Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Дехристиянізація — політичний курс (1789—1801), взятий діячами французької революції на позбавлення церкви монополії в різних сферах життя людей, її відокремлення від державних справ та спроба замінити християнство, як панівну релігію, спочатку, на атеїстичний Культ Розуму (фр. Culte de la Raison), а пізніше на деїстичний Культ Верховного Створіння (фр. Culte de l'Être suprême).Наслідками такої політики можна вважати наступне: закриття, знесення або переоблаштування церков, знищення церковних цінностей, введення замість грегоріанського календаря нового республіканського, зміна церковного устрою, переслідування священнослужителів та їх примус до складання присяги перед Республікою, заміна церковних назв та свят на світські та заборона церковної служби. Найбільшими активістами та прихильниками Дехристиянізація були Максиміліан Робесп'єр, Жозеф Фуше, та Жак Ебер. Предтечією такої політики можна вважати рух за свободу віросповідань, яка 1789 була гарантована 10 статтею Декларації прав людини і громадянина (фр. Déclaration des Droits de l'Homme et du Citoyen), а також рух за секуляризацію, що потім зрадикалізувавшись переріс в переслідування церкви. Кінець політики дехристиянізації настав з підписанням 1801 року нового договору між Папою та Наполеоном. Цей договір замінив Болонський конкордат, підписаний ще Франциском I 1516, і фактично розірваний в односторонньому порядку 1790.
| Історія Франції Портал
| |
 | |
| Античність Середньовічна Франція Західне Франкське королівство Капетинги (987—1328) Французький абсолютизм (1643—1789) Сучасна Франція | |
Хронологія подій
Починаючи з 1789, з огляду на економічний стан Франції, постає питання про дефіцит бюджету країни. І 10 жовтня 1789 один з представників духівництва Шарль Моріс де Талейран (рідкий приклад того, як можна бути успішним до революції, під час та після неї) депутат Національних установчих зборів від духовенства, єпископ Отенський виступає з пропозицією вирішити проблему шляхом націоналізації церковного майна.
 | Духовенство не є власником таким якими є інші власники майна, адже майно яким вона володіє і яким не може розпоряджатись було надано не задля користі певних осіб, а для надання послуг. |  |
,- як заявляє Талейран.
Частина духівництва вважає такі пропозиції Талейрана зрадницькими, але Національні збори підтримують пропозицію, і 2 листопада 1789 голосують за передачу церковного майна народу.
Після прийняття постанови про націоналізацію церковного майна та розпуск чернечих орденів (13 лютого 1789), постає питання про реорганізацію церкви, урегулювання її відносин з державою та запровадження виплат на утримання церкви, що раніше покривалось десятиною (скасованою 1789 року). Для цього 1790 приймається постанова, розроблена духовною комісією про Цивільний устрій духовенства. Через політичний тиск та після довгих вагань Людовік XVI 24 серпня 1790 підтримує новий закон, але потім неодноразово його ж засуджує.
Згідно з цим документом: зменшувалась кількість діоцезій, представники духівництва обирались народом, затвердження папи ставало необов'язковим, а також запроваджувались виплати представникам духівництва. Але найбільш суперечною частиною нового документу став пункт про принесення присяги новому устрою духовенства, текст якої звучав так:
"Я присягаю піклуватись про віруючих свого приходу (діоцезії), які доручили мені бути відданим народу, Закону та королю і дотримуватись Закону, прийнятого Національною Асамблеєю та ухваленою Королем."
10 березня 1791 папа Пій VI засуджує документ про новий устрій духівництва, і закликає священиків не складати присяги, а тих, що вже склав відректися від неї. Внаслідок цього між священнослужителями Франції відбувається розкол на тих, хто дав присягу Цивільному устрою духовенства, і на тих що ні.
29 листопада 1791 Національні установчі збори приймають рішення, за яким протягом 8 днів священики мають скласти присягу, інакше вони будуть позбавленні зарплати та взяті під постійний нагляд. А вже 27 травня 1792 приймається декрет про депортацію священиків, які не склали присяги. Людовік XVI накладає вето на даний документ. Після цих подій священики, що не визнали нового церковного устрою йдуть в підпілля, в ліси або, в випадку , в море. Деякі з них погоджуються на депортацію в інші країни, частина також утримується в в'язницях. Особливо жорстоких переслідувань зазнають священики після бунту в Вандеї 1793, що зокрема мав і релігійне підґрунтя, і 1793-1794 велика кількість священиків загине в Рошфорській гавані на палубах плавучих в'язниць та під час Масових утоплень вандейських бунтівників у Нанті (Les noyades à Nantes), коли людей садили в навантажену баржу, яка йшла на дно, а вранці піднімали баржу і процес повторювався знову (за словами історика Нормана Дейвіса, таким чином французи придумали систему камер смерті багаторазового використання, схожу на ту, що потім застосовували німці).
Вирішивши остаточно позбавитись впливу церкви на повсякденне життя 20 вересня 1792 члени Національної асамблеї передають повноваження з реєстрації народження, шлюбу та смерті муніципальній владі, а також визнають право на розлучення. А 5 жовтня 1793 (14 вандем'єра II року республіки) Франція пориває з традиційним християнським літочисленням та вступає в нову еру, "еру Французів", після ухвалення революційного календаря. За новим календарем, тиждень мав десять днів, а за початок літочислення замість народження Христа слугувала дата (день осіннього рівнодення) 1792. Крім того змінюються власні імена (дітей починають називати не на честь святих, а іменами рослин або іменами пов'язаними з Французькою революцією, як от Liberte (фр. свобода, Vertu (фр. чеснота) ...) та географічні назви (так Мон Сен-Мішель стає Мон-Ліберте, а Сен-Назер - Порт Назер, і таке інше)
З пригнобленням християнства зростає вплив атеїстичного культу Розуму, основоположниками якого були Жак Ебер, Шоме та Фуше. Культ розуму дуже часто супроводжувався показовими виставами, маскарадами, глумуванням над церквою та священиками. Одним з прикладів такого глузування стало відречення від своїх священних обов'язків Гобеля, архієпископа паризького, коли він, одягнений в революційну бонетку з митрою у руці, у супроводі Шоме в залі Конвенту заявив, що робить це з поваги до побажань народу. А 10 листопада 1793 в Соборі Паризької Богоматері пройшло свято Культу Розуму, під час якого на вівтар була посаджена Софія Моморо, уособлення Богині Розуму. Популярність Культу Розуму була недовгою, бо він йшов врозріз з іншим культом, пропагованим Робесп'єром, Культом Верховного створіння. І в березні 1794 року керівників Культу Розуму було гільйотовано.
7 травня 1794 (18 флореаля II року республіки) Робесп'єр на основі республіканського календаря запроваджує нові свята. Серед них такі, як: Свято дружби, Свято людського роду, Свято республіки, Свято героїзму, Свято материнської любові ..., по одному святу на кожен 10-й день (decadis) року, крім цих свят кожного року відзначають (День взяття Бастилії), (День повалення монархії та створення Національного Конвенту), (День страти Людовіка XVI), (День повалення жирондистів). А наступний 20-й преріаль (8 червня) Робесп'єр оголошує святом Верховного створіння.
Тож 8 червня 1794 відбувається зрежисоване Давідом помпезне дійство на честь Вищого створіння. Юрби людей та депутати на чолі з Робесп'єром здійснюють пішу ходу від Тюїльрі до Марсового поля. Культ Верховного Створіння так само, як і Куль Розуму відзначався помпезністю, та маскарадністю, але на відміну від останнього не був атеїстичним, і в той час як Фуше заповідав писати на входах до кладовища, що "Смерть - це вічний сон" (фр. La mort est un sommeil éternel, то на входах до храмів Культу Верховного Створіння було написано: "Французький народ визнає існування Верховного створіння та вічне життя душі". Звісно популярність і цього культу була недовгою, і дуже сильно постраждала після смерті Робеспєра на гільйотині .
Зважаючи на непопулярність політики дехристиянізації, що стала причиною Вандейського бунту, Повстання шуанів та інших повстань, 21 лютого 1795 приймається компромісне рішення про відновлення служб в церквах. Але таке послаблення було скоріше винятком в політиці Директорії, бо вже 11 квітня 1796 року приймається закон про заборону використання церковних дзвонів та громадських зібрань для релігійної служби. Особливо великого розмаху набули переслідування після перевороту 18 фруктидора (3 вересня 1797), коли 3 з 5 членів Директорії здійснили спробу усунути від влади двох Директорів та деяких членів палат, що виказували роялістські та процерковні погляди. Внаслідок цього ворогів Директорії, серед яких були також і священики, депортували до Французької Гвіани.
І лише після приходи до влади Наполеона Бонапарта, внаслідок перевороту (9 листопада) 1799 та підписання між ним та Папою Конкордату 1801 року можна казати про закінчення політики дехристиянізації. Згідно з Конкордатом, підписаним 15 липня 1801 року (26 месідора IX року Республіки) Католицька церква відновлювала службу на території Франції, а католицизм визнавався релігією більшості французів.
Вандалізм
.
Наслідком вже згаданої постанови про націоналізацію церковного майна (1789) став продаж церковних будівель, які пізніше були частково або повністю зруйновані, зокрема задля отримання будівельного матеріалу. Щось подібне власне відбулось на декілька століть раніше в Англії, коли з прийняттям англіканства, церковне майно перейшло під урядування Корони, і деякі абатства були продані та розібрані на каміння.
