Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Джон Емеріх Дальберг Актон Dalberg Acton 10 січня 1834 19 липня 1902 англійський історик та політичний діяч Єдиний син с

Джон Дальберг-Актон

Джон Дальберг-Актон

Джон Емеріх Дальберг-Актон (Dalberg Acton) (*10 січня 1834 — †19 липня 1902) — англійський історик та політичний діяч. Єдиний син сера Фердинанда Річарда Едварда Дальберг-Актона (Sir Ferdinand Richard Edward Dalberg-Acton), 7-го баронета, і внук адмірала і прем'єр-міністра Неаполя сера Джона Актона (Sir John Acton), 6-го баронета.

Джон Дальберг-Актон
англ. John Dalberg-Acton, 1st Baron Acton
image
ПсевдоLord Acton
Народився10 січня 1834(1834-01-10)[1][2][…]
Неаполь, Італія[1]
Помер19 червня 1902(1902-06-19)[1][2][…](68 років)
Теґернзее, Місбах, Верхня Баварія, Баварія, Німецька імперія[1]
ПохованняТеґернзее
Країнаimage Сполучене Королівство
Діяльністьполітик, історик, педагог, письменник, викладач університету, журналіст, філософ
Галузьісторія
Alma materd і Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Вчителіd[4]
Знання мованглійська[5][6]
ЗакладУніверситет Оксфорда і Кембриджський університет
ЧленствоБаварська академія наук
Magnum opusd
Титулd і баронет
Посадаd, Член 19-го парламенту Сполученого Королівства[d][7] і Член 18-го парламенту Сполученого Королівства[d][8]
ПартіяЛіберальна партія
Конфесіякатолицтво
БатькоФердинанд Річард Дальберг-Актон[9]
Матиd[3][9]
У шлюбі зd[9]
Дітиd[9], d[3], d[3][9], d[3][9], d[3][9], d[3][9] і d[9]
Нагороди
image

Походження

Син Фердинанда Річарда Актон-Дальберга, 7-го баронета Олденхем-Хол і останньої представниці знатного німецького роду Дальбергів Марі Луїзи Пелін де Дальберг (1812-1860). Прадід історика по лінії батька мав приватну лікарську практику в Безансоні, а його дід Джон Актон успадкував від кузена англійський титул баронета, зблизився з королевою Марією Кароліною і став першим міністром Неаполітанського королівства в роки Наполеонівських воєн. Сім'я Актон була римсько-католицькою. Його діда по материнській лінії Наполеон за дипломатичні заслуги вшанував титулом герцога. У 1837-му, коли хлопчику було чотири роки, його батько помер, а мати вийшла заміж вдруге і стала дружиною 2-го графа Гранвіля(Earl Granville).

Біографія

Джон Актон отримав приватну освіту: спочатку в семінарії в Оскотті (римо-католицькому коледжі Св. Марії) до 1848 року — під керівництвом доктора [en] (згодом кардинала і католицького [en]), а потім — вдома в Единбурзі. У Мюнхені він жив у будинку богослова [de], який прищепив йому любов до історичних досліджень.

Актон хотів би навчатись у Кембриджі, але для католика в той час це було неможливо. Він чудово володів іноземними мовами, з раннього віку збирав колекцію, яка з часом перетворилася на чудову історичну бібліотеку. Актон був гарячим прихильником лібералів, але під час громадянської війни в Сполучених Штатах його симпатії цілком належали конфедератам. Актон витратив багато часу, подорожуючи між головними інтелектуальними центрами Європи та Сполучених Штатів, а серед його друзів були такі люди, як французький публіцист та історик , політик і історик Алексіс де Токвіль, історик , швейцарський політик Йоганн Каспар Блюнчлі, німецький історик і видатний історик Леопольд фон Ранке. У 1856-му він здійснив подорож до Росії, де був присутній як британський представник на коронації імператора Олександра II.

Після подорожей по Європі та Америці в 1859 році осів у своєму будинку в (Шропшир). У цьому ж році повернувся до Палати громад як представник від ірландського округу Карлоу і став активним прихильником Вільяма Гладстона. Однак через свою низьку парламентської активність в 1865 році не був переобраний на загальних виборах, покинув парламент, проте залишився добрим другом Гладстона.

Того ж 1859-го року Актон став редактором католицького щомісячника «The Rambler». Через три роки внаслідок злиття журнал став називатися «Home and Foreign Review». Уникаючи богословської полеміки, він присвятив себе історії і вивченню суспільства.

У 1865 році Актон одружився з графинею Марією, дочкою баварського графа Арко-Валлі, яка народила йому сина і трьох дочок. У 1869 році був зведений королевою Вікторією в пери і став першим бароном Актоном. Після 1879 він ділив свій час між Лондоном, Каннами і Тегернзом в Баварії.

У 1872 році Актон отримав почесну ступінь доктора філософії Мюнхенського університету, в 1888 — ступінь доктора права Кембріджського університету, а в 1889 — Оксфордського і 1890 році став членом коледжу All Souls College Оксфордського університету.

У 1895 році після смерті Джона Сілі лорд Роузбері призначив лорда Актона королівським професором сучасної історії в Кембріджі. У 1896 році Видавництво Кембріджського університету запропонувало Актон розробити план видання багатотомної «Кембріджської історії сучасності», з якої передбачалося почати створення всеосяжної трьохчастинної праці, яка послідовно розповідала б про історичні процеси від глибокої давнини до сучасності. «Кембріджська історія сучасності» виходила між 1902 і 1912 рр. (Актон помер ще до появи I тому). Пізніше проект Актона був продовжений: з'явилися «Кембриджська історія середньовіччя» і «Кембриджська історія стародавнього світу».

В 1901 році захворів і помер 19 червня 1902 в Тегернзі. Його син, Річард Лайон-Долберг-Актон, став 2-им бароном Актоном. Величезна бібліотека, що залишилася після лорда Актона, з книгами, в яких історик робив свої нотатки, була відразу ж куплена Ендрю Карнегі та передана Джону Морлі, який, у свою чергу, надав її Кембріджському університету.

Ідеаліст за світоглядом та ревний католик, Актон вважав головним в історичному процесі розвиток ідей заснованих на релігії. В політичних поглядах Актон захисник конституційної монархії та прихильник помірних реформ, виступав за надання самоврядування Ірландії. Автор багатьох робіт з різних питань середньовічної та нової історії, які друкувалися в часописах і пізніше були об'єднані в збірниках виданих вже після його смерті: «Історія свободи та інші есе» («History of freedom and other essays», 1907), «Історичні есе і дослідження» («Historical essays and studies», 1907), «Свобода та влада» («Essays on freedom and power», 1956), «Церква і держава» («Essays on church and state», 1953).

Бібліографія

  • Lectures on the French Revolution / Foreword by Stephen J. Tonsor. — Indianapolis: Liberty Fund, 1960. — 350 p. — .
  • Selected Writings of Lord Acton: 3 vols. / Edited by J. Rufus Fears. — Indianapolis: Liberty Fund, 1985. — 1,911 p. — :
Vol. I. Essays in the History of Liberty. — 588 p. — ;
Vol. II. Essays in the Study and Writing of History. — 607 p. — .
Vol. III. Essays in Religion, Politics, and Morality. — 716 p. — .

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118646796 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  2. SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  3. Lundy D. R. The Peerage
    d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
  4. Acton, John Emerich Edward Dalberg (1834-1902) // Encyclopedia of Modern Christian Politics — Greenwood Publishing Group, 2006. —
    d:Track:Q21032589d:Track:Q3116159
  5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  6. CONOR.Sl
    d:Track:Q16744133
  7. https://www.britishnewspaperarchive.co.uk/viewer/bl/0000224/18660324/042/0007
  8. Hansard 1803–2005
    d:Track:Q19204319
  9. Kindred Britain
    d:Track:Q75653886

Джерела

  • Майборода О. Ектон (Acton) Джон // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.238
  • Thurston, Herbert. John Emerich Edward Dalberg Acton, Baron Acton [ 17 серпня 2018 у Wayback Machine.] // The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.

Посилання

image Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джон Дальберг-Актон

  • Джон Актон в електронній бібліотеці InLiberty [ 23 листопада 2012 у Wayback Machine.]


