Стафілоко́кова інфекція (грец. staphyle — «виноградне гроно» + kokkos — «зерно») — група різноманітних за клінічними ознаками інфекційних хвороб, які спричинюють стафілококи. Ці хвороби переважно характеризуються наявністю гнійно-запальних вогнищ та інтоксикацією.
Етіологія
Збудником стафілококової інфекції є бактерії роду Staphylococcus, які включають до родини . Відповідно до міжнародної класифікації до нього належать три види стафілококів — S. aureus (стафілокок золотистий), S. epidermidis (стафілокок епідермальний), S. saprophyticus (). Представники роду поширені в усьому світі й характеризуються різноманітною локалізацією — від шкірних покривів до поверхні слизової оболонки людини та тварин.
Вперше представників цього роду виділив Кох Роберт і Пастер із вогнищ гнійного ураження людини. Бактерії роду Staphylococcus — це нерухомі, грампозитивні бактерії кулястої форми діаметром 0,5-1,5мкм. Вони діляться в кількох площинах, утворюючи скупчення у вигляді грон винограду. У препаратах із патологічного матеріалу, зокрема з гною, стафілококи розташовуються парами або невеликими скупченнями. Золотисті стафілококи утворюють мікрокапсулу.
Стафілококи є хемоорганотрофами з окислювальним і бродильним типами метаболізму. Вони розщеплюють багато вуглеводів в аеробних й анаеробних умовах. Діагностичне значення має здатність зброджувати глюкозу й маніт в анаеробних умовах.
Стафілококи — факультативні анаероби, але краще розвиваються в аеробних умовах. На поверхні щільних поживних середовищ утворюють круглі, опуклі, пігментовані (золотисті, лимонно-жовті, білі) колонії з рівними краями; у рідких середовищах дають рівномірне помутніння. Колір обумовлений наявністю ліпохромного пігменту, утворення якого відбувається за наявності кисню на середовищах, що містять кров, вуглеводи та молоко. Але характерно є те, що пігментоутворення — це не видова ознака. У лабораторіях використовують здатність стафілококів розмножуватися в середовищах зі значним вмістом хлориду натрію (6-10 %). Таку концентрацію солі інші бактерії не витримують, внаслідок чого сольові середовища (жовтково-сольовий агар, молочно-сольовий агар, тощо) є елективними для стафілококів. Штами золотистих стафілококів продукують гемолізини, що утворюють на кров'яному агарі колонії, оточені зоною гемолізу. Стафілококи виявляють високу біохімічну властивість. Вони продукують каталазу, більшість штамів утворюють ацетоїн на середовищах із глюкозою, також відновлюють нітрати до нітритів, гідролізують білки та жири, ферментують вуглеводи (лактозу, мальтозу, глюкозу, сахарозу) до оцтової кислоти та СО2. Специфічною родовою властивістю є ферментація глюкози в анаеробних умовах з утворенням лактату — це важливий тест для диференціації Staphylococcus від .
Антигенна структура
Стафілококи мають різноманітні антигени, локалізовані переважно в клітинній стінці, а S. aureus має також ще й капсульний антиген.
Антигенні властивості виявляють:
- білок А;
- пептидоглікан;
- тейхоєві кислоти;
- типоспецифічний антиген (пластівцевоутворюючий фактор та капсула).
Видоспецифічними антигенами слугують тейхоєві кислоти: для S. aureus — рибіттейхоєві кислоти, для S. epidermidis — гліцеринтейхоєві кислоти, а у S. saprophyticus виявлено обидва типи кислот. Типоспецифічний антиген — це пластівцевоутворюючий фактор та капсула. Капсульний антиген S. aureus має складну хімічну будову. Він складається з уронових кислот, моносахаридів і амінокислот. Наявність білка А характерна для S. aureus — цей білок здатний до неспецифічного з'єднання з Fc-фрагментами IgG, у зв'язку з чим стафілококи, що мають білок А, здатні аглютинуватись нормальною людською сироваткою і давати неспецифічне світіння при обробці гетерологічними флюоресцируючими сироватками.
Епідеміологічні особливості
Рід Staphylococcus включає 29 видів, з яких лише три пов'язані з організмом людини та викликають захворювання з різноманітними клінічними проявами:
- S. aureus
- S. epidermidis
- S. saprophyticus
Стафілококи резистентні до факторів навколишнього середовища — вони витримують висушування, є стійкими до повторного замороження/розмороження, до дії прямого сонячного світла та нагрівання, витримують сухий жар до 2 годин, також зберігаються на часточках пилу. Але вони чутливі до антисептиків та дезінфектантів — при дії 3 % фенолу гинуть за 10-15 хвилин, проте резистентні до дії етанолу.
У сучасній медичній практиці велику небезпеку являють екзогенні стафілококові інфекції для хворих у стаціонарах — внутрішньолікарняні (госпітальні) інфекції. Основними збудниками є S. aureus, S. epidermidis. Джерела зараження — здорові носії госпітальних штамів, а також хворі зі стертими формами стафілококової інфекції. Найбільшу епідемічну небезпеку становить медичний персонал лікувально-профілактичних установ — постійні (резидентні) носії госпітальних штамів. Механізми, шляхи і фактори передачі стафілокока різноманітні.
(Механізми передачі):
- (повітряно-крапельний) (шляхи передачі: повітряно-крапельний, повітряно-пиловий);
- (фекально-оральний) (шлях передачі — через харчові продукти);
- (контактний) (шляхи передачі — рановий, контактно-побутовий).
Сприйнятливість до стафілококів висока, оскільки вражаються хворі з імунодефіцитом, викликаним різними причинами (операція, травма, цукровий діабет і т. д.).
Крім екзогенної, не меншу небезпеку становить ендогенна, опортуністична (від англ. opportunity — слушна нагода) інфекція, яку спричинюють стафілококи — представники власної нормальної мікрофлори. При зниженні імунного статусу організму аутоштами підвищують свою вірулентність і породжують патологічний процес як у вихідному біотопі, так і в інших біотопах організму за рахунок міграції та транслокації.
Патогенність
Стафілококи — це , що не мають органного тропізму і тому уражають різні органи й тканини. За патогенністю виділяють:
- коагулазопозитивні — S. aureus, S. intermedius.
S. aureus — патогенний як для людини, так і для тварин, а S. intermedius — лише для тварин (іноді вражає шкіру домашніх собак і кішок).
- коагулазонегативні — S. epidermidis, S. saprophyticus.
S. epidermidis — патогенний як для людини, так і для тварин, типовий коменсал шкіри, але може викликати при пригніченні імунітету, а S. saprophyticus — патогенний лише для людей.
Фактори патогенності
- Мікрокапсула — захист від фагоцитозу, сприяє адгезії та поширенню мікроорганізмів по тканинах, створює стійкість до фагів.
- Компоненти клітинної стінки:
- тейхоєві кислоти — запускають по альтернативному шляху, а також забезпечують адгезію до епітеліальних поверхонь;
- білок А — неспецифічно зв'язує молекул IgG, блокуючи їх опсонізаційну активність.
- Фрагменти адгезії:
- каталаза — захищає від дії киснево-залежного фагоцитозу;
- β-лактамаза — руйнує молекули β-лактамових антибіотиків;
- ліпази — полегшують адгезію і проникнення в тканини;
- плазмокоагулаза — захист від фагоцитозу;
- фібринолізин — розсмоктує фібринозну плівку, лізис фібрину призводить до інвазії мікробів по макроорганізму, що призводить до генералізації інфекції;
- гіалуронідаза — сприяє поширенню стафілококів у тканинах внаслідок порушення їх проникності;
- лецитиназа — руйнує лецитин клітинних мембран лейкоцитів та інших клітин, що призводить до лейкопенії..
Також виявили велику групу факторів, які секретують стафілококи, здатних до інактивації імунного захисту господаря. Завдяки цим факторам стафілококи здатні тривалий час виживати (персистувати) у клітинах і тканинах організму:
Антилізоцимна активність (АЛА) — здатність інактивувати лізоцим клітин і тканин.
Антиінтерферонова активність (АІА) — здатність пригнічувати антибактеріальну дію інтерферону.
Антикомплементарна активність(АКЛ) — специфічна інактивація системи комплементу.
Антикарнозинова активність (АКрА) — здатність інактивувати карнозин — регулятор регенераційних та імунних реакцій.
Антилактоферинова активність (АЛфА) — інактивація лактоферину — регулятора метаболізму заліза в організмі.
Антигемоглобінова активність (AHbA) — інактивація функції гемоглобіну зв'язувати кисень.
Токсини
Стафілококи секретують кілька токсинів, що відрізняються один від одного механізмом дії. Особливе місце серед факторів патогенності посідають екзотоксини. До них належать мембранопошкоджуючі токсини або мембранотоксини. Вони утворюють канали в цитоплазматичній мембрані еритроцитів, лейкоцитів та інших клітин, що призводить до порушення осмотичного тиску й лізису відповідних клітин. Раніше ці токсини називали , вважаючи, що вони лізують лише еритроцити. Мембранотоксини відрізняються один від одного за антигенними властивостями, «мішенями» та іншими ознаками. Виділяють 4 антигенні типи, які викликають повний гемоліз на середовищі з кров'ю: α,β,γ,δ.
α-гемолізин — неактивний стосовно еритроцитів людини, але лізує еритроцити барана; також має дермонекротичну та кардіотоксичну дію (ще іноді його називають еритрогенним токсином). Він являє собою білок із вираженими імуногенними властивостями. З нього отримали анатоксин, що використовують для профілактики стафілококових захворювань.
