У списку плазунів Європи наведений перелік усіх плазунів що мешкають на території Європи відповідно до аналогічного спис

У списку плазунів Європи наведений перелік усіх плазунів, що мешкають на території Європи, відповідно до аналогічного списку, опублікованого таксономічним комітетом Європейської герпетологічної спільноти (лат. Societas Europaea Herpetologica, далі просто SEH). Також наведені дані про низку плазунів, які потенційно можуть розширити видове розмаїття, чия присутність на теренах Європи сумнівна, або чий таксономічний статус є неоднозначним, і через це він не потрапив до списку, створеного комітетом.

Плазуни Європи
Деякі з плазунів, що трапляються в Європі (за годинниковою стрілкою від верхнього лівого кута): Emys orbicularis — черепаха болотна, Vipera ursinii — гадюка лучна, Ophisops elegans — змієголовка струнка, Tarentola mauritanica— гекон стінний
Біорегіон
Біогеографічний екорегіон	Голарктика
Екозона	Палеарктика
Біом	Ліс помірної зони, степ, маквіс, прісні води, континентальний шельф
Місцевість
Континент	Європа
Фауна вищого рангу
За географією	фауна Європи
За систематикою	плазуни, фауна Європи
За екологією	суходільна фауна
Період існування
Особливості
Видовий обсяг	205
Родовий обсяг	66
Чужорідні види	Trachemys scripta, Chamaeleo africanus, Tenuidactylus bogdanovi, Darevskia armeniaca, Darevskia dahli, Scelarcis perspicillata, Indotyphlops braminus, Elaphe schrenckii, Hemorrhois algirus, Lampropeltis (getula) californiae, Macroprotodon cucullatus

Герпетофауна Європи налічує 205 видів плазунів, які разом утворюють 2 ряди (190 лускатих та 15 черепах), 21 родину та 66 родів. Слід зауважити, що в інших авторів кількість таксономічних одиниць може не збігатися, адже видовий статус деяких видів залишається дискусійним (наприклад, ситуація з Emys trinacris чи Vipera nikolskii), так само, як необхідність виокремлення певних родин чи родів (Zamenis scalaris чи Rhinechis scalaris, Laudakia caucasica чи Paralaudakia caucasica, Natricidae чи Natricinae). У списку SEH також наведена Parvilacerta parva, однак її ареал проживання не входить до досліджуваного комітетом.

Не всі рептилії є автохтонними. 10 видів є алохтонними, але вони утворили стійкі популяції на території Європи: Trachemys scripta, , Tenuidactylus bogdanovi, Darevskia armeniaca, Darevskia dahli, Indotyphlops braminus, Elaphe schrenckii, , Lampropeltis (getula) californiae, , . Варто зазначити, що троє з цих плазунів інтродуковані до України і тільки до неї: це T. bogdanovi, D. armeniaca та D. dahli. Якщо брати до уваги, що наявні відомості про знахідки на території України T. scripta, то українських «інтродукованих» видів може бути 4. Низка плазунів хоч є європейськими, однак проникають у нетипові для себе місцини, наприклад, проникла в низку середземноморських країн, а Podarcis muralis — до Великої Британії, України та деяких інших країн.

Слід зазначити, що в майбутньому число видів та родів може змінитися, як завдяки постійним новим дослідженням, так і завдяки інтродукції нових видів, що часто є негативним явищем. Так, великі обсяги продажу T. scripta та її подальший випуск власниками в дику природу призвели до її інтродукції у багатьох місцях Європи. Пізніше торгівля цією черепахою була заборонена, оскільки вона вважається інвазивним видом, що витісняє аборигенні види черепах. Втім, продавці швидко перейшли на продаж інших черепах і в літературі постійно з'являються відомості про їхній потенціал до утворення стійких популяцій. Особливо високі шанси мають Chelydra serpentina, Apalone spinifera, Apalone mutica, Sternotherus odoratus, Pelomedusa subrufa, Graptemys geografica, Pelodiscus sinesis, Chrysemys picta та Graptemys pseudogeografica.

Географічні межі

Межі Європи, а саме східні, досі залишаються предметом дискусій. Таксономічний комітет у своєму списку надає інформацію про кордони Європи, якими вони керувалися, створюючи перелік регіональних плазунів. Варто зазначити, що ці межі не повністю відповідають ані географічній традиції, ані політичному устрою.

На півночі кордони Європи простягаються до Ісландії включно, однак на острові не проживає жоден дикий плазун, тому «найпівнічніші» рептилії трапляються на Скандинавському півострові.

На заході Європа закінчується Британськими островами (Велика Британія та Ірландія), на яких розташовані однойменні держави. Варто зазначити, що герпетофауна островів доволі бідна. Фарерські острови також є частиною Європи, але на них, як і в Ісландії, плазуни в дикій природі не живуть.

На півдні межі Європи в списку не відповідають географічним межам. Так, до охопленої території увійшов Кіпр. Це можна пояснити ще й тим, що острівні плазуни раніше вже оцінювалися Європейським червоним списком (ЄЧС), хоча фауна острова нагадує таку, як на Близькому Сході. Грецькі острови, що розташовані вздовж Малої Азії, також увійшли в межі Європи, включно з Кастелорізо. На південному заході досліджуваний ареал простягнувся аж до Макаронезії: герпетофауна Канарських островів (Іспанія), Азорів, Селваженш та Мадейри (усі три належать Португалії) наведена в списку, хоча вона нагадує більше африканську. Однак Кабо-Верде, яка теж є частиною Макаронезії, виключена з досліджуваної ділянки. Плазуни цих островів також вже раніше оцінювалися ЄЧС. Мальта та низка італійських островів у Середземному морі увійшли в задані межі Європи.

На сході Європа розташовується на захід від Уральських гір та річки Волги, тому невелика північно-західна частина Казахстану також входить у досліджуваний ареал. Південно-східна межа проходить по Кавказьких горах, усі країни, що розташовані на південь від Кавказу (окрім невеличкої частини Азербайджану на північному сході) не належать Європі з точки зору таксономічного комітету.

Особливості біорозмаїття

Рептилії в основному надають перевагу теплим та навіть посушливим місцинам, відповідно північ Європи має набагато біднішу герпетофауну. У південних країнах (Іспанія, Італія, Греція) проживає найбільша кількість плазунів. Велика чисельність у цих краях може також пояснюватися тим, що Піренейський, Апеннінський та особливо Балканський півострови завжди були місцями міграції тварин з одного континенту на інший, а через наявність розвинутих гірських систем створювалися добрі умови для ізоляцій окремих популяцій та їхнього незалежного розвитку, себто видоутворення. Плазунів-ендеміків також найбільше на трьох вище названих півостровах.

Загалом для європейських рептилій характерні низка типів поширення, тобто регіонів, у яких вони переважно трапляються чи є ендеміками:

Апеннінський, Балканський півострови та південно-східна Європа:

Ablepharus kitaibelii
Darevskia praticola
Dolichophis caspius
Elaphe sauromates
Lacerta viridis
Montivipera xanthina
Natrix tessellata
Ophisops elegans
Podarcis tauricus
Testudo graeca
Vipera ammodytes

Південно-західні середземноморські країни:

Acanthodactylus erythrurus
Blanus sp.
Chalcides bedriagae
Chalcides striatus
Chamaeleo chamaeleon
Coronella girondica
Hemidactylus turcicus
Hemorrhois hippocrepis
Macroprotodon brevis
Malpolon monspessulanus
Mauremys leprosa
Natrix maura
Podarcis hispanicus complex
Psammodromus algirus
Psammodromus hispanicus complex
Rhinechis scalaris
Tarentola mauritanica
Timon lepidus
Vipera latastei

Корсика та Сардинія:

Algyroides fitzingeri
Archaeolacerta bedriagae
Euleptes europea
Podarcis tiliguerta

Балканський півострів та східна Європа:

Algyroides moreoticus
Anguis cephalonica
Eryx jaculus
Hellenolacerta graeca
Hierophis gemonensis
Lacerta trilineata
Malpolon insignitus
Mauremys rivulata
Mediodactylus kotschyi
Ophiomorus punctatissimus
Platyceps najadum
Podarcis erhardii
Podarcis peloponnesiacus
Pseudopus apodus
Telescopus fallax
Testudo marginata
Xerotyphlops vermicularis
Zamenis situla

Східне адріатичне узбережжя:

Algyroides nigropunctatus
Dalmatolacerta oxycephalus
Dinarolacerta mosorensis
Podarcis melisellensis

Пан'європейське розповсюдження:

Anguis sp.
Coronella austriaca
Emys orbicularis
Lacerta agilis
Natrix natrix sp.
Vipera berus
Zootoca vivipara

Західна та центральна Європа:

Chalcides chalcides
Elaphe quatorlineata
Hierophis viridiflavus
Lacerta bilineata
Podarcis muralis
Podarcis sicula
Testudo hermanni
Vipera aspis
Zamenis longissimus/lineatus

Кавказ (за Сіллеро розділений на 3 частини):

Darevskia caucasica
Eirenis collaris
Eirenis modestus
Hemorrhois ravergieri
Laudakia caucasia
Darevskia derjurgini
Darevskia saxicola
Vipera kaznakovi
Dolichophis schmidtii
Eumeces schneiderii
Macrovipera lebetina
Mauremys caspica

Південно-східна Європа:

Elaphe dione
Eremias arguta
Eremias velox
Eryx miliaris
Lacerta strigata
Phrynocephalus guttatus
Phrynocephalus mystaceus
Trapelus agilis
Vipera ursinii/renardi

Центральні Піренеї:

Iberolacerta aranica
Iberolacerta aurelioi
Iberolacerta bonnali

Північно-західна частина Піренейського півострова:

Iberolacerta galani
Iberolacerta martinezricai
Iberolacerta monticola
Lacerta schreiberi
Podarcis bocagei
Podarcis carbonelli
Vipera seoanei

Таксономічні зміни

Незважаючи на досить добру вивченість герпетофауни Європи, її видове розмаїття щоразу збільшується. Довгий час критерії виду здебільшого базувалися на опису морфологічних особливостей, однак сучасні герпетологи активно використовують генетичні дослідження (а також екологічні, географічні та низку інших). Останні дають змогу розв'язувати різноманітні таксономічні проблеми, наприклад, описувати криптичні види (ситуація з виокремленням нових видів роду Anguis).

Не є сталою таксономія й через історичні та формальні причини. Систематичні групи в зоології називаються згідно з правилами Міжнародного кодексу. Зокрема, правило пріоритету вказує на те, що для позначення таксону повинна використовуватися його найбільш давня назва. Ситуація з перейменовуванням новоописаного 2009 року виду двохідок B. mariae на B. cinereus є тому яскравим прикладом.

Для поверхневої оцінки того, наскільки динамічною є ситуація у європейській герпетології, нижче наведено деякі зміни, пов'язані з описом нових видів чи інших таксонів, а також з таксономічними уточненнями.

У 2005 році був виокремлений вид Emys trinacris, однак низка подальших досліджень піддали сумніву доцільність такої зміни.
Зміни номенклатури серед агам: у 2012 році вийшла стаття, яка виокремлювала з роду Laudakia ще два роди, Paralaudakia та Stellagama. Класифікація стала доволі популярною серед герпетологів, але не підтримується таксономічним комітетом SEH.
Рід Anguis опісля робіт Гвоздіка 2010 та 2013 року розширився до 5 видів, хоча до того види , та вважалися підвидами Anguis fragilis.
З видового комплексу Mediodactylus kotschyi виділено одразу декілька видів. Mediodactylus danilewskii, який раніше також вважався підвидом цього гекона, набув статусу виду.
Інтродукований до Одеси гекон спочатку описувався як Tenuidactylus fedtschenkoi, але в 2013 році цей вид був розділений на два окремі види (більш гірська та більш рівнинна популяції) і виявилося, що в Україні проживає новоописаний вид — Tenuidactylus bogdanovi.
Підродина Natricinae, яка була складовою Colubridae, піднесена до статусу родини (Natricidae). Natrix natrix, який довгий час вважався одним видом, розділений на три види: власне Natrix natrix, та .
На основі молекулярних досліджень виокремлені деякі нові види ящірок, починаючи з 2000 року: , . , , , та низка інших. У 2007 році суттєвого перегляду зазнала класифікація родини Lacertidae, у ній виокремили одразу низку нових для Європи родів: Anatololacerta, Dalmatolacerta, Dinarolacerta, Hellenolacerta та Parvilacerta.
Аналогічно описаний новий вид змій на Кавказі — .

Список

Природоохоронні статуси (теги) використані в списку

Наступні категорії використані для позначення охоронного статусу кожного виду за оцінками Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) та Європейського Червоного списку (ЄЧС):

CR	Critically Endangered	Види на межі зникнення
EN	Endangered	Види під загрозою вимирання
VU	Vulnerable	Уразливі види
NT	Near Threatened	Види, близькі до загрозливого стану
LC	Least Concern	Найменший ризик
DD	Data Deficient	Даних недостатньо
NE	Not Evaluated	Види з недослідженим статусом
NA	Not Applicable	Види, які регіонально не оцінюються (тільки ЄЧС)

Для більшості плазунів наведений їхній статус у ЄЧС (виділений жирним шрифтом — VU, EN, LC). Якщо європейський статус відсутній, то наведено глобальний (звичайним шрифтом — VU, LC, NT). Якщо і такий статус відсутній, то в клітинці стоїть прочерк («-»).

У 2009 році ЄЧС оцінив статус 151 плазуна на території Європи. 27 рептилій, з яких 22 були ендеміками тої чи іншої місцини, належали до групи тварин під загрозою: 6 належали до категорії видів на межі зникнення, 11 — під загрозою вимирання, а ще 10 — до уразливих видів. Популяції 42 % європейських плазунів зменшуються. Причини такої ситуації комплексні: наприклад, третина рептилій страждають від впливу пестицидів, що використовують у сільському господарстві, їхні оселища руйнуються задля розбудови міст чи потреб аграрної промисловості. Додатковим фактором стають інтродукції нових плазунів, які конкурують та витісняють локальні види. Люди також вбивають змій через страх отруєння. Загалом рептилії належать до сильно загрожених тварин.

Підтверджені плазуни

Інтродукований
Казахстан = європейська частина Казахстану
Туреччина = європейська частина Туреччини

Українська назва	Біноміальна назва	Родина	Ряд	Статус ЄЧС/МСОП	Країни поширення
Агама кавказька	Laudakia caucasia (Eichwald, 1831)	Agamidae	Squamata	LC	Росія (Дагестан)
Агама турецька	Laudakia stellio (Linnaeus, 1758)			LC	Греція (Корфу, Халкідіки, Кіклади, Крит), Кіпр
Круглоголовка крутихвістка	Phrynocephalus guttatus (Gmelin, 1789)			LC	Росія (Дагестан, Калмикія, Ставропольський край, Астраханська область, Волгоградська область), Казахстан
Круглоголовка такирна	Phrynocephalus helioscopus (Pallas, 1771)			LC	Росія (Астраханська область, південь Волгоградської області), Казахстан
Круглоголовка вухата	Phrynocephalus mystaceus (Pallas, 1776)			LC	Росія (Дагестан, Калмикія, східна Чечня, південь Астраханської області), Казахстан
Агама степова	Trapelus (agilis) sanguionolentus (Pallas, 1814)			LC	Росія (Дагестан, Чечня, Ставропольський край)
	Werner, 1894	Anguidae		NT	Греція (Пелопоннес, Кефалонія, Закінтос, Ітака)
	Anguis colchica (Nordmann, 1840)			-	Білорусь, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Чехія
Веретільниця ламка	Anguis fragilis Linnaues, 1758			LC	Австрія, Боснія та Герцеговина, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Данія, Греція, Ірландія (інтродукція), Іспанія, Люксембург, Північна Македонія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Франція, Хорватія, Чехія, Чорногорія, Швейцарія, Швеція
	, 1881			-	Греція (північ Пелопоннесу вздовж Пінду), Албанія, південь Чорногорії, Північна Македонія
	, 1818			-	Італія та південно-східна Франція
Жовтопуз безногий	Pseudopus apodus (Pallas, 1775)			LC	Албанія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Греція, Північна Македонія, Росія, Туреччина, Україна (Крим), Хорватія, Чорногорія
	(, 1820)	Blanidae		LC	Центральна та південно-східна Іспанія, центральна та північна Португалія
Двохідка бура	Blanus cinereus (, 1797)			-	Гібралтар, південно-західна Іспанія, південь Португалії
	Blanus strauchi (, 1884)			LC	Греція (Південні Споради)
Удавчик західний	Eryx jaculus (Linnaues, 1758)	Boidae		LC	Албанія, Болгарія, Греція, Італія (Сицилія — можливо, давня інтродукція), Північна Македонія, Росія (Чечня, Дагестан, Калмикія, Ставропольський край), Румунія, Туреччина
Удавчик піщаний	Eryx miliaris (Pallas, 1773)	Boidae		LC	Росія (Дагестан, Чечня, Ставропольський край, Калмикія, Астраханська область), Казахстан
	Laurenti, 1768	Chamaeleonidae		NA	Греція (південно-західний Пелопоннес)
Хамелеон звичайний	Chamaeleo chamaeleon (Linnaeus, 1758)	Chamaeleonidae		NA	Греція (Самос), Іспанія, Італія (Апулія, Калабрія), Мальта, Португалія
Мідянка звичайна	Coronella ausriaca Laurenti, 1768	Colubridae		LC	У всіх європейських країнах за винятком Ірландії та, можливо, Данії, де плазун не реєструвався з 1914 року
Мідянка іспанська	Coronella girondica (Daudin, 1803)			LC	Гібралтар, Іспанія, Італія, Монако, Португалія, Франція
Полоз жовточеревий	Dolichophis caspius (Gmelin, 1789)			LC	Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Казахстан, Молдова, Північна Македонія, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина, Угорщина, Україна (південь, схід та Крим), Хорватія, Чорногорія
	Dolichophis jugularis (Linnaeus, 1758)			LC	Греція (острови вздовж турецького берега), Кіпр
	Dolichophis schmidti (Nikolsky, 1909)			LC	Росія (південний Дагестан)
Малий полоз нашийниковий	Eirenis collaris (, 1832)			LC	Росія (південний Дагестан)
	, 1993			LC	Кіпр
Малий полоз лагідний	Eirenis modestus (Martin, 1838)			LC	Греція (низка Егейських островів вздовж Малої Азії), Росія (південний Дагестан), Туреччина
Полоз візерунковий	Elaphe dione (Pallas, 1773)			LC	Східна Україна (Донецька, Харківська, Луганська області), Росія (Ростовська, Волгоградська, Астраханська області, басейн Волги, Ставропольський край, Дагестан), Казахстан
Полоз чотирисмугий	Elaphe quatuorlineata (Lacepède, 1789)			NT	Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія, Північна Македонія, Сербія, Словенія, Хорватія, Чорногорія
Полоз сарматський	Elaphe sauromates (Pallas, 1811)			LC	Болгарія, Греція, Казахстан, Молдова, Росія (Ростовська та Астраханські області, але не Кавказ), Румунія, Туреччина, Україна
Полоз амурський	Elaphe schrenckii (, 1873)			-	Нідерланди (інтродукція поблизу аеропорту Гронінген в Елде)
	, , , , , et in Jablonski 2019			-	Росія (Дагестан)
	(, 1863)			LC	Мальта (інтродукція)
Полоз підковчастий	Hemorrhois hippocrepis (Linnaeus, 1758)			LC	Гібралтар, Іспанія, Італія (Сардинія), Португалія
Полоз свинцевий	Hemorrhois nummifer (, 1834)			LC	Греція (острови вздовж турецького узбережжя), Кіпр
Полоз різноколірний	Hemorrhois ravergieri (, 1832)			NA	Росія
	Hierophis gemonensis (Laurenti, 1768)			LC	Албанія, Боснія та Герцеговина, Греція (у тому числі Крит), Північна Македонія, Чорногорія, Хорватія Під питанням: Словенія, Сербія
	Hierophis viridiflavus (Lacépède, 1789)			LC	Греція (Ярос — інтродукція), Іспанія, Італія, Мальта, Словенія, Франція, Хорватія, Швейцарія
Полоз кіпрський	Hierophis cypriensis (, 1985)			EN	Кіпр
Королівська змія каліфорнійська	Lampropeltis (getula) californiae (Blainville, 1835)			LC	Іспанія (інвазивний вид, інтродукований на Гран-Канарії та, потенційно, поблизу Уельви)
	(Günther, 1862)			NT	Гібралтар, Іспанія, Португалія
	(Geoffroy de St-Hilaire, 1827)			LC	Іспанія (Майорка та Менорка — інтродукція), Італія (Лампедуза — інтродукція)
	(, 1878)			LC	Болгарія, Туреччина
Полоз оливковий	Platyceps najadum (Eichwald, 1831)			LC	Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Росія (Дагестан, Інгушетія, Чечня, Краснодарський край, Ставропольський край), Північна Македонія, Сербія, Туреччина, Хорватія, Чорногорія
Котяча змія кавказька	Telescopus fallax , 1831			LC	Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія, Мальта, Північна Македонія, Росія, Словенія, Туреччина, Франція, Хорватія, Чорногорія
Полоз закавказький	Zamenis hohenackeri (, 1873)			LC	Росія (Кавказ)
	Zamenis lineatus (, 1891)			DD	Південна Італія та Сицилія
Полоз ескулапів	Zamenis longissimus (Laurenti, 1768)			LC	Австрія, Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Велика Британія (інтродукція), Греція, Іспанія, Італія, Молдова, Німеччина, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Туреччина, Угорщина, Україна, Франція, Хорватія, Чехія, Чорногорія, Швейцарія
	Zamenis scalaris (Schinz, 1822)			LC	Іспанія, Португалія, південно-західна Франція
Полоз леопардовий	Zamenis situla (Linnaeus, 1758)			LC	Албанія, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Греція, Мальта, Італія (Апулія та Сицилія), Північна Македонія, Туреччина, Україна (Крим), Хорватія, Чорногорія
Гекончик пискливий	Alsophylax pipiens (Pallas, 1827)	Gekkonidae		LC	Росія (Астраханська область)
	(, 1934)			—	Греція (Крит та прилеглі острівці)
Гекон кримський	Mediodactylus danilewskii (Strauch, 1887)			—	Болгарія, Греція (поблизу кордону з європейською частиною Туреччини, також Гавдос), Туреччина, Україна (Крим)
Гекон середземноморський	Mediodactylus kotschyi (Steindachner, 1870)			LC	Албанія, Греція, Італія (Апулія), Північна Македонія, Сербія, Угорщина (інтродукція)
	(Boettger, 1888)			—	Греція (південні Споради)
	Mediodactylus orientalis (Štěpánek, 1937)			—	Греція (Самос, Ікарія та прилеглі до них острівці), Кіпр
Гекон сірий	Mediodactylus russowi (Strauch, 1887)			LC	Потенційно в Чечні
Гекон Богданова	Tenuidactylus bogdanovi et , 2013			—	Україна (інтродукція до м. Одеса, району Молдаванка)
Гекон каспійський	Tenuidactylus caspius (Eichwald, 1831)			NA	Росія (Дагестан, Астрахань — інтродукція)
Гекон турецький	Hemidactylus turcicus (Linnaeus, 1758)			LC	Албанія, Боснія та Герцеговина, Греція, Іспанія, Італія, Мальта, Португалія, Словенія, Туреччина, Франція, Хорватія, Чорногорія
	Acanthodactylus erythrurus (Schinz, 1833)	Lacertidae		LC	Південь Піренейського півострова: Гібралтар, Іспанія, Португалія
	Acanthodactylus schreiberi Boulenger, 1878			EN	Кіпр
	Algyroides fitzingeri (Wiegmann, 1834)			LC	Італія (Сардинія та розташовані поблизу острови), Франція (Корсика та розташовані поблизу острови)
	Algyroides marchi , 1958			EN	Південно-західна Іспанія (район Кордильєри-Пребетіки)
	Algyroides moreoticus Bibron et , 1833		NT	Греція (Пелопоннес та розташовані поблизу острови)
	Algyroides nigropunctatus (Duméril et Bibron, 1839)		LC	Узбережжя Адріатичного моря: Албанія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія, Північна Македонія, Сербія (Косово), Словенія, Хорватія, Чорногорія
	Anatololacerta anatolica (Werner, 1900)		NA	Греція (Самос та Ікарія)
	( et , 1986)		—	Греція (Кастелорізо та прилеглі острівці)
	(, 1959)		—	Греція (Родос, , Сімі, Ніссирос, Пентаніссос, Стронгілі)
	(, 1885)		NT	Італія (Сардинія та прилеглі острови), Франція (Корсика та прилеглі острови)
	Dalmatolacerta oxycephala (Duméril et Bibron, 1839)		LC	Албанія, Боснія та Герцеговина, Хорватія, Чорногорія
	Darevskia alpina (Darevsky, 1967)		VU	Росія (гірські райони Краснодарського краю, Карачаєво-Черкесії та Кабардино-Балкарії)
Ящірка вірменська	Darevskia armeniaca (Méhely, 1909)		LC	Україна (каньйон річки Тетерів поблизу Житомира)
	(Méhely, 1909)		LC	Росія (Адигея, Карачаєво-Черкесія, Краснодарський край)
Ящірка кавказька	Darevskia caucasica (Méhely, 1909)		LC	Росія (уздовж північних схилів Кавказу)
	Darevskia daghestanica (Darevsky, 1967)		LC	Росія (Дагестан, Північна Осетія, Чечня)
Ящірка Даля	Darevskia dahli (Darevsky, 1957)		NT	Україна (каньйон річки Тетерів поблизу Житомира)
Ящірка артвінська	Darevskia derjugini (Nikolsky, 1898)		NT	Росія (Краснодарський край)
Ящірка Ліндгольма	Darevskia lindholmi ( et , 1936)		—	Україна (Крим)
Ящірка лучна	Darevskia praticola (, 1834)		NT	Болгарія, Греція, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина
	Darevskia rudis (, 1886)		LC	Росія (Дагестан, Інгушетія, Північна Осетія, Чечня)
Ящірка скельна	Darevskia saxicola (Eversmann, 1834)		LC	Росія (Кабардино-Балкарія, Карачаєво-Черкесія, Ставропольський край)
	, , et , 2007		LC	Гори Проклетіє на кордоні між Албанією та Чорногорією
	(Kolombatović, 1886)		VU	Боснія та Герцеговина, Хорватія, Чорногорія
Ящурка піщана	Eremias arguta (Pallas, 1773)		NT	Молдова, Росія, Румунія, Україна
Ящурка швидка	Eremias velox (Pallas, 1771)		LC	Росія (від Північного Кавказу до нижнього Надволжя), Казахстан
	Hellenolacerta graeca (, 1886)		NT	Греція (Пелопоннес)
	Gallotia atlantica (Peters et Doria, 1882)		LC	Канарські острови: Гран-Канарія (інтродукція), Фуертевентура, Лансароте, низка менших островів
			CR	Декілька скель на Гомері
	(, 1914)		LC	Ієрро, Гомера, Рокілльо, Тенерифе (інтродукція)
Канарська ящірка Галлота	Gallotia galloti ( in Webb et , 1839)		LC	Тенерифе, Ля-Пальма, низка малих острівців; Ієрро та Фуертевентура — точкова інтродукція
	, et , 2000		CR	Тенерифе (маленька ізольована популяція)
Канарська ящірка Симона	Gallotia simonyi (, 1889)		CR	Ієрро (розкидані маленькі популяції)
	Gallotia stehlini (, 1901)		LC	Гран-Канарія, Тенерифе (інтродукція)
	Iberolacerta aranica (, 1993)		EN	Іспанія та Франція (гірський масив між Баль-д'Аран та Ар'єж відповідно)
	(Arribas, 1994)		EN	Вкрай невелика гірська територія у місці сходження кордонів Андорри, Іспанії та Франції
Ящірка піренейська	Iberolacerta bonnali (, 1927)		NT	Гірські (піренейські) райони на кордоні Іспанії (від до Айгуес-Тортес) та Франції (від долини Оссо до долини д'Ауре)
	( & , 1937)		EN	Гірські масиви в центральній Іспанії: Сьєрра-де-Гвадаррама, Сьєрра-де-Бехар, Сьєрра-де-Гредос, Сьєрра-де-Авілья)
	Arribas, Carranza and , 2006		NT	Іспанія (Монтес-де-Леон)
	Iberolacerta horvathi (Méhely, 1904)		NT	Австрія, Німеччина, Італія, Словенія, Хорватія
	(, 1996)		CR	Ящірка трапляється на схилах декількох гір поблизу Саламанки, Іспанія: Пенья-де-Франсія, Астіала, Меса-дель-Франсес, Пуерто-ель-Портільо
Ящірка гірська	Iberolacerta monticola (Boulenger, 1905)		VU	Північ Іспанії (район Кантабрійських гір від Галіції до Пікос-де-Европа), Португалія (Серра-де-Ештрела)
Ящірка прудка	Lacerta agilis Linnaeus, 1758		LC	Майже вся Європа (у тому числі Україна), за винятком Ірландії, Португалії, Норвегії та Фінляндії. Вкрай малі популяції існують на кордоні між Францією, Андоррою та Іспанією, на північному сході Італії та на півночі Греції, у гірській місцевості
	Lacerta bilineata Daudin, 1802		LC	Андорра, Австрія, Велика Британія (острови Ла-Маншу, інтродукція в деяких прибережні зони на півдні Британії), Італія, Іспанія, Німеччина, Словенія, Франція, Хорватія, Швейцарія
	Werner, 1935		—	Греція (центральні Кіклади: Андрос, Тінос, Наксос, Парос, Антипарос та деякі інші)
	, 1952		—	Болгарія, Греція (частина поблизу європейської Туреччини та низка островів поблизу Малої Азії), Румунія, Туреччина
	Lacerta media Lantz et , 1920		LC	Росія (Дагестан, Краснодарський край)
Ящірка іберійська	Lacerta schreiberi Bedriaga, 1878		NT	Іспанія, Португалія
Ящірка смугаста	Lacerta strigata Eichwald, 1831		LC	Росія (Дагестан, Астраханська область)
Ящірка трисмуга	Lacerta trilineata Bedriaga, 1886		LC	Албанія, Болгарія (західна частина), Боснія та Герцеговина, Греція (у тому числі Крит), Північна Македонія, Сербія, Хорватія, Чорногорія
Ящірка зелена	Lacerta viridis (Laurenti, 1768)		LC	Австрія (південь та схід), Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія, Німеччина (схід), Молдова, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Туреччина, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Чорногорія
Змієголовка струнка	Ophisops elegans Ménétries, 1832		LC	Болгарія (південно-східна частина), Греція (північно-східна частина та низка островів в Егейському морі), Туреччина
	Phoenicolacerta troodica (Werner, 1936)		LC	Кіпр
	(, 1884)		LC	Іспанія та Португалія (північно-західна частина Піренейського півострова)
	, 1981		EN	Іспанія (Пенья-де-Франсія, Сьєрра-де-Гата, також в Доньяні), Португалія (низка гір в центрі країни та вздовж атлантичного узбережжя)
	(, 1952)		EN	Греція (західна частина Криту та прилеглі до нього острівці)
	Podarcis erhardii (Bedriaga, 1882)		LC	Албанія, Болгарія, Греція, Північна Македонія, Сербія, Туреччина
	Podarcis filfolensis (Bedriaga, 1876)		LC	Італія (Лампедуза (інтродукція), , Ліноза), Мальта (острови Мальта, Гоцо, Коміно, прилеглі острівці)
	(Werner, 1930)		VU	Греція (Скірос з прилеглими острівцями та Піперіон)
	Podarcis guadarrame (, 1916)		—	Іспанія (Центральні гори, Пікос-де-Европа, північний захід Іспанії), північна Португалія
	Podarcis hispanicus (Steindachner, 1870)		LC	Південно-східна Іспанія
	(, 1902)		—	Албанія, південно-західна Греція
	, , , et , 2008		VU	Греція (острови та )
Ящірка балеарська	Podarcis lilfordi (Günther, 1874)		EN	Іспанія (Майорка (інтродукція), острівці довкола Майорки та Менорки, острови архіпелагу Кабрера)
	(Boulenger, 1905)	—	Північно-східна Іспанія (територія, в яку входять Іберійські гори, Колумбретес, Самора, північ Валенсії, Кордильєра-Бетіка)
	Podarcis melisellensis (, 1877)	LC	Північно-західна Албанія (поблизу кордону з Чорногорією), Боснія та Герцеговина, північно-східна Італія (поблизу кордону зі Словенією), Словенія, Хорватія, Чорногорія
	Podarcis milensis (Bedriaga, 1882)	VU	Греція (Мілос та низка островів поблизу)
Ящірка мурова	Podarcis muralis (Laurenti, 1768)	LC	Австрія, Балканський півострів, Велика Британія (інтродукція на півдні), Бельгія, Іспанія, Італія, Нідерланди (інтродукція), Німеччина, Румунія, Словаччина, Угорщина, Україна (інтродукція), Франція, Чехія, Швейцарія
Ящірка пелопенеська	Podarcis peloponnesiacus (Bibron et , 1833)	LC	Греція (Пелопенес)
Ящірка пітіузенська	Podarcis pityusensis (, 1883)	NT	Іспанія (Пітіузькі острови, Майорка — інтродукція, Барселона — інтродукція, Гастелугаче — інтродукція, Ургулл — інтродукція)
	Podarcis raffoneae (, 1952)	CR	Італія (Ліпарські острови)
	Podarcis siculus (, 1810)	LC	Боснія та Герцеговина, Італія, Словенія, Хорватія Інтродукція: Греція, Велика Британія, Іспанія (Менорка, Сантандер), Нідерланди, Португалія, Румунія, Туреччина (Стамбул), Франція (Тулон), Чорногорія (Котор), Швейцарія
Ящірка кримська	Podarcis tauricus (Pallas, 1814)	LC	Албанія, Болгарія, Греція, Молдова, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Туреччина, Угорщина, Україна
	Podarcis tiliguerta (Gmelin, 1789)	LC	Італія (Сардинія та прилеглі острівці), Франція (Корсика та прилеглі острівці)
	(Boulenger, 1905)	LC	Іспанія (Андалусія)
	Podarcis virescens , , , et , 2014	—	Центральна Іспанія, південь Португалії
	Podarcis waglerianus , 1868	LC	Італія (Сицилія та Егадські острови)
	(Linnaeus, 1758)	LC	Андорра, Іспанія, Італія (Ізола-дей-Конілі — інтродукція), Португалія, Франція (крайня південно-західна середземноморська частина)
	Fitzinger, 1826	LC	Центральна Іспанія
	(, 1829)	—	Іспанія (узбережжя Середземного моря), Франція (крайня південно-західна середземноморська частина)
	, , , et , 2012	—	Західна частина Піренейського півострова (Іспанія та Португалія)
	(Duméril et Bibron, 1839)	NA	Іспанія (Менорка — інтродукція)
	(Milne-Edwards, 1829)	LC	Португалія (Мадейра, порт Лісабона — інтродукція)
Ящірка прикрашена	Timon lepidus (Daudin, 1802)	NT	Андорра, Іспанія, Італія (крайній північний захід), Португалія, Франція (південний схід та атлантичне узбережжя (Аквітанія та Пуату-Шарант))
	(Buchholz, 1963)	—	Південно-східна Іспанія (Аліканте, Альмерія, Мурсія)
Ящірка живородна	Zootoca vivipara (Lichtenstein, 1823)	LC	Майже по всій території Європи, але значно менше трапляється на її півдні. Відсутня у Молдові, Словенії, Португалії та Туреччині, підтверджена присутність в Греції та Чорногорії
	, , et , 2000	—	Південь Австрії, північний схід Італії, Словенія (замість Z. vivipara), північний захід Хорватії
	(, 1884)	Natricidae	—	Андорра, Іспанія, Португалія, Франція (частина середземноморського узбережжя поблизу кордонів з Іспанією)
	(Lacépède, 1789)		—	Поширений на захід від Рейну, включно з Британією, на північ від Піренейського острова, де поширений N. astretophora, на південь від Альп (весь Апеннінський півострів, Корсика, Сардинія, Сицилія). Ареал смужкою доходить до Істрії (Словенія, Хорватія).
Вуж гадюковий	Natrix maura (Linnaeus, 1758)		LC	Іспанія, північно-західна Італія, Португалія, Франція (окрім півночі), крайній захід Швейцарії
Вуж звичайний	Natrix natrix (Linnaeus, 1758)		LC	На захід від Рейну та північ від Альп: ареал проживання змії охоплює Кіпр, Балкани, східну (у тому числі Україна) та північну Європу, а також більшу частину центральної.
Вуж водяний	Natrix tessellata (Laurenti, 1768)		LC	Південь та схід Австрії, весь Балканський півострів, Італія, Казахстан, Молдова, точково Німеччина, крайній південний захід Польщі, Росія, Словаччина, Угорщина, Україна, Чехія, точково Швейцарія
	Tarentola angustimentalis Steindachner, 1891	Phyllodactylidae	LC	Іспанія (Канарські острови: Лансароте, Фуертевентура, Лобос, Грасіоса і низка менших острівців)
	Tarentola boettgeri Steindachner, 1891		LC	Іспанія (Канарські острови: Гран-Канарія, Ієрро та острівці поблизу них), Португалія (острови Селваженш, Мадейра)
	Tarentola delalandii (Duméril et Bibron, 1836)		LC	Іспанія (Канарські острови: Тенерифе та Ла-Пальма)
	Tarentola gomerensis et Bischoff, 1983		LC	Іспанія (Канарські острови: Гомера)
Гекон стінний	Tarentola mauritanica (Linnaeus, 1758)		LC	Середземноморське узбережжя (здебільшого західне): Греція, Іспанія, Італія, Мальта, Португалія (також інтродукований на Мадейру), Франція, Хорватія, Чорногорія
	(Geoffroy Saint-Hilaire, 1827)	Psammophiidae	LC	Албанія, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Греція, Північна Македонія, Туреччина, Хорватія, Чорногорія Під питанням: Італія, Словенія
Ящіркова змія звичайна	Malpolon monspessulanus (Hermann, 1804)	Psammophiidae	LC	Іспанія, Португалія, крайній північний захід Італії, уздовж середземноморського узбережжя Франції
	, et , 1996	Scincidae	LC	Кіпр
Коротконіжка європейська	Ablepharus kitaibelii Bibron et , 1833		LC	Східна Албанія, Греція, точково в східній Боснії та Герцеговині, Болгарія, Північна Македонія, південь Румунії, південь Словаччини, Туреччина, північ Угорщини, точково в північно-східній Хорватії та східній Чорногорії
	Chalcides bedriagai (, 1880)		NT	Гібралтар, Іспанія, Португалія
	(Linnaeus, 1758)		LC	Італія
	, 1975		—	Іспанія (Канарські острови: Гомера, Ієрро)
	Chalcides ocellatus (Forskål, 1775)		LC	Південна Європа, в основному на островах: Греція (у тому числі Аттика та Пелопоннес), Італія (Сардинія, Сицилія, точково на Апеннінському півострові), Кіпр, Мальта
	Chalcides sexlineatus Steindachner, 1891		LC	Іспанія (Канарські острови: Гран-Канарія, інтродукція на низку островів поруч)
Сцинк Симона	Chalcides simonyi Steindachner, 1891		EN	Іспанія (Канарські острови: Фуертевентура, Лансароте)
	(Cuvier, 1829)		LC	Іспанія, північно-західна Італія, Португалія, південно-східна Франція та кілька ізольованих популяцій на атлантичному узбережжі
	Chalcides viridanus (, 1851)		LC	Іспанія (Канарські острови: Тенерифе, Ла-Пальма — інтродукція)
	Eumeces schneiderii (Daudin, 1802)		LC	Кіпр, Росія (Дагестан)
	Heremites auratus (Linnaues, 1758)		NA	Греція (Кос, Родос, Сімі, Самос, Кастелорізо)
	(Olivier, 1804)		LC	Кіпр
	, , et , 2017		—	Греція (Кастелорізо)
	Ophiomorus punctatissimus (Bibron and Bory, 1833)		LC	Греція (Пелопоннес)
Гекон європейський	Euleptes europaea (, 1839)	Sphaerodactylidae	NT	Італія (Сардинія та острівці поблизу, точково вздовж тірренського узбережжя), Франція (Корсика, острівці поблизу та точково вздовж середземноморського узбережжя)
Сліпун брамінський	Indotyphlops braminus (Daudin, 1803)	Typhlopidae	—	Іспанія (Альмерія — інтродукція)
Сліпун червоподібний	Xerotyphlops vermicularis (, 1820)	Typhlopidae	LC	Албанія, крайня південно-східна Болгарія, Греція, Північна Македонія, Росія (Дагестан), Туреччина, Чорногорія
Гюрза	Macrovipera lebetinus (Linnaues, 1758)	Viperidae	LC	Кіпр, Росія (Дагестан)
Гадюка мілоська	Macrovipera schweizeri (Werner, 1935)		EN	Греція (Мілос, Кімолос, Поліегос, Сіфнос)
Гадюка малоазійська	Montivipera xanthina (Gray, 1849)		LC	Греція (північний схід та низка островів уздовж Малої Азії), Туреччина
Гадюка носата	Vipera ammodytes (Linnaeus, 1758)		LC	Австрія (південь), Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія (північний схід), Північна Македонія, Румунія, Сербія, Словенія, Туреччина, Хорватія, Чорногорія
Гадюка аспідова	Vipera aspis (Linnaeus, 1758)		LC	Північ Іспанії, Італія, Німеччина (крайній південний захід (Шварцвальд)), Словенія (крайній захід), Франція, Швейцарія
Гадюка звичайна	Vipera berus (Linnaeus, 1758)		LC	Майже вся Європа (включно з Україною), за винятком Піренейського півострова та Ірландії. У південній Європі популяції дрібні та розкидані (наприклад, плазун присутній тільки на півночі Італії чи Греції, тільки на заході Угорщини тощо)
Гадюка Дініка	Vipera dinniki (Nikolsky, 1913)		VU	Росія (Кавказ)
	et , 1988		EN	Гірське пасмо Пінд (південна Албанія, північна Греція)
Гадюка кавказька	Vipera kaznakovi (Nikolsky, 1909)		EN	Росія (Краснодарський край)
	Vipera latastei Boscá, 1878		VU	Гібралтар, Іспанія, Португалія
Гадюка степова	Vipera renardi (Christoph, 1861)		VU	Казахстан, Росія, південна та східна Україна
Гадюка Сеоане	Vipera seoanei Lataste, 1879		LC	Північ Іспанія, крайня північ Португалія, крайніх південний захід Франції
Гадюка лучна	Vipera ursinii (Bonaparte, 1835)		VU	Окремими острівцями в Албанії, Боснії та Герцеговині, Греції, Італії, Румунії, Сербії, Угорщині, південно-східній Франції, Хорватії, Чорногорії Зникла в Австрії, сумнівна присутність в Болгарії
Каретта звичайна	Caretta caretta (Linnaeus, 1758)	Cheloniidae	Testudines	VU	Гніздиться на півдні Італії та Греції, а також на Кіпрі, трапляється у водах Середземного, Адріатичного, Тірренського та Іонічного морів, рідше — в Атлантичному океані, епізодично — в Чорному морі
Черепаха зелена	Chelonia mydas (Linnaues, 1758)			EN	Трапляється в Середземному морі та поблизу атлантичного узбережжя. Гніздиться на Кіпрі та, можливо, на Криті (Греція)
Бісса справжня	Eretmochelys imbricata (Linnaues, 1766)			CR	Бродячий вид, що інколи трапляється у європейських водах
	Lepidochelys kempii (), 1880)			CR	Бродячий вид, що інколи трапляється у європейських водах
	Lepidochelys olivacea (Eschscholtz, 1829)			VU	Бродячий і вкрай рідкісний у європейських водах вид (достовірні знахідки біля Франції та біля Іспанії в Середземному морі)
Шкіряста черепаха єдина	Dermochelys coriacea (Vandelli, 1761)	Dermochelyidae		VU	Відносно часто трапляється в Атлантичному океані, дещо рідше — в Середземному морі. Яєць в Європі не відкладає
Черепаха європейська	Emys orbicularis (Linnaeus, 1758)	Emydidae		NT	Поширена у більшій частині Європи (включно з Україною), за винятком півночі (Скандинавські країни та Естонія) та заходу (північно-західна частина Франції, Бельгія, Нідерланди, Британські острови (можливо, реінтродукована)). Реінтродукована в Данії та низці країн центральної Європи.
Червоновуха черепаха звичайна	Trachemys scripta (Thunberg in , 1792)	Emydidae		LC	Інтродукований інвазійний вид. Множинні знахідки по всій Європі, частина з них здатна до самовідтворення.
Черепаха каспійська	Mauremys caspica (Gmelin, 1774)	Geoemydidae		—	Росія (Дагестан)
Черепаха іберійська	Mauremys leprosa (, 1812)			VU	Гібралтар, Іспанія, Португалія
	(Valenciennes, 1833)			LC	Албанія, південна Болгарія, південна Боснія та Герцеговина, Греція, південна Північна Македонія, Туреччина, південна Хорватія, південно-західна Чорногорія
Черепаха середземноморська	Testudo graeca Linnaeus, 1758	Testudinidae		VU	Греція, південь Болгарії, Іспанія (Альмерія, Мурсія, Мальорка та біля Севільї), Італія (Сардинія — інтродукція), Північна Македонія, Росія (Кавказ та чорноморське узбережжя від Анапи і до кордону з Грузією), Румунія (Добруджа), Сербія, Туреччина
Черепаха балканська	Testudo hermanni Gmelin, 1789			NT	Уздовж Адріатичного моря від Словенії до Греції, Балканський півострів, Іспанія (Каталонія та Балеарські острови), Італія, південний схід Румунії, Франція (точково на південному сході)
Черепаха облямована	Testudo marginata , 1792			LC	Південь Албанії, південна та центральна Греція, Італія (Сардинія — інтродукція)
Трионікс африканський	Trionyx triunguis (Forskål, 1775)	Trionychidae		NA	Греція (Родос, Калімнос, Лерос, Кос — бродячий вид)

Сумнівні, непідтверджені плазуни та рептилії, чий таксономічний статус суперечливий

Потенційно новий

Сумнівний

Таксномічні суперечки

Українська назва	Біноміальна назва	Родина	Ряд	Статус ЄЧС/МСОП	Країни поширення
Аноліс каролінський	Anolis carolinensis , 1832	Dactyloidae	Squamata	LC	Наявні дані про інтродукцію на Тенерифе, трапляється і на Піренейському півострові, але відсутні дані щодо утворення стійкої популяції, здатної до самовідтворення
	(, 1818)	Gekkonidae		—	Наявні дані про інтродукцію на острови Мадейра
	Darevskia pontica (Lantz & Cyrén, 1918)	Lacertidae		—	Підвид D. praticola із західного узбережжя Чорного моря, який деякі вчені вважають окремим видом
	Parvilacerta parva (Boulenger, 1887)	Lacertidae		LC	Наведена в списку SEH, однак її ареал проживання не входить в задані межі Європи. Найближче до них трапляється в Анталії й Вірменії.
	Natrix megalocephala et , 1987	Natricidae		VU	Більшість вчених вважає N. megalocephala синонімом N. natrix. Втім у російській літературі цей вуж далі наводиться як самостійний вид. Трапляється уздовж східного чорноморського узбережжя
Щитомордник звичайний	Gloydius halys (Pallas, 1776)	Viperidae		NA	Потенційно може траплятися в Європі (на захід від Волги), однак більшість описів давні, сучасних знахідок не існує. Таксономічний комітет SEH таким чином не включив змію до свого списку, втім вона має статус в ЄЧС.
Гадюка лісостепова	Vipera nikolskii , & , 1986			—	Ряд вчених заперечує видовий рівень гадюки Нікольського, вважаючи її підвидом гадюки звичайної, або даючи їй невизначений статус. Комітет розглядає гадюку як підвид V. berus. Трапляється в східній Румунії, Молдові, Україні (внесена в Червону книгу) та Росії.
Гадюка Лотієва	Vipera lotievi , Tuniyev, Orlov, & ,			NT	Таксономічний комітет дотримується думки, що V. lotievi входить до видового комплексу V. renardi. Трапляється в кавказькому регіоні Росії.
	Tuniyev et , 2001			EN	Відповідно до поглядів комітету, в генетичному плані гадюка являє собою змішану популяцію V. renardi та V. kaznakovi. Комітет розглядає її у складі виду V. kaznakovi. Трапляється в долині Лаби та вздовж Скелястого хребта.