Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Населення Росії Росія ни рос русские МФА ˈruskʲɪje східнослов янськ

Москвини

Москвини
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Населення Росії.

Росія́ни (рос. русские, МФА: [ˈruskʲɪje]) — східнослов'янський народ. Також — москови́ти, москви́ни (в Україні 16–17 ст.), великоро́си (19 — на поч. 20 ст.).

Росіяни
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
image
Самоназварос. русские
Кількість134 млн
Ареалimage Росія: 117,319,000

image Україна: 8,334,100
image Казахстан: 3,512,925 (2020)
image Німеччина: 3,500,000
(включаючи російських євреїв і російських німців)
image США: 3,072,756 (2009)
image Ізраїль: 938,500 (2011)
(включаючи російських євреїв)
image Узбекистан: 809,530 (2019)
image Білорусь: 706,992 (2019)
image Канада: 622,445 (2016)
(російське походження, за винятком російських німців)
image Латвія: 487,250 (2018)
image Киргизстан: 352,960 (2018)
image Бразилія: 340,000
image Естонія: 322,700 (2021)
image Аргентина: 300,000 (2018)
image Молдова: 201,218 (2014)
image Франція:200,000 to 500,000
image Туркменістан: 150,000 (2012)
image Литва: 129,797 (2017)
image Італія: 120,459

image Азербайджан: 119,300 (2009)
Расаєвропеоїдна
Близькі до:східні слов'яни
Моваросійська
Релігіяimage Східне православ'я (Московський патріархат)
Окремі положення цієї статті сумнівні. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним та за можливості виправте недоліки. (вересень 2019)

Переважно проживають в Росії, рідною є російська мова. Більшість віруючих належить до РПЦ, меншість — до старообрядців та інших релігійних течій.

Сформувалися в XV—XVI століттях у Московському князівстві, колишньому васалі Золотої Орди, на основі слов'янських і частково балтських та фінських етносів. Вели тривалі війни з сусідами — ординськими державами-спадкоємцями (Астраханню, Казанню, Кримом), Лівонією, Литвою, Польщею, Швецією, Німеччиною, Туреччиною, Персією, Китаєм, Японією, кавказькими, середньоазійськими і сибірськими народами. Протягом XVIII—XIX століть розширили ареал свого проживання до Арктики, Кавказу, Сибіру, Далекого Сходу, Аляски. Асимілювали більшість автохтонів цих регіонів. Були найчисленнішою етнічною групою в Російській імперії і СРСР. Віками жили в умовах кріпосницького гніту, скасованого 1861 року. Стали однією з рушійних сил більшовицької революції в Росії, сприяли утвердженню комуністичного режиму у власній країні.

На початок ХХІ століття загальна кількість становила близько 137 млн; з них у Російській Федерації — 111 млн осіб (2010). Мають велику діаспору в Казахстані — 3,8 млн (2010), США — 2,6 млн, в Україні — 1,7 млн (2020), Білорусі — 0,7 млн. Найбільша національна меншина в Україні та Казахстані.

Назва

  • Росія́ни — українська сучасна назва. Походить від грецького імені Русі — Росія, що широко використовувалося в московській державній і церковній документації.
  • Ру́сскіє  (рос. русские) — російська самоназва, є за походженням субстантивованим прикметником. Цей прикметник виник у XV—XVI ст. від двоскладного сполучення «русскіє люді», в якому другу частину перестали вживати, згодом він став самоназвою росіян. У сучасній російскій етнографії усталена теза, що закріплення етноніма «русскіє» в Московській державі припадає на XV—XVI століття. На відміну, на власне руських землях (Україна і Білорусь), що перебували у складі Великого князівства Литовського і Польського королівства, утвердився етнонім «русин» (однина), «русь» (множина). Після входження Війська Запорозького у 1654 році в орбіту політичних впливів Московської держави та інтенсифікації контактів інтелектуальних, бюрократично-службових та, особливо, вищих церковних верств відбулося поступове перенесення етноніма «руські», «руський народ» від уже політично розділеної православної спільноти Речі Посполитої — на росіян.
  • Великоро́си, або великору́си — ранньомодерна назва росіян. Використовувалася у ХІХ—ХХ століттях для підкреслення окремішності росіян від українців (малоросів) і литвинів (білорусів). Також вживається в сучасній російській етнографічній літературі для позначення росіян після XV ст., наприклад: «російська (великоруська) народність». Проте «Мала радянська енциклопедія» у 1930 стверджувала, що «Великоруси — термін, штучно введений у 19 столітті».
  • Москва́ — ранньомодерна назва росіян, що вживалася в Речі Посполитій.
  • Москови́ти (лат. moscovitae) — середньовічна латинська назва росіян, яка увійшла в більшість європейських мов нового часу.
  • Москви́ни (подібно до «литвини», «русини») — середньовічна і ранньомодерна українська назва росіян. Також — моско́вці, московські люди тощо.
  • Москвич, московка (ст.-укр. Москвїчь, ст.-укр. Московъка) — в староукраїнській мові XV ст. — уродженці або жителі Великого князівства Московського.
  • Москалі́ — ранньомодерна українська назва; згодом стала також позначати солдат московської (російської) армії.
  • Каца́пи — зневажлива українська назва нового часу. Походить з тюркських мов, означає «різника».

Історія

Історію російського народу традиційно починають з часів Русі. Традиція йде з часів Російської імперії, коли «русскими» або «россиянами» називали не тільки сучасних росіян, а взагалі всі східнослов'янські народи. Незважаючи на те, що в радянській етнографії українці, білоруси та росіяни вже розглядалися як окремі народи, офіційна радянська історіографія зберегла звичай починати російську історію від часів Київської Русі. Аналогічний підхід зберігається у сучасній російській і західній історичних школах. З іншого боку, це можна пояснити і необхідністю часового «контексту», опису подій давніших часів для розуміння історії. Слід також зважати на те, що національна ідентичність до XIX—XX ст. була близька до ідентичності релігійної, а історія християнства «русских земель» починалася саме з Київської Русі.

З точки зору українських істориків, це є помилковим, оскільки «русь» ототожнюють з сучасною Росією, а «руський народ» — з «російським народом». Плутанину вносять двозначність російського терміна «русский» який означає як «російський», так і «руський». Коріння явища лежать ще в застарілій термінології часів Російської імперії. Втім, серед сучасних українських авторів популярна думка, що це робиться спеціально: з метою виправдати претензії сучасної Росії на землі Російської імперії, зокрема, України та Білорусі. З їхньої точки зору, історію Росії слід виводити з Московського князівства — родоначальника Російської держави.

image
Росіяни Воронезької губернії 1862 р.
image
Юні російські селянки, фото Сергія Прокудіна-Горського, 1909 рік

Ядром російської етнічної території було Володимирсько-Суздальське, а згодом — Велике Московське князівство; на початку 16 ст. її можна рахувати (без рідко заселених або й незаселених просторів на півночі) на яких 1 млн км², а кількість росіян — на 5 — 6 млн. Натомість вона не зазнавала більших змін на заході — з теперішніми естонцями й латишами і на південному заході — з білорусами й українцями, де етнічна межа покривалася приблизно з кордонами Москви і Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої.

Досить чітко визначали межі розселення росіян і західні посли: Посол Папи Римського до імперії Чингісидів Іоан де Плано Карпіні, посол короля Франції Людовика ІХ до хана Золотої Орди Сартака Вільгельм де Рубрук. Перший відвідав двір хана Батия і столицю Монгольської імперії Каракорум у 1246 році й повернувся у Європу в 1247 році через Київ. Другий відвідав країну хана Сартака, країну хана Батия і столицю Монгольської імперії Каракорум у 1253–1254 рр. і повернувся в «землю обітованну» 1255 року[].

Вільгельм де Рубрук зазначав, що землі Русі лежали на північ від Перекопу. За його спостереженням Русь всюди мала ліси та тягнулася від Польщі й Угорщини до Танаїда. Ось як Рубрук описував народи, що заселяли землі на північний схід від ставки Сартака (орієнтовно північний схід сучасної Воронезької області):

image Ця країна за Танаїдом дуже гарна і має річки й ліси. На півночі є величезні ліси, в яких живуть два роди людей, а саме: Моксель, які не мають жодного закону, справжні язичники. Міст у них нема, а живуть вони в маленьких хатинах у лісах. Їхній государ і більша частина люду були вбиті в Германії. Удосталь є в них свиней, меду й воску, дорогоцінних хутер і соколів. Позад них живуть інші, йменовані Мердас, яких Латини називають Мердиніс, і вони — Сарацини. За ними Етилія. image

Росіяни постійно колонізували північ і суцільно заселили південну частину тайги, а уздовж річок, зокрема Північної Двини дійшли до Білого моря (Помор'я): невеликі фінські народи зазнавали русифікації, за винятком карельців на заході і комі (зирян) в сточищі Печори. У другій половині XVI і особливо в XVII століття росіяни колонізували Середнє Надволжя й Урал і витиснули місцеві досить численні народи — тюркські (татар, чувашів, башкирів) і фінські (мордву, удмуртів, марійців) з їх найкращих земель, так що мордва тепер являє собою невеликі острови на своїй колишній території (вони становлять в Мордовській АССР 35,4 %), а інші народи живуть щоправда компактніше, але росіяни в їхніх автономних республіках становлять від 40 до 47 %. Також з початку XVI століття розпочалася російська колонізація степів Центрально-Чорноморського району (у XVI — XVII ст. росіяни заселили у ньому територію близько 300 000 км²), і в пол. XVII ст. зіткнулися тут з українською колонізаційною хвилею. Заселення росіянами долішнього Поволжя припадає на XVII ст. і XVIII ст. (на ньому російський уряд у XVIII ст. поселив німецьких і українських колоністів), Передкавказзя — на другу пол. XVIII і гол. XIX століття; і тут росіяни зустрілися з українською колонізацією. Заселення Західного Сибіру росіянами почалося з кінця XVII ст. (на поч. XVIII ст. у Західнім Сибіру жило близько 300 000 росіян, переважно в південній смузі тайґи), пізніше воно поширилося на східний Сибір, у другій пол. XIX ст. на Далекий Схід і Середню Азію; в колонізації Степу і Далекого Сходу (Зелений Клин) з кінця XIX ст. брали інтенсивну участь й українці. З місцевого населення численнішими є тепер якути і буряти (обидва народи мають свої АССР).

Разом з тим постійно збільшувалася російська етнічна територія — лише в Європі з 1 млн км² на початку XVI ст. до 2,6 млн. на початку XX ст. (без слабо заселених етнічно мішаних земель). Ще швидшим темпом зростала кількість росіян: з близько 5 млн. на початку XVI ст. до 12 — 13 млн. на початку XVIII ст. і яких 30 — 32 млн. у 1858. Швидка колонізація та часткова асиміляція різнонаціональних племен призвели до постання окраїнних груп російського населення з подекуди автономістичними й опозиційними щодо російського державного центру тенденціями (донські й уральські козаки, сибіряки) і обширних етнічно мішаних територій на Середньому Поволжі, Уралі, в Карелії та (російсько-українських) на східному Передкавказзі (разом бл. 0,6 млн км²).

Антропологія та генографія

image
Портрет великороски. Ілюстрація до книги «Земля і люди. Загальна географія» (т.5), Жана Жака Елізе Реклю, 1880

Антропологічні ознаки та генографічні особливості росіян докладно вивчені. У сучасному російському населенні виразні риси «субстратних» антропологічних типів. Основним із них є «фінно-угорський субстратний пласт», тобто антропологічний тип дослов'янського населення, що розмовляло фінно-угорськими мовами.

Велика частина росіян належить до європеоїдної раси, представленої усіма трьома своїми групами (північною, південною, перехідною), але з різкою перевагою перехідних форм. До північної групи належать північно-західні групи росіян. До перехідних форм належить більшість росіян європейської частини Російської Федерації. На Поволжі, на Уралі, у Західному Сибіру здавна утворилася контактна зона між європеоїдами та монголоїдами, причому ознаки монголоїдної раси сильніше проявляються у східному напрямку. Перші поселенці-росіяни Сибіру, що змішалися з місцевим населенням, утворили не дуже численні своєрідні групи, що відрізняються від росіян європейської частини РФ не лише у етнокультурному, але і у расовому відношенні — це камчадали, колимчани.

Генографічні дослідження засвідчили значну генетичну неоднорідність етнічних росіян у порівнянні з іншими європейськими популяціями,,,. Встановлені «кардинальні відмінності північних і південних росіян» при аналізі карт мінливості різних ознак: гаплогрупп Y-хромосоми і класичних маркерів, прізвищ та антропологічних ознак.

Середні антропологічні показники або збігаються з середніми західноєвропейськими величинами, або відхиляються від них, залишаючись, проте, в межах коливань західних груп. Можна відзначити наступні ознаки, що відрізняють росіян:

image
Генетична гетерогенність народів Європи: чим більший «показник гетерогенності етносу», тим більше одні його популяції зовсім несхожі з іншими
  • Частка світлих і середніх відтінків волосся і очей підвищена, частка темних — знижена;
  • Знижений зріст брів і бороди;
  • Помірна ширина обличчя;
  • Переважання середнього горизонтального профілю і середньовисокі перенісся;
  • Менший нахил чола і більше слабкий розвиток надбрів'я.

У російських популяціях відзначається вкрай низька частота генетичних ознак, характерних для монголоїдних популяцій. Вельми рідкісний епікантус, який з числа більш ніж 8500 обстежених росіян чоловічої статі виявили лише 12 разів, причому тільки в зародковому стані. З такою ж частотою епікантус спостерігається у населення Німеччини.

За результатами досліджень Y-хромосомних маркерів виділяються дві групи російських популяцій — північну і центрально-південну. У етнічних росіян північної групи, які увійшли в обширний «північний» кластер разом з популяціями балтів (латишів і литовців), фіномовних народів (комі, фінів, естонців, карелів), а також німецькомовних шведів, висока частка гаплогруп, типових для угро-фінів (N1c, N1b становлять 40-54 %) і високий ступінь генетичної диференціації. Південно-центральна група етнічних росіян входить в загальний кластер з білорусами, українцями та поляками, для яких характерна генетична однорідність та високі частки типових для східних слов'ян гаплогруп R1a (50-56 %) та І2 (10-16 %). Частоти східноєвразійських гаплогруп у росіян відповідають середнім по Європі.

За результатами дослідження маркерів мтДНК, а також аутосомних маркерів росіяни схожі з іншими популяціями Центральної та Східної Європи, але їх мітохондріальний генофонд характеризується високим різноманіттям. За його структурою етнічні росіяни віднесені до двох кластерів — східно-європейського (входять західні та східні слов'яни, балти, а також балканські народи) та північно-європейського (західні фіно-угорські народи та північні російські популяції).

Для російського народу в ареалі його поширення характерна надзвичайно висока гетерогенність (ḠST = 2,0) порівняно з «типовими» народами Західної Європи (ḠST = 0,7), Кавказу (ḠST = 0,8), Східної Європи (ḠST = 1,2), Приуралля і Зауралля (ḠST = 1,4), Середньої Азії і Казахстану (ḠST = 1,3).

Етногенез

Докладніше: Етногенез росіян
image
Етнографічна карта СРСР, 1930

В етногенезі росіян взяли участь східнослов'янські літописні племена (ільменські словени, кривичі, в'ятичі, та фіно-угорські племена (меря, весь, мещера, мурома, водь, чудь та інші). Останні були переважно асимільовані в процесі міграцій слов'ян на схід та північ східноєвропейської рівнини, який розпочався в VI столітті. Час виникнення окремого російського етносу є предметом наукових дискусій, пов'язаних із проблемою існування давньоруської народності та визначенням етнічної номенклатури для домодерних спільнот. У сучасній російській етнографії є усталеною теза, що внаслідок розпаду східнослов'яних етнічних утворень часів Київської Русі формування сучасного російського народу припадає на XV — початок XVI століття і пов'язується з поширенням контролю Московського князівства на весь тодішній етнічний ареал росіян.

Чисельність

Докладніше: Чисельність росіян

Загальна чисельність росіян у світі останнім часом становить близько 133 мільйонів осіб (за різними оцінками — від 127 млн чол. до 150 млн осіб), з них в Росії — 111 мільйонів (2010) або близько 77,8 % населення країни (в 2002 році — 116 мільйонів або близько 79,8 %).

Складають більшу частину населення Російської Федерації, а також значну частину населення в країнах колишнього СРСР: в Україні, у Білорусі, Казахстані, Узбекистані, Латвії, Киргизії, Естонії, Литві, Молдові, (в тому числі у Придністров'ї), Туркменістані. Великі діаспори присутні в США, Канаді, Бразилії, Німеччини[].

Переписи Російської імперії та СРСР

image
Частка росіян у Росії за переписом 1989 року
1897 рік

Кількість росіян відома за даними перепису 1897 року. За ним на території всієї Російської імперії жило 55,8 млн. росіян, у тому числі у 50 європейських губерніях (без Царства Польського і Фінляндії) — 48,6 млн, на Кавказі — 1,8 млн., в Азії — 5,0 млн..

У 50 європейських губерніях росіяни становили абсолютну більшість у 28 (без країн Балтії, України й Білоруси та Астраханської, Уфимської й Казанської губерній).

Фактично число росіян було менше (до них зараховано, наприклад, також білорусів Смоленщини й українців північної Чернігівщини).

Кількість росіян у світі на 1897 — 55,8 млн.. Їх число (для порівняння — також українців та білорусів) за урядовими статистиками і оцінками в млн. та (у дужках) їхні відсоткові співвідношення такі:

Рік росіяни українці білоруси
1897 55,8 (63,3) 26,4 (29,9) 6,0 (6,8)
1914 79,0 (63,0) 40,0 (30,0) 9,0 (7,0)
1926 79.0 (62,5) 40 — 41 (31,0) 8,5 (6,5)
1959 115,6 (70,3)* 40,0 (24,5)** 8,5 (5,2)
1970 130,4 (71,0)* 43,3 (23,7)** 9,7 (5,8)

-* ч. і % надто високі;

-** ч. і % надто низькі.

1926 рік

За радянським переписом 1926 р., кількість росіян значно збільшилася (77,8 млн.). Пропорція між трьома східно-слов'янськими народами сильно не змінилась. Інтенсивно колонізуючи Азію, відсоток росіян у ній збільшився (разом з Кавказом) з 12,3 % у 1897 до 18,2 % у 1926.

Цей нормальний розвиток кількости росіян, простору їхньої етнічної території та пропорції до інших народів СРСР, зокрема українців, зазнав раптових змін, почавши з початку 1930-х pp. через зміну національної політики КПРС. Посилена русифікація, особливо позбавлення всіх національних прав українців, що живуть поза межами УРСР, постійне переселювання росіян на території інших народів при одночасному (переважно примусовому) виселюванні неросіян з їхніх земель, фізичного нищення неросіян (насамперед українців) призвело до чималого збільшення кількості росіян коштом інших народів та поширення їхньої національної території.

Після другої світової війни росіяни заселили Східну Пруссію (Калінінградська область) і південно-східну Фінляндію, у яких вони ніколи не жили. Складовою частиною російської етнічної території стали колишні білоруська Смоленщина і українська північна Чернігівщина, простори колишніх німецьких колоній на Надволжі, більшість Карелії.

Значно посунений процес русифікації колишньої української частини Вороніжчини, Курщини і Білгородщини (у 1926 — 1,4 млн. українців, за переписом 1970 — 0,2 млн.), Кубані й Східного Передкавказзя (1926 — 2,5 млн. українців, 1970 — 0.25 млн.), українських колоній на Надволжі та Уралі (0,52 і 0,13 — без Оренбурзької області), північного Казахстану. Справді русифікація українців не пішла аж так далеко, як у світлі радянського перепису, але безперечним фактом є перетворення українських прикордонних земель на складову частину російської етнічної території.

Пізніші переписи показали, що швидке примусове зросійщення у 1930-х роках українців на українській етнічній території, що була підпорядкована РРФСР, з подальшим закріпленням у паспортах (в процесі паспортизації населення) відбилося на етнічній самосвідомості української людності. Сьогодні українці, що не втратили етнічну самоназву («українці»), кількісно переважають лише на локальних територіях (переважно в межах колишнього Острогозького полку).

Тепер можна рахувати російську етнічну територію в Європі без мішаних і рідко заселених земель на 2,8 млн. км² (з мішаними на 3,4 млн.), а російська етнічну територію в Азії (без мішаних і рідко заселених земель на 2,0 до 2,5 млн. км²). Разом з тим збільшується пєреселювання росіян до Азії (з 18,2, всіх росіян у 1926 до 22,3 % у 1970) та їхній відсоток у інших РСР, АРСР і Автономних Областях з 13,1 % у 1926 до 26,5 % у 1970 (у тому числі в УРСР з 8,1 % до 19,4 %; у надбалтицьких республіках з 0,3 % до 19,0 %).

У наслідок цих процесів безупинно зростає в СРСР кількість росіян (у млн. і — у дужках — у % всього населення СРСР; для порівняння кількість українців):

Рік росіяни українці
1926 78,7 (46,6) 38,8 (22,8)
1959 114,1 (54,8) 37,2 (17,8)
1970 129,0 (53,5) 40,8 (16,9)
1959—1970-ті роки

Зменшення відсотка росіян в СРСР за 1959 — 70 іде за рахунок їхнього зменшения в Середній Азії та на Закавказзі (з 22,4 на 20,0 %) спричинене значно вищим природним приростом їх народів, порівняно з росіянами.

Фактично приріст росіян, a разом з тим зменшення українців було менше, бо радянська статистика — невірна. На ділі кількість осіб українського походження в СРСР на яких 10 млн. (?) вища, кількість росіян відповідно нижча.

Значно вищою, ніж кількість росіян за національністю є кількість осіб, які подали російську мову як свою рідну. За радянською статистикою вона така (у млн. і — у дужках — у % всього населення):

Рік росіяни українці
1926 85,0 (50,2) 35,2 (20,6)
1959 124,1 (59,5) 33,2 (15,9)
1970 141,8 (58,8) 35,4 (14,7)

Про далеко посунену мовну русифікацію свідчить, що 1970 — 10,5 % не-росіян подало російську мову як рідну (серед українців — 14,3 %, білорусів — 19,0 %, євреїв — 79 %).

Діаспора

Росіяни в Україні

Докладніше: Росіяни в Україні

У сучасній Україні росіяни другий за чисельністю народ після українців від 1920-х років. Перед тим російська етнічна група була третьою за чисельністю після єврейської, ще раніше — четвертою (після євреїв та поляків), п'ятою (після євреїв, поляків та кримських татар). Місце етнічної групи українських росіян у розвитку етнічної будови людності України упродовж ХХ ст. суттєво змінювалося і залежало великою мірою від політики московського уряду.

Сучасна етнічна група росіян в Україні сформувалася переважно завдяки міграційному допливу росіян з близьких до України губерній Росії від кінця XIX ст. до середини ХХ ст. та організованих радянською владою масових переселень росіян, для компенсації втрат населення внаслідок українських голодоморів, а також масових депортацій. Суттєвим чинником збільшення долі росіян у післявоєнні часи слугували політика утворення «радянського народу», денаціоналізація та русифікація, які проводилися майже п'ятдесят років, що здійснювалися шляхом стимулювання міграції, змішування населення та творення багатонаціональних робочих колективів.

На час перепису населення 2001 р. в Україні зафіксовано 8 334 141 особа, що назвала себе росіянином (росіянкою). Це значно менше, ніж напередодні розпаду СРСР (на час перепису 1989 р) — 11 356 тис., коли чисельність та питома вага росіян на території України сягнули максимальних значень. У 2020 році, за опитуванням соціологічної агенції КМІС, чисельність росіян в Україні не перевищувала 4,1 %.

Етнографічні групи

image
Групи росіян (з ліва на право): Псков, Твер, Смоленськ, Калуга, Тула (1826)

За особливостями мови і побуту росіяни поділяються, згідно з усталеною О. О. Шахматовим, О. І. Соболевським та пізніше прийнятою багатьма, зокрема радянськими, дослідниками (Б. М. Ляпунов, Ф. Філіп та ін.) схемою, на два чи три великі наріччя: північне , та південне акаюче з посереднім між ними говором Москви (первинно окаючим, але під впливом південного наріччя). Розмежування між ними проходить лінією Псков—Твер—Москва—Нижній Новгород. Урал та Сибір переважно окають. Дехто з дослідників (Д. Ушаков, Д. Зеленін та ін.) трактують дві перші групи як окремі народності, на межі яких розвинулася ще й третя (середньоросійська) — з культурним і політичним центром — Москвою, на основі якої відбувається мовна та культурна уніфікація. (див. також Російська мова). Сьогодні, у зв'язку з розвитком освіти та засобів масової інформації, різниця у діалектах значно зменшилась, але за сукупністю ознак російські етнографи [3] [ 2 травня 2015 у Wayback Machine.] виділяють на Європейській території російського розселення північну та південну історико-культурну зони з північноросійською та південноросійською «групами народу».

Побутово-мовними особливостями серед росіян вирізняється ще низка менших етнічних груп:

Мова

Докладніше: Російська мова та Історія російської мови

Російська мова належить до східної підгрупи слов'янських мов балто-слов'янської гілки, яка входять до складу індоєвропейської мовної сім'ї. У російській мові використовується писемність з урахуванням російського алфавіту, висхідного до кириличному алфавіту (кирилиці).

Російська мова — одна з шести офіційних мов ООН. За даними, опублікованими в журналі «Language Monthly» (№ 3 за 1997), приблизно 300 млн осіб по всьому світу на той момент володіло російською мовою (що ставило її на 5-е місце за поширеністю), з них 160 млн вважали її рідною (7-е місце у світі). Загальна кількість російськомовних у світі за оцінкою 1999 року — близько 167 млн, ще близько 110 млн людей володіють російською мовою як другою.

У соціологічному дослідженні Інституту Ґеллапа (Gallup, Inc), присвяченому ставленню до російської мови в пострадянських державах, 92 % населення в Білорусі, 83 % в Україні, 68 % в Казахстані та 38 % в Киргизстані, обрали російську мову для заповнення анкети під час проведення опитування. Інститут окреслив цей розділ дослідження як «Russian as the Mother Tongue» (Російська мова як рідна мова). Словесні побудови питань та практичні складності проведення опитувань могли внести помилки чи упередженість до результатів.

У США в штаті Нью-Йорк у 2009 році внесено поправку до виборчого законодавства, відповідно до якої у всіх містах штату, в яких проживає понад мільйон осіб, усі пов'язані з процесом виборів документи мають перекладатися російською мовою. Російська мова стала однією з восьми іноземних мов у Нью-Йорку, якою мають друкуватися всі офіційні матеріали виборчих кампаній. Раніше до списку були включені іспанська, корейська, філіппінська, креольська мови та три діалекти китайської.

До 1991 року російська мова була мовою міжнаціонального спілкування СРСР, де-факто виконуючи функції державної мови. У країнах СНД продовжує використосуватися як рідна для значної частини населення і як мова міжнаціонального спілкування. У місцях компактного проживання емігрантів із країн колишнього СРСР (Ізраїль, Німеччина, Канада, США, Австралія та ін.) випускаються російськомовні періодичні видання, працюють радіостанції та телевізійні канали, відкриваються російськомовні школи, де активно викладають російську. В Ізраїлі російська вивчається у старших класах деяких середніх шкіл як друга іноземна мова. У країнах Східної Європи до кінця 80-х років XX століття російська мова була основною іноземною мовою у школах.

Розмовну російську мову обов'язково вивчають усі космонавти, що працюють на МКС.

Діалекти

Докладніше: Діалекти російської мови

У російській мові виділено дві діалектні групи (говірки) — північноросійська («окаюча») і південноросійська («акаюча»), кожна з яких поділяється більш дрібні групи. Між північним та південним говірками розташована територія середньоросійських говірок. Кордон між північноросійською та південноросійською групами проходить по лінії Псков — Твер — Москва — Нижній Новгород.

У північній говірці виділяються три групи говірок: Ладого-Тихвінська, Вологодська та Костромська. У південній говірці виділено п'ять груп говірок: Західна, Верхньо-Дніпровська, Верхньо-Деснинська, Курсько-Орлівська та Східна (Рязанська). Перехідні середньоросійські говірки включають Гдовську, Псковську та Володимирсько-Поволзьку групи.

З середньоросійської діалектної групи відбувається уніфікація російської мови та всієї культури.

Нині у зв'язку з розвитком шкільної освіти та засобів масової інформації відмінності у діалектах сильно зменшились.

Традиційна культура

Цей розділ статті ще . Ви можете допомогти проєкту, написавши його. (грудень 2022)

Релігія

Докладніше: Релігія в Росії
image
Серафим Саровський — один із найшанованіших російських святих

Хрещення на той час язичницької Русі було здійснено 988 року князем Володимиром. Християнство прийшло на Русь з Візантії у формі східного обряду (після Великої схизми 1054 року) і почало поширюватися у вищих верствах суспільства задовго до цієї події. Тим часом відмова від язичництва відбувалася повільно. Волхви (жерці) старих богів мали помітний вплив ще XI столітті. До XIII століття князі отримували два імені — язичницьке при народженні та християнське при хрещенні (Всеволод Велике Гніздо, наприклад, носив також ім'я Дмитро); але це обов'язково пояснюється пережитками язичництва («княже», династичне ім'я мало скоріш державний і клановий, ніж язичницько-релігійний статус).

Найбільша релігійна організація, що об'єднує православних росіян — Російська православна церква (Московський патріархат), за кордоном Росії функціонують її єпархії, автономні православні церкви та самоврядні частини РПЦ (див. Російська православна церква закордоном, Українська православна церква та інші). У XVII столітті невелика частина росіян не підтримала проведені патріархом Никоном реформи церкви, що спричинило Розкол і появу старообрядців. Деякі старообрядницькі спільноти також є етнографічними групами (кержаки, семейські та інші).

Серед простого народу збереглися елементи дохристиянської релігійної культури, які разом із християнством характеризуються як «народне християнство». Серед них, як обряди (свята Масниця, Івана Купала, поминки (Радониця, Семик) та ін.), так і віра в істот слов'янської мітології (домовики, лісовики, русалки і т. д.), знахарство, ворожіння, прикмети тощо.

Другою за чисельністю християнської конфесією серед росіян є протестантизм, що прийшов із Заходу і набув поширення з XIX століття. За експертною оцінкою, 1996 року в Росії налічувалося понад мільйон віруючих протестантів, що належать до десятків різних церков. Скільки значну частку серед російського населення протестантизм має лише Далекому Сході. Найбільшою протестантською течією у Росії є баптизм (за різними даними від 85000 до 450000 зареєстрованих членів, реальна кількість перевищує рахунок незареєстрованих об'єднань), який має 140-річну історію у Росії. Також велика кількість п'ятидесятників і харизматів, є кальвіністи, лютерани, адвентисти сьомого дня, методисти, пресвітеріани тощо. Частина росіян є послідовниками таких релігійних організацій, як свідки Єгови, мормони та муністи.

Нині нечисленні етнорелігійні групи духовного християнства — ряду старовинних російських рухів, що відокремилися від православ'я (духобори, молокани, хлисти).

З кінця 1980-х років спостерігається сплеск інтересу до дохристиянських слов'янських вірувань, у результаті виник новітній релігійний рух — рідновірство. Також у 1980-ті роки в Росію проникають і стають відносно популярними різні течії неоіндуїзму і буддизму (особливо дзен).

Після Жовтневої революції 1917 року християнські церкви (Московський патріархат, інші гілки православ'я, протестантські та католицькі) переживали серйозні гоніння (а частина протестантів і за царської влади), більшість храмів, монастирів та молитовних будинків були закриті, зруйновані чи перетворені на музеї, склади, клуби тощо. На державному рівні впроваджувалась ідеологія атеїзму. Після розпаду СРСР та утворення Російської Федерації, а також у зв'язку зі зміною політичної ситуації в країні та проголошенням свободи віросповідання, зокрема й у конституції країни, християнські церкви (та інші релігії) отримали можливість вільно вести релігійну та місіонерську діяльність.

Див. також

Примітки

  1. . Joshua Project. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 10 серпня 2020.
  2. Project, Joshua. . Joshua Project. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  3. http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/. {{}}: Пропущений або порожній |title= ()
  4. . data.egov.kz. . 29 травня 2020. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 17 червня 2021.
  5. American FactFinder – Results. Data Access and Dissemination Systems (DADS). Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 19 вересня 2016.
  6. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 травня 2019. Процитовано 31 жовтня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  7. . Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 18 січня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  8. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 квітня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  9. . statcan.gc.ca. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 21 квітня 2018.
  10. . Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 31 жовтня 2021.
  11. . Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 18 січня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  12. Maria Stella Ferreira Levy. O papel da migração internacional na evolução da população brasileira (1872 to 1972). inRevista de Saúde Pública, volume supl, June 1974.
  13. . Архів оригіналу за 11 червня 2019. Процитовано 1 лютого 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  14. . Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  15. . Moldovan National Bureau of Statistics. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
  16. . Архів оригіналу за 22 листопада 2019. Процитовано 31 жовтня 2021.
  17. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 квітня 2019. Процитовано 19 січня 2019.
  18. . Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 19 січня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  19. . osp.stat.gov.lt. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 13 серпня 2017.
  20. 2006 census. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 31 жовтня 2021.
  21. . azstat.org. Архів оригіналу за 7 січня 2012.
  22. . Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 21 липня 2016.
  23. . Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 21 липня 2016.
  24. Росіяни [ 7 квітня 2016 у Wayback Machine.] // ЕУ. — Т. 7. — С..
  25. Московит // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  26. Москвин // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  27. Галушко К. Ю. Росіяни в Україні [ 3 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 334—337. — .
  28. Balanovsky, Oleg; Rootsi, Siiri; Pshenichnov, Andrey; Kivisild, Toomas; Churnosov, Michail; Evseeva, Irina; Pocheshkhova, Elvira; Boldyreva, Margarita; Yankovsky, Nikolay (2008-01). Two Sources of the Russian Patrilineal Heritage in Their Eurasian Context. The American Journal of Human Genetics (англ.). Т. 82, № 1. с. 236—250. doi:10.1016/j.ajhg.2007.09.019. PMC 2253976. PMID 18179905. Процитовано 27 серпня 2022.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом ()
  29. Русский с литовцем — братья навек. Почему у славян и прибалтов так много общего (итоги исследования). 15 вересень 2015.
  30. Kushniarevich, Alena; Utevska, Olga; Chuhryaeva, Marina; Agdzhoyan, Anastasia; Dibirova, Khadizhat; Uktveryte, Ingrida; Möls, Märt; Mulahasanovic, Lejla; Pshenichnov, Andrey (2 вересня 2015). Genetic Heritage of the Balto-Slavic Speaking Populations: A Synthesis of Autosomal, Mitochondrial and Y-Chromosomal Data. PLOS ONE (англ.). Т. 10, № 9. с. e0135820. doi:10.1371/journal.pone.0135820. ISSN 1932-6203. PMC 4558026. PMID 26332464. Процитовано 27 серпня 2022.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом () Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  31. Галушко К. Ю. Українці: Давньоруська народність // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 2 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2019. — 842 с.
  32. Малая Советская Энциклопедия. Том седьмой: Прямая—Скулы. М.: Акционерное общество «Советская Энциклопедия», 1930.— С. 506.
  33. великороссиянин // Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов).
  34. москва // Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М. Уманець, А. Спілка).
  35. Москва [ 2 січня 2019 у Wayback Machine.] // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 447.
  36. Ісаєвич Я. Д. Русини // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 372. — .
  37. Moscowites, moscowiter / Moscovitae [ 12 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Dictionaire François-Alleman-Latin, et Alleman-François-Latin: avec un petit abrégé de Grammaire Françoise. Geneve, 1601. p. 844.
  38. Muszkac, mosci, moscovitae, hyperborei. Moscowiter [ 2 травня 2021 у Wayback Machine.] // Dictionarium Quadrilingue latino-ungarico-graeco-germanicum, V. 2., 1708. p. 377.
  39. . Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 20 квітня 2018.
  40. Московець // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  41. Москвїчь, Московъка. Словник староукраїнської мови XIV—XV ст.. — К. : Наукова думка, 1977. — Т. 1: А — М. — С. 614.
  42. Євген Наконечний. Украдене ім'я: чому русини стали українцями. XIII. Москаль [ 11 грудня 2019 у Wayback Machine.]
  43. Москаль // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  44. Євген Наконечний. Украдене ім'я: чому русини стали українцями. XXIII. Кацапы [ 9 червня 2021 у Wayback Machine.]
  45. Кацапи // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  46. . Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 25 вересня 2016.
  47. Історичне значення Київської Русі [ 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Історія України: Навчальний посібник / Білоцерківський В. Я. — К.: Центр учбової літератури, 2007.- 536 c.
  48. Росія й Україна // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1973. — Кн. 2, [т. 7] : Пряшівщина (продовження) — Сибір. — С. 2600-2612. — .
  49. Иоанн де Пано Карпини. История Монгалов: Вильгельм де Рубрук. Путешествие в Восточные страны. — СПб.: Изд. А. С. Суворина, 1911. — с. 85 (рос.)
  50. Иоанн де Пано Карпини. История Монгалов: Вильгельм де Рубрук. Путешествие в Восточные страны. — СПб.: Изд. А. С. Суворина, 1911. — С. 88 (рос.)
  51. Дерябин В. Е. Восточные славяне. Антропология и этническая история / . — 2-е, доповнене. — Москва : Научный мир, 2002. — С. 30—59. — 1000 прим. — .
  52. Балановский О. П. Изменчивость генофонда в пространстве и времени: синтез данных о геногеографии митохондриальной ДНК и Y-хромосомы. [ 30 серпня 2017 у Wayback Machine.] Автореф. дис. д.б.н. — МГНЦ РАМН, 2012.
  53. // Русский генофонд на русской равнине / Балановская Е. В., Балановский О. П. — М.: Луч, 2007. — С. 47—48. — 416 с. —
  54. Брук С. И. Население мира. Этнодемографический справочник / Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая Академии наук СССР.—М.: Наука, 1986.— 830 с.
  55. «На східноєвропейському фоні розбіжність в російському генотипі є дуже великою. Вона значно більша, ніж середні генетичні відхилення в середині кожного народу західної Європи» Е. Балановская, О.Балановский. Русский генофонд. Генетика русских. [ 15 лютого 2015 у Wayback Machine.]
  56. Differentiation of mitochondrial DNA and Y chromosomes in Russian populations. [ 22 травня 2013 у Wayback Machine.] — Genetics Laboratory, Institute of Biological Problems of the North, Far-East Branch of the Russian Academy of Sciences.
  57. Two Sources of the Russian Patrilineal Heritage in Their Eurasian Context. [ 12 січня 2016 у Wayback Machine.] Am. J. Hum. Genet., Vol. 82, Is. 1, 236—250, 10 January 2008.
  58. Маларчук Б. А., Деренко М. В. Структура русского генофонда. [ 17 лютого 2020 у Wayback Machine.] — «Природа», 2007, № 4.
  59. Бунак В. В. Происхождение и этническая история русского народа по антропологическим данным. — Москва : Наука, 1965. — Т. 88 (новая серия). — (АН СССР. Труды института этнографии им. Н.Н. Миклухо-Маклая)
  60. Монголоидные элементы в населении Центральной Европы : ( )[рос.] // Уч. зап. МГУ. — Москва, 1941. — Вып. 63. — С. 235—270.
  61. Oleg Balanovsky, Siiri Rootsi, Andrey Pshenichnov, Toomas Kivisild, Michail Churnosov, Irina Evseeva, Elvira Pocheshkhova, Margarita Boldyreva, Nikolay Yankovsky, Elena Balanovska, and Richard Villems. Two Sources of the Russian Patrilineal Heritage in Their Eurasian Context : ( )[англ.] // Am J Hum Genet. — 2008. — Vol. 82, № 1. — С. 236—250.
  62. Khrunin AV, Khokhrin DV, Filippova IN, Esko T, Nelis M, et al. (2013) A Genome-Wide Analysis of Populations from European Russia Reveals a New Pole of Genetic Diversity in Northern Europe. [ 6 жовтня 2013 у Wayback Machine.] PLoS ONE 8(3): e58552. doi:10.1371/journal.pone.0058552.
  63. Boris Malyarchuk, Miroslava Derenko, Tomasz Grzybovsky, Arina Lunkina, Jakub Charny, Serge Rychkov, Irina Morozova, Galina Denisova, Danuta Miscicka-Sliwka. Differentiation of Mitochondrial DNA and Y Chromosomes in Russian Populations : ( )[англ.]. — 2005.
  64. Балановская Е. В., Балановский О. П. Русский генофонд на Русской равнине. — М.: ООО «Луч». — 2007. — 416 с.
  65. Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 12 жовтня 2014.
  66. Полевой М. А. История русского народа. Изд. 2-е. Т. 1. М.: 1830. С. 63
  67. Зеленин Д. К. Принимали ли финны участие в формировании русской народности // Сборник ЛОИКФУН. Ч. 1. Л.: 1929. С. 98
  68. Маркелов М. Т. К вопросу о культурних взаимоотношениях финов и русских // Этнография, 1930. № 1-2. С. 62
  69. Мокшин Н. Ф. Фино-угры в русской и мировой культуре [ 30 липня 2020 у Wayback Machine.] // Журнал «Социально-политические науки», Выпуск № 3 / 2012. — С. 13—14.(рос.)
  70. Русские // Малая советская энциклопедия. Том 07: Прямая — Скулы. — Гл. ред. Н. Л. Мещеряков. — Москва: Малая Советская энциклопедия — ОГИЗ РСФСР, 1930. — C. 506.(рос.)
  71. Финны // Елпатьевский К. (сост.). Учебник русской истории. С приложением родословной и хронологических таблиц и указателя личных имен. Изд. 10-е. — Учебник по русской истории для старших классов всех средних учебных заведений, для старших классов кадетских корпусов. Во 2-м издании учебник одобрен Уч. Ком. Вед. учрежд. ИМПЕРАТРИЦЫ МАРИИ как руководство для институтов и гимназий и Уч. Ком. при Св. Синоде  как учебное пособие для духовных семинарий. — СПб.: Тип. М. М. Стасюлевича, 1906. — C. 10. — 486 c.(рос. дореф.)
  72. Ломоносов М. В. О старобытных в России жителях и о происхождении российского народа вообще // Древняя российская история от начала российского народа до кончины великого князя Ярослава Первого или до 1054 года. — СПб.: Тип. Имп. Академии Наук, 1766. — С. 6. (рос. дореф.)
  73. Ломоносов М. В. Краткий российский летописец с родословием. — СПб. 1760. — § 4. (рос. дореф.)
  74. Карамзин Н. М. О славянах и других народах, составивших государство Российское / Примечания. С. 39. // История государства Российского. Том 1 / Н. М. Карамзин. Изд. 2-е испр.— СПб, 1818. — С. 39.(рос. дореф.)
  75. Соловьев С. М. История России с древнейших времен. Кн. 1. Том 1. — Изд. 3-е. — СПб.: Изд. выс. утвержд. тов. «Общественная польза», 1851—1879. — С. 11. (рос. дореф.)
  76. Соловьев С. М. Чтения и рассказы по истории России. — М.: правда, 1989. — с. 224 (рос.)
  77. Лекция XVII [ 8 січня 2020 у Wayback Machine.] // Ключевский В. О. Курс русской истории. Ч. 1. — 3-е изд. — Москва: Тип. Г.Лиснера и Д. Совко, 1908. — С. 367. (рос. дореф.)
  78. М. Н. Покровский. Возникновение Московского государства и «великорусская народность» [ 11 вересня 2019 у Wayback Machine.] / Покровский М. Н. Историческая наука и борьба классов. Выпуск 1. — Москва — Ленинград: Соцэкгиз, 1933.
  79. Платонов С. Ф. Киевская Русь в XI—XIII вв. // С. Ф. Платонов / Лекции по русской истории. Вып. 1. — СПб.: Столичная Скоропечатня, 1899. — С. 81.(рос. дореф.)
  80. Бестужев-Рюмин К. Н. Инородцы: Финны // К. Н. Бестужев-Рюмин / Русская история. I. — СПб.: Тип. А. Траншеля, 1872. — С. 64.(рос. дореф.)
  81. . Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 26 квітня 2020.
  82. Валишевский К. Иван Грозный. — М. : ИКПА, 1989. — Репринтное воспроизведение издания 1912 года. — С. 16. (рос. дореф.)
  83. Карамзин Н. М. История государства Российского. Т. 1. — М.: Моск. рабочий, Слог. 1993—1994. -с. 45 (рос.)
  84. . Архів оригіналу за 20 квітня 2018. Процитовано 27 серпня 2012.
  85. Л. Гумилёв «От Руси к России» Появление России ЦЕРКОВЬ И МОСКВА. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 1 серпня 2012.
  86. Алексеева Т. И. К происхождению антропологического облика русских [ 28 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Русские / отв. ред. В. А. Александров; РАН, Институт этнологии и антропологии им. Н. Н. Миклухо-Маклая. — М.: Наука, 1997. — С. 73—74. — 828 с: ил. — (Серия «Народы и культуры»). — .(рос.)
  87. People: Russian (англійською) . Архів оригіналу за 27 травня 2012. Процитовано 28 лютого 2012.
  88. . Архів оригіналу за 1 квітня 2012. Процитовано 23 квітня 2012.
  89. . Архів оригіналу за 29 травня 2016. Процитовано 23 квітня 2012.
  90. . Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 23 квітня 2012.
  91. . Архів оригіналу за 19 травня 2020. Процитовано 14 лютого 2012.
  92. Всеросійський перепис населення 2002 р. Національний склад. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 23 квітня 2012.
  93. . Архів оригіналу за 19 травня 2020. Процитовано 14 лютого 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  94. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення.
  95. . Архів оригіналу за 8 лютого 2010. Процитовано 14 лютого 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  96. [1] [ 25 березня 2009 у Wayback Machine.][2] [Архівовано 4 грудня 2004 у Library of Congress]
  97. . Архів оригіналу за 17 вересня 2010. Процитовано 14 лютого 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  98. . Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 21 квітня 2018.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  99. . Архів оригіналу за 10 червня 2012. Процитовано 14 лютого 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  100. . Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 15 лютого 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  101. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 березня 2012. Процитовано 14 лютого 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  102. . Архів оригіналу за 15 квітня 2006. Процитовано 14 квітня 2006.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  103. . Архів оригіналу за 20 січня 2012. Процитовано 15 лютого 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  104. . Архів оригіналу за 25 травня 2020. Процитовано 14 квітня 2006.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  105. . Архів оригіналу за 10 травня 2007. Процитовано 14 квітня 2006.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  106. Lithuania [ 13 травня 2020 у Wayback Machine.] // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.(англ.)
  107. . Архів оригіналу за 13 травня 2012. Процитовано 15 лютого 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  108. . Архів оригіналу за 30 листопада 2012. Процитовано 15 лютого 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  109. . Архів оригіналу за 13 квітня 2006. Процитовано 14 квітня 2006.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  110. . Архів оригіналу за 14 квітня 2006. Процитовано 14 квітня 2006.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  111. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 жовтня 2004. Процитовано 14 квітня 2006.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  112. . Архів оригіналу за 13 травня 2007. Процитовано 14 квітня 2006.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  113. . Архів оригіналу за 14 квітня 2006. Процитовано 14 квітня 2006.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  114. // Интервью журналу «Консул» № 4 /19/, декабрь 2009 года. (рос.)
  115. Ставров И. В. Тенденции демографического развития неханських национальностей Северо-Восточного Китая (начало XXI века) // Вестник Дальневосточного отделения Российской академии наук. — 2013. — № 4 (170). — С. 148. (рос.)
  116. Чирков Олег. Втрачені землі (порівняння «національної території України», визначеної Степаном Рудницьким на початку 1920-х років, з сучасною державною та етнічною українською територією) // Україна просторова в концепційному окресленні Степана Рудницького: [колективна монографія / за заг. ред. В. І. Сергійчука]. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2003. — 246 с.
  117. Див. у переліку літератури праці Чиркова О.
  118. Улянич, Володимир. Терор голодом і повстанська боротьба проти геноциду українців у 1921—1933 роках. — К.: МАУП, 2004. — С. 5:"другим етапом стратегії голоду було заселення спустілих сіл переселенцями із Совєтської Росії."
  119. Коянс А. А. Створення перших національно-культурних товариств в Запоріжжі (кінець 80-х — початок 90-х років ХХ століття) [ 6 травня 2020 у Wayback Machine.] // Музейний вісник. № 13/2. — Запоріжжя, 2013. — 422 с. — С. 180.
  120. Кабузан В. М. Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века — 1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса / В. М. Кабузан; Рос. акад. наук, Ин-т рос. истории. — Москва: Наука, 2006. — С. 395—396; 319—320; 650. — 657 с. — ISBN 5-02-033991-1.
  121. . Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 26 березня 2022.
  122. . espreso.tv (укр.). Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
  123. «Південноросійське населення (Рязанська, Тамбовська, Воронезька, Курська, Тульська, Орловська і Калузька губернії) етнографічно і діалектологічно відрізняється від північноросійського (в Новгородській, Володимирській, В'ятській, Вологодській та інш. губерніях) значно більше, ніж від білорусів. Тому з повним правом можна говорити про два російських народи: північноросійський та південноросійський» Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография [ 13 квітня 2014 у Wayback Machine.]. — М.: Наука, 1991. — С. 40.
  124. «Північна історико-культурна зона характеризується наявністю „окаючого“ діалекту і такими особливостями в культурі, як малодвірні сільські поселення, що утворюють окремі „гнізда“ селищ, монументальне житло (рос. изба), поєднане з господарським двором, так званий сарафанний комплекс жіночого народного костюма, особливий сюжетний орнамент у вишивках і розписах, побутування билин та протяжних пісень і голосінь, наявністю сохи — головного орного знаряддя. Ці риси народної культури простежуються у росіян … в Карелії, Новгородській, Архангельській, Вологодській, Ярославській, Іванівській, Костромській, на півночі Тверської і Нижньогородської областей». Русские. М.: Наука, 1997 / РАН. Ин-т этнологии и антропологии [ 8 серпня 2017 у Wayback Machine.].
  125. «У південноросійській зоні відзначається „акаючий“ діалект і такі риси в культурі, як багатодвірні села, наземні житла, костюмний комплекс з плахтою, поліхромний геометричний орнамент… (на півдні Рязанської, в Пензенській, Калузькій, Тульській, Липецькій, Тамбовській, Воронезькій, Брянській, Курській, Орловській, Бєлгородській областях).» Русские. М.: Наука, 1997 / РАН. Ин-т этнологии и антропологи. [ 8 серпня 2017 у Wayback Machine.]
  126. . Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 17 вересня 2013.
  127. История религии в России. М., 2001. С. 582
  128. Справочник «Религиозные объединения Российской Федерации». М., 1996. С. 112.
  129. Баптизм: история и современность // Митрохин Л. М. Философско-логические очерки. — СПб.: , 1997. — С. 356—469.
  130. «История евангельских христиан-баптистов в СССР». Издательство ВСЕХБ, Москва, 1989
  131. Шнирельман, 2012.

Джерела

  • Галушко К. Ю. Росіяни в Україні [ 20 квітня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 334—337. — .
  • Грушевський М. Історія України-Руси. т. 1, друге вид. — К., 1913 (передрук у Нью-Йорку, 1954).
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
  • Державин Н. Происхождение русского народа. М. 1944.
  • Костомаров М. Две русские народности. журнал «Основа», март. П. 1861.
  • Ляпунов Б. Древнейшие взаимные связи языков русского и украинского и некоторые выводы о времени их возникновения как отдельных лингвистических групп. У зб. Русскал историческая лексикология. — М., 1968.
  • Мавродин В. Образование єдиного русского государства. — П., 1951.
  • Народы Європейской части СССР, т. І. М. 1964.
  • Происхождение и этническая история русского народа по антропологическим данным. Под редакцией В. Бунака. — М., 1965. (рос.)
  • Русские. Историко-этнографический атлас. — М., 1967.
  • Рыбаков Б. Первые века русской истории. — М., 1964.
  • Филин Ф. Происхождение русского, украинского и белорусского языков. — П. 1972.
  • Шахматов А. К вопросу об образовании русских наречий и русских народностей // Журнал Министерства Народного Просвещени. — апрель 1899.
  • Zelenin D. Russische (Ostslawische) Volkskunde. Берлін — Ляйпціґ 1927;

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Росіяни
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Російські прислів'я

image Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Росіяни

  • Русские (народы и культуры). Москва: Наука, 1999 [ 8 червня 2020 у Wayback Machine.]
  • Русские: Историко-этнографические группы [ 4 квітня 2018 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Naselennya Rosiyi Rosiya ni ros russkie MFA ˈruskʲɪje shidnoslov yanskij narod Takozh moskovi ti moskvi ni v Ukrayini 16 17 st velikoro si 19 na poch 20 st RosiyaniPetro ILeninPutinIvan GroznijStolipinZhukovSuvorovKutuzovNahimovUshakovPushkinLermontovTolstojDostoyevskijTurgenyevLomonosovMendelyeyevPavlovVavilovZhukovskijGlinkaChajkovskijMusorgskijRahmaninovRimskij KorsakovOleksandr NevskijYeseninBulgakovDenikinMikola IISamonazvaros russkieKilkist134 mlnAreal Rosiya 117 319 000 Ukrayina 8 334 100 Kazahstan 3 512 925 2020 Nimechchina 3 500 000 vklyuchayuchi rosijskih yevreyiv i rosijskih nimciv SShA 3 072 756 2009 Izrayil 938 500 2011 vklyuchayuchi rosijskih yevreyiv Uzbekistan 809 530 2019 Bilorus 706 992 2019 Kanada 622 445 2016 rosijske pohodzhennya za vinyatkom rosijskih nimciv Latviya 487 250 2018 Kirgizstan 352 960 2018 Braziliya 340 000 Estoniya 322 700 2021 Argentina 300 000 2018 Moldova 201 218 2014 Franciya 200 000 to 500 000 Turkmenistan 150 000 2012 Litva 129 797 2017 Italiya 120 459 Azerbajdzhan 119 300 2009 RasayevropeoyidnaBlizki do shidni slov yaniMovarosijskaReligiyaShidne pravoslav ya Moskovskij patriarhat Okremi polozhennya ciyeyi statti sumnivni Bud laska oznajomtesya z vidpovidnim obgovorennyam ta za mozhlivosti vipravte nedoliki veresen 2019 Perevazhno prozhivayut v Rosiyi ridnoyu ye rosijska mova Bilshist viruyuchih nalezhit do RPC menshist do staroobryadciv ta inshih religijnih techij Sformuvalisya v XV XVI stolittyah u Moskovskomu knyazivstvi kolishnomu vasali Zolotoyi Ordi na osnovi slov yanskih i chastkovo baltskih ta finskih etnosiv Veli trivali vijni z susidami ordinskimi derzhavami spadkoyemcyami Astrahannyu Kazannyu Krimom Livoniyeyu Litvoyu Polsheyu Shveciyeyu Nimechchinoyu Turechchinoyu Persiyeyu Kitayem Yaponiyeyu kavkazkimi serednoazijskimi i sibirskimi narodami Protyagom XVIII XIX stolit rozshirili areal svogo prozhivannya do Arktiki Kavkazu Sibiru Dalekogo Shodu Alyaski Asimilyuvali bilshist avtohtoniv cih regioniv Buli najchislennishoyu etnichnoyu grupoyu v Rosijskij imperiyi i SRSR Vikami zhili v umovah kriposnickogo gnitu skasovanogo 1861 roku Stali odniyeyu z rushijnih sil bilshovickoyi revolyuciyi v Rosiyi spriyali utverdzhennyu komunistichnogo rezhimu u vlasnij krayini Na pochatok HHI stolittya zagalna kilkist stanovila blizko 137 mln z nih u Rosijskij Federaciyi 111 mln osib 2010 Mayut veliku diasporu v Kazahstani 3 8 mln 2010 SShA 2 6 mln v Ukrayini 1 7 mln 2020 Bilorusi 0 7 mln Najbilsha nacionalna menshina v Ukrayini ta Kazahstani NazvaRosiya ni ukrayinska suchasna nazva Pohodit vid greckogo imeni Rusi Rosiya sho shiroko vikoristovuvalosya v moskovskij derzhavnij i cerkovnij dokumentaciyi Ru sskiye ros russkie rosijska samonazva ye za pohodzhennyam substantivovanim prikmetnikom Cej prikmetnik vinik u XV XVI st vid dvoskladnogo spoluchennya russkiye lyudi v yakomu drugu chastinu perestali vzhivati zgodom vin stav samonazvoyu rosiyan U suchasnij rosijskij etnografiyi ustalena teza sho zakriplennya etnonima russkiye v Moskovskij derzhavi pripadaye na XV XVI stolittya Na vidminu na vlasne ruskih zemlyah Ukrayina i Bilorus sho perebuvali u skladi Velikogo knyazivstva Litovskogo i Polskogo korolivstva utverdivsya etnonim rusin odnina rus mnozhina Pislya vhodzhennya Vijska Zaporozkogo u 1654 roci v orbitu politichnih vpliviv Moskovskoyi derzhavi ta intensifikaciyi kontaktiv intelektualnih byurokratichno sluzhbovih ta osoblivo vishih cerkovnih verstv vidbulosya postupove perenesennya etnonima ruski ruskij narod vid uzhe politichno rozdilenoyi pravoslavnoyi spilnoti Rechi Pospolitoyi na rosiyan Velikoro si abo velikoru si rannomoderna nazva rosiyan Vikoristovuvalasya u HIH HH stolittyah dlya pidkreslennya okremishnosti rosiyan vid ukrayinciv malorosiv i litviniv bilorusiv Takozh vzhivayetsya v suchasnij rosijskij etnografichnij literaturi dlya poznachennya rosiyan pislya XV st napriklad rosijska velikoruska narodnist Prote Mala radyanska enciklopediya u 1930 stverdzhuvala sho Velikorusi termin shtuchno vvedenij u 19 stolitti Moskva rannomoderna nazva rosiyan sho vzhivalasya v Rechi Pospolitij Moskovi ti lat moscovitae serednovichna latinska nazva rosiyan yaka uvijshla v bilshist yevropejskih mov novogo chasu Moskvi ni podibno do litvini rusini serednovichna i rannomoderna ukrayinska nazva rosiyan Takozh mosko vci moskovski lyudi tosho Moskvich moskovka st ukr Moskvyich st ukr Moskovka v staroukrayinskij movi XV st urodzhenci abo zhiteli Velikogo knyazivstva Moskovskogo Moskali rannomoderna ukrayinska nazva zgodom stala takozh poznachati soldat moskovskoyi rosijskoyi armiyi Kaca pi znevazhliva ukrayinska nazva novogo chasu Pohodit z tyurkskih mov oznachaye riznika IstoriyaIstoriyu rosijskogo narodu tradicijno pochinayut z chasiv Rusi Tradiciya jde z chasiv Rosijskoyi imperiyi koli russkimi abo rossiyanami nazivali ne tilki suchasnih rosiyan a vzagali vsi shidnoslov yanski narodi Nezvazhayuchi na te sho v radyanskij etnografiyi ukrayinci bilorusi ta rosiyani vzhe rozglyadalisya yak okremi narodi oficijna radyanska istoriografiya zberegla zvichaj pochinati rosijsku istoriyu vid chasiv Kiyivskoyi Rusi Analogichnij pidhid zberigayetsya u suchasnij rosijskij i zahidnij istorichnih shkolah Z inshogo boku ce mozhna poyasniti i neobhidnistyu chasovogo kontekstu opisu podij davnishih chasiv dlya rozuminnya istoriyi Slid takozh zvazhati na te sho nacionalna identichnist do XIX XX st bula blizka do identichnosti religijnoyi a istoriya hristiyanstva russkih zemel pochinalasya same z Kiyivskoyi Rusi Z tochki zoru ukrayinskih istorikiv ce ye pomilkovim oskilki rus ototozhnyuyut z suchasnoyu Rosiyeyu a ruskij narod z rosijskim narodom Plutaninu vnosyat dvoznachnist rosijskogo termina russkij yakij oznachaye yak rosijskij tak i ruskij Korinnya yavisha lezhat she v zastarilij terminologiyi chasiv Rosijskoyi imperiyi Vtim sered suchasnih ukrayinskih avtoriv populyarna dumka sho ce robitsya specialno z metoyu vipravdati pretenziyi suchasnoyi Rosiyi na zemli Rosijskoyi imperiyi zokrema Ukrayini ta Bilorusi Z yihnoyi tochki zoru istoriyu Rosiyi slid vivoditi z Moskovskogo knyazivstva rodonachalnika Rosijskoyi derzhavi Rosiyani Voronezkoyi guberniyi 1862 r Yuni rosijski selyanki foto Sergiya Prokudina Gorskogo 1909 rik Yadrom rosijskoyi etnichnoyi teritoriyi bulo Volodimirsko Suzdalske a zgodom Velike Moskovske knyazivstvo na pochatku 16 st yiyi mozhna rahuvati bez ridko zaselenih abo j nezaselenih prostoriv na pivnochi na yakih 1 mln km a kilkist rosiyan na 5 6 mln Natomist vona ne zaznavala bilshih zmin na zahodi z teperishnimi estoncyami j latishami i na pivdennomu zahodi z bilorusami j ukrayincyami de etnichna mezha pokrivalasya priblizno z kordonami Moskvi i Velikogo Knyazivstva Litovskogo ta Rechi Pospolitoyi Dosit chitko viznachali mezhi rozselennya rosiyan i zahidni posli Posol Papi Rimskogo do imperiyi Chingisidiv Ioan de Plano Karpini posol korolya Franciyi Lyudovika IH do hana Zolotoyi Ordi Sartaka Vilgelm de Rubruk Pershij vidvidav dvir hana Batiya i stolicyu Mongolskoyi imperiyi Karakorum u 1246 roci j povernuvsya u Yevropu v 1247 roci cherez Kiyiv Drugij vidvidav krayinu hana Sartaka krayinu hana Batiya i stolicyu Mongolskoyi imperiyi Karakorum u 1253 1254 rr i povernuvsya v zemlyu obitovannu 1255 roku dzherelo Vilgelm de Rubruk zaznachav sho zemli Rusi lezhali na pivnich vid Perekopu Za jogo sposterezhennyam Rus vsyudi mala lisi ta tyagnulasya vid Polshi j Ugorshini do Tanayida Os yak Rubruk opisuvav narodi sho zaselyali zemli na pivnichnij shid vid stavki Sartaka oriyentovno pivnichnij shid suchasnoyi Voronezkoyi oblasti Cya krayina za Tanayidom duzhe garna i maye richki j lisi Na pivnochi ye velichezni lisi v yakih zhivut dva rodi lyudej a same Moksel yaki ne mayut zhodnogo zakonu spravzhni yazichniki Mist u nih nema a zhivut voni v malenkih hatinah u lisah Yihnij gosudar i bilsha chastina lyudu buli vbiti v Germaniyi Udostal ye v nih svinej medu j vosku dorogocinnih huter i sokoliv Pozad nih zhivut inshi jmenovani Merdas yakih Latini nazivayut Merdinis i voni Saracini Za nimi Etiliya Rosiyani postijno kolonizuvali pivnich i sucilno zaselili pivdennu chastinu tajgi a uzdovzh richok zokrema Pivnichnoyi Dvini dijshli do Bilogo morya Pomor ya neveliki finski narodi zaznavali rusifikaciyi za vinyatkom karelciv na zahodi i komi ziryan v stochishi Pechori U drugij polovini XVI i osoblivo v XVII stolittya rosiyani kolonizuvali Serednye Nadvolzhya j Ural i vitisnuli miscevi dosit chislenni narodi tyurkski tatar chuvashiv bashkiriv i finski mordvu udmurtiv marijciv z yih najkrashih zemel tak sho mordva teper yavlyaye soboyu neveliki ostrovi na svoyij kolishnij teritoriyi voni stanovlyat v Mordovskij ASSR 35 4 a inshi narodi zhivut shopravda kompaktnishe ale rosiyani v yihnih avtonomnih respublikah stanovlyat vid 40 do 47 Takozh z pochatku XVI stolittya rozpochalasya rosijska kolonizaciya stepiv Centralno Chornomorskogo rajonu u XVI XVII st rosiyani zaselili u nomu teritoriyu blizko 300 000 km i v pol XVII st zitknulisya tut z ukrayinskoyu kolonizacijnoyu hvileyu Zaselennya rosiyanami dolishnogo Povolzhya pripadaye na XVII st i XVIII st na nomu rosijskij uryad u XVIII st poseliv nimeckih i ukrayinskih kolonistiv Peredkavkazzya na drugu pol XVIII i gol XIX stolittya i tut rosiyani zustrilisya z ukrayinskoyu kolonizaciyeyu Zaselennya Zahidnogo Sibiru rosiyanami pochalosya z kincya XVII st na poch XVIII st u Zahidnim Sibiru zhilo blizko 300 000 rosiyan perevazhno v pivdennij smuzi tajgi piznishe vono poshirilosya na shidnij Sibir u drugij pol XIX st na Dalekij Shid i Serednyu Aziyu v kolonizaciyi Stepu i Dalekogo Shodu Zelenij Klin z kincya XIX st brali intensivnu uchast j ukrayinci Z miscevogo naselennya chislennishimi ye teper yakuti i buryati obidva narodi mayut svoyi ASSR Razom z tim postijno zbilshuvalasya rosijska etnichna teritoriya lishe v Yevropi z 1 mln km na pochatku XVI st do 2 6 mln na pochatku XX st bez slabo zaselenih etnichno mishanih zemel She shvidshim tempom zrostala kilkist rosiyan z blizko 5 mln na pochatku XVI st do 12 13 mln na pochatku XVIII st i yakih 30 32 mln u 1858 Shvidka kolonizaciya ta chastkova asimilyaciya riznonacionalnih plemen prizveli do postannya okrayinnih grup rosijskogo naselennya z podekudi avtonomistichnimi j opozicijnimi shodo rosijskogo derzhavnogo centru tendenciyami donski j uralski kozaki sibiryaki i obshirnih etnichno mishanih teritorij na Serednomu Povolzhi Urali v Kareliyi ta rosijsko ukrayinskih na shidnomu Peredkavkazzi razom bl 0 6 mln km Antropologiya ta genografiyaPortret velikoroski Ilyustraciya do knigi Zemlya i lyudi Zagalna geografiya t 5 Zhana Zhaka Elize Reklyu 1880 Antropologichni oznaki ta genografichni osoblivosti rosiyan dokladno vivcheni U suchasnomu rosijskomu naselenni virazni risi substratnih antropologichnih tipiv Osnovnim iz nih ye finno ugorskij substratnij plast tobto antropologichnij tip doslov yanskogo naselennya sho rozmovlyalo finno ugorskimi movami Velika chastina rosiyan nalezhit do yevropeoyidnoyi rasi predstavlenoyi usima troma svoyimi grupami pivnichnoyu pivdennoyu perehidnoyu ale z rizkoyu perevagoyu perehidnih form Do pivnichnoyi grupi nalezhat pivnichno zahidni grupi rosiyan Do perehidnih form nalezhit bilshist rosiyan yevropejskoyi chastini Rosijskoyi Federaciyi Na Povolzhi na Urali u Zahidnomu Sibiru zdavna utvorilasya kontaktna zona mizh yevropeoyidami ta mongoloyidami prichomu oznaki mongoloyidnoyi rasi silnishe proyavlyayutsya u shidnomu napryamku Pershi poselenci rosiyani Sibiru sho zmishalisya z miscevim naselennyam utvorili ne duzhe chislenni svoyeridni grupi sho vidriznyayutsya vid rosiyan yevropejskoyi chastini RF ne lishe u etnokulturnomu ale i u rasovomu vidnoshenni ce kamchadali kolimchani Genografichni doslidzhennya zasvidchili znachnu genetichnu neodnoridnist etnichnih rosiyan u porivnyanni z inshimi yevropejskimi populyaciyami Vstanovleni kardinalni vidminnosti pivnichnih i pivdennih rosiyan pri analizi kart minlivosti riznih oznak gaplogrupp Y hromosomi i klasichnih markeriv prizvish ta antropologichnih oznak Seredni antropologichni pokazniki abo zbigayutsya z serednimi zahidnoyevropejskimi velichinami abo vidhilyayutsya vid nih zalishayuchis prote v mezhah kolivan zahidnih grup Mozhna vidznachiti nastupni oznaki sho vidriznyayut rosiyan Genetichna geterogennist narodiv Yevropi chim bilshij pokaznik geterogennosti etnosu tim bilshe odni jogo populyaciyi zovsim neshozhi z inshimi Chastka svitlih i serednih vidtinkiv volossya i ochej pidvishena chastka temnih znizhena Znizhenij zrist briv i borodi Pomirna shirina oblichchya Perevazhannya serednogo gorizontalnogo profilyu i serednovisoki perenissya Menshij nahil chola i bilshe slabkij rozvitok nadbriv ya U rosijskih populyaciyah vidznachayetsya vkraj nizka chastota genetichnih oznak harakternih dlya mongoloyidnih populyacij Velmi ridkisnij epikantus yakij z chisla bilsh nizh 8500 obstezhenih rosiyan cholovichoyi stati viyavili lishe 12 raziv prichomu tilki v zarodkovomu stani Z takoyu zh chastotoyu epikantus sposterigayetsya u naselennya Nimechchini Za rezultatami doslidzhen Y hromosomnih markeriv vidilyayutsya dvi grupi rosijskih populyacij pivnichnu i centralno pivdennu U etnichnih rosiyan pivnichnoyi grupi yaki uvijshli v obshirnij pivnichnij klaster razom z populyaciyami baltiv latishiv i litovciv finomovnih narodiv komi finiv estonciv kareliv a takozh nimeckomovnih shvediv visoka chastka gaplogrup tipovih dlya ugro finiv N1c N1b stanovlyat 40 54 i visokij stupin genetichnoyi diferenciaciyi Pivdenno centralna grupa etnichnih rosiyan vhodit v zagalnij klaster z bilorusami ukrayincyami ta polyakami dlya yakih harakterna genetichna odnoridnist ta visoki chastki tipovih dlya shidnih slov yan gaplogrup R1a 50 56 ta I2 10 16 Chastoti shidnoyevrazijskih gaplogrup u rosiyan vidpovidayut serednim po Yevropi Za rezultatami doslidzhennya markeriv mtDNK a takozh autosomnih markeriv rosiyani shozhi z inshimi populyaciyami Centralnoyi ta Shidnoyi Yevropi ale yih mitohondrialnij genofond harakterizuyetsya visokim riznomanittyam Za jogo strukturoyu etnichni rosiyani vidneseni do dvoh klasteriv shidno yevropejskogo vhodyat zahidni ta shidni slov yani balti a takozh balkanski narodi ta pivnichno yevropejskogo zahidni fino ugorski narodi ta pivnichni rosijski populyaciyi Dlya rosijskogo narodu v areali jogo poshirennya harakterna nadzvichajno visoka geterogennist ḠST 2 0 porivnyano z tipovimi narodami Zahidnoyi Yevropi ḠST 0 7 Kavkazu ḠST 0 8 Shidnoyi Yevropi ḠST 1 2 Priurallya i Zaurallya ḠST 1 4 Serednoyi Aziyi i Kazahstanu ḠST 1 3 Etnogenez Dokladnishe Etnogenez rosiyan Etnografichna karta SRSR 1930 Slov yanska teoriya rosiyani ce narod slov yanskogo pohodzhennya bez znachnih domishok finskogo j tyurkskogo komponentiv M O Polevoj D K Zelenin Rozkritikovana i Populyarna v Rosiyi u publikaciyah nacionalistichnoyi spryamovanosti Slov yansko finska teoriya rosiyani ce narod sho utvorivsya shlyahom zmishannya finskih i slov yanskih plemen Lomonosov M V M M Karamzin S M Solovjov V O Klyuchevskij Pokrovskij M M Platonov S F K M Bestuzhev Ryumin M Grushevskij Finska teoriya rosiyani ce narod sho utvorivsya na bazi ugro finskih plemen muroma merya meshera perm narova ta inshih yaki zaznali oslov yanennya Slov yansko finsko tyurkska teoriya rosiyani ce narod sho utvorivsya shlyahom zmishannya slov yanskih finskih i tyurkskih plemen L N Gumilov V etnogenezi rosiyan vzyali uchast shidnoslov yanski litopisni plemena ilmenski sloveni krivichi v yatichi ta fino ugorski plemena merya ves meshera muroma vod chud ta inshi Ostanni buli perevazhno asimilovani v procesi migracij slov yan na shid ta pivnich shidnoyevropejskoyi rivnini yakij rozpochavsya v VI stolitti Chas viniknennya okremogo rosijskogo etnosu ye predmetom naukovih diskusij pov yazanih iz problemoyu isnuvannya davnoruskoyi narodnosti ta viznachennyam etnichnoyi nomenklaturi dlya domodernih spilnot U suchasnij rosijskij etnografiyi ye ustalenoyu teza sho vnaslidok rozpadu shidnoslov yanih etnichnih utvoren chasiv Kiyivskoyi Rusi formuvannya suchasnogo rosijskogo narodu pripadaye na XV pochatok XVI stolittya i pov yazuyetsya z poshirennyam kontrolyu Moskovskogo knyazivstva na ves todishnij etnichnij areal rosiyan ChiselnistDokladnishe Chiselnist rosiyan Zagalna chiselnist rosiyan u sviti ostannim chasom stanovit blizko 133 miljoniv osib za riznimi ocinkami vid 127 mln chol do 150 mln osib z nih v Rosiyi 111 miljoniv 2010 abo blizko 77 8 naselennya krayini v 2002 roci 116 miljoniv abo blizko 79 8 Skladayut bilshu chastinu naselennya Rosijskoyi Federaciyi a takozh znachnu chastinu naselennya v krayinah kolishnogo SRSR v Ukrayini u Bilorusi Kazahstani Uzbekistani Latviyi Kirgiziyi Estoniyi Litvi Moldovi v tomu chisli u Pridnistrov yi Turkmenistani Veliki diaspori prisutni v SShA Kanadi Braziliyi Nimechchini dzherelo Rosiya 111 000 000 perepis 2010 Ukrayina 8 334 100 perepis 2001 Kazahstan 3 797 000 perepis 2009 SShA 2 652 214 perepis 2000 Bilorus 785 000 perepis 2009 Kanada 622 445 perepis 2016 Latviya 556 000 perepis 2011 Uzbekistan 555 000 Kirgizstan 395 000 Estoniya 342 000 Moldova 201 000 perepis 2004 Braziliya 200 000 Nimechchina 178 600 Litva 165 500 ocinka 2016 Turkmenistan 133 000 Azerbajdzhan 119 000 perepis 2009 Franciya 115 000 dzherelo Tadzhikistan 79 000 Gruziya 70 000 Avstraliya 60 200 Rumuniya 30 000 Finlyandiya 20 000 Turechchina 50 000 KNR 15 390 Perepisi Rosijskoyi imperiyi ta SRSR Chastka rosiyan u Rosiyi za perepisom 1989 roku 1897 rik Kilkist rosiyan vidoma za danimi perepisu 1897 roku Za nim na teritoriyi vsiyeyi Rosijskoyi imperiyi zhilo 55 8 mln rosiyan u tomu chisli u 50 yevropejskih guberniyah bez Carstva Polskogo i Finlyandiyi 48 6 mln na Kavkazi 1 8 mln v Aziyi 5 0 mln U 50 yevropejskih guberniyah rosiyani stanovili absolyutnu bilshist u 28 bez krayin Baltiyi Ukrayini j Bilorusi ta Astrahanskoyi Ufimskoyi j Kazanskoyi gubernij Faktichno chislo rosiyan bulo menshe do nih zarahovano napriklad takozh bilorusiv Smolenshini j ukrayinciv pivnichnoyi Chernigivshini Kilkist rosiyan u sviti na 1897 55 8 mln Yih chislo dlya porivnyannya takozh ukrayinciv ta bilorusiv za uryadovimi statistikami i ocinkami v mln ta u duzhkah yihni vidsotkovi spivvidnoshennya taki Rik rosiyani ukrayinci bilorusi 1897 55 8 63 3 26 4 29 9 6 0 6 8 1914 79 0 63 0 40 0 30 0 9 0 7 0 1926 79 0 62 5 40 41 31 0 8 5 6 5 1959 115 6 70 3 40 0 24 5 8 5 5 2 1970 130 4 71 0 43 3 23 7 9 7 5 8 ch i nadto visoki ch i nadto nizki 1926 rik Za radyanskim perepisom 1926 r kilkist rosiyan znachno zbilshilasya 77 8 mln Proporciya mizh troma shidno slov yanskimi narodami silno ne zminilas Intensivno kolonizuyuchi Aziyu vidsotok rosiyan u nij zbilshivsya razom z Kavkazom z 12 3 u 1897 do 18 2 u 1926 Cej normalnij rozvitok kilkosti rosiyan prostoru yihnoyi etnichnoyi teritoriyi ta proporciyi do inshih narodiv SRSR zokrema ukrayinciv zaznav raptovih zmin pochavshi z pochatku 1930 h pp cherez zminu nacionalnoyi politiki KPRS Posilena rusifikaciya osoblivo pozbavlennya vsih nacionalnih prav ukrayinciv sho zhivut poza mezhami URSR postijne pereselyuvannya rosiyan na teritoriyi inshih narodiv pri odnochasnomu perevazhno primusovomu viselyuvanni nerosiyan z yihnih zemel fizichnogo nishennya nerosiyan nasampered ukrayinciv prizvelo do chimalogo zbilshennya kilkosti rosiyan koshtom inshih narodiv ta poshirennya yihnoyi nacionalnoyi teritoriyi Pislya drugoyi svitovoyi vijni rosiyani zaselili Shidnu Prussiyu Kaliningradska oblast i pivdenno shidnu Finlyandiyu u yakih voni nikoli ne zhili Skladovoyu chastinoyu rosijskoyi etnichnoyi teritoriyi stali kolishni biloruska Smolenshina i ukrayinska pivnichna Chernigivshina prostori kolishnih nimeckih kolonij na Nadvolzhi bilshist Kareliyi Znachno posunenij proces rusifikaciyi kolishnoyi ukrayinskoyi chastini Voronizhchini Kurshini i Bilgorodshini u 1926 1 4 mln ukrayinciv za perepisom 1970 0 2 mln Kubani j Shidnogo Peredkavkazzya 1926 2 5 mln ukrayinciv 1970 0 25 mln ukrayinskih kolonij na Nadvolzhi ta Urali 0 52 i 0 13 bez Orenburzkoyi oblasti pivnichnogo Kazahstanu Spravdi rusifikaciya ukrayinciv ne pishla azh tak daleko yak u svitli radyanskogo perepisu ale bezperechnim faktom ye peretvorennya ukrayinskih prikordonnih zemel na skladovu chastinu rosijskoyi etnichnoyi teritoriyi Piznishi perepisi pokazali sho shvidke primusove zrosijshennya u 1930 h rokah ukrayinciv na ukrayinskij etnichnij teritoriyi sho bula pidporyadkovana RRFSR z podalshim zakriplennyam u pasportah v procesi pasportizaciyi naselennya vidbilosya na etnichnij samosvidomosti ukrayinskoyi lyudnosti Sogodni ukrayinci sho ne vtratili etnichnu samonazvu ukrayinci kilkisno perevazhayut lishe na lokalnih teritoriyah perevazhno v mezhah kolishnogo Ostrogozkogo polku Teper mozhna rahuvati rosijsku etnichnu teritoriyu v Yevropi bez mishanih i ridko zaselenih zemel na 2 8 mln km z mishanimi na 3 4 mln a rosijska etnichnu teritoriyu v Aziyi bez mishanih i ridko zaselenih zemel na 2 0 do 2 5 mln km Razom z tim zbilshuyetsya pyereselyuvannya rosiyan do Aziyi z 18 2 vsih rosiyan u 1926 do 22 3 u 1970 ta yihnij vidsotok u inshih RSR ARSR i Avtonomnih Oblastyah z 13 1 u 1926 do 26 5 u 1970 u tomu chisli v URSR z 8 1 do 19 4 u nadbaltickih respublikah z 0 3 do 19 0 U naslidok cih procesiv bezupinno zrostaye v SRSR kilkist rosiyan u mln i u duzhkah u vsogo naselennya SRSR dlya porivnyannya kilkist ukrayinciv Rik rosiyani ukrayinci 1926 78 7 46 6 38 8 22 8 1959 114 1 54 8 37 2 17 8 1970 129 0 53 5 40 8 16 9 1959 1970 ti roki Zmenshennya vidsotka rosiyan v SRSR za 1959 70 ide za rahunok yihnogo zmensheniya v Serednij Aziyi ta na Zakavkazzi z 22 4 na 20 0 sprichinene znachno vishim prirodnim prirostom yih narodiv porivnyano z rosiyanami Faktichno pririst rosiyan a razom z tim zmenshennya ukrayinciv bulo menshe bo radyanska statistika nevirna Na dili kilkist osib ukrayinskogo pohodzhennya v SRSR na yakih 10 mln visha kilkist rosiyan vidpovidno nizhcha Znachno vishoyu nizh kilkist rosiyan za nacionalnistyu ye kilkist osib yaki podali rosijsku movu yak svoyu ridnu Za radyanskoyu statistikoyu vona taka u mln i u duzhkah u vsogo naselennya Rik rosiyani ukrayinci 1926 85 0 50 2 35 2 20 6 1959 124 1 59 5 33 2 15 9 1970 141 8 58 8 35 4 14 7 Pro daleko posunenu movnu rusifikaciyu svidchit sho 1970 10 5 ne rosiyan podalo rosijsku movu yak ridnu sered ukrayinciv 14 3 bilorusiv 19 0 yevreyiv 79 Diaspora Rosiyani v Ukrayini Dokladnishe Rosiyani v Ukrayini U suchasnij Ukrayini rosiyani drugij za chiselnistyu narod pislya ukrayinciv vid 1920 h rokiv Pered tim rosijska etnichna grupa bula tretoyu za chiselnistyu pislya yevrejskoyi she ranishe chetvertoyu pislya yevreyiv ta polyakiv p yatoyu pislya yevreyiv polyakiv ta krimskih tatar Misce etnichnoyi grupi ukrayinskih rosiyan u rozvitku etnichnoyi budovi lyudnosti Ukrayini uprodovzh HH st suttyevo zminyuvalosya i zalezhalo velikoyu miroyu vid politiki moskovskogo uryadu Suchasna etnichna grupa rosiyan v Ukrayini sformuvalasya perevazhno zavdyaki migracijnomu doplivu rosiyan z blizkih do Ukrayini gubernij Rosiyi vid kincya XIX st do seredini HH st ta organizovanih radyanskoyu vladoyu masovih pereselen rosiyan dlya kompensaciyi vtrat naselennya vnaslidok ukrayinskih golodomoriv a takozh masovih deportacij Suttyevim chinnikom zbilshennya doli rosiyan u pislyavoyenni chasi sluguvali politika utvorennya radyanskogo narodu denacionalizaciya ta rusifikaciya yaki provodilisya majzhe p yatdesyat rokiv sho zdijsnyuvalisya shlyahom stimulyuvannya migraciyi zmishuvannya naselennya ta tvorennya bagatonacionalnih robochih kolektiviv Na chas perepisu naselennya 2001 r v Ukrayini zafiksovano 8 334 141 osoba sho nazvala sebe rosiyaninom rosiyankoyu Ce znachno menshe nizh naperedodni rozpadu SRSR na chas perepisu 1989 r 11 356 tis koli chiselnist ta pitoma vaga rosiyan na teritoriyi Ukrayini syagnuli maksimalnih znachen U 2020 roci za opituvannyam sociologichnoyi agenciyi KMIS chiselnist rosiyan v Ukrayini ne perevishuvala 4 1 Etnografichni grupiGrupi rosiyan z liva na pravo Pskov Tver Smolensk Kaluga Tula 1826 Za osoblivostyami movi i pobutu rosiyani podilyayutsya zgidno z ustalenoyu O O Shahmatovim O I Sobolevskim ta piznishe prijnyatoyu bagatma zokrema radyanskimi doslidnikami B M Lyapunov F Filip ta in shemoyu na dva chi tri veliki narichchya pivnichne ta pivdenne akayuche z poserednim mizh nimi govorom Moskvi pervinno okayuchim ale pid vplivom pivdennogo narichchya Rozmezhuvannya mizh nimi prohodit liniyeyu Pskov Tver Moskva Nizhnij Novgorod Ural ta Sibir perevazhno okayut Dehto z doslidnikiv D Ushakov D Zelenin ta in traktuyut dvi pershi grupi yak okremi narodnosti na mezhi yakih rozvinulasya she j tretya serednorosijska z kulturnim i politichnim centrom Moskvoyu na osnovi yakoyi vidbuvayetsya movna ta kulturna unifikaciya div takozh Rosijska mova Sogodni u zv yazku z rozvitkom osviti ta zasobiv masovoyi informaciyi riznicya u dialektah znachno zmenshilas ale za sukupnistyu oznak rosijski etnografi 3 2 travnya 2015 u Wayback Machine vidilyayut na Yevropejskij teritoriyi rosijskogo rozselennya pivnichnu ta pivdennu istoriko kulturnu zoni z pivnichnorosijskoyu ta pivdennorosijskoyu grupami narodu Pobutovo movnimi osoblivostyami sered rosiyan viriznyayetsya she nizka menshih etnichnih grup Pomori na uzberezhzhyah Bilogo i Barencevogo moriv Kozaki v basejnah richok Don Kuban Ural ta u Sibiru Meshera na pivnochi Ryazanskoyi oblasti Molokani na pivnichnomu Kavkazi Semejski na Zabajkalli A takozh goryuni kaminshiki kamchadali lipovani nekrasivci sibiryaki teryuhani yakutyani tosho MovaDokladnishe Rosijska mova ta Istoriya rosijskoyi movi Rosijska mova nalezhit do shidnoyi pidgrupi slov yanskih mov balto slov yanskoyi gilki yaka vhodyat do skladu indoyevropejskoyi movnoyi sim yi U rosijskij movi vikoristovuyetsya pisemnist z urahuvannyam rosijskogo alfavitu vishidnogo do kirilichnomu alfavitu kirilici Rosijska mova odna z shesti oficijnih mov OON Za danimi opublikovanimi v zhurnali Language Monthly 3 za 1997 priblizno 300 mln osib po vsomu svitu na toj moment volodilo rosijskoyu movoyu sho stavilo yiyi na 5 e misce za poshirenistyu z nih 160 mln vvazhali yiyi ridnoyu 7 e misce u sviti Zagalna kilkist rosijskomovnih u sviti za ocinkoyu 1999 roku blizko 167 mln she blizko 110 mln lyudej volodiyut rosijskoyu movoyu yak drugoyu U sociologichnomu doslidzhenni Institutu Gellapa Gallup Inc prisvyachenomu stavlennyu do rosijskoyi movi v postradyanskih derzhavah 92 naselennya v Bilorusi 83 v Ukrayini 68 v Kazahstani ta 38 v Kirgizstani obrali rosijsku movu dlya zapovnennya anketi pid chas provedennya opituvannya Institut okresliv cej rozdil doslidzhennya yak Russian as the Mother Tongue Rosijska mova yak ridna mova Slovesni pobudovi pitan ta praktichni skladnosti provedennya opituvan mogli vnesti pomilki chi uperedzhenist do rezultativ U SShA v shtati Nyu Jork u 2009 roci vneseno popravku do viborchogo zakonodavstva vidpovidno do yakoyi u vsih mistah shtatu v yakih prozhivaye ponad miljon osib usi pov yazani z procesom viboriv dokumenti mayut perekladatisya rosijskoyu movoyu Rosijska mova stala odniyeyu z vosmi inozemnih mov u Nyu Jorku yakoyu mayut drukuvatisya vsi oficijni materiali viborchih kampanij Ranishe do spisku buli vklyucheni ispanska korejska filippinska kreolska movi ta tri dialekti kitajskoyi Do 1991 roku rosijska mova bula movoyu mizhnacionalnogo spilkuvannya SRSR de fakto vikonuyuchi funkciyi derzhavnoyi movi U krayinah SND prodovzhuye vikoristosuvatisya yak ridna dlya znachnoyi chastini naselennya i yak mova mizhnacionalnogo spilkuvannya U miscyah kompaktnogo prozhivannya emigrantiv iz krayin kolishnogo SRSR Izrayil Nimechchina Kanada SShA Avstraliya ta in vipuskayutsya rosijskomovni periodichni vidannya pracyuyut radiostanciyi ta televizijni kanali vidkrivayutsya rosijskomovni shkoli de aktivno vikladayut rosijsku V Izrayili rosijska vivchayetsya u starshih klasah deyakih serednih shkil yak druga inozemna mova U krayinah Shidnoyi Yevropi do kincya 80 h rokiv XX stolittya rosijska mova bula osnovnoyu inozemnoyu movoyu u shkolah Rozmovnu rosijsku movu obov yazkovo vivchayut usi kosmonavti sho pracyuyut na MKS Dialekti Dokladnishe Dialekti rosijskoyi movi U rosijskij movi vidileno dvi dialektni grupi govirki pivnichnorosijska okayucha i pivdennorosijska akayucha kozhna z yakih podilyayetsya bilsh dribni grupi Mizh pivnichnim ta pivdennim govirkami roztashovana teritoriya serednorosijskih govirok Kordon mizh pivnichnorosijskoyu ta pivdennorosijskoyu grupami prohodit po liniyi Pskov Tver Moskva Nizhnij Novgorod U pivnichnij govirci vidilyayutsya tri grupi govirok Ladogo Tihvinska Vologodska ta Kostromska U pivdennij govirci vidileno p yat grup govirok Zahidna Verhno Dniprovska Verhno Desninska Kursko Orlivska ta Shidna Ryazanska Perehidni serednorosijski govirki vklyuchayut Gdovsku Pskovsku ta Volodimirsko Povolzku grupi Z serednorosijskoyi dialektnoyi grupi vidbuvayetsya unifikaciya rosijskoyi movi ta vsiyeyi kulturi Nini u zv yazku z rozvitkom shkilnoyi osviti ta zasobiv masovoyi informaciyi vidminnosti u dialektah silno zmenshilis Tradicijna kulturaCej rozdil statti she ne napisano Vi mozhete dopomogti proyektu napisavshi jogo gruden 2022 ReligiyaDokladnishe Religiya v Rosiyi Serafim Sarovskij odin iz najshanovanishih rosijskih svyatih Hreshennya na toj chas yazichnickoyi Rusi bulo zdijsneno 988 roku knyazem Volodimirom Hristiyanstvo prijshlo na Rus z Vizantiyi u formi shidnogo obryadu pislya Velikoyi shizmi 1054 roku i pochalo poshiryuvatisya u vishih verstvah suspilstva zadovgo do ciyeyi podiyi Tim chasom vidmova vid yazichnictva vidbuvalasya povilno Volhvi zherci starih bogiv mali pomitnij vpliv she XI stolitti Do XIII stolittya knyazi otrimuvali dva imeni yazichnicke pri narodzhenni ta hristiyanske pri hreshenni Vsevolod Velike Gnizdo napriklad nosiv takozh im ya Dmitro ale ce obov yazkovo poyasnyuyetsya perezhitkami yazichnictva knyazhe dinastichne im ya malo skorish derzhavnij i klanovij nizh yazichnicko religijnij status Najbilsha religijna organizaciya sho ob yednuye pravoslavnih rosiyan Rosijska pravoslavna cerkva Moskovskij patriarhat za kordonom Rosiyi funkcionuyut yiyi yeparhiyi avtonomni pravoslavni cerkvi ta samovryadni chastini RPC div Rosijska pravoslavna cerkva zakordonom Ukrayinska pravoslavna cerkva ta inshi U XVII stolitti nevelika chastina rosiyan ne pidtrimala provedeni patriarhom Nikonom reformi cerkvi sho sprichinilo Rozkol i poyavu staroobryadciv Deyaki staroobryadnicki spilnoti takozh ye etnografichnimi grupami kerzhaki semejski ta inshi Sered prostogo narodu zbereglisya elementi dohristiyanskoyi religijnoyi kulturi yaki razom iz hristiyanstvom harakterizuyutsya yak narodne hristiyanstvo Sered nih yak obryadi svyata Masnicya Ivana Kupala pominki Radonicya Semik ta in tak i vira v istot slov yanskoyi mitologiyi domoviki lisoviki rusalki i t d znaharstvo vorozhinnya prikmeti tosho Drugoyu za chiselnistyu hristiyanskoyi konfesiyeyu sered rosiyan ye protestantizm sho prijshov iz Zahodu i nabuv poshirennya z XIX stolittya Za ekspertnoyu ocinkoyu 1996 roku v Rosiyi nalichuvalosya ponad miljon viruyuchih protestantiv sho nalezhat do desyatkiv riznih cerkov Skilki znachnu chastku sered rosijskogo naselennya protestantizm maye lishe Dalekomu Shodi Najbilshoyu protestantskoyu techiyeyu u Rosiyi ye baptizm za riznimi danimi vid 85000 do 450000 zareyestrovanih chleniv realna kilkist perevishuye rahunok nezareyestrovanih ob yednan yakij maye 140 richnu istoriyu u Rosiyi Takozh velika kilkist p yatidesyatnikiv i harizmativ ye kalvinisti lyuterani adventisti somogo dnya metodisti presviteriani tosho Chastina rosiyan ye poslidovnikami takih religijnih organizacij yak svidki Yegovi mormoni ta munisti Nini nechislenni etnoreligijni grupi duhovnogo hristiyanstva ryadu starovinnih rosijskih ruhiv sho vidokremilisya vid pravoslav ya duhobori molokani hlisti Z kincya 1980 h rokiv sposterigayetsya splesk interesu do dohristiyanskih slov yanskih viruvan u rezultati vinik novitnij religijnij ruh ridnovirstvo Takozh u 1980 ti roki v Rosiyu pronikayut i stayut vidnosno populyarnimi rizni techiyi neoinduyizmu i buddizmu osoblivo dzen Pislya Zhovtnevoyi revolyuciyi 1917 roku hristiyanski cerkvi Moskovskij patriarhat inshi gilki pravoslav ya protestantski ta katolicki perezhivali serjozni goninnya a chastina protestantiv i za carskoyi vladi bilshist hramiv monastiriv ta molitovnih budinkiv buli zakriti zrujnovani chi peretvoreni na muzeyi skladi klubi tosho Na derzhavnomu rivni vprovadzhuvalas ideologiya ateyizmu Pislya rozpadu SRSR ta utvorennya Rosijskoyi Federaciyi a takozh u zv yazku zi zminoyu politichnoyi situaciyi v krayini ta progoloshennyam svobodi virospovidannya zokrema j u konstituciyi krayini hristiyanski cerkvi ta inshi religiyi otrimali mozhlivist vilno vesti religijnu ta misionersku diyalnist Div takozhRosiyani Ukrayini Rusifikaciya Spisok vijn za uchastyu RosiyiPrimitki Joshua Project Arhiv originalu za 15 serpnya 2020 Procitovano 10 serpnya 2020 Project Joshua Joshua Project Arhiv originalu za 21 zhovtnya 2020 Procitovano 11 serpnya 2020 http 2001 ukrcensus gov ua results general nationality a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Propushenij abo porozhnij title dovidka data egov kz 29 travnya 2020 Arhiv originalu za 18 veresnya 2020 Procitovano 17 chervnya 2021 American FactFinder Results Data Access and Dissemination Systems DADS Arhiv originalu za 12 lyutogo 2020 Procitovano 19 veresnya 2016 PDF Arhiv originalu PDF za 13 travnya 2019 Procitovano 31 zhovtnya 2021 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 14 listopada 2018 Procitovano 18 sichnya 2019 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya PDF Arhiv originalu PDF za 20 kvitnya 2021 Procitovano 31 zhovtnya 2021 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya statcan gc ca Arhiv originalu za 10 grudnya 2018 Procitovano 21 kvitnya 2018 Arhiv originalu za 20 lipnya 2020 Procitovano 31 zhovtnya 2021 Arhiv originalu za 27 grudnya 2018 Procitovano 18 sichnya 2019 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Maria Stella Ferreira Levy O papel da migracao internacional na evolucao da populacao brasileira 1872 to 1972 inRevista de Saude Publica volume supl June 1974 Arhiv originalu za 11 chervnya 2019 Procitovano 1 lyutogo 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 19 zhovtnya 2021 Procitovano 31 zhovtnya 2021 Moldovan National Bureau of Statistics Arhiv originalu za 16 zhovtnya 2021 Procitovano 31 zhovtnya 2021 Arhiv originalu za 22 listopada 2019 Procitovano 31 zhovtnya 2021 PDF Arhiv originalu PDF za 12 kvitnya 2019 Procitovano 19 sichnya 2019 Arhiv originalu za 19 sichnya 2019 Procitovano 19 sichnya 2019 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya osp stat gov lt Arhiv originalu za 13 serpnya 2017 Procitovano 13 serpnya 2017 2006 census Arhiv originalu za 23 chervnya 2013 Procitovano 31 zhovtnya 2021 azstat org Arhiv originalu za 7 sichnya 2012 Arhiv originalu za 17 zhovtnya 2019 Procitovano 21 lipnya 2016 Arhiv originalu za 26 serpnya 2016 Procitovano 21 lipnya 2016 Rosiyani 7 kvitnya 2016 u Wayback Machine EU T 7 S Moskovit Slovnik ukrayinskoyi movi u 20 t K Naukova dumka 2010 2022 Moskvin Slovnik ukrayinskoyi movi u 20 t K Naukova dumka 2010 2022 Galushko K Yu Rosiyani v Ukrayini 3 grudnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 334 337 ISBN 978 966 00 1290 5 Balanovsky Oleg Rootsi Siiri Pshenichnov Andrey Kivisild Toomas Churnosov Michail Evseeva Irina Pocheshkhova Elvira Boldyreva Margarita Yankovsky Nikolay 2008 01 Two Sources of the Russian Patrilineal Heritage in Their Eurasian Context The American Journal of Human Genetics angl T 82 1 s 236 250 doi 10 1016 j ajhg 2007 09 019 PMC 2253976 PMID 18179905 Procitovano 27 serpnya 2022 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki z PMC z inshim formatom posilannya Russkij s litovcem bratya navek Pochemu u slavyan i pribaltov tak mnogo obshego itogi issledovaniya 15 veresen 2015 Kushniarevich Alena Utevska Olga Chuhryaeva Marina Agdzhoyan Anastasia Dibirova Khadizhat Uktveryte Ingrida Mols Mart Mulahasanovic Lejla Pshenichnov Andrey 2 veresnya 2015 Genetic Heritage of the Balto Slavic Speaking Populations A Synthesis of Autosomal Mitochondrial and Y Chromosomal Data PLOS ONE angl T 10 9 s e0135820 doi 10 1371 journal pone 0135820 ISSN 1932 6203 PMC 4558026 PMID 26332464 Procitovano 27 serpnya 2022 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki z PMC z inshim formatom posilannya Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Galushko K Yu Ukrayinci Davnoruska narodnist Enciklopediya istoriyi Ukrayini Ukrayina Ukrayinci Kn 2 Redkol V A Smolij golova ta in NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K V vo Naukova dumka 2019 842 s Malaya Sovetskaya Enciklopediya Tom sedmoj Pryamaya Skuly M Akcionernoe obshestvo Sovetskaya Enciklopediya 1930 S 506 velikorossiyanin Rosijsko ukrayinskij akademichnij slovnik 1924 33rr A Krimskij S Yefremov moskva Slovar rosijsko ukrayinskij 1893 1898rr M Umanec A Spilka Moskva 2 sichnya 2019 u Wayback Machine Slovar ukrayinskoyi movi v 4 h tt Za red B Grinchenka K 1907 1909 T 2 S 447 Isayevich Ya D Rusini Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 372 ISBN 978 966 00 1290 5 Moscowites moscowiter Moscovitae 12 grudnya 2021 u Wayback Machine Dictionaire Francois Alleman Latin et Alleman Francois Latin avec un petit abrege de Grammaire Francoise Geneve 1601 p 844 Muszkac mosci moscovitae hyperborei Moscowiter 2 travnya 2021 u Wayback Machine Dictionarium Quadrilingue latino ungarico graeco germanicum V 2 1708 p 377 Arhiv originalu za 2 travnya 2021 Procitovano 20 kvitnya 2018 Moskovec Slovnik ukrayinskoyi movi u 20 t K Naukova dumka 2010 2022 Moskvyich Moskovka Slovnik staroukrayinskoyi movi XIV XV st K Naukova dumka 1977 T 1 A M S 614 Yevgen Nakonechnij Ukradene im ya chomu rusini stali ukrayincyami XIII Moskal 11 grudnya 2019 u Wayback Machine Moskal Slovnik ukrayinskoyi movi u 20 t K Naukova dumka 2010 2022 Yevgen Nakonechnij Ukradene im ya chomu rusini stali ukrayincyami XXIII Kacapy 9 chervnya 2021 u Wayback Machine Kacapi Slovnik ukrayinskoyi movi u 20 t K Naukova dumka 2010 2022 Arhiv originalu za 27 veresnya 2016 Procitovano 25 veresnya 2016 Istorichne znachennya Kiyivskoyi Rusi 27 veresnya 2016 u Wayback Machine Istoriya Ukrayini Navchalnij posibnik Bilocerkivskij V Ya K Centr uchbovoyi literaturi 2007 536 c Rosiya j Ukrayina Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1973 Kn 2 t 7 Pryashivshina prodovzhennya Sibir S 2600 2612 ISBN 5 7707 4049 3 Ioann de Pano Karpini Istoriya Mongalov Vilgelm de Rubruk Puteshestvie v Vostochnye strany SPb Izd A S Suvorina 1911 s 85 ros Ioann de Pano Karpini Istoriya Mongalov Vilgelm de Rubruk Puteshestvie v Vostochnye strany SPb Izd A S Suvorina 1911 S 88 ros Deryabin V E Vostochnye slavyane Antropologiya i etnicheskaya istoriya 2 e dopovnene Moskva Nauchnyj mir 2002 S 30 59 1000 prim ISBN 5 89176 164 5 Balanovskij O P Izmenchivost genofonda v prostranstve i vremeni sintez dannyh o genogeografii mitohondrialnoj DNK i Y hromosomy 30 serpnya 2017 u Wayback Machine Avtoref dis d b n MGNC RAMN 2012 Russkij genofond na russkoj ravnine Balanovskaya E V Balanovskij O P M Luch 2007 S 47 48 416 s ISBN 978 5 87140 267 2 Bruk S I Naselenie mira Etnodemograficheskij spravochnik Institut etnografii im N N Mikluho Maklaya Akademii nauk SSSR M Nauka 1986 830 s Na shidnoyevropejskomu foni rozbizhnist v rosijskomu genotipi ye duzhe velikoyu Vona znachno bilsha nizh seredni genetichni vidhilennya v seredini kozhnogo narodu zahidnoyi Yevropi E Balanovskaya O Balanovskij Russkij genofond Genetika russkih 15 lyutogo 2015 u Wayback Machine Differentiation of mitochondrial DNA and Y chromosomes in Russian populations 22 travnya 2013 u Wayback Machine Genetics Laboratory Institute of Biological Problems of the North Far East Branch of the Russian Academy of Sciences Two Sources of the Russian Patrilineal Heritage in Their Eurasian Context 12 sichnya 2016 u Wayback Machine Am J Hum Genet Vol 82 Is 1 236 250 10 January 2008 Malarchuk B A Derenko M V Struktura russkogo genofonda 17 lyutogo 2020 u Wayback Machine Priroda 2007 4 Bunak V V Proishozhdenie i etnicheskaya istoriya russkogo naroda po antropologicheskim dannym Moskva Nauka 1965 T 88 novaya seriya AN SSSR Trudy instituta etnografii im N N Mikluho Maklaya Mongoloidnye elementy v naselenii Centralnoj Evropy ros Uch zap MGU Moskva 1941 Vyp 63 S 235 270 Oleg Balanovsky Siiri Rootsi Andrey Pshenichnov Toomas Kivisild Michail Churnosov Irina Evseeva Elvira Pocheshkhova Margarita Boldyreva Nikolay Yankovsky Elena Balanovska and Richard Villems Two Sources of the Russian Patrilineal Heritage in Their Eurasian Context angl Am J Hum Genet 2008 Vol 82 1 S 236 250 Khrunin AV Khokhrin DV Filippova IN Esko T Nelis M et al 2013 A Genome Wide Analysis of Populations from European Russia Reveals a New Pole of Genetic Diversity in Northern Europe 6 zhovtnya 2013 u Wayback Machine PLoS ONE 8 3 e58552 doi 10 1371 journal pone 0058552 Boris Malyarchuk Miroslava Derenko Tomasz Grzybovsky Arina Lunkina Jakub Charny Serge Rychkov Irina Morozova Galina Denisova Danuta Miscicka Sliwka Differentiation of Mitochondrial DNA and Y Chromosomes in Russian Populations angl 2005 Balanovskaya E V Balanovskij O P Russkij genofond na Russkoj ravnine M OOO Luch 2007 416 s Arhiv originalu za 17 grudnya 2014 Procitovano 12 zhovtnya 2014 Polevoj M A Istoriya russkogo naroda Izd 2 e T 1 M 1830 S 63 Zelenin D K Prinimali li finny uchastie v formirovanii russkoj narodnosti Sbornik LOIKFUN Ch 1 L 1929 S 98 Markelov M T K voprosu o kulturnih vzaimootnosheniyah finov i russkih Etnografiya 1930 1 2 S 62 Mokshin N F Fino ugry v russkoj i mirovoj kulture 30 lipnya 2020 u Wayback Machine Zhurnal Socialno politicheskie nauki Vypusk 3 2012 S 13 14 ros Russkie Malaya sovetskaya enciklopediya Tom 07 Pryamaya Skuly Gl red N L Mesheryakov Moskva Malaya Sovetskaya enciklopediya OGIZ RSFSR 1930 C 506 ros Finny Elpatevskij K sost Uchebnik russkoj istorii S prilozheniem rodoslovnoj i hronologicheskih tablic i ukazatelya lichnyh imen Izd 10 e Uchebnik po russkoj istorii dlya starshih klassov vseh srednih uchebnyh zavedenij dlya starshih klassov kadetskih korpusov Vo 2 m izdanii uchebnik odobren Uch Kom Ved uchrezhd IMPERATRICY MARII kak rukovodstvo dlya institutov i gimnazij i Uch Kom pri Sv Sinode kak uchebnoe posobie dlya duhovnyh seminarij SPb Tip M M Stasyulevicha 1906 C 10 486 c ros doref Lomonosov M V O starobytnyh v Rossii zhitelyah i o proishozhdenii rossijskogo naroda voobshe Drevnyaya rossijskaya istoriya ot nachala rossijskogo naroda do konchiny velikogo knyazya Yaroslava Pervogo ili do 1054 goda SPb Tip Imp Akademii Nauk 1766 S 6 ros doref Lomonosov M V Kratkij rossijskij letopisec s rodosloviem SPb 1760 4 ros doref Karamzin N M O slavyanah i drugih narodah sostavivshih gosudarstvo Rossijskoe Primechaniya S 39 Istoriya gosudarstva Rossijskogo Tom 1 N M Karamzin Izd 2 e ispr SPb 1818 S 39 ros doref Solovev S M Istoriya Rossii s drevnejshih vremen Kn 1 Tom 1 Izd 3 e SPb Izd vys utverzhd tov Obshestvennaya polza 1851 1879 S 11 ros doref Solovev S M Chteniya i rasskazy po istorii Rossii M pravda 1989 s 224 ros Lekciya XVII 8 sichnya 2020 u Wayback Machine Klyuchevskij V O Kurs russkoj istorii Ch 1 3 e izd Moskva Tip G Lisnera i D Sovko 1908 S 367 ros doref M N Pokrovskij Vozniknovenie Moskovskogo gosudarstva i velikorusskaya narodnost 11 veresnya 2019 u Wayback Machine Pokrovskij M N Istoricheskaya nauka i borba klassov Vypusk 1 Moskva Leningrad Socekgiz 1933 Platonov S F Kievskaya Rus v XI XIII vv S F Platonov Lekcii po russkoj istorii Vyp 1 SPb Stolichnaya Skoropechatnya 1899 S 81 ros doref Bestuzhev Ryumin K N Inorodcy Finny K N Bestuzhev Ryumin Russkaya istoriya I SPb Tip A Transhelya 1872 S 64 ros doref Arhiv originalu za 27 sichnya 2020 Procitovano 26 kvitnya 2020 Valishevskij K Ivan Groznyj M IKPA 1989 Reprintnoe vosproizvedenie izdaniya 1912 goda S 16 ros doref Karamzin N M Istoriya gosudarstva Rossijskogo T 1 M Mosk rabochij Slog 1993 1994 s 45 ros Arhiv originalu za 20 kvitnya 2018 Procitovano 27 serpnya 2012 L Gumilyov Ot Rusi k Rossii Poyavlenie Rossii CERKOV I MOSKVA Arhiv originalu za 1 bereznya 2014 Procitovano 1 serpnya 2012 Alekseeva T I K proishozhdeniyu antropologicheskogo oblika russkih 28 zhovtnya 2021 u Wayback Machine Russkie otv red V A Aleksandrov RAN Institut etnologii i antropologii im N N Mikluho Maklaya M Nauka 1997 S 73 74 828 s il Seriya Narody i kultury ISBN 5 02 010320 9 ros People Russian anglijskoyu Arhiv originalu za 27 travnya 2012 Procitovano 28 lyutogo 2012 Arhiv originalu za 1 kvitnya 2012 Procitovano 23 kvitnya 2012 Arhiv originalu za 29 travnya 2016 Procitovano 23 kvitnya 2012 Arhiv originalu za 25 grudnya 2018 Procitovano 23 kvitnya 2012 Arhiv originalu za 19 travnya 2020 Procitovano 14 lyutogo 2012 Vserosijskij perepis naselennya 2002 r Nacionalnij sklad Arhiv originalu za 4 lyutogo 2012 Procitovano 23 kvitnya 2012 Arhiv originalu za 19 travnya 2020 Procitovano 14 lyutogo 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Pro kilkist ta sklad naselennya Ukrayini za pidsumkami Vseukrayinskogo perepisu naselennya Arhiv originalu za 8 lyutogo 2010 Procitovano 14 lyutogo 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya 1 25 bereznya 2009 u Wayback Machine 2 Arhivovano 4 grudnya 2004 u Library of Congress Arhiv originalu za 17 veresnya 2010 Procitovano 14 lyutogo 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 10 grudnya 2018 Procitovano 21 kvitnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 10 chervnya 2012 Procitovano 14 lyutogo 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 19 lyutogo 2014 Procitovano 15 lyutogo 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya PDF Arhiv originalu PDF za 8 bereznya 2012 Procitovano 14 lyutogo 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 15 kvitnya 2006 Procitovano 14 kvitnya 2006 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 20 sichnya 2012 Procitovano 15 lyutogo 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 25 travnya 2020 Procitovano 14 kvitnya 2006 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 10 travnya 2007 Procitovano 14 kvitnya 2006 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Lithuania 13 travnya 2020 u Wayback Machine The World Factbook Central Intelligence Agency 2015 ISSN 1553 8133 angl Arhiv originalu za 13 travnya 2012 Procitovano 15 lyutogo 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 30 listopada 2012 Procitovano 15 lyutogo 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 13 kvitnya 2006 Procitovano 14 kvitnya 2006 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 14 kvitnya 2006 Procitovano 14 kvitnya 2006 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya PDF Arhiv originalu PDF za 28 zhovtnya 2004 Procitovano 14 kvitnya 2006 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 13 travnya 2007 Procitovano 14 kvitnya 2006 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Arhiv originalu za 14 kvitnya 2006 Procitovano 14 kvitnya 2006 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Intervyu zhurnalu Konsul 4 19 dekabr 2009 goda ros Stavrov I V Tendencii demograficheskogo razvitiya nehanskih nacionalnostej Severo Vostochnogo Kitaya nachalo XXI veka Vestnik Dalnevostochnogo otdeleniya Rossijskoj akademii nauk 2013 4 170 S 148 ros Chirkov Oleg Vtracheni zemli porivnyannya nacionalnoyi teritoriyi Ukrayini viznachenoyi Stepanom Rudnickim na pochatku 1920 h rokiv z suchasnoyu derzhavnoyu ta etnichnoyu ukrayinskoyu teritoriyeyu Ukrayina prostorova v koncepcijnomu okreslenni Stepana Rudnickogo kolektivna monografiya za zag red V I Sergijchuka K Ukrayinska Vidavnicha Spilka 2003 246 s Div u pereliku literaturi praci Chirkova O Ulyanich Volodimir Teror golodom i povstanska borotba proti genocidu ukrayinciv u 1921 1933 rokah K MAUP 2004 S 5 drugim etapom strategiyi golodu bulo zaselennya spustilih sil pereselencyami iz Sovyetskoyi Rosiyi Koyans A A Stvorennya pershih nacionalno kulturnih tovaristv v Zaporizhzhi kinec 80 h pochatok 90 h rokiv HH stolittya 6 travnya 2020 u Wayback Machine Muzejnij visnik 13 2 Zaporizhzhya 2013 422 s S 180 Kabuzan V M Ukraincy v mire Dinamika chislennosti i rasseleniya 20 e gody XVIII veka 1989 god formirovanie etnicheskih i politicheskih granic ukrainskogo etnosa V M Kabuzan Ros akad nauk In t ros istorii Moskva Nauka 2006 S 395 396 319 320 650 657 s ISBN 5 02 033991 1 Arhiv originalu za 16 travnya 2021 Procitovano 26 bereznya 2022 espreso tv ukr Arhiv originalu za 13 grudnya 2021 Procitovano 13 grudnya 2021 Pivdennorosijske naselennya Ryazanska Tambovska Voronezka Kurska Tulska Orlovska i Kaluzka guberniyi etnografichno i dialektologichno vidriznyayetsya vid pivnichnorosijskogo v Novgorodskij Volodimirskij V yatskij Vologodskij ta insh guberniyah znachno bilshe nizh vid bilorusiv Tomu z povnim pravom mozhna govoriti pro dva rosijskih narodi pivnichnorosijskij ta pivdennorosijskij Zelenin D K Vostochnoslavyanskaya etnografiya 13 kvitnya 2014 u Wayback Machine M Nauka 1991 S 40 Pivnichna istoriko kulturna zona harakterizuyetsya nayavnistyu okayuchogo dialektu i takimi osoblivostyami v kulturi yak malodvirni silski poselennya sho utvoryuyut okremi gnizda selish monumentalne zhitlo ros izba poyednane z gospodarskim dvorom tak zvanij sarafannij kompleks zhinochogo narodnogo kostyuma osoblivij syuzhetnij ornament u vishivkah i rozpisah pobutuvannya bilin ta protyazhnih pisen i golosin nayavnistyu sohi golovnogo ornogo znaryaddya Ci risi narodnoyi kulturi prostezhuyutsya u rosiyan v Kareliyi Novgorodskij Arhangelskij Vologodskij Yaroslavskij Ivanivskij Kostromskij na pivnochi Tverskoyi i Nizhnogorodskoyi oblastej Russkie M Nauka 1997 RAN In t etnologii i antropologii 8 serpnya 2017 u Wayback Machine U pivdennorosijskij zoni vidznachayetsya akayuchij dialekt i taki risi v kulturi yak bagatodvirni sela nazemni zhitla kostyumnij kompleks z plahtoyu polihromnij geometrichnij ornament na pivdni Ryazanskoyi v Penzenskij Kaluzkij Tulskij Lipeckij Tambovskij Voronezkij Bryanskij Kurskij Orlovskij Byelgorodskij oblastyah Russkie M Nauka 1997 RAN In t etnologii i antropologi 8 serpnya 2017 u Wayback Machine Arhiv originalu za 8 serpnya 2017 Procitovano 17 veresnya 2013 Istoriya religii v Rossii M 2001 S 582 Spravochnik Religioznye obedineniya Rossijskoj Federacii M 1996 S 112 Baptizm istoriya i sovremennost Mitrohin L M Filosofsko logicheskie ocherki SPb 1997 S 356 469 Istoriya evangelskih hristian baptistov v SSSR Izdatelstvo VSEHB Moskva 1989 Shnirelman 2012 DzherelaGalushko K Yu Rosiyani v Ukrayini 20 kvitnya 2018 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 334 337 ISBN 978 966 00 1290 5 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi t 1 druge vid K 1913 peredruk u Nyu Jorku 1954 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Derzhavin N Proishozhdenie russkogo naroda M 1944 Kostomarov M Dve russkie narodnosti zhurnal Osnova mart P 1861 Lyapunov B Drevnejshie vzaimnye svyazi yazykov russkogo i ukrainskogo i nekotorye vyvody o vremeni ih vozniknoveniya kak otdelnyh lingvisticheskih grupp U zb Russkal istoricheskaya leksikologiya M 1968 Mavrodin V Obrazovanie yedinogo russkogo gosudarstva P 1951 Narody Yevropejskoj chasti SSSR t I M 1964 Proishozhdenie i etnicheskaya istoriya russkogo naroda po antropologicheskim dannym Pod redakciej V Bunaka M 1965 ros Russkie Istoriko etnograficheskij atlas M 1967 Rybakov B Pervye veka russkoj istorii M 1964 Filin F Proishozhdenie russkogo ukrainskogo i belorusskogo yazykov P 1972 Shahmatov A K voprosu ob obrazovanii russkih narechij i russkih narodnostej Zhurnal Ministerstva Narodnogo Prosvesheni aprel 1899 Zelenin D Russische Ostslawische Volkskunde Berlin Lyajpcig 1927 PosilannyaVikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu Rosiyani Vikicitati mistyat vislovlyuvannya na temu Rosijski prisliv ya Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Rosiyani Russkie narody i kultury Moskva Nauka 1999 8 chervnya 2020 u Wayback Machine Russkie Istoriko etnograficheskie gruppy 4 kvitnya 2018 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