β-гемолізин — справляє помірну дію на еритроцити людини та характеризується властивістю «холодового гемолізину», тобто максимальну активність виявляє при низьких температурах; також пригнічує хемотаксис поліморфноядерних лейкоцитів.
γ-гемолізин — це двокомпонентний гемолізин із помірною активністю, але на кров'яному агарі не проростає, тому що один з його компонентів інактивує полімери агару.
δ-гемолізин — агрегат із низькомолекулярних сполук, який спричинює цитотоксичність широкого спектра дії.
Також досить важливе значення мають такі токсини як:
- Ексфоліатини А і В — руйнують міжклітинні контакти в епідермісі, що веде до відшарування поверхневих структур епідермісу (ексфоліації) і утворенню пухирів та виразок з утворенням синдрому «обпеченої шкіри». Найчастіше його спостерігають в новонароджених та дітей молодшого віку.
- Токсин синдрому токсичного шоку (TSST-1) — інгібує всмоктування води, активуючи синтез цАМФ, що призводить до розвитку діареї та токсичного шоку.
- Лейкоцидин — справляє цитотоксичну дію на .
Стафілококи можуть утворювати , до яких належать , що спричинюють харчове отруєння. Ентеротоксини є суперантигенанами — зумовлюють поліклональну стимуляцію Т-лімфоцитів із подальшою гіперсекрецією цитокінів та вторинною інтоксикацією. Ентеротоксини характеризуються високою термостабільністю (витримують кип'ятіння) і стійкістю до протеолітичних ферментів. Відомо 6 ентеротоксинів (А, В, С, D, Е, F), яких розрізняють за антигенними властивостями..
Патогенез
Патогенез стафілококової інфекції залежить від характеру інфікування (екзогенне або ендогенне). При екзогенному інфікуванні вхідними воротами є пошкоджена шкіра, слизові оболонки ротової порожнини, дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, кон'юнктива повік, пупкова рана, тощо. Для виникнення стафілококової інфекції необхідна достатня доза збудника, певний рівень вірулентності інфікуючого штаму стафілокока, а також порушення цілісності тканини, зниження місцевої та загальної резистентності макроорганізму. У дітей раннього віку виникнення інфекції обумовлене анатомо-фізіологічними особливостями організму: високою вразливістю й підвищеною проникністю шкіри і слизових оболонок, недостатнім фагоцитозом, фізіологічною , тощо.
Стафілокок у місці проникнення спричинює розвиток запального вогнища з тенденцією до нагноєння й некрозу. Другою фазою інфекції є або порівняно швидке відмежування вогнища з наступною його ліквідацією (у осіб із достатнім рівнем місцевої та загальної резистентності), або генералізація процесу. У такому випадку в умовах зниженої резистентності, під впливом ферментів і токсинів стафілокока відбувається потрапляння токсину збудника з вогнища інфекції в кров (бактеріємія та інтоксикація). Так можуть бути уражені різні органи й тканини, можливий розвиток сепсису у вигляді і з формуванням гнійних вогнищ в органах і тканинах. Однак наявність стафілокока в крові не завжди свідчить про сепсис, оскільки бактеріємія може бути транзиторною (не тривалою).
Патогенез стафілококової інфекції визначається наступними компонентами:
- Токсичний — обумовлений надходженням із місцевого вогнища запалення в кров токсину стафілокока, що клінічно виявляється симптомами інтоксикації (підвищення температури, погіршення апетиту, млявість, тощо). Дією ентеротоксинів обумовлена клініка кишкових уражень стафілококової етіології, а дією гемолізинів — розвиток геморагічного синдрому.
- Алергічний — є наслідком циркуляції в організмі пошкоджених мікробних клітин і зміни чутливості макроорганізму до чужорідного білка. Клінічно це виявляється температурними хвилями, алергічними висипаннями, збільшенням лімфовузлів, інфекційно-алергічними ускладненнями (нефрит, артрит, синусит).
- Септичний — під впливом токсичного й алергічного компоненту відбувається зниження імунітету, підвищення проникності мембран і створюються сприятливі умови для стафілококової інвазії. Клінічно це виявляється розвитком гнійних вогнищ, аж до сепсису.
Всі три компоненти патогенезу взаємопов'язані, проте в кожному конкретному випадку ступінь їх вираженості буває різною.
При ендогенному інфікуванні велику роль відіграє стан імунологічної реактивності людини, а також попередня антибактеріальна терапія. Тривале застосування антибіотиків веде до розвитку дисбактеріозу й колонізації кишечника антибіотикорезистентними штамами стафілокока з подальшим розвитком запального процесу. Ендогенне інфікування також можливе при генералізації стафілококової інфекції в результаті лімфо- або гематогенного занесення стафілокока з гнійного вогнища в інші органи й тканини.
Форми клінічного перебігу стафілококової інфекції
- Захворювання шкіри й підшкірної клітковини — можуть бути різноманітними — фурункули (гостре, гнійно-некротичне запалення волосяного фолікула й довколишньої сполучної тканини); піодермія (гнійне запалення шкіри); сикоз (гнійне запалення фолікулів волосся вусів та бороди з поширенням на довколишні тканини); абсцеси (наповнена гноєм порожнина в тканинах тіла, що відокремлюється більш-менш розвиненою капсулою; виникає внаслідок обмеженого гнійного розплавлення тканин при гнійному запаленні, нарив); флегмона (гнійне запалення клітковини).
- Стафілококовий синдром «обпеченої шкіри» — являє собою генералізований ексфоліатиновий дерматит, зумовлений штамом золотистого стафілокока, що продукує . Хворіють переважно новонароджені () і діти до 5 років.
- Подібний до опіку шкіряний синдром (синдром Лаєлла) — його спостерігають у старших дітей та дорослих. Характеризується утворенням на шкірі зони еритеми (почервоніння шкіри) та пухирців із відділенням субепідермального шару. розвиток синдрому починає стафілокок, а далі розгортання процесу відбувається внаслідок неадекватної імуно-алергічної реакції організму на стафілококові токсини.
- Ураження кісток та суглобів (остеомієліти, артрити) — частіше бувають проявами хронічного стафілококового сепсису.
- Синдром токсичного шоку — супроводжується підвищенням температури та почервонінням на шкірі у вигляді сонячного опіку з подальшим лущенням, зниженням артеріального тиску та ознаками загальної інтоксикації.
- Стафілококова скарлатина — особлива форма перебігу стафілококової інфекції, яку на сьогодні виділяють в окрему нозологічну форму. Виникає переважно у дітей при першому контакті з стафілококовим α-гемолізином.
- Стафілококовий тонзілофарингіт (ангіна) — клінічно мало відрізняється від стрептококової й без бактеріологічного дослідження відрізнити їх важко; погано піддається лікуванню пеніциліном; інколи на шкірі з'являється дрібноточкове висипання.
- Стафілококовий ендокардит — стафілокок уражає тристулковий клапан; виявляється і прогресує недостатність серцевих клапанів, у 90 % хворих з'являються серцеві шуми, можуть утворитися абсцеси клапанного кільця й міокарда, летальність досягає 20-30 %. Найчастіше хворіють наркомани та особи, що мають штучні клапани. У хворих із заміною клапана найчастіше причиною ендокардиту (до 40 %) є не золотистий, а епідермальний стафілокок, інфікування яким відбувається нерідко під час операції, а клінічні прояви з'являються лише через рік.
- Пневмонії та плеврити — можуть бути первинними, а також розвиватися у вигляді ускладнень на тлі інших, здебільшого, вірусних інфекцій (грип, парагрип, аденовірусна інфекція, кір, респіраторний мікоплазмоз, тощо) Частота стафілококових пневмоній становить близько 10 % усіх гострих пневмоній. Клінічно стафілококові пневмонії відрізняються тяжчим перебігом, вираженою задишкою, ціанозом, схильністю до гнійних ускладнень.
- Гострі стафілококові ентерити та ентероколіти — розвиваються у хворих, які отримують антибіотики широкого спектра дії (частіше тетрацикліни), або комбінації антибіотиків. Хвороба починається раптово на 5-6-й день лікування й характеризується підвищенням температури тіла, симптомами загальної інтоксикації та кишковими розладами. Гострі стафілококові ентерити супроводжуються інтенсивною втратою рідини, що дуже швидко призводить до зневоднення й розвитку гіповолемічного шоку.
- Отруєння стафілококовим ентеротоксином — харчове отруєння.
- Стафілококовий менінгіт та абсцес мозку (нарив, відмежоване скупчення гною в різних органах і тканинах) — звичайно вторинний і є результатом стафілококового сепсису.
- Стафілококовий сепсис — це постійне або періодичне надходження в кров мікроорганізмів (стафілококів) із вогнища гнійного запалення, яке спричинює синдром поліорганної недостатності та системної запальної відповіді.
- Стафілококові захворювання сечовивідних шляхів — інфекції сечовивідних шляхів частіше зумовлює сапрофітний стафілокок, який є другою (після кишкової палички) причиною первинної інфекції сечових шляхів у молодих жінок (до 20 %), клінічно не відрізняється від захворювань сечовивідних шляхів іншої етіології; гарячка й ознаки загальної інтоксикації відсутні.
- Імпетиго — це одна із форм піодермії; після лопання пухирів утворюється кірка (струп), яка на відміну від стрептококової не має золотистого кольору. інфекції може призвести до смерті. Хворіють переважно діти до 5 років..
Збудник | Стафілококова інфекція |
---|---|
Staphylococcus aureus | Захворювання шкіри і підшкірної клітковини |
Staphylococcus aureus | Стафілококовий синдром "обпеченої шкіри |
Staphylococcus aureus | Подібний до опіку шкіряний синдром (синдром Лайелла) |
Staphylococcus aureus | Ураження кісток та суглобів (остеомієліти, артрити) |
Staphylococcus aureus | Імпетиго |
Staphylococcus aureus | Синдром токсичного шоку |
Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis | Стафілококовий ендокардит |
Staphylococcus aureus | Пневмонії та плеврити |
Staphylococcus aureus | Гострі стафілококові ентерити та ентероколіти |
Staphylococcus aureus | Стафілококовий менінгіт та абсцес мозку |
Staphylococcus aureus | Стафілококовий сепсис |
Staphylococcus aureus | Скарлатина |
Staphylococcus aureus | Стафілококовий тонзілофарингіт (ангіна) |
Staphylococcus saprophyticus | Стафілококові захворювання сечовидільних шляхів |
Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus saprophyticus | Отруєння стафілококовим ентеротоксином (Стафілококове харчове отруєння) |
Лабораторна діагностика
Провідним методом є бактеріологічний. Взяття досліджуваного матеріалу залежить від передбачуваної локалізації з урахуванням патогенезу та клінічної картини хвороби. Головне значення в діагностиці мають ідентифікація збудника, його диференціація від нормальної, супутньої стафілококової мікрофлори та визначення антибіотикочутливості.
- Експрес-діагностика спрямована на виявлення антигенів ферментів патогенності та токсинів стафілокока, а також визначення tox-гена в ПЛР.
- включає, крім видової ідентифікації стафілококів за ферментативними властивостями (стафілококові тести — тест на плазмокоагулазу, гемолізин, ДНК-азу і т. д.), визначення в чистій культурі факторів патогенності, фаговара (виявлення госпітальних штамів, джерела і шляхів передачі інфекції), антибіотикограми.
- Важливе значення має виявлення факторів персистенції (, , , тощо) для діагностики резидентного носійства та прогнозування ускладнень, хронізації процесу.
- Серологічний метод, як правило, застосовують в діагностиці затяжних, хронічних форм захворювання. Інформативними показниками є виявлення антитіл до факторів патогенності стафілококів: токсинів, ферментів, тейхоєвих кислот, тощо.
Профілактика та лікування
Профілактика захворювань, які спричинюють стафілококи, включає кілька напрямків.
- Профілактика, що спрямована на джерело інфекції:
- Своєчасне виявлення та ізоляція хворих — джерел інфекції.
- Щоденний огляд персоналу пологових будинків, дитячих відділень, працівників кухні й відсторонення від роботи осіб із будь-якими клінічними формами стафілококової інфекції.
- Виявлення носіїв патогенних штамів стафілококів серед персоналу, що доглядає, та їх санація.
- Профілактика, що спрямована на шляхи передачі:
- Неухильне дотримання санітарного протиепідемічного режиму (дотримання правил асептики, антисептики, дезінфекції, стерилізації).
- Профілактика, що спрямована на сприйнятливий організм.
Підвищення неспецифічної резистентності організму людини (повноцінне харчування, вітамінотерапія, загартовування). Важливу роль у підвищенні несприйнятливості дітей до стафілококової, особливо кишкової, інфекції відіграє грудне вигодовування.
Актуальною та основною проблемою — є профілактика стафілококової інфекції в новонароджених. У них ще досі стафілокок є одним із головних збудників тяжких уражень. До профілактики включають імунізацію породіль стафілококовим анатоксином або стафілококовим імуноглобуліном (екстрена профілактика), визначають показник мікробного обсіменіння та наявність стафілокока в молоці породіль і на пелюшках.
Для лікування стафілококових інфекцій застосовують антибіотики, вибір яких визначається чутливістю виділеної культури до певних препаратів. У зв'язку з широким поширенням серед стафілококів множинної антибіотикорезистентності слід призначати комбіновані препарати, що містять блокатори β-лактамази — оксацилін, метицилін, тощо. В останні роки з'явилися метициліностійкі штами. Їх стійкість на відміну від інших штамів не контролюють R-плазміди, а все пояснюється хромосомними мутаціями. Для лікування таких хворих застосовують глікопептиди — ванкоміцин і тейкопланін. Глікопептиди мають однаковий механізм дії, що порушує другу стадію синтезу клітинної стінки грам-позитивних бактерій — полімеризацію пептидоглікану. Загибель клітини відбувається в результаті активації гідролітичних ферментів клітинної стінки у відповідь на інгібування синтезу пептидоглікану.
Тейкопланін у деяких випадках буває активніший за ванкоміцин (у 2-4 рази) стосовно чутливих і резистентних до метициліну S.aureus. У США та Японії описано штами S.aureus зі зниженою чутливістю до глікопептидів: так звані S.aureus зі зниженою чутливістю до глікопептидів (GISA) і S.aureus зі зниженою чутливістю до ванкоміцину (VISA). Однак клінічна вагомість таких штамів в Європі поки незначна.
Крім того, для лікування стафілококових інфекцій застосовують цефалоспорини 1 і 2 поколінь, рідше тетрацикліни. При сепсисі поряд з антибіотиками вводять протистафілококовий Ig. Для лікування хронічних стафілококових інфекцій (хронічний сепсис, фурункульоз, тощо) використовують анатоксин, аутовакцину, що стимулюють синтез антитоксичних та антимікробних антитіл.
Специфічні протистафілококові препарати:
- Гіперімунний антистафілококовий імуноглобулін — застосовують під час усіх тяжких і генералізованих форм стафілококової інфекції, особливо у дітей раннього віку. Цей препарат містить не лише протистафілококові аглютиніни, але й антитоксини. Вводять його внутрішньом'язово в дозі 5-6 АЕ/кг на добу щодня або через день; курс 5-7 ін'єкцій. Наразі виготовлено гіперімунний антистафілококовий імуноглобулін для внутрішньовенного введення (в/в), який рекомендують застосовувати дітям раннього віку при сепсисі та інших тяжких генералізованих формах стафілококової інфекції.
- Гіперімунна антистафілококова плазма — містить протистафілококові антитіла (антитоксини) і має бактерицидну дію стосовно стафілококу. Вводять її в/в з інтервалом 1-3 дні по 5-8 мл/кг (не менше 3-5 разів).
- Стафілококовий анатоксин — застосовують для стимуляції вироблення специфічного стафілококового антитоксину. Він показаний у випадках тривалого перебігу пневмонії, сепсису, ентероколіту, рецидивуючих стафілодермій, фурункульозу та інших захворювань, коли особливо пригнічена здатність організму до імуногенезу. Вводять анатоксин підшкірно в ростучих дозах (0,1-0,2-0,3-0,4-0,6-0,8-1,0) з інтервалом 1-2 дні.
- Стафілококовий бактеріофаг — має здатність лізувати патогенні штами стафілокока. Його можна застосовувати як місцево у вигляді примочок, зрошень, тампонування, так і всередину в дозі 5-30 мл залежно від віку на один прийом тричі на добу на порожній шлунок або за одну годину до приймання їжі, а також у клізмі 1 раз на день замість прийому всередину по 10-50 мл залежно від віку.
Сьогодні все більш популярним стає застосування імуномодулюючих засобів у лікуванні та профілактиці стафілококових інфекцій. Пов'язано це, по-перше, з тим, що таке лікування діє безпосередньо на причину хвороби — зниження імунітету, а по-друге, з тим, що в такому лікуванні не застосовуються токсичні й небезпечні для здоров'я препарати, подібні до антибіотиків. Крім того, нормалізація функції імунної системи знижує ризик не тільки стафілококових інфекцій, але й багатьох інших хвороб.
Деякі сучасні методи імуностимуляції:
- Аутогемотрансфузія (переливання крові хворого самому хворому) передбачає відбір невеликої кількості крові з вени хворого з наступним введенням цієї крові в/м цьому ж хворому. У результаті цієї процедури кров, яку ввели в/м, руйнується, а продукти розпаду, які виділяються при цьому (біологічно активні речовини) стимулюють імунітет. Такий метод лікування часто застосовують в лікуванні хронічного фурункульозу. Також для стимуляції імунітету можуть бути використані ін'єкції мікробних препаратів типу , які надають неспецифічну стимулювальну дію на імунну систему організму[].
- Використання рослинних препаратів. Використання природних (рослинних) імуностимуляторів є досить надійним та ефективним способом поліпшення імунного статусу організму. Раніше такі препарати використовували лише в нетрадиційній медицині, але наразі вони вже займають гідне місце в переліку імуностимуляторів, що використовують медициною в усьому світі[]. Натуральні імуностимулятори високої якості отримують на основі таких рослин як женьшень, елеутерокок, , , ехінацея пурпурова, лимонник китайський, тощо. Однією з переваг цих препаратів є їх комплексний вплив на організм, який (звичайно, за умови дотримання рекомендацій лікаря й схеми лікування) призводить до нормалізації зрушень в організмі. Також ці препарати мають адаптогенну властивість, тобто допомагають організму пристосуватися до стресу й навантажень. Для профілактики стафілококових інфекцій натуральні імуномодулятори рекомендують вживати в періоди міжсезоння (саме в цей час найчастіше спостерігають зниження імунітету й виникають рецидиви інфекцій). Синтетичні імуномодулятори також з успіхом застосовують у медицині. Однак прийом цих ліків зазвичай обмежується випадками пацієнтів з глибокими порушеннями імунного захисту, які спричинюють хронічні хвороби або певні види лікування (променева або хіміотерапія, використання кортикостероїдів, придушення імунітету при пересадці органів).
