Кордони Росії змінювалися внаслідок військових завоювань та ідеологічних і політичних об'єднань протягом понад п'яти століть.
У Росії у всі часи обґрунтування експансії починалося зі шкільних підручників. У часи СРСР історія держави починалася з історії держави Урарту, пізніше — з історії східних слов'ян ще до часів Київської Русі.
Відповідно до «ідей, що їх поділяють більшість російських вчених», утворення російської держави відбувалося навколо Московського князівства, керівникам якого у боротьбі із конкурентами,— в основному з тверськими князями та Новгородом,— наприкінці XV — на початку XVI століття вдалося «завершити об'єднання російських земель». Цьому також сприяв занепад Золотої Орди, якій до цього часу російські князівства платили данину.
«Наприкінці XV — на початку XVI століття завершилося утворення Російської держави»,
«Прийнявши наприкінці XV ст. титул великого князя «всєя Русі», Іван III недвозначно дав зрозуміти, що кінцевою метою Москви є об'єднання всіх російських земель, що входили раніше до складу Київської держави».
За часів Олександра II продовжувалася політика «просування кордонів» імперії. Внаслідок війни із Османською імперією кордон у Бессарабії просунувся до впадіння Прута в Дунай та до Кілійського гирла. У Малій Азії були захоплені Батум і Карс. 1859 року завершено захоплення східного Кавказу, а 1864 — західного, що викликало масову втечу горян до Туреччини. До Росії відходять китайські землі: за Айгунським договором (1858)— Амурський край, за Пекінським (1860) — Уссурійський. У 1850—1860 роках у Середньоазійському степу загарбницькі прагнення російського уряду призводять до безперервних сутичок та війн. Захоплені значні території, з яких утворені Туркестанський край (1867) та Ферганська область (1873); Бухара та Хіва перетворені на васально залежні території.
Радянський Союз де-юре не був правонаступником Російської імперії, фактично ж його комуністичне керівництво здійснювало проімперську політику в питанні територіальної цілісності і, по можливості, «збирання земель» колишньої Російської імперії.
Після розпаду Радянського Союзу керівництво Російської Федерації, проголосило «крах Радянського Союзу … найбільшою геополітичною катастрофою століття», внаслідок якої «Десятки мільйонів наших співгромадян і співвітчизників опинилися за межами російської території.». «Після розпаду радянської імперії сили Росії виявилися серйозно підірваними, вона втратила значні території, і відродити імперську міць і вплив можна тільки з поверненням цих територій». Від 1991 року практичні дії керівництва Російської Федерації спрямовані на досягнення цієї мети.
Історія
Від Балтійського моря до глибин європейської півночі на схід до Сибіру, Уралу та Волги жили численні фіно-угорські племена (звані в той час просто фінами). Невідомо, коли саме вони оселилися на цих землях, але, як зазначав Микола Карамзін, «не було ніякого народу більш давнього на цих землях. Цей народ ніколи не відбирав чужих земель, але завжди поступався своїми».
Історія скандинавських народів часто згадує про дві вільні і незалежні країни фіно-угрів (фінські країни), які існували до утворення Московії: (простягалася від Фінської затоки до Білого моря і охоплювала сучасні Карамзіну Олонецьку й частину Архангельської губернії) та Біармію (простягалася від Північної Двіни й Білого моря до річки Печори). «Ім'я нашої Пермі є одне із імен давньої Біармії, котру складали Архангельська, Вологодська, Вятська і Пермська губернії».
Із уділу Юрія Долгорукого — «Суздальського Залісся», або ж Володимиро-Суздальського князівства, розташованого у басейні річки Оки, верхньої течії Волги та її приток — Шексни і Костроми виросла Московія. Головними містами Суздальського Залісся були Суздаль, Ростов та Владимир (значення). Найдавніші мешканці цього краю — фіно-угорські племена — Долгоруким та його наступниками були асимільовані у московитів.
«…в північно-східних князівствах, поміж якими було й Московське велике князівство, яке протягом XIV—XV століть почало переростати у провідну державу, руські жили поруч із фіномовними етносами. Врешті більшість автохтонів (меря, мурома і весь) мовно і релігійно асимілювалися в процесі, що тривав декілька століть, і в XIV столітті вони зникають із джерел. Як самостійний етнос у Московській державі збереглася лише західна мордва на східних притоках Оки, яка була підкорена московськими князями в XIII столітті. На північному сході Москва поширювала з XIV ст. свій вплив на зирян і перм'яків, які до того перебували під Новгородським верховенством.»
Анексія Іоаном III Новгорода (1478) остаточно надала Московському великому князівству поліетнічного характеру.
Швидке зростання Російської імперії обумовлювалося не лише прагненням до експансії, але й певною політикою компромісів. Російська політика, особливо на ранніх етапах, відзначалася прагматизмом і толерантністю. Росія рідко пропагувала власну етнічну, расову або ж релігійну винятковість щодо новоприєднаних народів. Причиною поступливості було те, що вона ніколи не мала достатніх ані людських, ані інституційних ресурсів, щоб управляти своєю територією і своїм населенням.
Росія, завдяки експансії, стала велетенською, але, разом із тим, відсталою імперією. Швидке розширення кордонів на південь і схід були свідченням не стільки її власної сили, скільки занепаду Золотої Орди та Османської імперії. На Заході ж і Півночі Росія намагалася конкурувати з імперськими потугами Стокгольма, Берліна, Парижа, Лондона й Відня. Для того, щоб витримувати виклики Заходу, Російська імперія не мала іншого вибору, як «озахіднюватися». Для російського центру це було можливим завдяки готовим ресурсам для цього на західному пограниччі: західні окраїни для Росії стали власним Заходом, як цивілізаційно та економічно розвинутіші за російське етнічне ядро.
Близько середини XIX століття Російська імперія постала перед новою потребою швидкої модернізації і це призвело до парадоксального результату: чим більше докладалося зусиль, тим більше сама імперія приходила до занепаду. До краху імперського проекту модернізації призвело постання модерних націй та масових національних рухів. Імперський центр протягом століть не може дати собі раду з національним питанням, що і є головною причиною внутрішньої слабкості й остаточного розпаду імперії. Як і у випадку зі зміцненням імперії, західні окраїни відіграють провідну роль у її розвалі.
Російська народність утворилася з окремих слов'янських племен, а також з інших, головно фінських, землі яких зайняла у прилеглій до Новгорода території та у межиріччі Оки, Волги, Дона. Московський торговий капітал розширював територію Московського князівства за рахунок захоплення сусідніх областей. Колонізація росіянами областей, заселених іншими народами, була проявом колоніальної політики торгового капіталу та російського дворянства. У такий спосіб росіяни розселилися по величезній території від Балтійського моря до Тихого океану, від Північного Полярного моря до Чорного моря й Кавказького хребта, асимілюючи низку місцевих національностей. До XV — XVI ст. було остаточно колонізоване Поволжя, басейн верхів'я Дона, частина Західного Сибіру і землі до узбережжя Білого моря. У XVII — XVIII ст. росіяни у великій кількості розселилися у причорноморському степу, на Північному Кавказі, просунулися на схід у Сибір, а від середини XIX ст. почали наступ на Середню Азію.
Колонізація супроводжувалася насильством над іншими народами і витісненням їх з приналежних їм земель, будівництвом спеціальних ліній (наприклад, «Українська лінія», чи , спрямована, головно, проти башкир), острогів, фортець. Влада імперії розглядала колонізаційну експансію як один із засобів пом'якшення незадоволення селянських мас центральних губерній та запобігання повстань на ґрунті малоземелля, шляхом надання урядом земель, захоплених у інших народів.
За національним складом населення захоплених територій, попри вжиті заходи з їх зросійщення, мало незначний відсоток росіян. За офіційними даними на 1914 рік він становив у Фінляндії — 0,24 %, у Привісленському краї (тобто Польщі) — 6,7, у Середній Азії — 8,9, у Латвії — 10,5 (1927), у Литві — 2,3 (1928), в Україні — 9,2 (1931). В областях старої російської колонізації,— наприклад, у Західному Сибіру, — навпаки, головну масу населення складали вихідці з Європейської частини Російської імперії (росіяни, українці, білоруси) — 88,7 %.
У малозаселених регіонах, не дивлячись на те, що вони були недавно колонізовані, населення складали майже виключно переселенці. Так, у Далекосхідному краї, площею 2 717,7 тис. км², із загальної чисельності населення в 1 875,2 тис. осіб (1929 рік), було 62,5 % росіян, 16,8 % українців, 2,2 % білорусів, 4,5 % корейців і деякий відсоток китайців. Корінного ж населення налічувалося: тунгусів — 0,7 %, чукчів — 0,6 %, бурятів — 0,5 %, коряків — 0,4 % і ще менший відсоток деяких інших. Стосовно корінного населення політика російської влади «призвела до поступового їх вимирання»
Відомий політичний діяч В. Ульянов так характеризував національні особливості Російської імперії:
…Чи є у нас тяжіння «інородців» до об'єднання з великорусами під загрозою гіршого національного гніту?
<…> Росія — держава з єдиним національним центром, великоруським. Великоруси займають гігантську суцільну територію, досягаючи по чисельності приблизно 70 мільйонів чоловік. Особливість цієї національної держави, по-1-е, та, що «інородці» (які становлять у цілому більшість населення — 57%) населяють саме окраїни; по-2-е, та, що пригноблення цих інородців значно сильніше, ніж у сусідніх державах (і навіть не тільки в європейських); по-3-е, та, що в цілому ряді випадків пригноблені народності, які живуть по окраїнах, мають своїх сородичів по той бік кордону, які користуються більшою національною незалежністю (досить згадати хоча б по західному і південному кордону держави — фінів, шведів, поляків, українців, румунів); по-4-е, та, що розвиток капіталізму і загальний рівень культури нерідко вищі в «інородницьких» окраїнах, ніж в центрі держави.
Колоніальна політика російської держави
Земельне питання у колоніях
Прагнучи закріпити за собою захоплені величезні території з багатьма мільйонами неросійського населення російська влада не зупинялася перед варварськими методами колонізації, як, наприклад, відбирання кращих земель у тубільного населення і переселення туди російських колоністів, які, разом з урядовими чиновниками, розправлялися з місцевим населенням, як з полоненими рабами. Селянам центральних губерній імперії надавалися для переселення кращі райони казахського, киргизького, башкирського, північно-кавказького степу. Із переселенців, подібно до козаків, поселених на кращих землях, відібраних на окраїнах у «інородців», створювався оплот влади для її охорони проти обібраних народів. Повстання проти такої політики топилися у крові, й цілі народності переселялися на гірші землі або ж змушувалися до еміграції в інші країни (низка кавказьких племен).
Національне питання в Російській імперії та СРСР
У Російській імперії росіяни (яких офіційно називали рос. «великороссами») були національною меншиною: у складі населення вони налічували лише 43 % й займали величезні території, що історично належали іншим народам (етносам). Однак, незважаючи на фактичне їх положення, у державі все прилаштовувалося до інтересів цього народу, інші національності ігнорувалися, а багато які переслідувалися. Користуючись методом «поділяй і владарюй», російська влада нацьковувала одні народи на інші і перетворила Росію «на в'язницю безправних народів». Відверто і цинічно провадилась політика пригнічення «інородців», що викликало спротив та роздратування пригнічених народів, а, часто, і сепаратистські настрої. Щоб змусити до покірності російській колоніальній владі утруднювався доступ до грамотності населення шляхом вигнання національних мов зі шкіл. Злочинна національна політика провадилася в інтересах російського імперіалізму. Метою її був захист привілейованого становища російських поміщиків і капіталістів та ринків збуту їх продукції та джерел сировини для російської промисловості.
Влада виховувала у російського народу переконання, що лише він є хазяїном країни і тільки самодержавство та його вірна прислужниця — православна церква — забезпечать йому панівне становище. Із цього випливав лозунг Росії: «самодержавство, православ'я, народність».
Головними напрямками національної політики російської влади були колонізація та зросійщення.
У намаганні закріпити за російською державою захоплені велечезні території з багатьма мільйонами неросійського населення російська влада не зупинялася перед варварськими методами колонізації як, наприклад, відбирання кращих земель у місцевого неросійського населення й переселення на них російських колоністів, котрі, разом із урядовими чиновниками, розправлялися з місцевим населенням як із полоненими рабами. У найгрубішій формі провадилася русифікація у вигляді заборони навчання рідною мовою, що мало місце стосовно українців, білорусів, поляків та багатьох інших народів. Їм перешкоджали розвивати власну культуру рідною мовою, дозволяючи лише обмежене видання релігійної літератури мовою національної маси та навчання початкам грамоти. Особливо кидалася ув очі лютість національної політики стосовно євреїв, позбавлених звичайних громадянських прав, які й так були обмежені для всіх народів Росії. Антисемітизм розпалювався урядом, влаштовувалися погроми з тисячами жертв. За вказівками уряду влаштовувалася вірмено-азербайджанська різанина.
По захопленні влади більшовиками доля росіян у населення держави-наступника зростала. Росія втратила значні території, де росіяни складали малу частку населення: Фінляндію, Естонію, Латвію, Литву, Польщу, білоруські та українські землі на заході. Вживалися також заходи для збільшення відсотка росіян у населенні СРСР: винищення населення голодом, репресивна політика протягом десятиліть щодо національно свідомих прошарків суспільства неросійських народів, депортації і розсіювання народів серед інших, примусовий запис до російської національності неросійських народів.
Невміння центру дати собі раду з національним питанням було головною причиною внутрішньої слабкости й остаточного розпаду імперії.
Політика зросійщення
Політика зросійщення була властива російській державі в усі часи її існування.
Від Петра I до вступу на престол Олександра III російська національна політика мала імперський характер: вона вирізнялася відносною терпимістю стосовно національних особливостей народів, що жили в імперії. Лише поляки, внаслідок ліквідації їх держави та поділу території поміж загарбниками — Прусією, Австрією і Росією, не припиняли боротьбу за національну незалежність.
У часи правління Катерини II, ще до зруйнування Запорозької Січі, у таємній інструкції генерал-прокурору Олександру Вяземському імператриця вказувала:
Мала Росія, Ліфляндія та Фінляндія суть провінції, що керуються конфірмованими їм привілеями, зректися яких усіх раптом вельми непристойно би було, однак і називати їх чужоземними і ставитися до них на тих же підставах є більше, ніж помилка, а можна назвати з вірогідністю дурістю. Ці провінції, також і смоленську, слід найлегшими шляхами привести до того, щоб вони обрусіли і перестали б дивитись як вовки до лісу. До того приступ вельми легкий, якщо розумні люди обрані будут начальниками у тих провінціях; коли ж в Малоросії гетьмана не буде, то треба намагатися, щоб вік і ім'я гетьманів зникло, не тільки б персона яка була переведена до того достоїнства. Оригінальний текст (рос. дореф.)Малая Россія, Лифляндія и Финляндія суть провинціи, которыя правятся конфирмованными имъ привиллегіями, нарушить оныя отрѣшеніемь всѣхъ вдругъ весьма непристойно бъ было, однакожъ и называть ихъ чужестранными и обходиться съ ними на такомъ же основаніи есть больше, нежели ошибка, а можно назвать съ достовѣрностію глупостію. Сіи провинціи, также и смоленскую, надлежитъ легчайшими способами привести къ тому, чтобъ онѣ обрусѣли и перестали бы глядѣть какъ волки къ лѣсу. Къ тому приступъ весьма легкій, естьли разумные люди избраны будуть начальниками въ тѣхъ провинціяхъ; когда же въ Малороссіи гетмана не будетъ, то должно стараться, чтобъ вѣкъ и имя гетмановъ изчезло, не токмо бъ персона какая была произведена въ оное достоинство.
Олександр III започаткував нову політику — російську націоналістичну, русифікаторську, яка викликала гостре невдоволення неросійських народів. Ту ж політику продовжив Микола II. За Олександра III Росія стала «тюрмою народів» ще більшою мірою, ніж при його батькові. Все підганялося силоміць під один ранжир, на всі народи, включені до імперії, надівалося однакове ярмо, заборонялися національні мови, знищувалися национальні культури..
Найбільш характерним проявом національної політики російської держави було зросійщення, що проявлялася як нав'язування неросійським національностям мови та культури росіян.
За старих часів пригноблені народності могли пов'язувати свої образи тільки з політикою уряду, тільки з тими гіршими елементами і представниками чиновництва, що наповнювали околиці. Тепер же вони могли на власні очі переконатися, що уряд знаходить опору в досить широких і впливових колах російської громадськості. Величезна більшість Думи висловлювалася за всі пропозиції влади з обрусіння. І якраз буржуазні, помірні елементи інших країн, найбільше готові йти на примирення, на угоду з російською урядовою владою, повинні були особливо болісно відчувати таке ставлення до національних питань з боку співзвучних їм за соціальними інтересами буржуазних класів Росії. Але і в демократичних, ліберальних колах громадськості політика уряду не завжди зустрічала достатній протест. Заклики П. Б. Струве до безжальної ідейної боротьби з українством звучали застережливо для тих, хто хотів би пов'язувати національние надії з перемогами російської громадськості. Позиція Родичева і Мілюкова в Державній Думі по відношенню до українців - «звільніть, і їх не буде» - теж здавалася відгуком модернізованого націоналізму. Партія к.-д. зуміла довести справу до відкритого розриву з польським коло. Тим часом, керівні кола Польщі та Фінляндії, в силу своїх класових симпатій, мало були схильні пов'язувати які б то не було надії з ростом впливу більш лівої частини російської громадськості, вбачаючи в ній лише прояв анархізму, що лякав і турбував їх.
Росіянамм важко навіть зрозуміти ті гострі почуття, які викликав новий курс урядової влади. Були поставлені під удар історичні традиції, духовні цінності, і грубо ображалися права особистості, любов до своєї рідної мови, прихильність до своєї духовної стихії. З крайньою гостротою позначалися і чисто економічні наслідки. Для боротьби за економічне процвітання потрібне зростання культури, потрібне поширення знання, потрібна хоча б примітивна грамотність. Але це благо було недоступне для поляків, українців, литовців. Російська школа, з насильницьким і протиприродним викладанням російською мовою, або призводила до повного знелюднення шкіл або ж не давала ніяких результатів, бо ж поверхове знання російської грамоти випаровується в стихії іншої мови, до якої школа безуспішно намагалася вселити зневагу, як до мови нижчого сорту.
Оригінальний текст (рос.)Въ прежнее время угнетенныя народности могли связывать свои обиды только съ политикой правительства, только съ тѣми худшими элементами и предствителями чиновничества, которые наводняли окраины. Теперь же они могли воочію убѣдиться, что правительство находить опору въ весьма широкихъ и вліятельныхъ кругахъ русской общественности. Громадное большинство Думы высказывалось за всѣ обрусительныя предложенія власти. И какъ разъ буржуазные, умеренные элементы другихъ странъ, болѣє всего готовые идти на примиреніе, на соглашеніе съ русской правительственной властью, должны были особенно болезненно чувствовать такое отношеніе къ національнымъ вопросамъ со стороны созвучныхъ имъ по соціальнымъ интересамъ буржуазныхъ классовъ Россіи. Но и въ демократическихъ, либеральныхъ кругахъ общественности политика правительства не всегда встречала достаточный протестъ. Призывы П. Б. Струве къ безпощадной идейной борьбѣ съ украинствомъ звучали предостерегающе для тѣхъ, кто хотѣлъ бы связывать національныя надежды съ победами русской общественности. Позиція Родичева и Милюкова въ Государственной Думѣ по отношенію къ украинцамъ — «освободите, и ихъ не будетъ» — тоже казалась отзвукомъ модернизированнаго націонализма. Партія к.-д. сумела довести дѣло до открытаго разрыва съ польскимъ коло. Между тѣмъ, руководящіе круги Польши и Финляндіи, въ силу своихъ классовыхъ симпатій, мало были склонны связывать какія бы то ни было надежды съ ростомъ вліянія болѣє лѣвой части русской общественности, видя въ ней только проявленіе пугающаго ихъ и безпокоющаго анархизма. Русскимъ трудно даже понять тѣ острыя чувства, которыя вызывалъ новый курсъ правительственной власти. Были поставлены подъ ударъ историческія традиціи, духовныя цѣнности, и грубо оскорблялись права личности, любовь къ своему родному языку, привязанность къ своей духовной стихіи. Съ крайней остротой сказывались и чисто экономическія послѣдствія. Для борьбы за экономическое процвѣтаніе нуженъ подъемъ культуры, нужно распространеніе знанія, нужна хотя бы примитивная грамотность. Но это благо было недоступно для поляковъ, украинцевъ, литовцевъ. Русская школа, съ насильственнымъ и противоестественнымъ преподаваніемъ на русскомъ языкѣ, или приводила къ полному опустѣнію школъ или не давала никакихъ результатовъ, такъ какъ поверхностное знаніе русской грамоты улетучивалось въ стихій другого языка, къ которому школа безуспешно пыталась внушить пренебреженіе, какъ къ языку низшаго сорта.
Антисемітизм. Державний антисемітизм
Межа осілості
Єврейські погроми
Місіонерство російської православної церкви
Вперше чинником російської експансії християнське місіонерство стало на північному сході, де Москва поширювала з XIV ст. свій вплив на зирян і перм'яків, які до того перебували під Новгородським верховенством. В той час важливу роль зіграло місіонерство серед зирян єпископа Стефана Пермського. Той факт, що чинником руської експансії християнське місіонерство тут стало вперше, а також використання методів християнізації за допомогою проповідей рідною мовою і перекладів, написаних новоствореним зирянським алфавітом, становлять виняток в історії московської експансії.
У Російській імперії місіонерство мало державно-церковний характер. Більш-менш організованим воно проявляється за Петра I та його найближчих наступників. За Анни Іоанівни та Єлизавети Петрівни засновується «новохрещенська контора», камчатська та китайська місії.
У 19 ст. посилюється участь у місіонерських субсидіях крупної промислової буржуазії.
Як і в країнах Західної Європи у Російській імперії місіонерство було провідником імперіалістичної і націоналістичної політики держави. Одним із головних завдань місіонерства російської православної церкви була русифікація національних меншин. В інструкціях місіонерам вказувалося, що новоохрещених «інородців» треба переконувати носити російський одяг, записуватися на російські прізвища, поступово відвертаючи їх від їхніх національних культур. Російська адміністрація надавала «новонаверненим» певні пільги за рахунок їх співвітчизників, намагаючись у такій спосіб руйнувати громади. Місіонерів зобов'язували привчати місцеве населення до вживання продукції російської промисловості, включно з горілкою (такий проект намагалися реалізувати у 80-ті роки 19 ст. при наверненні киргизів з ісламу до християнства).
У зовнішній політиці російська держава використовувала місії російської православної церкви для розвідки на територіях, де передбачалась завоювання, а також для збору військової, економічної інформації: інструкція Петра I пекінській місії наказувала збирати відомості про китайське військо, кріпості, торгівлю, іноземні впливи
В Казані виходив друком «Миссіонерскій противомусульманскій сборникъ» (від 1873), що містив статті про магометанство студентів протимусульманського відділення при Казанській духовній академії.
До гонінь на національності приєднувалися і гоніння релігійні. Саме за Олександра III почали забирати дітей у сектантів (духоборів, уніатів і т. ін.) та відсилати їх подалі від батьків для виховання у православній вірі.
Масові міграції, депортації та переслідування за національною ознакою
Намагаючись закріпити за собою величезні території з багатьма мільйонами неросійського населення російська влада вживала варварські методи колонізації, як, наприклад, відбирання кращих земель у тубільного населення і переселення туди російських колоністів, які, разом з урядовими чиновниками, розправлялися з місцевим населенням, як з полоненими рабами. Переселеним із центральних губерній імперії селянам надавалися кращі землі у районах казахського, киргизького, башкирського, північно-кавказького степу. Переселенці, подібно до козаків, поселених на кращих землях, відібраних на окраїнах у «інородців», використовувалися як оплот влади для її охорони проти обібраних народів. Повстання проти такої політики топилися у крові, й цілі народності переселялися на гірші землі або ж змушувалися до еміграції в інші країни (низка кавказьких племен).
Вивезення культурних цінностей з приєднаних територій а також їх знищення
Під час Першої світової війни з окупованої російськими військами частини Королівства Польського при відступі росіяни вивезли твори мистецтва, бібліотеки, архіви і т. ін., що були суспільною чи приватною власністю.
По регіонах
Арктика
15 квітня 1926 року в односторонньому порядку постановою Президії ЦВК Радянський Союз оголосив територією, що йому належить, «всі як відкриті, так і ті, що можуть бути відкритими надалі землі й острови, що не становлять до моменту опублікування цієї постанови визнаною Урядом Союзу РСР територією будь-яких іноземних держав, розташовані в Північному Льодовитому океані на північ від узбережжя Союзу РСР до Північного полюса в межах між меридіаном тридцять два градуси чотири хвилини тридцять п'ять секунд східної довготи від Гринвіча, що проходить по східній стороні Вайдагуби через тріангуляційний знак на мисі Кекурському, і меридіаном сто шістдесят вісім градусів сорок дев'ять хвилин тридцять секунд західної довготи від Гринвіча, що проходить по середині протоки, що розділяє острови Ратманова і Крузенштерна групи островів Діоміда у Беринговій протоці.».
Норвегія
Цей розділ потребує доповнення. |
Виведення радянських військ з території Північної Норвегії завершилося 25 вересня 1945 року. Норвежці були вдячні радянській державі не лише за звільнення від німецької окупації, але й за «своєчасне» повернення військ у межі Радянського Союзу, оскільки у них були побоювання, що СРСР приєднає до себе Східний Фіннмарк.
Держави Балтії
Намагаючись вийти на Балтійське узбережжя Москва за часів Іоанна IV протягом 25 років вела Лівонську війну. Росією ця війна розглядалася і донині оцінюється як така, що
«обумовлювалася об'єктивними потребами розвитку Росії у той час».
2 липня 1940 року, у Москві, голова уряду СРСР та нарком закордонних справ В'ячеслав Молотов заявив міністрові закордонних справ (Литви), що одночасно виконував обов'язки прем'єр-міністра, Вінцасові Креве-Міцкявічюсу:
Ви повинні добре подивитися на реальність і зрозуміти, що в майбутньому малі нації повинні будуть зникнути. Ваша Литва разом з іншими країнами Балтії, включаючи Фінляндію, повинні будуть приєднатися до славної родини Радянського Союзу. Оригінальний текст (англ.)You must take a good look at reality and understand that in the future small nations will have to disappear. Your Lithuania along with the other Baltic nations, including Finland, will have to join the glorious family of the Soviet Union.
Ми турбуємося не про «єдіную і нєдєлімую», а про все людство, про пролетаріат всієї земної кулі. Ми повинні зібрати всіх під один червоний прапор. І ми це зробимо. Після Другої світової війни вся Європа впаде до нас в руки як стиглий плід. А після неминучої Третьої світової війни ми переможемо в усьому світі.
2 липня 1940 року голова Уряду СРСР В'ячеслав Молотов назвав введення військ Червоної армії до Литви, Латвії та Естонії окупацією.
Фінляндія
Фінляндія була поступово «приєднана» до Російської імперії за Ништадтським (1721), Абоським (1743) та Фредріксгамнським (1809) мирними договорами. Вона отримала статус «великого князівства» зі збереженням конституційного ладу (серед іншого — місцевого сейму), що ґрунтувався на шведських основних законах. Олександр I, на скликаному за його вказівкою Боргоському сеймі, урочисто підтвердив існуючий конституційний лад, після чого сейм склав присягу російському імператорові. Але ні за Олександра I, ні за Миколи I сейм більше не збирався. Натомість, Фінляндією правив російський генерал-губернатор, а також «імператорський фінляндський сенат», що повністю підкорявся російській адміністрації.
Зростання національно-визвольних настроїв суспільства під впливом революції 1848 року у Західній Європі призводить до реакції уряду імперії: Олександр II скликає 1862 року сейм, що визнає за ним законодавчу владу.
У царювання Олександра III розгортається русифікація, особливо наприкінці XIX ст., коли генерал-губернатором був призначений Микола Бобриков.
Знищується фінська армія, що до того лише формально підпорядкована російському військовому міністрові. Вводиться російська мова у сенаті та в інших адміністративних установах. Нарешті, був виданий маніфест про вилучення усіх справ, що «мають загальнодержавне значення» із відання «народного представництва».
Після революції 1905 року низка русифікаторських заходів скасовується, відновлюється автономія Фінляндії (за винятком військового закону), провадиться реформа народного представництва із запровадженням однопалатного сейму та загального і таємного голосування як чоловіків, так і жінок.
Здійснивши операцію з окупації прибалтійських країн влітку 1940 року, керівництво СРСР у листопаді намагалося отримати згоду Німеччини на включення до їх числа також і Фінляндії. Створивши своїми діями загрозу інтересам Німеччини керівництво СРСР сприяло рішенню А. Гітлера про підготовку війни з СРСР.
Естонія
Цей розділ потребує доповнення. |
Латвія
Цей розділ потребує доповнення. |
Литва
1795 року актами третього поділу Речі Посполитої Пруссія, Австрія і Росія знищили польсько-литовську державу. 25 грудня того ж року Катерина II підписала указ про приєднання до Росії литовських областей. Протягом півтора десятиліть російський і французький впливи зі змінним успіхом змагалися у Литві.
24 червня 1812 року наполеонівська армія перейшла через Німан неподалік від Ковно. 28 червня у Вільно урочисто зустрічали частини Великої армії. Відкривав рух 8-й польський уланський полк, яким командував князь Домінік Радзивілл, нащадок древніх литовських князів. Населення зустріло французів з симпатією, тиждень потому в місті вже відкрилися крамниці — перша ознака спокою городян і їх підтримки нового режиму. До 10-липня французи зайняли Мінськ, Новогрудок, Пружани; до 26 липня вийшли до Двіни й Дніпра. Відступаючи, росіяни палили склади, які не встигали евакуювати, виводили селянську худобу.
На території Віленської, Гродненської, Мінської губерній і Наполеоном було створене Князівство Литовське. Населення цих територій становило, за оцінками різних авторів, між 2,5 і 3,5 млн осіб. У Вільно, столиці князівства, жило 35 тис. осіб.
Польща
Цей розділ потребує доповнення. |
Білорусь
Білоруські землі були включені до складу Російської імперії в часи трьох поділів Речі Посполитої поміж Австрією, Прусією та Росією (1772, 1793, 1795). Унаслідок них Білорусь перетворилася на арену гострої та довготривалої боротьби польського та російського капіталу. Ця боротьба за дешеву робочу силу та ринок сировини і збуту перетворювала Білорусь на економічно та культурно відсталу колоніальну провінцію Російської імперії.
У часи російського панування дворянство Білорусі поповнилося росіянами із середовища чиновників та офіцерів.
Під владою російського царя становище селянства Білорусі ще більше погіршилося на ґрунті зростання кріпосницької експлуатації, голодувань і кричущих злиднів. Білоруське селянство боролося проти поміщицького кріпосного гніту в першій половині XIX ст. ( в Мінській губернії, протягом 1832—1841 і у Вітебській губернії). «Звільнення» селян в 1861 році не послабило земельного голоду, але ще більше посилило малоземелля і безземелля (близько 68,6 % малоземелля після реформи). Діяльність селянського банку, створеного 1882 року, так само як пізніше аграрна політика Столипіна в Білорусі, більше сприяли поміщику і куркульській верхівці, ніж біднякові білоруського села, й вели до посилення в селі класових суперечностей. Природний приріст населення створив перенаселеність, що змусила селян орендувати у поміщиків землю на кабальних умовах (Скіпщина), або шукати заробітків на стороні, переселятися до Сибіру або емігрувати до Америки. Міста й містечка Білорусі, серед населення яких перше місце займали , що почали селитися там ще з XIV ст., розвивалися у XIX ст. слабко, перед війною (1914) відсоток міського населення зріс лише до 13,4. Надмірна економічна експлуатації і національний гніт сильно революціонізували білоруські маси, особливо єврейський ремісничий пролетаріат, результатом чого став досить широкий і сильний революційний рух, особливо в епоху революції 1905.
При Миколі I інтенсифікована русифікація краю, що особливо посилилася після придушення повстання 1863 року й набула систематичного й звірячого характеру. Після польського повстання 1831 року було заборонено вживання слів «Білорусь» і «білорус», був закритий Віленський університет (1832), припинена дія Литовського статуту (1840), у насильницький спосіб «воз'єднана» уніатська церква з православною (1839) і т. ін. Уряд Олександра II підкреслював, що Білорусь — рос. «искони-русский край», примусово нав'язував православ'я і рос. «русскую народность» у Білорусі за допомогою спеціально підібраних російських чиновників та попів, російські школи й російське «осадничество» (тобто колонізаторів). Панівні верстви як польського, так і російського суспільства знущалися над білоруською мовою, як, начебто, над «мужицькою» і «хамською», а уряд 1867 року заборонив вживати білоруську мову в громадських місцях, у школах і т. ін.
Україна
Українські етнічні землі від початків творення Російської держави завжди були об'єктом російської експансії.
З цивілізаційної та державницької точки зору укладення між Україною та Росією Переяславської угоди 1654 року, яка спочатку передбачала особисту унію двох держав, потім трансформувалася в протекторат, а згодом стала підставою для інкорпорації України до складу Російської імперії, було певним історичним нонсенсом. Угода між козацькою Україною — республікою козацькою, з її виборною владою, з її традиційним народовладдям, з властивою її населенню уявою про участь кожного в житті суспільному, з одного боку, і — між автократичною державою Московською — монархією східного типу, з другого — була, безперечно, неприродна.
Україна і українці у побудові і руйнуванні імперії
Образ Російської імперії в українській історичній пам'яті викристалізувався у першу чергу завдяки поезіям і трагічній долі Тараса Шевченка та антиукраїнським указам 1863 та 1876 років. Забувається, однак, з якою готовністю й запопадливістю українські еліти допомагали будувати цю імперію у XVIII столітті — до тої міри, що історію постання Російської імперії можна назвати також й українською історією — та що тривалий час Санкт-Петербург із терпінням і навіть симпатією ставився до українського руху як противаги до руху польського. Українцям належить винятково важлива роль як у побудові, так і розвалі Російської імперії, і визнання одного факту не може відбуватися коштом замовчування іншого .
московського царя 1654 року козацькій старшині були обіцяні широке козацьке автономне самоврядування і військова допомога в боротьбі з Польщею, що було в інтересах Москви. У боротьбі з Польщею за Україну вона спиралася на сили козацтва. Тому російське самодержавство терпіло існування автономної Гетьманщини, незважаючи на величезне бажання російської влади швидше ліквідувати це кубло постійних соціальних вибухів, які могли будь-коли перекинутися на Росію. Внаслідок тривалої війни Московської держави з Польщею за українські землі та Руїни до Росії відійшов лівий берег Дніпра і Київ з невеликою територією. Це й було протягом тривалого часу територією Гетьманщини. Правобережжя знову відійшло до Польщі і залишалося в її складі до її поділів наприкінці XVIII ст., коли воно відійшло до Росії. Південна степова частина України до кінця XVIII ст. кілька разів переходила то до Росії, то до Туреччини. Фактичними ж її володарями були запорозькі козаки.
Після приєднання Гетьманщини до кріпосницької Московської держави посилено розвиваються кріпосницькі відносини. Козацька старшина шляхом купівлі, грабунку і випрошених у царя і гетьманського уряду дарунків назбирує до своїх рук значні земельні володіння. Селянство потрапляє до нової кріпосної залежності від нових поміщиків — козацької старшини. Це призводить до масових повстань низів козацтва і селянства, та різанини своєї старшини наприкінці майже кожного гетьманства. Лише за допомогою московських і татарських військ старшині вдається запобігати поголовному винищенню козацької знаті селянсько-козацькими масами. Цією боротьбою дуже вміло користується Москва для поступового обмеження даних козацькій старшині привілеїв, зводячи майже нанівець примарну автономію Гетьманщини.
У той же час українські еліти допомагали розбудовувати імперію у XVIII столітті, так що історію постання Російської імперії можна назвати також і українською історією. Тривалий час імперська влада із терпінням і навіть симпатією ставилася до українського руху як противаги до руху польського. Українцям належала винятково важлива роль у побудові Російської імперії.
Молдавія і Румунія
Цей розділ потребує доповнення. |
Болгарія
За наслідками російсько-турецької війни, відповідно до Сан-Стефанського прелімінарного мирного договору, Болгарія набуває статусу князівства під сюзеренітетом Порти, правління якого здійснюється під контролем російського імператорського комісара за допомогою російських військ, що займають країну. Під час виборів князя російський комісар генерал Дондуков-Корсаков проголосив, що цар підтримує кандидатуру принца Олександра Баттенбергського, молодого чоловіка 22 років, пруського офіцера, племінника російської імператриці.
Греція
Цей розділ потребує доповнення. |
Туреччина
Цей розділ потребує доповнення. |
Чорноморські протоки
Цей розділ потребує доповнення. |
Крим
Цей розділ потребує доповнення. |
Кавказ
Ні одне із надбань, зроблених нами за час самобутнього існування Росії, не вартувало їй стількох зусиль та жертв, скільки їх зажадав Кавказ для остаточного усталення в ньому нашого владарювання.
Більш ніж півстоліття безперервно провадилась ця епічна боротьба, що вартувала нам численних жертв й відзначалася незліченними проявами високого героїзму російського народу. …
Нині, стоячи твердою ногою на мосту, що перекинутий з російського берега до серця Азії, ми можемо з упевненістю вдивлятися в далечінь, де народи, що ста́ріються під палючим сонцем півдня, жадають прохолодної тіні російського скіпетра…Оригінальний текст (рос.)Ни одно изъ пріобрѣтеній, сдѣланныхъ нами за время самобытнаго существованія Россіи, не стоило ей столькихъ усилій и жертвъ, сколько ихъ потребовалъ Кавказъ для окончательнаго упроченія въ немъ нашего владычества.…
Теперь, стоя твердой ногой на мосту, переброшенномъ съ русскаго берега въ сердце Азіи, мы можемъ съ уверенностью взирать въ даль, гдѣ дряхлѣющіе подъ знойнымъ солнцемъ юга народы жаждутъ прохладной тѣни русскаго скипетра…
Болѣе полувѣка непрерывно велась эта эпическая борьба, стоившая намъ многихъ жертвъ и ознаменовавшаяся безчисленными проявленіями высокаго героизма русскаго парода.
Цей розділ потребує доповнення. |
Грузія
Для об'єднання усіх складових частин та захисту проти зовнішніх та внутрішніх ворогів керівні кола Грузії сподівалися отримати фінансову та військову допомогу від Російської імперії. Розпочаті від XVI століття дії у цьому напрямку до кінця XVIII ст. не давали бажаних результатів. Тільки від середини XVIII ст. Російська імперія вирішила використати Грузію для боротьби із своїми східними конкурентами. З початком російсько-турецької війни 1768 року Росія направила до Грузії невелике військо під командуванням генерал-майора (нім. Gottlob Curt Heinrich von Tottleben), яке ніяк не допомогло Грузії, що виступила у цій війні на боці Росії.
На другому етапі взаємодії з Росією звернення Іраклія II співпало з тогочасними планами Росії, спрямованими на захоплення Персії, а потому й Індії, через Грузію. Тому перемовини завершилися підписанням російсько-грузинського трактату в Георгієвську (24.7.1783). Наслідком підписання угоди був напад Персії на Грузію, що зазнала у цій війні поразки.
Після цього, замість об'єднання Грузії при допомозі Росії, відбулося її приєднання до Російської імперії. 1801 року Павло I підписав указ про включення східної Грузії до складу імперії як адміністративної одиниці. Цим указом був анульований Георгіївський трактат і Грузія була поставлена у становище колонії. Така ж доля спіткала незабаром й інші частини Грузії. При цьому «приєднання» відбувалося не лише мирним шляхом, але й силою війська. Останніми були приєдннані Сванетія (1856), Абхазія (1864), Батум та Артвин (1878). Так завершилося об'еднання майже усієї історичної Грузії, але вже під владою Росії.
Останній картлійсько-кахетинський цар із династії Багратіонів, Георгій XII, помер незадовго до оголошення анексії.
Під виглядом «мирного приєднання» Грузія була захоплена і, фактично, стала колонією Російської імперії. Як визнали самі росіяни:
Почався безсоромний колоніальний грабунок Грузії. У селян «відчужувалася» земля, знищувалися цілі селища, чинилися незліченні знущання, безкарні вбивства. З установ була вигнана грузинська мова і насильно введена російська, якої населення не розуміло. Всіляко знищувалися всі ознаки національної незалежності. Оригінальний текст (рос.)Начался беззастенчивый колониальный грабеж Грузии. У крестьян «отчуждались» земли, уничтожались целые селения, чинились бесчисленные издевательства, безнаказанные убийства. Из учреждений был изгнан грузинский язык и насильно введен русский, которого население не понимало. Всячески уничтожались все признаки национальной независимости.
Антиросійські повстання жорстоко придушувалися.
У 20-ті—30-ті роки XIX ст. російський капіталізм посилено перетворює Грузію на свій ринок збуту. Російськими фабрикантами, купцями та банкірами, за підтримки влади імперії, засновується «Російсько-Азійська торгівельна компанія». Постачання у Грузію продукції текстильної промисловості призводить до зменшення посівних площ бавовнику. Колоніальна політика Росії викликала масовий, головно селянський протестний рух (повстання проти російського владарювання 1804—1805, 1812, 1819, спроба повстання 1832, повстання 1860, 1904—1905).
Абхазія
Пращурами нинішніх абхазів були абазги, що у давні часи займали значно більшу територію, ніж нинішня. На їх землях, на узбережжі Чорного моря існували грецькі колонії. За часів Юстиніана Абхазія підкорялася Візантії і її населення було обернене у християнство. Від XV ст. Абхазія підкорюється Туреччиною, що її на початку XIX ст. витісняє Російська імперія. І при турках, і, на початку, при росіянах, у Абхазії зберігається внутрішнє автономне управління князів Шервашидзе. Після захоплення Російською імперією Західного Кавказу Абхазія отримує назву «Сухумський відділ» (1864) і переводиться на становище воєнного губернаторства.
Чечня та Дагестан
Цей розділ потребує доповнення. |
Азербайджан
На території Азербайджану, перед початком його завоювання Російською імперією, існувало декілька ханств, що були у васальній залежності від Персії. На початку XIX ст. Росії вдалося завоювати значну частину Азербайджану: нафтові родовища були приманкою для російських та англійських капіталістів. Національний рух пробуджується під тиском конкуренції з російськими переселенцями та русифікаторської політики російської влади.
Татарстан
Територія сучасного Татарстану 1552 року завойована й приєднана до Московського царства Іваном Грозним, що прийняв титул «казанського царя».
Порівняно висока культура Казанського ханства справила значний вплив на Московську державу.
Нестача земель у російських поміщиків та намагання захопити Волгу — важливий для торгівлі шлях — призвели до завоювання Казанського ханства Москвою (1552). Ханство було перетворене на колонію російського торгового капіталу. Під час завоювання росіяни жорстокою розправлялися із татарами та іншими національними меншинами. Відповіддю на колоніальну політику Москви були повстання, найзначніше у 1553—1558 роках.
Башкирія
Башкирські землі були перетворені на колонію Московської держави під час систематичної колонізації у другій половині XVI ст. У своїй колонізаторські політиці російські експлуататори спиралися також на верхівку башкирського населення, якій надавалися певні пільги (звільнення від «ясака», надання землі, права пригнічення місцевого населення). До економічного та політичного гноблення додавалося ще й церковне, що проявлялося в примусовому переведенні до християнства.
Після скасування кріпосного права колоніальний режим посилився. Селяни не могли знайти роботи на промислових піприємствах міст, де працювали переважно росіяни. В той же час були зліквідовані залишки місцевого самоуправління, нав'язане панування земських начальників, синода й управителів, що призначалися царською владою.
Чувашія
У російський колоніальний період (XVI—XX ст.) чуваші-селяни зараховувалися до розряду «ясашних», потім «казенних», «державних». Частина їх потрапила у підпорядкування монастирям та до поміщиків. Грошовий «оброк» замість «ясака» сприяв формуванню торгово-ростовщицького прошарку чуваського суспільства, який використовувався російською владою як агентура самодержавства (коштанство). До старої азіатської форми феодалізму додалися своєрідні форми панщини, відробітків: «засічна справа», колодницька й луб'яна повинності, селітроварення, виготовлення поташу, приписка до заготівлі корабельних лісів і т. ін., аж до приписки до уральським залізоробних заводів у XVIII ст. Колоніальний гніт «самодержців всієї Росії» був дуже тяжкий. Тому чуваші, продані Московії своїми мурзами, після «багатьох заколотів» за часів підкорення Казані, брали активну участь в «Смуті», разінщині, пугачовщині, у низці татаро-башкирських повстань, в «картопляних бунтах» 1-ї половини XIX століття (Акрамовське повстання). Для боротьби зі «збуреннями» були побудовані міста як військова опора кріпосницького колоніального гноблення. Міста не розвивали господарство чувашів, а висмоктували з краю все доступне для російських поміщиків і купців; вони не були культурними центрами, а були опорними пунктами насильницької християнізації краю, особливо у 18 ст., коли було охрещено більшість чувашів, і русифікації (у 18 ст. обрусіли залишки феодальної верхівки чувашів). Помітно слабкіше, ніж у центральній Росії, промислово-капіталістичні відносини розвинулися з кінця 19 століття, і в Чувашії виділилася невелика група національної буржуазії, з одного боку, і робітників — з іншого.
Казахстан
Цей розділ потребує доповнення. |
Центральна Азія
Поступальний рух з боку Оренбурга та Омська у надра Середньої Азії продовжувався протягом кількох десятиліть. Спочатку він мав характер повільний і нерішучий, а після постачання діючих там військ скорострільною зброєю набував «все більше енергійного і переможного характеру». Росіяни діяли без попереднього ознайомлення із географією, мовою та побутом місцевго населення, яке ставилося до них «безумовно вороже, як до завойовників та невірних».
Персія — Іран
Афганістан
Сирія
Сибір та Китай
Не важко було підкорити Сибір: досить було походу славного Єрмака з жменею відважних козаків, щоб зруйнувати Сибірське Царство - цю першу і досить серйозну перешкоду поширенню за Уральським хребтом російського панування, російської колонізації і російської культури. Страшним ураганом пронеслися сміливі козаки по володіннях вогулів, остяків і татар, багато пролили крові, розграбували багато іноро́дницьких юрт, а найголовніше перемогли і прогнали з юрта «вільну людину Кучума Царя», який становив єдиний зв'язок різноплемінного сибірського Царства. <…> Здавалося б, що після таких ударів іноро́дницький світ вже не в змозі буде мріяти про своє колишнє царство і назавжди мав би примиритися з тією долею, яку покладала на нього «шерть», тим більше, що від зміни володаря сибірські інородці й нічого не втрачали. Але на ділі ми бачимо протилежне. <…> Повторюю, легко було завоювати Сибір, але набагато важче втримати завойоване. Московський уряд давно засвоїв цю істину при розширенні російської держави щодо народу цих країв і разом з тим давно зрозумів, що мирні засоби більш дійсні для остаточного підкорення інородницького світу, - що зброєю можна тільки перемогти, але утримати в підлеглості переможeниx можна головним чином через заселення підкореної країни російськими елементами, наслідком чого було обрусіння краю. Тому і після завоювання Сибірського Царства уряд негайно починає будувати російські міста і села . Оригінальний текст (рос.)Не трудно было покорить Сибирь: достаточно было похода славнаго Ермака съ горстью отважныхъ казаковъ, чтобы разрушить Сибирское Царство — эту первую и довольно серьезную преграду распространенію за Уральскимъ хребтомъ русскаго владычества, русской колонизаціи и русской культуры. Страшнымъ ураганомъ пронеслись смѣлые казаки по владѣніямъ вогуловъ, остяковъ и татаръ, много пролили крови, разграбили много инородческихъ юртъ, а самое главное побѣдили и прогнали съ юрта «вольнаго человека Кучума Царя», который составлялъ единственную связь разноплеменнаго Сибирскаго Царства.<…> Казалось бы, что послѣ такихъ ударовъ инородческій мірь уже не въ состояніи будетъ мечтать о своемъ прежнемъ царствѣ и навсегда долженъ быль бы помириться съ тою участью, которую возлагала на нихъ «шерть», тѣмъ болѣе, что отъ перемѣны властителя сибирскіе инородцы ничего не теряли. Но на дѣлѣ мы видимъ противное. <>… Повторяю, легко было завоевать Сибирь, но гораздо труднѣе удержать завоеванное. Московское правительство давно усвоило эту истину при расширеніи русскаго государства насчетъ иноплеменныхъ народовъ и вмѣстѣ съ тѣмъ давно поняло, что мирныя средства болѣе дѣйствительны для окончательнаго покоренія инородческаго міра, — что оружіемь можно только побѣдить, но удержать въ пoдчинeнiи пoбѣждeнныxъ можно главнымъ образомъ чрезъ заселеніе покоренной страны русскими элементами, послѣдствіемь чего являлось обрусеніе края. Поэтому и послѣ завоеванія Сибирскаго Царства правительство немедленно начинаетъ строить русскіе города и села.
Даури панували у всій Даурії (Забайкалля) до появи там у 17 століття росіян. Були частково винищені росіянами і змушені були перейти на правий берег Амура під захист манжурської влади .
1628 року був закладений Красноярськ. 1632 року заснований Якутський острог. Після повернення загону Хабарова 1654 року до Москви, уряд Московської держави ухвалив рішення створити на «приєднаних» територіях нове воєводство. До складу його були включені землі по течії Амура до Татарської протоки та території від р. Аргунь до Великого Хінгана. Адміністративним центром Забайкалля від 1658 року став Нерчинський острог. 1665 року загін козаків побудував сильно укріплений Албазинський острог, поблизу якого вже у середині 80-х років XVII ст. жило кілька сотень козаків та селян. 1684 року було засноване Албазинське воєводство. Сучасні російські історики вважають, що на землях, які «приєднувала» Московська держава «була відсутня будь-яка державність», «до появи росіян племена даурів, евенків, натків і гіляків (нивхів), що жили по Амуру ясака нікому не платили й були незалежними».
Ці ж період та події оцінюються китайською стороною інакше: Єрофея Хабарова називають виконавцем загарбницьких планів царської Росії, провідником колоніальної експансії, «ловчим птахом та гончим хортом агресії царської Росії супроти Китаю», а загін називають «зграєю розбійників» та звинувачують у людожерстві. В одній з книг китайських істориків автори стверджують, що з того часу росіян у тому краї стали називати «лоча» — «злостиві демони, що живляться людською плоттю і кров'ю».
Вперше торгові каравани з Московщини з'явилися у Китаї близько 1658 року.
1689 року був підписаний Нерчинський договір
У 1896—1898 роках керівництво Російської імперії дає великі хабарі (до 500 000 доларів Лі Хунчжану та ін) і укладає невигідні для Китаю Союзний договір між Російською імперією та Китаєм (1896) та Російсько-китайську конвенцію (1898). Після втручання Німеччини у Шаньдуні, Росія почала вимагати для себе усіх суверенних прав на Порт-Артур та Даляньван на маньчжурському узбережжі на тих же умовах, на яких Німеччина окупувала Цзяочжоу, а також надання концесії на будівництво залізниці від Бодуне до Мукдена та Порт-Артура. 20 березня 1898 року уряд Китаю погодився на оренду Порт-Артура і Даляньвана на 25 років зберігаючи за собою суверенітет на ці порти. Концесія на будівництво залізниці фактично перетворила Маньчжурію на російську провінцію.
Зовнішня Монголія
Скориставшись революційними подіями 1911—1913 рр. в Китаї, які привели до повалення Цинської династії, халхаські хани, за підтримки Російської імперії, проголосили Зовнішню Монголію незалежною теократичною державою на чолі з богдо-ханом. Потрійна російсько-китайсько-монгольська угода, підписана у травні 1915 року в Кяхті, визначила новий статус монгольської держави, звела його до широкої автономії в складі Китаю. Зовнішня Монголія складалася з чотирьох халхаських аймаків (Сецен-ханів, Тушет-ханів, Сайн-Нойон-ханів і Дзасагт-ханів), ойратської області Кобдо і тувинської області Танну-Урянхай.
1919 року скінчився короткий період існування теократичної монархії, Зовнішня Монголія була окупована китайськими військами, уряд Автономної Монголії розпущений, натомість було введено китайську адміністрацію. Далі була окупація країни білогвардійськими й більшовицькими російськими військами. Врешті, 1924 року, за участі Радянського Союзу, було проголошено незалежну Монгольську Народну Республіку (монг. Бүгд Найрамдах Монгол Ард Улс). З 1991 року країна носить назву Держава Монголія (монг. Монгол Улс).
Тува
Від початку 19 ст. Тува, що на той час входила до складу Китаю, стала
«…об'єктом хижацької експлуатації російського торгового капіталу і російської колонізації, що супроводжувалася численними конфліктами з Китаєм на ґрунті захоплення у тувинців кращих земельних угідь.» Оригінальний текст (рос.)«…объектом хищнической эксплоатации русского торгового капитала и русской колонизации, сопровождавшейся многочисленными конфликтами с Китаем на почве захвата у тувинцев лучших земельных угодий»
1907 року Росія стала на шлях посиленої колонізації Туви, розбудовуючи у її центральній частині мережу російських поселень з російським судом та волосним правлінням. 1914 року Російська імперія заявила «про прийняття Туви під своє заступництво». 1916 року у Туві розпочався селянський рух, що супроводжувався виступами проти російських колоністів. Російський уряд відповів на нього застосуванням військової сили.
1944 року Тува була анексована СРСР.
Корея та Японія
Після селянського повстання Тон-Хакі (1893—1894) та японо-китайської війни 1894—1895 років закінчився період васальної залежності Кореї від Китаю (див. Сімоносекський договір) і настав період виняткового впливу Японії у Кореї. Японські імперіалісти посилювали або пом'якшували свою наступальну політику в залежності від співвідношення сил з Росією. На противагу Японії Росія намагалася взяти на себе реорганізацію корейської армії, фінансів та отримувала лісові концесії. Намагаючись зберегти хоча би видимість політичної самостійності країни, корейський король приймає 1897 року титул імператора.
Російські концесії на прикордонній річці Ялу стали одним із приводів до Російсько-японській війни 1904—1905. Після початку війни у лютому 1904 року захоплення Кореї японцями пішло швидким темпом: був укладений договір між Кореєю та Японією (23.2.1904), який зобов'язав уряд Кореї «радитися» з Японією про всі заходи внутрішнього управління і зовнішньої політики. Договором від 22.8.1904 року уряд Кореї зобов'язався прийняти двох японських радників з фінансів та іноземної політики. 22.11.1905 року Японія оповістила інші імперіалістичні держави, що, перейнявши на себе турботу про іноземну політику Кореї, Японія дбатиме, щоб Корея виконувала свої зобов'язання стосовно іноземних держав. У зв'язку з перемогою Японії над Росією, Корея була перетворена на японський протекторат (24.7.1907), корейське дворянство, селянство і чиновництво піддавалися японцями ідеологічній обробці, підготовці впровадження японського капіталу в Корею. Часткові повстання армії Кореї були придушені японцями під керівництвом маркіза Іто, генерального резидента Японії і мала характер виняткового насильства. Були захоплені не лише кращі економічні та господарські ресурси в країні (кращі землі, дороги, засоби зв'язку, ліси, корисні копалини), але й встановлена фактична монополія японців на зовнішню торгівлю. Корейська мова переслідувалася, книги з історії Кореї спалювалися.
Північна Америка
Африка
Триполітанія — Лівія
На Потсдамській конференції Йосип Сталін 22 липня підняв питання про приналежність колишніх італійських колоній.
На Лондонській конференції міністрів закордонних справ (11 вересня — 3 жовтня 1945 року) В. Молотов вимагав для СРСР мандат ООН на Триполитанію.
Під час державного перевороту у Лівії (1969) узбережжя країни було блоковане ескадрою ВМС СРСР, що налічувала декілька десятків суден, включно з атомним підводним човном і підводними човнами з крилатими ракетами.
У 2008—2011 роках обговорювалася можливість створення воєнно-морскої бази Російської Федерації у Середиземному морі з Муаммаром Каддафі, але перемовини були припинені із загибеллю М. Каддафі.
Джибуті
Від 2012 року РФ намагалася орендувати ділянку для будівництва бази ВМФ у Джибуті, але невдало, внаслідок спротиву з боку США.
Ефіопія
Судан
Цей розділ потребує доповнення. |
Країни-сателіти Східної Європи
Окупація Східної і Центральної Європи
Розпад імперії та боротьба за її збереження та відновлення
Реформування імперії з метою збереження
Спроби збереження та відновлення імперії з кінця XX століття
Ідеологія відновлення імперії у XXI ст.
- Юрий Апухтин. Русский глобальный проект и восстановление русской империи.— Военное обозрение, 27 ноября 2019. [ 5 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Дугин А. Основы геополитики. Геополитическое будущее России.— М.: АРКТОГЕЯ-центр, 2000.— 928 с.
Російський неоколоніалізм
Росія, як колишня метрополія, намагається встановити нову форму контролю над колишніми колоніями — «радянськими республіками у складі Союз Радянських Соціалістичних Республік». Для цього вона використовує різні економічні та ідеологічні механізми експансії, втручання, впливу, щоб сформувати відповідну керовану еліту в суспільствах цих країн.
2006 року директор Інституту трансформації суспільства (Київ) професор Олег Соскін зазначав, що Росія намагається реанімуватись, як наднаціональна імперія, і по відношенню до Білорусі й України проводить політику неоколоніалізму, тобто фінансово-економічної й енергетичної окупації. Найбільш очевидним це є на прикладі газового і нафтового секторів економіки. Росія намагається привласнити собі, скупивши за безцінь, білоруські й українські газопроводи, щоб диктувати свою волю і привласнювати монопольний прибуток. У Білорусі та України стратегічні цілі в сфері протидії політиці неоколоніалізму Росії збігаються.
2008 року Росія розпочала війну проти Грузії.
2014 року Російська Федерація перейшла до прямого військового втручання у внутрішні справи України.
Один із сучасних російських ідеологів О. Дугін, в навчальному посібнику, надрукованому відповідно до рішення кафедри Соціології міжнародних відносин соціологічного факультету Московського державного університету, формулює завдання
«інтегрувати до єдиного стратегічного простору Росію, Україну та Білорусь» .
А для перетворення Росії «у глобальну світову силу» інтеграція України вказується як «необхідна умова». У книзі ж «Основи геополітики» більш відверто формулюються принципи російського неоколоніалізму:
«Існування України у нинішніх кордонах та із її нинішнім статусом „суверенної держави“ тотожне нанесенню жахливого удару по геополітичній безпеці Росії…»,
«Подальше існування унітарної України неприпустиме».
Примітки
- Див., наприклад, Владимирова О. В. История. Полный справочник для подготовки к ЕГЭ.— М.: АСТ, 2009. — 320 с. — ., Пособие по истории Отечества для поступающих в вузы. 2-е изд.: Учеб. пособие. / Ред. коллегия: Орлов А. С., Полунов А. Ю., Шестова Т. Л., Щетинов Ю. А.— М.: Простор, 2004.— 479 с., Дѣтскій Карамзинъ или Русская исторія въ картинахъ издаваемая Андреемъ Прево Коммисіонеромъ Общества Поощренія Художниковъ. Тетрадь 1.— САНКТПЕТЕРБУРГ. Печатано въ типографіи Х. Гинце. 1835.
- Пособие по истории Отечества для поступающих в вузы. 2-е изд.: Учеб. пособие. / Ред. коллегия: Орлов А. С., Полунов А. Ю., Шестова Т. Л., Щетинов Ю. А.— М.: Простор, 2004.— С. 1.
- Пособие по истории Отечества для поступающих в вузы. 2-е изд.: Учеб. пособие. / Ред. коллегия: Орлов А. С., Полунов А. Ю., Шестова Т. Л., Щетинов Ю. А.— М.: Простор, 2004.— С. 51—58.
- рос. русских
- Пособие по истории Отечества для поступающих в вузы. 2-е изд.: Учеб. пособие. / Ред. коллегия: Орлов А. С., Полунов А. Ю., Шестова Т. Л., Щетинов Ю. А.— М.: Простор, 2004.— С. 58—60.
- Пособие по истории Отечества для поступающих в вузы. 2-е изд.: Учеб. пособие. / Ред. коллегия: Орлов А. С., Полунов А. Ю., Шестова Т. Л., Щетинов Ю. А.— М.: Простор, 2004.— С. 70.
- Пособие по истории Отечества для поступающих в вузы. 2-е изд.: Учеб. пособие. / Ред. коллегия: Орлов А. С., Полунов А. Ю., Шестова Т. Л., Щетинов Ю. А.— М.: Простор, 2004.— С. 68.
- рос. русского
- Малая Советская Энциклопедия. Том первый. Аа — Ваниль. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1928.— Стб. 214—215.
- Печенкин С. В. «Имперское наследство» и борьба руководства СССР за его возвращение в 30-40-е годы XX века.— Вестник Волжского университета им. В. Н. Татищева.— 2012, № 3 (10).— С. 283—290.
- Советская деревня глазами ВЧК—ОГПУ—НКВД. 1918—1939. Документы и материалы. В 4-х т./Т. 3. 1930—1934 гг. Кн. 1. 1930—1931 гг./Под ред. А. Береловича, В. Данилова.— М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2003.— С. 318.
- . Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
- Юрий Апухтин. Русский глобальный проект и восстановление русской империи.—Военное обозрение, 27 ноября 2019. [ 5 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Карамзин Н. М. Предания веков / Сост., вступ. ст. Г. П. Макогоненко; комм. Г. П. Макогоненко и М. В. Иванова;— Ил. В. В. Лукашова.— М.: Правда, 1988.— С. 43—44.
- Пособие по истории Отечества для поступающих в вузы. 2-е изд.: Учеб. пособие. / Ред. коллегия: Орлов А. С., Полунов А. Ю., Шестова Т. Л., Щетинов Ю. А.— М.: Простор, 2004.— С. 35.
- Каппелер Андреас. Росія як поліетнічна імперія: Виникнення. Історія. Розпад / Перекл. з німецької X. Назаркевич, наук. ред. М. Крикун [=Історія країн світу, 2]. Львів: Вид-во Українськ. Католицьк. Унів-ту 2005. — С. 14.
- Ярослав Грицак. Передмова.— В кн.: Каппелер, Андреас. Росія як поліетнічна імперія: Виникнення. Історія. Розпад / Перекл. з нім. Х. Назаркевич, наук. ред. М. Крикун.— Львів: Вид-во Українського Католицького Університету, 2005. — С. IX—X.
- Малая Советская Энциклопедия. Том седьмой. Прямая — Скулы. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1930.— Стб. 506—507.
- Малая Советская Энциклопедия. Том девятый. Тугендбунд—Шверник. — М.: Государственное словарно-энциклопедическое издательство «Советская Энциклопедия» — ОГИЗ РСФСР, 1931.— Стб. 194.
- Малая Советская Энциклопедия. Том седьмой. Прямая — Скулы. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1930.— Стб. 410.
- Малая Советская Энциклопедия. Том второй. Ванини — Дротики. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— Стб. 728—729.
- В. І. Ленін про Україну. Частина I. 1893—1917.— К.: Вид-во політич. літ-ри, 1969.— С.556.
- Діманштейн С. М. Национальный вопрос в России и СССР.— В кн.: Малая Советская Энциклопедия. Том пятый. Массикот — Огнев.— М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1930.— Стб. 650.
