Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Жозе́ф Фуше́, Герцог Отрантський (фр. Joseph Fouché, duc d'Otrante), (21 травня 1759, Ле-Пельрен, поблизу Нанта — 26 грудня 1820, Трієст) — французький політичний і державний діяч. Учасник Французької революції, був міністром поліції в декількох урядах Франції.
| Жозеф Фуше | |
|---|---|
 | |
| Міністр поліції Франції | |
| 20 липня 1799 — 26 вересня 1815 | |
| Міністр внутрішніх справ | |
| 29 червня 1809 — 1 жовтня 1809 | |
| | |
| Народився | 21 травня 1759 Ле-Пельрен, Нант |
| Помер | 26 грудня 1820 (61 рік) Трієст, Австрія |
| Похований | d |
| Відомий як | політик, дипломат, есеїст, адвокат, педагог |
| Громадянство | Французьке, Австрійське |
| Політична партія | жирондисти і клуб якобінців |
| Батько | d[1] |
| Мати | d[1] |
| У шлюбі з | Бон-Жан Куако Габріела-Ернестина де Кастеллан-Мажестре |
| Діти | Ньєвр Жозеф-Ліберте Арманд Атанас Жозефіна-Людмила |
| Професія | Політик |
| Релігія | Католицизм |
| Нагороди |  |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія
Здобув духовну освіту. У 1791 р. став членом Якобінського клубу у Нанті. Обраний у 1792 р. до Національного конвенту, спочатку був близький до жирондистів, потім приєднався до якобінців. Голосував за страту Людовика XVI. На посаді комісара Конвенту у деяких департаментах Франції, проявив крайню жорстокість при придушенні контрреволюційних заколотів, страчував часом навіть невинних. Активно проводив політику дехристиянізації Франції. Виключений з Якобинського клубу в липні 1794 р. Був одним з організаторів і керівників термідоріанського перевороту 28 липня 1794 р. В період Директорії 1795-1799 рр. обіймав дипломатичні посади; у серпні 1799 р. був призначений міністром поліції. Зрадивши Директорії, підтримав Наполеона Бонапарта в здійсненні державного перевороту 18 брюмера (9-10 листопада 1799 р.). Залишившись на посту міністра поліції, створив розгалужену систему політичної розвідки і шпигунства, став одним з впливових діячів держави. Наполеон, стурбований могутністю Фуше, ліквідовував у 1802 р. міністерство поліції, але Фуше продовжував неформально виконувати обов'язки голови таємної поліції, брав участь в розкритті змов антинаполеонівської опозиції. У 1804 р. міністерство поліції було відновлене, і Фуше був призначений міністром. У 1809 р. отримав титул герцога Отрантського і значний маєток. В кінці правління Наполеона вступив в таємні перемови з противниками режиму; був викритий Наполеоном в подвійній грі і у 1810 р. був відправлений у відставку. У 1813—1814 рр. був призначений губернатором Іллірійських провінцій. Після краху імперії Наполеона опинився серед гарячих прибічників Бурбонів, однак в період «Ста днів» (1815) знову перейшов на бік Наполеона і втретє став міністром поліції. Після другого зречення Наполеона очолив Виконавчу комісію Тимчасового уряду і, зрадивши Наполеонові, займався підготовкою Другої реставрації Бурбонів. Після повернення до влади Людовіка XVIII був призначений міністром поліції, але на вимогу ультрароялістів був усунений з цієї посади у 1815 р. і направлений послом до Дрездена. Після декрету 1816 року про вигнання з Франції «царевбивць» (дія якого поширювалася і на участь Фуше у страті Людовика XVI) втратив посаду посла, виїхав до Трієсту, де прийнявши австрійське підданство, провів залишок життя і помер 26 грудня 1820 р.
На посаді міністра
- Міністр поліції
- 20 липня 1799 — 13 вересня 1802
- 10 липня 1804 — 3 червня 1810
- 20 березня 1815 — 22 червня 1815
- 7 липня 1815 — 26 вересня 1815
- Міністр внутрішніх справ
- 29 червня 1809 — 1 жовтня 1809
Сім'я
Перший раз одружився 16 вересня 1792 р. на дочці нантського адвоката Бон-Жан Куако. У шлюбі народилося п'ятеро дітей:
- Ньєвр Фуше 1793 — 1794
- Жозеф-Ліберте Фуше 1796 — 1862 — 2-ий герцог Отрантський
- Арманд Фуше 1800 — 1878 — 3-ій герцог Отрантський
- Атанас Фуше 1801 — 1886 — 4-ий герцог Отрантський
- Жозефіна-Людмила Фуше 1803 — 1893
Після смерті першої дружини одружився у 1818 р. з на 30 роківмолодшою Габріелою-Ернестиною де Кастеллан-Мажестре. Дітей у шлюбі не було.
Примітки
- Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
Посилання
- Фуше // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Жозеф Фуше - Герцог Отрантський. Біографія [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Жозеф Фуше на peoples.ru [ 9 березня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- Стефан Цвейг. Жозеф Фуше [ 8 листопада 2004 у Wayback Machine.] (рос.)
- (рос.)
| Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. |
 | Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zhoze f Fushe Gercog Otrantskij fr Joseph Fouche duc d Otrante 21 travnya 1759 Le Pelren poblizu Nanta 26 grudnya 1820 Triyest francuzkij politichnij i derzhavnij diyach Uchasnik Francuzkoyi revolyuciyi buv ministrom policiyi v dekilkoh uryadah Franciyi Zhozef FusheZhozef FusheMinistr policiyi Franciyi20 lipnya 1799 26 veresnya 1815Ministr vnutrishnih sprav29 chervnya 1809 1 zhovtnya 1809Narodivsya 21 travnya 1759 1759 05 21 Le Pelren NantPomer 26 grudnya 1820 1820 12 26 61 rik Triyest AvstriyaPohovanij dVidomij yak politik diplomat eseyist advokat pedagogGromadyanstvo Francuzke AvstrijskePolitichna partiya zhirondisti i klub yakobincivBatko d 1 Mati d 1 U shlyubi z Bon Zhan Kuako Gabriela Ernestina de Kastellan MazhestreDiti Nyevr Zhozef Liberte Armand Atanas Zhozefina LyudmilaProfesiya PolitikReligiya KatolicizmNagorodi Mediafajli u VikishovishiBiografiyaZdobuv duhovnu osvitu U 1791 r stav chlenom Yakobinskogo klubu u Nanti Obranij u 1792 r do Nacionalnogo konventu spochatku buv blizkij do zhirondistiv potim priyednavsya do yakobinciv Golosuvav za stratu Lyudovika XVI Na posadi komisara Konventu u deyakih departamentah Franciyi proyaviv krajnyu zhorstokist pri pridushenni kontrrevolyucijnih zakolotiv strachuvav chasom navit nevinnih Aktivno provodiv politiku dehristiyanizaciyi Franciyi Viklyuchenij z Yakobinskogo klubu v lipni 1794 r Buv odnim z organizatoriv i kerivnikiv termidorianskogo perevorotu 28 lipnya 1794 r V period Direktoriyi 1795 1799 rr obijmav diplomatichni posadi u serpni 1799 r buv priznachenij ministrom policiyi Zradivshi Direktoriyi pidtrimav Napoleona Bonaparta v zdijsnenni derzhavnogo perevorotu 18 bryumera 9 10 listopada 1799 r Zalishivshis na postu ministra policiyi stvoriv rozgaluzhenu sistemu politichnoyi rozvidki i shpigunstva stav odnim z vplivovih diyachiv derzhavi Napoleon sturbovanij mogutnistyu Fushe likvidovuvav u 1802 r ministerstvo policiyi ale Fushe prodovzhuvav neformalno vikonuvati obov yazki golovi tayemnoyi policiyi brav uchast v rozkritti zmov antinapoleonivskoyi opoziciyi U 1804 r ministerstvo policiyi bulo vidnovlene i Fushe buv priznachenij ministrom U 1809 r otrimav titul gercoga Otrantskogo i znachnij mayetok V kinci pravlinnya Napoleona vstupiv v tayemni peremovi z protivnikami rezhimu buv vikritij Napoleonom v podvijnij gri i u 1810 r buv vidpravlenij u vidstavku U 1813 1814 rr buv priznachenij gubernatorom Illirijskih provincij Pislya krahu imperiyi Napoleona opinivsya sered garyachih pribichnikiv Burboniv odnak v period Sta dniv 1815 znovu perejshov na bik Napoleona i vtretye stav ministrom policiyi Pislya drugogo zrechennya Napoleona ocholiv Vikonavchu komisiyu Timchasovogo uryadu i zradivshi Napoleonovi zajmavsya pidgotovkoyu Drugoyi restavraciyi Burboniv Pislya povernennya do vladi Lyudovika XVIII buv priznachenij ministrom policiyi ale na vimogu ultraroyalistiv buv usunenij z ciyeyi posadi u 1815 r i napravlenij poslom do Drezdena Pislya dekretu 1816 roku pro vignannya z Franciyi carevbivc diya yakogo poshiryuvalasya i na uchast Fushe u strati Lyudovika XVI vtrativ posadu posla viyihav do Triyestu de prijnyavshi avstrijske piddanstvo proviv zalishok zhittya i pomer 26 grudnya 1820 r Na posadi ministraMinistr policiyi 20 lipnya 1799 13 veresnya 1802 10 lipnya 1804 3 chervnya 1810 20 bereznya 1815 22 chervnya 1815 7 lipnya 1815 26 veresnya 1815 Ministr vnutrishnih sprav 29 chervnya 1809 1 zhovtnya 1809Sim yaPershij raz odruzhivsya 16 veresnya 1792 r na dochci nantskogo advokata Bon Zhan Kuako U shlyubi narodilosya p yatero ditej Nyevr Fushe 1793 1794 Zhozef Liberte Fushe 1796 1862 2 ij gercog Otrantskij Armand Fushe 1800 1878 3 ij gercog Otrantskij Atanas Fushe 1801 1886 4 ij gercog Otrantskij Zhozefina Lyudmila Fushe 1803 1893 Pislya smerti pershoyi druzhini odruzhivsya u 1818 r z na 30 rokivmolodshoyu Gabrieloyu Ernestinoyu de Kastellan Mazhestre Ditej u shlyubi ne bulo PrimitkiPas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326PosilannyaFushe Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Zhozef Fushe Gercog Otrantskij Biografiya 4 bereznya 2016 u Wayback Machine ros Zhozef Fushe na peoples ru 9 bereznya 2008 u Wayback Machine ros Stefan Cvejg Zhozef Fushe 8 listopada 2004 u Wayback Machine ros ros Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti Ce nezavershena stattya pro politichnogo diyacha Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi