Основні державні та адміністративно-територіальні формування на території Донеччини |
Кара Булгар |
Леведія |
Чорна Куманія |
Мала Ногайська Орда |
Кальміуська паланка |
Юзівське генерал-губернаторство |
Перша Донецька губернія |
Половецька земля |
Бахмутський повіт,Маріупольський повіт |
Друга Донецька губернія |
Харківська область |
Вільна територія |
Третя Донецька губернія |
Артемівська округа, Сталінська округа,Маріупольська округа |
Сталінська область |
Юзівська область |
Донецька область |
ОРДЛО |
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (жовтень 2015) |
Історія Донецької області — історія територій, на яких знаходиться сучасна Донецька область — адміністративна одиниця України.
Історичні назви території Донецької області
Донецька область утворена 2 липня 1932 року з центром у Артемівську а з 16 липня 1932 — у Сталіному.
3 червня 1938 року Донецька область була поділена на Сталінську і Ворошиловградську області.
Під час тимчасової окупації німецько-нацистськими військами і їх союзниками з жовтня 1941 по вересень 1943 мала назву Юзівська область (див. Генеральна округа Сталіно).
9 листопада 1961 року Сталінська область перейменована на Донецьку.
- XVI століття
На карті, створеній німецьким лінгвістом і математиком Себастьяном Мюнстером в 1550 році, територія нинішньої Донецької області носила назви Tataria minor — Мала Татарія.
На карті Герарда Меркатора 1594 року — Руссия і суміжні, територія, на якій нині Донецька область, носила назву Кримська Татарія за Перекопом.
Археологічне дослідження Донбасу
В археологічному плані Донбас досліджений ще недостатньо. Це край гористо-степового характеру, де домінуючою височиною є Донецький кряж і Приазовська височина. Головна водна артерія Донбасу річка Сіверський Донець перші згадки про неї мають у грецьких істориків Геродота, Полібія і Страбона.
Археологічне вивчення Донбасу почалося значно пізніше, ніж інших регіонів України. Це пояснюється тим, що деякі історики дореволюційного періоду дотримувалися генуезької теорії, вони стверджували, що через несприятливий клімат у донецьких степах до нової ери тут ніхто не селився.
Перші археологічні дослідження на Донбасі почалися в 1850-х роках з розкопок курганів із стоячими на них кам'яними бабами.
Серед дослідників, які проводили роботи на Донбасі в кінці 19-го, початку 20-го століть, варто назвати В. Н. Бранденбурга, В. А. Харламова, Е. Н. Тріфільева.
Перші твердження щодо заселення середньої течії Сіверського Донця в кам'яну і бронзову епоху ми знаходимо у Д. І. Багалія (1890), який свої міркування підтвердив повідомленнями про знахідки кам'яних і бронзових знарядь праці в Ізюмському, Старобільському повітах.
У 1902 році було піднято питання про проведення дванадцятого археологічного з'їзду в Харкові, підготовка і проведення якого послужили початком археологічного дослідження басейну Сіверського Донця.
З ініціативи попереднього комітету з підготовки дванадцятого археологічного з'їзду були проведені розвідки і невеликі розкопки А. М. Покровським окола села Прелесне і В. І. Спесивцев проводив також розкопки на дюнах в околицях сіл Райське, Лиман, Щурово, Ямполя. Зібрана ним колекція археологічних знахідок була передана в 1903 році в музей витончених мистецтв Харківського університету.
За пропозицією А. С. Федоровського, в плані роботи комісії було передбачено обстеження околиць Райгородка, в результаті якого А. С. Федоровський відкрив тут стоянку кам'яного віку, зібрав багатий матеріал і зробив стратиграфичні спостереження над заляганням в дюнах культурного шару.
Але особливо значними і важливими були дослідження, проведені відомим російським археологом професором В. А. Городцовим. На підставі матеріалу, видобутого ним під час розкопок в басейні Сіверського Донця, він перший довів існування бронзового століття в Східній Європі. Їм було розкопано багато стародавніх поховань з пофарбованими і скорченими кістками. Вони розрізнялися не тільки по інвентарю, покладеному в могилу, а й формою поховальних споруд. Одні поховання знаходилися в ямах, інші — в катакомбах, треті — в зрубах. В. А. Городцов встановив, що ці поховання відносяться до бронзового віку. Він з'ясував, що люди, що залишили ці поховання, жили тут з кінця III тисячоліття по I тисячоліття до н. е. Він відтворив картину життя стародавніх мешканців південноруських степів, простежив стадії розвитку їхньої культури, умовно розділивши по типу поховань на ямну, катакомбну і зрубну.
Історія
Кам'яна доба
Докладніше:
Докладніше:
Докладніше:
Заселення території області почалося ще за доби палеоліту. Пам'ятки кам'яної доби відомі більш як у 35 пунктах. Найдавнішу з них було виявлено поблизу Амвросіївки, її датовано раннім палеолітом (300—100 тис. років тому).
Стоянки кінця раннього палеоліту відкриті поблизу Олександрівки та Антонівки, у Мар'їнському районі (100-30 тис. років тому). Майстерні для обробки кременю тієї ж доби виявлені біля сіл Білоярівки, Успенки і Новоклинівки Амвросіївського району.
Поселення пізнього палеоліту (30-14 тис. років тому) відкриті поблизу Сіверського Донця, біля сіл Богородичного, Пришиба, Тетянівки. Широко відома стоянка мисливців на зубрів, розташована поблизу Амвросіївки.
Менше вивчений мезоліт (13-8 тис. років тому). До цієї пори належать залишки поселень, виявлених біля сіл Дронівки Артемівського району, Діброви Краснолиманського району, в урочищі Кремінна Гора недалеко від с. Олександрівки Мар'їнського району.
На території області відомо 25 неолітичних пам'яток (V—III тис. до н. е.). Поселення цього періоду виявлені вздовж берегів Сіверського Донця — у селах Брусівці, Дронівці, Іллічівці, Райгородку та ін. На території області тоді були центри видобутку та обробітку кременю — біля с. Широкого Амвросіївського району відкрито штольневі виробки. Донецький кремінь був також предметом міжплемінного обміну. Відомо понад 30 древніх майстерень біля Казенного Торця, Сухого Торця, Кривого Торця, Бахмутки, Осики, Кринки та ін. Гадають, що вони існували і в часи раннього металу (III—II тис. до н. е.).
У 1930 року на території Донецької області відкрито пам'ятку європейського значення — могильник неолітичного часу (поблизу м. Маріуполя), де розкопано 122 поховання.
Початок доби металів
Докладніше:
Докладніше:
Докладніше: Донецька культура
Докладніше:
Більш як у 80 пунктах, переважно поблизу Сіверського Донця, Бахмутки і в Приазов'ї, знайдено пам'ятки періоду міді — бронзи (III-І тис. до н. е.) Древні розробки міді поблизу Артемівська, в Клиновому, Калинівському і поховання майстра-ливарника в Краматорську свідчать про те, що територія Донецької області була одним з центрів видобутку й обробки міді.
Поблизу Маріуполя були виявлені залишки дерев'яних чотириколісних возів з суцільними дерев'яними дисковидними колесами. Вченими ця знахідка датована XXXII століттям до н. е. Таким чином, знайдені в Приазов'ї вози є на сьогодні найдавнішим видом колісного транспорту в світі (раніше таким вважалося транспорт Месопотамії XXVI століття до н. е.).
Перші кочовики Північного Приазов'я
Кимерійці
Історія Донецької області починається три з половиною тисячі років тому, коли тут з'являються племена кочівників кімерійців, про яких збереглися дуже смутні згадки у письмових джерелах Азії та Греції. З ассирійських джерел відомо, що у восьмому-сьомому століттях до різдва Христового кімерійці з приазовських степів вторгалися в Закавказзі, де воювали проти країни Урарту,що перебувала на стику сучасних Вірменії, Туреччини та Ірану. У 679 році до н. е. молодий і діяльний ассирійський цар Ашшур-аха-иддин здійснив похід на північ і вщент розгромив кімерійське військо.Всі перемоги свого царя жерці фіксували в хроніку, з якої ми і знаємо про подію.
Однак кімерійці незабаром оговталися від удару і при наступному царі Ашшурбаніпалом ассирійцям знову довелося воювати з ними.Завдяки спільним зусиллям ассирійців і лідійців на півдні і появі на півночі нового ворога — скіфів, могутність кімерійців було переможено, а їхні рідні причорноморські степи були завойовані і заселені прийдешніми зі сходу скіфами.
Пам'ятки:
Скіфи
У VII ст. до н. е. з появою кочових скотарських племен скіфів на території області з'являються залізні знаряддя праці. Ці землі у IV ст. до н. е. були складовою частиною скіфського державного об'єднання (царства Атея). Скіфи залишили в степу нечисленні (відомі в 6 пунктах) курганні поховання поблизу м. Ями, Артемівська, Жданова. Велику зацікавленність викликає скіфська статуя V ст. до н. е., знайдена біля селища Ольхівчика (нині входить у межі м. Шахтарська).
За Геродотом, сколоти ділилися на кілька окремих племен, що мали власних царів. Частина сколотів була кочівниками, а частина хліборобами. Назвати Скіфію цього часу державою складно, швидше це був союз племен, на чолі якого стояли царські скіфи — найбільш численний і, за словами Геродота, доблесний рід. Царські скіфи були кочівниками і займали східну половину (тобто і сучасний Донбас) сколотських земель. Якщо вірити «батькові історії», то вони вважали інших скіфів своїми підданими.
За інформацією Страбона, кочовики взимку випасали худобу біля «боліт Меотіди» (тобто на заболочених берегах Азовського моря), а влітку переганяли її на північ.
У ІІІ–ІІ ст. до н. е. племена сарматів витіснили скіфські племена далеко за Дніпро і до Кримських степів.
Пам'ятки:
Сармати
У II ст. до н. е. в Донецьких степах з'являються сармати, які прийшли із Заволжя. Найвідоміші пам'ятки цього часу — сарматські поховання біля с. Новолуганського, коло м. Слов'янська і с. Прелесного. З IV ст. цю територію захоплюють нові орди кочівників.
Варто підкреслити, що, на відміну від періоду скіфського панування, умови життя у степах сарматської доби характеризувалися великою нестабільністю. Дослідники налічують не менше п'яти «хвиль» сарматського просування у цей регіон. Нові великі маси переселенців зі сходу з'являлися в середньому раз на 100—150 років, змінюючи етнополітичну карту регіону. По мірі просування на захід культура сарматів втрачала свої етнічні особливості, набуваючи рис нових народів, з якими вона вступала у контакт. Протягом понад 600 років сармати становили основне населення степів Приазов'я. Майже весь цей час (крім періоду готського панування) вони були домінуючою військово-політичною силою в цьому регіоні.
На території нинішньої області було кочовище сарматського племінного об'єднання роксоланів. Чотири століття сармати безроздільно панували на величезних степових просторах, поки їх в третьому столітті не потіснили прийдешні з півночі германці-готи, а завершилося сарматське час в четвертому столітті нашої ери, коли з Азії прийшли нові завойовники — гуни.
Пам'ятки:
Греки
Район нинішнього донецького приазов'я був відомий давньогрецьким колоністами мореплавцям. В околиці Маріуполя, на думку істориків М. Нінка і К. Кречмера, перебувала грецька колонія іонітів Кремни. Колонія була заснована VII столітті до нашої ери і проіснувала близько століття. За Кальміусом у бік Кривої Коси перебувало грецьке село Карія. Також їм була відома нинішня річка Кальміус яка носила грецьку назву Поріт і її гирло зі зручною гаванню куди заходили грецькі кораблі для торгівлі з місцевими скіфськими племенами і для торгівлі з глибинними районами Донбасу.
Також древнім грекам була відома центральна частина нинішньої області, яку єгипетський географ Клавдій Птолемей називав Аланськими горами котрі нинішні вчені ототожнюють з Приазовською височиною і Донецьким кряжем.
Колонії поселення:
Боспорське царство
На початку V ст. до н. е. багато з грецьких поселень на Боспорі об'єдналися навколо Пантікапея і правлячої в ньому династії Археанактидів, що вела свій початок від милетца Археанакта. Так виникла Боспорська держава, столицею якої став Пантікапей. Новому державному об'єднанню підкорявся ряд тубільних племен, північного Приазов'я.
До початку нашої ери в північному Приазов'ї на зміну грекам з'явилися римляни.
Готи
У третьому столітті до Причорноморських степів дісталися готи — войовниче германське плем'я, яке розпочало свій шлях століттям раніше з берегів Балтики. Майже століття вони шукали собі нові землі, які могли б прогодувати їх плем'я, що розрослося, і, нарешті, вибрали собі степи сучасної України. Місцеве населення захоплених
земель вони виганяли або підкоряли своїй волі. Тут ними в 252—254 роках був захоплений і істотно зруйнований Танаїс. Однак центр їхньої держави розташовувався значно західніше: від Наддніпрянщини до Дунаю. В цих краях практично немає готських археологічних пам'яток. Більшу частину місцевого населення Приазов'я в цей час становили сармати, що залишилися тут з доготських часів, і визнали над собою владу загарбників.
У IV столітті на східних кордонах готського королівства з'явилися гуни.
Після роздумів, йти або чинити опір, готи вирішили битися. Деякий час вони чинили опір, але незабаром помер старий Германаріх, і це схилило чашу терезів на користь кочівників. Як тільки помер король, підкорені їм росомони і слов'яни повстали і вдарили в спину готам. Проте боротьба зі слов'янами підточила сили готів, і вони не змогли відбити наступний гунський удар. Остготське королівство було підкорене, а його мешканці підкорилися гунам. Вестготи, вирішили не воювати і бігли від кочівників на територію Римської імперії. В обмін на землі для поселення у Фракії вони обіцяли підкорятися римським законам, визнати імператора своїм правителем і прийняти християнство. До них приєдналися ті остготи, які не бажали жити під владою кочівників.
Пам'ятки:
Гуни
В кінці четвертого століття по причорноморських степах пройшлися гуни — кочовий народ, прикочувалі сюди від китайських кордонів. Розбивши аланів і розтрощивши готську державу, вони пішли на захід в район сучасних Угорщини та Австрії
На самому Донбасі залишилися кочувати частина гунів — акаціри. У 463 році акаціров підкорили сарагури і анагури.
Пам'ятки:
Авари
Після навали у IV ст. гуннів в VI ст. тут побували авари. Після смерті Аттіли між його вождями почалася війна, в результаті якої німецька частина його колишніх підданих розгромила гунську частину в 451 році в битві на річці Неда в Панонії. Уцілілі кочівники спробували прорватися на Балкани, але й там їх чекала невдача. В результаті цих поразок гунський нарід розпався на окремі орди, кожна з яких почала шукати своє місце під сонцем. Одним з таких осколків були булгари, які повернули на схід і зайняли степи на схід від Дніпра. Сюди ж із заходу прикочував ще один народ — авари, на деякий час зуміли підпорядкувати собі булгар. Але потім авари за прикладом гунів вирушили завойовувати Європу, і булгари залишилися господарями на цих землях.
Пам'ятки:
Велика Булгарія
На початку сьомого століття хан Кубрат зумів зібрати під своєю рукою булгарські племена утигурів і кутригурів і створити досить потужну державу — Велику Булгарію, що займала південний схід сучасної України і Північний Кавказ. Кубрат помер у жовтні 668 року, а через кілька років на Булгарії напали Хозари.
Пам'ятки:
Кара Булгар
Не витримавши удару булгари розділилися: старший син Батбаян залишився в Приазов'ї і став данником хозарів, інший син, Котраг, пішов зі своєю частиною племені на правий берег Дону, третій син, Аспарух, повів своїх прихильників на Дунай, де, об'єднавшись з місцевими слов'янами, поклав початок сучасної Болгарії. Наприкінці VIII століття частина булгар переселилася в басейн Середньої Волги і Ками, де вони незабаром перейшли до осідлого способу життя і створили державу Волзька Булгарія. Нащадками волзьких булгар є сучасні казанські татари і чуваші. Ну а землі Великої Булгарії, у тому числі і Донбас, увійшли до складу Хозарського каганату.
Пам'ятки:
Алани
Докладніше: Салтово-маяцька культура
Хозари
Після розгрому Великої Булгарії в другій половині сьомого століття територія сучасного Донбасу входила до складу Хозарського каганату. Сильна влада і потужна армія дозволили кочівникам на десятиліття встановити період відносної стабільності, завдяки чому в регіоні склалися досить комфортні умови для життя.
У середині VIII ст. в басейн Сіверського Донця хозарами були переселені алани.
Знову в Подонні з'явилися постійні поселення, населенні аланами, слов'янами, булгарами. Почався розвиток ремесел і торгівлі.
Наприклад, в районі сучасного села Сидорово Донецької області в 2012 році археологи почали розкопки хозарського городища. Як з'ясувалося, у свій час це було гігантське місто з площею більше 120 гектарів яке мало стіни довжиною в два з половиною кілометри. Виникло місто у восьмому столітті, а приблизно в середині Х століття його жителі з невідомої причини покинули свої будинки. На думку археологів, що залишені речі свідчать про те, що люди йшли в поспіху і сподівалися повернутися. Однак місто так і залишився покинутим. Сьогодні не можна сказати, чому це сталося, але швидше за все причиною результату стала військова загроза з боку печенігів або воїнів київського князя Святослава.
Пам'ятки:
Аланське князівство
З хозарським періодом Донбасу пов'язана одна цікава гіпотеза. В арабських і франкських документах першої половини дев'ятого століття є згадка про російську
державу, правителя якого називали каганом. Тобто до покликання Рюрика у русів вже була своя держава, але до цих пір достовірно невідомо, де вона розташовувалася.
На цей рахунок є кілька версій і одна з них свідчить, що Російська каганат розташовувався на південному сході сучасної України і прилеглих областях Росії.
Так Е. С. Галкіна вважає, що центр цієї держави знаходився у верхів'ях річок Оскол, Сіверський Донець і Дон. Російський історик і філософ Сергій Перевезенцев називає цю державу Аланською Руссю і вбачає його витоки на Дону. Донецький історик і публіцист Олексій Іванов окреслює кордони цієї держави по лінії Сіверський Донець — Дон — Азовське море на південному сході і Дніпром на Заході. Завдяки археологічним розкопкам нам відомо, що з восьмого по десяте століття на цій території існувала вельми розвинена міська цивілізація, зі змішаним алансько-булгарсько-слов'янським населенням. По місцях проведення перших розкопок біля села Верхнє Салтово і Маяцкого городища відкрита археологічної культура була названа Салтівська. На сьогодні крім звичайних поселень відомо шість Салтівських фортець, побудованих з каменю і глиняних цегл. Таким чином, можливо, що перша держава з назвою Русь виникла саме тут. Правда тоді виходить, що руси — це одне з іраномовних племен, згодом злилося зі слов'янами і залишило їм своє ім'я. Втім, не всі дослідники з цим згодні. Серед істориків точаться суперечки, чи була Салтівська культура незалежною державою або ж це була всього лише одна з хозарських провінцій, населена переважно іраномовними аланами.
