Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гамалія Гамалія Григорій Михайлович Грицько Гамаль Малеєнко нар близьк

Григорій Гамалія

Григорій Гамалія
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гамалія.

Гамалія Григорій Михайлович (Грицько Гамаль, Малеєнко; нар. близько 1630 — пом. 1702) — український військовий і державний діяч другої половини XVII століття, дипломат, меценат.

Григорій Гамалія
image
Портрет лубенського полковника Григорія Гамалії, невідомий художник, кін. XVII ст. полотно, олія. 113,5х85, НХМУ
Народивсяблизько 1630
Помер1702(1702)
Лохвиця
Країнаimage Гетьманщина
Діяльністьвійськовий, дипломат, меценат
Титулшляхтич
Посадапирятинський сотник (1659–1664); лубенський полковник (1664–1666), (1668–1669), (1669–1670), (1687–1688); паволоцький полковник (1671-1673); генеральний осавул (1674); наказний гетьман (1670–1671), (1674).
Військове званнясотник, полковник, значний військовий товариш
Конфесіяправослав'я
РідГамалії
БатькоМихайло Гамалія
МатиГанна
Родичідядько Яків Гамалія, брат Андрій Гамалія
У шлюбі з
image
Герб

Життєпис

Походження та ранні роки життя

Народився близько 1630 року, можливо, в Черкасах, в козацькій старшинській родині Михайла та Ганни Гамалій. За легендою, в молоді роки козакував на Січі, де нібито дістав прізвисько «Гамалія» (меткий, жвавий, вправний), яке стало надалі родовим іменем його брата і племінників, бо своїх дітей не мав. Документальні дані ж говорять, що уже Василь та його сини Михайло і Яків називалися Гамаліями, під цим прізвищем перші двоє були записані до Реєстру Війська Запорозького 1649 року в списках Черкаського полку.

В кінці XVIII століття Гамалії розповідали, що вони походять від давнього шляхетського роду Висоцьких, які жили в Подільському воєводстві в Летичівському повіті. Перший з відомих, який жив там на своїх шляхетських маєтностях, називався Михайло Висоцький, а брат його — Яків Висоцький. Михайло мав двох синів Григорія та Андрія Висоцьких, які під час Хмельниччини пристали до козацького гетьмана заради однієї віри. Дослідник В. Модзалевський зазначає, що шляхетство обох братів Висоцьких Гамаліїв було видумане в кінці XVIII ст., коли козацькій старшині було дозволено записуватися до родовідних книг.

Серед родичів Григорія Гамалії відомі:

Роки Хмельниччини (1648—1657)

Г. Гамалія брав участь у національно-визвольній війні українського народу 1648—1657 років під проводом Богдана Хмельницького. 1655 року здобув Корсунь. Ще за гетьманування Б. Хмельницького отримав право на володіння с. Хоружівкою.

Гетьманування Івана Виговського (1657—1659)

Був прихильником гетьмана Івана Виговського. Отримав сотницький уряд у Пирятині (1659-1660) в Лубенському полку.

Посольство до Стамбула (1659)

Від імені гетьмана 1659 року їздив з дипломатичною місією до турецького султана Мехмеда IV. Був прийнятий у Стамбулі дуже приязно, сам султан нібито прозвав його Гамалем — міцним, богатирем.

Гетьманування Юрія Хмельницького (1659—1663)

Г. Гамалія, як і його батько Михайло, з певних причин, імовірно, став противником гетьмана Юрія Хмельницького та підтримав наказного гетьмана на Лівобережжі Я. Сомка. Надалі продовжував утримувати уряд пирятинського сотника (1661-1664).

Гетьманування Івана Брюховецького (1663—1668)

Лубенське полковництво (1664—1666)

Гамалія підтримував гетьмана І. Брюховецького. Взимку — навесні 1664 року очолив у нього Лубенський полк замість Гната Вербицького. На даному уряді перебував протягом 1664-1666 років.

Навесні 1664 року брав участь у поході Брюховецького на Правобережжя. Після переправи через Дніпро 15 (25) квітня в районі Сокирної, передовий загін лівобережців на чолі з військовим осавулом Пархомом Нужним, переяславським полковником Данилом Єрмоленком та лубенським полковником Григорієм Гамалією ввійшов до Черкас. Незважаючи на попередні заяви міських жителів про бажання піддатися, козаки Брюховецького в покарання за те, що черкасці в свій час опинилися на боці Речі Посполитої, пограбували місто.

Наприкінці жовтня цього ж року річпосполитські загони під командуванням ротмістра Самійла Ляща та козацькі полки гетьмана П. Тетері оточили у Медвині московський загін Г. Косагова, що направлявся до Умані, та козаків лубенського полковника Григорія Гамалії. Облога тривала чотири тижні, битва за місто набула запеклого характеру. В результаті, польські війська, зазнавши важких втрат, змушені були відступити.

В ніч з 3 (13) на 4 (14) квітня 1665 року послані гетьманом І. Брюховецьким козаки лубенського полковника Григорія Гамалії та московські солдати Федора Протасьєва зайняли Корсунь, знищивши 700 поляків. Польська залога відсиділася в замку й запалила церкву, «…от которые церкви и весь город Корсунь огнем во время ветра запалитися могл». Тому полковник наказав усіх мешканців «с женами и с детми» вивести до Канева, а потім на Лівобережжя — як говорили, до 10 тис. людей. До полону потрапили наказний гетьман Тиміш Носач, генеральний суддя Іван Креховецький, корсунський полковник Я. Липнянський (Улезько), польський полковник Милявський і ряд інших старшин, яких потім відправили до Москви.

Г. Гамалія восени-взимку 1665 року супроводжував гетьмана Івана Брюховецького під час його поїздки до московського царя Олексія Михайловича. Лубенський полковник у жовтні підписався під Московськими статтями. 18 (28) листопада (за іншими даними — 3 (13) грудня) отримав московське дворянство.

Під час цієї поїдки дехто із старшини, як наприклад, генеральний суддя П. Забіла, лівобережний київський полковник В. Дворецький, ніжинський полковник М. Гвинтовка, лубенський Г. Гамалія, не задовольняючись уже здобутими маєтками, поспішали одержати нові та безпосередньо через голову гетьмана Брюховецького зверталися з відповідними клопотаннями до царя. Так, Г. Гамалія просив царя затвердити своєю грамотою понад попереднього затвердження гетьманом право на володіння «въ Лохвицахъ твоего государева измѣнника Мануйла Грека дворъ со всѣмъ строеньемъ съ лѣсами и съ хотурами и съ сѣножатми, и на тотъ дворъ со всъм угодьемъ», а також на села Хоружівку і Хітці. Це створювало дуже небезпечний для гетьмана прецедент, який давав можливість Москві інтригувати проти нього, використовуючи невдоволену старшину для дестабілізації гетьманського престижу.

Арешт і тимчасова втрата посади

Невдовзі після повернення з Москви, в лютому 1666 року Григорій Гамалія був запідозрений у зносинах з П. Дорошенком і заарештований І. Брюховецьким. Сидів у Гадячі в оковах рік і навіть нібито був відправлений у 1667 році до Сибіру. Єпископ Мстиславський Мефодій у своїй розмові з воєводою П. Шереметєвим у травні 1666 року повідомляв, що миргородського (!) полковника Гамалію, лисянського полковника Височана, військового суддю Незамая, «не сыскав за ними вины», гетьман відіслав до Москви, а Гамалію хоче скарати.

Відновлення на посаді Лубенського полковника (1668—1669)

Проте на початку 1668 року Г. Гамалія вже знову знаходився в Гадячі, брав участь у старшинській раді як лубенський полковник (1668-1669). Цікаво, що дослідник Віктор Горобець називає його гадяцьким полковником і вказує, що на цьому уряді Гамалія перебував протягом 1668-1669, 1687-1688 років.

Посольство до Стамбула (1668)

Навесні 1668 року гетьман Брюховецький направив делегацію до Османської імперії в складі лубенського полковника Григорія Гамалії, генерального обозного Микити Безпалого, канцеляриста Лавріна Кашперовича і 17 козаків з пропозиціями союзу та протекторату над Гетьманщиною. Посольство прибуло до Адріанополя 12 (22) квітня. Каймакам провів із ним переговори і 26 квітня (6 травня) повідомив волю Мехмеда IV: якщо у Лівобережжі залишилися московські воєводи, то султан не зможе прийняти козаків під свою протекцію, якщо ж їх уже там немає, то задовольнить їхнє прохання. У травні посольство з султанським послом (чаушем) вирушило до України, проте бажаного результату не досягнуло.

Перехід під владу Петра Дорошенка

Повернувшись з посольства, після загибелі гетьмана І. Брюховецького, Г. Гамалія перейшов на бік гетьмана Петра Дорошенка, який опосередковано доводився йому родичем — тітка Г. Гамалії була дружиною брата гетьмана — Андрія Дорошенка, а брат Г. Гамалії — Андрій Гамалія, був одружений з донькою полковника чигиринського Григорія Лещинського, свояка гетьмана. Вірним Дорошенку Гамалія залишився й після проголошення гетьманом на Лівобережжі Дем'яна Ігнатовича 1669 року й майже до кінця гетьманства першого.

Повернення посади лубенського полковника (1669—1670)

Петро Дорошенко сподівався через Гамалію, як колишнього лубенського полковника, зміцнити свої позиції на Лівобережній Україні. Спочатку останній очолив у свого дядька, гадяцького намісника Андрія Дорошенка, охотницький полк (початок 1669), потім повернув пірнач лубенського полковника, яким був протягом 1669–1670 років.

На Корсунській раді 10-12 (20-22) березня 1669 року, на якій було затверджено підписання союзницького договору з Османською імперією, була присутня нечисленна делегація від полків Лівобережжя — з'явилося лише 20 осіб, зокрема лубенський полковник Григорій Гамалія, що засвідчувало не тільки повний програш П. Дорошенка Д. Многогрішному та московським сановникам у боротьбі за політичний вплив на лівобережне козацтво, але й несприйняття його основною масою турецької орієнтації.

Незважаючи на це, навесні-влітку 1669 року владу П. Дорошенка на Лівобережжі визнавали Полтавський, Миргородський, Лубенський (на чолі з Г. Гамалією) полки й значна частина Переяславського полку. Григорій Гамалія з полком перебував біля Ромнів і повідомляв гетьмана про пересування військових підрозділів Д. Многогрішного. На початку липня оперативний корпус дорошенківців на Лівобережжі (полки Івана Канівця, Носа, Перебийноса, Івана Сірка), об'єднавшись з полками Г. Гамалії, напали на табір охотницьких полковників Кияшка та Ворошила під Рогинцями, але були розгромлені.

Восени 1669 року П. Дорошенко направив на Лівобережжя підрозділи наказного гетьмана Якова Корицького й подільського полковника О. Гоголя, підсилені 500 татарами. Вони з'єдналися з Г. Гамалією, у розпорядженні якого перебували Миргородський, Полтавський і Лубенський полки. Проти них виступив Д. Многогрішний на чолі Ніжинського, Чернігівського, Переяславського, Прилуцького та Стародубського козацьких полків, трьох піхотних полків, 300 ніжинських піхотинців і найманців полковника М. Мурашки (усього близько 20 тис. осіб). Наприкінці вересня у бою між Лохвицею й Ромнами лівобережне військо здобуло перемогу. Підрозділи П. Дорошенка змушені були рятуватися втечею до Лохвиці.

12 (22) жовтня П. Дорошенко звернувся з листом до Г. Гамалії, обіцяючи негайно направити «до вас, для оборони того краю…» чамбули білгородських татар. Під контролем останнього ще залишалися Полтавський і переважна частина Лубенського, Миргородського та Переяславського полків.

У січні 1670 року очолюваний Григорієм Гамалією Лубенський полк входив до корпусу наказного гетьмана Якова Лизогуба під Горошиним. 27 січня (6 лютого), напередодні підтвердження Андрусівського перемир'я, наказний гетьман Яків Лизогуб разом з комонними полковниками Іваном Велюх-Вербицьким, Гнатом Шульгою і Миколою Раєвським, наказним полковником Пригарою, лубенським полковником Григорієм Гамалією з Горошина підписав лист-звернення до населення Лубенського полку із закликом залишатися вірними П. Дорошенку, який «милістю Божою і своїм щирим старанням привів було всіх українських людей по обох боках Дніпра і Військо Запорозьке до повного бажаного братерства й одності». «Нехай собі цар московський і король польський, яко християнські монархи, будуть собі здорові. Але нам з вами для чого між собою різнитись? Коли вони, як монархи між собою про заспокоєння своїх держав умовляються, то й нам треба, не різнячись, усім вкупі про свої вольності і про заспокоєння вітчизни нашої України радитись». Проте запобігти переходам населення на сторону лівобережного гетьмана не вдалося. Врешті-решт, Григорій Гамалія, разом з іншими дорошенківцями, переходить на Правобережжя.

На посаді паволоцького полковника (1671—1673)

На межі 1670-1671 років П. Дорошенко призначив Григорія Гамалію паволоцьким полковником; на цій посаді він замінив Яроша Грицину та перебував на ній по кінець 1673 року. В цей же час, очевидно, гетьман призначив його наказним гетьманом над якимось козацьким корпусом. Річпосполитський полковник Ян Пиво-Запольський напав на Фастів, розгромив 1500 козаків під проводом Гамалії, останній з фастівським сотником потрапили до полону.

22 лютого (2 березня) 1671 року, після завершення Генеральної ради в Корсуні, до короля Речі Посполитої звертаються чигиринський полковник Я. Корицький, канівський — М. Павлович, білоцерківський — С. Бутенко, паволоцький — Г. Гамалія, кальницький — Г. Коваленко, торговицький — С. Щербина, уманський — Г. Білогруд, корсунський — Ф. Кандиба, кожен з яких особисто відправляє листа (текст усіх листів був майже ідентичний) до монарха про підтримку політичного курсу П. Дорошенка. Одночасно був відправлений колективний лист від старшини на Запоріжжя з підтримкою Дорошенка та засудженням Острозької угоди 2 (12) вересня 1670. Під листом-відозвою поставив свій підпис, зокрема, паволоцький полковник Григорій Гамалія.

У травні 1671 року Г. Гамалія на чолі Паволоцького полку, разом з Білоцерківським, Корсунським та Канівським полками, брав участь у облозі Білої Церкви.

Восени 1671 року ханенківці були розгромлені наказним гетьманом Кіндратом Тарасовичем і паволоцьким полковником Гамалією.

П. Дорошенко з кінця жовтня розгорнув роботу щодо мобілізації козацьких полків із тим, щоб у міру підходу основних сил татар і до встановлення холодів, розгорнути бойові дії проти Речі Посполитої та її ставленика М. Ханенка. 9 (19) гетьман звернувся з Універсалом до старшини й козацтва Паволоцького полку, в якому повідомляв про наближення татар і закликав прибувати до нього. Гетьман застерігав приймати сторону тих (вочевидь, малися на увазі М. Ханенко та його соратники), хто вчиняє «колотнечу й мішанину між військом та людьми посполитими на шкоду людській, або на втіху ворогам Війська Запорозького».

На рубежі 1671-1672 років П. Дорошенко зняв облогу Шаргорода і вирушив до Чигирина. В. Смолій та В. Степанков припускають, що цей відхід міг бути спровокований, в тому числі, тим, що до гетьмана надійшла інформація про появу в Чигирині паволоцького полковника Г. Гамалії, який міг претендувати на булаву.

Після повернення з походу на Волинь, Полісся та Галичину, в лютому-березні 1672 року П. Дорошенко віддав розпорядження полковникам розташувати союзників татар на постій у населених пунктах Правобережжя. Проте міщани і значна частина козаків Корсуня, Паволочі, Богуслава та інших міст, не бажаючи віддавати їх на поталу татарам, на початку березня відмовилися впускати тих на зимівлю. Коли ж у Паволочі й Корсуні старшина спробувала наполягти на виконанні гетьманського наказу, козаки збунтувалися. За інформацією джерел, під час заколоту було вбито корсунського полковника Кандибу (за іншими даними, Ганібила), корсунського писаря та паволоцького наказного полковника Гамалію (можливо, Галика, Гамека). Проте історія з корсунським бунтом є досить неясною, деякі події, переказані в джерелах, змішуються з іншим бунтом, який мав місце у квітні 1672 року в Умані, під час якого було вбито полковника Михайла Суличича та захоплено в полон полковника Кіндрата Жеребила. Ця інформація потребує додаткової перевірки, адже Г. Гамалія й надалі виконував свої функції.

10 (20) липня 1672 року П. Дорошенко відправив Універсал до Паволоцького полку, в якому сповіщав про перемогу над річпосполитськими та ханенківськими військами під Четвертинівкою, а також, повідомляючи про прибуття до нього (невдовзі після битви) хана Селіма Ґерая. Гетьман підкреслив: тепер «з самим королем про Церкви Божі, за вольності військові і за цілісність всієї України чинитиму розправу з ним…».

2 (12) вересня 1672 року з табору під Микулинцями Дорошенко видає Універсал до полків Паволоцького і Білоцерківського, сповіщаючи, що Ханенко вийшов з ляхами з України, а що він сам іде до Львова, що польська сторона хоче договорюватися про мир, і щоб вони були обережні, адже скоро орда буде повертатися до Криму.

Паволоцький полковник Григорій Гамалія писав 27 вересня (7 жовтня) 1672 року до архімандрита Ґізеля, що «фортеці брацлавські, ладижинські і могилівські, з Украйни у Польщу під присягою нашою й гетьмана наказного, пана Тарасовича Кіндрата, у цілісності і при здоров'ї всі випроваджені». Українську владу визнали й порубіжні міста Подільського та Волинського воєводств: Меджибіж, Синява, Любар, Костянтиновичі (Старокостянтинів), Полонне, Лабунь та інші «пану гетьману наказному відізвалися з поклоном. Тут же деякі і до мене приклоняються…». Частина селян і міщан, залишаючи домівки, почала переселятися на терени козацької України. Восени мешканці Полонного послали своїх представників до паволоцького полковника, запросили до міста залогу українського війська і присягнули Українській державі..

13 (23) грудня П. Дорошенко видав Універсал козацькій старшині Паволоцького та Білоцерківського полків прибути до Корсуня для відсічі нападу королівського війська. Перераховані мешканці містечок Антонова, Володарки, Торчиці, Лобачева, П'ятигорів.

У березні 1673 року Г. Гамалія з полковниками Іваном Канівцем та Вербицьким з полками перебували в Фастові та Трилісах і посилали роз'їзди під Київ для захоплення «язиків». Тоді ж гетьман Дорошенко запланував на кінець квітня виступити з усіма силами для захоплення Білої Церкви. Паволоцький полковник отримав наказ рухатися до цього міста для взяття його в облогу. Проте остання не була здійснена. 20 (30) березня в Паволочі генеральний осавул Шуліка Гнат прийняв присягу Дорошенку в полковника Яна Пиво-Запольського, Шуліка став наказним гетьманом. Козацький корпус (сердюцькі полки, Паволоцький і Білоцерківський полки) у березні підступив до Білої Церкви. Під містечком Насташкою стався бій, у якому Шуліка втратив свого хорунжого і багато козаків. На цьому наступ було припинено, адже інформація про наближення хана виявилася неточною, й гетьман змушений був відмовитися від задуму оволодіти польською твердинею, розташованою у серці Правобережної Гетьманщини.

Дорошенко був повідомлений про рух військ Ханенка і вислав проти нього на початку серпня 1673 р. чотири козацьких полки, які зібралися в Паволочі, на чолі з наказним гетьманом Яковом Лизогубом; разом з ними були й татари — «черемиси» — всього 15 000 війська. Ханенко був розбитий під Києвом 11 (21) вересня.

На посаді генерального осавула та наказного гетьмана

Після цієї виправи, на межі 1673-1674 років Григорій Гамалія досягнув піку своєї кар'єри. Він обійняв посади генерального осавула та неодноразово призначався наказним гетьманом. На паволоцькому полковництві його замінив брат гетьмана Андрій Дорошенко.

У лютому Петро Дорошенко доручив семи правобережним полковникам «с главным над ними командиром Григорием Гамалеем» обороняти Корсунь від Самойловича і князя Григорія Ромодановського після того, як вони зайняли Черкаси й Канів. В середині лютого головні сили під проводом наказного гетьмана Г. Гамалії Дорошенко скупчив між Лисянкою й Корсунем.

Після поразки корпусу Г. Дорошенка під Лисянкою, в Корсуні почався заколот; і старшина, й козаки почали гукати, що треба піддатися цареві. Тоді вірні Дорошенкові люди: його брат Андрій, тесть П. Яненко-Хмельницький «с Гамалеенками» (Григорієм та Яковом і, можливо, Андрієм), вихопилися з Корсуня й втекли до Чигирина. В листі від 6 (16) березня І. Самойлович писав царю, що «и марта 4 дня в Переясловль… после ихъ убегу полковники, которые с ними были в Корсуни в зборе, се есть Корсунской, Брясловской, Калницкой, Подольськой и Поволоцкого полку с старшиною ажъ по самый Днестръ вашему царскому пресветлому величеству добив челом потому ж на верное и вечное подданство присягою в Лысенке утверждены остались до предыдущаго нашего ведома с ясаулом с товарищи стоят в Лысенке і в Корсуне..».

Петро Дорошенко зробив спробу відновити втрачені позиції. Після Великодня 1674 року він вирядив відділ своїх козаків і серденят під проводом наказного гетьмана Г. Гамалії та брата Андрія, додавши їм 2000 орди, щоб привертати деякі міста, що прийняли московське підданство. Орловець та Балаклію вдалося повернути, однак розвинути успіх дорошенківцям не вдалося. Під час битви під Смілою 19 (29) червня з лівобережними полками Р. Дмитрашка-Райчі дорошенківці зазнали поразки, в тому числі, через втечу татар. Андрій Дорошенко був поранений і разом з Гамаліями й Яненком, що були при ньому, відступив до Жаботина. Дмитрашко-Райча рушив з-під Сміли з своїм військом і з гарматами під Жаботин, але зазнав великих втрат і відступив до Сміли.

В липні 1674 року під час облоги московськими та лівобережними козацькими військами Чигирина П. Дорошенко посилав Григорія Гамалію до кримського хана за допомогою. Під час здійснення цього посольства Гамалія, вочевидь, залишався при турецько-кримському війську під час його походу під Ладижин. Після взяття міста, 10 (20) серпня Остап Гоголь і Григорій Гамалія, будучи «при войске турском», слали листи «по всем местам и местечкам, чтоб, оставив московского государя, поддавалися к турком».

Одразу ж по звільненню в кінці серпня з облоги Чигирина, гетьман Дорошенко призначив Григорія Гамалію наказним гетьманом і своїм уповноваженим при великому візиреві, звелівши, щоб він «з усіх сил умовляв султана турецького і великого візира про утримання й збереження життя людського». Г. Гамалія добросовісно поставився до такого доручення. Він розсилав Універсали до полковників, старшин і козаків, які раніше перейшли на бік Самойловича й Москви, закликаючи їх відмовлятися від спротиву й, щоб запобігти людським жертвам, визнавати підданство Мехмеду IV. Зберігся його Універсал від 15 (25) серпня до білоцерківського полковника Степана Бутенка, старшин, козаків, міщан і всього поспільства цього полку, в якому він «радив здраво, щоб всі сумніви і непотрібні думки відклавши в сторону, вчасно султановій величності відізвалися з усією доброзичливістю, і за свій злочин через висланих осіб своїх… добивали чолом султану й візиру: тому що з Брацлава, з Кальника і з інших міст, покаявшись у такий же вині і в злочині, люди не побачили ні найменшої образи; і це все за нашим проханням за них, донесеному до візира, пробачено і збережено при першій султановій милості». Надіславши список з Універсалу П. Дорошенка, яким той «вас у всьому прощає і відпускає всяке прогрішення», та навівши приклад Ладижина, що «стояв при впертості», наказний гетьман попереджав: «…вже то не побачите милосердя над собою, коли вже війська до вас прийдуть…».

Наступного року П. Дорошенко вживав енергійних заходів, щоб за допомогою татарських підрозділів поновити владу над втраченою територією та створити плацдарми на Лівобережжі. На початку другої декади лютого 1675 року серденята і татари з'явилися під Келебердою, де «багатьох християн до полону впіймали і немало шкоди вчинили». 2 (12) лютого «радник» гетьмана Григорій Гамалія з 2 тис. серденят і компанійцями тричі штурмував м. Бубнів, проте, зазнавши невдачі, змушений був відступити.

У березні гетьман посилає до султана Мехмеда IV посольство на чолі з генеральним писарем М. Вуяхевичем і полковником Г. Гамалією. Ті мали просити у султана допомоги для походу на Лівобережжя та підтвердження султаном гетьманських повноважень П. Дорошенка.

Конфлікт з Петром Дорошенком. Перехід на Лівобережжя

Досягнувши в кінці жовтня 1675 року порозуміння із Запорожжям та кошовим І. Сірком, П. Дорошенко звільнив усіх в'язнів «цієї і тієї сторони» Дніпра, а також польських полонених. Частина старшин і родичів гетьмана позитивно оцінювала такий політичний маневр, проте негативно сприйняли його союз із запорожцями та наміри боротися за владу в козацькій Україні ті старшини та козаки, котрі групувалися навколо колишнього полковника Г. Гамалії. Невдовзі після від'їзду І. Сірка на Січ між П. Дорошенком та Г. Гамалією стався гострий конфлікт, який, за свідченням останнього, переріс у сутичку. Розгніваний Г. Гамалія «залишив дружину і дітей, і все майно у Чигирині, а сам з молодшим братом Андрієм» утік до І. Самойловича.

Під проводом гетьмана Івана Самойловича (1675—1687)

За словами Гамалії, серед полковників й інших старшин визріла проти гетьмана змова («таємна рада»). Вони ухвалили, «будь-яким способом захопивши П. Дорошенка, їм привезти на сю сторону до нього, гетьмана І. Самойловича». Г. Гамалія запевняв, що це має статися найближчим часом, бо «старшина тамтешня вся бажає у царської величності у підданстві бути». 27 грудня 1675 (6 січня 1676) року у своїй грамоті П. Дорошенку цар повідомляв, що полковник Гамалія і брат його присягнули царю та всі їхні «вины» були їм прощені.

Гетьман Самойлович, який ніколи не міг забути дорошенківського минулого Г. Гамалії, тримав його багато років у невиразному стані значного військового товариша, не призначаючи на жодну значну керівну посаду. Григорій Михайлович чекав свого часу, поселившись у Лохвиці та скуповуючи ґрунти навколо неї. Він був амністований царським урядом 1676 року.

Участь у Коломацькому перевороті

Гамалія брав участь у невдалому першому Кримському поході 1687 року. Військо, повернувшись з походу, стало табором над річкою Коломаком. Вигороджуючи реального керівника походу, фаворита регентки-царівни Софії Олексіївни, боярина і князя Василя Васильовича Голіцина, лівобережні старшини вчинили змову, щоб усю вину за невдачу походу покласти на Самойловича й домогтися усунення його від гетьманства. Серед них були: генеральний обозний Василь Борковський, генеральний суддя Михайло Вуєхович, генеральні писарі Прокопович і Василь Кочубей, і полковники: Костянтин Солонина, Яків Лизогуб, Григорій Гамалія, Дмитрашко-Райча і Степан Забіла.

Вони написали донос від 7 (17) липня 1687 року на свого гетьмана, в якому останнього двадцятьма трьома пунктами звинуватили у зраді. Натхненником змови і автором чолобитної історики небезпідставно вважають Івана Мазепу, який ціле десятиріччя (1676—1687) був довіреною особою гетьмана, добре знав його дії і таємні помисли. Князь Голіцин спішно відправив старшинську чолобитну до Москви для вирішення справи царським урядом. Після допиту у боярина Голіцина Самойлович заперечив усе, в чому його звинувачували, та почав виправдовуватися. Але тут на нього накинулися полковники Солонина, Дмитрашко-Райча, Гамалія. Зав'язалася гаряча суперечка, полковники так розлютилися, що ладні були побити гетьмана, але Голіцин не допустив їх до цього та наказав відвести звинуваченого. 23 липня (2 серпня) Самойлович був позбавлений гетьманства та заарештований разом із сином Яковом і деякими своїми прибічниками.

Гетьманство Івана Мазепи

На уряді Лубенського полковника (1687—1688)

24 липня (3 серпня) 1687 року старшинською радою були прийняті рішення стосовно полковників. Московський генерал Патрік Гордон свідчив, що на раді були розподілені полковницькі та інші знатні посади поміж собою й ухвалено з усіх їх усунути креатури попереднього гетьмана. Рада затвердила лубенським полковником замість попереднього Максима Ілляшенка Григорія Гамалію. Наступного дня Гамалія підтримав обрання новим гетьманом Івана Мазепу.

Втрата посади полковника

Але антимосковські настрої Г. Гамалії, його традиційна прихильність до згоди з Османською імперією й Кримом, незалежна поведінка щодо молодого І. Мазепи, призвели до його відставки. Гамалія бере участь в опозиції старшини проти тодішньої політики Мазепи. Будучи мудрим політиком, у 1688 році Мазепа позбавив важливих посад своїх колишніх соратників і головних учасників змови проти І. Самойловича. Він розумів, що у разі потреби вони могли б організувати аналогічний заколот і проти нього. Московський уряд наказав позбавити Гамалію полковництва й навіть взяти «под караул». Його замінив на цій посаді Леонтій Свічка, котрий тримав пірнач до початку нового століття.

Останні роки життя та смерть

Незабаром Мазепа помирився з Г. Гамалією та надав йому нові маєтності, зокрема 1689 року с. Бодакву з млинами на р. Сулі. Надалі останній мешкав у Лохвиці, де були сотниками його родичі, вів господарство, володів та керував багатьма маєтками. Виконував разові доручення гетьмана, супроводжував його в поїздці до Москви 1689 року як «значний військовий товариш старший». Цього ж року отримав Універсал на с. Коровинці Роменської сотні.

Путивльський воєвода М. Голенищев 1689 року повідомляв Малоросійський приказ про те, що кілька жителів Тернової Слободи Путивльського повіту відмовилися нести сторожову службу і переселилися в сусіднє українське село Хоружівка, що належало Г. Гамалії. Воєвода встановив, що Гамалія давно закликав до себе селян московських повітів, обіцяючи звільнити їх від виконання феодальних повинностей протягом 15 років. І решта чоловічого населення Тернової Слободи «полковые и городовые службы — все хотят идти за него ж Григория службу». Щоб не допустити цього, воєвода направив у слободу загін драгунів, але і він виявився неспроможним зупинити переселенців. Протягом року ще 40 селянських сімей відійшли на Лівобережну Україну і заснували слободу на р. Тернівці. Переселенці займалися сільським господарством, працювали на млинах Г. Гамалії. Воєвода запропонував урядові відібрати у останнього прикордонні з Московщиною землі й приєднати їх до Путивльського повіту. Проте, не бажаючи загострювати відносини з старшиною, царський уряд не погодився на це.

5 (15) березня 1690 року гетьман Мазепа, «респектуючи мы нагодние и значные здавна в Войску Запорозком пана Григория Гамалеи роненые прислуги» підтвердив володіння греблею на р. Сулі, а також с. Хрулі. В кінці вересня цього ж року отримав царську підтверджувальну грамоту на села Хоружівку та Бодакву з млинами на р. Сулі; в 1696 році придбав у Лохвиці греблю Святецьку на річці Сулиці у вдови Заславця.

16 (26) грудня 1694 року написав заповіт, відписавши всі маєтки дружині . Помер у липні 1702 року в Лохвиці бездітним і похований біля місцевої церкви Різдва Богородиці.

Його дружина 6 (16) серпня 1702 р. подарувала Святецьку греблю в Лохвиці Мгарському Лубенському монастирю, частину маєтностей чоловіка заповіла 11 (21) грудня 1710 р. Михайлівському Золотоверхому монастиреві в Києві та Мгарському Спасо-Преображенському монастиреві у Лубнах.

Вшанування пам'яті

У листопаді 2012 року у центральному парку Лохвиці О. Панченком поблизу місця, де колись знаходилась церква, а пізніше — Собор Різдва Пресвятої Богородиці, та коло місця поховання Григорія Гамалія встановлено пам'ятний козацький хрест.

У місті Кременчук проїзд Ярославський перейменували на проїзд Григорія Гамалії.

Джерела, посилання і література

  • Довідник з історії України [ 9 травня 2009 у Wayback Machine.]
  • Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности. — Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985. — 712 c.
  • Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ: ЛІРА, 2011. — 932 c. — .
  • Коваленко С. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. — Т. 3. — Київ: «Стікс-Ко», 2009. — .
  • Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с. — ISBN 978-966-02-4850.
  • Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник.— К., 1908.— т. 1. (рос.)
  • Панашенко В. В. Гамалія Григорій Михайлович, ст. у Енциклопедія історії України., т. 2, К.: «Наукова думка», 2004.
  • Сергійчук В. І.. Гамалія Григорій Михайлович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. .
  • Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — 632 с. — .
  • Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663—1713). — К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська Академія», 2004. — 288 с. — .

Примітки

  1. Оглоблин О. Два портрети діячів Мазепинської доби // Український історик. — 1972. — № 03-04, 35-36. — с. 22.[1] [ 23 листопада 2018 у Wayback Machine.]
  2. Заруба В. М. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ: ЛІРА, 2011. — с. 96.
  3. Реєстр Війська Запорозького 1649 року / Підгот. до друку О. В. Тодійчук (голов. упоряд.) та ін.; Редкол.: Ф. П. Шевченко (відп. ред.) та ін.— К.: Наукова думка, 1995. — . — с. 64, 67.
  4. Модзалевскій В. Л. Малороссійскій родословникъ. Т. 1. А-Д. — К., 1908. — с. 238.
  5. Модзалевскій В. Л. Малороссійскій родословникъ. Т. 1. А-Д. — К., 1908. — с. 239.
  6. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — с. 275.
  7. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — с. 273.
  8. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К., 2008. — ISBN 978-966-02-4850. — с. 168.
  9. Яковлева Т. Руїна Гетьманщини: Від Переяславської ради-2 до Андрусівської угоди (1659—1667 рр.) / Пер. з рос. Л. Білик. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. — . — с. 22.
  10. Заруба В. М. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ: ЛІРА, 2011. — с. 96-97.
  11. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К., 2008. — ISBN 978-966-02-4850. — с. 185.
  12. Газін В. В. Гетьман Павло Тетеря: Соціально-політичний портрет. — Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2007. — . — с. 145—146.
  13. Газін В. В. Гетьман Павло Тетеря: Соціально-політичний портрет. — Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2007. — . — с. 158.
  14. Смолій В., Степанков В. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.) / НАН України. Інститут історії України. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. — с. 330.
  15. Яковлева Т. Руїна Гетьманщини: Від Переяславської ради-2 до Андрусівської угоди (1659—1667 рр.) / Пер. з рос. Л. Білик. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. — . — с. 450—451.
  16. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности. — Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985. — с. 47.
  17. Заруба В. М. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ: ЛІРА, 2011. — с. 97.
  18. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.]. — Т. 6: 1665—1668. — СПб.: Тип. Эдуарда Праца, 1869. — с. 14-15.
  19. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.]. — Т. 6: 1665—1668. — СПб.: Тип. Эдуарда Праца, 1869. — с. 22-23.
  20. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. — К.: Вища школа, 1994. — 539 с. — . — с. 429.
  21. Бачинська О. А., Чухліб Т. В., Щербак В. О. Українське козацтво. Золоті сторінки історії. ‒ К.: ПП «КРИСТАЛ БУК», 2015. ‒ с. 120.
  22. Горобець В. Влада та соціум Гетьманату. Дослідження з політичної і соціальної історії ранньомодерної України. — К.: Інститут історії України НАН України, 2009. — . — с. 121.
  23. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — с. 204.
  24. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — с. 158.
  25. Модзалевскій В. Л. Малороссійскій родословникъ. Т. 1. А-Д. — К., 1908. — с. 238, 452
  26. Петровський М. 3 життя Петра Дорошенка на Московщині. — ЗНТШ, т. 100, Львів, 1930.
  27. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — с. 194.
  28. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — с. 403.
  29. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — с. 213.
  30. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — с. 213—214.
  31. Кривошея В. В. Козацька старшина Правобережжя (1665 р. — кінець XVII ст.) // Ґілея (науковий вісник): Збірник наукових праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич. — К., 2008. — с. 10.
  32. Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663—1713). — К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська Академія», 2004. — с.74-75.
  33. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — с. 252.
  34. Кривошея В. Генеалогія українського козацтва. Білоцерківський полк. — К.: Стилос, 2002. — . — с. 90.
  35. Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663—1713). — К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська Академія», 2004. — с.82-83.
  36. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — с. 296.
  37. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — с. 310.
  38. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — с. 695.
  39. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — с. 349.
  40. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — с. 357.
  41. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — с. 366.
  42. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности. — Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985. — с. 393—394.
  43. Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687) — Матеріали до українського дипломатарію. — Київ; Львів: НТШ, 2004. — с. 433—434.
  44. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности. — Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985. — с. 422.
  45. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — с. 412.
  46. Полонська фортеця[2] [ 15 листопада 2017 у Wayback Machine.]
  47. Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657—1687) — Матеріали до українського дипломатарію. — Київ; Львів: НТШ, 2004. — с. 434—435.
  48. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.]. — Т. 11: 1672—1674: Прибавления 1657. — СПб.: Тип. М. Эттингера, 1879. — с. 244.
  49. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — с. 446.
  50. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — с. 768.
  51. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности. — Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985. — с. 474—475.
  52. Рігельман О. І. Літописна оповідь про Малу Росію та її народ і козаків узагалі / Вст. Ст., упор. Та примітки П. М. Саса, В. О. Щербака. — К.: Либідь, 1994. — . — с. 415—416.
  53. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности. — Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985. — с. 488.
  54. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.]. — Т. 11: 1672—1674: Прибавления 1657. — СПб.: Тип. М. Эттингера, 1879. — с. 493.
  55. Петровський М. Нариси історії України XVII — початку XVIII століть (Досліди над Літописом Самовидця). — Х.: Державне видавництво України, 1930. — с. 408.
  56. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности. — Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985. — с. 506.
  57. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности. — Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985. — с. 500—501.
  58. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.]. — Т. 11: 1672—1674: Прибавления 1657. — СПб.: Тип. М. Эттингера, 1879. — с. 546.
  59. Крикун М. Між війною і радою. Козацтво Правобережної України в другій половині XVII — на початку XVIII століття: статті і матеріяли. — К.: «Критика», 2006. — с. 56-57; 375.
  60. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — с. 525—526.
  61. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — с. 548.
  62. Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663—1713). — К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська Академія», 2004. — с. 87-88.
  63. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — с. 576—577.
  64. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — . — с. 577.
  65. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.]. — Т. 12: 1675—1676. — СПб.: Тип. братьев Пантелеевых, 1882. — с. 403.
  66. Костомаров М. І. Галерея портретів: Біогр. Нариси: Для серед. Та ст. шк. Віку. — К.: Веселка, 1993. — . — с. 187.
  67. Реєнт О. П., Коляда І. А. Усі гетьмани України.— Харків: Фоліо, 2008 — . — с. 263.
  68. Костомаров М. І. Галерея портретів: Біогр. Нариси: Для серед. Та ст. шк. Віку. — К.: Веселка, 1993. — . — с. 189.
  69. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К., 2008. — ISBN 978-966-02-4850. — с. 250.
  70. Бачинська О. А., Чухліб Т. В., Щербак В. О. Українське козацтво. Золоті сторінки історії. ‒ К.: ПП «КРИСТАЛ БУК», 2015. ‒ с. 165.
  71. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К., 2008. — ISBN 978-966-02-4850. — с. 260.
  72. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — c. 260.
  73. Борисенко В. Й. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині XVII ст. — К.: Наук. думка, 1986. — с. 53.
  74. Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини. — К.: «Стилос», 2009. — с. 77.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gamaliya Gamaliya Grigorij Mihajlovich Gricko Gamal Maleyenko nar blizko 1630 pom 1702 ukrayinskij vijskovij i derzhavnij diyach drugoyi polovini XVII stolittya diplomat mecenat Grigorij GamaliyaPortret lubenskogo polkovnika Grigoriya Gamaliyi nevidomij hudozhnik kin XVII st polotno oliya 113 5h85 NHMUNarodivsyablizko 1630Pomer1702 1702 LohvicyaKrayina GetmanshinaDiyalnistvijskovij diplomat mecenatTitulshlyahtichPosadapiryatinskij sotnik 1659 1664 lubenskij polkovnik 1664 1666 1668 1669 1669 1670 1687 1688 pavolockij polkovnik 1671 1673 generalnij osavul 1674 nakaznij getman 1670 1671 1674 Vijskove zvannyasotnik polkovnik znachnij vijskovij tovarishKonfesiyapravoslav yaRidGamaliyiBatkoMihajlo GamaliyaMatiGannaRodichidyadko Yakiv Gamaliya brat Andrij GamaliyaU shlyubi zGerb Mediafajli u VikishovishiZhittyepisPohodzhennya ta ranni roki zhittya Narodivsya blizko 1630 roku mozhlivo v Cherkasah v kozackij starshinskij rodini Mihajla ta Ganni Gamalij Za legendoyu v molodi roki kozakuvav na Sichi de nibito distav prizvisko Gamaliya metkij zhvavij vpravnij yake stalo nadali rodovim imenem jogo brata i pleminnikiv bo svoyih ditej ne mav Dokumentalni dani zh govoryat sho uzhe Vasil ta jogo sini Mihajlo i Yakiv nazivalisya Gamaliyami pid cim prizvishem pershi dvoye buli zapisani do Reyestru Vijska Zaporozkogo 1649 roku v spiskah Cherkaskogo polku V kinci XVIII stolittya Gamaliyi rozpovidali sho voni pohodyat vid davnogo shlyahetskogo rodu Visockih yaki zhili v Podilskomu voyevodstvi v Letichivskomu poviti Pershij z vidomih yakij zhiv tam na svoyih shlyahetskih mayetnostyah nazivavsya Mihajlo Visockij a brat jogo Yakiv Visockij Mihajlo mav dvoh siniv Grigoriya ta Andriya Visockih yaki pid chas Hmelnichchini pristali do kozackogo getmana zaradi odniyeyi viri Doslidnik V Modzalevskij zaznachaye sho shlyahetstvo oboh brativ Visockih Gamaliyiv bulo vidumane v kinci XVIII st koli kozackij starshini bulo dozvoleno zapisuvatisya do rodovidnih knig Sered rodichiv Grigoriya Gamaliyi vidomi Gamaliya Visockij Mihajlo Vasilovich Gerasimovich batko cherkaskij polkovnik generalnij suddya Gamaliya Visockij Vasyutinskij Yakiv Vasilovich Gerasimovich dyadko molodshij brat batka pavolockij polkovnik Gamaliya Andrij Mihajlovich molodshij brat generalnij osavul v uryadi getmana Ivana Mazepi Roki Hmelnichchini 1648 1657 G Gamaliya brav uchast u nacionalno vizvolnij vijni ukrayinskogo narodu 1648 1657 rokiv pid provodom Bogdana Hmelnickogo 1655 roku zdobuv Korsun She za getmanuvannya B Hmelnickogo otrimav pravo na volodinnya s Horuzhivkoyu Getmanuvannya Ivana Vigovskogo 1657 1659 Buv prihilnikom getmana Ivana Vigovskogo Otrimav sotnickij uryad u Piryatini 1659 1660 v Lubenskomu polku Posolstvo do Stambula 1659 Vid imeni getmana 1659 roku yizdiv z diplomatichnoyu misiyeyu do tureckogo sultana Mehmeda IV Buv prijnyatij u Stambuli duzhe priyazno sam sultan nibito prozvav jogo Gamalem micnim bogatirem Getmanuvannya Yuriya Hmelnickogo 1659 1663 G Gamaliya yak i jogo batko Mihajlo z pevnih prichin imovirno stav protivnikom getmana Yuriya Hmelnickogo ta pidtrimav nakaznogo getmana na Livoberezhzhi Ya Somka Nadali prodovzhuvav utrimuvati uryad piryatinskogo sotnika 1661 1664 Getmanuvannya Ivana Bryuhoveckogo 1663 1668 Lubenske polkovnictvo 1664 1666 Gamaliya pidtrimuvav getmana I Bryuhoveckogo Vzimku navesni 1664 roku ocholiv u nogo Lubenskij polk zamist Gnata Verbickogo Na danomu uryadi perebuvav protyagom 1664 1666 rokiv Navesni 1664 roku brav uchast u pohodi Bryuhoveckogo na Pravoberezhzhya Pislya perepravi cherez Dnipro 15 25 kvitnya v rajoni Sokirnoyi peredovij zagin livoberezhciv na choli z vijskovim osavulom Parhomom Nuzhnim pereyaslavskim polkovnikom Danilom Yermolenkom ta lubenskim polkovnikom Grigoriyem Gamaliyeyu vvijshov do Cherkas Nezvazhayuchi na poperedni zayavi miskih zhiteliv pro bazhannya piddatisya kozaki Bryuhoveckogo v pokarannya za te sho cherkasci v svij chas opinilisya na boci Rechi Pospolitoyi pograbuvali misto Naprikinci zhovtnya cogo zh roku richpospolitski zagoni pid komanduvannyam rotmistra Samijla Lyasha ta kozacki polki getmana P Teteri otochili u Medvini moskovskij zagin G Kosagova sho napravlyavsya do Umani ta kozakiv lubenskogo polkovnika Grigoriya Gamaliyi Obloga trivala chotiri tizhni bitva za misto nabula zapeklogo harakteru V rezultati polski vijska zaznavshi vazhkih vtrat zmusheni buli vidstupiti V nich z 3 13 na 4 14 kvitnya 1665 roku poslani getmanom I Bryuhoveckim kozaki lubenskogo polkovnika Grigoriya Gamaliyi ta moskovski soldati Fedora Protasyeva zajnyali Korsun znishivshi 700 polyakiv Polska zaloga vidsidilasya v zamku j zapalila cerkvu ot kotorye cerkvi i ves gorod Korsun ognem vo vremya vetra zapalitisya mogl Tomu polkovnik nakazav usih meshkanciv s zhenami i s detmi vivesti do Kaneva a potim na Livoberezhzhya yak govorili do 10 tis lyudej Do polonu potrapili nakaznij getman Timish Nosach generalnij suddya Ivan Krehoveckij korsunskij polkovnik Ya Lipnyanskij Ulezko polskij polkovnik Milyavskij i ryad inshih starshin yakih potim vidpravili do Moskvi G Gamaliya voseni vzimku 1665 roku suprovodzhuvav getmana Ivana Bryuhoveckogo pid chas jogo poyizdki do moskovskogo carya Oleksiya Mihajlovicha Lubenskij polkovnik u zhovtni pidpisavsya pid Moskovskimi stattyami 18 28 listopada za inshimi danimi 3 13 grudnya otrimav moskovske dvoryanstvo Pid chas ciyeyi poyidki dehto iz starshini yak napriklad generalnij suddya P Zabila livoberezhnij kiyivskij polkovnik V Dvoreckij nizhinskij polkovnik M Gvintovka lubenskij G Gamaliya ne zadovolnyayuchis uzhe zdobutimi mayetkami pospishali oderzhati novi ta bezposeredno cherez golovu getmana Bryuhoveckogo zvertalisya z vidpovidnimi klopotannyami do carya Tak G Gamaliya prosiv carya zatverditi svoyeyu gramotoyu ponad poperednogo zatverdzhennya getmanom pravo na volodinnya v Lohvicah tvoego gosudareva izmѣnnika Manujla Greka dvor so vsѣm stroenem s lѣsami i s hoturami i s sѣnozhatmi i na tot dvor so vsm ugodem a takozh na sela Horuzhivku i Hitci Ce stvoryuvalo duzhe nebezpechnij dlya getmana precedent yakij davav mozhlivist Moskvi intriguvati proti nogo vikoristovuyuchi nevdovolenu starshinu dlya destabilizaciyi getmanskogo prestizhu Aresht i timchasova vtrata posadi Nevdovzi pislya povernennya z Moskvi v lyutomu 1666 roku Grigorij Gamaliya buv zapidozrenij u znosinah z P Doroshenkom i zaareshtovanij I Bryuhoveckim Sidiv u Gadyachi v okovah rik i navit nibito buv vidpravlenij u 1667 roci do Sibiru Yepiskop Mstislavskij Mefodij u svoyij rozmovi z voyevodoyu P Sheremetyevim u travni 1666 roku povidomlyav sho mirgorodskogo polkovnika Gamaliyu lisyanskogo polkovnika Visochana vijskovogo suddyu Nezamaya ne syskav za nimi viny getman vidislav do Moskvi a Gamaliyu hoche skarati Vidnovlennya na posadi Lubenskogo polkovnika 1668 1669 Prote na pochatku 1668 roku G Gamaliya vzhe znovu znahodivsya v Gadyachi brav uchast u starshinskij radi yak lubenskij polkovnik 1668 1669 Cikavo sho doslidnik Viktor Gorobec nazivaye jogo gadyackim polkovnikom i vkazuye sho na comu uryadi Gamaliya perebuvav protyagom 1668 1669 1687 1688 rokiv Posolstvo do Stambula 1668 Navesni 1668 roku getman Bryuhoveckij napraviv delegaciyu do Osmanskoyi imperiyi v skladi lubenskogo polkovnika Grigoriya Gamaliyi generalnogo oboznogo Mikiti Bezpalogo kancelyarista Lavrina Kashperovicha i 17 kozakiv z propoziciyami soyuzu ta protektoratu nad Getmanshinoyu Posolstvo pribulo do Adrianopolya 12 22 kvitnya Kajmakam proviv iz nim peregovori i 26 kvitnya 6 travnya povidomiv volyu Mehmeda IV yaksho u Livoberezhzhi zalishilisya moskovski voyevodi to sultan ne zmozhe prijnyati kozakiv pid svoyu protekciyu yaksho zh yih uzhe tam nemaye to zadovolnit yihnye prohannya U travni posolstvo z sultanskim poslom chaushem virushilo do Ukrayini prote bazhanogo rezultatu ne dosyagnulo Perehid pid vladu Petra Doroshenka Povernuvshis z posolstva pislya zagibeli getmana I Bryuhoveckogo G Gamaliya perejshov na bik getmana Petra Doroshenka yakij oposeredkovano dovodivsya jomu rodichem titka G Gamaliyi bula druzhinoyu brata getmana Andriya Doroshenka a brat G Gamaliyi Andrij Gamaliya buv odruzhenij z donkoyu polkovnika chigirinskogo Grigoriya Leshinskogo svoyaka getmana Virnim Doroshenku Gamaliya zalishivsya j pislya progoloshennya getmanom na Livoberezhzhi Dem yana Ignatovicha 1669 roku j majzhe do kincya getmanstva pershogo Povernennya posadi lubenskogo polkovnika 1669 1670 Petro Doroshenko spodivavsya cherez Gamaliyu yak kolishnogo lubenskogo polkovnika zmicniti svoyi poziciyi na Livoberezhnij Ukrayini Spochatku ostannij ocholiv u svogo dyadka gadyackogo namisnika Andriya Doroshenka ohotnickij polk pochatok 1669 potim povernuv pirnach lubenskogo polkovnika yakim buv protyagom 1669 1670 rokiv Na Korsunskij radi 10 12 20 22 bereznya 1669 roku na yakij bulo zatverdzheno pidpisannya soyuznickogo dogovoru z Osmanskoyu imperiyeyu bula prisutnya nechislenna delegaciya vid polkiv Livoberezhzhya z yavilosya lishe 20 osib zokrema lubenskij polkovnik Grigorij Gamaliya sho zasvidchuvalo ne tilki povnij progrash P Doroshenka D Mnogogrishnomu ta moskovskim sanovnikam u borotbi za politichnij vpliv na livoberezhne kozactvo ale j nesprijnyattya jogo osnovnoyu masoyu tureckoyi oriyentaciyi Nezvazhayuchi na ce navesni vlitku 1669 roku vladu P Doroshenka na Livoberezhzhi viznavali Poltavskij Mirgorodskij Lubenskij na choli z G Gamaliyeyu polki j znachna chastina Pereyaslavskogo polku Grigorij Gamaliya z polkom perebuvav bilya Romniv i povidomlyav getmana pro peresuvannya vijskovih pidrozdiliv D Mnogogrishnogo Na pochatku lipnya operativnij korpus doroshenkivciv na Livoberezhzhi polki Ivana Kanivcya Nosa Perebijnosa Ivana Sirka ob yednavshis z polkami G Gamaliyi napali na tabir ohotnickih polkovnikiv Kiyashka ta Voroshila pid Rogincyami ale buli rozgromleni Voseni 1669 roku P Doroshenko napraviv na Livoberezhzhya pidrozdili nakaznogo getmana Yakova Korickogo j podilskogo polkovnika O Gogolya pidsileni 500 tatarami Voni z yednalisya z G Gamaliyeyu u rozporyadzhenni yakogo perebuvali Mirgorodskij Poltavskij i Lubenskij polki Proti nih vistupiv D Mnogogrishnij na choli Nizhinskogo Chernigivskogo Pereyaslavskogo Priluckogo ta Starodubskogo kozackih polkiv troh pihotnih polkiv 300 nizhinskih pihotinciv i najmanciv polkovnika M Murashki usogo blizko 20 tis osib Naprikinci veresnya u boyu mizh Lohviceyu j Romnami livoberezhne vijsko zdobulo peremogu Pidrozdili P Doroshenka zmusheni buli ryatuvatisya vtecheyu do Lohvici 12 22 zhovtnya P Doroshenko zvernuvsya z listom do G Gamaliyi obicyayuchi negajno napraviti do vas dlya oboroni togo krayu chambuli bilgorodskih tatar Pid kontrolem ostannogo she zalishalisya Poltavskij i perevazhna chastina Lubenskogo Mirgorodskogo ta Pereyaslavskogo polkiv U sichni 1670 roku ocholyuvanij Grigoriyem Gamaliyeyu Lubenskij polk vhodiv do korpusu nakaznogo getmana Yakova Lizoguba pid Goroshinim 27 sichnya 6 lyutogo naperedodni pidtverdzhennya Andrusivskogo peremir ya nakaznij getman Yakiv Lizogub razom z komonnimi polkovnikami Ivanom Velyuh Verbickim Gnatom Shulgoyu i Mikoloyu Rayevskim nakaznim polkovnikom Prigaroyu lubenskim polkovnikom Grigoriyem Gamaliyeyu z Goroshina pidpisav list zvernennya do naselennya Lubenskogo polku iz zaklikom zalishatisya virnimi P Doroshenku yakij milistyu Bozhoyu i svoyim shirim starannyam priviv bulo vsih ukrayinskih lyudej po oboh bokah Dnipra i Vijsko Zaporozke do povnogo bazhanogo braterstva j odnosti Nehaj sobi car moskovskij i korol polskij yako hristiyanski monarhi budut sobi zdorovi Ale nam z vami dlya chogo mizh soboyu riznitis Koli voni yak monarhi mizh soboyu pro zaspokoyennya svoyih derzhav umovlyayutsya to j nam treba ne riznyachis usim vkupi pro svoyi volnosti i pro zaspokoyennya vitchizni nashoyi Ukrayini raditis Prote zapobigti perehodam naselennya na storonu livoberezhnogo getmana ne vdalosya Vreshti resht Grigorij Gamaliya razom z inshimi doroshenkivcyami perehodit na Pravoberezhzhya Na posadi pavolockogo polkovnika 1671 1673 Na mezhi 1670 1671 rokiv P Doroshenko priznachiv Grigoriya Gamaliyu pavolockim polkovnikom na cij posadi vin zaminiv Yarosha Gricinu ta perebuvav na nij po kinec 1673 roku V cej zhe chas ochevidno getman priznachiv jogo nakaznim getmanom nad yakimos kozackim korpusom Richpospolitskij polkovnik Yan Pivo Zapolskij napav na Fastiv rozgromiv 1500 kozakiv pid provodom Gamaliyi ostannij z fastivskim sotnikom potrapili do polonu 22 lyutogo 2 bereznya 1671 roku pislya zavershennya Generalnoyi radi v Korsuni do korolya Rechi Pospolitoyi zvertayutsya chigirinskij polkovnik Ya Korickij kanivskij M Pavlovich bilocerkivskij S Butenko pavolockij G Gamaliya kalnickij G Kovalenko torgovickij S Sherbina umanskij G Bilogrud korsunskij F Kandiba kozhen z yakih osobisto vidpravlyaye lista tekst usih listiv buv majzhe identichnij do monarha pro pidtrimku politichnogo kursu P Doroshenka Odnochasno buv vidpravlenij kolektivnij list vid starshini na Zaporizhzhya z pidtrimkoyu Doroshenka ta zasudzhennyam Ostrozkoyi ugodi 2 12 veresnya 1670 Pid listom vidozvoyu postaviv svij pidpis zokrema pavolockij polkovnik Grigorij Gamaliya U travni 1671 roku G Gamaliya na choli Pavolockogo polku razom z Bilocerkivskim Korsunskim ta Kanivskim polkami brav uchast u oblozi Biloyi Cerkvi Voseni 1671 roku hanenkivci buli rozgromleni nakaznim getmanom Kindratom Tarasovichem i pavolockim polkovnikom Gamaliyeyu P Doroshenko z kincya zhovtnya rozgornuv robotu shodo mobilizaciyi kozackih polkiv iz tim shob u miru pidhodu osnovnih sil tatar i do vstanovlennya holodiv rozgornuti bojovi diyi proti Rechi Pospolitoyi ta yiyi stavlenika M Hanenka 9 19 getman zvernuvsya z Universalom do starshini j kozactva Pavolockogo polku v yakomu povidomlyav pro nablizhennya tatar i zaklikav pribuvati do nogo Getman zasterigav prijmati storonu tih vochevid malisya na uvazi M Hanenko ta jogo soratniki hto vchinyaye kolotnechu j mishaninu mizh vijskom ta lyudmi pospolitimi na shkodu lyudskij abo na vtihu vorogam Vijska Zaporozkogo Na rubezhi 1671 1672 rokiv P Doroshenko znyav oblogu Shargoroda i virushiv do Chigirina V Smolij ta V Stepankov pripuskayut sho cej vidhid mig buti sprovokovanij v tomu chisli tim sho do getmana nadijshla informaciya pro poyavu v Chigirini pavolockogo polkovnika G Gamaliyi yakij mig pretenduvati na bulavu Pislya povernennya z pohodu na Volin Polissya ta Galichinu v lyutomu berezni 1672 roku P Doroshenko viddav rozporyadzhennya polkovnikam roztashuvati soyuznikiv tatar na postij u naselenih punktah Pravoberezhzhya Prote mishani i znachna chastina kozakiv Korsunya Pavolochi Boguslava ta inshih mist ne bazhayuchi viddavati yih na potalu tataram na pochatku bereznya vidmovilisya vpuskati tih na zimivlyu Koli zh u Pavolochi j Korsuni starshina sprobuvala napolyagti na vikonanni getmanskogo nakazu kozaki zbuntuvalisya Za informaciyeyu dzherel pid chas zakolotu bulo vbito korsunskogo polkovnika Kandibu za inshimi danimi Ganibila korsunskogo pisarya ta pavolockogo nakaznogo polkovnika Gamaliyu mozhlivo Galika Gameka Prote istoriya z korsunskim buntom ye dosit neyasnoyu deyaki podiyi perekazani v dzherelah zmishuyutsya z inshim buntom yakij mav misce u kvitni 1672 roku v Umani pid chas yakogo bulo vbito polkovnika Mihajla Sulichicha ta zahopleno v polon polkovnika Kindrata Zherebila Cya informaciya potrebuye dodatkovoyi perevirki adzhe G Gamaliya j nadali vikonuvav svoyi funkciyi 10 20 lipnya 1672 roku P Doroshenko vidpraviv Universal do Pavolockogo polku v yakomu spovishav pro peremogu nad richpospolitskimi ta hanenkivskimi vijskami pid Chetvertinivkoyu a takozh povidomlyayuchi pro pributtya do nogo nevdovzi pislya bitvi hana Selima Geraya Getman pidkresliv teper z samim korolem pro Cerkvi Bozhi za volnosti vijskovi i za cilisnist vsiyeyi Ukrayini chinitimu rozpravu z nim 2 12 veresnya 1672 roku z taboru pid Mikulincyami Doroshenko vidaye Universal do polkiv Pavolockogo i Bilocerkivskogo spovishayuchi sho Hanenko vijshov z lyahami z Ukrayini a sho vin sam ide do Lvova sho polska storona hoche dogovoryuvatisya pro mir i shob voni buli oberezhni adzhe skoro orda bude povertatisya do Krimu Pavolockij polkovnik Grigorij Gamaliya pisav 27 veresnya 7 zhovtnya 1672 roku do arhimandrita Gizelya sho forteci braclavski ladizhinski i mogilivski z Ukrajni u Polshu pid prisyagoyu nashoyu j getmana nakaznogo pana Tarasovicha Kindrata u cilisnosti i pri zdorov yi vsi viprovadzheni Ukrayinsku vladu viznali j porubizhni mista Podilskogo ta Volinskogo voyevodstv Medzhibizh Sinyava Lyubar Kostyantinovichi Starokostyantiniv Polonne Labun ta inshi panu getmanu nakaznomu vidizvalisya z poklonom Tut zhe deyaki i do mene priklonyayutsya Chastina selyan i mishan zalishayuchi domivki pochala pereselyatisya na tereni kozackoyi Ukrayini Voseni meshkanci Polonnogo poslali svoyih predstavnikiv do pavolockogo polkovnika zaprosili do mista zalogu ukrayinskogo vijska i prisyagnuli Ukrayinskij derzhavi 13 23 grudnya P Doroshenko vidav Universal kozackij starshini Pavolockogo ta Bilocerkivskogo polkiv pributi do Korsunya dlya vidsichi napadu korolivskogo vijska Pererahovani meshkanci mistechok Antonova Volodarki Torchici Lobacheva P yatigoriv U berezni 1673 roku G Gamaliya z polkovnikami Ivanom Kanivcem ta Verbickim z polkami perebuvali v Fastovi ta Trilisah i posilali roz yizdi pid Kiyiv dlya zahoplennya yazikiv Todi zh getman Doroshenko zaplanuvav na kinec kvitnya vistupiti z usima silami dlya zahoplennya Biloyi Cerkvi Pavolockij polkovnik otrimav nakaz ruhatisya do cogo mista dlya vzyattya jogo v oblogu Prote ostannya ne bula zdijsnena 20 30 bereznya v Pavolochi generalnij osavul Shulika Gnat prijnyav prisyagu Doroshenku v polkovnika Yana Pivo Zapolskogo Shulika stav nakaznim getmanom Kozackij korpus serdyucki polki Pavolockij i Bilocerkivskij polki u berezni pidstupiv do Biloyi Cerkvi Pid mistechkom Nastashkoyu stavsya bij u yakomu Shulika vtrativ svogo horunzhogo i bagato kozakiv Na comu nastup bulo pripineno adzhe informaciya pro nablizhennya hana viyavilasya netochnoyu j getman zmushenij buv vidmovitisya vid zadumu ovoloditi polskoyu tverdineyu roztashovanoyu u serci Pravoberezhnoyi Getmanshini Doroshenko buv povidomlenij pro ruh vijsk Hanenka i vislav proti nogo na pochatku serpnya 1673 r chotiri kozackih polki yaki zibralisya v Pavolochi na choli z nakaznim getmanom Yakovom Lizogubom razom z nimi buli j tatari cheremisi vsogo 15 000 vijska Hanenko buv rozbitij pid Kiyevom 11 21 veresnya Na posadi generalnogo osavula ta nakaznogo getmana Pislya ciyeyi vipravi na mezhi 1673 1674 rokiv Grigorij Gamaliya dosyagnuv piku svoyeyi kar yeri Vin obijnyav posadi generalnogo osavula ta neodnorazovo priznachavsya nakaznim getmanom Na pavolockomu polkovnictvi jogo zaminiv brat getmana Andrij Doroshenko U lyutomu Petro Doroshenko doruchiv semi pravoberezhnim polkovnikam s glavnym nad nimi komandirom Grigoriem Gamaleem oboronyati Korsun vid Samojlovicha i knyazya Grigoriya Romodanovskogo pislya togo yak voni zajnyali Cherkasi j Kaniv V seredini lyutogo golovni sili pid provodom nakaznogo getmana G Gamaliyi Doroshenko skupchiv mizh Lisyankoyu j Korsunem Pislya porazki korpusu G Doroshenka pid Lisyankoyu v Korsuni pochavsya zakolot i starshina j kozaki pochali gukati sho treba piddatisya carevi Todi virni Doroshenkovi lyudi jogo brat Andrij test P Yanenko Hmelnickij s Gamaleenkami Grigoriyem ta Yakovom i mozhlivo Andriyem vihopilisya z Korsunya j vtekli do Chigirina V listi vid 6 16 bereznya I Samojlovich pisav caryu sho i marta 4 dnya v Pereyaslovl posle ih ubegu polkovniki kotorye s nimi byli v Korsuni v zbore se est Korsunskoj Bryaslovskoj Kalnickoj Podolskoj i Povolockogo polku s starshinoyu azh po samyj Dnestr vashemu carskomu presvetlomu velichestvu dobiv chelom potomu zh na vernoe i vechnoe poddanstvo prisyagoyu v Lysenke utverzhdeny ostalis do predydushago nashego vedoma s yasaulom s tovarishi stoyat v Lysenke i v Korsune Petro Doroshenko zrobiv sprobu vidnoviti vtracheni poziciyi Pislya Velikodnya 1674 roku vin viryadiv viddil svoyih kozakiv i serdenyat pid provodom nakaznogo getmana G Gamaliyi ta brata Andriya dodavshi yim 2000 ordi shob privertati deyaki mista sho prijnyali moskovske piddanstvo Orlovec ta Balakliyu vdalosya povernuti odnak rozvinuti uspih doroshenkivcyam ne vdalosya Pid chas bitvi pid Smiloyu 19 29 chervnya z livoberezhnimi polkami R Dmitrashka Rajchi doroshenkivci zaznali porazki v tomu chisli cherez vtechu tatar Andrij Doroshenko buv poranenij i razom z Gamaliyami j Yanenkom sho buli pri nomu vidstupiv do Zhabotina Dmitrashko Rajcha rushiv z pid Smili z svoyim vijskom i z garmatami pid Zhabotin ale zaznav velikih vtrat i vidstupiv do Smili V lipni 1674 roku pid chas oblogi moskovskimi ta livoberezhnimi kozackimi vijskami Chigirina P Doroshenko posilav Grigoriya Gamaliyu do krimskogo hana za dopomogoyu Pid chas zdijsnennya cogo posolstva Gamaliya vochevid zalishavsya pri turecko krimskomu vijsku pid chas jogo pohodu pid Ladizhin Pislya vzyattya mista 10 20 serpnya Ostap Gogol i Grigorij Gamaliya buduchi pri vojske turskom slali listi po vsem mestam i mestechkam chtob ostaviv moskovskogo gosudarya poddavalisya k turkom Odrazu zh po zvilnennyu v kinci serpnya z oblogi Chigirina getman Doroshenko priznachiv Grigoriya Gamaliyu nakaznim getmanom i svoyim upovnovazhenim pri velikomu vizirevi zvelivshi shob vin z usih sil umovlyav sultana tureckogo i velikogo vizira pro utrimannya j zberezhennya zhittya lyudskogo G Gamaliya dobrosovisno postavivsya do takogo doruchennya Vin rozsilav Universali do polkovnikiv starshin i kozakiv yaki ranishe perejshli na bik Samojlovicha j Moskvi zaklikayuchi yih vidmovlyatisya vid sprotivu j shob zapobigti lyudskim zhertvam viznavati piddanstvo Mehmedu IV Zberigsya jogo Universal vid 15 25 serpnya do bilocerkivskogo polkovnika Stepana Butenka starshin kozakiv mishan i vsogo pospilstva cogo polku v yakomu vin radiv zdravo shob vsi sumnivi i nepotribni dumki vidklavshi v storonu vchasno sultanovij velichnosti vidizvalisya z usiyeyu dobrozichlivistyu i za svij zlochin cherez vislanih osib svoyih dobivali cholom sultanu j viziru tomu sho z Braclava z Kalnika i z inshih mist pokayavshis u takij zhe vini i v zlochini lyudi ne pobachili ni najmenshoyi obrazi i ce vse za nashim prohannyam za nih donesenomu do vizira probacheno i zberezheno pri pershij sultanovij milosti Nadislavshi spisok z Universalu P Doroshenka yakim toj vas u vsomu proshaye i vidpuskaye vsyake progrishennya ta navivshi priklad Ladizhina sho stoyav pri vpertosti nakaznij getman poperedzhav vzhe to ne pobachite miloserdya nad soboyu koli vzhe vijska do vas prijdut Nastupnogo roku P Doroshenko vzhivav energijnih zahodiv shob za dopomogoyu tatarskih pidrozdiliv ponoviti vladu nad vtrachenoyu teritoriyeyu ta stvoriti placdarmi na Livoberezhzhi Na pochatku drugoyi dekadi lyutogo 1675 roku serdenyata i tatari z yavilisya pid Keleberdoyu de bagatoh hristiyan do polonu vpijmali i nemalo shkodi vchinili 2 12 lyutogo radnik getmana Grigorij Gamaliya z 2 tis serdenyat i kompanijcyami trichi shturmuvav m Bubniv prote zaznavshi nevdachi zmushenij buv vidstupiti U berezni getman posilaye do sultana Mehmeda IV posolstvo na choli z generalnim pisarem M Vuyahevichem i polkovnikom G Gamaliyeyu Ti mali prositi u sultana dopomogi dlya pohodu na Livoberezhzhya ta pidtverdzhennya sultanom getmanskih povnovazhen P Doroshenka Konflikt z Petrom Doroshenkom Perehid na Livoberezhzhya Dosyagnuvshi v kinci zhovtnya 1675 roku porozuminnya iz Zaporozhzhyam ta koshovim I Sirkom P Doroshenko zvilniv usih v yazniv ciyeyi i tiyeyi storoni Dnipra a takozh polskih polonenih Chastina starshin i rodichiv getmana pozitivno ocinyuvala takij politichnij manevr prote negativno sprijnyali jogo soyuz iz zaporozhcyami ta namiri borotisya za vladu v kozackij Ukrayini ti starshini ta kozaki kotri grupuvalisya navkolo kolishnogo polkovnika G Gamaliyi Nevdovzi pislya vid yizdu I Sirka na Sich mizh P Doroshenkom ta G Gamaliyeyu stavsya gostrij konflikt yakij za svidchennyam ostannogo pereris u sutichku Rozgnivanij G Gamaliya zalishiv druzhinu i ditej i vse majno u Chigirini a sam z molodshim bratom Andriyem utik do I Samojlovicha Pid provodom getmana Ivana Samojlovicha 1675 1687 Za slovami Gamaliyi sered polkovnikiv j inshih starshin vizrila proti getmana zmova tayemna rada Voni uhvalili bud yakim sposobom zahopivshi P Doroshenka yim privezti na syu storonu do nogo getmana I Samojlovicha G Gamaliya zapevnyav sho ce maye statisya najblizhchim chasom bo starshina tamteshnya vsya bazhaye u carskoyi velichnosti u piddanstvi buti 27 grudnya 1675 6 sichnya 1676 roku u svoyij gramoti P Doroshenku car povidomlyav sho polkovnik Gamaliya i brat jogo prisyagnuli caryu ta vsi yihni viny buli yim prosheni Getman Samojlovich yakij nikoli ne mig zabuti doroshenkivskogo minulogo G Gamaliyi trimav jogo bagato rokiv u neviraznomu stani znachnogo vijskovogo tovarisha ne priznachayuchi na zhodnu znachnu kerivnu posadu Grigorij Mihajlovich chekav svogo chasu poselivshis u Lohvici ta skupovuyuchi grunti navkolo neyi Vin buv amnistovanij carskim uryadom 1676 roku Uchast u Kolomackomu perevoroti Gamaliya brav uchast u nevdalomu pershomu Krimskomu pohodi 1687 roku Vijsko povernuvshis z pohodu stalo taborom nad richkoyu Kolomakom Vigorodzhuyuchi realnogo kerivnika pohodu favorita regentki carivni Sofiyi Oleksiyivni boyarina i knyazya Vasilya Vasilovicha Golicina livoberezhni starshini vchinili zmovu shob usyu vinu za nevdachu pohodu poklasti na Samojlovicha j domogtisya usunennya jogo vid getmanstva Sered nih buli generalnij oboznij Vasil Borkovskij generalnij suddya Mihajlo Vuyehovich generalni pisari Prokopovich i Vasil Kochubej i polkovniki Kostyantin Solonina Yakiv Lizogub Grigorij Gamaliya Dmitrashko Rajcha i Stepan Zabila Voni napisali donos vid 7 17 lipnya 1687 roku na svogo getmana v yakomu ostannogo dvadcyatma troma punktami zvinuvatili u zradi Nathnennikom zmovi i avtorom cholobitnoyi istoriki nebezpidstavno vvazhayut Ivana Mazepu yakij cile desyatirichchya 1676 1687 buv dovirenoyu osoboyu getmana dobre znav jogo diyi i tayemni pomisli Knyaz Golicin spishno vidpraviv starshinsku cholobitnu do Moskvi dlya virishennya spravi carskim uryadom Pislya dopitu u boyarina Golicina Samojlovich zaperechiv use v chomu jogo zvinuvachuvali ta pochav vipravdovuvatisya Ale tut na nogo nakinulisya polkovniki Solonina Dmitrashko Rajcha Gamaliya Zav yazalasya garyacha superechka polkovniki tak rozlyutilisya sho ladni buli pobiti getmana ale Golicin ne dopustiv yih do cogo ta nakazav vidvesti zvinuvachenogo 23 lipnya 2 serpnya Samojlovich buv pozbavlenij getmanstva ta zaareshtovanij razom iz sinom Yakovom i deyakimi svoyimi pribichnikami Getmanstvo Ivana Mazepi Na uryadi Lubenskogo polkovnika 1687 1688 24 lipnya 3 serpnya 1687 roku starshinskoyu radoyu buli prijnyati rishennya stosovno polkovnikiv Moskovskij general Patrik Gordon svidchiv sho na radi buli rozpodileni polkovnicki ta inshi znatni posadi pomizh soboyu j uhvaleno z usih yih usunuti kreaturi poperednogo getmana Rada zatverdila lubenskim polkovnikom zamist poperednogo Maksima Illyashenka Grigoriya Gamaliyu Nastupnogo dnya Gamaliya pidtrimav obrannya novim getmanom Ivana Mazepu Vtrata posadi polkovnika Ale antimoskovski nastroyi G Gamaliyi jogo tradicijna prihilnist do zgodi z Osmanskoyu imperiyeyu j Krimom nezalezhna povedinka shodo molodogo I Mazepi prizveli do jogo vidstavki Gamaliya bere uchast v opoziciyi starshini proti todishnoyi politiki Mazepi Buduchi mudrim politikom u 1688 roci Mazepa pozbaviv vazhlivih posad svoyih kolishnih soratnikiv i golovnih uchasnikiv zmovi proti I Samojlovicha Vin rozumiv sho u razi potrebi voni mogli b organizuvati analogichnij zakolot i proti nogo Moskovskij uryad nakazav pozbaviti Gamaliyu polkovnictva j navit vzyati pod karaul Jogo zaminiv na cij posadi Leontij Svichka kotrij trimav pirnach do pochatku novogo stolittya Ostanni roki zhittya ta smert Nezabarom Mazepa pomirivsya z G Gamaliyeyu ta nadav jomu novi mayetnosti zokrema 1689 roku s Bodakvu z mlinami na r Suli Nadali ostannij meshkav u Lohvici de buli sotnikami jogo rodichi viv gospodarstvo volodiv ta keruvav bagatma mayetkami Vikonuvav razovi doruchennya getmana suprovodzhuvav jogo v poyizdci do Moskvi 1689 roku yak znachnij vijskovij tovarish starshij Cogo zh roku otrimav Universal na s Korovinci Romenskoyi sotni Putivlskij voyevoda M Golenishev 1689 roku povidomlyav Malorosijskij prikaz pro te sho kilka zhiteliv Ternovoyi Slobodi Putivlskogo povitu vidmovilisya nesti storozhovu sluzhbu i pereselilisya v susidnye ukrayinske selo Horuzhivka sho nalezhalo G Gamaliyi Voyevoda vstanoviv sho Gamaliya davno zaklikav do sebe selyan moskovskih povitiv obicyayuchi zvilniti yih vid vikonannya feodalnih povinnostej protyagom 15 rokiv I reshta cholovichogo naselennya Ternovoyi Slobodi polkovye i gorodovye sluzhby vse hotyat idti za nego zh Grigoriya sluzhbu Shob ne dopustiti cogo voyevoda napraviv u slobodu zagin draguniv ale i vin viyavivsya nespromozhnim zupiniti pereselenciv Protyagom roku she 40 selyanskih simej vidijshli na Livoberezhnu Ukrayinu i zasnuvali slobodu na r Ternivci Pereselenci zajmalisya silskim gospodarstvom pracyuvali na mlinah G Gamaliyi Voyevoda zaproponuvav uryadovi vidibrati u ostannogo prikordonni z Moskovshinoyu zemli j priyednati yih do Putivlskogo povitu Prote ne bazhayuchi zagostryuvati vidnosini z starshinoyu carskij uryad ne pogodivsya na ce 5 15 bereznya 1690 roku getman Mazepa respektuyuchi my nagodnie i znachnye zdavna v Vojsku Zaporozkom pana Grigoriya Gamalei ronenye prislugi pidtverdiv volodinnya grebleyu na r Suli a takozh s Hruli V kinci veresnya cogo zh roku otrimav carsku pidtverdzhuvalnu gramotu na sela Horuzhivku ta Bodakvu z mlinami na r Suli v 1696 roci pridbav u Lohvici greblyu Svyatecku na richci Sulici u vdovi Zaslavcya 16 26 grudnya 1694 roku napisav zapovit vidpisavshi vsi mayetki druzhini Pomer u lipni 1702 roku v Lohvici bezditnim i pohovanij bilya miscevoyi cerkvi Rizdva Bogorodici Jogo druzhina 6 16 serpnya 1702 r podaruvala Svyatecku greblyu v Lohvici Mgarskomu Lubenskomu monastiryu chastinu mayetnostej cholovika zapovila 11 21 grudnya 1710 r Mihajlivskomu Zolotoverhomu monastirevi v Kiyevi ta Mgarskomu Spaso Preobrazhenskomu monastirevi u Lubnah Vshanuvannya pam yatiU listopadi 2012 roku u centralnomu parku Lohvici O Panchenkom poblizu miscya de kolis znahodilas cerkva a piznishe Sobor Rizdva Presvyatoyi Bogorodici ta kolo miscya pohovannya Grigoriya Gamaliya vstanovleno pam yatnij kozackij hrest U misti Kremenchuk proyizd Yaroslavskij perejmenuvali na proyizd Grigoriya Gamaliyi Dzherela posilannya i literaturaDovidnik z istoriyi Ukrayini 9 travnya 2009 u Wayback Machine Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 712 c Zaruba V Kozacka starshina Getmanskoyi Ukrayini 1648 1782 personalnij sklad ta rodinni zv yazki Dnipropetrovsk LIRA 2011 932 c ISBN 978 966 383 297 5 Kovalenko S Ukrayina pid bulavoyu Bogdana Hmelnickogo Enciklopediya u 3 h tomah T 3 Kiyiv Stiks Ko 2009 ISBN 978 966 96849 3 6 Krivosheya V Kozacka elita Getmanshini K IPiEND imeni I F Kurasa NAN Ukrayini 2008 452 s ISBN 978 966 02 4850 Modzalevskij V L Malorossijskij rodoslovnik K 1908 t 1 ros Panashenko V V Gamaliya Grigorij Mihajlovich st u Enciklopediya istoriyi Ukrayini t 2 K Naukova dumka 2004 Sergijchuk V I Gamaliya Grigorij Mihajlovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760s ISBN 966 316 039 X Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 632 s ISBN 978 617 569 051 2 Chuhlib T Getmani Pravoberezhnoyi Ukrayini v istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi 1663 1713 K Vidavnichij dim Kiyevo Mogilyanska Akademiya 2004 288 s ISBN 966 518 304 4 PrimitkiOgloblin O Dva portreti diyachiv Mazepinskoyi dobi Ukrayinskij istorik 1972 03 04 35 36 s 22 1 23 listopada 2018 u Wayback Machine Zaruba V M Kozacka starshina Getmanskoyi Ukrayini 1648 1782 personalnij sklad ta rodinni zv yazki Dnipropetrovsk LIRA 2011 s 96 Reyestr Vijska Zaporozkogo 1649 roku Pidgot do druku O V Todijchuk golov uporyad ta in Redkol F P Shevchenko vidp red ta in K Naukova dumka 1995 ISBN 5 12 002042 9 s 64 67 Modzalevskij V L Malorossijskij rodoslovnik T 1 A D K 1908 s 238 Modzalevskij V L Malorossijskij rodoslovnik T 1 A D K 1908 s 239 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 s 275 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 s 273 Krivosheya V V Kozacka elita Getmanshini K 2008 ISBN 978 966 02 4850 s 168 Yakovleva T Ruyina Getmanshini Vid Pereyaslavskoyi radi 2 do Andrusivskoyi ugodi 1659 1667 rr Per z ros L Bilik K Vid vo Solomiyi Pavlichko Osnovi 2003 ISBN 966 500 099 3 s 22 Zaruba V M Kozacka starshina Getmanskoyi Ukrayini 1648 1782 personalnij sklad ta rodinni zv yazki Dnipropetrovsk LIRA 2011 s 96 97 Krivosheya V V Kozacka elita Getmanshini K 2008 ISBN 978 966 02 4850 s 185 Gazin V V Getman Pavlo Teterya Socialno politichnij portret Kam yanec Podilskij Aksioma 2007 ISBN 978 966 496 010 3 s 145 146 Gazin V V Getman Pavlo Teterya Socialno politichnij portret Kam yanec Podilskij Aksioma 2007 ISBN 978 966 496 010 3 s 158 Smolij V Stepankov V Ukrayinska nacionalna revolyuciya XVII st 1648 1676 rr NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K Vid dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2009 s 330 Yakovleva T Ruyina Getmanshini Vid Pereyaslavskoyi radi 2 do Andrusivskoyi ugodi 1659 1667 rr Per z ros L Bilik K Vid vo Solomiyi Pavlichko Osnovi 2003 ISBN 966 500 099 3 s 450 451 Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 s 47 Zaruba V M Kozacka starshina Getmanskoyi Ukrayini 1648 1782 personalnij sklad ta rodinni zv yazki Dnipropetrovsk LIRA 2011 s 97 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 6 1665 1668 SPb Tip Eduarda Praca 1869 s 14 15 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 6 1665 1668 SPb Tip Eduarda Praca 1869 s 22 23 Golobuckij V Zaporozke kozactvo K Visha shkola 1994 539 s ISBN 5 11 003970 4 s 429 Bachinska O A Chuhlib T V Sherbak V O Ukrayinske kozactvo Zoloti storinki istoriyi K PP KRISTAL BUK 2015 s 120 Gorobec V Vlada ta socium Getmanatu Doslidzhennya z politichnoyi i socialnoyi istoriyi rannomodernoyi Ukrayini K Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2009 ISBN 978 966 02 5007 9 s 121 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 s 204 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 s 158 Modzalevskij V L Malorossijskij rodoslovnik T 1 A D K 1908 s 238 452 Petrovskij M 3 zhittya Petra Doroshenka na Moskovshini ZNTSh t 100 Lviv 1930 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 s 194 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 s 403 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 s 213 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 s 213 214 Krivosheya V V Kozacka starshina Pravoberezhzhya 1665 r kinec XVII st Gileya naukovij visnik Zbirnik naukovih prac Gol red V M Vashkevich K 2008 s 10 Chuhlib T Getmani Pravoberezhnoyi Ukrayini v istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi 1663 1713 K Vidavnichij dim Kiyevo Mogilyanska Akademiya 2004 s 74 75 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 s 252 Krivosheya V Genealogiya ukrayinskogo kozactva Bilocerkivskij polk K Stilos 2002 ISBN 966 8009 28 2 s 90 Chuhlib T Getmani Pravoberezhnoyi Ukrayini v istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi 1663 1713 K Vidavnichij dim Kiyevo Mogilyanska Akademiya 2004 s 82 83 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 s 296 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 s 310 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 s 695 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 s 349 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 s 357 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 s 366 Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 s 393 394 Universali ukrayinskih getmaniv vid Ivana Vigovskogo do Ivana Samojlovicha 1657 1687 Materiali do ukrayinskogo diplomatariyu Kiyiv Lviv NTSh 2004 s 433 434 Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 s 422 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 s 412 Polonska fortecya 2 15 listopada 2017 u Wayback Machine Universali ukrayinskih getmaniv vid Ivana Vigovskogo do Ivana Samojlovicha 1657 1687 Materiali do ukrayinskogo diplomatariyu Kiyiv Lviv NTSh 2004 s 434 435 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 11 1672 1674 Pribavleniya 1657 SPb Tip M Ettingera 1879 s 244 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 s 446 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 s 768 Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 s 474 475 Rigelman O I Litopisna opovid pro Malu Rosiyu ta yiyi narod i kozakiv uzagali Vst St upor Ta primitki P M Sasa V O Sherbaka K Libid 1994 ISBN 5 325 00163 9 s 415 416 Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 s 488 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 11 1672 1674 Pribavleniya 1657 SPb Tip M Ettingera 1879 s 493 Petrovskij M Narisi istoriyi Ukrayini XVII pochatku XVIII stolit Doslidi nad Litopisom Samovidcya H Derzhavne vidavnictvo Ukrayini 1930 s 408 Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 s 506 Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 s 500 501 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 11 1672 1674 Pribavleniya 1657 SPb Tip M Ettingera 1879 s 546 Krikun M Mizh vijnoyu i radoyu Kozactvo Pravoberezhnoyi Ukrayini v drugij polovini XVII na pochatku XVIII stolittya statti i materiyali K Kritika 2006 s 56 57 375 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 s 525 526 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 s 548 Chuhlib T Getmani Pravoberezhnoyi Ukrayini v istoriyi Centralno Shidnoyi Yevropi 1663 1713 K Vidavnichij dim Kiyevo Mogilyanska Akademiya 2004 s 87 88 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 s 576 577 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 ISBN 978 617 569 051 2 s 577 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 12 1675 1676 SPb Tip bratev Panteleevyh 1882 s 403 Kostomarov M I Galereya portretiv Biogr Narisi Dlya sered Ta st shk Viku K Veselka 1993 ISBN 5 301 01266 5 s 187 Reyent O P Kolyada I A Usi getmani Ukrayini Harkiv Folio 2008 ISBN 978 966 03 4002 2 s 263 Kostomarov M I Galereya portretiv Biogr Narisi Dlya sered Ta st shk Viku K Veselka 1993 ISBN 5 301 01266 5 s 189 Krivosheya V V Kozacka elita Getmanshini K 2008 ISBN 978 966 02 4850 s 250 Bachinska O A Chuhlib T V Sherbak V O Ukrayinske kozactvo Zoloti storinki istoriyi K PP KRISTAL BUK 2015 s 165 Krivosheya V V Kozacka elita Getmanshini K 2008 ISBN 978 966 02 4850 s 260 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 c 260 Borisenko V J Socialno ekonomichnij rozvitok Livoberezhnoyi Ukrayini v drugij polovini XVII st K Nauk dumka 1986 s 53 Krivosheya V V Krivosheya I I Krivosheya O V Neuryadova starshina Getmanshini K Stilos 2009 s 77

Дата публікації:
Топ