Преображенський Мгарський чоловічий монастир РПЦвУ розташований неподалік міста Лубни на правому березі Сули Преображенс

Преображенський Мгарський чоловічий монастир РПЦвУ розташований неподалік міста Лубни, на правому березі Сули.

Преображенський Мгарський чоловічий монастир РПЦвУ
Загальний вид
50°01′47″ пн. ш. 33°03′18″ зх. д. / 50.02972° пн. ш. 33.05500° зх. д. / 50.02972; -33.05500
Розташування	Мгар, Лубенський район, Полтавська область Україна
Конфесія	православ'я
Єпархія	РПЦвУ
Тип монастиря	Чоловічий монастир
Автор проєкту	Йоганн-Баптист Зауер (Іван Баптист)
Засновник	Копинський Ісая
Стиль	українське бароко (собор), класицизм (дзвіниця)
Заснування	1619
Відомі насельники	Юрій Хмельницький
Настоятель	Митрополит Полтавський і Миргородський Филип


Мгарський Спасо-Преображенський монастир у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мгарський Спасо-Преображенський монастир (значення).

Історія і опис монастиря

Заснований в 1619 році на кошти княгині Раїни Могилянки Вишневецької і збудований митрополитом Ісаєю Копинським (тоді ігуменом Густинським і Підгорським).

За легендами, монастир на цьому місці існував ще до татарської навали XIII століття. В 1692 році на місці дерев'яної церкви, на кошти гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепи і за проектом талановитого віленського зодчого Іоганна-Баптиста Зауера (Івана Баптиста — автора Троїцького собору в Чернігові) у співдружністі з місцевими майстрами Мартином Томашевським і Опанасом Пирятинським був збудований кам'яний Спасо-Преображенський собор..

1785 року на місці, де любив усамітнюватися Афанасій Лубенський, патріарх Царгородський (пізніше прославлений як святий) була збудована дзвіниця. До 1917 року в монастирі зберігалися його святі мощі. Патріарх помер тут, повертаючись з Москви в Константинополь. Святитель Афанасій причисленний до святих в 1662 році. Зараз мощі його знаходяться в Благовіщенському соборі Харкова.

У розписі монастирських будівель брав участь український художник І. Максимович.

Мгарський монастир завжди відігравав видатну роль в духовному житті України. У 1622 році відомий церковний діяч Ісая Копинський створив тут братство, що активно протистояло окатоличенню лівобережних українців.

Універсалом гетьмана Богдана Хмельницького від 9 травня 1651 року, виданим під час перебування гетьмана у таборі під Зборовом, заборонено козакам чинити будь-які утиски ченців Мгарського монастиря.

Населення монастиря складалося здебільшого з колишніх запорозьких козаків. У 1663 році в монастирі під іменем монаха Гедеона перебував син Богдана Хмельницького, Юрій.

З 1737 року ігуменом, а з 1744 року першим архімандритом монастиря був майбутній святитель Йоасаф (Горленко), єпископ Бєлгородський. Його наступником став Іларіон Рогалевський.

На території монастиря поховані Константинопольський Патріарх Серафим, київський митрополит Йосиф, архієпископи: Тобольський — Амвросій (Келембет) і Полтавський — Мефодій Пековський.

У XVII–XVIII століттях тут був створений Мгарський літопис.

При монастирі був заснований скит з церквою Благовіщення Пресвятої Богородиці.

У 1786 році зведено будинок ігумена (був перебудований ХІХ столітті). Мурований, двоповерховий будинок у стилі класицизму. У другій половині ХІХ століття зведений двоповерховий готель, в кінці ХІХ століття — теплу Благовіщенську церкву у псевдовізантійському стилі. Церква мурована, хрещата в плані, увінчана наметом на восьмигранному барабані.

У 1889 році з благословення єпископа Полтавського Іларіона було вирішено на пагорбі монастирського саду замість каплиці збудувати церкву, а місцевість, що оточувала курган, відокремити від монастирського саду кам'яною стіною, поставити огорожу і дати цьому місцю назву і значення монастирського скиту. 25 вересня 1891 року (день пам'яті преподобного Сергія) відбулося освячення нової церкви. Освячення здійснив особисто владика, що прибув спеціально з цією метою в Лубенську округу.

Монастир свого часу відвідали майже всі гетьмани України, багато з яких жертвували значні кошти на її утримання. Серед меценатів монастиря відзначився Людвиг Дант, принц Гессен-Гамбурзький. Тут побували Тарас Шевченко та майже всі класики української літератури XIX-ХХ століть, деякі чужоземці, як-от Петро І, Олександр Пушкін.

Монастир відіграв важливу роль в духовному становленні святого блаженного старця Паїсія Києво-Печерського, уродженця Лубен, який ще хлопчиком відвідував обитель.

Монастир існував до 6 серпня 1919 року, коли більшовики розстріляли ченців на чолі з ігуменом Амвросієм. Новомученики поховані за вівтарем скитської церкви.

Пізніше на території колишнього монастиря була дитяча колонія, з 1937 року — дисциплінарний батальйон, з 1946-го — військові склади, а 1985-го монастирські споруди передали під піонерський табір.

Роки осквернення призвели до запустіння монастиря. Тут збереглися: розграбований Преображенський собор; дзвіниця; келії XVIII століття; Благовіщенська церква, перетворена на кухню; зруйновані дім настоятеля та странноприємниця. Майже не збереглися келії XVII століття. В скиті збереглась Афанасіївська (Благовіщенська) церква і частина кам'яного паркану.

У травні 1993 року в Мгарській обителі відроджено чоловічий монастир. 22 листопада 2013 року Президент України Віктор Федорович Янукович підписав указ «Про заходи щодо відзначення 400-річчя заснування Мгарського монастиря», згідно з яким передбачено протягом 2014—2019 років здійснення заходів зі збереження, реставрації споруд та об'єктів, розташованих на території Мгарського монастиря, а також будівництво корпусу бібліотеки.

Світлини

Спасо-Преображенський собор
Апсида собору
Оздоблення вікна
Ліпнина
Святий Афанасій
Дзвіниця
Вежа монастиря
Благовіщенська церква
Сад у скиту
Колодязь у скиту
Будинок настоятеля

Див. також


Ювілейна монета НБУ присвячена Мгарському монастирю

Примітки

Історія Української архітектури, за редакцією професора В. Тимофієнка, Київ, «Техника», 2003—471 с
. Архів оригіналу за 18 січня 2012. Процитовано 13 липня 2010.
Мгарський монастир - історія відродження та неймовірної духовної сили - poltava-future.com.ua (укр.). 25 липня 2022. Процитовано 26 липня 2022.
. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 29 грудня 2013.
. Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 29 грудня 2013.

Джерела та література

С. І. Білокінь. Мгарський Лубенський Спасо-Преображенський монастир // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 567. — .
Леонід Логвиненко. Дзвони над Сулою //Україна Молода, 3 березня 2010 р., С. 12.
Мгарський монастир // За ред. А. В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 1024. — . — с. 526—527

Посилання

Мгарський Спасо-Преображенський чоловічий монастир УПЦ МП // ЕСУ
Мгарський Лубенський Спасо-Преображенський монастир // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 126.
Мгарський Спасо-Преображенський монастир (офіційний сайт) [ 17 січня 2016 у Wayback Machine.] (Рос.,Укр.мов.)

[1] Історія Української архітектури, за редакцією професора В. Тимофієнка, Київ, «Техника», 2003—471 с

[2] . Архів оригіналу за 18 січня 2012. Процитовано 13 липня 2010.

[3] Мгарський монастир - історія відродження та неймовірної духовної сили - poltava-future.com.ua (укр.). 25 липня 2022. Процитовано 26 липня 2022.

[4] . Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 29 грудня 2013.

[5] . Архів оригіналу за 30 грудня 2013. Процитовано 29 грудня 2013.