав до Угорщини; у Львові, як і в інших галицьких містах, розташувалась угорська залога. Кілька років у Галичині правили угорські намісники, аж поки польська дипломатія шляхом хитромудрих комбінацій домоглася того, що новий король Угорщини Сиґізмунд І Люксембурґ відмовився від претензій на Руське Королівство — Галичина остаточно підпала під Польщу, де королем став Владислав ІІ Ягайло.
Пізнє Середньовіччя і Новий час
1387—1772: під владою Польського королівства та Речі Посполитої
Цей період історії Львова характеризувався стрімким розвитком. Місто лежало на важливій ділянці Великого Шовкового Шляху. Оскільки турки перекрили шлях до Константинополя, а мамелюки вигнали хрестоносців з Леванту, каравани пішли в обхід північним напрямком через Золоту Орду, котра гарантувала їм безпеку, через Сарай-Берке до Азова (Тани) і далі до Криму, де було велике місто Солхат (Старий Крим). Поряд піднялися порти Каффа і Солдайя, звідки кораблями товар везли до Монкастро і Кілії, а звідти сухопутнім шляхом через Молдову до Львова і Кракова. Торгова монополія на цих ділянках належала італійцям з Ґенуї, їхніми компаньйонами були німецькі купці зі Львова. Львів став багатим містом, а Польща почала змагатися за гегемонію в Центрально-Східній Європі.
До 1390 року міського війта обирали з-поміж лавників, з 1391 року — почергово: одного року з-поміж лавників, наступного — з райців.
Львів мав право на 2 великі щорічні ярмарки — на Св. Агнети і Св. Маргарети (Трійці), котрі тривали кілька тижнів. Щотижня відбувалися торги.
Львів XIV—XV століть був типовим готичним містом. У 1410–1418 роках Середмістя було обнесено другим оборонним поясом з напівкруглими баштами-ронделями, які оточували місто з трьох боків вздовж лінії теперішніх вулиць Гонти, Данила Галицького, Підвальної і Валової, а з західного боку текла Полтва. Між обома кільцями мурів і зовні їх вирито рови, котрі наповнювалися водою. Було дві брами — Краківська (північна) і Галицька (південна). На початку XV ст. в західному мурі прорубали ще одну меншу браму — Латинську хвіртку, а в східному мурі згодом — Руську хвіртку. У 1430 згадується про міський арсенал («цейхгауз»), вбудований між мурами, який посилював оборону зі східного боку. На площі Ринок збудовано нову Ратушу готичного стилю з високою вежею, на якій 1404-го встановлено міський годинник. 1415 року відкрито міську важню (де зважували товари) на площі Ринок, y 1425 — «підстригальню» (де стригли сукно). 1425 року біля Ратуші встановлено (ганебний стовп) — місце покарання за «любовні злочини», спочатку він був дерев'яний, але був замінений на кам'яний (зараз він перебуває в Італійському дворику Львівського історичного музею). Протягом 1405–1407 років проведено міський водопровід, яким надходила вода від джерел Погулянки до кам'яного резервуару на площі Ринок. 1452 року забруковано площу Ринок і головні вулиці.
Житлові квартали у Середмісті будували «пруським муром» — фахверком: будинки мали дерев'яний каркас, а стіни були викладені цеглою.
На 1405 рік у Львові жило близько 10000 осіб, з них у Середмісті — 4-5 тисяч. Населення Середмістя було, в основному, німецьким. Те саме спостерігалося в Кракові. Діловодство львівського маґістрату велося спочатку німецькою мовою, 1450 року переведене на латину.
На площу Ринок виходить вівтар Латинського катедрального собору Успіння Діви Марії (катедри), збудованого в готичному стилі. Від 1412 року він став осідком львівського римо-католицького архієпископа (архидієцезія заснована 1375 р. в Галичі). Також у Середмісті було збудовано кілька костелів у готичному стилі — костел Святого Духа, домініканський костел Божого Тіла з монастирем, костел Святого Хреста з монастирем францисканців, за муром з південного сходу костел Андрія з монастирем бернардинів, кілька каплиць. Натомість русини мали тільки одну православну церкву Успіння Богородиці на східній окраїні Середмістя.
З 1382 року відомо про міську латинську школу недалеко від Латинської катедри, від 1375 року — про міський шпиталь біля костелу Святого Духа, з 1422 — про міську патриціанську лазню. Близько 1404 року за містом біля костелу Святого Станіслава існував міський шпиталь для хворих проказою (лепрозорій), а 1450 — шпиталь Св. Лазаря для калік (лазарет) на Калічій горі. 1445 року відомо про міську аптеку, а 1447 — про міського лікаря.
Місто мусило самостійно організувати оборону від ворогів. 1394 року Львів отримав гармати від короля Ягайла. На вежі Галицької брами бл. 1430 року стояв міський трубач (спостерігач), який мав попереджувати про наближення небезпеки; від 1490 року його переведено на вежу Ратуші. 1455 почалось будівництво міських мурів.
Для навчання військовому ремеслу міщани в Європі об'єднувалися в Стрілецькі братства (конфратернії). У Львові воно існувало з кінця XIV ст. Його емблемою було зображення півня (пол. kurek), від чого за ним закріпилася назва «Куркове Братство». Міщани зобов'язані були вправлятися зі стрільби з луків і арбалетів. Для цього збоку від Краківської брами збудовано «цельштат», який відігравав роль тиру. Мішень із зображенням півня була встановлена за пару сотень метрів вздовж рову. Щороку на Зелені свята відбувалися змагання стрільців, переможця, що здобував титул «Король Курковий», вшановували процесією через ціле місто. Про свято «Куркового короля» відомо з 1441 року.
У 1444 році зростає незалежність львівського виборного маґістрату, король Владислав ІІІ дарував (тоді найбільшому місту на території сучасної України), право ловити по всій руській землі злочинців, вбивць та злодіїв, судити і карати їх. Суд магістрату мав високу репутацію, тут воліли судитися купці з різних стран світу. Жодних привілеїв для багатих і знатних не було за винятком того, що їх страчували на Площі Ринок привселюдно, а бідняків вивозили за місто. На противагу традиційному німецькому самоуправлінню на чолі з війтом, котрий часто був підвладним королю, поряд із Лавою розвивається другий виборний орган — Рада під керівництвом бургомістра. Поступово Рада перебирає собі головні адміністративні функції, залишаючи Лаві тільки функції суду. Проте і Рада, і Лава майже виключно складалися з представників католицької громади.
Серед національних меншин найсильнішою на той час була вірменська громада. Вірмени змогли на підставі маґдебурзького права добитися власного автономного самоврядування, хоч і під загальним керівництвом львівського магістрату. Вірменську громаду очолював вірменський війт, щоправда, 1469 року магістрат заборонив львівським вірменам обирати собі війта і надалі справами громади відав його заступник — єреспохан, який мав менші повноваження.
Так само і євреї були організовані у самоврядні кагали, духовним лідером вважався рабин. Коли магістрати в середньовічних містах переважно негативно ставилися до євреїв, то на противагу їм євреям протегував король. Окрім Середмістя, євреї мали великий кагал на Підзамчі навколо давньої синагоги на правому березі Полтви, котрий підлягав владі королівського старости.
Натомість русини все більше втрачали позиції в місті і Галичині. Після поразки руських князів і шляхти у війнах Свидригайла польська влада 1434 року ліквідувала автономію Руського Королівства і перетворила його у звичайне Руське воєводство . Руська галицька аристократія поступово окатоличується і полонізується. Руське населення в Галичині втратило навіть церковну ієрархію — Галицька православна митрополія підпорядковувалася Київській православній митрополії, що перебувала під Великим князівством Литовським, занепала. До всього, церковна метрополія в Константинополі занепадала під натиском турків. У Галичі лишився тільки управитель єпархії. Близько 1475 року її перенесено до Львова до Святоюрського монастиря, управителем був ігумен.
У Середмісті русини концентруються навколо церкви Успіння Богородиці; вулицю Соляників, де стояло найбільше будинків руських міщан, близько 1471 року стали називати Руською. Русини заселяли передмістя Краківське і Галицьке, що розвивалися за однойменними брамами, і належали до юрисдикції магістрату. Велика кількість руського населення проживала на Підзамчі, яке належало до королівської юрисдикції (Краківське королівське передмістя). Проте ніяких автономних самоврядних громад русини у Львові не добилися, залишаючись у підпорядкуванні магістрату на загальних підставах і не витримуючи конкуренції з католицькою громадою. На частині території Підзамча навіть було виділено дільницю «юридику святого Йоанна Хрестителя» (відома 1415 року), проте її віддано вірменам, котрі створили тут другу самоврядну громаду під керівництвом «вірменського війта» (існувала до 1496-го).
Русини, котрі проживали у Кракові, домоглися створення руської друкарні, де 1491 року Швайпольт Фіоль надрукував кілька релігійних книг руською мовою. Проте через спротив краківського католицького єпископа друкарня Фіоля швидко занепала.
На початку XVI ст., синхронно з посиленням Польщі, яка починає змагатися за гегемонію в Центрально-Східній Європі, відбувається полонізація німецького населення у польських містах, зокрема в середовищі львівської католицької громади. Те саме відбувається і в Кракові. Це супроводжується посиленням національного тиску на русинів.
У відповідь серед руського населення галицьких міст наростає спротив. 1538 року львівські міщани добилися відновлення галицької православної єпископії на Святоюрській горі; єпископом став руський шляхтич Макарій (Тучапський).
Відтепер головними базами українського відродження в Галичині стають міста, де проживають руські купці і ремісники, об'єднані навколо церковних Братств. Найвпливовішим серед них було львівське Успенське братство, зосереджене в Середмісті. Наприкінці 1572 року до Львова прибув друкар Іван Федоров, який організував на Підзамчі приватну друкарню і видав 1573 року книги Апостол і Буквар. Це стало новим стимулом для розгортання діяльності львівських руських міщан. 1585 року діячі Львівського Успенського братства провели його реорганізацію. 1586 року початкову парафіяльну школу при Успенській церкві було перетворено в гімназію — братську школу. Наступним кроком став викуп друкарні І. Федорова, яка після його смерті потрапила в заставу до лихваря. Навколо Львівської братської школи і друкарні зосереджуються інтелектуали — зокрема брати Памво і Степан Беринди, Лаврентій і Стефан Зизанії. На початку XVII вони переїжджають до Києва, де підготовлено ідеологічний ґрунт для відновлення української незалежності Богданом Хмельницьким.
Синхронно піднімається львівська єврейська громада у Середмісті, де засновано єврейську гімназію — єшиву, і вірменська громада, яка також створила вірменську гімназію, 1616-го вірменську друкарню . 1578 року виникає польська друкарня у Львові. Львівську єзуїтську колегію, засновану 1608 року, 1661-го королівським указом перетворено на академію, яка стала першим на території України університетом (Києво-Могилянська академія стала фактичним університетом близько 1670 року).
1630 року населення Львова досягло 25-30 тис. осіб, він залишався найбільшим торгово-ремісничим центром на території сучасної України. Ремісники були об'єднані в понад 33 цехи, де працювали майстри 133 професій. У Львові споруджуються храми і кам'яниці, що стали видатними пам'ятками архітектури у стилі Ренесансу — кам'яниці на площі Ринок, нова Успенська церква на вулиці Руській, друга синагога в Середмісті «Золота Роза» (зруйнована 1943 року).
В місті поширилося житлове будівництво типу «бюрґергаузен», або, як говорили галичани, міщанського дому — здебільшого дво- та триповерхові будинки, прямокутні у плані, часто з внутрішнім подвір'ям. Логічна, чітка система розподілу приміщень добре читалася на фасадах: у горизонтальному поділі, ритмі вікон, акцентах головного входу і балкона з консолями у формі голови лева або листя аканту. На гладких поверхнях — скульптурні рельєфи традиційної античної тематики, а частіше — галицька купецька емблематика: Меркурій, дельфіни, роги достатку як побажання успіхів господареві-торговцю. У нішах — святі патрони-захисники. Мир і добробут символізували зображення улюблених у народі мотивів голуба й голубки, квітів, інколи цілих жанрових сцен пір року: оранка у полі — весна, літо — жнива, осінь — біління полотна, зима — весілля. Частина таких будинків збереглася до нашого часу й дивує простотою та продуманістю.
Це був період підйому міста. На площі Ринок, де біля входу до Ратуші було встановлено кам'яне зображення лева у 1596 році, юрмилися купці з Молдови, Волощини, Угорщини, Німеччини, Італії, Туреччини, Московії, західноєвропейські вироби з металу, дзеркала, сукно, оксамит, вина, східні прянощі, килими, шовки. Було від чого втратити голову. Турецький купець і мандрівник Евлія Челебі 1657 року писав:
У сприятливому кліматі тутешніх місць дівчата такі гарні, що побачивши їх, одягнених у шовковий розмаїтий одяг, сонцеликих, з очима козулі, газелі, сарни, втрачаєш голову |
У середині XVII ст. для Речі Посполитої, а разом з нею для Галичини і Львова, починається тривалий період спустошливих воєн. 1648 року місто було обложене українським козацьким військом Богдана Хмельницького. Загін полковника Максима Кривоноса взяв неприступний досі Високий замок, вперше в історії міста. Потім почалися виснажливі турецькі війни з Туреччиною, котра виступала союзницею українських гетьманів Петра Дорошенка і Юрія Хмельницького.
1672 року Високий замок захоплений під час турецько-татарської навали. 1704 рік — під час війни шведські війська на чолі з королем Карлом XII штурмом взяли львівське Середмістя, на що досі мало хто наважувався. Місто змушене було сплатити шведам велику контрибуцію. У своїх бідах польська верхівка звинувачувала русинів — їх витісняють з маґістрату, цехів, загалом з міст на окраїни. На їхнє місце висувається досить енергійна єврейська меншина, яка віддавна була опорою польського короля, і стрімко нарощує свою чисельність в галицьких містах. Русини в Галичині навпаки, опинилися на задвірках суспільних процесів. 1700 року Галицька єпархія у Львові перейшла в унію, з цим завмирає діяльність православного Братства. Колись квітуче місто почало хилитися до занепаду, а разом з ним і Річ Посполита.
Під час Барської конфедерації князь Єжи Марцін Любомирський та Адам Парис, з'єднавшись з «партією» Філіпа Радзимінського рушили у бік Львова, щоб захопити львівський гарнізон урядових військ (піхотний та кавалерійський полки у складі 800 солдатів). Надалі, об'єднавши сили, він планував вирушити або назустріч великопольським конфедератам, або з'єднатися з військами Казимира Пуласького та Францішека Пулавських, які виступили проти нього. Сили конфедератів за різними даними налічували приблизно від 600 до 1000 чоловік та мали 8-10 гармат. що сталася 26 липня 1769 року поблизу Львова. Однак внаслідок атаки російської кінноти капітана Петровича загони повстанців почали відходити до Куликова та далі у бік Жовкви.
1772–1914: у складі Австрійської (згодом Австро-Угорської) імперії
За першим поділом Речі Посполитої у 1772 році австрійська армія зайняла Львів. Галичину було перетворено на імперську провінцію Королівство Галичини та Володимирії, сюди призначено губернатора. Львів став центром. Австрійська влада ліквідувала архаїчні структури, самоврядування за маґдебурзьким правом (1786), впорядкувала міську господарку, протягом 1777—1820 років розібрано Низький замок і середньовічні мури, на їхньому місці впорядковано сквери — зі сходу Губернаторські Вали, де збудовано Губернаторство, з заходу — Гетьманські Вали вздовж течії Полтви, де сформувалася нова центральна магістраль — нинішній проспект Свободи. У Львові повіяло духом європейського Просвітництва. В ході «Йозефінської касати» було закрито багато церков і монастирів, а також Львівський університет, котрий перебував в руках єзуїтів. У 1776 організовано міський театр, першу на території сучасної України регулярну газету «Gazette d'Leopol» («Львівська газета»), котра спочатку виходила французькою мовою.
1783 року було відновлено Львівський університет, як світський заклад, у складі 4-ох факультетів (філософського, юридичного, медичного і богословського), з німецькою мовою навчання. При ньому у 1784 відкрито німецькомовну гімназію (оскільки вона існувала при Академії, її називали Академічною); для цього обом закладам віддали приміщення колишнього католицького монастиря тринитарів у Середмісті.
Нова влада також робить кроки назустріч русинам. 1783 року відкрито греко-католицьку духовну семінарію у Львові, а у 1787 році при університеті відкрито окремий Руський інститут спеціально для навчання греко-католицьких священиків, який проіснував до 1809 року. Львівське Братство було перетворене на музейно-бібліотечну установу Ставропігійський інститут. У зв'язку із закриттям Київської греко-католицької митрополії російською владою, австрійський уряд посприяв у тому, що галицьку греко-католицьку єпархію у Львові було перетворено у 1805 році в Галицьку греко-католицьку митрополію. Митрополитом став Антін Ангелович. Значну роль у цьому відіграв тодішній провідник галицьких русинів Михайло Гарасевич. Відтепер Львів став осідком трьох митрополитів (архієпископів) — греко-католицького, вірменського, римо-католицького.