Прикладом такої руйнації під час французької революції може послужити нині неіснуюча церква Сен-Жак-ля-Бушер, що знаходилась в IV окрузі Парижа неподалік від Отель-де-Віль. 1793 ця готична церква 16 століття була розібрана на будівельне каміння, збереглась лише її вежа.
Звісно багатьом церквам вдалось уникнути руйнування завдяки зміні їх призначення: деякі церкви стали використовуватись як місце зібрань прихильників нових культів, так Собор Паризької Богоматері (фр. Notre Dame de Paris), починаючи з 1793, було перетворено на собор Культу Розуму; деякі були переоблаштовані під складові приміщення або фабрики; інші як-от наприклад церква Сен-Мартен-де-Шан стала будівлею Музею мистецтв і ремесел (Париж), а Собор святої Женев'єви став Пантеоном, некрополем для видатних особистостей Франції.
Але знищували не тільки церкви.
Постанова від 23 жовтня 1793 (2 брюмера II року республіки) Паризької комуни:
«Збори вважають своїм обов'язком знищити усі пам'ятки, що наштовхують на релігійні пересуди та виявляють мерзенну пам'ять монархії.»
Ця постанова спричинила до знищення різних релігійних культурних цінностей. Різні реліквії виготовленні з срібла переплавляли на монети, а ті що були з бронзи, як-от різні статуї та дзвони - на гарматні ядра та зброю. Одна з найважливіших католицьких реліквій Франції Свята ампула (фр. SainteAmpoule), всередині якої зберігалась священна олія, що використовувалась для хрещення Хлодвіга, була публічно розбита 7 жовтня 1793 на головній площі міста Реймс,а металічне оздоблення, в якому вона зберігалась, було пізніше переплавлене. Те що не підлягало переплавленню просто знищувалось. Так, наприклад, ансамбль статуй, так звана, Галерея королів (фр. La galerie des rois була обезголовлена 1793 року санкюлотами, які вважали, що там зображені королі Франції, насправді ці статуї представляли юдейських правителів до Ісуса Христа.
Рішення Національної Асамблеї підтримати пропозицію Бертрана Барера 31 липня 1793:
«Комітет з громадського порятунку вирішив, що з нагоди святкування повстання 10 серпня, коли було розгромлено трон, треба знищити помпезні мавзолеї абатства Сен-Дені.» Починаючи з серпня 1793 почалось масове розорення могил абатства.
Певні витвори церковного мистецтва, ті яким муніципальна влада приписувала художню та культурну цінність, зокрема й деякі могили з абатства Сен-Дені були збережені Александром Ленуаром, який після прийняття постанови про націоналізацію церковного майна був призначений охороняти культурні та історичні монументи, що передавались на збереження в нинішню будівлю Школи красних мистецтв у Парижі.
З закінченням політики дехристиянізації у 1801 році, руйнування церков не припинилось, бо церковна власність, яка була націоналізована, не була повернута церкві. Згідно зі статтею 13 Конкордату 1801, Церква погодилась не вимагати повернення церковної власності від приватних осіб, що придбали її під час революції. Тож ті будівлі, які були куплені, але не були досі зруйновані, були знищені пізніше.
Джерела
Посилання
- www.newadvent.org/cathen/13009a.htm [ 4 листопада 2008 у Wayback Machine.], Стаття з католицької енциклопедії, що оповідає історію дехристиянізації в Франції.
- www.assemblee-nationale.fr/histoire/eglise-etat/chronologie.asp [ 5 червня 2011 у Wayback Machine.], Хронологія прийняття антихристиянських декретів з посиланнями на повний текст оригіналів документів на сайті Національної Асамблеї Франції.
- www.youtube.com/watch?v=FwY9IclVpqg [ 19 жовтня 2018 у Wayback Machine.], уривок з фільму "Жахливі роки" (Les années terribles) Річарда Хефрона, що відтворює святкування Культу Верховного Створіння 8 червня 1794(20 преріаля 2-го року республіки).
- fr:Liste de grands monuments détruits (France, Wallonie), Список Вікіпедії історичних та культурних пам'яток знищених в різні періоди історії Франції, зокрема під час Французької революції. (фр.)
- www.contreculture.org/AT%20D%E9montage.html [ 21 грудня 2019 у Wayback Machine.], Знищення культурних пам'яток під час Французької революції: декрети, списки знищених пам'яток.
- www.marxists.org/archive/jaures/1901/history/dechristianization.htm [ 5 грудня 2011 у Wayback Machine.], уривок з книжки Жана Жореса "Соціалістична історія Французької революції".
- revolution.1789.free.fr/novembre-1789/novembre-1789.htm [ 25 грудня 2011 у Wayback Machine.],Про націоналізацію церковного майна та Цивільний устрій духовенства.
Література
1.Норман Дейвіс. Європа. Історія. Київ, 2000. (Norman Davies. Europe. A History.),ст. 728-733
Примітки
- revolution.1789.free.fr/novembre-1789/novembre-1789.htm [ 25 грудня 2011 у Wayback Machine.],Про націоналізацію церковного майна та Цивільний устрій духовенства.
- www.contreculture.org/AT%20Toponymie.html [ 15 березня 2012 у Wayback Machine.], Список топонімів, які були змінені під час Французької Революції
- www.concordatwatch.eu/showkb.php?org_id=867&kb_header_id=826&kb_id=1496 [ 29 травня 2013 у Wayback Machine.] Текст Конкордату 1801 року (англ.)
- www.woodlands-junior.kent.sch.uk/homework/tudors/reformation.html [ 30 листопада 2011 у Wayback Machine.], Історія запровадження англіканства.
- parcsetjardins.equipement.paris.fr/Square_de_la_Tour_Saint-Jacques [ 6 січня 2012 у Wayback Machine.], Вежа Сен-Жак на офіційному сайті Парижа.
- leblogdumesnil.unblog.fr/2008/11/26/151-la-sainte-ampoule-et-le-sacre-des-rois-de-france-2nde-partie-de-la-revolution-a-nos-jours/ [ 15 вересня 2017 у Wayback Machine.], Свята ампула від часів Французької революції до наших днів
- www.musee-moyenage.fr/homes/home_id20393_u1l2.htm [ 12 лютого 2014 у Wayback Machine.],Скульптури з Собору Паризької Богоматері, в Музеї Клюні.
- http://www.dictionaryofarthistorians.org/lenoira.htm [ 3 червня 2008 у Wayback Machine.], Біографія Альберта Ленуара на сайті Словнику істориків мистецтва.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dehristiyanizaciya politichnij kurs 1789 1801 vzyatij diyachami francuzkoyi revolyuciyi na pozbavlennya cerkvi monopoliyi v riznih sferah zhittya lyudej yiyi vidokremlennya vid derzhavnih sprav ta sproba zaminiti hristiyanstvo yak panivnu religiyu spochatku na ateyistichnij Kult Rozumu fr Culte de la Raison a piznishe na deyistichnij Kult Verhovnogo Stvorinnya fr Culte de l Etre supreme Naslidkami takoyi politiki mozhna vvazhati nastupne zakrittya znesennya abo pereoblashtuvannya cerkov znishennya cerkovnih cinnostej vvedennya zamist gregorianskogo kalendarya novogo respublikanskogo zmina cerkovnogo ustroyu peresliduvannya svyashennosluzhiteliv ta yih primus do skladannya prisyagi pered Respublikoyu zamina cerkovnih nazv ta svyat na svitski ta zaborona cerkovnoyi sluzhbi Najbilshimi aktivistami ta prihilnikami Dehristiyanizaciya buli Maksimilian Robesp yer Zhozef Fushe ta Zhak Eber Predtechiyeyu takoyi politiki mozhna vvazhati ruh za svobodu virospovidan yaka 1789 bula garantovana 10 statteyu Deklaraciyi prav lyudini i gromadyanina fr Declaration des Droits de l Homme et du Citoyen a takozh ruh za sekulyarizaciyu sho potim zradikalizuvavshis pereris v peresliduvannya cerkvi Kinec politiki dehristiyanizaciyi nastav z pidpisannyam 1801 roku novogo dogovoru mizh Papoyu ta Napoleonom Cej dogovir zaminiv Bolonskij konkordat pidpisanij she Franciskom I 1516 i faktichno rozirvanij v odnostoronnomu poryadku 1790 Svyatkuvannya Kultu Rozumu v Sobori Parizkoyi Bogomateri 1793 Istoriya Franciyi Portal Franciya Doistorichna Franciya Antichnist Galliya Gallska imperiya Rimska Galliya 50 do n e 486 Serednovichna Franciya Piznya Galliya 457 486 Burgundske korolivstvo Dinastiyi u skladi Frankskogo Korolivstva Merovingi 481 751 Karolingi 751 987 Zahidne Frankske korolivstvo Kapetingi 987 1328 Valua 1328 1589 Burboni 1589 1792 1814 1848 Stanova monarhiya u Franciyi 1302 1614 Dorevolyucijna Franciya Francuzkij absolyutizm 1643 1789 Suchasna Franciya Francuzka revolyuciya 1789 1799 Konstitucijna monarhiya 1791 1792 