- Термін «інородці», вживався у Російській імперії, у вузькому розумінні — зокрема, мовою законодавства — для позначення євреїв та народностей східних окраїн імперії, у ширшому значенні — головно у лексиконі правих партій — малися на увазі всі народності Росії, окрім панівної. Лише російська народність визнавалася державною, панівною. Українцям (17 %) та білорусам (5 %) силоміць нав'язувалася російська національність.— Див.: Малая Советская Энциклопедия. Том третий. Дрофы — Ковалик. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— Стб. 464.
- Малая Советская Энциклопедия. Том третий. Дрофы — Ковалик. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— Стб. 464.
- Як Російська держава, враховуючи спадкоємність політики і правонаступництво, розглядаються Московське царство, Всеросійська імперія, Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка, Союз Радянських Соціалістичних Республік, Російська Федерація.
- Діманштейн С. М. Национальный вопрос в России и СССР.— В кн.: Малая Советская Энциклопедия. Том пятый. Массикот — Огнев.— М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1930.— Стб. 649—651.
- Ярослав Грицак. Передмова.— В кн.: Каппелер, Андреас. Росія як поліетнічна імперія: Виникнення. Історія. Розпад / Перекл. з нім. Х. Назаркевич, наук. ред. М. Крикун.— Львів: Вид-во Українського Католицького Університету, 2005. — С. X.
- Із «Соственноручного наставленія Екатерины II князю Вяземскому при вступленіи имъ въ должность генерал-прокурора».— У кн.: Сборникъ Русскаго Историческаго Общества. Том седьмой. Бумаги Императрицы Екатерины II, хранящіеся в Государственномъ Архиве Министерства Иностранныхъ Дѣлъ. Ч.1 / Собраны и изданы, с Высочайшаго соизволенія, по предначертанію Его Императорскаго Величества Государя Наследника Цесаревича, академиком Пекарским.— С. Петербургъ: Тип. Имп. Акад. наукъ, 1871.— С. 348.
- Геллер М., Некрич А. Утопия у власти. Книга первая. «Социализм в одной стране». / «История России 1917—1995» В 4-х томах М.: Издательство «МИК», издательство «Агар», 1996 г. Том первый.—
- Е. Тарле в примітках редактора до с. 412 у кн.: История XIX века / Под ред. профессоров Лависса и Рамбо. Пер. с франц./ Второе дополненное и исправленное издание под редакцией академика Е. В. Тарле.— М.: Гос. соц.-экономич. изд-во.— Т. 7.— 1939.
- Станкевичъ В. Судьбы народовъ Россіи. Бѣлоруссія. Украина. Литва. Латвія. Эстонія. Арменія. Грузія. Азербейджанъ. Финляндія. Польша.— Берлинъ: Издательство И. П. Ладыжникова, 1921.— С. 9—10.
- Малая Советская Энциклопедия. Том пятый. Массикот — Огнев.— М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1930.— Стб. 273—274.
- Энциклопедическій словарь. Томъ XIX. Мекененъ — Мифу-Баня. Издатели: Ф. А. Брокгаузъ (Лейпцигъ), И. А. Ефронъ (С.-Петербургъ).— С.-Петербургъ: Типо-Литографія И. А. Ефрона, 1896.— С. 441.
- Диманштейн С. М. Национальный вопрос в России и СССР.— В кн.: Малая Советская Энциклопедия. Том пятый. Массикот — Огнев.— М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1930.— Стб. 650.
- Советско-германские отношения: от переговоров в Брест-Литовске до подписания Рапалльского договора. Сб. документов /М-во иностр. дел СССР, М-во иностр. дел ГДР.— Ред. коллегия: С. Дёрнберг, Х. Зайдевиц, И. Н. Земсков и др. Т. 1 (1917—1918).— М.: Политиздат, 1968.— С. 84.
- Документы внешней политики СССР. Том девятый. 1 января — 31 декабря 1926 г./Мин-во иностран. дел СССР.— М.: Изд-во политич. лит-ры, 1964.— С. 228.
- Олеся Куцька. Пропагандистське забезпечення вступу та перебування Червоної армії на території Північної Норвегії (1944 рік).— Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Історичні науки». Випуск 22, 2014.— С. 290—310.
- Пособие по истории Отечества для поступающих в вузы. 2-е изд.: Учеб. пособие. / Ред. коллегия: Орлов А. С., Полунов А. Ю., Шестова Т. Л., Щетинов Ю. А.— М.: Простор, 2004.— С. 82.
- Baltic States: A Study of their Origin and National Development, Their Seizure and Incorporation into U.S.S.R. Interim Report of the Select Committee on Communist Aggression, House of Representatives, Eighty Third Congress, Second Session, 1954, Under the Authority of H. Res. 346 and H. Res. 438. Reprinted in the series International Military Law & History, Vol. IV. Edited by Igor I. Kavass and Adolph Sprudzs. Buffalo: William S. Hein & Co., Inc., 1972.— P. 342.
- Винцас Креве-Мицкявичюс. Литва, 1940 год.— Время и мы. 1999, № 109.— С. 262.
- Див.: Baltic States: A Study of their Origin and National Development, Their Seizure and Incorporation into U.S.S.R. Interim Report of the Select Committee on Communist Aggression, House of Representatives, Eighty Third Congress, Second Session, 1954, Under the Authority of H. Res. 346 and H. Res. 438. Reprinted in the series International Military Law & History, Vol. IV. Edited by Igor I. Kavass and Adolph Sprudzs. Buffalo: William S. Hein & Co., Inc., 1972.— P. 342. [ 4 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Див.: Радянська окупація балтійських країн (1940)
- рос. испольщина
- Горєлов М. Є., Моця О. П., Рафальський О. О. Держава і цивілізація в історії України: монографія.— К.: ЕКО-ПРОДАКШН, 2009.— С. 356.
- Ярослав Грицак. Передмова.— В кн.: Каппелер, Андреас. Росія як поліетнічна імперія: Виникнення. Історія. Розпад / Перекл. з нім. Х. Назаркевич, наук. ред. М. Крикун.— Львів: Вид-во Українського Католицького Університету, 2005. — С. XI.
- Дейвіс, Норман. Європа: Історія / Пер. з англ. П. Таращук, О. Коваленко.— К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001.— С. 343.
- Ключников Ю. В., Сабанин А. В. Международная политика новейшего времени в договорах, нотах и декларациях. Ч. 1. От Французской революции до империалистической войны.— М.: Литиздат НКИД, 1925.— С. 221—222.
- Утвержденіе русскаго владычества на Кавказѣ. Томъ I. //Под руководствомъ начальника штаба Кавказскаго военнаго округа генералъ-лейтенанта Н. Н. Бѣлявскаго, составленъ въ Военно-Историческомъ Отдѣлѣ подъ редакціей генералъ-маіора Потто.— Тифлисъ: Типографія Я. И. Либермана, 1901.— С. 1.
- Большая Советская Энциклопедия. Том девятнадцатый: Грациадеи—Гурьев // Гл. ред. О. Ю. Шмидт.— М.: Акционерное общество «Советская Энциклопедия», 1930.— Стб. 568.
- Малая Советская Энциклопедия. Том второй. Ванини — Дротики. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— Стб. 690.
- Малая Советская Энциклопедия. Том третий. Дрофы — Ковалик. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— Стб. 616.
- Малая Советская Энциклопедия. Том девятый. Тугендбунд—Шверник. — М.: Государственное словарно-энциклопедическое издательство «Советская Энциклопедия» — ОГИЗ РСФСР, 1931.— Стб.843.
- Наливкин В. П. Туземцы раньше и теперь // Очеркъ В. П. Наливкина.— Ташкентъ: Изданіе А. Л. Кирснера, 1913.— С. 59—60.
- Буцинскій П. Н. Заселеніе Сибири и бытъ первыхъ ея насельниковъ. Изследованіе П. Н. Буцинскаго.— Харьков: Типографія Губернскаго Правленія, 1889.— С. 1—3.
- Малая Советская Энциклопедия. Том второй. Ванини — Дротики. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— Стб. 754.
- Самойлов Н. А. От баланса к колониализму. Российско-китайские отношения от их зарождения до 1917 г.— В. кн.: Россия и Китай: четыре века взаимодействия. История, современное состояние и перспективы развития российско-китайских отношений / Под ред. А. В. Лукина.— М.: «Весь Мир», 2013.— Глава 1. С. 15—118.
- Малая Советская Энциклопедия. Том четвертый. Ковальская — Массив. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— Стб.687.
- История XIX века / Под ред. профессоров Лависса и Рамбо. Пер. с франц./ Второе дополн. и исправ. изд. под ред. академика Е. В. Тарле. — М.: Гос. соц.-экономич. изд-во.— Т. 8.— 1939.— С. 321.
- Малая Советская Энциклопедия. Том восьмой. Скульптура — Тугарин. — М.: Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1930.— Стб. 986.
- На 1927 рік із 70,2 тис. жителів Туви росіян було 12 тис.
- . Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.
- Советский Союз на международных конференциях периода Великой Отечественной войны, 1941—1945 гг.: Сборник документов /М-во иностр. дел СССР.— М.: Политиздат, 1984. Т. 6. Берлинская (Потсдамская) конференция руководителей трех союзных держав — СССР, США и Великобритании (17 июля — 2 авг. 1945 г.).— С. 131—134.
- Черная Африка: прошлое и настоящее. Учебное пособие по Новой и Новейшей истории Тропической и Южной Африки / под ред. А. С. Балезина, С. В. Мазова, И. И. Филатовой.— М.: Русский фонд содействия образованию и науке, 2016.— С. 509—513.
- Голль, Шарль де. Военные мемуары: Спасение 1944—1946 / Пер. с франц. Ионовой И. В., Литвинова Д. Д., Щедрова А. И.— М.: ООО «Издательство ACT»; ООО «Издательство Астрель»; ООО «Транзиткнига», 2004.— С. 129.
- Борьба советской дипломатии за контроль над Ливией в 1945 году
- . Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
- Геостратегічний вимір зовнішньої політики Російської Федерації: монографія.— Київ: Київський університет, 2017.— 607 с.
- Путін встановив особистий контроль над керівництвом України, — Олег Соскін.— OSP-UA.info, 10 січня 2014 [ 19 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Александр Дугин. Геополитика. Учебное пособие для вузов. — М.: Академический проект, 2011
- Дугин А. Основы геополитики. — М.: АРКТОГЕЯ-центр, 2000. — 928 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kordoni Rosiyi zminyuvalisya vnaslidok vijskovih zavoyuvan ta ideologichnih i politichnih ob yednan protyagom ponad p yati stolit Rosijska ekspansiya 1300 1945 U Rosiyi u vsi chasi obgruntuvannya ekspansiyi pochinalosya zi shkilnih pidruchnikiv U chasi SRSR istoriya derzhavi pochinalasya z istoriyi derzhavi Urartu piznishe z istoriyi shidnih slov yan she do chasiv Kiyivskoyi Rusi Rosijska ekspansiya v Yevraziyi mizh 1533 1896 rr Vidpovidno do idej sho yih podilyayut bilshist rosijskih vchenih utvorennya rosijskoyi derzhavi vidbuvalosya navkolo Moskovskogo knyazivstva kerivnikam yakogo u borotbi iz konkurentami v osnovnomu z tverskimi knyazyami ta Novgorodom naprikinci XV na pochatku XVI stolittya vdalosya zavershiti ob yednannya rosijskih zemel Comu takozh spriyav zanepad Zolotoyi Ordi yakij do cogo chasu rosijski knyazivstva platili daninu Naprikinci XV na pochatku XVI stolittya zavershilosya utvorennya Rosijskoyi derzhavi sho na toj chas mala nazvu Moskovske carstvo Ivan III Prijnyavshi naprikinci XV st titul velikogo knyazya vsyeya Rusi Ivan III nedvoznachno dav zrozumiti sho kincevoyu metoyu Moskvi ye ob yednannya vsih rosijskih zemel sho vhodili ranishe do skladu Kiyivskoyi derzhavi Za chasiv Oleksandra II prodovzhuvalasya politika prosuvannya kordoniv imperiyi Vnaslidok vijni iz Osmanskoyu imperiyeyu kordon u Bessarabiyi prosunuvsya do vpadinnya Pruta v Dunaj ta do Kilijskogo girla U Malij Aziyi buli zahopleni Batum i Kars 1859 roku zaversheno zahoplennya shidnogo Kavkazu a 1864 zahidnogo sho viklikalo masovu vtechu goryan do Turechchini Do Rosiyi vidhodyat kitajski zemli za Ajgunskim dogovorom 1858 Amurskij kraj za Pekinskim 1860 Ussurijskij U 1850 1860 rokah u Serednoazijskomu stepu zagarbnicki pragnennya rosijskogo uryadu prizvodyat do bezperervnih sutichok ta vijn Zahopleni znachni teritoriyi z yakih utvoreni Turkestanskij kraj 1867 ta Ferganska oblast 1873 Buhara ta Hiva peretvoreni na vasalno zalezhni teritoriyi Radyanskij Soyuz de yure ne buv pravonastupnikom Rosijskoyi imperiyi faktichno zh jogo komunistichne kerivnictvo zdijsnyuvalo proimpersku politiku v pitanni teritorialnoyi cilisnosti i po mozhlivosti zbirannya zemel kolishnoyi Rosijskoyi imperiyi Pislya rozpadu Radyanskogo Soyuzu kerivnictvo Rosijskoyi Federaciyi progolosilo krah Radyanskogo Soyuzu najbilshoyu geopolitichnoyu katastrofoyu stolittya vnaslidok yakoyi Desyatki miljoniv nashih spivgromadyan i spivvitchiznikiv opinilisya za mezhami rosijskoyi teritoriyi Pislya rozpadu radyanskoyi imperiyi sili Rosiyi viyavilisya serjozno pidirvanimi vona vtratila znachni teritoriyi i vidroditi impersku mic i vpliv mozhna tilki z povernennyam cih teritorij Vid 1991 roku praktichni diyi kerivnictva Rosijskoyi Federaciyi spryamovani na dosyagnennya ciyeyi meti IstoriyaVid Baltijskogo morya do glibin yevropejskoyi pivnochi na shid do Sibiru Uralu ta Volgi zhili chislenni fino ugorski plemena zvani v toj chas prosto finami Nevidomo koli same voni oselilisya na cih zemlyah ale yak zaznachav Mikola Karamzin ne bulo niyakogo narodu bilsh davnogo na cih zemlyah Cej narod nikoli ne vidbirav chuzhih zemel ale zavzhdi postupavsya svoyimi Karta kultur teritoriyi Shidnoyi Yevropi na chas prihodu varyagiv i do pochatku slov yanskoyi kolonizaciyi Istoriya skandinavskih narodiv chasto zgaduye pro dvi vilni i nezalezhni krayini fino ugriv finski krayini yaki isnuvali do utvorennya Moskoviyi prostyagalasya vid Finskoyi zatoki do Bilogo morya i ohoplyuvala suchasni Karamzinu Olonecku j chastinu Arhangelskoyi guberniyi ta Biarmiyu prostyagalasya vid Pivnichnoyi Dvini j Bilogo morya do richki Pechori Im ya nashoyi Permi ye odne iz imen davnoyi Biarmiyi kotru skladali Arhangelska Vologodska Vyatska i Permska guberniyi Iz udilu Yuriya Dolgorukogo Suzdalskogo Zalissya abo zh Volodimiro Suzdalskogo knyazivstva roztashovanogo u basejni richki Oki verhnoyi techiyi Volgi ta yiyi pritok Sheksni i Kostromi virosla Moskoviya Golovnimi mistami Suzdalskogo Zalissya buli Suzdal Rostov ta Vladimir znachennya Najdavnishi meshkanci cogo krayu fino ugorski plemena Dolgorukim ta jogo nastupnikami buli asimilovani u moskovitiv v pivnichno shidnih knyazivstvah pomizh yakimi bulo j Moskovske velike knyazivstvo yake protyagom XIV XV stolit pochalo pererostati u providnu derzhavu ruski zhili poruch iz finomovnimi etnosami Vreshti bilshist avtohtoniv merya muroma i ves movno i religijno asimilyuvalisya v procesi sho trivav dekilka stolit i v XIV stolitti voni znikayut iz dzherel Yak samostijnij etnos u Moskovskij derzhavi zbereglasya lishe zahidna mordva na shidnih pritokah Oki yaka bula pidkorena moskovskimi knyazyami v XIII stolitti Na pivnichnomu shodi Moskva poshiryuvala z XIV st svij vpliv na ziryan i perm yakiv yaki do togo perebuvali pid Novgorodskim verhovenstvom Aneksiya Ioanom III Novgoroda 1478 ostatochno nadala Moskovskomu velikomu knyazivstvu polietnichnogo harakteru Shvidke zrostannya Rosijskoyi imperiyi obumovlyuvalosya ne lishe pragnennyam do ekspansiyi ale j pevnoyu politikoyu kompromisiv Rosijska politika osoblivo na rannih etapah vidznachalasya pragmatizmom i tolerantnistyu Rosiya ridko propaguvala vlasnu etnichnu rasovu abo zh religijnu vinyatkovist shodo novopriyednanih narodiv Prichinoyu postuplivosti bulo te sho vona nikoli ne mala dostatnih ani lyudskih ani institucijnih resursiv shob upravlyati svoyeyu teritoriyeyu i svoyim naselennyam Rosiya zavdyaki ekspansiyi stala veletenskoyu ale razom iz tim vidstaloyu imperiyeyu Shvidke rozshirennya kordoniv na pivden i shid buli svidchennyam ne stilki yiyi vlasnoyi sili skilki zanepadu Zolotoyi Ordi ta Osmanskoyi imperiyi Na Zahodi zh i Pivnochi Rosiya namagalasya konkuruvati z imperskimi potugami Stokgolma Berlina Parizha Londona j Vidnya Dlya togo shob vitrimuvati vikliki Zahodu Rosijska imperiya ne mala inshogo viboru yak ozahidnyuvatisya Dlya rosijskogo centru ce bulo mozhlivim zavdyaki gotovim resursam dlya cogo na zahidnomu pogranichchi zahidni okrayini dlya Rosiyi stali vlasnim Zahodom yak civilizacijno ta ekonomichno rozvinutishi za rosijske etnichne yadro Blizko seredini XIX stolittya Rosijska imperiya postala pered novoyu potreboyu shvidkoyi modernizaciyi i ce prizvelo do paradoksalnogo rezultatu chim bilshe dokladalosya zusil tim bilshe sama imperiya prihodila do zanepadu Do krahu imperskogo proektu modernizaciyi prizvelo postannya modernih nacij ta masovih nacionalnih ruhiv Imperskij centr protyagom stolit ne mozhe dati sobi radu z nacionalnim pitannyam sho i ye golovnoyu prichinoyu vnutrishnoyi slabkosti j ostatochnogo rozpadu imperiyi Yak i u vipadku zi zmicnennyam imperiyi zahidni okrayini vidigrayut providnu rol u yiyi rozvali Rosijska narodnist utvorilasya z okremih slov yanskih plemen a takozh z inshih golovno finskih zemli yakih zajnyala u prileglij do Novgoroda teritoriyi ta u mezhirichchi Oki Volgi Dona Moskovskij torgovij kapital rozshiryuvav teritoriyu Moskovskogo knyazivstva za rahunok zahoplennya susidnih oblastej Kolonizaciya rosiyanami oblastej zaselenih inshimi narodami bula proyavom kolonialnoyi politiki torgovogo kapitalu ta rosijskogo dvoryanstva U takij sposib rosiyani rozselilisya po velicheznij teritoriyi vid Baltijskogo morya do Tihogo okeanu vid Pivnichnogo Polyarnogo morya do Chornogo morya j Kavkazkogo hrebta asimilyuyuchi nizku miscevih nacionalnostej Do XV XVI st bulo ostatochno kolonizovane Povolzhya basejn verhiv ya Dona chastina Zahidnogo Sibiru i zemli do uzberezhzhya Bilogo morya U XVII XVIII st rosiyani u velikij kilkosti rozselilisya u prichornomorskomu stepu na Pivnichnomu Kavkazi prosunulisya na shid u Sibir a vid seredini XIX st pochali nastup na Serednyu Aziyu Kolonizaciya suprovodzhuvalasya nasilstvom nad inshimi narodami i vitisnennyam yih z prinalezhnih yim zemel budivnictvom specialnih linij napriklad Ukrayinska liniya chi spryamovana golovno proti bashkir ostrogiv fortec Vlada imperiyi rozglyadala kolonizacijnu ekspansiyu yak odin iz zasobiv pom