20 травня 1809 року, синхронно з наступом Наполеона польське військо з герцогства Варшавського перетнуло кордон Австрійської імперії з наміром відвоювати Краків і захопити Галичину. 27 травня Александер Рожнецький взяв Львів. 2 червня 1809 у Львові проголошено Тимчасовий військовий уряд Обох Галіцій» під протекторатом Бонапарта. У Львові формуються польські добровольчі загони, зокрема до полку уланів вступає майбутній драматург Александер Фредро. Поляки намагалися схопити руських лідерів митрополита Антона Ангеловича і Михайла Гарасевича, і вони 9 червня покинули Львів. За їхні голови була призначена винагорода, врешті обох інтернували в Стрию. Поляки зуміли захопити території до Дністра і Збруча. Проте швидкий наступ австрійських військ під командуванням лейтенант-фельдмаршала Іґнаца фон Еґґерманна (?—1814) змусили їх очистити Галичину. 19 червня 1809 поляки покинули Львів. Ангеловича і Гарасевича було звільнено. Одночасно з австрійцями в Галичину вступила російська армія генерала Петра Меллера-Закомельського і 28 червня росіяни також увійшли до Львова. Російський цар на той час вважався союзником Наполеона Бонапарта, а значить і герцогства Варшавського, однак вів подвійну гру і підігравав австрійському кайзерові, демонстративно зневажаючи австрійців і висловлюючи намір самому завоювати Галичину.
У 1817 році на базі приватних зібрань організовано польський бібліотечно-архівний заклад Оссолінеум (нині Наукова бібліотека імені В. Стефаника).
У 1832 році в стінах Львівської греко-католицької семінарії виникло українське товариство «Руська трійця», лідером якого був студент Маркіян Шашкевич. Учасниками «Руської Трійці» закладено орієнтацію руського національного руху в Галичині на об'єднання з Наддніпрянською Україною, котра тоді перебувала в складі Російської імперії.
Після того, як 14 липня 1826 року стара ратушева вежа у Львові завалилася, протягом 1826—1835 років збудовано нову Ратушу.
Засновано навчальні заклади, що давали спеціальну освіту — Реальну (Торговельну) академію (1835), Технічну академію (1844).
В 1830-х роках австрійський географ і статистик В. Блюменбах писав про те, що населення Львова налічувало 75 тисяч, а саме місто «надзвичайно погарнішало»:
Місто має 2612 будинків, в більшості гарних, в новому стилі збудованих, з них 425 — громадські, переважно церкви та костели. Усіх вулиць, яким дано назву — 77. На них мешкає 11718 родин. Зі своїх прибутків магістрат утримує вулиці, викладені бруківкою і освітлені, за винятком кількох, що освітлені місяцем. Добрі водотяги забезпечують ціле місто водою, а романтичні околиці служать для відпочинку… |
У 1848 році Європою прокотилася хвиля демократичних революцій «Весна народів», яка активізувала процеси національного визволення, об'єднання і модернізації в Німеччині, Італії і решті народів Центральної Європи. Після початку революції у Відні у березні 1848 року поляки у Львові почали створювати структури громадянського опору — Центральну національну раду і Національну гвардію. Русини опинилися в складній ситуації, оскільки вони були природними союзниками Австрії і проти них спрямовувалося вістря польського національного руху. У травні русини організували Головну руську раду у Львові, яка складалася переважно зі священиків, яка заявила про політичні прагнення галицьких русинів і почала видавати першу українську газету «Зоря Галицька». Одним з можливих звернули увагу на Наддніпрянську Україну. Виникли руські громадські структури «Народний Дім», «Галицько-Руська Матиця», руська Національна гвардія. Відтоді вперше піднято національний синьо-жовтий прапор.
1-3 листопада 1848 року австрійська влада придушила революційні виступи. Учасники польської Національної гвардії, осідком яких був Львівський університет, забарикадували вулиці, що вели в Середмістя. Австрійський генерал Гаммерштейн наказав бомбардувати Середмістя з Високого замку. В Угорщині революція розгорілася в національно-визвольну війну. На допомогу Австрія акликала російську армію, яка прийшла через Галичину. З того часу в Галичині учасники руського руху розкололися на москвофілів, котрі орієнтувалися на російську культуру і Російську імперію, і народовців, котрі сформували ідею самостійності України. Старше покоління діячів «Весни народів» перейшло до москвофільського табору. Молодшим поколінням галицьких руських діячів були засновані товариства «Руська бесіда» (1861), «Просвіта» (1868), Наукове товариство ім. Шевченка (1873) і врешті вони отримали перевагу.
Після революції Львів стрімко розвивається. Австрійська влада була змушена погодитися на поділ імперії з угорцями, а полякам надати автономію. В результаті Львів став столицею автономного Королівства Галичини та Володимирії, владу в якому перебрала польська верхівка. Демократизація стосувалася також і євреїв на території Австро-Угорщини (Емансипація євреїв). У 1870 проведено муніципальну реформу, за якою у Львові обирали президента міста.
Зважаючи на можливу війну з Російською імперією в майбутньому, австрійська влада намагалася перетворити Львів на укріплений форпост. На горі Шембека, яка тепер зветься Цитаделлю, протягом 1852—1854 років збудовано Цитадель (укріплені казарми і 4 артилерійські форти).
У 1853 році Ян Зег та Ігнатій Лукасевич добули у Львові гас і виготовили першу у світі гасову лампу. Їх серійне виробництво почалося незабаром у Відні і США. Розвиток технологій використання нафти та її видобутку посилили світове значення сировини. В другій половині ХІХ сторіччя в східній Галичині починають видобувати нафту. На початок ХХ сторіччя тут видобували 5 % світового об'єму рідкого палива.
До Львова, як до столиці коронного краю, збиралися гроші з нафтових та інших промислових підприємств. Наприкінці ХІХ та на початку ХХ століть Львів переживає будівельний бум. Саме тоді збудована більшість будівель в стилі австрійської сецесії, що був в моді саме в ту пору. Сучасники, що потрапляли до Львова, помічали, що місто не поступається великим містам Європи.
Також в сучасному ритмі в місті розвивався транспорт. У 1861 році прокладено першу на території сучасної України залізницю з Кракова, яка з'єднала Львів з Віднем. У 1880 у Львові запроваджено транспортні маршрути кінного трамваю, а в 1894 році введено в експлуатацію електричний трамвай (раніше Відня (1897) та Кракова (1901).
Збудовано підземний каналізаційний колектор, в який закрито річку Полтву. Над колишньою річкою у 1897–1900 роках збудовано Новий міський театр (Оперу). До відкриття Крайової Промислової виставки у 1894 році збудовано павільйони на верхній терасі Стрийського парку, на якій демонструвалися новітні технічні винаходи. У 1894 році у Львові вперше застосовано залізобетон. Будівельна фірма Івана Левинського для реклами нового будівельного матеріалу звела місток у дворі Львівської Політехніки. У 1881 Людвик Ридіґер провів у Львові першу у світі вдалу хірургічну операцію з приводу виразки шлунка. У 1894 у Львові вперше на території України проведено футбольний і у 1905 році хокейний матчі.
В квітні 1889 року розпочато будівництво "Львівського водогону" з Волі Добростанівської до Львова довжиною 29,6 км. Проєкт водогону та керівництво будівельними роботами виконав інженер-гідролог (Oskar Smreker) зі своїм помічником (Jakob Flatten). Від магістрату Львова будівництво курував директор міського будівельного уряду Юліуш Хохбергер (Juliusz Hochberger). Будівельні роботи завершено в березні 1901 року загальна вартість яких склала на той час 6 400 000 крон.
Станом на 1901 рік загальна протяжність вулиць Львова становила 1308 км. з яких: 288 км. - з брукованим покриттям; 756 км. - шутрованим покриттям; 264 км. - грунтовим покриттям.
Також у 1901 році здано в експлуатацію нову міську Різницю (вартістю 2 600 000 крон), яка була збудована та оснащена згідно найвищих тогочасних європейських стандартів, що істотно покращило санітарний добробут львів'ян.
Після поразки Польського повстання 1863—1864 років на території Російської імперії Львів стає головною базою польського визвольного руху. Сюди переїжджає Юзеф Пілсудський, котрий у 1908 створює у Львові воєнізовані організації «Стшелєц». Так само у Львові розвивається національний єврейський сіоністський рух.
Станом на 1869 рік згідно даних перепису у Львові знаходилось:
- 7 площ в межах міста та 11 площ в передмісті;
- 28 вулиць в межах міста та 117 вулиць і провулків в передмісті;
- 3 381 будинків;
- 87 109 постійних мешканців (57 607 приналежних до міста та 29 502 - не приналежних), які за фаховою діяльністю роподілялись на: 4 176 - слуг, 3 010 - фабрикантів та ремісників, 3 710 - помічники ремісників, 2 446 - вільнонаймані підсобні робітники, 1 410 - власники нерухомості, 1 342 - торговці та купці, 1 613 - помічники торговців та купців, 382 - духівництво, 360 - літераторів та артистів, 227 - лікарів, хірургів та акушерів, 45 - адвокатів, 6 - нотаріусів, 59 - інших юристів, 49 - землевласників, 38 772 - непрацюючих жінок та дітей.
- від 6 000 до 9 000 тимчасово прибулих людей.
1867 року не було жодного адвоката у місті, спроможного вести діловодство українською мовою.
Станом на 1907 рік:
- площа міста займала 32 кв.км.;
- в місті знаходилось 4 409 будинків;
- за релігійною ознакою у Львові проживало: 51,66 % римо-католиків; 27,68 % - євреїв, 18,35 % греко-католиків; 1,77 % - євангелистів; 0,14 % вірмен; 0,4 % - решта.
Завдяки українським діячам, зокрема Іванові Франку та Михайлові Грушевському, котрий прибув у 1894 році з Києва, в Галичині завершено формування української політичної нації. Галицькі русини остаточно відмовляються від попередньої самоназви і приймають самоназву «українці». Нове покоління галицьких українців напередодні Першої світової війни формує спортивні структури «Сокіл (товариство)» і напівмілітарні організації «Січ», «Пласт». котрі скоро стали зародком українських збройних сил.
У 1910 році населення Львова становило вже 207 000 мешканців.
XX століття
1914–1919: у період Першої світової війни та Української революції
З початком війни українці організували перші за нових часів власні збройні сили Легіон Українських січових стрільців. Проте військова потуга Російської імперії, порівняно з Австро-Угорщиною, була сильнішою і на початку вересня 1914-ого Львів був окупований царськими військами. 3 вересня 1914 відомі українці міста видали звернення до міської громади.
4 вересня було створене Галицьке військове генерал-губернаторство, що ділилось на 4 губернії: Львівську, Перемиську, Тернопільську та Чернівецьку. Губернатором став генерал-лейтенант граф Григорій Бобринський (1863—1928). Окупаційна влада спиралася в Галичині на українців-москвофілів, проте успіхів не досягла.
У квітні 1915 року Львів повернувся під владу Австро-Угорщини, проте ненадовго. У 1918 році, з поразками на фронтах, став відчутний близький розвал імперії. Пригноблені народи, в тому числі й українці, почали готуватися до створення власних державних структур. 18 жовтня у Львові був створений політичний представницький орган українців — Українська Національна Рада, куди входили політики старшого покоління, виник Український генеральний військовий комісаріат (УГВК) з числа радикально налаштованих молодих офіцерів, що пройшли світову війну.
Одночасно до цього готувалися поляки, які вважали Львів і Галичину своїм територіями. 31 жовтня 1918 року стало відомо про приїзд до Львова Польської ліквідаційної комісії з Кракова), яка збиралася перебрати від австрійського намісника владу над Галичиною. Українська Національна Рада поставила перед австрійським намісником генералом К.Гуйном питання про передачу всієї повноти влади у Галичині та Буковині їй, проте отримала категоричну відмову. Про входження до складу Польщі не могло бути й мови. На вечірньому засіданні УГВК 31 жовтня 1918 року було вирішено брати владу у Львові, не чекаючи, поки це зроблять поляки.
Встановлення української влади у Львові відбулося без жодного пострілу. Зранку 1 листопада 1918 року на державних установах було вивішено національні українські прапори і проголошено Західноукраїнської народної республіки (Листопадовий чин). Столицею став Львів. Територія ЗУНР мала включати українські етнічні землі, що досі належали Австро-Угорщині — Галичину, Буковину і Закарпаття з населенням близько 6 млн осіб. Збройними силами стали Українські січові стрільці. Затверджено герб держави — Золотий Лев на синьому тлі та прапор — блакитно-жовтий. Національним меншинам гарантувалися всі права. Єврейське і німецьке населення поставилися до нової Української держави лояльно. Проте поляки 2 листопада підняли заколот і у Львові розгорілися вуличні бої, що переросли в Українсько-польську війну. В результаті українці залишили Львів 21 листопада 1918 року, взявши його в облогу. Було сформовано Українську Галицьку армію в числі 50-70 тисяч добре вишколених вояків, офіцерами в УГА пішло багато австріяків і офіцерів російської армії. Проте Румунія окупувала Буковину, а Закарпаття країни-переможці віддали Чехословаччині. До липня 1919 року поляки отримали перевагу і окупували Галичину, включивши її до складу Другої Речі Посполитої.
1919–1939: у складі Другої Речі Посполитої
18 березня 1923 року в місті відбулась демонстрація за участи 40 000 осіб проти рішення Ради послів держав Антанти щодо східних кордонів Польщі від 15 березня 1923 р. про анексію Східної Галичини Польщею; лунали заклики до рішучої боротьби за волю.
Після підписання Ризької мирної угоди Львів відійшов до Польщі і став столицею Львівського воєводства.
У період міжвоєнної Польщі Львів залишався великим містом, другим після Варшави, важливим центром науки та культури. На весь світ відома Львівська математична школа Гуґо Штайнгауса і Стефана Банаха, яка розвинула теорію функціонального аналізу. У 1928 році професор Львівського університету Рудольф Вайґль створив вакцину проти сипного тифу.
У Львові витворилася автентична міська субкультура львівських батярів, пісні (львівський шансон) на специфічному сленґові — львівська ґвара, балак — базованому на польській мовній основі з вкрапленнями з українських слів та ідиш. Темою пісень часто є любов до рідного міста:
Bo gdzie je szcze ludziom tak dobrze jak tu?
Tylko we Lwowie!
Gdzie śpiewem cię tulą i budzą ze snu?
Tylko we Lwowie!
Відтоді поширився звичай називати Львів «маленьким Парижем».
Більшість населення в місті у той час складали поляки (понад 50 %); євреїв було близько 30 %, українців близько 15 %. Проти українського населення в Галичині польська влада проводила систематичну дискримінаційну політику пацифікації. Попри це, у Львові стрімко розвиваються українські суспільні і культурні процеси — кооперативний рух, Таємний український університет, тут працювали митці нового покоління Ірина Вільде, Богдан-Ігор Антонич, Роман Сельський. У 1938 році Юліан Дорош зняв у Львові перший український повнометражний художній фільм «До добра і краси». У політичному русі на чільні позиції висувається молодь, об'єднана в Організацію українських націоналістів під проводом Степана Бандери. Львів стає центром українського національно-визвольного руху, Галичина перетворюється на «П'ємонт України». Цю функцію місто втримувало до 1990-их років.
Станом на 1935 рік населення Львова становило 317 216 осіб.
1939–1944: у період Другої світової війни
За Пактом Молотова — Ріббентропа Львів, як і вся Галичина, мав увійти до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Через певну неузгодженість 12 вересня 1939 року Вермахт почав облогу міста. 19 вересня до міста підійшла Червона армія. Врешті 20 вересня німецька армія покинула околиці міста, а через два дні польське командування здало Львів Радянському Союзові.
Зустріч з «визволителями» справила на львів'ян дуже гнітюче враження через як їх зовнішній вигляд, так і повадки (зокрема, деякі командири намагались мити голову в унітазі).
Очевидно, що ні місцеві поляки, ні українці не вважалися радянським керівництвом своєю опорою. Щоб надати окупації легітимного вигляду, Радянська влада організувала у Львові 22 жовтня 1939 року опереткові Народні Збори Західної України, які відбулися в теперішньому приміщенні Оперного театру, де урочисто проголошено возз'єднання західноукраїнських земель з Українською Радянською Соціалістичною Республікою в складі Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Зразу після цього почалися масові репресії і депортація в Сибір українського і польського населення, як це робилося в Радянській Україні.
22 червня 1941 року масованою атакою Вермахту на західний кордон СРСР почалася німецько-радянська війна. Поки на лінії фронту точилися бої, енкаведисти, щоб не евакуйовувати в'язнів, винищили дві з половиною тисячі українців і поляків, переважно інтелігенції, які перебували в тюрмах «Бригідки», на Лонцького і (Див. Винищення львівських в'язнів у червні 1941). 30 червня 1941 року до Львова увійшла німецька армія. Одним з перших вулицею Янівською (теперішньою Шевченка) в місто увійшов батальйон «Нахтігаль», що перебував у складі абверу і був укомплектований з українських націоналістів, прихильників ОУН Степана Бандери, очолених Романом Шухевичем.
