Перша французька республіка (фр. Première République), іноді називають в історіографії як Революційна Франція, офіційно Французька республіка (фр. République française), період французької історії з 1792 по 1804. Республіку було проголошено 21 вересня 1792 року під час Французької революції; того дня формально було зміщено Людовика XVI. Офіційно республіка проіснувала до утворення 1804 року Першої французької імперії чинним першим консулом Наполеоном Бонапартом, що проголосив себе імператором, хоча де-факто Республіка перестала існувати після перевороту 18 брюмера, здійсненого тим же Бонапартом. Після цього було встановлено консулат (1799–1804).
République française Французька республіка | |||||||||||||||
| |||||||||||||||
| |||||||||||||||
Девіз Liberté, Égalité, Fraternité ou la Mort ("Свобода, рівність, братерство, або смерть") | |||||||||||||||
Гімн Chant de guerre pour l'Armée du Rhin ("Військова пісня Рейнської армії") | |||||||||||||||
Французька республіка у 1801 році | |||||||||||||||
Столиця | Париж | ||||||||||||||
Мови |
| ||||||||||||||
Релігії |
| ||||||||||||||
Форма правління | 1792–1795 Авторитарна директоріальна республіка 1795–1799 Олігархічна директоріальна республіка | ||||||||||||||
- 1792 | (перший) | ||||||||||||||
- 1795 | (останній) | ||||||||||||||
Законодавчий орган | Парламент | ||||||||||||||
- Upper house | Рада старійшин (1795–1799) | ||||||||||||||
- Lower house |
| ||||||||||||||
Історичний період | Французькі революційні війни | ||||||||||||||
- Штурм Бастилії і Французька революція | 14 липня 1789 | ||||||||||||||
- Людовіка XVI | 21 вересня 1792 | ||||||||||||||
- Комітет громадського порятунку та Епоха терору | 5 вересня 1793 до 28 липня 1794 | ||||||||||||||
- Скасування рабства (перше) | 4 лютого 1794 | ||||||||||||||
- Термідоріанська реакція | 27 липня 1794 | ||||||||||||||
- Переворот 18 брюмера | 9 листопада 1799 | ||||||||||||||
- Сенат проголошує Наполеона Бонапарта імператором | 18 травня 1804 | ||||||||||||||
Населення | |||||||||||||||
- 1795 | 28 103 000 осіб | ||||||||||||||
- 1801 | 29 361 000 л. | ||||||||||||||
Валюта | Лівр (до 1794 року), Франк, | ||||||||||||||
| |||||||||||||||
Сьогодні є частиною | Франція Бельгія Німеччина Нідерланди Люксембург Швейцарія | ||||||||||||||
|
Історія
Постанова про скасування монархії у Франції
«Постанова Національного конвенту від 21 вересня 1792
а) Національний конвент постановляє:
- Не повинно існувати іншої конституції, окрім тієї, яка буде прийнята народом.
- Особистість і власність перебувають під охороною французького народу.
б) Національний конвент оголошує, що нескасовані закони тимчасово залишаються в силі, і особи, які не усунуті від посад, залишаються при виконанні своїх обов'язків. Національний конвент оголошує, що податки, які існують зараз, будуть стягуватися як і раніше. Національний конвент постановляє, що монархія у Франції скасовується.»
Національний конвент
Перед проголошенням республіки
Війна Франції проти реакційних монархій Пруссії та Австрії затягувалась і французька армія на початку війни не мала значного успіху. Антимонархічні заклики все частіше було чутно на вулицях Парижа.
25 липня прусська армія видала документ, що свідчив, що у разі нових загроз життю короля, Париж буде знищено. Коли про цей документ, відомий під назвою Брунсвікського маніфесту (інша назва — маніфест герцога Брауншгвейського), дізналися паризькі революціонери, вони увірвалися до Асамблеї з вимогою повалення Людовика XVI, проте Асамблея відмовилася. На світанку 10 серпня повсталі зібралися перед Тюїльрі і вдерлися до палацу. Охорона зі швейцарської гвардії полягла на місці, загинуло також чимало нападників. Король із родиною звернулися за допомогою до Законодавчих зборів, але ті відвернулися від них і призупинили повноваження короля. Таким чином була порушена вереснева конституція 1791-го року, яка вимагала для зміни форми правління скликання народного зібрання через всенародні вибори.
Політична криза затягувалась. Поки депутати у Асамблеї сварилися за дрібних формальностей, на східних кордонах Франції йшли бойові дії. Народ у всьому звинувачували внутрішніх ворогів. Між 2-им і 6-им вересня 1792 року розпочалася вереснева різанина — вбивства священиків-відмовників, запідозрених у контрреволюційній діяльності, і правопорушників у в'язницях Парижа. Убивства тривали багато днів поспіль, а влада й адміністрація не наважувалися втрутитися. Депутати не виступали з осудом ще багато місяців. На думку багатьох, ці вересневі вбивства були поворотним кроком революції.
Невдовзі повинні були відбутись вибори у недавно створений Конвент. Передвиборчі агітації та урочистості відбувались у критичні часи, що вилилося у явку на виборах. Із 7 мільйонів виборців за оцінками 90% не голосували. Вибір делегатів таким чином став справою меншості. Як і в 1789, вибори проходили за дворівневою системою, щоб обмежити доступ широких народних мас. Майже всі обранці представляли буржуазію. Третина були правниками. Попри таку однорідність у Конвенті утворились політичні коаліції, такі як провінційні й ліберальні жирондисти, радикальні монтаньяри, центристи (так зване «болото») та ін.
20 вересня 1792 року настав перелом у війні — відбулась битва при Вальмі. Австрійці та прусаки були більше зайняті польськими подіями, а отже, їхня армія була послаблена, а французька, навпаки, зміцнилась завдяки політичним та соціальним поліпшенням. Французькі війська захопили частину Нідерландів. На сході армія генерала Кюстіна захопила лівий берег Рейну. Захоплена також Савоя й графство Ніцца. Усюди французи розповсюджували революційні ідеї, але водночас стверджували, що Рейн є природним кордоном Франції зі сходу та з півночі.
Проголошення республіки
21 вересня 1792 року відбулось перше засідання Національного Конвенту, що ознаменувало собою проголошення республіки. Тимчасово воно взяло на себе як законодавчі, так і виконавчі функції. Зібрання вирішило скасувати монархію.
Весь період правління Національного конвенту — це ряд суперечок між депутатами у лавах самої Асамблеї. Спочатку тон в усьому задавали жирондисти на чолі з Бріссо, Верньйо, Петьйоном та іншими. Вони намагалися вести помірковану політику, саме вони були проти страти короля. Але інші депутати, навпаки, активно виступали за страту короля. 10 грудня розпочався удаваний судовий процес над королем, його визнали винним, а 21 січня 1793 року на площі Згоди (фр. place de la Concorde) його публічно страчено на гільйотині.
Після страти монархії Європи у лютому 1793 року утворили Першу антифранцузьку коаліцію. Розпочався потужний рекрутський набір, що викликав невдоволення населення. У березні 1793 року у департаменті Вандея вибухнув роялістський заколот. Тоді, монтаньяри вирішили зміцнити свою політичну вагу потужною хвилею терору проти сумнівних особистостей. Були утворені Комітет громадського порятунку на чолі з Максиміліаном Робесп'єром, що боровся з контрреволюційною діяльністю та Революційний трибунал, що слугував за чудовий інструмент для судової гілки влади. Проте на шляху монтаньярів залишались жирондисти. Тоді, Дантон закликав революційну маргінальну частину населення Парижа, так званих санкюлотів, усунути жирондистів. 31 травня й 2 червня 1793 року паризькі санкюлоти усунули останніх від влади. Монтаньяри об'єднали свої зусилля із найбільш екстремістськими угрупуваннями парижан і захопили владу в свої руки. У провінціях ішов зворотний процес: так у Марселі й Ліоні прибічники жирондистів усунули від влади монтаньярів.
Республіка хилиться до Терору
Вандейським заколотом (бунт проти прихильників революції) починає керувати освічена аристократія, і перетворює його у повстання, що охоплює майже увесь захід Франції. На додачу, ті залишки жирондистів, яким вдалося уникнути репресій та страт, закликали до повстання проти паризької влади.
У Парижі розпочали активну пропаганду та набір рекрутів у армію. Бойовим органом революційної демократії був журнал Жана-Поля Марата «Друг народу», яка була дуже популярною серед читачів. Але, пропаганда дедалі більше користувалась неправдивою інформацією. 13 липня 1793 року Жан-Поль Марата було вбито у власному будинку Шарлоттою Корде.
Зовнішні вороги Франції теж продовжували боротьбу із республікою. Іспанці наступали з південного заходу, з-за Піренеїв, армія П'ємонту — з південного сходу, з півночі та сходу — армії англійців, прусаків та австрійців.
Через такі обставини, найактуальнішим гаслом того часу стає «Республіка у небезпеці!» (фр. République est en danger!). Під тиском санкюлотів, радикальні угрупування якобінців вирішили вдатись до найрішучіших дій.
У червні 1793 року Конвент проголосував за нову Конституцію. Ця конституція була дуже демократичною та децентралізованою щодо влади, оскільки передбачала справжнє народовладдя. Проте вона так і не вступила у дію через військові дії. Сен-Жуст обґрунтовував це тим, що в тих умовах, в яких опинилася республіка, конституція не може бути встановлена — вона сама себе знищила б і вона стала б гарантією замахів на свободу, оскільки в ній бракувало волі придушити такі замахи. Було реформовано Комітет громадського порятунку. Тепер він складався із 12 членів, яких щомісяця обирав Конвент. Він мав право на законодавчу ініціативу, виконавчу владу й призначення посадовців. Навколо нього згуртувалася влада в найкритичніший період. У ньому домінував Робесп'єр. Кожен із членів спеціалізувався в окремій галузі, наприклад, Карро відповідав за військо. Також було обов'язковим рахуватися з санкюлотами, яких очолював та Жак Ру. Всі дедалі більше схилялися до проведення терору.
У таких небезпечних обставинах Конвент приймав закони за наказами Комітету, що керувався Робесп'єром. Проводився ряд законів на порятунок республіки. Уся економіка країни була спрямована на війну, що зміцнило армію і водночас задовольнялися вимоги народу. У вересні 1793 року Франція вже мала мільйонну армію з добрим постачанням та моральним духом солдат, волюнтаристська політика Комітету, у якомусь сенсі, врятувала Республіку. Армія отримала постачання та боєздатність і перемагала армії Першої коаліції, а економіка отримала незначний поштовх для розвитку. У Вандеї республіканці також отримували перемоги над роялістами, і невдовзі розбила контрреволюціонерів. Озброєні селянські загони продовжували бродити заходом Франції, що отримали назву шуанів. Репресії у Вандеї були жахливими. Від грудня 1793 року до лютого 1794 року уповноважений Жан-Батіст Карр'є звелів стратити у Нанті тисячі людей. Повішення й колективні розстріли мали характер зловісних святкувань.
У всій республіці проводилися заходи по дехристиянізації, спонтанні або започатковані уповноваженими. Статуї, хрести й дзвіниці зносили заради принципу рівності. 5 жовтня 1793 року Асамблея прийняла республіканський календар замість григоріанського. Санкюлоти та еберисти встановили культ жертв революції. 10 листопада у Соборі Паризької Богоматері відзначили «свято розуму». Після церемонії еберисти пішли до зали Конвенту і влаштували там свято. Робесп'єр, який бачив у ньому тільки маскарад, виступив із протестом і вимогою відновлення порядку.