Persha respublika 1792 1804 Persha imperiya 1804 1814 Restavraciya Burboniv 1814 1830 Lipneva monarhiya 1830 1848 Druga respublika 1848 1852 Druga imperiya 1852 1870 Tretya respublika 1870 1940 Parizka komuna 1871 Rezhim Vishi 1940 1944 Timchasovij uryad 1944 1946 Chetverta respublika 1946 1958 P yata respublika z 1958 Istoriya Franciyi Cej shablon pereglyanutiobgovoritiredaguvatiHronologiya podijKarta sho pokazuye rozpodil kilkosti svyashenikiv yaki sklali prisyagu stanom na 1791 Najtemnishi regioni najchiselnishi Pochinayuchi z 1789 z oglyadu na ekonomichnij stan Franciyi postaye pitannya pro deficit byudzhetu krayini I 10 zhovtnya 1789 odin z predstavnikiv duhivnictva Sharl Moris de Talejran ridkij priklad togo yak mozhna buti uspishnim do revolyuciyi pid chas ta pislya neyi deputat Nacionalnih ustanovchih zboriv vid duhovenstva yepiskop Otenskij vistupaye z propoziciyeyu virishiti problemu shlyahom nacionalizaciyi cerkovnogo majna Duhovenstvo ne ye vlasnikom takim yakimi ye inshi vlasniki majna adzhe majno yakim vona volodiye i yakim ne mozhe rozporyadzhatis bulo nadano ne zadlya koristi pevnih osib a dlya nadannya poslug yak zayavlyaye Talejran Chastina duhivnictva vvazhaye taki propoziciyi Talejrana zradnickimi ale Nacionalni zbori pidtrimuyut propoziciyu i 2 listopada 1789 golosuyut za peredachu cerkovnogo majna narodu Pislya prijnyattya postanovi pro nacionalizaciyu cerkovnogo majna ta rozpusk chernechih ordeniv 13 lyutogo 1789 postaye pitannya pro reorganizaciyu cerkvi uregulyuvannya yiyi vidnosin z derzhavoyu ta zaprovadzhennya viplat na utrimannya cerkvi sho ranishe pokrivalos desyatinoyu skasovanoyu 1789 roku Dlya cogo 1790 prijmayetsya postanova rozroblena duhovnoyu komisiyeyu pro Civilnij ustrij duhovenstva Cherez politichnij tisk ta pislya dovgih vagan Lyudovik XVI 24 serpnya 1790 pidtrimuye novij zakon ale potim neodnorazovo jogo zh zasudzhuye Zgidno z cim dokumentom zmenshuvalas kilkist diocezij predstavniki duhivnictva obiralis narodom zatverdzhennya papi stavalo neobov yazkovim a takozh zaprovadzhuvalis viplati predstavnikam duhivnictva Ale najbilsh superechnoyu chastinoyu novogo dokumentu stav punkt pro prinesennya prisyagi novomu ustroyu duhovenstva tekst yakoyi zvuchav tak Ya prisyagayu pikluvatis pro viruyuchih svogo prihodu dioceziyi yaki doruchili meni buti viddanim narodu Zakonu ta korolyu i dotrimuvatis Zakonu prijnyatogo Nacionalnoyu Asambleyeyu ta uhvalenoyu Korolem 10 bereznya 1791 papa Pij VI zasudzhuye dokument pro novij ustrij duhivnictva i zaklikaye svyashenikiv ne skladati prisyagi a tih sho vzhe sklav vidrektisya vid neyi Vnaslidok cogo mizh svyashennosluzhitelyami Franciyi vidbuvayetsya rozkol na tih hto dav prisyagu Civilnomu ustroyu duhovenstva i na tih sho ni 29 listopada 1791 Nacionalni ustanovchi zbori prijmayut rishennya za yakim protyagom 8 dniv svyasheniki mayut sklasti prisyagu inakshe voni budut pozbavlenni zarplati ta vzyati pid postijnij naglyad A vzhe 27 travnya 1792 prijmayetsya dekret pro deportaciyu svyashenikiv yaki ne sklali prisyagi Lyudovik XVI nakladaye veto na danij dokument Pislya cih podij svyasheniki sho ne viznali novogo cerkovnogo ustroyu jdut v pidpillya v lisi abo v vipadku v more Deyaki z nih pogodzhuyutsya na deportaciyu v inshi krayini chastina takozh utrimuyetsya v v yaznicyah Osoblivo zhorstokih peresliduvan zaznayut svyasheniki pislya buntu v Vandeyi 1793 sho zokrema mav i religijne pidgruntya i 1793 1794 velika kilkist svyashenikiv zagine v Roshforskij gavani na palubah plavuchih v yaznic ta pid chas Masovih utoplen vandejskih buntivnikiv u Nanti Les noyades a Nantes koli lyudej sadili v navantazhenu barzhu