Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Барвінківська паланка, або Барвінкова Стінка, (1653–1709), (1734–1775) — адміністративно-територіальна одиниця Війська Запорозького низового часів Нової Січі (1734–1775). Центр паланки — Барвінкове.
| Барвінківська паланка | |
|---|---|
| | |
| Паланкове місто | Барвінкове |
| Країна |  Військо Запорозьке Низове |
| Офіційна мова | українська |
| Населення | |
| - повне | |
| Площа | |
| - повна | |
| Дата заснування | 1734 |
| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (листопад 2018) |
Історія
Перша згадка про неї як про Барвінкову Стінку зустрічається в Синодику Святогірського монастиря в 1653 році. У 1653 році до монастиря прибуло 12 запорожців з листом від отамана Івана Барвінку з проханням освятити нове селище. Архімандрит Іоанн з кліром виїхали з монастиря і неподалік від нього зустрілися з самим Барвінком і понад трьома сотнями козаків, які проводили їх на місце.
Іоанн освятив село, фортецю і церкву. Фортеця розташовувалася на Чумацькій горі, село — внизу біля річки. Місце було захищене з півдня чотирма рукавами річки й озерами.
Є також дані, що це поселення було визначено в грамоті Запорізького Коша отаману Барвінку: «У дикому полі, на березі Торця, біля Татарського перелазу».
Посилаючись на наявні матеріали, припускається, що Барвінкову Стінку заснували за розпорядженням Богдана Хмельницького під прикриттям Запорізької Січі. Основна маса переселенців — кілька тисяч вихідців з Поділля.
Ліквідація
У 1707–1708 роках Барвінківські козаки брали участь у повстанні Кіндрата Булавіна. Загоном у 1500 осіб командував барвінківчанин Семен Олексійович Драний. Він зайняв Бахмут і всі повстанці загинули в бою проти царських карателів.(?)
У 1708 році до Барвінкової Стінки приїхали Петро I, гетьман Мазепа, кошовий Кость Гордієнко. Петро I попередив місцевих козаків, щоб вони більше не сміли виступати проти нього. Однак незабаром разом із Запорізькою Січчю барвінківчани підтримали Мазепу в його боротьбі проти Петра I. У 1709 році Барвінкова Стінка за розпорядженням царя була знищена.
Поселення за розпорядженням царя стерли з лиця землі, а землі на північ і схід від Барвінкової Стінки були захоплені старшиною Ізюмського слобідського полку, поміщиками й служилими людьми Бахмутського повіту.
Відновлення
Після 1734 року в урочищі Барвінкова Стінка козаком Якимом Шпаком відбудовується слобода, яка згодом стає центром Барвінківської паланки Запорізької Січі, яка проіснувала до 1775 року, року ліквідації Січі.
В середині XVIII століття козацька старшина Ізюмського слобідського та Бахмутського козацького полків почала отримувати у власність землі південніше Торської захисної лінії та міста Тор (Слов'янськ), які вздовж річки Сухий Торець, а потім річки Казенний Торець до впадіння його в Сіверський Донець здавна вважалися землями Війська Запорозького. Виник земельний спір. Поселенців — новоросійських старшин-поміщиків, заселивши хуторами та селами спірні землі, Кіш об'явив «зайдами» і в 1768 році організував об'їзди своїх кордонів з ціллю їх вигнання. Керував об'їздами Андрій Порохня, полковник Протовчанської паланки Колпак та колишній полковник Самарської паланки Ігнатій Писанка.
В Центральному державному історичному архіві в місті Києві зберігається «Дело по Указу Слободской губернии вотчинного департамента о ученении Изюмского комиссарства города Изюма с жителями и слободы Тору жителям с смежествующими Войска Запорожского козаками в земляных дачах разводу». Для розв'язання питання «полюбовного развода» земель Війська Запорозького та Ізюмської провінції указом вотчинного департаменту Слобідсько-Української губернії від 19 вересня 1769 року був призначений ізюмський комісар Олексій Бистрицький. Для переговорів із запорожцями указ зобов'язував комісара зібрати представницьку делегацію з вибраних повірених та власників, а також для допомоги мешканцям слободи Тор полкового хорунжого Адамова. Також в указі в категоричній формі вимагалося, щоб до запорожців ніякі володіння слобожан відійти не могли. Так із самого початку переговори повинні були зайти в глухий кут.
Численна група вершників делегації виїхала з Тору в сторону запорізького зимівника Барвінкова Стінка. В делегацію входили ізюмські повірені Михайло Мережко та Тимофій Огненко, ізюмські військові обивателі — старожили (колишні слобідські козаки) Михайло Белогаєв, Козьма Головеенко, Данило Масисов та Григорій Безверхий, торські повірені — Афанасій Роменський, Андрій Журавель, Іван Бугай, Ілім Дереза, Іван Боженко, військові торські обивателі — старожили — Олексій Шестопалов, Іван Петренко, Федор Коломієць.
Зустріч відбулась коло впадіння річки Бичок з півдня в річку Торець (Сухий Торець), і до цього часу ця місцина зветься Козацькі майдани. Делегацію запорожців очолював полковник Колпак, з яким була старшина та козаки. Запорожці представили копію Універсала, що був наданий гетьману Богдану Хмельницькому ще польським королем Стефаном Баторієм, за яким кордон граничив з річкою Оріллю і далі з лінією, яка умовно з'єднувала витоки Орелі та Кальміусу з дельтою Дону. Оскільки документ детально не описував правобережних приток Дінця та урочищ, якими запорізькі козаки володіли, слобожанці не погодились із цим кордоном.
На це зауваження запорізькі козаки заявили, що границя їх володінь проходить «по урочищах з вершини Орелі на устя річки Бритай, що впадає в річку Береку, а тою Берекою в річку Дінець, а від устя Береки через Велику Комишуваху на тополю, яка стоїть на могилі між вершинами балок Боброва та Курульчина, що вийшли з Торця, а від тої тополі на ріг лісу Черкаського, а від рогу Черкаського та річці Торцю на урочище Сіркову Гатку і через річку Торець на устя річки Казенного Торця, а від того устя Торецького на вершину Кальміюса і до устя річки Дону». Даний опис показував, що в районі Сухого та частині Казенного Торця Військо Запорозьке свою границю проводило по Торській оборонній лінії, що була збудована відповідно наказу московського керівництва в 1684 році козаками Харківського слобідського полку.
Указаний рубіж явно не сподобався слобожанам, які вже захопили частину тих земель і мали там до 50 хуторів, тому вони запропонували свій варіант полюбовного розділу земель. Кордон повинен був пройти з вершини тієї ж річки Орелі на тополю, а від тополі на устя річки Курульчиної й через річку (Сухий) Торець на річку Маячку на хутір Бахмутського кінного козацького полку козака Данила Мораховського, а від того урочища через річку Грузьку на вершину Кальміюса. Так вони хотіли залишити за собою землі, на яких розташовувались їхні поселення, в тому числі засновані слобідськими козаками слободи Грушувахська та Велика Комишуваха й інші. Щоб це не сталося, полковник Барвінківської Паланки Іван Гараджа заснував свій хутір (колишні села Гаражівка I та Гаражівка II) на північно-східній окраїні паланки при впадінні річки Берека в річку Сіверський Донець.
В рапорті від 2 жовтня 1769 року Олексій Бистрицький писав: «… А вони тільки зі старі і до 1765 року володіли і нині володіють річками Оріль та Самара з їх вершинами до вершин суміжних Ізюмської провінції володінь річки Торця і вийшовших з цієї річки її приток Лукновахи, Бичка, Маячки та Грузької …І тому з ним, полковником Колпаком, і з бувшою при нім делегацією полюбовного разводу не зроблено».
Друга комісія під керівництвом Запорізького старшини Андрія Порохні також не поступиться ні метра козачих земель на півночі з боку Ізюма.
За розпорядженням кошового Петра Калнишевського полковник Гараджа вигнав за межі паланки всіх, хто зайняв землі без дозволу. Серед них були і люди Харківського губернатора Щербініна. Губернатор скаржився Потьомкіну на барвінківчан.
У 1769–1774 роках барвінківчани брали участь у російсько-турецькій війні і в повстанні Пугачова. У 1774 році до Барвінкової Стінки прибув каральний загін полковника Долгорукого. Однак полковник Гараджа з барвінківчанами роззброїли карателів, а самого Долгорукого засунули в бочку з дьогтем, виваляли в пір'ї і в такому вигляді передали Ізюмським козакам.
Ліквідація
Після ліквідації Запорізької Січі полковник Гараджа і Кулик були зіслані до Сибіру, де їхні сліди загубилися. Катерина II видала Указ на вічну волю козакам Барвінківської паланки. Однак, ті відмовилися, і багато хто пішов за Дунай. Вони були і в Чорноморському козацтві і на Кубані.
Останнім сплеском козацької вольниці можна назвати подію 1787 року. Проїздом з Криму в Барвінковому побувала Катерина II. Вона відвідала козацьку церкву, куди жінкам вхід був заборонений. Недружелюбно зустрінута козаками, які молилися в ній, вона швидко покинула храм. А через кілька днів козаки спалили свою святиню: «Оскільки лярва Катька її осквернила».
Постаті
Полковники
- Іван Гараджа
- Іван Кулик
Територія
Землі, що входили у володіння Барвінкової Стінки, займали весь теперішній Барвінківський район і частково Ізюмський і Близнюківський Харківської області, Слов'янський, Краматорський та Олександрівський райони Донецької області. Міста Слов'янськ і Краматорськ виникли пізніше на землях Барвінкової Стінки.
Примітки
- Зеленый Н. В. Город Основание города Барвенково. Казачий период истории города [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Барвенково. История.
Джерела
- Запорожцы [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Зеленый Н. В.
- СаШко. Духовна спадщина України — Русі.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Barvinkivska palanka abo Barvinkova Stinka 1653 1709 1734 1775 administrativno teritorialna odinicya Vijska Zaporozkogo nizovogo chasiv Novoyi Sichi 1734 1775 Centr palanki Barvinkove Barvinkivska palanka Palankove misto Barvinkove Krayina Vijsko Zaporozke Nizove Oficijna mova ukrayinska Naselennya povne Plosha povna Data zasnuvannya 1734 Cya stattya mistit pravopisni leksichni gramatichni stilistichni abo inshi movni pomilki yaki treba vipraviti Vi mozhete dopomogti vdoskonaliti cyu stattyu pogodivshi yiyi iz chinnimi movnimi standartami listopad 2018 Ivan BarvinokIstoriyaPersha zgadka pro neyi yak pro Barvinkovu Stinku zustrichayetsya v Sinodiku Svyatogirskogo monastirya v 1653 roci U 1653 roci do monastirya pribulo 12 zaporozhciv z listom vid otamana Ivana Barvinku z prohannyam osvyatiti nove selishe Arhimandrit Ioann z klirom viyihali z monastirya i nepodalik vid nogo zustrilisya z samim Barvinkom i ponad troma sotnyami kozakiv yaki provodili yih na misce Ioann osvyativ selo fortecyu i cerkvu Fortecya roztashovuvalasya na Chumackij gori selo vnizu bilya richki Misce bulo zahishene z pivdnya chotirma rukavami richki j ozerami Ye takozh dani sho ce poselennya bulo viznacheno v gramoti Zaporizkogo Kosha otamanu Barvinku U dikomu poli na berezi Torcya bilya Tatarskogo perelazu Posilayuchis na nayavni materiali pripuskayetsya sho Barvinkovu Stinku zasnuvali za rozporyadzhennyam Bogdana Hmelnickogo pid prikrittyam Zaporizkoyi Sichi Osnovna masa pereselenciv kilka tisyach vihidciv z Podillya Likvidaciya U 1707 1708 rokah Barvinkivski kozaki brali uchast u povstanni Kindrata Bulavina Zagonom u 1500 osib komanduvav barvinkivchanin Semen Oleksijovich Dranij Vin zajnyav Bahmut i vsi povstanci zaginuli v boyu proti carskih karateliv U 1708 roci do Barvinkovoyi Stinki priyihali Petro I getman Mazepa koshovij Kost Gordiyenko Petro I poperediv miscevih kozakiv shob voni bilshe ne smili vistupati proti nogo Odnak nezabarom razom iz Zaporizkoyu Sichchyu barvinkivchani pidtrimali Mazepu v jogo borotbi proti Petra I U 1709 roci Barvinkova Stinka za rozporyadzhennyam carya bula znishena Poselennya za rozporyadzhennyam carya sterli z licya zemli a zemli na pivnich i shid vid Barvinkovoyi Stinki buli zahopleni starshinoyu Izyumskogo slobidskogo polku pomishikami j sluzhilimi lyudmi Bahmutskogo povitu Vidnovlennya Pislya 1734 roku v urochishi Barvinkova Stinka kozakom Yakimom Shpakom vidbudovuyetsya sloboda