Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Миха йло Сули чич Суличенко Сулитич 1 а пол XVII століття пом 18 квітня 1672 козацький військовий та державний діяч Паво

Михайло Суличич

Михайло Суличич

Миха́йло Сули́чич (Суличенко, Сулитич) (1-а пол. XVII століття. — пом. 18 квітня 1672) — козацький військовий та державний діяч, Паволоцький полковник, Генеральний суддя Війська Запорозького та Наказний гетьман.

Михайло Суличич
козацький полковник, керівник Паволоцького полку
? - червень 1653 р. — 1654
Попередник Степан Хмелецький
Наступник Григорій Зубченко
травень 1655 — травень 1658 - ?
Попередник Григорій Зубченко, Михайло Богаченко
Наступник Іван Богун
Генеральний суддя Війська Запорозького
? - 18 серпня 1665 — лютий 1666 - ?
Попередник Герман Гапонович
Наступник
Наказний гетьман Правобережної України
? - 1672 — ?
Народився (1-ша половина XVII ст.)
Помер 18 квітня 1672(1672-04-18)
Умань
Діти Андрій Суличич, писар Черкаського полку (1659–1662)
Релігія православ'я

Життєпис

Походження та ранні роки

За однією з версій, народився на території Паволоцького полку в першій половині XVII століття. Хоча, у Реєстрі 1649 року серед козаків Чорнокам'янської сотні Білоцерківського полку значиться Савка Сулятиц, а потім у цій же сотні записаний козак Михайло, прізвище якого не вказано. Цей варіант можливий, в тому числі, через відносну близькість Чорної Кам'янки до Паволочі, приналежність обох до Білоцерківського полку 1649 року. Натомість, дослідник С. Коваленко припускає, що М. Суличича було внесено до Реєстру під іменем Михно Сульщенко дев'ятнадцятим у складі Драгилевої сотні Черкаського полку. Тому, перед службою у Паволоцькому полку він служив у Черкаському полку і, ймовірно, був родом з Черкас або тривалий час там мешкав. На користь цієї версії свідчить також те, що його гаданий син Андрій Суличич займав в цьому полку посаду писаря протягом 1659-1662 років.

Роки Хмельниччини

Протягом Хмельниччини Михайло Суличич виконував дипломатичні місії Б. Хмельницького, очолював козацькі посольства.

Посольство до Московського царства

12 січня 1651 року гетьман відправив посольство на чолі з М. Суличичем до Московського царства з проханням зберігати дружні відносини з Україною і не допомагати Речі Посполитій. Суличич, очевидно за вказівкою Хмельницького, щоб привернути на свій бік царя та його вельмож, в Москві наголошував, що: «Гетман Богдан Хмелницкой… коли был и не гетманом того искал, чтобы ему быть царского величества под высокою рукою…». В середині березня він повертається з Москви разом із московським послом М. Лопухіним, який привіз гетьману царські грамоти.

Паволоцьке полковництво

У червні 1653 р. Михайло Суличич вперше згадується як паволоцький полковник. Є думка, що цьому призначенню могло передувати його переведення до Паволоцького полку після відновлення останнього в 1651-1652 роках.

Відрядження до Волощини та Трансільванії

В цей час Богдан Хмельницький робить спробу порозумітися з правителями Валахії й Трансільванії: приблизно 11-12 червня він відправив паволоцького полковника М. Суличича до Дьєрдя ІІ Ракоці та Матвія Басараба, переконуючи їх у доцільності збереження миру з його сватом В. Лупу. Трансільванський князь більш як на півроку затримав у себе це посольство. Під час Переяславської ради М. Суличич перебував у Семигороді, тому не присягав на вірність московському цареві. Лише в кінці січня 1654 року Ракоці вирядив його назад і вислав з ним листи від себе та від своїх союзників — воєводи молдавського і мунтянського наступного змісту: Ракоці виправдувався, чому він затримав торік гетьманських послів, і виявляв бажання відновити давні приязні відносини.

За відсутності Суличича, до Паволоцького полку 14 (24) січня 1654 року був виряджений стольник і думний дворянин Іван Степанович Тєлєпнєв для того, щоб «всяких чинов людей к вере приводить и городы и всякие крепости и наряд в зелье и свинец и всякое строение описать». Як видно далі, ця місія була невдалою, полк довгий час не приймав присяги на вірність царю. У листі від 19 (29) липня 1654 р. з-під Фастова до царя Олексія Михайловича Богдан Хмельницький зазначав, що Паволоцький полк разом з Вінницьким несе варту проти «ляхів», а тому неможливо скласти реєстр.

Втрата посади полковника

Лише в першій половині лютого 1654 року Суличич повернувся з посольства. Звідтоді й по травень 1655 року згадки про нього як паволоцького полковника зникають. На думку В. Кривошеї, в цей період він полишив цю посаду. Невідомо, з чим це пов'язано — можливо далася взнаки відмова присягати на вірність царю після Переяславської ради. В цей час як паволоцькі полковники, зокрема наказні, згадуються в джерелах Григорій Зубченко (квітень 1654) та Михайло Богаченко (серпень-жовтень 1654).

У збірці «Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657» в Наказі Б. Хмельницького від 28 вересня (8 жовтня) 1654 р. послові до московського уряду Антону Ждановичу першим пунктом було вказано «Обявить то, что посылали полковника паволоцкого до Крыму тогда и до сего времени задержали и не отпускают». У примітці упорядників вказано, що тут йдеться про «Михайла Суличича, який був паволоцьким полковником у 1653—1654 рр.». Хоча, очевидно, тут сталася помилка і в даному випадку мова йде про паволоцького полковника М. Богаченка, який саме в цей час перебував з посольством у Криму. Проте дослідник С. Коваленко взагалі припускає, що М. Суличич і М. Богаченко — одна і та ж особа. Як він зазначає, М. Суличич іноді послуговувався прізвищем Богаченко. Тому Коваленко вважає, що М. Суличич повернувся на посаду паволоцького полковника у вересні 1654 року і одразу після цього його було відправлено з посольством до Криму, хоча в усіх документах йдеться про посольство саме М. Богаченка.

Відновлення на посаді

На думку В. Кривошеї, вдруге М. Суличич обіймав посаду паволоцького полковника з травня 1655 по червень 1658 року, хоча докладних писемних відомостей про це майже немає, а ті, що є, відносяться переважно до 1658 року.

Гетьманство Івана Виговського

З приходом до влади нового гетьмана І. Виговського, М. Суличич, очевидно, зберігає свою посаду полковника. Як паволоцький полковник він був присутній 7 (17) лютого 1658 року на раді в Переяславі, в результаті проведення якої 25 лютого було ще раз підтверджено гетьманство І. Виговського.

Можна констатувати, що відносини між Суличичем та гетьманом Іваном Виговським не склалися. Можливо, тут далася взнаки орієнтація першого на співпрацю з московським урядом, або підтримка ним виступу Мартина Пушкаря. Так, паволоцький полковник ще під час першого наступу на Пушкаря остерігав своїх товаришів, щоб «не стратили славної пам'яті покійного гетьмана», захопившись боротьбою з Пушкарем і відкривши полякам і орді західний кордон. 18 (28) травня з Торчиці він написав листа київському воєводі Андрію Бутурліну і наказному київському полковнику Павлу Яненку-Хмельницькому про антимосковські дії Виговського і, одночасно, радив підтримати Пушкаря.

Суличич не пішов у похід проти повстанців Пушкаря і після перемоги Виговського вимушений був втекти з полку. Після поразки повстання Пушкаря, гетьман понищив багатьох полковників, котрих він підозрював у змові. Водночас з репресіями проти полковників, в 1658 р. було розстріляно 12 сотників різних полків «за то что они писмами ссилались с Пушкарем». Уманський полковник Безпалий, паволоцький Суличич, генеральний осавул Ковалевський від гетьманського гніву повтікали. Цікаво, що київський воєвода В. Шереметєв у відписці царю від 15-23 липня 1658 р. називає М. Суличича торчицьким (не паволоцьким) полковником.

Спроба знищити Паволоцького полковника Михайла Суличича безсумнівно посилила опозиційні антивиговські настрої у цьому полку. Після вищевказаних подій Суличич втрачає посаду паволоцького полковника, на цьому посту ми бачимо, принаймні з серпня 1658 р., Івана Богуна.

Гетьманство Юрія Хмельницького

Після зміни уряду І. Виговського урядом Ю. Хмельницького, Михайло Суличич поновив державну службу, будучи, очевидно, вписаним до складу Військового товариства. Він разом з А. Одинцем, В. Дворецьким, О. Фецкевичем, П. Апостолом, М. Булигою, П. Дорошенком, Н. Кононовичем, Г. Дорошенком, контролював московський вектор зовнішньополітичної діяльності цього гетьмана.

Невдале посольство до Москви

9 жовтня 1660 року в розпал Слободищенської битви Юрій Хмельницький відрядив Михайла Суличича разом з Нестором Кононовичем Унучко-Посудевським та Григорієм Дорошенком як послів до Москви з реляцією про своє становище. Гетьман… казав йому засвідчити там, що він пристав до поляків по неволі; заприсягти королю його примусили задніпрянські полковники, зрадники; вони «по лядському хотінню шукають погибелі всього війська запорозького». Юрій благав Москву не винуватити його; тепер він піклуватиметься, щоб Правобережну Україну привернути до царя і сам вже ніколи не виступить з підданства і слухняності до нього.

Це посольство прибуло до Москви на рубежі 1660-1661 років і, очевидно, було заарештоване. Відомо, що Н. Кононович та Г. Дорошенко перебували в полоні аж до 1667 року. Михайло Суличич мабуть звільнився раніше, адже ми бачимо його в Україні вже 1665 року.