yaka jshla na dno a vranci pidnimali barzhu i proces povtoryuvavsya znovu za slovami istorika Normana Dejvisa takim chinom francuzi pridumali sistemu kamer smerti bagatorazovogo vikoristannya shozhu na tu sho potim zastosovuvali nimci Virishivshi ostatochno pozbavitis vplivu cerkvi na povsyakdenne zhittya 20 veresnya 1792 chleni Nacionalnoyi asambleyi peredayut povnovazhennya z reyestraciyi narodzhennya shlyubu ta smerti municipalnij vladi a takozh viznayut pravo na rozluchennya A 5 zhovtnya 1793 14 vandem yera II roku respubliki Franciya porivaye z tradicijnim hristiyanskim litochislennyam ta vstupaye v novu eru eru Francuziv pislya uhvalennya revolyucijnogo kalendarya Za novim kalendarem tizhden mav desyat dniv a za pochatok litochislennya zamist narodzhennya Hrista sluguvala data den osinnogo rivnodennya 1792 Krim togo zminyuyutsya vlasni imena ditej pochinayut nazivati ne na chest svyatih a imenami roslin abo imenami pov yazanimi z Francuzkoyu revolyuciyeyu yak ot Liberte fr svoboda Vertu fr chesnota ta geografichni nazvi tak Mon Sen Mishel staye Mon Liberte a Sen Nazer Port Nazer i take inshe Z prignoblennyam hristiyanstva zrostaye vpliv ateyistichnogo kultu Rozumu osnovopolozhnikami yakogo buli Zhak Eber Shome ta Fushe Kult rozumu duzhe chasto suprovodzhuvavsya pokazovimi vistavami maskaradami glumuvannyam nad cerkvoyu ta svyashenikami Odnim z prikladiv takogo gluzuvannya stalo vidrechennya vid svoyih svyashennih obov yazkiv Gobelya arhiyepiskopa parizkogo koli vin odyagnenij v revolyucijnu bonetku z mitroyu u ruci u suprovodi Shome v zali Konventu zayaviv sho robit ce z povagi do pobazhan narodu A 10 listopada 1793 v Sobori Parizkoyi Bogomateri projshlo svyato Kultu Rozumu pid chas yakogo na vivtar bula posadzhena Sofiya Momoro uosoblennya Bogini Rozumu Populyarnist Kultu Rozumu bula nedovgoyu bo vin jshov vrozriz z inshim kultom propagovanim Robesp yerom Kultom Verhovnogo stvorinnya I v berezni 1794 roku kerivnikiv Kultu Rozumu bulo giljotovano 7 travnya 1794 18 florealya II roku respubliki Robesp yer na osnovi respublikanskogo kalendarya zaprovadzhuye novi svyata Sered nih taki yak Svyato druzhbi Svyato lyudskogo rodu Svyato respubliki Svyato geroyizmu Svyato materinskoyi lyubovi po odnomu svyatu na kozhen 10 j den decadis roku krim cih svyat kozhnogo roku vidznachayut Den vzyattya Bastiliyi Den povalennya monarhiyi ta stvorennya Nacionalnogo Konventu Den strati Lyudovika XVI Den povalennya zhirondistiv A nastupnij 20 j prerial 8 chervnya Robesp yer ogoloshuye svyatom Verhovnogo stvorinnya Tozh 8 chervnya 1794 vidbuvayetsya zrezhisovane Davidom pompezne dijstvo na chest Vishogo stvorinnya Yurbi lyudej ta deputati na choli z Robesp yerom zdijsnyuyut pishu hodu vid Tyuyilri do Marsovogo polya Kult Verhovnogo Stvorinnya tak samo yak i Kul Rozumu vidznachavsya pompeznistyu ta maskaradnistyu ale na vidminu vid ostannogo ne buv ateyistichnim i v toj chas yak Fushe zapovidav pisati na vhodah do kladovisha sho Smert ce vichnij son fr La mort est un sommeil eternel to na vhodah do hramiv Kultu Verhovnogo Stvorinnya bulo napisano Francuzkij narod viznaye isnuvannya Verhovnogo stvorinnya ta vichne zhittya dushi Zvisno populyarnist i cogo kultu bula nedovgoyu i duzhe silno postrazhdala pislya smerti Robespyera na giljotini Zvazhayuchi na nepopulyarnist politiki dehristiyanizaciyi sho stala prichinoyu Vandejskogo buntu Povstannya shuaniv ta inshih povstan 21 lyutogo 1795 prijmayetsya kompromisne rishennya pro vidnovlennya sluzhb v cerkvah Ale take poslablennya bulo skorishe vinyatkom v politici Direktoriyi bo vzhe 11 kvitnya 1796 roku prijmayetsya zakon pro zaboronu vikoristannya cerkovnih dzvoniv ta gromadskih zibran dlya religijnoyi sluzhbi Osoblivo velikogo rozmahu nabuli peresliduvannya pislya perevorotu 18 fruktidora 3 veresnya 1797 koli 3 z 5 chleniv Direktoriyi zdijsnili sprobu usunuti vid vladi dvoh Direktoriv ta deyakih chleniv palat sho vikazuvali royalistski ta procerkovni poglyadi Vnaslidok cogo vorogiv Direktoriyi sered yakih buli takozh i svyasheniki deportuvali do Francuzkoyi Gviani I lishe pislya prihodi do vladi Napoleona Bonaparta vnaslidok perevorotu 9 listopada 1799 ta pidpisannya mizh nim ta Papoyu Konkordatu 1801 roku mozhna kazati pro zakinchennya politiki dehristiyanizaciyi Zgidno z Konkordatom pidpisanim 15 lipnya 1801 roku 26 mesidora IX roku Respubliki Katolicka cerkva vidnovlyuvala sluzhbu na teritoriyi Franciyi a katolicizm viznavavsya religiyeyu bilshosti francuziv VandalizmVezha sho vkazuye na misce de zakinchuvavsya transept cerkvi abatstva Rojomon zrujnovanoyi 1792 Rozorennya mogil abatstva Sen Deni Gyuber Rober maslo Muzej Karnavale Parizh Naslidkom vzhe zgadanoyi postanovi pro nacionalizaciyu cerkovnogo majna 1789 stav prodazh cerkovnih budivel yaki piznishe buli chastkovo abo povnistyu zrujnovani zokrema zadlya otrimannya budivelnogo materialu Shos podibne vlasne vidbulos na dekilka stolit ranishe v Angliyi koli z prijnyattyam anglikanstva cerkovne majno perejshlo pid uryaduvannya Koroni i deyaki abatstva buli prodani ta rozibrani na kaminnya Prikladom takoyi rujnaciyi pid chas francuzkoyi revolyuciyi mozhe posluzhiti nini neisnuyucha cerkva Sen Zhak lya Busher sho znahodilas v IV okruzi Parizha nepodalik vid Otel de Vil 1793 cya gotichna cerkva 16 stolittya bula rozibrana na budivelne kaminnya zbereglas lishe yiyi vezha Zvisno bagatom cerkvam vdalos uniknuti rujnuvannya zavdyaki zmini yih priznachennya deyaki cerkvi stali vikoristovuvatis yak misce zibran prihilnikiv novih kultiv tak Sobor Parizkoyi Bogomateri fr Notre Dame de Paris pochinayuchi z 1793 bulo peretvoreno na sobor Kultu Rozumu deyaki buli pereoblashtovani pid skladovi primishennya abo fabriki inshi yak ot napriklad cerkva Sen Marten de Shan stala budivleyu Muzeyu mistectv i remesel Parizh a Sobor svyatoyi Zhenev yevi stav Panteonom nekropolem dlya vidatnih osobistostej Franciyi Ale znishuvali ne tilki cerkvi Postanova vid 23 zhovtnya 1793 2 bryumera II roku respubliki Parizkoyi komuni Zbori vvazhayut svoyim obov yazkom znishiti usi pam yatki sho nashtovhuyut na religijni peresudi ta viyavlyayut merzennu pam yat monarhiyi Cya postanova sprichinila do znishennya riznih religijnih kulturnih cinnostej Rizni relikviyi vigotovlenni z sribla pereplavlyali na moneti a ti sho buli z bronzi yak ot rizni statuyi ta dzvoni na garmatni yadra ta zbroyu Odna z najvazhlivishih katolickih relikvij Franciyi Svyata ampula fr SainteAmpoule vseredini yakoyi zberigalas svyashenna oliya sho vikoristovuvalas dlya hreshennya Hlodviga bula publichno rozbita 7 zhovtnya 1793 na golovnij ploshi mista Rejms a metalichne ozdoblennya v yakomu vona zberigalas bulo piznishe pereplavlene Te sho ne pidlyagalo pereplavlennyu prosto znishuvalos Tak napriklad ansambl statuj tak zvana Galereya koroliv fr La galerie des rois bula obezgolovlena 1793 roku sankyulotami yaki vvazhali sho tam zobrazheni koroli Franciyi naspravdi ci statuyi predstavlyali yudejskih praviteliv do Isusa Hrista Golovi statuj Galereyi koroliv Soboru Parizkoyi Bogomateri znajdeni 1977 Muzej Klyuni Parizh Rishennya Nacionalnoyi Asambleyi pidtrimati propoziciyu Bertrana Barera 31 lipnya 1793 Komitet z gromadskogo poryatunku virishiv sho z nagodi svyatkuvannya povstannya 10 serpnya koli bulo rozgromleno tron treba znishiti