Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Виговський Виговські декілька шляхетських родів різного походження що

Виговські

Виговські
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Виговський.

Виговські — декілька шляхетських родів різного походження, що походять від власників різних частин маєтку Вигів Зауської волості Київського воєводства Великого князівства Литовського, які згадуються в історичних джерелах починаючи з першої половини 16 століття. Протягом 16-19 століть, більшість Виговських належало до категорії околичної шляхти, після 1864 року — до станів міщан, селян і лише кілька родин до дворян. Найвідоміші представники — брати Данило, Іван, Костянтин Остаповичі.

Виговські
(пол. Wyhowski)
image
Герб Абданк (пол. Abdank)
Опис герба: Герб складається з двох срібних крокв зі зрізаними донцями, обернених вершинами вниз і сполучених між собою на зразок літери W на червоному полі. У надшоломнику над короною повторюється та ж емблема.
Місце походження: Велике князівство Литовське
image
Привілей Яна-Казимира 1658 року Івану Виговському нові емблеми для його герба Абданк.
image
Графський герб виговських

Історія

Н. Яковенко у своїй праці про українську шляхту виводить коріння Виговських від двох родів. Рід Лучичів-Виговських вона виводить від Болсуна (Чорногуба), а роди Федьковичів-Виговських, Ігнатовичів-Виговських та Олешковичів-Виговських від роду Давидовичів-Виговських, які в свою чергу, виводяться нею від роду Ланевичів-Коркошків. Однак, такі генеалогічні конструкції зовсім не відповідають актовим джерелам.

Першими відомими землевласниками селища Вигов були брати князі Іван та Лев Федоровичі Полубенські, які отримали його за наданням Олександра Ягеллончика. Їх сестринець, староста житомирський — Щасний Герцик в 1533 році скаржився королю Сигізмунду І Старому на те, що київські зем'яни і бояри після безпотомної смерті його дядьків позабирали собі їх маєтки, зокрема і Вигів.

Наступними землевласниками різних земель під Виговом, які з кінця другої чверті 16 століття почали вже вживати прізвище «Виговський» були представники трьох окремих родів — Петровичів, Лучичів, Олешковичів.

Петровичі-Виговські походять від Давида і Федька Петровичів панцерних бояр-слуг Зауської волості Київського повіту Київського воєводства, які до 1540 року стали власниками Петровської землі (сучасні села Велень, Давидки, Купище) у Вигові і несли панцерну службу на київський замок. Десь в 1530-х роках вони скаржилися на пана Федора Єльця за те, що він намагався заволодіти їх отчиною — Виговщиною. Привілеєм короля Сигізмунда ІІ Августа від 10 жовтня 1560 року їх синів — Фалька, Афанасія, Якова, Івана, Ігната Давидовичів та Богдана, Хому, Василя Федьковичів було звільнено від панцерної служби та переведено на службу земську воєнну. В подальшому цей привілей підтверджувався Сигізмундом ІІ Августом 22 вересня 1571 року на прохання Фалька Давидовича і Богдана Федьковича та короля Стефаном Баторієм у 15 лютого 1581 році на прохання Василя Федоровича і Яцка Давидовича Виговських.

Лучичі-Виговські походять від овруцьких бояр-земян, завського намісника київського воєводи Гришка Лучича та його рідних братів — Івана, Семена, Степана, Кирика, які в 1541 році отримали від короля Сигізмінда І Старого надання до ласки на Скочковську землю у Вигові (сучасне село Вигів) з умовою несення земської служби. В 1546 році Сигізмунд ІІ Август надав їм привілей на Скочковську землю на вічно. Київський воєвода князь Фрідріх Глібович Пронський 10 травня 1554 року розглянув скаргу свого завського намісника Гришка Лучича та його братії на бояр київського повіту Федька Петровича і його синів та Фалька Давидовича і його братів Виговських про завдання кривд і утисків у судеревних землях. Їх діти — Яцко Григорович, Олександр Іванович, Ігнат та Яцко Семеновичі, Гордій та Іван Степановичі Виговські 1 жовтня 1611 року отримали підтвердження батьківських привілеїв від короля Сигізмунда ІІІ Вази. На прохання Івана Виговського король Владислав IV 28 лютого 1633 року підтвердив попередні привілеї Лучичам-Виговським.

Після 1838 року, під час доведення представниками роду Петровичів-Виговських свого дворянского походження, з'явилася версія спільного походження родів Лучичів-Виговських та Петровичів-Виговських. Однак, ця версія жодними історичними документами не була підтверджена. Її поява була спричинена лише фактом остаточного затвердження однієї з ліній Лучиців-Виговських у 1838 році в дворянстві Російської імперії, спільне походження з якими спростило б для Петровичів-Виговських затвердження в дворянстві.

Олешковичі (Александровичі)-Виговські походять від трьох, відомих на сьогоднішній день, братів Максима, Семена, Григорія Олешковичів - слуг Зауської волості, які володіли Сочівською землею у Вигові (сучасні села Березівка, Боровиця, Дружбівка) та виконували за це невідому службу на київський замок. Цей рід найменш досліджений, оскільки дотичних їх документів майже не збереглося, а Виговські, що жили в 18-19 століттях, не виводили своє походження від них по чоловічій лінії.

Київський воєвода князь Фридрих Глібович Пронський на прохання господарських бояр з Вигова Гришка Лучича, Фалька Давидовича та Максима Олешковича дав їм та їх поплічникам лист від 4 квітня 1554 року, яким підтвердив що вони зі своїх земель Петровської, Скочковської та Сочівської не повинні служити ніяких інших служб крім служби господарської земської. Цей лист було підтверджено королем Сигізмундом ІІ Августом привілеєм даним у Вільно 11 червня 1561 року.

Частина Виговських ще у 16 столітті згадується в джерелах у якості шляхтичів-слуг, що перебували на службі у великих землевласників, невеличка частина займала посади возних в судових інституціях Київського воєводства. З початком 17 століття ситуація не змінюється. Піднесення роду пов'язано з постаттю гетьмана Війська запорізького Івана Євстафійовича Виговського. В 18 столітті більшість Виговських були дрібними землевласниками, які володіли різними частинами землі навколо Вигова, або в навколишніх маєтках околичної шляхти Овруцького повіту. Невелика кількість представників роду володіла маєтками за межами Овруцького повіту. Саме в 18 столітті масово почали відбуватися процеси обезземелення Виговських, міграції з родового гнізда та перехід їх до категорії шляхтичів-чиншовиків, а в деяких випадках і до селян-кріпаків. В 18 столітті деякі представники Виговських, які жили в Гетьманщині, згадуються як козаки та міщани. На початку 19 століття, велика кількість Виговських була визнана в дворянських правах Російської імперії Волинським, Київським та Подільським дворянськими депутатськими зібраннями, однак, остаточно в дворянстві було затверджено лише декілька сімей. Після 1864 року, ті з Виговських, хто був затверджений в дворянстві лише губернськими дворянськими зібраннями, але не Герольдією, були записані до станів міщан, або селян, виключення становили лише особи, які перебували на військовій службі, або на державній службі.

Список Виговських, остаточно визнаних в дворянстві Російської імперії

Дата Номер указу

Герольдії

Назва губернії Частина

родовідної книги

Імена Родова лінія Виговських
28.02.1838 1369 Волинська 6 Іван та Карл сини Петра, Станіслав-Флоріан, Вікентій-Георгій, Йосип-Ізидор, Миколай сини Амвросія, Фелікс-Лаврентій син Андрія, всі разом внуки Георгія, правнуки Федора, Омельян-Карл, Іван-Полікарп, Севастіан сини Івана, внуки Андрія, правнуки Івана, а всі разом праправнуки Георгія Олександровича Лучиці-Виговські
29.04.1839 5057 Київська 6 Іван і Петро Антоновичі, Франц Казимірович, а разом внуки Петра Михайловича Давидовичі-Виговські
05.12.1844 23794 Влади́мирська 2 Петро Васильович Невідомо
31.03.1847 1146 Волинська 1 Степан і Миколай сини Афанасія та Іван син Василя, з синами Люціаном, Болеславом, Яковом-Генріхом, разом внуки Семена Романовича Ларіоновичі-Виговські
08.03.1848 8319 Подільська 6 Венеамін-Франц син Івана-Франца внук Якова правнук Петра Івановича Невідомо*
13.03.1878 953 Волинська 2 Станіслав Іванович з сином Яковом Лучиці-Виговські
29.07.1880 2601 Подільська 6 Панкратій Федорович внук Андрія Костянтиновича та Володимир Йосипович внук Федора правнук Андрія Костянтиновича Лучиці-Виговські**
07.04.1888 1479 Херсонська 3 Полікарп Іванович з сином Норбертом Лучиці-Виговські***
26.06.1900 2341 Волинська 3 Василь Іванович з дітьми Платоном, Вірою, Оленою, Ольгою, Георгієм Ларіоновичі-Виговські
  • Визнання цієї особи в дворянстві відбулося на підставі сфальсифікованих документів
    • Родова лінія цих осіб невідома. Визнання їх в дворянстві та приєднання до лінії Лучиців-Виговських, відбулося на підставі сфальсифікованих документів
      • Полікарп Іванович був початково затверджений в дворянстві по Волинській губернії, як Іван-Полікарп Іванович указом від 28.02.1838 № 1369

Конфлікт з київським воєводою

Як і представники інших родів зауської шляхти, Петровичі-Виговські та Олешковичі-Виговські мали конфлікт з київськими воєводами, починаючи з князя Острозького, які намагалися примусити їх відбувати панцерну службу на київський замок. Так у відповідь на скаргу Фалька Давидовича та Богдана Федьковича Виговських і їхніх братів Сигізмунд ІІ Август 18 липня 1566 року писав до київського воєводи князя Острозького, аби він припинив спроби підпорядкувати їх юрисдикції київського замку. Однак, навіть після цього князь Острозький не припинив спроби підпорядкувати їх київському замку. Так 8 березня 1569 року Сигізмунд ІІ Август знову писав лист до київського воєводи, аби він київських зем'ян Фалька Давидовича, Богдана Федьковича, Гришка Олешковича та всю їх братію не примушував до служби боярської путної замкової. В наступному, з метою захисту своїх шляхетських прав від київського воєводи, Виговські об'єдналися з іншими зауськими шляхтичами. Так король Сигізмунд ІІІ видав 10 липня 1591 року декрет у справі між шляхетними Григорієм Онуфрійовичем Іскоростинським, Хомою Федьковичем Виговським, Васянем Тупачоловським, Евхимом Федоровичем Сингаєвським, Павлом Малькевичем Ходаковським, Михайлом Багриновським, Лаврентієм Васильовичем та Артемом Ігнатовичем Білошицькими, Лешуком Дем'яновичем Недашковським і іншими зауськими земянами з однієї сторони та київським воєводою князем Острозьким з іншої сторони, про наслання воєводою своїх озброєних слуг на будинки зауських шляхтичів і пограбування. Люблінський коронний трибунал видав 10 травня 1595 року декрет у справі між Хомою Федьковичем та Ларіоном Богдановичем Виговськими та київським гродським судом, який підпорядковувався київському воєводі, і відмовлявся розглядати справи за участю Виговських, мотивуючи це тим, що вони не зем'яни, а бояри. В Варшаві 26 березня 1613 року в королівському задворному суді відбулось перенесення слухання справи Виговських з київським воєводою, про невиконання повинностей з добр Вигова на користь воєводи. Конкретний документ, який поставив крапку в цьому конфлікті невідомий, однак, зважаючи на те, що протягом всього періоду існування Речі Посполитою Виговські користувалися в ній шляхетськими правами, можна дійти висновку, що справу вони виграли.

Виговські в фіскальних джерелах періоду Речі Посполитої

Тариф подимного Київського воєводства 3 травня 1631 року

Panowie Fedorowiczowie, Dawidowiczowie, Ihnatowiczowie-Wyhowscy: z dymow osiadlych szesci po zlotych trzy, z ogrodnika iednego zloty y szeszc groszy polskich, — summa za szesc poborow zlotych dziwietnascie groszy pietnascie. Panowie Jhnat, Hordiey, Andrey Lucziczy Wyhowscy, Iwan, Tymofiey y Alexander Wyhowscy: z dymow szesci po zlotych trzy, a z ogrodnikow dwu po zlotemu y groszy szesc polskich ad rationem do pokazania quitu starego, summa za szesc poborow zlotych dwadziescie dwa groszy pietnascie.

Тариф подимного Овруцького повіту 1634 року

Panowie Wyhowscy Łaryonowiczowie Fedor Adam Samoiel Demian y Ivan Potomkowie brata ych Romana Wyhowskiego zczęsci swych siała Wyhowa Kopiszcz Dawydkow y Pohorełey Zdymow Trzydziestu siodmiu oddali …. zl 18 gr 15


Тариф подимного Київського воєводства 1640 року

Пани Виговські з сіл Вигова, Давидок, Погорілої, Боровиці 66 дворів

Лінії Виговських

Петровичі-Виговські після смерті Давида і Федька Петровичів розділилися на дві великі лінії — Давидовичів-Виговських та Федьковичів-Виговських. Давидовичі-Виговські розділилися в 17 столітті на Золотоношенків-Давидовичів-Виговських та Борисенків-Давидовичів-Виговських (в 18 столітті писалися Євстафієнками-Давидовичами-Виговськими). В 19 столітті всі вони фігурують у документах, як Давидовичі-Виговські. Федьковичі в першій чверті 17 століття розділилися на Ларіоновичів-Виговських (нащадки Ларіона Богдановича Виговського, що був сином Богдана Федьковича Виговського), Хомичів-Виговських (в першій половині 17 століття називалися також Ігнатовичами), Васильовичів-Виговських. В кінці 17 століття з Ларіоновичів-Виговських відділилися Вдовиченки-Ларіоновичі-Виговські. Хомичі-Виговські в 17 столітті розділилися на Богданенків-Виговських (від яких у кінці 17 століття відділилися Петренки-Виговські), Бобренків-Виговських, Кириченків-Виговських. В 19 столітті всі вони фігурують у документах, як Хомичі-Виговські.

Лучичі-Виговські початково розділилися на чотири основні лінії, які пішли від братів Гришка, Семена, Степана та Івана Лучичів. В кінці 17 століття існували вже тільки три основні лінії, які змінили придомок «Лучичі» на «Лучиці» (польською «Luczyc»). Перша лінія, найбільш чисельна, походила від Гришка Лучича Виговського, в 18 столітті та на початку 19, її представники користувалися придомком Єженки. Друга лінія походила від Семена Лучича Виговського, в 18 столітті та в першій половині 19 століття її представники часто фігурують з прізвищем «Погоріловські-Виговські». В самому кінці 17 століття від другої лінії відділилася лінія Силенків-Лучиців-Виговських, яка під кінець 18 століття стала досить чисельною. Третя лінія походить від Степана Лучича Виговського, з кінця 17 століття і до середини 18 століття її представники фігурують в документах з придомком «Копаченки».

|- |style="text-align: left;"|Умовні позначення:

image
позначені гетьмани
 
Пов'язані родини:
Іскоростинські гербу Божаволя, Ласки гербу Леліва, Яблонські гербу Ясенчик, Стеткевичі гербу Костеша, Хмельницькі, Боклевські, Мещерини/Мещерські, Чолганські гербу Сас, Гедзінські гербу Правдич, Завадські гербу Лис, Друцькі-Любецькі, Чернявські, Ржевуські, Курдвановські, Ледоховські гербу Шалава, Радецькі гербу Годземба, Поляновські гербу Побуг, Войнаровські гербу Стремено Єловицькі герб Брама, Яворські

|- |style="text-align: left;"|Джерела:

  1. Сенютович-Бережний В. Рід і родина Виговських (Історично родовідна розвідка) // Український історик. — 1970. — № 3. — С. 149—167.
  2. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К. : ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008. — 452 с. — ISBN 978-966-02-4850. з джерела 27 вересня 2011
  3. Мицик Ю. Іван Виговський // Володарі гетьманської булави : історичні портрети / авт. передм. В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — С. 191—235. — .

|}

Варіанти написання прізвища

Початково прізвище на староукраїнській мові писалося як «Выговский», або «Выкговский». В 17 столітті додалося написання на польській мові «Wyhowski» та латиною «Wychowski», в 18 столітті, коли актова документація була переважно на польській мові уживалися обидва варіанти. В Російській імперії, через різний переклад з польської прізвище писалося як «Выговский» та «Виговский» чи «Веговский» і як «Выховский» та «Виховский». За часів СРСР та в сучасній Україні можна зустріти такі варіанти прізвища «Виговський», «Вигівський», «Віговський», «Виховський», «Віховський». В країнах, які використовують латинську абетку, можна зустріти такі варіанти як «Wyhowski», «Wychowski», «Wychowsky».

Герб

Одним з перших виявлених гербів родини Виговських є печатка Миколи Кириковича Виговського від 1584 року: «у ренесансовому щиті знак у вигляді літери „Д“ над двома трираменними літерами „Т“ у стовп над півколом, що лежить кінцями догори». Однак, у середині XVII століття Виговські користувалися дещо іншим зображенням. Поширеним в історичній літературі є твердження, що герб Виговських тієї доби був або традиційний польський «Абданк» або видозмінений (чорний на срібному полі)[]. Герб, який вживали Виговські, хоч і був подібний до польського «Абданку», насправді ніколи ним не був. Подібно більшості гербів руської шляхти, він постав із родового знаку, що позначав власність.

image
Родовий знак Виговських

Родовий знак Виговських нагадує поєднання між собою латинських літер «W» і «T» у стовпчик, при чому «T» стоїть по центру й має підгорнуті вниз зубці. Саме цей символ присутній на печатці полковника пінського і турівського Костянтина Виговського 1659 року. Над геральдичним щитом, в якому міститься символ, розміщено шолом з наметом під шоломовою короною і три страусячих пір'їни в нашоломнику, пронизаних стрілою. Аналогічне зображення, але без стріли присутнє на кількох печатках генерального писаря Івана Виговського в 1652—1653 і 1655—1657 роках. Цей же знак Виговських присутній в праці польських геральдистів [pl] і [pl]. Історик Оскар Галецький писав, що цей символ більше нагадує «Сирокомлю». Наявність у знаку Виговських символу «W» зумовила ототожнення його з «Абданком» у пізніших гербовниках, а також у першому привілеї від 1658 року. Водночас вже через пів року в наступному гербовому привілеї помилку виправили й герб Виговських названо пол. «Abdank … pod pokryciem», що явно вказує на його відмінність від «Абданку».

Герб Виговських нагадує герби Голубів чи Хмельницьких через подібність нижніх частин геральдичного знаку у формі літери «W». У панегіричних віршах ця фігура зветься «абданкь» через схожість з однойменним польським гербом. Саме це часто вводило в оману як сучасників, так і пізніших дослідників, але ні Хмельницькі, ні Виговські, ні Голуби не використовували «Абданк», лише власні родові герби.

  • image
    Польський «Абданк» роботи художника Тадеуша Гайля
  • image
    Видозмінений «Абданк», який приписують Іванові Виговському
  • image
    Видозмінений «Абданк» на пам'ятнику у селі Вигів

Особові герби Виговських

image
Герб Івана Виговського за першим привілеєм. Відбиток печатки 1664 року.
image
Герб Івана Виговського, за другим привілеєм. Реконструкція О. Однороженка

Далеко не всі представники родини Виговських користувалися родинним гербовим знаком у своїх гербах, а навіть якщо й користувалися, герби могли відрізнятися наявністю чи відсутністю деяких елементів, як сказано вище. Крім того, дехто з членів родини Виговських мав особові герби. Особливу увагу істориків приділяють гербам Гетьмана Війська Запорозького його Королівської милості, Івана Виговського, що отримав гербовий привілей після підписання Гадяцького договору в Торуні 13 листопада 1658 року. У ньому присутні елементи гербів Корони королівства Польського та Великого князівства Литовського, а також гербу династії Ваза. Цей герб дуже швидко став найпоширенішим серед гетьманських печаток. Існує кілька варіантів відбитків і матриць з дещо відмінними елементами, але усі ряд однакових ознак: «на червоному полі срібний орел під золотою короною тримає на грудях червоний щиток, на якому знак у вигляді срібної літери „W“. Над щитом шолом під шоломовою короною, у нашоломнику білий голуб тримає в дзьобі оливкову галузку, навколо щита намет.».

Удруге гарбовий привілей Виговський отримав 4 червня 1659 року він мав складніше оздоблення. Згідно блазону складався з чотиридільного щита і середнього щитка. Три з них містили герби, відповідно, Корони королівства Польського, Великого князівства Литовського та «Великого князівства Руського» (планованого за Гадяцьким договором утворення на території Брацлавського, Київського та Чернігівського воєводств). Друга частина містить зображення святого Георгія, який влучає списом у змія (символ, що часто асоціювався з руськими володарями починаючи з XIV століття й став основою для шляхетного герба «Погоня Руська»). У третій частині зображено на зеленому полі золотого лева, який тримає меч, що зображає надання рицарського титулу «Львосерд» («Левове серце»). У середньому ж щитку розміщено родовий знак Виговських «Абданк під покриттям».

Іншим прикладом особистого гербу міститься у привілеї цісаря Леопольда І Габріелю Виговському 17 грудня 1698 року. У ньому родовим гербом названо Абданк Його розміщено в червоному щитку на грудях чорного укоронованого орла, що ймовірно відсилає до першого гербового надання Іванові Виговському 1658 року.

Виговські в геральдично-генеалогічних збірниках

В першому томі «Малоросийского родословника» В. Л. Модзалевського, подаються генеалогічні дані про родину Гетьмана Івана Виговського та згадується ряд інших представників роду, що жили у 17 столітті. Опис герба Виговських подається в праці В. Л. Модзалевського та В. К. Лукомського «Малороссийский гербовник»

Розселення

Починаючи від другої половини 16 століття ореол проживання Виговських вже не обмежувався лише родовим маєтком на теренах Київського воєводства, так в цей час вони згадуються на Волині. На початку 17 століття є згадки про Виговських в Московському царстві. В середині 17 століття відділилася гілка, представники якої проживали на етнічно польських землях. В 18 столітті Виговські, окрім різних місцевостей Київського воєводства, жили на Волині, Поділлі, Гетьманщині, в Галичині, в Великому князівстві Литовському. В 19 столітті, Виговські почали активно розселятися по всій території сучасної України, переселятися на території сучасної Російської Федерації, Польщі, Франції, Бельгії, США. В 20 столітті ореол проживання Виговських ще більш розширився.

Релігійна приналежність

Початково всі Виговські сповідували православ'я. В 17 столітті з'являються перші поодинокі документальні згадки про римо-католиків Виговських. В 18 столітті церква у селі Вигів перейшла з православ'я на греко-католицизм, а з нею і більшість Виговських. В 18 столітті збільшується кількість Виговських, які сповідували римо-католицизм. Після поділу Речі Посполитої та входження її земель до складу Російської імперії, Виговські, що проживали в Вигові та навколишніх селищах залишалися до кінця 30-х років 19 століття греко-католиками, після чого абсолютна більшість перейшла в православ'я і лише одиниці в римо-католицизм. Виговські, які на кінець 18 століття проживали поза межами овруцького повіту і сповідували греко-католицизм до 1800 року здебільшого перейшли на православ'я. Ті з Виговських, хто на кінець 18 століття сповідував римо-католицизм так і залишилися римо-католиками. В 19 столітті кількість католиків Виговських зменшилася, що пов'язано з вимогами законодавства Російської імперії, згідно яких, діти народжені від шлюбів православних з не православними, мали бути православними.

Деякі представники роду

Петро_виговський (1667—1697) Брат Данієля Виговського,Маршалок, Імперський Граф, лицар тевтонського ордену, Конюший ВКЛ

Примітки

  1. Яковенко, Наталя (2008). Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття Волинь і Центральна Україна. Київ: Критика. с. 251. ISBN .
  2. Коновальчук, О.М. (2018). Затвердження в дворянстві роду Лучиців-Виговських Герольдією Урядового Сенату у 1838 році "Шляхетство полісся України. Старовинні роди Овруцької шляхти." Матеріали науково-практичної конференції. Київ: ТОВ "НВП ІНТЕРСЕРВІС". с. 103. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: контрольна сума ()
  3. Кулаковський, Петро (2013). Родина Єльців на Київщині. Генеалогія Збірка наукових праць Випуск І. Київ: Видавничий дім "Простір". с. 166. ISBN .
  4. Клепатский, Павел (2007). Очерк по истории Киевской земли Литовский период. Біла Церква: Олекандр Пшонківський. с. 192. ISBN .
  5. Архивъ Юго-Западной России, издаваемый Комиссіею для разбора древнихъ актовъ, состоящей при Кіевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ генерал-губернаторѢ. Ч. VII. T. I. Акты о заселеніи Юго-Западной Россіи. Кіевъ: Типографія Г.Т. Корчак-Новицкаго Михайловская улица, собствен. домъ. 1886. с. 400.
  6. Однороженко, 2009, с. 290.
  7. Однороженко, 2012, с. 154.
  8. Сенютович-Бережний, 1970, с. 165—166.
  9. Мицик, 1994, с. 192.
  10. Мицик Ю. Виговський Іван // Полководці Війська Запорозького: історичні портрети / Ред. кол.: В. Смолій (відп. ред.) та ін. — Кн. 1. — К. : Видавничий дім «КМ Academia», 1998. — С. 40. — (Козацька спадщина) — . з джерела 29 грудня 2019
  11. Іржицький В., Тітаренко Н. Родина Виговських і історії Української козацької держави // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. — 2008. — Вип. 39. — С. 52.
  12. Сенютович-Бережний, 1970, с. 165.
  13. Однороженко, 2016, с. 514—515.
  14. Однороженко, 2016, с. 514—516.
  15. Однороженко, 2016, с. 507—512.
  16. Однороженко, 2016, с. 512—514.
  17. Однороженко, 2016, с. 517—518.
  18. Модзалевскій, В.Л. (1908). Малороссійскій родословникъ. Т. Томъ первый. А.-Д. Кіевъ: Типография Т-ва Г. Л. Фронцкевича и К. с. 219—220.
  19. Korduba M. Chmielnicki Bohdan Zenobi (ur. ok. 1595—†1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — Т. III/1, zeszyt 11. — С. 329. (пол.)
  20. Rostworowski E. Hulewicz Leon h. Nowina (2 poł. XVIII w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : PAN, 1963. — T. Х/1, zeszyt 44. — S. 94. (пол.)
  21. Książęta Ogińscy (01) [ 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  22. E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik, 1998. — S. 89. — całość, . (пол.)
  23. Rzewuscy (01) [ 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Vigovskij Vigovski dekilka shlyahetskih rodiv riznogo pohodzhennya sho pohodyat vid vlasnikiv riznih chastin mayetku Vigiv Zauskoyi volosti Kiyivskogo voyevodstva Velikogo knyazivstva Litovskogo yaki zgaduyutsya v istorichnih dzherelah pochinayuchi z pershoyi polovini 16 stolittya Protyagom 16 19 stolit bilshist Vigovskih nalezhalo do kategoriyi okolichnoyi shlyahti pislya 1864 roku do staniv mishan selyan i lishe kilka rodin do dvoryan Najvidomishi predstavniki brati Danilo Ivan Kostyantin Ostapovichi Vigovski pol Wyhowski Gerb Abdank pol Abdank Opis gerba Gerb skladayetsya z dvoh sribnih krokv zi zrizanimi doncyami obernenih vershinami vniz i spoluchenih mizh soboyu na zrazok literi W na chervonomu poli U nadsholomniku nad koronoyu povtoryuyetsya ta zh emblema Misce pohodzhennya Velike knyazivstvo Litovske Privilej Yana Kazimira 1658 roku Ivanu Vigovskomu novi emblemi dlya jogo gerba Abdank Grafskij gerb vigovskihIstoriyaN Yakovenko u svoyij praci pro ukrayinsku shlyahtu vivodit korinnya Vigovskih vid dvoh rodiv Rid Luchichiv Vigovskih vona vivodit vid Bolsuna Chornoguba a rodi Fedkovichiv Vigovskih Ignatovichiv Vigovskih ta Oleshkovichiv Vigovskih vid rodu Davidovichiv Vigovskih yaki v svoyu chergu vivodyatsya neyu vid rodu Lanevichiv Korkoshkiv Odnak taki genealogichni konstrukciyi zovsim ne vidpovidayut aktovim dzherelam Pershimi vidomimi zemlevlasnikami selisha Vigov buli brati knyazi Ivan ta Lev Fedorovichi Polubenski yaki otrimali jogo za nadannyam Oleksandra Yagellonchika Yih sestrinec starosta zhitomirskij Shasnij Gercik v 1533 roci skarzhivsya korolyu Sigizmundu I Staromu na te sho kiyivski zem yani i boyari pislya bezpotomnoyi smerti jogo dyadkiv pozabirali sobi yih mayetki zokrema i Vigiv Nastupnimi zemlevlasnikami riznih zemel pid Vigovom yaki z kincya drugoyi chverti 16 stolittya pochali vzhe vzhivati prizvishe Vigovskij buli predstavniki troh okremih rodiv Petrovichiv Luchichiv Oleshkovichiv Petrovichi Vigovski pohodyat vid Davida i Fedka Petrovichiv pancernih boyar slug Zauskoyi volosti Kiyivskogo povitu Kiyivskogo voyevodstva yaki do 1540 roku stali vlasnikami Petrovskoyi zemli suchasni sela Velen Davidki Kupishe u Vigovi i nesli pancernu sluzhbu na kiyivskij zamok Des v 1530 h rokah voni skarzhilisya na pana Fedora Yelcya za te sho vin namagavsya zavoloditi yih otchinoyu Vigovshinoyu Privileyem korolya Sigizmunda II Avgusta vid 10 zhovtnya 1560 roku yih siniv Falka Afanasiya Yakova Ivana Ignata Davidovichiv ta Bogdana Homu Vasilya Fedkovichiv bulo zvilneno vid pancernoyi sluzhbi ta perevedeno na sluzhbu zemsku voyennu V podalshomu cej privilej pidtverdzhuvavsya Sigizmundom II Avgustom 22 veresnya 1571 roku na prohannya Falka Davidovicha i Bogdana Fedkovicha ta korolya Stefanom Batoriyem u 15 lyutogo 1581 roci na prohannya Vasilya Fedorovicha i Yacka Davidovicha Vigovskih Luchichi Vigovski pohodyat vid ovruckih boyar zemyan zavskogo namisnika kiyivskogo voyevodi Grishka Luchicha ta jogo ridnih brativ Ivana Semena Stepana Kirika yaki v 1541 roci otrimali vid korolya Sigizminda I Starogo nadannya do laski na Skochkovsku zemlyu u Vigovi suchasne selo Vigiv z umovoyu nesennya zemskoyi sluzhbi V 1546 roci Sigizmund II Avgust nadav yim privilej na Skochkovsku zemlyu na vichno Kiyivskij voyevoda knyaz Fridrih Glibovich Pronskij 10 travnya 1554 roku rozglyanuv skargu svogo zavskogo namisnika Grishka Luchicha ta jogo bratiyi na boyar kiyivskogo povitu Fedka Petrovicha i jogo siniv ta Falka Davidovicha i jogo brativ Vigovskih pro zavdannya krivd i utiskiv u suderevnih zemlyah Yih diti Yacko Grigorovich Oleksandr Ivanovich Ignat ta Yacko Semenovichi Gordij ta Ivan Stepanovichi Vigovski 1 zhovtnya 1611 roku otrimali pidtverdzhennya batkivskih privileyiv vid korolya Sigizmunda III Vazi Na prohannya Ivana Vigovskogo korol Vladislav IV 28 lyutogo 1633 roku pidtverdiv poperedni privileyi Luchicham Vigovskim Pislya 1838 roku pid chas dovedennya predstavnikami rodu Petrovichiv Vigovskih svogo dvoryanskogo pohodzhennya z yavilasya versiya spilnogo pohodzhennya rodiv Luchichiv Vigovskih ta Petrovichiv Vigovskih Odnak cya versiya zhodnimi istorichnimi dokumentami ne bula pidtverdzhena Yiyi poyava bula sprichinena lishe faktom ostatochnogo zatverdzhennya odniyeyi z linij Luchiciv Vigovskih u 1838 roci v dvoryanstvi Rosijskoyi imperiyi spilne pohodzhennya z yakimi sprostilo b dlya Petrovichiv Vigovskih zatverdzhennya v dvoryanstvi Oleshkovichi Aleksandrovichi Vigovski pohodyat vid troh vidomih na sogodnishnij den brativ Maksima Semena Grigoriya Oleshkovichiv slug Zauskoyi volosti yaki volodili Sochivskoyu zemleyu u Vigovi suchasni sela Berezivka Borovicya Druzhbivka ta vikonuvali za ce nevidomu sluzhbu na kiyivskij zamok Cej rid najmensh doslidzhenij oskilki dotichnih yih dokumentiv majzhe ne zbereglosya a Vigovski sho zhili v 18 19 stolittyah ne vivodili svoye pohodzhennya vid nih po cholovichij liniyi Kiyivskij voyevoda knyaz Fridrih Glibovich Pronskij na prohannya gospodarskih boyar z Vigova Grishka Luchicha Falka Davidovicha ta Maksima Oleshkovicha dav yim ta yih poplichnikam list vid 4 kvitnya 1554 roku yakim pidtverdiv sho voni zi svoyih zemel Petrovskoyi Skochkovskoyi ta Sochivskoyi ne povinni sluzhiti niyakih inshih sluzhb krim sluzhbi gospodarskoyi zemskoyi Cej list bulo pidtverdzheno korolem Sigizmundom II Avgustom privileyem danim u Vilno 11 chervnya 1561 roku Chastina Vigovskih she u 16 stolitti zgaduyetsya v dzherelah u yakosti shlyahtichiv slug sho perebuvali na sluzhbi u velikih zemlevlasnikiv nevelichka chastina zajmala posadi voznih v sudovih instituciyah Kiyivskogo voyevodstva Z pochatkom 17 stolittya situaciya ne zminyuyetsya Pidnesennya rodu pov yazano z postattyu getmana Vijska zaporizkogo Ivana Yevstafijovicha Vigovskogo V 18 stolitti bilshist Vigovskih buli dribnimi zemlevlasnikami yaki volodili riznimi chastinami zemli navkolo Vigova abo v navkolishnih mayetkah okolichnoyi shlyahti Ovruckogo povitu Nevelika kilkist predstavnikiv rodu volodila mayetkami za mezhami Ovruckogo povitu Same v 18 stolitti masovo pochali vidbuvatisya procesi obezzemelennya Vigovskih migraciyi z rodovogo gnizda ta perehid yih do kategoriyi shlyahtichiv chinshovikiv a v deyakih vipadkah i do selyan kripakiv V 18 stolitti deyaki predstavniki Vigovskih yaki zhili v Getmanshini zgaduyutsya yak kozaki ta mishani Na pochatku 19 stolittya velika kilkist Vigovskih bula viznana v dvoryanskih pravah Rosijskoyi imperiyi Volinskim Kiyivskim ta Podilskim dvoryanskimi deputatskimi zibrannyami odnak ostatochno v dvoryanstvi bulo zatverdzheno lishe dekilka simej Pislya 1864 roku ti z Vigovskih hto buv zatverdzhenij v dvoryanstvi lishe gubernskimi dvoryanskimi zibrannyami ale ne Geroldiyeyu buli zapisani do staniv mishan abo selyan viklyuchennya stanovili lishe osobi yaki perebuvali na vijskovij sluzhbi abo na derzhavnij sluzhbi Spisok Vigovskih ostatochno viznanih v dvoryanstvi Rosijskoyi imperiyi Data Nomer ukazu Geroldiyi Nazva guberniyi Chastina rodovidnoyi knigi Imena Rodova liniya Vigovskih 28 02 1838 1369 Volinska 6 Ivan ta Karl sini Petra Stanislav Florian Vikentij Georgij Josip Izidor Mikolaj sini Amvrosiya Feliks Lavrentij sin Andriya vsi razom vnuki Georgiya pravnuki Fedora Omelyan Karl Ivan Polikarp Sevastian sini Ivana vnuki Andriya pravnuki Ivana a vsi razom prapravnuki Georgiya Oleksandrovicha Luchici Vigovski 29 04 1839 5057 Kiyivska 6 Ivan i Petro Antonovichi Franc Kazimirovich a razom vnuki Petra Mihajlovicha Davidovichi Vigovski 05 12 1844 23794 Vladi mirska 2 Petro Vasilovich Nevidomo 31 03 1847 1146 Volinska 1 Stepan i Mikolaj sini Afanasiya ta Ivan sin Vasilya z sinami Lyucianom Boleslavom Yakovom Genrihom razom vnuki Semena Romanovicha Larionovichi Vigovski 08 03 1848 8319 Podilska 6 Veneamin Franc sin Ivana Franca vnuk Yakova pravnuk Petra Ivanovicha Nevidomo 13 03 1878 953 Volinska 2 Stanislav Ivanovich z sinom Yakovom Luchici Vigovski 29 07 1880 2601 Podilska 6 Pankratij Fedorovich vnuk Andriya Kostyantinovicha ta Volodimir Josipovich vnuk Fedora pravnuk Andriya Kostyantinovicha Luchici Vigovski 07 04 1888 1479 Hersonska 3 Polikarp Ivanovich z sinom Norbertom Luchici Vigovski 26 06 1900 2341 Volinska 3 Vasil Ivanovich z ditmi Platonom Viroyu Olenoyu Olgoyu Georgiyem Larionovichi Vigovski Viznannya ciyeyi osobi v dvoryanstvi vidbulosya na pidstavi sfalsifikovanih dokumentiv Rodova liniya cih osib nevidoma Viznannya yih v dvoryanstvi ta priyednannya do liniyi Luchiciv Vigovskih vidbulosya na pidstavi sfalsifikovanih dokumentiv Polikarp Ivanovich buv pochatkovo zatverdzhenij v dvoryanstvi po Volinskij guberniyi yak Ivan Polikarp Ivanovich ukazom vid 28 02 1838 1369Konflikt z kiyivskim voyevodoyuYak i predstavniki inshih rodiv zauskoyi shlyahti Petrovichi Vigovski ta Oleshkovichi Vigovski mali konflikt z kiyivskimi voyevodami pochinayuchi z knyazya Ostrozkogo yaki namagalisya primusiti yih vidbuvati pancernu sluzhbu na kiyivskij zamok Tak u vidpovid na skargu Falka Davidovicha ta Bogdana Fedkovicha Vigovskih i yihnih brativ Sigizmund II Avgust 18 lipnya 1566 roku pisav do kiyivskogo voyevodi knyazya Ostrozkogo abi vin pripiniv sprobi pidporyadkuvati yih yurisdikciyi kiyivskogo zamku Odnak navit pislya cogo knyaz Ostrozkij ne pripiniv sprobi pidporyadkuvati yih kiyivskomu zamku Tak 8 bereznya 1569 roku Sigizmund II Avgust znovu pisav list do kiyivskogo voyevodi abi vin kiyivskih zem yan Falka Davidovicha Bogdana Fedkovicha Grishka Oleshkovicha ta vsyu yih bratiyu ne primushuvav do sluzhbi boyarskoyi putnoyi zamkovoyi V nastupnomu z metoyu zahistu svoyih shlyahetskih prav vid kiyivskogo voyevodi Vigovski ob yednalisya z inshimi zauskimi shlyahtichami Tak korol Sigizmund III vidav 10 lipnya 1591 roku dekret u spravi mizh shlyahetnimi Grigoriyem Onufrijovichem Iskorostinskim Homoyu Fedkovichem Vigovskim Vasyanem Tupacholovskim Evhimom Fedorovichem Singayevskim Pavlom Malkevichem Hodakovskim Mihajlom Bagrinovskim Lavrentiyem Vasilovichem ta Artemom Ignatovichem Biloshickimi Leshukom Dem yanovichem Nedashkovskim i inshimi zauskimi zemyanami z odniyeyi storoni ta kiyivskim voyevodoyu knyazem Ostrozkim z inshoyi storoni pro naslannya voyevodoyu svoyih ozbroyenih slug na budinki zauskih shlyahtichiv i pograbuvannya Lyublinskij koronnij tribunal vidav 10 travnya 1595 roku dekret u spravi mizh Homoyu Fedkovichem ta Larionom Bogdanovichem Vigovskimi ta kiyivskim grodskim sudom yakij pidporyadkovuvavsya kiyivskomu voyevodi i vidmovlyavsya rozglyadati spravi za uchastyu Vigovskih motivuyuchi ce tim sho voni ne zem yani a boyari V Varshavi 26 bereznya 1613 roku v korolivskomu zadvornomu sudi vidbulos perenesennya sluhannya spravi Vigovskih z kiyivskim voyevodoyu pro nevikonannya povinnostej z dobr Vigova na korist voyevodi Konkretnij dokument yakij postaviv krapku v comu konflikti nevidomij odnak zvazhayuchi na te sho protyagom vsogo periodu isnuvannya Rechi Pospolitoyu Vigovski koristuvalisya v nij shlyahetskimi pravami mozhna dijti visnovku sho spravu voni vigrali Vigovski v fiskalnih dzherelah periodu Rechi PospolitoyiTarif podimnogo Kiyivskogo voyevodstva 3 travnya 1631 roku Panowie Fedorowiczowie Dawidowiczowie Ihnatowiczowie Wyhowscy z dymow osiadlych szesci po zlotych trzy z ogrodnika iednego zloty y szeszc groszy polskich summa za szesc poborow zlotych dziwietnascie groszy pietnascie Panowie Jhnat Hordiey Andrey Lucziczy Wyhowscy Iwan Tymofiey y Alexander Wyhowscy z dymow szesci po zlotych trzy a z ogrodnikow dwu po zlotemu y groszy szesc polskich ad rationem do pokazania quitu starego summa za szesc poborow zlotych dwadziescie dwa groszy pietnascie Tarif podimnogo Ovruckogo povitu 1634 roku Panowie Wyhowscy Laryonowiczowie Fedor Adam Samoiel Demian y Ivan Potomkowie brata ych Romana Wyhowskiego zczesci swych siala Wyhowa Kopiszcz Dawydkow y Pohoreley Zdymow Trzydziestu siodmiu oddali zl 18 gr 15 Tarif podimnogo Kiyivskogo voyevodstva 1640 roku Pani Vigovski z sil Vigova Davidok Pogoriloyi Borovici 66 dvorivLiniyi VigovskihPetrovichi Vigovski pislya smerti Davida i Fedka Petrovichiv rozdililisya na dvi veliki liniyi Davidovichiv Vigovskih ta Fedkovichiv Vigovskih Davidovichi Vigovski rozdililisya v 17 stolitti na Zolotonoshenkiv Davidovichiv Vigovskih ta Borisenkiv Davidovichiv Vigovskih v 18 stolitti pisalisya Yevstafiyenkami Davidovichami Vigovskimi V 19 stolitti vsi voni figuruyut u dokumentah yak Davidovichi Vigovski Fedkovichi v pershij chverti 17 stolittya rozdililisya na Larionovichiv Vigovskih nashadki Lariona Bogdanovicha Vigovskogo sho buv sinom Bogdana Fedkovicha Vigovskogo Homichiv Vigovskih v pershij polovini 17 stolittya nazivalisya takozh Ignatovichami Vasilovichiv Vigovskih V kinci 17 stolittya z Larionovichiv Vigovskih viddililisya Vdovichenki Larionovichi Vigovski Homichi Vigovski v 17 stolitti rozdililisya na Bogdanenkiv Vigovskih vid yakih u kinci 17 stolittya viddililisya Petrenki Vigovski Bobrenkiv Vigovskih Kirichenkiv Vigovskih V 19 stolitti vsi voni figuruyut u dokumentah yak Homichi Vigovski Luchichi Vigovski pochatkovo rozdililisya na chotiri osnovni liniyi yaki pishli vid brativ Grishka Semena Stepana ta Ivana Luchichiv V kinci 17 stolittya isnuvali vzhe tilki tri osnovni liniyi yaki zminili pridomok Luchichi na Luchici polskoyu Luczyc Persha liniya najbilsh chiselna pohodila vid Grishka Luchicha Vigovskogo v 18 stolitti ta na pochatku 19 yiyi predstavniki koristuvalisya pridomkom Yezhenki Druga liniya pohodila vid Semena Luchicha Vigovskogo v 18 stolitti ta v pershij polovini 19 stolittya yiyi predstavniki chasto figuruyut z prizvishem Pogorilovski Vigovski V samomu kinci 17 stolittya vid drugoyi liniyi viddililasya liniya Silenkiv Luchiciv Vigovskih yaka pid kinec 18 stolittya stala dosit chiselnoyu Tretya liniya pohodit vid Stepana Luchicha Vigovskogo z kincya 17 stolittya i do seredini 18 stolittya yiyi predstavniki figuruyut v dokumentah z pridomkom Kopachenki style text align left Umovni poznachennya poznacheni getmani Pov yazani rodini Iskorostinski gerbu Bozhavolya Laski gerbu Leliva Yablonski gerbu Yasenchik Stetkevichi gerbu Kostesha Hmelnicki Boklevski Mesherini Mesherski Cholganski gerbu Sas Gedzinski gerbu Pravdich Zavadski gerbu Lis Drucki Lyubecki Chernyavski Rzhevuski Kurdvanovski Ledohovski gerbu Shalava Radecki gerbu Godzemba Polyanovski gerbu Pobug Vojnarovski gerbu Stremeno Yelovicki gerb Brama Yavorski style text align left Dzherela Senyutovich Berezhnij V Rid i rodina Vigovskih Istorichno rodovidna rozvidka Ukrayinskij istorik 1970 3 S 149 167 Krivosheya V V Kozacka elita Getmanshini K IPiEND imeni I F Kurasa NAN Ukrayini 2008 452 s ISBN 978 966 02 4850 z dzherela 27 veresnya 2011 Micik Yu Ivan Vigovskij Volodari getmanskoyi bulavi istorichni portreti avt peredm V A Smolij K Varta 1994 S 191 235 ISBN 5 203 01639 9 Varianti napisannya prizvishaPochatkovo prizvishe na staroukrayinskij movi pisalosya yak Vygovskij abo Vykgovskij V 17 stolitti dodalosya napisannya na polskij movi Wyhowski ta latinoyu Wychowski v 18 stolitti koli aktova dokumentaciya bula perevazhno na polskij movi uzhivalisya obidva varianti V Rosijskij imperiyi cherez riznij pereklad z polskoyi prizvishe pisalosya yak Vygovskij ta Vigovskij chi Vegovskij i yak Vyhovskij ta Vihovskij Za chasiv SRSR ta v suchasnij Ukrayini mozhna zustriti taki varianti prizvisha Vigovskij Vigivskij Vigovskij Vihovskij Vihovskij V krayinah yaki vikoristovuyut latinsku abetku mozhna zustriti taki varianti yak Wyhowski Wychowski Wychowsky GerbOdnim z pershih viyavlenih gerbiv rodini Vigovskih ye pechatka Mikoli Kirikovicha Vigovskogo vid 1584 roku u renesansovomu shiti znak u viglyadi literi D nad dvoma triramennimi literami T u stovp nad pivkolom sho lezhit kincyami dogori Odnak u seredini XVII stolittya Vigovski koristuvalisya desho inshim zobrazhennyam Poshirenim v istorichnij literaturi ye tverdzhennya sho gerb Vigovskih tiyeyi dobi buv abo tradicijnij polskij Abdank abo vidozminenij chornij na sribnomu poli dzherelo Gerb yakij vzhivali Vigovski hoch i buv podibnij do polskogo Abdanku naspravdi nikoli nim ne buv Podibno bilshosti gerbiv ruskoyi shlyahti vin postav iz rodovogo znaku sho poznachav vlasnist Rodovij znak Vigovskih Rodovij znak Vigovskih nagaduye poyednannya mizh soboyu latinskih liter W i T u stovpchik pri chomu T stoyit po centru j maye pidgornuti vniz zubci Same cej simvol prisutnij na pechatci polkovnika pinskogo i turivskogo Kostyantina Vigovskogo 1659 roku Nad geraldichnim shitom v yakomu mistitsya simvol rozmisheno sholom z nametom pid sholomovoyu koronoyu i tri strausyachih pir yini v nasholomniku pronizanih striloyu Analogichne zobrazhennya ale bez strili prisutnye na kilkoh pechatkah generalnogo pisarya Ivana Vigovskogo v 1652 1653 i 1655 1657 rokah Cej zhe znak Vigovskih prisutnij v praci polskih geraldistiv pl i pl Istorik Oskar Galeckij pisav sho cej simvol bilshe nagaduye Sirokomlyu Nayavnist u znaku Vigovskih simvolu W zumovila ototozhnennya jogo z Abdankom u piznishih gerbovnikah a takozh u pershomu privileyi vid 1658 roku Vodnochas vzhe cherez piv roku v nastupnomu gerbovomu privileyi pomilku vipravili j gerb Vigovskih nazvano pol Abdank pod pokryciem sho yavno vkazuye na jogo vidminnist vid Abdanku Gerb Vigovskih nagaduye gerbi Golubiv chi Hmelnickih cherez podibnist nizhnih chastin geraldichnogo znaku u formi literi W U panegirichnih virshah cya figura zvetsya abdank cherez shozhist z odnojmennim polskim gerbom Same ce chasto vvodilo v omanu yak suchasnikiv tak i piznishih doslidnikiv ale ni Hmelnicki ni Vigovski ni Golubi ne vikoristovuvali Abdank lishe vlasni rodovi gerbi Polskij Abdank roboti hudozhnika Tadeusha Gajlya Vidozminenij Abdank yakij pripisuyut Ivanovi Vigovskomu Vidozminenij Abdank na pam yatniku u seli Vigiv Osobovi gerbi Vigovskih Gerb Ivana Vigovskogo za pershim privileyem Vidbitok pechatki 1664 roku Gerb Ivana Vigovskogo za drugim privileyem Rekonstrukciya O Odnorozhenka Daleko ne vsi predstavniki rodini Vigovskih koristuvalisya rodinnim gerbovim znakom u svoyih gerbah a navit yaksho j koristuvalisya gerbi mogli vidriznyatisya nayavnistyu chi vidsutnistyu deyakih elementiv yak skazano vishe Krim togo dehto z chleniv rodini Vigovskih mav osobovi gerbi Osoblivu uvagu istorikiv pridilyayut gerbam Getmana Vijska Zaporozkogo jogo Korolivskoyi milosti Ivana Vigovskogo sho otrimav gerbovij privilej pislya pidpisannya Gadyackogo dogovoru v Toruni 13 listopada 1658 roku U nomu prisutni elementi gerbiv Koroni korolivstva Polskogo ta Velikogo knyazivstva Litovskogo a takozh gerbu dinastiyi Vaza Cej gerb duzhe shvidko stav najposhirenishim sered getmanskih pechatok Isnuye kilka variantiv vidbitkiv i matric z desho vidminnimi elementami ale usi ryad odnakovih oznak na chervonomu poli sribnij orel pid zolotoyu koronoyu trimaye na grudyah chervonij shitok na yakomu znak u viglyadi sribnoyi literi W Nad shitom sholom pid sholomovoyu koronoyu u nasholomniku bilij golub trimaye v dzobi olivkovu galuzku navkolo shita namet Udruge garbovij privilej Vigovskij otrimav 4 chervnya 1659 roku vin mav skladnishe ozdoblennya Zgidno blazonu skladavsya z chotiridilnogo shita i serednogo shitka Tri z nih mistili gerbi vidpovidno Koroni korolivstva Polskogo Velikogo knyazivstva Litovskogo ta Velikogo knyazivstva Ruskogo planovanogo za Gadyackim dogovorom utvorennya na teritoriyi Braclavskogo Kiyivskogo ta Chernigivskogo voyevodstv Druga chastina mistit zobrazhennya svyatogo Georgiya yakij vluchaye spisom u zmiya simvol sho chasto asociyuvavsya z ruskimi volodaryami pochinayuchi z XIV stolittya j stav osnovoyu dlya shlyahetnogo gerba Pogonya Ruska U tretij chastini zobrazheno na zelenomu poli zolotogo leva yakij trimaye mech sho zobrazhaye nadannya ricarskogo titulu Lvoserd Levove serce U serednomu zh shitku rozmisheno rodovij znak Vigovskih Abdank pid pokrittyam Inshim prikladom osobistogo gerbu mistitsya u privileyi cisarya Leopolda I Gabrielyu Vigovskomu 17 grudnya 1698 roku U nomu rodovim gerbom nazvano Abdank Jogo rozmisheno v chervonomu shitku na grudyah chornogo ukoronovanogo orla sho jmovirno vidsilaye do pershogo gerbovogo nadannya Ivanovi Vigovskomu 1658 roku Vigovski v geraldichno genealogichnih zbirnikahV pershomu tomi Malorosijskogo rodoslovnika V L Modzalevskogo podayutsya genealogichni dani pro rodinu Getmana Ivana Vigovskogo ta zgaduyetsya ryad inshih predstavnikiv rodu sho zhili u 17 stolitti Opis gerba Vigovskih podayetsya v praci V L Modzalevskogo ta V K Lukomskogo Malorossijskij gerbovnik RozselennyaPochinayuchi vid drugoyi polovini 16 stolittya oreol prozhivannya Vigovskih vzhe ne obmezhuvavsya lishe rodovim mayetkom na terenah Kiyivskogo voyevodstva tak v cej chas voni zgaduyutsya na Volini Na pochatku 17 stolittya ye zgadki pro Vigovskih v Moskovskomu carstvi V seredini 17 stolittya viddililasya gilka predstavniki yakoyi prozhivali na etnichno polskih zemlyah V 18 stolitti Vigovski okrim riznih miscevostej Kiyivskogo voyevodstva zhili na Volini Podilli Getmanshini v Galichini v Velikomu knyazivstvi Litovskomu V 19 stolitti Vigovski pochali aktivno rozselyatisya po vsij teritoriyi suchasnoyi Ukrayini pereselyatisya na teritoriyi suchasnoyi Rosijskoyi Federaciyi Polshi Franciyi Belgiyi SShA V 20 stolitti oreol prozhivannya Vigovskih she bilsh rozshirivsya Religijna prinalezhnistPochatkovo vsi Vigovski spoviduvali pravoslav ya V 17 stolitti z yavlyayutsya pershi poodinoki dokumentalni zgadki pro rimo katolikiv Vigovskih V 18 stolitti cerkva u seli Vigiv perejshla z pravoslav ya na greko katolicizm a z neyu i bilshist Vigovskih V 18 stolitti zbilshuyetsya kilkist Vigovskih yaki spoviduvali rimo katolicizm Pislya podilu Rechi Pospolitoyi ta vhodzhennya yiyi zemel do skladu Rosijskoyi imperiyi Vigovski sho prozhivali v Vigovi ta navkolishnih selishah zalishalisya do kincya 30 h rokiv 19 stolittya greko katolikami pislya chogo absolyutna bilshist perejshla v pravoslav ya i lishe odinici v rimo katolicizm Vigovski yaki na kinec 18 stolittya prozhivali poza mezhami ovruckogo povitu i spoviduvali greko katolicizm do 1800 roku zdebilshogo perejshli na pravoslav ya Ti z Vigovskih hto na kinec 18 stolittya spoviduvav rimo katolicizm tak i zalishilisya rimo katolikami V 19 stolitti kilkist katolikiv Vigovskih zmenshilasya sho pov yazano z vimogami zakonodavstva Rosijskoyi imperiyi zgidno yakih diti narodzheni vid shlyubiv pravoslavnih z ne pravoslavnimi mali buti pravoslavnimi Deyaki predstavniki roduOstafij Ignatovich Vigovskij rik narodzhennya nevidomij do 1665 kanivskij starosta Ivan Ostafijovich Vigovskij rik narodzhennya nevidomij 16 bereznya 1664 getman Vijska Zaporizkogo kiyivskij voyevoda Danilo Ostafijovich Vigovskij rik narodzhennya nevidomij 30 listopada 1659 polkovnik bihivskij Zyat Bogdana Hmelnickogo buv odruzhenij z jogo dochkoyu Olenoyu za inshimi danimi Katerinoyu Kostyantin Ostafijovich Vigovskij roki narodzhennya i smerti nevidomi turivskij i pinskij polkovnik generalnij oboznij 1658 helminskij pidchashij Fedir Kiriyanovich Luchic Vigovskij rik narodzhennya nevidomij 1687 ukrayinskij diplomat Za doruchennyam getmana B Hmelnickogo ta I Vigovskogo u skladi ukrayinskih posolstv yizdiv do Moskvi i Varshavi Pislya 1670 roku kiyivskij vojskij Vasil Grigorovich Vigovskij roki narodzhennya i smerti nevidomi ukrayinskij vijskovij diyach ovruckij polkovnik z 1658 uchasnik nacionalno vizvolnoyi vijni pid provodom B Hmelnickogo 1648 57 rokiv 1655 58 rokah perebuvav u tatarskomu poloni pislya povernennya priznachenij polkovnikom ovruckim brav uchast u bitvi z moskovskimi vijskami pid Vasilkovom buv zahoplenij u polon pomer u v yaznici Troyuridnij brat Ostafiya Gnatovicha Samijlo 1659 bihivskij polkovnik 1659 uchasnik oboroni Starogo Bihova vid moskovskih vijsk Zahoplenij u polon i povishenij Daniyel Vigovskij 1740 konyushij velikij litovskij minskij kashtelyan graf Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Sin Kostyantina Yevstafijovicha Oleksandr Vigovskij 1640 1714 luckij rimo katolickij yepiskop graf Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Sin Kostyantina Yevstafijovicha Josip Yan Vigovskij 1730 luckij greko katolickij yepiskop graf Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Sin Kostyantina Yevstafijovicha Mihal Vigovskij 1717 tovarish gusarskoyi horugvi zhitomirskij mechnik Vasil Danilovich Vigovskij 1672 1729 zhitomirskij pidstarosta zhitomirskij skarbnik Mihal Vigovskij 1768 kiyivskij zemskij pidsudok sin Vasilya Danilovicha Danilo Romanovich Vigovskij 1761 kiyivskij burggrabij smolenskij pidchashij z 1745 roku Marianna mati Leona Gulevicha Apoloniya 1751 druzhina starosti dorsunskogo Yuzefa Oginskogo bl 1713 1776 Vigovskij Oleksandr Homich 1888 1939 pidpolkovnik Armiyi UNR Vigivskij Ivan Mihajlovich nar 1980 Golova Nacionalnoyi policiyi Ukrayini z 2023 roku general policiyi 3 go rangu Petro vigovskij 1667 1697 Brat Daniyelya Vigovskogo Marshalok Imperskij Graf licar tevtonskogo ordenu Konyushij VKL Gabriel Vigovskij 1671 1720 Brat Daniyelya Vigovskogo Magnat Marshalok Nadvirnij Imperskij Graf Konyushij Ser Polon Prince jacobi Yurij mozhe Vihovskij pidchashij kam yaneckij Marianna druzhina Yuzefa Zhevuskogo Stanislav Ivanovich Vigovskij vnuk getmana Ivana druzhina NN YelovickaPrimitkiYakovenko Natalya 2008 Ukrayinska shlyahta z kincya XIV do seredini XVII stolittya Volin i Centralna Ukrayina Kiyiv Kritika s 251 ISBN 966 8978 14 5 Konovalchuk O M 2018 Zatverdzhennya v dvoryanstvi rodu Luchiciv Vigovskih Geroldiyeyu Uryadovogo Senatu u 1838 roci Shlyahetstvo polissya Ukrayini Starovinni rodi Ovruckoyi shlyahti Materiali naukovo praktichnoyi konferenciyi Kiyiv TOV NVP INTERSERVIS s 103 ISBN 978 617 696 569 9 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn kontrolna suma dovidka Kulakovskij Petro 2013 Rodina Yelciv na Kiyivshini Genealogiya Zbirka naukovih prac Vipusk I Kiyiv Vidavnichij dim Prostir s 166 ISBN 978 966 2068 33 7 Klepatskij Pavel 2007 Ocherk po istorii Kievskoj zemli Litovskij period Bila Cerkva Olekandr Pshonkivskij s 192 ISBN 978 966 8545 87 0 Arhiv Yugo Zapadnoj Rossii izdavaemyj Komissieyu dlya razbora drevnih aktov sostoyashej pri Kievskom Podolskom i Volynskom general gubernatorѢ Ch VII T I Akty o zaselenii Yugo Zapadnoj Rossii Kiev Tipografiya G T Korchak Novickago Mihajlovskaya ulica sobstven dom 1886 s 400 Odnorozhenko 2009 s 290 Odnorozhenko 2012 s 154 Senyutovich Berezhnij 1970 s 165 166 Micik 1994 s 192 Micik Yu Vigovskij Ivan Polkovodci Vijska Zaporozkogo istorichni portreti Red kol V Smolij vidp red ta in Kn 1 K Vidavnichij dim KM Academia 1998 S 40 Kozacka spadshina ISBN 966 518 011 8 z dzherela 29 grudnya 2019 Irzhickij V Titarenko N Rodina Vigovskih i istoriyi Ukrayinskoyi kozackoyi derzhavi Naukovi zapiski Institutu politichnih i etnonacionalnih doslidzhen im I F Kurasa NAN Ukrayini 2008 Vip 39 S 52 Senyutovich Berezhnij 1970 s 165 Odnorozhenko 2016 s 514 515 Odnorozhenko 2016 s 514 516 Odnorozhenko 2016 s 507 512 Odnorozhenko 2016 s 512 514 Odnorozhenko 2016 s 517 518 Modzalevskij V L 1908 Malorossijskij rodoslovnik T Tom pervyj A D Kiev Tipografiya T va G L Fronckevicha i K s 219 220 Korduba M Chmielnicki Bohdan Zenobi ur ok 1595 1657 Polski Slownik Biograficzny Krakow 1937 T III 1 zeszyt 11 S 329 pol Rostworowski E Hulewicz Leon h Nowina 2 pol XVIII w Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow PAN 1963 T H 1 zeszyt 44 S 94 pol Ksiazeta Oginscy 01 27 veresnya 2013 u Wayback Machine pol E Janas W Klaczewski J Kurtyka A Sochacka opracowali Urzednicy podolscy XIV XVIII wiekow Kornik 1998 S 89 ISBN 83 85213 00 7 calosc ISBN 83 85213 22 8 pol Rzewuscy 01 27 veresnya 2013 u Wayback Machine pol Dzherela za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Micik Yu Ivan Vigovskij Volodari getmanskoyi bulavi istorichni portreti avt per V A Smolij K Varta 1994 S 191 235 ISBN 5 203 01639 9 Micik Yu A Vigovski Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 503 504 ISBN 966 00 0734 5 Odnorozhenko Oleg 2009 Ukrayinska rodova geraldika dobi serednovichchya ta rannogo modernu XIV XVIII st Tekst dis d ra ist nauk 07 00 06 Institut ukrayinskoyi arheografiyi ta dzhereloznavstva imeni M S Grushevskogo NAN Ukrayini s 545 Procitovano 1 lyutogo 2024 Odnorozhenko O Shlyahetska geraldika kiyivskoyi zemli XV pershoyi polovini XVII st za arhivnimi dzherelami ta materialami sfragistichnoyi kolekciyi muzeyu Sheremetyevih Sfragistichnij shorichnik 2012 Vip II S 170 256 Odnorozhenko O Gerbi nobilitacijnih ta gerbovih privileyiv kozackoyi starshini XVI XVII st Sfragistichnij shorichnik 2016 Vip VI S 480 608 Senyutovich Berezhnij V Rid i rodina Vigovskih Istorichno rodovidna rozvidka Ukrayinskij istorik 1970 3 S 149 167 Niesiecki K Korona Polska przy Zlotey Wolnosci Starozytnemi Wszystkich Kathedr Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Mestwem y odwaga Naywyzszemi Honorami a naypierwey Cnota Poboznoscia y Swiatobliwoscia Ozdobiona 24 zhovtnya 2014 u Wayback Machine Lwow w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu 1743 T 4 820 s S 614 pol

Дата публікації:
Топ