Ситуація загострювалася. 15 жовтня 1793 року розпочався судовий процес над королевою-вдовою Марією Антуанеттою. На судовому процесі полемісти та обвинувачі звинуватили австрійку у інцесті та різних природних збоченнях, в яких вона не брала участі. Коли пан суддя запитав її: «Чому Ваша високість не відповідає на пред'явлені обвинувачення?», королева схвильовано відповіла: «Якщо я не відповідаю, то лише тому, що сама природа відмовляється відповідати на подібні мерзенні звинувачення на адресу матері. Я закликаю всіх, хто може, з'явитися сюди». По залу прокотився гомін і засідання суду було перервано. Зрештою королеву звинуватили в тому, що вона підтримувала зв'язки з державами, ворожими Франції, сприяла перемозі супротивника і зрадила інтереси країни. Наступного дня, 16 жовтня її було страчено на тій же площі, що й короля Людовика XVI. Перед смертю вона промовила: «Ви забрали у мене щастя, ви забрали у мене чоловіка, ви забрали у мене дітей, заберіть же і мою кров, тільки не змушуйте мене більше страждати!».
Тим часом на півдні Франції тривала війна — йшла облога Тулона, головного порту Франції. Під час облоги розпочалася кар'єра Наполеона Бонапарта; тоді він був, лише, лейтенантом артилерії.
Диктатура якобінців і Великий Терор
На вимогу Робесп'єра 14 фрімера II року революції за республіканським календарем (за григоріанським 4 грудня 1793 року) був організований тимчасовий уряд із винятковими повноваженнями. Тепер Конвент мав необмежену владу. Відразу у провінціях жорстко закінчували із незадоволеними і протестувальниками. Така політика суперечила Декларації прав людини і громадянина та конституції, тому у рядах самих монтан'ярів спричинився розкол на якобінців (прибічників Робесп'ра), лівих «надмірних» (ебертистів), (лідери Жак Ру, Леклерк та Варле) та кордельєри, яких очолювали оратор Дантон та журналіст Демулен.
Робесп'єру особисто не подобалася політика дехристіянізації та атеїзм, яку проводили ебертисти. Тому, під його впливом було затверджено закон, що гарантував свободу культів, потім інший, який визнавав безсмертя душі. А 24 березня 1794 року було страчено ебертистів, засуджених Революційним трибуналом.
Тоді, коли в провінції терор припинявся, у столиці він тільки загострився після затвердження закону преріяля, за яким політичні злочини міг судити тільки Революційний трибунал. Визначення ворога революції було поширене на всіх, хто намагався звести нанівець свободу силою чи підступом. Не було більше свідків чи адвокатів. Вироків існувало лише два — свобода або смерть. Закон плеріяля породив Великий терор. Впродовж кількох тижнів в Парижі було гільйотиновано понад 1400 осіб.
Загострився розкол у рядах колишніх монтан'ярів. Революційний трибунал засудив Дантона, Демулена ті їхніх прибічників. 5 квітня 1794 року їх усіх страчено. А проїжджаючи повз будинок, де жив Робесп'єр, Дантон крикнув: «Максиміліан, я чекаю на тебе!». Сам кат Шарль Анрі Сансон свідчив, що Дантон перед смертю сказав: «…не забудь тільки показати мою голову народові; такі голови не кожний день вдається побачити» — це були його останні слова.
Тим часом, на початку літа 1794 року військові зусилля нації давали плоди. Перемога в битві при Флерюсі 26 червня 1794 року дозволила французькій армії захопити Бельгію.
Республіка все більш хилилася до диктатури, терор посилювався. Воюючи із фракціями й знищуючи найзавзятіших прихильників терору, Робесп'єр нажив собі чимало ворогів. Його політичний вплив зростав. Коли він головував на святі Верховної Істоти 10 червня 1794 року, його противники бурчали, що він прагне особисто захопити всю владу. Коли Робесп'єр вирішив знову з'явитися в Конвенті, то розпочав із загрози нових чисток, натякнувши на деяких депутатів, імен яких на біду собі не назвав.
Серед депутатів готувався заколот. 9-го термідора II року (27 липня 1794) Робесп'єра звинуватили й заарештували. Міська влада Парижа викликала його проти власного бажання й допровадила у ратушу; санкюлоти на допомогу не прийшли. Конвент одразу ж оголосив його поза законом і прислало війська, які взяли будівлю штурмом. Наступного дня, 28 липня 1794 року, Робесп'єра та його головних прибічників гільйотинували. Конвент закликав повернутися депутатів-жирондистів й покласти край терору. Нову конституцію, Конституцію третього року, Конвент затвердив 29 месідора (17 серпня 1795 року). Її ратифікували через плебісцит у вересні. Вона вступила в дію з 4 вандем'єра (26 вересня) того ж року вона стала основою нового режиму — Директорії.
Директорія
Після повалення диктатури якобінців, у Франції зміцнюється влада поміркованих жирондистів, що спиралися на середню та велику буржуазію. Першим кроком нової влади восени 1794 року було звільнення усіх в'язнів, що опинилися за ґратами у часи Терору. Щоправда, значна кількість в'язнів опинилися у в'язницях зі справедливих причин. Це були зокрема контрреволюціонери, що спричинили у південних департаментах «білий терор» — спалахи гніву роялістів проти республіканців. У листопаді клуб якобінців був закритий за наказом Конвенту, що дало можливість закріпитися новій владі.
Правління Директорії характеризувалось лавіюванням між правими та лівими, що викликало постійні політичні кризи. Поки Директорія проводила свої перші зміни, політики 9 термідора дедалі більше розпадалися на блоки лівих та правих, що у майбутньому буде спричиняти кризи у Франції.
Результати термідоріанського перевороту 1794 року були закріплені конституцією III року, виробленою й прийнятою Конвентом 5 фруктидора III року (22 серпня 1795 року). Сам Конвент розпускався. Натомість, законодавча влада зосереджувалася у двох палатах — Раді п'ятисот та Раді старійшин; виконавча влада передавалася Директорії. Остання складалася з 5 чоловіків (так званих, директорів) і щорічно оновлювалася на одну п'яту свого складу. У Директорію першого складу увійшли Ревельєр-Лепо, Ребель, Летурнер, Баррас та Карно. З усіх членів Директорії Баррас залишався при владі найдовше. За його правління в країні відновився спокій, почалося відродження промисловості та суспільного життя, була прийнята нова конституція.
За революційним календарем правління Директорії тривала з 4 брюмера IV року до 18 брюмера VIII року. Це була друга спроба встановлення стабільного конституційного режиму. Успіхи у війні дозволили ввести у дію нову конституцію, тому правління Директорії характеризується більш-менш стабільною ситуацією у країні. Щоправда, залишалися проблеми із депутатами, що являли собою законодавчу гілку влади. Термідоріанці наполягли на тому, щоб дві треті обранців були із колишнього Конвенту. Західний регіон Франції, долина Рони й схід Центрального масиву проголосували за депутатів-роялістів. Впродовж усього існування Директорії політична ситуація у цій сфері залишалася нестабільною. Нестабільною ситуацію робили роялісти, яких очолювали емігранти-аристократи та брати вбитого короля. Прибічники повернення короля перемогли у виборах 1797 року. Натомість, помірковано налаштовані, республіканці організували у вересні 1797 року державний переворот, прогнавши двох із п'яти директорів і проголосивши вибори 177-ми депутатів неправомірними. 1798 року вибори здавалося обіцяли перевагу колишнім якобінцям. Тоді, рада наділила себе правом призначати депутатів від половини виборчих дільниць. Термідоріанці утрималися при владі, але повністю дискредитували себе перед електоратом.
Економічна ситуація теж була не найкращою. Система оподаткування не працювала, і асигнації втратили будь-яку вартість і були замінені на інші паперові гроші, з якими невдовзі трапилося те ж, що й з асигнаціями. З 1797 року держава зажадала виплати податків готівкою, але через економічну кризу металічні гроші стали рідкістю. Після кількох років інфляції, пов'язаних з асигнаціями, у Франції розпочався період зниження цін, який особливо боляче вдарив по сільському населенню. Неспроможне впоратися з величезним боргом, який накопичився за роки монархії та революції, ради вирішують оголосити банкрутство на «дві треті». Франція відмовлялася платити дві треті державного боргу, але підтверджувала одну третину.
Зовні Франція, французька армія отримувала перемоги і йшла в наступ. Весною 1796 року Франція розпочала великомасштабний наступ через усю Німеччину, щоб змусити Австрію укласти мир; італійська армія під командуванням молодого генерала Наполеона Бонапарта приносила одну несподівану перемогу за іншою, і змусила Австрію підписати мирний договір у Кампо Форміо 17 квітня 1797 року. Між 1797 та 1799 роками майже вся Італія перетворилася на республіку-сестру Франції, з інституціями за французьким зразком. Перемоги полегшили фінансові проблеми Директорії, але робили її дедалі залежнішою від армії. Бонапарт був дуже популярним і дедалі більше керував внутрішніми справами Франції. Єгипетський похід мав на меті відрізати шлях до Індії Сполученому Королівству, а Директорія охоче підтримала ідею Бонапарта, оскільки остерігалася того, що він захопить владу.
Проте Директорія була невдалою інституцією щоб привести Францію до розквіту. Правління Директорії завершилося державним переворотом 18 брюмера VIII року (9 листопада 1799 року), який очолив молодий успішний генерал Наполеон Бонапарт. Здійснивши переворот він проголосив: «Громадяни, принципи, започатковані революцією, утвердилися. Вона закінчена». Директорію замінив інститут Консульства. Це був авторитарний режим під управлінням трьох консулів, перший серед яких мав усю повноту влади. Франція вступила в новий історичний період, в якому її доля була в руках Імператора (фр. l'Enpereur).
Консулат
Період правління Консулату (фр. Consulat) — стабільний проміжок часу в історії Першої Французької республіки, під час якого уся повнота влади де-факто належала Наполеону Бонапарту, хоча юридично була обмежена.
Правління Консулату встановилося внаслідок перевороту 18 брюмера VIII року, коли Наполеон Бонапарт створив заколот проти бунтівної Ради п'ятисот, законодавчого органу влади й отримав усю повноту влади. За григоріанським календарем це було 9 листопада 1799 року. У цьому заколоті генералу Бонапарту допомагали міністр закордонних справ Франції Шарль-Моріс де Талейран-Перігор, міністр поліції Жозеф Фуше та старший брат Наполеона — Жозеф Бонапарт. Унаслідок перевороту утворилось Тимчасове консульство, на чолі з трьома консулами — Наполеоном Бонапартом, та , що тривав з 9 листопада по 24 грудня 1799 року. Спочатку ці консули повинні були встановити стабільну владу та створити умови для розвитку політичної та економічної сфер Франції. На першому засіданні тимчасових консулів виникає питання щодо обрання президента консульства серед них, але не прийшовши до однозначного рішення, зупиняються на тому, щоб кожен з них по черзі головував один день. Хоч Бонапарт не отримав бажані повноваження одразу, все ж період характеризується поступовим посиленням його влади.
Владу Консулату закріпила нова Конституція, що була прийнята 13 фрімера VIII року від революції(13 грудня 1799 року). Натомість, державний переворот стає несподіванкою для всієї Франції, тим більше, що необхідність його не була виправдана в очах суспільства. Події 18 та 19 брюмера у Парижі викликали здивування в очах народу. Робочі паризьких передмість віднеслися до перевороту байдуже. Але в той же час виникає протидія в департаментах Франції, і щоб якось її стримати тимчасові консули, розпочинають кадрові чистки в департаментах.
Але народ був задоволений. Так, нарешті припинилась боротьба на заході Франції, а саме у Вандеї, і до Франції дозволили повернутись емігрантам, в тому числі впливовим Лафайєту і Карно. Колишні політичні діячі не зазнавали репресій. Так, наприклад, ранком 9 листопада Талейран відвідав Барраса і переконав його відмовитись від своєї політичної влади.
Влада та популярність першого консула Наполеона Бонапарта росли, а період Тимчасового консульства закінчився. Після прийняття Конституції VIII року, новими консулами були призначені Наполеон Бонапарт, Жан-Жак Камбасерес та Франсуа Лебрен. На першому засіданні колегії трьох консулів, яке відбулося 4 нівоза VIII року (25 грудня 1799 року) було сформовано уряд та призначено сім міністрів: юстиції — Андре-Жозефа Абріаля, закордонних справ — Шарля Моріса Талейрана, внутрішніх справ — Люсьєна Бонапарта, фінансів — Годена, флота і колоній — П'єра Форфе, поліції — Жозефа Фуше. Щоправда, пізніше в уряді були зроблені деякі перестановки у зв'язку з війною з Австрією. Також, у законодавчій гілці влади Першому консулові допомагали слухняний Сенат, що з іншими деякими дрібними інституціями становив Законодавчий корпус Республіки.
Відтепер, тривав період Десятирічного консульства, на чолі із першим консулом Наполеоном Бонапартом. Протягом цього періоду Наполеон Бонапарт, не оголосивши себе главою держави, як перший консул зарекомендував себе як консервативний, авторитарний, самодержавний очільник. Однак, відомий історик Роберт Б. Холтман назвав французький консулат «одним з найважливіших періодів всієї французької історії». Перший консул Бонапарт не рахувався з думкою інших двох консулів і вони були лише слухняними знаряддями у його руках.
Завдання Бонапарта було важким. Треба було створити майже зовсім наново все управління, відновити фінанси, що перебували у вкрай заплутаному положенні, при повній відсутності кредитів і як-небудь покінчити з другою коаліцією. Одним з перших наказів Бонапарта була заборона 27 нівоза VIII року (17 січня 1800 року), «на час війни», 60 політичних періодичних видань в Парижі. (Збережено було всього 13 і то з підпорядкуванням міністру поліції і з загрозою заборони і вилучення в разі появи в них статей, що «не виявляють належної поваги до соціального порядку, до народного суверенітету, до слави армії і до держав, дружніх республіці». Таким чином, придушуючи всі прояви політичної волі, Бонапарт енергійно втілював у життя позитивну частину своєї програми. Вона полягала в створенні твердої, вкрай централізованої влади, в заступництві промисловості, особливо рільництва, у примиренні з новим порядком речей всіх тих елементів старого суспільства, які тільки можуть з ним змиритися (особливо церкву), у поліпшенні фінансів тощо.
Законом 28 плювіоза VIII року (17 лютого 1800 року) «Про поділ території і адміністрації» збережено і зміцнено поділ Франції на департаменти і введено новий поділ — на округи. На чолі департаменту — префект. При ньому засновані рада префектури і генеральна рада, і ті й інші призначаються урядом з пропонованих виборцями списків департаментських нотаблів (виборці обирали зі свого середовища одну десяту частину осіб, що були комунальними нотаблями). Останні зі свого середовища теж одну десяту — тобто на всю Францію близько 50000 чоловік — департаментських нотаблів. В округах при супрефектах складалися теж призначені урядом окружні ради. У містах міським господарством повинні були завідувати призначені мери. Таким чином все управління зверху до низу було суворо централізованим.
18 березня 1800 року був затверджений закон про судову організацію Франції, пройнятий тими ж прагненнями. 7 лютого 1801 року цей закон, зважаючи на роялістський замах на життя Бонапарта, був доповнений законом про особливі трибунали для всіх випадків. Важливим законодавчим актом був цивільний кодекс 1804 року, згодом перейменований в кодекс Наполеона (фр. Code Napoléon). Цивільний кодекс допускав розлучення за бажанням подружжя, але при цьому право влади надавалося чоловікові (батькові), підпорядковуючи йому дружину і дітей.
У 1801 році за сприяння уряду було засновано «Товариство заохочення національної промисловості». Значно поліпшено шляхи сполучення як сухопутні так і морські (в тому числі річкові); закон про охорону лісів XI року врятував їх від необачного винищення.
7 нівозу VIII року (25 грудня 1799 року) церковні будівлі були повернені церквам; 15 липня 1801 року укладено з Папою Пієм VII конкордат, в силу якого законом 18 жерміналя Χ року (8 квітня 1802 року) відновлено державну церкву у Франції; єпископи повинні були призначатися першим консулом, але отримувати підтвердження у Папи; останньої важливою в цьому напрямку мірою, прийнятою вже при імперії, було скасування республіканського календаря і відновлення християнського (1 січня 1806 року). Католицька церква настільки примирилася з новим порядком речей у Франції, що папа погодився вінчати Наполеона на царство у 1804 році. Згодом відносини їх знову зіпсувалися і Папа відлучив Наполеона від церкви.
Наполеон Бонапарт переміг Австрію у війні, зокрема у битві при Маренго у 1800 році, в якій особисто узяв участь. 1802 року підписав Ам'єнський мир із Великою Британією. І попри це, ретельно збільшував чисельність французької армії та успішно реформував управління нею та склад.
Більшість цих мір було прийнято уже за періоду Довічного консульства, що було проголошено Конституцією X року (16 термідора X року або 2 серпня 1802 року) та за підсумками плебісциту, проведеним сенатом — за надання довічного консула проголосувала 98% людей. Уся повнота влади відтоді знаходиться в руках Наполеона. У цей час сильно посилювався культ особистості Наполеона та репресії проти його супротивників, зокрема Жоржа Кадудаля і Жана Віктора Моро. А невдовзі вбивство герцога Енгієнського. Папа Римський згодився коронувати Наполеона, і він керувався великою популярністю серед народу. 1804 року за підсумками чергового плебісциту, 18 травня 1804 року, за черговою Конституцією XII року (28 флореаля XII або 18 травня 1804), проголошено Першу імперію, а Наполеона 2 грудня того ж року, у соборі Паризької Богоматері, короновано Імператором французів. Так закінчилась Перша французька республіка.
Релігійне питання
Французька революція мала відверто антихристиянський характер. Починаючи з 11 серпня 1789 року було відмінена двадцятина, що відняло у церкви частину прибутків. 2 листопада того ж року на пропозицію єпископа Отена Талейрана церковне майно перейшло в управління держави для погашення громадського боргу, чим заслужив собі популярність серед депутатів. Майно ставало державною власністю, а пізніше продавалося, щоб покрити державний дефіцит.
Націоналізація церковного майна змусила Установчі збори зацікавитися фінансуванням церкви. , яку прийняли 12 липня 1790 року, й яка була ратифікована королем 26 грудня 1790 року, перетворила духівництво в державних службовців із встановленою заробітною платою. Церковники відтоді обиралися й повинні були присягати на вірність нації, закону й королю. Але безпрецедентним насильством над засадами християнської віри став порядок призначення представників духівництва, яких мусили обирати всі виборці певної території, незалежно від їхніх релігійних переконань. Тобто виходило так, що, приміром, у деяких містечках Лотарингії священика фактично призначала місцева юдейська громада, яка мала там більшість голосів. За стародавньою галльською традицією, а також почасти, відповідаючи духу Просвітництва, яке ратувало за світське суспільство, депутати не поцікавилися думкою Папи Римського, щодо реформи Католицької церкви. В березні 1791 року Папа засудив усі церковні реформи в Франції. В результаті населення поділилося на дві антагоністичні частини. 65% церковних чинів або відмовилися від присяги або уникало її, що посіяло зерно драматичних подій 1792-1793 років (див. Вереснева різанина). Більш того, король був щирим католиком і прийняв бік Папи та тих священиків, які уникали присяги. Внаслідок, таких реформувань виникла специфічна релігійна конфесія, яка за визначенням не могла бути католицькою.
Релігійне питання загострило невдоволення тієї частини населення, що розчарувалися в Революції. З 1790 року на півдні почалися сутички між протестантами й католиками. Питання про присягу стало причиною протиборства на заході, там, де міста підтримували тих священиків, що дали присягу, а села — тих, хто відмовлявся це зробити.
Наступним етапом ескалації антихристиянської політики революціонерів стала спроба введення так званого «культу розуму», що супроводжувалася відвертим цинізмом та безпрецедентно жорстокими репресивними заходами з метою викорінення християнства. Далі – більше. Черговим актом знущання над традиційною духовністю французької нації стала спроба запровадження «культу вищої істоти». Ця специфічна релігійна система взагалі не мала нічого спільного ані з християнством, ані з іншими відомими людству віруваннями. Відповідний декрет було прийнято революційним Конвентом на засіданні 18 флореаля II року (7 травня 1794 року). Сутність культу визначалася трьома першими параграфами цього документу, сформульованими так: «1) Французький народ визнає існування Вищої Істоти і безсмертя душі; 2) Він визнає, що гідним Вищої Істоти культом є виконання обов'язків людини; 3) На перше місце серед цих обов'язків він ставить обов'язок гребувати поганою вірою і тиранією, карати тиранів і зрадників, допомагати нещасним, шанувати слабких, захищати пригноблюваних, робити іншим всяке можливе добро, не бути несправедливими ні до кого». Організація культу передбачалася пунктами декрету, які говорять про встановлення свят для того, щоб «нагадувати людині про божество і гідність її власної подоби». Окрім чотирьох політичних свят, річниць 14 липня 1789 року, 10 серпня 1792 року, 21 січня 1793 року і 31 травня 1793 року, в календарі мало бути ще 36 свят. Серед них на першому місці повинне було стояти «свято Вищої Істоти і Природи». «Природа» потім зникла з назви свята. У цьому ж декреті є пункт, згідно якого 20 преріаля повинно було відбутися перше таке свято, втаємничене тільки Вищій Істоті.
Після повного провалу «культу вищої істоти» республіканська влада обрала шлях поєднання репресій та ігнорування. Політика була спрямована на те, щоб не провокувати французів на прямий опір антихристиянським репресіям, але, водночас, поступово витісняти всі прояви релігійності з національного життя. Саме на цьому етапі та частина священиків, що погодилася на антикатолицький «Акт про цивільний устрій духівництва», зрозуміла, чим закінчується угода з дияволом: золото, яким він платить, перетворюється на багнюку. Вони зрадили свою віру, але держава, яка обіцяла їм за це винагороду, відмовилась від них, а маси простих французів підтримували ту частину священиків, яка пронесла відданість своїй релігії крізь роки переслідувань. Цікавим фактом є те, що доба відносного пом'якшення ставлення до церкви супроводжувалася справжнім вибухом релігійної активності серед французів. Церкву почали відвідувати навіть ті, хто до революції ігнорував релігійне життя.
Цікаво буде дізнатися, що найбільше постраждали (а, кажучи прямо, були знищені) саме рудименти дохристиянських вірувань населення Франції, що сягали своїм корінням кельтської доби. Католицизм із його потужною догматикою та опорою на Біблію, зрештою, зміг відродитися достатньо швидко. Живу ж народну релігійність, що мала подвійний характер та несла в собі риси світогляду давніх індоєвропейців, було втрачено назавжди.
Територіальний устрій Першої французької республіки
Французька республіка була унітарною державою.
Вперше унітаризм Французької республіки було проголошено Декретом Національного конвенту «Про єдність і неподільність Французької республіки від 25 вересня 1792»:
Національний конвент оголошує, що Французька республіка єдина і неподільна |
Конституція Французької республіки 1793 підтверджувала унітаризм:
Французька республіка єдина і неподільна |
Це ж підтверджувала і Конституція Французької республіки 1795:
Французька Республіка єдина і нероздільна |
Те ж підтверджувалося Конституція Французької республіки 1799:
Республіка єдина і неподільна |
Органи державної влади першої Французької республіки
Перша конституція Французької республіки була прийнята Національним конвентом у 1793 році. Сувереном за цією конституцією був народ (фр. peuple), який є сукупністю французьких громадян (фр. universalité des citoyens français) безпосередньо — збираючись по первинних зборах Французької республіки (фр. assemblées primaires) по кантонах, і через виборчі зібрання (фр. assemblées électorales) за округами і департаментами, законодавчим органом був Законодавчий корпус Французької республіки (фр. corps législatif), виконавчим органом — Виконавча рада Французької республіки (conseil exécutif), адміністративним органом — Головне управління Французької республіки. Територія Французької республіки з цієї конституції поділялася на департаменти, округи і комуни. Адміністративними органами департаментів були — генеральна рада (фр. conseil général), округів — супрефектури, комуни — муніципальна рада (conseil municipale).
Друга конституція Французької республіки була прийнята Національним конвентом у 1795 році. Сувереном за цією конституцією була сукупність французьких громадян (фр. universalité des citoyens français), які безпосередньо обираючи первинні збори (фр. assemblées primaires) у кантонах, і виборчі зібрання (фр. assemblées électorales) по департаментах, законодавчим органом був Законодавчий корпус Французької республіки (фр. corps législatif), виконавчим органом Виконавча директорія Французької республіки (фр. directoire exécutif). Територія Французької республіки з цієї конституції поділялася на департаменти, кантони і комуни. Адміністративними органами департаментів були — генеральна рада (фр. conseil général), комун — муніципальна рада (фр. conseil municipale).
Див. також
Примітки
- Mould, Michael (2011). . New York: Taylor & Francis. с. 147. ISBN . Архів оригіналу за 27 травня 2013. Процитовано 23 листопада 2011.
- . Архів оригіналу за 7 вересня 2007. Процитовано 9 квітня 2011.
- Всесвітня історія. Хрестоматія з нової історії (XV — 50-60-і роки XIX ст.)// Під ред. Н. С. Папенко — К., 2001.-С. 71-77.
- http://zno.academia.in.ua/mod/book/tool/print/index.php?id=3003&chapterid=636 [ 14 липня 2014 у Wayback Machine.] Країни світу наприкінці XVIII-XIX століть
- Талейран.// Євгеній Вікторович Тарле — К. С. 12.
- Robert B. Holtman, The Napoleonic Revolution (Baton Rouge: Louisiana State University Press, 1981), 31.
- Frank McLynn (2002). . Arcade Publishing. с. 253—254. ISBN . Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 6 червня 2014.
- Lucius Hudson Holt, Alexander Wheeler Chilton (1919). . The Macmillan Company. с. 206. Архів оригіналу за 25 червня 2014. Процитовано 6 червня 2014.
- Cronin 1994, pp. 242
- Талейран.// Євгеній Вікторович Тарле — К. ст. 6.
- Олар А. Христианство и французская революция. 1789-1802
- . Архів оригіналу за 7 березня 2014. Процитовано 16 червня 2014.
- Конституція Французької Республіки 1793 [ 11 березня 2016 у Wayback Machine.](укр.)
- Конституція Французької Республіки 1795 [ 16 липня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
- Конституція Французткої республіки 1793 року французькою. Архів оригіналу за 28 червня 2014. Процитовано 6 червня 2014.
- Конституція Французької республіки 1795 року французькою. Архів оригіналу за 15 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
Джерела
- Всесвітня історія. Хрестоматія з нової історії (XV — 50-60-ті роки XIX ст.)// Під ред. Н. С. Папенко — К., 2001.-С. 71-77.
- Дантон Ж. Избранные речи. — П., 1924.
- Хрестоматия по новой истории /Под ред. А. А. Губера. — М., 1963. — Т.1. — С.110-135.
- Талейран. /Тарле Євген Вікторович К. С. 10-13
Посилання
- «Історична правда»: Велику Французьку революцію виклали онлайн. [ 10 червня 2014 у Wayback Machine.]
- French Revolution Digital Archive. Проєкт Стенфордського університету та Національної бібліотеки Франції [ 2 червня 2014 у Wayback Machine.] (англ., фр.)
- Спілка Наполеона: Le 18 Brumaire, double sauvetage de la République et de la Paix Civile [ 24 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- (укр.)
- Конституція VIII року (фр.) [ 26 грудня 2010 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Franciya znachennya Persha francuzka respublika fr Premiere Republique inodi nazivayut v istoriografiyi yak Revolyucijna Franciya oficijno Francuzka respublika fr Republique francaise period francuzkoyi istoriyi z 1792 po 1804 Respubliku bulo progolosheno 21 veresnya 1792 roku pid chas Francuzkoyi revolyuciyi togo dnya formalno bulo zmisheno Lyudovika XVI Oficijno respublika proisnuvala do utvorennya 1804 roku Pershoyi francuzkoyi imperiyi chinnim pershim konsulom Napoleonom Bonapartom sho progolosiv sebe imperatorom hocha de fakto Respublika perestala isnuvati pislya perevorotu 18 bryumera zdijsnenogo tim zhe Bonapartom Pislya cogo bulo vstanovleno konsulat 1799 1804 Republique francaise Francuzka respublika 1792 1804 Prapor GerbDeviz Liberte Egalite Fraternite ou la Mort Svoboda rivnist braterstvo abo smert Gimn Chant de guerre pour l Armee du Rhin Vijskova pisnya Rejnskoyi armiyi Franciyi istorichni kordoni na kartiFrancuzka respublika u 1801 rociStolicya ParizhMovi Francuzka oficijna Oksitanska Nimecka Niderlandska Bretonska BaskskaReligiyi Konstitucijna cerkva do 15 lipnya 1801 Kult Rozumu zhovten 1793 berezen 1794 Kult Verhovnoyi Istoti 7 travnya 1794 28 lipnya 1794 4 serpnya 1798 9 listopada 1799 Rimo katolicizm Kalvinizm Lyuteranstvo Yudayizm 15 lipnya 1801 18 travnya 1804 Forma pravlinnya 1792 1795 Avtoritarna direktorialna respublika 1795 1799 Oligarhichna direktorialna respublika 1799 1804 Avtokratichna respublika 1792 pershij 1795 ostannij Zakonodavchij organ Parlament Upper house Rada starijshin 1795 1799 Lower house Nacionalnij Konvent 1792 1795 Rada p yatisot 1795 1799 Istorichnij period Francuzki revolyucijni vijni Shturm Bastiliyi i Francuzka revolyuciya 14 lipnya 1789 Lyudovika XVI 21 veresnya 1792 Komitet gromadskogo poryatunku ta Epoha teroru 5 veresnya 1793 do 28 lipnya 1794 Skasuvannya rabstva pershe 4 lyutogo 1794 Termidorianska reakciya 27 lipnya 1794 Perevorot 18 bryumera 9 listopada 1799 Senat progoloshuye Napoleona Bonaparta imperatorom 18 travnya 1804Naselennya 1795 28 103 000 osib 1801 29 361 000 l Valyuta Livr do 1794 roku Frank Poperednik NastupnikKorolivstvo Franciya 1791 1792 Anglo Korsikanske korolivstvoAvstrijski Niderlandi Persha Francuzka imperiyaAnglo Korsikanske korolivstvoSogodni ye chastinoyu Franciya Belgiya Nimechchina Niderlandi Lyuksemburg ShvejcariyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Persha francuzka respublikaIstoriya Franciyi Portal FranciyaDoistorichna Franciya Antichnist Galliya Gallska imperiya Rimska Galliya 50 do n e 486 Serednovichna Franciya Piznya Galliya 457 486 Burgundske korolivstvo Dinastiyi u skladi Frankskogo Korolivstva Merovingi 481 751 Karolingi 751 987 Zahidne Frankske korolivstvo Kapetingi 987 1328 Valua 1328 1589 Burboni 1589 1792 1814 1848 Stanova monarhiya u Franciyi 1302 1614 Dorevolyucijna Franciya Francuzkij absolyutizm 1643 1789 Suchasna Franciya Francuzka revolyuciya 1789 1799 Konstitucijna monarhiya 1791 1792 Persha respublika 1792 1804 Persha imperiya 1804 1814 Restavraciya Burboniv 1814 1830 Lipneva monarhiya 1830 1848 Druga respublika 1848 1852 Druga imperiya 1852 1870 Tretya respublika 1870 1940 Parizka komuna 1871 Rezhim Vishi 1940 1944 Timchasovij uryad 1944 1946 Chetverta respublika 1946 1958 P yata respublika z 1958 Istoriya Franciyi Cej shablon pereglyanutiobgovoritiredaguvatiIstoriyaPostanova pro skasuvannya monarhiyi u Franciyi Postanova Nacionalnogo konventu vid 21 veresnya 1792 a Nacionalnij konvent postanovlyaye Ne povinno isnuvati inshoyi konstituciyi okrim tiyeyi yaka bude prijnyata narodom Osobistist i vlasnist perebuvayut pid ohoronoyu francuzkogo narodu b Nacionalnij konvent ogoloshuye sho neskasovani zakoni timchasovo zalishayutsya v sili i osobi yaki ne usunuti vid posad zalishayutsya pri vikonanni svoyih obov yazkiv Nacionalnij konvent ogoloshuye sho podatki yaki isnuyut zaraz budut styaguvatisya yak i ranishe Nacionalnij konvent postanovlyaye sho monarhiya u Franciyi skasovuyetsya Nacionalnij