Угри

Угри — узагальнююче етнічне ім'я, присвоєне спорідненим з мови народам — мансі, хантам і угорцям (мадярам). Угорські мови та споріднені з ними фінно-пермські мови відносяться до уральської мовної сім'ї. До сучасних народів, що говорять угорськими мовами, відносять угорців та обських угрів (хантів та мансі).

Угри
Мова комунікації	угорські мови
Угри у Вікісховищі

Походження етноніма

За загальноприйнятою версією етнонім «угри» походить від давньотюркського слова «огур», що входить як компонент у багато етнонімів огурських народів: оногури, утигури, кутригури тощо та означає «ріг» (частина, одиницю, рід, плем'я). Перша частина імені означала число племінної структури: «п'ять», «десять», «тридцять». Така побудова держави гунів як «Десять рогів» (оногури) та «П'ять частин» південних гунів (булгар) зафіксовані в китайських літописах. Термін «ongur» вживався в мові тюрок-болгар для позначення оногурів, що склали ядро ​​Великої Болгарії в районі Меотиди.

Етнічна історія угрів

Угри згадані у хроніках як учасники походу вестготського короля Аларіха II на Рим в 410 році по Р. Х.

Комі-зиряни одними з перших познайомилися з предками хантів та мансі, назвавши їх «йогра. Цей термін запозичили росіяни, що озвучили його як югра.

Розрізняються угри обські (ханти та мансі) та дунайські (угорці). У ^[en] згадуються чорні угри (мадьяри) та білі угри. Очевидно, саме цей слов'янський етнонім (староцерк.-слов. ѫгъре, пол. węgrzy) потім був запозичений іншими європейськими народами: порівн. нім. Ungarisch, фр. hongrois, англ. Hungarian, ср.-лат. hungarus. Самі себе угорці називають «magyar» (слово споріднене з етнонімом мансі) — мадярами.

У творі XII ст. «Повість про латене, коли відлучившись від грек» міститься розповідь про хрещення двох угорських князів у Константинополі, які позначаються трьома назвами (грецькою, слов'янською та угорською): «Пеоне, глаголема Оугри, що самі називаються Магере».

У «Повісті временних літ» (XII століття) предки угорців названі «уграми», а предки хантів та мансі — «югрою». Пізніше ім'я «югра» закріпилося переважно за хантами. «Югра» не може вважатися пов'язаною з давньоруським «угрі» (див. угрин, угрі), співзвуччя між цими словами випадково.

У лінгвістичної класифікації угорська гілка входить до складу фінно-угорської мовної сім'ї та відокремилася від фінно-пермських мов вже у 3-му тисячолітті до Р. Х.. Протоугри спочатку зосередилися на межі південної тайги та лісостепу Західного Сибіру, ​​від Середнього Уралу до Приіртищща. Звідси предки мансі та хантів розселилися далі на північ, освоївши оленярство, а кочові предки угорців у VIII–IX століттях, рухаючись на захід, досягли Дунаю.

Угри, спільно з давніми іраномовними та тюркомовними племенами, брали участь в етногенезі багатьох народів Євразії. Ці угро-тюрко-іранські союзи племен згадуються в античних та східних авторів під назвами: гуни та ^[ru], оногури, авари, булгари тощо.

Примітки

1. Угри - стаття з Великої радянської енциклопедії
2. Голб Н., Пріцак О. Хазарсько-єврейські документи X століття. - М.; Єрусалим: Гешарим, 1997; 5757. - С. 74.
3. Лизанець П. М. Українсько-угорські міжмовні (міждіалектні) зв'язки // Hungarian Studies. - 1987. - Vol. 3. - № 1-2. - P. 7-8.
4. Халіков А. Х. Витоки формування тюркомовних народів Поволжя та Приуралля // Питання етногенезу тюркомовних народів Середнього Поволжя. - Казань, 1971. - С. 16-17.
5. Паркер Є. Г. «Тисяча років з історії татар», 1894.
6. Меliсh J. Uber den Ursprung des Namens Ungar // Archiv für slavische Philologie. Bd. 38. — Berlin. — 1923. — S. 248.
7. Попов А. Історико-літературний огляд давньоруських полемічних творів проти латинян. - М., 1875. - С. 187.
8. М. Фасмер. Етимологічний словник російської мови — М.: Прогрес, 1964—1973. - Т. 1-4.
9. «Слідами древніх культур». Т. ІІ. М., 1954. З. 191.