Литовське князівство

Лито́вське князі́вство (лат. Ducatus Lithuaniae) — державне утворення на території литовських племен^[], що виникло на початку ХІІ ст. Згодом на базі Литовського князівства сформувалось Велике князівство Литовське.

Литовське князівство
Початок ХІІ ст. – 1413
Литва: історичні кордони на карті
Столиця
Мови	Литовська мова
Релігії	Язичництво
Форма правління	Монархія
Литовський князь
- 1236–1263	Міндовґ
- 1295–1316	Вітень
- 1392-1413	Вітовт
Історія
- Засновано	Початок ХІІ ст.
- Ліквідовано	1413

Останнім князем Литовського князівства (лат. Dux Lithuaniae) був Вітовт Великий^[]. Він став володарем князівства 1392 року, після закінчення громадянської війну у ВКЛ та підписання Острівської угоди.

В результаті угоди польський король та литовський князь Ягайло, уступав князівство Вітовту. Починаючи з 1397 року князівство мало статус староства, та зрівнювалось у правах з Жемайтійським князівством (староством).

1413 року — після підписання Городельської унії, Вітовтом була проведена адміністративна реформа, в результаті якої Литовське князівство припинило своє існування, ставши частиною новоствореного Віленського воєводства.

Див. також

• Литовське королівство