- Використання вітамінно-мінеральних препаратів. Однією з причин зниження імунітету та частого рецидивування інфекційних хвороб (зокрема, й стафілококових інфекцій) є нестача в організмі вітамінів і мінералів. Тому вітамінно-мінеральні препарати успішно застосовують у лікуванні та профілактиці цих хвороб. Найбільш виправдане застосування цих препаратів за наявності інших ознак нестачі вітамінів або в період міжсезоння. Перед початком застосування вітамінних препаратів або харчових добавок рекомендовано порадитися з лікарем і обговорити доцільність такого лікування, а також пов'язані з ним ризики та наслідки.
При проведенні такого роду лікування слід обов'язково контролювати імунологічні показники організму під час терапії.
Також мають місце й хірургічні методи лікування, що застосовують у випадках виникнення гнійних форм стафілококової інфекції, які не піддаються лікуванню іншими методами або ж загрожують серйозними ускладненнями. У медицині давніх часів хірургічне лікування вважали основним напрямком. Насправді хірургічна операція може в деяких випадках врятувати життя хворого. Зазвичай цей метод застосовують для розтину фурункулів і абсцесів.
Примітки
- NDF-RT
- Drug Indications Extracted from FAERS — doi:10.5281/ZENODO.1435999
- Inxight: Drugs Database
- Inxight: Drugs Database
- Inxight: Drugs Database
- Inxight: Drugs Database
- Поздеев О. К. Медицинская микробиология. / Под ред. В. И. Покровского. — М: ГЭОТАР-МЕД, 2001. — С. 281—288.
- Борисов Л. Б. Медицинская микробиология, вирусология, иммунология: Учебник. М: ООО «Медицинское информационное агентство», 2005. — С. 353—357.
- Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. В 2-х т. Том 2 : учеб. по дисциплине «Микробиология, вирусология и иммунология» для студентов учреждений высш. проф. образования, обучающихся по специальностям 060101.65 «Лечеб.дело», 060103.65 «Педиатрия», 060104.65 «Медико-профилакт. дело». / Под ред. В. В. Зверева, М. Н. Бойченко. — М: ГЭОТАР-Медиа, 2010. — С. 27-29. (рос.)
- Воробьев А. А., Кривошеин Ю. С., Широбоков В. П. Медицинская и санитарная микробиология: Учебное пособие для студ. высш. мед. учеб. заведений. М: Издательский центр «Академия», 2003. — С. 104—109. (рос.)
- Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. В 2-х т. Том 2 : учеб. по дисциплине «Микробиология, вирусология и иммунология» для студентов учреждений высш. проф. образования, обучающихся по специальностям 060101.65 «Лечеб.дело», 060103.65 «Педиатрия», 060104.65 «Медико-профилакт. дело». / Под ред. В. В. Зверева, М. Н. Бойченко. — М: ГЭОТАР-Медиа, 2010. — С. 29-33. (рос.)
- Тимаков В. Д. Микробиология. — М.: Медицина, 1973 — С. 151—155. (рос.)
- Поздеев О. К. Медицинская микробиология. / Под ред. В. И. Покровского. — М: ГЭОТАР-МЕД, 2001. — С. 281—288. (рос.)
- Борисов Л. Б. Медицинская микробиология, вирусология, иммунология: Учебник. М: ООО «Медицинское информационное агентство», 2005. — С. 357—359.
- Бортновская Е. П. Стафилококковая инфекция: учебное пособие для врачей и студентов медицинских университетов. Гомель: Гомельский государственный медицинский университет, 2005. — С. 16-18. (рос.)
Оглядова література
- Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія: підручник для студентів вищих медичних закладів/під редакцією = В.П. Широбокова. Вінниця: Нова книга. 2010.
- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко, О.С.Снітинська, І.І.Солонинко, В.С.Брицька, О.П.Корнійчук, А.Д.Бобровник, С.Й.Павлій, О.М.Нарепеха (2002). Медична мікробіологія, вірусологія, імунологія. Львів.
- I.О. Ситник, С.I. Климнюк, М.С. Творко (2009). "Мікробіологія, вірусологія, імунологія" (видання 2-е, без змін), для вищих медичних навчальних закладів I-II рівнів акредитації (вид. 2). Тернопіль: Укрмедкнига.
- В.В.Данилейченко, Й.М.Федечко,О.П.Корнійчук (2009). Медична мікробіологія з основами вірусології. Київ: Медицина.
- Prescott L.M. (2002). Microbiology (вид. 5th). McGraw−Hill. с. 41—94. ISBN .
- W. John Spicer (2007). Clinical Microbiology and Infectious Diseases: An Illustrated Colour Text (вид. 2nd). Churchill Livingstone. с. 264. ISBN .
- David Greenwood (2007). Medical Microbiology: A Guide to Microbial Infections: Pathogenesis, Immunity, Laboratory Diagnosis and Control. With STUDENT CONSULT Online Access (вид. 17th). Churchill Livingstone. с. 752. ISBN .
- Michael A. Pfaller, Patrick R. Murray, Ken S. Rosenthal (2008). Medical Microbiology (вид. 6th). Mosby Elsevier Health Science. с. 947. ISBN .
Посилання
- (англ.) Відео: Staphylococcus aureus Staphylococcus aureus [ 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- (англ.) Відео: Стафілококові захворювання FYI: Staphylococcal Disease [ 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- (англ.) Відео: Цікава бактерія: Staphylococcus aureus Bacteria of Interest: Staphylococcus aureus [ 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- (англ.) Відео: Staphylococcus epidermidis: фарбування за Грамом Staphylococcus epidermidis — Gram stain [ 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
Див. також
Ця стаття належить до української Вікіпедії. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Stafiloko kova infekciya grec staphyle vinogradne grono kokkos zerno grupa riznomanitnih za klinichnimi oznakami infekcijnih hvorob yaki sprichinyuyut stafilokoki Ci hvorobi perevazhno harakterizuyutsya nayavnistyu gnijno zapalnih vognish ta intoksikaciyeyu Stafilokokova infekciyaSkanuyucha elektronna mikroskopiya Mikrofotografiya kolonij S aureusSkanuyucha elektronna mikroskopiya Mikrofotografiya kolonij S aureusSpecialnist infekcijni hvorobiPrichini infekciyaPreparati d 1 furazolidon 1 ampicilin 1 lomefloksacin 1 vankomicin 1 2 kloksacilin 1 klaritromicin 1 cefdinir 1 cefazolin 1 2 ofloksacin 1 d 1 klindamicin 1 2 d 1 ceftazidim 1 cefaklor 1 trimetoprim 1 cefuroksim 1 d 1 sparfloksacin 1 linezolid 1 2 trovafloksacin 1 cefotaksim 1 cefprozil 1 cefepim 1 eritromicin 1 d 1 azitromicin 1 d 1 imipenem 1 linkomicin 1 gatifloksacin 1 d 1 gentamicin 1 ceftizoksim 1 norfloksacin 1 d 1 ciprofloksacin 1 2 cefiksim 1 cefaleksin 1 ceftriakson 1 cefamandol 1 d 1 cefoperazon 1 tobramicin 1 cefadroksil 1 cefalotin 1 moksifloksacin 1 enoksacin 1 levofloksacin 1 meticilin 1 d 2 daptomicin 2 doksiciklin 2 rifampicin 2 d 2 Mupirocin 2 Ceftarolin 2 d 3 linkomicin 4 oksacilin 5 i fenoksimetilpenicilin 6 Klasifikaciya ta zovnishni resursiMKH 10 GroupMajor minorMKH 9 xxxMeSH D013203 Staphylococcal infections u VikishovishiEtiologiyaZbudnikom stafilokokovoyi infekciyi ye bakteriyi rodu Staphylococcus yaki vklyuchayut do rodini Vidpovidno do mizhnarodnoyi klasifikaciyi do nogo nalezhat tri vidi stafilokokiv S aureus stafilokok zolotistij S epidermidis stafilokok epidermalnij S saprophyticus Predstavniki rodu poshireni v usomu sviti j harakterizuyutsya riznomanitnoyu lokalizaciyeyu vid shkirnih pokriviv do poverhni slizovoyi obolonki lyudini ta tvarin Staphylococcus saprophyticus Vpershe predstavnikiv cogo rodu vidiliv Koh Robert i Paster iz vognish gnijnogo urazhennya lyudini Bakteriyi rodu Staphylococcus ce neruhomi grampozitivni bakteriyi kulyastoyi formi diametrom 0 5 1 5mkm Voni dilyatsya v kilkoh ploshinah utvoryuyuchi skupchennya u viglyadi gron vinogradu U preparatah iz patologichnogo materialu zokrema z gnoyu stafilokoki roztashovuyutsya parami abo nevelikimi skupchennyami Zolotisti stafilokoki utvoryuyut mikrokapsulu Stafilokoki ye hemoorganotrofami z okislyuvalnim i brodilnim tipami metabolizmu Voni rozsheplyuyut bagato vuglevodiv v aerobnih j anaerobnih umovah Diagnostichne znachennya maye zdatnist zbrodzhuvati glyukozu j manit v anaerobnih umovah Stafilokoki fakultativni anaerobi ale krashe rozvivayutsya v aerobnih umovah Na poverhni shilnih pozhivnih seredovish utvoryuyut krugli opukli pigmentovani zolotisti limonno zhovti bili koloniyi z rivnimi krayami u ridkih seredovishah dayut rivnomirne pomutninnya Kolir obumovlenij nayavnistyu lipohromnogo pigmentu utvorennya yakogo vidbuvayetsya za nayavnosti kisnyu na seredovishah sho mistyat krov vuglevodi ta moloko Ale harakterno ye te sho pigmentoutvorennya ce ne vidova oznaka U laboratoriyah vikoristovuyut zdatnist stafilokokiv rozmnozhuvatisya v seredovishah zi znachnim vmistom hloridu natriyu 6 10 Taku koncentraciyu soli inshi bakteriyi ne vitrimuyut vnaslidok chogo solovi seredovisha zhovtkovo solovij agar molochno solovij agar tosho ye elektivnimi dlya stafilokokiv Shtami zolotistih stafilokokiv produkuyut gemolizini sho utvoryuyut na krov yanomu agari koloniyi otocheni zonoyu gemolizu Stafilokoki viyavlyayut visoku biohimichnu vlastivist Voni produkuyut katalazu bilshist shtamiv utvoryuyut acetoyin na seredovishah iz glyukozoyu takozh vidnovlyuyut nitrati do nitritiv gidrolizuyut bilki ta zhiri fermentuyut vuglevodi laktozu maltozu glyukozu saharozu do octovoyi kisloti ta SO2 Specifichnoyu rodovoyu vlastivistyu ye fermentaciya glyukozi v anaerobnih umovah z utvorennyam laktatu ce vazhlivij test dlya diferenciaciyi Staphylococcus vid Antigenna strukturaStafilokoki mayut riznomanitni antigeni lokalizovani perevazhno v klitinnij stinci a S aureus maye takozh she j kapsulnij antigen Antigenni vlastivosti viyavlyayut bilok A peptidoglikan tejhoyevi kisloti tipospecifichnij antigen plastivcevoutvoryuyuchij faktor ta kapsula Vidospecifichnimi antigenami sluguyut tejhoyevi kisloti dlya S aureus ribittejhoyevi kisloti dlya S epidermidis glicerintejhoyevi kisloti a u S saprophyticus viyavleno obidva tipi kislot Tipospecifichnij antigen ce plastivcevoutvoryuyuchij faktor ta kapsula Kapsulnij antigen S aureus maye skladnu himichnu budovu Vin skladayetsya z uronovih kislot monosaharidiv i aminokislot Nayavnist bilka A harakterna dlya S aureus cej bilok zdatnij do nespecifichnogo z yednannya z Fc fragmentami IgG u zv yazku z chim stafilokoki sho mayut bilok A zdatni aglyutinuvatis normalnoyu lyudskoyu sirovatkoyu i davati nespecifichne svitinnya pri obrobci geterologichnimi flyuoresciruyuchimi sirovatkami Epidemiologichni osoblivostiRid Staphylococcus vklyuchaye 29 vidiv z yakih lishe tri pov yazani z organizmom lyudini ta viklikayut zahvoryuvannya z riznomanitnimi klinichnimi proyavami S aureus S epidermidis S saprophyticus Stafilokoki rezistentni do faktoriv navkolishnogo seredovisha voni vitrimuyut visushuvannya ye stijkimi do povtornogo zamorozhennya rozmorozhennya do diyi pryamogo sonyachnogo svitla ta nagrivannya vitrimuyut suhij zhar do 2 godin takozh zberigayutsya na chastochkah pilu Ale voni chutlivi do antiseptikiv ta dezinfektantiv pri diyi 3 fenolu ginut za 10 15 hvilin prote rezistentni do diyi etanolu U suchasnij medichnij praktici veliku nebezpeku yavlyayut ekzogenni stafilokokovi infekciyi dlya hvorih u stacionarah vnutrishnolikarnyani gospitalni infekciyi Osnovnimi zbudnikami ye S aureus S epidermidis Dzherela zarazhennya zdorovi nosiyi gospitalnih shtamiv a takozh hvori zi stertimi formami stafilokokovoyi infekciyi Najbilshu epidemichnu nebezpeku stanovit medichnij personal likuvalno profilaktichnih ustanov postijni rezidentni nosiyi gospitalnih shtamiv Mehanizmi shlyahi i faktori peredachi stafilokoka riznomanitni Mehanizmi peredachi povitryano krapelnij shlyahi peredachi povitryano krapelnij povitryano pilovij fekalno oralnij shlyah peredachi cherez harchovi produkti kontaktnij shlyahi peredachi ranovij kontaktno pobutovij Sprijnyatlivist do stafilokokiv visoka oskilki vrazhayutsya hvori z imunodeficitom viklikanim riznimi prichinami operaciya travma cukrovij diabet i t d Krim ekzogennoyi ne menshu nebezpeku stanovit endogenna oportunistichna vid angl opportunity slushna nagoda infekciya yaku sprichinyuyut stafilokoki predstavniki vlasnoyi normalnoyi mikroflori Pri znizhenni imunnogo statusu organizmu autoshtami pidvishuyut svoyu virulentnist i porodzhuyut patologichnij proces yak u vihidnomu biotopi tak i v inshih biotopah organizmu za rahunok migraciyi ta translokaciyi PatogennistRist stafilokoka na manit solovomu agari Zhovti koloniyi S aureus Stafilokoki ce sho ne mayut organnogo tropizmu i tomu urazhayut rizni organi j tkanini Za patogennistyu vidilyayut koagulazopozitivni S aureus S intermedius S aureus patogennij yak dlya lyudini tak i dlya tvarin a S intermedius lishe dlya tvarin inodi vrazhaye shkiru domashnih sobak i kishok koagulazonegativni S epidermidis S saprophyticus S epidermidis patogennij yak dlya lyudini tak i dlya tvarin tipovij komensal shkiri ale mozhe viklikati pri prignichenni imunitetu a S saprophyticus patogennij lishe dlya lyudej Faktori patogennosti Mikrokapsula zahist vid fagocitozu spriyaye adgeziyi ta poshirennyu mikroorganizmiv po tkaninah stvoryuye stijkist do fagiv Komponenti klitinnoyi stinki tejhoyevi kisloti zapuskayut po alternativnomu shlyahu a takozh zabezpechuyut adgeziyu do epitelialnih poverhon bilok A nespecifichno zv yazuye molekul IgG blokuyuchi yih opsonizacijnu aktivnist Fragmenti adgeziyi katalaza zahishaye vid diyi kisnevo zalezhnogo fagocitozu b laktamaza rujnuye molekuli b laktamovih antibiotikiv lipazi polegshuyut adgeziyu i proniknennya v tkanini plazmokoagulaza zahist vid fagocitozu fibrinolizin rozsmoktuye fibrinoznu plivku lizis fibrinu prizvodit do invaziyi mikrobiv po makroorganizmu sho prizvodit do generalizaciyi infekciyi gialuronidaza spriyaye poshirennyu stafilokokiv u tkaninah vnaslidok porushennya yih proniknosti lecitinaza rujnuye lecitin klitinnih membran lejkocitiv ta inshih klitin sho prizvodit do lejkopeniyi Takozh viyavili veliku grupu faktoriv yaki sekretuyut stafilokoki zdatnih do inaktivaciyi imunnogo zahistu gospodarya Zavdyaki cim faktoram stafilokoki zdatni trivalij chas vizhivati persistuvati u klitinah i tkaninah organizmu Antilizocimna aktivnist ALA zdatnist inaktivuvati lizocim klitin i tkanin Antiinterferonova aktivnist AIA zdatnist prignichuvati antibakterialnu diyu interferonu Antikomplementarna aktivnist AKL specifichna inaktivaciya sistemi komplementu Antikarnozinova aktivnist AKrA zdatnist inaktivuvati karnozin regulyator regeneracijnih ta imunnih reakcij Antilaktoferinova aktivnist ALfA inaktivaciya laktoferinu regulyatora metabolizmu zaliza v organizmi Antigemoglobinova aktivnist AHbA inaktivaciya funkciyi gemoglobinu zv yazuvati kisen Toksini Gemoliz Staphylococcus aureus Stafilokoki sekretuyut kilka toksiniv sho vidriznyayutsya odin vid odnogo mehanizmom diyi Osoblive misce sered faktoriv patogennosti posidayut ekzotoksini Do nih nalezhat membranoposhkodzhuyuchi toksini abo membranotoksini Voni utvoryuyut kanali v citoplazmatichnij membrani eritrocitiv lejkocitiv ta inshih klitin sho prizvodit do porushennya osmotichnogo tisku j lizisu vidpovidnih klitin Ranishe ci toksini nazivali vvazhayuchi sho voni lizuyut lishe eritrociti Membranotoksini vidriznyayutsya odin vid odnogo za antigennimi vlastivostyami mishenyami ta inshimi oznakami Vidilyayut 4 antigenni tipi yaki viklikayut povnij gemoliz na seredovishi z krov yu a b g d a gemolizin neaktivnij stosovno eritrocitiv lyudini ale lizuye eritrociti barana takozh maye dermonekrotichnu ta kardiotoksichnu diyu she inodi jogo nazivayut eritrogennim toksinom Vin yavlyaye soboyu bilok iz virazhenimi imunogennimi vlastivostyami Z nogo otrimali anatoksin sho vikoristovuyut dlya profilaktiki stafilokokovih zahvoryuvan b gemoliz na krov yanomu agari b gemolizin spravlyaye pomirnu diyu na eritrociti lyudini ta harakterizuyetsya vlastivistyu holodovogo gemolizinu tobto maksimalnu aktivnist viyavlyaye pri nizkih temperaturah takozh prignichuye hemotaksis polimorfnoyadernih lejkocitiv g gemolizin ce dvokomponentnij gemolizin iz pomirnoyu aktivnistyu ale na krov yanomu agari ne prorostaye tomu sho odin z jogo komponentiv inaktivuye polimeri agaru d gemolizin agregat iz nizkomolekulyarnih spoluk yakij sprichinyuye citotoksichnist shirokogo spektra diyi Takozh dosit vazhlive znachennya mayut taki toksini yak Eksfoliatini A i V rujnuyut mizhklitinni kontakti v epidermisi sho vede do vidsharuvannya poverhnevih struktur epidermisu eksfoliaciyi i utvorennyu puhiriv ta virazok z utvorennyam sindromu obpechenoyi shkiri Najchastishe jogo sposterigayut v novonarodzhenih ta ditej molodshogo viku Toksin sindromu toksichnogo shoku TSST 1 ingibuye vsmoktuvannya vodi aktivuyuchi sintez cAMF sho prizvodit do rozvitku diareyi ta toksichnogo shoku Lejkocidin spravlyaye citotoksichnu diyu na Stafilokoki mozhut utvoryuvati do yakih nalezhat sho sprichinyuyut harchove otruyennya Enterotoksini ye superantigenanami zumovlyuyut poliklonalnu stimulyaciyu T limfocitiv iz podalshoyu gipersekreciyeyu citokiniv ta vtorinnoyu intoksikaciyeyu Enterotoksini harakterizuyutsya visokoyu termostabilnistyu vitrimuyut kip yatinnya i stijkistyu do proteolitichnih fermentiv Vidomo 6 enterotoksiniv A V S D E F yakih rozriznyayut za antigennimi vlastivostyami PatogenezPatogenez stafilokokovoyi infekciyi zalezhit vid harakteru infikuvannya ekzogenne abo endogenne Pri ekzogennomu infikuvanni vhidnimi vorotami ye poshkodzhena shkira slizovi obolonki rotovoyi porozhnini dihalnih shlyahiv shlunkovo kishkovogo traktu kon yunktiva povik pupkova rana tosho Dlya viniknennya stafilokokovoyi infekciyi neobhidna dostatnya doza zbudnika pevnij riven virulentnosti infikuyuchogo shtamu stafilokoka a takozh porushennya cilisnosti tkanini znizhennya miscevoyi ta zagalnoyi rezistentnosti makroorganizmu U ditej rannogo viku viniknennya infekciyi obumovlene anatomo fiziologichnimi osoblivostyami organizmu visokoyu vrazlivistyu j pidvishenoyu proniknistyu shkiri i slizovih obolonok nedostatnim fagocitozom fiziologichnoyu tosho Stafilokok u misci proniknennya sprichinyuye rozvitok zapalnogo vognisha z tendenciyeyu do nagnoyennya j nekrozu Drugoyu fazoyu infekciyi ye abo porivnyano shvidke vidmezhuvannya vognisha z nastupnoyu jogo likvidaciyeyu u osib iz dostatnim rivnem miscevoyi ta zagalnoyi rezistentnosti abo generalizaciya procesu U takomu vipadku v umovah znizhenoyi rezistentnosti pid vplivom fermentiv i toksiniv stafilokoka vidbuvayetsya potraplyannya toksinu zbudnika z vognisha infekciyi v krov bakteriyemiya ta intoksikaciya Tak mozhut buti urazheni rizni organi j tkanini mozhlivij rozvitok sepsisu u viglyadi i z formuvannyam gnijnih vognish v organah i tkaninah Odnak nayavnist stafilokoka v krovi ne zavzhdi svidchit pro sepsis oskilki bakteriyemiya mozhe buti tranzitornoyu ne trivaloyu Patogenez stafilokokovoyi infekciyi viznachayetsya nastupnimi komponentami Toksichnij obumovlenij nadhodzhennyam iz miscevogo vognisha zapalennya v krov toksinu stafilokoka sho klinichno viyavlyayetsya simptomami intoksikaciyi pidvishennya temperaturi pogirshennya apetitu mlyavist tosho Diyeyu enterotoksiniv obumovlena klinika kishkovih urazhen stafilokokovoyi etiologiyi a diyeyu gemoliziniv rozvitok gemoragichnogo sindromu Alergichnij ye naslidkom cirkulyaciyi v organizmi poshkodzhenih mikrobnih klitin i zmini chutlivosti makroorganizmu do chuzhoridnogo bilka Klinichno ce viyavlyayetsya temperaturnimi hvilyami alergichnimi visipannyami zbilshennyam limfovuzliv infekcijno alergichnimi uskladnennyami nefrit artrit sinusit Septichnij pid vplivom toksichnogo j alergichnogo komponentu vidbuvayetsya znizhennya imunitetu pidvishennya proniknosti membran i stvoryuyutsya spriyatlivi umovi dlya stafilokokovoyi invaziyi Klinichno ce viyavlyayetsya rozvitkom gnijnih vognish azh do sepsisu Vsi tri komponenti patogenezu vzayemopov yazani prote v kozhnomu konkretnomu vipadku stupin yih virazhenosti buvaye riznoyu Pri endogennomu infikuvanni veliku rol vidigraye stan imunologichnoyi reaktivnosti lyudini a takozh poperednya antibakterialna terapiya Trivale zastosuvannya antibiotikiv vede do rozvitku disbakteriozu j kolonizaciyi kishechnika antibiotikorezistentnimi shtamami stafilokoka z podalshim rozvitkom zapalnogo procesu Endogenne infikuvannya takozh mozhlive pri generalizaciyi stafilokokovoyi infekciyi v rezultati limfo abo gematogennogo zanesennya stafilokoka z gnijnogo vognisha v inshi organi j tkanini Formi klinichnogo perebigu stafilokokovoyi infekciyiImpetigo Impetigo Impetigo Zahvoryuvannya shkiri j pidshkirnoyi klitkovini mozhut buti riznomanitnimi furunkuli gostre gnijno nekrotichne zapalennya volosyanogo folikula j dovkolishnoyi spoluchnoyi tkanini piodermiya gnijne zapalennya shkiri sikoz gnijne zapalennya folikuliv volossya vusiv ta borodi z poshirennyam na dovkolishni tkanini abscesi napovnena gnoyem porozhnina v tkaninah tila sho vidokremlyuyetsya bilsh mensh rozvinenoyu kapsuloyu vinikaye vnaslidok obmezhenogo gnijnogo rozplavlennya tkanin pri gnijnomu zapalenni nariv flegmona gnijne zapalennya klitkovini Stafilokokovij sindrom obpechenoyi shkiri yavlyaye soboyu generalizovanij eksfoliatinovij dermatit zumovlenij shtamom zolotistogo stafilokoka sho produkuye Hvoriyut perevazhno novonarodzheni i diti do 5 rokiv Podibnij do opiku shkiryanij sindrom sindrom Layella jogo sposterigayut u starshih ditej ta doroslih Harakterizuyetsya utvorennyam na shkiri zoni eritemi pochervoninnya shkiri ta puhirciv iz viddilennyam subepidermalnogo sharu rozvitok sindromu pochinaye stafilokok a dali rozgortannya procesu vidbuvayetsya vnaslidok neadekvatnoyi imuno alergichnoyi reakciyi organizmu na stafilokokovi toksini Urazhennya kistok ta suglobiv osteomiyeliti artriti chastishe buvayut proyavami hronichnogo stafilokokovogo sepsisu Sindrom toksichnogo shoku suprovodzhuyetsya pidvishennyam temperaturi ta pochervoninnyam na shkiri u viglyadi sonyachnogo opiku z podalshim lushennyam znizhennyam arterialnogo tisku ta oznakami zagalnoyi intoksikaciyi Stafilokokova skarlatina osobliva forma perebigu stafilokokovoyi infekciyi yaku na sogodni vidilyayut v okremu nozologichnu formu Vinikaye perevazhno u ditej pri pershomu kontakti z stafilokokovim a gemolizinom Stafilokokovij tonzilofaringit angina klinichno malo vidriznyayetsya vid streptokokovoyi j bez bakteriologichnogo doslidzhennya vidrizniti yih vazhko pogano piddayetsya likuvannyu penicilinom inkoli na shkiri z yavlyayetsya dribnotochkove visipannya Stafilokokovij endokardit stafilokok urazhaye tristulkovij klapan viyavlyayetsya i progresuye nedostatnist sercevih klapaniv u 90 hvorih z yavlyayutsya sercevi shumi mozhut utvoritisya abscesi klapannogo kilcya j miokarda letalnist dosyagaye 20 30 Najchastishe hvoriyut narkomani ta osobi sho mayut shtuchni klapani U hvorih iz zaminoyu klapana najchastishe prichinoyu endokarditu do 40 ye ne zolotistij a epidermalnij stafilokok infikuvannya yakim vidbuvayetsya neridko pid chas operaciyi a klinichni proyavi z yavlyayutsya lishe cherez rik Pnevmoniyi ta plevriti mozhut buti pervinnimi a takozh rozvivatisya u viglyadi uskladnen na tli inshih zdebilshogo virusnih infekcij grip paragrip adenovirusna infekciya kir respiratornij mikoplazmoz tosho Chastota stafilokokovih pnevmonij stanovit blizko 10 usih gostrih pnevmonij Klinichno stafilokokovi pnevmoniyi vidriznyayutsya tyazhchim perebigom virazhenoyu zadishkoyu cianozom shilnistyu do gnijnih uskladnen Gostri stafilokokovi enteriti ta enterokoliti rozvivayutsya u hvorih yaki otrimuyut antibiotiki shirokogo spektra diyi chastishe tetraciklini abo kombinaciyi antibiotikiv Hvoroba pochinayetsya raptovo na 5 6 j den likuvannya j harakterizuyetsya pidvishennyam temperaturi tila simptomami zagalnoyi intoksikaciyi ta kishkovimi rozladami Gostri stafilokokovi enteriti