Гетьманування Петра Дорошенка

На посаді Генерального судді

За гетьманування Петра Дорошенка Михайло Суличич досягнув найвищих щаблів у своїй кар'єрі. Він обіймав посаду Генерального судді (18 серпня 1665 — лютий 1666 — ?). Його підпис як Генерального судді стоїть під Присягою Війська Запорозького і гетьмана П. Дорошенка польському королю від 8 (18) серпня 1665 р., під «Інструкцією» козацьким послам на Сейм від лютого 1666 року.

Маємо інформацію про те, що від гетьмана П. Дорошенка до кримського хана в лютому-березні 1672 року послами їздили Матвій Бойченко і (ймовірно Михайло) Суличич.

На посаді компанійського полковника, наказного гетьмана. Загибель

З посади Генерального судді Суличич перейшов на посаду полковника, очевидно компанійського охочекомонного. 1672 року Михайло Суличич обійняв посаду наказного гетьмана. Проте, досягнувши піку кар'єри, М. Суличич загинув за досить банальних обставин. Так, невдоволення міщан Умані постоєм сердюцьких полків гетьмана Дорошенка вилилося 18 квітня 1672 року через побутовий конфлікт у масове повстання. Докладний його опис залишив С. Величко (щоправда, він помилково переніс саму подію на весну 1673 р.):

image «Коли ж підпилі Дорошенкові полковники їхали з того братського обіду в Умань на свої квартири, то один з них, компанійський Силичич (Михайло Суличич), потрутив конем на вулиці одного чи двох також підпилих чоловіків. За це інші люди, збоку, підпилі також, почали його лаяти, тоді він одразу кинувся на них із канчуком чи шаблею. Підпилі люди, побачивши те з усіх вулиць і завулків, одразу запалилися великим вогнем гніву і, схопившись хутко за дрюччя, кинулися на тих полковників. Полковники, побачивши ту на себе біду, розрізнилися. Жеребило подався вбік і сховався від убивства, а Силичич замкнувся в одному будинку на передмісті і хоча відстрілювався від людської навальності, однак не оборонився, його було забито з людьми, що були при ньому. Потім в Умані вдарено в дзвони на ґвалт, і вся цілком Умань розгорілася лютим вогнем на Дорошенкових компанійців і сердюків. Побачивши це, компанійці добралися до коней і розпорхнулися зі своїх квартир, кому Бог зволив уникнути тодішньої своєї смерті. А сердюки, збігшись до купи, либонь добре боронилися супроти шаленої людської навальності, однак проти незмірної сили не могли оборонитися і всі були вбиті не без шкоди й для уманців. А полковника Жеребила на другий день знайдено і відіслано живцем до поляків та Ханенка» image

.

Можливі родичі

Серед можливих родичів Михайла Суличича згадуються:

