Колоніа́льний розпо́діл А́фрики — процес розділення африканського континенту на сфери впливу між великими європейськими державами в кінці 19-го і на початку 20-го століття, до Першої світової війни. Розподіл супроводжувався численними конфліктами між державами-імперіалістами, тому в англійській літературі отримав зневажливу назву scramble for Africa, що перекладається як «видряпування Африки», «роздирання Африки», «бійка за Африку».
Колоніальний розподіл Африки характеризувався переходом від непрямого імперіалізму до контролю територій за допомогою військового впливу, економічного домінування аж до прямого правління. Спроби упорядкувати конфлікти між імперіями на зразок Берлінської конференції (1884—1885) між Британською імперією, Третьою французькою республікою та Німецькою імперією виявилися марними.
Дослідження континенту
Серйозні дослідження глибин Африки європейцями почалися наприкінці 18-го століття. До 1835 року були складені мапи більшої частини північно-західної Африки. Серед найзнаменитіших дослідників були Девід Лівінгстон та Серпа Пінту. Вони склали карти широких просторів південної та центральної Африки. Експедиції 1850—1860 років Річарда Бертона, Джона Спіка та Джеймса Гранта встановили розташування Великих Африканських озер і витоків Нілу. До кінця 19-го століття європейці прослідкували Ніл до джерел, визначили русла річок Нігер, Конго та Замбезі й усвідомили багатство природних ресурсів Африки.
Проте європейські держави контролювали лише 10 % континенту. Найважливішими володіннями були Алжир, який належав Франції, Капська колонія, що була під контролем Британії, та португальські Ангола й Мозамбік.
Технічний прогрес полегшив заморський експансіонізм. Індустріалізація призвела до швидкого розвитку транспорту і засобів зв'язку, особливо у формі пароплавства, залізниць та телеграфу. Важливу роль зіграли також медичні досягнення, зокрема в області розвитку ліків проти тропічних хвороб. Винахід хініну, ефективного засобу проти малярії, дозволив білим отримати можливість доступу в обширні тропічні території.
Причини роздирання Африки
Африка та світовий ринок
Територія на південь від Сахари залишалася останнім регіоном світу, якого ще не торкнувся неформальний імперіалізм. Для правлячої еліти Європи вона мала ще й економічну та расову привабливість. Тоді, як торговий баланс Британії накопичував дефіцит з огляду на надзвичайно протекціоністський континентальний ринок впродовж (1873—1896), Африка обіцяла Сполученому Королівству, Німецькій імперії, Франції та іншим країнам відкритий ринок, що забезпечив би позитивний торговий баланс — цей ринок купував би в метрополій більше, ніж продавав би їм.
Британська імперія на той час розвинулася в першу у світі пост-індустріальну націю. Фінансові послуги ставали дедалі важливішим сектором її економіки. Заморські капіталовкладення з надлишком компенсували негативний торговий баланс, особливо капіталовкладення в нові ринки: Африку, білі колонії, Близький Схід, Південно-Східну Азію та Океанію.
Крім того, надлишковий капітал часто з вигідніше було вкласти в заморських країнах, де дешева робоча сила, обмежена конкуренція та багаті сировинні ресурси створювали можливість для високих прибутків. Приваблювало імперіалістів, звісно, й те, що зростав попит на сировину, недоступну в Європі, особливо на мідь, бавовну, гуму, чай, олово, до яких призвичаївся європейський покупець, і від яких стала залежати європейська промисловість.
Однак у Африці, за винятком Південної Африки, європейські капіталовкладення були відносно малими в порівнянні з іншими континентами. Тому компанії, які проводили торгівлю з тропічною Африкою були відносно малими, якщо не рахувати Де Бірс Сесіла Родса. Родс зумів урвати для себе Родезію так, як потім, і зі значно більшою брутальністю, бельгійський король Леопольд II експлуатував Вільну державу Конго. Ці розмірковування можуть відвернути увагу від таких проімперських аргументів колоніального лобі, яке вбачало в заморських африканських ринках розв'язання проблеми низьких цін та надвиробництва, спричинених зменшенням континентальних ринків. Проте, за класичною тезою Джона Гобсона у книзі «Імперіалізм» (1902), яка вплине згодом на таких авторів, як Ленін (книга 1916 року «Імперіалізм як вища стадія капіталізму»), Троцький та Арендт (книга 1951 року «Походження тоталітаризму»), саме зменшення континентального ринку було основним чинником розвитку нового глобального імперіалізму. Історики пізнішого періоду зазначали, що така статистика лише затуманювала той факт, що формальний контроль над тропічною Африкою мав важливе стратегічне значення в еру ворожнечі між імперіями, особливо зважаючи на стратегічне розташування Суецького каналу. У 1886 році виникла «золота лихоманка» в Південній Африці, яка призвела до заснування Йоганнесбурга й стала найважливішим фактором у Другій бурській війні 1899 року. Ця «золота лихоманка» призвела до виникнення надлишку грошей та людського ресурсу, який отримав волю покинути Британію назавжди, що, як зазначає Ганна Арендт, було новим явищем в імперіалістичну епоху.
Стратегічне суперництво
Тоді, як тропічна Африка не була великою зоною капіталовкладень, такими були інші заморські регіони. Широкий простір між багатими на золото та алмази Південною Африкою та Єгиптом, мав важливе стратегічне значення для забезпечення потоку заморської торгівлі. Британія, наприклад, знаходилася під політичним тиском — забезпечити контроль над прибутковими ринками, такими як Індія, Китай та Південна Америка, й уберегти ці ринки від конкурентів. Суперництво між Британією, Францією, Німеччиною та іншими європейськими державами відповідальне за значну частину зусиль на колонізацію.
Так, Німеччина, об'єднана під правлінням Пруссії тільки в 1866 році після битви при Садовою та після франко-прусської війни, на початок періоду нового імперіалізму не була колоніальною державою, тож включилася в перегони із завзяттям. На ту пору вона вже була індустріальною державою й наступала на п'яти Британії, але, зважаючи на колишню роз'єднаність та відсутність досвіду сучасної навігації, ще не мала нагоди створити для себе заморської території. При Бісмарку, який запровадив Weltpolitik — світову політику, ці фактори почали змінюватися. За допомогою двоїстого союзу з Австро-Угорщиною, а потім Троїстого союзу з Італією, він заклав основу під політику ізоляції Франції. Потім, на Берлінській конференції 1884—1885 років були встановлені правила ефективного контролю іноземної території. Експансіонізм Німеччини виразився в — побудови другого у світі за силою військового флоту. Адмірал Альфред фон Тірпіц і надалі провадив політику гонки озброєнь із Британією. Ці зусилля до 1914 року призвели до того, що німецький флот поступався британському тільки на 40 %. За словами Тірпіца така агресивна морська політика підтримувалася Національною ліберальною партією Німеччини, а не консерваторами, що підкреслювало те, що основну підтримку імперіалізм отримував від дедалі сильнішого класу буржуазії.
Realpolitik Бісмарка
Німеччина розпочала світову експансію в 1880-х роках під проводом Бісмарка і при заохочуванні з боку національної буржуазії. Дехто з них ратував за експансію на Філіппінах та Тиморі, інші пропонували закріпитися на Формозі тощо. Наприкінці 70-х років ці ізольовані голоси почали зливатися в реальну політику, відому під назвою Weltpolitik — світова політика з ідеологічною основою в меркантилізмі. Таким чином пангерманізм з'єднався із імперіалістичними амбіціями молодої нації. На початку 1880-х був створений Deutscher Kolonialverein. Це колоніальне лобі було зв'язане з націоналістичним рухом Alldeutscher Verband
Німеччина стала третьою за величиною колоніальною силою в Африці, захопивши 2,6 млн км² території з населенням у 14 млн осіб — колонії Південно-Західна Африка, Тоголенд, Камерун та Танганьїка. Змагання за поділ Африки на шматки між імперіалістичними державами призвело до того, що Бісмарк запропонував провести Берлінську конференцію 1884—1885 років. Після укладення Сердечної угоди між Францією та Британією в 1904 році, Німеччина спробувала добитися ізоляції Франції в 1905 році, що викликало Першу марокканську кризу. В результаті на Альгесіраській конференції 1905 року Франція отримала в обмін на свій вплив у Марокко інші території. Нова криза, Агадірська, виникла в 1911 році. Разом із інцидентом у Фашоді, де дійовими особами були Франція та Сполучене Королівство, така послідовність міжнародних криз свідчить про наростання боротьби між різними імперіалістськими силами, яке незабаром стало причиною Першої світової війни.
Конфлікти між імперіалістичними державами
Тоді, як П'єр Саворньян де Бразза досліджував королівство Конго на користь Франції, Генрі Мортон Стенлі проводив дослідження на користь бельгійського короля Леопольда II, який організував заснування свого власно приватного Конго — Вільної держави Конго. Під виглядом захисту гуманності та відмови від рабства Леопольд експлуатував щойно придбані землі, використовуючи нелюдські методи. Його злочини стали відомими світу в 1905 році, але він тримав колонію в своїх руках до 1908 року, і лише тоді був змушений передати управління бельгійському уряду.
Франція окупувала Туніс в травні 1881 року, а Гвінею в 1884 році. Окупація Тунісу була однією з причин, що змусили Італію в 1882 році пристати до двоїстого союзу між Німеччиною та Австро-Угорщиною, утворивши Троїстий союз. В 1881 році Британія окупувала Єгипет, що номінально належав Отоманській імперії, і в свою чергу правив Суданом і частиною Сомалі. В 1870 та 1882 роках Італія захопила частину Еритреї, а в 1884 році Німеччина оголосила Тоголенд, Камерун та Південно-Західну Африку своїми протекторатами. Французька Західна Африка була заснована в 1895 році, а Французька Екваторіальна Африка — в 1910.
Італія продовжувала політику завоювань, щоб здобути місце під сонцем. Після поразки в Першій Італо-Ефіопській війні 1895—1896-го років вона заволоділа Сомалілендом в 1889—1890 роках та всією Еритреєю в 1899 році. В 1911 році Італія вступила у війну з Османською імперією, в якій захопила Триполітанію та Сиренаїку (сучасна Лівія). Енріко Коррадіні, який повністю підтримував війну, а потім об'єднав свою групу із зародком фашистської партії, у 1919 році проголосив концепцію пролетарського націоналізму, який повинен був на його думку легітимізувати імперіалізм, дивним чином змішавши соціалізм та націоналізм: «Ми повинні почати з визнання факту існування пролетарських націй так само, як і класу пролетаріату; а це означає, що є народи, життя яких підпорядковане… шляху розвитку інших народів; так само, як із класами. Якщо це визнати, то націоналізм повинен твердо наполягати на такій правді: Італія є, матеріально й морально, нацією пролетарською». Друга італо-ефіопська війна 1935—1936 років, яку розпочав Муссоліні стане, власне, однією з останніх колоніальних воєн (тобто ставитиме мету захопити територію, на відміну від війни на національне визволення). Ефіопія, яка залишалася останньою незалежною африканською державою, буде окупована впродовж 5-ти років.
З іншого боку британці облишили свою , уклавши в 1902 році британо-японський альянс, який дозволив Японській імперії звитяжно закінчити війну з Росією. В 1904 році Сполучене Королівство підписало Сердечну угоду з Францією, а 1907 році — потрійну Антанту, до якої долучилася Росія, таким чином укріпившись проти терпеливо організованого Бісмарком Троїстого Союзу.
Американське колонізаційне товариство й заснування Ліберії
Сполучені Штати ця «золота лихоманка» зачепила лише ледь-ледь — через , яке в 1816 році заснував . Товариство пропагувало еміграцію до Ліберії — «країни вільних», яка була колонією для звільнених чорних рабів, заснованою в 1820 році. Колишній раб був першим американським баптистським місіонером в Африці. Місцеві жителі чинили опір цій колонізаційній спробі.
Американське колонізаційне товариство контролювало колонію Ліберію до 1847 року, коли, відчуваючи загрозу анексії поселення британцями, Ліберію проголосили незалежною державою. Таким чином, Ліберія стала першою деколонізованою країною в Африці. До 1867 року Товариство відіслало в Ліберію понад 13 тисяч емігрантів. Після Громадянської війни, коли чимало чорних насправді захотіли поїхати туди, фінансова підтримка колонізації зійшла нанівець. По тому Товариство зосередило свої зусилля не на еміграції, а на освітніх та місіонерських програмах.
Низка криз до Першої світової війни
Колонізація Конго
Експедиції Девіда Лівінгстона, продовжені Генрі Стенлі, викликали захоплення в європейців. Спочатку, висунуті Стенлі грандіозні ідеї колонізації, отримали незначну підтримку, оскільки відлякував масштаб потрібних зусиль. Всіх, за винятком, короля Бельгії Леопольда II, який організував в 1876 році. З 1879 по 1884 роки бельгійський король потайки послав Стенлі в район річки Конго. Стенлі укладав угоди з африканськими вождями, племена яких проживали обабіч річки, й до 1882 року назбирав достатньо території для заснування Вільної Держави Конго. З 1885 року Леопольд II володів колонією особисто, отримуючи звідти слонову кістку та каучук.
Тоді як Стенлі досліджував Конго на замовлення бельгійського короля, у район західного басейну річки пройшов франко-італійський морський офіцер П'єр де Бразза. Він заснував місто Браззавіль і підняв над ним французький прапор, розпочавши таким чином окупацію країни, яка нині відома під назвою Республіка Конго. Претендувала на ці території й Португалія, у якої вже давно були угоди з тубільною . Португалія в 1884 році уклала договір з Британією з метою блокувати Товариству Конго доступ до Атлантичного океану.
До 1890 року Вільна Держава Конго консолідувала контроль над територією між Леопольдвілем та Стенлівілем. В її планах було просування на південь від Стенлівіля угору за руслом річки Луалаба. Водночас Сесіля Родса (який свого часу проголосив: «усі ці зірки… обширі недосяжні світи. Я міг би, хотів би анексувати інші планети») розширювала свої володіння на північ від річки Лімпопо. Плани розширення володінь сходилися в районі Катанги, де на той час було Королівство Єке під правлінням Мсірі. Мсірі був наймогутнішим у військовому плані правителем регіону. Крім того, він торгував у великих кількостях міддю, слоновою кісткою та рабами. До європейців доходити також чутки про золото. Драпіжна боротьба за Катангу є найяскравішим прикладом політики того часу. Родс зі своєю компанією послали в королівство Мсірі дві експедиції. Експедиція 1890 року під проводом Альфреда Шарпа зустріла відсіч і зазнала невдачі, а Джозеф Томсон не зумів добратися до Катанги. В 1891 році Леопольд II послав чотири експедиції. Перша експедиція змогла тільки здобути туманно сформульований лист. Наступна експедиція зустріла відсіч і зазнала невдачі. Добре озброєна експедиція Вільяма Стерза отримала наказ взяти Катангу, незважаючи на згоду чи незгоду Мсірі. Той відмовився, був застрелений, йому відрубали голову й виставили на палі, як «варварський урок» тубільцям. Четверта експедиція завершила роботу, встановивши в місті певного роду адміністрацію і поліційні сили.
Півмільйона квадратних кілометрів Катанги потрапили у володіння Леопольда. Таким чином його африканські території збільшилися до 2 млн. 300 тис. км², що в 75 разів перевищувало площу Бельгії. У Вільній Державі Конго встановився режим терору, який включав масові вбивства мільйонів та рабську працю. Зрештою Бельгія під тиском припинила правління короля й анексувала територію на користь держави. Відтоді вона називалася Бельгійське Конго. Оцінки загального числа жертв дуже різняться. Оскільки перепис не проводився до 1924 року, оцінити людські втрати складно. говорить про три мільйони, пояснюючи обезлюднення чотирма причинами: нерозбірливою у заходах війною, голодом, зменшенням народжуваності та тропічними хворобами.
Суецький канал
Початково концесію на побудову Суецького каналу отримав від правителя Єгипту Ізмаїл Паші Фердинанд де Лессепс. Одні джерела оцінюють кількість робітників на будівлі у 30 тисяч, водночас інші зазначають, що впродовж десяти років від недоїдання, втоми та хвороб, особливо холери, померло близько 120 тисяч робітників. Невдовзі до завершення спорудження каналу в 1869 році, Ізмаїл Паша позичив під великий процент гігантські суми грошей у французьких та британських банкірів. До 1875 року в нього виникли фінансові проблеми, і він був змушений продати свою долю в каналі. За акції вхопився прем'єр-міністр Сполученого Королівства Бенджамін Дізраелі, на меті в якого була забезпечення Британії контроль в управлінні стратегічним водним шляхом. Коли в 1879 році Ізмаїл Паша оголосив платіжну неспроможність Єгипту, Британія та Франція встановили спільний контроль над країною, змусивши правителя Єгипту зректися престолу. Правлячі класи Єгипту не зраділи чужоземній інтервенції. У 1882 році проти правителя й європейського впливу піднявся Урабський заколот, через рік заколот Махді. На чолі заколоту стояв Мухамед Ахмед, який у 1881 році проголосив себе Махді, ісламським месником. Заколот продовжувався до 1898 року, в якому його придушив Кітченер.
Берлінська конференція
Окупація Єгипту та колонізація Конго були першими масштабними діями в майбутній бійці за Африканську територію. У 1884 році Отто Бісмарк скликав у Берліні конференцію з метою обговорити Африканські проблеми. На ній дипломати європейських країн вдавалися до гуманітарної риторики, засуджуючи работоргівлю, забороняючи в певних областях продаж алкоголю та зброї, виражаючи занепокоєність щодо безпеки місіонерської діяльності. Важливим наслідком конференції стало те, що дипломати уклали певні правила гри, яких повинні притримуватися великі держави при колонізації. Вони також домовилися про нейтральну зону вздовж річки Конго — саме там утворилася Вільна Держава Конго, якою заправляв бельгійський король Леопольд II. В цій зоні торгівля та навігація повинні були бути вільними. Жодна держава не мала права захоплювати території, не повідомивши про свої наміри інших. На жодну територію не можна було висувати претензії, попередньо не окупувавши її. Однак у гонитві про правила зручно забували, коли треба було, і в кількох випадках ледь-ледь пощастило уникнути війни.
Окупація Єгипту та Південної Африки Британією
Британія окупувала Єгипет в 1882 році, хоча формально оголосила його протекторатом тільки в 1914-му. Формально колонією Єгипет ніколи не був. Впродовж 1890-х та 1900-х років були підкорені Судан, Нігерія, Конго та Уганда. На півдні Капська колонія (здобута ще в 1795 році) забезпечила базу для підкорення сусідніх африканських держав та поселенців-африканерів, які покинули мис, утікаючи від британців, заснувавши свої власні республіки. В 1877 році Теофілій Шепстоун анексував незалежний в період з 1857 по 1877 роки Трансвааль. В 1879 році, після англо-зулуської війни, Британія розширила свою владу на більшість колоній Південної Африки. Незадоволені бури повстали в 1880 році, що призвело до Першої англо-бурської війни 1880—1881 років. У 1881 році британський прем'єр-міністр Вільям Гладстон підписав мирний договір, дозволивши бурам самоуправління в Трансваалі. Друга англо-бурська війна проходила з 1899 по 1902 рік, і цього разу як Трансвааль, так і Вільна Оранжева республіка були переможені й поглинуті Британською імперією.
Фашодський інцидент
Серед конфліктів між європейськими державами на шляху до зміцнення їхнього контролю над африканськими володіннями визначне місце належить фашодському інциденту 1898 року. Він ледь не привів до війни між Британією та Францією, хоча завершився стратегічною перемогою Британії й забезпечив основу для укладення в 1904 році Сердечної угоди. Причиною інциденту була боротьба за контроль над верхів'ями Нілу, впродовж якої Британія розширювала свій контроль на Судан.
Французьке просування у внутрішні райони Африки йшло із заходу (сучасна територія Сенегалу) на схід, вздовж південного краю Сахари через територію, що в наш час належить Сенегалу, Малі, Нігеру та Чаду. Французи намагалися встановити неперервний зв'язок між річкою Нігер та Нілом, контролюючи таким чином усю торгівлю зі смугою Сахелю, оскільки караванні шляхи через Сахару вже перебували в їхніх руках. З іншого боку британці хотіли сполучити свої володіння в Південній та Східній Африці з басейном Нілу. Судан, який у ті дні включав сучасну Уганду, був, звісно, ключем до втілення в життя цих амбіцій, зважаючи на те, що Єгипет уже перебував під британським контролем. Встановлення смуги британського контролю з півночі на південь Африки й прокладення залізниці від Суецького каналу до багатого на природні ресурси півдня було мрією Сесіля Родса. Цим планам аж до кінця Першої світової війни перешкоджали німецькі володіння в Танганьїці, проте Родс невпинно ратував за таку східно-африканську імперію.
Якщо провести лінію з півночі на південь від Каїра до Кейптауна та іншу — від Дакара до Африканського рогу, то вони перетнуться десь в Судані, в районі Фашоди, що пояснює стратегічну важливість цього населеного пункту. Французькі сили під керівництвом Жана-Батіста Маршана першими прибули туди, але незабаром у районі з'явилися й англійські війська під проводом лорда Кітченера, головнокомандувача Британською армією з 1892 року. Після періоду вичікування французи відступили, хоча встановлювати далі свій контроль над іншими постами в районі. У березні 1899 року Британія та Франція домовилися, що джерела Нілу та річки Конго будуть позначати границю двох сфер впливу.
Марокканські кризи
Хоча Берлінська конференція встановила правила шматування Африки, вона не послабила боротьбу між різними імперіалістичними силами. Після Фашодського конфлікту 1898 року в 1904 році була підписана Сердечна угода, яка змінила роль, на яку могли претендувати різні європейські сили. Як наслідок, нова велика держава, Німеччина, вирішила випробувати силу свого впливу, використовуючи як поле бою спірні території в Марокко.
31 березня 1905 року кайзер Вільгельм II відвідав Танжер і виголосив промову на підтримку незалежності Марокко, кидаючи виклик французькому контролю. Права Франції в Марокко щойно в 1904 році підтвердити Британія та Іспанія. Промова кайзера викликала спалах французького націоналізму, і, спираючись на підтримку Британії, французький міністр закордонних справ Теофіль Делькассе, висловив своє обурення. Пік кризи припав на середину червня 1905 року, коли поміркованіший французький прем'єр Моріс Рув'є змусив Делькассе вийти зі складу кабінету. Але до липня 1905 року Німеччина опинилася в ізоляції, й французи погодилися скликати конференцію з метою пошуків виходу із кризи. До конференції як Франція так і Німеччина продовжували стояти на своєму. Німці почали мобілізувати військовий резерв, а французи пересувати війська до кордону.
В 1906 році для вирішення конфлікту була скликана Альгесіраська конференція. З тринадцяти держав Німеччину підтримала тільки Австро-Угорщина. За Францію виступили Британія, Росія, Італія, Іспанія та США. Врешті-решт 31 травня 1906 року німці підписали угоду, за якою Франція погоджувалася провести деякі зміни в Марокко, але зберегла свій контроль у ключових областях.
Однак через п'ять років сталася друга марокканська криза, або як її ще називають Агадірська криза. Її причиною було передислокація німецької канонірки Panther до порту Агадір 1 липня 1911 року. Німеччина на той час робила спроби ліквідувати британську перевагу на морі — Британія дотримувалася політики мати такий військовий флот, який був би більшим за два наступні за силою разом узяті. Коли британці почули про прибуття Panther до Марокко, вони подумали, що німці намагаються перетворити Агадір у свою атлантичну військово-морську базу.
Німці ж мали на меті підсилення своїх претензій на компенсацію, яку вони отримали за згоду на фактичний контроль французів над північно-африканським королівством. У листопаді 1911 року була підписана угода, за якою німці погоджувалися на французьке домінування в Марокко і отримували натомість територію в колонії Середнє Конго (тепер республіка Конго) в районі Французького Екваторіального Конго.
Незабаром Франція встановила повний протекторат над Марокко (30 березня 1912), покінчивши із залишками формальної незалежності країни. Більш того, британська підтримка Франції в двох марокканських кризах зміцнила Сердечну угоду між цими країнами й ще більш віддалила Британію та Німеччину, поглиблюючи розкол, який врешті призвів до Першої світової війни.
Список африканських колоній
Бельгія
- Вільна держава Конго та Бельгійське Конго (сьогодні включає Руанду (період 1916—1960), Бурунді (1916—1960) та Демократичну республіку Конго).
- Алжир
- Берег Слонової Кістки
- Туніс
- Французьке Марокко
- Французька Західна Африка
- Мавританія
- Сенегал
- Камерун
- Французький Судан (тепер Малі)
- Гвінея
- Нігер
- Французька Верхня Вольта (тепер Буркіна-Фасо)
- Французька Дагомея (тепер Бенін)
- Французька Екваторіальна Африка
- Габон
- Середнє Конго (тепер Республіка Конго)
- Убангі-Шарі (тепер Центральноафриканська республіка)
- Чад
- Французький Сомаліленд (тепер Джибуті)
- Мадагаскар
- Коморські острови
Німеччина
- Німецький Камерун (тепер Камерун та частина Нігерії)
- Німецька Східна Африка (тепер частково Танзанія, Руанда та Бурунді)
- Німецька Південно-Західна Африка (тепер Намібія)
- Німецький Тоголенд (тепер Того та західна частина Гани)
Італія
- Італійська Північна Африка (тепер Лівія)
- Еритрея
- Італійський Сомаліленд (тепер частина Сомалі)
Португалія
- Португальська Західна Африка (тепер Ангола)
- Континентальна Ангола
- Португальське Конго (тепер Кабінда)
- Португальська Східна Африка (тепер Мозамбік)
- Португальська Гвінея (тепер Гвінея-Бісау)
- Острови Зеленого Мису
- Сан-Томе і Принсіпі, до складу яких входили:
- Острів Сан-Томе
- Острів Принсіпі
- Форт Сан-Хуан Баптіста до Ажуда (тепер Уїда, в Беніні)
Іспанія
- Іспанська Сахара (тепер Західна Сахара), до складу якої входили:
- Іспанське Марокко
- Іспанська Гвінея (тепер Екваторіальна Гвінея), до складу якої входили:
Сполучене Королівство
- Єгипет
- Англо-Єгипетський Судан (тепер Судан)
- Британська Східна Африка
- Занзібар
- Британський Сомаліленд (тепер частина Сомалі)
- Південна Родезія (тепер Зімбабве)
- Північна Родезія (тепер Замбія)
- Бечуаналенд (тепер Ботсвана)
- Трансвааль (тепер частина Південно-Африканської республіки)
- Капська колонія (тепер частина Південно-Африканської республіки)
- Наталь (тепер частина Південно-Африканської республіки)
- Оранжева Вільна Республіка (тепер частина Південно-Африканської республіки)
- Південно-Африканська республіка)
- Британська Південна Африка
- Гамбія
- Сьєрра-Леоне
- Нігерія
- Камерун (західні провінції)
- Британський Золотий Берег (тепер Гана)
- Ньясаленд (тепер Малаві)
Незалежні держави
Примітки
- Пошук | Англійсько-українські словники. e2u.org.ua. Процитовано 4 серпня 2023.
- Kevin Shillington, History of Africa: Revised Second Edition, (New York: Macmillian Publishers Limited, 2005), 301
- Alfred von Tirpitz, Erinnerungen (1919)
- Enrico Corradini, Report to the First Nationalist Congress: Florence, December 3, 1919.
Це незавершена стаття з історії. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kolonia lnij rozpo dil A friki proces rozdilennya afrikanskogo kontinentu na sferi vplivu mizh velikimi yevropejskimi derzhavami v kinci 19 go i na pochatku 20 go stolittya do Pershoyi svitovoyi vijni Rozpodil suprovodzhuvavsya chislennimi konfliktami mizh derzhavami imperialistami tomu v anglijskij literaturi otrimav znevazhlivu nazvu scramble for Africa sho perekladayetsya yak vidryapuvannya Afriki rozdirannya Afriki bijka za Afriku Karta Afriki stanom na 1914 rik Belgiya Franciya Nimechchina Velika Britaniya Italiya Portugaliya Ispaniya Nezalezhni derzhaviStatti na temu KolonializmKolonialnij rozpodil Afriki Povstannya mahdistiv Anglo yegipetska vijna Persha franko dagomejska vijna Druga franko dagomejska vijna Persha italo efiopska vijna Druga italo efiopska vijna Anglo zanzibarska vijna Fashodskij incident Persha anglo burska vijna Druga anglo burska vijna Genocid plemen gerero i nama Povstannya Madzhi Madzhi Persha Marokkanska kriza Franko vadajska vijna Agadirska kriza Zahoplennya Marokko Franciyeyu Italijsko turecka vijna Povstannya Maritca Darfur Kolonialnij rozpodil Afriki harakterizuvavsya perehodom vid nepryamogo imperializmu do kontrolyu teritorij za dopomogoyu vijskovogo vplivu ekonomichnogo dominuvannya azh do pryamogo pravlinnya Sprobi uporyadkuvati konflikti mizh imperiyami na zrazok Berlinskoyi konferenciyi 1884 1885 mizh Britanskoyu imperiyeyu Tretoyu francuzkoyu respublikoyu ta Nimeckoyu imperiyeyu viyavilisya marnimi Doslidzhennya kontinentuSerjozni doslidzhennya glibin Afriki yevropejcyami pochalisya naprikinci 18 go stolittya Do 1835 roku buli skladeni mapi bilshoyi chastini pivnichno zahidnoyi Afriki Sered najznamenitishih doslidnikiv buli Devid Livingston ta Serpa Pintu Voni sklali karti shirokih prostoriv pivdennoyi ta centralnoyi Afriki Ekspediciyi 1850 1860 rokiv Richarda Bertona Dzhona Spika ta Dzhejmsa Granta vstanovili roztashuvannya Velikih Afrikanskih ozer i vitokiv Nilu Do kincya 19 go stolittya yevropejci proslidkuvali Nil do dzherel viznachili rusla richok Niger Kongo ta Zambezi j usvidomili bagatstvo prirodnih resursiv Afriki Prote yevropejski derzhavi kontrolyuvali lishe 10 kontinentu Najvazhlivishimi volodinnyami buli Alzhir yakij nalezhav Franciyi Kapska koloniya sho bula pid kontrolem Britaniyi ta portugalski Angola j Mozambik Tehnichnij progres polegshiv zamorskij ekspansionizm Industrializaciya prizvela do shvidkogo rozvitku transportu i zasobiv zv yazku osoblivo u formi paroplavstva zaliznic ta telegrafu Vazhlivu rol zigrali takozh medichni dosyagnennya zokrema v oblasti rozvitku likiv proti tropichnih hvorob Vinahid hininu efektivnogo zasobu proti malyariyi dozvoliv bilim otrimati mozhlivist dostupu v obshirni tropichni teritoriyi Prichini rozdirannya AfrikiAfrika ta svitovij rinok Teritoriya na pivden vid Sahari zalishalasya ostannim regionom svitu yakogo she ne torknuvsya neformalnij imperializm Dlya pravlyachoyi eliti Yevropi vona mala she j ekonomichnu ta rasovu privablivist Todi yak torgovij balans Britaniyi nakopichuvav deficit z oglyadu na nadzvichajno protekcionistskij kontinentalnij rinok vprodovzh 1873 1896 Afrika obicyala Spoluchenomu Korolivstvu Nimeckij imperiyi Franciyi ta inshim krayinam vidkritij rinok sho zabezpechiv bi pozitivnij torgovij balans cej rinok kupuvav bi v metropolij bilshe nizh prodavav bi yim Britanska imperiya na toj chas rozvinulasya v pershu u sviti post industrialnu naciyu Finansovi poslugi stavali dedali vazhlivishim sektorom yiyi ekonomiki Zamorski kapitalovkladennya z nadlishkom kompensuvali negativnij torgovij balans osoblivo kapitalovkladennya v novi rinki Afriku bili koloniyi Blizkij Shid Pivdenno Shidnu Aziyu ta Okeaniyu Krim togo nadlishkovij kapital chasto z vigidnishe bulo vklasti v zamorskih krayinah de desheva robocha sila obmezhena konkurenciya ta bagati sirovinni resursi stvoryuvali mozhlivist dlya visokih pributkiv Privablyuvalo imperialistiv zvisno j te sho zrostav popit na sirovinu nedostupnu v Yevropi osoblivo na mid bavovnu gumu chaj olovo do yakih prizvichayivsya yevropejskij pokupec i vid yakih stala zalezhati yevropejska promislovist Odnak u Africi za vinyatkom Pivdennoyi Afriki yevropejski kapitalovkladennya buli vidnosno malimi v porivnyanni z inshimi kontinentami Tomu kompaniyi yaki provodili torgivlyu z tropichnoyu Afrikoyu buli vidnosno malimi yaksho ne rahuvati De Birs Sesila Rodsa Rods zumiv urvati dlya sebe Rodeziyu tak yak potim i zi znachno bilshoyu brutalnistyu belgijskij korol Leopold II ekspluatuvav Vilnu derzhavu Kongo Ci rozmirkovuvannya mozhut vidvernuti uvagu vid takih proimperskih argumentiv kolonialnogo lobi yake vbachalo v zamorskih afrikanskih rinkah rozv yazannya problemi nizkih cin ta nadvirobnictva sprichinenih zmenshennyam kontinentalnih rinkiv Prote za klasichnoyu tezoyu Dzhona Gobsona u knizi Imperializm 1902 yaka vpline zgodom na takih avtoriv yak Lenin kniga 1916 roku Imperializm yak visha stadiya kapitalizmu Trockij ta Arendt kniga 1951 roku Pohodzhennya totalitarizmu same zmenshennya kontinentalnogo rinku bulo osnovnim chinnikom rozvitku novogo globalnogo imperializmu Istoriki piznishogo periodu zaznachali sho taka statistika lishe zatumanyuvala toj fakt sho formalnij kontrol nad tropichnoyu Afrikoyu mav vazhlive strategichne znachennya v eru vorozhnechi mizh imperiyami osoblivo zvazhayuchi na strategichne roztashuvannya Sueckogo kanalu U 1886 roci vinikla zolota lihomanka v Pivdennij Africi yaka prizvela do zasnuvannya Jogannesburga j stala najvazhlivishim faktorom u Drugij burskij vijni 1899 roku Cya zolota lihomanka prizvela do viniknennya nadlishku groshej ta lyudskogo resursu yakij otrimav volyu pokinuti Britaniyu nazavzhdi sho yak zaznachaye Ganna Arendt bulo novim yavishem v imperialistichnu epohu Strategichne supernictvo Todi yak tropichna Afrika ne bula velikoyu zonoyu kapitalovkladen takimi buli inshi zamorski regioni Shirokij prostir mizh bagatimi na zoloto ta almazi Pivdennoyu Afrikoyu ta Yegiptom mav vazhlive strategichne znachennya dlya zabezpechennya potoku zamorskoyi torgivli Britaniya napriklad znahodilasya pid politichnim tiskom zabezpechiti kontrol nad pributkovimi rinkami takimi yak Indiya Kitaj ta Pivdenna Amerika j uberegti ci rinki vid konkurentiv Supernictvo mizh Britaniyeyu Franciyeyu Nimechchinoyu ta inshimi yevropejskimi derzhavami vidpovidalne za znachnu chastinu zusil na kolonizaciyu Tak Nimechchina ob yednana pid pravlinnyam Prussiyi tilki v 1866 roci pislya bitvi pri Sadovoyu ta pislya franko prusskoyi vijni na pochatok periodu novogo imperializmu ne bula kolonialnoyu derzhavoyu tozh vklyuchilasya v peregoni iz zavzyattyam Na tu poru vona vzhe bula industrialnoyu derzhavoyu j nastupala na p yati Britaniyi ale zvazhayuchi na kolishnyu roz yednanist ta vidsutnist dosvidu suchasnoyi navigaciyi she ne mala nagodi stvoriti dlya sebe zamorskoyi teritoriyi Pri Bismarku yakij zaprovadiv Weltpolitik svitovu politiku ci faktori pochali zminyuvatisya Za dopomogoyu dvoyistogo soyuzu z Avstro Ugorshinoyu a potim Troyistogo soyuzu z Italiyeyu vin zaklav osnovu pid politiku izolyaciyi Franciyi Potim na Berlinskij konferenciyi 1884 1885 rokiv buli vstanovleni pravila efektivnogo kontrolyu inozemnoyi teritoriyi Ekspansionizm Nimechchini virazivsya v pobudovi drugogo u sviti za siloyu vijskovogo flotu Admiral Alfred fon Tirpic i nadali provadiv politiku gonki ozbroyen iz Britaniyeyu Ci zusillya do 1914 roku prizveli do togo sho nimeckij flot postupavsya britanskomu tilki na 40 Za slovami Tirpica taka agresivna morska politika pidtrimuvalasya Nacionalnoyu liberalnoyu partiyeyu Nimechchini a ne konservatorami sho pidkreslyuvalo te sho osnovnu pidtrimku imperializm otrimuvav vid dedali silnishogo klasu burzhuaziyi Realpolitik Bismarka Nimechchina rozpochala svitovu ekspansiyu v 1880 h rokah pid provodom Bismarka i pri zaohochuvanni z boku nacionalnoyi burzhuaziyi Dehto z nih ratuvav za ekspansiyu na Filippinah ta Timori inshi proponuvali zakripitisya na Formozi tosho Naprikinci 70 h rokiv ci izolovani golosi pochali zlivatisya v realnu politiku vidomu pid nazvoyu Weltpolitik svitova politika z ideologichnoyu osnovoyu v merkantilizmi Takim chinom pangermanizm z yednavsya iz imperialistichnimi ambiciyami molodoyi naciyi Na pochatku 1880 h buv stvorenij Deutscher Kolonialverein Ce kolonialne lobi bulo zv yazane z nacionalistichnim ruhom Alldeutscher Verband Nimechchina stala tretoyu za velichinoyu kolonialnoyu siloyu v Africi zahopivshi 2 6 mln km teritoriyi z naselennyam u 14 mln osib koloniyi Pivdenno Zahidna Afrika Togolend Kamerun ta Tanganyika Zmagannya za podil Afriki na shmatki mizh imperialistichnimi derzhavami prizvelo do togo sho Bismark zaproponuvav provesti Berlinsku konferenciyu 1884 1885 rokiv Pislya ukladennya Serdechnoyi ugodi mizh Franciyeyu ta Britaniyeyu v 1904 roci Nimechchina sprobuvala dobitisya izolyaciyi Franciyi v 1905 roci sho viklikalo Pershu marokkansku krizu V rezultati na Algesiraskij konferenciyi 1905 roku Franciya otrimala v obmin na svij vpliv u Marokko inshi teritoriyi Nova kriza Agadirska vinikla v 1911 roci Razom iz incidentom u Fashodi de dijovimi osobami buli Franciya ta Spoluchene Korolivstvo taka poslidovnist mizhnarodnih kriz svidchit pro narostannya borotbi mizh riznimi imperialistskimi silami yake nezabarom stalo prichinoyu Pershoyi svitovoyi vijni Konflikti mizh imperialistichnimi derzhavami Todi yak P yer Savornyan de Brazza doslidzhuvav korolivstvo Kongo na korist Franciyi Genri Morton Stenli provodiv doslidzhennya na korist belgijskogo korolya Leopolda II yakij organizuvav zasnuvannya svogo vlasno privatnogo Kongo Vilnoyi derzhavi Kongo Pid viglyadom zahistu gumannosti ta vidmovi vid rabstva Leopold ekspluatuvav shojno pridbani zemli vikoristovuyuchi nelyudski metodi Jogo zlochini stali vidomimi svitu v 1905 roci ale vin trimav koloniyu v svoyih rukah do 1908 roku i lishe todi buv zmushenij peredati upravlinnya belgijskomu uryadu Franciya okupuvala Tunis v travni 1881 roku a Gvineyu v 1884 roci Okupaciya Tunisu bula odniyeyu z prichin sho zmusili Italiyu v 1882 roci pristati do dvoyistogo soyuzu mizh Nimechchinoyu ta Avstro Ugorshinoyu utvorivshi Troyistij soyuz V 1881 roci Britaniya okupuvala Yegipet sho nominalno nalezhav Otomanskij imperiyi i v svoyu chergu praviv Sudanom i chastinoyu Somali V 1870 ta 1882 rokah Italiya zahopila chastinu Eritreyi a v 1884 roci Nimechchina ogolosila Togolend Kamerun ta Pivdenno Zahidnu Afriku svoyimi protektoratami Francuzka Zahidna Afrika bula zasnovana v 1895 roci a Francuzka Ekvatorialna Afrika v 1910 Italiya prodovzhuvala politiku zavoyuvan shob zdobuti misce pid soncem Pislya porazki v Pershij Italo Efiopskij vijni 1895 1896 go rokiv vona zavolodila Somalilendom v 1889 1890 rokah ta vsiyeyu Eritreyeyu v 1899 roci V 1911 roci Italiya vstupila u vijnu z Osmanskoyu imperiyeyu v yakij zahopila Tripolitaniyu ta Sirenayiku suchasna Liviya Enriko Korradini yakij povnistyu pidtrimuvav vijnu a potim ob yednav svoyu grupu iz zarodkom fashistskoyi partiyi u 1919 roci progolosiv koncepciyu proletarskogo nacionalizmu yakij povinen buv na jogo dumku legitimizuvati imperializm divnim chinom zmishavshi socializm ta nacionalizm Mi povinni pochati z viznannya faktu isnuvannya proletarskih nacij tak samo yak i klasu proletariatu a ce oznachaye sho ye narodi zhittya yakih pidporyadkovane shlyahu rozvitku inshih narodiv tak samo yak iz klasami Yaksho ce viznati to nacionalizm povinen tverdo napolyagati na takij pravdi Italiya ye materialno j moralno naciyeyu proletarskoyu Druga italo efiopska vijna 1935 1936 rokiv yaku rozpochav Mussolini stane vlasne odniyeyu z ostannih kolonialnih voyen tobto stavitime metu zahopiti teritoriyu na vidminu vid vijni na nacionalne vizvolennya Efiopiya yaka zalishalasya ostannoyu nezalezhnoyu afrikanskoyu derzhavoyu bude okupovana vprodovzh 5 ti rokiv Z inshogo boku britanci oblishili svoyu uklavshi v 1902 roci britano yaponskij alyans yakij dozvoliv Yaponskij imperiyi zvityazhno zakinchiti vijnu z Rosiyeyu V 1904 roci Spoluchene Korolivstvo pidpisalo Serdechnu ugodu z Franciyeyu a 1907 roci potrijnu Antantu do yakoyi doluchilasya Rosiya takim chinom ukripivshis proti terpelivo organizovanogo Bismarkom Troyistogo Soyuzu Amerikanske kolonizacijne tovaristvo j zasnuvannya Liberiyi Spolucheni Shtati cya zolota lihomanka zachepila lishe led led cherez yake v 1816 roci zasnuvav Tovaristvo propaguvalo emigraciyu do Liberiyi krayini vilnih yaka bula koloniyeyu dlya zvilnenih chornih rabiv zasnovanoyu v 1820 roci Kolishnij rab buv pershim amerikanskim baptistskim misionerom v Africi Miscevi zhiteli chinili opir cij kolonizacijnij sprobi Amerikanske kolonizacijne tovaristvo kontrolyuvalo koloniyu Liberiyu do 1847 roku koli vidchuvayuchi zagrozu aneksiyi poselennya britancyami Liberiyu progolosili nezalezhnoyu derzhavoyu Takim chinom Liberiya stala pershoyu dekolonizovanoyu krayinoyu v Africi Do 1867 roku Tovaristvo vidislalo v Liberiyu ponad 13 tisyach emigrantiv Pislya Gromadyanskoyi vijni koli chimalo chornih naspravdi zahotili poyihati tudi finansova pidtrimka kolonizaciyi zijshla nanivec Po tomu Tovaristvo zoseredilo svoyi zusillya ne na emigraciyi a na osvitnih ta misionerskih programah Nizka kriz do Pershoyi svitovoyi vijniKolonizaciya Kongo Ekspediciyi Devida Livingstona prodovzheni Genri Stenli viklikali zahoplennya v yevropejciv Spochatku visunuti Stenli grandiozni ideyi kolonizaciyi otrimali neznachnu pidtrimku oskilki vidlyakuvav masshtab potribnih zusil Vsih za vinyatkom korolya Belgiyi Leopolda II yakij organizuvav v 1876 roci Z 1879 po 1884 roki belgijskij korol potajki poslav Stenli v rajon richki Kongo Stenli ukladav ugodi z afrikanskimi vozhdyami plemena yakih prozhivali obabich richki j do 1882 roku nazbirav dostatno teritoriyi dlya zasnuvannya Vilnoyi Derzhavi Kongo Z 1885 roku Leopold II volodiv koloniyeyu osobisto otrimuyuchi zvidti slonovu kistku ta kauchuk Todi yak Stenli doslidzhuvav Kongo na zamovlennya belgijskogo korolya u rajon zahidnogo basejnu richki projshov franko italijskij morskij oficer P yer de Brazza Vin zasnuvav misto Brazzavil i pidnyav nad nim francuzkij prapor rozpochavshi takim chinom okupaciyu krayini yaka nini vidoma pid nazvoyu Respublika Kongo Pretenduvala na ci teritoriyi j Portugaliya u yakoyi vzhe davno buli ugodi z tubilnoyu Portugaliya v 1884 roci uklala dogovir z Britaniyeyu z metoyu blokuvati Tovaristvu Kongo dostup do Atlantichnogo okeanu Do 1890 roku Vilna Derzhava Kongo konsoliduvala kontrol nad teritoriyeyu mizh Leopoldvilem ta Stenlivilem V yiyi planah bulo prosuvannya na pivden vid Stenlivilya ugoru za ruslom richki Lualaba Vodnochas Sesilya Rodsa yakij svogo chasu progolosiv usi ci zirki obshiri nedosyazhni sviti Ya mig bi hotiv bi aneksuvati inshi planeti rozshiryuvala svoyi volodinnya na pivnich vid richki Limpopo Plani rozshirennya volodin shodilisya v rajoni Katangi de na toj chas bulo Korolivstvo Yeke pid pravlinnyam Msiri Msiri buv najmogutnishim u vijskovomu plani pravitelem regionu Krim togo vin torguvav u velikih kilkostyah middyu slonovoyu kistkoyu ta rabami Do yevropejciv dohoditi takozh chutki pro zoloto Drapizhna borotba za Katangu ye najyaskravishim prikladom politiki togo chasu Rods zi svoyeyu kompaniyeyu poslali v korolivstvo Msiri dvi ekspediciyi Ekspediciya 1890 roku pid provodom Alfreda Sharpa zustrila vidsich i zaznala nevdachi a Dzhozef Tomson ne zumiv dobratisya do Katangi V 1891 roci Leopold II poslav chotiri ekspediciyi Persha ekspediciya zmogla tilki zdobuti tumanno sformulovanij list Nastupna ekspediciya zustrila vidsich i zaznala nevdachi Dobre ozbroyena ekspediciya Vilyama Sterza otrimala nakaz vzyati Katangu nezvazhayuchi na zgodu chi nezgodu Msiri Toj vidmovivsya buv zastrelenij jomu vidrubali golovu j vistavili na pali yak varvarskij urok tubilcyam Chetverta ekspediciya zavershila robotu vstanovivshi v misti pevnogo rodu administraciyu i policijni sili Pivmiljona kvadratnih kilometriv Katangi potrapili u volodinnya Leopolda Takim chinom jogo afrikanski teritoriyi zbilshilisya do 2 mln 300 tis km sho v 75 raziv perevishuvalo ploshu Belgiyi U Vilnij Derzhavi Kongo vstanovivsya rezhim teroru yakij vklyuchav masovi vbivstva miljoniv ta rabsku pracyu Zreshtoyu Belgiya pid tiskom pripinila pravlinnya korolya j aneksuvala teritoriyu na korist derzhavi Vidtodi vona nazivalasya Belgijske Kongo Ocinki zagalnogo chisla zhertv duzhe riznyatsya Oskilki perepis ne provodivsya do 1924 roku ociniti lyudski vtrati skladno govorit pro tri miljoni poyasnyuyuchi obezlyudnennya chotirma prichinami nerozbirlivoyu u zahodah vijnoyu golodom zmenshennyam narodzhuvanosti ta tropichnimi hvorobami Sueckij kanalPochatkovo koncesiyu na pobudovu Sueckogo kanalu otrimav vid pravitelya Yegiptu Izmayil Pashi Ferdinand de Lesseps Odni dzherela ocinyuyut kilkist robitnikiv na budivli u 30 tisyach vodnochas inshi zaznachayut sho vprodovzh desyati rokiv vid nedoyidannya vtomi ta hvorob osoblivo holeri pomerlo blizko 120 tisyach robitnikiv Nevdovzi do zavershennya sporudzhennya kanalu v 1869 roci Izmayil Pasha pozichiv pid velikij procent gigantski sumi groshej u francuzkih ta britanskih bankiriv Do 1875 roku v nogo vinikli finansovi problemi i vin buv zmushenij prodati svoyu dolyu v kanali Za akciyi vhopivsya prem yer ministr Spoluchenogo Korolivstva Bendzhamin Dizraeli na meti v yakogo bula zabezpechennya Britaniyi kontrol v upravlinni strategichnim vodnim shlyahom Koli v 1879 roci Izmayil Pasha ogolosiv platizhnu nespromozhnist Yegiptu Britaniya ta Franciya vstanovili spilnij kontrol nad krayinoyu zmusivshi pravitelya Yegiptu zrektisya prestolu Pravlyachi klasi Yegiptu ne zradili chuzhozemnij intervenciyi U 1882 roci proti pravitelya j yevropejskogo vplivu pidnyavsya Urabskij zakolot cherez rik zakolot Mahdi Na choli zakolotu stoyav Muhamed Ahmed yakij u 1881 roci progolosiv sebe Mahdi islamskim mesnikom Zakolot prodovzhuvavsya do 1898 roku v yakomu jogo pridushiv Kitchener Berlinska konferenciyaOkupaciya Yegiptu ta kolonizaciya Kongo buli pershimi masshtabnimi diyami v majbutnij bijci za Afrikansku teritoriyu U 1884 roci Otto Bismark sklikav u Berlini konferenciyu z metoyu obgovoriti Afrikanski problemi Na nij diplomati yevropejskih krayin vdavalisya do gumanitarnoyi ritoriki zasudzhuyuchi rabotorgivlyu zaboronyayuchi v pevnih oblastyah prodazh alkogolyu ta zbroyi virazhayuchi zanepokoyenist shodo bezpeki misionerskoyi diyalnosti Vazhlivim naslidkom konferenciyi stalo te sho diplomati uklali pevni pravila gri yakih povinni pritrimuvatisya veliki derzhavi pri kolonizaciyi Voni takozh domovilisya pro nejtralnu zonu vzdovzh richki Kongo same tam utvorilasya Vilna Derzhava Kongo yakoyu zapravlyav belgijskij korol Leopold II V cij zoni torgivlya ta navigaciya povinni buli buti vilnimi Zhodna derzhava ne mala prava zahoplyuvati teritoriyi ne povidomivshi pro svoyi namiri inshih Na zhodnu teritoriyu ne mozhna bulo visuvati pretenziyi poperedno ne okupuvavshi yiyi Odnak u gonitvi pro pravila zruchno zabuvali koli treba bulo i v kilkoh vipadkah led led poshastilo uniknuti vijni Okupaciya Yegiptu ta Pivdennoyi Afriki Britaniyeyu Britaniya okupuvala Yegipet v 1882 roci hocha formalno ogolosila jogo protektoratom tilki v 1914 mu Formalno koloniyeyu Yegipet nikoli ne buv Vprodovzh 1890 h ta 1900 h rokiv buli pidkoreni Sudan Nigeriya Kongo ta Uganda Na pivdni Kapska koloniya zdobuta she v 1795 roci zabezpechila bazu dlya pidkorennya susidnih afrikanskih derzhav ta poselenciv afrikaneriv yaki pokinuli mis utikayuchi vid britanciv zasnuvavshi svoyi vlasni respubliki V 1877 roci Teofilij Shepstoun aneksuvav nezalezhnij v period z 1857 po 1877 roki Transvaal V 1879 roci pislya anglo zuluskoyi vijni Britaniya rozshirila svoyu vladu na bilshist kolonij Pivdennoyi Afriki Nezadovoleni buri povstali v 1880 roci sho prizvelo do Pershoyi anglo burskoyi vijni 1880 1881 rokiv U 1881 roci britanskij prem yer ministr Vilyam Gladston pidpisav mirnij dogovir dozvolivshi buram samoupravlinnya v Transvaali Druga anglo burska vijna prohodila z 1899 po 1902 rik i cogo razu yak Transvaal tak i Vilna Oranzheva respublika buli peremozheni j poglinuti Britanskoyu imperiyeyu Fashodskij incident Dokladnishe Fashodskij incident Sered konfliktiv mizh yevropejskimi derzhavami na shlyahu do zmicnennya yihnogo kontrolyu nad afrikanskimi volodinnyami viznachne misce nalezhit fashodskomu incidentu 1898 roku Vin led ne priviv do vijni mizh Britaniyeyu ta Franciyeyu hocha zavershivsya strategichnoyu peremogoyu Britaniyi j zabezpechiv osnovu dlya ukladennya v 1904 roci Serdechnoyi ugodi Prichinoyu incidentu bula borotba za kontrol nad verhiv yami Nilu vprodovzh yakoyi Britaniya rozshiryuvala svij kontrol na Sudan Francuzke prosuvannya u vnutrishni rajoni Afriki jshlo iz zahodu suchasna teritoriya Senegalu na shid vzdovzh pivdennogo krayu Sahari cherez teritoriyu sho v nash chas nalezhit Senegalu Mali Nigeru ta Chadu Francuzi namagalisya vstanoviti neperervnij zv yazok mizh richkoyu Niger ta Nilom kontrolyuyuchi takim chinom usyu torgivlyu zi smugoyu Sahelyu oskilki karavanni shlyahi cherez Saharu vzhe perebuvali v yihnih rukah Z inshogo boku britanci hotili spoluchiti svoyi volodinnya v Pivdennij ta Shidnij Africi z basejnom Nilu Sudan yakij u ti dni vklyuchav suchasnu Ugandu buv zvisno klyuchem do vtilennya v zhittya cih ambicij zvazhayuchi na te sho Yegipet uzhe perebuvav pid britanskim kontrolem Vstanovlennya smugi britanskogo kontrolyu z pivnochi na pivden Afriki j prokladennya zaliznici vid Sueckogo kanalu do bagatogo na prirodni resursi pivdnya bulo mriyeyu Sesilya Rodsa Cim planam azh do kincya Pershoyi svitovoyi vijni pereshkodzhali nimecki volodinnya v Tanganyici prote Rods nevpinno ratuvav za taku shidno afrikansku imperiyu Yaksho provesti liniyu z pivnochi na pivden vid Kayira do Kejptauna ta inshu vid Dakara do Afrikanskogo rogu to voni peretnutsya des v Sudani v rajoni Fashodi sho poyasnyuye strategichnu vazhlivist cogo naselenogo punktu Francuzki sili pid kerivnictvom Zhana Batista Marshana pershimi pribuli tudi ale nezabarom u rajoni z yavilisya j anglijski vijska pid provodom lorda Kitchenera golovnokomanduvacha Britanskoyu armiyeyu z 1892 roku Pislya periodu vichikuvannya francuzi vidstupili hocha vstanovlyuvati dali svij kontrol nad inshimi postami v rajoni U berezni 1899 roku Britaniya ta Franciya domovilisya sho dzherela Nilu ta richki Kongo budut poznachati granicyu dvoh sfer vplivu Marokkanski krizi Hocha Berlinska konferenciya vstanovila pravila shmatuvannya Afriki vona ne poslabila borotbu mizh riznimi imperialistichnimi silami Pislya Fashodskogo konfliktu 1898 roku v 1904 roci bula pidpisana Serdechna ugoda yaka zminila rol na yaku mogli pretenduvati rizni yevropejski sili Yak naslidok nova velika derzhava Nimechchina virishila viprobuvati silu svogo vplivu vikoristovuyuchi yak pole boyu spirni teritoriyi v Marokko 31 bereznya 1905 roku kajzer Vilgelm II vidvidav Tanzher i vigolosiv promovu na pidtrimku nezalezhnosti Marokko kidayuchi viklik francuzkomu kontrolyu Prava Franciyi v Marokko shojno v 1904 roci pidtverditi Britaniya ta Ispaniya Promova kajzera viklikala spalah francuzkogo nacionalizmu i spirayuchis na pidtrimku Britaniyi francuzkij ministr zakordonnih sprav Teofil Delkasse visloviv svoye oburennya Pik krizi pripav na seredinu chervnya 1905 roku koli pomirkovanishij francuzkij prem yer Moris Ruv ye zmusiv Delkasse vijti zi skladu kabinetu Ale do lipnya 1905 roku Nimechchina opinilasya v izolyaciyi j francuzi pogodilisya sklikati konferenciyu z metoyu poshukiv vihodu iz krizi Do konferenciyi yak Franciya tak i Nimechchina prodovzhuvali stoyati na svoyemu Nimci pochali mobilizuvati vijskovij rezerv a francuzi peresuvati vijska do kordonu V 1906 roci dlya virishennya konfliktu bula sklikana Algesiraska konferenciya Z trinadcyati derzhav Nimechchinu pidtrimala tilki Avstro Ugorshina Za Franciyu vistupili Britaniya Rosiya Italiya Ispaniya ta SShA Vreshti resht 31 travnya 1906 roku nimci pidpisali ugodu za yakoyu Franciya pogodzhuvalasya provesti deyaki zmini v Marokko ale zberegla svij kontrol u klyuchovih oblastyah Odnak cherez p yat rokiv stalasya druga marokkanska kriza abo yak yiyi she nazivayut Agadirska kriza Yiyi prichinoyu bulo peredislokaciya nimeckoyi kanonirki Panther do portu Agadir 1 lipnya 1911 roku Nimechchina na toj chas robila sprobi likviduvati britansku perevagu na mori Britaniya dotrimuvalasya politiki mati takij vijskovij flot yakij buv bi bilshim za dva nastupni za siloyu razom uzyati Koli britanci pochuli pro pributtya Panther do Marokko voni podumali sho nimci namagayutsya peretvoriti Agadir u svoyu atlantichnu vijskovo morsku bazu Nimci zh mali na meti pidsilennya svoyih pretenzij na kompensaciyu yaku voni otrimali za zgodu na faktichnij kontrol francuziv nad pivnichno afrikanskim korolivstvom U listopadi 1911 roku bula pidpisana ugoda za yakoyu nimci pogodzhuvalisya na francuzke dominuvannya v Marokko i otrimuvali natomist teritoriyu v koloniyi Serednye Kongo teper respublika Kongo v rajoni Francuzkogo Ekvatorialnogo Kongo Nezabarom Franciya vstanovila povnij protektorat nad Marokko 30 bereznya 1912 pokinchivshi iz zalishkami formalnoyi nezalezhnosti krayini Bilsh togo britanska pidtrimka Franciyi v dvoh marokkanskih krizah zmicnila Serdechnu ugodu mizh cimi krayinami j she bilsh viddalila Britaniyu ta Nimechchinu pogliblyuyuchi rozkol yakij vreshti prizviv do Pershoyi svitovoyi vijni Spisok afrikanskih kolonijBelgiya Vilna derzhava Kongo ta Belgijske Kongo sogodni vklyuchaye Ruandu period 1916 1960 Burundi 1916 1960 ta Demokratichnu respubliku Kongo Franciya Alzhir Bereg Slonovoyi Kistki Tunis Francuzke Marokko Francuzka Zahidna AfrikaMavritaniya Senegal Kamerun Francuzkij Sudan teper Mali Gvineya Niger Francuzka Verhnya Volta teper Burkina Faso Francuzka Dagomeya teper Benin dd Francuzka Ekvatorialna AfrikaGabon Serednye Kongo teper Respublika Kongo Ubangi Shari teper Centralnoafrikanska respublika Chad dd Francuzkij Somalilend teper Dzhibuti Madagaskar Komorski ostroviNimechchina Nimeckij Kamerun teper Kamerun ta chastina Nigeriyi Nimecka Shidna Afrika teper chastkovo Tanzaniya Ruanda ta Burundi Nimecka Pivdenno Zahidna Afrika teper Namibiya Nimeckij Togolend teper Togo ta zahidna chastina Gani Italiya Italijska Pivnichna Afrika teper Liviya Eritreya Italijskij Somalilend teper chastina Somali Portugaliya Portugalska Zahidna Afrika teper Angola Kontinentalna Angola Portugalske Kongo teper Kabinda dd Portugalska Shidna Afrika teper Mozambik Portugalska Gvineya teper Gvineya Bisau Ostrovi Zelenogo Misu San Tome i Prinsipi do skladu yakih vhodili Ostriv San Tome Ostriv Prinsipi Fort San Huan Baptista do Azhuda teper Uyida v Benini dd Ispaniya Ispanska Sahara teper Zahidna Sahara do skladu yakoyi vhodili Rio de Oro dd Ispanske MarokkoSektor Tarfajya Ifni dd Ispanska Gvineya teper Ekvatorialna Gvineya do skladu yakoyi vhodili Fernando Po Rio Muni Annobon dd Spoluchene Korolivstvo Yegipet Anglo Yegipetskij Sudan teper Sudan Britanska Shidna AfrikaKeniya Uganda dd Zanzibar Britanskij Somalilend teper chastina Somali Pivdenna Rodeziya teper Zimbabve Pivnichna Rodeziya teper Zambiya Bechuanalend teper Botsvana Transvaal teper chastina Pivdenno Afrikanskoyi respubliki Kapska koloniya teper chastina Pivdenno Afrikanskoyi respubliki Natal teper chastina Pivdenno Afrikanskoyi respubliki Oranzheva Vilna Respublika teper chastina Pivdenno Afrikanskoyi respubliki Pivdenno Afrikanska respublika Britanska Pivdenna Afrika Gambiya Syerra Leone Nigeriya Kamerun zahidni provinciyi Britanskij Zolotij Bereg teper Gana Nyasalend teper Malavi Nezalezhni derzhavi Liberiya zasnovana SShA v 1821 Ogolosila nezalezhnist u 1847 Efiopiya Sudan nezalezhnij pri pravlinni Mahdi mizh 1885 ta 1899 rokamiPrimitkiPoshuk Anglijsko ukrayinski slovniki e2u org ua Procitovano 4 serpnya 2023 Kevin Shillington History of Africa Revised Second Edition New York Macmillian Publishers Limited 2005 301 Alfred von Tirpitz Erinnerungen 1919 Enrico Corradini Report to the First Nationalist Congress Florence December 3 1919 Ce nezavershena stattya z istoriyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi