Цефтріаксон

Цефтріаксо́н — напівсинтетичний антибіотик з групи цефалоспоринів ІІІ покоління для парентерального введення широкого спектра дії. Цефтріаксон уперше синтезовано у лабораторії швейцарської компанії Hoffmann-La Roche, яка розпочала його випуск під торговою маркою «Роцефін». Цефтріаксон використовується у клінічній практиці з 1982 року. Цефтріаксон, на думку багатьох експертів, вважається найуспішнішим із цефалоспоринів ІІІ покоління.

Цефтріаксон
Систематизована назва за IUPAC
(6R,7R)-7-{[(2Z)-2-(2-amino-1,3-thiazol-4-yl)->2-(methoxyimino)acetyl]amino}-3-{[(2-methyl-5,6-dioxo-1,2,5,6-tetrahydro-1,2,4-triazin-3-yl)thio]methyl}-8-oxo-5-thia-1-azabicyclo[4.2.0]oct-2-ene-2-carboxylic acid
Класифікація
ATC-код	J01DD04
PubChem	5479530
CAS	73384-59-5
DrugBank	DB01212
Хімічна структура
Формула	C18H18N8O7S3
Мол. маса	554,58 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність	~100%
Метаболізм	не метаболізується
Період напіввиведення	8 год.
Екскреція	Нирки 50-60%,Жовч 40-50%
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата	ТЕРЦЕФ®, «Балканфарма-Разград АТ»,Болгарія UA/5007/01/01 16.03.2016-16/03/2021 РОЦЕФІН, «Ф. Хоффманн-Ля Рош Лтд»,Швейцарія UA/10561/01/01 30.03.2015-30/03/2020 ЦЕФТРИАКСОН-ДАРНИЦЯ, ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця»,Україна UA/6340/01/01 20.04.2012-20/04/2017

Фармакологічні властивості

Цефтріаксон  — антибіотик, що діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки бактерій. Препарат має широкий спектр антимікробної дії. Проявляє високу активність до таких збудників: грампозитивні аероби — стафілококи (крім метицилін-нечутливих (MRSA), стрептококи; грамнегативні аероби — , Enterobacter spp., Haemophilus influenzae, Escherichia coli, Shigella, нейсерії, сальмонелли, Proteus spp., spp., spp., клебсієли, єрсінії, Acinetobacter; спірохети — Borrelia burgdorferi і бліда спірохета; а також анаероби — (чутливі до жовчі), клостридії (крім Clostridium difficile), фузобактерії, пептококи, пептострептококи. Гірше, ніж цефалоспорини I і II поколінь, впливає на грампозитивні коки. Нечутливими до цефтріаксону є лістерія, ентерококи, легіонелли, Clostridium difficile, туберкульозна паличка. Оскільки цефтріаксон краще зв'язується з білками плазми крові, ніж цефотаксим, він не рекомендується для застосування у новонароджених, оскільки при його застосуванні спостерігається вищий ризик гіпербілірубінемії новонароджених.

Фармакокінетика

Після одноразового внутрішньом'язового введення 1 г препарату максимальна концентрація в крові досягається протягом 2-3 годин після введення, при внутрішньовенному введенні — до закінчення ін'єкції. Біодоступність цефтріаксону становить 100 % як при внутрішньовенному, так і при внутрішньом'язовому введенні. Високі концентрації препарату виявляються протягом більш, чим 24 годин у більшості тканин і рідин організму, в тому числі в легенях, серці, жовчовивідних шляхах, печінці, мигдаликах, середньому вусі, кістках; у рідинах організму — спинномозковій, плевральній і синовіальній рідині; а також у секреті простати. Цефтріаксон проникає через плацентарний бар'єр, а також виділяється в грудне молоко. Період напіввиведення препарату в дорослих становить близько 8 годин, у дітей перших 8 днів життя, а також у осіб старших 75 років період напіввиведення у середньому в 2-3 рази більший, ніж у дорослих молодого віку. Цефтріаксон не метаболізується, виводиться препарат з організму в незміненому вигляді, 50-60 % нирками і 40-50 % — з жовчю. У осіб з нирковою недостатністю відмічається лише незначне збільшення періоду напіввиведення препарату при одночасному збільшенні виведення препарату з жовчю.

Показання

Цефтріаксон застосовують при інфекційних ураження, що спричинюють чутливі до нього збудники, а саме: інфекції дихальних шляхів, включаючи пневмонію; інфекції ЛОР-органів; інфекції сечостатевої системи (включаючи пієлонефрит і гонорею); сепсис і септицемію; інфекції кісток, суглобів, м'яких тканин, ранові інфекції; менінгіт та менінгоенцефаліт (у тому числі посттравматичні та післяопераційні); сифіліс; сальмонельоз і сальмонельозне носійство; хвороба Лайма; хірургічні гнійно-запальні захворювання; бешиха; передопераційна профілактика інфекцій при операціях на органах шлунково-кишкової системи, сечовивідної системи, гінекологічних операціях; при інфекціях у хворих з нейтропенією.

Побічна дія

При застосуванні цефтріаксону можуть виникати побічні ефекти:

• Алергічні реакції — часто (~1 %) кропив'янка, свербіж шкіри, висипання на шкірі, алергічний дерматит, гарячка; рідко (<0,1 %) синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лаєлла, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, сироваткова хвороба, алергічний пневмоніт.
• З боку нервової системи — рідко (<1 %) запаморочення, головний біль; дуже рідко (<0,1 %) судоми.
• З боку травної системи — часто (2,7 %) діарея, нечасто (<1 %) нудота, блювання, метеоризм, порушення смаку, дуже рідко (<0,1 %) біль у животі, стоматит, голосит, орофарингеальний кандидоз, псевдомембранозний коліт, панкреатит (найчастіше обумовлений утворенням преципітатів у жовчних протоках), відкладення преципітатів у жовчному міхурі.
• З боку сечостатевої системи — дуже рідко (<0,1 %) олігурія, гематурія, глюкозурія, іноді — утворення преципітатів у нирках (переважно у дітей, яких лікували найвищими дозами препарату, а також в осіб з дегідратацією або імобілізацією). При утворенні преципітатів у нирках відмічались випадки анурії та порушення функції нирок.
• Зміни в лабораторних аналізах — часто еозинофілія (6 %), тромбоцитоз або тромбоцитопенія (5,1 %), лейкопенія (2,1 %); збільшення активності амінотрансфераз і лужної фосфатази (3,3 %), підвищення рівня креатиніну та сечовини (~1 %) в крові; зрідка (<0,1 %) нейтропенія, анемія (включно з гемолітичною), агранулоцитоз, гіперкоагуляція.
• Місцеві реакції (1 %) — при внутрішньом'язовому введенні може спостерігатись болючість; при внутрішньовенному введенні — флебіти та біль у місці ін'єкції.

Особливості застосування

Цефтріаксон не можна застосовувати одночасно або змішувати з солями кальцію, навіть при застосуванні окремих інфузійних систем. Описані смертельні випадки у новонароджених дітей при одночасному застосуванні солей кальцію і цефтріаксону, пов'язані з утворенням преципітатів у легенях і нирках. Тому заборонено розведення препарату розчинниками, що містять солі кальцію (наприклад розчин Рінгера). Цефтріаксон може витісняти білірубін із зв'язку з альбуміном сироватки крові, що може посилити імовірність появи печінкової енцефалопатії.

Протипоказання

Цефтріаксон протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату або інших цефалоспоринів, а також наявність в анамнезі важких алергічних реакцій до інших β-лактамних антибіотиків, недоношеним новонародженим, при гіпербілірубінемії у новонароджених. З обережністю застосовується препарат під час вагітності і годування грудьми, при важких захворюваннях травної системи, особливо неспецифічному виразковому коліті (у тому числі в анамнезі)

Форми випуску

Цефтріаксон випускається у вигляді порошку в флаконах для ін'єкцій по 0,25; 0,5; 1,0 або 2,0 г. Разом із сульбактамом входить до складу комбінованого препарату «Сульбактомакс».

Застовування у ветеринарії

Цефтріаксон застосовується у ветеринарї для лікування захворювань органів дихання, сечоставої системи, сепсису, менінгіту та отиту в котів та собак. Для ветеринарного застосування цефтріаксон випускається у вигляді порошку в флаконах для ін'єкцій по 1 г.

Примітки

1. Державний реєстр лікарських засобів України. www.drlz.com.ua.
2. Landau, Ralph; Achilladelis, Basil; Scriabine, Alexander (1999). Pharmaceutical Innovation: Revolutionizing Human Health (англ.). Chemical Heritage Foundation. с. 169. ISBN .
3. . Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 8 жовтня 2016.
4. Цефтриаксон в сочетании с сульбактамом (Сульбактомакс) в лечении пневмоний | Інтернет-видання "Новини медицини та фармації". www.mif-ua.com.
5. Клиническое значение выработки b-лактамаз и подходы к решению проблемы | Інтернет-видання "Новини медицини та фармації". www.mif-ua.com.
6. . rpht.com.ua. Архів оригіналу за 9 лист. 2014 р.
7. http://www.infectology.ru/ruk/Cefalosp/z9.aspx [ 2014-11-09 у Wayback Machine.] (рос.)
8. Березняков, 2004, с. 52.
9. И.п, Ткачик (30 жовт. 1999 р.). КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЛЕНДАЦИНУ (ЦЕФТРІАКСОНУ) У МЕДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ | Український Медичний Часопис. КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЛЕНДАЦИНУ (ЦЕФТРІАКСОНУ) У МЕДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ | Український Медичний Часопис — через umj.com.ua.
10. http://www.ifp.kiev.ua/doc/journals/uhj/03/pdf03-(3-4)/17.pdf (рос.)
11. Описание ЦЕФТРИАКСОН показания, дозировки, противопоказания активного вещества CEFTRIAXONE. www.vidal.ru.
12. " "Цефтриаксон в Справочнике Машковского">Цефтриаксон.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
13. Ветеринарный препарат Цефтриаксон (рос.)

Література

• Березняков И.Г. Инфекции и антибиотики. — Харків : Константа, 2004. — С. 35-61. — 1000 прим. — .

Посилання

• Цефтріаксон на сайті mozdocs.kiev.ua
• Цефтріаксон на сайті compendium.com.ua
• (рос.)Цефтріаксон на сайті rlsnet.ru
• (рос.) Группа цефалоспоринов [ 18 грудня 2010 у Wayback Machine.]^{[недоступне посилання]}
• (рос.)