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Dzhon Emerih Dalberg Akton Dalberg Acton 10 sichnya 1834 19 lipnya 1902 anglijskij istorik ta politichnij diyach Yedinij sin sera Ferdinanda Richarda Edvarda Dalberg Aktona Sir Ferdinand Richard Edward Dalberg Acton 7 go baroneta i vnuk admirala i prem yer ministra Neapolya sera Dzhona Aktona Sir John Acton 6 go baroneta Dzhon Dalberg Aktonangl John Dalberg Acton 1st Baron ActonPsevdoLord ActonNarodivsya10 sichnya 1834 1834 01 10 1 2 Neapol Italiya 1 Pomer19 chervnya 1902 1902 06 19 1 2 68 rokiv Tegernzee Misbah Verhnya Bavariya Bavariya Nimecka imperiya 1 PohovannyaTegernzeeKrayina Spoluchene KorolivstvoDiyalnistpolitik istorik pedagog pismennik vikladach universitetu zhurnalist filosofGaluzistoriyaAlma materd i Myunhenskij universitet Lyudviga MaksimilianaVchitelid 4 Znannya movanglijska 5 6 ZakladUniversitet Oksforda i Kembridzhskij universitetChlenstvoBavarska akademiya naukMagnum opusdTituld i baronetPosadad Chlen 19 go parlamentu Spoluchenogo Korolivstva d 7 i Chlen 18 go parlamentu Spoluchenogo Korolivstva d 8 PartiyaLiberalna partiyaKonfesiyakatolictvoBatkoFerdinand Richard Dalberg Akton 9 Matid 3 9 U shlyubi zd 9 Ditid 9 d 3 d 3 9 d 3 9 d 3 9 d 3 9 i d 9 Nagorodi Mediafajli u VikishovishiPohodzhennyaSin Ferdinanda Richarda Akton Dalberga 7 go baroneta Oldenhem Hol i ostannoyi predstavnici znatnogo nimeckogo rodu Dalbergiv Mari Luyizi Pelin de Dalberg 1812 1860 Pradid istorika po liniyi batka mav privatnu likarsku praktiku v Bezansoni a jogo did Dzhon Akton uspadkuvav vid kuzena anglijskij titul baroneta zblizivsya z korolevoyu Mariyeyu Karolinoyu i stav pershim ministrom Neapolitanskogo korolivstva v roki Napoleonivskih voyen Sim ya Akton bula rimsko katolickoyu Jogo dida po materinskij liniyi Napoleon za diplomatichni zaslugi vshanuvav titulom gercoga U 1837 mu koli hlopchiku bulo chotiri roki jogo batko pomer a mati vijshla zamizh vdruge i stala druzhinoyu 2 go grafa Granvilya Earl Granville BiografiyaDzhon Akton otrimav privatnu osvitu spochatku v seminariyi v Oskotti rimo katolickomu koledzhi Sv Mariyi do 1848 roku pid kerivnictvom doktora en zgodom kardinala i katolickogo en a potim vdoma v Edinburzi U Myunheni vin zhiv u budinku bogoslova de yakij prishepiv jomu lyubov do istorichnih doslidzhen Akton hotiv bi navchatis u Kembridzhi ale dlya katolika v toj chas ce bulo nemozhlivo Vin chudovo volodiv inozemnimi movami z rannogo viku zbirav kolekciyu yaka z chasom peretvorilasya na chudovu istorichnu biblioteku Akton buv garyachim prihilnikom liberaliv ale pid chas gromadyanskoyi vijni v Spoluchenih Shtatah jogo simpatiyi cilkom nalezhali konfederatam Akton vitrativ bagato chasu podorozhuyuchi mizh golovnimi intelektualnimi centrami Yevropi ta Spoluchenih Shtativ a sered jogo druziv buli taki lyudi yak francuzkij publicist ta istorik politik i istorik Aleksis de Tokvil istorik shvejcarskij politik Jogann Kaspar Blyunchli nimeckij istorik i vidatnij istorik Leopold fon Ranke U 1856 mu vin zdijsniv podorozh do Rosiyi de buv prisutnij yak britanskij predstavnik na koronaciyi imperatora Oleksandra II Pislya podorozhej po Yevropi ta Americi v 1859 roci osiv u svoyemu budinku v Shropshir U comu zh roci povernuvsya do Palati gromad yak predstavnik vid irlandskogo okrugu Karlou i stav aktivnim prihilnikom Vilyama Gladstona Odnak cherez svoyu nizku parlamentskoyi aktivnist v 1865 roci ne buv pereobranij na zagalnih viborah pokinuv parlament prote zalishivsya dobrim drugom Gladstona Togo zh 1859 go roku Akton stav redaktorom katolickogo shomisyachnika The Rambler Cherez tri roki vnaslidok zlittya zhurnal stav nazivatisya Home and Foreign Review Unikayuchi bogoslovskoyi polemiki vin prisvyativ sebe istoriyi i vivchennyu suspilstva U 1865 roci Akton odruzhivsya