Період хозарського світу тривав до дев'ятого століття, коли нові кочові племена з Азії вирушили на захід.
Пам'ятки:
Угри
Першими в Приазов'ї та Причорномор'ї в 9 столітті перекочували угорці, які оселившись тут визнали себе васалами хозарського кагана.
Пам'ятки:
Тмутараканське князівство
Почавши колонізацію приозовських степів V—VI ст., давні слов'яни в X—XIII ст. жили поблизу Кальміусу й Міусу. Вони видобували сіль з Генічеського й Бердянського озер і торгували з Тмутороканем. За деякими свідченнями, князь Святослав Ігоревич, розгромивши хозарів і зруйнувавши Саркел, заснував на місці теперішнього Маріуполя або в його околицях місто Білгород, яке пізніше татари перейменували на Білосарай. Коса недалеко Маріюполя й донині називається Білосарайською
Пам'ятки:
Печеніги
Наприкінці IX ст. сюди вторглися печеніги, витіснені в XI ст. торками, яких усередині XI ст. вигнали половці. На Донеччині виявлено близько 40 кам'яних надмогильних скульптур IX—XIII ст. ст. — слідів перебування тут кочівників. У с. Ямпіль на Донці розкопано печенізьке поховання, у м. Ясинуватій знайдено могили торка й половця, біля с. Новоіванівки Амвросіївського району — поховання багатої кочівниці.
Пам'ятки:
Торки
У наших степах торки перебували недовго. У 1055 р. вони підкралися під переяславський Воїнь. Нашкодити Київській Русі торки не могли, бо їх тиснула на захід далеко сильніша Половецька орда.
У 1116 р. частину торків з печенігами розбили полов- ці. Вони воювали з торками ще в 1093 р., а в 1105 р. половецький хан Боняк побив торків під Зарубом. Розбиті торки поселилися над Россю, де заснували селище Торчевськ. Напевно вони кочували над допливами Сіверського Дінця Сухим, Кривим і Казенним Торцями й Торицею. Тором (етимологи виводять цей топонім і гідронім од тюркського слова тор — джерело) між Торськими озерами названо в 1654 фортецю, зародок сучасного Слов'янська.
Пам'ятки:
Половці
Половці В одинадцятому столітті у русичів з'явився новий сусід — численні і войовничі племена кипчаків, які прикочували в Причорномор'ї через Волги. Згідно думки такого авторитетного автора як професор Світлана Плетньова, в південноруські степу прикочували більше десятка великих половецьких орд чисельністю від 30000 до 50 000 чоловік у кожній. Незабаром вони знищили, вигнали або підпорядкували собі всіх інших мешканців Великої євразійського степу, що розкинулася від Дунаю до Іртиша. ці гігантські простору на довгі роки отримали прізвисько Дешт-и-Кипчак — Кипчацький степ.
Розпочатий період російсько-половецьких воєн мав одну цікаву особливість: ні слов'ян, ні половці не прагнули завоювати землі супротивника. Як би не складалася військова ситуація, кордон Русі і Половецької Степу залишалася незмінною. Кипчацькі орди доходили до Києва, російські дружини до Дону, але щоразу після походів армії поверталися на вихідні рубежі. Можна сказати, що це була прикордонна війна, актуальна не для всієї Русі, а лише для її південних князівств: Київського, Переяславського та Чернігівського. Половці які завдали поразки руським князям у 1062 р. та 1068 р.
На початку ХІІ ст. руськими воїнами було здійснено кілька успішних походів проти половців, кульмінацією яких став 1111 р., коли русичі організували похід до Сіверського Донця, де половці зазнали нищівної поразки.
Пам'ятки:
Чорна Куманія
Хан Кончак — син хана Атракa — став одним із найвідоміших половецьких ханів за всю історію цього народу. Він знову відродив давню славу роду Шаруканідів. На історичну арену він вийшов в 1160-ті роки 12-го століття і відразу спробував знову об'єднати всі східні половецькі орди в єдине племенне об'єднання Чорну Куманію. У 1174 році він організував свій перший похід на Русь, а до кінця 70-х він був найсильнішим степовим правителем, влада якого визнали більшість пологів, що кочували між Доном і руськими князівствами. Взагалі, до цього часу донські половці були найбільш сильними, так як кочовища їх більш західних сусідів, придніпровських п оловцев, періодично піддавалися нападам руських князів і чорних клобуків. На Дон ж слов'яни після Мстислава Великого походів не скоювали. Так що орди Атрака, Сирчана та їхнього спадкоємця Кончака кілька десятиліть не піддавалися нападам. Самі ж вони брали активну участь у руських міжусобицях.
Бродники
Бродників згадують вітчизняні джерела тільки двічі:
- 1147 р. вони разом з половцями допомагали Святославову Ольговичу в його боротьбі з київським князем Ізяславом Мстиславичем. Їхня національність не підлягає сумніву: це були українці, які бродили степами;
- 1223 р. Плоскиня цілував хрест перед київським князем Мстиславом.
Отже, бродники були християнами. Сказання називає Плоскиню «окаянним», бо він не дотримав присяги й передав князів татарам, які задушили їх по. Це єдиний раз, коли бродники — можливо, без наміру — стали співучасниками * вбивства одноплемінників. У розповідях про половецькі напади на Україну не згадується про бродників. Плоскиня, правдоподібно, вчинив так тому, що не міг спротивитися жорстоким монголам. Бродники, мабуть, були союзниками монголів лише на Донеччині. Згідно із західними хроніками, угорський король називає між сусідами Угорщини бродників.* Тому що візантійський письменник Микита Хоніят згадує про участь «бордонців» (eopô6vr]s) у боротьбі болгарів за свободу в 1180-х роках, бродники, будучи союзниками монголів, не мали причини втікати від них на захід. Отже, наші степовики-бродники кочували від Дону до Дунаю . Вибиті з осілого життя, нащадки антів під впливом тюркських кочівників також здичавіли й прийняли від них навички тривожного життя. Вони були людьми загартованими й войовничими, але вільними. Прототипом пізнішого козацтва називають бродників російські історики Б. Греков і А. Якубовський . Немає сумніву, що над Доном у XI—XIII ст. жили українці. Це підтвердили археологічні дослідження Білої Вежі. Тих біловежців, які в 1118 р. переселилися на Сіверщину, треба вважати українцями. Це, напевно, була тільки частина тодішніх «донських» українців.
Наприкінці липня 1252 р. уже відомий нам французький королівський посол Вільгельм Рубруквіс бачив на лівому березі Танаїсу (Дону) гарний ліс, а на правому — шатро, де жили русини (українці), які за наказом Батия і за винагороду від нього мали перевозити через річку купців і мандрівників. Для перевозу послів через Волгу татари також поселили над річкою українців, а разом з ними й «сарацинів» Українців, хозарів і алянів у надкаспійському місті Орну в 1246 р. бачив папський посол-легат (посол Ватикану) до монголів Іван де Пляно Мартіні пз. Безперечно, всі ці українці асимілювалися у татарському або іншому чужинецькому морі, а може, їх знищила орда.
Кримський улус Золотої Орди
У 20-х роках XIII ст. на південному сході Русі з'явилися войовничі орди монголо-татар. 1223 року, щоб відвернути просування татар на Русь, Київський, Галицький, Волинський, Смоленський та інші полки разом з половцями вирушили назустріч татарським ордам у Приазовські степи. Переправившись через Дніпро, вони досягли річки Калки — притоки Кальміусу (нині територія Новоазовського району). Тут полки стали табором. Спочатку в битву з татарами вступили Данило Романович і Мстислав Удалий, але через внутрішні незгоди їх не підтримали всі полки. Розлад у ряди руських військ внесли половці, які під натиском татар почали втікати. Ця, за словами літописця, «січа зла й люта» закінчилася поразкою військ руських князів.
Після навали татар і утворення Золотої Орди територія краю тривалий час лишалася малозаселеною. Постійні поселення збереглися на Сіверському Донці, де відомий ряд поселень з «керамікою давньоруського зразка». Їх жителі у етнічному плані були надзвичайно неоднорідними.
Міф про те що донецькі степи після монгольсокого завоювання обездюднілі і стали називати так званим «диким полем» не відповідають реальності. Так в Хождении митрополита Піміна в Цареград яке відбулося 1389 році пишеться: "як увійшли в землю Татарську, татар же безліч по обидва боки річки Дону. … і бачили таки безліч татарських стад, що важко собі й уявити в розумі: вівці, кози, воли, верблюди, коні. «
Західний берег Дона і Дінця належав Кримському улусу.
У другій половині XIV ст. сучасний Донбас був частиною улусу темника Мамая. Кількість поселень тут поступово зростала, але більшість з них не пережила походів Тамерлана 1391—1395 років і розпаду Золотої Орди. Їх загибель позначила новий етап у історії донецького степу, період Дикого поля, який продовжувався до кінця XVI ст. і характеризувався пануванням кочового побуту.
Ногайський улус
Землі Донбасу в складі ВКЛ
При великому князі литовському Ольгерде і Кейстуті у 1362 року західна частина нинішнього Слов'янського району, землі нинішнього Олександрівського району, північно-західна частина нинішнього Добропільського району, і західна частина нинішнього Покровского району до річки Вовчий увійшли до складу Великого Князівства Литовського. За іншими відомостями ці землі були приєднані до ВКЛ у 1452 році після розпаду Золотої Орди.
Кордон між Великою ордою і ВКЛ проходила по західному березі річки Оскола до впадання його в Сіверський Донець, далі межа йшла по північному березі Сіверського Дінця до гирла Казенного Торця, далі межа йшла в південно-західному напрямку по західному березі Казенного Торця до його гирла, від гирла Казенного Торця межа йшла на південний захід до місця впадання Мокрої Яли в річку Вовчу. На цей кордон князь Семен Олелькович, онук Ольгерда, посилав свого намісника Свирклова, котрий тримав уділ Черкас. Той їздив „відмежовувати“ володіння литовських князів із татарськими землями
Відразу ж після приєднання цих земель до ВКЛ литовські князі зробили спробу заселити ці землі, з Сіверщини на південь вирушили переселенці які досягли берегів Самари і Оскола. Основним заняттям переселенців були уходницькі промисли і скотарство. Разом з цим частину переселенці робили превентивні військові походи на землі Кримського ханства де нападали і грабували татарські та ногайські орди. Організаторським елементом в об'єднанні місцевих козацьких загонів стала діяльність прикордонних адміністраторів ВКЛ.
Номінально всі ці землі увійшли до складу неоформленого воєводства Дике поле.
Про ці землях історик Дмитро Багалій писав: „Крім татар, які роблять на неї постійні напади, сюди безпрестанно приходили литовські загони, що складаються з регулярних військ або з злодійських зграй“
У 1452 році всі ці землі увійшли до складу Київського князівства, яке в 1470 було ліквідовано і на його території було створено Київське воєводство.
За підсумками Російсько-литовської війни 1500—1503 року між князем ВКЛ Олександром Ягелоном і великим князем Московським Іваном III, південно-східні степові окраїни ВКЛ увійшли до складу Великого князівства Московського.
При цьому південна частина Олександрівського району, північно-західна Добропільського, і західна частина Покровського районів до Вовчого залишилися в складі ВКЛ. За підсумками Люблінської унії 1569 року всі ці землі увійшли до складу Речі Посполитої.
Землі Донбасу в складі Московського царства
Докладніше:
У 1570-х роках воєвода М Тюфякін і дяк М. Ржевський позначили межі Московського царства в донецькому степу.
Мала Ногайська Орда
Діти й онуки ханів, які ворогували з Ізмаїлом, одкочували на чолі з Ками-мурзою з роду Шейдякових під Азак, де утворили орду Малі Ногаї. Вони визнали зверхність османського султана й кримського хана та розселилися на північ од Перекопу, під Азаком і між Доном і Кубанию. До Малих Ногаїв утекло нима ло мурз із Велико! Ногайської орди. Тому що можливості кочування між Буго-Дніпровським лиманом і гирлом Дону були обмежені, ногайці постійно ворогували за пасовиська на Правобережжі з Білгородською ордою, а на Лівобережжі — з кримськими улусами . Згодом (у першій половині XVII ст.) Малі Нога! розпалися на Буджацьку, Едикчульську, Едиссанську та інші орди, які розселилися по причорноморських степах аж до Дунаю Кримські хани часто нацьковували одних мурз на інших, щоби грабувати сусідні кочовища. Ханські слуги забирали ногайських дружин собі в наложниці. Така наруга кримських татар спонукала ногайців проситися під владу московського самодержця. Одначе надволзькі степи, де колись кочували їхні прадіди, вже захопили були калмики, які були готові до походу на Крим. Московія не вірила ногаям, тому що, як тільки кримський хан вирушав у похід, малі ногаї, лакомі на здобич, негайно забували про непорозуміння та приєднувалися до кримських татар.
І кркмські, i ногайські татари говорили зближенимя говорами. Вони й назвали степову річку, яка впадала в Азовське море з півночі иа самому початку Таганрізької затоки, Кальміюсом (тюрк. кил — волосина, міюс — ріг) адже вона вузька й тонка, неначе волосина, а кручена, як ріг ,.
Пам'ятки:
Козацька доба
Харцизи
Починаючи з XVI століття, малозаселені землі сучасних Донецької, та Луганської областей стали заселяти поодинокі ватаги запорозьких та донських козаків. Також тут осідали селяни-кріпаки, що втекли, збіднілі чи декласовані шляхтичі з України. В зв'язку з тим, що ці землі були між Річчю Посполитою, Московською державою та Кримським ханством то тут не було ніяких постійних представників влади. Це були нічийні землі, справжнє дике поле.
Основною етнічною складовою були українці (русини, черкаси). Заселення цих земель відбувалося на тлі безперервних бойових дій на території Наддніпрянської та Західної України, з каральними експедиціями Речі Посполитої.
В історичних документах (кінець XVII — початок XVIII століття) жителів донецьких степів називали харцизи . Імовірно були „ультралівим“ прошарком козацтва, що знаходилися в конфронтації не тільки з урядом Московії чи Речі Посполитої, але й гетьманським та слобідським козацтвом, та навіть з Запорізькою Січчю.
Булавінське повстання
На початку XVIII ст. царський уряд став відбирати у донських козаків землі вздовж ріки Бахмутки і середньої течії Сіверського Дінця, оскільки тут було місце масового зосередження втікачів. У 1704 році Петро І передав значну частину цих земель Ізюмському полку, що викликало велике невдоволення донських козаків, які в жовтні 1705 року розорили соляні варниці поблизу Бахмута. Для розслідування справи сюди прибув дяк Горчаков, але його заарештував бахмутський отаман К. О. Булавін. 1707 року уряд остаточно передав землі Ізюмському слобідському полку. Весною й літом 1708 року в пониззі Дону вибухнуло повстання, очолюване бахмутським отаманом К. О. Булавіним. Безпосереднім приводом до нього була жорстока розправа, вчинена над населенням каральним загоном Ю. Долгорукого, якого Петро І послав на Дон, щоб розшукати й повернути поміщикам селян-утікачів. Уже в червні у районі Сіверського Дінця діяли загони під керівництвом Микити Голого, Сергія Безпалого і Семена Драного, до якого приєдналося близько1,5 тис. запорожців, що прибули на допомогу повсталим. Після розгрому повстання Петро І наказав спалити над Дінцем козацькі містечка, а разом з ними — слободи й хутори українських та російських поселенців, де проживали селяни-втікачі. Було спалено Бахмут і Тор, покарано смертю 7 тис. чоловік.
Паланки війська Запорізького
Кальміуська паланка, Барвінківська паланка, Самарська паланка, Яланецька паланка
Московська окупація
Введення кріпацтва
Заселення Маріупольского повіту
Через 4 роки після Кючук-Кайнарджійського миру російський уряд весною 1778 року дозволив переселення на територію південноросійських губерній християнського населення Криму (греків і вірмен). До Приазов'я прибуло 18 тис. греків, які заснували на узбережжі Азовського моря і на правому березі Кальміусу 24 слободи, їм відводилося по З0 десятин землі на ревізьку (чоловічу) душу, на 10 років їх звільняли від усіх платежів. У гирлі Кальміусу, на місці запорізької фортеці, було закладено місто Маріуполь, яке з 1784 року стало повітовим центром. Наприкінці XVIII ст. в межиріччі Кальміусу і Грузького Єланчика (територія сучасного Новоазовського району) заснували колонії прусські, баденські і саксонські німці, які одержували по 65 десятин землі на двір. Німецька колонізація цього району, яка здійснювалася кількома етапами, тривала аж до кінця XIX ст. У 1882 році тут проживало понад 6 тис. німців. З 1817 року до Маріупольського повіту з західних губерній переселюються євреї, які заснували селища Хлібодарівку, Рівнопілля та Затишшя. їм було відведено 22 829 десятин землі. В північній частині області у 60-х роках XVIII ст. оселилися амністовані урядом російські розкольники, які повернулися з Литви, Польщі, Молдавії.
Азовське козацьке військо
3 тих козаків, які повернулися із Задунайської Січі, російський уряд після війни організував Озівське козацьке військо. Частина козаків заснувала на річці Калці хутір Гладкий (за прізвищем отамана). У 1849 р. азовські козаки з донцями, яким належали тоді землі на схід від Кальміюсу, заклали на Кривій косі біля гирла Грузького Єланчика в Міюській окрузі, до якої входили землі на схід від Кальміюсу, станицю Новомиколаївку (тепер по-російськи — Новоазовск)
Озівське козацьке військо ліквідовано 1885 р. Частина озівців переселилася на Кубань, а решту переведено в стан державних селян. На місці хутора Гладкого виросло містечко Микільське, перейменоване в 1923 р. на Володарське.
Нова Америка
У 20-х роках XIX ст., коли російський уряд розгорнув активну Діяльність у пошуках вугільних родовищ на півдні країни, вуглевидобуток було віддано на відкуп, а з 1826 року видано закон про попудний платіжний акциз — добування вугілля ставало оброчною статтею. Віднині розробка вугілля мала здійснюватися лише під наглядом чиновника. Проте згодом через різке скорочення вуглевидобутку цей порядок було скасовано і 1829 року видано закон, що дозволяв вільну розробку вугільних пластів. У 1839 році на селянських шахтах сіл Залізного, Щербинівки та ін. річний видобуток досяг 200 тис. пудів, що становило більш як 25 проц. загального видобутку вугілля в Донбасі. Шахти ці були надто примітивні. Тут користувалися лопатою, кайлом, молотком, ручним воротом з вірьовкою і кошиком для підіймання вугілля. Як правило, власник шахти — селянин чи козак — сам не видобував вугілля, а наймав місцевих або прийшлих робітників і платив їм від 8 до 10 крб. сріблом за видобування й доставку на-гора тисячі пудів вугілля.
Крім селянських, були й поміщицькі шахти. На одній з них, розташованій у с. Олександрівці, наприкінці 30-х років XIX ст. річний видобуток вугілля досяг 150 тис. пудів. Серед поміщиків — власників шахт — були брати Рутченки, Кравченко, Котляревські, Карпов, Риков та інші.
1837 року вугілля видобувалося в 13 місцях сучасної області — в районі Селидового, Щербинівських хуторів, Микитівки та ін. Якщо в 1839 році на цих шахтах було видобуто 855,4 тис. пудів вугілля, то в 1850 році — понад 1 млн пудів. Продаж вугілля був однією із статей місцевої торгівлі, що поступово розвивалася. Наприкінці XVIII ст. в Маріуполі, Слов'янську і Бахмуті відбувалося 12 ярмарків на рік, по чотири в кожному з названих міст. Населення північної частини області вивозило свої товари на Ізюмський ярмарок, який став одним із значних торгових центрів.
Збільшення попиту на зерно, а також близькість до Маріупольського порту, де 1800 року встановили митну заставу, а в 1809 році створили портове управління, прискорили капіталізацію сільськогосподарського виробництва місцевих поміщиків і колоністів-іноземців. Поміщицьке господарство набувало рис торгового підприємництва, спеціалізувалося на виробництві товарного зерна. Значну частину врожаю пшениці, вирощеної у поміщицьких маєтках та економіях колоністів Міуського округу Області Війська Донського, вивозили до Таганрозького порту.
На початку XIX ст. значна частина території області (Маріупольщина і Бахмутський повіт) увійшла до складу Катеринославської губернії, північно-західна частина її (сучасний Слов'янський район) була в складі Слобідсько-Української (з 1835 року — Харківської) губернії, а південно-східні землі (нинішні Новоазовський, Старобешівський, Шахтарський і Амвросіївський райони) стали територією Області Війська Донського.
Наприкінці XVIII ст. в межах сучасної області проживало близько 120 тис. чоловік, з них 3305 у Бахмутській фортеці (в 1761 році тут було 1043 чоловіка). Тільки в Маріупольському повіті налічувалося 3 міста, 6 фортець, 47 сільських населених пунктів. У самому Маріуполі мешкало близько 4 тис. чоловік. Розвиток продуктивних сил супроводжувався деяким піднесенням культурно-освітнього рівня місцевого населення. У першій половині XVIII ст. в північних містечках області в Кальміуській і Самарській паланках Війська Запорізького працювали загальноосвітні школи. Відомо, що в 1732 році в Торі була школа, де дітей навчали дяки. 1808 року в Бахмуті відкрилося перше народне училище. Всього на час здійснення реформи на території Маріупольщини і Бахмутського повіту діяло 47 початкових шкіл (з них 15 — приватних), в яких навчалося 1365 дітей і викладало 60 учителів.
Революція 1905—1917
Нещадна експлуатація праці робітників, пережитки кріпосництва (так звані „відробітки“) й економічна криза 1900—1903 рр., яка погіршила становище людей праці, створили в Росії на початку XX ст. революційну ситуацію. Вибух революції прискорила російсько-японська війна, розпочата 27 січня (9 лютого) 1904 р. 9 (22) січня 1905 р. в Петербурзі багато тисяч робітників рушило до царя з прохаиням поліпшити умови їхнього життя. Розстріл цієї мирно! демонстрації сколихнув невдоволе- ний люд. Робітники й селяни почали домагатися повалення самодержавства, встановлення демократично! республіки, запровадження 8-годинного робочого дня, знищення поміщицького землеволодіння, ліквідації станової нерівности й національного гніту.
У жовтні всю Росію охопив страйк. Наляканий зростанням революційних настроїв цар 17 (30) жовтня ви дав маніфест, у якому пообіцяв свободу. На ці обіцянки робітники Луганська й інших промислових міст відповіли антиурядовими політичними демонстраціями. Лише на паровозобудівному заводі Гартмана в Луганську застрайкувало кілька тисяч робітників. За- ворушення перекинулися на заводи й копальні Юзівки й Макіївки. 17 грудня повстала Горлівка, де в боях з присланими урядом військами загинуло близько 300 робітників. У боях горлівцям допомагали 4 тисячі робіт ників з Єнакієвого, Ясинуватої, Дебальцевого й Харцизька. Після двогодинного бою війська відступили в степ. Діставши підкріплення, вони вдарили на робітників ззаду й через чотири години зломили опір повстанців. Грудневе повстання закінчилося лоразкою. Революція пішла на спад, і міністер внутрішніх справ П. Столипін, застосовуючи смертну кару, придушив будь-які прояви революційного руху.
- Депутати Державної думи Російської імперії — уродженці Донецької області
- Хартахай Олександр Павлович - депутат Державної думи I скликання.
- - депутат Державної думи I скликання.
- Лисенко Іван Ілліч - депутат Державної думи I скликання.
- Михайличенко Митрофан Іванович - депутат Державної думи I скликання.
- Новгородцев Павло Іванович - депутат Державної думи I скликання
- Нестеров Антон Якович - депутат Державної думи II скликання.
- - депутат Державної думи II скликання
- - депутат Державної думи II скликання.
- Нагих Іван Миколайович - депутат Державної думи II скликання.
- - депутат Державної думи II скликання.
- Дмітрієв Михайло Миколайович - депутат Державної думи III скликання.
- Каменський Петро Валерійович - депутат Державної думи III скликання.
- - депутат Державної думи III скликання.
- Макогон Павло Матвійович член Державної думи IV скликання.
- - член Державної думи IV скликання.
- - член Державної думи IV скликання.
Перша світова війна
Революція 1917—1922
Військові операції на території Донбасу:
- Перша військова кампанія Всевеликого війська Донського в Донбасі — конфлікт рудничних загонів і червоної гвардії з одного боку і загонів донських козаків. Грудень 1917 лютого 1918 року.
- Бої за Донецький басейн — конфлікт рудничних загонів і червоної гвардії з одного боку і частин Армії УНР та австронемецкімі частинами. Грудня квітень травень 1918.
- — Листопад грудень 1918.
- Рейд рудничних партизан на чолі з І. Чапліним і — військові операції рудничних партизан спрямовані проти частин Армії УНР та Донський армії. У грудні 1918 січні 1919.
- Гришинська операція — Січень лютий 1919.
- Бої за Донбас (січень - травень 1919) — Січень травень 1919.
- — Жовтень листопад 1919.
- Донбаська операція (1919)
- Перший рейд РПАУ — 17-30 травня 1920 на території Донецької губернії.
- Десант Назарова
Донбас в складі Української Народної Республіки
Коли царизм впав, український націоналізм став на Донбасі політичною силою. Тут почали з'являтися такі гасла, як «Геть з нашого дому!» І «Геть з України жидів та кацапів!» |
- Куранов Г.
Доба Української Народної Республіки
Докладніше: Тимчасовий комітет Донецького басейну
Докладніше: Половецька земля
Після Лютневої революції в Донбасі активізувалася діяльність українських організацій „Просвіти“ і партій УСДРП, УПСР, УПСФ. Влітку в Бахмутському та Маріупольському повіті організуються загони Вільного козацтва також в цей час були створені Бахмутська повітова рада УНР, також в Маріуполі був створений міська рада УНР, .
У Бахмуті і ряді інших міст влада перейшла до коаліційних рад в які входили члени українських партій УПСР УПСФ і РСДРП і ПСР. Починаючи з літа в газеті «Южный край» почали друкуватися статті з українського питання. До кінця 1917 року, члени українських партій брали участь в роботі рад в Бахмуті, Юзівці, Єнакієве, Слов'янськ, Гришине, Костянтинівці, Дружківці, Волновасі, Ясинуватої, Авдіївці, в Маріупольському і Бахмутському повітах.
Військові формування УНР:
- 1-й Український кінно-учбовий полк. околиці Слов'янська
- 3-тя кавалерійська дивізія. Околиці Гришиного — Горлівки.
- 25-й Український запасний полк. Околиці Бахмута Луганська.
- 24-й Український запасний полк. Маріуполь, Маріупольський повіт.
Доба Української Держави
Військові формування Української Держави
- 46-й Бахмутський полк
- 48-й Маріупольський полк
- ХІ-й австро-угорський корпус
- 215-а дивізія
Повстанський рух „петлюрівського спрямування“
Державні діячі УНР
Військові Армії УНР
-
-
- Політик член Шаповал Микита Юхимович
-
-
-
Донбас в складі Української Радянської Соціалістичної Республіки
... Донбас, це - не випадковий район, а це - район, без якого соціалістичне будівництво залишиться простим, добрим побажанням |
Перша Донецька губернія
Докладніше: Центральний Військово-Революційний Комітет Донбасу
Військові формування
- Червона гвардія Донбасу
- Червона Армія Донбасу
- 10-я армія (РСЧА)
Друга Донецька губернія
Третя Донецька губернія
Військові формування
- Перший "президент" радянської України Медведєв Юхим Григорович
- Український радянський партійний і державний діяч Скрипник Микола Олексійович
- Відомий донбаський революціонер державний діяч
-
- Революціонер державний діяч творець Червоної гвардії Донбасу Пономарьов Дем'ян Іванович
- Федоренко Василь Гаврилович Командир полка Червоного козацтва
Донбас в складі Півдня Росії
У Донецькому басейні і на Дону тепер вирішується доля наша - бути нам (Півдню Росії) чи не бути. Якщо питання навіть затягнеться, то значить, нам бути, а якщо ми будемо розбиті, значить, не бути. -генерал Іван Георгійович Ерделі |
Частини Добровольчої армії знищені в Донбасі:
- знищена в ході бою з 1-КА 31 грудня 1919 року в селі Олексієво-Леонова -
- знищена в ході бою з 1-КА 1 січня 1920 року в районі Амвросіївки — Черкеська кінна дивізія
Харківська область ЗСПР
Докладніше:
- Військові Добровольчої армії : Бочарников Микола Георгійович, Байтодоров Григорій Христофорович.
- Військові Добровольчого флоту: Богданович Владислав Леонардович, , .
- Начальник штабу Донської армії
- Повстанський отаман командир частини Донської армії Назаров Федір Дмитрович
- Військовий генерал-губернатор Одеси і командувачем усіма російськими військами в Одеському районі в 1919 році
- Сотник Лейб-Гвардії козачого полку .
Донбас в складі Вільної території
Східна частина Запорізької губ. і західна Донецької - ось історичний очаг махновщини. - радянський воєначальник - Ейдеман Роберт Петрович |
Вільна територія (жовтень 1918 — лютий 1919)
Вільна територія в складі УРСР (лютий 1919 — червень 1919)
Докладніше: Бої за Донбас (січень - травень 1919)
12 травня 1919 року в Маріуполі відбувся з'їзд повстанських командирів РПАУ які оперували в Донбасі, серед них були: Н. Махно, , , , , Грановський, , , Міхальов-Павленко, , В. Белаш та ін. На з'їзді обговорювалося три питання 1) поточний момент і григор'євщина, 2) переукладання з Сов-урядом договору — про автономію Вільної території, 3) реогранізація 3-ї Задніпровської дивізії Н. Махно.
У підсумковій резолюції щодо переукладання з Сов-урядом договору було прийнято рішення про остаточне закріплення території Донбасу нинішньої Донецької області як частини Вільної території:
"Продовжити договір з Совправітельством. Доручити ВРС почати переговори в частині повної автономії Маріупольському, ... і Бахмутському повітам."
Вільна територія (жовтень 1919 — січень 1920)
Докладніше:
27 листопада 1920 року, перебуваючи в Старобільську командування РПАУ уклав перемир'я з УРСР і було прийнято рішення про підписання другого союзного договору. Ідея підписання нового союзного договору полягала в тому, що повстанці хотіли отримати автономію Вільної території в складі УРСР.
На початку жовтня в Ізюм приїхала урядова місія УРСР в складі Іванова, Александрова, Васильєва, на спільних зборах штабу РПАУ і рад — представників, останні запевняли що договір буде підписаний в Вільна територія отримає автономію.
16 жовтня в Харкові представники РПАУ Попов Куриленко та радянського уряду УРСР Гусєв Бел Кун підписали військово-політичну угоду. Але при цьому пункт про автономію Вільної території не був включений, так як уряд УРСР хотів його винести на загальнопартійне обговорення. Але все ж вони обіцяли його підписати. У четвертому пункті який не був включений говорилося:
Організація в районі дій махновської армії, місцевим робітничо-селянським населенням вільних органів економічного і політичного самоврядування, їх автономія і федеративна зв'язок з державними органами Радянських республік.
Після підписання Старобільського угоди, 15 листопада, в усі райони Вільної території для організації місцевих повстанських частин і відправки їх на фронт було відправлено представників СРП: в Бахмутський повіт — Сироватський, в Маріупольському повіті — Вдовиченко, в Таганрозькій повіті — Морозов, в Ізюмському повіті — Колісниченко. Крім офіційного наказу їм дали секретний наказ сформувати маршові загони, які в разі початку нових бойових дій з більшовиками повинні були виступити проти них в повітах.
Про формування повстанських частин В. Белаш писав:
" Так готувалася збройна сила в ім'я ідеалів ... автономії одного маленького району, практичних анархо комуністичних ідей, конкуренції махновського - соціалізму з державним коммунізмомм Раковського та П'ятакова."
Не дивлячись на всі обіцянки радянського уряду 4 пункт так і не був внесений в договір до самого моменту оголошення махновців поза законом. Після чого в Донбасі відновилася боротьба повстанців з більшовиками.
- Повстанський отаман командир РПАУ Кожин Фома
- Повстанський отаман командир РПАУ Белочуб Пантелеймон Федорович
- Повстанський отаман начальник контррозвідки РПАУ Задов Левко Миколайович
- Повстанський отаман командир РПАУ
- Повстанський отаман командир РПАУ Сіробаба Яків Матвійович
Донбасівці на фронтах громадянської війни 1917—1921
У складі УРСР
Німецько радянська війна
На час німецької влади обласному центру повернуто історичну назву Юзівка, області — Юзівська область.
Коли 23 жовтня після триденних боїв німці зайняли Сталіне, мешканці міста відчинили браму тюрми й побачили три ями, наповнені трупами. Деякі мерці були без рук і ніг. НКВД закопало й заасфальтувало в центрі міста 4000 невинних жертв. Решту розстріляних і закатованих у будинку на вулиці Артема 44, де тепер філармонія, а в 1932-66 рр. лютували чекісти, вивозили на „Рутченкове поле“ в Кіровському районі міста. В Донецькій області в 1930-50 рр. репресовано за політичними мотивами понад 100000 громадян. Тільки зараз встановлено пам'ятні знаки на місці деяких поховань цих невинних жертв.
- серпень 1941 — у Сталіно сформована 383-я шахтарська стрілецька дивізія.
- кінець жовтня 1941 — німецькі війська контролюють найбільші міста Донецької області.
- 3 листопада 1941 — слов'янський партизанський загін під командуванням М. І. Карнаухова в бою з каральним загоном в Теплінських лісах Сталінської області знищив 127 німецьких солдатів і офіцерів.
- листопад 1941 — лютий 1942 — діяльність в місті Дружковка підпільної комсомольської молодіжної організації „Ленінська іскра“.
- 22 лютого 1943 — постанова ГКО про відновлення вугільних шахт Донбасу.
- 18 серпня 1943 — початок наступу військ Південного фронту. Прорив Міус-фронту.
- 5 вересня 1943 — радянські війська взяли під контроль міста Артемівськ і Горлівку.
- 6 вересня 1943 — радянські війська взяли під контроль місто Констянтінівка.
- 6 вересня 1943 — радянські війська взяли під контроль Краматорськ.
- 8 вересня 1943 — радянські війська взяли під контроль Сталіно.
- 10 вересня 1943 — радянські війська взяли під контроль Маріуполь.
Водночас були намагання німецької адміністрації відновити роботу шахт та заводів. Але це не вдалося. Для потреб окупантів вугілля доводилося возити з Домбровського басейну. Дещо кращим було становище в царині легкої промисловості. Так, одним з найбільших підприємств в області був швейний комбінат у м. Маріуполі, що об'єднував 11 фабрик, на яких працювало 2000 робітників.
Німці з притаманною їм педантичністю склали чіткий план відновлювальних робіт. У лютому 1942 року головний інженер гірського товариства професор Б. П. Шестюк повідомляв „Вже працюють кілька шахт, наприклад“ Ново-Мушкетове», 12 «Похила», «Бутівка», 5 біс «Трудовська» та інші Починають давати вугілля шахти 1-2 «Смолянка», 4 «Лівенка» 1 «Щегловка». Йдуть відновлювальні роботи на найстаршій Юзівської шахті «Центральна-заводська»("Д. В. «від 12 лютого 1942 року»). Число шахтарів неухильно зростало. Так, на шахті «Смолянка» у квітні 1942 року за направленням біржі праці працювало 203 чоловік, а в листопаді — 822
В 1942 році у м. Сталіно налічувалося 1745 дрібних підприємств, в переважній більшості приватних. Працювали кооперативні товариства. Найбільше «Донбас» мало декілька майстерень та цехів, 2 шахти, на яких працювало 200 робітників. У 1942 році створено «Сталінторг», який мав 63 магазини. м'ясокомбінат, 21 пекарню.
Центральним друкованим органом у м. Сталіно (Юзівки) і області з 15 листопада 1941 року до 29 серпня 1943 року (під час німецької окупації) була газета «Донецкий вестник». Всього вийшло 207 номерів. Періодичність було 2-4 номера на тиждень. Тираж коливався в межах 25-65 тис. примірників. Найтриваліший час посаду редактора газети займав Г.Ковалевський.
Національно визвольний рух в Донбасі
Післявоєнний період
Перебудова
Новий час
Страйки шахтарів у 90-х
Страйки шахтарів Донбасу (1989-1990-ті роки)
Референдум на Донеччині та Луганщині 1994
Псевдореферендуми на Донеччині та Луганщині 2014
Війна на сході
Утворення та ліквідація районів
17 липня 2020 року, народними депутатами України було затверджено постанову «Про створення і ліквідації районів», яке передбачає новий територіальний устрій України. Зокрема, Верховна Рада підтримала проект постанови № 3650 про ліквідацію 490 існуючих районів і створення замість них 136 нових районів. Згідно з новим адміністративно-територіальним поділом Донецької області, створені такі райони: Бахмутський район, Волноваський район, Горлівський район, Донецький район, Кальміуський район, Краматорський район, Маріупольський район, Покровський район.
Центри історичних адміністративних утворень
- стійбище Шаруконідів — стійбище ханів Чорної Куманом, яке знаходилося за одними відомостями між Слов'янськом і Краматорськом в 12 столітті.
Керівники адміністративних одиниць на території області
Керівники Донбасу в період Української революції 1917—1921
- Малашко Михайло Васильович — 1-й комісар Донецького басейну від УЦР.
- Харечко Тарас Іванович — голова першої Донецької губернії, з 17 грудня 1917 до травня 1918 року.
- Сікевич Володимир Васильович — комендант Половецької землі УНР (Донецького району), квітень 1918.
- — староста Бахмутського повіту Української Держави.
- Давид Хораджаїв — староста Маріупольського повіту Української Держави.
- Васильченко Семен Пилипович — голова ЦВРКД з 17 січня — 5 лютого 1919.
- Смоляков Лазар Абрамович — голова Донецького губвиконкому з 5 лютого — 18 березня 1919.
- Сергєєв Федір Андрійович — голова Донецького губвиконкому з 18 березня 1919.
- Федоренко — грудень січень 1919—1920 керівник Донецької губернії.
- Антонов-Саратовський Володимир Павлович — 1920.
- Сергєєв Федір Андрійович — 26.4 — .1920
- Дробніс Яків Наумович — 10 — 12.1920
- Рухимович Мойсей Львович — 12.1920 — 1922
Символіка області історія
На території на якій зараз знаходиться нинішня Донецька область в різні історичні преіод різні адміністративні утворення використовували різну символіку, військові прапори тамги, прапори, герби.
Див. також
Джерела
- Зубарев В. Г. Историческая география Северного Причерноморья по данным античной письменной традиции. ‒ М.: Языки славянской культуры. 2005. ‒ 504 с. ‒ (Studia historica)
- Татаринов С. И., Щербак В. Г., Яцишин П. В. Очерки археологии Донбасского Придонцовья — Харков: Книга-мигом, 2018. — 83 с.
- Писларий И. А. Тайны степных курганов: историко-краеведческий очерк / И. А. Писларий, А. П. Филатов; под ред. С. Н. Братченко — Донецк: Донбас, 1972. — 135 с.
- Абліцов В. Донбас: європейська Україна чи азійське Дикопілля? — К.: Інститут історії України НАН України, 2014, — 97 с.
- Багалій Д. Історія Слобідської України/Передмова, коментар В. В. Кравченка.—Харків: Основа, 1991.
- Геродот. Книга1V. Мельпомена//Геродот. Історія в дев'яти книгах.—К.:Наукова думка,1993.—С.180-228.
- Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11т., 12 кн.—К.:Наук. думка ,1992.—Т.2. —С.240-242.
- Довжук І. В. Індустріальний Донбас в історії розвитку економіки Наддніпрянської України (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.): Монографія. — Луганськ: вид-во СНУ ім.. В.Даля, 2009. — 364 с.
- [[https://web.archive.org/web/20130604164741/http://infodon.org.ua/uzovka/2 Архівовано 4 червня 2013 у Wayback Machine.] Древние поселения на территории Донбасса]
- Історія міст і сіл Української РСР: Донецька область.—К.:Голов. Ред. УРЕ, 1970.
- Історія міст і сіл Української РСР: Луганська область.—К.:Голов. Ред. УРЕ, 1968.
- Історія рідного краю (Донеччина з кінця XVIII до кінця XIX ст.): Навчальний посібник для учнів 9 класу / Нестерцова С. М. та ін. — Донецьк : «Каштан», 2012. — 440 с. — .
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України.—К.: Українська видавнича спілка,1996.
- Ніколаєць Ю. О. Поселенська структура населення Донбасу: (етнополітичний аспект динаміки) / Монографія. ISBN Ніколаєць Ю. О. Поселенська структура населення Дон.
- Оліфіренко В. В., Пустова Ф. Д. Таємниця духовного скарбу. Із популярного народознавства.—Донецьк: «Донбас» (Спецвипуск),1994.
- Пірко В. О. http://vesna.org.ua/c/r.pl?c_=conq&textus=%EF%B3%F0%EA%EE[недоступне посилання] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Пірко В. Заселення степової України в XVI—XVIII ст.—Донецьк: Донецький державний університет, НТШ- Донецьк, Укр. Культ. Центр, 1998.
- Чорногор А. М. До історії заснування міста Жданова //Український історичний журнал, 1971.—No4. —С.91-96.
- Александр Белаш, Виктор Белаш. Дороги Нестора Махно. — 1993.
- Багалей, Дмитрий Иванович. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства / исслед. Д. И. Багалея. — Москва: Изд. Имп. О-ва Истории и Древностей Рос. при Моск. Ун-те, 1887. — II, XVI, 614 c.
Посилання
- [[https://web.archive.org/web/20190416195640/https://ntsh.org/node/514 Архівовано 16 квітня 2019 у Wayback Machine.] Електронний формат видання «Постаті» — Постаті (нариси про видатних людей Донбасу)]
Примітки
- Постанова ВУЦВК № 138 від 2 липня 1932 р. «Про утворення Донецької области»
- Постанова ВУЦВК № 237 від 16 липня 1932 р. «Про визначення м. Сталіного за адміністративний центр Донецької области»
- Указ Президії Верховної Ради СРСР від 3 червня 1938 року «Про поділ Донецької області УРСР на Донецьку і Ворошиловградську області» // Пролетарська правда. — 1938. — № 126 (4932). — 4 червня. — С. 1.
- . Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 30 березня 2017.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - . Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 31 жовтня 2015.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - . Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 30 грудня 2015.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Ніколаєць Ю. О. Поселенська структура населення Донбасу: Стр 22
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 12 -15
- http://donpatriot.ru/publ/istorija_donbassa/rannij_zheleznyj_vek/skifskaja_kultura/55-1-0-906[недоступне посилання з серпня 2019]
- Ніколаєць Ю. О. Поселенська структура населення Донбасу: Стр 23
- Вязьмитина М. И. Сарматское время / М. И. Вязьмитина // Археология УССР. — 1986. — Т. 2. — С. 184—222; Мошкова М. Г. Савроматы и сарматы в Волго- Донском междуречье, Южном Приуралье и Северном Причерноморье / М. Г. Мошкова // Степи европейской части СССР в скифо-сарматское время. — М., 1989. — С. 153—214; Симоненко О. В. Сармати / О. В. Симоненко // Давня історія України: Т. 2: Скіфо-антична доба. — К., 1998. — С. 154—175.
- 42Ніколаєць Ю. О. Поселенська структура населення Донбасу Стр 23-24
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 16-18
- http://donpatriot.ru/publ/istorija_donbassa/rannij_zheleznyj_vek/sarmaty_v_stepjakh_prichernomorja/55-1-0-909[недоступне посилання з серпня 2019]
- Зубарев В. Г. Историческая география Северного Причерноморья по данным античной письменной традиции. Стр 287
- Зубарев В. Г. Историческая география Северного Причерноморья по данным античной письменной традиции. Стр. 294
- . Архів оригіналу за 15 листопада 2018. Процитовано 14 листопада 2018.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - . Архів оригіналу за 6 серпня 2018. Процитовано 6 серпня 2018.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - . Архів оригіналу за 6 серпня 2018. Процитовано 6 серпня 2018.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 19
- . Архів оригіналу за 24 травня 2018. Процитовано 24 травня 2018.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 12-21
- Татаринов С. И., Щербак В. Г., Яцишин П. В. Очерки археологии Донбасского Придонцовья Стр 49
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 22-23
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 23
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 23 -26
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 26-29
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 29 30
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 30 -31
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 31 -34
- Ніколаєць Ю. О. Поселенська структура населення Донбасу Стр 29
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 41 -42
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 39 — 43
- Ніколаєць Ю. О. Поселенська структура населення Донбасу Стр 31
- . Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 6 січня 2019.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title () - Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI—XVIII ст. — Донецьк, 2004.- 223 с. Стр 10
- Заселення і господарське освоєння Степової України в XVI—XVIII ст. — Донецьк, 2004.- 223 с. Стр 11
- Тарас Чухліб. Донеччина та Луганщина — козацькі землі України (XVI—XVIII ст.) . 2014. Стр 11-12
- Багалей, Дмитрий Иванович. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства. Стр 37
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 49 -50
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 82 -85
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 110—115
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 122
- Лаврів Петро. Історія Південно-Східної України стр 135
- Куранов Г. Советы на Артемовщине между Февралем и Октябрем 1917 г. // Летопись революции. 1927. № 5—6. С. 163.
- ЦДНИРО. Ф. 12. Оп. 3. Д. 1312. Л. 47-48.
- Эйдеман, Роберт Петрович (1895-1937). Борьба с кулацким повстанчеством и бандитизмом [Текст] / Р. Эйдеман ; УССР. - Изд. 3-е. - Харьков : Изд. Политуправления всех вооруженных сил Украины и Крыма, 1921. - 62 с.; Стр 46
- Александр Белаш, Виктор Белаш. Дороги Нестора Махно. Стр 206
- Александр Белаш, Виктор Белаш. Дороги Нестора Махно. Стр 211
- Александр Белаш, Виктор Белаш. Дороги Нестора Махно. Стр 213
- Александр Белаш, Виктор Белаш. Дороги Нестора Махно. Стр 493
- Александр Белаш, Виктор Белаш. Дороги Нестора Махно. Стр 499
- Александр Белаш, Виктор Белаш. Дороги Нестора Махно. Стр 535
- Александр Белаш, Виктор Белаш. Дороги Нестора Махно. Стр 535-536
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів [ 5 серпня 2020 у Wayback Machine.]»
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Osnovni derzhavni ta administrativno teritorialni formuvannya na teritoriyi Donechchini Kara Bulgar Levediya Chorna Kumaniya Mala Nogajska Orda Kalmiuska palanka Yuzivske general gubernatorstvo Persha Donecka guberniya Polovecka zemlya Bahmutskij povit Mariupolskij povit Druga Donecka guberniya Harkivska oblast Vilna teritoriya Tretya Donecka guberniya Artemivska okruga Stalinska okruga Mariupolska okruga Stalinska oblast Yuzivska oblast Donecka oblast ORDLO Cya stattya mistit pravopisni leksichni gramatichni stilistichni abo inshi movni pomilki yaki treba vipraviti Vi mozhete dopomogti vdoskonaliti cyu stattyu pogodivshi yiyi iz chinnimi movnimi standartami zhovten 2015 Istoriya Doneckoyi oblasti istoriya teritorij na yakih znahoditsya suchasna Donecka oblast administrativna odinicya Ukrayini Derzhavne utvorennya na teritoriyi Donbasu ta Pivnichnogo Prichornomor ya Mala Tatariya odina z stolic yakoyi znahodilas v rajoni Mariupolya Polovecke hanstvo Chorna Kumaiya Teritoriya Drugoyi Doneckoyi guberniyi yaka bula stvorena v 1919 roci na teritoriyi Bahmutskogo i Slov yanoserbskogo povitu z centrom v Bahmuti Teritoriya na yaku pretenduvala Persha Donecka guberniya v 1917 1918 i na yakij bula stvorena Donecka guberniya v 1920 roci Istorichni nazvi teritoriyi Doneckoyi oblastiDokladnishe Administrativnij ustrij Doneckoyi oblasti Istoriya Donecka oblast utvorena 2 lipnya 1932 roku z centrom u Artemivsku a z 16 lipnya 1932 u Stalinomu 3 chervnya 1938 roku Donecka oblast bula podilena na Stalinsku i Voroshilovgradsku oblasti Pid chas timchasovoyi okupaciyi nimecko nacistskimi vijskami i yih soyuznikami z zhovtnya 1941 po veresen 1943 mala nazvu Yuzivska oblast div Generalna okruga Stalino 9 listopada 1961 roku Stalinska oblast perejmenovana na Donecku XVI stolittya Na karti stvorenij nimeckim lingvistom i matematikom Sebastyanom Myunsterom v 1550 roci teritoriya ninishnoyi Doneckoyi oblasti nosila nazvi Tataria minor Mala Tatariya Na karti Gerarda Merkatora 1594 roku Russiya i sumizhni teritoriya na yakij nini Donecka oblast nosila nazvu Krimska Tatariya za Perekopom Arheologichne doslidzhennya DonbasuV arheologichnomu plani Donbas doslidzhenij she nedostatno Ce kraj goristo stepovogo harakteru de dominuyuchoyu visochinoyu ye Doneckij kryazh i Priazovska visochina Golovna vodna arteriya Donbasu richka Siverskij Donec pershi zgadki pro neyi mayut u greckih istorikiv Gerodota Polibiya i Strabona Arheologichne vivchennya Donbasu pochalosya znachno piznishe nizh inshih regioniv Ukrayini Ce poyasnyuyetsya tim sho deyaki istoriki dorevolyucijnogo periodu dotrimuvalisya genuezkoyi teoriyi voni stverdzhuvali sho cherez nespriyatlivij klimat u doneckih stepah do novoyi eri tut nihto ne selivsya Pershi arheologichni doslidzhennya na Donbasi pochalisya v 1850 h rokah z rozkopok kurganiv iz stoyachimi na nih kam yanimi babami Sered doslidnikiv yaki provodili roboti na Donbasi v kinci 19 go pochatku 20 go stolit varto nazvati V N Brandenburga V A Harlamova E N Trifileva Pershi tverdzhennya shodo zaselennya serednoyi techiyi Siverskogo Doncya v kam yanu i bronzovu epohu mi znahodimo u D I Bagaliya 1890 yakij svoyi mirkuvannya pidtverdiv povidomlennyami pro znahidki kam yanih i bronzovih znaryad praci v Izyumskomu Starobilskomu povitah U 1902 roci bulo pidnyato pitannya pro provedennya dvanadcyatogo arheologichnogo z yizdu v Harkovi pidgotovka i provedennya yakogo posluzhili pochatkom arheologichnogo doslidzhennya basejnu Siverskogo Doncya Z iniciativi poperednogo komitetu z pidgotovki dvanadcyatogo arheologichnogo z yizdu buli provedeni rozvidki i neveliki rozkopki A M Pokrovskim okola sela Prelesne i V I Spesivcev provodiv takozh rozkopki na dyunah v okolicyah sil Rajske Liman Shurovo Yampolya Zibrana nim kolekciya arheologichnih znahidok bula peredana v 1903 roci v muzej vitonchenih mistectv Harkivskogo universitetu Za propoziciyeyu A S Fedorovskogo v plani roboti komisiyi bulo peredbacheno obstezhennya okolic Rajgorodka v rezultati yakogo A S Fedorovskij vidkriv tut stoyanku kam yanogo viku zibrav bagatij material i zrobiv stratigrafichni sposterezhennya nad zalyagannyam v dyunah kulturnogo sharu Ale osoblivo znachnimi i vazhlivimi buli doslidzhennya provedeni vidomim rosijskim arheologom profesorom V A Gorodcovim Na pidstavi materialu vidobutogo nim pid chas rozkopok v basejni Siverskogo Doncya vin pershij doviv isnuvannya bronzovogo stolittya v Shidnij Yevropi Yim bulo rozkopano bagato starodavnih pohovan z pofarbovanimi i skorchenimi kistkami Voni rozriznyalisya ne tilki po inventaryu pokladenomu v mogilu a j formoyu pohovalnih sporud Odni pohovannya znahodilisya v yamah inshi v katakombah treti v zrubah V A Gorodcov vstanoviv sho ci pohovannya vidnosyatsya do bronzovogo viku Vin z yasuvav sho lyudi sho zalishili ci pohovannya zhili tut z kincya III tisyacholittya po I tisyacholittya do n e Vin vidtvoriv kartinu zhittya starodavnih meshkanciv pivdennoruskih stepiv prostezhiv stadiyi rozvitku yihnoyi kulturi umovno rozdilivshi po tipu pohovan na yamnu katakombnu i zrubnu IstoriyaKam yana doba Dokladnishe Dokladnishe Dokladnishe Zaselennya teritoriyi oblasti pochalosya she za dobi paleolitu Pam yatki kam yanoyi dobi vidomi bilsh yak u 35 punktah Najdavnishu z nih bulo viyavleno poblizu Amvrosiyivki yiyi datovano rannim paleolitom 300 100 tis rokiv tomu Stoyanki kincya rannogo paleolitu vidkriti poblizu Oleksandrivki ta Antonivki u Mar yinskomu rajoni 100 30 tis rokiv tomu Majsterni dlya obrobki kremenyu tiyeyi zh dobi viyavleni bilya sil Biloyarivki Uspenki i Novoklinivki Amvrosiyivskogo rajonu Poselennya piznogo paleolitu 30 14 tis rokiv tomu vidkriti poblizu Siverskogo Doncya bilya sil Bogorodichnogo Prishiba Tetyanivki Shiroko vidoma stoyanka mislivciv na zubriv roztashovana poblizu Amvrosiyivki Menshe vivchenij mezolit 13 8 tis rokiv tomu Do ciyeyi pori nalezhat zalishki poselen viyavlenih bilya sil Dronivki Artemivskogo rajonu Dibrovi Krasnolimanskogo rajonu v urochishi Kreminna Gora nedaleko vid s Oleksandrivki Mar yinskogo rajonu Na teritoriyi oblasti vidomo 25 neolitichnih pam yatok V III tis do n e Poselennya cogo periodu viyavleni vzdovzh beregiv Siverskogo Doncya u selah Brusivci Dronivci Illichivci Rajgorodku ta in Na teritoriyi oblasti todi buli centri vidobutku ta obrobitku kremenyu bilya s Shirokogo Amvrosiyivskogo rajonu vidkrito shtolnevi virobki Doneckij kremin buv takozh predmetom mizhpleminnogo obminu Vidomo ponad 30 drevnih majsteren bilya Kazennogo Torcya Suhogo Torcya Krivogo Torcya Bahmutki Osiki Krinki ta in Gadayut sho voni isnuvali i v chasi rannogo metalu III II tis do n e U 1930 roku na teritoriyi Doneckoyi oblasti vidkrito pam yatku yevropejskogo znachennya mogilnik neolitichnogo chasu poblizu m Mariupolya de rozkopano 122 pohovannya Krinkske rubilo Amvrosiyivska stoyanka Mariupolskij mogilnik Pochatok dobi metaliv Dokladnishe Dokladnishe Dokladnishe Donecka kultura Dokladnishe Bilsh yak u 80 punktah perevazhno poblizu Siverskogo Doncya Bahmutki i v Priazov yi znajdeno pam yatki periodu midi bronzi III I tis do n e Drevni rozrobki midi poblizu Artemivska v Klinovomu Kalinivskomu i pohovannya majstra livarnika v Kramatorsku svidchat pro te sho teritoriya Doneckoyi oblasti bula odnim z centriv vidobutku j obrobki midi Poblizu Mariupolya buli viyavleni zalishki derev yanih chotirikolisnih voziv z sucilnimi derev yanimi diskovidnimi kolesami Vchenimi cya znahidka datovana XXXII stolittyam do n e Takim chinom znajdeni v Priazov yi vozi ye na sogodni najdavnishim vidom kolisnogo transportu v sviti ranishe takim vvazhalosya transport Mesopotamiyi XXVI stolittya do n e Pershi kochoviki Pivnichnogo Priazov yaKimerijci Nimrudskij relyef iz zobrazhennyam kimerijskih voyiniv Kimerijci Istoriya Doneckoyi oblasti pochinayetsya tri z polovinoyu tisyachi rokiv tomu koli tut z yavlyayutsya plemena kochivnikiv kimerijciv pro yakih zbereglisya duzhe smutni zgadki u pismovih dzherelah Aziyi ta Greciyi Z assirijskih dzherel vidomo sho u vosmomu somomu stolittyah do rizdva Hristovogo kimerijci z priazovskih stepiv vtorgalisya v Zakavkazzi de voyuvali proti krayini Urartu sho perebuvala na stiku suchasnih Virmeniyi Turechchini ta Iranu U 679 roci do n e molodij i diyalnij assirijskij car Ashshur aha iddin zdijsniv pohid na pivnich i vshent rozgromiv kimerijske vijsko Vsi peremogi svogo carya zherci fiksuvali v hroniku z yakoyi mi i znayemo pro podiyu Odnak kimerijci nezabarom ogovtalisya vid udaru i pri nastupnomu cari Ashshurbanipalom assirijcyam znovu dovelosya voyuvati z nimi Zavdyaki spilnim zusillyam assirijciv i lidijciv na pivdni i poyavi na pivnochi novogo voroga skifiv mogutnist kimerijciv bulo peremozheno a yihni ridni prichornomorski stepi buli zavojovani i zaseleni prijdeshnimi zi shodu skifami Pam yatki Vasilkivskij kurgan Skifi Skifi U VII st do n e z poyavoyu kochovih skotarskih plemen skifiv na teritoriyi oblasti z yavlyayutsya zalizni znaryaddya praci Ci zemli u IV st do n e buli skladovoyu chastinoyu skifskogo derzhavnogo ob yednannya carstva Ateya Skifi zalishili v stepu nechislenni vidomi v 6 punktah kurganni pohovannya poblizu m Yami Artemivska Zhdanova Veliku zacikavlennist viklikaye skifska statuya V st do n e znajdena bilya selisha Olhivchika nini vhodit u mezhi m Shahtarska Za Gerodotom skoloti dililisya na kilka okremih plemen sho mali vlasnih cariv Chastina skolotiv bula kochivnikami a chastina hliborobami Nazvati Skifiyu cogo chasu derzhavoyu skladno shvidshe ce buv soyuz plemen na choli yakogo stoyali carski skifi najbilsh chislennij i za slovami Gerodota doblesnij rid Carski skifi buli kochivnikami i zajmali shidnu polovinu tobto i suchasnij Donbas skolotskih zemel Yaksho viriti batkovi istoriyi to voni vvazhali inshih skifiv svoyimi piddanimi Za informaciyeyu Strabona kochoviki vzimku vipasali hudobu bilya bolit Meotidi tobto na zabolochenih beregah Azovskogo morya a vlitku pereganyali yiyi na pivnich U III II st do n e plemena sarmativ vitisnili skifski plemena daleko za Dnipro i do Krimskih stepiv Pam yatki Sarmati Sarmati U II st do n e v Doneckih stepah z yavlyayutsya sarmati yaki prijshli iz Zavolzhya Najvidomishi pam yatki cogo chasu sarmatski pohovannya bilya s Novoluganskogo kolo m Slov yanska i s Prelesnogo Z IV st cyu teritoriyu zahoplyuyut novi ordi kochivnikiv Varto pidkresliti sho na vidminu vid periodu skifskogo panuvannya umovi zhittya u stepah sarmatskoyi dobi harakterizuvalisya velikoyu nestabilnistyu Doslidniki nalichuyut ne menshe p yati hvil sarmatskogo prosuvannya u cej region Novi veliki masi pereselenciv zi shodu z yavlyalisya v serednomu raz na 100 150 rokiv zminyuyuchi etnopolitichnu kartu regionu Po miri prosuvannya na zahid kultura sarmativ vtrachala svoyi etnichni osoblivosti nabuvayuchi ris novih narodiv z yakimi vona vstupala u kontakt Protyagom ponad 600 rokiv sarmati stanovili osnovne naselennya stepiv Priazov ya Majzhe ves cej chas krim periodu gotskogo panuvannya voni buli dominuyuchoyu vijskovo politichnoyu siloyu v comu regioni Na teritoriyi ninishnoyi oblasti bulo kochovishe sarmatskogo pleminnogo ob yednannya roksolaniv Chotiri stolittya sarmati bezrozdilno panuvali na velicheznih stepovih prostorah poki yih v tretomu stolitti ne potisnili prijdeshni z pivnochi germanci goti a zavershilosya sarmatske chas v chetvertomu stolitti nashoyi eri koli z Aziyi prijshli novi zavojovniki guni Pam yatki Greki Rajon ninishnogo doneckogo priazov ya buv vidomij davnogreckim kolonistami moreplavcyam V okolici Mariupolya na dumku istorikiv M Ninka i K Krechmera perebuvala grecka koloniya ionitiv Kremni Koloniya bula zasnovana VII stolitti do nashoyi eri i proisnuvala blizko stolittya Za Kalmiusom u bik Krivoyi Kosi perebuvalo grecke selo Kariya Takozh yim bula vidoma ninishnya richka Kalmius yaka nosila grecku nazvu Porit i yiyi girlo zi zruchnoyu gavannyu kudi zahodili grecki korabli dlya torgivli z miscevimi skifskimi plemenami i dlya torgivli z glibinnimi rajonami Donbasu Takozh drevnim grekam bula vidoma centralna chastina ninishnoyi oblasti yaku yegipetskij geograf Klavdij Ptolemej nazivav Alanskimi gorami kotri ninishni vcheni ototozhnyuyut z Priazovskoyu visochinoyu i Doneckim kryazhem Koloniyi poselennya Kremni Kariya Girlo richki Porit Bosporske carstvo Na pochatku V st do n e bagato z greckih poselen na Bospori ob yednalisya navkolo Pantikapeya i pravlyachoyi v nomu dinastiyi Arheanaktidiv sho vela svij pochatok vid miletca Arheanakta Tak vinikla Bosporska derzhava stoliceyu yakoyi stav Pantikapej Novomu derzhavnomu ob yednannyu pidkoryavsya ryad tubilnih plemen pivnichnogo Priazov ya Do pochatku nashoyi eri v pivnichnomu Priazov yi na zminu grekam z yavilisya rimlyani Goti Ostgoti U tretomu stolitti do Prichornomorskih stepiv distalisya goti vojovniche germanske plem ya yake rozpochalo svij shlyah stolittyam ranishe z beregiv Baltiki Majzhe stolittya voni shukali sobi novi zemli yaki mogli b progoduvati yih plem ya sho rozroslosya i nareshti vibrali sobi stepi suchasnoyi Ukrayini Misceve naselennya zahoplenih Gotskij vozhd viklikaye guniv na bij polotno P N Arbo 1886 zemel voni viganyali abo pidkoryali svoyij voli Tut nimi v 252 254 rokah buv zahoplenij i istotno zrujnovanij Tanayis Odnak centr yihnoyi derzhavi roztashovuvavsya znachno zahidnishe vid Naddnipryanshini do Dunayu V cih krayah praktichno nemaye gotskih arheologichnih pam yatok Bilshu chastinu miscevogo naselennya Priazov ya v cej chas stanovili sarmati sho zalishilisya tut z dogotskih chasiv i viznali nad soboyu vladu zagarbnikiv U IV stolitti na shidnih kordonah gotskogo korolivstva z yavilisya guni Pislya rozdumiv jti abo chiniti opir goti virishili bitisya Deyakij chas voni chinili opir ale nezabarom pomer starij Germanarih i ce shililo chashu tereziv na korist kochivnikiv Yak tilki pomer korol pidkoreni yim rosomoni i slov yani povstali i vdarili v spinu gotam Prote borotba zi slov yanami pidtochila sili gotiv i voni ne zmogli vidbiti nastupnij gunskij udar Ostgotske korolivstvo bulo pidkorene a jogo meshkanci pidkorilisya gunam Vestgoti virishili ne voyuvati i bigli vid kochivnikiv na teritoriyu Rimskoyi imperiyi V obmin na zemli dlya poselennya u Frakiyi voni obicyali pidkoryatisya rimskim zakonam viznati imperatora svoyim pravitelem i prijnyati hristiyanstvo Do nih priyednalisya ti ostgoti yaki ne bazhali zhiti pid vladoyu kochivnikiv Pam yatki Guni P Gajge Guni boryutsya z alanami Guni V kinci chetvertogo stolittya po prichornomorskih stepah projshlisya guni kochovij narod prikochuvali syudi vid kitajskih kordoniv Rozbivshi alaniv i roztroshivshi gotsku derzhavu voni pishli na zahid v rajon suchasnih Ugorshini ta Avstriyi Na samomu Donbasi zalishilisya kochuvati chastina guniv akaciri U 463 roci akacirov pidkorili saraguri i anaguri Pam yatki Avari Avari Pislya navali u IV st gunniv v VI st tut pobuvali avari Pislya smerti Attili mizh jogo vozhdyami pochalasya vijna v rezultati yakoyi nimecka chastina jogo kolishnih piddanih rozgromila gunsku chastinu v 451 roci v bitvi na richci Neda v Panoniyi Ucilili kochivniki sprobuvali prorvatisya na Balkani ale j tam yih chekala nevdacha V rezultati cih porazok gunskij narid rozpavsya na okremi ordi kozhna z yakih pochala shukati svoye misce pid soncem Odnim z takih oskolkiv buli bulgari yaki povernuli na shid i zajnyali stepi na shid vid Dnipra Syudi zh iz zahodu prikochuvav she odin narod avari na deyakij chas zumili pidporyadkuvati sobi bulgar Ale potim avari za prikladom guniv virushili zavojovuvati Yevropu i bulgari zalishilisya gospodaryami na cih zemlyah Pam yatki Han Kubrat z sinami Velika Bulgariya Velika Bulgariya Na pochatku somogo stolittya han Kubrat zumiv zibrati pid svoyeyu rukoyu bulgarski plemena utiguriv i kutriguriv i stvoriti dosit potuzhnu derzhavu Veliku Bulgariyu sho zajmala pivdennij shid suchasnoyi Ukrayini i Pivnichnij Kavkaz Kubrat pomer u zhovtni 668 roku a cherez kilka rokiv na Bulgariyi napali Hozari Pam yatki Kara Bulgar Kara Bulgar Ne vitrimavshi udaru bulgari rozdililisya starshij sin Batbayan zalishivsya v Priazov yi i stav dannikom hozariv inshij sin Kotrag pishov zi svoyeyu chastinoyu plemeni na pravij bereg Donu tretij sin Asparuh poviv svoyih prihilnikiv na Dunaj de ob yednavshis z miscevimi slov yanami poklav pochatok suchasnoyi Bolgariyi Naprikinci VIII stolittya chastina bulgar pereselilasya v basejn Serednoyi Volgi i Kami de voni nezabarom perejshli do osidlogo sposobu zhittya i stvorili derzhavu Volzka Bulgariya Nashadkami volzkih bulgar ye suchasni kazanski tatari i chuvashi Nu a zemli Velikoyi Bulgariyi u tomu chisli i Donbas uvijshli do skladu Hozarskogo kaganatu Pam yatki Sidorivske gorodishe Alani Dokladnishe Saltovo mayacka kulturaHozarskij voyin z polonenim Malyunok Normana Finkelshtejna za motivami zobrazhennya kochivnika na sribnomu glechiku z skarbu Nad Sent Miklosh Hozari Hozarskij kaganat Pislya rozgromu Velikoyi Bulgariyi v drugij polovini somogo stolittya teritoriya suchasnogo Donbasu vhodila do skladu Hozarskogo kaganatu Silna vlada i potuzhna armiya dozvolili kochivnikam na desyatilittya vstanoviti period vidnosnoyi stabilnosti zavdyaki chomu v regioni sklalisya dosit komfortni umovi dlya zhittya U seredini VIII st v basejn Siverskogo Doncya hozarami buli pereseleni alani Znovu v Podonni z yavilisya postijni poselennya naselenni alanami slov yanami bulgarami Pochavsya rozvitok remesel i torgivli U 965 roci knyaz Svyatoslav pishov u Shidnij pohid proti hazar v yakomu vin rozgromiv Hozarskij kaganat vzyav Bilu Vezhu I peremig yasiv i kasogiv Napriklad v rajoni suchasnogo sela Sidorovo Doneckoyi oblasti v 2012 roci arheologi pochali rozkopki hozarskogo gorodisha Yak z yasuvalosya u svij chas ce bulo gigantske misto z plosheyu bilshe 120 gektariv yake malo stini dovzhinoyu v dva z polovinoyu kilometri Viniklo misto u vosmomu stolitti a priblizno v seredini H stolittya jogo zhiteli z nevidomoyi prichini pokinuli svoyi budinki Na dumku arheologiv sho zalisheni rechi svidchat pro te sho lyudi jshli v pospihu i spodivalisya povernutisya Odnak misto tak i zalishivsya pokinutim Sogodni ne mozhna skazati chomu ce stalosya ale shvidshe za vse prichinoyu rezultatu stala vijskova zagroza z boku pechenigiv abo voyiniv kiyivskogo knyazya Svyatoslava Pam yatki Sidorivske gorodishe Alanske knyazivstvo Ruskij Kaganat Z hozarskim periodom Donbasu pov yazana odna cikava gipoteza V arabskih i frankskih dokumentah pershoyi polovini dev yatogo stolittya ye zgadka pro rosijsku derzhavu pravitelya yakogo nazivali kaganom Tobto do poklikannya Ryurika u rusiv vzhe bula svoya derzhava ale do cih pir dostovirno nevidomo de vona roztashovuvalasya Na cej rahunok ye kilka versij i odna z nih svidchit sho Rosijska kaganat roztashovuvavsya na pivdennomu shodi suchasnoyi Ukrayini i prileglih oblastyah Rosiyi Levedias napivlegendarnij vozhd ugorciv dev yatogo stolittya Tak E S Galkina vvazhaye sho centr ciyeyi derzhavi znahodivsya u verhiv yah richok Oskol Siverskij Donec i Don Rosijskij istorik i filosof Sergij Perevezencev nazivaye cyu derzhavu Alanskoyu Russyu i vbachaye jogo vitoki na Donu Doneckij istorik i publicist Oleksij Ivanov okreslyuye kordoni ciyeyi derzhavi po liniyi Siverskij Donec Don Azovske more na pivdennomu shodi i Dniprom na Zahodi Zavdyaki arheologichnim rozkopkam nam vidomo sho z vosmogo po desyate stolittya na cij teritoriyi isnuvala velmi rozvinena miska civilizaciya zi zmishanim alansko bulgarsko slov yanskim naselennyam Po miscyah provedennya pershih rozkopok bilya sela Verhnye Saltovo i Mayackogo gorodisha vidkrita arheologichnoyi kultura bula nazvana Saltivska Na sogodni krim zvichajnih poselen vidomo shist Saltivskih fortec pobudovanih z kamenyu i glinyanih cegl Takim chinom mozhlivo sho persha derzhava z nazvoyu Rus vinikla same tut Pravda todi vihodit sho rusi ce odne z iranomovnih plemen zgodom zlilosya zi slov yanami i zalishilo yim svoye im ya Vtim ne vsi doslidniki z cim zgodni Sered istorikiv tochatsya superechki chi bula Saltivska kultura nezalezhnoyu derzhavoyu abo zh ce bula vsogo lishe odna z hozarskih provincij naselena perevazhno iranomovnimi alanami Period hozarskogo svitu trivav do dev yatogo stolittya koli novi kochovi plemena z Aziyi virushili na zahid Pam yatki Ugri Levediya Ugri Pershimi v Priazov yi ta Prichornomor yi v 9 stolitti perekochuvali ugorci yaki oselivshis tut viznali sebe vasalami hozarskogo kagana Pam yatki Tmutarakanske knyazivstvo Tmutorokanske knyazivstvo Pochinayuchi z 920 roku do 928 roku knyaz Igor voyuvav proti pechenigiv Pochavshi kolonizaciyu priozovskih stepiv V VI st davni slov yani v X XIII st zhili poblizu Kalmiusu j Miusu Voni vidobuvali sil z Genicheskogo j Berdyanskogo ozer i torguvali z Tmutorokanem Za deyakimi svidchennyami knyaz Svyatoslav Igorevich rozgromivshi hozariv i zrujnuvavshi Sarkel zasnuvav na misci teperishnogo Mariupolya abo v jogo okolicyah misto Bilgorod yake piznishe tatari perejmenuvali na Bilosaraj Kosa nedaleko Mariyupolya j donini nazivayetsya Bilosarajskoyu Pam yatki Pechenigi Pechenigi vbivayut knyazya Svyatoslava Igorovicha Pechenigi Naprikinci IX st syudi vtorglisya pechenigi vitisneni v XI st torkami yakih useredini XI st vignali polovci Na Donechchini viyavleno blizko 40 kam yanih nadmogilnih skulptur IX XIII st st slidiv perebuvannya tut kochivnikiv U s Yampil na Donci rozkopano pechenizke pohovannya u m Yasinuvatij znajdeno mogili torka j polovcya bilya s Novoivanivki Amvrosiyivskogo rajonu pohovannya bagatoyi kochivnici Pam yatki Torki Torki U nashih stepah torki perebuvali nedovgo U 1055 r voni pidkralisya pid pereyaslavskij Voyin Nashkoditi Kiyivskij Rusi torki ne mogli bo yih tisnula na zahid daleko silnisha Polovecka orda U 1116 r chastinu torkiv z pechenigami rozbili polov ci Voni voyuvali z torkami she v 1093 r a v 1105 r poloveckij han Bonyak pobiv torkiv pid Zarubom Rozbiti torki poselilisya nad Rossyu de zasnuvali selishe Torchevsk Napevno voni kochuvali nad doplivami Siverskogo Dincya Suhim Krivim i Kazennim Torcyami j Toriceyu Torom etimologi vivodyat cej toponim i gidronim od tyurkskogo slova tor dzherelo mizh Torskimi ozerami nazvano v 1654 fortecyu zarodok suchasnogo Slov yanska Pam yatki Viktor Vasnecov Pislya poboyisha Igorya Svyatoslavicha z polovcyami 1880 rik Za danimi istorikiv i arheologiv Borisa Ribakova i S A Pletnevoyi legendarna bitva na Kayali vidbulas na teritoriyi Doneckoyi oblasti pivnichnishe sela Novovodyanogo Polovci Polovci V odinadcyatomu stolitti u rusichiv z yavivsya novij susid chislenni i vojovnichi plemena kipchakiv yaki prikochuvali v Prichornomor yi cherez Volgi Zgidno dumki takogo avtoritetnogo avtora yak profesor Svitlana Pletnova v pivdennoruski stepu prikochuvali bilshe desyatka velikih poloveckih ord chiselnistyu vid 30000 do 50 000 cholovik u kozhnij Nezabarom voni znishili vignali abo pidporyadkuvali sobi vsih inshih meshkanciv Velikoyi yevrazijskogo stepu sho rozkinulasya vid Dunayu do Irtisha ci gigantski prostoru na dovgi roki otrimali prizvisko Desht i Kipchak Kipchackij step Rozpochatij period rosijsko poloveckih voyen mav odnu cikavu osoblivist ni slov yan ni polovci ne pragnuli zavoyuvati zemli suprotivnika Yak bi ne skladalasya vijskova situaciya kordon Rusi i Poloveckoyi Stepu zalishalasya nezminnoyu Kipchacki ordi dohodili do Kiyeva rosijski druzhini do Donu ale shorazu pislya pohodiv armiyi povertalisya na vihidni rubezhi Mozhna skazati sho ce bula prikordonna vijna aktualna ne dlya vsiyeyi Rusi a lishe dlya yiyi pivdennih knyazivstv Kiyivskogo Pereyaslavskogo ta Chernigivskogo Polovci yaki zavdali porazki ruskim knyazyam u 1062 r ta 1068 r Na pochatku HII st ruskimi voyinami bulo zdijsneno kilka uspishnih pohodiv proti polovciv kulminaciyeyu yakih stav 1111 r koli rusichi organizuvali pohid do Siverskogo Doncya de polovci zaznali nishivnoyi porazki Pam yatki Chorna Kumaniya Chorna Kumaniya Han Konchak sin hana Atraka stav odnim iz najvidomishih poloveckih haniv za vsyu istoriyu cogo narodu Vin znovu vidrodiv davnyu slavu rodu Sharukanidiv Na istorichnu arenu vin vijshov v 1160 ti roki 12 go stolittya i vidrazu sprobuvav znovu ob yednati vsi shidni polovecki ordi v yedine plemenne ob yednannya Chornu Kumaniyu U 1174 roci vin organizuvav svij pershij pohid na Rus a do kincya 70 h vin buv najsilnishim stepovim pravitelem vlada yakogo viznali bilshist pologiv sho kochuvali mizh Donom i ruskimi knyazivstvami Vzagali do cogo chasu donski polovci buli najbilsh silnimi tak yak kochovisha yih bilsh zahidnih susidiv pridniprovskih p olovcev periodichno piddavalisya napadam ruskih knyaziv i chornih klobukiv Na Don zh slov yani pislya Mstislava Velikogo pohodiv ne skoyuvali Tak sho ordi Atraka Sirchana ta yihnogo spadkoyemcya Konchaka kilka desyatilit ne piddavalisya napadam Sami zh voni brali aktivnu uchast u ruskih mizhusobicyah Brodniki Brodniki Brodnikiv zgaduyut vitchiznyani dzherela tilki dvichi 1147 r voni razom z polovcyami dopomagali Svyatoslavovu Olgovichu v jogo borotbi z kiyivskim knyazem Izyaslavom Mstislavichem Yihnya nacionalnist ne pidlyagaye sumnivu ce buli ukrayinci yaki brodili stepami 1223 r Ploskinya ciluvav hrest pered kiyivskim knyazem Mstislavom Otzhe brodniki buli hristiyanami Skazannya nazivaye Ploskinyu okayannim bo vin ne dotrimav prisyagi j peredav knyaziv tataram yaki zadushili yih po Ce yedinij raz koli brodniki mozhlivo bez namiru stali spivuchasnikami vbivstva odnopleminnikiv U rozpovidyah pro polovecki napadi na Ukrayinu ne zgaduyetsya pro brodnikiv Ploskinya pravdopodibno vchiniv tak tomu sho ne mig sprotivitisya zhorstokim mongolam Brodniki mabut buli soyuznikami mongoliv lishe na Donechchini Zgidno iz zahidnimi hronikami ugorskij korol nazivaye mizh susidami Ugorshini brodnikiv Tomu sho vizantijskij pismennik Mikita Honiyat zgaduye pro uchast bordonciv eopo6vr s u borotbi bolgariv za svobodu v 1180 h rokah brodniki buduchi soyuznikami mongoliv ne mali prichini vtikati vid nih na zahid Otzhe nashi stepoviki brodniki kochuvali vid Donu do Dunayu Vibiti z osilogo zhittya nashadki antiv pid vplivom tyurkskih kochivnikiv takozh zdichavili j prijnyali vid nih navichki trivozhnogo zhittya Voni buli lyudmi zagartovanimi j vojovnichimi ale vilnimi Prototipom piznishogo kozactva nazivayut brodnikiv rosijski istoriki B Grekov i A Yakubovskij Nemaye sumnivu sho nad Donom u XI XIII st zhili ukrayinci Ce pidtverdili arheologichni doslidzhennya Biloyi Vezhi Tih bilovezhciv yaki v 1118 r pereselilisya na Sivershinu treba vvazhati ukrayincyami Ce napevno bula tilki chastina todishnih donskih ukrayinciv Naprikinci lipnya 1252 r uzhe vidomij nam francuzkij korolivskij posol Vilgelm Rubrukvis bachiv na livomu berezi Tanayisu Donu garnij lis a na pravomu shatro de zhili rusini ukrayinci yaki za nakazom Batiya i za vinagorodu vid nogo mali perevoziti cherez richku kupciv i mandrivnikiv Dlya perevozu posliv cherez Volgu tatari takozh poselili nad richkoyu ukrayinciv a razom z nimi j saraciniv Ukrayinciv hozariv i alyaniv u nadkaspijskomu misti Ornu v 1246 r bachiv papskij posol legat posol Vatikanu do mongoliv Ivan de Plyano Martini pz Bezperechno vsi ci ukrayinci asimilyuvalisya u tatarskomu abo inshomu chuzhineckomu mori a mozhe yih znishila orda Krimskij ulus Zolotoyi Ordi Krimskij ulus Zolotoyi Ordi U 20 h rokah XIII st na pivdennomu shodi Rusi z yavilisya vojovnichi ordi mongolo tatar 1223 roku shob vidvernuti prosuvannya tatar na Rus Kiyivskij Galickij Volinskij Smolenskij ta inshi polki razom z polovcyami virushili nazustrich tatarskim ordam u Priazovski stepi Perepravivshis cherez Dnipro voni dosyagli richki Kalki pritoki Kalmiusu nini teritoriya Novoazovskogo rajonu Tut polki stali taborom Spochatku v bitvu z tatarami vstupili Danilo Romanovich i Mstislav Udalij ale cherez vnutrishni nezgodi yih ne pidtrimali vsi polki Rozlad u ryadi ruskih vijsk vnesli polovci yaki pid natiskom tatar pochali vtikati Cya za slovami litopiscya sicha zla j lyuta zakinchilasya porazkoyu vijsk ruskih knyaziv Pislya navali tatar i utvorennya Zolotoyi Ordi teritoriya krayu trivalij chas lishalasya malozaselenoyu Postijni poselennya zbereglisya na Siverskomu Donci de vidomij ryad poselen z keramikoyu davnoruskogo zrazka Yih zhiteli u etnichnomu plani buli nadzvichajno neodnoridnimi Mif pro te sho donecki stepi pislya mongolsokogo zavoyuvannya obezdyudnili i stali nazivati tak zvanim dikim polem ne vidpovidayut realnosti Tak v Hozhdenii mitropolita Pimina v Caregrad yake vidbulosya 1389 roci pishetsya yak uvijshli v zemlyu Tatarsku tatar zhe bezlich po obidva boki richki Donu i bachili taki bezlich tatarskih stad sho vazhko sobi j uyaviti v rozumi vivci kozi voli verblyudi koni Zahidnij bereg Dona i Dincya nalezhav Krimskomu ulusu U drugij polovini XIV st suchasnij Donbas buv chastinoyu ulusu temnika Mamaya Kilkist poselen tut postupovo zrostala ale bilshist z nih ne perezhila pohodiv Tamerlana 1391 1395 rokiv i rozpadu Zolotoyi Ordi Yih zagibel poznachila novij etap u istoriyi doneckogo stepu period Dikogo polya yakij prodovzhuvavsya do kincya XVI st i harakterizuvavsya panuvannyam kochovogo pobutu Nogajskij ulus Nogajskij ulus Zemli Donbasu v skladi VKL Pri velikomu knyazi litovskomu Olgerde i Kejstuti u 1362 roku zahidna chastina ninishnogo Slov yanskogo rajonu zemli ninishnogo Oleksandrivskogo rajonu pivnichno zahidna chastina ninishnogo Dobropilskogo rajonu i zahidna chastina ninishnogo Pokrovskogo rajonu do richki Vovchij uvijshli do skladu Velikogo Knyazivstva Litovskogo Za inshimi vidomostyami ci zemli buli priyednani do VKL u 1452 roci pislya rozpadu Zolotoyi Ordi Kordon mizh Velikoyu ordoyu i VKL prohodila po zahidnomu berezi richki Oskola do vpadannya jogo v Siverskij Donec dali mezha jshla po pivnichnomu berezi Siverskogo Dincya do girla Kazennogo Torcya dali mezha jshla v pivdenno zahidnomu napryamku po zahidnomu berezi Kazennogo Torcya do jogo girla vid girla Kazennogo Torcya mezha jshla na pivdennij zahid do miscya vpadannya Mokroyi Yali v richku Vovchu Na cej kordon knyaz Semen Olelkovich onuk Olgerda posilav svogo namisnika Svirklova kotrij trimav udil Cherkas Toj yizdiv vidmezhovuvati volodinnya litovskih knyaziv iz tatarskimi zemlyami Vidrazu zh pislya priyednannya cih zemel do VKL litovski knyazi zrobili sprobu zaseliti ci zemli z Sivershini na pivden virushili pereselenci yaki dosyagli beregiv Samari i Oskola Osnovnim zanyattyam pereselenciv buli uhodnicki promisli i skotarstvo Razom z cim chastinu pereselenci robili preventivni vijskovi pohodi na zemli Krimskogo hanstva de napadali i grabuvali tatarski ta nogajski ordi Organizatorskim elementom v ob yednanni miscevih kozackih zagoniv stala diyalnist prikordonnih administratoriv VKL Nominalno vsi ci zemli uvijshli do skladu neoformlenogo voyevodstva Dike pole Pro ci zemlyah istorik Dmitro Bagalij pisav Krim tatar yaki roblyat na neyi postijni napadi syudi bezprestanno prihodili litovski zagoni sho skladayutsya z regulyarnih vijsk abo z zlodijskih zgraj U 1452 roci vsi ci zemli uvijshli do skladu Kiyivskogo knyazivstva yake v 1470 bulo likvidovano i na jogo teritoriyi bulo stvoreno Kiyivske voyevodstvo Za pidsumkami Rosijsko litovskoyi vijni 1500 1503 roku mizh knyazem VKL Oleksandrom Yagelonom i velikim knyazem Moskovskim Ivanom III pivdenno shidni stepovi okrayini VKL uvijshli do skladu Velikogo knyazivstva Moskovskogo Pri comu pivdenna chastina Oleksandrivskogo rajonu pivnichno zahidna Dobropilskogo i zahidna chastina Pokrovskogo rajoniv do Vovchogo zalishilisya v skladi VKL Za pidsumkami Lyublinskoyi uniyi 1569 roku vsi ci zemli uvijshli do skladu Rechi Pospolitoyi Zemli Donbasu v skladi Moskovskogo carstva Dokladnishe U 1570 h rokah voyevoda M Tyufyakin i dyak M Rzhevskij poznachili mezhi Moskovskogo carstva v doneckomu stepu Mala Nogajska Orda Mala Nogajska Orda Diti j onuki haniv yaki voroguvali z Izmayilom odkochuvali na choli z Kami murzoyu z rodu Shejdyakovih pid Azak de utvorili ordu Mali Nogayi Voni viznali zverhnist osmanskogo sultana j krimskogo hana ta rozselilisya na pivnich od Perekopu pid Azakom i mizh Donom i Kubaniyu Do Malih Nogayiv uteklo nima lo murz iz Veliko Nogajskoyi ordi Tomu sho mozhlivosti kochuvannya mizh Bugo Dniprovskim limanom i girlom Donu buli obmezheni nogajci postijno voroguvali za pasoviska na Pravoberezhzhi z Bilgorodskoyu ordoyu a na Livoberezhzhi z krimskimi ulusami Zgodom u pershij polovini XVII st Mali Noga rozpalisya na Budzhacku Edikchulsku Edissansku ta inshi ordi yaki rozselilisya po prichornomorskih stepah azh do Dunayu Krimski hani chasto nackovuvali odnih murz na inshih shobi grabuvati susidni kochovisha Hanski slugi zabirali nogajskih druzhin sobi v nalozhnici Taka naruga krimskih tatar sponukala nogajciv prositisya pid vladu moskovskogo samoderzhcya Odnache nadvolzki stepi de kolis kochuvali yihni pradidi vzhe zahopili buli kalmiki yaki buli gotovi do pohodu na Krim Moskoviya ne virila nogayam tomu sho yak tilki krimskij han virushav u pohid mali nogayi lakomi na zdobich negajno zabuvali pro neporozuminnya ta priyednuvalisya do krimskih tatar I krkmski i nogajski tatari govorili zblizhenimya govorami Voni j nazvali stepovu richku yaka vpadala v Azovske more z pivnochi ia samomu pochatku Taganrizkoyi zatoki Kalmiyusom tyurk kil volosina miyus rig adzhe vona vuzka j tonka nenache volosina a kruchena yak rig Pam yatki Boli SarajKozacka dobaHarcizi Harcizi Donechchina u skladi Zaporozhzhya u 18 st Poselennya zaporozhciv Pochinayuchi z XVI stolittya malozaseleni zemli suchasnih Doneckoyi ta Luganskoyi oblastej stali zaselyati poodinoki vatagi zaporozkih ta donskih kozakiv Takozh tut osidali selyani kripaki sho vtekli zbidnili chi deklasovani shlyahtichi z Ukrayini V zv yazku z tim sho ci zemli buli mizh Richchyu Pospolitoyu Moskovskoyu derzhavoyu ta Krimskim hanstvom to tut ne bulo niyakih postijnih predstavnikiv vladi Ce buli nichijni zemli spravzhnye dike pole Osnovnoyu etnichnoyu skladovoyu buli ukrayinci rusini cherkasi Zaselennya cih zemel vidbuvalosya na tli bezperervnih bojovih dij na teritoriyi Naddnipryanskoyi ta Zahidnoyi Ukrayini z karalnimi ekspediciyami Rechi Pospolitoyi V istorichnih dokumentah kinec XVII pochatok XVIII stolittya zhiteliv doneckih stepiv nazivali harcizi Imovirno buli ultralivim prosharkom kozactva sho znahodilisya v konfrontaciyi ne tilki z uryadom Moskoviyi chi Rechi Pospolitoyi ale j getmanskim ta slobidskim kozactvom ta navit z Zaporizkoyu Sichchyu Bulavinske povstannya Bulavinske povstannya Na pochatku XVIII st carskij uryad stav vidbirati u donskih kozakiv zemli vzdovzh riki Bahmutki i serednoyi techiyi Siverskogo Dincya oskilki tut bulo misce masovogo zoseredzhennya vtikachiv U 1704 roci Petro I peredav znachnu chastinu cih zemel Izyumskomu polku sho viklikalo velike nevdovolennya donskih kozakiv yaki v zhovtni 1705 roku rozorili solyani varnici poblizu Bahmuta Dlya rozsliduvannya spravi syudi pribuv dyak Gorchakov ale jogo zaareshtuvav bahmutskij otaman K O Bulavin 1707 roku uryad ostatochno peredav zemli Izyumskomu slobidskomu polku Vesnoyu j litom 1708 roku v ponizzi Donu vibuhnulo povstannya ocholyuvane bahmutskim otamanom K O Bulavinim Bezposerednim privodom do nogo bula zhorstoka rozprava vchinena nad naselennyam karalnim zagonom Yu Dolgorukogo yakogo Petro I poslav na Don shob rozshukati j povernuti pomishikam selyan utikachiv Uzhe v chervni u rajoni Siverskogo Dincya diyali zagoni pid kerivnictvom Mikiti Gologo Sergiya Bezpalogo i Semena Dranogo do yakogo priyednalosya blizko1 5 tis zaporozhciv sho pribuli na dopomogu povstalim Pislya rozgromu povstannya Petro I nakazav spaliti nad Dincem kozacki mistechka a razom z nimi slobodi j hutori ukrayinskih ta rosijskih poselenciv de prozhivali selyani vtikachi Bulo spaleno Bahmut i Tor pokarano smertyu 7 tis cholovik Palanki vijska Zaporizkogo Kalmiuska palanka Barvinkivska palanka Samarska palanka Yalanecka palankaMoskovska okupaciyaVvedennya kripactva Zaselennya Mariupolskogo povitu Cherez 4 roki pislya Kyuchuk Kajnardzhijskogo miru rosijskij uryad vesnoyu 1778 roku dozvoliv pereselennya na teritoriyu pivdennorosijskih gubernij hristiyanskogo naselennya Krimu grekiv i virmen Do Priazov ya pribulo 18 tis grekiv yaki zasnuvali na uzberezhzhi Azovskogo morya i na pravomu berezi Kalmiusu 24 slobodi yim vidvodilosya po Z0 desyatin zemli na revizku cholovichu dushu na 10 rokiv yih zvilnyali vid usih platezhiv U girli Kalmiusu na misci zaporizkoyi forteci bulo zakladeno misto Mariupol yake z 1784 roku stalo povitovim centrom Naprikinci XVIII st v mezhirichchi Kalmiusu i Gruzkogo Yelanchika teritoriya suchasnogo Novoazovskogo rajonu zasnuvali koloniyi prusski badenski i saksonski nimci yaki oderzhuvali po 65 desyatin zemli na dvir Nimecka kolonizaciya cogo rajonu yaka zdijsnyuvalasya kilkoma etapami trivala azh do kincya XIX st U 1882 roci tut prozhivalo ponad 6 tis nimciv Z 1817 roku do Mariupolskogo povitu z zahidnih gubernij pereselyuyutsya yevreyi yaki zasnuvali selisha Hlibodarivku Rivnopillya ta Zatishshya yim bulo vidvedeno 22 829 desyatin zemli V pivnichnij chastini oblasti u 60 h rokah XVIII st oselilisya amnistovani uryadom rosijski rozkolniki yaki povernulisya z Litvi Polshi Moldaviyi Azovske kozacke vijsko Dokladnishe Azovske kozacke vijsko 3 tih kozakiv yaki povernulisya iz Zadunajskoyi Sichi rosijskij uryad pislya vijni organizuvav Ozivske kozacke vijsko Chastina kozakiv zasnuvala na richci Kalci hutir Gladkij za prizvishem otamana U 1849 r azovski kozaki z doncyami yakim nalezhali todi zemli na shid vid Kalmiyusu zaklali na Krivij kosi bilya girla Gruzkogo Yelanchika v Miyuskij okruzi do yakoyi vhodili zemli na shid vid Kalmiyusu stanicyu Novomikolayivku teper po rosijski Novoazovsk Ozivske kozacke vijsko likvidovano 1885 r Chastina ozivciv pereselilasya na Kuban a reshtu perevedeno v stan derzhavnih selyan Na misci hutora Gladkogo viroslo mistechko Mikilske perejmenovane v 1923 r na Volodarske Nova Amerika U 20 h rokah XIX st koli rosijskij uryad rozgornuv aktivnu Diyalnist u poshukah vugilnih rodovish na pivdni krayini vuglevidobutok bulo viddano na vidkup a z 1826 roku vidano zakon pro popudnij platizhnij akciz dobuvannya vugillya stavalo obrochnoyu statteyu Vidnini rozrobka vugillya mala zdijsnyuvatisya lishe pid naglyadom chinovnika Prote zgodom cherez rizke skorochennya vuglevidobutku cej poryadok bulo skasovano i 1829 roku vidano zakon sho dozvolyav vilnu rozrobku vugilnih plastiv U 1839 roci na selyanskih shahtah sil Zaliznogo Sherbinivki ta in richnij vidobutok dosyag 200 tis pudiv sho stanovilo bilsh yak 25 proc zagalnogo vidobutku vugillya v Donbasi Shahti ci buli nadto primitivni Tut koristuvalisya lopatoyu kajlom molotkom ruchnim vorotom z virovkoyu i koshikom dlya pidijmannya vugillya Yak pravilo vlasnik shahti selyanin chi kozak sam ne vidobuvav vugillya a najmav miscevih abo prijshlih robitnikiv i plativ yim vid 8 do 10 krb sriblom za vidobuvannya j dostavku na gora tisyachi pudiv vugillya Krim selyanskih buli j pomishicki shahti Na odnij z nih roztashovanij u s Oleksandrivci naprikinci 30 h rokiv XIX st richnij vidobutok vugillya dosyag 150 tis pudiv Sered pomishikiv vlasnikiv shaht buli brati Rutchenki Kravchenko Kotlyarevski Karpov Rikov ta inshi 1837 roku vugillya vidobuvalosya v 13 miscyah suchasnoyi oblasti v rajoni Selidovogo Sherbinivskih hutoriv Mikitivki ta in Yaksho v 1839 roci na cih shahtah bulo vidobuto 855 4 tis pudiv vugillya to v 1850 roci ponad 1 mln pudiv Prodazh vugillya buv odniyeyu iz statej miscevoyi torgivli sho postupovo rozvivalasya Naprikinci XVIII st v Mariupoli Slov yansku i Bahmuti vidbuvalosya 12 yarmarkiv na rik po chotiri v kozhnomu z nazvanih mist Naselennya pivnichnoyi chastini oblasti vivozilo svoyi tovari na Izyumskij yarmarok yakij stav odnim iz znachnih torgovih centriv Zbilshennya popitu na zerno a takozh blizkist do Mariupolskogo portu de 1800 roku vstanovili mitnu zastavu a v 1809 roci stvorili portove upravlinnya priskorili kapitalizaciyu silskogospodarskogo virobnictva miscevih pomishikiv i kolonistiv inozemciv Pomishicke gospodarstvo nabuvalo ris torgovogo pidpriyemnictva specializuvalosya na virobnictvi tovarnogo zerna Znachnu chastinu vrozhayu pshenici viroshenoyi u pomishickih mayetkah ta ekonomiyah kolonistiv Miuskogo okrugu Oblasti Vijska Donskogo vivozili do Taganrozkogo portu Na pochatku XIX st znachna chastina teritoriyi oblasti Mariupolshina i Bahmutskij povit uvijshla do skladu Katerinoslavskoyi guberniyi pivnichno zahidna chastina yiyi suchasnij Slov yanskij rajon bula v skladi Slobidsko Ukrayinskoyi z 1835 roku Harkivskoyi guberniyi a pivdenno shidni zemli ninishni Novoazovskij Starobeshivskij Shahtarskij i Amvrosiyivskij rajoni stali teritoriyeyu Oblasti Vijska Donskogo Naprikinci XVIII st v mezhah suchasnoyi oblasti prozhivalo blizko 120 tis cholovik z nih 3305 u Bahmutskij forteci v 1761 roci tut bulo 1043 cholovika Tilki v Mariupolskomu poviti nalichuvalosya 3 mista 6 fortec 47 silskih naselenih punktiv U samomu Mariupoli meshkalo blizko 4 tis cholovik Rozvitok produktivnih sil suprovodzhuvavsya deyakim pidnesennyam kulturno osvitnogo rivnya miscevogo naselennya U pershij polovini XVIII st v pivnichnih mistechkah oblasti v Kalmiuskij i Samarskij palankah Vijska Zaporizkogo pracyuvali zagalnoosvitni shkoli Vidomo sho v 1732 roci v Tori bula shkola de ditej navchali dyaki 1808 roku v Bahmuti vidkrilosya pershe narodne uchilishe Vsogo na chas zdijsnennya reformi na teritoriyi Mariupolshini i Bahmutskogo povitu diyalo 47 pochatkovih shkil z nih 15 privatnih v yakih navchalosya 1365 ditej i vikladalo 60 uchiteliv General gubernator Yuzivskogo general gubernatorstva 1905 1907 Vladislav Francevich Baufal Revolyuciya 1905 1917 Neshadna ekspluataciya praci robitnikiv perezhitki kriposnictva tak zvani vidrobitki j ekonomichna kriza 1900 1903 rr yaka pogirshila stanovishe lyudej praci stvorili v Rosiyi na pochatku XX st revolyucijnu situaciyu Vibuh revolyuciyi priskorila rosijsko yaponska vijna rozpochata 27 sichnya 9 lyutogo 1904 r 9 22 sichnya 1905 r v Peterburzi bagato tisyach robitnikiv rushilo do carya z prohainyam polipshiti umovi yihnogo zhittya Rozstril ciyeyi mirno demonstraciyi skolihnuv nevdovole nij lyud Robitniki j selyani pochali domagatisya povalennya samoderzhavstva vstanovlennya demokratichno respubliki zaprovadzhennya 8 godinnogo robochogo dnya znishennya pomishickogo zemlevolodinnya likvidaciyi stanovoyi nerivnosti j nacionalnogo gnitu U zhovtni vsyu Rosiyu ohopiv strajk Nalyakanij zrostannyam revolyucijnih nastroyiv car 17 30 zhovtnya vi dav manifest u yakomu poobicyav svobodu Na ci obicyanki robitniki Luganska j inshih promislovih mist vidpovili antiuryadovimi politichnimi demonstraciyami Lishe na parovozobudivnomu zavodi Gartmana v Lugansku zastrajkuvalo kilka tisyach robitnikiv Za vorushennya perekinulisya na zavodi j kopalni Yuzivki j Makiyivki 17 grudnya povstala Gorlivka de v boyah z prislanimi uryadom vijskami zaginulo blizko 300 robitnikiv U boyah gorlivcyam dopomagali 4 tisyachi robit nikiv z Yenakiyevogo Yasinuvatoyi Debalcevogo j Harcizka Pislya dvogodinnogo boyu vijska vidstupili v step Distavshi pidkriplennya voni vdarili na robitnikiv zzadu j cherez chotiri godini zlomili opir povstanciv Grudneve povstannya zakinchilosya lorazkoyu Revolyuciya pishla na spad i minister vnutrishnih sprav P Stolipin zastosovuyuchi smertnu karu pridushiv bud yaki proyavi revolyucijnogo ruhu Deputati Derzhavnoyi dumi Rosijskoyi imperiyi urodzhenci Doneckoyi oblasti Hartahaj Oleksandr Pavlovich deputat Derzhavnoyi dumi I sklikannya deputat Derzhavnoyi dumi I sklikannya Lisenko Ivan Illich deputat Derzhavnoyi dumi I sklikannya Mihajlichenko Mitrofan Ivanovich deputat Derzhavnoyi dumi I sklikannya Novgorodcev Pavlo Ivanovich deputat Derzhavnoyi dumi I sklikannya Nesterov Anton Yakovich deputat Derzhavnoyi dumi II sklikannya deputat Derzhavnoyi dumi II sklikannya deputat Derzhavnoyi dumi II sklikannya Nagih Ivan Mikolajovich deputat Derzhavnoyi dumi II sklikannya deputat Derzhavnoyi dumi II sklikannya Dmitriyev Mihajlo Mikolajovich deputat Derzhavnoyi dumi III sklikannya Kamenskij Petro Valerijovich deputat Derzhavnoyi dumi III sklikannya deputat Derzhavnoyi dumi III sklikannya Makogon Pavlo Matvijovich chlen Derzhavnoyi dumi IV sklikannya chlen Derzhavnoyi dumi IV sklikannya chlen Derzhavnoyi dumi IV sklikannya Persha svitova vijna Strajki na Donbasi u 1914 na pochatku 1917 rr Revolyuciya 1917 1922Vijskovi operaciyi na teritoriyi Donbasu Persha vijskova kampaniya Vsevelikogo vijska Donskogo v Donbasi konflikt rudnichnih zagoniv i chervonoyi gvardiyi z odnogo boku i zagoniv donskih kozakiv Gruden 1917 lyutogo 1918 roku Boyi za Doneckij basejn konflikt rudnichnih zagoniv i chervonoyi gvardiyi z odnogo boku i chastin Armiyi UNR ta avstronemeckimi chastinami Grudnya kviten traven 1918 Listopad gruden 1918 Rejd rudnichnih partizan na choli z I Chaplinim i vijskovi operaciyi rudnichnih partizan spryamovani proti chastin Armiyi UNR ta Donskij armiyi U grudni 1918 sichni 1919 Grishinska operaciya Sichen lyutij 1919 Boyi za Donbas sichen traven 1919 Sichen traven 1919 Zhovten listopad 1919 Donbaska operaciya 1919 Pershij rejd RPAU 17 30 travnya 1920 na teritoriyi Doneckoyi guberniyi Desant Nazarova Donbas v skladi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Koli carizm vpav ukrayinskij nacionalizm stav na Donbasi politichnoyu siloyu Tut pochali z yavlyatisya taki gasla yak Get z nashogo domu I Get z Ukrayini zhidiv ta kacapiv Kuranov G Kozaki 1 go Zaporizkogo polku imeni getmana Petra Doroshenka Armiyi UNR peremozhnim marshem vhodyat u Bahmut 1918 rik Doba Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki Dokladnishe Timchasovij komitet Doneckogo basejnu Dokladnishe Polovecka zemlya Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi v Donbasi aktivizuvalasya diyalnist ukrayinskih organizacij Prosviti i partij USDRP UPSR UPSF Vlitku v Bahmutskomu ta Mariupolskomu poviti organizuyutsya zagoni Vilnogo kozactva takozh v cej chas buli stvoreni Bahmutska povitova rada UNR takozh v Mariupoli buv stvorenij miska rada UNR U Bahmuti i ryadi inshih mist vlada perejshla do koalicijnih rad v yaki vhodili chleni ukrayinskih partij UPSR UPSF i RSDRP i PSR Pochinayuchi z lita v gazeti Yuzhnyj kraj pochali drukuvatisya statti z ukrayinskogo pitannya Do kincya 1917 roku chleni ukrayinskih partij brali uchast v roboti rad v Bahmuti Yuzivci Yenakiyeve Slov yansk Grishine Kostyantinivci Druzhkivci Volnovasi Yasinuvatoyi Avdiyivci v Mariupolskomu i Bahmutskomu povitah Vijskovi formuvannya UNR 1 j Ukrayinskij kinno uchbovij polk okolici Slov yanska 3 tya kavalerijska diviziya Okolici Grishinogo Gorlivki 25 j Ukrayinskij zapasnij polk Okolici Bahmuta Luganska 24 j Ukrayinskij zapasnij polk Mariupol Mariupolskij povit Doba Ukrayinskoyi Derzhavi Vijskovi formuvannya Ukrayinskoyi Derzhavi 46 j Bahmutskij polk 48 j Mariupolskij polk HI j avstro ugorskij korpus 215 a diviziya Povstanskij ruh petlyurivskogo spryamuvannya Derzhavni diyachi UNR Micyuk Oleksandr Kornijovich Vijskovi Armiyi UNR Sukachiv Vasil Mikolajovich General horunzhij Shapoval Mikola Yuhimovich General horunzhij Armiyi UNR Bileckij Yevgen Mikolajovich Politik chlen Shapoval Mikita Yuhimovich Kozak Armiyi UNR Sosyura Volodimir Mikolajovich Pidporuchik Armiyi UNR Atanazij Gonta Pidpolkovnik Armiyi UNR Mikolayenko Ivan Sidorovich Donbas v skladi Ukrayinskoyi Radyanskoyi Socialistichnoyi Respubliki Donbas ce ne vipadkovij rajon a ce rajon bez yakogo socialistichne budivnictvo zalishitsya prostim dobrim pobazhannyam Volodimir Lenin Persha Donecka guberniya Dokladnishe Centralnij Vijskovo Revolyucijnij Komitet Donbasu Vijskovi formuvannya Chervona gvardiya Donbasu Chervona Armiya Donbasu 10 ya armiya RSChA Druga Donecka guberniya Tretya Donecka guberniya Vijskovi formuvannya Donecka diviziya vijsk GPU Ukrayini ta Krimu Pershij prezident radyanskoyi Ukrayini Medvedyev Yuhim Grigorovich Ukrayinskij radyanskij partijnij i derzhavnij diyach Skripnik Mikola Oleksijovich Vidomij donbaskij revolyucioner derzhavnij diyach Chervonoarmiyec RSChA Skripnik Lev Volodimirovich Revolyucioner derzhavnij diyach tvorec Chervonoyi gvardiyi Donbasu Ponomarov Dem yan Ivanovich Fedorenko Vasil Gavrilovich Komandir polka Chervonogo kozactva Donbas v skladi Pivdnya Rosiyi U Doneckomu basejni i na Donu teper virishuyetsya dolya nasha buti nam Pivdnyu Rosiyi chi ne buti Yaksho pitannya navit zatyagnetsya to znachit nam buti a yaksho mi budemo rozbiti znachit ne buti general Ivan Georgijovich Erdeli Chastini Dobrovolchoyi armiyi znisheni v Donbasi znishena v hodi boyu z 1 KA 31 grudnya 1919 roku v seli Oleksiyevo Leonova znishena v hodi boyu z 1 KA 1 sichnya 1920 roku v rajoni Amvrosiyivki Cherkeska kinna diviziya Harkivska oblast ZSPR Dokladnishe Vijskovi Dobrovolchoyi armiyi Bocharnikov Mikola Georgijovich Bajtodorov Grigorij Hristoforovich Vijskovi Dobrovolchogo flotu Bogdanovich Vladislav Leonardovich Nachalnik shtabu Donskoyi armiyi Povstanskij otaman komandir chastini Donskoyi armiyi Nazarov Fedir Dmitrovich Vijskovij general gubernator Odesi i komanduvachem usima rosijskimi vijskami v Odeskomu rajoni v 1919 roci Sotnik Lejb Gvardiyi kozachogo polku Donbas v skladi Vilnoyi teritoriyi Shidna chastina Zaporizkoyi gub i zahidna Doneckoyi os istorichnij ochag mahnovshini radyanskij voyenachalnik Ejdeman Robert Petrovich Vilna teritoriya zhovten 1918 lyutij 1919 Vilna teritoriya v skladi URSR lyutij 1919 cherven 1919 Mahno i Dibenko v Mariupoli pochatok 1919 roku Dokladnishe Boyi za Donbas sichen traven 1919 12 travnya 1919 roku v Mariupoli vidbuvsya z yizd povstanskih komandiriv RPAU yaki operuvali v Donbasi sered nih buli N Mahno Granovskij Mihalov Pavlenko V Belash ta in Na z yizdi obgovoryuvalosya tri pitannya 1 potochnij moment i grigor yevshina 2 pereukladannya z Sov uryadom dogovoru pro avtonomiyu Vilnoyi teritoriyi 3 reogranizaciya 3 yi Zadniprovskoyi diviziyi N Mahno U pidsumkovij rezolyuciyi shodo pereukladannya z Sov uryadom dogovoru bulo prijnyato rishennya pro ostatochne zakriplennya teritoriyi Donbasu ninishnoyi Doneckoyi oblasti yak chastini Vilnoyi teritoriyi Prodovzhiti dogovir z Sovpravitelstvom Doruchiti VRS pochati peregovori v chastini povnoyi avtonomiyi Mariupolskomu i Bahmutskomu povitam Vilna teritoriya zhovten 1919 sichen 1920 Povstanskij otaman Avramenko Andrij keruvav povstancyami Doneckoyi Luganskoyi oblasti v 1921 roci Dokladnishe 27 listopada 1920 roku perebuvayuchi v Starobilsku komanduvannya RPAU uklav peremir ya z URSR i bulo prijnyato rishennya pro pidpisannya drugogo soyuznogo dogovoru Ideya pidpisannya novogo soyuznogo dogovoru polyagala v tomu sho povstanci hotili otrimati avtonomiyu Vilnoyi teritoriyi v skladi URSR Na pochatku zhovtnya v Izyum priyihala uryadova misiya URSR v skladi Ivanova Aleksandrova Vasilyeva na spilnih zborah shtabu RPAU i rad predstavnikiv ostanni zapevnyali sho dogovir bude pidpisanij v Vilna teritoriya otrimaye avtonomiyu 16 zhovtnya v Harkovi predstavniki RPAU Popov Kurilenko ta radyanskogo uryadu URSR Gusyev Bel Kun pidpisali vijskovo politichnu ugodu Ale pri comu punkt pro avtonomiyu Vilnoyi teritoriyi ne buv vklyuchenij tak yak uryad URSR hotiv jogo vinesti na zagalnopartijne obgovorennya Ale vse zh voni obicyali jogo pidpisati U chetvertomu punkti yakij ne buv vklyuchenij govorilosya Organizaciya v rajoni dij mahnovskoyi armiyi miscevim robitnicho selyanskim naselennyam vilnih organiv ekonomichnogo i politichnogo samovryaduvannya yih avtonomiya i federativna zv yazok z derzhavnimi organami Radyanskih respublik Pislya pidpisannya Starobilskogo ugodi 15 listopada v usi rajoni Vilnoyi teritoriyi dlya organizaciyi miscevih povstanskih chastin i vidpravki yih na front bulo vidpravleno predstavnikiv SRP v Bahmutskij povit Sirovatskij v Mariupolskomu poviti Vdovichenko v Taganrozkij poviti Morozov v Izyumskomu poviti Kolisnichenko Krim oficijnogo nakazu yim dali sekretnij nakaz sformuvati marshovi zagoni yaki v razi pochatku novih bojovih dij z bilshovikami povinni buli vistupiti proti nih v povitah Pro formuvannya povstanskih chastin V Belash pisav Tak gotuvalasya zbrojna sila v im ya idealiv avtonomiyi odnogo malenkogo rajonu praktichnih anarho komunistichnih idej konkurenciyi mahnovskogo socializmu z derzhavnim kommunizmomm Rakovskogo ta P yatakova Ne divlyachis na vsi obicyanki radyanskogo uryadu 4 punkt tak i ne buv vnesenij v dogovir do samogo momentu ogoloshennya mahnovciv poza zakonom Pislya chogo v Donbasi vidnovilasya borotba povstanciv z bilshovikami Povstanskij otaman komandir RPAU Kozhin Foma Povstanskij otaman komandir RPAU Belochub Pantelejmon Fedorovich Povstanskij otaman nachalnik kontrrozvidki RPAU Zadov Levko Mikolajovich Povstanskij otaman komandir RPAU Povstanskij otaman komandir RPAU Sirobaba Yakiv Matvijovich Donbasivci na frontah gromadyanskoyi vijni 1917 1921 Otaman Ukrayinskogo Dalekoshidnogo Nezalezhnogo Vijska Hreshatickij Boris RostislavovichU skladi URSRDonecka guberniya Okruga Stalinska oblastNimecko radyanska vijnaGeneral major ZS Komitetu vizvolennya narodiv Rosiyi urodzhenec Doneckoyi oblasti Kononov Ivan Na chas nimeckoyi vladi oblasnomu centru povernuto istorichnu nazvu Yuzivka oblasti Yuzivska oblast Koli 23 zhovtnya pislya tridennih boyiv nimci zajnyali Staline meshkanci mista vidchinili bramu tyurmi j pobachili tri yami napovneni trupami Deyaki merci buli bez ruk i nig NKVD zakopalo j zaasfaltuvalo v centri mista 4000 nevinnih zhertv Reshtu rozstrilyanih i zakatovanih u budinku na vulici Artema 44 de teper filarmoniya a v 1932 66 rr lyutuvali chekisti vivozili na Rutchenkove pole v Kirovskomu rajoni mista V Doneckij oblasti v 1930 50 rr represovano za politichnimi motivami ponad 100000 gromadyan Tilki zaraz vstanovleno pam yatni znaki na misci deyakih pohovan cih nevinnih zhertv serpen 1941 u Stalino sformovana 383 ya shahtarska strilecka diviziya kinec zhovtnya 1941 nimecki vijska kontrolyuyut najbilshi mista Doneckoyi oblasti 3 listopada 1941 slov yanskij partizanskij zagin pid komanduvannyam M I Karnauhova v boyu z karalnim zagonom v Teplinskih lisah Stalinskoyi oblasti znishiv 127 nimeckih soldativ i oficeriv listopad 1941 lyutij 1942 diyalnist v misti Druzhkovka pidpilnoyi komsomolskoyi molodizhnoyi organizaciyi Leninska iskra 22 lyutogo 1943 postanova GKO pro vidnovlennya vugilnih shaht Donbasu 18 serpnya 1943 pochatok nastupu vijsk Pivdennogo frontu Proriv Mius frontu 5 veresnya 1943 radyanski vijska vzyali pid kontrol mista Artemivsk i Gorlivku 6 veresnya 1943 radyanski vijska vzyali pid kontrol misto Konstyantinivka 6 veresnya 1943 radyanski vijska vzyali pid kontrol Kramatorsk 8 veresnya 1943 radyanski vijska vzyali pid kontrol Stalino 10 veresnya 1943 radyanski vijska vzyali pid kontrol Mariupol Vodnochas buli namagannya nimeckoyi administraciyi vidnoviti robotu shaht ta zavodiv Ale ce ne vdalosya Dlya potreb okupantiv vugillya dovodilosya voziti z Dombrovskogo basejnu Desho krashim bulo stanovishe v carini legkoyi promislovosti Tak odnim z najbilshih pidpriyemstv v oblasti buv shvejnij kombinat u m Mariupoli sho ob yednuvav 11 fabrik na yakih pracyuvalo 2000 robitnikiv Nimci z pritamannoyu yim pedantichnistyu sklali chitkij plan vidnovlyuvalnih robit U lyutomu 1942 roku golovnij inzhener girskogo tovaristva profesor B P Shestyuk povidomlyav Vzhe pracyuyut kilka shaht napriklad Novo Mushketove 12 Pohila Butivka 5 bis Trudovska ta inshi Pochinayut davati vugillya shahti 1 2 Smolyanka 4 Livenka 1 Sheglovka Jdut vidnovlyuvalni roboti na najstarshij Yuzivskoyi shahti Centralna zavodska D V vid 12 lyutogo 1942 roku Chislo shahtariv neuhilno zrostalo Tak na shahti Smolyanka u kvitni 1942 roku za napravlennyam birzhi praci pracyuvalo 203 cholovik a v listopadi 822 V 1942 roci u m Stalino nalichuvalosya 1745 dribnih pidpriyemstv v perevazhnij bilshosti privatnih Pracyuvali kooperativni tovaristva Najbilshe Donbas malo dekilka majsteren ta cehiv 2 shahti na yakih pracyuvalo 200 robitnikiv U 1942 roci stvoreno Stalintorg yakij mav 63 magazini m yasokombinat 21 pekarnyu Centralnim drukovanim organom u m Stalino Yuzivki i oblasti z 15 listopada 1941 roku do 29 serpnya 1943 roku pid chas nimeckoyi okupaciyi bula gazeta Doneckij vestnik Vsogo vijshlo 207 nomeriv Periodichnist bulo 2 4 nomera na tizhden Tirazh kolivavsya v mezhah 25 65 tis primirnikiv Najtrivalishij chas posadu redaktora gazeti zajmav G Kovalevskij Nacionalno vizvolnij ruh v DonbasiPislyavoyennij periodPerebudovaNovij chasShahtarsko Ruhivskij miting bilya Doneckogo obkomu KPU 1990 Strajki shahtariv u 90 h Strajki shahtariv Donbasu 1989 1990 ti roki Referendum na Donechchini ta Luganshini 1994 Pishi pohodi shahtariv na Kiyiv Psevdoreferendumi na Donechchini ta Luganshini 2014 Vijna na shodi Vijna na shodi Ukrayini Utvorennya ta likvidaciya rajoniv 17 lipnya 2020 roku narodnimi deputatami Ukrayini bulo zatverdzheno postanovu Pro stvorennya i likvidaciyi rajoniv yake peredbachaye novij teritorialnij ustrij Ukrayini Zokrema Verhovna Rada pidtrimala proekt postanovi 3650 pro likvidaciyu 490 isnuyuchih rajoniv i stvorennya zamist nih 136 novih rajoniv Zgidno z novim administrativno teritorialnim podilom Doneckoyi oblasti stvoreni taki rajoni Bahmutskij rajon Volnovaskij rajon Gorlivskij rajon Doneckij rajon Kalmiuskij rajon Kramatorskij rajon Mariupolskij rajon Pokrovskij rajon Centri istorichnih administrativnih utvorenstijbishe Sharukonidiv stijbishe haniv Chornoyi Kumanom yake znahodilosya za odnimi vidomostyami mizh Slov yanskom i Kramatorskom v 12 stolitti Kerivniki administrativnih odinic na teritoriyi oblastiKerivniki Donbasu v period Ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1921 Malashko Mihajlo Vasilovich 1 j komisar Doneckogo basejnu vid UCR Harechko Taras Ivanovich golova pershoyi Doneckoyi guberniyi z 17 grudnya 1917 do travnya 1918 roku Sikevich Volodimir Vasilovich komendant Poloveckoyi zemli UNR Doneckogo rajonu kviten 1918 starosta Bahmutskogo povitu Ukrayinskoyi Derzhavi David Horadzhayiv starosta Mariupolskogo povitu Ukrayinskoyi Derzhavi Vasilchenko Semen Pilipovich golova CVRKD z 17 sichnya 5 lyutogo 1919 Smolyakov Lazar Abramovich golova Doneckogo gubvikonkomu z 5 lyutogo 18 bereznya 1919 Sergyeyev Fedir Andrijovich golova Doneckogo gubvikonkomu z 18 bereznya 1919 Fedorenko gruden sichen 1919 1920 kerivnik Doneckoyi guberniyi Antonov Saratovskij Volodimir Pavlovich 1920 Sergyeyev Fedir Andrijovich 26 4 1920 Drobnis Yakiv Naumovich 10 12 1920 Ruhimovich Mojsej Lvovich 12 1920 1922 Kerivniki Doneckoyi oblastiPrapor ugorskih plemen yaki naselyali Levediyu Simvolika oblasti istoriyaNa teritoriyi na yakij zaraz znahoditsya ninishnya Donecka oblast v rizni istorichni preiod rizni administrativni utvorennya vikoristovuvali riznu simvoliku vijskovi prapori tamgi prapori gerbi Div takozhIstoriya vuglevidobutku na Donbasi Migracijni ta demografichni procesi v Doneckij oblasti 1943 1951 rokiDzherelaZubarev V G Istoricheskaya geografiya Severnogo Prichernomorya po dannym antichnoj pismennoj tradicii M Yazyki slavyanskoj kultury 2005 504 s Studia historica Tatarinov S I Sherbak V G Yacishin P V Ocherki arheologii Donbasskogo Pridoncovya Harkov Kniga migom 2018 83 s Pislarij I A Tajny stepnyh kurganov istoriko kraevedcheskij ocherk I A Pislarij A P Filatov pod red S N Bratchenko Doneck Donbas 1972 135 s Ablicov V Donbas yevropejska Ukrayina chi azijske Dikopillya K Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2014 97 s Bagalij D Istoriya Slobidskoyi Ukrayini Peredmova komentar V V Kravchenka Harkiv Osnova 1991 Gerodot Kniga1V Melpomena Gerodot Istoriya v dev yati knigah K Naukova dumka 1993 S 180 228 Grushevskij M S Istoriya Ukrayini Rusi V 11t 12 kn K Nauk dumka 1992 T 2 S 240 242 Dovzhuk I V Industrialnij Donbas v istoriyi rozvitku ekonomiki Naddnipryanskoyi Ukrayini druga polovina HIH pochatok HH st Monografiya Lugansk vid vo SNU im V Dalya 2009 364 s https web archive org web 20130604164741 http infodon org ua uzovka 2 Arhivovano4 chervnya 2013 u Wayback Machine Drevnie poseleniya na territorii Donbassa Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR Donecka oblast K Golov Red URE 1970 Istoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR Luganska oblast K Golov Red URE 1968 Istoriya ridnogo krayu Donechchina z kincya XVIII do kincya XIX st Navchalnij posibnik dlya uchniv 9 klasu Nestercova S M ta in Doneck Kashtan 2012 440 s ISBN 978 966 427 271 8 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini K Ukrayinska vidavnicha spilka 1996 Nikolayec Yu O Poselenska struktura naselennya Donbasu etnopolitichnij aspekt dinamiki Monografiya ISBN Nikolayec Yu O Poselenska struktura naselennya Don Olifirenko V V Pustova F D Tayemnicya duhovnogo skarbu Iz populyarnogo narodoznavstva Doneck Donbas Specvipusk 1994 Pirko V O http vesna org ua c r pl c conq amp textus EF B3 F0 EA EE nedostupne posilannya Ukrayinskij kulturologichnij centr Doneck Shidnij vidavnichij dim 2003 180 s ISBN 966 7804 56 9 Pirko V Zaselennya stepovoyi Ukrayini v XVI XVIII st Doneck Doneckij derzhavnij universitet NTSh Doneck Ukr Kult Centr 1998 Chornogor A M Do istoriyi zasnuvannya mista Zhdanova Ukrayinskij istorichnij zhurnal 1971 No4 S 91 96 Aleksandr Belash Viktor Belash Dorogi Nestora Mahno 1993 Bagalej Dmitrij Ivanovich Ocherki iz istorii kolonizacii stepnoj okrainy Moskovskogo gosudarstva issled D I Bagaleya Moskva Izd Imp O va Istorii i Drevnostej Ros pri Mosk Un te 1887 II XVI 614 c Posilannya https web archive org web 20190416195640 https ntsh org node 514 Arhivovano16 kvitnya 2019 u Wayback Machine Elektronnij format vidannya Postati Postati narisi pro vidatnih lyudej Donbasu PrimitkiPostanova VUCVK 138 vid 2 lipnya 1932 r Pro utvorennya Doneckoyi oblasti Postanova VUCVK 237 vid 16 lipnya 1932 r Pro viznachennya m Stalinogo za administrativnij centr Doneckoyi oblasti Ukaz Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 3 chervnya 1938 roku Pro podil Doneckoyi oblasti URSR na Donecku i Voroshilovgradsku oblasti Proletarska pravda 1938 126 4932 4 chervnya S 1 Arhiv originalu za 31 bereznya 2017 Procitovano 30 bereznya 2017 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 16 zhovtnya 2014 Procitovano 31 zhovtnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 5 kvitnya 2015 Procitovano 30 grudnya 2015 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Nikolayec Yu O Poselenska struktura naselennya Donbasu Str 22 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 12 15 http donpatriot ru publ istorija donbassa rannij zheleznyj vek skifskaja kultura 55 1 0 906 nedostupne posilannya z serpnya 2019 Nikolayec Yu O Poselenska struktura naselennya Donbasu Str 23 Vyazmitina M I Sarmatskoe vremya M I Vyazmitina Arheologiya USSR 1986 T 2 S 184 222 Moshkova M G Savromaty i sarmaty v Volgo Donskom mezhdureche Yuzhnom Priurale i Severnom Prichernomore M G Moshkova Stepi evropejskoj chasti SSSR v skifo sarmatskoe vremya M 1989 S 153 214 Simonenko O V Sarmati O V Simonenko Davnya istoriya Ukrayini T 2 Skifo antichna doba K 1998 S 154 175 42Nikolayec Yu O Poselenska struktura naselennya Donbasu Str 23 24 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 16 18 http donpatriot ru publ istorija donbassa rannij zheleznyj vek sarmaty v stepjakh prichernomorja 55 1 0 909 nedostupne posilannya z serpnya 2019 Zubarev V G Istoricheskaya geografiya Severnogo Prichernomorya po dannym antichnoj pismennoj tradicii Str 287 Zubarev V G Istoricheskaya geografiya Severnogo Prichernomorya po dannym antichnoj pismennoj tradicii Str 294 Arhiv originalu za 15 listopada 2018 Procitovano 14 listopada 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 6 serpnya 2018 Procitovano 6 serpnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 6 serpnya 2018 Procitovano 6 serpnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 19 Arhiv originalu za 24 travnya 2018 Procitovano 24 travnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 12 21 Tatarinov S I Sherbak V G Yacishin P V Ocherki arheologii Donbasskogo Pridoncovya Str 49 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 22 23 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 23 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 23 26 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 26 29 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 29 30 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 30 31 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 31 34 Nikolayec Yu O Poselenska struktura naselennya Donbasu Str 29 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 41 42 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 39 43 Nikolayec Yu O Poselenska struktura naselennya Donbasu Str 31 Arhiv originalu za 7 sichnya 2019 Procitovano 6 sichnya 2019 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Zaselennya i gospodarske osvoyennya Stepovoyi Ukrayini v XVI XVIII st Doneck 2004 223 s Str 10 Zaselennya i gospodarske osvoyennya Stepovoyi Ukrayini v XVI XVIII st Doneck 2004 223 s Str 11 Taras Chuhlib Donechchina ta Luganshina kozacki zemli Ukrayini XVI XVIII st 2014 Str 11 12 Bagalej Dmitrij Ivanovich Ocherki iz istorii kolonizacii stepnoj okrainy Moskovskogo gosudarstva Str 37 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 49 50 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 82 85 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 110 115 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 122 Lavriv Petro Istoriya Pivdenno Shidnoyi Ukrayini str 135 Kuranov G Sovety na Artemovshine mezhdu Fevralem i Oktyabrem 1917 g Letopis revolyucii 1927 5 6 S 163 CDNIRO F 12 Op 3 D 1312 L 47 48 Ejdeman Robert Petrovich 1895 1937 Borba s kulackim povstanchestvom i banditizmom Tekst R Ejdeman USSR Izd 3 e Harkov Izd Politupravleniya vseh vooruzhennyh sil Ukrainy i Kryma 1921 62 s Str 46 Aleksandr Belash Viktor Belash Dorogi Nestora Mahno Str 206 Aleksandr Belash Viktor Belash Dorogi Nestora Mahno Str 211 Aleksandr Belash Viktor Belash Dorogi Nestora Mahno Str 213 Aleksandr Belash Viktor Belash Dorogi Nestora Mahno Str 493 Aleksandr Belash Viktor Belash Dorogi Nestora Mahno Str 499 Aleksandr Belash Viktor Belash Dorogi Nestora Mahno Str 535 Aleksandr Belash Viktor Belash Dorogi Nestora Mahno Str 535 536 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv 5 serpnya 2020 u Wayback Machine