pompezni mavzoleyi abatstva Sen Deni Pochinayuchi z serpnya 1793 pochalos masove rozorennya mogil abatstva Pevni vitvori cerkovnogo mistectva ti yakim municipalna vlada pripisuvala hudozhnyu ta kulturnu cinnist zokrema j deyaki mogili z abatstva Sen Deni buli zberezheni Aleksandrom Lenuarom yakij pislya prijnyattya postanovi pro nacionalizaciyu cerkovnogo majna buv priznachenij ohoronyati kulturni ta istorichni monumenti sho peredavalis na zberezhennya v ninishnyu budivlyu Shkoli krasnih mistectv u Parizhi Z zakinchennyam politiki dehristiyanizaciyi u 1801 roci rujnuvannya cerkov ne pripinilos bo cerkovna vlasnist yaka bula nacionalizovana ne bula povernuta cerkvi Zgidno zi statteyu 13 Konkordatu 1801 Cerkva pogodilas ne vimagati povernennya cerkovnoyi vlasnosti vid privatnih osib sho pridbali yiyi pid chas revolyuciyi Tozh ti budivli yaki buli kupleni ale ne buli dosi zrujnovani buli znisheni piznishe DzherelaPosilannya www newadvent org cathen 13009a htm 4 listopada 2008 u Wayback Machine Stattya z katolickoyi enciklopediyi sho opovidaye istoriyu dehristiyanizaciyi v Franciyi www assemblee nationale fr histoire eglise etat chronologie asp 5 chervnya 2011 u Wayback Machine Hronologiya prijnyattya antihristiyanskih dekretiv z posilannyami na povnij tekst originaliv dokumentiv na sajti Nacionalnoyi Asambleyi Franciyi www youtube com watch v FwY9IclVpqg 19 zhovtnya 2018 u Wayback Machine urivok z filmu Zhahlivi roki Les annees terribles Richarda Hefrona sho vidtvoryuye svyatkuvannya Kultu Verhovnogo Stvorinnya 8 chervnya 1794 20 prerialya 2 go roku respubliki fr Liste de grands monuments detruits France Wallonie Spisok Vikipediyi istorichnih ta kulturnih pam yatok znishenih v rizni periodi istoriyi Franciyi zokrema pid chas Francuzkoyi revolyuciyi fr www contreculture org AT 20D E9montage html 21 grudnya 2019 u Wayback Machine Znishennya kulturnih pam yatok pid chas Francuzkoyi revolyuciyi dekreti spiski znishenih pam yatok www marxists org archive jaures 1901 history dechristianization htm 5 grudnya 2011 u Wayback Machine urivok z knizhki Zhana Zhoresa Socialistichna istoriya Francuzkoyi revolyuciyi revolution 1789 free fr novembre 1789 novembre 1789 htm 25 grudnya 2011 u Wayback Machine Pro nacionalizaciyu cerkovnogo majna ta Civilnij ustrij duhovenstva Literatura 1 Norman Dejvis Yevropa Istoriya Kiyiv 2000 Norman Davies Europe A History st 728 733Primitkirevolution 1789 free fr novembre 1789 novembre 1789 htm 25 grudnya 2011 u Wayback Machine Pro nacionalizaciyu cerkovnogo majna ta Civilnij ustrij duhovenstva www contreculture org AT 20Toponymie html 15 bereznya 2012 u Wayback Machine Spisok toponimiv yaki buli zmineni pid chas Francuzkoyi Revolyuciyi www concordatwatch eu showkb php org id 867 amp kb header id 826 amp kb id 1496 29 travnya 2013 u Wayback Machine Tekst Konkordatu 1801 roku angl www woodlands junior kent sch uk homework tudors reformation html 30 listopada 2011 u Wayback Machine Istoriya zaprovadzhennya anglikanstva parcsetjardins equipement paris fr Square de la Tour Saint Jacques 6 sichnya 2012 u Wayback Machine Vezha Sen Zhak na oficijnomu sajti Parizha leblogdumesnil unblog fr 2008 11 26 151 la sainte ampoule et le sacre des rois de france 2nde partie de la revolution a nos jours 15 veresnya 2017 u Wayback Machine Svyata ampula vid chasiv Francuzkoyi revolyuciyi do nashih dniv www musee moyenage fr homes home id20393 u1l2 htm 12 lyutogo 2014 u Wayback Machine Skulpturi z Soboru Parizkoyi Bogomateri v Muzeyi Klyuni http www dictionaryofarthistorians org lenoira htm 3 chervnya 2008 u Wayback Machine Biografiya Alberta Lenuara na sajti Slovniku istorikiv mistectva