Каменюка Іван

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Авраменко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Авраменко Андрій.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Каменюка.

Ота́ман Іва́н Каменю́ка (Каменюк, Каменєв, Кам'яний; справжнє ім'я Авраменко Андрій Андрійович; ?, Петропавлівка — 1921 (1922), Осинове) — отаман повстанського загону на Старобільщіні.

Авраменко Андрій Андрійович
отаман Іван Каменюка
Прізвисько	Отаман Каменюка, Каменєв, Кам'яний
Народження	1880-ті Петропавлівка,Луганська область
Смерть	1921 (1922)? Осинове
Країна	Вільна територія УНР
Приналежність	РПАУ
Рід військ	кавалерія
Роки служби	1914-1921
Звання	матрос,Чорноморський флот Російської імперії отаман,Революційної повстанської армії України
Війни / битви	Українсько-більшовицька війна

Біографія

Андрій Авраменко народився у селі Петропавлівка Старобільського повіту. До першої світової війни був селянином-наймитом.

Під час Першої світової війни Каменюк був матросом Чорноморського флоту.

У 1917 він став анархістом. З осені 1918 Андрій Авраменко партизанив проти гетьмана в лісах у Старобільська, а в березні 1919 Каменюк вперше з'явився у Махно.

1920 року сформував повстанський загін. За визначенням більшовиків, це була «найсерйозніша з усіх діючих на території повіту, а точніше — всієї півночі губернії банда»

За словами письменника Т. Гладкова, «тривалий час цей отаман вважався невловимим. Дійсно, часом він начисто випадав з поля зору чекістів, тижнями не вдавалося виявити його слідів. Каменюка відсиджувався за межами повіту, а то і в сусідній губернії, зализував рани, набирав нових людей замість вибулих, запасався боєприпасами і провіантом, добував коней».

Навесні 1921 року чисельність його загону становила 600 шабель і 200 багнетів. Але вже незабаром у Каменюки було близько двох тисяч бійців. На його озброєнні були також тачанки й гармати. З такими силами отаман здійснює рейд територією Луганщини до річки Міус. 5 березня він повертається на північ і захоплює Старобільськ, де у той час тривав з'їзд комнезамів. Усі делегати й радянський актив, разом із секретарем райкому партії П. Нехорошим і керівником місцевого ЧК Вишневським були страчені.

На боротьбу з повстанцями кинули значні сили: підрозділи міліції, ЧК, ЧОП і Червоної армії. На чолі операції поставили уповноваженого Брянського ЧК Дмитра Медведєва, якого відрядили з Росії.

Восени 1921 року Іван Каменюка загинув у бою під селом Осинове. В цьому бою були розгромлені основні сили його загону. Тіло отамана чекісти доставили до Старобільська, а потім до Бахмута. За перемогу над повстанцями начальник повітового ЧК Медведєв був нагороджений іменним золотим годинником.

Ось як характеризував отамана Каменюку Д. Мєдвєдєв:

"Каменюка знався на військовій справі, був рішучим, сміливим, добре знав місцевість, мав своїх людей по всіх селах, відчував небезпеку, що дозволяло йому раз у раз виходити зі скрутних становищ".

Політичні погляди

Див. також

• Повстанський рух у Старобільському повіті в 1917–1921 роках

Джерела

• Атаманщина. В. Савченко, Харьков.

Посилання

• Отаман Каменюка та луганські повстанці проти комуни. [ 17 вересня 2017 у Wayback Machine.] // UaModna, 17 вересня 2015

Примітки

1. Савченко В. Атаманщина. — Харьков. — С. 221
2. Щит и меч государства: Страницы истории органов госбезопасности на Луганщине. — Луганск: промпечать, 2010. — С. 45.
3. Гладков Теодор. Сотрудник ЧК.^{[недоступне посилання]}
4. У преступности выиграть бой! Историко-публицистическое издание. — Луганск, 2009. — С. 24.
5. . Архів оригіналу за 17 березня 2013. Процитовано 2 червня 2013.