Примітки

  1. Реєстр Війська Запорозького 1649 року / Підгот. до друку О. В. Тодійчук (голов. упоряд.) та ін.; Редкол.: Ф. П. Шевченко (відп. ред.) та ін. — К.: Наукова думка, 1995. — . — с. 182.
  2. Реєстр Війська Запорозького 1649 року / Підгот. до друку О. В. Тодійчук (голов. упоряд.) та ін.; Редкол.: Ф. П. Шевченко (відп. ред.) та ін. — К.: Наукова думка, 1995. — . — с. 183.
  3. Коваленко С. Україна під булавою Богдана Хмельницького. Енциклопедія у 3-х томах. — Т. 3. — Київ: «Стікс-Ко», 2009. . — с. 13.
  4. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К., 2008. — . — с. 155.
  5. Смолій В., Степанков В. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.) / НАН України. Інститут історії України. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. — с. 121.
  6. Джеджула Ю. Таємна війна Богдана Хмельницького: Історико-документальна оповідь. — К.: Молодь, 1995. — . — с. 51.
  7. Смолій В., Степанков В. Українська національна революція XVII ст. (1648—1676 рр.) / НАН України. Інститут історії України. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. — с.124.
  8. Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет). — 2-ге вид., доп., перероб. — К.: Либідь, 1995. — . — с. 405.
  9. Сергійчук В. І. Армія Богдана Хмельницького. — К., 1996. — . — с. 110.
  10. Грушевський М. Історія України-Руси. В 10 тт.: Т. IX (І пол.). Хмельниччина. Роки 1650—1653. — Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1957. — с.778-779.
  11. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: [В 15-ти т.]. — Т. 10: (Доп. к т. 3): Переговоры об условиях соединения Малороссии с Великою Россиею. 1653—1654. — СПб.: Тип. брат. Пантелеевых, 1878. — с. 251.
  12. Документи Богдана Хмельницького / Упор. І.Крип'якевич. — К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1961. — с. 372—373.
  13. Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет). — 2-ге вид., доп., перероб. — К.: Либідь, 1995. — . — с. 454.
  14. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — с. 23.
  15. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. — К.: «Стилос», 2010. — с. 23; 377.
  16. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — ISBN 978-966-02-4850. — с. 77.
  17. Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет). — 2-ге вид., доп., перероб. — К.: Либідь, 1995. — . — с. 486.
  18. Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657 / Упор. І. Крип'якевич, І. Бутич. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1998. — . — с. 152.
  19. Універсали Богдана Хмельницького 1648—1657 / Упор. І. Крип'якевич, І. Бутич. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 1998. — . — с. 332.
  20. Документи Богдана Хмельницького / Упор. І.Крип'якевич. — К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1961. — с. 384.
  21. Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. К.: «Стилос», 2010. — с. 690.
  22. Грушевський М. Історія України-Руси. В 10 тт. Т. X. Від смерті Хмельницького до Гадяцької умови. — Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1958. — с. 136.
  23. Грушевський М. Історія України-Руси. В 10 тт. Т. X. Від смерті Хмельницького до Гадяцької умови. — Нью-Йорк: Видавниче товариство «Книгоспілка», 1958. — с. 233.
  24. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К., 2008. — ISBN 978-966-02-4850. — с. 139.
  25. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: Т. 5: 1659—1665. — СПб.: Тип. Эдуарда Праца, 1867. — с. 314—315.
  26. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К., 2008. — ISBN 978-966-02-4850. — с. 146.
  27. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К., 2008. — ISBN 978-966-02-4850. — с. 151.
  28. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности. — Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985. — с. 42.
  29. Исторични монографіи М. Костомарова. Т. VI. Гетьманованє Ивана Выговского и Юрія Хмельницкого. — Тернополь: Друкарня Іосифа Павловского, 1891. — с. 174.
  30. Крикун М. Інструкція послам Війська Запорозького на Варшавський Сейм 1666 року і відповідь короля Яна Кзимира на неї // Крикун М. Між війною і радою. Козацтво Правобережної України в другій половині XVII - на початку XVIII століття: Статті і матеріяли. - К.: "Критика", 2006. . - С. 223.[1] [ 15 липня 2019 у Wayback Machine.]
  31. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности. — Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985. — с. 75.
  32. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: Т. 9: 1668—1672. — СПб.: Тип. М. Эттингера, 1877. — с. 736—737.
  33. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльности. — Нью-Йорк: Видання Вільної Академії Наук у США, 1985. — с. 405.
  34. Адміністративно-територіальний поділ Гетьманщини // Горобець В., Історія українського козацтва: нариси у 2 т. / Редкол: Смолій (відп. Ред) та інші. — Київ.: Вид.дім «Києво-Могилянська академія», 2006., Т.1. — 800 с.[2] [ 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]
  35. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К., 2008. — ISBN 978-966-02-4850. — c. 200.
  36. Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко. Політичний портрет: наукове видання. — К.: Темпора, 2011. — 632 с. — . — с. 374.
  37. Яковлева Т. Руїна Гетьманщини: Від Переяславської ради-2 до Андрусівської угоди (1659—1667 рр.) / Пер. з рос. Л. Білик. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. — . — с. 308.
  38. Присяга Миргородського полку 1732 року / опрацювали Д. Вирський і Р. Москаленко. — К., 2011. — с. 52.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Miha jlo Suli chich Sulichenko Sulitich 1 a pol XVII stolittya pom 18 kvitnya 1672 kozackij vijskovij ta derzhavnij diyach Pavolockij polkovnik Generalnij suddya Vijska Zaporozkogo ta Nakaznij getman Mihajlo Sulichichkozackij polkovnik kerivnik Pavolockogo polku cherven 1653 r 1654Poperednik Stepan HmeleckijNastupnik Grigorij Zubchenkotraven 1655 traven 1658 Poperednik Grigorij Zubchenko Mihajlo BogachenkoNastupnik Ivan BogunGeneralnij suddya Vijska Zaporozkogo 18 serpnya 1665 lyutij 1666 Poperednik German GaponovichNastupnikNakaznij getman Pravoberezhnoyi Ukrayini 1672 Narodivsya 1 sha polovina XVII st Pomer 18 kvitnya 1672 1672 04 18 UmanDiti Andrij Sulichich pisar Cherkaskogo polku 1659 1662 Religiya pravoslav yaZhittyepisPohodzhennya ta ranni roki Za odniyeyu z versij narodivsya na teritoriyi Pavolockogo polku v pershij polovini XVII stolittya Hocha u Reyestri 1649 roku sered kozakiv Chornokam yanskoyi sotni Bilocerkivskogo polku znachitsya Savka Sulyatic a potim u cij zhe sotni zapisanij kozak Mihajlo prizvishe yakogo ne vkazano Cej variant mozhlivij v tomu chisli cherez vidnosnu blizkist Chornoyi Kam yanki do Pavolochi prinalezhnist oboh do Bilocerkivskogo polku 1649 roku Natomist doslidnik S Kovalenko pripuskaye sho M Sulichicha bulo vneseno do Reyestru pid imenem Mihno Sulshenko dev yatnadcyatim u skladi Dragilevoyi sotni Cherkaskogo polku Tomu pered sluzhboyu u Pavolockomu polku vin sluzhiv u Cherkaskomu polku i jmovirno buv rodom z Cherkas abo trivalij chas tam meshkav Na korist ciyeyi versiyi svidchit takozh te sho jogo gadanij sin Andrij Sulichich zajmav v comu polku posadu pisarya protyagom 1659 1662 rokiv Roki Hmelnichchini Protyagom Hmelnichchini Mihajlo Sulichich vikonuvav diplomatichni misiyi B Hmelnickogo ocholyuvav kozacki posolstva Posolstvo do Moskovskogo carstva 12 sichnya 1651 roku getman vidpraviv posolstvo na choli z M Sulichichem do Moskovskogo carstva z prohannyam zberigati druzhni vidnosini z Ukrayinoyu i ne dopomagati Rechi Pospolitij Sulichich ochevidno za vkazivkoyu Hmelnickogo shob privernuti na svij bik carya ta jogo velmozh v Moskvi nagoloshuvav sho Getman Bogdan Hmelnickoj koli byl i ne getmanom togo iskal chtoby emu byt carskogo velichestva pod vysokoyu rukoyu V seredini bereznya vin povertayetsya z Moskvi razom iz moskovskim poslom M Lopuhinim yakij priviz getmanu carski gramoti Pavolocke polkovnictvo U chervni 1653 r Mihajlo Sulichich vpershe zgaduyetsya yak pavolockij polkovnik Ye dumka sho comu priznachennyu moglo pereduvati jogo perevedennya do Pavolockogo polku pislya vidnovlennya ostannogo v 1651 1652 rokah Vidryadzhennya do Voloshini ta Transilvaniyi V cej chas Bogdan Hmelnickij robit sprobu porozumitisya z pravitelyami Valahiyi j Transilvaniyi priblizno 11 12 chervnya vin vidpraviv pavolockogo polkovnika M Sulichicha do Dyerdya II Rakoci ta Matviya Basaraba perekonuyuchi yih u docilnosti zberezhennya miru z jogo svatom V Lupu Transilvanskij knyaz bilsh yak na pivroku zatrimav u sebe ce posolstvo Pid chas Pereyaslavskoyi radi M Sulichich perebuvav u Semigorodi tomu ne prisyagav na virnist moskovskomu carevi Lishe v kinci sichnya 1654 roku Rakoci viryadiv jogo nazad i vislav z nim listi vid sebe ta vid svoyih soyuznikiv voyevodi moldavskogo i muntyanskogo nastupnogo zmistu Rakoci vipravduvavsya chomu vin zatrimav torik getmanskih posliv i viyavlyav bazhannya vidnoviti davni priyazni vidnosini Za vidsutnosti Sulichicha do Pavolockogo polku 14 24 sichnya 1654 roku buv viryadzhenij stolnik i dumnij dvoryanin Ivan Stepanovich Tyelyepnyev dlya togo shob vsyakih chinov lyudej k vere privodit i gorody i vsyakie kreposti i naryad v zele i svinec i vsyakoe stroenie opisat Yak vidno dali cya misiya bula nevdaloyu polk dovgij chas ne prijmav prisyagi na virnist caryu U listi vid 19 29 lipnya 1654 r z pid Fastova do carya Oleksiya Mihajlovicha Bogdan Hmelnickij zaznachav sho Pavolockij polk razom z Vinnickim nese vartu proti lyahiv a tomu nemozhlivo sklasti reyestr Vtrata posadi polkovnika Lishe v pershij polovini lyutogo 1654 roku Sulichich povernuvsya z posolstva Zvidtodi j po traven 1655 roku zgadki pro nogo yak pavolockogo polkovnika znikayut Na dumku V Krivosheyi v cej period vin polishiv cyu posadu Nevidomo z chim ce pov yazano mozhlivo dalasya vznaki vidmova prisyagati na virnist caryu pislya Pereyaslavskoyi radi V cej chas yak pavolocki polkovniki zokrema nakazni zgaduyutsya v dzherelah Grigorij Zubchenko kviten 1654 ta Mihajlo Bogachenko serpen zhovten 1654 U zbirci Universali Bogdana Hmelnickogo 1648 1657 v Nakazi B Hmelnickogo vid 28 veresnya 8 zhovtnya 1654 r poslovi do moskovskogo uryadu Antonu Zhdanovichu pershim punktom bulo vkazano Obyavit to chto posylali polkovnika pavolockogo do Krymu togda i do sego vremeni zaderzhali i ne otpuskayut U primitci uporyadnikiv vkazano sho tut jdetsya pro Mihajla Sulichicha yakij buv pavolockim polkovnikom u 1653 1654 rr Hocha ochevidno tut stalasya pomilka i v danomu vipadku mova jde pro pavolockogo polkovnika M Bogachenka yakij same v cej chas perebuvav z posolstvom u Krimu Prote doslidnik S Kovalenko vzagali pripuskaye sho M Sulichich i M Bogachenko odna i ta zh osoba Yak vin zaznachaye M Sulichich inodi poslugovuvavsya prizvishem Bogachenko Tomu Kovalenko vvazhaye sho M Sulichich povernuvsya na posadu pavolockogo polkovnika u veresni 1654 roku i odrazu pislya cogo jogo bulo vidpravleno z posolstvom do Krimu hocha v usih dokumentah jdetsya pro posolstvo same M Bogachenka Vidnovlennya na posadi Na dumku V Krivosheyi vdruge M Sulichich obijmav posadu pavolockogo polkovnika z travnya 1655 po cherven 1658 roku hocha dokladnih pisemnih vidomostej pro ce majzhe nemaye a ti sho ye vidnosyatsya perevazhno do 1658 roku Getmanstvo Ivana Vigovskogo Z prihodom do vladi novogo getmana I Vigovskogo M Sulichich ochevidno zberigaye svoyu posadu polkovnika Yak pavolockij polkovnik vin buv prisutnij 7 17 lyutogo 1658 roku na radi v Pereyaslavi v rezultati provedennya yakoyi 25 lyutogo bulo she raz pidtverdzheno getmanstvo I Vigovskogo Mozhna konstatuvati sho vidnosini mizh Sulichichem ta getmanom Ivanom Vigovskim ne sklalisya Mozhlivo tut dalasya vznaki oriyentaciya pershogo na spivpracyu z moskovskim uryadom abo pidtrimka nim vistupu Martina Pushkarya Tak pavolockij polkovnik she pid chas pershogo nastupu na Pushkarya osterigav svoyih tovarishiv shob ne stratili slavnoyi pam yati pokijnogo getmana zahopivshis borotboyu z Pushkarem i vidkrivshi polyakam i ordi zahidnij kordon 18 28 travnya z Torchici vin napisav lista kiyivskomu voyevodi Andriyu Buturlinu i nakaznomu kiyivskomu polkovniku Pavlu Yanenku Hmelnickomu pro antimoskovski diyi Vigovskogo i odnochasno radiv pidtrimati Pushkarya Sulichich ne pishov u pohid proti povstanciv Pushkarya i pislya peremogi Vigovskogo vimushenij buv vtekti z polku Pislya porazki povstannya Pushkarya getman ponishiv bagatoh polkovnikiv kotrih vin pidozryuvav u zmovi Vodnochas z represiyami proti polkovnikiv v 1658 r bulo rozstrilyano 12 sotnikiv riznih polkiv za to chto oni pismami ssilalis s Pushkarem Umanskij polkovnik Bezpalij pavolockij Sulichich generalnij osavul Kovalevskij vid getmanskogo gnivu povtikali Cikavo sho kiyivskij voyevoda V Sheremetyev u vidpisci caryu vid 15 23 lipnya 1658 r nazivaye M Sulichicha torchickim ne pavolockim polkovnikom Sproba znishiti Pavolockogo polkovnika Mihajla Sulichicha bezsumnivno posilila opozicijni antivigovski nastroyi u comu polku Pislya vishevkazanih podij Sulichich vtrachaye posadu pavolockogo polkovnika na comu postu mi bachimo prinajmni z serpnya 1658 r Ivana Boguna Getmanstvo Yuriya Hmelnickogo Pislya zmini uryadu I Vigovskogo uryadom Yu Hmelnickogo Mihajlo Sulichich ponoviv derzhavnu sluzhbu buduchi ochevidno vpisanim do skladu Vijskovogo tovaristva Vin razom z A Odincem V Dvoreckim O Feckevichem P Apostolom M Buligoyu P Doroshenkom N Kononovichem G Doroshenkom kontrolyuvav moskovskij vektor zovnishnopolitichnoyi diyalnosti cogo getmana Nevdale posolstvo do Moskvi 9 zhovtnya 1660 roku v rozpal Slobodishenskoyi bitvi Yurij Hmelnickij vidryadiv Mihajla Sulichicha razom z Nestorom Kononovichem Unuchko Posudevskim ta Grigoriyem Doroshenkom yak posliv do Moskvi z relyaciyeyu pro svoye stanovishe Getman kazav jomu zasvidchiti tam sho vin pristav do polyakiv po nevoli zaprisyagti korolyu jogo primusili zadnipryanski polkovniki zradniki voni po lyadskomu hotinnyu shukayut pogibeli vsogo vijska zaporozkogo Yurij blagav Moskvu ne vinuvatiti jogo teper vin pikluvatimetsya shob Pravoberezhnu Ukrayinu privernuti do carya i sam vzhe nikoli ne vistupit z piddanstva i sluhnyanosti do nogo Ce posolstvo pribulo do Moskvi na rubezhi 1660 1661 rokiv i ochevidno bulo zaareshtovane Vidomo sho N Kononovich ta G Doroshenko perebuvali v poloni azh do 1667 roku Mihajlo Sulichich mabut zvilnivsya ranishe adzhe mi bachimo jogo v Ukrayini vzhe 1665 roku Getmanuvannya Petra Doroshenka Na posadi Generalnogo suddi Za getmanuvannya Petra Doroshenka Mihajlo Sulichich dosyagnuv najvishih shabliv u svoyij kar yeri Vin obijmav posadu Generalnogo suddi 18 serpnya 1665 lyutij 1666 Jogo pidpis yak Generalnogo suddi stoyit pid Prisyagoyu Vijska Zaporozkogo i getmana P Doroshenka polskomu korolyu vid 8 18 serpnya 1665 r pid Instrukciyeyu kozackim poslam na Sejm vid lyutogo 1666 roku Mayemo informaciyu pro te sho vid getmana P Doroshenka do krimskogo hana v lyutomu berezni 1672 roku poslami yizdili Matvij Bojchenko i jmovirno Mihajlo Sulichich Na posadi kompanijskogo polkovnika nakaznogo getmana Zagibel Z posadi Generalnogo suddi Sulichich perejshov na posadu polkovnika ochevidno kompanijskogo ohochekomonnogo 1672 roku Mihajlo Sulichich obijnyav posadu nakaznogo getmana Prote dosyagnuvshi piku kar yeri M Sulichich zaginuv za dosit banalnih obstavin Tak nevdovolennya mishan Umani postoyem serdyuckih polkiv getmana Doroshenka vililosya 18 kvitnya 1672 roku cherez pobutovij konflikt u masove povstannya Dokladnij jogo opis zalishiv S Velichko shopravda vin pomilkovo perenis samu podiyu na vesnu 1673 r Koli zh pidpili Doroshenkovi polkovniki yihali z togo bratskogo obidu v Uman na svoyi kvartiri to odin z nih kompanijskij Silichich Mihajlo Sulichich potrutiv konem na vulici odnogo chi dvoh takozh pidpilih cholovikiv Za ce inshi lyudi zboku pidpili takozh pochali jogo layati todi vin odrazu kinuvsya na nih iz kanchukom chi shableyu Pidpili lyudi pobachivshi te z usih vulic i zavulkiv odrazu zapalilisya velikim vognem gnivu i shopivshis hutko za dryuchchya kinulisya na tih polkovnikiv Polkovniki pobachivshi tu na sebe bidu rozriznilisya Zherebilo podavsya vbik i shovavsya vid ubivstva a Silichich zamknuvsya v odnomu budinku na peredmisti i hocha vidstrilyuvavsya vid lyudskoyi navalnosti odnak ne oboronivsya jogo bulo zabito z lyudmi sho buli pri nomu Potim v Umani vdareno v dzvoni na gvalt i vsya cilkom Uman rozgorilasya lyutim vognem na Doroshenkovih kompanijciv i serdyukiv Pobachivshi ce kompanijci dobralisya do konej i rozporhnulisya zi svoyih kvartir komu Bog zvoliv uniknuti todishnoyi svoyeyi smerti A serdyuki zbigshis do kupi libon dobre boronilisya suproti shalenoyi lyudskoyi navalnosti odnak proti nezmirnoyi sili ne mogli oboronitisya i vsi buli vbiti ne bez shkodi j dlya umanciv A polkovnika Zherebila na drugij den znajdeno i vidislano zhivcem do polyakiv ta Hanenka Mozhlivi rodichi Sered mozhlivih rodichiv Mihajla Sulichicha zgaduyutsya Sulichich Andrij pisar Cherkaskogo polku u 1659 1662 rr yakij zdogadno mig buti jogo sinom Sulichich Kostyantin pid chas Chornoyi radi 1663 r u Nizhini govorili pro mozhlive obrannya getmanom Poltavskogo polku kazaka Kostyantina Sulichicha ili nezhinskogo kazaka Grigoreya Kobyleckogo Sulichich Ivan meshkanec starodubskij vijskovij tovarish Starodubskogo polku 1693 U nogo vdoma zi skrini vkradeno 50 taleriv i 100 zolotih Dopomagav jomu u poshukah zlodiya generalnij osavul Andrij Gamaliya sho svidchit pro yih znajomstvo she na Pavolochchini Sulichich Ivan sotennij pisar u 1723 1742 rr Mirgorodskogo polku PrimitkiReyestr Vijska Zaporozkogo 1649 roku Pidgot do druku O V Todijchuk golov uporyad ta in Redkol F P Shevchenko vidp red ta in K Naukova dumka 1995 ISBN 5 12 002042 9 s 182 Reyestr Vijska Zaporozkogo 1649 roku Pidgot do druku O V Todijchuk golov uporyad ta in Redkol F P Shevchenko vidp red ta in K Naukova dumka 1995 ISBN 5 12 002042 9 s 183 Kovalenko S Ukrayina pid bulavoyu Bogdana Hmelnickogo Enciklopediya u 3 h tomah T 3 Kiyiv Stiks Ko 2009 ISBN 978 966 96849 3 6 s 13 Krivosheya V V Kozacka elita Getmanshini K 2008 ISBN 978 966 8009 84 6 s 155 Smolij V Stepankov V Ukrayinska nacionalna revolyuciya XVII st 1648 1676 rr NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K Vid dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2009 s 121 Dzhedzhula Yu Tayemna vijna Bogdana Hmelnickogo Istoriko dokumentalna opovid K Molod 1995 ISBN 5 7720 0922 2 s 51 Smolij V Stepankov V Ukrayinska nacionalna revolyuciya XVII st 1648 1676 rr NAN Ukrayini Institut istoriyi Ukrayini K Vid dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2009 s 124 Smolij V A Stepankov V S Bogdan Hmelnickij Socialno politichnij portret 2 ge vid dop pererob K Libid 1995 ISBN 5 325 00721 1 s 405 Sergijchuk V I Armiya Bogdana Hmelnickogo K 1996 ISBN 5 7707 9797 5 s 110 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi V 10 tt T IX I pol Hmelnichchina Roki 1650 1653 Nyu Jork Vidavniche tovaristvo Knigospilka 1957 s 778 779 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej V 15 ti t T 10 Dop k t 3 Peregovory ob usloviyah soedineniya Malorossii s Velikoyu Rossieyu 1653 1654 SPb Tip brat Panteleevyh 1878 s 251 Dokumenti Bogdana Hmelnickogo Upor I Krip yakevich K Vid vo Akademiyi nauk URSR 1961 s 372 373 Smolij V A Stepankov V S Bogdan Hmelnickij Socialno politichnij portret 2 ge vid dop pererob K Libid 1995 ISBN 5 325 00721 1 s 454 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 s 23 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 s 23 377 Krivosheya V V Kozacka elita Getmanshini K IPiEND imeni I F Kurasa NAN Ukrayini 2008 ISBN 978 966 02 4850 s 77 Smolij V A Stepankov V S Bogdan Hmelnickij Socialno politichnij portret 2 ge vid dop pererob K Libid 1995 ISBN 5 325 00721 1 s 486 Universali Bogdana Hmelnickogo 1648 1657 Upor I Krip yakevich I Butich K Vidavnichij dim Alternativi 1998 ISBN 966 7217 53 1 s 152 Universali Bogdana Hmelnickogo 1648 1657 Upor I Krip yakevich I Butich K Vidavnichij dim Alternativi 1998 ISBN 966 7217 53 1 s 332 Dokumenti Bogdana Hmelnickogo Upor I Krip yakevich K Vid vo Akademiyi nauk URSR 1961 s 384 Krivosheya V Kozacka starshina Getmanshini Enciklopediya K Stilos 2010 s 690 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi V 10 tt T X Vid smerti Hmelnickogo do Gadyackoyi umovi Nyu Jork Vidavniche tovaristvo Knigospilka 1958 s 136 Grushevskij M Istoriya Ukrayini Rusi V 10 tt T X Vid smerti Hmelnickogo do Gadyackoyi umovi Nyu Jork Vidavniche tovaristvo Knigospilka 1958 s 233 Krivosheya V V Kozacka elita Getmanshini K 2008 ISBN 978 966 02 4850 s 139 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej T 5 1659 1665 SPb Tip Eduarda Praca 1867 s 314 315 Krivosheya V V Kozacka elita Getmanshini K 2008 ISBN 978 966 02 4850 s 146 Krivosheya V V Kozacka elita Getmanshini K 2008 ISBN 978 966 02 4850 s 151 Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 s 42 Istorichni monografii M Kostomarova T VI Getmanovanye Ivana Vygovskogo i Yuriya Hmelnickogo Ternopol Drukarnya Iosifa Pavlovskogo 1891 s 174 Krikun M Instrukciya poslam Vijska Zaporozkogo na Varshavskij Sejm 1666 roku i vidpovid korolya Yana Kzimira na neyi Krikun M Mizh vijnoyu i radoyu Kozactvo Pravoberezhnoyi Ukrayini v drugij polovini XVII na pochatku XVIII stolittya Statti i materiyali K Kritika 2006 ISBN 966 7679 92 6 S 223 1 15 lipnya 2019 u Wayback Machine Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 s 75 Akty otnosyashiesya k istorii Yuzhnoj i Zapadnoj Rossii sobrannye i izdannye Arheograficheskoj komissiej T 9 1668 1672 SPb Tip M Ettingera 1877 s 736 737 Doroshenko D Getman Petro Doroshenko Oglyad jogo zhittya i politichnoyi diyalnosti Nyu Jork Vidannya Vilnoyi Akademiyi Nauk u SShA 1985 s 405 Administrativno teritorialnij podil Getmanshini Gorobec V Istoriya ukrayinskogo kozactva narisi u 2 t Redkol Smolij vidp Red ta inshi Kiyiv Vid dim Kiyevo Mogilyanska akademiya 2006 T 1 800 s 2 24 veresnya 2016 u Wayback Machine Krivosheya V V Kozacka elita Getmanshini K 2008 ISBN 978 966 02 4850 c 200 Smolij V Stepankov V Petro Doroshenko Politichnij portret naukove vidannya K Tempora 2011 632 s ISBN 978 617 569 051 2 s 374 Yakovleva T Ruyina Getmanshini Vid Pereyaslavskoyi radi 2 do Andrusivskoyi ugodi 1659 1667 rr Per z ros L Bilik K Vid vo Solomiyi Pavlichko Osnovi 2003 ISBN 966 500 099 3 s 308 Prisyaga Mirgorodskogo polku 1732 roku opracyuvali D Virskij i R Moskalenko K 2011 s 52

Дата публікації:
Топ