Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії Ви можете допомогти переробивши її Можл

Гришинська операція — військова операція у листопаді 1918 — лютому 1919 року червоних повстанців Новомосковського та Павлоградського повітів, які підпорядковувалися Катеринославському губернському повстанському ревкому, і бійців Революційної Повстанської Армії України. Керівництво операцією здійснював від червоних Колос, від махновської групи командувачем був Петро Петренко.

Гришинська операція

Українська революція на Донбасі

Дата:	листопад 1918 – лютий 1919
Місце:	Донбас
Результат:

Сторони

УНР

Донська Республіка

РРФСР

Вільна територія

Військові сили

Армія Української Народної Республіки

Донська армія

Південно-Східна армія

Революційна повстанська армія України

Передісторія

З початком антигетьманського повстання влада гетьмана була ліквідована майже на всій території Павлоградського та Новомосковського повіту, місцевими органами влади стали повстанські ревкоми і різні отамани. Всі місцеві повстанці об'єдналися під єдиним управлінням Катеринославського повстанського комітету. За рішенням губернського повстанкому в кінці листопада 1918 року було створено Гришинську бойову ділянку, була прийнято рішення перший удар направити в сторону Донбасу щоб об'єднати і підтримати місцевих повстанців які билися з донськими козаками. Повстанці поставили собі завдання зайняти лінію залізниці до Гришиного і об'єднати сили повстанців Донбасу і Катеринослава.

Для цієї мети був створений загін з повстанців Новомосковська Новодніпровска, загону Максименко і перейшли на бік повстанців бійців Армії УНР. Всього загін налічував 300 осіб серед них була: піхота, кавалерія, загін підривників, загін залізничників і служби зв'язку, розвідка і санітарний бронепотяг.

Загону давалася наступна бойове завдання: роззброїти німців, розігнати загони Директорії УНР, об'єднати повстанців під одним керівництвом, закріпити залізничні вузли, і перейти в наступ на донських козаків. Це завдання було покладено на залізничний штаб — організатора цього походу. На чолі польового дорожнього штабу стали Колос, Брусов, Костючки. Основний дорожній штаб залишився в Катеринослава в складі: Борисов, Годін, Апокін і звідти керував операцією.

Заняття станцій виглядало так під виглядом товарного поїзда прибували на станцію повстанці, спеціальна група роззброювала німецьку охорону і займали станцію телеграфні і телефонні апарати, після чого виділявся комендант станції а влада на місці передавалася місцевим повстанцям.

Під час руху в Донбас до залізничної групи приєдналися місцеві повстанці з Василівки загін Мотуза, Павлівки загін Соколовського та Огія, Розбрат загін Панченко і Холода, з Гришинського району загони Бави, Лені, Рибіна. Залізничний загін вже налічує 1500 бійців, через брак озброєння частина повстанців відправили в рідні волості для роззброєння німецьких і петлюрівських частин. Серед повстанців були безпартійний, анархісти, комуністи, соціалісти, повстанці які підтримували Директорію УНР.

Історія

Після заняття станції Чаплине 10 грудня 1918 вже на підступах до Донбасу зі станції Просяної німці організували оборону і сконцентрували значні сили для протидії повстанцям. По відношенню до частин Армії УНР, що перейшли на бік Директорії в Гришинському районі німці тримали себе нейтрально, до більшовиків ставилися негативно і вели з ними боротьбу після того як один із загонів Нестора Махна знищив загін німців.

Після переговорів німці погодилися прийняти делегатів від повстанців в Гришиному після від'їзду Колоса переговори вів його заступник Максименко. У Колоса підтримали представника і Катеринославського губернського повстанського ревкому про подальший розвиток наступу в Гришинський напрямку і переговорах з Махно про спільні дії в цьому напрямку.

Приїхавши 1 січня 1919 Колос дізнався що повстанці вже знаходиться на підступах до Гришиного. 3 січня 1919 бронепоїзд з повстанцями виїхав в сторону Гришиного за чотири версти від станції повстанці зустрілися з німцями і вирушили разом на станцію, після переговорів німці зняли всі свої караули в місті і на станції вся влада на місці перейшла ревкому, німцям давалося 6 днів щоб покинути місто . Після заняття міста Колос відправився в Гуляйполе для перемовин з Махно, де домовився про спільні дії, також Махно виділив загін Петрова для операції в районі Гришиного.

Не чекаючи на зайняття станцій донцями повстанці вирішили негайно роззброїти німців. Для цього два загони вирушили в обхід Гришиного із завданням одному зайняти Бажану другого Гостре, обидві станції були зайняті донцями. Після нальоту повстанці під натиском козаків стали відступати до Гришина в якому повстанці роззброїли німців і готувалися до оборони. До міста прибули загони з Костянтинівці в 500 бійців під командуванням Топченко, загін Горбенко і Поднозова близько 600 багнетів і інші дрібні загони.

До кінця січня повстанці пішли в контрнаступ і зайняли Очеретине відновили зв'язок з краматорськими повстанцями які вступали в сутички з частинами Армії УНР в районі Олександрівки та Краматорська, наблизилися до станції Мандрикине на південній ділянці фронту Махно зайняв Хлібодарівку і наблизився до Волновахи відбувалися сутички роз'їздів.

У 20 числах січня велика група білих прорвала південна ділянка фронту і рухалася в напрямку Гуляйполя. Колос дав вказівку командиру бойової дільниці Максименку встановити положення на цій ділянці. Положення на Юзівсько-Гришинський ділянці погіршився. На головному ділянці Авдіївка Очеретине довелося відступати і зайняти оборонну лінію між станцією Желанне Очеретине. На Рутченківській ділянці махновці також відступали. Довелося на цю ділянку раніше він обіймав Махно перекинути загін, з опорними пунктами Велика Новосілка, , .

На початку лютого в Гришине прибули загони з Дружківки Краматорська з'їхалося багато активних партпрацівників з Донбасу, Дружківки, Краматорська, Юзівки, Міхіенко, Моїсеєнко, Зайцев, Курочкін, і ін. В місті було проведено збори під головуванням Казанкова на якому виступив Колос і запропонував перекинути рухливі частини на Катеринослав і Синельникове а менш рухливі залишити на Гришинський ділянці. Нарада погодилося перекинути частини на запропоновані ділянки. Всі організації Донбасу погодилися виїхати з військами, в Гришине залишилася комендатура.

На гришинській ділянці залишився Гришинський селянський загін, полк Кліпача, один бронепоїзд з командиром Кочубеєм і загоном махновців Петрова чисельністю 2000 чоловік. З донбаського фронту було знято 4000 бійців.

Примітки

Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 21.
Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 22.
Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 24.
Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 25.
Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 28.
Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 32
Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 33.
Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 39.
Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 40.

Джерела

Белаш А. В., Белаш В. Ф. Дороги Нестора Махно (Историческое повествование). — Киев: РВЦ «Проза», 1993. — 632 с. (рос.)
Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне: Т. 3: с 10 картами и схемами. — М.-Л.: Госвоениздат, 1932. — 350 с. — Тираж 5000 экз. (рос.)
Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. / Г. А. Колос; Испарт ОК КП(б)У. — Днепропетровск: Б. и., 1927. — 47 с. (рос.)

[1] Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 21.

[:0-2] Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 22.

[3] Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 24.

[4] Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 25.

[5] Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 28.

[6] Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 32

[7] Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 33.

[8] Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 39.

[9] Колос Г. А. Заметки о подпольи и вооруженной борьбе, 1918—1919 г. — С. 40.