z grafineyu Mariyeyu dochkoyu bavarskogo grafa Arko Valli yaka narodila jomu sina i troh dochok U 1869 roci buv zvedenij korolevoyu Viktoriyeyu v peri i stav pershim baronom Aktonom Pislya 1879 vin diliv svij chas mizh Londonom Kannami i Tegernzom v Bavariyi U 1872 roci Akton otrimav pochesnu stupin doktora filosofiyi Myunhenskogo universitetu v 1888 stupin doktora prava Kembridzhskogo universitetu a v 1889 Oksfordskogo i 1890 roci stav chlenom koledzhu All Souls College Oksfordskogo universitetu U 1895 roci pislya smerti Dzhona Sili lord Rouzberi priznachiv lorda Aktona korolivskim profesorom suchasnoyi istoriyi v Kembridzhi U 1896 roci Vidavnictvo Kembridzhskogo universitetu zaproponuvalo Akton rozrobiti plan vidannya bagatotomnoyi Kembridzhskoyi istoriyi suchasnosti z yakoyi peredbachalosya pochati stvorennya vseosyazhnoyi trohchastinnoyi praci yaka poslidovno rozpovidala b pro istorichni procesi vid glibokoyi davnini do suchasnosti Kembridzhska istoriya suchasnosti vihodila mizh 1902 i 1912 rr Akton pomer she do poyavi I tomu Piznishe proekt Aktona buv prodovzhenij z yavilisya Kembridzhska istoriya serednovichchya i Kembridzhska istoriya starodavnogo svitu V 1901 roci zahvoriv i pomer 19 chervnya 1902 v Tegernzi Jogo sin Richard Lajon Dolberg Akton stav 2 im baronom Aktonom Velichezna biblioteka sho zalishilasya pislya lorda Aktona z knigami v yakih istorik robiv svoyi notatki bula vidrazu zh kuplena Endryu Karnegi ta peredana Dzhonu Morli yakij u svoyu chergu nadav yiyi Kembridzhskomu universitetu Idealist za svitoglyadom ta revnij katolik Akton vvazhav golovnim v istorichnomu procesi rozvitok idej zasnovanih na religiyi V politichnih poglyadah Akton zahisnik konstitucijnoyi monarhiyi ta prihilnik pomirnih reform vistupav za nadannya samovryaduvannya Irlandiyi Avtor bagatoh robit z riznih pitan serednovichnoyi ta novoyi istoriyi yaki drukuvalisya v chasopisah i piznishe buli ob yednani v zbirnikah vidanih vzhe pislya jogo smerti Istoriya svobodi ta inshi ese History of freedom and other essays 1907 Istorichni ese i doslidzhennya Historical essays and studies 1907 Svoboda ta vlada Essays on freedom and power 1956 Cerkva i derzhava Essays on church and state 1953 BibliografiyaLectures on the French Revolution Foreword by Stephen J Tonsor Indianapolis Liberty Fund 1960 350 p ISBN 978 0 86597 280 3 Selected Writings of Lord Acton 3 vols Edited by J Rufus Fears Indianapolis Liberty Fund 1985 1 911 p ISBN 978 0 86597 329 9 Vol I Essays in the History of Liberty 588 p ISBN 978 0 86597 046 5 Vol II Essays in the Study and Writing of History 607 p ISBN 978 0 86597 048 9 Vol III Essays in Religion Politics and Morality 716 p ISBN 978 0 86597 050 2 PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 118646796 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 SNAC 2010 d Track Q29861311 Lundy D R The Peerage d Track Q67129259d Track Q21401824 Acton John Emerich Edward Dalberg 1834 1902 Encyclopedia of Modern Christian Politics Greenwood Publishing Group 2006 ISBN 978 0 313 32362 1 d Track Q21032589d Track Q3116159 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 CONOR Sl d Track Q16744133 https www britishnewspaperarchive co uk viewer bl 0000224 18660324 042 0007 Hansard 1803 2005 d Track Q19204319 Kindred Britain d Track Q75653886DzherelaMajboroda O Ekton Acton Dzhon Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 s 238 ISBN 978 966 611 818 2 Thurston Herbert John Emerich Edward Dalberg Acton Baron Acton 17 serpnya 2018 u Wayback Machine The Catholic Encyclopedia Vol 1 New York Robert Appleton Company 1907 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Dzhon Dalberg Akton Dzhon Akton v elektronnij biblioteci InLiberty 23 listopada 2012 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