yaka zgodom staye centrom Barvinkivskoyi palanki Zaporizkoyi Sichi yaka proisnuvala do 1775 roku roku likvidaciyi Sichi V seredini XVIII stolittya kozacka starshina Izyumskogo slobidskogo ta Bahmutskogo kozackogo polkiv pochala otrimuvati u vlasnist zemli pivdennishe Torskoyi zahisnoyi liniyi ta mista Tor Slov yansk yaki vzdovzh richki Suhij Torec a potim richki Kazennij Torec do vpadinnya jogo v Siverskij Donec zdavna vvazhalisya zemlyami Vijska Zaporozkogo Vinik zemelnij spir Poselenciv novorosijskih starshin pomishikiv zaselivshi hutorami ta selami spirni zemli Kish ob yaviv zajdami i v 1768 roci organizuvav ob yizdi svoyih kordoniv z cillyu yih vignannya Keruvav ob yizdami Andrij Porohnya polkovnik Protovchanskoyi palanki Kolpak ta kolishnij polkovnik Samarskoyi palanki Ignatij Pisanka V Centralnomu derzhavnomu istorichnomu arhivi v misti Kiyevi zberigayetsya Delo po Ukazu Slobodskoj gubernii votchinnogo departamenta o uchenenii Izyumskogo komissarstva goroda Izyuma s zhitelyami i slobody Toru zhitelyam s smezhestvuyushimi Vojska Zaporozhskogo kozakami v zemlyanyh dachah razvodu Dlya rozv yazannya pitannya polyubovnogo razvoda zemel Vijska Zaporozkogo ta Izyumskoyi provinciyi ukazom votchinnogo departamentu Slobidsko Ukrayinskoyi guberniyi vid 19 veresnya 1769 roku buv priznachenij izyumskij komisar Oleksij Bistrickij Dlya peregovoriv iz zaporozhcyami ukaz zobov yazuvav komisara zibrati predstavnicku delegaciyu z vibranih povirenih ta vlasnikiv a takozh dlya dopomogi meshkancyam slobodi Tor polkovogo horunzhogo Adamova Takozh v ukazi v kategorichnij formi vimagalosya shob do zaporozhciv niyaki volodinnya slobozhan vidijti ne mogli Tak iz samogo pochatku peregovori povinni buli zajti v gluhij kut Chislenna grupa vershnikiv delegaciyi viyihala z Toru v storonu zaporizkogo zimivnika Barvinkova Stinka V delegaciyu vhodili izyumski povireni Mihajlo Merezhko ta Timofij Ognenko izyumski vijskovi obivateli starozhili kolishni slobidski kozaki Mihajlo Belogayev Kozma Goloveenko Danilo Masisov ta Grigorij Bezverhij torski povireni Afanasij Romenskij Andrij Zhuravel Ivan Bugaj Ilim Dereza Ivan Bozhenko vijskovi torski obivateli starozhili Oleksij Shestopalov Ivan Petrenko Fedor Kolomiyec Zustrich vidbulas kolo vpadinnya richki Bichok z pivdnya v richku Torec Suhij Torec i do cogo chasu cya miscina zvetsya Kozacki majdani Delegaciyu zaporozhciv ocholyuvav polkovnik Kolpak z yakim bula starshina ta kozaki Zaporozhci predstavili kopiyu Universala sho buv nadanij getmanu Bogdanu Hmelnickomu she polskim korolem Stefanom Batoriyem za yakim kordon granichiv z richkoyu Orillyu i dali z liniyeyu yaka umovno z yednuvala vitoki Oreli ta Kalmiusu z deltoyu Donu Oskilki dokument detalno ne opisuvav pravoberezhnih pritok Dincya ta urochish yakimi zaporizki kozaki volodili slobozhanci ne pogodilis iz cim kordonom Na ce zauvazhennya zaporizki kozaki zayavili sho granicya yih volodin prohodit po urochishah z vershini Oreli na ustya richki Britaj sho vpadaye v richku Bereku a toyu Berekoyu v richku Dinec a vid ustya Bereki cherez Veliku Komishuvahu na topolyu yaka stoyit na mogili mizh vershinami balok Bobrova ta Kurulchina sho vijshli z Torcya a vid toyi topoli na rig lisu Cherkaskogo a vid rogu Cherkaskogo ta richci Torcyu na urochishe Sirkovu Gatku i cherez richku Torec na ustya richki Kazennogo Torcya a vid togo ustya Toreckogo na vershinu Kalmiyusa i do ustya richki Donu Danij opis pokazuvav sho v rajoni Suhogo ta chastini Kazennogo Torcya Vijsko Zaporozke svoyu granicyu provodilo po Torskij oboronnij liniyi sho bula zbudovana vidpovidno nakazu moskovskogo kerivnictva v 1684 roci kozakami Harkivskogo slobidskogo polku Ukazanij rubizh yavno ne spodobavsya slobozhanam yaki vzhe zahopili chastinu tih zemel i mali tam do 50 hutoriv tomu voni zaproponuvali svij variant polyubovnogo rozdilu zemel Kordon povinen buv projti z vershini tiyeyi zh richki Oreli na topolyu a vid topoli na ustya richki Kurulchinoyi j cherez richku Suhij Torec na richku Mayachku na hutir Bahmutskogo kinnogo kozackogo polku kozaka Danila Morahovskogo a vid togo urochisha cherez richku Gruzku na vershinu Kalmiyusa Tak voni hotili zalishiti za soboyu zemli na yakih roztashovuvalis yihni poselennya v tomu chisli zasnovani slobidskimi kozakami slobodi Grushuvahska ta Velika Komishuvaha j inshi Shob ce ne stalosya polkovnik Barvinkivskoyi Palanki Ivan Garadzha zasnuvav svij hutir kolishni sela Garazhivka I ta Garazhivka II na pivnichno shidnij okrayini palanki pri vpadinni richki Bereka v richku Siverskij Donec V raporti vid 2 zhovtnya 1769 roku Oleksij Bistrickij pisav A voni tilki zi stari i do 1765 roku volodili i nini volodiyut richkami Oril ta Samara z yih vershinami do vershin sumizhnih Izyumskoyi provinciyi volodin richki Torcya i vijshovshih z ciyeyi richki yiyi pritok Luknovahi Bichka Mayachki ta Gruzkoyi I tomu z nim polkovnikom Kolpakom i z buvshoyu pri nim delegaciyeyu polyubovnogo razvodu ne zrobleno Druga komisiya pid kerivnictvom Zaporizkogo starshini Andriya Porohni takozh ne postupitsya ni metra kozachih zemel na pivnochi z boku Izyuma Za rozporyadzhennyam koshovogo Petra Kalnishevskogo polkovnik Garadzha vignav za mezhi palanki vsih hto zajnyav zemli bez dozvolu Sered nih buli i lyudi Harkivskogo gubernatora Sherbinina Gubernator skarzhivsya Potomkinu na barvinkivchan U 1769 1774 rokah barvinkivchani brali uchast u rosijsko tureckij vijni i v povstanni Pugachova U 1774 roci do Barvinkovoyi Stinki pribuv karalnij zagin polkovnika Dolgorukogo Odnak polkovnik Garadzha z barvinkivchanami rozzbroyili karateliv a samogo Dolgorukogo zasunuli v bochku z dogtem vivalyali v pir yi i v takomu viglyadi peredali Izyumskim kozakam Likvidaciya Pislya likvidaciyi Zaporizkoyi Sichi polkovnik Garadzha i Kulik buli zislani do Sibiru de yihni slidi zagubilisya Katerina II vidala Ukaz na vichnu volyu kozakam Barvinkivskoyi palanki Odnak ti vidmovilisya i bagato hto pishov za Dunaj Voni buli i v Chornomorskomu kozactvi i na Kubani Ostannim spleskom kozackoyi volnici mozhna nazvati podiyu 1787 roku Proyizdom z Krimu v Barvinkovomu pobuvala Katerina II Vona vidvidala kozacku cerkvu kudi zhinkam vhid buv zaboronenij Nedruzhelyubno zustrinuta kozakami yaki molilisya v nij vona shvidko pokinula hram A cherez kilka dniv kozaki spalili svoyu svyatinyu Oskilki lyarva Katka yiyi oskvernila PostatiPolkovniki Ivan Garadzha Ivan KulikTeritoriyaZemli sho vhodili u volodinnya Barvinkovoyi Stinki zajmali ves teperishnij Barvinkivskij rajon i chastkovo Izyumskij i Bliznyukivskij Harkivskoyi oblasti Slov yanskij Kramatorskij ta Oleksandrivskij rajoni Doneckoyi oblasti Mista Slov yansk i Kramatorsk vinikli piznishe na zemlyah Barvinkovoyi Stinki PrimitkiZelenyj N V Gorod Osnovanie goroda Barvenkovo Kazachij period istorii goroda 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Barvenkovo Istoriya DzherelaZaporozhcy 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Zelenyj N V SaShko Duhovna spadshina Ukrayini Rusi Posilannya