30 червня на площі Ринок Українські Національні Збори проголосили Акт відновлення Української Держави, не питаючи дозволу німців. Цим кроком ОУН(Б) налаштували проти себе німецький уряд і проти українських націоналістів почалися репресії. У концтаборі Заксенгаузен ув'язнено Степана Бандеру.
Німецька адміністрація заплямувала себе єврейським погромом і вбивством львівських професорів 3-4 липня 1941 року. Фальсифікатори з польського і російського таборів намагаються приписати цей злочин українським націоналістам з батальйону «Нахтігаль». Проте такі акції здійснювали зондеркоманди, що були в підпорядкуванні Служби Безпеки (СД), а «Нахтігаль» підпорядковувався абверу (військовій розвідці), який мав інші завдання. Разом з тим німецьке командування наказало відкрити радянські в'язниці і показати жителям міста правду про злочини радянського тоталітарного режиму.
1 серпня 1941 року у Львові створено адміністрацію німецького дистрикту Галичина, що увійшов на правах п'ятого дистрикту до складу Генерал-губернаторства, створеного на території колишньої Польщі з центром у Кракові.
У Львові створено концентраційні табори Шталаг-328 на Цитаделі, де утримували військовополонених, і Янівський коцтабір (тепер виправно-трудова колонія № 30) в кінці вулиці Шевченка. Єврейське населення зігнали в гетто у північній частині міста за залізничною колією.
На початку 1943 року Роман Шухевич, який демобілізувався з військової поліції шуцманшафт і якому загрожував арешт гестапо за участь у проголошенні Акту відновлення Української держави, переходить у підпілля. Маючи досвід партизанської війни в білоруських лісах, він організовує перехід українських націоналістів, які служили в німецькій поліції, у поліські ліси на Рівенщину. Ці терени належали до іншої окупаційної структури Райхскомісаріату «Україна» із набагато жорстокішим режимом, як в Галичині, тут діяли загони Української Повстанської Армії під командуванням Тараса Бульби-Боровця. Бандерівці почали вливатися в УПА, запровадивши сувору дисципліну і розширили її структуру на всю територію Західної України. У листопаді 1943 року Роман Шухевич прийняв пост Головного Командира УПА.
У 1943 році німці винищили львівське гетто. Із цим Львів втратив своє єврейське населення.
В час наступу Червоної Армії після розгрому німців під Бродами у Львові 23 липня 1944 року розпочалася військова операція польської підпільної Армії Крайової з метою взяти Львів і Галичину і з цих позицій вести перемовини щодо влаштування польсько-німецького кордону. Вона отримала назву «Операція Буря». Вона перетворилася на вбивства українців поляками на вулицях Львова.
24-26 липня 1944 року на підступах до Львова йшли жорстокі бої. Екіпажу танка Т-34 «Гвардія» 63-ї гвардійської танкової бригади 10-го гвардійського Уральського танкового корпусу під командуванням лейтенанта А. Н. Додонова було наказано прорватися до центру міста і поставити Червоний прапор на вежі будівлі львівської міськради. Танк з написом «Гвардія» прорвався до самого під'їзду ратуші. Радист Олександр Марченко з гуртом автоматників знищив німецьку охорону, увірвався в будинок, піднявся на вежу і поставив над містом червоний прапор. Після цього він упав, убитий німецькою кулею. Його посмертно нагородили орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. О. Марченко став почесним громадянином Львова. У його честь на цій будівлі міської Ради було встановлено меморіальну дошку.
27 липня 1944 року Червона армія повністю взяла Львів. Керівників Армії Крайової було запрошено на переговори з керівництвом Червоної Армії, де їх заарештували. Українська Повстанська армія готувалася до війни з новим окупаційним режимом.
1944–1991: у складі Радянського Союзу
З 1944 року Львів стає адміністративним центром Львівської області.
Згідно з договором між Радянським Союзом і Польською Народною Республікою про обмін населенням у 1946 році Львів, як і всю Галичину, покинула переважна більшість польського населення. На їхнє місце прибули переселенці з Росії, російськомовні євреї і українці зі Сходу. Українців-лемків, що прибували з Польщі, натомість селили не у Львові, а в периферійних районах Західної України, а той далі. Так у місті вкотре змінилося населення. Львів став переважно російськомовним містом.
Українську греко-католицьку церкву було ліквідовано і силоміць приєднано до Російської православної церкви на Львівському соборі 1946 року. Ті, хто не згодилися, поїхали в Сибір. Примітно, що поряд із цим у Львові залишилися діяти два римо-католицьких костели. Проти УПА велася нещадна війна, що супроводжувалася жорстокими репресіями проти місцевого українського населення. Тисячі сімей, що підтримували повстанців, були вивезено в Сибір. 5 березня 1950 року на конспіративній квартирі в селі Білогорщі на околиці Львова загинув Головний Командир УПА Роман Шухевич.
Радянська влада збудувала у місті кілька промислових гігантів Львівський автобусний завод, Львівхімсільмаш, Львівський завод автонавантажувачів, Авіаремонтний завод, Танкоремонтний завод, «Електрон», «Кінескоп», «Полярон» та інші. Місто потребувало робітників і у 1950-их і особливо 1960-их роках сюди масово переселяються жителі навколишніх сіл. Було збудовано великі спальні райони Південний, , Сихів, Рясне, Майорівка, Збоїща та ін. На базі факультетів Львівського університету, Львівської Політехніки, Консерваторії, середніх навчальних закладів часів Польщі та Австро-Угорщини відкрито педагогічний (у 1960 році переведений до Дрогобича), медичний, лісотехнічний, сільськогосподарський, зооветеринарний інститути, Інститут прикладного і декоративного мистецтва, Український поліграфічний інститут, Інститут фізичної культури. У 1971 році у Львові був відкритий Західний науковий центр Академії наук УРСР.
У цей період у Львові працювали Герої Соціалістичної Праці Гургаль Володимир Йосипович, Ігнатенко Євгенія Василівна, Звисло Михайло Васильович, Вереніцин Микола Петрович, Марченко Іван Семенович, Вахула Михайло Георгійович, Кучеренко Євгенія Маркіянівна, Латик Ірина Василівна, Мілян Микола Іванович, Бураков Олександр Пантелейович, Бурак Юлія Василівна, Ряскіна Катерина Іванівна, Станицька Олена Лук'янівна, Мартинець Микола Гнатович, Фау Анатолій Євгенович, Вовк Любов Йосипівна, Кочевих Іван Павлович, Вороненко Михайло Степанович.
Найактивніші дискусії про новий образ Львова, який би відповідав рангу регіонального центру Радянської України, велися в перші два повоєнні десятиліття. Львів став викликом для нової радянської влади, бо відрізнявся від інших великих радянських міст своєю «європейськістю». Вузькі вулички створювали проблеми для проїзду вантажівок, промисловий простір міста був хаотичним, вплетеним у житлові райони, не було магістральних доріг, велика густота населення. Відмінність полягала в тому, що, на відміну від більшості міст, які після війни опинилися в Радянському Союзі, Львів будували без плану. А тому, на думку радянської влади, це треба було змінити й уніфікувати під усі радянські промислові міста.
Нове радянське бачення міста Львова як промислового, академічного та культурного центру західного регіону Радянської України мало охопити все місто. Та коли прийшлося до реальних змін у місті, працівники Держбуду були шоковані якістю реалізованих проєктів житла для робітників. Будинки у Львові, збудовані перед включенням міста до Радянського Союзу, стали прикладом для повоєнних будівельників про те, як має виглядати якісне спорудження й архітектурне оздоблення будинків. Коли в місті в 1958-му почався житловий бум, директор комунального банку у Львові підсумував: «Будинки, які повинні підтримуватися й ремонтуватися, кращі, ніж ті, що будуються».
Попри бажання кардинально змінити обличчя Львова, це було неможливо. Один із головних архітекторів радянського Львова, Генріх Швецький-Вінецький, підсумував, що жодну з львівських вулиць не можна переоблаштувати шляхом реконструкції в такий спосіб, щоби вона відповідала ідеологічним та естетичним уявленням і потребам радянської держави й суспільства. До цього додалися брак планування та фінансування. До 1960-х у Львові побудували готель, кінотеатр і статистичний центр.
У Львові вкотре кардинально змінилося населення, він став найбільшим україномовним (близько 80 %) містом. Тут було найбільше християнських храмів: третина парафій РПЦ була в Галичині; раніше вони належали УГКЦ, З початком хрущовської «відлиги» Львів знову став базою українського національно-визвольного руху шістдесятників. Тут виникають підпільні гуртки (Український національний комітет Богдана Грицини та Івана Коваля (1957—1961), Українська робітничо-селянська спілка Левка Лук'яненка (1959—1961), філія Українського національного фронту (1963—1967), Український національно-визвольний фронт Зоряна Попадюка (1968—1973)), офіційно діяв Клуб творчої молоді «Пролісок» під керівництвом Михайла Косіва (1962—1965). Від 1970—1971 роках В'ячеслав Чорновіл підпільно видавав самвидавний часопис «Український вісник». Проте радянська влада жорстоко переслідувала шістдесятники — лідерам присуджувала розстріл, решті — тривалі терміни ув'язнення. Починаючи з 1976 року українські дисиденти вступають до Української Гельсинської групи.
З початком горбачовської Перебудови набирає сили національно-визвольний рух. У серпні 1987 року В.Чорновіл відновлює випуск «Український вісника» і разом з Михайлом Горинем у підпільних умовах перетворюють Українську гельсинську групу в Українську Гельсинську Спілку. Виникають численні офіційні культурні і меморіальні товариства, першим з яких було Товариство Лева засноване в жовтні 1987 року. 20 вересня 1987 року під час святкування Дня міста Львова відбулася перша в Україні політична демонстрація (Алік Олісевич), її учасники створили у жовтні 1987 року . У травні 1988 року у Львові виник ініціативний комітет . Перший етап національно-визвольного руху супроводжувався переслідуваннями влади і репресіями. Боротьба продовжилася навесні 1989 році з виникненням Народного Руху України за перебудову і увінчалася перемогою на виборах до Львівської обласної і міської ради у березні 1990 року. Головою Львівської обласної ради став В.Чорновіл. Національно-визвольну боротьбу було перенесено до Києва, де проголошено незалежність України 24 серпня 1991 року.
Сучасність (після 1991): у Незалежній Україні
Львів залишився адміністративним центром Львівської області незалежної України.
У 1998 році ансамбль історичного центру Львова і Собор святого Юра були визнані ЮНЕСКО об'єктами всесвітнього культурного надбання під порядковим номером 865. Через рік у місті був проведений Шостий саміт президентів країн Центральної та Східної Європи, а 2001 року місто відвідав папа Римський Іван-Павло ІІ.
27 липня 2002 року, під час авіашоу сталася Скнилівська трагедія внаслідок якої загинуло 78 осіб.
У 2005 році зі Львова до Києва було переведено резиденцію митрополита Української греко-католицької церкви.
8 квітня 2009 року Львів визнано культурною столицею України. На основі експертних досліджень Державної служби туризму і курортів та «Ради з питань туризму і курортів» Львову присвоєно статус культурної столиці України.
У червні 2012 року Львів був одним з міст, що приймали фінальну частину Євро 2012. У Львові відбуваються три матчі за участю збірних Німеччини, Данії та Португалії.
На початку XXI століття Львів залишається великим регіональним центром, культурною і туристичною столицею України. У місті проводиться найбільше у країні фестивалів і тут найбільше пам'ятників архітектури. Місто зберегло свій освітній потенціал.
Див. також
- Львів
- Хронологія Львова
- Злочинність і правосуддя в середньовічному Львові
- Центр міської історії центрально-східної Європи — центр досліджень історії Львова та інших міст центрально-східної Європи.
Примітки
- Лев Данилович: «князь думен и хоробор на рати» чи «безчесний князь»? [ 21 вересня 2016 у Wayback Machine.] / Л. Войтович // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — Вип. 12-13. — С. 148-189.
- Ісаєвич Я. Як виникло місто під назвою Львів // Львів. Історичні нариси. — Львів, 1996. — С. 16-18.
- Козицький А. (1), 2008, с. 15.
- Войтович Л. Король Данило Романович: політик і полководець [ 25 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Доба короля Данила в науці, мистецтві, літературі. — Львів, 2008. — С.22–97.
- Знайдено нову дату заснування Львова. «Щоденний Львів». 13 квітня 2010. Архів оригіналу за 14 грудня 2012. Процитовано 15 квітня 2010.
- Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.— Lwów-Warszawa, 1925.— 276 s.— S. 14. (пол.)
- Ярослав Пастернак. Галич / Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .— С. 341
- Атлас українських історичних міст. Т. 1: Львів / За наук. ред. Мирона Капраля. - К : ДНВП "Картографія", 2014. - 95 с. + 5 оригінальних карт, 11 карт-реконструкцій, 6 видів міста
- Л. Городиський, І. Зінчишин. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник. — Львів: Каменяр, 1998. — 294 с., іл. — С. 44. — .
- Denys Zubryćkyj. Kronika miasta Lwowa [ 13 лютого 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1844. — 492 s. — S. 21. (пол.)
- Львову — 760: Десять цікавих фактів про місто та його мешканців [ 7 травня 2016 у Wayback Machine.]. «Секс і місто». BBC Україна. 5 травня 2016 року.
- Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… S. 16.
- Львову — 760: Десять цікавих фактів про місто та його мешканців [ 7 травня 2016 у Wayback Machine.]. «Чесний суд — це історія?». BBC Україна. 5 травня 2016 року.
- Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.— Lwów-Warszawa, 1925.— 276 s.— S. 177. (пол.)
- Piller, W Jozefy (1781). (PDF) (польська) . Львів: C. K. G. Typogr. с. 40. Архів оригіналу (PDF) за 25 червня 2021. Процитовано 13 січня 2021.
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 30 січня 2015.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Wiczkowski, Józef (1907). . www.sbc.org.pl (польська) . Skład Główny w księgarni H. Altenberga. с. 54. Архів оригіналу за 23 грудня 2021.
- Schneider, Antoni (1871). (польська) . Львів: Drukarnia Kornela Pillera. с. 63. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня».— Львів: «Тріада плюс», 2010.— 228 с., іл.— C. 85
- Lwów 1934-1939. Drogi rozwojowe gospodarki miejskiej (польська) . Львів: Zarząd Miejski. с. 6.
- . Архів оригіналу за 18 лютого 2015. Процитовано 18 лютого 2015.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 347.
- Lepucki, Henryk (серпень 1936). (польська) . Львів: Magistrat. Miejskie Biuro Statystyczne. с. 2. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 23 березня 2020.
- Мрака І. Червона армія очима львів'ян восени 1939 р.… — С. 103.
- Мрака І. Червона армія очима львів'ян восени 1939 р.… — С. 111 прим.
- Слідами «Львівського погрому» Джона-Пола Химки [ 2 жовтня 2017 у Wayback Machine.], бібліографія 156 назв // Історична правда, 20.02.2013 Сергій Рябенко
- http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP860375.html [ 5 травня 2014 у Wayback Machine.] ПОСТАНОВА
- Як Україну робили радянською (і як українці чинили опір). The Village Україна (укр.). 7 лютого 2024. Процитовано 11 лютого 2024.
Джерела
- Історія Львова. У трьох томах / Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України. — Львів : Центр Європи, 2006. — 296 с. — .
- Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові. — Львів: Каменяр, 1991. — 168 с. — .
- Мрака І. Червона армія очима львів'ян восени 1939 р. // Український історичний журнал. — К., 2016. — № 1 (526) (січ.—лют.). — 240 с. — С. 98—112. — ISSN 0130-5247.
- Leopolis militans. Нариси військової історії Львова XIII—XVIII ст.: для учнів загальноосвіт. шк., студентів ВНЗ, учителів, викл. / А. Козицький; Львівський національний університет імені Івана Франка. — Львів:Апріорі, 2014. — 368 с.: іл., карти. — Бібліогр.: с. 354-362. — .
Література
- Багатокультурне історичне середовище Львова в XIX і XX ст. Т. 4 / ред.: Л. Зашкільняк, Є. Матерніцкі; Львівський національний університет імені Івана Франка. — Л.; Ряшів, 2006. — 493 c. — пол.
- Драма без катарсису: Сторінки літературного життя Львова першої половини XX століття / М. М. Ільницький. — Л.: Місіонер, 1999. — 212 c.
- Львів і львів'яни: український соціум та промисел (20-30-ті роки XX століття): монографія / О. І. Пасіцька; наук. ред. І. Патер; НАН України, Інститут українознавства імені І. Крип'якевича. — Львів: Ін-т українознавства, 2014. — 400 с.: іл., фот. — Бібліогр.: С. 356—381 (535 назв). — .
- Львів: нові міщани, студенти та режим 1944—1953 рр. / Роман Генега. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2015. — 320 с. — .
- Львів: простір на тлі мешканців (XIII—XIX ст.): нариси / М. Долинська; Спіл. ініціатива акад. та освіт. середовища Львова «Соборна Україна та її землі», Український католицький університет. — Львів, 2015. — 165, [10] c. — Бібліогр.: С. 158—166.
- Мельник Б. Вулицями старовинного Львова / 3-є вид., зі змінами. — Львів: Світ, 2006. — 272 c.
- Національні громади Львова XVI—XVIII ст.: Соціально-правові взаємини / М. Капраль; Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів. від-ня інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. — Л.: ЛА «Піраміда», 2003. — 439 c. — Бібліогр.: С. 391—413.
- Привілеї національних громад міста Львова (XIV—XVIII ст.): Зб. док. / ред.: Я. Дашкевич, Р. Шуст; Львів. від-ня інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України. — Л., 2000. — 575 c. — (Львів. іст. пам'ятки; Т. 2).
- Санітарний благоустрій Львова у XV—XVIII століттях: історичні тенденції становлення (за матеріалами фондів Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника НАН України) / О. Потимко // Зап. Львів. наук. б-ки ім. В.Стефаника: Зб. наук. пр. — 2003. — Вип. 11. — С. 395—404.
Посилання
- Документальний фільм про Львів "Наш Львів. Lwow. Lemberg. Leopolis (2007)" [ 10 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Історія Львова на сайті «Львів відкритий для світу» [ 23 травня 2009 у Wayback Machine.]
- Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.— Lwów-Warszawa, 1925.— 276 s. (пол.)
- (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lviv najbilshe misto Zahidnoyi Ukrayini sho protyagom bagatovikovoyi istoriyi bulo i ye nini naukovim kulturnim ta nacionalnim centrom regionu V najdavnishi chasi stolicya Galicko Volinskoyi derzhavi zgodom administrativnij centr Ruskogo voyevodstva avtonomnogo Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi 1918 roku stolicya ZUNR Pislya zahoplennya Galichini Polsheyu Lviv stav centrom odnojmennogo voyevodstva Z pochatkom Drugoyi svitovoyi vijni buv okupovanij Chervonoyu armiyeyu a 1941 roku vermahtom 1939 roku vklyuchenij do Radyanskogo Soyuzu Vid 1991 roku administrativnij centr Lvivskoyi oblasti Nezalezhnoyi Ukrayini SerednovichchyaZasnuvannya Istoriki vstanovili sho na misci suchasnogo Lvova zokrema na Znesinni i v centri mista navkolo rinku Dobrobut she u V stolitti isnuvali poselennya Navkolishni zemli imovirno nalezhali do pleminnogo utvorennya bilih abo velikih horvativ V 907 roci voni vzyali uchast u pohodi kiyivskogo knyazya Olega na Konstantinopol sho svidit pro perebuvannya cih tereniv vzhe u toj chas v politichnij orbiti Rusi Takozh za nih jmovirno zmagalisya predstavniki pelikomoravskih i polskih dinastij poki u 981 roci za svidchennyam Nestora Litopiscya yih bulo ostatochno priyednano do Rusi Volodimirom Svyatoslavichem yakij zbuduvav svij forpost grad Volodimir Pislya 1084 roku na chastini zemel Volinskogo knyazivstva utvorivsya udil brativ Rostislavichiv yakij stav osnovoyu dlya okremogo Galickogo knyazivstva do yakogo vidijshli poselennya sho stali zarodkom Lvova Datu pershoyi zgadki pro misto za radyanskogo periodu vivodili na pidstavi opisu pozhezhi stolichnogo mista Holma u Galicko Volinskomu litopisi kotra vidbulasya oriyentovno navesni 1256 roku I koli Danilo i Vasilko zbiralisya do boyu z tatarami trapilosya take yak kara za grihi Zajnyavsya Holm cherez okayannu babu i polum ya bulo take sho z usiyeyi zemli bulo vidno zagravu takozh i zi Lvova po Belzkih polyah bo silnim bulo polum ya pozhezhi Zasnovnikom mista tradicijno vvazhayut galickogo knyazya Danila Romanovicha hocha zhodne dzherelo ne daye pidstav dlya takogo tverdzhennya L Vojtovich na osnovi bilorusko litovskih litopisiv i avtoriv XVI XVIII st stverdzhuye sho misto zaklav Lev Danilovich Misto roztashuvalosya na mezhi nalezhnih Levovi Peremishlskogo ta Belzkogo knyazivstv Ya Isayevich pripuskaye sho Danilo Romanovich zdijsnyuvav zagalne kerivnictvo budivnictvom a Lev Danilovich keruvav robotami bezposeredno na misci L Vojtovich zaznachaye sho Lev uzhe 1245 r v bitvi pid Yaroslavom komanduvav okremim polkom otzhe mav vlasnij udil u yakomu mig zakladati mista j bez dozvolu batka Isnuye gipoteza pro zasnuvannya Lvova Danilom Romanovichem 1247 roku z nagodi odruzhennya Leva Danilovicha z ugorskoyu princesoyu Konstanciyeyu dochkoyu korolya Beli IV Za roki nezalezhnosti na pidstavi analizu dzherelnih materialiv Ivan Paslavskij obgruntuvav versiyu pro zasnuvannya Lvova u 1240 roci Mechislav Orlovich vkazuvav sho zasnuvannya mista 1240 roku pevne bulo pov yazane z zhorstokim zrujnuvannyam knyazhogo Galicha 1241 roku Misto lezhalo na Galicko Volinskomu shlyahu vidtinku vazhlivogo trans yevropejskogo torgovelnogo shlyahu sho vidgaluzhuvavsya vid Velikogo Shovkovogo Shlyahu i cherez Kiliyu i Monkastro teper Bilgorod Dnistrovskij viv do Galicha i dali do Krakova i Nimechchini 1253 1349 Ruske Korolivstvo Galicko Volinska derzhava protistoyannya z Zolotoyu Ordoyu Dokladnishe Serednovichnij Lviv 1253 roku Danilo Romanovich buv koronovanij yak korol Rusi Ce oznachalo sho vidteper vin perestav vvazhatisya vasalom Zolotoyi Ordi Korol povsyudi buduye forteci odniyeyu z nih buv Lviv Jogo stolicya bula v Holmi na zahodi Galicko Volinskoyi derzhavi bilya polskogo kordonu Vidteper starshim prestolom vvazhavsya galickij yakij buv udostoyenij korolivskoyi tradiciyi Za Galichinoyu zakripilasya nazva Rus Molodshim knyazivskim prestolom buv volinskij Prote u 1259 1261 rokah tatari zmogli vidnoviti kontrol nad zahidnimi ruskimi zemlyami i ukriplennya Lvova buli zrujnovani Koli pomer korol Danilo 1264 roku jogo nastupnikom stav ne starshij sin Lev a drugij sin Shvarno Pislya smerti Shvarna 1269 roku Lev I stav knyazem v Galichini Rusi ale zmushenij buv viznati sebe vasalom Ordi Vrahovuyuchi narostannya polskoyi zagrozi a takozh te sho davnya stolicya Galich lezhala v ruyinah pislya mongolskogo pogromu 1241 roku vin imovirno perenis stolicyu Galicko Volinskoyi derzhavi do Lvova pro sho ye zgadki z 1272 roku Yak pishe Yuzef Bartolomej Zimorovich blizko 1270 roku bulo zbudovano Visokij zamok Ale perezimuvavshi odnu zimu u svoyemu zamku sered lyutogo zavivannya nevshuhayuchogo pivnichnogo vitru i vidchuvshi nezruchnist zhitla na krutomu shili po yakomu ledve pidnimalas zadihayuchis tyaglova hudoba Poblizu u zabolochenij miscevosti vin pobuduvav inshij zamok Nizhnij bilshe pristosovanij dlya zhittya anizh do oboroni Knyazivskoyu rezidenciyeyu stav Nizkij zamok u Visokomu zamku bulo vlashtovano skarbnicyu Lviv shvidko rozbuduvavsya silami miscevogo i prijshlogo naselennya Ukriplene misto lokalizuvalosya pid Visokim zamkom rozvivayuchis u bik Nizkogo zamku piznishe cej rajon nazivavsya Pidzamche Zahidnoyu mezheyu bula richka Poltva pritoka Zahidnogo Bugu vzdovzh ninishnogo prospektu Chornovola za yakoyu prostyagalisya bolota Centrom bula plosha Rinok teper Starij rinok yaka imovirno zajmala bilshu teritoriyu nizh teper za rahunok zabudovanogo kvartalu i na neyi vihodili najdavnishi hrami Pidzamcha cerkva Mikolaya i kostel Ivana Hrestitelya Serednovichna tradiciya pov yazuye kostel Ivana Hrestitelya z imenem Konstanciyi cerkvu Mikolaya istoriki vvazhayut nadvirnim knyazhim hramom Na Pidzamchi bulo blizko desyati pravoslavnih ruskih cerkov i monastiriv sered yakih najvidomishij Onufriyivskij monastir Tut vinikayut katolickij nimeckij virmenskij tatarskij yevrejskij karayimskij kvartali Centrom nimeckoyi gromadi buv kostel Mariyi Snizhnoyi yevreyi mali sinagogu na pravomu berezi Poltvi v rajoni rinku Dobrobut virmeni cerkvu i monastir Anni Achkatar Na gorbi za mistom vinik ruskij pravoslavnij Na pochatku XIV st Lviv staye najbilshim mistom na vsij teritoriyi suchasnoyi Ukrayini i zalishayetsya takim do drugoyi polovini XVII st Lev pomer 1301 roku monahom u monastiri u Lavrovi v Karpatah de j buv pohovanij U toj chas v Zolotij Ordi pochalisya chvari i sin i nastupnik Leva I Danilovicha Yurij I Lvovich zmig pozicionuvati sebe nezalezhnim volodarem i koronuvatisya korolivskoyu koronoyu U 1303 roci vin domigsya vid Konstantinopolskogo patriarha zasnuvannya okremoyi Galickoyi mitropoliyi oskilki Kiyivska mitropoliya perebralasya do Vladimira na Klyazmi sho nalezhav Zolotij Ordi Prote skoro v Ordi zmicnila vlada hana Uzbeka Ce zbiglosya zi smertyu Yuriya I Lvovicha blizko 1308 roku Jogo nastupniki sini Andrij i Lev odnomu z nih distavsya galickij prestol inshomu volinskij veli vijni za nezalezhnist vid Zolotoyi Ordi i zaginuli Pislya nih na prestol siv yihnij pleminnik nebizh knyaz Yurij II Boleslav pov yazanij iz polskoyu knyazivskoyu dinastiyeyu Spochatku garnizon Lvova u 1324 roci navit ne hotiv vidchiniti pered nim bramu Zmicnilo Polske korolivstvo Yurij II Boleslav zmushenij buv laviruvati pomizh nim i Ordoyu Prote u 1340 roci ruski boyari nezadovoleni zrostannyam pri dvori polskih vpliviv otruyili Yuriya II Boleslava u Volodimiri Pretenziyi na Ruske korolivstvo visloviv polskij korol Kazimir III Velikij znenacka zahopiv Lviv pograbuvav derzhavnu skarbnicyu na Visokomu zamku viviz do Polshi galicku korolivsku koronu mantiyu i tron Pislya smerti hana Uzbeka u Zolotij Ordi pochalisya mizhusobici volinski boyari obrali na prestol litovskogo knyazya Lyubarta sporidnenogo iz galickoyu dinastiyeyu Lyubart zmig vstanoviti svoyu vladu na Volini a za Galichinu Rus rozgornulasya trivala polsko litovska vijna v yakij brali uchast Zolota Orda i Ugorshina Protyagom 1340 1349 rokiv vladu v Ruskomu Korolivstvi vtrimuvav peremiskij boyarin Dmitro Detko kotrij prijnyav titul capitaneus upravitel Ruskoyi zemli tobto predstavnik knyazya V knyazhomu Lvovi yakij pevnij chas vikonuvav funkciyi politichnogo centru Ruskogo korolivstva krim troh knyazivsko korolivskih rezidencij Visokij Zamok Nizkij Zamok ta Palac na misci suchasnogo hramu Yevharistiyi znahodilos shonajmenshe dvanadcyat pravoslavnih dvi virmenski ta odna rimo katolicka cerkva 1349 1387 Ruske Korolivstvo protistoyannya z Polsheyu ta Ugorshinoyu Persha lvivska ratusha Latinska katedra Dokladnishe Serednovichnij Lviv 1349 roku polskij korol Kazimir III razom z ugrami vdruge zahopiv Galichinu i zdobuv Lviv Ruske korolivstvo uvijshlo do skladu Polshi na pravah avtonomiyi U 1350 ih rokah Lvovi pochali karbuvati vlasnu monetu midni denariyi ta pivgroshi Lviv otrimav status drugoyi stolici Polskoyi Koroni poryad iz Krakovom Hoch starostami do Lvova priznachalisya predstavniki polskoyi shlyahti prote vsyudi na miscyah sidila silna she ruska shlyahta i boyari Traven 1353 roku vijsko Lyubarta spustoshilo misto U toj chas bulo vidbudovano kam yanij Visokij zamok Vin buv potuzhnoyu forteceyu do 1648 roku jogo ne mogli vzyati shturmom Pochalasya rozbudova Nizkogo zamku yakij zalishivsya korolivskoyu rezidenciyeyu U 1356 roci Kazimir III zatverdiv Lvovu magdeburzke pravo pershomu z mist na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini Shopravda pochatki samovryaduvannya za magdeburzkim pravom prostezhuyutsya tut she vid chasiv Leva Danilovicha u seredovishi katolickoyi nimeckoyi gromadi Ne viklyucheno sho u HIII stolitti magdeburgiya poshirilasya na vsyu misku teritoriyu Lvova a vidtak i inshi mista Galichini i Volini pro sho ye dokumentalni svidchennya Prote polska administraciya poklala sobi peretvoriti Lviv u katolickij anklav na teritoriyi Ruskogo Korolivstva i usunuti vid samovryaduvannya rusiniv Na pivdennij chastini davnoyi miskoyi teritoriyi Pidzamcha bulo vidileno okremu dilnicyu Tut okresleno novu ploshu Rinok yaka stala centrom novogo mista Navkolo rozbudovano zhitlovi kvartali za pryamokutnim shahovim principom planuvannya Vsyu dilnicyu Seredmistya obneseno potuzhnimi fortifikaciyami po liniyi suchasnih prospektu Svobodi vulic Lesi Ukrayinki Pidvalnoyi Brativ Rogatinciv Syudi spryamovano nimeckih kolonistiv yaki nevdovzi otrimali tut viraznu chiselnu perevagu Same na cij dilnici povnoyu miroyu diyalo samovryaduvannya za magdeburzkim pravom Na Rinku bulo zbudovano Ratushu de zasidav magistrat Lava na choli z vijtom Na reshtu teritoriyi Pidzamcha de prozhivala perevazhna bilshist miskogo naselennya golovno rusini samovryaduvannya ne rozpovsyudzhuvalosya Cya dilnicya perebuvala v yurisdikciyi korolivskogo starosti kotrij predstavlyav vladu polskogo korolya Tut zalishilosya v sili zvichayeve ruske pravo harakterne dlya silskih gromad postupovo cya kolis velika dilnicya zanepala Zvidsi na novu misku dilnicyu pereselyayutsya rusini virmeni i yevreyi ale bilshist u Seredmisti stanovili nimci Dlya virmen yak hristiyan okremoyi konfesiyi a nadto yevreyiv nehristiyan buli vidileni okremi dilnici Na Virmenskij vulici buduyetsya virmenskij sobor Uspennya Bogorodici Astvacacin tut z 1364 roku buv osidok lvivskogo virmenskogo arhiyepiskopa povnovazhennya yakogo poshiryuvalisya na vsyu virmensku diasporu na teritoriyi teperishnoyi Ukrayini krim Krimu Moldovi i Voloshini U yevrejskomu kvartali getto na vulici Zhidivskij bulo zbudovano novu sinagogu Rusini yak i katoliki otrimali pravo selitisya vsyudi v tomu chisli na Rinku prote yihnya chiselnist porivnyano z katolikami bula mizernoyu Takozh rusini ne mali u Lvovi pravoslavnoyi iyerarhiyi Sprobi Kazimira III vidnoviti Galicku pravoslavnu mitropoliyu arhiyepiskopstvo ne uvinchalisya uspihom vona perebuvala v Galichi yakij tilki pochinav zvoditisya z ruyin i skoro zanepala U 1370 roci pomer korol Kazimir III yakij ne mav siniv Za Vishegradskim dogovorom 1339 roku pidtverdzhenim dogovorom mizh Kazimirom III ta Lyudvikom I 1350 roku spadkoyemcem stav korol Ugorshini Lyudovik I Anzhu Namagayuchis pozbaviti Galichinu vid polskih vpliviv i priyednati yiyi do Ugorskoyi Koroni priznachiv namisnikom Ruskogo korolivstva svogo pribichnika knyazya Vladislava Opolskogo yakij povodiv sebe yak nezalezhnij volodar prote jogo vlada tut trivala nedovgo 1372 1378 1378 roku Lyudvik I pozbaviv Vladislava Opolskogo obov yazkiv upravitelya Galichinu v tomu chisli Lviv priyednav do Ugorshini u Lvovi yak i v inshih galickih mistah roztashuvalas ugorska zaloga Kilka rokiv u Galichini pravili ugorski namisniki azh poki polska diplomatiya shlyahom hitromudrih kombinacij domoglasya togo sho novij korol Ugorshini Sigizmund I Lyuksemburg vidmovivsya vid pretenzij na Ruske Korolivstvo Galichina ostatochno pidpala pid Polshu de korolem stav Vladislav II Yagajlo Piznye Serednovichchya i Novij chas1387 1772 pid vladoyu Polskogo korolivstva ta Rechi Pospolitoyi Dokladnishe Serednovichnij Lviv Uspenska bratska cerkva Plan Lvova 1700 roku Cej period istoriyi Lvova harakterizuvavsya strimkim rozvitkom Misto lezhalo na vazhlivij dilyanci Velikogo Shovkovogo Shlyahu Oskilki turki perekrili shlyah do Konstantinopolya a mamelyuki vignali hrestonosciv z Levantu karavani pishli v obhid pivnichnim napryamkom cherez Zolotu Ordu kotra garantuvala yim bezpeku cherez Saraj Berke do Azova Tani i dali do Krimu de bulo velike misto Solhat Starij Krim Poryad pidnyalisya porti Kaffa i Soldajya zvidki korablyami tovar vezli do Monkastro i Kiliyi a zvidti suhoputnim shlyahom cherez Moldovu do Lvova i Krakova Torgova monopoliya na cih dilyankah nalezhala italijcyam z Genuyi yihnimi kompanjonami buli nimecki kupci zi Lvova Lviv stav bagatim mistom a Polsha pochala zmagatisya za gegemoniyu v Centralno Shidnij Yevropi Do 1390 roku miskogo vijta obirali z pomizh lavnikiv z 1391 roku pochergovo odnogo roku z pomizh lavnikiv nastupnogo z rajciv Lviv mav pravo na 2 veliki shorichni yarmarki na Sv Agneti i Sv Margareti Trijci kotri trivali kilka tizhniv Shotizhnya vidbuvalisya torgi Lviv XIV XV stolit buv tipovim gotichnim mistom U 1410 1418 rokah Seredmistya bulo obneseno drugim oboronnim poyasom z napivkruglimi bashtami rondelyami yaki otochuvali misto z troh bokiv vzdovzh liniyi teperishnih vulic Gonti Danila Galickogo Pidvalnoyi i Valovoyi a z zahidnogo boku tekla Poltva Mizh oboma kilcyami muriv i zovni yih virito rovi kotri napovnyuvalisya vodoyu Bulo dvi brami Krakivska pivnichna i Galicka pivdenna Na pochatku XV st v zahidnomu muri prorubali she odnu menshu bramu Latinsku hvirtku a v shidnomu muri zgodom Rusku hvirtku U 1430 zgaduyetsya pro miskij arsenal cejhgauz vbudovanij mizh murami yakij posilyuvav oboronu zi shidnogo boku Na ploshi Rinok zbudovano novu Ratushu gotichnogo stilyu z visokoyu vezheyu na yakij 1404 go vstanovleno miskij godinnik 1415 roku vidkrito misku vazhnyu de zvazhuvali tovari na ploshi Rinok y 1425 pidstrigalnyu de strigli sukno 1425 roku bilya Ratushi vstanovleno ganebnij stovp misce pokarannya za lyubovni zlochini spochatku vin buv derev yanij ale buv zaminenij na kam yanij zaraz vin perebuvaye v Italijskomu dvoriku Lvivskogo istorichnogo muzeyu Protyagom 1405 1407 rokiv provedeno miskij vodoprovid yakim nadhodila voda vid dzherel Pogulyanki do kam yanogo rezervuaru na ploshi Rinok 1452 roku zabrukovano ploshu Rinok i golovni vulici Zhitlovi kvartali u Seredmisti buduvali pruskim murom fahverkom budinki mali derev yanij karkas a stini buli vikladeni cegloyu Na 1405 rik u Lvovi zhilo blizko 10000 osib z nih u Seredmisti 4 5 tisyach Naselennya Seredmistya bulo v osnovnomu nimeckim Te same sposterigalosya v Krakovi Dilovodstvo lvivskogo magistratu velosya spochatku nimeckoyu movoyu 1450 roku perevedene na latinu Na ploshu Rinok vihodit vivtar Latinskogo katedralnogo soboru Uspinnya Divi Mariyi katedri zbudovanogo v gotichnomu stili Vid 1412 roku vin stav osidkom lvivskogo rimo katolickogo arhiyepiskopa arhidiyeceziya zasnovana 1375 r v Galichi Takozh u Seredmisti bulo zbudovano kilka kosteliv u gotichnomu stili kostel Svyatogo Duha dominikanskij kostel Bozhogo Tila z monastirem kostel Svyatogo Hresta z monastirem franciskanciv za murom z pivdennogo shodu kostel Andriya z monastirem bernardiniv kilka kaplic Natomist rusini mali tilki odnu pravoslavnu cerkvu Uspinnya Bogorodici na shidnij okrayini Seredmistya Z 1382 roku vidomo pro misku latinsku shkolu nedaleko vid Latinskoyi katedri vid 1375 roku pro miskij shpital bilya kostelu Svyatogo Duha z 1422 pro misku patriciansku laznyu Blizko 1404 roku za mistom bilya kostelu Svyatogo Stanislava isnuvav miskij shpital dlya hvorih prokazoyu leprozorij a 1450 shpital Sv Lazarya dlya kalik lazaret na Kalichij gori 1445 roku vidomo pro misku apteku a 1447 pro miskogo likarya Misto musilo samostijno organizuvati oboronu vid vorogiv 1394 roku Lviv otrimav garmati vid korolya Yagajla Na vezhi Galickoyi brami bl 1430 roku stoyav miskij trubach sposterigach yakij mav poperedzhuvati pro nablizhennya nebezpeki vid 1490 roku jogo perevedeno na vezhu Ratushi 1455 pochalos budivnictvo miskih muriv Dlya navchannya vijskovomu remeslu mishani v Yevropi ob yednuvalisya v Strilecki bratstva konfraterniyi U Lvovi vono isnuvalo z kincya XIV st Jogo emblemoyu bulo zobrazhennya pivnya pol kurek vid chogo za nim zakripilasya nazva Kurkove Bratstvo Mishani zobov yazani buli vpravlyatisya zi strilbi z lukiv i arbaletiv Dlya cogo zboku vid Krakivskoyi brami zbudovano celshtat yakij vidigravav rol tiru Mishen iz zobrazhennyam pivnya bula vstanovlena za paru soten metriv vzdovzh rovu Shoroku na Zeleni svyata vidbuvalisya zmagannya strilciv peremozhcya sho zdobuvav titul Korol Kurkovij vshanovuvali procesiyeyu cherez cile misto Pro svyato Kurkovogo korolya vidomo z 1441 roku U 1444 roci zrostaye nezalezhnist lvivskogo vibornogo magistratu korol Vladislav III daruvav todi najbilshomu mistu na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini pravo loviti po vsij ruskij zemli zlochinciv vbivc ta zlodiyiv suditi i karati yih Sud magistratu mav visoku reputaciyu tut volili suditisya kupci z riznih stran svitu Zhodnih privileyiv dlya bagatih i znatnih ne bulo za vinyatkom togo sho yih strachuvali na Ploshi Rinok privselyudno a bidnyakiv vivozili za misto Na protivagu tradicijnomu nimeckomu samoupravlinnyu na choli z vijtom kotrij chasto buv pidvladnim korolyu poryad iz Lavoyu rozvivayetsya drugij vibornij organ Rada pid kerivnictvom burgomistra Postupovo Rada perebiraye sobi golovni administrativni funkciyi zalishayuchi Lavi tilki funkciyi sudu Prote i Rada i Lava majzhe viklyuchno skladalisya z predstavnikiv katolickoyi gromadi Sered nacionalnih menshin najsilnishoyu na toj chas bula virmenska gromada Virmeni zmogli na pidstavi magdeburzkogo prava dobitisya vlasnogo avtonomnogo samovryaduvannya hoch i pid zagalnim kerivnictvom lvivskogo magistratu Virmensku gromadu ocholyuvav virmenskij vijt shopravda 1469 roku magistrat zaboroniv lvivskim virmenam obirati sobi vijta i nadali spravami gromadi vidav jogo zastupnik yerespohan yakij mav menshi povnovazhennya Tak samo i yevreyi buli organizovani u samovryadni kagali duhovnim liderom vvazhavsya rabin Koli magistrati v serednovichnih mistah perevazhno negativno stavilisya do yevreyiv to na protivagu yim yevreyam proteguvav korol Okrim Seredmistya yevreyi mali velikij kagal na Pidzamchi navkolo davnoyi sinagogi na pravomu berezi Poltvi kotrij pidlyagav vladi korolivskogo starosti Natomist rusini vse bilshe vtrachali poziciyi v misti i Galichini Pislya porazki ruskih knyaziv i shlyahti u vijnah Svidrigajla polska vlada 1434 roku likviduvala avtonomiyu Ruskogo Korolivstva i peretvorila jogo u zvichajne Ruske voyevodstvo Ruska galicka aristokratiya postupovo okatolichuyetsya i polonizuyetsya Ruske naselennya v Galichini vtratilo navit cerkovnu iyerarhiyu Galicka pravoslavna mitropoliya pidporyadkovuvalasya Kiyivskij pravoslavnij mitropoliyi sho perebuvala pid Velikim knyazivstvom Litovskim zanepala Do vsogo cerkovna metropoliya v Konstantinopoli zanepadala pid natiskom turkiv U Galichi lishivsya tilki upravitel yeparhiyi Blizko 1475 roku yiyi pereneseno do Lvova do Svyatoyurskogo monastirya upravitelem buv igumen U Seredmisti rusini koncentruyutsya navkolo cerkvi Uspinnya Bogorodici vulicyu Solyanikiv de stoyalo najbilshe budinkiv ruskih mishan blizko 1471 roku stali nazivati Ruskoyu Rusini zaselyali peredmistya Krakivske i Galicke sho rozvivalisya za odnojmennimi bramami i nalezhali do yurisdikciyi magistratu Velika kilkist ruskogo naselennya prozhivala na Pidzamchi yake nalezhalo do korolivskoyi yurisdikciyi Krakivske korolivske peredmistya Prote niyakih avtonomnih samovryadnih gromad rusini u Lvovi ne dobilisya zalishayuchis u pidporyadkuvanni magistratu na zagalnih pidstavah i ne vitrimuyuchi konkurenciyi z katolickoyu gromadoyu Na chastini teritoriyi Pidzamcha navit bulo vidileno dilnicyu yuridiku svyatogo Joanna Hrestitelya vidoma 1415 roku prote yiyi viddano virmenam kotri stvorili tut drugu samovryadnu gromadu pid kerivnictvom virmenskogo vijta isnuvala do 1496 go Rusini kotri prozhivali u Krakovi domoglisya stvorennya ruskoyi drukarni de 1491 roku Shvajpolt Fiol nadrukuvav kilka religijnih knig ruskoyu movoyu Prote cherez sprotiv krakivskogo katolickogo yepiskopa drukarnya Fiolya shvidko zanepala Na pochatku XVI st sinhronno z posilennyam Polshi yaka pochinaye zmagatisya za gegemoniyu v Centralno Shidnij Yevropi vidbuvayetsya polonizaciya nimeckogo naselennya u polskih mistah zokrema v seredovishi lvivskoyi katolickoyi gromadi Te same vidbuvayetsya i v Krakovi Ce suprovodzhuyetsya posilennyam nacionalnogo tisku na rusiniv U vidpovid sered ruskogo naselennya galickih mist narostaye sprotiv 1538 roku lvivski mishani dobilisya vidnovlennya galickoyi pravoslavnoyi yepiskopiyi na Svyatoyurskij gori yepiskopom stav ruskij shlyahtich Makarij Tuchapskij Vidteper golovnimi bazami ukrayinskogo vidrodzhennya v Galichini stayut mista de prozhivayut ruski kupci i remisniki ob yednani navkolo cerkovnih Bratstv Najvplivovishim sered nih bulo lvivske Uspenske bratstvo zoseredzhene v Seredmisti Naprikinci 1572 roku do Lvova pribuv drukar Ivan Fedorov yakij organizuvav na Pidzamchi privatnu drukarnyu i vidav 1573 roku knigi Apostol i Bukvar Ce stalo novim stimulom dlya rozgortannya diyalnosti lvivskih ruskih mishan 1585 roku diyachi Lvivskogo Uspenskogo bratstva proveli jogo reorganizaciyu 1586 roku pochatkovu parafiyalnu shkolu pri Uspenskij cerkvi bulo peretvoreno v gimnaziyu bratsku shkolu Nastupnim krokom stav vikup drukarni I Fedorova yaka pislya jogo smerti potrapila v zastavu do lihvarya Navkolo Lvivskoyi bratskoyi shkoli i drukarni zoseredzhuyutsya intelektuali zokrema brati Pamvo i Stepan Berindi Lavrentij i Stefan Zizaniyi Na pochatku XVII voni pereyizhdzhayut do Kiyeva de pidgotovleno ideologichnij grunt dlya vidnovlennya ukrayinskoyi nezalezhnosti Bogdanom Hmelnickim Sinhronno pidnimayetsya lvivska yevrejska gromada u Seredmisti de zasnovano yevrejsku gimnaziyu yeshivu i virmenska gromada yaka takozh stvorila virmensku gimnaziyu 1616 go virmensku drukarnyu 1578 roku vinikaye polska drukarnya u Lvovi Lvivsku yezuyitsku kolegiyu zasnovanu 1608 roku 1661 go korolivskim ukazom peretvoreno na akademiyu yaka stala pershim na teritoriyi Ukrayini universitetom Kiyevo Mogilyanska akademiya stala faktichnim universitetom blizko 1670 roku 1630 roku naselennya Lvova dosyaglo 25 30 tis osib vin zalishavsya najbilshim torgovo remisnichim centrom na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini Remisniki buli ob yednani v ponad 33 cehi de pracyuvali majstri 133 profesij U Lvovi sporudzhuyutsya hrami i kam yanici sho stali vidatnimi pam yatkami arhitekturi u stili Renesansu kam yanici na ploshi Rinok nova Uspenska cerkva na vulici Ruskij druga sinagoga v Seredmisti Zolota Roza zrujnovana 1943 roku V misti poshirilosya zhitlove budivnictvo tipu byurgergauzen abo yak govorili galichani mishanskogo domu zdebilshogo dvo ta tripoverhovi budinki pryamokutni u plani chasto z vnutrishnim podvir yam Logichna chitka sistema rozpodilu primishen dobre chitalasya na fasadah u gorizontalnomu podili ritmi vikon akcentah golovnogo vhodu i balkona z konsolyami u formi golovi leva abo listya akantu Na gladkih poverhnyah skulpturni relyefi tradicijnoyi antichnoyi tematiki a chastishe galicka kupecka emblematika Merkurij delfini rogi dostatku yak pobazhannya uspihiv gospodarevi torgovcyu U nishah svyati patroni zahisniki Mir i dobrobut simvolizuvali zobrazhennya ulyublenih u narodi motiviv goluba j golubki kvitiv inkoli cilih zhanrovih scen pir roku oranka u poli vesna lito zhniva osin bilinnya polotna zima vesillya Chastina takih budinkiv zbereglasya do nashogo chasu j divuye prostotoyu ta produmanistyu Ce buv period pidjomu mista Na ploshi Rinok de bilya vhodu do Ratushi bulo vstanovleno kam yane zobrazhennya leva u 1596 roci yurmilisya kupci z Moldovi Voloshini Ugorshini Nimechchini Italiyi Turechchini Moskoviyi zahidnoyevropejski virobi z metalu dzerkala sukno oksamit vina shidni pryanoshi kilimi shovki Bulo vid chogo vtratiti golovu Tureckij kupec i mandrivnik Evliya Chelebi 1657 roku pisav U spriyatlivomu klimati tuteshnih misc divchata taki garni sho pobachivshi yih odyagnenih u shovkovij rozmayitij odyag soncelikih z ochima kozuli gazeli sarni vtrachayesh golovu U seredini XVII st dlya Rechi Pospolitoyi a razom z neyu dlya Galichini i Lvova pochinayetsya trivalij period spustoshlivih voyen 1648 roku misto bulo oblozhene ukrayinskim kozackim vijskom Bogdana Hmelnickogo Zagin polkovnika Maksima Krivonosa vzyav nepristupnij dosi Visokij zamok vpershe v istoriyi mista Potim pochalisya visnazhlivi turecki vijni z Turechchinoyu kotra vistupala soyuzniceyu ukrayinskih getmaniv Petra Doroshenka i Yuriya Hmelnickogo 1672 roku Visokij zamok zahoplenij pid chas turecko tatarskoyi navali 1704 rik pid chas vijni shvedski vijska na choli z korolem Karlom XII shturmom vzyali lvivske Seredmistya na sho dosi malo hto navazhuvavsya Misto zmushene bulo splatiti shvedam veliku kontribuciyu U svoyih bidah polska verhivka zvinuvachuvala rusiniv yih vitisnyayut z magistratu cehiv zagalom z mist na okrayini Na yihnye misce visuvayetsya dosit energijna yevrejska menshina yaka viddavna bula oporoyu polskogo korolya i strimko naroshuye svoyu chiselnist v galickih mistah Rusini v Galichini navpaki opinilisya na zadvirkah suspilnih procesiv 1700 roku Galicka yeparhiya u Lvovi perejshla v uniyu z cim zavmiraye diyalnist pravoslavnogo Bratstva Kolis kvituche misto pochalo hilitisya do zanepadu a razom z nim i Rich Pospolita Pid chas Barskoyi konfederaciyi knyaz Yezhi Marcin Lyubomirskij ta Adam Paris z yednavshis z partiyeyu Filipa Radziminskogo rushili u bik Lvova shob zahopiti lvivskij garnizon uryadovih vijsk pihotnij ta kavalerijskij polki u skladi 800 soldativ Nadali ob yednavshi sili vin planuvav virushiti abo nazustrich velikopolskim konfederatam abo z yednatisya z vijskami Kazimira Pulaskogo ta Francisheka Pulavskih yaki vistupili proti nogo Sili konfederativ za riznimi danimi nalichuvali priblizno vid 600 do 1000 cholovik ta mali 8 10 garmat sho stalasya 26 lipnya 1769 roku poblizu Lvova Odnak vnaslidok ataki rosijskoyi kinnoti kapitana Petrovicha zagoni povstanciv pochali vidhoditi do Kulikova ta dali u bik Zhovkvi 1772 1914 u skladi Avstrijskoyi zgodom Avstro Ugorskoyi imperiyi Dokladnishe Galickij sejm u Lvovi Nova ratusha Plan Lvova 1887 roku Golovnij paviljon Krajovoyi vistavki Zaliznichnij vokzal Prospekt Svobodi Za pershim podilom Rechi Pospolitoyi u 1772 roci avstrijska armiya zajnyala Lviv Galichinu bulo peretvoreno na impersku provinciyu Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi syudi priznacheno gubernatora Lviv stav centrom Avstrijska vlada likviduvala arhayichni strukturi samovryaduvannya za magdeburzkim pravom 1786 vporyadkuvala misku gospodarku protyagom 1777 1820 rokiv rozibrano Nizkij zamok i serednovichni muri na yihnomu misci vporyadkovano skveri zi shodu Gubernatorski Vali de zbudovano Gubernatorstvo z zahodu Getmanski Vali vzdovzh techiyi Poltvi de sformuvalasya nova centralna magistral ninishnij prospekt Svobodi U Lvovi poviyalo duhom yevropejskogo Prosvitnictva V hodi Jozefinskoyi kasati bulo zakrito bagato cerkov i monastiriv a takozh Lvivskij universitet kotrij perebuvav v rukah yezuyitiv U 1776 organizovano miskij teatr pershu na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini regulyarnu gazetu Gazette d Leopol Lvivska gazeta kotra spochatku vihodila francuzkoyu movoyu 1783 roku bulo vidnovleno Lvivskij universitet yak svitskij zaklad u skladi 4 oh fakultetiv filosofskogo yuridichnogo medichnogo i bogoslovskogo z nimeckoyu movoyu navchannya Pri nomu u 1784 vidkrito nimeckomovnu gimnaziyu oskilki vona isnuvala pri Akademiyi yiyi nazivali Akademichnoyu dlya cogo obom zakladam viddali primishennya kolishnogo katolickogo monastirya trinitariv u Seredmisti Nova vlada takozh robit kroki nazustrich rusinam 1783 roku vidkrito greko katolicku duhovnu seminariyu u Lvovi a u 1787 roci pri universiteti vidkrito okremij Ruskij institut specialno dlya navchannya greko katolickih svyashenikiv yakij proisnuvav do 1809 roku Lvivske Bratstvo bulo peretvorene na muzejno bibliotechnu ustanovu Stavropigijskij institut U zv yazku iz zakrittyam Kiyivskoyi greko katolickoyi mitropoliyi rosijskoyu vladoyu avstrijskij uryad pospriyav u tomu sho galicku greko katolicku yeparhiyu u Lvovi bulo peretvoreno u 1805 roci v Galicku greko katolicku mitropoliyu Mitropolitom stav Antin Angelovich Znachnu rol u comu vidigrav todishnij providnik galickih rusiniv Mihajlo Garasevich Vidteper Lviv stav osidkom troh mitropolitiv arhiyepiskopiv greko katolickogo virmenskogo rimo katolickogo 20 travnya 1809 roku sinhronno z nastupom Napoleona polske vijsko z gercogstva Varshavskogo peretnulo kordon Avstrijskoyi imperiyi z namirom vidvoyuvati Krakiv i zahopiti Galichinu 27 travnya Aleksander Rozhneckij vzyav Lviv 2 chervnya 1809 u Lvovi progolosheno Timchasovij vijskovij uryad Oboh Galicij pid protektoratom Bonaparta U Lvovi formuyutsya polski dobrovolchi zagoni zokrema do polku ulaniv vstupaye majbutnij dramaturg Aleksander Fredro Polyaki namagalisya shopiti ruskih lideriv mitropolita Antona Angelovicha i Mihajla Garasevicha i voni 9 chervnya pokinuli Lviv Za yihni golovi bula priznachena vinagoroda vreshti oboh internuvali v Striyu Polyaki zumili zahopiti teritoriyi do Dnistra i Zbrucha Prote shvidkij nastup avstrijskih vijsk pid komanduvannyam lejtenant feldmarshala Ignaca fon Eggermanna 1814 zmusili yih ochistiti Galichinu 19 chervnya 1809 polyaki pokinuli Lviv Angelovicha i Garasevicha bulo zvilneno Odnochasno z avstrijcyami v Galichinu vstupila rosijska armiya generala Petra Mellera Zakomelskogo i 28 chervnya rosiyani takozh uvijshli do Lvova Rosijskij car na toj chas vvazhavsya soyuznikom Napoleona Bonaparta a znachit i gercogstva Varshavskogo odnak viv podvijnu gru i pidigravav avstrijskomu kajzerovi demonstrativno znevazhayuchi avstrijciv i vislovlyuyuchi namir samomu zavoyuvati Galichinu U 1817 roci na bazi privatnih zibran organizovano polskij bibliotechno arhivnij zaklad Ossolineum nini Naukova biblioteka imeni V Stefanika U 1832 roci v stinah Lvivskoyi greko katolickoyi seminariyi viniklo ukrayinske tovaristvo Ruska trijcya liderom yakogo buv student Markiyan Shashkevich Uchasnikami Ruskoyi Trijci zakladeno oriyentaciyu ruskogo nacionalnogo ruhu v Galichini na ob yednannya z Naddnipryanskoyu Ukrayinoyu kotra todi perebuvala v skladi Rosijskoyi imperiyi Pislya togo yak 14 lipnya 1826 roku stara ratusheva vezha u Lvovi zavalilasya protyagom 1826 1835 rokiv zbudovano novu Ratushu Zasnovano navchalni zakladi sho davali specialnu osvitu Realnu Torgovelnu akademiyu 1835 Tehnichnu akademiyu 1844 V 1830 h rokah avstrijskij geograf i statistik V Blyumenbah pisav pro te sho naselennya Lvova nalichuvalo 75 tisyach a same misto nadzvichajno pogarnishalo Misto maye 2612 budinkiv v bilshosti garnih v novomu stili zbudovanih z nih 425 gromadski perevazhno cerkvi ta kosteli Usih vulic yakim dano nazvu 77 Na nih meshkaye 11718 rodin Zi svoyih pributkiv magistrat utrimuye vulici vikladeni brukivkoyu i osvitleni za vinyatkom kilkoh sho osvitleni misyacem Dobri vodotyagi zabezpechuyut cile misto vodoyu a romantichni okolici sluzhat dlya vidpochinku U 1848 roci Yevropoyu prokotilasya hvilya demokratichnih revolyucij Vesna narodiv yaka aktivizuvala procesi nacionalnogo vizvolennya ob yednannya i modernizaciyi v Nimechchini Italiyi i reshti narodiv Centralnoyi Yevropi Pislya pochatku revolyuciyi u Vidni u berezni 1848 roku polyaki u Lvovi pochali stvoryuvati strukturi gromadyanskogo oporu Centralnu nacionalnu radu i Nacionalnu gvardiyu Rusini opinilisya v skladnij situaciyi oskilki voni buli prirodnimi soyuznikami Avstriyi i proti nih spryamovuvalosya vistrya polskogo nacionalnogo ruhu U travni rusini organizuvali Golovnu rusku radu u Lvovi yaka skladalasya perevazhno zi svyashenikiv yaka zayavila pro politichni pragnennya galickih rusiniv i pochala vidavati pershu ukrayinsku gazetu Zorya Galicka Odnim z mozhlivih zvernuli uvagu na Naddnipryansku Ukrayinu Vinikli ruski gromadski strukturi Narodnij Dim Galicko Ruska Maticya ruska Nacionalna gvardiya Vidtodi vpershe pidnyato nacionalnij sino zhovtij prapor 1 3 listopada 1848 roku avstrijska vlada pridushila revolyucijni vistupi Uchasniki polskoyi Nacionalnoyi gvardiyi osidkom yakih buv Lvivskij universitet zabarikaduvali vulici sho veli v Seredmistya Avstrijskij general Gammershtejn nakazav bombarduvati Seredmistya z Visokogo zamku V Ugorshini revolyuciya rozgorilasya v nacionalno vizvolnu vijnu Na dopomogu Avstriya aklikala rosijsku armiyu yaka prijshla cherez Galichinu Z togo chasu v Galichini uchasniki ruskogo ruhu rozkololisya na moskvofiliv kotri oriyentuvalisya na rosijsku kulturu i Rosijsku imperiyu i narodovciv kotri sformuvali ideyu samostijnosti Ukrayini Starshe pokolinnya diyachiv Vesni narodiv perejshlo do moskvofilskogo taboru Molodshim pokolinnyam galickih ruskih diyachiv buli zasnovani tovaristva Ruska besida 1861 Prosvita 1868 Naukove tovaristvo im Shevchenka 1873 i vreshti voni otrimali perevagu Pislya revolyuciyi Lviv strimko rozvivayetsya Avstrijska vlada bula zmushena pogoditisya na podil imperiyi z ugorcyami a polyakam nadati avtonomiyu V rezultati Lviv stav stoliceyu avtonomnogo Korolivstva Galichini ta Volodimiriyi vladu v yakomu perebrala polska verhivka Demokratizaciya stosuvalasya takozh i yevreyiv na teritoriyi Avstro Ugorshini Emansipaciya yevreyiv U 1870 provedeno municipalnu reformu za yakoyu u Lvovi obirali prezidenta mista Zvazhayuchi na mozhlivu vijnu z Rosijskoyu imperiyeyu v majbutnomu avstrijska vlada namagalasya peretvoriti Lviv na ukriplenij forpost Na gori Shembeka yaka teper zvetsya Citadellyu protyagom 1852 1854 rokiv zbudovano Citadel ukripleni kazarmi i 4 artilerijski forti U 1853 roci Yan Zeg ta Ignatij Lukasevich dobuli u Lvovi gas i vigotovili pershu u sviti gasovu lampu Yih serijne virobnictvo pochalosya nezabarom u Vidni i SShA Rozvitok tehnologij vikoristannya nafti ta yiyi vidobutku posilili svitove znachennya sirovini V drugij polovini HIH storichchya v shidnij Galichini pochinayut vidobuvati naftu Na pochatok HH storichchya tut vidobuvali 5 svitovogo ob yemu ridkogo paliva Do Lvova yak do stolici koronnogo krayu zbiralisya groshi z naftovih ta inshih promislovih pidpriyemstv Naprikinci HIH ta na pochatku HH stolit Lviv perezhivaye budivelnij bum Same todi zbudovana bilshist budivel v stili avstrijskoyi secesiyi sho buv v modi same v tu poru Suchasniki sho potraplyali do Lvova pomichali sho misto ne postupayetsya velikim mistam Yevropi Takozh v suchasnomu ritmi v misti rozvivavsya transport U 1861 roci prokladeno pershu na teritoriyi suchasnoyi Ukrayini zaliznicyu z Krakova yaka z yednala Lviv z Vidnem U 1880 u Lvovi zaprovadzheno transportni marshruti kinnogo tramvayu a v 1894 roci vvedeno v ekspluataciyu elektrichnij tramvaj ranishe Vidnya 1897 ta Krakova 1901 Zbudovano pidzemnij kanalizacijnij kolektor v yakij zakrito richku Poltvu Nad kolishnoyu richkoyu u 1897 1900 rokah zbudovano Novij miskij teatr Operu Do vidkrittya Krajovoyi Promislovoyi vistavki u 1894 roci zbudovano paviljoni na verhnij terasi Strijskogo parku na yakij demonstruvalisya novitni tehnichni vinahodi U 1894 roci u Lvovi vpershe zastosovano zalizobeton Budivelna firma Ivana Levinskogo dlya reklami novogo budivelnogo materialu zvela mistok u dvori Lvivskoyi Politehniki U 1881 Lyudvik Ridiger proviv u Lvovi pershu u sviti vdalu hirurgichnu operaciyu z privodu virazki shlunka U 1894 u Lvovi vpershe na teritoriyi Ukrayini provedeno futbolnij i u 1905 roci hokejnij matchi V kvitni 1889 roku rozpochato budivnictvo Lvivskogo vodogonu z Voli Dobrostanivskoyi do Lvova dovzhinoyu 29 6 km Proyekt vodogonu ta kerivnictvo budivelnimi robotami vikonav inzhener gidrolog Oskar Smreker zi svoyim pomichnikom Jakob Flatten Vid magistratu Lvova budivnictvo kuruvav direktor miskogo budivelnogo uryadu Yuliush Hohberger Juliusz Hochberger Budivelni roboti zaversheno v berezni 1901 roku zagalna vartist yakih sklala na toj chas 6 400 000 kron Stanom na 1901 rik zagalna protyazhnist vulic Lvova stanovila 1308 km z yakih 288 km z brukovanim pokrittyam 756 km shutrovanim pokrittyam 264 km gruntovim pokrittyam Takozh u 1901 roci zdano v ekspluataciyu novu misku Riznicyu vartistyu 2 600 000 kron yaka bula zbudovana ta osnashena zgidno najvishih togochasnih yevropejskih standartiv sho istotno pokrashilo sanitarnij dobrobut lviv yan Pislya porazki Polskogo povstannya 1863 1864 rokiv na teritoriyi Rosijskoyi imperiyi Lviv staye golovnoyu bazoyu polskogo vizvolnogo ruhu Syudi pereyizhdzhaye Yuzef Pilsudskij kotrij u 1908 stvoryuye u Lvovi voyenizovani organizaciyi Stshelyec Tak samo u Lvovi rozvivayetsya nacionalnij yevrejskij sionistskij ruh Stanom na 1869 rik zgidno danih perepisu u Lvovi znahodilos 7 plosh v mezhah mista ta 11 plosh v peredmisti 28 vulic v mezhah mista ta 117 vulic i provulkiv v peredmisti 3 381 budinkiv 87 109 postijnih meshkanciv 57 607 prinalezhnih do mista ta 29 502 ne prinalezhnih yaki za fahovoyu diyalnistyu ropodilyalis na 4 176 slug 3 010 fabrikantiv ta remisnikiv 3 710 pomichniki remisnikiv 2 446 vilnonajmani pidsobni robitniki 1 410 vlasniki neruhomosti 1 342 torgovci ta kupci 1 613 pomichniki torgovciv ta kupciv 382 duhivnictvo 360 literatoriv ta artistiv 227 likariv hirurgiv ta akusheriv 45 advokativ 6 notariusiv 59 inshih yuristiv 49 zemlevlasnikiv 38 772 nepracyuyuchih zhinok ta ditej vid 6 000 do 9 000 timchasovo pribulih lyudej 1867 roku ne bulo zhodnogo advokata u misti spromozhnogo vesti dilovodstvo ukrayinskoyu movoyu Stanom na 1907 rik plosha mista zajmala 32 kv km v misti znahodilos 4 409 budinkiv za religijnoyu oznakoyu u Lvovi prozhivalo 51 66 rimo katolikiv 27 68 yevreyiv 18 35 greko katolikiv 1 77 yevangelistiv 0 14 virmen 0 4 reshta Zavdyaki ukrayinskim diyacham zokrema Ivanovi Franku ta Mihajlovi Grushevskomu kotrij pribuv u 1894 roci z Kiyeva v Galichini zaversheno formuvannya ukrayinskoyi politichnoyi naciyi Galicki rusini ostatochno vidmovlyayutsya vid poperednoyi samonazvi i prijmayut samonazvu ukrayinci Nove pokolinnya galickih ukrayinciv naperedodni Pershoyi svitovoyi vijni formuye sportivni strukturi Sokil tovaristvo i napivmilitarni organizaciyi Sich Plast kotri skoro stali zarodkom ukrayinskih zbrojnih sil U 1910 roci naselennya Lvova stanovilo vzhe 207 000 meshkanciv XX stolittya1914 1919 u period Pershoyi svitovoyi vijni ta Ukrayinskoyi revolyuciyi Diti na ploshi Svyatogo Teodora bilya bezkoshtovnoyi yidalni organizovanoyi Lvivskim magistratom pid chas Pershoyi svitovoyi vijni Karta Shidnoyi Yevropi u period Ukrayinsko Polskoyi vijni stanom na berezen 1919 roku Dokladnishe Z pochatkom vijni ukrayinci organizuvali pershi za novih chasiv vlasni zbrojni sili Legion Ukrayinskih sichovih strilciv Prote vijskova potuga Rosijskoyi imperiyi porivnyano z Avstro Ugorshinoyu bula silnishoyu i na pochatku veresnya 1914 ogo Lviv buv okupovanij carskimi vijskami 3 veresnya 1914 vidomi ukrayinci mista vidali zvernennya do miskoyi gromadi 4 veresnya bulo stvorene Galicke vijskove general gubernatorstvo sho dililos na 4 guberniyi Lvivsku Peremisku Ternopilsku ta Chernivecku Gubernatorom stav general lejtenant graf Grigorij Bobrinskij 1863 1928 Okupacijna vlada spiralasya v Galichini na ukrayinciv moskvofiliv prote uspihiv ne dosyagla U kvitni 1915 roku Lviv povernuvsya pid vladu Avstro Ugorshini prote nenadovgo U 1918 roci z porazkami na frontah stav vidchutnij blizkij rozval imperiyi Prignobleni narodi v tomu chisli j ukrayinci pochali gotuvatisya do stvorennya vlasnih derzhavnih struktur 18 zhovtnya u Lvovi buv stvorenij politichnij predstavnickij organ ukrayinciv Ukrayinska Nacionalna Rada kudi vhodili politiki starshogo pokolinnya vinik Ukrayinskij generalnij vijskovij komisariat UGVK z chisla radikalno nalashtovanih molodih oficeriv sho projshli svitovu vijnu Odnochasno do cogo gotuvalisya polyaki yaki vvazhali Lviv i Galichinu svoyim teritoriyami 31 zhovtnya 1918 roku stalo vidomo pro priyizd do Lvova Polskoyi likvidacijnoyi komisiyi z Krakova yaka zbiralasya perebrati vid avstrijskogo namisnika vladu nad Galichinoyu Ukrayinska Nacionalna Rada postavila pered avstrijskim namisnikom generalom K Gujnom pitannya pro peredachu vsiyeyi povnoti vladi u Galichini ta Bukovini yij prote otrimala kategorichnu vidmovu Pro vhodzhennya do skladu Polshi ne moglo buti j movi Na vechirnomu zasidanni UGVK 31 zhovtnya 1918 roku bulo virisheno brati vladu u Lvovi ne chekayuchi poki ce zroblyat polyaki Vstanovlennya ukrayinskoyi vladi u Lvovi vidbulosya bez zhodnogo postrilu Zranku 1 listopada 1918 roku na derzhavnih ustanovah bulo vivisheno nacionalni ukrayinski prapori i progolosheno Zahidnoukrayinskoyi narodnoyi respubliki Listopadovij chin Stoliceyu stav Lviv Teritoriya ZUNR mala vklyuchati ukrayinski etnichni zemli sho dosi nalezhali Avstro Ugorshini Galichinu Bukovinu i Zakarpattya z naselennyam blizko 6 mln osib Zbrojnimi silami stali Ukrayinski sichovi strilci Zatverdzheno gerb derzhavi Zolotij Lev na sinomu tli ta prapor blakitno zhovtij Nacionalnim menshinam garantuvalisya vsi prava Yevrejske i nimecke naselennya postavilisya do novoyi Ukrayinskoyi derzhavi loyalno Prote polyaki 2 listopada pidnyali zakolot i u Lvovi rozgorilisya vulichni boyi sho pererosli v Ukrayinsko polsku vijnu V rezultati ukrayinci zalishili Lviv 21 listopada 1918 roku vzyavshi jogo v oblogu Bulo sformovano Ukrayinsku Galicku armiyu v chisli 50 70 tisyach dobre vishkolenih voyakiv oficerami v UGA pishlo bagato avstriyakiv i oficeriv rosijskoyi armiyi Prote Rumuniya okupuvala Bukovinu a Zakarpattya krayini peremozhci viddali Chehoslovachchini Do lipnya 1919 roku polyaki otrimali perevagu i okupuvali Galichinu vklyuchivshi yiyi do skladu Drugoyi Rechi Pospolitoyi 1919 1939 u skladi Drugoyi Rechi Pospolitoyi Dokladnishe 18 bereznya 1923 roku v misti vidbulas demonstraciya za uchasti 40 000 osib proti rishennya Radi posliv derzhav Antanti shodo shidnih kordoniv Polshi vid 15 bereznya 1923 r pro aneksiyu Shidnoyi Galichini Polsheyu lunali zakliki do rishuchoyi borotbi za volyu Pislya pidpisannya Rizkoyi mirnoyi ugodi Lviv vidijshov do Polshi i stav stoliceyu Lvivskogo voyevodstva U period mizhvoyennoyi Polshi Lviv zalishavsya velikim mistom drugim pislya Varshavi vazhlivim centrom nauki ta kulturi Na ves svit vidoma Lvivska matematichna shkola Gugo Shtajngausa i Stefana Banaha yaka rozvinula teoriyu funkcionalnogo analizu U 1928 roci profesor Lvivskogo universitetu Rudolf Vajgl stvoriv vakcinu proti sipnogo tifu U Lvovi vitvorilasya avtentichna miska subkultura lvivskih batyariv pisni lvivskij shanson na specifichnomu slengovi lvivska gvara balak bazovanomu na polskij movnij osnovi z vkraplennyami z ukrayinskih sliv ta idish Temoyu pisen chasto ye lyubov do ridnogo mista Bo gdzie je szcze ludziom tak dobrze jak tu Tylko we Lwowie Gdzie spiewem cie tula i budza ze snu Tylko we Lwowie Vidtodi poshirivsya zvichaj nazivati Lviv malenkim Parizhem Bilshist naselennya v misti u toj chas skladali polyaki ponad 50 yevreyiv bulo blizko 30 ukrayinciv blizko 15 Proti ukrayinskogo naselennya v Galichini polska vlada provodila sistematichnu diskriminacijnu politiku pacifikaciyi Popri ce u Lvovi strimko rozvivayutsya ukrayinski suspilni i kulturni procesi kooperativnij ruh Tayemnij ukrayinskij universitet tut pracyuvali mitci novogo pokolinnya Irina Vilde Bogdan Igor Antonich Roman Selskij U 1938 roci Yulian Dorosh znyav u Lvovi pershij ukrayinskij povnometrazhnij hudozhnij film Do dobra i krasi U politichnomu rusi na chilni poziciyi visuvayetsya molod ob yednana v Organizaciyu ukrayinskih nacionalistiv pid provodom Stepana Banderi Lviv staye centrom ukrayinskogo nacionalno vizvolnogo ruhu Galichina peretvoryuyetsya na P yemont Ukrayini Cyu funkciyu misto vtrimuvalo do 1990 ih rokiv Stanom na 1935 rik naselennya Lvova stanovilo 317 216 osib 1939 1944 u period Drugoyi svitovoyi vijni Dokladnishe Parad radyanskih vijsk u Lvovi pislya zdobuttya mista u 1939 roci zgidno z paktom Molotova Ribbentropa Lviv u period nimeckoyi okupaciyi Za Paktom Molotova Ribbentropa Lviv yak i vsya Galichina mav uvijti do skladu Soyuzu Radyanskih Socialistichnih Respublik Cherez pevnu neuzgodzhenist 12 veresnya 1939 roku Vermaht pochav oblogu mista 19 veresnya do mista pidijshla Chervona armiya Vreshti 20 veresnya nimecka armiya pokinula okolici mista a cherez dva dni polske komanduvannya zdalo Lviv Radyanskomu Soyuzovi Zustrich z vizvolitelyami spravila na lviv yan duzhe gnityuche vrazhennya cherez yak yih zovnishnij viglyad tak i povadki zokrema deyaki komandiri namagalis miti golovu v unitazi Ochevidno sho ni miscevi polyaki ni ukrayinci ne vvazhalisya radyanskim kerivnictvom svoyeyu oporoyu Shob nadati okupaciyi legitimnogo viglyadu Radyanska vlada organizuvala u Lvovi 22 zhovtnya 1939 roku operetkovi Narodni Zbori Zahidnoyi Ukrayini yaki vidbulisya v teperishnomu primishenni Opernogo teatru de urochisto progolosheno vozz yednannya zahidnoukrayinskih zemel z Ukrayinskoyu Radyanskoyu Socialistichnoyu Respublikoyu v skladi Soyuzu Radyanskih Socialistichnih Respublik Zrazu pislya cogo pochalisya masovi represiyi i deportaciya v Sibir ukrayinskogo i polskogo naselennya yak ce robilosya v Radyanskij Ukrayini 22 chervnya 1941 roku masovanoyu atakoyu Vermahtu na zahidnij kordon SRSR pochalasya nimecko radyanska vijna Poki na liniyi frontu tochilisya boyi enkavedisti shob ne evakujovuvati v yazniv vinishili dvi z polovinoyu tisyachi ukrayinciv i polyakiv perevazhno inteligenciyi yaki perebuvali v tyurmah Brigidki na Lonckogo i Div Vinishennya lvivskih v yazniv u chervni 1941 30 chervnya 1941 roku do Lvova uvijshla nimecka armiya Odnim z pershih vuliceyu Yanivskoyu teperishnoyu Shevchenka v misto uvijshov bataljon Nahtigal sho perebuvav u skladi abveru i buv ukomplektovanij z ukrayinskih nacionalistiv prihilnikiv OUN Stepana Banderi ocholenih Romanom Shuhevichem 30 chervnya na ploshi Rinok Ukrayinski Nacionalni Zbori progolosili Akt vidnovlennya Ukrayinskoyi Derzhavi ne pitayuchi dozvolu nimciv Cim krokom OUN B nalashtuvali proti sebe nimeckij uryad i proti ukrayinskih nacionalistiv pochalisya represiyi U konctabori Zaksengauzen uv yazneno Stepana Banderu Nimecka administraciya zaplyamuvala sebe yevrejskim pogromom i vbivstvom lvivskih profesoriv 3 4 lipnya 1941 roku Falsifikatori z polskogo i rosijskogo taboriv namagayutsya pripisati cej zlochin ukrayinskim nacionalistam z bataljonu Nahtigal Prote taki akciyi zdijsnyuvali zonderkomandi sho buli v pidporyadkuvanni Sluzhbi Bezpeki SD a Nahtigal pidporyadkovuvavsya abveru vijskovij rozvidci yakij mav inshi zavdannya Razom z tim nimecke komanduvannya nakazalo vidkriti radyanski v yaznici i pokazati zhitelyam mista pravdu pro zlochini radyanskogo totalitarnogo rezhimu 1 serpnya 1941 roku u Lvovi stvoreno administraciyu nimeckogo distriktu Galichina sho uvijshov na pravah p yatogo distriktu do skladu General gubernatorstva stvorenogo na teritoriyi kolishnoyi Polshi z centrom u Krakovi U Lvovi stvoreno koncentracijni tabori Shtalag 328 na Citadeli de utrimuvali vijskovopolonenih i Yanivskij koctabir teper vipravno trudova koloniya 30 v kinci vulici Shevchenka Yevrejske naselennya zignali v getto u pivnichnij chastini mista za zaliznichnoyu koliyeyu Na pochatku 1943 roku Roman Shuhevich yakij demobilizuvavsya z vijskovoyi policiyi shucmanshaft i yakomu zagrozhuvav aresht gestapo za uchast u progoloshenni Aktu vidnovlennya Ukrayinskoyi derzhavi perehodit u pidpillya Mayuchi dosvid partizanskoyi vijni v biloruskih lisah vin organizovuye perehid ukrayinskih nacionalistiv yaki sluzhili v nimeckij policiyi u poliski lisi na Rivenshinu Ci tereni nalezhali do inshoyi okupacijnoyi strukturi Rajhskomisariatu Ukrayina iz nabagato zhorstokishim rezhimom yak v Galichini tut diyali zagoni Ukrayinskoyi Povstanskoyi Armiyi pid komanduvannyam Tarasa Bulbi Borovcya Banderivci pochali vlivatisya v UPA zaprovadivshi suvoru disciplinu i rozshirili yiyi strukturu na vsyu teritoriyu Zahidnoyi Ukrayini U listopadi 1943 roku Roman Shuhevich prijnyav post Golovnogo Komandira UPA U 1943 roci nimci vinishili lvivske getto Iz cim Lviv vtrativ svoye yevrejske naselennya V chas nastupu Chervonoyi Armiyi pislya rozgromu nimciv pid Brodami u Lvovi 23 lipnya 1944 roku rozpochalasya vijskova operaciya polskoyi pidpilnoyi Armiyi Krajovoyi z metoyu vzyati Lviv i Galichinu i z cih pozicij vesti peremovini shodo vlashtuvannya polsko nimeckogo kordonu Vona otrimala nazvu Operaciya Burya Vona peretvorilasya na vbivstva ukrayinciv polyakami na vulicyah Lvova 24 26 lipnya 1944 roku na pidstupah do Lvova jshli zhorstoki boyi Ekipazhu tanka T 34 Gvardiya 63 yi gvardijskoyi tankovoyi brigadi 10 go gvardijskogo Uralskogo tankovogo korpusu pid komanduvannyam lejtenanta A N Dodonova bulo nakazano prorvatisya do centru mista i postaviti Chervonij prapor na vezhi budivli lvivskoyi miskradi Tank z napisom Gvardiya prorvavsya do samogo pid yizdu ratushi Radist Oleksandr Marchenko z gurtom avtomatnikiv znishiv nimecku ohoronu uvirvavsya v budinok pidnyavsya na vezhu i postaviv nad mistom chervonij prapor Pislya cogo vin upav ubitij nimeckoyu kuleyu Jogo posmertno nagorodili ordenom Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya O Marchenko stav pochesnim gromadyaninom Lvova U jogo chest na cij budivli miskoyi Radi bulo vstanovleno memorialnu doshku 27 lipnya 1944 roku Chervona armiya povnistyu vzyala Lviv Kerivnikiv Armiyi Krajovoyi bulo zaprosheno na peregovori z kerivnictvom Chervonoyi Armiyi de yih zaareshtuvali Ukrayinska Povstanska armiya gotuvalasya do vijni z novim okupacijnim rezhimom 1944 1991 u skladi Radyanskogo Soyuzu Dokladnishe Salyut u Lvovi na chest 5 richchya peremogi Radyanskogo soyuzu u Drugij svitovij vijni Z 1944 roku Lviv staye administrativnim centrom Lvivskoyi oblasti Zgidno z dogovorom mizh Radyanskim Soyuzom i Polskoyu Narodnoyu Respublikoyu pro obmin naselennyam u 1946 roci Lviv yak i vsyu Galichinu pokinula perevazhna bilshist polskogo naselennya Na yihnye misce pribuli pereselenci z Rosiyi rosijskomovni yevreyi i ukrayinci zi Shodu Ukrayinciv lemkiv sho pribuvali z Polshi natomist selili ne u Lvovi a v periferijnih rajonah Zahidnoyi Ukrayini a toj dali Tak u misti vkotre zminilosya naselennya Lviv stav perevazhno rosijskomovnim mistom Ukrayinsku greko katolicku cerkvu bulo likvidovano i silomic priyednano do Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi na Lvivskomu sobori 1946 roku Ti hto ne zgodilisya poyihali v Sibir Primitno sho poryad iz cim u Lvovi zalishilisya diyati dva rimo katolickih kosteli Proti UPA velasya neshadna vijna sho suprovodzhuvalasya zhorstokimi represiyami proti miscevogo ukrayinskogo naselennya Tisyachi simej sho pidtrimuvali povstanciv buli vivezeno v Sibir 5 bereznya 1950 roku na konspirativnij kvartiri v seli Bilogorshi na okolici Lvova zaginuv Golovnij Komandir UPA Roman Shuhevich Radyanska vlada zbuduvala u misti kilka promislovih gigantiv Lvivskij avtobusnij zavod Lvivhimsilmash Lvivskij zavod avtonavantazhuvachiv Aviaremontnij zavod Tankoremontnij zavod Elektron Kineskop Polyaron ta inshi Misto potrebuvalo robitnikiv i u 1950 ih i osoblivo 1960 ih rokah syudi masovo pereselyayutsya zhiteli navkolishnih sil Bulo zbudovano veliki spalni rajoni Pivdennij Sihiv Ryasne Majorivka Zboyisha ta in Na bazi fakultetiv Lvivskogo universitetu Lvivskoyi Politehniki Konservatoriyi serednih navchalnih zakladiv chasiv Polshi ta Avstro Ugorshini vidkrito pedagogichnij u 1960 roci perevedenij do Drogobicha medichnij lisotehnichnij silskogospodarskij zooveterinarnij instituti Institut prikladnogo i dekorativnogo mistectva Ukrayinskij poligrafichnij institut Institut fizichnoyi kulturi U 1971 roci u Lvovi buv vidkritij Zahidnij naukovij centr Akademiyi nauk URSR U cej period u Lvovi pracyuvali Geroyi Socialistichnoyi Praci Gurgal Volodimir Josipovich Ignatenko Yevgeniya Vasilivna Zvislo Mihajlo Vasilovich Verenicin Mikola Petrovich Marchenko Ivan Semenovich Vahula Mihajlo Georgijovich Kucherenko Yevgeniya Markiyanivna Latik Irina Vasilivna Milyan Mikola Ivanovich Burakov Oleksandr Pantelejovich Burak Yuliya Vasilivna Ryaskina Katerina Ivanivna Stanicka Olena Luk yanivna Martinec Mikola Gnatovich Fau Anatolij Yevgenovich Vovk Lyubov Josipivna Kochevih Ivan Pavlovich Voronenko Mihajlo Stepanovich Najaktivnishi diskusiyi pro novij obraz Lvova yakij bi vidpovidav rangu regionalnogo centru Radyanskoyi Ukrayini velisya v pershi dva povoyenni desyatilittya Lviv stav viklikom dlya novoyi radyanskoyi vladi bo vidriznyavsya vid inshih velikih radyanskih mist svoyeyu yevropejskistyu Vuzki vulichki stvoryuvali problemi dlya proyizdu vantazhivok promislovij prostir mista buv haotichnim vpletenim u zhitlovi rajoni ne bulo magistralnih dorig velika gustota naselennya Vidminnist polyagala v tomu sho na vidminu vid bilshosti mist yaki pislya vijni opinilisya v Radyanskomu Soyuzi Lviv buduvali bez planu A tomu na dumku radyanskoyi vladi ce treba bulo zminiti j unifikuvati pid usi radyanski promislovi mista Nove radyanske bachennya mista Lvova yak promislovogo akademichnogo ta kulturnogo centru zahidnogo regionu Radyanskoyi Ukrayini malo ohopiti vse misto Ta koli prijshlosya do realnih zmin u misti pracivniki Derzhbudu buli shokovani yakistyu realizovanih proyektiv zhitla dlya robitnikiv Budinki u Lvovi zbudovani pered vklyuchennyam mista do Radyanskogo Soyuzu stali prikladom dlya povoyennih budivelnikiv pro te yak maye viglyadati yakisne sporudzhennya j arhitekturne ozdoblennya budinkiv Koli v misti v 1958 mu pochavsya zhitlovij bum direktor komunalnogo banku u Lvovi pidsumuvav Budinki yaki povinni pidtrimuvatisya j remontuvatisya krashi nizh ti sho buduyutsya Popri bazhannya kardinalno zminiti oblichchya Lvova ce bulo nemozhlivo Odin iz golovnih arhitektoriv radyanskogo Lvova Genrih Shveckij Vineckij pidsumuvav sho zhodnu z lvivskih vulic ne mozhna pereoblashtuvati shlyahom rekonstrukciyi v takij sposib shobi vona vidpovidala ideologichnim ta estetichnim uyavlennyam i potrebam radyanskoyi derzhavi j suspilstva Do cogo dodalisya brak planuvannya ta finansuvannya Do 1960 h u Lvovi pobuduvali gotel kinoteatr i statistichnij centr U Lvovi vkotre kardinalno zminilosya naselennya vin stav najbilshim ukrayinomovnim blizko 80 mistom Tut bulo najbilshe hristiyanskih hramiv tretina parafij RPC bula v Galichini ranishe voni nalezhali UGKC Z pochatkom hrushovskoyi vidligi Lviv znovu stav bazoyu ukrayinskogo nacionalno vizvolnogo ruhu shistdesyatnikiv Tut vinikayut pidpilni gurtki Ukrayinskij nacionalnij komitet Bogdana Gricini ta Ivana Kovalya 1957 1961 Ukrayinska robitnicho selyanska spilka Levka Luk yanenka 1959 1961 filiya Ukrayinskogo nacionalnogo frontu 1963 1967 Ukrayinskij nacionalno vizvolnij front Zoryana Popadyuka 1968 1973 oficijno diyav Klub tvorchoyi molodi Prolisok pid kerivnictvom Mihajla Kosiva 1962 1965 Vid 1970 1971 rokah V yacheslav Chornovil pidpilno vidavav samvidavnij chasopis Ukrayinskij visnik Prote radyanska vlada zhorstoko peresliduvala shistdesyatniki lideram prisudzhuvala rozstril reshti trivali termini uv yaznennya Pochinayuchi z 1976 roku ukrayinski disidenti vstupayut do Ukrayinskoyi Gelsinskoyi grupi Z pochatkom gorbachovskoyi Perebudovi nabiraye sili nacionalno vizvolnij ruh U serpni 1987 roku V Chornovil vidnovlyuye vipusk Ukrayinskij visnika i razom z Mihajlom Gorinem u pidpilnih umovah peretvoryuyut Ukrayinsku gelsinsku grupu v Ukrayinsku Gelsinsku Spilku Vinikayut chislenni oficijni kulturni i memorialni tovaristva pershim z yakih bulo Tovaristvo Leva zasnovane v zhovtni 1987 roku 20 veresnya 1987 roku pid chas svyatkuvannya Dnya mista Lvova vidbulasya persha v Ukrayini politichna demonstraciya Alik Olisevich yiyi uchasniki stvorili u zhovtni 1987 roku U travni 1988 roku u Lvovi vinik iniciativnij komitet Pershij etap nacionalno vizvolnogo ruhu suprovodzhuvavsya peresliduvannyami vladi i represiyami Borotba prodovzhilasya navesni 1989 roci z viniknennyam Narodnogo Ruhu Ukrayini za perebudovu i uvinchalasya peremogoyu na viborah do Lvivskoyi oblasnoyi i miskoyi radi u berezni 1990 roku Golovoyu Lvivskoyi oblasnoyi radi stav V Chornovil Nacionalno vizvolnu borotbu bulo pereneseno do Kiyeva de progolosheno nezalezhnist Ukrayini 24 serpnya 1991 roku Suchasnist pislya 1991 u Nezalezhnij UkrayiniDokladnishe Lviv zalishivsya administrativnim centrom Lvivskoyi oblasti nezalezhnoyi Ukrayini U 1998 roci ansambl istorichnogo centru Lvova i Sobor svyatogo Yura buli viznani YuNESKO ob yektami vsesvitnogo kulturnogo nadbannya pid poryadkovim nomerom 865 Cherez rik u misti buv provedenij Shostij samit prezidentiv krayin Centralnoyi ta Shidnoyi Yevropi a 2001 roku misto vidvidav papa Rimskij Ivan Pavlo II 27 lipnya 2002 roku pid chas aviashou stalasya Sknilivska tragediya vnaslidok yakoyi zaginulo 78 osib U 2005 roci zi Lvova do Kiyeva bulo perevedeno rezidenciyu mitropolita Ukrayinskoyi greko katolickoyi cerkvi 8 kvitnya 2009 roku Lviv viznano kulturnoyu stoliceyu Ukrayini Na osnovi ekspertnih doslidzhen Derzhavnoyi sluzhbi turizmu i kurortiv ta Radi z pitan turizmu i kurortiv Lvovu prisvoyeno status kulturnoyi stolici Ukrayini U chervni 2012 roku Lviv buv odnim z mist sho prijmali finalnu chastinu Yevro 2012 U Lvovi vidbuvayutsya tri matchi za uchastyu zbirnih Nimechchini Daniyi ta Portugaliyi Na pochatku XXI stolittya Lviv zalishayetsya velikim regionalnim centrom kulturnoyu i turistichnoyu stoliceyu Ukrayini U misti provoditsya najbilshe u krayini festivaliv i tut najbilshe pam yatnikiv arhitekturi Misto zbereglo svij osvitnij potencial Div takozhLviv Hronologiya Lvova Zlochinnist i pravosuddya v serednovichnomu Lvovi Centr miskoyi istoriyi centralno shidnoyi Yevropi centr doslidzhen istoriyi Lvova ta inshih mist centralno shidnoyi Yevropi PrimitkiLev Danilovich knyaz dumen i horobor na rati chi bezchesnij knyaz 21 veresnya 2016 u Wayback Machine L Vojtovich Ukrayina v Centralno Shidnij Yevropi Zb nauk pr K Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2013 Vip 12 13 S 148 189 Isayevich Ya Yak viniklo misto pid nazvoyu Lviv Lviv Istorichni narisi Lviv 1996 S 16 18 Kozickij A 1 2008 s 15 Vojtovich L Korol Danilo Romanovich politik i polkovodec 25 serpnya 2016 u Wayback Machine Doba korolya Danila v nauci mistectvi literaturi Lviv 2008 S 22 97 Znajdeno novu datu zasnuvannya Lvova Shodennij Lviv 13 kvitnya 2010 Arhiv originalu za 14 grudnya 2012 Procitovano 15 kvitnya 2010 Mieczyslaw Orlowicz Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta Lwow Warszawa 1925 276 s S 14 pol Yaroslav Pasternak Galich Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 S 341 Atlas ukrayinskih istorichnih mist T 1 Lviv Za nauk red Mirona Kapralya K DNVP Kartografiya 2014 95 s 5 originalnih kart 11 kart rekonstrukcij 6 vidiv mista L Gorodiskij I Zinchishin Mandrivka po Terebovli i Terebovlyanshini Istorichnij naris putivnik Lviv Kamenyar 1998 294 s il S 44 ISBN 966 7255 01 8 Denys Zubryckyj Kronika miasta Lwowa 13 lyutogo 2015 u Wayback Machine Lwow 1844 492 s S 21 pol Lvovu 760 Desyat cikavih faktiv pro misto ta jogo meshkanciv 7 travnya 2016 u Wayback Machine Seks i misto BBC Ukrayina 5 travnya 2016 roku Mieczyslaw Orlowicz Ilustrowany przewodnik po Lwowie S 16 Lvovu 760 Desyat cikavih faktiv pro misto ta jogo meshkanciv 7 travnya 2016 u Wayback Machine Chesnij sud ce istoriya BBC Ukrayina 5 travnya 2016 roku Mieczyslaw Orlowicz Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta Lwow Warszawa 1925 276 s S 177 pol Piller W Jozefy 1781 PDF polska Lviv C K G Typogr s 40 Arhiv originalu PDF za 25 chervnya 2021 Procitovano 13 sichnya 2021 Arhiv originalu za 5 bereznya 2016 Procitovano 30 sichnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Wiczkowski Jozef 1907 www sbc org pl polska Sklad Glowny w ksiegarni H Altenberga s 54 Arhiv originalu za 23 grudnya 2021 Schneider Antoni 1871 polska Lviv Drukarnia Kornela Pillera s 63 Arhiv originalu za 22 serpnya 2019 Procitovano 12 grudnya 2019 Chornovol I 199 deputativ Galickogo Sejmu Seriya Lvivska sotnya Lviv Triada plyus 2010 228 s il C 85 Lwow 1934 1939 Drogi rozwojowe gospodarki miejskiej polska Lviv Zarzad Miejski s 6 Arhiv originalu za 18 lyutogo 2015 Procitovano 18 lyutogo 2015 Litvin M Naumenko K Istoriya ZUNR S 347 Lepucki Henryk serpen 1936 polska Lviv Magistrat Miejskie Biuro Statystyczne s 2 Arhiv originalu za 26 listopada 2020 Procitovano 23 bereznya 2020 Mraka I Chervona armiya ochima lviv yan voseni 1939 r S 103 Mraka I Chervona armiya ochima lviv yan voseni 1939 r S 111 prim Slidami Lvivskogo pogromu Dzhona Pola Himki 2 zhovtnya 2017 u Wayback Machine bibliografiya 156 nazv Istorichna pravda 20 02 2013 Sergij Ryabenko http search ligazakon ua l doc2 nsf link1 KP860375 html 5 travnya 2014 u Wayback Machine POSTANOVA Yak Ukrayinu robili radyanskoyu i yak ukrayinci chinili opir The Village Ukrayina ukr 7 lyutogo 2024 Procitovano 11 lyutogo 2024 DzherelaIstoriya Lvova U troh tomah Institut ukrayinoznavstva imeni I Krip yakevicha NAN Ukrayini Lviv Centr Yevropi 2006 296 s ISBN 966 7022 58 7 Krip yakevich I Istorichni prohodi po Lvovi Lviv Kamenyar 1991 168 s ISBN 5 7745 0316 X Mraka I Chervona armiya ochima lviv yan voseni 1939 r Ukrayinskij istorichnij zhurnal K 2016 1 526 sich lyut 240 s S 98 112 ISSN 0130 5247 Leopolis militans Narisi vijskovoyi istoriyi Lvova XIII XVIII st dlya uchniv zagalnoosvit shk studentiv VNZ uchiteliv vikl A Kozickij Lvivskij nacionalnij universitet imeni Ivana Franka Lviv Apriori 2014 368 s il karti Bibliogr s 354 362 ISBN 978 617 629 204 3 LiteraturaBagatokulturne istorichne seredovishe Lvova v XIX i XX st T 4 red L Zashkilnyak Ye Maternicki Lvivskij nacionalnij universitet imeni Ivana Franka L Ryashiv 2006 493 c pol Drama bez katarsisu Storinki literaturnogo zhittya Lvova pershoyi polovini XX stolittya M M Ilnickij L Misioner 1999 212 c Lviv i lviv yani ukrayinskij socium ta promisel 20 30 ti roki XX stolittya monografiya O I Pasicka nauk red I Pater NAN Ukrayini Institut ukrayinoznavstva imeni I Krip yakevicha Lviv In t ukrayinoznavstva 2014 400 s il fot Bibliogr S 356 381 535 nazv ISBN 978 966 02 7300 9 Lviv novi mishani studenti ta rezhim 1944 1953 rr Roman Genega Lviv Lvivskij nacionalnij universitet imeni Ivana Franka 2015 320 s ISBN 978 617 10 0244 9 Lviv prostir na tli meshkanciv XIII XIX st narisi M Dolinska Spil iniciativa akad ta osvit seredovisha Lvova Soborna Ukrayina ta yiyi zemli Ukrayinskij katolickij universitet Lviv 2015 165 10 c Bibliogr S 158 166 Melnik B Vulicyami starovinnogo Lvova 3 ye vid zi zminami Lviv Svit 2006 272 c Nacionalni gromadi Lvova XVI XVIII st Socialno pravovi vzayemini M Kapral Lvivskij nacionalnij universitet imeni Ivana Franka Lviv vid nya institutu ukrayinskoyi arheografiyi ta dzhereloznavstva imeni M S Grushevskogo NAN Ukrayini L LA Piramida 2003 439 c Bibliogr S 391 413 Privileyi nacionalnih gromad mista Lvova XIV XVIII st Zb dok red Ya Dashkevich R Shust Lviv vid nya institutu ukrayinskoyi arheografiyi ta dzhereloznavstva imeni M S Grushevskogo NAN Ukrayini L 2000 575 c Lviv ist pam yatki T 2 Sanitarnij blagoustrij Lvova u XV XVIII stolittyah istorichni tendenciyi stanovlennya za materialami fondiv Lvivska nacionalna naukova biblioteka Ukrayini imeni Vasilya Stefanika NAN Ukrayini O Potimko Zap Lviv nauk b ki im V Stefanika Zb nauk pr 2003 Vip 11 S 395 404 PosilannyaIstoriya Lvova u sestrinskih Vikiproyektah Portal Lviv Proyekt Lviv Fajli u Vikishovishi Dokumentalnij film pro Lviv Nash Lviv Lwow Lemberg Leopolis 2007 10 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Istoriya Lvova na sajti Lviv vidkritij dlya svitu 23 travnya 2009 u Wayback Machine Mieczyslaw Orlowicz Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta Lwow Warszawa 1925 276 s pol ros