konvent Dokladnishe Nacionalnij konvent Pered progoloshennyam respubliki Vijna Franciyi proti reakcijnih monarhij Prussiyi ta Avstriyi zatyaguvalas i francuzka armiya na pochatku vijni ne mala znachnogo uspihu Antimonarhichni zakliki vse chastishe bulo chutno na vulicyah Parizha 25 lipnya prusska armiya vidala dokument sho svidchiv sho u razi novih zagroz zhittyu korolya Parizh bude znisheno Koli pro cej dokument vidomij pid nazvoyu Brunsvikskogo manifestu insha nazva manifest gercoga Braunshgvejskogo diznalisya parizki revolyucioneri voni uvirvalisya do Asambleyi z vimogoyu povalennya Lyudovika XVI prote Asambleya vidmovilasya Na svitanku 10 serpnya povstali zibralisya pered Tyuyilri i vderlisya do palacu Ohorona zi shvejcarskoyi gvardiyi polyagla na misci zaginulo takozh chimalo napadnikiv Korol iz rodinoyu zvernulisya za dopomogoyu do Zakonodavchih zboriv ale ti vidvernulisya vid nih i prizupinili povnovazhennya korolya Takim chinom bula porushena veresneva konstituciya 1791 go roku yaka vimagala dlya zmini formi pravlinnya sklikannya narodnogo zibrannya cherez vsenarodni vibori Politichna kriza zatyaguvalas Poki deputati u Asambleyi svarilisya za dribnih formalnostej na shidnih kordonah Franciyi jshli bojovi diyi Narod u vsomu zvinuvachuvali vnutrishnih vorogiv Mizh 2 im i 6 im veresnya 1792 roku rozpochalasya veresneva rizanina vbivstva svyashenikiv vidmovnikiv zapidozrenih u kontrrevolyucijnij diyalnosti i pravoporushnikiv u v yaznicyah Parizha Ubivstva trivali bagato dniv pospil a vlada j administraciya ne navazhuvalisya vtrutitisya Deputati ne vistupali z osudom she bagato misyaciv Na dumku bagatoh ci veresnevi vbivstva buli povorotnim krokom revolyuciyi Nevdovzi povinni buli vidbutis vibori u nedavno stvorenij Konvent Peredviborchi agitaciyi ta urochistosti vidbuvalis u kritichni chasi sho vililosya u yavku na viborah Iz 7 miljoniv viborciv za ocinkami 90 ne golosuvali Vibir delegativ takim chinom stav spravoyu menshosti Yak i v 1789 vibori prohodili za dvorivnevoyu sistemoyu shob obmezhiti dostup shirokih narodnih mas Majzhe vsi obranci predstavlyali burzhuaziyu Tretina buli pravnikami Popri taku odnoridnist u Konventi utvorilis politichni koaliciyi taki yak provincijni j liberalni zhirondisti radikalni montanyari centristi tak zvane boloto ta in 20 veresnya 1792 roku nastav perelom u vijni vidbulas bitva pri Valmi Avstrijci ta prusaki buli bilshe zajnyati polskimi podiyami a otzhe yihnya armiya bula poslablena a francuzka navpaki zmicnilas zavdyaki politichnim ta socialnim polipshennyam Francuzki vijska zahopili chastinu Niderlandiv Na shodi armiya generala Kyustina zahopila livij bereg Rejnu Zahoplena takozh Savoya j grafstvo Nicca Usyudi francuzi rozpovsyudzhuvali revolyucijni ideyi ale vodnochas stverdzhuvali sho Rejn ye prirodnim kordonom Franciyi zi shodu ta z pivnochi Progoloshennya respubliki 21 veresnya 1792 roku vidbulos pershe zasidannya Nacionalnogo Konventu sho oznamenuvalo soboyu progoloshennya respubliki Timchasovo vono vzyalo na sebe yak zakonodavchi tak i vikonavchi funkciyi Zibrannya virishilo skasuvati monarhiyu Zala manezhu palacu Tyuyilri v yakij Konvent zasidav do 9 travnya 1793 roku Ves period pravlinnya Nacionalnogo konventu ce ryad superechok mizh deputatami u lavah samoyi Asambleyi Spochatku ton v usomu zadavali zhirondisti na choli z Brisso Vernjo Petjonom ta inshimi Voni namagalisya vesti pomirkovanu politiku same voni buli proti strati korolya Ale inshi deputati navpaki aktivno vistupali za stratu korolya 10 grudnya rozpochavsya udavanij sudovij proces nad korolem jogo viznali vinnim a 21 sichnya 1793 roku na ploshi Zgodi fr place de la Concorde jogo publichno stracheno na giljotini Pislya strati monarhiyi Yevropi u lyutomu 1793 roku utvorili Pershu antifrancuzku koaliciyu Rozpochavsya potuzhnij rekrutskij nabir sho viklikav nevdovolennya naselennya U berezni 1793 roku u departamenti Vandeya vibuhnuv royalistskij zakolot Todi montanyari virishili zmicniti svoyu politichnu vagu potuzhnoyu hvileyu teroru proti sumnivnih osobistostej Buli utvoreni Komitet gromadskogo poryatunku na choli z Maksimilianom Robesp yerom sho borovsya z kontrrevolyucijnoyu diyalnistyu ta Revolyucijnij tribunal sho sluguvav za chudovij instrument dlya sudovoyi gilki vladi Prote na shlyahu montanyariv zalishalis zhirondisti Todi Danton zaklikav revolyucijnu marginalnu chastinu naselennya Parizha tak zvanih sankyulotiv usunuti zhirondistiv 31 travnya j 2 chervnya 1793 roku parizki sankyuloti usunuli ostannih vid vladi Montanyari ob yednali svoyi zusillya iz najbilsh ekstremistskimi ugrupuvannyami parizhan i zahopili vladu v svoyi ruki U provinciyah ishov zvorotnij proces tak u Marseli j Lioni pribichniki zhirondistiv usunuli vid vladi montanyariv Respublika hilitsya do Teroru Vandejskim zakolotom bunt proti prihilnikiv revolyuciyi pochinaye keruvati osvichena aristokratiya i peretvoryuye jogo u povstannya sho ohoplyuye majzhe uves zahid Franciyi Na dodachu ti zalishki zhirondistiv yakim vdalosya uniknuti represij ta strat zaklikali do povstannya proti parizkoyi vladi U Parizhi rozpochali aktivnu propagandu ta nabir rekrutiv u armiyu Bojovim organom revolyucijnoyi demokratiyi buv zhurnal Zhana Polya Marata Drug narodu yaka bula duzhe populyarnoyu sered chitachiv Ale propaganda dedali bilshe koristuvalas nepravdivoyu informaciyeyu 13 lipnya 1793 roku Zhan Pol Marata bulo vbito u vlasnomu budinku Sharlottoyu Korde Smert Marata Zhak Luyi David Zovnishni vorogi Franciyi tezh prodovzhuvali borotbu iz respublikoyu Ispanci nastupali z pivdennogo zahodu z za Pireneyiv armiya P yemontu z pivdennogo shodu z pivnochi ta shodu armiyi anglijciv prusakiv ta avstrijciv Cherez taki obstavini najaktualnishim gaslom togo chasu staye Respublika u nebezpeci fr Republique est en danger Pid tiskom sankyulotiv radikalni ugrupuvannya yakobinciv virishili vdatis do najrishuchishih dij U chervni 1793 roku Konvent progolosuvav za novu Konstituciyu Cya konstituciya bula duzhe demokratichnoyu ta decentralizovanoyu shodo vladi oskilki peredbachala spravzhnye narodovladdya Prote vona tak i ne vstupila u diyu cherez vijskovi diyi Sen Zhust obgruntovuvav ce tim sho v tih umovah v yakih opinilasya respublika konstituciya ne mozhe buti vstanovlena vona sama sebe znishila b i vona stala b garantiyeyu zamahiv na svobodu oskilki v nij brakuvalo voli pridushiti taki zamahi Bulo reformovano Komitet gromadskogo poryatunku Teper vin skladavsya iz 12 chleniv yakih shomisyacya obirav Konvent Vin mav pravo na zakonodavchu iniciativu vikonavchu vladu j priznachennya posadovciv Navkolo nogo zgurtuvalasya vlada v najkritichnishij period U nomu dominuvav Robesp yer Kozhen iz chleniv specializuvavsya v okremij galuzi napriklad Karro vidpovidav za vijsko Takozh bulo obov yazkovim rahuvatisya z sankyulotami yakih ocholyuvav ta Zhak Ru Vsi dedali bilshe shilyalisya do provedennya teroru U takih nebezpechnih obstavinah Konvent prijmav zakoni za nakazami Komitetu sho keruvavsya Robesp yerom Provodivsya ryad zakoniv na poryatunok respubliki Usya ekonomika krayini bula spryamovana na vijnu sho zmicnilo armiyu i vodnochas zadovolnyalisya vimogi narodu U veresni 1793 roku Franciya vzhe mala miljonnu armiyu z dobrim postachannyam ta moralnim duhom soldat volyuntaristska politika Komitetu u yakomus sensi vryatuvala Respubliku Armiya otrimala postachannya ta boyezdatnist i peremagala armiyi Pershoyi koaliciyi a ekonomika otrimala neznachnij poshtovh dlya rozvitku U Vandeyi respublikanci takozh otrimuvali peremogi nad royalistami i nevdovzi rozbila kontrrevolyucioneriv Ozbroyeni selyanski zagoni prodovzhuvali broditi zahodom Franciyi sho otrimali nazvu shuaniv Represiyi u Vandeyi buli zhahlivimi Vid grudnya 1793 roku do lyutogo 1794 roku upovnovazhenij Zhan Batist Karr ye zveliv stratiti u Nanti tisyachi lyudej Povishennya j kolektivni rozstrili mali harakter zlovisnih svyatkuvan U vsij respublici provodilisya zahodi po dehristiyanizaciyi spontanni abo zapochatkovani upovnovazhenimi Statuyi hresti j dzvinici znosili zaradi principu rivnosti 5 zhovtnya 1793 roku Asambleya prijnyala respublikanskij kalendar zamist grigorianskogo Sankyuloti ta eberisti vstanovili kult zhertv revolyuciyi 10 listopada u Sobori Parizkoyi Bogomateri vidznachili svyato rozumu Pislya ceremoniyi eberisti pishli do zali Konventu i vlashtuvali tam svyato Robesp yer yakij bachiv u nomu tilki maskarad vistupiv iz protestom i vimogoyu vidnovlennya poryadku Situaciya zagostryuvalasya 15 zhovtnya 1793 roku rozpochavsya sudovij proces nad korolevoyu vdovoyu Mariyeyu Antuanettoyu Na sudovomu procesi polemisti ta obvinuvachi zvinuvatili avstrijku u incesti ta riznih prirodnih zbochennyah v yakih vona ne brala uchasti Koli pan suddya zapitav yiyi Chomu Vasha visokist ne vidpovidaye na pred yavleni obvinuvachennya koroleva shvilovano vidpovila Yaksho ya ne vidpovidayu to lishe tomu sho sama priroda vidmovlyayetsya vidpovidati na podibni merzenni zvinuvachennya na adresu materi Ya zaklikayu vsih hto mozhe z yavitisya syudi Po zalu prokotivsya gomin i zasidannya sudu bulo perervano Zreshtoyu korolevu zvinuvatili v tomu sho vona pidtrimuvala zv yazki z derzhavami vorozhimi Franciyi spriyala peremozi suprotivnika i zradila interesi krayini Nastupnogo dnya 16 zhovtnya yiyi bulo stracheno na tij zhe ploshi sho j korolya Lyudovika XVI Pered smertyu vona promovila Vi zabrali u mene shastya vi zabrali u mene cholovika vi zabrali u mene ditej zaberit zhe i moyu krov tilki ne zmushujte mene bilshe strazhdati Tim chasom na pivdni Franciyi trivala vijna jshla obloga Tulona golovnogo portu Franciyi Pid chas oblogi rozpochalasya kar yera Napoleona Bonaparta todi vin buv lishe lejtenantom artileriyi Diktatura yakobinciv i Velikij Teror Na vimogu Robesp yera 14 frimera II roku revolyuciyi za respublikanskim kalendarem za grigorianskim 4 grudnya 1793 roku buv organizovanij timchasovij uryad iz vinyatkovimi povnovazhennyami Teper Konvent mav neobmezhenu vladu Vidrazu u provinciyah zhorstko zakinchuvali iz nezadovolenimi i protestuvalnikami Taka politika superechila Deklaraciyi prav lyudini i gromadyanina ta konstituciyi tomu u ryadah samih montan yariv sprichinivsya rozkol na yakobinciv pribichnikiv Robesp ra livih nadmirnih ebertistiv radikalnih rozlyuchenih lideri Zhak Ru Leklerk ta Varle ta kordelyeri yakih ocholyuvali orator Danton ta zhurnalist Demulen Robesp yeru osobisto ne podobalasya politika dehristiyanizaciyi ta ateyizm yaku provodili ebertisti Tomu pid jogo vplivom bulo zatverdzheno zakon sho garantuvav svobodu kultiv potim inshij yakij viznavav bezsmertya dushi A 24 bereznya 1794 roku bulo stracheno ebertistiv zasudzhenih Revolyucijnim tribunalom Todi koli v provinciyi teror pripinyavsya u stolici vin tilki zagostrivsya pislya zatverdzhennya zakonu preriyalya za yakim politichni zlochini mig suditi tilki Revolyucijnij tribunal Viznachennya voroga revolyuciyi bulo poshirene na vsih hto namagavsya zvesti nanivec svobodu siloyu chi pidstupom Ne bulo bilshe svidkiv chi advokativ Virokiv isnuvalo lishe dva svoboda abo smert Zakon pleriyalya porodiv Velikij teror Vprodovzh kilkoh tizhniv v Parizhi bulo giljotinovano ponad 1400 osib Zagostrivsya rozkol u ryadah kolishnih montan yariv Revolyucijnij tribunal zasudiv Dantona Demulena ti yihnih pribichnikiv 5 kvitnya 1794 roku yih usih stracheno A proyizhdzhayuchi povz budinok de zhiv Robesp yer Danton kriknuv Maksimilian ya chekayu na tebe Sam kat Sharl Anri Sanson svidchiv sho Danton pered smertyu skazav ne zabud tilki pokazati moyu golovu narodovi taki golovi ne kozhnij den vdayetsya pobachiti ce buli jogo ostanni slova Tim chasom na pochatku lita 1794 roku vijskovi zusillya naciyi davali plodi Peremoga v bitvi pri Fleryusi 26 chervnya 1794 roku dozvolila francuzkij armiyi zahopiti Belgiyu Strata Robesp yera 10 termidora II roku Respublika vse bilsh hililasya do diktaturi teror posilyuvavsya Voyuyuchi iz frakciyami j znishuyuchi najzavzyatishih prihilnikiv teroru Robesp yer nazhiv sobi chimalo vorogiv Jogo politichnij vpliv zrostav Koli vin golovuvav na svyati Verhovnoyi Istoti 10 chervnya 1794 roku jogo protivniki burchali sho vin pragne osobisto zahopiti vsyu vladu Koli Robesp yer virishiv znovu z yavitisya v Konventi to rozpochav iz zagrozi novih chistok natyaknuvshi na deyakih deputativ imen yakih na bidu sobi ne nazvav Sered deputativ gotuvavsya zakolot 9 go termidora II roku 27 lipnya 1794 Robesp yera zvinuvatili j zaareshtuvali Miska vlada Parizha viklikala jogo proti vlasnogo bazhannya j doprovadila u ratushu sankyuloti na dopomogu ne prijshli Konvent odrazu zh ogolosiv jogo poza zakonom i prislalo vijska yaki vzyali budivlyu shturmom Nastupnogo dnya 28 lipnya 1794 roku Robesp yera ta jogo golovnih pribichnikiv giljotinuvali Konvent zaklikav povernutisya deputativ zhirondistiv j poklasti kraj teroru Novu konstituciyu Konstituciyu tretogo roku Konvent zatverdiv 29 mesidora 17 serpnya 1795 roku Yiyi ratifikuvali cherez plebiscit u veresni Vona vstupila v diyu z 4 vandem yera 26 veresnya togo zh roku vona stala osnovoyu novogo rezhimu Direktoriyi Direktoriya Dokladnishe Direktoriya Franciya Pislya povalennya diktaturi yakobinciv u Franciyi zmicnyuyetsya vlada pomirkovanih zhirondistiv sho spiralisya na serednyu ta veliku burzhuaziyu Pershim krokom novoyi vladi voseni 1794 roku bulo zvilnennya usih v yazniv sho opinilisya za gratami u chasi Teroru Shopravda znachna kilkist v yazniv opinilisya u v yaznicyah zi spravedlivih prichin Ce buli zokrema kontrrevolyucioneri sho sprichinili u pivdennih departamentah bilij teror spalahi gnivu royalistiv proti respublikanciv U listopadi klub yakobinciv buv zakritij za nakazom Konventu sho dalo mozhlivist zakripitisya novij vladi Pravlinnya Direktoriyi harakterizuvalos laviyuvannyam mizh pravimi ta livimi sho viklikalo postijni politichni krizi Poki Direktoriya provodila svoyi pershi zmini politiki 9 termidora dedali bilshe rozpadalisya na bloki livih ta pravih sho u majbutnomu bude sprichinyati krizi u Franciyi Rezultati termidorianskogo perevorotu 1794 roku buli zakripleni konstituciyeyu III roku viroblenoyu j prijnyatoyu Konventom 5 fruktidora III roku 22 serpnya 1795 roku Sam Konvent rozpuskavsya Natomist zakonodavcha vlada zoseredzhuvalasya u dvoh palatah Radi p yatisot ta Radi starijshin vikonavcha vlada peredavalasya Direktoriyi Ostannya skladalasya z 5 cholovikiv tak zvanih direktoriv i shorichno onovlyuvalasya na odnu p yatu svogo skladu U Direktoriyu pershogo skladu uvijshli Revelyer Lepo Rebel Leturner Barras ta Karno Z usih chleniv Direktoriyi Barras zalishavsya pri vladi najdovshe Za jogo pravlinnya v krayini vidnovivsya spokij pochalosya vidrodzhennya promislovosti ta suspilnogo zhittya bula prijnyata nova konstituciya Pol Barras Za revolyucijnim kalendarem pravlinnya Direktoriyi trivala z 4 bryumera IV roku do 18 bryumera VIII roku Ce bula druga sproba vstanovlennya stabilnogo konstitucijnogo rezhimu Uspihi u vijni dozvolili vvesti u diyu novu konstituciyu tomu pravlinnya Direktoriyi harakterizuyetsya bilsh mensh stabilnoyu situaciyeyu u krayini Shopravda zalishalisya problemi iz deputatami sho yavlyali soboyu zakonodavchu gilku vladi Termidorianci napolyagli na tomu shob dvi treti obranciv buli iz kolishnogo Konventu Zahidnij region Franciyi dolina Roni j shid Centralnogo masivu progolosuvali za deputativ royalistiv Vprodovzh usogo isnuvannya Direktoriyi politichna situaciya u cij sferi zalishalasya nestabilnoyu Nestabilnoyu situaciyu robili royalisti yakih ocholyuvali emigranti aristokrati ta brati vbitogo korolya Pribichniki povernennya korolya peremogli u viborah 1797 roku Natomist pomirkovano nalashtovani respublikanci organizuvali u veresni 1797 roku derzhavnij perevorot prognavshi dvoh iz p yati direktoriv i progolosivshi vibori 177 mi deputativ nepravomirnimi 1798 roku vibori zdavalosya obicyali perevagu kolishnim yakobincyam Todi rada nadilila sebe pravom priznachati deputativ vid polovini viborchih dilnic Termidorianci utrimalisya pri vladi ale povnistyu diskredituvali sebe pered elektoratom Ekonomichna situaciya tezh bula ne najkrashoyu Sistema opodatkuvannya ne pracyuvala i asignaciyi vtratili bud yaku vartist i buli zamineni na inshi paperovi groshi z yakimi nevdovzi trapilosya te zh sho j z asignaciyami Z 1797 roku derzhava zazhadala viplati podatkiv gotivkoyu ale cherez ekonomichnu krizu metalichni groshi stali ridkistyu Pislya kilkoh rokiv inflyaciyi pov yazanih z asignaciyami u Franciyi rozpochavsya period znizhennya cin yakij osoblivo bolyache vdariv po silskomu naselennyu Nespromozhne vporatisya z velicheznim borgom yakij nakopichivsya za roki monarhiyi ta revolyuciyi radi virishuyut ogolositi bankrutstvo na dvi treti Franciya vidmovlyalasya platiti dvi treti derzhavnogo borgu ale pidtverdzhuvala odnu tretinu Zovni Franciya francuzka armiya otrimuvala peremogi i jshla v nastup Vesnoyu 1796 roku Franciya rozpochala velikomasshtabnij nastup cherez usyu Nimechchinu shob zmusiti Avstriyu uklasti mir italijska armiya pid komanduvannyam molodogo generala Napoleona Bonaparta prinosila odnu nespodivanu peremogu za inshoyu i zmusila Avstriyu pidpisati mirnij dogovir u Kampo Formio 17 kvitnya 1797 roku Mizh 1797 ta 1799 rokami majzhe vsya Italiya peretvorilasya na respubliku sestru Franciyi z instituciyami za francuzkim zrazkom Peremogi polegshili finansovi problemi Direktoriyi ale robili yiyi dedali zalezhnishoyu vid armiyi Bonapart buv duzhe populyarnim i dedali bilshe keruvav vnutrishnimi spravami Franciyi Yegipetskij pohid mav na meti vidrizati shlyah do Indiyi Spoluchenomu Korolivstvu a Direktoriya ohoche pidtrimala ideyu Bonaparta oskilki osterigalasya togo sho vin zahopit vladu Prote Direktoriya bula nevdaloyu instituciyeyu shob privesti Franciyu do rozkvitu Pravlinnya Direktoriyi zavershilosya derzhavnim perevorotom 18 bryumera VIII roku 9 listopada 1799 roku yakij ocholiv molodij uspishnij general Napoleon Bonapart Zdijsnivshi perevorot vin progolosiv Gromadyani principi zapochatkovani revolyuciyeyu utverdilisya Vona zakinchena Direktoriyu zaminiv institut Konsulstva Ce buv avtoritarnij rezhim pid upravlinnyam troh konsuliv pershij sered yakih mav usyu povnotu vladi Franciya vstupila v novij istorichnij period v yakomu yiyi dolya bula v rukah Imperatora fr l Enpereur Napoleon Bonapart staye Konsulom u Sen Klu Fransua BushoKonsulat Dokladnishe Francuzkij konsulat Period pravlinnya Konsulatu fr Consulat stabilnij promizhok chasu v istoriyi Pershoyi Francuzkoyi respubliki pid chas yakogo usya povnota vladi de fakto nalezhala Napoleonu Bonapartu hocha yuridichno bula obmezhena Pravlinnya Konsulatu vstanovilosya vnaslidok perevorotu 18 bryumera VIII roku koli Napoleon Bonapart stvoriv zakolot proti buntivnoyi Radi p yatisot zakonodavchogo organu vladi j otrimav usyu povnotu vladi Za grigorianskim kalendarem ce bulo 9 listopada 1799 roku U comu zakoloti generalu Bonapartu dopomagali ministr zakordonnih sprav Franciyi Sharl Moris de Talejran Perigor ministr policiyi Zhozef Fushe ta starshij brat Napoleona Zhozef Bonapart Unaslidok perevorotu utvorilos Timchasove konsulstvo na choli z troma konsulami Napoleonom Bonapartom ta sho trivav z 9 listopada po 24 grudnya 1799 roku Spochatku ci konsuli povinni buli vstanoviti stabilnu vladu ta stvoriti umovi dlya rozvitku politichnoyi ta ekonomichnoyi sfer Franciyi Na pershomu zasidanni timchasovih konsuliv vinikaye pitannya shodo obrannya prezidenta konsulstva sered nih ale ne prijshovshi do odnoznachnogo rishennya zupinyayutsya na tomu shob kozhen z nih po cherzi golovuvav odin den Hoch Bonapart ne otrimav bazhani povnovazhennya odrazu vse zh period harakterizuyetsya postupovim posilennyam jogo vladi Vladu Konsulatu zakripila nova Konstituciya sho bula prijnyata 13 frimera VIII roku vid revolyuciyi 13 grudnya 1799 roku Natomist derzhavnij perevorot staye nespodivankoyu dlya vsiyeyi Franciyi tim bilshe sho neobhidnist jogo ne bula vipravdana v ochah suspilstva Podiyi 18 ta 19 bryumera u Parizhi viklikali zdivuvannya v ochah narodu Robochi parizkih peredmist vidneslisya do perevorotu bajduzhe Ale v toj zhe chas vinikaye protidiya v departamentah Franciyi i shob yakos yiyi strimati timchasovi konsuli rozpochinayut kadrovi chistki v departamentah Ale narod buv zadovolenij Tak nareshti pripinilas borotba na zahodi Franciyi a same u Vandeyi i do Franciyi dozvolili povernutis emigrantam v tomu chisli vplivovim Lafajyetu i Karno Kolishni politichni diyachi ne zaznavali represij Tak napriklad rankom 9 listopada Talejran vidvidav Barrasa i perekonav jogo vidmovitis vid svoyeyi politichnoyi vladi Vlada ta populyarnist pershogo konsula Napoleona Bonaparta rosli a period Timchasovogo konsulstva zakinchivsya Pislya prijnyattya Konstituciyi VIII roku novimi konsulami buli priznacheni Napoleon Bonapart Zhan Zhak Kambaseres ta Fransua Lebren Na pershomu zasidanni kolegiyi troh konsuliv yake vidbulosya 4 nivoza VIII roku 25 grudnya 1799 roku bulo sformovano uryad ta priznacheno sim ministriv yusticiyi Andre Zhozefa Abrialya zakordonnih sprav Sharlya Morisa Talejrana vnutrishnih sprav Lyusyena Bonaparta finansiv Godena flota i kolonij P yera Forfe policiyi Zhozefa Fushe Shopravda piznishe v uryadi buli zrobleni deyaki perestanovki u zv yazku z vijnoyu z Avstriyeyu Takozh u zakonodavchij gilci vladi Pershomu konsulovi dopomagali sluhnyanij Senat sho z inshimi deyakimi dribnimi instituciyami stanoviv Zakonodavchij korpus Respubliki Spilnij portret troh konsuliv Zliva napravo Kambaseres Bonapart Lebren Vidteper trivav period Desyatirichnogo konsulstva na choli iz pershim konsulom Napoleonom Bonapartom Protyagom cogo periodu Napoleon Bonapart ne ogolosivshi sebe glavoyu derzhavi yak pershij konsul zarekomenduvav sebe yak konservativnij avtoritarnij samoderzhavnij ochilnik Odnak vidomij istorik Robert B Holtman nazvav francuzkij konsulat odnim z najvazhlivishih periodiv vsiyeyi francuzkoyi istoriyi Pershij konsul Bonapart ne rahuvavsya z dumkoyu inshih dvoh konsuliv i voni buli lishe sluhnyanimi znaryaddyami u jogo rukah Zavdannya Bonaparta bulo vazhkim Treba bulo stvoriti majzhe zovsim nanovo vse upravlinnya vidnoviti finansi sho perebuvali u vkraj zaplutanomu polozhenni pri povnij vidsutnosti kreditiv i yak nebud pokinchiti z drugoyu koaliciyeyu Odnim z pershih nakaziv Bonaparta bula zaborona 27 nivoza VIII roku 17 sichnya 1800 roku na chas vijni 60 politichnih periodichnih vidan v Parizhi Zberezheno bulo vsogo 13 i to z pidporyadkuvannyam ministru policiyi i z zagrozoyu zaboroni i viluchennya v razi poyavi v nih statej sho ne viyavlyayut nalezhnoyi povagi do socialnogo poryadku do narodnogo suverenitetu do slavi armiyi i do derzhav druzhnih respublici Takim chinom pridushuyuchi vsi proyavi politichnoyi voli Bonapart energijno vtilyuvav u zhittya pozitivnu chastinu svoyeyi programi Vona polyagala v stvorenni tverdoyi vkraj centralizovanoyi vladi v zastupnictvi promislovosti osoblivo rilnictva u primirenni z novim poryadkom rechej vsih tih elementiv starogo suspilstva yaki tilki mozhut z nim zmiritisya osoblivo cerkvu u polipshenni finansiv tosho Portret Napoleona Bonaparta pershogo konsula Zhan Ogyust Dominik Engr Zakonom 28 plyuvioza VIII roku 17 lyutogo 1800 roku Pro podil teritoriyi i administraciyi zberezheno i zmicneno podil Franciyi na departamenti i vvedeno novij podil na okrugi Na choli departamentu prefekt Pri nomu zasnovani rada prefekturi i generalna rada i ti j inshi priznachayutsya uryadom z proponovanih viborcyami spiskiv departamentskih notabliv viborci obirali zi svogo seredovisha odnu desyatu chastinu osib sho buli komunalnimi notablyami Ostanni zi svogo seredovisha tezh odnu desyatu tobto na vsyu Franciyu blizko 50000 cholovik departamentskih notabliv V okrugah pri suprefektah skladalisya tezh priznacheni uryadom okruzhni radi U mistah miskim gospodarstvom povinni buli zaviduvati priznacheni meri Takim chinom vse upravlinnya zverhu do nizu bulo suvoro centralizovanim 18 bereznya 1800 roku buv zatverdzhenij zakon pro sudovu organizaciyu Franciyi projnyatij timi zh pragnennyami 7 lyutogo 1801 roku cej zakon zvazhayuchi na royalistskij zamah na zhittya Bonaparta buv dopovnenij zakonom pro osoblivi tribunali dlya vsih vipadkiv Vazhlivim zakonodavchim aktom buv civilnij kodeks 1804 roku zgodom perejmenovanij v kodeks Napoleona fr Code Napoleon Civilnij kodeks dopuskav rozluchennya za bazhannyam podruzhzhya ale pri comu pravo vladi nadavalosya cholovikovi batkovi pidporyadkovuyuchi jomu druzhinu i ditej U 1801 roci za spriyannya uryadu bulo zasnovano Tovaristvo zaohochennya nacionalnoyi promislovosti Znachno polipsheno shlyahi spoluchennya yak suhoputni tak i morski v tomu chisli richkovi zakon pro ohoronu lisiv XI roku vryatuvav yih vid neobachnogo vinishennya 7 nivozu VIII roku 25 grudnya 1799 roku cerkovni budivli buli poverneni cerkvam 15 lipnya 1801 roku ukladeno z Papoyu Piyem VII konkordat v silu yakogo zakonom 18 zherminalya X roku 8 kvitnya 1802 roku vidnovleno derzhavnu cerkvu u Franciyi yepiskopi povinni buli priznachatisya pershim konsulom ale otrimuvati pidtverdzhennya u Papi ostannoyi vazhlivoyu v comu napryamku miroyu prijnyatoyu vzhe pri imperiyi bulo skasuvannya respublikanskogo kalendarya i vidnovlennya hristiyanskogo 1 sichnya 1806 roku Katolicka cerkva nastilki primirilasya z novim poryadkom rechej u Franciyi sho papa pogodivsya vinchati Napoleona na carstvo u 1804 roci Zgodom vidnosini yih znovu zipsuvalisya i Papa vidluchiv Napoleona vid cerkvi Napoleon Bonapart peremig Avstriyu u vijni zokrema u bitvi pri Marengo u 1800 roci v yakij osobisto uzyav uchast 1802 roku pidpisav Am yenskij mir iz Velikoyu Britaniyeyu I popri ce retelno zbilshuvav chiselnist francuzkoyi armiyi ta uspishno reformuvav upravlinnya neyu ta sklad Napoleon Imperator francuziv Zhan Ogyust Dominik Engr Bilshist cih mir bulo prijnyato uzhe za periodu Dovichnogo konsulstva sho bulo progolosheno Konstituciyeyu X roku 16 termidora X roku abo 2 serpnya 1802 roku ta za pidsumkami plebiscitu provedenim senatom za nadannya dovichnogo konsula progolosuvala 98 lyudej Usya povnota vladi vidtodi znahoditsya v rukah Napoleona U cej chas silno posilyuvavsya kult osobistosti Napoleona ta represiyi proti jogo suprotivnikiv zokrema Zhorzha Kadudalya i Zhana Viktora Moro A nevdovzi vbivstvo gercoga Engiyenskogo Papa Rimskij zgodivsya koronuvati Napoleona i vin keruvavsya velikoyu populyarnistyu sered narodu 1804 roku za pidsumkami chergovogo plebiscitu 18 travnya 1804 roku za chergovoyu Konstituciyeyu XII roku 28 florealya XII abo 18 travnya 1804 progolosheno Pershu imperiyu a Napoleona 2 grudnya togo zh roku u sobori Parizkoyi Bogomateri koronovano Imperatorom francuziv Tak zakinchilas Persha francuzka respublika Religijne pitannyaFrancuzka revolyuciya mala vidverto antihristiyanskij harakter Pochinayuchi z 11 serpnya 1789 roku bulo vidminena dvadcyatina sho vidnyalo u cerkvi chastinu pributkiv 2 listopada togo zh roku na propoziciyu yepiskopa Otena Talejrana cerkovne majno perejshlo v upravlinnya derzhavi dlya pogashennya gromadskogo borgu chim zasluzhiv sobi populyarnist sered deputativ Majno stavalo derzhavnoyu vlasnistyu a piznishe prodavalosya shob pokriti derzhavnij deficit Nacionalizaciya cerkovnogo majna zmusila Ustanovchi zbori zacikavitisya finansuvannyam cerkvi yaku prijnyali 12 lipnya 1790 roku j yaka bula ratifikovana korolem 26 grudnya 1790 roku peretvorila duhivnictvo v derzhavnih sluzhbovciv iz vstanovlenoyu zarobitnoyu platoyu Cerkovniki vidtodi obiralisya j povinni buli prisyagati na virnist naciyi zakonu j korolyu Ale bezprecedentnim nasilstvom nad zasadami hristiyanskoyi viri stav poryadok priznachennya predstavnikiv duhivnictva yakih musili obirati vsi viborci pevnoyi teritoriyi nezalezhno vid yihnih religijnih perekonan Tobto vihodilo tak sho primirom u deyakih mistechkah Lotaringiyi svyashenika faktichno priznachala misceva yudejska gromada yaka mala tam bilshist golosiv Za starodavnoyu gallskoyu tradiciyeyu a takozh pochasti vidpovidayuchi duhu Prosvitnictva yake ratuvalo za svitske suspilstvo deputati ne pocikavilisya dumkoyu Papi Rimskogo shodo reformi Katolickoyi cerkvi V berezni 1791 roku Papa zasudiv usi cerkovni reformi v Franciyi V rezultati naselennya podililosya na dvi antagonistichni chastini 65 cerkovnih chiniv abo vidmovilisya vid prisyagi abo unikalo yiyi sho posiyalo zerno dramatichnih podij 1792 1793 rokiv div Veresneva rizanina Bilsh togo korol buv shirim katolikom i prijnyav bik Papi ta tih svyashenikiv yaki unikali prisyagi Vnaslidok takih reformuvan vinikla specifichna religijna konfesiya yaka za viznachennyam ne mogla buti katolickoyu Religijne pitannya zagostrilo nevdovolennya tiyeyi chastini naselennya sho rozcharuvalisya v Revolyuciyi Z 1790 roku na pivdni pochalisya sutichki mizh protestantami j katolikami Pitannya pro prisyagu stalo prichinoyu protiborstva na zahodi tam de mista pidtrimuvali tih svyashenikiv sho dali prisyagu a sela tih hto vidmovlyavsya ce zrobiti Stela na sobori v Klermoni sho svidchit pro kult Vishoyi istoti Nastupnim etapom eskalaciyi antihristiyanskoyi politiki revolyucioneriv stala sproba vvedennya tak zvanogo kultu rozumu sho suprovodzhuvalasya vidvertim cinizmom ta bezprecedentno zhorstokimi represivnimi zahodami z metoyu vikorinennya hristiyanstva Dali bilshe Chergovim aktom znushannya nad tradicijnoyu duhovnistyu francuzkoyi naciyi stala sproba zaprovadzhennya kultu vishoyi istoti Cya specifichna religijna sistema vzagali ne mala nichogo spilnogo ani z hristiyanstvom ani z inshimi vidomimi lyudstvu viruvannyami Vidpovidnij dekret bulo prijnyato revolyucijnim Konventom na zasidanni 18 florealya II roku 7 travnya 1794 roku Sutnist kultu viznachalasya troma pershimi paragrafami cogo dokumentu sformulovanimi tak 1 Francuzkij narod viznaye isnuvannya Vishoyi Istoti i bezsmertya dushi 2 Vin viznaye sho gidnim Vishoyi Istoti kultom ye vikonannya obov yazkiv lyudini 3 Na pershe misce sered cih obov yazkiv vin stavit obov yazok grebuvati poganoyu viroyu i tiraniyeyu karati tiraniv i zradnikiv dopomagati neshasnim shanuvati slabkih zahishati prignoblyuvanih robiti inshim vsyake mozhlive dobro ne buti nespravedlivimi ni do kogo Organizaciya kultu peredbachalasya punktami dekretu yaki govoryat pro vstanovlennya svyat dlya togo shob nagaduvati lyudini pro bozhestvo i gidnist yiyi vlasnoyi podobi Okrim chotiroh politichnih svyat richnic 14 lipnya 1789 roku 10 serpnya 1792 roku 21 sichnya 1793 roku i 31 travnya 1793 roku v kalendari malo buti she 36 svyat Sered nih na pershomu misci povinne bulo stoyati svyato Vishoyi Istoti i Prirodi Priroda potim znikla z nazvi svyata U comu zh dekreti ye punkt zgidno yakogo 20 prerialya povinno bulo vidbutisya pershe take svyato vtayemnichene tilki Vishij Istoti Pislya povnogo provalu kultu vishoyi istoti respublikanska vlada obrala shlyah poyednannya represij ta ignoruvannya Politika bula spryamovana na te shob ne provokuvati francuziv na pryamij opir antihristiyanskim represiyam ale vodnochas postupovo vitisnyati vsi proyavi religijnosti z nacionalnogo zhittya Same na comu etapi ta chastina svyashenikiv sho pogodilasya na antikatolickij Akt pro civilnij ustrij duhivnictva zrozumila chim zakinchuyetsya ugoda z diyavolom zoloto yakim vin platit peretvoryuyetsya na bagnyuku Voni zradili svoyu viru ale derzhava yaka obicyala yim za ce vinagorodu vidmovilas vid nih a masi prostih francuziv pidtrimuvali tu chastinu svyashenikiv yaka pronesla viddanist svoyij religiyi kriz roki peresliduvan Cikavim faktom ye te sho doba vidnosnogo pom yakshennya stavlennya do cerkvi suprovodzhuvalasya spravzhnim vibuhom religijnoyi aktivnosti sered francuziv Cerkvu pochali vidviduvati navit ti hto do revolyuciyi ignoruvav religijne zhittya Cikavo bude diznatisya sho najbilshe postrazhdali a kazhuchi pryamo buli znisheni same rudimenti dohristiyanskih viruvan naselennya Franciyi sho syagali svoyim korinnyam keltskoyi dobi Katolicizm iz jogo potuzhnoyu dogmatikoyu ta oporoyu na Bibliyu zreshtoyu zmig vidroditisya dostatno shvidko Zhivu zh narodnu religijnist sho mala podvijnij harakter ta nesla v sobi risi svitoglyadu davnih indoyevropejciv bulo vtracheno nazavzhdi Teritorialnij ustrij Pershoyi francuzkoyi respublikiFrancuzka respublika bula unitarnoyu derzhavoyu Vpershe unitarizm Francuzkoyi respubliki bulo progolosheno Dekretom Nacionalnogo konventu Pro yednist i nepodilnist Francuzkoyi respubliki vid 25 veresnya 1792 Nacionalnij konvent ogoloshuye sho Francuzka respublika yedina i nepodilna Konstituciya Francuzkoyi respubliki 1793 pidtverdzhuvala unitarizm Francuzka respublika yedina i nepodilna Ce zh pidtverdzhuvala i Konstituciya Francuzkoyi respubliki 1795 Francuzka Respublika yedina i nerozdilna Te zh pidtverdzhuvalosya Konstituciya Francuzkoyi respubliki 1799 Respublika yedina i nepodilnaOrgani derzhavnoyi vladi pershoyi Francuzkoyi respublikiPersha konstituciya Francuzkoyi Respubliki prijnyata Nacionalnim konventom u 1793 roci Persha konstituciya Francuzkoyi respubliki bula prijnyata Nacionalnim konventom u 1793 roci Suverenom za ciyeyu konstituciyeyu buv narod fr peuple yakij ye sukupnistyu francuzkih gromadyan fr universalite des citoyens francais bezposeredno zbirayuchis po pervinnih zborah Francuzkoyi respubliki fr assemblees primaires po kantonah i cherez viborchi zibrannya fr assemblees electorales za okrugami i departamentami zakonodavchim organom buv Zakonodavchij korpus Francuzkoyi respubliki fr corps legislatif vikonavchim organom Vikonavcha rada Francuzkoyi respubliki conseil executif administrativnim organom Golovne upravlinnya Francuzkoyi respubliki Teritoriya Francuzkoyi respubliki z ciyeyi konstituciyi podilyalasya na departamenti okrugi i komuni Administrativnimi organami departamentiv buli generalna rada fr conseil general okrugiv suprefekturi komuni municipalna rada conseil municipale Druga konstituciya Francuzkoyi respubliki bula prijnyata Nacionalnim konventom u 1795 roci Suverenom za ciyeyu konstituciyeyu bula sukupnist francuzkih gromadyan fr universalite des citoyens francais yaki bezposeredno obirayuchi pervinni zbori fr assemblees primaires u kantonah i viborchi zibrannya fr assemblees electorales po departamentah zakonodavchim organom buv Zakonodavchij korpus Francuzkoyi respubliki fr corps legislatif vikonavchim organom Vikonavcha direktoriya Francuzkoyi respubliki fr directoire executif Teritoriya Francuzkoyi respubliki z ciyeyi konstituciyi podilyalasya na departamenti kantoni i komuni Administrativnimi organami departamentiv buli generalna rada fr conseil general komun municipalna rada fr conseil municipale Div takozhFrancuzka revolyuciya Konstituciya Franciyi Administrativnij podil Franciyi Napoleonivski vijni Revolyucijnij klasicizm Nacionalizm Istoriya FranciyiPrimitkiMould Michael 2011 New York Taylor amp Francis s 147 ISBN 978 1 136 82573 6 Arhiv originalu za 27 travnya 2013 Procitovano 23 listopada 2011 Arhiv originalu za 7 veresnya 2007 Procitovano 9 kvitnya 2011 Vsesvitnya istoriya Hrestomatiya z novoyi istoriyi XV 50 60 i roki XIX st Pid red N S Papenko K 2001 S 71 77 http zno academia in ua mod book tool print index php id 3003 amp chapterid 636 14 lipnya 2014 u Wayback Machine Krayini svitu naprikinci XVIII XIX stolit Talejran Yevgenij Viktorovich Tarle K S 12 Robert B Holtman The Napoleonic Revolution Baton Rouge Louisiana State University Press 1981 31 Frank McLynn 2002 Arcade Publishing s 253 254 ISBN 9781559706315 Arhiv originalu za 12 sichnya 2014 Procitovano 6 chervnya 2014 Lucius Hudson Holt Alexander Wheeler Chilton 1919 The Macmillan Company s 206 Arhiv originalu za 25 chervnya 2014 Procitovano 6 chervnya 2014 Cronin 1994 pp 242 Talejran Yevgenij Viktorovich Tarle K st 6 Olar A Hristianstvo i francuzskaya revolyuciya 1789 1802 Arhiv originalu za 7 bereznya 2014 Procitovano 16 chervnya 2014 Konstituciya Francuzkoyi Respubliki 1793 11 bereznya 2016 u Wayback Machine ukr Konstituciya Francuzkoyi Respubliki 1795 16 lipnya 2011 u Wayback Machine ros Konstituciya Francuztkoyi respubliki 1793 roku francuzkoyu Arhiv originalu za 28 chervnya 2014 Procitovano 6 chervnya 2014 Konstituciya Francuzkoyi respubliki 1795 roku francuzkoyu Arhiv originalu za 15 bereznya 2022 Procitovano 22 bereznya 2022 DzherelaVsesvitnya istoriya Hrestomatiya z novoyi istoriyi XV 50 60 ti roki XIX st Pid red N S Papenko K 2001 S 71 77 Danton Zh Izbrannye rechi P 1924 Hrestomatiya po novoj istorii Pod red A A Gubera M 1963 T 1 S 110 135 Talejran Tarle Yevgen Viktorovich K S 10 13Posilannya Istorichna pravda Veliku Francuzku revolyuciyu viklali onlajn 10 chervnya 2014 u Wayback Machine French Revolution Digital Archive Proyekt Stenfordskogo universitetu ta Nacionalnoyi biblioteki Franciyi 2 chervnya 2014 u Wayback Machine angl fr Spilka Napoleona Le 18 Brumaire double sauvetage de la Republique et de la Paix Civile 24 grudnya 2013 u Wayback Machine ukr Konstituciya VIII roku fr 26 grudnya 2010 u Wayback Machine