suprovodzhuyutsya intensivnoyu vtratoyu ridini sho duzhe shvidko prizvodit do znevodnennya j rozvitku gipovolemichnogo shoku Otruyennya stafilokokovim enterotoksinom harchove otruyennya Stafilokokovij meningit ta absces mozku nariv vidmezhovane skupchennya gnoyu v riznih organah i tkaninah zvichajno vtorinnij i ye rezultatom stafilokokovogo sepsisu Gnij sho vidilyayetsya z abscesa Absces Stafilokokovij sepsis ce postijne abo periodichne nadhodzhennya v krov mikroorganizmiv stafilokokiv iz vognisha gnijnogo zapalennya yake sprichinyuye sindrom poliorgannoyi nedostatnosti ta sistemnoyi zapalnoyi vidpovidi Stafilokokovi zahvoryuvannya sechovividnih shlyahiv infekciyi sechovividnih shlyahiv chastishe zumovlyuye saprofitnij stafilokok yakij ye drugoyu pislya kishkovoyi palichki prichinoyu pervinnoyi infekciyi sechovih shlyahiv u molodih zhinok do 20 klinichno ne vidriznyayetsya vid zahvoryuvan sechovividnih shlyahiv inshoyi etiologiyi garyachka j oznaki zagalnoyi intoksikaciyi vidsutni Impetigo ce odna iz form piodermiyi pislya lopannya puhiriv utvoryuyetsya kirka strup yaka na vidminu vid streptokokovoyi ne maye zolotistogo koloru infekciyi mozhe prizvesti do smerti Hvoriyut perevazhno diti do 5 rokiv Zbudnik Stafilokokova infekciya Staphylococcus aureus Zahvoryuvannya shkiri i pidshkirnoyi klitkovini Staphylococcus aureus Stafilokokovij sindrom obpechenoyi shkiri Staphylococcus aureus Podibnij do opiku shkiryanij sindrom sindrom Lajella Staphylococcus aureus Urazhennya kistok ta suglobiv osteomiyeliti artriti Staphylococcus aureus Impetigo Staphylococcus aureus Sindrom toksichnogo shoku Staphylococcus aureus Staphylococcus epidermidis Stafilokokovij endokardit Staphylococcus aureus Pnevmoniyi ta plevriti Staphylococcus aureus Gostri stafilokokovi enteriti ta enterokoliti Staphylococcus aureus Stafilokokovij meningit ta absces mozku Staphylococcus aureus Stafilokokovij sepsis Staphylococcus aureus Skarlatina Staphylococcus aureus Stafilokokovij tonzilofaringit angina Staphylococcus saprophyticus Stafilokokovi zahvoryuvannya sechovidilnih shlyahiv Staphylococcus aureus Staphylococcus epidermidis Staphylococcus saprophyticus Otruyennya stafilokokovim enterotoksinom Stafilokokove harchove otruyennya Laboratorna diagnostikaProvidnim metodom ye bakteriologichnij Vzyattya doslidzhuvanogo materialu zalezhit vid peredbachuvanoyi lokalizaciyi z urahuvannyam patogenezu ta klinichnoyi kartini hvorobi Golovne znachennya v diagnostici mayut identifikaciya zbudnika jogo diferenciaciya vid normalnoyi suputnoyi stafilokokovoyi mikroflori ta viznachennya antibiotikochutlivosti Ekspres diagnostika spryamovana na viyavlennya antigeniv fermentiv patogennosti ta toksiniv stafilokoka a takozh viznachennya tox gena v PLR vklyuchaye krim vidovoyi identifikaciyi stafilokokiv za fermentativnimi vlastivostyami stafilokokovi testi test na plazmokoagulazu gemolizin DNK azu i t d viznachennya v chistij kulturi faktoriv patogennosti fagovara viyavlennya gospitalnih shtamiv dzherela i shlyahiv peredachi infekciyi antibiotikogrami Vazhlive znachennya maye viyavlennya faktoriv persistenciyi tosho dlya diagnostiki rezidentnogo nosijstva ta prognozuvannya uskladnen hronizaciyi procesu Serologichnij metod yak pravilo zastosovuyut v diagnostici zatyazhnih hronichnih form zahvoryuvannya Informativnimi pokaznikami ye viyavlennya antitil do faktoriv patogennosti stafilokokiv toksiniv fermentiv tejhoyevih kislot tosho Profilaktika ta likuvannyaProfilaktika zahvoryuvan yaki sprichinyuyut stafilokoki vklyuchaye kilka napryamkiv Profilaktika sho spryamovana na dzherelo infekciyi Svoyechasne viyavlennya ta izolyaciya hvorih dzherel infekciyi Shodennij oglyad personalu pologovih budinkiv dityachih viddilen pracivnikiv kuhni j vidstoronennya vid roboti osib iz bud yakimi klinichnimi formami stafilokokovoyi infekciyi Viyavlennya nosiyiv patogennih shtamiv stafilokokiv sered personalu sho doglyadaye ta yih sanaciya Profilaktika sho spryamovana na shlyahi peredachi Neuhilne dotrimannya sanitarnogo protiepidemichnogo rezhimu dotrimannya pravil aseptiki antiseptiki dezinfekciyi sterilizaciyi Profilaktika sho spryamovana na sprijnyatlivij organizm Pidvishennya nespecifichnoyi rezistentnosti organizmu lyudini povnocinne harchuvannya vitaminoterapiya zagartovuvannya Vazhlivu rol u pidvishenni nesprijnyatlivosti ditej do stafilokokovoyi osoblivo kishkovoyi infekciyi vidigraye grudne vigodovuvannya Aktualnoyu ta osnovnoyu problemoyu ye profilaktika stafilokokovoyi infekciyi v novonarodzhenih U nih she dosi stafilokok ye odnim iz golovnih zbudnikiv tyazhkih urazhen Do profilaktiki vklyuchayut imunizaciyu porodil stafilokokovim anatoksinom abo stafilokokovim imunoglobulinom ekstrena profilaktika viznachayut pokaznik mikrobnogo obsimeninnya ta nayavnist stafilokoka v moloci porodil i na pelyushkah Dlya likuvannya stafilokokovih infekcij zastosovuyut antibiotiki vibir yakih viznachayetsya chutlivistyu vidilenoyi kulturi do pevnih preparativ U zv yazku z shirokim poshirennyam sered stafilokokiv mnozhinnoyi antibiotikorezistentnosti slid priznachati kombinovani preparati sho mistyat blokatori b laktamazi oksacilin meticilin tosho V ostanni roki z yavilisya meticilinostijki shtami Yih stijkist na vidminu vid inshih shtamiv ne kontrolyuyut R plazmidi a vse poyasnyuyetsya hromosomnimi mutaciyami Dlya likuvannya takih hvorih zastosovuyut glikopeptidi vankomicin i tejkoplanin Glikopeptidi mayut odnakovij mehanizm diyi sho porushuye drugu stadiyu sintezu klitinnoyi stinki gram pozitivnih bakterij polimerizaciyu peptidoglikanu Zagibel klitini vidbuvayetsya v rezultati aktivaciyi gidrolitichnih fermentiv klitinnoyi stinki u vidpovid na ingibuvannya sintezu peptidoglikanu Tejkoplanin u deyakih vipadkah buvaye aktivnishij za vankomicin u 2 4 razi stosovno chutlivih i rezistentnih do meticilinu S aureus U SShA ta Yaponiyi opisano shtami S aureus zi znizhenoyu chutlivistyu do glikopeptidiv tak zvani S aureus zi znizhenoyu chutlivistyu do glikopeptidiv GISA i S aureus zi znizhenoyu chutlivistyu do vankomicinu VISA Odnak klinichna vagomist takih shtamiv v Yevropi poki neznachna Krim togo dlya likuvannya stafilokokovih infekcij zastosovuyut cefalosporini 1 i 2 pokolin ridshe tetraciklini Pri sepsisi poryad z antibiotikami vvodyat protistafilokokovij Ig Dlya likuvannya hronichnih stafilokokovih infekcij hronichnij sepsis furunkuloz tosho vikoristovuyut anatoksin autovakcinu sho stimulyuyut sintez antitoksichnih ta antimikrobnih antitil Specifichni protistafilokokovi preparati Giperimunnij antistafilokokovij imunoglobulin zastosovuyut pid chas usih tyazhkih i generalizovanih form stafilokokovoyi infekciyi osoblivo u ditej rannogo viku Cej preparat mistit ne lishe protistafilokokovi aglyutinini ale j antitoksini Vvodyat jogo vnutrishnom yazovo v dozi 5 6 AE kg na dobu shodnya abo cherez den kurs 5 7 in yekcij Narazi vigotovleno giperimunnij antistafilokokovij imunoglobulin dlya vnutrishnovennogo vvedennya v v yakij rekomenduyut zastosovuvati dityam rannogo viku pri sepsisi ta inshih tyazhkih generalizovanih formah stafilokokovoyi infekciyi Giperimunna antistafilokokova plazma mistit protistafilokokovi antitila antitoksini i maye baktericidnu diyu stosovno stafilokoku Vvodyat yiyi v v z intervalom 1 3 dni po 5 8 ml kg ne menshe 3 5 raziv Stafilokokovij anatoksin zastosovuyut dlya stimulyaciyi viroblennya specifichnogo stafilokokovogo antitoksinu Vin pokazanij u vipadkah trivalogo perebigu pnevmoniyi sepsisu enterokolitu recidivuyuchih stafilodermij furunkulozu ta inshih zahvoryuvan koli osoblivo prignichena zdatnist organizmu do imunogenezu Vvodyat anatoksin pidshkirno v rostuchih dozah 0 1 0 2 0 3 0 4 0 6 0 8 1 0 z intervalom 1 2 dni Stafilokokovij bakteriofag maye zdatnist lizuvati patogenni shtami stafilokoka Jogo mozhna zastosovuvati yak miscevo u viglyadi primochok zroshen tamponuvannya tak i vseredinu v dozi 5 30 ml zalezhno vid viku na odin prijom trichi na dobu na porozhnij shlunok abo za odnu godinu do prijmannya yizhi a takozh u klizmi 1 raz na den zamist prijomu vseredinu po 10 50 ml zalezhno vid viku Sogodni vse bilsh populyarnim staye zastosuvannya imunomodulyuyuchih zasobiv u likuvanni ta profilaktici stafilokokovih infekcij Pov yazano ce po pershe z tim sho take likuvannya diye bezposeredno na prichinu hvorobi znizhennya imunitetu a po druge z tim sho v takomu likuvanni ne zastosovuyutsya toksichni j nebezpechni dlya zdorov ya preparati podibni do antibiotikiv Krim togo normalizaciya funkciyi imunnoyi sistemi znizhuye rizik ne tilki stafilokokovih infekcij ale j bagatoh inshih hvorob Deyaki suchasni metodi imunostimulyaciyi Autogemotransfuziya perelivannya krovi hvorogo samomu hvoromu peredbachaye vidbir nevelikoyi kilkosti krovi z veni hvorogo z nastupnim vvedennyam ciyeyi krovi v m comu zh hvoromu U rezultati ciyeyi proceduri krov yaku vveli v m rujnuyetsya a produkti rozpadu yaki vidilyayutsya pri comu biologichno aktivni rechovini stimulyuyut imunitet Takij metod likuvannya chasto zastosovuyut v likuvanni hronichnogo furunkulozu Takozh dlya stimulyaciyi imunitetu mozhut buti vikoristani in yekciyi mikrobnih preparativ tipu yaki nadayut nespecifichnu stimulyuvalnu diyu na imunnu sistemu organizmu dzherelo Vikoristannya roslinnih preparativ Vikoristannya prirodnih roslinnih imunostimulyatoriv ye dosit nadijnim ta efektivnim sposobom polipshennya imunnogo statusu organizmu Ranishe taki preparati vikoristovuvali lishe v netradicijnij medicini ale narazi voni vzhe zajmayut gidne misce v pereliku imunostimulyatoriv sho vikoristovuyut medicinoyu v usomu sviti dzherelo Naturalni imunostimulyatori visokoyi yakosti otrimuyut na osnovi takih roslin yak zhenshen eleuterokok ehinaceya purpurova limonnik kitajskij tosho Odniyeyu z perevag cih preparativ ye yih kompleksnij vpliv na organizm yakij zvichajno za umovi dotrimannya rekomendacij likarya j shemi likuvannya prizvodit do normalizaciyi zrushen v organizmi Takozh ci preparati mayut adaptogennu vlastivist tobto dopomagayut organizmu pristosuvatisya do stresu j navantazhen Dlya profilaktiki stafilokokovih infekcij naturalni imunomodulyatori rekomenduyut vzhivati v periodi mizhsezonnya same v cej chas najchastishe sposterigayut znizhennya imunitetu j vinikayut recidivi infekcij Sintetichni imunomodulyatori takozh z uspihom zastosovuyut u medicini Odnak prijom cih likiv zazvichaj obmezhuyetsya vipadkami paciyentiv z glibokimi porushennyami imunnogo zahistu yaki sprichinyuyut hronichni hvorobi abo pevni vidi likuvannya promeneva abo himioterapiya vikoristannya kortikosteroyidiv pridushennya imunitetu pri peresadci organiv Vikoristannya vitaminno mineralnih preparativ Odniyeyu z prichin znizhennya imunitetu ta chastogo recidivuvannya infekcijnih hvorob zokrema j stafilokokovih infekcij ye nestacha v organizmi vitaminiv i mineraliv Tomu vitaminno mineralni preparati uspishno zastosovuyut u likuvanni ta profilaktici cih hvorob Najbilsh vipravdane zastosuvannya cih preparativ za nayavnosti inshih oznak nestachi vitaminiv abo v period mizhsezonnya Pered pochatkom zastosuvannya vitaminnih preparativ abo harchovih dobavok rekomendovano poraditisya z likarem i obgovoriti docilnist takogo likuvannya a takozh pov yazani z nim riziki ta naslidki Pri provedenni takogo rodu likuvannya slid obov yazkovo kontrolyuvati imunologichni pokazniki organizmu pid chas terapiyi Takozh mayut misce j hirurgichni metodi likuvannya sho zastosovuyut u vipadkah viniknennya gnijnih form stafilokokovoyi infekciyi yaki ne piddayutsya likuvannyu inshimi metodami abo zh zagrozhuyut serjoznimi uskladnennyami U medicini davnih chasiv hirurgichne likuvannya vvazhali osnovnim napryamkom Naspravdi hirurgichna operaciya mozhe v deyakih vipadkah vryatuvati zhittya hvorogo Zazvichaj cej metod zastosovuyut dlya roztinu furunkuliv i abscesiv PrimitkiNDF RT d Track Q21008030 Drug Indications Extracted from FAERS doi 10 5281 ZENODO 1435999 d Track Q56863002 Inxight Drugs Database d Track Q57664317 Inxight Drugs Database d Track Q57664317 Inxight Drugs Database d Track Q57664317 Inxight Drugs Database d Track Q57664317 Pozdeev O K Medicinskaya mikrobiologiya Pod red V I Pokrovskogo M GEOTAR MED 2001 S 281 288 Borisov L B Medicinskaya mikrobiologiya virusologiya immunologiya Uchebnik M OOO Medicinskoe informacionnoe agentstvo 2005 S 353 357 Medicinskaya mikrobiologiya virusologiya i immunologiya V 2 h t Tom 2 ucheb po discipline Mikrobiologiya virusologiya i immunologiya dlya studentov uchrezhdenij vyssh prof obrazovaniya obuchayushihsya po specialnostyam 060101 65 Lecheb delo 060103 65 Pediatriya 060104 65 Mediko profilakt delo Pod red V V Zvereva M N Bojchenko M GEOTAR Media 2010 S 27 29 ros Vorobev A A Krivoshein Yu S Shirobokov V P Medicinskaya i sanitarnaya mikrobiologiya Uchebnoe posobie dlya stud vyssh med ucheb zavedenij M Izdatelskij centr Akademiya 2003 S 104 109 ros Medicinskaya mikrobiologiya virusologiya i immunologiya V 2 h t Tom 2 ucheb po discipline Mikrobiologiya virusologiya i immunologiya dlya studentov uchrezhdenij vyssh prof obrazovaniya obuchayushihsya po specialnostyam 060101 65 Lecheb delo 060103 65 Pediatriya 060104 65 Mediko profilakt delo Pod red V V Zvereva M N Bojchenko M GEOTAR Media 2010 S 29 33 ros Timakov V D Mikrobiologiya M Medicina 1973 S 151 155 ros Pozdeev O K Medicinskaya mikrobiologiya Pod red V I Pokrovskogo M GEOTAR MED 2001 S 281 288 ros Borisov L B Medicinskaya mikrobiologiya virusologiya immunologiya Uchebnik M OOO Medicinskoe informacionnoe agentstvo 2005 S 357 359 Bortnovskaya E P Stafilokokkovaya infekciya uchebnoe posobie dlya vrachej i studentov medicinskih universitetov Gomel Gomelskij gosudarstvennyj medicinskij universitet 2005 S 16 18 ros Oglyadova literaturaMedichna mikrobiologiya virusologiya ta imunologiya pidruchnik dlya studentiv vishih medichnih zakladiv pid redakciyeyu V P Shirobokova Vinnicya Nova kniga 2010 V V Danilejchenko J M Fedechko O S Snitinska I I Soloninko V S Bricka O P Kornijchuk A D Bobrovnik S J Pavlij O M Narepeha 2002 Medichna mikrobiologiya virusologiya imunologiya Lviv I O Sitnik S I Klimnyuk M S Tvorko 2009 Mikrobiologiya virusologiya imunologiya vidannya 2 e bez zmin dlya vishih medichnih navchalnih zakladiv I II rivniv akreditaciyi vid 2 Ternopil Ukrmedkniga V V Danilejchenko J M Fedechko O P Kornijchuk 2009 Medichna mikrobiologiya z osnovami virusologiyi Kiyiv Medicina Prescott L M 2002 Microbiology vid 5th McGraw Hill s 41 94 ISBN 0 07 282905 2 W John Spicer 2007 Clinical Microbiology and Infectious Diseases An Illustrated Colour Text vid 2nd Churchill Livingstone s 264 ISBN 0 443 10303 8 David Greenwood 2007 Medical Microbiology A Guide to Microbial Infections Pathogenesis Immunity Laboratory Diagnosis and Control With STUDENT CONSULT Online Access vid 17th Churchill Livingstone s 752 ISBN 0 443 10209 0 Michael A Pfaller Patrick R Murray Ken S Rosenthal 2008 Medical Microbiology vid 6th Mosby Elsevier Health Science s 947 ISBN 0 323 05470 6 Posilannya angl Video Staphylococcus aureus Staphylococcus aureus 22 zhovtnya 2013 u Wayback Machine angl Video Stafilokokovi zahvoryuvannya FYI Staphylococcal Disease 22 zhovtnya 2013 u Wayback Machine angl Video Cikava bakteriya Staphylococcus aureus Bacteria of Interest Staphylococcus aureus 22 zhovtnya 2013 u Wayback Machine angl Video Staphylococcus epidermidis farbuvannya za Gramom Staphylococcus epidermidis Gram stain 22 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Div takozhStafilokok Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi