Іва́н Виго́вський (Іван Остапович Виговський) (бл. 1608 — 17 (27) березня 1664) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у Наддніпрянській Україні (1657-1659), Великий гетьман Руський (1658—1659). Представник православного шляхетського роду Виговських гербу Абданк.
Іван Виговський | |||
| |||
---|---|---|---|
21 жовтня 1657 — 17 жовтня 1659 | |||
Попередник: | Богдан Хмельницький | ||
Наступник: | Юрій Хмельницький | ||
| |||
16 вересня 1658 — серпень 1659 | |||
Співправитель: | Ян II Казимир (як Великий князь) | ||
Спадкоємець: | Ян II Казимир (повинен був стати Великим князем після ратифікації створення Речі Посполитої Трьох Народів і виділення України в окремий суб'єкт федерації) | ||
Народження: | бл.1608 Овруч | ||
Смерть: | 17 (27) березня 1664 Вільховець | ||
Країна: | Велике князівство Литовське і Річ Посполита | ||
Релігія: | Грецька православна церква і православ'я | ||
Освіта: | Києво-Могилянська академія | ||
Рід: | Виговські | ||
Батько: | Остап Виговський | ||
Мати: | d | ||
Шлюб: | NN Яблонська | ||
Діти: | , Остап | ||
Автограф: | |||
Медіафайли у Вікісховищі | |||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Працював у київському і луцькому судах, був намісником . Згодом вступив до кварцяного війська Речі Посполитої, де потім став ротмістром. На початку Хмельниччини брав участь у битві під Жовтими водами (1648) на боці польських військ. У ході битви потрапив до татарського полону, але був викуплений гетьманом Богданом Хмельницьким. Після переходу на бік козаків-повстанців працював особистим писарем гетьмана, а в 1650 отримав посаду військового генерального писаря. Сформував і очолив козацький уряд при гетьмані — Генеральну військову канцелярію.
Брав участь у воєнних операціях при Пилявцях (1648), під Збаражем та Зборовом (1649), Берестечком (1651), Батогом (1652), Жванцем (1653), Охматовом та Львовом (1655). Займався розробкою та був присутнім при укладанні Зборівського, Білоцерківського та Переяславського договорів. У квітні 1657 року при тяжкохворому гетьманові та після смерті Хмельницького став регентом при його малолітньому синові — гетьманові Юрієві. 26 серпня того ж року обраний на Чигиринській раді новим гетьманом до часу повноліття Юрія, а 26 жовтня знову переобраний гетьманом на загальновійськовій раді в Корсуні. Вступив у конфлікт із Запорозькою Січчю та Полтавським полком, який вилився у заколот під проводом Мартина Пушкаря і Якова Барабаша. Як і опоненти, намагався, залучити на свій бік московський уряд.
31 травня 1658 розбив заколотників і жорстоко покарав полтавську старшину, однак не зміг спинити подальші виступи опозиції, що поклали початок Руїні. В умовах загрози війни з Московією, яка виступила на боці антигетьманських сил, у 1658 уклав Гадяцький договір із Річчю Посполитою, за яким козацька Україна перетворювалася на Велике князівство Руське — третю федеративну складову оновленої Речі Посполитої. За договором проголошувався Гетьманом військ Руських і чигиринським старостою. Під час козацько-московської війни 1658—1659 вщент розбив московитів у битві під Конотопом за допомоги кримського хана Мехмеда IV. Проте поступово втратив підтримку оточення через невдоволення козаків Гадяцьким договором. У вересні 1659 передав булаву Юрієві Хмельницькому, після чого виїхав до Речі Посполитої.
Решту життя провів на Волині та Галичині, обіймаючи посаду київського воєводи (1659—1664). У 1660 брав участь у Чуднівській кампанії у складі війська Речі Посполитої. 1662 року вступив до Львівського братства.
У 1663, після зречення Юрія Хмельницького, намагався повернути собі гетьманство, але програв Павлові Тетері. Був одним із таємних співорганізаторів антипольського повстання, що спалахнуло в 1664 на Правобережній Україні під проводом . Арештований поляками і козаками гетьмана Павла Тетері. Страчений у ніч з 16 (26) на 17 (27) березня поблизу села Вільховець.
Життєпис
Молоді роки
Іван Виговський народився на початку XVII століття на Овруччині. Він походив з старовинної української православної шляхти — Виговських, родове гніздо якої було у Вигові, що на Коростенщині тодішнього Київського воєводства. Дане відгалуження роду називалося Лучичі-Виговські, оскільки було пов'язане ще й з .
Батько майбутнього гетьмана Остап (Остафій) Виговський служив у київського митрополита Петра Могили — видатного церковного і культурного діяча України та Молдови. Джерела вказують, що О. Виговський мав у своїй власності містечко Гоголів на землях сучасної Київщини, де, можливо, й народився майбутній генеральний писар і гетьман. Остап Виговський підтримував міцні зв'язки з Адамом Киселем, котрий активно боровся у першій половині XVII століття проти дискримінації православної церкви. Пізніше, у роки Національно-визвольної війни українського народу середини XVII століття, Остап Виговський осів у Києві, де став намісником Київського замку. Він мав чотирьох дорослих синів — Івана, Данила, Костянтина, Федора та дочку Тетяну. Після поразки І. Виговського й ліквідації Москвою української незалежності, до Сибіру було відправлено більшість його родичів. Остап Виговський мав двох братів — козацького полковника Василя і сотника Самійла Виговських.
Про молоді літá майбутнього гетьмана майже нічого невідомо. Він здобув добру освіту, ймовірно, у Київській братській школі. чи Києво-Могилянському колегіумі, чудово володів, крім рідної української мови, ще й церковнослов'янською, польською, латинською, непогано знав російську мову, був вмілим каліграфом. Згідно із Самійлом Величком Виговський був «вивчений вільним наукам, славився за дотепного і вправного у писарських справах». Не випадково він пізніше виступав як покровитель вище згаданого колегіуму, підкреслював своє знайомство з Теодосієм Софоновичем — ректором Києво-Могилянського колегіуму в 1653-1655 роках, ігуменом Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у 1655-1672 роках, письменником, теологом та істориком. Не було випадковістю й те, що в ході розвитку українсько-московських відносин саме Виговському на його прохання патріарх Никон надсилав книги, а також священні посудини і ризи. З листа Виговського до Никона від 22 серпня 1653 року довідуємося, що останні були йому потрібні для Свято-Троїцької церкви у , яку генеральний писар збудував своїм коштом.
Свою військову кар'єру Виговський розпочав «товаришем» у кварцяному війську Речі Посполитої, з якого складався кістяк польської армії. У роки правління короля Владислава IV (1632-1648) Виговський відзначився у боротьбі проти «неприятеля святого Хреста Господного», тобто — османсько-ногайсько-татарської агресії. У 1638 році він став писарем при Яцекові Шемберкові — комісарові Речі Посполитої над Військом Запорозьким у 1638-1648 роках. Очевидно, тоді ж Виговський познайомився та увійшов у тісніші контакти з Богданом Хмельницьким — тодішнім генеральним писарем Війська Запорозького. Принаймні вони зустрічалися під час переговорів на Масловому Ставу (нині село Маслівка).
Іван Виговський був спочатку ротмістром кварцяного війська і в складі авангарду карателів, очолюваного Стефаном Потоцьким, брав участь у битві під Жовтими Водами. У вирішальний момент бою біля Княжих Байраків (16 травня 1648) він бився хоробро, після втрати коня пішо, але поранений знепритомнів і потрапив у полон. Тричі він тікав, але невдало, й тоді його прикували до гармати. Бранця врятував Богдан Хмельницький, котрий викупив його в хана Ісляма III Ґерая за коня. Тоді Виговський дав гетьману присягу вірно йому служити і додержав її.
Військовий писар
Спочатку став особистим писарем гетьмана та ймовірно, супроводжував Богдана Хмельницького у переможному поході 1648 року. Під час облоги Львова, Хмельницький послав Виговського до трансильванського князя Юрія II Ракоці, про що згадував сам гетьман у своєму листі від 27 листопада 1648. Завдання цієї місії полягало в укладенні союзу. Це було перше українське посольство до Трансильванії, й у подальшому справа таки дійде до союзу з нею (1656). Будучи спочатку особистим писарем гетьмана, Виговський швидко здобуває авторитет і робить блискучу кар'єру. Брав участь й у кампанії 1649 року. Тоді він став головним поряд з гетьманом упорядником «Реєстру Війська Запорозького 1649 — початку 1650 років». Цей же документ згадує про Виговського вже як про генерального писаря. Новий генеральний писар виступає навіть як співавтор деяких важливих універсалів Богдана Хмельницького, нерідко сам пише їх з волі гетьмана.
За короткий час Виговський створив потужну та високоефективну Генеральну канцелярію. Ця установа була по суті Міністерством закордонних справ і одночасно — внутрішніх. Вона стала тим самим генератором, який згідно з волею гетьмана й ради Війська Запорозького приводив у рух численні привідні пасѝ державної машини. Сюди надходила військово-політична інформація з усіх кінців України і зарубіжних держав, тут приймалися та звідси відправлялися численні посольства, ухвалювалися важливі рішення, котрі поруч з військовими перемогами визначали долю України. Щоб створити таку потужну державну машину й керувати нею, потрібний був величезний талант адміністратора та політика.
Уряд генерального писаря зусиллями Виговського був піднесений до другого після гетьмана, і не випадково західні джерела називають з цього моменту генеральних писарів канцлерами. Хоча склад та механізм функціонування Генеральної канцелярії й донині залишаються недостатньо вивченими, однак можна назвати тих, хто були найближчими співробітниками Виговського. Це М. Гунашевський, про якого вже говорилося, Силуян Мужиловський, шляхтич Соболь, білорус , П'ясецький, ймовірно, Федір Погорецький, Захар Шуйкевич — майбутній генеральний писар Лівобережної Гетьманщини у 60-х і 80-90-х роках XVII століття. Джерела вказують на те, що в Генеральній канцелярії працювали 12 шляхтичів, котрі перейшли на бік повстанців, але на ім'я називають лише одного. Залучали до виконання дипломатичних місій також іноземців, наприклад, грека та серба Василя Данилова. Залучав Виговський до таких місій і свого батька й братів, навіть слуг та челядників.
Існують підстави вважати, що саме Виговський відіграв одну з провідних ролей у формуванні розвідки й контррозвідки України. Ще на початку 1649 року полковник Максим Нестеренко послав до Речі Посполитої з Переяслава 2000 розвідників. Проте пізніше керування цими справами переходить до Виговського. Не випадково агентом останнього був татарський товмач великого візира , котрий під час сепаратних польсько-кримських переговорів під Кам'янець-Подільським у грудні 1653 року передав генеральному писареві відомості про їхній зміст. Не випадково агентом Виговського у Стамбулі був серб Микола Маркевич, посланий писарем до Османської імперії наприкінці 1653 року. Таким же агентом був і грек — львівський купець та міщанин, котрий, до речі, брав участь й у дипломатичних контактах уряду з урядами Речі Посполитої та Швеції (1658). Отже, завдяки саме Виговському було створено широку агентурну мережу яка сповіщала гетьмана про все важливе, що діялося не тільки в Україні, але й у Польщі, Литві, Чехії, Моравії, Сілезії, Австрії, Османській імперії, Кримському ханстві, придунайських державах. Ця мережа української розвідки була настільки розвиненою, що навіть і через 25 років лунали скарги вельмож Речі Посполитої на те, що козаки (вже у часи Петра Дорошенка) знають про всі задуми короля. Вони пропонували «добре пошукати» агентів серед українців, що входили в оточення короля Яна ІІІ Собеського.
Після кампаній 1648-1649 брав участь у поході 1650 року, котрий завершився взяттям столиці Молдовського князівства — Ясс. За умовами капітуляції господар Василь Лупул мав віддати свою доньку Розанду заміж за старшого сина гетьмана — Тимофія. Відзначимо, що цей шлюб було взято в 1652 році, і весільний ескорт до Молдови очолював саме Виговський. 1651 року він брав участь у Берестецькій битві, причому саме його з Хмельницьким насильно забрав з поля бою хан. Вирвавшись з неволі, Виговський вжив енергійних заходів для мобілізації додаткових військ, громив під Паволоччю орду, яка поверталася до Криму, обтяжена ясирем. Рішучі дії Виговського змусили ординців прискорити відновлення союзу з Україною. Він відіграв важливу роль також в організації оборони Білої Церкви, та укладенні нового мирного договору (28 листопада 1651 року), що правда, тяжчого в порівнянні із Зборівським.
У 1652 українська армія в битві під Батогом взяла переконливий реванш над поляками за поразку під Берестечком, і в цій битві брав участь також Виговський. У 1653 році він відіграв активну роль у переможних боях під Жванцем, але зрада хана не дала й тут можливості остаточно розгромити ворога. Це спонукало уряд України до посилення контактів з Московською державою та до укладення з нею військово-політичного союзу. Виговський був одним з найпалкіших прихильників такого акту, котрий було укладено у 1654 році. Хоча московсько-український договір того року є недосконалим, незавершеним і короткотривалим, він призвів до виникнення своєрідної конфедерації двох незалежних держав. Поки договір був рівноправним, доти й успішно розвивалася боротьба проти Речі Посполитої. Досить сказати, що українська армія очистила від поляків майже всю Західну Україну. московсько-українські війська дійшли до Любліна, Вільнюса та Риги, причому генеральний писар брав участь у Дрожипільській битві, в поході на Львів (1655 року), у битві під Озерною (19-22 жовтня 1656 року).
Однак після цього Москва зрадила Україну й уклала сепаратне перемир'я з Річчю Посполитою у Вільні. Це виразно показало справжні наміри Москви, далекі від братства, та змусило Хмельницького шукати нових союзників, не загострюючи до часу відносин з царем Олексієм. Було укладено союз з Швецією, Трансильванією і Бранденбургом, внаслідок чого українські козаки брали участь разом із союзниками у взятті Варшави, Кракова, ряду інших міст Речі Посполитої. Річ Посполита опинилася на краю загибелі, й її хроністи з жахом згадували про літа «потопу» 1655-1660 років. Чи варто нагадувати, що Виговський, який проводив енергійну дипломатичну діяльність, особливо, коли гетьман був тяжко хворий в останні два роки свого життя, якнайбільше прислужився до створення могутньої коаліції проти Речі Посполитої.
Однак фортуна відвернулася від керманичів Української держави. Погіршилася міжнародна ситуація, загострилися соціальні суперечності у середині українського суспільства. Москва дедалі менше прагнула перемоги над Річчю Посполитою, намагаючись знищити незалежну Україну та перетворити її в свою колонію. У цей час помер Богдан Хмельницький (1657), і це позбавило Україну загальновизнаного лідера.
Гетьманство
21 жовтня 1657 обрано гетьманом України (Корсунська рада) в атмосфері гострих суперечностей та посилення московського тиску. В особі Виговського Українська держава мала досвідченого політика, вмілого адміністратора та дипломата, хороброго й талановитого воєначальника. І все ж він поступався Богданові Хмельницькому, хоча вмів гнучко проводити центристську лінію, особливо у гострих соціальних питаннях. Щоправда, і перехід булави до Виговського припав на складний час, коли міжнародне та внутрішнє становище України погіршувалося буквально на очах.
У 1658 гетьман зіткнувся з потужною опозицією, яка всіляко підтримувалася Москвою. Спочатку йому вдалося розгромити опозиціонерів, на чолі яких стояли полтавський полковник Мартин Пушкар і кошовий отаман Яків Барабаш. Побачивши крах першої опозиції, Москва все нахабніше втручається у внутрішні справи Української держави.
Це призводить до московсько-української війни 1658—1659, яка переплелася з громадянською війною в Україні. У такій ситуації Виговський круто міняє політику. Оскільки пакт 1654 року вже перестав фактично діяти, бо сама Москва його грубо порушила ще в 1656, гетьман уклав з Річчю Посполитою відому Гадяцьку угоду 1658. На її підставі Україна (під назвою Велике князівство Руське) мала входити до Речі Посполитої як рівноправний член конфедерації з Короною Польською та Великим князівством Литовським.
Протидіючи викликаному союзом наступові Москви на Україну, Виговський завдав нищівної поразки стотисячній царській армії під проводом Трубецького 9 липня 1659 у битві під Конотопом. Втрати Трубецького становили близько 40 000 осіб московського війська, близько 15 000 захоплено в полон.
Однак Гадяцький договір швидко спричинив народне повстання проти Виговського. Союз із державою, довготривале панування якої в Україні було кілька років тому повалено, вважався народом неможливим. Та й сама Річ Посполита не мала наміру дотримуватися угоди, хоча Гадяцький договір був ратифікований сеймом Речі Посполитої. Ця битва не призвела до перемоги у війні, а в Україні піднялася нова хвиля виступів опозиції, яка зробила своїм лідером молодшого сина Богдана Хмельницького — Юрія. Хоча останній був ще зовсім молодим, але за його спиною стояли досвідчені полковники Іван Богун, Іван Сірко, Яким Сомко та ін. Війни на два фронти, та ще й громадянської, Виговський не витримав і, не бажаючи подальшого кровопролиття, після однієї з Чорних рад, що відбулася 11 вересня 1659 у містечку Германівка, склав булаву. На його місце обрали Юрія Хмельницького, котрий під тиском Москви підписав Переяславський договір 17 жовтня 1659, що перетворював Україну в автономну одиницю у складі Московського царства, причому ця автономія постійно скорочувалася.
Київський воєвода
Колишній гетьман переїхав на Волинь, що перебувала тоді під контролем короля, й дістав з волі останнього Барське староство, був сенатором Речі Посполитої та Київським воєводою. Він осів у Барі на Поділлі, куди згодом вирвалася з Чигирина також дружина з малолітнім сином Остапом. Виговський побував у Львові, вступив до Львівського православного братства, не полишив і політику. Також отримав Любомльське староство.
У цей час починається Руїна: Гетьманщина розколюється на дві частини — Правобережну та Лівобережну. Юрій Хмельницький змушений був піти у відставку й постригся у ченці, а новим гетьманом (уже тільки Правобережної України) став Павло Тетеря. Останній у цей період виступив як активний прихильник Речі Посполитої, причому дуже вороже настроєний проти Виговського. Коли Ян II Казимир вдерся до Сіверської України в 1664, то зустрів масовий опір українців, котрі добре пам'ятали польське гноблення до 1648. Похід зазнав поразки, причому агресивні дії Речі Посполитої викликали протест і опір навіть правобережних козаків та їхніх вождів. Саме через це було розстріляно полковника Івана Богуна. На Правобережжі розгорталося могутнє антипольське повстання, котре було спрямоване й проти гетьмана Тетері. У відповідь той разом із своїм кумом Себастьяном Маховським та деякими іншими воєначальниками Речі Посполитої (Стефан Чарнецький та ін.) жорстоко придушував народні виступи.
Коли було схоплено вождя повстання на Правобережжі Дмитра Сулимку, то деякі сліди привели до Виговського, який симпатизував повстанцям і навіть був «мотором усіх нинішніх бунтів». Тому його було заарештовано й позбавлено всіх прав та привілеїв, котрі він мав у зв'язку з сенаторським титулом. Без всякого суду і слідства, навіть без королівського відома, колишнього гетьмана було засуджено до розстрілу.
Коли 16 березня 1664 за ним прийшли, щоб повести на розстріл, він читав акафіст Пресвятій Богородиці. Вирок були виконано в селищі Рокитному (за літописом Юзефовича - у Корсуні), що на Київщині. Колишнього гетьмана та його дружину поховали, як свідчить Чернігівський літопис, у Великому Скиті, але є певні сумніви в достовірності цих свідчень пам'ятки. Доля нащадків Виговського фактично невідома. Але у Речі Посполитій другої половини XVII–XVIII столітті діяли численні Виговські, деякі з яких могли бути нащадками його сина Остапа.
Могила Гетьмана
Особливий інтерес до цієї теми історики, письменники, археологи, краєзнавці почали проявляти в другій половині XIX — на початку XX ст. Власне ця наукова дискусія виникла з моменту віднайдення заповіту гетьмана. Вперше цей документ оприлюднив професор Михайло Грушевський, якому вдалося відшукати його в Чернігівському літописі. Дещо пізніше заповіт Виговського будуть знаходити в інших історичних джерелах.
Подаю витяг із заповіту: «Тіло моє по християнському порядку землі віддати, котре має лежати в Скиті Великому, у склепі мурованім, в церкві Воздвиження Чесного Хреста. До того ж монастиря ігуменови і братії за відправування сорокоусту соборних парастасів за відпущення моїх гріхів записую дві тисячі золотих, щоби ся сума за чотири роки з містечка мойого Руда по п'ятсот золотих на кожний рік була віддана…»
Сьогодні здається, що вже в нікого не викликає сумніву, що Скит Великий в той час був другою неофіційною назвою Скиту Манявського. Але ж в той час на території колишнього родового маєтку Виговських, що на Жидачівщині, був ще один монастир, не менший ніж Скит Манявський — це Юсиптицький монастир, в якому теж була збудована церква Воздвиження Чесного Хреста (далі ВЧХ), яка мала вольності від самого гетьмана Івана Виговського (1663 р.). Офіційно в документах Юсиптицький скит згадується в кінці XVI — на початку XVII ст., хоча його заснування пов'язують із періодом Галицько-Волинського князівства. Тож мимоволі виникає запитання: який скит тоді мав на увазі гетьман пишучи свій передсмертний заповіт?
Дехто з дослідників схильний був вважати, що саме ігумену Юсиптицького монастиря і його братії заповідав гетьман І. Виговський 2000 золотих. Адже відомо, що після відходу від гетьманства (1659 р.) Виговський часто навідувався до свого родового містечка Руди. Цілком зрозуміло, що, як людина глибоко релігійна, він неодноразово відвідував церкву ВЧХ, яка знаходилася на території Юсиптицького монастиря, якій, як уже згадувалося, надав вольності гетьман. Там, мабуть, він зустрічався з монахами. Очевидно, що відвідування церкви ВЧХ в Юсиптицькому скиті та зустрічі з монахами могли стати підсвідомою домінантою при складанні передсмертного заповіту. Тобто, складаючи заповіт, гетьман не вказав назви скиту, оскільки писав про щось дуже рідне, близьке.
Проведені археологічні розкопки на поч. XXI ст. науково підтвердили, що саме тут, два кілометри на південь від центру с. Йосиповичі (Юсиптичі) Стрийського району, нині урочище «Бучина», стояв великий монастир.
Варто відзначити, що Й. Ролле (1830—1894) — автор 80 історичних монографій, що лягли в основу 21 тому його творів. Важко повірити, щоб такий досвідчений історик допускався неточностей у викладі історичних фактів. «Після довгих клопотів, — пише Й. Ролле, — їй (дружині) вдалося отримати тіло чоловіка… Виговського поховали в монастирі біля Руди-Гніздичівської, в підземеллях Хрестовоздвиженської церкви».
Припущень про поховання Виговського може бути досхочу, бо щоб захистити могилу від сплюндрування, на ній могли написати будь-що, поховати зовсім в іншому місці. Таких місць у володінні Виговських було багато: це і Йосиповичі, і Руда, у монастирі або сільських церквах. Він також міг бути похованим, а пізніше перепохованим в Руді або Новому Селі, де він мав замок, або взагалі з самого початку бути похованим в Облазницькій церкві св. Євстахія, котра зберегла досі свій вигляд, якою ще її бачив гетьман, а він не раз навідував цю церкву і подарував цій церкві дві патериці та богослужбові книги. Версій та теорій є багато, а ось якісного археологічного дослідження так і немає.
Якщо уважно проаналізувати існуючі історичні джерела щодо місця поховання гетьмана І. Виговського, то знаходимо достатньо вагомих підстав стверджувати, що першим місцем поховання гетьмана була церква ВЧХ, яка знаходилася на території Юсиптицького монастиря.
Герб
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
1. Гетьман Іван Виговський. Малознані сюжети: герби і титули // Канал «Sheremetievs museum» на YouTube, 27 березня 2021. |
Герб гетьмана Великого князівства Руського Івана «Левове Серце» Виговського 1659 року — єдиний відомий на сьогодні приклад, де в одному щиті поєднано державні герби Польщі (Білий Орел), Литви-Білорусі (Погоня Литовська) та Руси-України (Погоня Руська) — Речі Посполитої трьох народів.
Опис герба подано в королівському привілеї 4 червня 1659 року:
do starożytnego herbu domu iego Abdank nazwanego pod pokryciem herb królestwa Polskiego orła białego w polu purpurowym, przydaiemy; za krwawe zaś odwagi i więzienia podięte herb zwyczajny xiążąt ruskich, to iest rycerza na koniu siedzącego, smoka biiącego pozwolamy; że buntowników, którzy temu pokoiowi z nami i Rzeptą postanowienemu są przeciwni, sczęśliwie gromi i ukracza, herb lwa żółtego w polu zielonym, miecz dobyty w łapach trzymaiącego, do dawnego titułu Lwoserd Wyhowski przypisuiemy. W ostatku, iż tenże wielmożny Ian Wyhowski, hetman nasz zaporozki, tytuł szlachecki polski nad wszystkie insze tytuły najzacniejszym poczytać i naznaczniejszym, zaczym też sczery candor i iasną życzliwość swoię przeciwko ojczyźnie oświadczaiąc pokazał się, bydź onej verum et candide amantem ciuem. Dla tegoż osobliwy herb xiążąt litewskich Pogonia in campo candido seu albo onemu przydaiemy, a herb iego starożytny Abdank we środku tych pomienionych czterech herbów zostawać ma takim, iakim tu na przywileiu wyrażono iest sposobem
Власність
Отримав від короля маєток у Деражні.
Сім'я
Батько: Остап Виговський
- Брат (?) — Данило Виговський, .
- + Катерина Хмельницька, донька гетьмана Богдана Хмельницького; за іншими даними, Мирона Кордуби, — Олена Хмельницька
- + Михайло Гунашевський, православний шляхтич, автор Львівського літопису; служив у Генеральній канцелярії, виконував дипломатичні доручення Хмельницького; пізніше став київським протопопом (1657), потім перемишльським кафедральним пресвітером (1667-1672).
- Друга дружина (1656-1664) — Олена Стеткевич, донька новогрудського та мстиславльського каштеляна Богдана Стеткевича, покровителя Києво-Могилянського колегіуму, фундатора православного (через свого тестя Виговський увійшов у родинні зв'язки з рядом відомих українських і білоруських князівських та шляхетських родів, наприклад, з князями Соломирецькими). Померла раптово після отримання звістки про смерть чоловіка. Портрет є в «Музеї Івана Виговського» у селі Руда.
- Син — Остап Виговський (1657 — ?), у 1698 у Львові[] Остап Виговський продав Барське староство Єжи Домініку Любомирському.
Каспер Несецький стверджував, що гетьман мав сина Івана, який одружувався 2 рази; з першою дружиною був батьком Івана, Костянтина та Мар'яни (її чоловік — Йосиф (Юзеф) Жевуський); друга дружина Завадська народила сина Станіслава, який одружився з Єловицькою.
|- |style="text-align: left;"|Умовні позначення:
позначені гетьмани | Пов'язані родини: Іскоростинські гербу Божаволя, Ласки гербу Леліва, Яблонські гербу Ясенчик, Стеткевичі гербу Костеша, Хмельницькі, Боклевські, Мещерини/Мещерські, Чолганські гербу Сас, Гедзінські гербу Правдич, Завадські гербу Лис, Друцькі-Любецькі, Чернявські, Ржевуські, Курдвановські, Ледоховські гербу Шалава, Радецькі гербу Годземба, Поляновські гербу Побуг, Войнаровські гербу Стремено Єловицькі герб Брама, Яворські | ||||||||||||
|- |style="text-align: left;"|Джерела:
- Сенютович-Бережний В. Рід і родина Виговських (Історично родовідна розвідка) // Український історик. — 1970. — № 3. — С. 149—167.
- Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К. : ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008. — 452 с. — ISBN 978-966-02-4850. з джерела 27 вересня 2011
- Мицик Ю. Іван Виговський // Володарі гетьманської булави : історичні портрети / авт. передм. В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — С. 191—235. — .
|}
Оцінки
Аналізуючи взаємовідносини Хмельницького і Виговського можна дійти висновку, що гетьман та генеральний писар діяли, як правило, узгоджено, причому кожен мав свій «імідж» і проводив відповідну лінію в ході дипломатичних контактів. Виговському, звичайно, відводилася роль «буфера», провідника нібито м'якшої, ніж у Хмельницького, лінії. Це давало змогу краще виявити наміри протилежної сторони, навіть її агентуру, створювало додаткові можливості для дипломатичного маневру Б. Хмельницького.
Звичайно, не можна говорити про повну тотожність політичних позицій гетьмана й генерального писаря. Якщо перший був представником центру, то другий тяжів до поміркованих (М. Громика, Г. Гуляницький, Г. Лісницький, генеральний суддя С. Зарудний, генеральний обозний Т. Носач та ін.), котрі прагнули досягнути компромісу з Річчю Посполитою. Через це Виговського недолюблювали представники радикальної течії (М. Кривоніс, Д. Нечай, Л. Мозиря, М. Гладкий, С. Подобайло й ін.), а також московської партії (М. Пушкар, І. Барабаш). Ці протиріччя склали передумови для гетьманства Виговського та визначили його долю. Фактично Виговський виконав волю пізнього Хмельницького, який помітив порушення Переяславської ради Москвою та шукав можливості перегляду чи розриву її. Але Виговський не мав тієї харизми, завдяки якій Хмельницький перетворив чергове повстання козаків на Визвольну війну України.
Микола Костомаров оцінював Виговського як борця за незалежність своєї батьківщини від московського панування. На думку історика гетьман початково був вірний союзу із Москвою, але згодом перейшов на антимосковські позиції через відмову царського уряду допомогти приборкати опозицію. Також історик відзначав вплив Юрія Немирича, що переорієнтував Виговського на союз із Варшавою.
На думку історика Валерія Степанкова Виговський був талановитим адміністратором, воєначальником і дипломатом. Він став першим гетьманом української козацької держави, що був страчений за участь у боротьбі за її незалежність. Історик Наталя Яковенко ставить Виговському в заслугу створення Генеральної військової канцелярії — адміністративного і дипломатичного штабу Хмельницького, мозкового центру козацької революції
Серед критичних зауважень на його адресу лунали прорахунки у внутрішній політиці — визнання верховенства старшинської ради, що призвело до послаблення центральної влади та посилення самовладдя старшин; нехтування «Вольностями Війська Запорозького», поширення практики оренд, усунення від боротьби зі збільшенням оподаткування, спроби відновлення шляхетського землеволодіння; послаблення гетьманської влади за відсутності підтримки більшості з боку козацтва та старшини.
Вшанування пам'яті
У літературі
- «Гетьман Іван Виговський» — роман Івана Нечуя-Левицького
- «На брата брат» — роман Юрія Мушкетика
- «Унія» — роман Володимира Єшкілєва
- «Між двох орлів» — роман-трилогія Ярослави Дегтяренко
У кінематографі
- Іван Виговський (2009) — документальний фільм режисера Тараса Каляндрука
- Гетьман (2015) — фільм режисера Валерія Ямбурського
Топоніміка
- На честь гетьмана Івана Виговського названо вулиці у багатьох містах України.
- Вулиця Івана Виговського у Білій Церкві.
- Вулиця Івана Виговського у Борисполі.
- Вулиця Івана Виговського у Вінниці.
- Вулиця Виговського у Івано-Франківську.
- Вулиця Івана Виговського у Кам'янці-Подільському.
- Вулиця Івана Виговського у Києві.
- Вулиця Гетьмана Івана Виговського у Коростені.
- Вулиця Виговського у Львові.
- Вулиця Гетьмана Виговського у місті Ніжин.
- Вулиця Гетьмана Виговського у Овручі.
- Вулиця Гетьмана Івана Виговського у Полтаві.
- Вулиця Івана Виговського у Тернополі.
- Вулиця Івана Виговського у Херсоні.
- Вулиця Івана Виговського у Чигирині.
Пам'ятники та музеї
- Погруддя у селі Манява.
- За сприяння Героя України Бориса Возницького в селі Руда (Жидачівський район, Львівська область) створено Музей Івана Виговського. Вибір місця розташування музею не випадковий — саме тут жила родина Виговських. Залишились лише рештки замку. За планом, музей може мати площу близько 1 000 м². До музею Виговського планують перевезти церкву 1724 року із сусіднього села, яку побудував син гетьмана.
- 14 жовтня 2002 року в родовому селі Вигів Коростенського району Житомирщини було встановлено пам'ятник гетьману Івану Виговському.
- 24 жовтня 2010 року у місті Луцьку під залпи козацької гармати було урочисто відкрито меморіальну дошку пам'яті гетьмана Івана Виговського. Дошку встановлено в Луцькому замку на будівлі Художнього музею. Представники духовенства освятили її. Автор — Микола Кумановський.
- Пам'ятник на території Германівської гімназії. Перший в Україні пам'ятник Виговському.
Військові формування
- 4-та окрема танкова бригада імені гетьмана Івана Виговського
- 58-ма окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського
- 540-й Львівський зенітний ракетний полк імені Івана Виговського
- 3 курінь УПЮ імені Івана Виговського.
Інше
- На його честь названа ЗОШ № 28 м. Житомира
- 8 березня 2024 року Президент України Володимир Зеленський присвоїв ім'я "Гетьман Іван Виговський" корвету класу Ada, який для України виготовила Туреччина.
Примітки
- Редкол. П. Сохань, В. Брехуненко та ін. (2008). Гадяцька унія 1658 року (українською) . Київ. с. 27—28. ISBN .
{{}}
: Явне використання «та ін.» у:|last=
() - Степанков В. С. Виговський Іван Остапович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 502—503. — .
- ГАДЯЦЬКИЙ ДОГОВІР 1658. 3 жовтня 2022.
- Мицик Ю. Іван Виговський // Володарі гетьманської булави… — С. 195.
- Руїна: друга половина XVII ст.… С. 7
- Administrator. . newtime.lviv.ua. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 14 січня 2017.
- Однороженко, Олег (2016). Герби нобілітаційних та гербових привілеїв козацької старшини XVI–XVII ст. / Сфрагістичний щорічник. – Випуск VI / (українською) . Київ. с. 480—608.
- Derażnia (1), mko w pow. latyczowskim // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 958. (пол.).— S. 958. (пол.)
- Korduba M. Chmielnicki Bohdan Zenobi (ur. ok. 1595†1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 329. (пол.)
- Руїна: друга половина XVII ст.… — С. 312
- . Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 15 травня 2015.
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1912. — Cz. 1. — T. 15. — S. 76. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [ 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 614. (пол.)
- Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей. Второй отдел: Господство дома Романовых до вступления на престол Екатерины II. Глава 6 [недоступне посилання з червня 2019]
- Розділ V. Козацька ера. § 1. Козацька революція 1648—1657 рр. // Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. — Київ, 1997.
- Україна крізь віки. У 15-ти тт. ‒ Т. 7: Смолій В. А., Степанков В. С. Українська національна революція (1648—1676 рр.) / За заг. ред. В. Смолія. НАН України. Інститут історії України. — К.: Альтернативи, 1999. — 352 с. (219 ст.)
- Іван Виговський. YouTube. Тарас Каляндрук. 7 грудня 2016. оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 4 травня 2021.
- . Архів оригіналу за 2 січня 2016. Процитовано 26 квітня 2015.
- Львівщина відзначає 360-річчя обрання Івана Виговського гетьманом України [ 23 липня 2017 у Wayback Machine.] pl.com.ua 20.07.2017
- . Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 24 квітня 2015.
- Зеленський назвав корвет, який для України виготовила Туреччина — "Гетьман Іван Виговський" (ФОТО). qirim.news (англ.). Процитовано 11 травня 2024.
Посилання
- Чухліб Т. Чому гетьман Іван Брюховецький розірвав стосунки з московським царем? // Перелом: Війна Росії проти України у часових пластах і просторах минувшини. Діалоги з істориками / Відп. ред. В. Смолій. — К.: НАН України. Ін-т історії України, 2023. — Кн. 3. — С. 76—79. — 844 с. — .
- Виговський Іван // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 149-151. — 1000 екз.
- Гетьманування Івана Виговського // Довжук І. В. Нова історія України (середина XVII — початок ХХ ст.): підручник / І. В. Довжук; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. — Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2010. — 731 с.
- Виговський Іван (?–1664) // Михайлів Т. В., Михайлів Т. А. Видатні постаті українського державотворення. Довідник. — Харків: Основа, 2014. — 128 с. — (Б-ка журн. «Історія та правознавство». Вип. 1 (121)). — С. 23.
- Антонович В. Б. Іван Виговський
- Гетьман Іван Виговський, 1659 р. [ 23 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Український тиждень
Відео
- Іван Виговський — Програма «Велич особистості» [ 17 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Радіо Holos.fm, 2014
Джерела
- Апанович О. М. Наступник Богдана Хмельницького — Іван Виговський // Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. — Київ, 1993.
- Герасимчук В. І. Виговський і Юрій Хмельницький, I—III; Виговський і Юрій Хмельницький, IV—VI (Кінець) // Записки НТШ. — 1904. — Т. 59—60.
- Герасимчук В. І. Виговщина і Гадяцький трактат, I—II; Виговщина і Гадяцький трактат, III; Виговщина і Гадяцький трактат, IV // Записки НТШ. — 1909. — Т. 87—89.
- Герасимчук В. І. Смерть Івана Виговського // Ювілейний збірник на пошану академіка Михайла Сергієвича Грушевського. — Київ, 1928.
- Горобець В. Виговський // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). — К. : Парламентське видавництво, 2011. — 808 с. — .
- Коваленко С. Виговський Іван[недоступне посилання з червня 2019] // Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. Т. 1. — К. : Стікс, 2007.
- Корсак І. «Імена твої, Україно» [ 25 квітня 2012 у Wayback Machine.]. — Луцьк : ПВД «Твердиня», 2007. — C. 83—89.
- Кривошея В. В. . — К. : ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с. — ISBN 978966024850.
- Мицик Ю. А. Іван Виговський — С. 39-52 / Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети [ 29 грудня 2019 у Wayback Machine.] // Інститут історії України НАН України, Науково-дослідний інститут козацтва. Редкол.: В. Смолій (відп. ред.) та ін. К. : Видавничий дім «КМ Academia», 1998. Кн. 1. 400 с.
- Юрій Мицик. Іван Виговський // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети. — К : Варта, 1994. — С. 192—235. — .
- Руїна: друга половина XVII ст. / Упоряд. і передмова О. І. Гуржія; Ред. кол. В. А. Смолій (голова) та ін. — К. : Україна, 1996. — 431 с. — .
- Сергійчук В. І. Виговський // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004 — Т. 1. — 760 с. — .
- Сокирко О. Конотопська битва 1659 р. Тріумф в час Руїни. — К. : Темпора, 2008.
- Степанков В. С. Виговський Іван Остапович [ 30 березня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 502—503. — .
- Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття: Причини і початок Руїни. — Київ, 1998.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [ 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 614. (пол.)
- Костомаров Н. И. Гетманство Выговского // Собрание сочинений: Исторические монографии и исследования, т. 2. — СПб., 1872.
Попередник Богдан Хмельницький | Гетьман України 1657-1659 | Наступник Юрій Хмельницький |
Попередник Ян Собіпан Замойський | Київський воєвода 1659-1664 | Наступник Стефан Чарнецький |
Попередник Ян II Казимир | Великий князь Руський 1658-1659 | Наступник Ян II Казимир |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vigovskij Iva n Vigo vskij Ivan Ostapovich Vigovskij bl 1608 17 27 bereznya 1664 ukrayinskij vijskovij politichnij i derzhavnij diyach Getman Vijska Zaporozkogo golova kozackoyi derzhavi u Naddnipryanskij Ukrayini 1657 1659 Velikij getman Ruskij 1658 1659 Predstavnik pravoslavnogo shlyahetskogo rodu Vigovskih gerbu Abdank Ivan VigovskijIvan Vigovskij Prapor Getman Vijska Zaporozkogo 21 zhovtnya 1657 17 zhovtnya 1659 Poperednik Bogdan Hmelnickij Nastupnik Yurij Hmelnickij Regent Velikogo knyazya Ruskogo 16 veresnya 1658 serpen 1659 Spivpravitel Yan II Kazimir yak Velikij knyaz Spadkoyemec Yan II Kazimir povinen buv stati Velikim knyazem pislya ratifikaciyi stvorennya Rechi Pospolitoyi Troh Narodiv i vidilennya Ukrayini v okremij sub yekt federaciyi Narodzhennya bl 1608 OvruchSmert 17 27 bereznya 1664 1664 03 27 VilhovecKrayina Velike knyazivstvo Litovske i Rich PospolitaReligiya Grecka pravoslavna cerkva i pravoslav yaOsvita Kiyevo Mogilyanska akademiyaRid VigovskiBatko Ostap VigovskijMati dShlyub NN YablonskaDiti Ostap Avtograf Mediafajli b u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Privilej 1658 roku Yana Kazimira Ivanu Vigovskomu Pracyuvav u kiyivskomu i luckomu sudah buv namisnikom Zgodom vstupiv do kvarcyanogo vijska Rechi Pospolitoyi de potim stav rotmistrom Na pochatku Hmelnichchini brav uchast u bitvi pid Zhovtimi vodami 1648 na boci polskih vijsk U hodi bitvi potrapiv do tatarskogo polonu ale buv vikuplenij getmanom Bogdanom Hmelnickim Pislya perehodu na bik kozakiv povstanciv pracyuvav osobistim pisarem getmana a v 1650 otrimav posadu vijskovogo generalnogo pisarya Sformuvav i ocholiv kozackij uryad pri getmani Generalnu vijskovu kancelyariyu Brav uchast u voyennih operaciyah pri Pilyavcyah 1648 pid Zbarazhem ta Zborovom 1649 Berestechkom 1651 Batogom 1652 Zhvancem 1653 Ohmatovom ta Lvovom 1655 Zajmavsya rozrobkoyu ta buv prisutnim pri ukladanni Zborivskogo Bilocerkivskogo ta Pereyaslavskogo dogovoriv U kvitni 1657 roku pri tyazhkohvoromu getmanovi ta pislya smerti Hmelnickogo stav regentom pri jogo malolitnomu sinovi getmanovi Yuriyevi 26 serpnya togo zh roku obranij na Chigirinskij radi novim getmanom do chasu povnolittya Yuriya a 26 zhovtnya znovu pereobranij getmanom na zagalnovijskovij radi v Korsuni Vstupiv u konflikt iz Zaporozkoyu Sichchyu ta Poltavskim polkom yakij vilivsya u zakolot pid provodom Martina Pushkarya i Yakova Barabasha Yak i oponenti namagavsya zaluchiti na svij bik moskovskij uryad 31 travnya 1658 rozbiv zakolotnikiv i zhorstoko pokarav poltavsku starshinu odnak ne zmig spiniti podalshi vistupi opoziciyi sho poklali pochatok Ruyini V umovah zagrozi vijni z Moskoviyeyu yaka vistupila na boci antigetmanskih sil u 1658 uklav Gadyackij dogovir iz Richchyu Pospolitoyu za yakim kozacka Ukrayina peretvoryuvalasya na Velike knyazivstvo Ruske tretyu federativnu skladovu onovlenoyi Rechi Pospolitoyi Za dogovorom progoloshuvavsya Getmanom vijsk Ruskih i chigirinskim starostoyu Pid chas kozacko moskovskoyi vijni 1658 1659 vshent rozbiv moskovitiv u bitvi pid Konotopom za dopomogi krimskogo hana Mehmeda IV Prote postupovo vtrativ pidtrimku otochennya cherez nevdovolennya kozakiv Gadyackim dogovorom U veresni 1659 peredav bulavu Yuriyevi Hmelnickomu pislya chogo viyihav do Rechi Pospolitoyi Reshtu zhittya proviv na Volini ta Galichini obijmayuchi posadu kiyivskogo voyevodi 1659 1664 U 1660 brav uchast u Chudnivskij kampaniyi u skladi vijska Rechi Pospolitoyi 1662 roku vstupiv do Lvivskogo bratstva U 1663 pislya zrechennya Yuriya Hmelnickogo namagavsya povernuti sobi getmanstvo ale prograv Pavlovi Teteri Buv odnim iz tayemnih spivorganizatoriv antipolskogo povstannya sho spalahnulo v 1664 na Pravoberezhnij Ukrayini pid provodom Areshtovanij polyakami i kozakami getmana Pavla Teteri Strachenij u nich z 16 26 na 17 27 bereznya poblizu sela Vilhovec ZhittyepisMolodi roki Dokladnishe Vigovski Ivan Vigovskij narodivsya na pochatku XVII stolittya na Ovruchchini Vin pohodiv z starovinnoyi ukrayinskoyi pravoslavnoyi shlyahti Vigovskih rodove gnizdo yakoyi bulo u Vigovi sho na Korostenshini todishnogo Kiyivskogo voyevodstva Dane vidgaluzhennya rodu nazivalosya Luchichi Vigovski oskilki bulo pov yazane she j z Batko majbutnogo getmana Ostap Ostafij Vigovskij sluzhiv u kiyivskogo mitropolita Petra Mogili vidatnogo cerkovnogo i kulturnogo diyacha Ukrayini ta Moldovi Dzherela vkazuyut sho O Vigovskij mav u svoyij vlasnosti mistechko Gogoliv na zemlyah suchasnoyi Kiyivshini de mozhlivo j narodivsya majbutnij generalnij pisar i getman Ostap Vigovskij pidtrimuvav micni zv yazki z Adamom Kiselem kotrij aktivno borovsya u pershij polovini XVII stolittya proti diskriminaciyi pravoslavnoyi cerkvi Piznishe u roki Nacionalno vizvolnoyi vijni ukrayinskogo narodu seredini XVII stolittya Ostap Vigovskij osiv u Kiyevi de stav namisnikom Kiyivskogo zamku Vin mav chotiroh doroslih siniv Ivana Danila Kostyantina Fedora ta dochku Tetyanu Pislya porazki I Vigovskogo j likvidaciyi Moskvoyu ukrayinskoyi nezalezhnosti do Sibiru bulo vidpravleno bilshist jogo rodichiv Ostap Vigovskij mav dvoh brativ kozackogo polkovnika Vasilya i sotnika Samijla Vigovskih Pro molodi lita majbutnogo getmana majzhe nichogo nevidomo Vin zdobuv dobru osvitu jmovirno u Kiyivskij bratskij shkoli chi Kiyevo Mogilyanskomu kolegiumi chudovo volodiv krim ridnoyi ukrayinskoyi movi she j cerkovnoslov yanskoyu polskoyu latinskoyu nepogano znav rosijsku movu buv vmilim kaligrafom Zgidno iz Samijlom Velichkom Vigovskij buv vivchenij vilnim naukam slavivsya za dotepnogo i vpravnogo u pisarskih spravah Ne vipadkovo vin piznishe vistupav yak pokrovitel vishe zgadanogo kolegiumu pidkreslyuvav svoye znajomstvo z Teodosiyem Sofonovichem rektorom Kiyevo Mogilyanskogo kolegiumu v 1653 1655 rokah igumenom Svyato Mihajlivskogo Zolotoverhogo monastirya u 1655 1672 rokah pismennikom teologom ta istorikom Ne bulo vipadkovistyu j te sho v hodi rozvitku ukrayinsko moskovskih vidnosin same Vigovskomu na jogo prohannya patriarh Nikon nadsilav knigi a takozh svyashenni posudini i rizi Z lista Vigovskogo do Nikona vid 22 serpnya 1653 roku doviduyemosya sho ostanni buli jomu potribni dlya Svyato Troyickoyi cerkvi u yaku generalnij pisar zbuduvav svoyim koshtom Svoyu vijskovu kar yeru Vigovskij rozpochav tovarishem u kvarcyanomu vijsku Rechi Pospolitoyi z yakogo skladavsya kistyak polskoyi armiyi U roki pravlinnya korolya Vladislava IV 1632 1648 Vigovskij vidznachivsya u borotbi proti nepriyatelya svyatogo Hresta Gospodnogo tobto osmansko nogajsko tatarskoyi agresiyi U 1638 roci vin stav pisarem pri Yacekovi Shemberkovi komisarovi Rechi Pospolitoyi nad Vijskom Zaporozkim u 1638 1648 rokah Ochevidno todi zh Vigovskij poznajomivsya ta uvijshov u tisnishi kontakti z Bogdanom Hmelnickim todishnim generalnim pisarem Vijska Zaporozkogo Prinajmni voni zustrichalisya pid chas peregovoriv na Maslovomu Stavu nini selo Maslivka Ivan Vigovskij buv spochatku rotmistrom kvarcyanogo vijska i v skladi avangardu karateliv ocholyuvanogo Stefanom Potockim brav uchast u bitvi pid Zhovtimi Vodami U virishalnij moment boyu bilya Knyazhih Bajrakiv 16 travnya 1648 vin bivsya horobro pislya vtrati konya pisho ale poranenij znepritomniv i potrapiv u polon Trichi vin tikav ale nevdalo j todi jogo prikuvali do garmati Brancya vryatuvav Bogdan Hmelnickij kotrij vikupiv jogo v hana Islyama III Geraya za konya Todi Vigovskij dav getmanu prisyagu virno jomu sluzhiti i doderzhav yiyi Vijskovij pisar Portret Ivana Vigovskogo Pechatka Ivana Vigovskogo Spochatku stav osobistim pisarem getmana ta jmovirno suprovodzhuvav Bogdana Hmelnickogo u peremozhnomu pohodi 1648 roku Pid chas oblogi Lvova Hmelnickij poslav Vigovskogo do transilvanskogo knyazya Yuriya II Rakoci pro sho zgaduvav sam getman u svoyemu listi vid 27 listopada 1648 Zavdannya ciyeyi misiyi polyagalo v ukladenni soyuzu Ce bulo pershe ukrayinske posolstvo do Transilvaniyi j u podalshomu sprava taki dijde do soyuzu z neyu 1656 Buduchi spochatku osobistim pisarem getmana Vigovskij shvidko zdobuvaye avtoritet i robit bliskuchu kar yeru Brav uchast j u kampaniyi 1649 roku Todi vin stav golovnim poryad z getmanom uporyadnikom Reyestru Vijska Zaporozkogo 1649 pochatku 1650 rokiv Cej zhe dokument zgaduye pro Vigovskogo vzhe yak pro generalnogo pisarya Novij generalnij pisar vistupaye navit yak spivavtor deyakih vazhlivih universaliv Bogdana Hmelnickogo neridko sam pishe yih z voli getmana Za korotkij chas Vigovskij stvoriv potuzhnu ta visokoefektivnu Generalnu kancelyariyu Cya ustanova bula po suti Ministerstvom zakordonnih sprav i odnochasno vnutrishnih Vona stala tim samim generatorom yakij zgidno z voleyu getmana j radi Vijska Zaporozkogo privodiv u ruh chislenni prividni pasѝ derzhavnoyi mashini Syudi nadhodila vijskovo politichna informaciya z usih kinciv Ukrayini i zarubizhnih derzhav tut prijmalisya ta zvidsi vidpravlyalisya chislenni posolstva uhvalyuvalisya vazhlivi rishennya kotri poruch z vijskovimi peremogami viznachali dolyu Ukrayini Shob stvoriti taku potuzhnu derzhavnu mashinu j keruvati neyu potribnij buv velicheznij talant administratora ta politika Uryad generalnogo pisarya zusillyami Vigovskogo buv pidnesenij do drugogo pislya getmana i ne vipadkovo zahidni dzherela nazivayut z cogo momentu generalnih pisariv kanclerami Hocha sklad ta mehanizm funkcionuvannya Generalnoyi kancelyariyi j donini zalishayutsya nedostatno vivchenimi odnak mozhna nazvati tih hto buli najblizhchimi spivrobitnikami Vigovskogo Ce M Gunashevskij pro yakogo vzhe govorilosya Siluyan Muzhilovskij shlyahtich Sobol bilorus P yaseckij jmovirno Fedir Pogoreckij Zahar Shujkevich majbutnij generalnij pisar Livoberezhnoyi Getmanshini u 60 h i 80 90 h rokah XVII stolittya Dzherela vkazuyut na te sho v Generalnij kancelyariyi pracyuvali 12 shlyahtichiv kotri perejshli na bik povstanciv ale na im ya nazivayut lishe odnogo Zaluchali do vikonannya diplomatichnih misij takozh inozemciv napriklad greka ta serba Vasilya Danilova Zaluchav Vigovskij do takih misij i svogo batka j brativ navit slug ta chelyadnikiv Isnuyut pidstavi vvazhati sho same Vigovskij vidigrav odnu z providnih rolej u formuvanni rozvidki j kontrrozvidki Ukrayini She na pochatku 1649 roku polkovnik Maksim Nesterenko poslav do Rechi Pospolitoyi z Pereyaslava 2000 rozvidnikiv Prote piznishe keruvannya cimi spravami perehodit do Vigovskogo Ne vipadkovo agentom ostannogo buv tatarskij tovmach velikogo vizira kotrij pid chas separatnih polsko krimskih peregovoriv pid Kam yanec Podilskim u grudni 1653 roku peredav generalnomu pisarevi vidomosti pro yihnij zmist Ne vipadkovo agentom Vigovskogo u Stambuli buv serb Mikola Markevich poslanij pisarem do Osmanskoyi imperiyi naprikinci 1653 roku Takim zhe agentom buv i grek lvivskij kupec ta mishanin kotrij do rechi brav uchast j u diplomatichnih kontaktah uryadu z uryadami Rechi Pospolitoyi ta Shveciyi 1658 Otzhe zavdyaki same Vigovskomu bulo stvoreno shiroku agenturnu merezhu yaka spovishala getmana pro vse vazhlive sho diyalosya ne tilki v Ukrayini ale j u Polshi Litvi Chehiyi Moraviyi Sileziyi Avstriyi Osmanskij imperiyi Krimskomu hanstvi pridunajskih derzhavah Cya merezha ukrayinskoyi rozvidki bula nastilki rozvinenoyu sho navit i cherez 25 rokiv lunali skargi velmozh Rechi Pospolitoyi na te sho kozaki vzhe u chasi Petra Doroshenka znayut pro vsi zadumi korolya Voni proponuvali dobre poshukati agentiv sered ukrayinciv sho vhodili v otochennya korolya Yana III Sobeskogo Pislya kampanij 1648 1649 brav uchast u pohodi 1650 roku kotrij zavershivsya vzyattyam stolici Moldovskogo knyazivstva Yass Za umovami kapitulyaciyi gospodar Vasil Lupul mav viddati svoyu donku Rozandu zamizh za starshogo sina getmana Timofiya Vidznachimo sho cej shlyub bulo vzyato v 1652 roci i vesilnij eskort do Moldovi ocholyuvav same Vigovskij 1651 roku vin brav uchast u Beresteckij bitvi prichomu same jogo z Hmelnickim nasilno zabrav z polya boyu han Virvavshis z nevoli Vigovskij vzhiv energijnih zahodiv dlya mobilizaciyi dodatkovih vijsk gromiv pid Pavolochchyu ordu yaka povertalasya do Krimu obtyazhena yasirem Rishuchi diyi Vigovskogo zmusili ordinciv priskoriti vidnovlennya soyuzu z Ukrayinoyu Vin vidigrav vazhlivu rol takozh v organizaciyi oboroni Biloyi Cerkvi ta ukladenni novogo mirnogo dogovoru 28 listopada 1651 roku sho pravda tyazhchogo v porivnyanni iz Zborivskim U 1652 ukrayinska armiya v bitvi pid Batogom vzyala perekonlivij revansh nad polyakami za porazku pid Berestechkom i v cij bitvi brav uchast takozh Vigovskij U 1653 roci vin vidigrav aktivnu rol u peremozhnih boyah pid Zhvancem ale zrada hana ne dala j tut mozhlivosti ostatochno rozgromiti voroga Ce sponukalo uryad Ukrayini do posilennya kontaktiv z Moskovskoyu derzhavoyu ta do ukladennya z neyu vijskovo politichnogo soyuzu Vigovskij buv odnim z najpalkishih prihilnikiv takogo aktu kotrij bulo ukladeno u 1654 roci Hocha moskovsko ukrayinskij dogovir togo roku ye nedoskonalim nezavershenim i korotkotrivalim vin prizviv do viniknennya svoyeridnoyi konfederaciyi dvoh nezalezhnih derzhav Poki dogovir buv rivnopravnim doti j uspishno rozvivalasya borotba proti Rechi Pospolitoyi Dosit skazati sho ukrayinska armiya ochistila vid polyakiv majzhe vsyu Zahidnu Ukrayinu moskovsko ukrayinski vijska dijshli do Lyublina Vilnyusa ta Rigi prichomu generalnij pisar brav uchast u Drozhipilskij bitvi v pohodi na Lviv 1655 roku u bitvi pid Ozernoyu 19 22 zhovtnya 1656 roku Odnak pislya cogo Moskva zradila Ukrayinu j uklala separatne peremir ya z Richchyu Pospolitoyu u Vilni Ce virazno pokazalo spravzhni namiri Moskvi daleki vid bratstva ta zmusilo Hmelnickogo shukati novih soyuznikiv ne zagostryuyuchi do chasu vidnosin z carem Oleksiyem Bulo ukladeno soyuz z Shveciyeyu Transilvaniyeyu i Brandenburgom vnaslidok chogo ukrayinski kozaki brali uchast razom iz soyuznikami u vzyatti Varshavi Krakova ryadu inshih mist Rechi Pospolitoyi Rich Pospolita opinilasya na krayu zagibeli j yiyi hronisti z zhahom zgaduvali pro lita potopu 1655 1660 rokiv Chi varto nagaduvati sho Vigovskij yakij provodiv energijnu diplomatichnu diyalnist osoblivo koli getman buv tyazhko hvorij v ostanni dva roki svogo zhittya yaknajbilshe prisluzhivsya do stvorennya mogutnoyi koaliciyi proti Rechi Pospolitoyi Odnak fortuna vidvernulasya vid kermanichiv Ukrayinskoyi derzhavi Pogirshilasya mizhnarodna situaciya zagostrilisya socialni superechnosti u seredini ukrayinskogo suspilstva Moskva dedali menshe pragnula peremogi nad Richchyu Pospolitoyu namagayuchis znishiti nezalezhnu Ukrayinu ta peretvoriti yiyi v svoyu koloniyu U cej chas pomer Bogdan Hmelnickij 1657 i ce pozbavilo Ukrayinu zagalnoviznanogo lidera Getmanstvo Polsko litovsko ruska derzhava v 1658 21 zhovtnya 1657 obrano getmanom Ukrayini Korsunska rada v atmosferi gostrih superechnostej ta posilennya moskovskogo tisku V osobi Vigovskogo Ukrayinska derzhava mala dosvidchenogo politika vmilogo administratora ta diplomata horobrogo j talanovitogo voyenachalnika I vse zh vin postupavsya Bogdanovi Hmelnickomu hocha vmiv gnuchko provoditi centristsku liniyu osoblivo u gostrih socialnih pitannyah Shopravda i perehid bulavi do Vigovskogo pripav na skladnij chas koli mizhnarodne ta vnutrishnye stanovishe Ukrayini pogirshuvalosya bukvalno na ochah U 1658 getman zitknuvsya z potuzhnoyu opoziciyeyu yaka vsilyako pidtrimuvalasya Moskvoyu Spochatku jomu vdalosya rozgromiti opozicioneriv na choli yakih stoyali poltavskij polkovnik Martin Pushkar i koshovij otaman Yakiv Barabash Pobachivshi krah pershoyi opoziciyi Moskva vse nahabnishe vtruchayetsya u vnutrishni spravi Ukrayinskoyi derzhavi Ce prizvodit do moskovsko ukrayinskoyi vijni 1658 1659 yaka pereplelasya z gromadyanskoyu vijnoyu v Ukrayini U takij situaciyi Vigovskij kruto minyaye politiku Oskilki pakt 1654 roku vzhe perestav faktichno diyati bo sama Moskva jogo grubo porushila she v 1656 getman uklav z Richchyu Pospolitoyu vidomu Gadyacku ugodu 1658 Na yiyi pidstavi Ukrayina pid nazvoyu Velike knyazivstvo Ruske mala vhoditi do Rechi Pospolitoyi yak rivnopravnij chlen konfederaciyi z Koronoyu Polskoyu ta Velikim knyazivstvom Litovskim Protidiyuchi viklikanomu soyuzom nastupovi Moskvi na Ukrayinu Vigovskij zavdav nishivnoyi porazki stotisyachnij carskij armiyi pid provodom Trubeckogo 9 lipnya 1659 u bitvi pid Konotopom Vtrati Trubeckogo stanovili blizko 40 000 osib moskovskogo vijska blizko 15 000 zahopleno v polon Dokladnishe Konotopska bitva Odnak Gadyackij dogovir shvidko sprichiniv narodne povstannya proti Vigovskogo Soyuz iz derzhavoyu dovgotrivale panuvannya yakoyi v Ukrayini bulo kilka rokiv tomu povaleno vvazhavsya narodom nemozhlivim Ta j sama Rich Pospolita ne mala namiru dotrimuvatisya ugodi hocha Gadyackij dogovir buv ratifikovanij sejmom Rechi Pospolitoyi Cya bitva ne prizvela do peremogi u vijni a v Ukrayini pidnyalasya nova hvilya vistupiv opoziciyi yaka zrobila svoyim liderom molodshogo sina Bogdana Hmelnickogo Yuriya Hocha ostannij buv she zovsim molodim ale za jogo spinoyu stoyali dosvidcheni polkovniki Ivan Bogun Ivan Sirko Yakim Somko ta in Vijni na dva fronti ta she j gromadyanskoyi Vigovskij ne vitrimav i ne bazhayuchi podalshogo krovoprolittya pislya odniyeyi z Chornih rad sho vidbulasya 11 veresnya 1659 u mistechku Germanivka sklav bulavu Na jogo misce obrali Yuriya Hmelnickogo kotrij pid tiskom Moskvi pidpisav Pereyaslavskij dogovir 17 zhovtnya 1659 sho peretvoryuvav Ukrayinu v avtonomnu odinicyu u skladi Moskovskogo carstva prichomu cya avtonomiya postijno skorochuvalasya Kiyivskij voyevoda Kolishnij getman pereyihav na Volin sho perebuvala todi pid kontrolem korolya j distav z voli ostannogo Barske starostvo buv senatorom Rechi Pospolitoyi ta Kiyivskim voyevodoyu Vin osiv u Bari na Podilli kudi zgodom virvalasya z Chigirina takozh druzhina z malolitnim sinom Ostapom Vigovskij pobuvav u Lvovi vstupiv do Lvivskogo pravoslavnogo bratstva ne polishiv i politiku Takozh otrimav Lyubomlske starostvo U cej chas pochinayetsya Ruyina Getmanshina rozkolyuyetsya na dvi chastini Pravoberezhnu ta Livoberezhnu Yurij Hmelnickij zmushenij buv piti u vidstavku j postrigsya u chenci a novim getmanom uzhe tilki Pravoberezhnoyi Ukrayini stav Pavlo Teterya Ostannij u cej period vistupiv yak aktivnij prihilnik Rechi Pospolitoyi prichomu duzhe vorozhe nastroyenij proti Vigovskogo Koli Yan II Kazimir vdersya do Siverskoyi Ukrayini v 1664 to zustriv masovij opir ukrayinciv kotri dobre pam yatali polske gnoblennya do 1648 Pohid zaznav porazki prichomu agresivni diyi Rechi Pospolitoyi viklikali protest i opir navit pravoberezhnih kozakiv ta yihnih vozhdiv Same cherez ce bulo rozstrilyano polkovnika Ivana Boguna Na Pravoberezhzhi rozgortalosya mogutnye antipolske povstannya kotre bulo spryamovane j proti getmana Teteri U vidpovid toj razom iz svoyim kumom Sebastyanom Mahovskim ta deyakimi inshimi voyenachalnikami Rechi Pospolitoyi Stefan Charneckij ta in zhorstoko pridushuvav narodni vistupi Koli bulo shopleno vozhdya povstannya na Pravoberezhzhi Dmitra Sulimku to deyaki slidi priveli do Vigovskogo yakij simpatizuvav povstancyam i navit buv motorom usih ninishnih buntiv Tomu jogo bulo zaareshtovano j pozbavleno vsih prav ta privileyiv kotri vin mav u zv yazku z senatorskim titulom Bez vsyakogo sudu i slidstva navit bez korolivskogo vidoma kolishnogo getmana bulo zasudzheno do rozstrilu Koli 16 bereznya 1664 za nim prijshli shob povesti na rozstril vin chitav akafist Presvyatij Bogorodici Virok buli vikonano v selishi Rokitnomu za litopisom Yuzefovicha u Korsuni sho na Kiyivshini Kolishnogo getmana ta jogo druzhinu pohovali yak svidchit Chernigivskij litopis u Velikomu Skiti ale ye pevni sumnivi v dostovirnosti cih svidchen pam yatki Dolya nashadkiv Vigovskogo faktichno nevidoma Ale u Rechi Pospolitij drugoyi polovini XVII XVIII stolitti diyali chislenni Vigovski deyaki z yakih mogli buti nashadkami jogo sina Ostapa Mogila GetmanaDokladnishe Yusiptickij monastir Osoblivij interes do ciyeyi temi istoriki pismenniki arheologi krayeznavci pochali proyavlyati v drugij polovini XIX na pochatku XX st Vlasne cya naukova diskusiya vinikla z momentu vidnajdennya zapovitu getmana Vpershe cej dokument oprilyudniv profesor Mihajlo Grushevskij yakomu vdalosya vidshukati jogo v Chernigivskomu litopisi Desho piznishe zapovit Vigovskogo budut znahoditi v inshih istorichnih dzherelah Podayu vityag iz zapovitu Tilo moye po hristiyanskomu poryadku zemli viddati kotre maye lezhati v Skiti Velikomu u sklepi murovanim v cerkvi Vozdvizhennya Chesnogo Hresta Do togo zh monastirya igumenovi i bratiyi za vidpravuvannya sorokoustu sobornih parastasiv za vidpushennya moyih grihiv zapisuyu dvi tisyachi zolotih shobi sya suma za chotiri roki z mistechka mojogo Ruda po p yatsot zolotih na kozhnij rik bula viddana Sogodni zdayetsya sho vzhe v nikogo ne viklikaye sumnivu sho Skit Velikij v toj chas buv drugoyu neoficijnoyu nazvoyu Skitu Manyavskogo Ale zh v toj chas na teritoriyi kolishnogo rodovogo mayetku Vigovskih sho na Zhidachivshini buv she odin monastir ne menshij nizh Skit Manyavskij ce Yusiptickij monastir v yakomu tezh bula zbudovana cerkva Vozdvizhennya Chesnogo Hresta dali VChH yaka mala volnosti vid samogo getmana Ivana Vigovskogo 1663 r Oficijno v dokumentah Yusiptickij skit zgaduyetsya v kinci XVI na pochatku XVII st hocha jogo zasnuvannya pov yazuyut iz periodom Galicko Volinskogo knyazivstva Tozh mimovoli vinikaye zapitannya yakij skit todi mav na uvazi getman pishuchi svij peredsmertnij zapovit Dehto z doslidnikiv shilnij buv vvazhati sho same igumenu Yusiptickogo monastirya i jogo bratiyi zapovidav getman I Vigovskij 2000 zolotih Adzhe vidomo sho pislya vidhodu vid getmanstva 1659 r Vigovskij chasto naviduvavsya do svogo rodovogo mistechka Rudi Cilkom zrozumilo sho yak lyudina gliboko religijna vin neodnorazovo vidviduvav cerkvu VChH yaka znahodilasya na teritoriyi Yusiptickogo monastirya yakij yak uzhe zgaduvalosya nadav volnosti getman Tam mabut vin zustrichavsya z monahami Ochevidno sho vidviduvannya cerkvi VChH v Yusiptickomu skiti ta zustrichi z monahami mogli stati pidsvidomoyu dominantoyu pri skladanni peredsmertnogo zapovitu Tobto skladayuchi zapovit getman ne vkazav nazvi skitu oskilki pisav pro shos duzhe ridne blizke Provedeni arheologichni rozkopki na poch XXI st naukovo pidtverdili sho same tut dva kilometri na pivden vid centru s Josipovichi Yusiptichi Strijskogo rajonu nini urochishe Buchina stoyav velikij monastir Varto vidznachiti sho J Rolle 1830 1894 avtor 80 istorichnih monografij sho lyagli v osnovu 21 tomu jogo tvoriv Vazhko poviriti shob takij dosvidchenij istorik dopuskavsya netochnostej u vikladi istorichnih faktiv Pislya dovgih klopotiv pishe J Rolle yij druzhini vdalosya otrimati tilo cholovika Vigovskogo pohovali v monastiri bilya Rudi Gnizdichivskoyi v pidzemellyah Hrestovozdvizhenskoyi cerkvi Pripushen pro pohovannya Vigovskogo mozhe buti doshochu bo shob zahistiti mogilu vid splyundruvannya na nij mogli napisati bud sho pohovati zovsim v inshomu misci Takih misc u volodinni Vigovskih bulo bagato ce i Josipovichi i Ruda u monastiri abo silskih cerkvah Vin takozh mig buti pohovanim a piznishe perepohovanim v Rudi abo Novomu Seli de vin mav zamok abo vzagali z samogo pochatku buti pohovanim v Oblaznickij cerkvi sv Yevstahiya kotra zberegla dosi svij viglyad yakoyu she yiyi bachiv getman a vin ne raz naviduvav cyu cerkvu i podaruvav cij cerkvi dvi paterici ta bogosluzhbovi knigi Versij ta teorij ye bagato a os yakisnogo arheologichnogo doslidzhennya tak i nemaye Yaksho uvazhno proanalizuvati isnuyuchi istorichni dzherela shodo miscya pohovannya getmana I Vigovskogo to znahodimo dostatno vagomih pidstav stverdzhuvati sho pershim miscem pohovannya getmana bula cerkva VChH yaka znahodilasya na teritoriyi Yusiptickogo monastirya GerbGerb Ivana Vigovskogo 1659 Zovnishni videofajli 1 Getman Ivan Vigovskij Maloznani syuzheti gerbi i tituli Kanal Sheremetievs museum na YouTube 27 bereznya 2021 Gerb getmana Velikogo knyazivstva Ruskogo Ivana Levove Serce Vigovskogo 1659 roku yedinij vidomij na sogodni priklad de v odnomu shiti poyednano derzhavni gerbi Polshi Bilij Orel Litvi Bilorusi Pogonya Litovska ta Rusi Ukrayini Pogonya Ruska Rechi Pospolitoyi troh narodiv Opis gerba podano v korolivskomu privileyi 4 chervnya 1659 roku do starozytnego herbu domu iego Abdank nazwanego pod pokryciem herb krolestwa Polskiego orla bialego w polu purpurowym przydaiemy za krwawe zas odwagi i wiezienia podiete herb zwyczajny xiazat ruskich to iest rycerza na koniu siedzacego smoka biiacego pozwolamy ze buntownikow ktorzy temu pokoiowi z nami i Rzepta postanowienemu sa przeciwni sczesliwie gromi i ukracza herb lwa zoltego w polu zielonym miecz dobyty w lapach trzymaiacego do dawnego titulu Lwoserd Wyhowski przypisuiemy W ostatku iz tenze wielmozny Ian Wyhowski hetman nasz zaporozki tytul szlachecki polski nad wszystkie insze tytuly najzacniejszym poczytac i naznaczniejszym zaczym tez sczery candor i iasna zyczliwosc swoie przeciwko ojczyznie oswiadczaiac pokazal sie bydz onej verum et candide amantem ciuem Dla tegoz osobliwy herb xiazat litewskich Pogonia in campo candido seu albo onemu przydaiemy a herb iego starozytny Abdank we srodku tych pomienionych czterech herbow zostawac ma takim iakim tu na przywileiu wyrazono iest sposobemVlasnistOtrimav vid korolya mayetok u Derazhni Sim yaDokladnishe Vigovski Batko Ostap Vigovskij Brat Danilo Vigovskij Katerina Hmelnicka donka getmana Bogdana Hmelnickogo za inshimi danimi Mirona Kordubi Olena Hmelnicka Persha druzhina 1620 1656 NN Donka Mihajlo Gunashevskij pravoslavnij shlyahtich avtor Lvivskogo litopisu sluzhiv u Generalnij kancelyariyi vikonuvav diplomatichni doruchennya Hmelnickogo piznishe stav kiyivskim protopopom 1657 potim peremishlskim kafedralnim presviterom 1667 1672 Druga druzhina 1656 1664 Olena Stetkevich donka novogrudskogo ta mstislavlskogo kashtelyana Bogdana Stetkevicha pokrovitelya Kiyevo Mogilyanskogo kolegiumu fundatora pravoslavnogo cherez svogo testya Vigovskij uvijshov u rodinni zv yazki z ryadom vidomih ukrayinskih i biloruskih knyazivskih ta shlyahetskih rodiv napriklad z knyazyami Solomireckimi Pomerla raptovo pislya otrimannya zvistki pro smert cholovika Portret ye v Muzeyi Ivana Vigovskogo u seli Ruda Sin Ostap Vigovskij 1657 u 1698 u Lvovi dzherelo Ostap Vigovskij prodav Barske starostvo Yezhi Dominiku Lyubomirskomu Kasper Neseckij stverdzhuvav sho getman mav sina Ivana yakij odruzhuvavsya 2 razi z pershoyu druzhinoyu buv batkom Ivana Kostyantina ta Mar yani yiyi cholovik Josif Yuzef Zhevuskij druga druzhina Zavadska narodila sina Stanislava yakij odruzhivsya z Yelovickoyu style text align left Umovni poznachennya poznacheni getmani Pov yazani rodini Iskorostinski gerbu Bozhavolya Laski gerbu Leliva Yablonski gerbu Yasenchik Stetkevichi gerbu Kostesha Hmelnicki Boklevski Mesherini Mesherski Cholganski gerbu Sas Gedzinski gerbu Pravdich Zavadski gerbu Lis Drucki Lyubecki Chernyavski Rzhevuski Kurdvanovski Ledohovski gerbu Shalava Radecki gerbu Godzemba Polyanovski gerbu Pobug Vojnarovski gerbu Stremeno Yelovicki gerb Brama Yavorski style text align left Dzherela Senyutovich Berezhnij V Rid i rodina Vigovskih Istorichno rodovidna rozvidka Ukrayinskij istorik 1970 3 S 149 167 Krivosheya V V Kozacka elita Getmanshini K IPiEND imeni I F Kurasa NAN Ukrayini 2008 452 s ISBN 978 966 02 4850 z dzherela 27 veresnya 2011 Micik Yu Ivan Vigovskij Volodari getmanskoyi bulavi istorichni portreti avt peredm V A Smolij K Varta 1994 S 191 235 ISBN 5 203 01639 9 OcinkiAnalizuyuchi vzayemovidnosini Hmelnickogo i Vigovskogo mozhna dijti visnovku sho getman ta generalnij pisar diyali yak pravilo uzgodzheno prichomu kozhen mav svij imidzh i provodiv vidpovidnu liniyu v hodi diplomatichnih kontaktiv Vigovskomu zvichajno vidvodilasya rol bufera providnika nibito m yakshoyi nizh u Hmelnickogo liniyi Ce davalo zmogu krashe viyaviti namiri protilezhnoyi storoni navit yiyi agenturu stvoryuvalo dodatkovi mozhlivosti dlya diplomatichnogo manevru B Hmelnickogo Zvichajno ne mozhna govoriti pro povnu totozhnist politichnih pozicij getmana j generalnogo pisarya Yaksho pershij buv predstavnikom centru to drugij tyazhiv do pomirkovanih M Gromika G Gulyanickij G Lisnickij generalnij suddya S Zarudnij generalnij oboznij T Nosach ta in kotri pragnuli dosyagnuti kompromisu z Richchyu Pospolitoyu Cherez ce Vigovskogo nedolyublyuvali predstavniki radikalnoyi techiyi M Krivonis D Nechaj L Mozirya M Gladkij S Podobajlo j in a takozh moskovskoyi partiyi M Pushkar I Barabash Ci protirichchya sklali peredumovi dlya getmanstva Vigovskogo ta viznachili jogo dolyu Faktichno Vigovskij vikonav volyu piznogo Hmelnickogo yakij pomitiv porushennya Pereyaslavskoyi radi Moskvoyu ta shukav mozhlivosti pereglyadu chi rozrivu yiyi Ale Vigovskij ne mav tiyeyi harizmi zavdyaki yakij Hmelnickij peretvoriv chergove povstannya kozakiv na Vizvolnu vijnu Ukrayini Mikola Kostomarov ocinyuvav Vigovskogo yak borcya za nezalezhnist svoyeyi batkivshini vid moskovskogo panuvannya Na dumku istorika getman pochatkovo buv virnij soyuzu iz Moskvoyu ale zgodom perejshov na antimoskovski poziciyi cherez vidmovu carskogo uryadu dopomogti priborkati opoziciyu Takozh istorik vidznachav vpliv Yuriya Nemiricha sho pereoriyentuvav Vigovskogo na soyuz iz Varshavoyu Na dumku istorika Valeriya Stepankova Vigovskij buv talanovitim administratorom voyenachalnikom i diplomatom Vin stav pershim getmanom ukrayinskoyi kozackoyi derzhavi sho buv strachenij za uchast u borotbi za yiyi nezalezhnist Istorik Natalya Yakovenko stavit Vigovskomu v zaslugu stvorennya Generalnoyi vijskovoyi kancelyariyi administrativnogo i diplomatichnogo shtabu Hmelnickogo mozkovogo centru kozackoyi revolyuciyi Sered kritichnih zauvazhen na jogo adresu lunali prorahunki u vnutrishnij politici viznannya verhovenstva starshinskoyi radi sho prizvelo do poslablennya centralnoyi vladi ta posilennya samovladdya starshin nehtuvannya Volnostyami Vijska Zaporozkogo poshirennya praktiki orend usunennya vid borotbi zi zbilshennyam opodatkuvannya sprobi vidnovlennya shlyahetskogo zemlevolodinnya poslablennya getmanskoyi vladi za vidsutnosti pidtrimki bilshosti z boku kozactva ta starshini Vshanuvannya pam yatiPam yatnik u seli Vigovi U literaturi Getman Ivan Vigovskij roman Ivana Nechuya Levickogo Na brata brat roman Yuriya Mushketika Uniya roman Volodimira Yeshkilyeva Mizh dvoh orliv roman trilogiya Yaroslavi Degtyarenko U kinematografi Ivan Vigovskij 2009 dokumentalnij film rezhisera Tarasa Kalyandruka Getman 2015 film rezhisera Valeriya Yamburskogo Toponimika Na chest getmana Ivana Vigovskogo nazvano vulici u bagatoh mistah Ukrayini Vulicya Ivana Vigovskogo u Bilij Cerkvi Vulicya Ivana Vigovskogo u Borispoli Vulicya Ivana Vigovskogo u Vinnici Vulicya Vigovskogo u Ivano Frankivsku Vulicya Ivana Vigovskogo u Kam yanci Podilskomu Vulicya Ivana Vigovskogo u Kiyevi Vulicya Getmana Ivana Vigovskogo u Korosteni Vulicya Vigovskogo u Lvovi Vulicya Getmana Vigovskogo u misti Nizhin Vulicya Getmana Vigovskogo u Ovruchi Vulicya Getmana Ivana Vigovskogo u Poltavi Vulicya Ivana Vigovskogo u Ternopoli Vulicya Ivana Vigovskogo u Hersoni Vulicya Ivana Vigovskogo u Chigirini Pam yatniki ta muzeyi Memorialna doshka Ivanu Vigovskomu na fasadi Luckogo hudozhnogo muzeyu Pogruddya u seli Manyava Za spriyannya Geroya Ukrayini Borisa Voznickogo v seli Ruda Zhidachivskij rajon Lvivska oblast stvoreno Muzej Ivana Vigovskogo Vibir miscya roztashuvannya muzeyu ne vipadkovij same tut zhila rodina Vigovskih Zalishilis lishe reshtki zamku Za planom muzej mozhe mati ploshu blizko 1 000 m Do muzeyu Vigovskogo planuyut perevezti cerkvu 1724 roku iz susidnogo sela yaku pobuduvav sin getmana 14 zhovtnya 2002 roku v rodovomu seli Vigiv Korostenskogo rajonu Zhitomirshini bulo vstanovleno pam yatnik getmanu Ivanu Vigovskomu 24 zhovtnya 2010 roku u misti Lucku pid zalpi kozackoyi garmati bulo urochisto vidkrito memorialnu doshku pam yati getmana Ivana Vigovskogo Doshku vstanovleno v Luckomu zamku na budivli Hudozhnogo muzeyu Predstavniki duhovenstva osvyatili yiyi Avtor Mikola Kumanovskij Pam yatnik na teritoriyi Germanivskoyi gimnaziyi Pershij v Ukrayini pam yatnik Vigovskomu Vijskovi formuvannya 4 ta okrema tankova brigada imeni getmana Ivana Vigovskogo 58 ma okrema motopihotna brigada imeni getmana Ivana Vigovskogo 540 j Lvivskij zenitnij raketnij polk imeni Ivana Vigovskogo 3 kurin UPYu imeni Ivana Vigovskogo Inshe Na jogo chest nazvana ZOSh 28 m Zhitomira 8 bereznya 2024 roku Prezident Ukrayini Volodimir Zelenskij prisvoyiv im ya Getman Ivan Vigovskij korvetu klasu Ada yakij dlya Ukrayini vigotovila Turechchina PrimitkiRedkol P Sohan V Brehunenko ta in 2008 Gadyacka uniya 1658 roku ukrayinskoyu Kiyiv s 27 28 ISBN 978 966 02 4776 5 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Yavne vikoristannya ta in u last dovidka Stepankov V S Vigovskij Ivan Ostapovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 502 503 ISBN 966 00 0734 5 GADYaCKIJ DOGOVIR 1658 3 zhovtnya 2022 Micik Yu Ivan Vigovskij Volodari getmanskoyi bulavi S 195 Ruyina druga polovina XVII st S 7 Administrator newtime lviv ua Arhiv originalu za 16 sichnya 2017 Procitovano 14 sichnya 2017 Odnorozhenko Oleg 2016 Gerbi nobilitacijnih ta gerbovih privileyiv kozackoyi starshini XVI XVII st Sfragistichnij shorichnik Vipusk VI ukrayinskoyu Kiyiv s 480 608 Deraznia 1 mko w pow latyczowskim Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1880 T I S 958 pol S 958 pol Korduba M Chmielnicki Bohdan Zenobi ur ok 1595 1657 Polski Slownik Biograficzny Krakow 1937 T III 1 zeszyt 11 S 329 pol Ruyina druga polovina XVII st S 312 Arhiv originalu za 6 travnya 2021 Procitovano 15 travnya 2015 Boniecki A Herbarz polski wiadomosci historyczno genealogiczne o rodach szlacheckich Warszawa Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno Wydawnicze 1912 Cz 1 T 15 S 76 pol Niesiecki K Korona Polska przy Zlotey Wolnosci Starozytnemi Wszystkich Kathedr Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Mestwem y odwaga Naywyzszemi Honorami a naypierwey Cnota Poboznoscia y Swiatobliwoscia Ozdobiona 24 zhovtnya 2014 u Wayback Machine Lwow w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu 1743 T 4 S 614 pol Kostomarov N I Russkaya istoriya v zhizneopisaniyah ee glavnejshih deyatelej Vtoroj otdel Gospodstvo doma Romanovyh do vstupleniya na prestol Ekateriny II Glava 6 nedostupne posilannya z chervnya 2019 Rozdil V Kozacka era 1 Kozacka revolyuciya 1648 1657 rr Yakovenko N Naris istoriyi Ukrayini z najdavnishih chasiv do kincya XVIII st Kiyiv 1997 Ukrayina kriz viki U 15 ti tt T 7 Smolij V A Stepankov V S Ukrayinska nacionalna revolyuciya 1648 1676 rr Za zag red V Smoliya NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K Alternativi 1999 352 s 219 st ISBN 966 7217 18 3 Ivan Vigovskij YouTube Taras Kalyandruk 7 grudnya 2016 originalu za 7 lyutogo 2019 Procitovano 4 travnya 2021 Arhiv originalu za 2 sichnya 2016 Procitovano 26 kvitnya 2015 Lvivshina vidznachaye 360 richchya obrannya Ivana Vigovskogo getmanom Ukrayini 23 lipnya 2017 u Wayback Machine pl com ua 20 07 2017 Arhiv originalu za 18 travnya 2015 Procitovano 24 kvitnya 2015 Zelenskij nazvav korvet yakij dlya Ukrayini vigotovila Turechchina Getman Ivan Vigovskij FOTO qirim news angl Procitovano 11 travnya 2024 PosilannyaIvan Vigovskij u sestrinskih Vikiproyektah Citati u Vikicitatah Genealogiya na Rodovodi Fajli u Vikishovishi Chuhlib T Chomu getman Ivan Bryuhoveckij rozirvav stosunki z moskovskim carem Perelom Vijna Rosiyi proti Ukrayini u chasovih plastah i prostorah minuvshini Dialogi z istorikami Vidp red V Smolij K NAN Ukrayini In t istoriyi Ukrayini 2023 Kn 3 S 76 79 844 s ISBN 978 966 02 9981 8 Vigovskij Ivan Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1958 T 1 kn II Literi V G S 149 151 1000 ekz Getmanuvannya Ivana Vigovskogo Dovzhuk I V Nova istoriya Ukrayini seredina XVII pochatok HH st pidruchnik I V Dovzhuk Shidnoukr nac un t im V Dalya Lugansk Vid vo SNU im V Dalya 2010 731 s Vigovskij Ivan 1664 Mihajliv T V Mihajliv T A Vidatni postati ukrayinskogo derzhavotvorennya Dovidnik Harkiv Osnova 2014 128 s B ka zhurn Istoriya ta pravoznavstvo Vip 1 121 S 23 Antonovich V B Ivan Vigovskij Getman Ivan Vigovskij 1659 r 23 lyutogo 2014 u Wayback Machine Ukrayinskij tizhden Video Ivan Vigovskij Programa Velich osobistosti 17 grudnya 2020 u Wayback Machine Radio Holos fm 2014DzherelaApanovich O M Nastupnik Bogdana Hmelnickogo Ivan Vigovskij Getmani Ukrayini i koshovi otamani Zaporozkoyi Sichi Kiyiv 1993 Gerasimchuk V I Vigovskij i Yurij Hmelnickij I III Vigovskij i Yurij Hmelnickij IV VI Kinec Zapiski NTSh 1904 T 59 60 Gerasimchuk V I Vigovshina i Gadyackij traktat I II Vigovshina i Gadyackij traktat III Vigovshina i Gadyackij traktat IV Zapiski NTSh 1909 T 87 89 Gerasimchuk V I Smert Ivana Vigovskogo Yuvilejnij zbirnik na poshanu akademika Mihajla Sergiyevicha Grushevskogo Kiyiv 1928 Gorobec V Vigovskij Politichna enciklopediya redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi K Parlamentske vidavnictvo 2011 808 s ISBN 978 966 611 818 2 Kovalenko S Vigovskij Ivan nedostupne posilannya z chervnya 2019 Ukrayina pid bulavoyu Bogdana Hmelnickogo Enciklopediya u 3 h tomah T 1 K Stiks 2007 Korsak I Imena tvoyi Ukrayino 25 kvitnya 2012 u Wayback Machine Luck PVD Tverdinya 2007 C 83 89 Krivosheya V V K IPiEND imeni I F Kurasa NAN Ukrayini 2008 452 s ISBN 978966024850 Micik Yu A Ivan Vigovskij S 39 52 Polkovodci Vijska Zaporozkogo Istorichni portreti 29 grudnya 2019 u Wayback Machine Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini Naukovo doslidnij institut kozactva Redkol V Smolij vidp red ta in K Vidavnichij dim KM Academia 1998 Kn 1 400 s ISBN 966 518 011 8 Yurij Micik Ivan Vigovskij Volodari getmanskoyi bulavi Istorichni portreti K Varta 1994 S 192 235 ISBN 5 203 01639 9 Ruyina druga polovina XVII st Uporyad i peredmova O I Gurzhiya Red kol V A Smolij golova ta in K Ukrayina 1996 431 s ISBN 5 319 01313 2 Sergijchuk V I Vigovskij Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760 s ISBN 966 316 039 X Sokirko O Konotopska bitva 1659 r Triumf v chas Ruyini K Tempora 2008 Stepankov V S Vigovskij Ivan Ostapovich 30 bereznya 2013 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 502 503 ISBN 966 00 0734 5 Yakovleva T Getmanshina v drugij polovini 50 h rokiv XVII stolittya Prichini i pochatok Ruyini Kiyiv 1998 Niesiecki K Korona Polska przy Zlotey Wolnosci Starozytnemi Wszystkich Kathedr Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Mestwem y odwaga Naywyzszemi Honorami a naypierwey Cnota Poboznoscia y Swiatobliwoscia Ozdobiona 24 zhovtnya 2014 u Wayback Machine Lwow w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu 1743 T 4 820 s S 614 pol Kostomarov N I Getmanstvo Vygovskogo Sobranie sochinenij Istoricheskie monografii i issledovaniya t 2 SPb 1872 Poperednik Bogdan Hmelnickij Getman Ukrayini 1657 1659 Nastupnik Yurij Hmelnickij Poperednik Yan Sobipan Zamojskij Kiyivskij voyevoda 1659 1664 Nastupnik Stefan Charneckij Poperednik Yan II Kazimir Velikij knyaz Ruskij 1658 1659 Nastupnik Yan II Kazimir