«Володар перснів» (також «Володар перстенів»; англ. «The Lord of the Rings») — епічний роман у жанрі «фентезі» англійського письменника, філолога та професора Оксфордського університету Дж. Толкіна. Оповідь почалася як продовження до попередньої роботи Толкіна, «Гобіт», але згодом розвинулась у набагато більшу історію. Її було написано поетапно між 1937 та 1949 роками, істотну частину — під час Другої світової війни. Роман є другим у світі бестселером, кількість проданих примірників якого перевищила 150 млн. Книга також входить у Рейтинг 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік під номером 35, а у голосуванні The Big Read проведеного BBC 2003 року у Великій Британії роман посів перше місце.
Володар перснів | ||||
---|---|---|---|---|
The Lord of the Rings | ||||
Обкладинки трьох томів першого видання роману. Оформлення виконано автором. | ||||
Жанр | фентезі | |||
Форма | d | |||
Автор | Дж. Р. Р. Толкін | |||
Мова | англійська | |||
Опубліковано | 1954—1955 | |||
Країна | Велика Британія | |||
Видавництво | Allen & Unwin | |||
Опубліковано українською | 2002 | |||
Переклад | О. Мокровольський (2002) (2003) О. Фешовець (2004—2005) К. Оніщук (2013) | |||
Попередній твір | Гобіт | |||
Наступний твір | Пригоди Тома Бомбадила | |||
| ||||
Цей твір у Вікісховищі | ||||
Історія створення
Написання
З 1926 року Дж. Р. Р. Толкін обіймав посаду професора англосаксонської мови в Оксфордському університеті. У науковому середовищі він був відомий насамперед завдяки дослідженням давньоанглійського епосу «Беовульф» і роботі над виданням середньовічної поеми «Сер Ґавейн і Зелений Лицар». Іншою стороною його діяльності була літературна творчість. Вже не одне десятиліття Толкін створював власну міфологію про світ Арди — Землі, якою вона була у вигадані праміфологічні часи. Ще зі студентських років майбутній письменник відчував, що його не влаштовує надзвичайна вбогість збереженої англійської фольклорної спадщини, і це спонукало його на створення власної «міфології для Англії» під враженням від міфологічної спадщини фінів, відтвореної Еліасом Леннрутом у «Калевалі». Чільне місце в сказаннях Толкіна посідали ельфи, постаті яких він цілеспрямовано змальовував на основі середньовічної традиції, що зображала ельфів не крихітними крилатими істотами, як у Шекспіра та авторів Вікторіанської епохи, а могутніми й величними надприродними створіннями, що не поступаються за зростом людям. Міфологія містила у своєму складі як прозаїчні твори, так і поеми, написані алітераційним та римованим віршем.
21 вересня 1937 року у видавництві вийшов друком роман-казка Толкіна «Гобіт, або Туди і звідти» про подорож гобіта Більбо Торбина, чарівника Ґандальфа та тринадцятьох гномів до Самотньої Гори, де дракон Смоґ стереже захоплені гномівські скарби. До власної міфології Толкіна про світ Арди — майбутнього «Сильмариліона», «Гобіт» мав досить опосередкований стосунок, проте запозичив звідти низку елементів, як-от згадку про ельфійське місто Ґондолін. Роман був позитивно прийнятий літературними критиками та читачами, і директор видавництва Стенлі Анвін звернувся до автора з проханням про продовження.
Спершу Толкін надіслав у видавництво кілька невеликих за обсягом казок, чернетки роману «Утрачений шлях», «Сильмариліон» та пов'язану з ним поему «Балада про Леітіан». Казки видавцям сподобалися, але в них не було нічого про гобітів, а на переконання Стенлі Анвіна читачі першої книги чекали саме на них. У «Сильмариліоні» ж, на думку Анвіна, «повно чудового матеріалу», однак «насправді це радше копальня, яку добре було б опрацювати заради створення таких книг, як „Гобіт“, але не книга як така».
Тож у грудні 1937 року Толкін взявся до роботи над «Новим Гобітом». 19 грудня він повідомив видавництво, що написав «перший розділ нової історії про гобітів — „Довгоочікувана гостина“». Писати Толкін розпочав у досить легковажному тоні, наближеному до «Гобіта». Головним героєм спочатку також був Більбо Торбин, який, витративши всі свої скарби, після бучного святкування свого 111-річчя зникає із Ширу й вирушає в нову подорож. Але у Толкіна не було розуміння, яка мета нової мандрівки Більбо, та й потенціал персонажа, який згідно з кінцівкою «Гобіта» «почувався дуже щасливим до кінця своїх днів», уже було вичерпано. Тоді Толкін вирішив зробити головним героєм Бінґо — спершу сина, а згодом племінника Більбо, що отримав своє ім'я від сімейства іграшкових коал, якими гралися діти письменника.
Поволі тональність оповіді змінювалась від веселого й безтурботного стилю «Гобіта» в бік чогось похмурішого та наближеного до епічної стилістики легенд «Сильмариліону». Сполучною ланкою між «Гобітом» та його продовженням письменник вирішив зробити чарівний перстень Більбо, пов'язавши його з майже випадковою згадкою на сторінках «Гобіта» Чорнокнижника — злого духа Саурона із «Сильмариліона». У сюжеті з'являються страхітливі Чорні Вершники, а мирній країні гобітів загрожує небезпека від Чорнокнижника, який має намір заволодіти Перснем. У заїзді селища Брі Бінґо та його супутники зустрічають похмурого мандрівного гобіта Бігуна, із яким вирушають до Рівендолу. Там мудрий Ельронд мав би розкрити їм природу Персня й навіщо він знадобився Чорнокнижнику, однак цього Толкін ще сам не знав.
Врешті у Толкіна з'явилася ідея, що чарівний перстень Більбо — це насправді Єдиний Перстень Влади, створений Чорнокнижником-Сауроном, щоб контролювати інші Персні. Гобіти мають знищити Перстень, що можливо зробити лише в країні Зла, Мордорі, де він був викуваний. Твір уже не був історією для дітей і ставав радше продовженням «Сильмариліона», аніж «Гобіта». Ім'я головного героя змінилося на «Фродо», запозичене зі скандинавського епосу, а гобіт Бігун став чоловіком Араґорном, нащадком стародавніх королів. Пізніше Толкін згадував про це так:
Вони хотіли продовження. Але я хотів героїчних легенд і високого роману. Результатом став «Володар Перснів» |
Однією з проблем, яку мав вирішити Толкін, було поєднання в новому творі елементів «Гобіта» й «Сильмариліона». Спершу письменника бентежила «ця мішанина еддичних гномів із „Пророцтва вьольви“, новомодних гобітів і ґолумів (вигаданих від нічого робити) та англосаксонських рун», яких він мав якось пристосувати до впорядкованої міфології та послідовної номенклатури «Сильмариліона». Зрештою, намагаючись знайти раціональне пояснення співіснуванню в праміфологічні часи ельфійських мов із давньоскандинавськими іменами гномів, письменник вирішив подати застосовані ним історичні мови як «переклад» певних автентичних мов вигаданого світу. Якщо уявити, що англійська в романі слугує заміною справжньої мови гобітів, то гноми мали б запозичити свої імена з мови, яка співвідноситься з гобітською так само, як давньоскандинавська — із сучасною англійською. Ця ідея, за словами Тома Шиппі, «звільнила уяву Толкіна» та дозволила йому знайти у вигаданому світі місце для Рогану — культури, подібної до англосаксонської, представники якої розмовляють однією з улюблених мов письменника, давньоанглійською. Як наслідок, «Володар Перснів» виявився «втричі об'ємнішим, ніж передбачалося спочатку». Гобіти, зі свого боку, виконали в романі важливу роль посередників між читачем сучасної Толкіну культури та епічними героями давнини.
Робота над романом час від часу переривалося довгими паузами й загалом тривала більше 15 років. Цьому сприяв перфекціонізм письменника — для Толкіна була важливою правдоподібність історії, яка мала виглядати реальною в очах читачів, тому він вибудовував послідовну хронологію сюжетних подій за днями й годинами, детально розраховував час і відстані, приділяв увагу таким елементам, як фази Місяця та напрями вітру. Готові розділи «Володаря Перснів» він зачитував Інклінґам, зокрема Клайвові Льюїсу, який схвально відзивався про написане й спонукав Толкіна продовжити роботу над книгою під час чергової кількамісячної перерви, викликаної відсутністю натхнення. Упродовж 1944 року Толкін детально описував роботу над романом у листах до свого сина Крістофера, який в останні роки Другої світової війни служив у британських повітряних силах у Південній Африці.
Публікація
Хоча для багатьох читачів роман відомий як трилогія, Толкін задумував його як перший том у двотомнику, другою книгою якого мав стати «Сильмариліон». Проте, коли Толкін подав у видавництво першу книгу «Володар Перснів», з економічних міркувань було вирішено надрукувати її в трьох томах упродовж 1954—1955 рр. Відтоді книгу неодноразово передруковували й перекладали на багато мов, що зробило її одним з найпопулярніших та найвпливовіших літературних творів ХХ століття.
Назва книжки стосується головного антагоніста оповіді, Темного Володаря Саурона, який в ранню епоху створив Єдиний Перстень, щоб керувати іншими Перснями Влади і зрештою використати їх як знаряддя для завоювання і підкорення цілого Середзем'я. Оповідь починається в спокійному Ширі — землі гобітів, що немало нагадує англійську сільську місцевість, а далі розгортається в північно-західному Середзем'ї, описуючи перебіг Війни за Перстень з точки зору її героїв, а саме гобітів Фродо Беґінза, Семвайза Ґемджі, Меріадока Брендібака і Переґріна Тука, а також їхніх основних союзників та супутників: Араґорна, Боромира, Ґімлі, Леґоласа і Ґендальфа.
Назви трьох томів:
Сюжет
Історія відбувається в контексті історичних подій північно-західного Середзем'я. Задовго до початку роману, в 1600 році Другої епохи, Темний Володар Саурон викував Єдиний Перстень, щоб здобути владу над іншими перснями, які перебувають в руках вождів людей, ельфів та гномів. Він зазнає поразки в битві 3441 року Другої епохи, й Ісілдур, син Еленділа, відрубує Перстень разом з пальцем і називає його сімейною реліквією. Пізніше Ісілдура вбивають орки, а Перстень губиться в ріці Андуїн. Через дві тисячі років Перстень потрапляє до рук гобіта Деаґола, а від нього — до Смеаґола, який вбиває свого друга і відбирає Перстень. Смеаґола виганяють з селища, і він ховається в глибині гір, де за сотню років під впливом Персня перетворюється на жалюгідне, зіпсоване створіння — Ґолума. Згодом він губить Перстень, котрого, як про це оповідається в «Гобіті», знаходить Більбо Беґінз. Тим часом Саурон набуває нової фізичної форми і відвойовує Мордор, своє колишнє володіння. Ґолум вирушає на пошуки Персня, але потрапляє в полон до Саурона, який довідується від нього, що Перстень в Більбо Беґінза. Ґолума відпускають, а Саурон, якому потрібен Перстень, щоб повернути собі абсолютну владу, шле своїх темних, страхітливих слуг Назґулів відібрати Перстень.
Роман починається в Ширі, з моменту, коли Фродо Беґінз успадковує Перстень від Більбо, свого дядька і наставника. Обидвоє нічого не знають про його походження, але чарівник Ґандалф Сірий з'ясовує історію Персня і радить Фродо винести його з Ширу. Фродо покидає Шир, взявши з собою за супутників свого садівника і друга Семвайза Ґемджі та двох кузенів, Меріадока Брендібака і Переґріна Тука. Ще в Ширі вони мало не наражаються на Назґулів, але відриваються від переслідувачів, пішовши напрямки через Праліс, де їм допомагає таємничий і могутній Том Бомбадил, на якого Перстень явно не має впливу. Вийшовши з лісу, вони зупиняються в селищі Брі, де знайомляться з Араґорном, спадкоємцем Ісілдура, який приєднується до них в ролі провідника й охоронця. Вони втікають з Брі, ледве уникнувши нападу, але Назґули переслідують їх до сторожової гори Грозової і ранять Фродо проклятим кинджалом. Араґорн веде гобітів до сховку в Рівендолі, а тим часом Фродо мало не вмирає від рани. На броді Бруїнен Назґули нову атакують, але їх змітають хвилі повені, викликаної Елрондом, правителем Рівендолу, і загін рятується.
Фродо видужує в Рівендолі під наглядом Ельронда. На Раді Ельронда розкривається багато важливих фактів про Саурона і Перстень, а також повідомляється новина про те, що Саурон схилив на свій бік чарівника Сарумана. Рада приходить до думки, що загроза від Саурона є надто великою і що найкращим рішенням є знищити Перстень, кинувши його у Судну Гору в Мордорі, там, де його було викувано. Фродо погоджується взяти Перстень, а щоб супроводжувати й охороняти його формується «Братство Персня»: Сем, Мері, Піпін, Араґорн, Ґандалф, гном Ґімлі, ельф Леґолас і Боромир, син Денетора, правлячого намісника королівства Ґондор.
Не змігши подолати Імлисті гори через перевал Карадрас, загін проходить копальнями Морії, де на нього нападають орки. Ґандалф падає в безодню, борючись із древнім та жахливим Балроґом, що дає можливість іншим врятуватися. Загін ховається в ельфійському лісі Лотлорієні. Отримавши човни і подарунки від Володарки Ґаладріель, загін пливе вниз рікою Андуїн до вершини Амон-Ген. Там Боромир піддається спокусі Персня і пробує відібрати його від Фродо. Тоді Фродо втікає від Братства і сам-один вирушає до Мордору, але Сем пристає до нього, щоб допомагати й охороняти.
Тим часом, надіслані Сауроном та Саруманом орки вбивають Боромира і викрадають Мері та Піпіна. Араґорн, Ґімлі та Леґолас йдуть за орками в королівство Роган. Мері та Піпін рятуються, коли на орків нападають рогірими. Гобіти втікають до лісу Фанґорн, в якому вони заводять дружбу з деревоподібними ентами. В лісі, Араґорн, Ґімлі та Леґолас знаходять не гобітів, а Ґандалфа, який воскрес після битви з Балроґом і тепер є значно могутнішим «Ґандалфом Білим». Ґандалф запевняє їх, що гобіти в безпеці, і вони йдуть до Теодена, короля Рогану, щоб вивести його з пригніченого заціпеніння, заподіяного Саруманом, і допомогти рогіримам протистояти армії Сарумана. Теоден укріплюється у фортеці Гельмів Яр разом з Араґорном, Ґімлі та Леґоласом, а Ґандалф від'їжджає, щоб зібрати більше військо. Гельмів Яр беруть в облогу орки Сарумана, але Ґандалф прибуває з підкріпленням і розбиває орків.
Енти нападають на Ізенґард, оточивши Сарумана у вежі Ортханк. Ґандалф, Теоден та інші прибувають до Ізеґарда, щоб зіткнутися з Саруманом. Саруман відмовляється визнати помилковість своїх методів і Ґандалф позбавляє його чину та більшості його сил. Мері з Піпіном приєднуються до загону і Піпін заглядає в палантир, камінь яснобачення, за допомогою якого Саурон спілкувався з Саруманом. Це наводить Саурона на думку, що Саруман схопив Персненосця, через що Ґандалф відвозить Піпіна в Ґондор.
По дорозі до Мордору Фродо з Семом ловлять Ґолума, який ішов слідом за ними від Морії, і примушують його провести їх до Мордору. Виявивши, до через головні ворота Мордору пройти неможливо, вони йдуть до проходу, якого знає Ґолум. Ґолум зраджує Фродо, привівши його до великої павучихи Шелоб, що живе в тунелях Кіріт-Унґолу. Здається, Фродо вмирає від укусу Шелоб, але Сем відбиває її напад. Сем бере Перстень і примушує себе залишити Фродо. Орки знаходять тіло Фродо, і Сем виявляє, що Фродо насправді не мертвий, а непритомний. Фродо відносять до вежі Кіріт-Унґол, а Сем вирішує його врятувати.
Саурон розпочинає військову кампанію проти Ґондору. Ґандалф прибуває в столицю Ґондору Мінас-Тіріт з Піпіном, щоб попередити Денетора про навислу загрозу. Мінас-Тіріт беруть в облогу, і Денетор, під впливом Саурона через ще один палантин, втрачає надію і вчиняє самогубство. Араґорн, Леґолас та Ґімлі приходять до Ґондору через Стежину Мертвих, де Араґорн піднімає невмирущу армію порушників клятви, щоб збулося старе пророцтво. Примарна армія допомагає йому подолати корсарів Умбару, що захопили південний Ґондор, і вивільнені збройні сили разом з вершниками Рогану розбивають облогу Мінас-Тіріта.
Сем рятує Фродо, і вони пробираються через Мордор. Фродо слабшає, чим ближче вони підходять до Судної Гори, але Сем його підтримує. Тим часом, у вирішальній битві біля Чорної Брами Мордору об'єднані сили Ґондору й Рогану відчайдушно воюють зі значно чисельнішою армією Саурона, з наміром відвернути увагу Саурона від Судної Гори. Над самим проваллям вулкану Фродо не може опертися спокусі Персня і привласнює його. Тут з'являється Ґолум, бореться з Фродо і відкушує йому палець разом з Перснем, а тоді падає у вогняну лаву, забираючи з собою Перстень. Таким чином Перстень знищується. В цю мить Саурон гине, його армія відступає, вежі розсипаються в порох, Назґули зникають і Війна за Перстень неначе завершується. Араґорна коронують як Елессара, правителя Арнору і Ґондору, і він одружується зі своїм давнім коханням — Арвен, донькою Елронда.
Однак, тим часом Саруман втікає з полону і підкорює Шир. Повернувшись додому, четверо гобітів піднімають повстання і скидають його. Сарумана вбиває його колишній слуга Ґріма Червослов, котрого в свою чергу застрелюють гобіти-лучники. Таким чином, Війна за Перстень доходить до свого завершального кінця на самому порозі дому Фродо. Мері й Піпіна проголошують героями. За допомогою своїх дарів від Ґаладрієль Сем відновлює Шир і одружується з Розою Котон. Фродо не вдається зцілити ран тіла й душі, і через кілька років разом з Більбо і Ґандалфом він відпливає з Сірих Гаваней на захід, до Невмирущих Земель, де знаходить спокій. Після смерті Rosie Сем дарує своїй доньці «Червону Книгу Західної Марки», в якій описано історію та пригоди Більбо, Фродо, Сема, Піпіна та Мері. Тоді Сем, останній з Персненосців, вирушає за Море, на Заобрійний Захід.
Відгуки у пресі
Часопис The Sunday Times зазначало що «Світ поділяється на тих, хто вже прочитав Володаря Перстенів і Гобіта, і тих, хто тільки збирається прочитати ці книги» . А часопис New statesman підкреслювало, що «Володар перснів — це чарівно розказана історія, з переливами усіх барв, руху та величі».
Авторський метод — «творення через філологію»
Толкін був ученим-філологом, професором Оксфордського університету. Він наголошував, що його твори «мають філологічний характер»: на створення «Володаря Перснів» його «надихнуло в основі своїй мовознавство… Творення мов є основою. Скоріше „історії“ складалися для того, щоб створити світ для мов, ніж навпаки. У мене спершу виникає ім'я, а вже потім — історія … для мене цей твір чималою мірою — есе з „лінгвістичної естетики“». У листі до сина Крістофера Толкін розповідав:
Ніхто не вірить мені, коли я кажу, що моя величезна книга — це спроба створити світ, у якому мова, яка відповідає моїм особистим естетичним уподобанням, могла б здаватися справжньою. Але це правда. Один запитувач (серед багатьох інших) бажав знати, про що взагалі «В. П.» і чи не «алегорія» це. І я сказав, що це — спроба створити ситуацію, в якій звичайнісіньким привітанням було б «елен сіла луменн' оментіелмо», і що ця фраза виникла задовго до книги. Більше ні про що мене не питали.
Резонність цих висловлювань письменника, які попервах не сприймалися всерйоз більшістю літературних критиків, уперше була обґрунтована філологом Томом Шиппі, який викладав у Оксфорді ті ж дисципліни, що й Толкін. Згідно з Шиппі, творчий метод автора «Володаря Перснів», «творення через філологію», лежить «в самому серці толкінівського „вимислу“». І у своїй науковій діяльності, і в літературній творчості він ішов від мовних побудов до будь-яких інших. Винахід Толкіном споріднених між собою ельфійських мов і поміщення їх у певний історичний контекст у рамках вигаданого світу можна порівняти з процесом реконструкції за допомогою філологічних методів зниклих стародавніх мов, таких як праіндоєвропейська чи готська.
Для Толкіна, «справжнього філолога», кожне конкретне слово було не окремою, обмеженою одиницею, а частиною системи, яка розвивається протягом історії та включає походження слова, його аналоги в інших мовах, споріднені й похідні слова, а також «процеси культурних змін, на які може натякати його історія». Для нього існувала принципова різниця між «старими, традиційними, справжніми» словоформами і «новими, неісторичними, помилковими». Наприклад, походження англійських слів, що закінчуються на букву f, можна простежити по тому, як вони виглядають у множині — слова, успадковані з давньоанглійської мови, утворюють множину подібно до того, як loaf стає loaves, до нових же слів лише додається закінчення s — як у proofs. Тому загальноприйняте на той час написання слів «гноми» як dwarfs і «ельфи» як elfs було для нього категорично неприйнятним, «рівносильним спробі позбавити слово його віку й коріння». Виходячи з подібних міркувань Якоб Грімм за кілька десятиліть до Толкіна позбавив німецьку мову від запозиченого з Англії слова Elfen, відновивши його споконвічну форму — Elben. Коли коректор першого видання «Володаря Перснів» із найкращих, як йому здавалося, мотивів послідовно привів у відповідність до загальноприйнятих правил толкінівських elves і dwarves, письменник наполіг на тому, щоб повернули його варіант.
Шиппі на низці прикладів демонструє, як саме працював філологічний метод письменника. Слово «енти», яким Толкін найменував деревних велетнів із лісу Фанґорн, зустрічається в давньоанглійській поемі «Maxims II», у якій римські дороги названі orþanc enta geweorc — «майстерною роботою ентів», велетнів-будівельників із далекого минулого. Назва завойованої ентами вежі , імовірно, також запозичена з цієї фрази, яка може бути прочитана як «Ортанк, фортеця ентів». Зі свого боку, ім'я колишнього правителя вежі, чарівника Сарумана, походить від давньоанглійського слова searu в його давньомерсійському варіанті saru, яке означає «майстерний, умілий, винахідливий» і водночас має конотації, пов'язані зі зрадою, а в поєднанні з cræft означає машину. Розмаїтість значень слова безпосередньо проявляється в образі персонажа, який зраджує своїх сподвижників і служить у романі «втіленням індустріалізму».
Джерела натхнення
На творчості Толкіна значною мірою відбився його інтерес до епосу й міфології народів Європи. Серед головних джерел натхнення письменника — давньоанглійська поема «Беовульф», скандинавська міфологія та фінський епос «Калевала». Розглядаючи в контексті літературних впливів творчість його послідовників у жанрі фентезі, історик культури Сергій Алексєєв відзначив, що в пошуку джерел натхнення для своїх творів їм часто нічого не лишається, крім наслідування Толкіна:
Він настільки щедро, у всю міць освіченості, зачерпнув із «Казана Чарівних Історій» західного світу, що вичерпав його до дна. Не у «Володарі Перснів», так в інших толкінівських публікаціях, прижиттєвих і посмертних, знайшлося місце всьому, що з часів романтиків складало Легенду Західної Європи. І падіння Атлантиди, і Перша Війна на Небесах, мотиви артурівських і каролінгських романів, кельтські та сказання про богів і героїв, і розмаїття збережених сільськими повір'ями нелюдських «народців»….
Скандинавська міфологія
Ім'я чарівника Ґандальфа запозичене зі «Старшої Едди», де в списку імен гномів дещо непослідовно з'являється «ельф із чарівним посохом». Одним із прототипів персонажа Толкін називав Одіна — верховного бога в скандинавській міфології. Мандруючи Мідґардом, Середзем'ям давніх скандинавів, Одін постає у вигляді старого сивобородого чоловіка з посохом, у плащі та в крислатому капелюсі. Усі ці атрибути присутні й у Ґандальфа у «Володарі Перснів». Чарівнику цілком підійшли б такі прізвиська Одіна, як «Крислатий капелюх», «Довга борода», «Сива борода», «Носій посоха», «Стомлений подорожній» і «Мандрівник». Обидва персонажі пов'язані з орлами (Ґандальфа звільняє з полону орел, Одін же врятовується з Йотунгейму, обернувшись на орла), володіють надприродним конем (Слейпнір в Одіна й Тіньогрив у чарівника) і протистоять вовкам (під час Рагнарока Одіну доведеться загинути у двобої з величезним вовком Фенріром, Ґандальф же, навпаки, виходить переможцем у бою з варгами, що оточили його соратників біля Воріт Морії).
Проте, в дійсності у скандинавських міфах Одін має вкрай неоднозначну репутацію. У розлогому переліку прізвіськ скандинавського бога сусідять такі характеристики, як «Шукач правди» та «Сіяч розбрату», «Бажаний гість» і «Володар зради». Відповідно, його негативна іпостась представлена в романі в особі головних лиходіїв історії — злого чарівника Сарумана й Темного Володаря Саурона. Подібно до Одіна, якому служать вовки та круки, Саурон і Саруман повелівають зграями варгів; круки у «Володарі Перснів» відсутні, однак зловісну роль цих птахів як вісників війни й падальників виконують їх родичі-ворони, які перебувають на службі у володаря Ісенґарду. Подібно до Одіна, Саруман іноді подорожує під виглядом закутаного в плащ старого чоловіка, який носить каптур або крислатий капелюх, чим нагадує Ґандальфа. Прізвиська Одіна «Одноокий» і «Вогнеокий» співвідносяться з обрамленим вогнем Оком Саурона.
Образ персня, що дарує владу над світом, є центральним в оперному циклі Ріхарда Вагнера «Перстень Нібелунга», заснованому на сюжетах . Сам Толкін, однак, на порівняння з твором Вагнера одного разу відповів, що «обидва персні були круглими, і на цьому подібність закінчується». Незважаючи на це, якщо властиві обом творам мотиви зламаного меча героя та проклятого персня, що приносить нещастя, пояснюються загальними джерелами в міфології, то образи «володаря Персня» і «раба Персня» — ідея безпосередньо вагнерівська. Існує подібність і між Фафнером і Ґолумом: обидва заради володіння перснем убили свого близького родича, й обох це змінило до невпізнання. Ряд дослідників вважає, що порівняння з «Перснем Нібелунга» зачіпали Толкіна, оскільки він був знайомий з давньою традицією в оригіналі, Вагнер же працював з її переробками і, на думку Толкіна, у своїй інтерпретації обійшовся з оригінальним матеріалом занадто вільно.
Вершники Рогану: англосакси, готи й «Беовульф»
На створення Рогану, країни вершників, Толкіна надихнув англосаксонський період англійської історії. Жителі Рогану, рогірими, називають свою країну «Маркою» — ця назва відсилає до англосаксонського королівства Мерсія, що колись займало центральну частину Англії. Слово «Мерсія» є латинізмом: справжня давньоанглійська назва цієї країни не збереглася, проте в реконструйованому варіанті вона так і звучить — «Марка» (давн-англ. Mark). Символ Рогану, білий кінь на зеленому полі, походить з тих самих місць. Поблизу Оксфорда, в районі кордону стародавньої Мерсії та Вессекса розташований Уффінгтонський білий кінь — величезна крейдяна фігура коня, висічена на схилі вкритого зеленою травою пагорба. У романі рогірими розмовляють на давньомерсійському діалекті англосаксонської мови, що скрізь відображено в їхніх іменах і назвах. Зокрема, іменами короля Теодена й майже всіх його попередників на роганському престолі послугували різноманітні давньоанглійські слова зі значенням «король».
Утім, між культурами стародавніх англійців і рогіримів є одна виразна відмінність — їх ставлення до коней. Якщо Роган неможливо уявити без кінноти, то англосакси, навпаки, воліли воювати пішими. Ця обставина стала основною причиною їх поразки в битві при Гастінгсі, результатом якої стало Норманське завоювання Англії. Пояснити цю суперечність можна тим, що при створенні Рогану Толкін звертався не до історичного, а до «пісенного» образу англосаксів — у поетичній традиції цього народу коням віддавали набагато більшу пошану, ніж у реальному житті.
Медусельд, Золоті Хороми короля Теодена, перекликається з Георотом — палацом короля Гродґара з давньоанглійського епосу «Беовульф». Коли Леґолас говорить про нього: «блиск його видно здалеку», він достеменно цитує 311-й рядок поеми. Як і Беовульфа, Ґандальфа та його супутників на шляху до короля по черзі зупиняє варта, а біля дверей палацу від них вимагають скласти зброю. Попри сумніви, охоронець бере на себе відповідальність і пропускає Беовульфа — брамник Теодена в схожій ситуації також вирішує довіритися чужинцям і дозволяє їм увійти до короля. Як відзначає літературознавець Том Шиппі, Толкін «скористався нагодою висловити сучасною мовою істини, які для англосаксів були б очевидні, — зокрема, що свобода не є прерогативою демократій і що у вільних суспільствах навіть накази залишають місце вибору… „Я лише виконував накази“ у Вершницькій Марці не прийняли б за виправдання».
Розселення на трав'янистих рівнинах, опора на кінноту та сусідство з давньою імперією зближує рогіримів з іншим германським народом — готами, що жили в українських степах на північ від кордонів Римської імперії. Відомий переказ, за яким слово «готи» перекладається як «кінний народ». Предки рогіримів, що населяли просторі рівнини Рованіону на сході, носили готські імена — Відуґавія, Відумаві, Вінітар'я, Мархвіні. , перемога в якій була затьмарена загибеллю короля Рогану, придавленого власним конем, порівнюють із битвою на Каталаунських полях 451 року. У ній цивілізація Заходу також протистояла «східнянам», а король готів Теодоріх був затоптаний своїми переможними вершниками і, подібно до Теодена на Пеленнорі, загинув «у такому ж ореолі скорботи і слави».
Ельфи середньовічної традиції
Образ ельфів займає особливе місце у творчості Толкіна. Історії про них він створював більшу частину свого життя, і в жоден інший народ, якими він населив Середзем'я, він не вклав стільки творчої енергії та любові. Толкін не переносив розпочату Шекспіром та властиву Вікторіанській епосі тенденцію зображати ельфів як крихітних крилатих істот і звертався до споконвічної традиції, що походить із середньовічних джерел, у яких ельфи постають могутніми надприродними створіннями, що не поступаються у зрості людям. Однак при найближчому розгляді образи ельфів у історіях різних народів Північно-Західної Європи виявляють безліч протиріч і неоднозначностей. Якщо скандинавські світлі альви з «Молодшої Едди» нагадують ангелів, то збережена давньоанглійська традиція наділяє ельфів низкою негативних характеристик і асоціацій. На сторінках «Беовульфа» вони з'являються у вельми сумнівній компанії разом з орками, велетнями й іншими «нащадками Каїна». «Ельфійський постріл» в уявленні стародавніх англійців — внутрішнє захворювання, що з'являється внаслідок ураження людини невидимою стрілою, випущеною ельфом, таке як ревматизм чи серцевий напад. Водночас комплімент жінці в англосаксонському суспільстві — «ельфійськи прекрасна». На честь ельфів англосакси називали своїх дітей, вважаючи, що це принесе їм удачу — Ельфвін, Ельфстан, Елвін, Альфред. Середньовічний англійський поет Лайамон повідомляє, що короля Артура відразу після його народження взяли до себе ельфи, від яких повернувся з цінними дарами. Після своєї останньої битви смертельно поранений Артур відбуває на острів Авалон, де на нього чекає ельфійська королева, яка зцілить його.
Толкін, узявши до уваги всі ці відомості, зробив спробу своєрідної художньої реконструкції гаданої початкової, несуперечливої традиції, формуючи цілісний і послідовний образ. Його ельфи прекрасні, величні й благородні, а негативні риси, які їм приписує середньовічна традиція, віднесені до розряду хибних уявлень, які побутують серед необізнаних людей. Вираз «ельфійський постріл» постав у своєму буквальному значенні, знайшовши відображення в улюбленому ельфами мистецтві стрільби з лука. Характерна для їхнього сприйняття серед людей суміш страху і привабливості пояснюється тим, що краса сама по собі небезпечна — як пояснює Сем, Ґаладріель «можна назвати небезпечною, бо вона така сильна … можна розбитись об неї на друзки, мов кораблю об скелі; або потонути, мов гобіт у річці. Та ні скеля, ні річка не винні». Обігрується традиційний мотив іншого перебігу часу в ельфійській землі — залишивши Лорієн, члени Братства обмірковують, скільки ж часу вони насправді в ньому пробули. На думку Тома Шиппі, «сильна сторона толкінівських „реконструкцій“ у тому, що вони вбирають у себе всі наявні свідчення й намагаються пояснити як добрі, так і погані сторони загальновідомих історій». У суперечливій реакції на ельфів від різних героїв «Володаря Перснів» можна побачити зародження «традицій, що збереглися в нашому світі».
Шир: калька з Англії
За словами Толкіна, основою для Ширу послугувала сільська Англія: «це певною мірою ворикширське село приблизно часів Діамантового ювілею». Про гобітів він відзивався, як про сільських англійців; їх малий зріст вказує на «властиву їм здебільшого обмеженість уяви — але аж ніяк не нестачу сміливості й прихованої сили». Слово «Шир» повторює історичне найменування адміністративної одиниці, що є складовою назв багатьох англійських регіонів, як-от Беркшир чи Оксфордшир. Історію країни гобітів Толкін вибудовував за аналогією з традиційною історією Англії. Подібно до англосаксів, які під час переселення на острів складалися з англів, саксів і ютів, гобіти прибули в Шир у складі трьох племен, які згодом перемішалися між собою, утворивши єдиний народ. Предки англійців спершу населяли «кут» між Фленсбурзьким фіордом і бухтою Шлей, гобіти — місцевість Кут, розташовану між річками Мітейтель та Бруїнен. При переселенні англійців очолювали брати Хенгіст і Хорса, чиї імена означають «жеребець» і «кінь», гобітів — Мархо та Бланко (від давн-англ. marh — «кінь» і blanca — «білий кінь»). Обидві країни пережили тривалий період миру, коли протягом багатьох років на їхній території не відбувалося бойових дій. Період між двома битвами в історії Ширу тривав 272 роки. Для порівняння, з часів останньої битви, що відбулася на території Англії ( 1685 року), на момент публікації «Володаря Перснів» минуло 270 років.
«Калевала»
У студентські роки на Толкіна справив глибоке враження фінський епос «Калевала», сформований фольклористом Еліасом Леннрутом на основі зібраних ним народних рунічних пісень. Толкіна засмучувала надзвичайна вбогість збереженої англійської фольклорної спадщини, тому відтворена в «Калевалі» по-особливому вразила його, надихнувши на створення власної «міфології для Англії». За словами письменника, початок його поклала спроба втілити у власну форму історію про , одного з центральних героїв «Калевали», яка згодом переросла в оповідь про . Фінська мова, що полюбилася Толкіну, послужила основою для квеньї, мови високих ельфів.
Том Бомбадил, найзагадковіший персонаж «Володаря Перснів», має чимало спільного з одним із головних героїв «Калевали», Вейнемейненом. Могуть Вейнемейнена і Тома знаходиться в їхньому голосі — за допомогою слів і пісень вони керують своєю землею і перемагають ворогів. Водночас сила їхніх пісень заснована скоріше на знаннях, ніж на владі й пануванні. Інша спільна риса персонажів — їхня древність. Герой фінського епосу був присутній під час створення світу, а Том так само є найстаршим жителем Середзем'я. Мудрість, численні прожиті роки й відплиття в безсмертні землі після завершення своєї місії також зближують із Вейнемейненом Ґандальфа.
«Пісня про Роланда»
В образі Боромира, особливо в описі його останнього бою, знаходить відображення сюжет старофранцузької «Пісні про Роланда». Подібно до героя епосу, Боромир є видатним полководцем, «правою рукою» свого правителя; недоліком обох є гордість. Як і Роланд, Боромир трагічно гине в дикій місцевості вдалині від рідної країни, захищаючи своїх супутників від переважаючих їх числом ворогів, і перед смертю сурмить у великий ріг, закликаючи союзників, проте допомога до нього надходить надто пізно.
Артурівський цикл
Помітний вплив на «Володаря Перснів» справила середньовічна Артуріана. Зі «Смертю Артура» Томаса Мелорі перетинається повторюваний у творчості Толкіна мотив світлого королівства, що оточене ворожими силами, але таїть свою загибель у собі — від Ґондоліна (Першої Епохи) до Нуменору, Арнору й Ґондору. Образ Ґандальфа як мудрого чарівника і наставника значною мірою повторює роль Мерліна. Араґорн — нащадок королівського роду, що підтверджує своє право на престол славетним мечем, отриманим від ельфів, і який володіє цілющим даром — персонаж у дусі короля Артура. Ґаладріель має подібність до Володарки Озера та феї Морґани, а Фродо, за словами Толкіна, отримав «артурівський фінал» із відплиттям на острів Тол Ерессеа — аналог Авалону.
Література доби Відродження
З Едмундом Спенсером, англійським поетом XVI століття, Толкіна пов'язує його власне уявлення про те, як слід зображати ельфів у літературі. Поема «Королева фей» протягом трьох століть залишалася останнім твором, у якому було збережено істинний образ ельфів із середньовічного фольклору — мудрих і величних, рівних за ростом людям. Образи «ельфів-воїнів, ельфів як „політичної“ та військової сили, ельфійського королівства, що бореться з інфернальним злом» — у англійській літературі все це вперше з'явилося саме в Спенсера. Втім, відверта алегоричність «Королеви фей» знижувала її цінність в очах Толкіна. Також літературознавцями відзначається виразна перекличка вірша Більбо про Араґорна («Із жарин вогонь розгориться, / І світло із тіні сяйне…») з видінням Мерліна про майбутнє відродження Британії в Спенсера: «Іскра вогню, яка давно таїлася серед попелу, знову розгориться…».
У «Володарі Перснів» зустрічається чимало алюзій на твори Вільяма Шекспіра. Образ Темної Вежі як оплоту ворога, до якого прямують герої — ймовірний натяк на рядок із п'єси «Король Лір» «Чайлд Роланд підходить до Темної Вежі». Напевно, ці слова походять з якоїсь нерозказаної драматургом і нині втраченої балади, що цілком могло наштовхнути Толкіна на думку розповісти про Темну Вежу самому.
Толкін говорив, що роль ентів у його романі обумовлена "гірким розчаруванням і відразою ще зі шкільних днів до того, як жалюгідно Шекспір обіграв прихід «Великого Бірнамського лісу на високий Дунсинанський пагорб»": у «Макбеті» пророцтво про похід лісу на замок втілюється у вигляді воїнів, які несуть гілки дерев для приховування своєї чисельності. За словами Толкіна, він «прагнув створити ситуацію, в якій дерева й справді могли б піти на війну». Інша помітна паралель із «Макбетом» проявляється в сцені, де Еовін захищає Теодена від володаря назґулів. Існувало пророцтво про те, що Король-Чаклун не помре від руки «смертного чоловіка», тому він розгублюється, коли дізнається, що воїн, який йому протистоїть, — жінка. Під час двобою з Макдуфом Макбет також впевнений у своїй невразливості — згідно з пророцтвом, йому не міг зашкодити «той, хто народжений жінкою». Проте Макдуф відповідає, що він «вирізаний до строку / ножем з утроби матері», після чого вбиває свого ворога.
Під час роботи над романом Толкін зазначав, що Сем «поводиться з Ґолумом, приблизно як Аріель із . Слідом за письменником дослідники його творчості запропонували інші паралелі з «Бурею» Шекспіра. Подібно до Калібана, Ґолум примушений служити за допомогою чарів, вважає, що господар привласнив те, що належало йому по праву, і влаштовує змову проти нього. При цьому, на відміну від шекспірівської сатири, у Толкіна ці обставини подаються трагічно — як і численні автори подальших творів про Калібана, він, схоже, не бачив у цій історії матеріалу для комедії. Водночас, він не виставляє свого «Калібана» в позитивному світлі, в чому не збігається з письменниками, які реабілітують шекспірівський образ, позиціонуючи персонажа як «шляхетного дикуна» або «невільника, який повстав проти гноблення».
Попередники в жанрі фентезі
Серед близьких за часом авторів найбільший вплив на Толкіна справив англійський письменник XIX століття Вільям Морріс — фактичний фундатор жанру епічного фентезі. Творчість Морріса стала для Толкіна взірцем того, як слід створювати роман, зокрема прикладом для таких особливостей «Володаря Перснів», як ретельна увага до географії вигаданого світу й мальовничі описи природи. Моррісівські вольфінги, змодельовані за зразком ранніх германських племен, стали взірцем для способу життя та суспільного устрою толкінівських (північан) і, почасти, їх нащадків — рогіримів. І вольфінги, і рогірими називають свою країну «Маркою», а символом заклику до війни в них слугує червона стріла. Спільним мотивом для них є протистояння цивілізованому й технічно оснащеному, але водночас жорстокому та безжалісному ворогові (Рим у Морріса й Ісенґард у Толкіна), на тлі якого вольфінги й рогірими, які мають багату культуру та захищають власну свободу, сприймаються як цілком розвинуті суспільства. Втім, тема боротьби «благородних варварів проти цивілізованих загарбників» у Толкіна виявляється пом'якшена тією обставиною, що Роган є союзником значно розвиненішого Ґондору. У романі Морріса «Корені гір» вольфінги та їхні невойовничі союзники з торгово-ремісничого міста Боргдейла протистоять уже прибульцям зі сходу, своєрідному фентезійному еквіваленту гунів — у Толкіна цей сюжет відобразився в навалі союзних Мордору східнян на (Діл) (англ. Dale), торгове місто в північному Середзем'ї.
У юності на Толкіна справив сильне враження роман Райдера Гаґґарда «Вона», у центрі сюжету якого — прекрасна й згубна Аєша, королева стародавнього народу, що зберігся в потаємній місцині в глибинах Африки. У «Володарі Перснів» вона стала одним із прообразів Ґаладріелі, володарки лісових ельфів. І Аєша, і Ґаладріель є безсмертними, мають неперевершену красу й правлять територіями, ізольованими від навколишнього світу. Обидві героїні володіють «дзеркалом» — посудиною або чашею з водою, у якій можна побачити минуле і сьогодення, і водночас заперечують, що властивості цих «дзеркал» мають щось спільне з чародійством. Особливо ж подібність між ними проявляється в сцені, у якій Фродо пропонує Ґаладріелі взяти собі Єдиний Перстень, де вона на мить постає в образі грізної й величної повелительки в дусі Аєші. І хоча на відміну від Аєші Ґаладріель у Толкіна зображена в позитивному світлі, піддавшись спокусі володіння Перснем вона цілком могла б уподібнитися до «демонічної» гаґґардівської героїні.
Ключовий для «Володаря Перснів» мотив героїчного квесту на тлі глобального протистояння добра і зла в повноцінному вигаданому світі зближує Толкіна з творчістю Вільяма Гоупа Годжсона. У романі «Нічна земля» Годжсон зобразив світ далекого майбутнього, де землю заполонила пітьма, а останній оплот людства — Піраміда — оточена потойбічними, відверто демонічними силами зла. Подібний образ покритої темрявою країни зла у Толкіна втілено в описі Мордору. Сяюча блідим світлом фортеця Мінас-Морґул, у яку ледь не потрапляє Фродо, підкорившись силі, що раптово оволоділа ним, перекликається з Обителлю Безмовності, осереддям зла в романі Годжсона, яка також світиться й здатна впливати на людей, притягуючи їх до себе. Ті, хто піддався поклику Обителі й перетнув її ворота, вже не повертаються. У Годжсона за останньою твердинею людей спостерігають майже нерухомі, але наділені розумом і ворожою волею Вартові — дуже схожі на них кам'яні, але немовби живі фігури намагаються зупинити Сема перед воротами вежі Кіріт-Унґол. Епізод бою Сема з Шелоб у Толкіна багатьма деталями нагадує опис боротьби з чудовиськом героя «Нічної землі».
Теми й аналіз твору
Природа зла: Боецій і маніхеї
У своїй книзі «Дорога в Середзем'я» Том Шиппі пропонує розглянути «Володаря Перснів» як спробу Толкіна примирити два традиційні погляди на природу зла: «обидва походять з давніх-давен, обидва авторитетні, обидва існують до цього дня і, здавалося б, один одному суперечать». Перший погляд походить із християнської традиції, сформульований Августином, а найповніше представлений у трактаті Боеція «Розрада від філософії». Згідно з цією концепцією зла як такого існує, зло — це «ніщо», відсутність добра. Отже, зло не здатне нічого створити, воно й саме не було створене, а його поява стало результатом зловживання свободою волі. У романі цю думку висловлює Фродо: «Тінь, що їх [орків] породила, може лише насміхатися — вона не здатна творити щось своє та справжнє». Відповідно до цього переконання Ельронд заявляє, що «ніщо не є злом на початку. Навіть Саурон не був злий».
Водночас, існує інший погляд на природу зла, який, на відміну від вчення Боеція, ніколи не мав жодного «офіційного» статусу. З цього погляду питання природи зла цілком може бути предметом філософських розмірковувань, але з повсякденного досвіду неминуче випливає, що зло все ж таки існує і йому необхідно протистояти. У своєму крайньому прояві такий погляд близький до маніхейства — єресі, згідно з якою Добро і Зло є рівними противниками, а всесвіт — місцем їхнього протистояння. Проте, як зауважує Шиппі, «цілком можливо уявити концепцію природи зла, яка би йшла далі від Боеція, але зупинялася б саме там, де починається маніхейство» — саме така була сформульована в IX столітті королем Альфредом Великим у коментарях до його власного перекладу «Розради від філософії».
У романі Толкіна філософська проблематика природи зла — прояву внутрішньої слабкості людини (за Боецієм), або ж зовнішньої самостійної сили, послідовно відображається через образ Персня: передаючи його чарівникові, Фродо відчуває, що Перстень «дуже поважчав, так наче чи то йому самому, чи то Фродо не хотілося, щоби до нього доторкався Ґандальф». Символічно ця ідея представлена в образі Тіні, яка за своєю суттю — не більше, ніж відсутність світла, як і зло — відсутність добра, і, отже, сама по собі не існує, але водночас її можна побачити й відчути так, якби вона існувала. Особливо виразно такий образ зла представлений у сцені штурму брами Мінас-Тіріта армією Мордору:
Назґул у цьому епізоді … виглядає, як людина, і має меч — але «блідий», або нематеріальний; він руйнує Браму не лише Ґрондом, а й проєкцією на неї надприродного страху, «слів сили та жаху, що розколювали і камінь, і серця»… З одного боку, він перетворюється майже на абстракцію, «загрозу, що сіє довкола відчай», а також на образ «небуттєвості» зла, на «велетенську тінь», яку Ґандальф намагається послати назад, у «небуття». Але, хоча Назґул, відкидаючи каптур, іронічно доводить правоту Боеція — «о жах! — на ньому була корона, проте під нею не було видимої голови» — його смертоносний сміх показує, що й «ніщо» може мати чималу силу та контроль.
Крім того, Том Шиппі звертає увагу на «приховану іронію», яка міститься в іншому, більш приземленому образі зла, представленому в романі — в орках, у яких, «що цікаво, все ж таки є деяке уявлення про чесноти». Як випливає з епізодів за участю орків, їхні основні моральні принципи насправді мало чим відрізняються від людських — вони «усвідомлюють поняття добра, цінують гумор, дорожать відданістю, довірою, згуртованістю колективу, прагнуть до вищих ідеалів, ніж їхні власні, і засуджують тих, хто цим ідеалам не відповідає». У розмові двох орчих командирів один із них із явним осудом висловлюється про вчинок супутника Фродо, який, на його думку, кинув свого пораненого товариша: «Мабуть, здоровань із гострим мечем не дуже його цінував — просто лишив, де той лежав: типова ельфійська манера». Проте, згодом у цій же розмові з'ясовується, що саме так орки, власне, і вчиняють — один із співрозмовників згадує як жарт історію про «старого Уфтака», що потрапив у пастку Шелоб, над яким його товариші-орки вдосталь насміялися, так і залишивши в результаті помирати. Шиппі приходить до висновку, що орки, маючи виразне уявлення про моральні принципи, зовсім не керуються ними у своїй реальній поведінці: «Безперечно, це одне з життєво важливих питань, що набули особливого значення протягом XX століття, коли найстрашніші звірства часто вчинялися найбільш цивілізованими людьми … Поведінка орків — це людська поведінка, а їхня нездатність оцінювати свої вчинки за власними ж моральними критеріями — проблема, на жаль, давно відома. Орки та їх двійники серед людей — це споконвічна проблема та споконвічний тип».
Влада
Центральне місце в романі займає тема влади. На думку Тома Шиппі, в основу «Володаря Перснів» покладено знамените висловлювання лорда Ектона: «Влада має тенденцію псувати, а абсолютна влада псує абсолютно. Великі люди — майже завжди погані люди…». Цей афоризм датований 1887 роком і має виразно сучасний, невластивий уявленням людей давнини характер. Втіленням цієї ідеї в романі є Перстень, який має властивість навертати до зла всіх, до кого він потрапляє, незалежно від того, чи були спочатку добрими їхні наміри. Згідно з Толкіном, Перстень уособлює «бажання самої влади, що прагне реалізуватися за допомогою фізичної сили й техніки, а також неминуче за допомогою брехні». Шиппі звертає увагу на гнівну відмову Ґандальфа взяти Перстень:
Не спокушай мене! Бо я не хочу бути подібним до Темного Володаря, хоча шлях Персня до мого серця лежить через жаль, жаль до слабких і бажання робити добро. Не спокушай мене. Я не наважуюся взяти його, навіть аби зберігати не зачіпаючи. Бажання заволодіти ним буде непереборне.
Дослідник відзначає, що відмова чарівника від Персня «має сенс в епоху, яка бачила чимало свиней, що стали фермерами». До чого призводить одне тільки бажання володіти Перснем, виразно ілюструє приклад Боромира — він керується патріотизмом і переконаний, що «щирій людині» він не здатний зашкодити. Проте, хоча Боромир і не каже цього безпосередньо, у його промовах постійно простежується принцип «мета виправдовує засоби». За допомогою Персня він має намір отримати силу «для праведної справи», щоб захистити свою країну, але, як зауважує Шиппі, «наш сучасний досвід влади диктаторів одразу підказує нам, що на цьому, зазвичай, ніхто не зупиняється».
Безпосередньо негативний образ політичної влади у «Володарі Перснів» представлений військово-деспотичним порядком, який було встановлено Сауроном у Мордорі та Саруманом — в Ісенґарді. Їхня економіка заснована на рабській праці й зосереджена на нещадній експлуатації природних ресурсів аж до їх повного виснаження, промисловість працює виключно для військових потреб і цілеспрямованого забруднення навколишнього середовища, а терору піддаються не тільки вороги, а й солдати власної армії. Прагнення Сарумана оточити себе «безліччю рабів і машин» відображає його нездатність сприймати інші створіння в їхній цілісності та індивідуальності. Для подібного «мордорського» світогляду всі особи зводяться до однорідної маси, яка потребує управління нею. Зі свого боку, вільні народи Середзем'я здобувають перемогу, усвідомлюючи важливість вільного вибору та значущість дій «маленьких і слабких» особистостей, які не мають суттєвої влади. За словами Толкіна, роман повинен «якомога виразніше проілюструвати повторювану тему: яке місце займають у „світовій політиці“ непередбачені й непередбачувані волевиявлення та гідні вчинки тих, хто на перший погляд малий, невеликий, забутий у середовищі Мудрих і Великих (як добрих, так і злих)».
Постать Фродо
За словами Толкіна, «Фродо — справжнє ім'я з германської традиції. Його давньоанглійська форма — Froda. Воно очевидно пов'язане зі старим словом frod, що етимологічно означає „мудрий завдяки досвіду“, але також мало міфологічні зв'язки з легендами про Золоту добу на Півночі». Зокрема, у «Беовульфі» під цим ім'ям згадується правитель племені хадобардів. Скандинавська традиція, зі свого боку, оповідає про легендарного короля-миротворця Фроді (давньоскан. Frothi — «мудрий»), сучасника Христа. Під час його правління настав тривалий період миру — припинилися вбивства, війни та грабежі, золоті персні, які лежали в усіх на очах, залишалися незайманими. Однак, у підсумку король зазнав поразки — як особистої (його вбили вікінги), так й ідеологічної (його син, відомий своєю войовничістю й віроломством, був повною протилежністю батькові).
Фродо у Толкіна також є миротворцем, а наприкінці історії стає майже пацифістом. З моменту, коли він завдає удару кинджалом тролю в Морії, його світогляд зазнає значних змін — спочатку він не наважується вбити взятого в полон Ґолума, потім рятує його від ґондорських лучників, хоча Сем у цій ситуації волів би не втручатися. У Мордорі Фродо віддає Сему свій меч, взявши собі лише орківський клинок, але згодом кидає і його зі словами: «відтепер я не матиму жодної зброї — ні гарної, ні брудної». Під час визволення Ширу він намагається запобігти вбивствам і захищає полонених ворогів, а Сарумана відпускає навіть після того, як той ледве не вбиває його. Щоправда, Толкін демонструє очевидну нежиттєздатність такого світогляду — на практиці про те, щоб переконати загарбників лише силою слова, не застосовуючи зброї, не могло бути й мови, і Фродо виявляється неспроможним знайти переконливі доводи проти цього.
Незважаючи на успішне завершення своєї місії, подальша доля Фродо, як і його легендарного прототипу, складається невдало. Том Шиппі звертає увагу на тенденцію, яка полягає в тому, що видатні звершення, які не вкладаються у звичний шаблон героїчної історії (такі, як подвиг Фродо та «мир Фроді»), часто забуваються або ж у переказах змінюються до невпізнанності. У народній пам'яті Фродо «подався до Чорної Країни, і сам-один бився з Темним Володарем, і … підпалив його Вежу». Шиппі робить висновок, що в результаті, як сказав Мільтон, «найкращі звитяги терпіння й героїчного мучеництва лишаються неоспіваними». На батьківщині Фродо незаслужено опиняється в тіні своїх друзів, які прославилися на бойовищі — відомо, що у своїй вітчизні пророки залишаються без честі. Водночас на завершальному етапі оповіді Фродо й справді все більше нагадує пророка.
Відображення воєнного досвіду автора
Значний вплив на творчість Толкіна справила його участь у Першій світовій війні. На думку біографа письменника [en], зараз важко уявити, як би виглядали твори Толкіна, якби не пережитий ним воєнний досвід. Зокрема, чи були б вони зосереджені на протистоянні добра і зла, і чи набули б добро і зло такої ж форми; яка доля спіткала б ключові для творчості письменника теми смерті та безсмертя, [en], значущості простих людей у подіях історичного масштабу. Том Шиппі у статті «Толкін як післявоєнний письменник» відносить «Володаря Перснів» до однієї категорії з такими творами, як «1984» і «Колгосп тварин» Джорджа Орвелла, «Володар мух» Вільяма Ґолдінґа, «Король минулого і майбутнього» Теренса Генбері Вайта та [en] Клайва Стейплза Льюїса. Як і Толкін, їхні автори пережили дві світові війни, майже всі (за винятком Вайта) воювали і, виходячи з власного досвіду, досліджували у своїй творчості проблематику природи зла, водночас вдавшись до свідомо «нереалістичних» жанрів, оскільки «відчували, що тема людського зла не може бути достовірно зображена засобами лише реалістичної художньої літератури».
Опис підступів до Чорної Брами Мордору з «Володаря Перснів». [en] розпочав цією цитатою свою книгу, присвячену огляду британської художньої літератури про Першу світову війну
Толкін говорив, що «мій Сем Ґемджі насправді — відображення англійського солдата, рядових і денщиків, яких я знав на війні 1914 року, і які, на моє переконання, значно переважали мене», а («Мертві болота) й підступи до Мораннону чимось зобов'язані Північній Франції після битви на Соммі». Найбільш схожим на себе персонажем «Володаря Перснів» Толкін називав Фарамира — офіцера, але одночасно й ученого, який шанує стародавні перекази та святині. Письменник і друг Толкіна Клайв С. Льюїс, також ветеран Першої світової війни, серед притаманних їй елементів «Володаря Перснів» згадує нескінченний рух армій, зловісну тишу на фронті, коли всі приготування до наступу завершені, мирних жителів, що рятуються від війни, прояви живої та яскравої дружби фронтовиків, їх здатність віддаватися веселощам навіть за безнадійної ситуації і «такі небесні несподіванки, як сховище тютюну, вціліле в руїнах».
Джон Ґарт додає до цього переліку «атмосферу передвоєнної напруженості й пильності», роздратування, яке викликали у Фродо його обмежені та безтурботні співвітчизники, «приголомшливе занурення світу в небезпеку й масові мобілізації», стійку мужність, що виявляли звичайні міщани і фермери заради своїх побратимів, незвичну відсутнісь жінок протягом більшої частини оповіді та зосереджений на створенні й застосуванні машин розум Сарумана. Він також звертає увагу на низку зовні нереалістичних, але несподівано доречних елементів, таких як спостережливе Око Саурона, моменти, коли реальність перетворюється на сон під час тривалих переходів, або на кошмар — посеред битви, величезні слоноподібні чудовиська й небачені раніше крилаті вбивці, які панують на бойовищі, Чорний Подих відчаю, що долає навіть найхоробріших воїнів, дерева, які мстять за їх безглузде винищення. Надзвичайне психологічне виснаження Фродо, неодноразово пораненого та знесиленого надприродним тягарем Персня, зміна його поглядів на пацифістські й відраза до будь-якої зброї, нездатність адаптуватись до колись звичного середовища — характерні риси ветерана, що повернувся з фронтів Першої світовой війни з посттравматичним стресовим розладом.
Паралелі з Другою світовою та Холодною війнами
Толкін заперечував будь-які алегоричні інтерпретації «Володаря перснів». Він звертав увагу, що розпочав створювати роман «задовго до того, як передвістя 1939 року стало загрозою неминучої катастрофи». Яким би був сюжет «Володаря перснів», якби він був алегорією Другої світової війни, Толкін описав у передмові до другого видання роману:
Перстень, безперечно, захопили б силою та використали проти Саурона; самого його б не знищили, а поневолили, а Барад-дур би не зруйнували, а окупували. Саруман, не змігши заволодіти Перснем, скористався б сум'яттям та повсюдними зрадами того часу, щоб знайти в Мордорі відсутні ланки у своїх власних дослідженнях у сфері Перснів, і невдовзі створив би власний Великий Перстень, за допомогою якого зміг би кинути виклик самозваному Правителю Середзем’я. У цьому конфлікті обидві сторони ненавиділи б і зневажали гобітів: вони недовго б вижили навіть як раби.
Втім, хоч у романі й відсутня навмисна пряма алегорія з тогочасними подіями, Толкін не заперечував можливості певної «застосовності» сюжету роману до реального досвіду читачів. Том Шиппі відзначає низку паралелей «Володаря перснів» із подіями Другої світової та Холодної війн, що відбувалися під час написання роману. Заклик Ґандальфа «покиньте кельми й беріться гострити мечі» до ґондорців, які укріплюють зовнішній мур Раммас-Ехор, виглядає як натяк на безглуздість сподівань надійно захистити Францію від німців за допомогою лінії Мажино. Умови миру, які пропонує вільним народам Середзем'я посланець Саурона, мовою XX століття передбачають анексію агресором «спірної території» (Ітілієн / Ельзас і Лотарингія), виплату репарацій та перетворення земель Ґондору й Рогану на демілітаризовану зону на чолі з маріонетковим урядом (аналог режимів Віші та Квіслінга). Відчай Денетора («Захід програв. Усе тут загине у великому вогні, і всьому буде кінець. Попіл! Попіл і дим, що розвіється з вітром!») відсилає до загрози повного знищення, перед якою постало людство після створення росіянами ядерної бомби. На відміну від Денетора, політичні лідери середини XX століття дійсно отримали можливість втілити в життя його зловісні слова, що він «краще не матиме нічого». І хоча Денетор не каже, що все загине у ядерному вогні, його готовність позбавити життя себе та свого сина, аби тільки не бути поневоленим, має подібність із доктриною взаємного гарантованого знищення часів Холодної війни.
Переклади українською
До того, як на початку 2000-х почали з'являтися повні переклади толкінового «Володаря Перснів», українською вже було видано кілька уривків роману. Зокрема три перші розділи роману у 2003—2005 роках переклав українською та видав у часописах «Ґіль-Естель/Рівен-діл» Богдан Стасюк, а згодом уривок «Старий Ліс» у 2006 році переклав українською та видав у часописі «Всесвіт» Андрій Веселовський.
Станом на 2013 рік, українською мовою друком з'явилися вже чотири різні повні переклади «Володаря Перснів». За словами перекладознавця Максима Стріхи, «Два перші — не надто вдалі. Версія Олександра Мокровольського (Київ: Видавництво „Школа“, 2002) є [скороченою та] спрощеною адаптацією для дітей, версія Аліни Немірової (Харків: Видавництво „Фоліо“, 2003) — найімовірніше, переклад з її ж російського перекладу, що з'явився роком раніше. Зате останній в часі переклад Олени Фешовець (Львів: Видавництво „Астролябія“, 2004—2005) анітрохи не поступається найкращим російським чи польським інтерпретаціям.»
- Толкін Дж. Р. Р. Володар Перснів: В 3-х частинах/ [Для молодшого та середнього шкільного віку]; переказ з англійської — Олександр Мокровольський. Худ. оформлення Світлана Желєзняк. — К.: Видавництво «Школа», 2002. (комплект з 3-ьох книг) (Золота бібліотека).
- Частина перша: Перстень з Мордору. — 398 с.
- Частина друга: Дві твердині. — 271 с.
- Частина третя: Повернення короля. — 270 с.
- Толкієн Дж. Р. Р. Володар Перснів. В 3-х книгах / переклад з російської — ; Худож.-оформлювач П. С. Риженко. Харків: Фоліо, 2003.
- Частина перша: Хранителі персня. 429 c.
- Частина друга: Дві вежі. 319 c.
- Частина третя: Повернення короля. 398 с.
- Толкин Дж. Р. Р. Володар Перстенів. В 3-х частинах. / Перекл. з англ. Олена Фешовець (проза); Назар Федорак (вірші). — Львів: Астролябія, 2004—2005. (комплект з 3-ьох книг)
- Частина перша: Братство персня. 2004. — 436 с.
- Частина друга: Дві вежі. 2004. — 364 с.
- Частина третя: Повернення короля. 2005. — 452 с.
- Толкін Дж. Р. Р. Володар Перстенів. / Перекл. з англ. Олена Фешовець (проза); Назар Федорак (вірші). — Львів: Астролябія, 2006. — 1088 с.
- Толкін Дж. Р. Р. Володар Перснів. В 3 частинах. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук (проза); Назар Федорак (вірші). — Львів: Астролябія, 2013. (комплект з 3-ьох книг)
- Частина перша: Братство персня. 2013. — 704 с.
- Частина друга: Дві вежі. 2013. — 576 с.
- Частина третя: Повернення короля. 2013. — 704 с.
- Толкін Дж. Р. Р. Володар Перснів. В 3 частинах. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук (проза); Назар Федорак (вірші). — Львів: Астролябія, 2016. (2-ге видання, виправлене)
- Частина перша: Братство персня. 2016. — 704 с.
- Частина друга: Дві вежі. 2016. — 576 с.
- Частина третя: Повернення короля. 2016. — 704 с.
- Толкін Дж. Р. Р. Володар Перснів. В 3 частинах. / Перекл. з англ. Катерина Оніщук (проза); Назар Федорак (вірші). — Львів: Астролябія, 2020. (комплект з 3-ьох книг) (3-тє видання, виправлене)
- Частина перша: Братство персня. 2020. — 704 с.
- Частина друга: Дві вежі. 2020. — 576 с.
- Частина третя: Повернення короля. 2020. — 704 с.
На початку 2000-х з'явилося два неліцензійні українськомовні переклади «Володаря Перснів», зроблені Олександром Мокровольським (Київ: Школа, 2002) та Аліною Неміровою (Харків: Фоліо, 2003). А перші ліцензійні українськомовні переклади «Володаря Перснів», зроблені Оленою Фешовець (2003—2005) та Катериною Оніщук (2013), з'явилися трохи згодом у видавництві Астролябія, яке поставило собі за мету «видати українською мовою всі твори Джона Рональда Руела Толкіна».
Примітки
- Коментарі
- У сучасному розумінні — історичним і порівняльно-історичним мовознавцем.
- У перекладі з ельфійської мови квенья — «зоря осяяла час нашої зустрічі». Слово «оментіелмо» в другому виданні роману було виправлено на «оментіелво».
- Маються на увазі шістдесяті роковини правління королеви Вікторії, які припали на 1897 рік.
- До того ж, у ранніх версіях Тол Ерессеа називався майже так само — «Аваллон».
- Від дав.-гр. εὖ — «добрий» та καταστροφή — «розв'язка», літературний термін, придуманий Толкіном на позначення раптового повороту на краще, коли герої одержують порятунок від неминучого лиха.
- Джерела
- серед українськомовних перекладів назви використаної у різних виданнях, окрім «Володар перстенів/перснів», також вживається варіант «Володар Каблучок», який використовував перекладач Богдан Стасюк у журнальній публікації уривку роману
- World War I and World War II (англ.) . Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 16 червня 2006.
- Wagner, Vit (16 квітня 2007). Tolkien proves he's still the king (англ.) . The Star. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 8 березня 2011.
- Newsweek's Top 100 Books (Топ 100 книжок за версією Ньюсвік) [ 14 листопада 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- Алексеев, 2013, с. 45.
- Алексеев, 2013, с. 43—48.
- Аренєв В. Як був написаний «Гобіт», і що сталося потім // Толкін Дж. Р. Р. Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори = The Hobbit, or There and Back Again / пер. з англ. О. Мокровольського. — Л. : Астролябія, 2021. — С. 331—332. — 352 с. — .
- Hammond & Scull, 2006, с. 530.
- Карпентер, 2022, с. 143—145.
- Алексеев, 2013, с. 35—38, 269—275.
- Drout, 2006, с. 150, 185—187.
- Алексеев, 2013, с. 52—53, 305.
- Карпентер, 2022, с. 282—283.
- Hammond & Scull, 2006, с. 531.
- Drout, 2006, с. 385.
- Карпентер, 2022, с. 285.
- Алексеев, 2013, с. 165.
- Карпентер, 2022, с. 285—286.
- Hammond & Scull, 2006, с. 531—532.
- Карпентер, 2022, с. 286—288.
- Алексеев, 2013, с. 165—166.
- Карпентер, 2022, с. 288—289.
- Алексеев, 2013, с. 166.
- Tolkien, 2006, с. 346.
- Hammond & Scull, 2006, с. 404.
- Shippey, 1992, с. 105—106.
- Shippey, 2007, с. 198—199.
- Shippey, 1992, с. 201, 220.
- Drout, 2006, с. 545.
- Карпентер, 2022, с. 295—310.
- Tolkien FAQ: How many languages have The Hobbit and The Lord of the Rings been translated into? [ 26 лютого 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- Толкін Дж. Р. Р. Володар Перстенів. / Перекл. з англ. Олена Фешовець. — Львів: Астролябія, 2006. — 1088 с.
- McIlwaine, 2018, с. 47.
- Tolkien, 2006, с. 219—220.
- Hammond & Scull, 2005, с. 104.
- Tolkien, 2006, с. 264—265.
- Turner A. Translating Tolkien: Philological Elements in The Lord of the Rings. — Frankfurt am Main : Peter Lang, 2005. — P. 25—33. — (Duisburger Arbeiten zur Sprach- Und Kulturwissenschaft) — .
- Shippey, 1979, с. 286—287.
- (англ.). Houghton Mifflin Harcourt. Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
- Shippey, 1992, с. 53.
- Алексеев, 2013, с. 41.
- Shippey, 1992, с. 12—13, 22—23.
- McIlwaine, 2018, с. 47—50.
- Shippey, 1992, с. 26.
- Shippey, 1992, с. 51—52.
- Shippey, 1992, с. 119.
- Shippey, 2001, с. 88—89.
- Shippey, 1992, с. 153—154.
- Drout, 2006, с. 589.
- Shippey, 1992, с. 296—300.
- Алексеев, 2013, с. 389—390.
- Burns, 2005, с. 96—97.
- Shippey, 2001, с. 16—17.
- Hammond & Scull, 2005, с. 36.
- Burns, 2005, с. 95—97.
- Burns, 2005, с. 100—106.
- Burns, 2005, с. 95—103.
- Drout, 2006, с. 474.
- Carpenter, 2000, с. 206.
- McGregor J. Two Rings to Rule Them All: A Comparative Study of Tolkien and Wagner // Mythlore: A Journal of J. R. R. Tolkien, C. S. Lewis, Charles Williams, and Mythopoeic Literature : journal. — Mythopoeic Society, 2011. — Vol. 29, no. 3. — ISSN 0146-9339.
- Алексеев, 2013.
- Shippey, 1992, с. 296.
- Shippey, 1992, с. 111—112.
- Drout, 2006, с. 576.
- Shippey, 1992, с. 314.
- Hammond & Scull, 2005, с. 367.
- Shippey, 1992, с. 112—115.
- Shippey, 1992, с. 112—113.
- Shippey, 2007, с. 117—118.
- Honegger T. The Rohirrim: «Anglo-Saxons on Horseback»? An Inquiry into Tolkiens Use of Sources // Tolkien and the Study of His Sources: Critical Essays / ed. J. Fisher. — Jefferson; L. : McFarland & Company, 2011. — P. 123—124. — .
- Shippey, 1992, с. 14, 115.
- Shippey, 1992, с. 14.
- Drout, 2006, с. 150.
- Shippey, 2007, с. 217—224.
- Shippey, 1979, с. 291—292.
- Shippey, 2007, с. 219.
- Drout, 2006, с. 148—149.
- Shippey, 1992, с. 54.
- Shippey, 1979, с. 291.
- Church J. «The Play of Elves»: Supernatural Peripheries and Disrupted Kingship in Layamon's Brut // Philament: A Journal of Literare, Arts, and Culture : journal. — Sydney : University of Sydney, 2018. — Vol. 24, no. 1. — P. 21—26. — ISSN 1449-0471.
- Shippey, 1992, с. 55—56.
- Drout, 2006, с. 719.
- Tolkien, 2006, с. 176.
- Алексеев, 2013, с. 52—53.
- Shippey, 1992, с. 53—55.
- Shippey, 1979, с. 292—293.
- Shippey, 1992, с. 56.
- Shippey, 1992, с. 54—55.
- Shippey, 1992, с. 55.
- Hammond & Scull, 2005, с. 998.
- Tolkien, 2006, с. 230.
- Carpenter, 2000, с. 180.
- Hammond & Scull, 2005, с. 7.
- Shippey, 2001, с. 59—60.
- Shippey, 1992, с. 92—93.
- Tolkien, 2006, с. 214.
- Dettman, 2014, с. 202—207.
- Hammond & Scull, 2005, с. 143—144.
- Dettman, 2014, с. 210.
- Hooker M. T. The Tolkienæum: Essays on J.R.R. Tolkien and his Legendarium. — Bloomington : Llyfrawr, 2014. — P. 159—166. — .
- Drout, 2006, с. 206.
- Drout, 2006, с. 468—469.
- Hammond & Scull, 2005, с. 359.
- Алексеев, 2013, с. 227—229.
- Hammond & Scull, 2006, с. 58—59.
- Riga F. P. Merlin, Prospero, Saruman and Gandalf: Corrosive Uses of Power in Shakespeare and Tolkien // Tolkien and Shakespeare: Essays on Shared Themes and Language / ed. J. B. Croft. — Jefferson; L. : McFarland & Company, 2007. — P. 197—210. — .
- Álvarez-Faedo M. J. Arthurian Reminiscences in Tolkien's Trilogy: The Lord of the Rings // Avalon Revisited: Reworkings of the Arthurian Myth / ed. M. J. Álvarez-Faedo. — Bern; N. Y. : Peter Lang, 2007. — P. 195—198. — .
- Jardillier C. Les échos arthuriens dans le Seigneur des Anneaux // Tolkien et le Moyen Âge / réd. L. M. Carruthers. — P. : CNRS Éditions, 2007. — P. 148—149. — .
- Burns, 2005, с. 112—113.
- Flieger V. Interrupted Music: The Making of Tolkien's Mythology. — Kent; L. : Kent State University Press, 2005. — P. 41—44. — .
- Алексеев, 2013, с. 231—232.
- Алексеев, 2013, с. 233.
- Shippey, 1992, с. 172, 317.
- Drout, 2006, с. 367.
- Алексеев, 2013, с. 261.
- Алексеев, 2013, с. 243.
- Shippey, 1992, с. 165.
- Drout, 2006, с. 603—604.
- Tolkien, 2006, с. 212.
- Алексеев, 2013, с. 245.
- Shippey, 1992, с. 163.
- Алексеев, 2013, с. 244—245.
- Hopkins L. Gollum and Caliban: Evolution and Design // Tolkien and Shakespeare: Essays on Shared Themes and Language / ed. J. B. Croft. — Jefferson; L. : McFarland & Company, 2007. — P. 281—284. — .
- Алексеев, 2013, с. 288—300.
- Алексеев, 2013, с. 314—317.
- Алексеев, 2013, с. 334—341.
- Shippey, 1992, с. 128, 193—194.
- Shippey, 1992, с. 128.
- Shippey, 1992, с. 128—129.
- Shippey, 1992, с. 129—133.
- Shippey, 1992, с. 133—135.
- Shippey, 1992, с. 193.
- Shippey, 1992, с. 281.
- Shippey, 2007, с. 243—252.
- Tolkien, 2006, с. 332—333.
- Drout, 2006, с. 541.
- Shippey, 1992, с. 124—126.
- Shippey, 2001, с. 113—117.
- Tolkien, 2006, с. 160.
- Hammond & Scull, 2006, с. 781—782.
- Tolkien, 2006, с. 224.
- Shippey, 1992, с. 185—187.
- Shippey, 2001, с. 182—184.
- Shippey, 1992, с. 187—188.
- Shippey, 2001, с. 185—187.
- Shippey, 1992, с. 188.
- Hammond & Scull, 2005, с. 667.
- Shippey, 2001, с. 170.
- Hammond & Scull, 2006, с. 267—268.
- Gilliver P., Marshall J., Weiner E. The Ring of Words: Tolkien and the Oxford English Dictionary. — Oxf. : Oxford University Press, 2006. — P. 123—124. — .
- Garth, 2011, с. 309.
- Shippey, 1996, с. 84—86, 92.
- Garth, 2020, с. 166.
- Garth, 2011, с. 310—311.
- Garth, 2011, с. 311.
- Livingston M. The Shell-shocked Hobbit: The First World War and Tolkien's Trauma of the Ring // Mythlore: A Journal of J. R. R. Tolkien, C. S. Lewis, Charles Williams, and Mythopoeic Literature : journal. — Mythopoeic Society, 2006. — Vol. 25, no. 1. — ISSN 0146-9339.
- Shippey, 2001, с. 163.
- Drout, 2006, с. 6—7.
- Shippey, 1992, с. 316.
- Shippey, 2001, с. 163—164.
- Shippey, 2001, с. 161—168, 173—174.
- Shippey, 1992, с. 139, 152—155.
- дані на 2006 р., у 2013 році з'явився ще один (див.нижче) переклад „Володаря Перснів“ — ред.
- Максим Стріха. Український художній переклад: між літературою і націєтворенням. Київ: Факт, 2006. С. 305.
- . astrolabium.com.ua. 2021
Література
- Алексеев С. В. Дж. Р. Р. Толкин. — М. : Вече, 2013. — 416 с. — (Великие исторические персоны) — 3000 прим. — .
- Карпентер Г. Дж. Р. Р. Толкін: Біографія = J. R. R. Tolkien: A Biography / пер. з англ. В. Дєдик. — Л. : Астролябія, 2022. — 448 с. — .
- Burns M. Perilous Realms: Celtic and Norse in Tolkien’s Middle-earth. — Toronto; Buffalo; L. : University of Toronto Press, 2005. — 225 p. — .
- Carpenter H. J. R. R. Tolkien: a Biography. — Boston : Houghton Mifflin, 2000. — 288 p. — .
- Dettman D. L. Väinämöinen in Middle-earth: The Pervasive Presence of the Kalevala in the Bombadil Chapters of The Lord of the Rings // Tolkien in the New Century: Essays in Honor of Tom Shippey / ed. J. W. Houghton, J. B. Croft, N. Martsch, J. D. Rateliff, R. A. Reid. — Jefferson : McFarland & Company, 2014. — P. 197—215. — .
- Garth J. Tolkien and the Great War: The Threshold of Middle-earth. — L. : HarperCollins, 2011. — 416 p. — .
- Garth J. Tolkien's Worlds: The Places That Inspired the Writer's Imagination. — L. : Frances Lincoln, an imprint of The Quarto Group, 2020. — 208 p. — .
- Hammond W. G., Scull C. The J. R. R. Tolkien Companion and Guide: Reader's Guide. — L. : HarperCollins, 2006. — 1256 p. — .
- Hammond W. G., Scull C. The Lord of the Rings: A Reader's Companion. — L. : HarperCollins, 2005. — 894 p. — .
- J. R. R. Tolkien Encyclopedia: Scholarship and Critical Assessment / ed. M. D. C. Drout. — N. Y.; L. : Routledge, 2006. — 808 p. — .
- McIlwaine C. Tolkien: Maker of Middle-earth. — Oxf. : Bodleian Library, University of Oxford, 2018. — 416 p. — .
- Shippey T. A. Creation from Philology in The Lord of the Rings // J. R. R. Tolkien, Scholar and Storyteller: Essays in Memoriam / ed. M. Salu, R. T. Farrell. — L.; Ithaca : Cornell University Press, 1979. — P. 286—316. — .
- Shippey T. A. J. R. R. Tolkien: Author of the Century. — L. : HarperCollins, 2001. — 347 p. — .
- Shippey T. A. Roots and Branches: Selected Papers on Tolkien. — Zollikofen : Walking Tree Publishers, 2007. — 417 p. — (Cormarë series) — .
- Shippey T. A. The Road to Middle-earth. — L. : Grafton, 1992. — 337 p. — .
- Shippey T. A. Tolkien as a Post-War Writer // Mythlore: A Journal of J. R. R. Tolkien, C. S. Lewis, Charles Williams, and Mythopoeic Literature : journal. — Mythopoeic Society, 1996. — Vol. 21, no. 2. — P. 84—93. — ISSN 0146-9339.
- The Letters of J. R. R. Tolkien / ed. H. Carpenter, C. Tolkien. — L. : HarperCollins, 2006. — 502 p. — .
Посилання
- Володар перснів [ 17 серпня 2018 у Wayback Machine.] на сайті британського видавництва HarperCollins (англ.)
- Володар перснів [ 20 вересня 2021 у Wayback Machine.] на сайті американського видавництва Houghton Mifflin Harcourt (англ.)
- Володар перснів [ 20 вересня 2021 у Wayback Machine.] (українськомовний переклад) на сайті українського видавництва Астролябія
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Volodar persniv znachennya Volodar persniv takozh Volodar persteniv angl The Lord of the Rings epichnij roman u zhanri fentezi anglijskogo pismennika filologa ta profesora Oksfordskogo universitetu Dzh Tolkina Opovid pochalasya yak prodovzhennya do poperednoyi roboti Tolkina Gobit ale zgodom rozvinulas u nabagato bilshu istoriyu Yiyi bulo napisano poetapno mizh 1937 ta 1949 rokami istotnu chastinu pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Roman ye drugim u sviti bestselerom kilkist prodanih primirnikiv yakogo perevishila 150 mln Kniga takozh vhodit u Rejting 100 najkrashih knig usih chasiv zhurnalu Nyusvik pid nomerom 35 a u golosuvanni The Big Read provedenogo BBC 2003 roku u Velikij Britaniyi roman posiv pershe misce Volodar persnivThe Lord of the RingsObkladinki troh tomiv pershogo vidannya romanu Oformlennya vikonano avtorom ZhanrfenteziFormadAvtorDzh R R TolkinMovaanglijskaOpublikovano1954 1955Krayina Velika BritaniyaVidavnictvoAllen amp UnwinOpublikovano ukrayinskoyu2002PerekladO Mokrovolskij 2002 2003 O Feshovec 2004 2005 K Onishuk 2013 Poperednij tvirGobitNastupnij tvirPrigodi Toma Bombadila Cej tvir u VikishovishiIstoriya stvorennyaNapisannya Z 1926 roku Dzh R R Tolkin obijmav posadu profesora anglosaksonskoyi movi v Oksfordskomu universiteti U naukovomu seredovishi vin buv vidomij nasampered zavdyaki doslidzhennyam davnoanglijskogo eposu Beovulf i roboti nad vidannyam serednovichnoyi poemi Ser Gavejn i Zelenij Licar Inshoyu storonoyu jogo diyalnosti bula literaturna tvorchist Vzhe ne odne desyatilittya Tolkin stvoryuvav vlasnu mifologiyu pro svit Ardi Zemli yakoyu vona bula u vigadani pramifologichni chasi She zi studentskih rokiv majbutnij pismennik vidchuvav sho jogo ne vlashtovuye nadzvichajna vbogist zberezhenoyi anglijskoyi folklornoyi spadshini i ce sponukalo jogo na stvorennya vlasnoyi mifologiyi dlya Angliyi pid vrazhennyam vid mifologichnoyi spadshini finiv vidtvorenoyi Eliasom Lennrutom u Kalevali Chilne misce v skazannyah Tolkina posidali elfi postati yakih vin cilespryamovano zmalovuvav na osnovi serednovichnoyi tradiciyi sho zobrazhala elfiv ne krihitnimi krilatimi istotami yak u Shekspira ta avtoriv Viktorianskoyi epohi a mogutnimi j velichnimi nadprirodnimi stvorinnyami sho ne postupayutsya za zrostom lyudyam Mifologiya mistila u svoyemu skladi yak prozayichni tvori tak i poemi napisani aliteracijnim ta rimovanim virshem 21 veresnya 1937 roku u vidavnictvi Dzhordzh Allen i Anvin vijshov drukom roman kazka Tolkina Gobit abo Tudi i zvidti pro podorozh gobita Bilbo Torbina charivnika Gandalfa ta trinadcyatoh gnomiv do Samotnoyi Gori de drakon Smog sterezhe zahopleni gnomivski skarbi Do vlasnoyi mifologiyi Tolkina pro svit Ardi majbutnogo Silmariliona Gobit mav dosit oposeredkovanij stosunok prote zapozichiv zvidti nizku elementiv yak ot zgadku pro elfijske misto Gondolin Roman buv pozitivno prijnyatij literaturnimi kritikami ta chitachami i direktor vidavnictva Stenli Anvin zvernuvsya do avtora z prohannyam pro prodovzhennya Spershu Tolkin nadislav u vidavnictvo kilka nevelikih za obsyagom kazok chernetki romanu Utrachenij shlyah Silmarilion ta pov yazanu z nim poemu Balada pro Leitian Kazki vidavcyam spodobalisya ale v nih ne bulo nichogo pro gobitiv a na perekonannya Stenli Anvina chitachi pershoyi knigi chekali same na nih U Silmarilioni zh na dumku Anvina povno chudovogo materialu odnak naspravdi ce radshe kopalnya yaku dobre bulo b opracyuvati zaradi stvorennya takih knig yak Gobit ale ne kniga yak taka Tozh u grudni 1937 roku Tolkin vzyavsya do roboti nad Novim Gobitom 19 grudnya vin povidomiv vidavnictvo sho napisav pershij rozdil novoyi istoriyi pro gobitiv Dovgoochikuvana gostina Pisati Tolkin rozpochav u dosit legkovazhnomu toni nablizhenomu do Gobita Golovnim geroyem spochatku takozh buv Bilbo Torbin yakij vitrativshi vsi svoyi skarbi pislya buchnogo svyatkuvannya svogo 111 richchya znikaye iz Shiru j virushaye v novu podorozh Ale u Tolkina ne bulo rozuminnya yaka meta novoyi mandrivki Bilbo ta j potencial personazha yakij zgidno z kincivkoyu Gobita pochuvavsya duzhe shaslivim do kincya svoyih dniv uzhe bulo vicherpano Todi Tolkin virishiv zrobiti golovnim geroyem Bingo spershu sina a zgodom pleminnika Bilbo sho otrimav svoye im ya vid simejstva igrashkovih koal yakimi gralisya diti pismennika Povoli tonalnist opovidi zminyuvalas vid veselogo j bezturbotnogo stilyu Gobita v bik chogos pohmurishogo ta nablizhenogo do epichnoyi stilistiki legend Silmarilionu Spoluchnoyu lankoyu mizh Gobitom ta jogo prodovzhennyam pismennik virishiv zrobiti charivnij persten Bilbo pov yazavshi jogo z majzhe vipadkovoyu zgadkoyu na storinkah Gobita Chornoknizhnika zlogo duha Saurona iz Silmariliona U syuzheti z yavlyayutsya strahitlivi Chorni Vershniki a mirnij krayini gobitiv zagrozhuye nebezpeka vid Chornoknizhnika yakij maye namir zavoloditi Persnem U zayizdi selisha Bri Bingo ta jogo suputniki zustrichayut pohmurogo mandrivnogo gobita Biguna iz yakim virushayut do Rivendolu Tam mudrij Elrond mav bi rozkriti yim prirodu Persnya j navisho vin znadobivsya Chornoknizhniku odnak cogo Tolkin she sam ne znav Vreshti u Tolkina z yavilasya ideya sho charivnij persten Bilbo ce naspravdi Yedinij Persten Vladi stvorenij Chornoknizhnikom Sauronom shob kontrolyuvati inshi Persni Gobiti mayut znishiti Persten sho mozhlivo zrobiti lishe v krayini Zla Mordori de vin buv vikuvanij Tvir uzhe ne buv istoriyeyu dlya ditej i stavav radshe prodovzhennyam Silmariliona anizh Gobita Im ya golovnogo geroya zminilosya na Frodo zapozichene zi skandinavskogo eposu a gobit Bigun stav cholovikom Aragornom nashadkom starodavnih koroliv Piznishe Tolkin zgaduvav pro ce tak Voni hotili prodovzhennya Ale ya hotiv geroyichnih legend i visokogo romanu Rezultatom stav Volodar Persniv Odniyeyu z problem yaku mav virishiti Tolkin bulo poyednannya v novomu tvori elementiv Gobita j Silmariliona Spershu pismennika bentezhila cya mishanina eddichnih gnomiv iz Proroctva volvi novomodnih gobitiv i golumiv vigadanih vid nichogo robiti ta anglosaksonskih run yakih vin mav yakos pristosuvati do vporyadkovanoyi mifologiyi ta poslidovnoyi nomenklaturi Silmariliona Zreshtoyu namagayuchis znajti racionalne poyasnennya spivisnuvannyu v pramifologichni chasi elfijskih mov iz davnoskandinavskimi imenami gnomiv pismennik virishiv podati zastosovani nim istorichni movi yak pereklad pevnih avtentichnih mov vigadanogo svitu Yaksho uyaviti sho anglijska v romani sluguye zaminoyu spravzhnoyi movi gobitiv to gnomi mali b zapozichiti svoyi imena z movi yaka spivvidnositsya z gobitskoyu tak samo yak davnoskandinavska iz suchasnoyu anglijskoyu Cya ideya za slovami Toma Shippi zvilnila uyavu Tolkina ta dozvolila jomu znajti u vigadanomu sviti misce dlya Roganu kulturi podibnoyi do anglosaksonskoyi predstavniki yakoyi rozmovlyayut odniyeyu z ulyublenih mov pismennika davnoanglijskoyu Yak naslidok Volodar Persniv viyavivsya vtrichi ob yemnishim nizh peredbachalosya spochatku Gobiti zi svogo boku vikonali v romani vazhlivu rol poserednikiv mizh chitachem suchasnoyi Tolkinu kulturi ta epichnimi geroyami davnini Robota nad romanom chas vid chasu pererivalosya dovgimi pauzami j zagalom trivala bilshe 15 rokiv Comu spriyav perfekcionizm pismennika dlya Tolkina bula vazhlivoyu pravdopodibnist istoriyi yaka mala viglyadati realnoyu v ochah chitachiv tomu vin vibudovuvav poslidovnu hronologiyu syuzhetnih podij za dnyami j godinami detalno rozrahovuvav chas i vidstani pridilyav uvagu takim elementam yak fazi Misyacya ta napryami vitru Gotovi rozdili Volodarya Persniv vin zachituvav Inklingam zokrema Klajvovi Lyuyisu yakij shvalno vidzivavsya pro napisane j sponukav Tolkina prodovzhiti robotu nad knigoyu pid chas chergovoyi kilkamisyachnoyi perervi viklikanoyi vidsutnistyu nathnennya Uprodovzh 1944 roku Tolkin detalno opisuvav robotu nad romanom u listah do svogo sina Kristofera yakij v ostanni roki Drugoyi svitovoyi vijni sluzhiv u britanskih povitryanih silah u Pivdennij Africi Publikaciya Hocha dlya bagatoh chitachiv roman vidomij yak trilogiya Tolkin zadumuvav jogo yak pershij tom u dvotomniku drugoyu knigoyu yakogo mav stati Silmarilion Prote koli Tolkin podav u vidavnictvo pershu knigu Volodar Persniv z ekonomichnih mirkuvan bulo virisheno nadrukuvati yiyi v troh tomah uprodovzh 1954 1955 rr Vidtodi knigu neodnorazovo peredrukovuvali j perekladali na bagato mov sho zrobilo yiyi odnim z najpopulyarnishih ta najvplivovishih literaturnih tvoriv HH stolittya Nazva knizhki stosuyetsya golovnogo antagonista opovidi Temnogo Volodarya Saurona yakij v rannyu epohu stvoriv Yedinij Persten shob keruvati inshimi Persnyami Vladi i zreshtoyu vikoristati yih yak znaryaddya dlya zavoyuvannya i pidkorennya cilogo Seredzem ya Opovid pochinayetsya v spokijnomu Shiri zemli gobitiv sho nemalo nagaduye anglijsku silsku miscevist a dali rozgortayetsya v pivnichno zahidnomu Seredzem yi opisuyuchi perebig Vijni za Persten z tochki zoru yiyi geroyiv a same gobitiv Frodo Beginza Semvajza Gemdzhi Meriadoka Brendibaka i Peregrina Tuka a takozh yihnih osnovnih soyuznikiv ta suputnikiv Aragorna Boromira Gimli Legolasa i Gendalfa Nazvi troh tomiv Bratstvo persnya Dvi vezhi Povernennya korolya SyuzhetIstoriya vidbuvayetsya v konteksti istorichnih podij pivnichno zahidnogo Seredzem ya Zadovgo do pochatku romanu v 1600 roci Drugoyi epohi Temnij Volodar Sauron vikuvav Yedinij Persten shob zdobuti vladu nad inshimi persnyami yaki perebuvayut v rukah vozhdiv lyudej elfiv ta gnomiv Vin zaznaye porazki v bitvi 3441 roku Drugoyi epohi j Isildur sin Elendila vidrubuye Persten razom z palcem i nazivaye jogo simejnoyu relikviyeyu Piznishe Isildura vbivayut orki a Persten gubitsya v rici Anduyin Cherez dvi tisyachi rokiv Persten potraplyaye do ruk gobita Deagola a vid nogo do Smeagola yakij vbivaye svogo druga i vidbiraye Persten Smeagola viganyayut z selisha i vin hovayetsya v glibini gir de za sotnyu rokiv pid vplivom Persnya peretvoryuyetsya na zhalyugidne zipsovane stvorinnya Goluma Zgodom vin gubit Persten kotrogo yak pro ce opovidayetsya v Gobiti znahodit Bilbo Beginz Tim chasom Sauron nabuvaye novoyi fizichnoyi formi i vidvojovuye Mordor svoye kolishnye volodinnya Golum virushaye na poshuki Persnya ale potraplyaye v polon do Saurona yakij doviduyetsya vid nogo sho Persten v Bilbo Beginza Goluma vidpuskayut a Sauron yakomu potriben Persten shob povernuti sobi absolyutnu vladu shle svoyih temnih strahitlivih slug Nazguliv vidibrati Persten Odin z nih keruye Odin vsih znajde Odin yih zbere j u pitmi vsih zvede Roman pochinayetsya v Shiri z momentu koli Frodo Beginz uspadkovuye Persten vid Bilbo svogo dyadka i nastavnika Obidvoye nichogo ne znayut pro jogo pohodzhennya ale charivnik Gandalf Sirij z yasovuye istoriyu Persnya i radit Frodo vinesti jogo z Shiru Frodo pokidaye Shir vzyavshi z soboyu za suputnikiv svogo sadivnika i druga Semvajza Gemdzhi ta dvoh kuzeniv Meriadoka Brendibaka i Peregrina Tuka She v Shiri voni malo ne narazhayutsya na Nazguliv ale vidrivayutsya vid peresliduvachiv pishovshi napryamki cherez Pralis de yim dopomagaye tayemnichij i mogutnij Tom Bombadil na yakogo Persten yavno ne maye vplivu Vijshovshi z lisu voni zupinyayutsya v selishi Bri de znajomlyatsya z Aragornom spadkoyemcem Isildura yakij priyednuyetsya do nih v roli providnika j ohoroncya Voni vtikayut z Bri ledve uniknuvshi napadu ale Nazguli peresliduyut yih do storozhovoyi gori Grozovoyi i ranyat Frodo proklyatim kindzhalom Aragorn vede gobitiv do shovku v Rivendoli a tim chasom Frodo malo ne vmiraye vid rani Na brodi Bruyinen Nazguli novu atakuyut ale yih zmitayut hvili poveni viklikanoyi Elrondom pravitelem Rivendolu i zagin ryatuyetsya Frodo viduzhuye v Rivendoli pid naglyadom Elronda Na Radi Elronda rozkrivayetsya bagato vazhlivih faktiv pro Saurona i Persten a takozh povidomlyayetsya novina pro te sho Sauron shiliv na svij bik charivnika Sarumana Rada prihodit do dumki sho zagroza vid Saurona ye nadto velikoyu i sho najkrashim rishennyam ye znishiti Persten kinuvshi jogo u Sudnu Goru v Mordori tam de jogo bulo vikuvano Frodo pogodzhuyetsya vzyati Persten a shob suprovodzhuvati j ohoronyati jogo formuyetsya Bratstvo Persnya Sem Meri Pipin Aragorn Gandalf gnom Gimli elf Legolas i Boromir sin Denetora pravlyachogo namisnika korolivstva Gondor Ne zmigshi podolati Imlisti gori cherez pereval Karadras zagin prohodit kopalnyami Moriyi de na nogo napadayut orki Gandalf padaye v bezodnyu boryuchis iz drevnim ta zhahlivim Balrogom sho daye mozhlivist inshim vryatuvatisya Zagin hovayetsya v elfijskomu lisi Lotloriyeni Otrimavshi chovni i podarunki vid Volodarki Galadriel zagin plive vniz rikoyu Anduyin do vershini Amon Gen Tam Boromir piddayetsya spokusi Persnya i probuye vidibrati jogo vid Frodo Todi Frodo vtikaye vid Bratstva i sam odin virushaye do Mordoru ale Sem pristaye do nogo shob dopomagati j ohoronyati Tim chasom nadislani Sauronom ta Sarumanom orki vbivayut Boromira i vikradayut Meri ta Pipina Aragorn Gimli ta Legolas jdut za orkami v korolivstvo Rogan Meri ta Pipin ryatuyutsya koli na orkiv napadayut rogirimi Gobiti vtikayut do lisu Fangorn v yakomu voni zavodyat druzhbu z derevopodibnimi entami V lisi Aragorn Gimli ta Legolas znahodyat ne gobitiv a Gandalfa yakij voskres pislya bitvi z Balrogom i teper ye znachno mogutnishim Gandalfom Bilim Gandalf zapevnyaye yih sho gobiti v bezpeci i voni jdut do Teodena korolya Roganu shob vivesti jogo z prignichenogo zacipeninnya zapodiyanogo Sarumanom i dopomogti rogirimam protistoyati armiyi Sarumana Teoden ukriplyuyetsya u forteci Gelmiv Yar razom z Aragornom Gimli ta Legolasom a Gandalf vid yizhdzhaye shob zibrati bilshe vijsko Gelmiv Yar berut v oblogu orki Sarumana ale Gandalf pribuvaye z pidkriplennyam i rozbivaye orkiv Enti napadayut na Izengard otochivshi Sarumana u vezhi Orthank Gandalf Teoden ta inshi pribuvayut do Izegarda shob zitknutisya z Sarumanom Saruman vidmovlyayetsya viznati pomilkovist svoyih metodiv i Gandalf pozbavlyaye jogo chinu ta bilshosti jogo sil Meri z Pipinom priyednuyutsya do zagonu i Pipin zaglyadaye v palantir kamin yasnobachennya za dopomogoyu yakogo Sauron spilkuvavsya z Sarumanom Ce navodit Saurona na dumku sho Saruman shopiv Persnenoscya cherez sho Gandalf vidvozit Pipina v Gondor Po dorozi do Mordoru Frodo z Semom lovlyat Goluma yakij ishov slidom za nimi vid Moriyi i primushuyut jogo provesti yih do Mordoru Viyavivshi do cherez golovni vorota Mordoru projti nemozhlivo voni jdut do prohodu yakogo znaye Golum Golum zradzhuye Frodo privivshi jogo do velikoyi pavuchihi Shelob sho zhive v tunelyah Kirit Ungolu Zdayetsya Frodo vmiraye vid ukusu Shelob ale Sem vidbivaye yiyi napad Sem bere Persten i primushuye sebe zalishiti Frodo Orki znahodyat tilo Frodo i Sem viyavlyaye sho Frodo naspravdi ne mertvij a nepritomnij Frodo vidnosyat do vezhi Kirit Ungol a Sem virishuye jogo vryatuvati Sauron rozpochinaye vijskovu kampaniyu proti Gondoru Gandalf pribuvaye v stolicyu Gondoru Minas Tirit z Pipinom shob poperediti Denetora pro navislu zagrozu Minas Tirit berut v oblogu i Denetor pid vplivom Saurona cherez she odin palantin vtrachaye nadiyu i vchinyaye samogubstvo Aragorn Legolas ta Gimli prihodyat do Gondoru cherez Stezhinu Mertvih de Aragorn pidnimaye nevmirushu armiyu porushnikiv klyatvi shob zbulosya stare proroctvo Primarna armiya dopomagaye jomu podolati korsariv Umbaru sho zahopili pivdennij Gondor i vivilneni zbrojni sili razom z vershnikami Roganu rozbivayut oblogu Minas Tirita Sem ryatuye Frodo i voni probirayutsya cherez Mordor Frodo slabshaye chim blizhche voni pidhodyat do Sudnoyi Gori ale Sem jogo pidtrimuye Tim chasom u virishalnij bitvi bilya Chornoyi Brami Mordoru ob yednani sili Gondoru j Roganu vidchajdushno voyuyut zi znachno chiselnishoyu armiyeyu Saurona z namirom vidvernuti uvagu Saurona vid Sudnoyi Gori Nad samim provallyam vulkanu Frodo ne mozhe opertisya spokusi Persnya i privlasnyuye jogo Tut z yavlyayetsya Golum boretsya z Frodo i vidkushuye jomu palec razom z Persnem a todi padaye u vognyanu lavu zabirayuchi z soboyu Persten Takim chinom Persten znishuyetsya V cyu mit Sauron gine jogo armiya vidstupaye vezhi rozsipayutsya v poroh Nazguli znikayut i Vijna za Persten nenache zavershuyetsya Aragorna koronuyut yak Elessara pravitelya Arnoru i Gondoru i vin odruzhuyetsya zi svoyim davnim kohannyam Arven donkoyu Elronda Odnak tim chasom Saruman vtikaye z polonu i pidkoryuye Shir Povernuvshis dodomu chetvero gobitiv pidnimayut povstannya i skidayut jogo Sarumana vbivaye jogo kolishnij sluga Grima Chervoslov kotrogo v svoyu chergu zastrelyuyut gobiti luchniki Takim chinom Vijna za Persten dohodit do svogo zavershalnogo kincya na samomu porozi domu Frodo Meri j Pipina progoloshuyut geroyami Za dopomogoyu svoyih dariv vid Galadriyel Sem vidnovlyuye Shir i odruzhuyetsya z Rozoyu Koton Frodo ne vdayetsya zciliti ran tila j dushi i cherez kilka rokiv razom z Bilbo i Gandalfom vin vidplivaye z Sirih Gavanej na zahid do Nevmirushih Zemel de znahodit spokij Pislya smerti Rosie Sem daruye svoyij donci Chervonu Knigu Zahidnoyi Marki v yakij opisano istoriyu ta prigodi Bilbo Frodo Sema Pipina ta Meri Todi Sem ostannij z Persnenosciv virushaye za More na Zaobrijnij Zahid Vidguki u presiChasopis The Sunday Times zaznachalo sho Svit podilyayetsya na tih hto vzhe prochitav Volodarya Persteniv i Gobita i tih hto tilki zbirayetsya prochitati ci knigi A chasopis New statesman pidkreslyuvalo sho Volodar persniv ce charivno rozkazana istoriya z perelivami usih barv ruhu ta velichi Avtorskij metod tvorennya cherez filologiyu Tolkin buv uchenim filologom profesorom Oksfordskogo universitetu Vin nagoloshuvav sho jogo tvori mayut filologichnij harakter na stvorennya Volodarya Persniv jogo nadihnulo v osnovi svoyij movoznavstvo Tvorennya mov ye osnovoyu Skorishe istoriyi skladalisya dlya togo shob stvoriti svit dlya mov nizh navpaki U mene spershu vinikaye im ya a vzhe potim istoriya dlya mene cej tvir chimaloyu miroyu ese z lingvistichnoyi estetiki U listi do sina Kristofera Tolkin rozpovidav Nihto ne virit meni koli ya kazhu sho moya velichezna kniga ce sproba stvoriti svit u yakomu mova yaka vidpovidaye moyim osobistim estetichnim upodobannyam mogla b zdavatisya spravzhnoyu Ale ce pravda Odin zapituvach sered bagatoh inshih bazhav znati pro sho vzagali V P i chi ne alegoriya ce I ya skazav sho ce sproba stvoriti situaciyu v yakij zvichajnisinkim privitannyam bulo b elen sila lumenn omentielmo i sho cya fraza vinikla zadovgo do knigi Bilshe ni pro sho mene ne pitali Tom Shippi Rezonnist cih vislovlyuvan pismennika yaki popervah ne sprijmalisya vserjoz bilshistyu literaturnih kritikiv upershe bula obgruntovana filologom Tomom Shippi yakij vikladav u Oksfordi ti zh disciplini sho j Tolkin Zgidno z Shippi tvorchij metod avtora Volodarya Persniv tvorennya cherez filologiyu lezhit v samomu serci tolkinivskogo vimislu I u svoyij naukovij diyalnosti i v literaturnij tvorchosti vin ishov vid movnih pobudov do bud yakih inshih Vinahid Tolkinom sporidnenih mizh soboyu elfijskih mov i pomishennya yih u pevnij istorichnij kontekst u ramkah vigadanogo svitu mozhna porivnyati z procesom rekonstrukciyi za dopomogoyu filologichnih metodiv zniklih starodavnih mov takih yak praindoyevropejska chi gotska Dlya Tolkina spravzhnogo filologa kozhne konkretne slovo bulo ne okremoyu obmezhenoyu odiniceyu a chastinoyu sistemi yaka rozvivayetsya protyagom istoriyi ta vklyuchaye pohodzhennya slova jogo analogi v inshih movah sporidneni j pohidni slova a takozh procesi kulturnih zmin na yaki mozhe natyakati jogo istoriya Dlya nogo isnuvala principova riznicya mizh starimi tradicijnimi spravzhnimi slovoformami i novimi neistorichnimi pomilkovimi Napriklad pohodzhennya anglijskih sliv sho zakinchuyutsya na bukvu f mozhna prostezhiti po tomu yak voni viglyadayut u mnozhini slova uspadkovani z davnoanglijskoyi movi utvoryuyut mnozhinu podibno do togo yak loaf staye loaves do novih zhe sliv lishe dodayetsya zakinchennya s yak u proofs Tomu zagalnoprijnyate na toj chas napisannya sliv gnomi yak dwarfs i elfi yak elfs bulo dlya nogo kategorichno neprijnyatnim rivnosilnim sprobi pozbaviti slovo jogo viku j korinnya Vihodyachi z podibnih mirkuvan Yakob Grimm za kilka desyatilit do Tolkina pozbaviv nimecku movu vid zapozichenogo z Angliyi slova Elfen vidnovivshi jogo spokonvichnu formu Elben Koli korektor pershogo vidannya Volodarya Persniv iz najkrashih yak jomu zdavalosya motiviv poslidovno priviv u vidpovidnist do zagalnoprijnyatih pravil tolkinivskih elves i dwarves pismennik napolig na tomu shob povernuli jogo variant Shippi na nizci prikladiv demonstruye yak same pracyuvav filologichnij metod pismennika Slovo enti yakim Tolkin najmenuvav derevnih veletniv iz lisu Fangorn zustrichayetsya v davnoanglijskij poemi Maxims II u yakij rimski dorogi nazvani orthanc enta geweorc majsternoyu robotoyu entiv veletniv budivelnikiv iz dalekogo minulogo Nazva zavojovanoyi entami vezhi imovirno takozh zapozichena z ciyeyi frazi yaka mozhe buti prochitana yak Ortank fortecya entiv Zi svogo boku im ya kolishnogo pravitelya vezhi charivnika Sarumana pohodit vid davnoanglijskogo slova searu v jogo davnomersijskomu varianti saru yake oznachaye majsternij umilij vinahidlivij i vodnochas maye konotaciyi pov yazani zi zradoyu a v poyednanni z craeft oznachaye mashinu Rozmayitist znachen slova bezposeredno proyavlyayetsya v obrazi personazha yakij zradzhuye svoyih spodvizhnikiv i sluzhit u romani vtilennyam industrializmu Dzherela nathnennyaNa tvorchosti Tolkina znachnoyu miroyu vidbivsya jogo interes do eposu j mifologiyi narodiv Yevropi Sered golovnih dzherel nathnennya pismennika davnoanglijska poema Beovulf skandinavska mifologiya ta finskij epos Kalevala Rozglyadayuchi v konteksti literaturnih vpliviv tvorchist jogo poslidovnikiv u zhanri fentezi istorik kulturi Sergij Aleksyeyev vidznachiv sho v poshuku dzherel nathnennya dlya svoyih tvoriv yim chasto nichogo ne lishayetsya krim nasliduvannya Tolkina Vin nastilki shedro u vsyu mic osvichenosti zacherpnuv iz Kazana Charivnih Istorij zahidnogo svitu sho vicherpav jogo do dna Ne u Volodari Persniv tak v inshih tolkinivskih publikaciyah prizhittyevih i posmertnih znajshlosya misce vsomu sho z chasiv romantikiv skladalo Legendu Zahidnoyi Yevropi I padinnya Atlantidi i Persha Vijna na Nebesah motivi arturivskih i karolingskih romaniv keltski ta skazannya pro bogiv i geroyiv i rozmayittya zberezhenih silskimi povir yami nelyudskih narodciv Skandinavska mifologiya V obrazi mandrivnika Odin majzhe ne vidriznyayetsya vid Gandalfa Im ya charivnika Gandalfa zapozichene zi Starshoyi Eddi de v spisku imen gnomiv desho neposlidovno z yavlyayetsya elf iz charivnim posohom Odnim iz prototipiv personazha Tolkin nazivav Odina verhovnogo boga v skandinavskij mifologiyi Mandruyuchi Midgardom Seredzem yam davnih skandinaviv Odin postaye u viglyadi starogo sivoborodogo cholovika z posohom u plashi ta v krislatomu kapelyusi Usi ci atributi prisutni j u Gandalfa u Volodari Persniv Charivniku cilkom pidijshli b taki prizviska Odina yak Krislatij kapelyuh Dovga boroda Siva boroda Nosij posoha Stomlenij podorozhnij i Mandrivnik Obidva personazhi pov yazani z orlami Gandalfa zvilnyaye z polonu orel Odin zhe vryatovuyetsya z Jotungejmu obernuvshis na orla volodiyut nadprirodnim konem Slejpnir v Odina j Tinogriv u charivnika i protistoyat vovkam pid chas Ragnaroka Odinu dovedetsya zaginuti u dvoboyi z velicheznim vovkom Fenrirom Gandalf zhe navpaki vihodit peremozhcem u boyu z vargami sho otochili jogo soratnikiv bilya Vorit Moriyi Prote v dijsnosti u skandinavskih mifah Odin maye vkraj neodnoznachnu reputaciyu U rozlogomu pereliku prizvisk skandinavskogo boga susidyat taki harakteristiki yak Shukach pravdi ta Siyach rozbratu Bazhanij gist i Volodar zradi Vidpovidno jogo negativna ipostas predstavlena v romani v osobi golovnih lihodiyiv istoriyi zlogo charivnika Sarumana j Temnogo Volodarya Saurona Podibno do Odina yakomu sluzhat vovki ta kruki Sauron i Saruman povelivayut zgrayami vargiv kruki u Volodari Persniv vidsutni odnak zlovisnu rol cih ptahiv yak visnikiv vijni j padalnikiv vikonuyut yih rodichi voroni yaki perebuvayut na sluzhbi u volodarya Isengardu Podibno do Odina Saruman inodi podorozhuye pid viglyadom zakutanogo v plash starogo cholovika yakij nosit kaptur abo krislatij kapelyuh chim nagaduye Gandalfa Prizviska Odina Odnookij i Vogneokij spivvidnosyatsya z obramlenim vognem Okom Saurona Obraz persnya sho daruye vladu nad svitom ye centralnim v opernomu cikli Riharda Vagnera Persten Nibelunga zasnovanomu na syuzhetah Sam Tolkin odnak na porivnyannya z tvorom Vagnera odnogo razu vidpoviv sho obidva persni buli kruglimi i na comu podibnist zakinchuyetsya Nezvazhayuchi na ce yaksho vlastivi obom tvoram motivi zlamanogo mecha geroya ta proklyatogo persnya sho prinosit neshastya poyasnyuyutsya zagalnimi dzherelami v mifologiyi to obrazi volodarya Persnya i raba Persnya ideya bezposeredno vagnerivska Isnuye podibnist i mizh Fafnerom i Golumom obidva zaradi volodinnya persnem ubili svogo blizkogo rodicha j oboh ce zminilo do nevpiznannya Ryad doslidnikiv vvazhaye sho porivnyannya z Persnem Nibelunga zachipali Tolkina oskilki vin buv znajomij z davnoyu tradiciyeyu v originali Vagner zhe pracyuvav z yiyi pererobkami i na dumku Tolkina u svoyij interpretaciyi obijshovsya z originalnim materialom zanadto vilno Vershniki Roganu anglosaksi goti j Beovulf Uffingtonskij bilij kin imovirnij prototip simvolu Roganu Na stvorennya Roganu krayini vershnikiv Tolkina nadihnuv anglosaksonskij period anglijskoyi istoriyi Zhiteli Roganu rogirimi nazivayut svoyu krayinu Markoyu cya nazva vidsilaye do anglosaksonskogo korolivstva Mersiya sho kolis zajmalo centralnu chastinu Angliyi Slovo Mersiya ye latinizmom spravzhnya davnoanglijska nazva ciyeyi krayini ne zbereglasya prote v rekonstrujovanomu varianti vona tak i zvuchit Marka davn angl Mark Simvol Roganu bilij kin na zelenomu poli pohodit z tih samih misc Poblizu Oksforda v rajoni kordonu starodavnoyi Mersiyi ta Vesseksa roztashovanij Uffingtonskij bilij kin velichezna krejdyana figura konya visichena na shili vkritogo zelenoyu travoyu pagorba U romani rogirimi rozmovlyayut na davnomersijskomu dialekti anglosaksonskoyi movi sho skriz vidobrazheno v yihnih imenah i nazvah Zokrema imenami korolya Teodena j majzhe vsih jogo poperednikiv na roganskomu prestoli posluguvali riznomanitni davnoanglijski slova zi znachennyam korol Utim mizh kulturami starodavnih anglijciv i rogirimiv ye odna virazna vidminnist yih stavlennya do konej Yaksho Rogan nemozhlivo uyaviti bez kinnoti to anglosaksi navpaki volili voyuvati pishimi Cya obstavina stala osnovnoyu prichinoyu yih porazki v bitvi pri Gastingsi rezultatom yakoyi stalo Normanske zavoyuvannya Angliyi Poyasniti cyu superechnist mozhna tim sho pri stvorenni Roganu Tolkin zvertavsya ne do istorichnogo a do pisennogo obrazu anglosaksiv u poetichnij tradiciyi cogo narodu konyam viddavali nabagato bilshu poshanu nizh u realnomu zhitti Meduseld Zoloti Horomi korolya Teodena pereklikayetsya z Georotom palacom korolya Grodgara z davnoanglijskogo eposu Beovulf Koli Legolas govorit pro nogo blisk jogo vidno zdaleku vin dostemenno cituye 311 j ryadok poemi Yak i Beovulfa Gandalfa ta jogo suputnikiv na shlyahu do korolya po cherzi zupinyaye varta a bilya dverej palacu vid nih vimagayut sklasti zbroyu Popri sumnivi ohoronec bere na sebe vidpovidalnist i propuskaye Beovulfa bramnik Teodena v shozhij situaciyi takozh virishuye doviritisya chuzhincyam i dozvolyaye yim uvijti do korolya Yak vidznachaye literaturoznavec Tom Shippi Tolkin skoristavsya nagodoyu visloviti suchasnoyu movoyu istini yaki dlya anglosaksiv buli b ochevidni zokrema sho svoboda ne ye prerogativoyu demokratij i sho u vilnih suspilstvah navit nakazi zalishayut misce viboru Ya lishe vikonuvav nakazi u Vershnickij Marci ne prijnyali b za vipravdannya Rozselennya na trav yanistih rivninah opora na kinnotu ta susidstvo z davnoyu imperiyeyu zblizhuye rogirimiv z inshim germanskim narodom gotami sho zhili v ukrayinskih stepah na pivnich vid kordoniv Rimskoyi imperiyi Vidomij perekaz za yakim slovo goti perekladayetsya yak kinnij narod Predki rogirimiv sho naselyali prostori rivnini Rovanionu na shodi nosili gotski imena Vidugaviya Vidumavi Vinitar ya Marhvini peremoga v yakij bula zatmarena zagibellyu korolya Roganu pridavlenogo vlasnim konem porivnyuyut iz bitvoyu na Katalaunskih polyah 451 roku U nij civilizaciya Zahodu takozh protistoyala shidnyanam a korol gotiv Teodorih buv zatoptanij svoyimi peremozhnimi vershnikami i podibno do Teodena na Pelennori zaginuv u takomu zh oreoli skorboti i slavi Elfi serednovichnoyi tradiciyi Obraz elfiv zajmaye osoblive misce u tvorchosti Tolkina Istoriyi pro nih vin stvoryuvav bilshu chastinu svogo zhittya i v zhoden inshij narod yakimi vin naseliv Seredzem ya vin ne vklav stilki tvorchoyi energiyi ta lyubovi Tolkin ne perenosiv rozpochatu Shekspirom ta vlastivu Viktorianskij eposi tendenciyu zobrazhati elfiv yak krihitnih krilatih istot i zvertavsya do spokonvichnoyi tradiciyi sho pohodit iz serednovichnih dzherel u yakih elfi postayut mogutnimi nadprirodnimi stvorinnyami sho ne postupayutsya u zrosti lyudyam Odnak pri najblizhchomu rozglyadi obrazi elfiv u istoriyah riznih narodiv Pivnichno Zahidnoyi Yevropi viyavlyayut bezlich protirich i neodnoznachnostej Yaksho skandinavski svitli alvi z Molodshoyi Eddi nagaduyut angeliv to zberezhena davnoanglijska tradiciya nadilyaye elfiv nizkoyu negativnih harakteristik i asociacij Na storinkah Beovulfa voni z yavlyayutsya u velmi sumnivnij kompaniyi razom z orkami veletnyami j inshimi nashadkami Kayina Elfijskij postril v uyavlenni starodavnih anglijciv vnutrishnye zahvoryuvannya sho z yavlyayetsya vnaslidok urazhennya lyudini nevidimoyu striloyu vipushenoyu elfom take yak revmatizm chi sercevij napad Vodnochas kompliment zhinci v anglosaksonskomu suspilstvi elfijski prekrasna Na chest elfiv anglosaksi nazivali svoyih ditej vvazhayuchi sho ce prinese yim udachu Elfvin Elfstan Elvin Alfred Serednovichnij anglijskij poet Lajamon povidomlyaye sho korolya Artura vidrazu pislya jogo narodzhennya vzyali do sebe elfi vid yakih povernuvsya z cinnimi darami Pislya svoyeyi ostannoyi bitvi smertelno poranenij Artur vidbuvaye na ostriv Avalon de na nogo chekaye elfijska koroleva yaka zcilit jogo Tolkin uzyavshi do uvagi vsi ci vidomosti zrobiv sprobu svoyeridnoyi hudozhnoyi rekonstrukciyi gadanoyi pochatkovoyi nesuperechlivoyi tradiciyi formuyuchi cilisnij i poslidovnij obraz Jogo elfi prekrasni velichni j blagorodni a negativni risi yaki yim pripisuye serednovichna tradiciya vidneseni do rozryadu hibnih uyavlen yaki pobutuyut sered neobiznanih lyudej Viraz elfijskij postril postav u svoyemu bukvalnomu znachenni znajshovshi vidobrazhennya v ulyublenomu elfami mistectvi strilbi z luka Harakterna dlya yihnogo sprijnyattya sered lyudej sumish strahu i privablivosti poyasnyuyetsya tim sho krasa sama po sobi nebezpechna yak poyasnyuye Sem Galadriel mozhna nazvati nebezpechnoyu bo vona taka silna mozhna rozbitis ob neyi na druzki mov korablyu ob skeli abo potonuti mov gobit u richci Ta ni skelya ni richka ne vinni Obigruyetsya tradicijnij motiv inshogo perebigu chasu v elfijskij zemli zalishivshi Loriyen chleni Bratstva obmirkovuyut skilki zh chasu voni naspravdi v nomu probuli Na dumku Toma Shippi silna storona tolkinivskih rekonstrukcij u tomu sho voni vbirayut u sebe vsi nayavni svidchennya j namagayutsya poyasniti yak dobri tak i pogani storoni zagalnovidomih istorij U superechlivij reakciyi na elfiv vid riznih geroyiv Volodarya Persniv mozhna pobachiti zarodzhennya tradicij sho zbereglisya v nashomu sviti Shir kalka z Angliyi Za slovami Tolkina osnovoyu dlya Shiru posluguvala silska Angliya ce pevnoyu miroyu vorikshirske selo priblizno chasiv Diamantovogo yuvileyu Pro gobitiv vin vidzivavsya yak pro silskih anglijciv yih malij zrist vkazuye na vlastivu yim zdebilshogo obmezhenist uyavi ale azh niyak ne nestachu smilivosti j prihovanoyi sili Slovo Shir povtoryuye istorichne najmenuvannya administrativnoyi odinici sho ye skladovoyu nazv bagatoh anglijskih regioniv yak ot Berkshir chi Oksfordshir Istoriyu krayini gobitiv Tolkin vibudovuvav za analogiyeyu z tradicijnoyu istoriyeyu Angliyi Podibno do anglosaksiv yaki pid chas pereselennya na ostriv skladalisya z angliv saksiv i yutiv gobiti pribuli v Shir u skladi troh plemen yaki zgodom peremishalisya mizh soboyu utvorivshi yedinij narod Predki anglijciv spershu naselyali kut mizh Flensburzkim fiordom i buhtoyu Shlej gobiti miscevist Kut roztashovanu mizh richkami Mitejtel ta Bruyinen Pri pereselenni anglijciv ocholyuvali brati Hengist i Horsa chiyi imena oznachayut zherebec i kin gobitiv Marho ta Blanko vid davn angl marh kin i blanca bilij kin Obidvi krayini perezhili trivalij period miru koli protyagom bagatoh rokiv na yihnij teritoriyi ne vidbuvalosya bojovih dij Period mizh dvoma bitvami v istoriyi Shiru trivav 272 roki Dlya porivnyannya z chasiv ostannoyi bitvi sho vidbulasya na teritoriyi Angliyi 1685 roku na moment publikaciyi Volodarya Persniv minulo 270 rokiv Kalevala U studentski roki na Tolkina spraviv gliboke vrazhennya finskij epos Kalevala sformovanij folkloristom Eliasom Lennrutom na osnovi zibranih nim narodnih runichnih pisen Tolkina zasmuchuvala nadzvichajna vbogist zberezhenoyi anglijskoyi folklornoyi spadshini tomu vidtvorena v Kalevali po osoblivomu vrazila jogo nadihnuvshi na stvorennya vlasnoyi mifologiyi dlya Angliyi Za slovami pismennika pochatok jogo poklala sproba vtiliti u vlasnu formu istoriyu pro odnogo z centralnih geroyiv Kalevali yaka zgodom pererosla v opovid pro Finska mova sho polyubilasya Tolkinu posluzhila osnovoyu dlya kvenyi movi visokih elfiv Tom Bombadil najzagadkovishij personazh Volodarya Persniv maye chimalo spilnogo z odnim iz golovnih geroyiv Kalevali Vejnemejnenom Mogut Vejnemejnena i Toma znahoditsya v yihnomu golosi za dopomogoyu sliv i pisen voni keruyut svoyeyu zemleyu i peremagayut vorogiv Vodnochas sila yihnih pisen zasnovana skorishe na znannyah nizh na vladi j panuvanni Insha spilna risa personazhiv yihnya drevnist Geroj finskogo eposu buv prisutnij pid chas stvorennya svitu a Tom tak samo ye najstarshim zhitelem Seredzem ya Mudrist chislenni prozhiti roki j vidplittya v bezsmertni zemli pislya zavershennya svoyeyi misiyi takozh zblizhuyut iz Vejnemejnenom Gandalfa Pisnya pro Rolanda V obrazi Boromira osoblivo v opisi jogo ostannogo boyu znahodit vidobrazhennya syuzhet starofrancuzkoyi Pisni pro Rolanda Podibno do geroya eposu Boromir ye vidatnim polkovodcem pravoyu rukoyu svogo pravitelya nedolikom oboh ye gordist Yak i Roland Boromir tragichno gine v dikij miscevosti vdalini vid ridnoyi krayini zahishayuchi svoyih suputnikiv vid perevazhayuchih yih chislom vorogiv i pered smertyu surmit u velikij rig zaklikayuchi soyuznikiv prote dopomoga do nogo nadhodit nadto pizno Arturivskij cikl Artur i Merlin Ilyustraciya Gyustava Dore Pomitnij vpliv na Volodarya Persniv spravila serednovichna Arturiana Zi Smertyu Artura Tomasa Melori peretinayetsya povtoryuvanij u tvorchosti Tolkina motiv svitlogo korolivstva sho otochene vorozhimi silami ale tayit svoyu zagibel u sobi vid Gondolina Pershoyi Epohi do Numenoru Arnoru j Gondoru Obraz Gandalfa yak mudrogo charivnika i nastavnika znachnoyu miroyu povtoryuye rol Merlina Aragorn nashadok korolivskogo rodu sho pidtverdzhuye svoye pravo na prestol slavetnim mechem otrimanim vid elfiv i yakij volodiye cilyushim darom personazh u dusi korolya Artura Galadriel maye podibnist do Volodarki Ozera ta feyi Morgani a Frodo za slovami Tolkina otrimav arturivskij final iz vidplittyam na ostriv Tol Eressea analog Avalonu Literatura dobi Vidrodzhennya Z Edmundom Spenserom anglijskim poetom XVI stolittya Tolkina pov yazuye jogo vlasne uyavlennya pro te yak slid zobrazhati elfiv u literaturi Poema Koroleva fej protyagom troh stolit zalishalasya ostannim tvorom u yakomu bulo zberezheno istinnij obraz elfiv iz serednovichnogo folkloru mudrih i velichnih rivnih za rostom lyudyam Obrazi elfiv voyiniv elfiv yak politichnoyi ta vijskovoyi sili elfijskogo korolivstva sho boretsya z infernalnim zlom u anglijskij literaturi vse ce vpershe z yavilosya same v Spensera Vtim vidverta alegorichnist Korolevi fej znizhuvala yiyi cinnist v ochah Tolkina Takozh literaturoznavcyami vidznachayetsya virazna pereklichka virsha Bilbo pro Aragorna Iz zharin vogon rozgoritsya I svitlo iz tini syajne z vidinnyam Merlina pro majbutnye vidrodzhennya Britaniyi v Spensera Iskra vognyu yaka davno tayilasya sered popelu znovu rozgoritsya Obraz zgadanoyi u Shekspira Temnoyi Vezhi privablyuvav j inshih avtoriv Anglijskij romantik XIX stolittya Robert Brauning u svoyij poemi zobraziv yiyi yak metu podorozhi geroya yaku otochuyut pohmuri j spustosheni pejzazhi na kshtalt tolkinivskogo Mordoru U Volodari Persniv zustrichayetsya chimalo alyuzij na tvori Vilyama Shekspira Obraz Temnoyi Vezhi yak oplotu voroga do yakogo pryamuyut geroyi jmovirnij natyak na ryadok iz p yesi Korol Lir Chajld Roland pidhodit do Temnoyi Vezhi Napevno ci slova pohodyat z yakoyis nerozkazanoyi dramaturgom i nini vtrachenoyi baladi sho cilkom moglo nashtovhnuti Tolkina na dumku rozpovisti pro Temnu Vezhu samomu Tolkin govoriv sho rol entiv u jogo romani obumovlena girkim rozcharuvannyam i vidrazoyu she zi shkilnih dniv do togo yak zhalyugidno Shekspir obigrav prihid Velikogo Birnamskogo lisu na visokij Dunsinanskij pagorb u Makbeti proroctvo pro pohid lisu na zamok vtilyuyetsya u viglyadi voyiniv yaki nesut gilki derev dlya prihovuvannya svoyeyi chiselnosti Za slovami Tolkina vin pragnuv stvoriti situaciyu v yakij dereva j spravdi mogli b piti na vijnu Insha pomitna paralel iz Makbetom proyavlyayetsya v sceni de Eovin zahishaye Teodena vid volodarya nazguliv Isnuvalo proroctvo pro te sho Korol Chaklun ne pomre vid ruki smertnogo cholovika tomu vin rozgublyuyetsya koli diznayetsya sho voyin yakij jomu protistoyit zhinka Pid chas dvoboyu z Makdufom Makbet takozh vpevnenij u svoyij nevrazlivosti zgidno z proroctvom jomu ne mig zashkoditi toj hto narodzhenij zhinkoyu Prote Makduf vidpovidaye sho vin virizanij do stroku nozhem z utrobi materi pislya chogo vbivaye svogo voroga Pid chas roboti nad romanom Tolkin zaznachav sho Sem povoditsya z Golumom priblizno yak Ariel iz Slidom za pismennikom doslidniki jogo tvorchosti zaproponuvali inshi paraleli z Bureyu Shekspira Podibno do Kalibana Golum primushenij sluzhiti za dopomogoyu chariv vvazhaye sho gospodar privlasniv te sho nalezhalo jomu po pravu i vlashtovuye zmovu proti nogo Pri comu na vidminu vid shekspirivskoyi satiri u Tolkina ci obstavini podayutsya tragichno yak i chislenni avtori podalshih tvoriv pro Kalibana vin shozhe ne bachiv u cij istoriyi materialu dlya komediyi Vodnochas vin ne vistavlyaye svogo Kalibana v pozitivnomu svitli v chomu ne zbigayetsya z pismennikami yaki reabilituyut shekspirivskij obraz pozicionuyuchi personazha yak shlyahetnogo dikuna abo nevilnika yakij povstav proti gnoblennya Poperedniki v zhanri fentezi Vilyam Morris Sered blizkih za chasom avtoriv najbilshij vpliv na Tolkina spraviv anglijskij pismennik XIX stolittya Vilyam Morris faktichnij fundator zhanru epichnogo fentezi Tvorchist Morrisa stala dlya Tolkina vzircem togo yak slid stvoryuvati roman zokrema prikladom dlya takih osoblivostej Volodarya Persniv yak retelna uvaga do geografiyi vigadanogo svitu j malovnichi opisi prirodi Morrisivski volfingi zmodelovani za zrazkom rannih germanskih plemen stali vzircem dlya sposobu zhittya ta suspilnogo ustroyu tolkinivskih pivnichan i pochasti yih nashadkiv rogirimiv I volfingi i rogirimi nazivayut svoyu krayinu Markoyu a simvolom zakliku do vijni v nih sluguye chervona strila Spilnim motivom dlya nih ye protistoyannya civilizovanomu j tehnichno osnashenomu ale vodnochas zhorstokomu ta bezzhalisnomu vorogovi Rim u Morrisa j Isengard u Tolkina na tli yakogo volfingi j rogirimi yaki mayut bagatu kulturu ta zahishayut vlasnu svobodu sprijmayutsya yak cilkom rozvinuti suspilstva Vtim tema borotbi blagorodnih varvariv proti civilizovanih zagarbnikiv u Tolkina viyavlyayetsya pom yakshena tiyeyu obstavinoyu sho Rogan ye soyuznikom znachno rozvinenishogo Gondoru U romani Morrisa Koreni gir volfingi ta yihni nevojovnichi soyuzniki z torgovo remisnichogo mista Borgdejla protistoyat uzhe pribulcyam zi shodu svoyeridnomu fentezijnomu ekvivalentu guniv u Tolkina cej syuzhet vidobrazivsya v navali soyuznih Mordoru shidnyan na Dil angl Dale torgove misto v pivnichnomu Seredzem yi Galadriel osoblivo v epizodi z yiyi dzerkalom nagaduye Ayeshu z tvoriv Rajdera Gaggarda U yunosti na Tolkina spraviv silne vrazhennya roman Rajdera Gaggarda Vona u centri syuzhetu yakogo prekrasna j zgubna Ayesha koroleva starodavnogo narodu sho zberigsya v potayemnij miscini v glibinah Afriki U Volodari Persniv vona stala odnim iz proobraziv Galadrieli volodarki lisovih elfiv I Ayesha i Galadriel ye bezsmertnimi mayut neperevershenu krasu j pravlyat teritoriyami izolovanimi vid navkolishnogo svitu Obidvi geroyini volodiyut dzerkalom posudinoyu abo chasheyu z vodoyu u yakij mozhna pobachiti minule i sogodennya i vodnochas zaperechuyut sho vlastivosti cih dzerkal mayut shos spilne z charodijstvom Osoblivo zh podibnist mizh nimi proyavlyayetsya v sceni u yakij Frodo proponuye Galadrieli vzyati sobi Yedinij Persten de vona na mit postaye v obrazi griznoyi j velichnoyi povelitelki v dusi Ayeshi I hocha na vidminu vid Ayeshi Galadriel u Tolkina zobrazhena v pozitivnomu svitli piddavshis spokusi volodinnya Persnem vona cilkom mogla b upodibnitisya do demonichnoyi gaggardivskoyi geroyini Klyuchovij dlya Volodarya Persniv motiv geroyichnogo kvestu na tli globalnogo protistoyannya dobra i zla v povnocinnomu vigadanomu sviti zblizhuye Tolkina z tvorchistyu Vilyama Goupa Godzhsona U romani Nichna zemlya Godzhson zobraziv svit dalekogo majbutnogo de zemlyu zapolonila pitma a ostannij oplot lyudstva Piramida otochena potojbichnimi vidverto demonichnimi silami zla Podibnij obraz pokritoyi temryavoyu krayini zla u Tolkina vtileno v opisi Mordoru Syayucha blidim svitlom fortecya Minas Morgul u yaku led ne potraplyaye Frodo pidkorivshis sili sho raptovo ovolodila nim pereklikayetsya z Obitellyu Bezmovnosti osereddyam zla v romani Godzhsona yaka takozh svititsya j zdatna vplivati na lyudej prityaguyuchi yih do sebe Ti hto piddavsya pokliku Obiteli j peretnuv yiyi vorota vzhe ne povertayutsya U Godzhsona za ostannoyu tverdineyu lyudej sposterigayut majzhe neruhomi ale nadileni rozumom i vorozhoyu voleyu Vartovi duzhe shozhi na nih kam yani ale nemovbi zhivi figuri namagayutsya zupiniti Sema pered vorotami vezhi Kirit Ungol Epizod boyu Sema z Shelob u Tolkina bagatma detalyami nagaduye opis borotbi z chudoviskom geroya Nichnoyi zemli Temi j analiz tvoruPriroda zla Boecij i maniheyi Nazgul postat podibna do tini u yakoyi pid kapturom zamist oblichchya kriyetsya porozhnecha vtilyuye boeciansku ideyu neisnuvannya zla yake po suti ye lishe vidsutnistyu dobra nichim Vodnochas cej obraz perekonlivo ilyustruye sho navit nisho mozhe mati neabiyaku mogutnist U svoyij knizi Doroga v Seredzem ya Tom Shippi proponuye rozglyanuti Volodarya Persniv yak sprobu Tolkina primiriti dva tradicijni poglyadi na prirodu zla obidva pohodyat z davnih daven obidva avtoritetni obidva isnuyut do cogo dnya i zdavalosya b odin odnomu superechat Pershij poglyad pohodit iz hristiyanskoyi tradiciyi sformulovanij Avgustinom a najpovnishe predstavlenij u traktati Boeciya Rozrada vid filosofiyi Zgidno z ciyeyu koncepciyeyu zla yak takogo isnuye zlo ce nisho vidsutnist dobra Otzhe zlo ne zdatne nichogo stvoriti vono j same ne bulo stvorene a jogo poyava stalo rezultatom zlovzhivannya svobodoyu voli U romani cyu dumku vislovlyuye Frodo Tin sho yih orkiv porodila mozhe lishe nasmihatisya vona ne zdatna tvoriti shos svoye ta spravzhnye Vidpovidno do cogo perekonannya Elrond zayavlyaye sho nisho ne ye zlom na pochatku Navit Sauron ne buv zlij Vodnochas isnuye inshij poglyad na prirodu zla yakij na vidminu vid vchennya Boeciya nikoli ne mav zhodnogo oficijnogo statusu Z cogo poglyadu pitannya prirodi zla cilkom mozhe buti predmetom filosofskih rozmirkovuvan ale z povsyakdennogo dosvidu neminuche viplivaye sho zlo vse zh taki isnuye i jomu neobhidno protistoyati U svoyemu krajnomu proyavi takij poglyad blizkij do manihejstva yeresi zgidno z yakoyu Dobro i Zlo ye rivnimi protivnikami a vsesvit miscem yihnogo protistoyannya Prote yak zauvazhuye Shippi cilkom mozhlivo uyaviti koncepciyu prirodi zla yaka bi jshla dali vid Boeciya ale zupinyalasya b same tam de pochinayetsya manihejstvo same taka bula sformulovana v IX stolitti korolem Alfredom Velikim u komentaryah do jogo vlasnogo perekladu Rozradi vid filosofiyi U romani Tolkina filosofska problematika prirodi zla proyavu vnutrishnoyi slabkosti lyudini za Boeciyem abo zh zovnishnoyi samostijnoyi sili poslidovno vidobrazhayetsya cherez obraz Persnya peredayuchi jogo charivnikovi Frodo vidchuvaye sho Persten duzhe povazhchav tak nache chi to jomu samomu chi to Frodo ne hotilosya shobi do nogo dotorkavsya Gandalf Simvolichno cya ideya predstavlena v obrazi Tini yaka za svoyeyu suttyu ne bilshe nizh vidsutnist svitla yak i zlo vidsutnist dobra i otzhe sama po sobi ne isnuye ale vodnochas yiyi mozhna pobachiti j vidchuti tak yakbi vona isnuvala Osoblivo virazno takij obraz zla predstavlenij u sceni shturmu brami Minas Tirita armiyeyu Mordoru Nazgul u comu epizodi viglyadaye yak lyudina i maye mech ale blidij abo nematerialnij vin rujnuye Bramu ne lishe Grondom a j proyekciyeyu na neyi nadprirodnogo strahu sliv sili ta zhahu sho rozkolyuvali i kamin i sercya Z odnogo boku vin peretvoryuyetsya majzhe na abstrakciyu zagrozu sho siye dovkola vidchaj a takozh na obraz nebuttyevosti zla na veletensku tin yaku Gandalf namagayetsya poslati nazad u nebuttya Ale hocha Nazgul vidkidayuchi kaptur ironichno dovodit pravotu Boeciya o zhah na nomu bula korona prote pid neyu ne bulo vidimoyi golovi jogo smertonosnij smih pokazuye sho j nisho mozhe mati chimalu silu ta kontrol Krim togo Tom Shippi zvertaye uvagu na prihovanu ironiyu yaka mistitsya v inshomu bilsh prizemlenomu obrazi zla predstavlenomu v romani v orkah u yakih sho cikavo vse zh taki ye deyake uyavlennya pro chesnoti Yak viplivaye z epizodiv za uchastyu orkiv yihni osnovni moralni principi naspravdi malo chim vidriznyayutsya vid lyudskih voni usvidomlyuyut ponyattya dobra cinuyut gumor dorozhat viddanistyu doviroyu zgurtovanistyu kolektivu pragnut do vishih idealiv nizh yihni vlasni i zasudzhuyut tih hto cim idealam ne vidpovidaye U rozmovi dvoh orchih komandiriv odin iz nih iz yavnim osudom vislovlyuyetsya pro vchinok suputnika Frodo yakij na jogo dumku kinuv svogo poranenogo tovarisha Mabut zdorovan iz gostrim mechem ne duzhe jogo cinuvav prosto lishiv de toj lezhav tipova elfijska manera Prote zgodom u cij zhe rozmovi z yasovuyetsya sho same tak orki vlasne i vchinyayut odin iz spivrozmovnikiv zgaduye yak zhart istoriyu pro starogo Uftaka sho potrapiv u pastku Shelob nad yakim jogo tovarishi orki vdostal nasmiyalisya tak i zalishivshi v rezultati pomirati Shippi prihodit do visnovku sho orki mayuchi virazne uyavlennya pro moralni principi zovsim ne keruyutsya nimi u svoyij realnij povedinci Bezperechno ce odne z zhittyevo vazhlivih pitan sho nabuli osoblivogo znachennya protyagom XX stolittya koli najstrashnishi zvirstva chasto vchinyalisya najbilsh civilizovanimi lyudmi Povedinka orkiv ce lyudska povedinka a yihnya nezdatnist ocinyuvati svoyi vchinki za vlasnimi zh moralnimi kriteriyami problema na zhal davno vidoma Orki ta yih dvijniki sered lyudej ce spokonvichna problema ta spokonvichnij tip Vlada Za slovami Tolkina Gandalf yak Volodar Persnya viyavivsya b nabagato girshim za Saurona Vin zalishivsya b pravednim ale nadto samovpevnenim U toj chas yak Sauron primnozhuvav zlo vin zalishav dobro chitko vid nogo vidminnim Gandalf zrobiv bi dobro ogidnim totozhnim zlu Centralne misce v romani zajmaye tema vladi Na dumku Toma Shippi v osnovu Volodarya Persniv pokladeno znamenite vislovlyuvannya lorda Ektona Vlada maye tendenciyu psuvati a absolyutna vlada psuye absolyutno Veliki lyudi majzhe zavzhdi pogani lyudi Cej aforizm datovanij 1887 rokom i maye virazno suchasnij nevlastivij uyavlennyam lyudej davnini harakter Vtilennyam ciyeyi ideyi v romani ye Persten yakij maye vlastivist navertati do zla vsih do kogo vin potraplyaye nezalezhno vid togo chi buli spochatku dobrimi yihni namiri Zgidno z Tolkinom Persten uosoblyuye bazhannya samoyi vladi sho pragne realizuvatisya za dopomogoyu fizichnoyi sili j tehniki a takozh neminuche za dopomogoyu brehni Shippi zvertaye uvagu na gnivnu vidmovu Gandalfa vzyati Persten Ne spokushaj mene Bo ya ne hochu buti podibnim do Temnogo Volodarya hocha shlyah Persnya do mogo sercya lezhit cherez zhal zhal do slabkih i bazhannya robiti dobro Ne spokushaj mene Ya ne navazhuyusya vzyati jogo navit abi zberigati ne zachipayuchi Bazhannya zavoloditi nim bude nepereborne Doslidnik vidznachaye sho vidmova charivnika vid Persnya maye sens v epohu yaka bachila chimalo svinej sho stali fermerami Do chogo prizvodit odne tilki bazhannya voloditi Persnem virazno ilyustruye priklad Boromira vin keruyetsya patriotizmom i perekonanij sho shirij lyudini vin ne zdatnij zashkoditi Prote hocha Boromir i ne kazhe cogo bezposeredno u jogo promovah postijno prostezhuyetsya princip meta vipravdovuye zasobi Za dopomogoyu Persnya vin maye namir otrimati silu dlya pravednoyi spravi shob zahistiti svoyu krayinu ale yak zauvazhuye Shippi nash suchasnij dosvid vladi diktatoriv odrazu pidkazuye nam sho na comu zazvichaj nihto ne zupinyayetsya Bezposeredno negativnij obraz politichnoyi vladi u Volodari Persniv predstavlenij vijskovo despotichnim poryadkom yakij bulo vstanovleno Sauronom u Mordori ta Sarumanom v Isengardi Yihnya ekonomika zasnovana na rabskij praci j zoseredzhena na neshadnij ekspluataciyi prirodnih resursiv azh do yih povnogo visnazhennya promislovist pracyuye viklyuchno dlya vijskovih potreb i cilespryamovanogo zabrudnennya navkolishnogo seredovisha a teroru piddayutsya ne tilki vorogi a j soldati vlasnoyi armiyi Pragnennya Sarumana otochiti sebe bezlichchyu rabiv i mashin vidobrazhaye jogo nezdatnist sprijmati inshi stvorinnya v yihnij cilisnosti ta individualnosti Dlya podibnogo mordorskogo svitoglyadu vsi osobi zvodyatsya do odnoridnoyi masi yaka potrebuye upravlinnya neyu Zi svogo boku vilni narodi Seredzem ya zdobuvayut peremogu usvidomlyuyuchi vazhlivist vilnogo viboru ta znachushist dij malenkih i slabkih osobistostej yaki ne mayut suttyevoyi vladi Za slovami Tolkina roman povinen yakomoga viraznishe proilyustruvati povtoryuvanu temu yake misce zajmayut u svitovij politici neperedbacheni j neperedbachuvani voleviyavlennya ta gidni vchinki tih hto na pershij poglyad malij nevelikij zabutij u seredovishi Mudrih i Velikih yak dobrih tak i zlih Postat Frodo Za slovami Tolkina Frodo spravzhnye im ya z germanskoyi tradiciyi Jogo davnoanglijska forma Froda Vono ochevidno pov yazane zi starim slovom frod sho etimologichno oznachaye mudrij zavdyaki dosvidu ale takozh malo mifologichni zv yazki z legendami pro Zolotu dobu na Pivnochi Zokrema u Beovulfi pid cim im yam zgaduyetsya pravitel plemeni hadobardiv Skandinavska tradiciya zi svogo boku opovidaye pro legendarnogo korolya mirotvorcya Frodi davnoskan Frothi mudrij suchasnika Hrista Pid chas jogo pravlinnya nastav trivalij period miru pripinilisya vbivstva vijni ta grabezhi zoloti persni yaki lezhali v usih na ochah zalishalisya nezajmanimi Odnak u pidsumku korol zaznav porazki yak osobistoyi jogo vbili vikingi tak j ideologichnoyi jogo sin vidomij svoyeyu vojovnichistyu j virolomstvom buv povnoyu protilezhnistyu batkovi Frodo u Tolkina takozh ye mirotvorcem a naprikinci istoriyi staye majzhe pacifistom Z momentu koli vin zavdaye udaru kindzhalom trolyu v Moriyi jogo svitoglyad zaznaye znachnih zmin spochatku vin ne navazhuyetsya vbiti vzyatogo v polon Goluma potim ryatuye jogo vid gondorskih luchnikiv hocha Sem u cij situaciyi voliv bi ne vtruchatisya U Mordori Frodo viddaye Semu svij mech vzyavshi sobi lishe orkivskij klinok ale zgodom kidaye i jogo zi slovami vidteper ya ne matimu zhodnoyi zbroyi ni garnoyi ni brudnoyi Pid chas vizvolennya Shiru vin namagayetsya zapobigti vbivstvam i zahishaye polonenih vorogiv a Sarumana vidpuskaye navit pislya togo yak toj ledve ne vbivaye jogo Shopravda Tolkin demonstruye ochevidnu nezhittyezdatnist takogo svitoglyadu na praktici pro te shob perekonati zagarbnikiv lishe siloyu slova ne zastosovuyuchi zbroyi ne moglo buti j movi i Frodo viyavlyayetsya nespromozhnim znajti perekonlivi dovodi proti cogo Nezvazhayuchi na uspishne zavershennya svoyeyi misiyi podalsha dolya Frodo yak i jogo legendarnogo prototipu skladayetsya nevdalo Tom Shippi zvertaye uvagu na tendenciyu yaka polyagaye v tomu sho vidatni zvershennya yaki ne vkladayutsya u zvichnij shablon geroyichnoyi istoriyi taki yak podvig Frodo ta mir Frodi chasto zabuvayutsya abo zh u perekazah zminyuyutsya do nevpiznannosti U narodnij pam yati Frodo podavsya do Chornoyi Krayini i sam odin bivsya z Temnim Volodarem i pidpaliv jogo Vezhu Shippi robit visnovok sho v rezultati yak skazav Milton najkrashi zvityagi terpinnya j geroyichnogo muchenictva lishayutsya neospivanimi Na batkivshini Frodo nezasluzheno opinyayetsya v tini svoyih druziv yaki proslavilisya na bojovishi vidomo sho u svoyij vitchizni proroki zalishayutsya bez chesti Vodnochas na zavershalnomu etapi opovidi Frodo j spravdi vse bilshe nagaduye proroka Vidobrazhennya voyennogo dosvidu avtora Nimeckij vognemet chasiv Pershoyi svitovoyi vijni U Volodari Persniv shos podibne do nogo vikoristav Saruman dlya pidpalennya entiv Znachnij vpliv na tvorchist Tolkina spravila jogo uchast u Pershij svitovij vijni Na dumku biografa pismennika en zaraz vazhko uyaviti yak bi viglyadali tvori Tolkina yakbi ne perezhitij nim voyennij dosvid Zokrema chi buli b voni zoseredzheni na protistoyanni dobra i zla i chi nabuli b dobro i zlo takoyi zh formi yaka dolya spitkala b klyuchovi dlya tvorchosti pismennika temi smerti ta bezsmertya en znachushosti prostih lyudej u podiyah istorichnogo masshtabu Tom Shippi u statti Tolkin yak pislyavoyennij pismennik vidnosit Volodarya Persniv do odniyeyi kategoriyi z takimi tvorami yak 1984 i Kolgosp tvarin Dzhordzha Orvella Volodar muh Vilyama Goldinga Korol minulogo i majbutnogo Terensa Genberi Vajta ta en Klajva Stejplza Lyuyisa Yak i Tolkin yihni avtori perezhili dvi svitovi vijni majzhe vsi za vinyatkom Vajta voyuvali i vihodyachi z vlasnogo dosvidu doslidzhuvali u svoyij tvorchosti problematiku prirodi zla vodnochas vdavshis do svidomo nerealistichnih zhanriv oskilki vidchuvali sho tema lyudskogo zla ne mozhe buti dostovirno zobrazhena zasobami lishe realistichnoyi hudozhnoyi literaturi Bayuri zahlinalisya vid popelu ta gryazyuki sinyuvato sizi j siri nenache gori viblyuvali na ci zemli ves brud zi svogo nutra Visoki gorbi potovchenogo kaminnya konusi shlakiv obpalenih vognem i vkritih otrujnimi plyamami buli shozhi na yakis vidrazlivi nadgrobki sho ryad za ryadom vidkrivalis u linivomu svitli spoganena zemlya yaka nikoli ne zcilitsya yaksho tilki Velike More ne vtopit yiyi u hvilyah zabuttya Opis pidstupiv do Chornoyi Brami Mordoru z Volodarya Persniv en rozpochav ciyeyu citatoyu svoyu knigu prisvyachenu oglyadu britanskoyi hudozhnoyi literaturi pro Pershu svitovu vijnu Tolkin govoriv sho mij Sem Gemdzhi naspravdi vidobrazhennya anglijskogo soldata ryadovih i denshikiv yakih ya znav na vijni 1914 roku i yaki na moye perekonannya znachno perevazhali mene a Mertvi bolota j pidstupi do Morannonu chimos zobov yazani Pivnichnij Franciyi pislya bitvi na Sommi Najbilsh shozhim na sebe personazhem Volodarya Persniv Tolkin nazivav Faramira oficera ale odnochasno j uchenogo yakij shanuye starodavni perekazi ta svyatini Pismennik i drug Tolkina Klajv S Lyuyis takozh veteran Pershoyi svitovoyi vijni sered pritamannih yij elementiv Volodarya Persniv zgaduye neskinchennij ruh armij zlovisnu tishu na fronti koli vsi prigotuvannya do nastupu zaversheni mirnih zhiteliv sho ryatuyutsya vid vijni proyavi zhivoyi ta yaskravoyi druzhbi frontovikiv yih zdatnist viddavatisya veselosham navit za beznadijnoyi situaciyi i taki nebesni nespodivanki yak shovishe tyutyunu vcilile v ruyinah Dzhon Gart dodaye do cogo pereliku atmosferu peredvoyennoyi napruzhenosti j pilnosti rozdratuvannya yake viklikali u Frodo jogo obmezheni ta bezturbotni spivvitchizniki prigolomshlive zanurennya svitu v nebezpeku j masovi mobilizaciyi stijku muzhnist sho viyavlyali zvichajni mishani i fermeri zaradi svoyih pobratimiv nezvichnu vidsutnis zhinok protyagom bilshoyi chastini opovidi ta zoseredzhenij na stvorenni j zastosuvanni mashin rozum Sarumana Vin takozh zvertaye uvagu na nizku zovni nerealistichnih ale nespodivano dorechnih elementiv takih yak sposterezhlive Oko Saurona momenti koli realnist peretvoryuyetsya na son pid chas trivalih perehodiv abo na koshmar posered bitvi velichezni slonopodibni chudoviska j nebacheni ranishe krilati vbivci yaki panuyut na bojovishi Chornij Podih vidchayu sho dolaye navit najhorobrishih voyiniv dereva yaki mstyat za yih bezgluzde vinishennya Nadzvichajne psihologichne visnazhennya Frodo neodnorazovo poranenogo ta znesilenogo nadprirodnim tyagarem Persnya zmina jogo poglyadiv na pacifistski j vidraza do bud yakoyi zbroyi nezdatnist adaptuvatis do kolis zvichnogo seredovisha harakterni risi veterana sho povernuvsya z frontiv Pershoyi svitovoj vijni z posttravmatichnim stresovim rozladom Paraleli z Drugoyu svitovoyu ta Holodnoyu vijnami Tolkin zaperechuvav bud yaki alegorichni interpretaciyi Volodarya persniv Vin zvertav uvagu sho rozpochav stvoryuvati roman zadovgo do togo yak peredvistya 1939 roku stalo zagrozoyu neminuchoyi katastrofi Yakim bi buv syuzhet Volodarya persniv yakbi vin buv alegoriyeyu Drugoyi svitovoyi vijni Tolkin opisav u peredmovi do drugogo vidannya romanu Persten bezperechno zahopili b siloyu ta vikoristali proti Saurona samogo jogo b ne znishili a ponevolili a Barad dur bi ne zrujnuvali a okupuvali Saruman ne zmigshi zavoloditi Persnem skoristavsya b sum yattyam ta povsyudnimi zradami togo chasu shob znajti v Mordori vidsutni lanki u svoyih vlasnih doslidzhennyah u sferi Persniv i nevdovzi stvoriv bi vlasnij Velikij Persten za dopomogoyu yakogo zmig bi kinuti viklik samozvanomu Pravitelyu Seredzem ya U comu konflikti obidvi storoni nenavidili b i znevazhali gobitiv voni nedovgo b vizhili navit yak rabi Vtim hoch u romani j vidsutnya navmisna pryama alegoriya z togochasnimi podiyami Tolkin ne zaperechuvav mozhlivosti pevnoyi zastosovnosti syuzhetu romanu do realnogo dosvidu chitachiv Tom Shippi vidznachaye nizku paralelej Volodarya persniv iz podiyami Drugoyi svitovoyi ta Holodnoyi vijn sho vidbuvalisya pid chas napisannya romanu Zaklik Gandalfa pokinte kelmi j beritsya gostriti mechi do gondorciv yaki ukriplyuyut zovnishnij mur Rammas Ehor viglyadaye yak natyak na bezgluzdist spodivan nadijno zahistiti Franciyu vid nimciv za dopomogoyu liniyi Mazhino Umovi miru yaki proponuye vilnim narodam Seredzem ya poslanec Saurona movoyu XX stolittya peredbachayut aneksiyu agresorom spirnoyi teritoriyi Itiliyen Elzas i Lotaringiya viplatu reparacij ta peretvorennya zemel Gondoru j Roganu na demilitarizovanu zonu na choli z marionetkovim uryadom analog rezhimiv Vishi ta Kvislinga Vidchaj Denetora Zahid prograv Use tut zagine u velikomu vogni i vsomu bude kinec Popil Popil i dim sho rozviyetsya z vitrom vidsilaye do zagrozi povnogo znishennya pered yakoyu postalo lyudstvo pislya stvorennya rosiyanami yadernoyi bombi Na vidminu vid Denetora politichni lideri seredini XX stolittya dijsno otrimali mozhlivist vtiliti v zhittya jogo zlovisni slova sho vin krashe ne matime nichogo I hocha Denetor ne kazhe sho vse zagine u yadernomu vogni jogo gotovnist pozbaviti zhittya sebe ta svogo sina abi tilki ne buti ponevolenim maye podibnist iz doktrinoyu vzayemnogo garantovanogo znishennya chasiv Holodnoyi vijni Perekladi ukrayinskoyuVolodar Persniv v odnij knizi pereklad Oleni Feshovec Astrolyabiya 2006 rik Div takozh Ukrayinski perekladi tvoriv Tolkina Do togo yak na pochatku 2000 h pochali z yavlyatisya povni perekladi tolkinovogo Volodarya Persniv ukrayinskoyu vzhe bulo vidano kilka urivkiv romanu Zokrema tri pershi rozdili romanu u 2003 2005 rokah pereklav ukrayinskoyu ta vidav u chasopisah Gil Estel Riven dil Bogdan Stasyuk a zgodom urivok Starij Lis u 2006 roci pereklav ukrayinskoyu ta vidav u chasopisi Vsesvit Andrij Veselovskij Stanom na 2013 rik ukrayinskoyu movoyu drukom z yavilisya vzhe chotiri rizni povni perekladi Volodarya Persniv Za slovami perekladoznavcya Maksima Strihi Dva pershi ne nadto vdali Versiya Oleksandra Mokrovolskogo Kiyiv Vidavnictvo Shkola 2002 ye skorochenoyu ta sproshenoyu adaptaciyeyu dlya ditej versiya Alini Nemirovoyi Harkiv Vidavnictvo Folio 2003 najimovirnishe pereklad z yiyi zh rosijskogo perekladu sho z yavivsya rokom ranishe Zate ostannij v chasi pereklad Oleni Feshovec Lviv Vidavnictvo Astrolyabiya 2004 2005 anitrohi ne postupayetsya najkrashim rosijskim chi polskim interpretaciyam Tolkin Dzh R R Volodar Persniv V 3 h chastinah Dlya molodshogo ta serednogo shkilnogo viku perekaz z anglijskoyi Oleksandr Mokrovolskij Hud oformlennya Svitlana Zhelyeznyak K Vidavnictvo Shkola 2002 ISBN 966 661 072 8 komplekt z 3 oh knig Zolota biblioteka Chastina persha Persten z Mordoru 398 s ISBN 966 661 063 9 Chastina druga Dvi tverdini 271 s ISBN 966 661 064 7 Chastina tretya Povernennya korolya 270 s ISBN 966 661 081 7 Tolkiyen Dzh R R Volodar Persniv V 3 h knigah pereklad z rosijskoyi Hudozh oformlyuvach P S Rizhenko Harkiv Folio 2003 Chastina persha Hraniteli persnya 429 c ISBN 966 03 1915 0 Chastina druga Dvi vezhi 319 c ISBN 966 03 1916 9 Chastina tretya Povernennya korolya 398 s ISBN 966 03 1917 7 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv V 3 h chastinah Perekl z angl Olena Feshovec proza Nazar Fedorak virshi Lviv Astrolyabiya 2004 2005 ISBN 966 96118 1 4 komplekt z 3 oh knig Chastina persha Bratstvo persnya 2004 436 s ISBN 966 96118 8 1 Chastina druga Dvi vezhi 2004 364 s ISBN 966 96118 2 2 Chastina tretya Povernennya korolya 2005 452 s ISBN 966 96118 7 3 Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec proza Nazar Fedorak virshi Lviv Astrolyabiya 2006 1088 s ISBN 966 8657 18 7 Tolkin Dzh R R Volodar Persniv V 3 chastinah Perekl z angl Katerina Onishuk proza Nazar Fedorak virshi Lviv Astrolyabiya 2013 ISBN 978 617 664 021 9 komplekt z 3 oh knig Chastina persha Bratstvo persnya 2013 704 s ISBN 978 617 664 022 6 Chastina druga Dvi vezhi 2013 576 s ISBN 978 617 664 023 3 Chastina tretya Povernennya korolya 2013 704 s ISBN 978 617 664 024 0 Tolkin Dzh R R Volodar Persniv V 3 chastinah Perekl z angl Katerina Onishuk proza Nazar Fedorak virshi Lviv Astrolyabiya 2016 2 ge vidannya vipravlene Chastina persha Bratstvo persnya 2016 704 s ISBN 978 617 664 100 1 Chastina druga Dvi vezhi 2016 576 s ISBN 978 617 664 102 5 Chastina tretya Povernennya korolya 2016 704 s ISBN 978 617 664 103 2 Tolkin Dzh R R Volodar Persniv V 3 chastinah Perekl z angl Katerina Onishuk proza Nazar Fedorak virshi Lviv Astrolyabiya 2020 ISBN 978 617 664 210 7 komplekt z 3 oh knig 3 tye vidannya vipravlene Chastina persha Bratstvo persnya 2020 704 s ISBN 978 617 664 207 7 Chastina druga Dvi vezhi 2020 576 s ISBN 978 617 664 208 4 Chastina tretya Povernennya korolya 2020 704 s ISBN 978 617 664 209 1 Na pochatku 2000 h z yavilosya dva nelicenzijni ukrayinskomovni perekladi Volodarya Persniv zrobleni Oleksandrom Mokrovolskim Kiyiv Shkola 2002 ta Alinoyu Nemirovoyu Harkiv Folio 2003 A pershi licenzijni ukrayinskomovni perekladi Volodarya Persniv zrobleni Olenoyu Feshovec 2003 2005 ta Katerinoyu Onishuk 2013 z yavilisya trohi zgodom u vidavnictvi Astrolyabiya yake postavilo sobi za metu vidati ukrayinskoyu movoyu vsi tvori Dzhona Ronalda Ruela Tolkina PrimitkiKomentari U suchasnomu rozuminni istorichnim i porivnyalno istorichnim movoznavcem U perekladi z elfijskoyi movi kvenya zorya osyayala chas nashoyi zustrichi Slovo omentielmo v drugomu vidanni romanu bulo vipravleno na omentielvo Mayutsya na uvazi shistdesyati rokovini pravlinnya korolevi Viktoriyi yaki pripali na 1897 rik Do togo zh u rannih versiyah Tol Eressea nazivavsya majzhe tak samo Avallon Vid dav gr eὖ dobrij ta katastrofh rozv yazka literaturnij termin pridumanij Tolkinom na poznachennya raptovogo povorotu na krashe koli geroyi oderzhuyut poryatunok vid neminuchogo liha Dzherela sered ukrayinskomovnih perekladiv nazvi vikoristanoyi u riznih vidannyah okrim Volodar persteniv persniv takozh vzhivayetsya variant Volodar Kabluchok yakij vikoristovuvav perekladach Bogdan Stasyuk u zhurnalnij publikaciyi urivku romanu World War I and World War II angl Arhiv originalu za 26 chervnya 2013 Procitovano 16 chervnya 2006 Wagner Vit 16 kvitnya 2007 Tolkien proves he s still the king angl The Star Arhiv originalu za 26 chervnya 2013 Procitovano 8 bereznya 2011 Newsweek s Top 100 Books Top 100 knizhok za versiyeyu Nyusvik 14 listopada 2013 u Wayback Machine angl Alekseev 2013 s 45 Alekseev 2013 s 43 48 Arenyev V Yak buv napisanij Gobit i sho stalosya potim Tolkin Dzh R R Gobit abo Mandrivka za Imlisti gori The Hobbit or There and Back Again per z angl O Mokrovolskogo L Astrolyabiya 2021 S 331 332 352 s ISBN 978 617 664 242 8 Hammond amp Scull 2006 s 530 Karpenter 2022 s 143 145 Alekseev 2013 s 35 38 269 275 Drout 2006 s 150 185 187 Alekseev 2013 s 52 53 305 Karpenter 2022 s 282 283 Hammond amp Scull 2006 s 531 Drout 2006 s 385 Karpenter 2022 s 285 Alekseev 2013 s 165 Karpenter 2022 s 285 286 Hammond amp Scull 2006 s 531 532 Karpenter 2022 s 286 288 Alekseev 2013 s 165 166 Karpenter 2022 s 288 289 Alekseev 2013 s 166 Tolkien 2006 s 346 Hammond amp Scull 2006 s 404 Shippey 1992 s 105 106 Shippey 2007 s 198 199 Shippey 1992 s 201 220 Drout 2006 s 545 Karpenter 2022 s 295 310 Tolkien FAQ How many languages have The Hobbit and The Lord of the Rings been translated into 26 lyutogo 2007 u Wayback Machine angl Tolkin Dzh R R Volodar Persteniv Perekl z angl Olena Feshovec Lviv Astrolyabiya 2006 1088 s McIlwaine 2018 s 47 Tolkien 2006 s 219 220 Hammond amp Scull 2005 s 104 Tolkien 2006 s 264 265 Turner A Translating Tolkien Philological Elements in The Lord of the Rings Frankfurt am Main Peter Lang 2005 P 25 33 Duisburger Arbeiten zur Sprach Und Kulturwissenschaft ISBN 978 3 631 53517 2 Shippey 1979 s 286 287 angl Houghton Mifflin Harcourt Arhiv originalu za 14 lyutogo 2021 Procitovano 6 veresnya 2021 Shippey 1992 s 53 Alekseev 2013 s 41 Shippey 1992 s 12 13 22 23 McIlwaine 2018 s 47 50 Shippey 1992 s 26 Shippey 1992 s 51 52 Shippey 1992 s 119 Shippey 2001 s 88 89 Shippey 1992 s 153 154 Drout 2006 s 589 Shippey 1992 s 296 300 Alekseev 2013 s 389 390 Burns 2005 s 96 97 Shippey 2001 s 16 17 Hammond amp Scull 2005 s 36 Burns 2005 s 95 97 Burns 2005 s 100 106 Burns 2005 s 95 103 Drout 2006 s 474 Carpenter 2000 s 206 McGregor J Two Rings to Rule Them All A Comparative Study of Tolkien and Wagner Mythlore A Journal of J R R Tolkien C S Lewis Charles Williams and Mythopoeic Literature journal Mythopoeic Society 2011 Vol 29 no 3 ISSN 0146 9339 Alekseev 2013 Shippey 1992 s 296 Shippey 1992 s 111 112 Drout 2006 s 576 Shippey 1992 s 314 Hammond amp Scull 2005 s 367 Shippey 1992 s 112 115 Shippey 1992 s 112 113 Shippey 2007 s 117 118 Honegger T The Rohirrim Anglo Saxons on Horseback An Inquiry into Tolkiens Use of Sources Tolkien and the Study of His Sources Critical Essays ed J Fisher Jefferson L McFarland amp Company 2011 P 123 124 ISBN 978 0 7864 6482 1 Shippey 1992 s 14 115 Shippey 1992 s 14 Drout 2006 s 150 Shippey 2007 s 217 224 Shippey 1979 s 291 292 Shippey 2007 s 219 Drout 2006 s 148 149 Shippey 1992 s 54 Shippey 1979 s 291 Church J The Play of Elves Supernatural Peripheries and Disrupted Kingship in Layamon s Brut Philament A Journal of Literare Arts and Culture journal Sydney University of Sydney 2018 Vol 24 no 1 P 21 26 ISSN 1449 0471 Shippey 1992 s 55 56 Drout 2006 s 719 Tolkien 2006 s 176 Alekseev 2013 s 52 53 Shippey 1992 s 53 55 Shippey 1979 s 292 293 Shippey 1992 s 56 Shippey 1992 s 54 55 Shippey 1992 s 55 Hammond amp Scull 2005 s 998 Tolkien 2006 s 230 Carpenter 2000 s 180 Hammond amp Scull 2005 s 7 Shippey 2001 s 59 60 Shippey 1992 s 92 93 Tolkien 2006 s 214 Dettman 2014 s 202 207 Hammond amp Scull 2005 s 143 144 Dettman 2014 s 210 Hooker M T The Tolkienaeum Essays on J R R Tolkien and his Legendarium Bloomington Llyfrawr 2014 P 159 166 ISBN 978 1 4997 5910 5 Drout 2006 s 206 Drout 2006 s 468 469 Hammond amp Scull 2005 s 359 Alekseev 2013 s 227 229 Hammond amp Scull 2006 s 58 59 Riga F P Merlin Prospero Saruman and Gandalf Corrosive Uses of Power in Shakespeare and Tolkien Tolkien and Shakespeare Essays on Shared Themes and Language ed J B Croft Jefferson L McFarland amp Company 2007 P 197 210 ISBN 978 0 7864 2827 4 Alvarez Faedo M J Arthurian Reminiscences in Tolkien s Trilogy The Lord of the Rings Avalon Revisited Reworkings of the Arthurian Myth ed M J Alvarez Faedo Bern N Y Peter Lang 2007 P 195 198 ISBN 978 3 03911 231 9 Jardillier C Les echos arthuriens dans le Seigneur des Anneaux Tolkien et le Moyen Age red L M Carruthers P CNRS Editions 2007 P 148 149 ISBN 978 2 271 06568 1 Burns 2005 s 112 113 Flieger V Interrupted Music The Making of Tolkien s Mythology Kent L Kent State University Press 2005 P 41 44 ISBN 978 0 87338 824 5 Alekseev 2013 s 231 232 Alekseev 2013 s 233 Shippey 1992 s 172 317 Drout 2006 s 367 Alekseev 2013 s 261 Alekseev 2013 s 243 Shippey 1992 s 165 Drout 2006 s 603 604 Tolkien 2006 s 212 Alekseev 2013 s 245 Shippey 1992 s 163 Alekseev 2013 s 244 245 Hopkins L Gollum and Caliban Evolution and Design Tolkien and Shakespeare Essays on Shared Themes and Language ed J B Croft Jefferson L McFarland amp Company 2007 P 281 284 ISBN 978 0 7864 2827 4 Alekseev 2013 s 288 300 Alekseev 2013 s 314 317 Alekseev 2013 s 334 341 Shippey 1992 s 128 193 194 Shippey 1992 s 128 Shippey 1992 s 128 129 Shippey 1992 s 129 133 Shippey 1992 s 133 135 Shippey 1992 s 193 Shippey 1992 s 281 Shippey 2007 s 243 252 Tolkien 2006 s 332 333 Drout 2006 s 541 Shippey 1992 s 124 126 Shippey 2001 s 113 117 Tolkien 2006 s 160 Hammond amp Scull 2006 s 781 782 Tolkien 2006 s 224 Shippey 1992 s 185 187 Shippey 2001 s 182 184 Shippey 1992 s 187 188 Shippey 2001 s 185 187 Shippey 1992 s 188 Hammond amp Scull 2005 s 667 Shippey 2001 s 170 Hammond amp Scull 2006 s 267 268 Gilliver P Marshall J Weiner E The Ring of Words Tolkien and the Oxford English Dictionary Oxf Oxford University Press 2006 P 123 124 ISBN 978 0 19 861069 4 Garth 2011 s 309 Shippey 1996 s 84 86 92 Garth 2020 s 166 Garth 2011 s 310 311 Garth 2011 s 311 Livingston M The Shell shocked Hobbit The First World War and Tolkien s Trauma of the Ring Mythlore A Journal of J R R Tolkien C S Lewis Charles Williams and Mythopoeic Literature journal Mythopoeic Society 2006 Vol 25 no 1 ISSN 0146 9339 Shippey 2001 s 163 Drout 2006 s 6 7 Shippey 1992 s 316 Shippey 2001 s 163 164 Shippey 2001 s 161 168 173 174 Shippey 1992 s 139 152 155 dani na 2006 r u 2013 roci z yavivsya she odin div nizhche pereklad Volodarya Persniv red Maksim Striha Ukrayinskij hudozhnij pereklad mizh literaturoyu i naciyetvorennyam Kiyiv Fakt 2006 S 305 astrolabium com ua 2021LiteraturaAlekseev S V Dzh R R Tolkin M Veche 2013 416 s Velikie istoricheskie persony 3000 prim ISBN 978 5 9533 5142 3 Karpenter G Dzh R R Tolkin Biografiya J R R Tolkien A Biography per z angl V Dyedik L Astrolyabiya 2022 448 s ISBN 978 617 664 211 4 Burns M Perilous Realms Celtic and Norse in Tolkien s Middle earth Toronto Buffalo L University of Toronto Press 2005 225 p ISBN 978 0 8020 3806 7 Carpenter H J R R Tolkien a Biography Boston Houghton Mifflin 2000 288 p ISBN 978 0 618 05702 3 Dettman D L Vainamoinen in Middle earth The Pervasive Presence of the Kalevala in the Bombadil Chapters of The Lord of the Rings Tolkien in the New Century Essays in Honor of Tom Shippey ed J W Houghton J B Croft N Martsch J D Rateliff R A Reid Jefferson McFarland amp Company 2014 P 197 215 ISBN 978 0 7864 7438 7 Garth J Tolkien and the Great War The Threshold of Middle earth L HarperCollins 2011 416 p ISBN 978 0 00711 953 0 Garth J Tolkien s Worlds The Places That Inspired the Writer s Imagination L Frances Lincoln an imprint of The Quarto Group 2020 208 p ISBN 978 0 7112 4127 5 Hammond W G Scull C The J R R Tolkien Companion and Guide Reader s Guide L HarperCollins 2006 1256 p ISBN 978 0 00 714918 6 Hammond W G Scull C The Lord of the Rings A Reader s Companion L HarperCollins 2005 894 p ISBN 978 0 00 720308 6 J R R Tolkien Encyclopedia Scholarship and Critical Assessment ed M D C Drout N Y L Routledge 2006 808 p ISBN 978 0 415 96942 0 McIlwaine C Tolkien Maker of Middle earth Oxf Bodleian Library University of Oxford 2018 416 p ISBN 978 1 85124 485 0 Shippey T A Creation from Philology in The Lord of the Rings J R R Tolkien Scholar and Storyteller Essays in Memoriam ed M Salu R T Farrell L Ithaca Cornell University Press 1979 P 286 316 ISBN 978 0 8014 1038 3 Shippey T A J R R Tolkien Author of the Century L HarperCollins 2001 347 p ISBN 978 0 261 10400 6 Shippey T A Roots and Branches Selected Papers on Tolkien Zollikofen Walking Tree Publishers 2007 417 p Cormare series ISBN 978 3 905703 05 4 Shippey T A The Road to Middle earth L Grafton 1992 337 p ISBN 978 0 261 10275 0 Shippey T A Tolkien as a Post War Writer Mythlore A Journal of J R R Tolkien C S Lewis Charles Williams and Mythopoeic Literature journal Mythopoeic Society 1996 Vol 21 no 2 P 84 93 ISSN 0146 9339 The Letters of J R R Tolkien ed H Carpenter C Tolkien L HarperCollins 2006 502 p ISBN 978 0 261 10265 1 PosilannyaVolodar persniv 17 serpnya 2018 u Wayback Machine na sajti britanskogo vidavnictva HarperCollins angl Volodar persniv 20 veresnya 2021 u Wayback Machine na sajti amerikanskogo vidavnictva Houghton Mifflin Harcourt angl Volodar persniv 20 veresnya 2021 u Wayback Machine ukrayinskomovnij pereklad na sajti ukrayinskogo vidavnictva Astrolyabiya