yakshennya nezadovolennya selyanskih mas centralnih gubernij ta zapobigannya povstan na grunti malozemellya shlyahom nadannya uryadom zemel zahoplenih u inshih narodiv Za nacionalnim skladom naselennya zahoplenih teritorij popri vzhiti zahodi z yih zrosijshennya malo neznachnij vidsotok rosiyan Za oficijnimi danimi na 1914 rik vin stanoviv u Finlyandiyi 0 24 u Privislenskomu krayi tobto Polshi 6 7 u Serednij Aziyi 8 9 u Latviyi 10 5 1927 u Litvi 2 3 1928 v Ukrayini 9 2 1931 V oblastyah staroyi rosijskoyi kolonizaciyi napriklad u Zahidnomu Sibiru navpaki golovnu masu naselennya skladali vihidci z Yevropejskoyi chastini Rosijskoyi imperiyi rosiyani ukrayinci bilorusi 88 7 U malozaselenih regionah ne divlyachis na te sho voni buli nedavno kolonizovani naselennya skladali majzhe viklyuchno pereselenci Tak u Dalekoshidnomu krayi plosheyu 2 717 7 tis km iz zagalnoyi chiselnosti naselennya v 1 875 2 tis osib 1929 rik bulo 62 5 rosiyan 16 8 ukrayinciv 2 2 bilorusiv 4 5 korejciv i deyakij vidsotok kitajciv Korinnogo zh naselennya nalichuvalosya tungusiv 0 7 chukchiv 0 6 buryativ 0 5 koryakiv 0 4 i she menshij vidsotok deyakih inshih Stosovno korinnogo naselennya politika rosijskoyi vladi prizvela do postupovogo yih vimirannya V I Ulyanov 1914 Vidomij politichnij diyach V Ulyanov tak harakterizuvav nacionalni osoblivosti Rosijskoyi imperiyi Chi ye u nas tyazhinnya inorodciv do ob yednannya z velikorusami pid zagrozoyu girshogo nacionalnogo gnitu lt gt Rosiya derzhava z yedinim nacionalnim centrom velikoruskim Velikorusi zajmayut gigantsku sucilnu teritoriyu dosyagayuchi po chiselnosti priblizno 70 miljoniv cholovik Osoblivist ciyeyi nacionalnoyi derzhavi po 1 e ta sho inorodci yaki stanovlyat u cilomu bilshist naselennya 57 naselyayut same okrayini po 2 e ta sho prignoblennya cih inorodciv znachno silnishe nizh u susidnih derzhavah i navit ne tilki v yevropejskih po 3 e ta sho v cilomu ryadi vipadkiv prignobleni narodnosti yaki zhivut po okrayinah mayut svoyih sorodichiv po toj bik kordonu yaki koristuyutsya bilshoyu nacionalnoyu nezalezhnistyu dosit zgadati hocha b po zahidnomu i pivdennomu kordonu derzhavi finiv shvediv polyakiv ukrayinciv rumuniv po 4 e ta sho rozvitok kapitalizmu i zagalnij riven kulturi neridko vishi v inorodnickih okrayinah nizh v centri derzhavi Kolonialna politika rosijskoyi derzhaviDiv takozh Kolonialna politika Zemelne pitannya u koloniyah Div takozh Stolipinska reforma ta Zemelne pitannya Pragnuchi zakripiti za soboyu zahopleni velichezni teritoriyi z bagatma miljonami nerosijskogo naselennya rosijska vlada ne zupinyalasya pered varvarskimi metodami kolonizaciyi yak napriklad vidbirannya krashih zemel u tubilnogo naselennya i pereselennya tudi rosijskih kolonistiv yaki razom z uryadovimi chinovnikami rozpravlyalisya z miscevim naselennyam yak z polonenimi rabami Selyanam centralnih gubernij imperiyi nadavalisya dlya pereselennya krashi rajoni kazahskogo kirgizkogo bashkirskogo pivnichno kavkazkogo stepu Iz pereselenciv podibno do kozakiv poselenih na krashih zemlyah vidibranih na okrayinah u inorodciv stvoryuvavsya oplot vladi dlya yiyi ohoroni proti obibranih narodiv Povstannya proti takoyi politiki topilisya u krovi j cili narodnosti pereselyalisya na girshi zemli abo zh zmushuvalisya do emigraciyi v inshi krayini nizka kavkazkih plemen Nacionalne pitannya v Rosijskij imperiyi ta SRSR U Rosijskij imperiyi rosiyani yakih oficijno nazivali ros velikorossami buli nacionalnoyu menshinoyu u skladi naselennya voni nalichuvali lishe 43 j zajmali velichezni teritoriyi sho istorichno nalezhali inshim narodam etnosam Odnak nezvazhayuchi na faktichne yih polozhennya u derzhavi vse prilashtovuvalosya do interesiv cogo narodu inshi nacionalnosti ignoruvalisya a bagato yaki peresliduvalisya Koristuyuchis metodom podilyaj i vladaryuj rosijska vlada nackovuvala odni narodi na inshi i peretvorila Rosiyu na v yaznicyu bezpravnih narodiv Vidverto i cinichno provadilas politika prignichennya inorodciv sho viklikalo sprotiv ta rozdratuvannya prignichenih narodiv a chasto i separatistski nastroyi Shob zmusiti do pokirnosti rosijskij kolonialnij vladi utrudnyuvavsya dostup do gramotnosti naselennya shlyahom vignannya nacionalnih mov zi shkil Zlochinna nacionalna politika provadilasya v interesah rosijskogo imperializmu Metoyu yiyi buv zahist privilejovanogo stanovisha rosijskih pomishikiv i kapitalistiv ta rinkiv zbutu yih produkciyi ta dzherel sirovini dlya rosijskoyi promislovosti Vlada vihovuvala u rosijskogo narodu perekonannya sho lishe vin ye hazyayinom krayini i tilki samoderzhavstvo ta jogo virna prisluzhnicya pravoslavna cerkva zabezpechat jomu panivne stanovishe Iz cogo viplivav lozung Rosiyi samoderzhavstvo pravoslav ya narodnist Golovnimi napryamkami nacionalnoyi politiki rosijskoyi vladi buli kolonizaciya ta zrosijshennya U namaganni zakripiti za rosijskoyu derzhavoyu zahopleni velechezni teritoriyi z bagatma miljonami nerosijskogo naselennya rosijska vlada ne zupinyalasya pered varvarskimi metodami kolonizaciyi yak napriklad vidbirannya krashih zemel u miscevogo nerosijskogo naselennya j pereselennya na nih rosijskih kolonistiv kotri razom iz uryadovimi chinovnikami rozpravlyalisya z miscevim naselennyam yak iz polonenimi rabami U najgrubishij formi provadilasya rusifikaciya u viglyadi zaboroni navchannya ridnoyu movoyu sho malo misce stosovno ukrayinciv bilorusiv polyakiv ta bagatoh inshih narodiv Yim pereshkodzhali rozvivati vlasnu kulturu ridnoyu movoyu dozvolyayuchi lishe obmezhene vidannya religijnoyi literaturi movoyu nacionalnoyi masi ta navchannya pochatkam gramoti Osoblivo kidalasya uv ochi lyutist nacionalnoyi politiki stosovno yevreyiv pozbavlenih zvichajnih gromadyanskih prav yaki j tak buli obmezheni dlya vsih narodiv Rosiyi Antisemitizm rozpalyuvavsya uryadom vlashtovuvalisya pogromi z tisyachami zhertv Za vkazivkami uryadu vlashtovuvalasya virmeno azerbajdzhanska rizanina Po zahoplenni vladi bilshovikami dolya rosiyan u naselennya derzhavi nastupnika zrostala Rosiya vtratila znachni teritoriyi de rosiyani skladali malu chastku naselennya Finlyandiyu Estoniyu Latviyu Litvu Polshu biloruski ta ukrayinski zemli na zahodi Vzhivalisya takozh zahodi dlya zbilshennya vidsotka rosiyan u naselenni SRSR vinishennya naselennya golodom represivna politika protyagom desyatilit shodo nacionalno svidomih prosharkiv suspilstva nerosijskih narodiv deportaciyi i rozsiyuvannya narodiv sered inshih primusovij zapis do rosijskoyi nacionalnosti nerosijskih narodiv Nevminnya centru dati sobi radu z nacionalnim pitannyam bulo golovnoyu prichinoyu vnutrishnoyi slabkosti j ostatochnogo rozpadu imperiyi Politika zrosijshennya Politika zrosijshennya bula vlastiva rosijskij derzhavi v usi chasi yiyi isnuvannya Vid Petra I do vstupu na prestol Oleksandra III rosijska nacionalna politika mala imperskij harakter vona viriznyalasya vidnosnoyu terpimistyu stosovno nacionalnih osoblivostej narodiv sho zhili v imperiyi Lishe polyaki vnaslidok likvidaciyi yih derzhavi ta podilu teritoriyi pomizh zagarbnikami Prusiyeyu Avstriyeyu i Rosiyeyu ne pripinyali borotbu za nacionalnu nezalezhnist U chasi pravlinnya Katerini II she do zrujnuvannya Zaporozkoyi Sichi u tayemnij instrukciyi general prokuroru Oleksandru Vyazemskomu imperatricya vkazuvala Mala Rosiya Liflyandiya ta Finlyandiya sut provinciyi sho keruyutsya konfirmovanimi yim privileyami zrektisya yakih usih raptom velmi nepristojno bi bulo odnak i nazivati yih chuzhozemnimi i stavitisya do nih na tih zhe pidstavah ye bilshe nizh pomilka a mozhna nazvati z virogidnistyu duristyu Ci provinciyi takozh i smolensku slid najlegshimi shlyahami privesti do togo shob voni obrusili i perestali b divitis yak vovki do lisu Do togo pristup velmi legkij yaksho rozumni lyudi obrani budut nachalnikami u tih provinciyah koli zh v Malorosiyi getmana ne bude to treba namagatisya shob vik i im ya getmaniv zniklo ne tilki b persona yaka bula perevedena do togo dostoyinstva Originalnij tekst ros doref Malaya Rossiya Liflyandiya i Finlyandiya sut provincii kotoryya pravyatsya konfirmovannymi im privillegiyami narushit onyya otrѣsheniem vsѣh vdrug vesma nepristojno b bylo odnakozh i nazyvat ih chuzhestrannymi i obhoditsya s nimi na takom zhe osnovanii est bolshe nezheli oshibka a mozhno nazvat s dostovѣrnostiyu glupostiyu Sii provincii takzhe i smolenskuyu nadlezhit legchajshimi sposobami privesti k tomu chtob onѣ obrusѣli i perestali by glyadѣt kak volki k lѣsu K tomu pristup vesma legkij estli razumnye lyudi izbrany budut nachalnikami v tѣh provinciyah kogda zhe v Malorossii getmana ne budet to dolzhno staratsya chtob vѣk i imya getmanov izchezlo ne tokmo b persona kakaya byla proizvedena v onoe dostoinstvo Oleksandr III zapochatkuvav novu politiku rosijsku nacionalistichnu rusifikatorsku yaka viklikala gostre nevdovolennya nerosijskih narodiv Tu zh politiku prodovzhiv Mikola II Za Oleksandra III Rosiya stala tyurmoyu narodiv she bilshoyu miroyu nizh pri jogo batkovi Vse pidganyalosya silomic pid odin ranzhir na vsi narodi vklyucheni do imperiyi nadivalosya odnakove yarmo zaboronyalisya nacionalni movi znishuvalisya nacionalni kulturi Najbilsh harakternim proyavom nacionalnoyi politiki rosijskoyi derzhavi bulo zrosijshennya sho proyavlyalasya yak nav yazuvannya nerosijskim nacionalnostyam movi ta kulturi rosiyan Za starih chasiv prignobleni narodnosti mogli pov yazuvati svoyi obrazi tilki z politikoyu uryadu tilki z timi girshimi elementami i predstavnikami chinovnictva sho napovnyuvali okolici Teper zhe voni mogli na vlasni ochi perekonatisya sho uryad znahodit oporu v dosit shirokih i vplivovih kolah rosijskoyi gromadskosti Velichezna bilshist Dumi vislovlyuvalasya za vsi propoziciyi vladi z obrusinnya I yakraz burzhuazni pomirni elementi inshih krayin najbilshe gotovi jti na primirennya na ugodu z rosijskoyu uryadovoyu vladoyu povinni buli osoblivo bolisno vidchuvati take stavlennya do nacionalnih pitan z boku spivzvuchnih yim za socialnimi interesami burzhuaznih klasiv Rosiyi Ale i v demokratichnih liberalnih kolah gromadskosti politika uryadu ne zavzhdi zustrichala dostatnij protest Zakliki P B Struve do bezzhalnoyi idejnoyi borotbi z ukrayinstvom zvuchali zasterezhlivo dlya tih hto hotiv bi pov yazuvati nacionalnie nadiyi z peremogami rosijskoyi gromadskosti Poziciya Rodicheva i Milyukova v Derzhavnij Dumi po vidnoshennyu do ukrayinciv zvilnit i yih ne bude tezh zdavalasya vidgukom modernizovanogo nacionalizmu Partiya k d zumila dovesti spravu do vidkritogo rozrivu z polskim kolo Tim chasom kerivni kola Polshi ta Finlyandiyi v silu svoyih klasovih simpatij malo buli shilni pov yazuvati yaki b to ne bulo nadiyi z rostom vplivu bilsh livoyi chastini rosijskoyi gromadskosti vbachayuchi v nij lishe proyav anarhizmu sho lyakav i turbuvav yih Rosiyanamm vazhko navit zrozumiti ti gostri pochuttya yaki viklikav novij kurs uryadovoyi vladi Buli postavleni pid udar istorichni tradiciyi duhovni cinnosti i grubo obrazhalisya prava osobistosti lyubov do svoyeyi ridnoyi movi prihilnist do svoyeyi duhovnoyi stihiyi Z krajnoyu gostrotoyu poznachalisya i chisto ekonomichni naslidki Dlya borotbi za ekonomichne procvitannya potribne zrostannya kulturi potribne poshirennya znannya potribna hocha b primitivna gramotnist Ale ce blago bulo nedostupne dlya polyakiv ukrayinciv litovciv Rosijska shkola z nasilnickim i protiprirodnim vikladannyam rosijskoyu movoyu abo prizvodila do povnogo znelyudnennya shkil abo zh ne davala niyakih rezultativ bo zh poverhove znannya rosijskoyi gramoti viparovuyetsya v stihiyi inshoyi movi do yakoyi shkola bezuspishno namagalasya vseliti znevagu yak do movi nizhchogo sortu Originalnij tekst ros V prezhnee vremya ugnetennyya narodnosti mogli svyazyvat svoi obidy tolko s politikoj pravitelstva tolko s tѣmi hudshimi elementami i predstvitelyami chinovnichestva kotorye navodnyali okrainy Teper zhe oni mogli voochiyu ubѣditsya chto pravitelstvo nahodit oporu v vesma shirokih i vliyatelnyh krugah russkoj obshestvennosti Gromadnoe bolshinstvo Dumy vyskazyvalos za vsѣ obrusitelnyya predlozheniya vlasti I kak raz burzhuaznye umerennye elementy drugih stran bolѣye vsego gotovye idti na primirenie na soglashenie s russkoj pravitelstvennoj vlastyu dolzhny byli osobenno boleznenno chuvstvovat takoe otnoshenie k nacionalnym voprosam so storony sozvuchnyh im po socialnym interesam burzhuaznyh klassov Rossii No i v demokraticheskih liberalnyh krugah obshestvennosti politika pravitelstva ne vsegda vstrechala dostatochnyj protest Prizyvy P B Struve k bezposhadnoj idejnoj borbѣ s ukrainstvom zvuchali predosteregayushe dlya tѣh kto hotѣl by svyazyvat nacionalnyya nadezhdy s pobedami russkoj obshestvennosti Poziciya Rodicheva i Milyukova v Gosudarstvennoj Dumѣ po otnosheniyu k ukraincam osvobodite i ih ne budet tozhe kazalas otzvukom modernizirovannago nacionalizma Partiya k d sumela dovesti dѣlo do otkrytago razryva s polskim kolo Mezhdu tѣm rukovodyashie krugi Polshi i Finlyandii v silu svoih klassovyh simpatij malo byli sklonny svyazyvat kakiya by to ni bylo nadezhdy s rostom vliyaniya bolѣye lѣvoj chasti russkoj obshestvennosti vidya v nej tolko proyavlenie pugayushago ih i bezpokoyushago anarhizma Russkim trudno dazhe ponyat tѣ ostryya chuvstva kotoryya vyzyval novyj kurs pravitelstvennoj vlasti Byli postavleny pod udar istoricheskiya tradicii duhovnyya cѣnnosti i grubo oskorblyalis prava lichnosti lyubov k svoemu rodnomu yazyku privyazannost k svoej duhovnoj stihii S krajnej ostrotoj skazyvalis i chisto ekonomicheskiya poslѣdstviya Dlya borby za ekonomicheskoe procvѣtanie nuzhen podem kultury nuzhno rasprostranenie znaniya nuzhna hotya by primitivnaya gramotnost No eto blago bylo nedostupno dlya polyakov ukraincev litovcev Russkaya shkola s nasilstvennym i protivoestestvennym prepodavaniem na russkom yazykѣ ili privodila k polnomu opustѣniyu shkol ili ne davala nikakih rezultatov tak kak poverhnostnoe znanie russkoj gramoty uletuchivalos v stihij drugogo yazyka k kotoromu shkola bezuspeshno pytalas vnushit prenebrezhenie kak k yazyku nizshago sorta Antisemitizm Derzhavnij antisemitizm Dokladnishe Antisemitizm Mezha osilosti Dokladnishe Smuga osilosti Yevrejski pogromi Dokladnishe Pogromi Misionerstvo rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Vpershe chinnikom rosijskoyi ekspansiyi hristiyanske misionerstvo stalo na pivnichnomu shodi de Moskva poshiryuvala z XIV st svij vpliv na ziryan i perm yakiv yaki do togo perebuvali pid Novgorodskim verhovenstvom V toj chas vazhlivu rol zigralo misionerstvo sered ziryan yepiskopa Stefana Permskogo Toj fakt sho chinnikom ruskoyi ekspansiyi hristiyanske misionerstvo tut stalo vpershe a takozh vikoristannya metodiv hristiyanizaciyi za dopomogoyu propovidej ridnoyu movoyu i perekladiv napisanih novostvorenim ziryanskim alfavitom stanovlyat vinyatok v istoriyi moskovskoyi ekspansiyi U Rosijskij imperiyi misionerstvo malo derzhavno cerkovnij harakter Bilsh mensh organizovanim vono proyavlyayetsya za Petra I ta jogo najblizhchih nastupnikiv Za Anni Ioanivni ta Yelizaveti Petrivni zasnovuyetsya novohreshenska kontora kamchatska ta kitajska misiyi U 19 st posilyuyetsya uchast u misionerskih subsidiyah krupnoyi promislovoyi burzhuaziyi Yak i v krayinah Zahidnoyi Yevropi u Rosijskij imperiyi misionerstvo bulo providnikom imperialistichnoyi i nacionalistichnoyi politiki derzhavi Odnim iz golovnih zavdan misionerstva rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi bula rusifikaciya nacionalnih menshin V instrukciyah misioneram vkazuvalosya sho novoohreshenih inorodciv treba perekonuvati nositi rosijskij odyag zapisuvatisya na rosijski prizvisha postupovo vidvertayuchi yih vid yihnih nacionalnih kultur Rosijska administraciya nadavala novonavernenim pevni pilgi za rahunok yih spivvitchiznikiv namagayuchis u takij sposib rujnuvati gromadi Misioneriv zobov yazuvali privchati misceve naselennya do vzhivannya produkciyi rosijskoyi promislovosti vklyuchno z gorilkoyu takij proekt namagalisya realizuvati u 80 ti roki 19 st pri navernenni kirgiziv z islamu do hristiyanstva U zovnishnij politici rosijska derzhava vikoristovuvala misiyi rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi dlya rozvidki na teritoriyah de peredbachalas zavoyuvannya a takozh dlya zboru vijskovoyi ekonomichnoyi informaciyi instrukciya Petra I pekinskij misiyi nakazuvala zbirati vidomosti pro kitajske vijsko kriposti torgivlyu inozemni vplivi V Kazani vihodiv drukom Missionerskij protivomusulmanskij sbornik vid 1873 sho mistiv statti pro magometanstvo studentiv protimusulmanskogo viddilennya pri Kazanskij duhovnij akademiyi Do gonin na nacionalnosti priyednuvalisya i goninnya religijni Same za Oleksandra III pochali zabirati ditej u sektantiv duhoboriv uniativ i t in ta vidsilati yih podali vid batkiv dlya vihovannya u pravoslavnij viri Masovi migraciyi deportaciyi ta peresliduvannya za nacionalnoyu oznakoyu Dokladnishe Operaciya Visla Deportaciya krimskih tatar Deportaciya narodiv u SRSR Deportaciya pontijskih grekiv Operaciya Pribij ta Deportaciya radyanskih nimciv pid chas Drugoyi svitovoyi vijni Dokladnishe Smuga osilosti Dokladnishe Deportaciyi polyakiv z teritoriyi Ukrayinskoyi RSR Deportaciya karachayivciv Deportaciya chechenciv ta ingushiv Deportaciya ugorciv ta nimciv Zakarpattya 1944 45 rokiv ta Grecka operaciya NKVS Namagayuchis zakripiti za soboyu velichezni teritoriyi z bagatma miljonami nerosijskogo naselennya rosijska vlada vzhivala varvarski metodi kolonizaciyi yak napriklad vidbirannya krashih zemel u tubilnogo naselennya i pereselennya tudi rosijskih kolonistiv yaki razom z uryadovimi chinovnikami rozpravlyalisya z miscevim naselennyam yak z polonenimi rabami Pereselenim iz centralnih gubernij imperiyi selyanam nadavalisya krashi zemli u rajonah kazahskogo kirgizkogo bashkirskogo pivnichno kavkazkogo stepu Pereselenci podibno do kozakiv poselenih na krashih zemlyah vidibranih na okrayinah u inorodciv vikoristovuvalisya yak oplot vladi dlya yiyi ohoroni proti obibranih narodiv Povstannya proti takoyi politiki topilisya u krovi j cili narodnosti pereselyalisya na girshi zemli abo zh zmushuvalisya do emigraciyi v inshi krayini nizka kavkazkih plemen Vivezennya kulturnih cinnostej z priyednanih teritorij a takozh yih znishennya Dokladnishe Pozhezha v Derzhavnij publichnij biblioteci AN URSR 1964 Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni z okupovanoyi rosijskimi vijskami chastini Korolivstva Polskogo pri vidstupi rosiyani vivezli tvori mistectva biblioteki arhivi i t in sho buli suspilnoyu chi privatnoyu vlasnistyu Po regionahArktika 15 kvitnya 1926 roku v odnostoronnomu poryadku postanovoyu Prezidiyi CVK Radyanskij Soyuz ogolosiv teritoriyeyu sho jomu nalezhit vsi yak vidkriti tak i ti sho mozhut buti vidkritimi nadali zemli j ostrovi sho ne stanovlyat do momentu opublikuvannya ciyeyi postanovi viznanoyu Uryadom Soyuzu RSR teritoriyeyu bud yakih inozemnih derzhav roztashovani v Pivnichnomu Lodovitomu okeani na pivnich vid uzberezhzhya Soyuzu RSR do Pivnichnogo polyusa v mezhah mizh meridianom tridcyat dva gradusi chotiri hvilini tridcyat p yat sekund shidnoyi dovgoti vid Grinvicha sho prohodit po shidnij storoni Vajdagubi cherez triangulyacijnij znak na misi Kekurskomu i meridianom sto shistdesyat visim gradusiv sorok dev yat hvilin tridcyat sekund zahidnoyi dovgoti vid Grinvicha sho prohodit po seredini protoki sho rozdilyaye ostrovi Ratmanova i Kruzenshterna grupi ostroviv Diomida u Beringovij protoci Norvegiya Cej rozdil potrebuye dopovnennya Vivedennya radyanskih vijsk z teritoriyi Pivnichnoyi Norvegiyi zavershilosya 25 veresnya 1945 roku Norvezhci buli vdyachni radyanskij derzhavi ne lishe za zvilnennya vid nimeckoyi okupaciyi ale j za svoyechasne povernennya vijsk u mezhi Radyanskogo Soyuzu oskilki u nih buli poboyuvannya sho SRSR priyednaye do sebe Shidnij Finnmark Derzhavi Baltiyi Namagayuchis vijti na Baltijske uzberezhzhya Moskva za chasiv Ioanna IV protyagom 25 rokiv vela Livonsku vijnu Rosiyeyu cya vijna rozglyadalasya i donini ocinyuyetsya yak taka sho obumovlyuvalasya ob yektivnimi potrebami rozvitku Rosiyi u toj chas Vincas Kreve Mickyavichyus V Molotov livoruch 1940 2 lipnya 1940 roku u Moskvi golova uryadu SRSR ta narkom zakordonnih sprav V yacheslav Molotov zayaviv ministrovi zakordonnih sprav Litvi sho odnochasno vikonuvav obov yazki prem yer ministra Vincasovi Kreve Mickyavichyusu Vi povinni dobre podivitisya na realnist i zrozumiti sho v majbutnomu mali naciyi povinni budut zniknuti Vasha Litva razom z inshimi krayinami Baltiyi vklyuchayuchi Finlyandiyu povinni budut priyednatisya do slavnoyi rodini Radyanskogo Soyuzu Originalnij tekst angl You must take a good look at reality and understand that in the future small nations will have to disappear Your Lithuania along with the other Baltic nations including Finland will have to join the glorious family of the Soviet Union Volodimir Dekanozov Nastupnogo dnya kandidat u chleni CK VKP b zamisnik narkoma zakordonnih sprav SRSR Volodimir Dekanozov skazav jomu sho Mi turbuyemosya ne pro yedinuyu i nyedyelimuyu a pro vse lyudstvo pro proletariat vsiyeyi zemnoyi kuli Mi povinni zibrati vsih pid odin chervonij prapor I mi ce zrobimo Pislya Drugoyi svitovoyi vijni vsya Yevropa vpade do nas v ruki yak stiglij plid A pislya neminuchoyi Tretoyi svitovoyi vijni mi peremozhemo v usomu sviti 2 lipnya 1940 roku golova Uryadu SRSR V yacheslav Molotov nazvav vvedennya vijsk Chervonoyi armiyi do Litvi Latviyi ta Estoniyi okupaciyeyu Finlyandiya Finlyandiya bula postupovo priyednana do Rosijskoyi imperiyi za Nishtadtskim 1721 Aboskim 1743 ta Fredriksgamnskim 1809 mirnimi dogovorami Vona otrimala status velikogo knyazivstva zi zberezhennyam konstitucijnogo ladu sered inshogo miscevogo sejmu sho gruntuvavsya na shvedskih osnovnih zakonah Oleksandr I na sklikanomu za jogo vkazivkoyu Borgoskomu sejmi urochisto pidtverdiv isnuyuchij konstitucijnij lad pislya chogo sejm sklav prisyagu rosijskomu imperatorovi Ale ni za Oleksandra I ni za Mikoli I sejm bilshe ne zbiravsya Natomist Finlyandiyeyu praviv rosijskij general gubernator a takozh imperatorskij finlyandskij senat sho povnistyu pidkoryavsya rosijskij administraciyi Zrostannya nacionalno vizvolnih nastroyiv suspilstva pid vplivom revolyuciyi 1848 roku u Zahidnij Yevropi prizvodit do reakciyi uryadu imperiyi Oleksandr II sklikaye 1862 roku sejm sho viznaye za nim zakonodavchu vladu U caryuvannya Oleksandra III rozgortayetsya rusifikaciya osoblivo naprikinci XIX st koli general gubernatorom buv priznachenij Mikola Bobrikov Znishuyetsya finska armiya sho do togo lishe formalno pidporyadkovana rosijskomu vijskovomu ministrovi Vvoditsya rosijska mova u senati ta v inshih administrativnih ustanovah Nareshti buv vidanij manifest pro viluchennya usih sprav sho mayut zagalnoderzhavne znachennya iz vidannya narodnogo predstavnictva Pislya revolyuciyi 1905 roku nizka rusifikatorskih zahodiv skasovuyetsya vidnovlyuyetsya avtonomiya Finlyandiyi za vinyatkom vijskovogo zakonu provaditsya reforma narodnogo predstavnictva iz zaprovadzhennyam odnopalatnogo sejmu ta zagalnogo i tayemnogo golosuvannya yak cholovikiv tak i zhinok Zdijsnivshi operaciyu z okupaciyi pribaltijskih krayin vlitku 1940 roku kerivnictvo SRSR u listopadi namagalosya otrimati zgodu Nimechchini na vklyuchennya do yih chisla takozh i Finlyandiyi Stvorivshi svoyimi diyami zagrozu interesam Nimechchini kerivnictvo SRSR spriyalo rishennyu A Gitlera pro pidgotovku vijni z SRSR Estoniya Cej rozdil potrebuye dopovnennya Latviya Cej rozdil potrebuye dopovnennya Litva 1795 roku aktami tretogo podilu Rechi Pospolitoyi Prussiya Avstriya i Rosiya znishili polsko litovsku derzhavu 25 grudnya togo zh roku Katerina II pidpisala ukaz pro priyednannya do Rosiyi litovskih oblastej Protyagom pivtora desyatilit rosijskij i francuzkij vplivi zi zminnim uspihom zmagalisya u Litvi 24 chervnya 1812 roku napoleonivska armiya perejshla cherez Niman nepodalik vid Kovno 28 chervnya u Vilno urochisto zustrichali chastini Velikoyi armiyi Vidkrivav ruh 8 j polskij ulanskij polk yakim komanduvav knyaz Dominik Radzivill nashadok drevnih litovskih knyaziv Naselennya zustrilo francuziv z simpatiyeyu tizhden potomu v misti vzhe vidkrilisya kramnici persha oznaka spokoyu gorodyan i yih pidtrimki novogo rezhimu Do 10 lipnya francuzi zajnyali Minsk Novogrudok Pruzhani do 26 lipnya vijshli do Dvini j Dnipra Vidstupayuchi rosiyani palili skladi yaki ne vstigali evakuyuvati vivodili selyansku hudobu Na teritoriyi Vilenskoyi Grodnenskoyi Minskoyi gubernij i Napoleonom bulo stvorene Knyazivstvo Litovske Naselennya cih teritorij stanovilo za ocinkami riznih avtoriv mizh 2 5 i 3 5 mln osib U Vilno stolici knyazivstva zhilo 35 tis osib Polsha Dokladnishe Istoriya Polshi ta Rosijsko polski vijni Cej rozdil potrebuye dopovnennya Bilorus Biloruski zemli buli vklyucheni do skladu Rosijskoyi imperiyi v chasi troh podiliv Rechi Pospolitoyi pomizh Avstriyeyu Prusiyeyu ta Rosiyeyu 1772 1793 1795 Unaslidok nih Bilorus peretvorilasya na arenu gostroyi ta dovgotrivaloyi borotbi polskogo ta rosijskogo kapitalu Cya borotba za deshevu robochu silu ta rinok sirovini i zbutu peretvoryuvala Bilorus na ekonomichno ta kulturno vidstalu kolonialnu provinciyu Rosijskoyi imperiyi U chasi rosijskogo panuvannya dvoryanstvo Bilorusi popovnilosya rosiyanami iz seredovisha chinovnikiv ta oficeriv Pid vladoyu rosijskogo carya stanovishe selyanstva Bilorusi she bilshe pogirshilosya na grunti zrostannya kriposnickoyi ekspluataciyi goloduvan i krichushih zlidniv Biloruske selyanstvo borolosya proti pomishickogo kriposnogo gnitu v pershij polovini XIX st v Minskij guberniyi protyagom 1832 1841 i u Vitebskij guberniyi Zvilnennya selyan v 1861 roci ne poslabilo zemelnogo golodu ale she bilshe posililo malozemellya i bezzemellya blizko 68 6 malozemellya pislya reformi Diyalnist selyanskogo banku stvorenogo 1882 roku tak samo yak piznishe agrarna politika Stolipina v Bilorusi bilshe spriyali pomishiku i kurkulskij verhivci nizh bidnyakovi biloruskogo sela j veli do posilennya v seli klasovih superechnostej Prirodnij pririst naselennya stvoriv perenaselenist sho zmusila selyan orenduvati u pomishikiv zemlyu na kabalnih umovah Skipshina abo shukati zarobitkiv na storoni pereselyatisya do Sibiru abo emigruvati do Ameriki Mista j mistechka Bilorusi sered naselennya yakih pershe misce zajmali sho pochali selitisya tam she z XIV st rozvivalisya u XIX st slabko pered vijnoyu 1914 vidsotok miskogo naselennya zris lishe do 13 4 Nadmirna ekonomichna ekspluataciyi i nacionalnij gnit silno revolyucionizuvali biloruski masi osoblivo yevrejskij remisnichij proletariat rezultatom chogo stav dosit shirokij i silnij revolyucijnij ruh osoblivo v epohu revolyuciyi 1905 Pri Mikoli I intensifikovana rusifikaciya krayu sho osoblivo posililasya pislya pridushennya povstannya 1863 roku j nabula sistematichnogo j zviryachogo harakteru Pislya polskogo povstannya 1831 roku bulo zaboroneno vzhivannya sliv Bilorus i bilorus buv zakritij Vilenskij universitet 1832 pripinena diya Litovskogo statutu 1840 u nasilnickij sposib voz yednana uniatska cerkva z pravoslavnoyu 1839 i t in Uryad Oleksandra II pidkreslyuvav sho Bilorus ros iskoni russkij kraj primusovo nav yazuvav pravoslav ya i ros russkuyu narodnost u Bilorusi za dopomogoyu specialno pidibranih rosijskih chinovnikiv ta popiv rosijski shkoli j rosijske osadnichestvo tobto kolonizatoriv Panivni verstvi yak polskogo tak i rosijskogo suspilstva znushalisya nad biloruskoyu movoyu yak nachebto nad muzhickoyu i hamskoyu a uryad 1867 roku zaboroniv vzhivati bilorusku movu v gromadskih miscyah u shkolah i t in Ukrayina Dokladnishe Rosijsko ukrayinski vijni Radyansko ukrayinska vijna Rosijske zbrojne vtorgnennya v Krim 2014 ta Rosijsko ukrayinska vijna z 2014 Ukrayinski etnichni zemli vid pochatkiv tvorennya Rosijskoyi derzhavi zavzhdi buli ob yektom rosijskoyi ekspansiyi Z civilizacijnoyi ta derzhavnickoyi tochki zoru ukladennya mizh Ukrayinoyu ta Rosiyeyu Pereyaslavskoyi ugodi 1654 roku yaka spochatku peredbachala osobistu uniyu dvoh derzhav potim transformuvalasya v protektorat a zgodom stala pidstavoyu dlya inkorporaciyi Ukrayini do skladu Rosijskoyi imperiyi bulo pevnim istorichnim nonsensom Ugoda mizh kozackoyu Ukrayinoyu respublikoyu kozackoyu z yiyi vibornoyu vladoyu z yiyi tradicijnim narodovladdyam z vlastivoyu yiyi naselennyu uyavoyu pro uchast kozhnogo v zhitti suspilnomu z odnogo boku i mizh avtokratichnoyu derzhavoyu Moskovskoyu monarhiyeyu shidnogo tipu z drugogo bula bezperechno neprirodna Ukrayina i ukrayinci u pobudovi i rujnuvanni imperiyi Obraz Rosijskoyi imperiyi v ukrayinskij istorichnij pam yati vikristalizuvavsya u pershu chergu zavdyaki poeziyam i tragichnij doli Tarasa Shevchenka ta antiukrayinskim ukazam 1863 ta 1876 rokiv Zabuvayetsya odnak z yakoyu gotovnistyu j zapopadlivistyu ukrayinski eliti dopomagali buduvati cyu imperiyu u XVIII stolitti do toyi miri sho istoriyu postannya Rosijskoyi imperiyi mozhna nazvati takozh j ukrayinskoyu istoriyeyu ta sho trivalij chas Sankt Peterburg iz terpinnyam i navit simpatiyeyu stavivsya do ukrayinskogo ruhu yak protivagi do ruhu polskogo Ukrayincyam nalezhit vinyatkovo vazhliva rol yak u pobudovi tak i rozvali Rosijskoyi imperiyi i viznannya odnogo faktu ne mozhe vidbuvatisya koshtom zamovchuvannya inshogo moskovskogo carya 1654 roku kozackij starshini buli obicyani shiroke kozacke avtonomne samovryaduvannya i vijskova dopomoga v borotbi z Polsheyu sho bulo v interesah Moskvi U borotbi z Polsheyu za Ukrayinu vona spiralasya na sili kozactva Tomu rosijske samoderzhavstvo terpilo isnuvannya avtonomnoyi Getmanshini nezvazhayuchi na velichezne bazhannya rosijskoyi vladi shvidshe likviduvati ce kublo postijnih socialnih vibuhiv yaki mogli bud koli perekinutisya na Rosiyu Vnaslidok trivaloyi vijni Moskovskoyi derzhavi z Polsheyu za ukrayinski zemli ta Ruyini do Rosiyi vidijshov livij bereg Dnipra i Kiyiv z nevelikoyu teritoriyeyu Ce j bulo protyagom trivalogo chasu teritoriyeyu Getmanshini Pravoberezhzhya znovu vidijshlo do Polshi i zalishalosya v yiyi skladi do yiyi podiliv naprikinci XVIII st koli vono vidijshlo do Rosiyi Pivdenna stepova chastina Ukrayini do kincya XVIII st kilka raziv perehodila to do Rosiyi to do Turechchini Faktichnimi zh yiyi volodaryami buli zaporozki kozaki Pislya priyednannya Getmanshini do kriposnickoyi Moskovskoyi derzhavi posileno rozvivayutsya kriposnicki vidnosini Kozacka starshina shlyahom kupivli grabunku i viproshenih u carya i getmanskogo uryadu darunkiv nazbiruye do svoyih ruk znachni zemelni volodinnya Selyanstvo potraplyaye do novoyi kriposnoyi zalezhnosti vid novih pomishikiv kozackoyi starshini Ce prizvodit do masovih povstan niziv kozactva i selyanstva ta rizanini svoyeyi starshini naprikinci majzhe kozhnogo getmanstva Lishe za dopomogoyu moskovskih i tatarskih vijsk starshini vdayetsya zapobigati pogolovnomu vinishennyu kozackoyi znati selyansko kozackimi masami Ciyeyu borotboyu duzhe vmilo koristuyetsya Moskva dlya postupovogo obmezhennya danih kozackij starshini privileyiv zvodyachi majzhe nanivec primarnu avtonomiyu Getmanshini U toj zhe chas ukrayinski eliti dopomagali rozbudovuvati imperiyu u XVIII stolitti tak sho istoriyu postannya Rosijskoyi imperiyi mozhna nazvati takozh i ukrayinskoyu istoriyeyu Trivalij chas imperska vlada iz terpinnyam i navit simpatiyeyu stavilasya do ukrayinskogo ruhu yak protivagi do ruhu polskogo Ukrayincyam nalezhala vinyatkovo vazhliva rol u pobudovi Rosijskoyi imperiyi Moldaviya i Rumuniya Cej rozdil potrebuye dopovnennya Bolgariya Za naslidkami rosijsko tureckoyi vijni vidpovidno do San Stefanskogo preliminarnogo mirnogo dogovoru Bolgariya nabuvaye statusu knyazivstva pid syuzerenitetom Porti pravlinnya yakogo zdijsnyuyetsya pid kontrolem rosijskogo imperatorskogo komisara za dopomogoyu rosijskih vijsk sho zajmayut krayinu Pid chas viboriv knyazya rosijskij komisar general Dondukov Korsakov progolosiv sho car pidtrimuye kandidaturu princa Oleksandra Battenbergskogo molodogo cholovika 22 rokiv pruskogo oficera pleminnika rosijskoyi imperatrici Greciya Cej rozdil potrebuye dopovnennya Turechchina Div takozh Moskovsko turecka vijna 1568 1570 Moskovsko turecka vijna 1676 1681 Moskovsko turecka vijna 1686 1700 ta Moskovsko turecka vijna 1710 1713 Div takozh Rosijsko turecka vijna 1735 1739 Rosijsko turecka vijna 1768 1774 Rosijsko turecka vijna 1787 1792 Rosijsko turecka vijna 1806 1812 Rosijsko turecka vijna 1828 1829 ta Rosijsko turecka vijna 1877 1878 Div takozh Krimska vijna Balkanski vijni Persha svitova vijna ta Druga svitova vijna Cej rozdil potrebuye dopovnennya Chornomorski protoki Cej rozdil potrebuye dopovnennya Krim Cej rozdil potrebuye dopovnennya Kavkaz Ni odne iz nadban zroblenih nami za chas samobutnogo isnuvannya Rosiyi ne vartuvalo yij stilkoh zusil ta zhertv skilki yih zazhadav Kavkaz dlya ostatochnogo ustalennya v nomu nashogo vladaryuvannya Bilsh nizh pivstolittya bezperervno provadilas cya epichna borotba sho vartuvala nam chislennih zhertv j vidznachalasya nezlichennimi proyavami visokogo geroyizmu rosijskogo narodu Nini stoyachi tverdoyu nogoyu na mostu sho perekinutij z rosijskogo berega do sercya Aziyi mi mozhemo z upevnenistyu vdivlyatisya v dalechin de narodi sho sta riyutsya pid palyuchim soncem pivdnya zhadayut proholodnoyi tini rosijskogo skipetra Originalnij tekst ros Ni odno iz priobrѣtenij sdѣlannyh nami za vremya samobytnago sushestvovaniya Rossii ne stoilo ej stolkih usilij i zhertv skolko ih potreboval Kavkaz dlya okonchatelnago uprocheniya v nem nashego vladychestva Bolѣe poluvѣka nepreryvno velas eta epicheskaya borba stoivshaya nam mnogih zhertv i oznamenovavshayasya bezchislennymi proyavleniyami vysokago geroizma russkago paroda Teper stoya tverdoj nogoj na mostu perebroshennom s russkago berega v serdce Azii my mozhem s uverennostyu vzirat v dal gdѣ dryahlѣyushie pod znojnym solncem yuga narody zhazhdut prohladnoj tѣni russkago skipetra Cej rozdil potrebuye dopovnennya Gruziya Dlya ob yednannya usih skladovih chastin ta zahistu proti zovnishnih ta vnutrishnih vorogiv kerivni kola Gruziyi spodivalisya otrimati finansovu ta vijskovu dopomogu vid Rosijskoyi imperiyi Rozpochati vid XVI stolittya diyi u comu napryamku do kincya XVIII st ne davali bazhanih rezultativ Tilki vid seredini XVIII st Rosijska imperiya virishila vikoristati Gruziyu dlya borotbi iz svoyimi shidnimi konkurentami Z pochatkom rosijsko tureckoyi vijni 1768 roku Rosiya napravila do Gruziyi nevelike vijsko pid komanduvannyam general majora nim Gottlob Curt Heinrich von Tottleben yake niyak ne dopomoglo Gruziyi sho vistupila u cij vijni na boci Rosiyi Na drugomu etapi vzayemodiyi z Rosiyeyu zvernennya Irakliya II spivpalo z togochasnimi planami Rosiyi spryamovanimi na zahoplennya Persiyi a potomu j Indiyi cherez Gruziyu Tomu peremovini zavershilisya pidpisannyam rosijsko gruzinskogo traktatu v Georgiyevsku 24 7 1783 Naslidkom pidpisannya ugodi buv napad Persiyi na Gruziyu sho zaznala u cij vijni porazki Pislya cogo zamist ob yednannya Gruziyi pri dopomozi Rosiyi vidbulosya yiyi priyednannya do Rosijskoyi imperiyi 1801 roku Pavlo I pidpisav ukaz pro vklyuchennya shidnoyi Gruziyi do skladu imperiyi yak administrativnoyi odinici Cim ukazom buv anulovanij Georgiyivskij traktat i Gruziya bula postavlena u stanovishe koloniyi Taka zh dolya spitkala nezabarom j inshi chastini Gruziyi Pri comu priyednannya vidbuvalosya ne lishe mirnim shlyahom ale j siloyu vijska Ostannimi buli priyednnani Svanetiya 1856 Abhaziya 1864 Batum ta Artvin 1878 Tak zavershilosya ob ednannya majzhe usiyeyi istorichnoyi Gruziyi ale vzhe pid vladoyu Rosiyi Ostannij kartlijsko kahetinskij car iz dinastiyi Bagrationiv Georgij XII pomer nezadovgo do ogoloshennya aneksiyi Pid viglyadom mirnogo priyednannya Gruziya bula zahoplena i faktichno stala koloniyeyu Rosijskoyi imperiyi Yak viznali sami rosiyani Pochavsya bezsoromnij kolonialnij grabunok Gruziyi U selyan vidchuzhuvalasya zemlya znishuvalisya cili selisha chinilisya nezlichenni znushannya bezkarni vbivstva Z ustanov bula vignana gruzinska mova i nasilno vvedena rosijska yakoyi naselennya ne rozumilo Vsilyako znishuvalisya vsi oznaki nacionalnoyi nezalezhnosti Originalnij tekst ros Nachalsya bezzastenchivyj kolonialnyj grabezh Gruzii U krestyan otchuzhdalis zemli unichtozhalis celye seleniya chinilis beschislennye izdevatelstva beznakazannye ubijstva Iz uchrezhdenij byl izgnan gruzinskij yazyk i nasilno vveden russkij kotorogo naselenie ne ponimalo Vsyacheski unichtozhalis vse priznaki nacionalnoj nezavisimosti Antirosijski povstannya zhorstoko pridushuvalisya U 20 ti 30 ti roki XIX st rosijskij kapitalizm posileno peretvoryuye Gruziyu na svij rinok zbutu Rosijskimi fabrikantami kupcyami ta bankirami za pidtrimki vladi imperiyi zasnovuyetsya Rosijsko Azijska torgivelna kompaniya Postachannya u Gruziyu produkciyi tekstilnoyi promislovosti prizvodit do zmenshennya posivnih plosh bavovniku Kolonialna politika Rosiyi viklikala masovij golovno selyanskij protestnij ruh povstannya proti rosijskogo vladaryuvannya 1804 1805 1812 1819 sproba povstannya 1832 povstannya 1860 1904 1905 Abhaziya Prashurami ninishnih abhaziv buli abazgi sho u davni chasi zajmali znachno bilshu teritoriyu nizh ninishnya Na yih zemlyah na uzberezhzhi Chornogo morya isnuvali grecki koloniyi Za chasiv Yustiniana Abhaziya pidkoryalasya Vizantiyi i yiyi naselennya bulo obernene u hristiyanstvo Vid XV st Abhaziya pidkoryuyetsya Turechchinoyu sho yiyi na pochatku XIX st vitisnyaye Rosijska imperiya I pri turkah i na pochatku pri rosiyanah u Abhaziyi zberigayetsya vnutrishnye avtonomne upravlinnya knyaziv Shervashidze Pislya zahoplennya Rosijskoyu imperiyeyu Zahidnogo Kavkazu Abhaziya otrimuye nazvu Suhumskij viddil 1864 i perevoditsya na stanovishe voyennogo gubernatorstva Chechnya ta Dagestan Cej rozdil potrebuye dopovnennya Azerbajdzhan Na teritoriyi Azerbajdzhanu pered pochatkom jogo zavoyuvannya Rosijskoyu imperiyeyu isnuvalo dekilka hanstv sho buli u vasalnij zalezhnosti vid Persiyi Na pochatku XIX st Rosiyi vdalosya zavoyuvati znachnu chastinu Azerbajdzhanu naftovi rodovisha buli primankoyu dlya rosijskih ta anglijskih kapitalistiv Nacionalnij ruh probudzhuyetsya pid tiskom konkurenciyi z rosijskimi pereselencyami ta rusifikatorskoyi politiki rosijskoyi vladi Tatarstan Teritoriya suchasnogo Tatarstanu 1552 roku zavojovana j priyednana do Moskovskogo carstva Ivanom Groznim sho prijnyav titul kazanskogo carya Porivnyano visoka kultura Kazanskogo hanstva spravila znachnij vpliv na Moskovsku derzhavu Nestacha zemel u rosijskih pomishikiv ta namagannya zahopiti Volgu vazhlivij dlya torgivli shlyah prizveli do zavoyuvannya Kazanskogo hanstva Moskvoyu 1552 Hanstvo bulo peretvorene na koloniyu rosijskogo torgovogo kapitalu Pid chas zavoyuvannya rosiyani zhorstokoyu rozpravlyalisya iz tatarami ta inshimi nacionalnimi menshinami Vidpoviddyu na kolonialnu politiku Moskvi buli povstannya najznachnishe u 1553 1558 rokah Bashkiriya Bashkirski zemli buli peretvoreni na koloniyu Moskovskoyi derzhavi pid chas sistematichnoyi kolonizaciyi u drugij polovini XVI st U svoyij kolonizatorski politici rosijski ekspluatatori spiralisya takozh na verhivku bashkirskogo naselennya yakij nadavalisya pevni pilgi zvilnennya vid yasaka nadannya zemli prava prignichennya miscevogo naselennya Do ekonomichnogo ta politichnogo gnoblennya dodavalosya she j cerkovne sho proyavlyalosya v primusovomu perevedenni do hristiyanstva Pislya skasuvannya kriposnogo prava kolonialnij rezhim posilivsya Selyani ne mogli znajti roboti na promislovih pipriyemstvah mist de pracyuvali perevazhno rosiyani V toj zhe chas buli zlikvidovani zalishki miscevogo samoupravlinnya nav yazane panuvannya zemskih nachalnikiv sinoda j upraviteliv sho priznachalisya carskoyu vladoyu Chuvashiya U rosijskij kolonialnij period XVI XX st chuvashi selyani zarahovuvalisya do rozryadu yasashnih potim kazennih derzhavnih Chastina yih potrapila u pidporyadkuvannya monastiryam ta do pomishikiv Groshovij obrok zamist yasaka spriyav formuvannyu torgovo rostovshickogo prosharku chuvaskogo suspilstva yakij vikoristovuvavsya rosijskoyu vladoyu yak agentura samoderzhavstva koshtanstvo Do staroyi aziatskoyi formi feodalizmu dodalisya svoyeridni formi panshini vidrobitkiv zasichna sprava kolodnicka j lub yana povinnosti selitrovarennya vigotovlennya potashu pripiska do zagotivli korabelnih lisiv i t in azh do pripiski do uralskim zalizorobnih zavodiv u XVIII st Kolonialnij gnit samoderzhciv vsiyeyi Rosiyi buv duzhe tyazhkij Tomu chuvashi prodani Moskoviyi svoyimi murzami pislya bagatoh zakolotiv za chasiv pidkorennya Kazani brali aktivnu uchast v Smuti razinshini pugachovshini u nizci tataro bashkirskih povstan v kartoplyanih buntah 1 yi polovini XIX stolittya Akramovske povstannya Dlya borotbi zi zburennyami buli pobudovani mista yak vijskova opora kriposnickogo kolonialnogo gnoblennya Mista ne rozvivali gospodarstvo chuvashiv a vismoktuvali z krayu vse dostupne dlya rosijskih pomishikiv i kupciv voni ne buli kulturnimi centrami a buli opornimi punktami nasilnickoyi hristiyanizaciyi krayu osoblivo u 18 st koli bulo ohresheno bilshist chuvashiv i rusifikaciyi u 18 st obrusili zalishki feodalnoyi verhivki chuvashiv Pomitno slabkishe nizh u centralnij Rosiyi promislovo kapitalistichni vidnosini rozvinulisya z kincya 19 stolittya i v Chuvashiyi vidililasya nevelika grupa nacionalnoyi burzhuaziyi z odnogo boku i robitnikiv z inshogo Centralna Aziya 1910 Kazahstan Cej rozdil potrebuye dopovnennya Centralna Aziya Medal Za pohodi u Serednij Aziyi 1853 1895 rr Postupalnij ruh z boku Orenburga ta Omska u nadra Serednoyi Aziyi prodovzhuvavsya protyagom kilkoh desyatilit Spochatku vin mav harakter povilnij i nerishuchij a pislya postachannya diyuchih tam vijsk skorostrilnoyu zbroyeyu nabuvav vse bilshe energijnogo i peremozhnogo harakteru Rosiyani diyali bez poperednogo oznajomlennya iz geografiyeyu movoyu ta pobutom miscevgo naselennya yake stavilosya do nih bezumovno vorozhe yak do zavojovnikiv ta nevirnih Persiya Iran Div takozh Rosijsko perska vijna 1722 1723 Rosijsko perska vijna 1796 Rosijsko perska vijna 1804 1813 Rosijsko perska vijna 1826 1828 Rosijsko perska vijna 1911 ta Iranska operaciya Afganistan Div takozh Vijna v Afganistani 1979 1989 Siriya Div takozh Intervenciya Rosiyi v Siriyu Sibir ta Kitaj Ne vazhko bulo pidkoriti Sibir dosit bulo pohodu slavnogo Yermaka z zhmeneyu vidvazhnih kozakiv shob zrujnuvati Sibirske Carstvo cyu pershu i dosit serjoznu pereshkodu poshirennyu za Uralskim hrebtom rosijskogo panuvannya rosijskoyi kolonizaciyi i rosijskoyi kulturi Strashnim uraganom proneslisya smilivi kozaki po volodinnyah voguliv ostyakiv i tatar bagato prolili krovi rozgrabuvali bagato inoro dnickih yurt a najgolovnishe peremogli i prognali z yurta vilnu lyudinu Kuchuma Carya yakij stanoviv yedinij zv yazok riznopleminnogo sibirskogo Carstva lt gt Zdavalosya b sho pislya takih udariv inoro dnickij svit vzhe ne v zmozi bude mriyati pro svoye kolishnye carstvo i nazavzhdi mav bi primiritisya z tiyeyu doleyu yaku pokladala na nogo shert tim bilshe sho vid zmini volodarya sibirski inorodci j nichogo ne vtrachali Ale na dili mi bachimo protilezhne lt gt Povtoryuyu legko bulo zavoyuvati Sibir ale nabagato vazhche vtrimati zavojovane Moskovskij uryad davno zasvoyiv cyu istinu pri rozshirenni rosijskoyi derzhavi shodo narodu cih krayiv i razom z tim davno zrozumiv sho mirni zasobi bilsh dijsni dlya ostatochnogo pidkorennya inorodnickogo svitu sho zbroyeyu mozhna tilki peremogti ale utrimati v pidleglosti peremozhenix mozhna golovnim chinom cherez zaselennya pidkorenoyi krayini rosijskimi elementami naslidkom chogo bulo obrusinnya krayu Tomu i pislya zavoyuvannya Sibirskogo Carstva uryad negajno pochinaye buduvati rosijski mista i sela Originalnij tekst ros Ne trudno bylo pokorit Sibir dostatochno bylo pohoda slavnago Ermaka s gorstyu otvazhnyh kazakov chtoby razrushit Sibirskoe Carstvo etu pervuyu i dovolno sereznuyu pregradu rasprostraneniyu za Uralskim hrebtom russkago vladychestva russkoj kolonizacii i russkoj kultury Strashnym uraganom proneslis smѣlye kazaki po vladѣniyam vogulov ostyakov i tatar mnogo prolili krovi razgrabili mnogo inorodcheskih yurt a samoe glavnoe pobѣdili i prognali s yurta volnago cheloveka Kuchuma Carya kotoryj sostavlyal edinstvennuyu svyaz raznoplemennago Sibirskago Carstva lt gt Kazalos by chto poslѣ takih udarov inorodcheskij mir uzhe ne v sostoyanii budet mechtat o svoem prezhnem carstvѣ i navsegda dolzhen byl by pomiritsya s toyu uchastyu kotoruyu vozlagala na nih shert tѣm bolѣe chto ot peremѣny vlastitelya sibirskie inorodcy nichego ne teryali No na dѣlѣ my vidim protivnoe lt gt Povtoryayu legko bylo zavoevat Sibir no gorazdo trudnѣe uderzhat zavoevannoe Moskovskoe pravitelstvo davno usvoilo etu istinu pri rasshirenii russkago gosudarstva naschet inoplemennyh narodov i vmѣstѣ s tѣm davno ponyalo chto mirnyya sredstva bolѣe dѣjstvitelny dlya okonchatelnago pokoreniya inorodcheskago mira chto oruzhiem mozhno tolko pobѣdit no uderzhat v podchinenii pobѣzhdennyx mozhno glavnym obrazom chrez zaselenie pokorennoj strany russkimi elementami poslѣdstviem chego yavlyalos obrusenie kraya Poetomu i poslѣ zavoevaniya Sibirskago Carstva pravitelstvo nemedlenno nachinaet stroit russkie goroda i sela Dauri panuvali u vsij Dauriyi Zabajkallya do poyavi tam u 17 stolittya rosiyan Buli chastkovo vinisheni rosiyanami i zmusheni buli perejti na pravij bereg Amura pid zahist manzhurskoyi vladi 1628 roku buv zakladenij Krasnoyarsk 1632 roku zasnovanij Yakutskij ostrog Pislya povernennya zagonu Habarova 1654 roku do Moskvi uryad Moskovskoyi derzhavi uhvaliv rishennya stvoriti na priyednanih teritoriyah nove voyevodstvo Do skladu jogo buli vklyucheni zemli po techiyi Amura do Tatarskoyi protoki ta teritoriyi vid r Argun do Velikogo Hingana Administrativnim centrom Zabajkallya vid 1658 roku stav Nerchinskij ostrog 1665 roku zagin kozakiv pobuduvav silno ukriplenij Albazinskij ostrog poblizu yakogo vzhe u seredini 80 h rokiv XVII st zhilo kilka soten kozakiv ta selyan 1684 roku bulo zasnovane Albazinske voyevodstvo Suchasni rosijski istoriki vvazhayut sho na zemlyah yaki priyednuvala Moskovska derzhava bula vidsutnya bud yaka derzhavnist do poyavi rosiyan plemena dauriv evenkiv natkiv i gilyakiv nivhiv sho zhili po Amuru yasaka nikomu ne platili j buli nezalezhnimi Ci zh period ta podiyi ocinyuyutsya kitajskoyu storonoyu inakshe Yerofeya Habarova nazivayut vikonavcem zagarbnickih planiv carskoyi Rosiyi providnikom kolonialnoyi ekspansiyi lovchim ptahom ta gonchim hortom agresiyi carskoyi Rosiyi suproti Kitayu a zagin nazivayut zgrayeyu rozbijnikiv ta zvinuvachuyut u lyudozherstvi V odnij z knig kitajskih istorikiv avtori stverdzhuyut sho z togo chasu rosiyan u tomu krayi stali nazivati locha zlostivi demoni sho zhivlyatsya lyudskoyu plottyu i krov yu Vpershe torgovi karavani z Moskovshini z yavilisya u Kitayi blizko 1658 roku 1689 roku buv pidpisanij Nerchinskij dogovir U 1896 1898 rokah kerivnictvo Rosijskoyi imperiyi daye veliki habari do 500 000 dolariv Li Hunchzhanu ta in i ukladaye nevigidni dlya Kitayu Soyuznij dogovir mizh Rosijskoyu imperiyeyu ta Kitayem 1896 ta Rosijsko kitajsku konvenciyu 1898 Pislya vtruchannya Nimechchini u Shanduni Rosiya pochala vimagati dlya sebe usih suverennih prav na Port Artur ta Dalyanvan na manchzhurskomu uzberezhzhi na tih zhe umovah na yakih Nimechchina okupuvala Czyaochzhou a takozh nadannya koncesiyi na budivnictvo zaliznici vid Bodune do Mukdena ta Port Artura 20 bereznya 1898 roku uryad Kitayu pogodivsya na orendu Port Artura i Dalyanvana na 25 rokiv zberigayuchi za soboyu suverenitet na ci porti Koncesiya na budivnictvo zaliznici faktichno peretvorila Manchzhuriyu na rosijsku provinciyu Zovnishnya Mongoliya Dokladnishe Zovnishnya Mongoliya ta Istoriya Mongoliyi Skoristavshis revolyucijnimi podiyami 1911 1913 rr v Kitayi yaki priveli do povalennya Cinskoyi dinastiyi halhaski hani za pidtrimki Rosijskoyi imperiyi progolosili Zovnishnyu Mongoliyu nezalezhnoyu teokratichnoyu derzhavoyu na choli z bogdo hanom Potrijna rosijsko kitajsko mongolska ugoda pidpisana u travni 1915 roku v Kyahti viznachila novij status mongolskoyi derzhavi zvela jogo do shirokoyi avtonomiyi v skladi Kitayu Zovnishnya Mongoliya skladalasya z chotiroh halhaskih ajmakiv Secen haniv Tushet haniv Sajn Nojon haniv i Dzasagt haniv ojratskoyi oblasti Kobdo i tuvinskoyi oblasti Tannu Uryanhaj 1919 roku skinchivsya korotkij period isnuvannya teokratichnoyi monarhiyi Zovnishnya Mongoliya bula okupovana kitajskimi vijskami uryad Avtonomnoyi Mongoliyi rozpushenij natomist bulo vvedeno kitajsku administraciyu Dali bula okupaciya krayini bilogvardijskimi j bilshovickimi rosijskimi vijskami Vreshti 1924 roku za uchasti Radyanskogo Soyuzu bulo progolosheno nezalezhnu Mongolsku Narodnu Respubliku mong Bүgd Najramdah Mongol Ard Uls Z 1991 roku krayina nosit nazvu Derzhava Mongoliya mong Mongol Uls Tuva Vid pochatku 19 st Tuva sho na toj chas vhodila do skladu Kitayu stala ob yektom hizhackoyi ekspluataciyi rosijskogo torgovogo kapitalu i rosijskoyi kolonizaciyi sho suprovodzhuvalasya chislennimi konfliktami z Kitayem na grunti zahoplennya u tuvinciv krashih zemelnih ugid Originalnij tekst ros obektom hishnicheskoj eksploatacii russkogo torgovogo kapitala i russkoj kolonizacii soprovozhdavshejsya mnogochislennymi konfliktami s Kitaem na pochve zahvata u tuvincev luchshih zemelnyh ugodij 1907 roku Rosiya stala na shlyah posilenoyi kolonizaciyi Tuvi rozbudovuyuchi u yiyi centralnij chastini merezhu rosijskih poselen z rosijskim sudom ta volosnim pravlinnyam 1914 roku Rosijska imperiya zayavila pro prijnyattya Tuvi pid svoye zastupnictvo 1916 roku u Tuvi rozpochavsya selyanskij ruh sho suprovodzhuvavsya vistupami proti rosijskih kolonistiv Rosijskij uryad vidpoviv na nogo zastosuvannyam vijskovoyi sili 1944 roku Tuva bula aneksovana SRSR Koreya ta Yaponiya Div takozh Radyanska zona okupaciyi Koreyi Antirosijska satirichna karta vigotovlena yaponskim studentom universitetu Kejo pid chas rosijsko yaponskoyi vijni Manchzhuriya Kitaj Tibet Turkestan Formoza Pislya selyanskogo povstannya Ton Haki 1893 1894 ta yapono kitajskoyi vijni 1894 1895 rokiv zakinchivsya period vasalnoyi zalezhnosti Koreyi vid Kitayu div Simonosekskij dogovir i nastav period vinyatkovogo vplivu Yaponiyi u Koreyi Yaponski imperialisti posilyuvali abo pom yakshuvali svoyu nastupalnu politiku v zalezhnosti vid spivvidnoshennya sil z Rosiyeyu Na protivagu Yaponiyi Rosiya namagalasya vzyati na sebe reorganizaciyu korejskoyi armiyi finansiv ta otrimuvala lisovi koncesiyi Namagayuchis zberegti hocha bi vidimist politichnoyi samostijnosti krayini korejskij korol prijmaye 1897 roku titul imperatora Rosijski koncesiyi na prikordonnij richci Yalu stali odnim iz privodiv do Rosijsko yaponskij vijni 1904 1905 Pislya pochatku vijni u lyutomu 1904 roku zahoplennya Koreyi yaponcyami pishlo shvidkim tempom buv ukladenij dogovir mizh Koreyeyu ta Yaponiyeyu 23 2 1904 yakij zobov yazav uryad Koreyi raditisya z Yaponiyeyu pro vsi zahodi vnutrishnogo upravlinnya i zovnishnoyi politiki Dogovorom vid 22 8 1904 roku uryad Koreyi zobov yazavsya prijnyati dvoh yaponskih radnikiv z finansiv ta inozemnoyi politiki 22 11 1905 roku Yaponiya opovistila inshi imperialistichni derzhavi sho perejnyavshi na sebe turbotu pro inozemnu politiku Koreyi Yaponiya dbatime shob Koreya vikonuvala svoyi zobov yazannya stosovno inozemnih derzhav U zv yazku z peremogoyu Yaponiyi nad Rosiyeyu Koreya bula peretvorena na yaponskij protektorat 24 7 1907 korejske dvoryanstvo selyanstvo i chinovnictvo piddavalisya yaponcyami ideologichnij obrobci pidgotovci vprovadzhennya yaponskogo kapitalu v Koreyu Chastkovi povstannya armiyi Koreyi buli pridusheni yaponcyami pid kerivnictvom markiza Ito generalnogo rezidenta Yaponiyi i mala harakter vinyatkovogo nasilstva Buli zahopleni ne lishe krashi ekonomichni ta gospodarski resursi v krayini krashi zemli dorogi zasobi zv yazku lisi korisni kopalini ale j vstanovlena faktichna monopoliya yaponciv na zovnishnyu torgivlyu Korejska mova peresliduvalasya knigi z istoriyi Koreyi spalyuvalisya Pivnichna Amerika Dokladnishe Rosijska Amerika Afrika Tripolitaniya Liviya Na Potsdamskij konferenciyi Josip Stalin 22 lipnya pidnyav pitannya pro prinalezhnist kolishnih italijskih kolonij Na Londonskij konferenciyi ministriv zakordonnih sprav 11 veresnya 3 zhovtnya 1945 roku V Molotov vimagav dlya SRSR mandat OON na Tripolitaniyu Pid chas derzhavnogo perevorotu u Liviyi 1969 uzberezhzhya krayini bulo blokovane eskadroyu VMS SRSR sho nalichuvala dekilka desyatkiv suden vklyuchno z atomnim pidvodnim chovnom i pidvodnimi chovnami z krilatimi raketami U 2008 2011 rokah obgovoryuvalasya mozhlivist stvorennya voyenno morskoyi bazi Rosijskoyi Federaciyi u Seredizemnomu mori z Muammarom Kaddafi ale peremovini buli pripineni iz zagibellyu M Kaddafi Dzhibuti Vid 2012 roku RF namagalasya orenduvati dilyanku dlya budivnictva bazi VMF u Dzhibuti ale nevdalo vnaslidok sprotivu z boku SShA Efiopiya Dokladnishe Nokra baza Sudan Cej rozdil potrebuye dopovnennya Krayini sateliti Shidnoyi Yevropi Okupaciya Shidnoyi i Centralnoyi Yevropi Dokladnishe Okupaciya baltijskih krayin Radyanska okupaciya baltijskih krayin 1944 Okupaciya soyuznikami Nimechchini ta Radyanska aneksiya zahidnoukrayinskih zemel Div takozh Radyanska zona okupaciyi Nimechchini Radyanska okupaciya Rumuniyi ta Vijskovi okupaciyi Radyanskim SoyuzomRozpad imperiyi ta borotba za yiyi zberezhennya ta vidnovlennyaDokladnishe Rozpad Rosiyi Reformuvannya imperiyi z metoyu zberezhennya Dokladnishe Reformi Petra I Reformi Oleksandra II Zhovtnevij perevorot Kulturna revolyuciya v SRSR Industrializaciya SRSR Ekonomichna reforma 1965 roku v SRSR Perebudova Novoogarovskij proces ta Derzhavnij komitet z nadzvichajnogo stanu Sprobi zberezhennya ta vidnovlennya imperiyi z kincya XX stolittya Dokladnishe Karabaska vijna Persha rosijsko chechenska vijna Druga rosijsko chechenska vijna Pridnistrovskij konflikt Gruzino abhazkij konflikt Rosijsko gruzinska vijna 2008 Rosijsko ukrayinska informacijna vijna Rosijska intervenciya do Krimu 2014 ta Rosijska zbrojna agresiya proti Ukrayini z 2014 Ideologiya vidnovlennya imperiyi u XXI st Yurij Apuhtin Russkij globalnyj proekt i vosstanovlenie russkoj imperii Voennoe obozrenie 27 noyabrya 2019 5 grudnya 2019 u Wayback Machine Dugin A Osnovy geopolitiki Geopoliticheskoe budushee Rossii M ARKTOGEYa centr 2000 928 s Rosijskij neokolonializm Rosiya yak kolishnya metropoliya namagayetsya vstanoviti novu formu kontrolyu nad kolishnimi koloniyami radyanskimi respublikami u skladi Soyuz Radyanskih Socialistichnih Respublik Dlya cogo vona vikoristovuye rizni ekonomichni ta ideologichni mehanizmi ekspansiyi vtruchannya vplivu shob sformuvati vidpovidnu kerovanu elitu v suspilstvah cih krayin 2006 roku direktor Institutu transformaciyi suspilstva Kiyiv profesor Oleg Soskin zaznachav sho Rosiya namagayetsya reanimuvatis yak nadnacionalna imperiya i po vidnoshennyu do Bilorusi j Ukrayini provodit politiku neokolonializmu tobto finansovo ekonomichnoyi j energetichnoyi okupaciyi Najbilsh ochevidnim ce ye na prikladi gazovogo i naftovogo sektoriv ekonomiki Rosiya namagayetsya privlasniti sobi skupivshi za bezcin biloruski j ukrayinski gazoprovodi shob diktuvati svoyu volyu i privlasnyuvati monopolnij pributok U Bilorusi ta Ukrayini strategichni cili v sferi protidiyi politici neokolonializmu Rosiyi zbigayutsya 2008 roku Rosiya rozpochala vijnu proti Gruziyi 2014 roku Rosijska Federaciya perejshla do pryamogo vijskovogo vtruchannya u vnutrishni spravi Ukrayini Odin iz suchasnih rosijskih ideologiv O Dugin v navchalnomu posibniku nadrukovanomu vidpovidno do rishennya kafedri Sociologiyi mizhnarodnih vidnosin sociologichnogo fakultetu Moskovskogo derzhavnogo universitetu formulyuye zavdannya integruvati do yedinogo strategichnogo prostoru Rosiyu Ukrayinu ta Bilorus A dlya peretvorennya Rosiyi u globalnu svitovu silu integraciya Ukrayini vkazuyetsya yak neobhidna umova U knizi zh Osnovi geopolitiki bilsh vidverto formulyuyutsya principi rosijskogo neokolonializmu Isnuvannya Ukrayini u ninishnih kordonah ta iz yiyi ninishnim statusom suverennoyi derzhavi totozhne nanesennyu zhahlivogo udaru po geopolitichnij bezpeci Rosiyi a takozh formulyuyetsya visnovok sho Podalshe isnuvannya unitarnoyi Ukrayini nepripustime PrimitkiDiv napriklad Vladimirova O V Istoriya Polnyj spravochnik dlya podgotovki k EGE M AST 2009 320 s ISBN 978 5 17 058865 7 Posobie po istorii Otechestva dlya postupayushih v vuzy 2 e izd Ucheb posobie Red kollegiya Orlov A S Polunov A Yu Shestova T L Shetinov Yu A M Prostor 2004 479 s Dѣtskij Karamzin ili Russkaya istoriya v kartinah izdavaemaya Andreem Prevo Kommisionerom Obshestva Pooshreniya Hudozhnikov Tetrad 1 SANKTPETERBURG Pechatano v tipografii H Gince 1835 Posobie po istorii Otechestva dlya postupayushih v vuzy 2 e izd Ucheb posobie Red kollegiya Orlov A S Polunov A Yu Shestova T L Shetinov Yu A M Prostor 2004 S 1 Posobie po istorii Otechestva dlya postupayushih v vuzy 2 e izd Ucheb posobie Red kollegiya Orlov A S Polunov A Yu Shestova T L Shetinov Yu A M Prostor 2004 S 51 58 ros russkih Posobie po istorii Otechestva dlya postupayushih v vuzy 2 e izd Ucheb posobie Red kollegiya Orlov A S Polunov A Yu Shestova T L Shetinov Yu A M Prostor 2004 S 58 60 Posobie po istorii Otechestva dlya postupayushih v vuzy 2 e izd Ucheb posobie Red kollegiya Orlov A S Polunov A Yu Shestova T L Shetinov Yu A M Prostor 2004 S 70 Posobie po istorii Otechestva dlya postupayushih v vuzy 2 e izd Ucheb posobie Red kollegiya Orlov A S Polunov A Yu Shestova T L Shetinov Yu A M Prostor 2004 S 68 ros russkogo Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom pervyj Aa Vanil M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1928 Stb 214 215 Pechenkin S V Imperskoe nasledstvo i borba rukovodstva SSSR za ego vozvrashenie v 30 40 e gody XX veka Vestnik Volzhskogo universiteta im V N Tatisheva 2012 3 10 S 283 290 Sovetskaya derevnya glazami VChK OGPU NKVD 1918 1939 Dokumenty i materialy V 4 h t T 3 1930 1934 gg Kn 1 1930 1931 gg Pod red A Berelovicha V Danilova M Rossijskaya politicheskaya enciklopediya ROSSPEN 2003 S 318 Arhiv originalu za 22 zhovtnya 2021 Procitovano 19 zhovtnya 2021 Yurij Apuhtin Russkij globalnyj proekt i vosstanovlenie russkoj imperii Voennoe obozrenie 27 noyabrya 2019 5 grudnya 2019 u Wayback Machine Karamzin N M Predaniya vekov Sost vstup st G P Makogonenko komm G P Makogonenko i M V Ivanova Il V V Lukashova M Pravda 1988 S 43 44 Posobie po istorii Otechestva dlya postupayushih v vuzy 2 e izd Ucheb posobie Red kollegiya Orlov A S Polunov A Yu Shestova T L Shetinov Yu A M Prostor 2004 S 35 Kappeler Andreas Rosiya yak polietnichna imperiya Viniknennya Istoriya Rozpad Perekl z nimeckoyi X Nazarkevich nauk red M Krikun Istoriya krayin svitu 2 Lviv Vid vo Ukrayinsk Katolick Univ tu 2005 S 14 Yaroslav Gricak Peredmova V kn Kappeler Andreas Rosiya yak polietnichna imperiya Viniknennya Istoriya Rozpad Perekl z nim H Nazarkevich nauk red M Krikun Lviv Vid vo Ukrayinskogo Katolickogo Universitetu 2005 S IX X Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom sedmoj Pryamaya Skuly M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1930 Stb 506 507 Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom devyatyj Tugendbund Shvernik M Gosudarstvennoe slovarno enciklopedicheskoe izdatelstvo Sovetskaya Enciklopediya OGIZ RSFSR 1931 Stb 194 Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom sedmoj Pryamaya Skuly M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1930 Stb 410 Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom vtoroj Vanini Drotiki M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1929 Stb 728 729 V I Lenin pro Ukrayinu Chastina I 1893 1917 K Vid vo politich lit ri 1969 S 556 Dimanshtejn S M Nacionalnyj vopros v Rossii i SSSR V kn Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom pyatyj Massikot Ognev M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1930 Stb 650 Termin inorodci vzhivavsya u Rosijskij imperiyi u vuzkomu rozuminni zokrema movoyu zakonodavstva dlya poznachennya yevreyiv ta narodnostej shidnih okrayin imperiyi u shirshomu znachenni golovno u leksikoni pravih partij malisya na uvazi vsi narodnosti Rosiyi okrim panivnoyi Lishe rosijska narodnist viznavalasya derzhavnoyu panivnoyu Ukrayincyam 17 ta bilorusam 5 silomic nav yazuvalasya rosijska nacionalnist Div Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom tretij Drofy Kovalik M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1929 Stb 464 Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom tretij Drofy Kovalik M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1929 Stb 464 Yak Rosijska derzhava vrahovuyuchi spadkoyemnist politiki i pravonastupnictvo rozglyadayutsya Moskovske carstvo Vserosijska imperiya Rosijska Socialistichna Federativna Radyanska Respublika Soyuz Radyanskih Socialistichnih Respublik Rosijska Federaciya Dimanshtejn S M Nacionalnyj vopros v Rossii i SSSR V kn Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom pyatyj Massikot Ognev M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1930 Stb 649 651 Yaroslav Gricak Peredmova V kn Kappeler Andreas Rosiya yak polietnichna imperiya Viniknennya Istoriya Rozpad Perekl z nim H Nazarkevich nauk red M Krikun Lviv Vid vo Ukrayinskogo Katolickogo Universitetu 2005 S X Iz Sostvennoruchnogo nastavleniya Ekateriny II knyazyu Vyazemskomu pri vstuplenii im v dolzhnost general prokurora U kn Sbornik Russkago Istoricheskago Obshestva Tom sedmoj Bumagi Imperatricy Ekateriny II hranyashiesya v Gosudarstvennom Arhive Ministerstva Inostrannyh Dѣl Ch 1 Sobrany i izdany s Vysochajshago soizvoleniya po prednachertaniyu Ego Imperatorskago Velichestva Gosudarya Naslednika Cesarevicha akademikom Pekarskim S Peterburg Tip Imp Akad nauk 1871 S 348 Geller M Nekrich A Utopiya u vlas ti Kniga pervaya Socializm v odnoj strane Istoriya Rossii 1917 1995 V 4 h tomah M Izdatelstvo MIK izdatelstvo Agar 1996 g Tom pervyj E Tarle v primitkah redaktora do s 412 u kn Istoriya XIX veka Pod red professorov Lavissa i Rambo Per s franc Vtoroe dopolnennoe i ispravlennoe izdanie pod redakciej akademika E V Tarle M Gos soc ekonomich izd vo T 7 1939 Stankevich V Sudby narodov Rossii Bѣlorussiya Ukraina Litva Latviya Estoniya Armeniya Gruziya Azerbejdzhan Finlyandiya Polsha Berlin Izdatelstvo I P Ladyzhnikova 1921 S 9 10 Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom pyatyj Massikot Ognev M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1930 Stb 273 274 Enciklopedicheskij slovar Tom XIX Mekenen Mifu Banya Izdateli F A Brokgauz Lejpcig I A Efron S Peterburg S Peterburg Tipo Litografiya I A Efrona 1896 S 441 Dimanshtejn S M Nacionalnyj vopros v Rossii i SSSR V kn Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom pyatyj Massikot Ognev M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1930 Stb 650 Sovetsko germanskie otnosheniya ot peregovorov v Brest Litovske do podpisaniya Rapallskogo dogovora Sb dokumentov M vo inostr del SSSR M vo inostr del GDR Red kollegiya S Dyornberg H Zajdevic I N Zemskov i dr T 1 1917 1918 M Politizdat 1968 S 84 Dokumenty vneshnej politiki SSSR Tom devyatyj 1 yanvarya 31 dekabrya 1926 g Min vo inostran del SSSR M Izd vo politich lit ry 1964 S 228 Olesya Kucka Propagandistske zabezpechennya vstupu ta perebuvannya Chervonoyi armiyi na teritoriyi Pivnichnoyi Norvegiyi 1944 rik Naukovi zapiski Nacionalnogo universitetu Ostrozka akademiya Seriya Istorichni nauki Vipusk 22 2014 S 290 310 Posobie po istorii Otechestva dlya postupayushih v vuzy 2 e izd Ucheb posobie Red kollegiya Orlov A S Polunov A Yu Shestova T L Shetinov Yu A M Prostor 2004 S 82 Baltic States A Study of their Origin and National Development Their Seizure and Incorporation into U S S R Interim Report of the Select Committee on Communist Aggression House of Representatives Eighty Third Congress Second Session 1954 Under the Authority of H Res 346 and H Res 438 Reprinted in the series International Military Law amp History Vol IV Edited by Igor I Kavass and Adolph Sprudzs Buffalo William S Hein amp Co Inc 1972 P 342 Vincas Kreve Mickyavichyus Litva 1940 god Vremya i my 1999 109 S 262 Div Baltic States A Study of their Origin and National Development Their Seizure and Incorporation into U S S R Interim Report of the Select Committee on Communist Aggression House of Representatives Eighty Third Congress Second Session 1954 Under the Authority of H Res 346 and H Res 438 Reprinted in the series International Military Law amp History Vol IV Edited by Igor I Kavass and Adolph Sprudzs Buffalo William S Hein amp Co Inc 1972 P 342 4 travnya 2021 u Wayback Machine Div Radyanska okupaciya baltijskih krayin 1940 ros ispolshina Goryelov M Ye Mocya O P Rafalskij O O Derzhava i civilizaciya v istoriyi Ukrayini monografiya K EKO PRODAKShN 2009 S 356 Yaroslav Gricak Peredmova V kn Kappeler Andreas Rosiya yak polietnichna imperiya Viniknennya Istoriya Rozpad Perekl z nim H Nazarkevich nauk red M Krikun Lviv Vid vo Ukrayinskogo Katolickogo Universitetu 2005 S XI Dejvis Norman Yevropa Istoriya Per z angl P Tarashuk O Kovalenko K Vidavnictvo Solomiyi Pavlichko Osnovi 2001 S 343 Klyuchnikov Yu V Sabanin A V Mezhdunarodnaya politika novejshego vremeni v dogovorah notah i deklaraciyah Ch 1 Ot Francuzskoj revolyucii do imperialisticheskoj vojny M Litizdat NKID 1925 S 221 222 Utverzhdenie russkago vladychestva na Kavkazѣ Tom I Pod rukovodstvom nachalnika shtaba Kavkazskago voennago okruga general lejtenanta N N Bѣlyavskago sostavlen v Voenno Istoricheskom Otdѣlѣ pod redakciej general maiora Potto Tiflis Tipografiya Ya I Libermana 1901 S 1 Bolshaya Sovetskaya Enciklopediya Tom devyatnadcatyj Graciadei Gurev Gl red O Yu Shmidt M Akcionernoe obshestvo Sovetskaya Enciklopediya 1930 Stb 568 Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom vtoroj Vanini Drotiki M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1929 Stb 690 Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom tretij Drofy Kovalik M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1929 Stb 616 Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom devyatyj Tugendbund Shvernik M Gosudarstvennoe slovarno enciklopedicheskoe izdatelstvo Sovetskaya Enciklopediya OGIZ RSFSR 1931 Stb 843 Nalivkin V P Tuzemcy ranshe i teper Ocherk V P Nalivkina Tashkent Izdanie A L Kirsnera 1913 S 59 60 Bucinskij P N Zaselenie Sibiri i byt pervyh eya naselnikov Izsledovanie P N Bucinskago Harkov Tipografiya Gubernskago Pravleniya 1889 S 1 3 Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom vtoroj Vanini Drotiki M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1929 Stb 754 Samojlov N A Ot balansa k kolonializmu Rossijsko kitajskie otnosheniya ot ih zarozhdeniya do 1917 g V kn Rossiya i Kitaj chetyre veka vzaimodejstviya Istoriya sovremennoe sostoyanie i perspektivy razvitiya rossijsko kitajskih otnoshenij Pod red A V Lukina M Ves Mir 2013 Glava 1 S 15 118 Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom chetvertyj Kovalskaya Massiv M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1929 Stb 687 Istoriya XIX veka Pod red professorov Lavissa i Rambo Per s franc Vtoroe dopoln i isprav izd pod red akademika E V Tarle M Gos soc ekonomich izd vo T 8 1939 S 321 Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom vosmoj Skulptura Tugarin M Akcionernoe ob vo Sovetskaya Enciklopediya 1930 Stb 986 Na 1927 rik iz 70 2 tis zhiteliv Tuvi rosiyan bulo 12 tis Arhiv originalu za 14 bereznya 2018 Procitovano 13 bereznya 2018 Sovetskij Soyuz na mezhdunarodnyh konferenciyah perioda Velikoj Otechestvennoj vojny 1941 1945 gg Sbornik dokumentov M vo inostr del SSSR M Politizdat 1984 T 6 Berlinskaya Potsdamskaya konferenciya rukovoditelej treh soyuznyh derzhav SSSR SShA i Velikobritanii 17 iyulya 2 avg 1945 g S 131 134 Chernaya Afrika proshloe i nastoyashee Uchebnoe posobie po Novoj i Novejshej istorii Tropicheskoj i Yuzhnoj Afriki pod red A S Balezina S V Mazova I I Filatovoj M Russkij fond sodejstviya obrazovaniyu i nauke 2016 S 509 513 Goll Sharl de Voennye memuary Spasenie 1944 1946 Per s franc Ionovoj I V Litvinova D D Shedrova A I M OOO Izdatelstvo ACT OOO Izdatelstvo Astrel OOO Tranzitkniga 2004 S 129 Borba sovetskoj diplomatii za kontrol nad Liviej v 1945 godu Arhiv originalu za 30 kvitnya 2021 Procitovano 30 kvitnya 2021 Geostrategichnij vimir zovnishnoyi politiki Rosijskoyi Federaciyi monografiya Kiyiv Kiyivskij universitet 2017 607 s Putin vstanoviv osobistij kontrol nad kerivnictvom Ukrayini Oleg Soskin OSP UA info 10 sichnya 2014 19 lipnya 2019 u Wayback Machine Aleksandr Dugin Geopolitika Uchebnoe posobie dlya vuzov M Akademicheskij proekt 2011 Dugin A Osnovy geopolitiki M ARKTOGEYa centr 2000 928 s